.

Текстотвірний потенціал заголовка (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
267 3522
Скачать документ

Реферат на тему:

Текстотвірний потенціал заголовка

Сучасні засоби масової комунікації характеризуються розмаїтим
діапазоном функцій, з-поміж яких особливий статус належить тим, що
пов’язані з маніпуляцією свідомістю мовців, їхнім психологічним
комфортом/дискомфортом, соціальною детермінацією їхньої поведінки тощо.
При цьому особливо важливим постає зосередження читача на певному
спектрі проблеми, що актуалізується, насамперед, заголовком і його
функцією. Суттєвими є і мовні засоби, які використовуються для
актуалізації тих чи інших смислових акцентів у заголовку. З’ясування
комплексу текстотвірних начал заголовка, встановлення загальної
типології його функцій є важливим не тільки в науково-теоретичному
плані, а й у суто практичному, оскільки розкриває правила творення таких
текстів. Усе це засвідчує актуальність розгляду проблеми текстотвірного
потенціалу заголовка, який слід розглядати не лише в суто лінеарному
вимірі, а й у вертикальному.

Спробуємо простежити текстотвірний потенціал заголовка з диференціацією
циклових, епізодичних, хвилеподібних, повторювальних та інших його
функцій.

Категорійні ознаки інформативності (Парламент у дії // Україна молода. –
2004. – 12 січня; Пошуки чогось нового // Сільські вісті. – 2005. – 16
квітня; Для села // День. – 2004. – 16 червня; Україна на п’єдесталі //
Правозахисник України. – 2005. – 28 травня – 9 червня), експліцитно
вираженої модальності – шляхом використання у заголовку оцінних слів
(Знову бредемо туди ж… // День. – 2005. – 16 липня; Прилукам не
поталанило… // Правозахисник України. – 2005. – 28 травня – 9 червня;
Суд – розсадник беззаконня // – Правозахисник України. – 2005. – 28
травня – 9 червня) та імпліцитно окресленої модальності – через
потенціал використаних засобів, особливості їхньої синтагматики (Не ті
тепер Лубни і влада не та // Правозахисник України. – 2005. – 28 травня
– 9 червня; Революція у Козині триває // Правозахисник України. – 2005.
– 28 травня – 9 червня) загальнозрозумілі й можуть бути визначеними як
хрестоматійні. Категорійна ознака оцінки у заголовку може набувати
викінченого статусу, і тоді вертикально постпозитивний текст виконує
тільки розширювально-діапазонну функцію, пор.: Реформування медицини:
Прилукам не поталанило ні з командою, ні з наслідками реформування //
Правозахисник України. – 2005. – 28 травня – 9 червня та ін.

Дослідження тексту як явища мислення й мови останнім часом має все
більше прихильників. Текст можна витлумачувати як об’єднану смисловим
зв’язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є
зв’язність і цілісність (за Т.М.Ніколаєвою), або як мовленнєве
утворення, відтворене на письмі або в друці (Д.Е.Розенталь). Писемний
або усний текст є завжди послідовністю вербальних (словесних) знаків,
правильність його побудови визначається текстуальністю, що охоплює ряд
чинників: внутрішнє осмислення, можливість своєчасного сприйняття,
реалізація адекватних умов комунікації тощо. При побудові висловлення не
просто добираються слова відповідно до окремих навколишніх предметів і
явищ, а „будується” висловлення відразу як ціле (пор. дослідження
Т.Я.Андрющенко, Т.В.Ахутіної, М.М.Бахтіна, Л.С.Виготського,
І.Р.Гальперіна та ін.). У цьому разі заголовок, розпочинаючи текст і
реалізуючі делімітативну функцію, орієнтує адресата на відповідну
інформацію і наявність/відсутність адресатної суб’єктивної настанови,
тобто вияв експліцитної/імпліцитної комунікативної інтенції:
Випорскування жовчі // Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня; Чорне
на помаранчевому // Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня; Вода для
орхідей // Поступ. – 2005. – 18-24 серпня та ін.

