.

Тризуб, його минуле й сьогочасне (урок)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4432
Скачать документ

Реферат на тему:

на тему:

Тризуб, його минуле й сьогочасне (урок)

Україна. Батьківщина. Символи

Святе слово — рідна мати;

Єсть іще святиня

Вища, Богові милійша —

Рідная Вкраїна.

Пантелеймон Куліш

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…

Василь Симоненко

Діти! Які святі слова любові ви щойно прочитали! А знаєте, який час
лежить між їх написанням? Пантелеймон Куліш написав ці слова в
XIX ст., а Василь Симоненко — в XX ст. Ціле століття! А знаєте, скільки
таких слів любові сказано їм, Матері-Україні! Щоб назвати лише авторів
творів про Україну, потрібно, мабуть, не один том надрукувати. Можете й
ви, діти, збирати їх записуйте в окремий зошит рядки присвячені Україні.

У всі віки вони звучали одкровенням душі справжніх синів і дочок те
України. Рідна Мати й рідна Україна — ці слова, ніби два крила любові,
які зберегли українську душу, її самобутність. Слова мама і Україна
поселилися в душі кожного, хто вважав себе дитиною України.

А ми пропонуємо вам розпочати свій зошит-збірничок віршем Володимира
Самійленка:

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години

Ми для неї живемо,

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо…

Записали вірш? Тепер випишіть виділені слова: Україна, рай, країна,
край, Вкраїна. Ви не можете не відчути, що це — слова-родичі. То як же
виникла назва Україна, хто й коли вперше назвав її цим іменем?

Очевидно, слово Україна існувало в нашій мові ще з незапам’ятних часів,
але як загальна назва краю, землі, території. Перша ж точно датована
писемна згадка належить до 1187 року. В «Київському літописі» з приводу
смерті князя переяславського Володимира Глібовича записано: «за ним
Україна багато потужила».

Вчені вважають, що назва Україна означає країна, край, улілина (від
«краяти»), тобто територія, яка відділяє мене (народ, плем’я, рід) від
інших і є наділеною (украєною) мені як батьківщина В народі и сьогодні,
коли щось відрізають як частинку від чогось, то кажуть: «відкраяти».
Наприклад, хліб покраяти (нарізати).

Відомо, що в часи Давньої Русі територія східнослов’янських племен
умовно ділилася на окремі землі, що називалися країнами, українами.
Після розпаду Київської Русі на окремі незалежні князівства слово
«україна» набуло нового значення — «князівство».

Існує також версія, що назва нашої Батьківщини походить від слова «рай»,
що Україна — це «країна сонця», «земне відображення раю».

А тепер прочитайте ще такі віршовані рядки:

Дай, Боже, щоб настала переміна!

У цьому ж — ні найменшого гріха,

На Україні буде Україна,

А не чиясь окраїна глуха.

Анатолій Бортняк

батьки, — наша Батьківщина. І ви вже зрозуміли також, що слово
Батьківщина походить від батько: Батьк + івщин + а — Батьківщина.

Нам залишається тільки нагадати вам слова:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна

тільки Батьківщину.

Василь Симоненко

Відшукайте назву своєї Батьківщини в акростихах:

У мене є одне кохання,

Котре не зраджу я вовік:

Росло воно не день, не рік,

А і зо мною виростало

І квіткою рясною стало…

Не одцвіте моє кохання,

А буде в серці до сконання.

Володимир Самійленко

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Микола Чернявський

Не забули, як це зробити? Складіть перші букви кожного рядка!

Поповніть прислів’ями свою словникову скриньку. Поясніть, як ви їх
розумієте:

За рідний край життя віддай.

Батьківщина — мати,

умій за неї постояти.

Та земля мила, де мата народила.

Людина без Вітчизни —

як соловей без пісні.

Кожна травичка на своєму корені росте.

Рідна земля і в жмені мила.

Добре тому, хто в своєму дому.

Рідний край — земний рай.

Допишіть вірш і поміркуйте, чи знаєте ви свою Україну?

Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша — солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься….

(Україна)

Яка ж вона, наша Батьківщина? Читайте:

— В Україні живе 37млн. 419 тис. українців (за даними перепису
1989 p.). Всього ж населення України — 51,7 млн. чоловік. За чисельністю
населення вона посідає шосте місце в Європі.

— Площа України — 603,7тис.км2.

— Столиця України — місто Київ.

— Основний Закон України — Конституція, її прийнято Верховною Радою
України 28 червня 1996 року.

— Найбільші свята нашої держави: День Незалежності — 24 серпня,
День Конституції — 28 червня.

— Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова
держава (стаття 1 Конституції України).

— Державною мовою України є українська мова (стаття 10 Конституції
України).

— Державними символами України є Державний Прапор України,
Державний Герб України і Державний Гімн України, (стаття 20
Конституції України).

Вам, напевно, цікаво дізнатися про етимологію слів, які ви щойно
прочитали.

Столиця. Це давнє слов’янське слово. Походить воно від слова «стіл», —
так у Київській Русі називався трон, престол. Отже, столиця — це місце,
де перебував князь, тобто місце зі «столом». Очевидно, що слово «стіл»
утворилося від дієслова «стелити» і виникло в прадавні часи, коли вождь
племені на зібраннях сидів чи стояв на спеціальній підстилці зі шкур,
килимів.

Конституція — латинське слово, що означає устрій, установлення, у
стародавньому Римі — акти, які видав імператор. У нас Конституція —
основний закон держави.

Суверенна — від латинського слова «суверен» — правитель, той, шо
здійснює верховну владу.

Демократична — утворене від грецьких слів: «демос» — народ і «кратос» —
влада, отже, демократія — це народовладдя.

Соціальна — в перекладі з латинської слово соціальний (socia-lis)
означає товариський, громадський, суспільний.

Символ — грецьке слово, перекладається як «знак, прикмета,

ознака»: умовне позначення будь-якого предмета.

Гімн

Слова палкі,

мелодія врочиста,

державний гімн

ми знаємо усі.

Для кожного села,

містечка, міста —

це клич один

з мільйонів голосів.

Це наша клятва,

заповідь священна,

хай чують

друзі й вороги,

що Україна вічна,

незнищенна,

від неї ясне

світло навкруги.

Наталка Поклад

Ви, звичайно, чули мелодію Державного Гімну України. Вона звучить
щоденно о 6 годині ранку та о 24 годині вночі по Українському радіо.
Гімном Україна розпочинає й закінчує кожен свій день. Чому?

Бо гімн — це урочиста патріотична пісня, яка уславлює Україну, є
символом її державності й національної єдності. Назва «гімн» прийшла до
нас з грецької мови. Так у Стародавній Греції називали врочисту,
похвальну пісню на честь богів і героїв. У музиці гімном називають
урочистий музичний твір. Зараз існує безліч гімнів: державних,
військових, партійних, релігійних, на честь подій і героїв.

Державним гімном нашої Батьківщини є музична редакція пісні-гімну «Ще не
вмерла Україна». Слова написав у 1862 році поет, етнограф Павло
Чубинський:

Чубинський — щирий патріот.

Поет і вчений він, Його шанує весь народ

За Український гімн.

Леонід Полтава

Музику до вірша створив композитор Михайло Вербицький. Вперше з нотами
пісня-гімн була надрукована в 1885 році. Проте її виконання й поширення
довгий час заборонялось і переслідувалось. І тільки в незалежній Україні
музична редакція пісні «Ще не вмерла І Україна» стала державним гімном.
Вивчіть слова пісні й запам’ятайте, що гімн співають і слухають стоячи!

Ще не вмерла Україна,

І слава, і воля,

Ще нам, браття-українці,

Усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки,

Як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття,

У своїй сторонці.

oe

???????$??$?????? положим

За нашу свободу

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.

Герб

Наш герб—тризуб,

це воля, слава й сила;

Наш герб—тризуб.

