Реферат
на тему:
Україна-Франція: нова епоха відносин
Назва “мессідор” з французького революційного календаря більше пасує
для визначення сутності української присутності в цей місяць у Франції,
ніж звичайний “червень”.
Впродовж місяця Париж ряснів помаранчевим та синьо-жовтим кольорами,
національний прапор України не встигали знімати і знову вивішувати на
флагштоках офіційних установ.
І, що важливо, – скрізь, де перебували українські лідери, завдяки
французьким шанувальникам України, українським громадам, українському
студентству, відтворювалися грудневі помаранчеві майдани солідарності з
революційною Україною.
Проїжджаючи вулицями і площами Парижа, де французи зустрічали гостей
вигуками “Ющенко! Ющенко! Ющенко!”, герої українських демократичних
змагань не приховували свого захвату. “Це майдан! Це справжній майдан!”,
– повторював Президент. “Я відчуваю себе на Майдані, бо знову бачу два
прапори – французький триколір та прапор України, які під час грудневих
подій були поряд на київських революційних майданах, і ми всі відчували
присутність солідарної Франції, – говорив він на зустрічах із
парижанами. “Я відчуваю дух майдану. Ви змогли його сьогодні
відтворити”, – виголосив міністр закордонних справ України Борис
Тарасюк, відкриваючи український співочий фестиваль у центрі Парижа на
Марсовому полі.
Політичні лідери Франції не припиняли повторювати ті оцінки, які у
грудневі дні 2004 р. французьке суспільство вже дало провідникам
української революції. “Лідер честі”, “Великомученик української
революції”, – говорили про Віктора Ющенка.
Голова французької правлячої партії, міністр внутрішніх справ Ніколя
Саркозі, у захваті від особистої мужності Президента України, вручив
йому вищий символ лицарської доблесті – шпагу.
Такий прийом українських офіційних делегацій у Французькій Республіці
легко було передбачити – з листопада 2004 р. по лютий 2005 р. українські
події висвітлювало понад 200 французьких журналістів, більше сотні
спостерігачів від урядових і неурядових організацій. Франція побачила не
тільки українських лідерів, а в першу чергу народ – гордий, миролюбний,
сповнений гідності і завжди із посмішкою. У Франції дуже поширена інша
назва помаранчевої революції в Україні – революція посмішок.
Що нового?
Перемога демократичних сил в Україні в один день зняла багатолітню
завісу недовіри до нашої держави в Європі. Для України відкрилися двері
до більш дружнього і конструктивного діалогу з демократичним світом, в
тому числі і з Францією.
Якщо залишити осторонь політичні та економічні домовленості, досягнуті
із цією країною за останні півроку і формалізовані в ході візитів
Президента та Прем’єр-міністра України, а лише навести приклади
співпраці в гуманітарній сфері, то можна говорити про якісно нову
сторінку у відносинах України з Францією та Європейським Союзом в
цілому.
Наш журнал вже інформував своїх читачів, що іще у 2003 р. з ініціативи
директора Інституту українознавства академіка Петра Кононенка та члена
Ради Інституту Посла України у Франції Юрія Сергеєва Міністерству освіти
Франції та вищим учбовим закладам Франції, зокрема Сорбоннському
Університету, було запропоновано розпочати переговорний процес щодо
взаємного визнання дипломів про вищу освіту та наукові ступені при
одночасній активізації міжуніверситетської співпраці, а також сприяння з
боку Франції входженню України до Сорбонно-Болонського процесу. Власне,
мова йшла про інтеграцію з допомогою Франції до наукового та
освітянського простору Європейського Союзу, що нині вже здійснилося.
Завдяки саме французькій підтримці та ініціативі на засіданні міністрів
освіти ЄС у Бергені (Норвегія) Україну прийняли до Сорбонно-Болонського
процесу. Франція стала першою серед держав ЄС, з якою під час візиту
Прем’єр-міністр України підписала міжурядову угоду про визнання дипломів
про вчені ступені. На зустрічі президентів України і Франції погоджено
активізувати розпочатий у 2004 р. переговорний процес щодо визнання
університетських дипломів. Дві держави відновили свою наукову і
освітянську співпрацю, яка була надзвичайно активною між Львівським
університетом, Києво-Могилянською академією та вузами Франції у
середньовіччі. Для науковців двох країн відкрилися великі простори
спільної діяльності та міжуніверситетських обмінів. Франція першою в ЄС
в ці дні проголосила свій намір спростити візові процедури для вчених,
викладачів і українського студентства.