А.М.Шахнарович і М.А.Габб обов’язково враховують комунікативний  досвід
особистості, що фіксується письмово як неповний набір еталонів, які
виступають суб’єктивною характеристикою відповідного індивіда. Сьогодні
актуальним стало те, що текст стає більшою мірою одним зі способів
репрезентації людської комунікації як процесу. Слід розмежовувати
комунікативний і когнітивний аспект тексту. Поєднуючи ці аспекти,
заголовок часто примушує читача самого дошукуватися істини. У цьому разі
слід говорити про текстово замкнутий вияв його функції: Зірками кіно
стають, тому що // Поступ. – 2005. – 18-24 серпня тощо.

Текст, на думку Ю.Н.Марчука, М.І.Жинкіна, Г.І. Богіна, М.А.Шахнаровича,
І.П. Севбо та ін., є продуктом і засобом реалізації комунікативного
завдання, що постає одночасно перед автором і реципієнтом та призводить
врешті-решт до когнітивного пізнання, тобто до фіксації як процесу
набуття знань і досвіду, так і його результату. Когнітивне розуміння, за
Г.І.Богіним, є розуміння, що завмирає у знанні. Перед реципієнтом стоїть
завдання віднайти властивості предмета, взятого у певній ситуації: Працю
перекреслено уколом шпаги // Поступ. – 2005. – 18-24 серпня; Порахуймо
гроші // Поступ. – 2005. – 25-31 серпня; Кому перепаде „Золотий лев”? //
Поступ. – 2005. – 25-31 серпня.

Процес когнітивного розуміння – це перехід від „неопрацьованих” вихідних
до їх осмисленої репрезентації, що не існує поза  комунікацією. Отже,
когнітивне розуміння, або когніція, найчастіше позначає пізнавальний
процес або сукупність психічних (ментальних, мисленнєвих) процесів –
сприйняття світу, простого спостереження за довкіллям, категоризації,
мислення, мовлення тощо, що служать опрацюванню інформації, яка поступає
до людини або ззовні різними чуттєво-перцептивними каналами, або вже
інтеріоризованою і реінтерпретованою людиною… Когніція постає виявом
розумових, інтелектуальних здібностей людини й охоплює усвідомлення
самого себе, самооцінку і довкілля, побудова особливої картини світу у
цьому разі – через текст. При цьому інформація трансформується,
опрацьовується мозком, перетворюючись у ментальні репрезентації різного
типу. Читач/слухач завчасно готовий шукати нові знання у тексті. Така
настанова на пошуки нових смислів полегшує фіксацію дій адресата в цьому
напрямі, а полікратне звертання до певного мовленнєвого повідомлення
створює відповідну  достатність „фонових знань”, що перетворюються в
ментальні репрезентації. При цьому смисл формується в опорі на мовні,
енциклопедичні й ілокутивні знання реципієнта, а одиницею репрезентації
ілокутивних знань адресата постає ілокутивна дія, вжита ним, і яка
розкриває суть комунікативного наміру автора. Тому текст – це інструмент
комунікації, при цьому комунікативна функція тексту визнається основною,
оскільки об’єкту притаманна власна структура, і як одиниця комунікації
існує у взаємодії з іншими компонентами/елементами системи комунікації.
Заголовок є початковим репрезентантом комунікативної функції тексту. Він
може актуалізувати у своїй структурі одну з глобальних текстових
категорій: а) простір: На майдані (В.Яворівський) // Літературна
Україна. – 2005. – 6, 13 жовтня; б) час: Завтра розпочинається нині //
Україна молода. – 2005. – 14 липня; в) події-дії: У Львові чекають на
„Чорноморець” // Поступ. – 2005. – 18-24 серпня; г) адресанта: Нам
пощастило на нього. – Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня; ґ)
адресата: Страхувати чи ні? // Правозахисник України. – 2005. – 28
травня – 9 червня.