Недоля нас косила,

та ми зросли, ми є,

ми завжди будем,

добро і пісню

несемо ми людям.

Наталка Поклад

Герб — це символічний знак, своєрідний ключ до історії роду, міста,
держави.

Думаємо, що ви вже здогадалися: слово знак утворилося від «знати». Так,
кожне плем’я в давні часи мало свій знак, яким воно позначало, мітило
майно, худобу, будівлі. Наші далекі предки вибивали чи малювали на
скелях різні знаки, які засвідчували володіння ними певною територією.

І так склалося, що з давніх-давен кожен знаменитий рід в Україні мав
свій герб — особливий знак, який розповідав про походження цього роду
вії давніх пра-предків. Свої герби мали українські міста і землі. Слово
герб прийшло до нас із польської мови, а в польську — з німецької, в
якій воно означає «спадщина». Яка ж історія державного герба України?

Державний герб України — тризуб. Цей знак дуже давній. Знахідки
археологів переконують, що він вже був на нашій землі десятки тисяч
років тому: древні боги зображалися із тризубами, він був навершям
жезлів вождів слов’янських племен та скіфських царів. Літописи
зафіксували, що у Київській Русі став родовим знаком і династії
Рюриковичів, а отже, державним гербом, символом державної влади. Його
карбували на своїх монетах київські князі Володимир Великий та Ярослав
Мудрий. Коли ж Київська Русь занепала, тризуб зберігався в гербах
українських дворянських родин.

Тризуб: його минуле і сьогочасне

Далекі… Незбагненне далекі часи… Гігантські катаклізми, виверження
вулканів, землетруси, велетенські цунамі, “вселенські потопи”, як їх
трактували очевидці… І серед цього предковічного хаосу – він – творець
стародавніх культур і цивілізацій – HOMO sapiens (людина розумна), HOMO
habiles (людина творець) із своїми звичаями, обрядами, конфесійністю,
які потім, з віками, переростуть у традиції і будуть давати перші
несміливі паростки майбутніх величних культур… Звідси й прадавні
вірування – віщування, їх найперші ритуальні сакральні знаки, звідси й
давня філософія буття, первісні уявлення про себе і світобудову…

Людина намагалася протиставити себе природі, в той же час шукаючи в собі
підтримки в боротьбі за виживання…

Поступово виникають уявлення про те, що основою світобудови є стан
рівноваги всіх сил – велике й незбагненне ніщо, або, за сучасною
філософською термінологією, – абсолют, а за термінологією квантової
фізики – вакуум.

Виходячи з вірувань древніх, порушення рівноваги в якійсь частині цього
велетенського ніщо – вакууму – абсолюту породжувало могутню потенцію,
два протилежних полюси, що діяли як своєрідні потужні енергії… Різні
філософські вчення давали їм відповідні назви: позитив і негатив,
чоловіча й жіноча, батьківська й материнська, мудрість, духовність і
знання, янь, інь таін.

Ці дві сили породжували третю – синівську енергію – любов… Таким
чином, на думку древніх філософів, встановлювались три сили енергії,
троїстість, тріада, яка у процесі свого функціонування, говорячи мовою
сучасної науки, складалася з різних комбінацій енергій і часток… Це
були так звані “квантові поля”, або, за релігійною термінологією, –
проявлений світ.

Троїстість структури цього уявлюваного поняття, яка інтерпретувала
буття, проявляючись у нашому тримірному просторі, відтворювалась у
вигляді тризуба, хреста та ін…

Так, християнська релігія передала нам усвідомлення про тримірність
нашого простору (буття) через внутрішнє уявлення про Творця, Бога в
трьох іпостасях (Бог – батько всього сущого. Бог – син. Бог – Дух
Святий) із відповідною сакральною символікою (тризуб – хрест).