?????¤?¤?$???? багато, але тільки зараз на рівні вищого політичного
керівництва Франції з’явилася пропозиція провести у 2007 – 2008 рік
України у Франції та рік Франції в Україні.
Читачу легше буде зрозуміти принциповий поворот у двосторонніх
відносинах України і Франції, коли він дізнається, що всі переговори та
зустрічі українських делегацій з французькими чинниками починалися, за
інформацією українських дипломатів, з констатації спільності нашої
історії, з того, що культурна спадщина створює фундамент нації, а
політика та економіка є похідними.
Історія маргінальних зв’язків королівських родин середньовічної Франції
та Київських княжих дворів, символом яких є королева Франції Анна
Ярославна, – це, безсумнівно, зв’язуючий ланцюг між нашими народами, –
констатував Жак Ширак при зустрічі з Президентом України, поглиблюючи
свою думку тезою про те, що “через пізнання культури Трипілля Франція
могла б краще розуміти і сучасну Україну”. Душа української помаранчевої
революції, гідність і миролюбність повсталого у грудні 2004 р.
українства глибоко мотивовані всім історичним поступом України – величчю
українського Трипілля, могутністю Київської Русі, мужністю запорізького
козацтва, тисячі гідних синів якого полягли за Францію, драматизмом
боротьби за незалежність на початку XX ст. До таких роздумів закликав і
виступ Президента України при відкритті пам’ятника Анні Ярославні роботи
Валентина та Миколи Зноби.
Присутній на цій церемонії Генеральний директор ЮНЕСКО К.Мацуура
наголошував, що Україна щедро ділиться своїм духовним надбанням з усім
світом. Такі її перлини, як Софія Київська та Свята Лавра, – серед
шедеврів Світової спадщини, якими піклується ЮНЕСКО.
Тема Трипілля рефреном проходила і через візит Прем’єр-міністра.
У ці дні Париж побачив багато сучасних українських талантів. На
помаранчевих майданах Парижа лунав неповторний голос зірки української
опери, Марийського театру та Метрополітен Опера Володимира Гришка,
зачаровував своїм співом ансамбль бандуристок “Чарівні струни” зі
Львова. Перебірливий кінознавчий Париж аплодував переможцям знаменитого
Канського фестивалю молодим українським кінодокументалістам – Ігорю
Стрембітському та Наталії Конончук (до речі, доньки одного з засновників
Інституту українознавства Михайла Конончука). Відомий французький
кінокритик українського походження Любомир Госейко подарував зірковій
кінопарі кінокамеру і свою книгу “Історія українського кіно”. В
українському перекладі ця фундаментальна праця вийшла саме в день візиту
до Франції Президента України із символічною посвятою – “українцям
українською про українське кіно”.
В культурному центрі автомобільного концерну “Пежо” з великим успіхом
пройшов Український музичний фестиваль. Віртуозністю своєї гри та
неповторною поетикою української пісні французьку публіку зачаровували
хор ім. Святого Володимира, дует Олександри Турянської та Тетяни
Шарапової.
Захоплені українськими демократичними змаганнями французькі письменники
протягом травня-червня одну за одною видали кілька книжок: “Вбити
Ющенка” Жерара де Вільєна, “Україна в революціях” Бруно Кадена,
“Український вибір” Етьєна Тевенена, “Навіть сніг був помаранчевий”
Алена Гюйемоля. їх презентація незабаром відбудеться в культурному
центрі Посольства України у Франції.
Такого сплеску двосторонні українсько-французькі відносини ще не бачили,
і червень дійсно став “мессідором”. А головне, що у цих відносин
з’явилося майбутнє, оскільки в ці дні дві нації справді гідно оцінили
свою минувшину, символом якої є українська королева Франції Анна
Ярославна, та своє майбутнє, яке неодмінно буде спільним в оновленому
Європейському домі. До символів треба ставитися з повагою – вони не
випадкові. Тому той факт, що першою іноземною делегацією, яка відвідала
Україну після призначення нового уряду (а це трапилося наступного дня
після рішення Верховної Ради по кандидатурі Юлії Тимошенко), була
делегація міністра закордонних справ Французької Республіки, і той факт,
що делегація Прем’єр-міністра України була першою, з якою зустрівся
новий Прем’єр Франції Домінік де Вільпен, є Божим знаком великого
майбутнього українсько-французьких взаємин.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