Текст – поняття, що належить до системи мови або формальних
лінгвістичних знань, лінгвістичної компетентності. М.А.К.Халлідей і
Р.Хасан визначають текст як „одиницю у вживанні”, де заголовок, постаючи
рамковим знаком і вимагаючи повернення до себе (категорійна властивість
ретроспекції), свого змісту, водночас є синергетичним, оскільки в ньому
вміщено весь емоційно-експресивний, когнітивно-асоціативний потенціал
наступного тексту. Він є своєрідною пружиною, кожен виток якої може бути
усвідомлений тільки за умови детального  розуміння всього наступного.
Суттєвим є не тільки певне дублювання заголовка в межах того самого
числа, а й його відповідне уточнення, пор.: Президентові ДАІ замало  –
заголовок (Поступ. – 2005. – 18-24 серпня) і текст: Після Помаранчевої
революції Віктор Андрійович уже влаштував переворот у ДАІ, а тепер
замахнувся ще й на годувальницю держави – Податкову адміністрацію та
святая святих – Генеральну прокуратуру (це на першій сторінці як
анонс);  на с. 2: Президентові ДАІ замало. Ющенко хоче реформувати
податкову та Генпрокуратуру  – заголовок (Поступ. – 2005. – 18-24
серпня) і текст: Схоже Президентові України Вікторові Ющенку і хліба не
треба, йому би тільки революції організовувати.  Після Помаранчевої
революції Віктор Андрійович уже влаштував переворот у ДАІ, а тепер
замахнувся ще й на годувальницю держави – Податкову адміністрацію та
святая святих – Генеральну прокуратуру.

Глава держави заявив, що має намір  вдатися до радикальних кадрових
рішень у цих двох відомствах – повідомляє агенція Інтерфакс України.

У середу у Великих Сорочинцах Полтавської області, де відбувається
Національний ярмарок, відповідаючи на запитання, чи прийме він відставку
першого заступника ДПАУ Миколи Катеринчука і чи буде призначено
Володимира Стретовича у Генеральну прокуратуру, Ющенко сказав: „Через
два дні я цими питаннями займуся. Я переговорив із різними сторонами
цього конфлікту, є речі, які не сумісні”.

Доведеться ухвалювати радикальні рішення, це стосується і податкової, і
прокуратури, але я не хочу сьогодні випереджати події”, – доповнив
Віктор Андрійович.

Нагадаймо, що Катеринчук подав у відставку з посади першого заступника
глави ДПАУ, мотивуючи своє рішення тим, він не згодний із політикою
свого керівника Олександра Кіреєва. Стретович же заявляє, що Президент
попросив його піти працювати в Генпрокуратуру, щоб навести там лад.
Схоже, Ющенко не бажає втрачати Катеринчука, але Стретовича хоче бачити
у відомстві Святослава Піскуна (Поступ. – 2005. – 18-24 серпня). Доданий
компонент заголовка суттєво уточнює зміст тексту (Ющенко хоче
реформувати податкову та Генпрокуратуру), водночас доданий
внутрішньотекстовий компонент (Схоже Президентові України Вікторові
Ющенку і хліба не треба, йому би тільки революції організовувати)
відображає інтенцію на суб’єктивно-критичне осмислення прочитаного.

Текст може впливати на власні складники, водночас при всій власній
членованості залишаючись семантично і концептуально цілісним, таким, що
зберігає комунікативну і смислову єдність, що утворюється внаслідок
об’єднання його окремих частин у ціле, пор. попередній текст, де
членованість на абзаци і розвиток кількох інформативних площин –
імпліцитна оцінка дій Президента України щодо реформування ДАІ, майбутні
зміни в ДПАУ і Генпрокуратурі України, не репрезентує внутрішньотекстову
роз’єднаність, а сигналізує про його цілісність і зв’язність.  Останні
постають можливими внаслідок активного вияву внутрішньотекстових
міжреченнєвих синтаксичних зв’язків і смислових відношень, міжаргентної
взаємодії. Саме тому доцільно розмежовувати поняття зв’язності (когезії)
як зовнішньої упорядкованості тексту і цілісності (когерентності,
інтеграції) як його змістової і смислової  упорядкованості. Заголовок
активно репрезентований в обох величинах. Щодо тексту – заголовок
актуалізує стрижневий компонент когерентності, уточнення, ідентифікація
якого посилює вертикальну функцію заголовка, пор.: Президентові ДАІ
замало  – заголовок і внутрішньотекстові компоненти:  Віктор Андрійович
(видове = Президент) > Президентові >  Ющенко (видове = Президент) >
Президентові України Вікторові Ющенку > Глава держави (синонім
Президент) > Ющенко > Віктор Андрійович > Президент >  Ющенко. Подібного
типу замкнутість заголовка на текст слід кваліфікувати як хвилеподібну,
що мотивується відносною обмеженістю ресурсів стрижневого компонента
заголовка, який і прогнозує наступне спіралеподібне повторення.
Добування реципієнтом інформації з тексту замикається на заголовку, в
якому синсемантичний предикатний елемент замало як носій усіх
категорійних ознак і властивостей предикативності в актуалізованій
постпозиції заакцентовує причиново-наслідкове відношення з наступним
текстом.