Цілком можливо, що тридент живе в українській землі з прадавніх,
“допотопних” часів і, може, сягає навіть легендарної Атлантиди…

Символіка породжуючої “троїстості” освячена нашими легендами і міфами ще
за часів матріархату… Це і трилика Велика Праматір, і триголовий Змій,
і трисвітле Вогнище ‘(Велика Агні), і їх породження -Змієнога Табіті…
Можна припустити, що культ “троїстої сили” існував близько семи тисяч
років тому… Про нього частково свідчать і розкопки трипільської
культури… Тризуб був його сакральним виміром -зображенням. Отже, цей
сакральний, а потім геральдичний символ сягає ще прадавніх
цивілізацій… Подібні зображення знаходять і на древніх солярних знаках
Індії. Після занепаду Великої Скіфії тризуб продовжує своє існування у
Причорномор’ї як знак боспорських царів та антських вождів… Відомий
він і в Візантії…

Прийшов він і на слов’янські землі… Найдавніші знахідки припадають на
І століття нашої ери. Відомо, що тризуб був символом об’єднання давніх
слов’янських племен, які створили пізніше Русь… Так, у Києві, за часів
правління Володимира Великого (910-1015) він був гербом держави, через
деякий час – геральдичним знаком його нащадків Рюриковичів – Святополка
Окаянного (1019-1054), ми зустрічаємо його і в гербі Ганни Ярославни,
доньки Ярослава Мудрого – королеви Франції…

Зображення тризуба археологи знаходять на цеглинах, камінні стародавніх
храмів, замків, палаців, зброї, посуді, перснях, прикрасах, монетах…
Він зустрічається і в давніх рукописах…

Тризуб зберігав свою первісну Володимирову основу в двозубах –
геральдичних знаках Ізяслава Ярославича(1054-1078), галицько-волинського
князя Лева Даниловича (1264-1304)…

Знаки тризуба – двозуба траплялися і на розкопах літописного
Звенигорода, давнього Галича, Новгорода… Сьогодні нам відомо понад
двісті відмін цього геральдичного символа з різними варіантами…

Виникає питання: у чому його внутрішня сутність, його значення?! На
жаль, одностайної думки вчених стосовно цього немає… Він належав
багатьом прадавнім цивілізаціям… І можливо, що саме традиція вживання
подібного роду сакральних знаків знайшла своє продовження у знаках
династії Рюриковичів, про які писав на початку минулого століття Карл
Болсунський у своїй роботі “Родовий знак Рюриковичів, великих князів
київських. Геральдичне дослідження, присвячене для прочитання на XIV
археологічному з’їзді у м. Чернігів (1904)”. Його висновки наводимо у
скороченні: по-перше, “…знак, запозичений з Візантії, утворився з
літер (?) грецької абетки, які складають титул монарха; по-друге, цей
титул після Володимира Святого зберегли всі його наступники до Ярополка
– Петра включно; по-третє, після змін від додання хреста і місяця, він
дістав значення геральдичної емблеми, – через все це його слід уважати
за герб Рюриковичів…”

У статті “До питання про державний герб України” її автори
В.Модзалевський та Г.Нарбут (журн.”Наше минуле”, 1918, №1 .С.119-121)
зазначали, що “Мала Рада (12 лютого 1918 року в м. Коростень”, а потім і
Центральна Рада (22 березня 1918 р.) прийняли цей знак за герб
Української Народної Республіки…”

Тридент став офіційним гербом Української військової організації
(УВО),Організації українських націоналістів (ОУН), Прапором ОУН стало
блакитне полотнище з особливою відміною тризуба – мечем замість
середнього зуба.

У процесі відновлення й проголошення державного суверенітету України
постановою Верховної Ради нашої держави від 19.02.92 р. “Про Державний
герб України” він був затверджений як малий Державний герб, а 28.06.96
р. – став елементом великого Державного герба України, Отже, наш малий
Державний герб – тризуб – це символ віковічності нашого етносу, сили і
слави української державності; його прадавня сакральна символіка
свідчить про невмиручість наших ідеалів, наших прагнень до Незалежності
і Свободи, розвитку і процвітання.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020