Комунікативний характер усього тексту передбачає виділення в кожній його
одиниці актуалізації, перш за все, його змістових ознак у цьому широкому
сенсі (намір комунікантів, денотат, ситуацію тощо) і саме ці ознаки
входять у компетенцію тексту. Від комунікативної функції тексту залежить
і його членування, що, у свою чергу, спрямоване на допомогу адресату
сприйняти інформацію найбільш повно й адекватно (див. членування тексту
Президентові ДАІ замало, в межах якого функціонально і структурно
виділяється абзац-стрижнева фраза Глава держави заявив, що має намір 
вдатися до радикальних кадрових рішень у цих двох відомствах –
повідомляє агенція Інтерфакс України, що визначає наступну композицію і
розгортання двох співпаралельних інформативних площин – майбутні зміни в
ДПАУ і Генпрокуратурі).

Взаємодія компонентів цілісної системи зумовлює утворення внутрішньої
організації тексту (його загальної структури) і, як наслідок, породжує
притаманні цьому цілому якісні особливості або його універсальні
властивості. Це дає змогу говорити про одну з особливостей тексту – його
структурність. Остання підтримується його внутрішньою членованістю і
делімітативною функцією заголовка, зануренням заголовка в структурну і
змістову цілісність тексту.

Існує цілий ряд дефініцій тексту, у яких вчені (М.Бахтін, В.Біблер,
М.Жинкін, Г.Богін, В.Одинцов, Ю.Сорокін, Г.Колшанський, І.Гальперін,
М.Кожина, Г.Нємец, Л.Буянова, М.Котюрова, О.Кубрякова, М.Димарський,
В.Красних, Л.Ісаєва, В.Комісаров та ін.) приділяють особливу увагу
процесам породження і розуміння тексту в його когнітивному і
соціокультурному аспектах, що розглядається з погляду комунікативного
спрямування. При цьому наголошується, що комунікативні засоби вербальної
мови постають придатними до виконання моделювальних функцій завдяки
здатності переводитися із зовнішнього у внутрішній план в актах
інтеріоризації, а внутрішні перцептивні моделі текстів постають здатними
включатися у процеси міжсуб’єктної комунікації завдяки актам
екстериоризації. У цих актах винесенню зовні підлягають елементи плану
вираження перцептивного коду, яким знаходиться заміна у системі
зовнішніх графічних індексів. Саме системи відношень таких індексів і
створюють іконічні моделі, складна організація яких уможливлює
зіставлення їх не з окремими вербальними знаками, а зі складеними з
багатьох вербальних знаків текстами. Первинне моделювання реалізується у
заголовку, що прямо чи опосередковано співвідноситься з кожним складним
синтаксичним цілим тексту. При цьому слід розмежовувати заголовки
динамічного й статично-констатувального, імперативно-деонтичного й
споглядального, оцінного й характеризувально-ідентифікаційного,
дієво-подійного й станово-почуттєвого, питально-інтенційного й
класифікаційного, прескриптивного й орієнтаційно-локативного,
апеляційного й атлетично-визначального  різновидів, пор.: Тактична
мудрість жінок // Поступ. – 2005. – 18-24 серпня
(статично-констатувальний); У Львові чекають на „Чорноморець // Поступ.
– 2005. – 18-24 серпня (станово-почуттєвий); Грозний цар // Поступ. –
2005. – 25-31 серпня (характеризувально-ідентифікаційний); Випорскування
жовчі // Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня (оцінний); Хай буде
мільйон // Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня
(імперативно-деонтичний); Ой у Нобелі та на березі // Літературна
Україна. – 2005. – 13 жовтня (орієнтаційно-локативний з відтінком
оцінного); Бути гідними подвигу героїв! // Правозахисник України. –
2005. – 26 травня – 9 червня (імперативно-деонтичний); А лопухів –
море… // Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня (оцінний); Куди „не
пройшов” постмодернізм? // Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня
(питально-інтенційний); Кушнарьов за ґратами // Поступ. – 2005. – 18-24
серпня (дієво-подійний) та ін. Інколи певний тип заголовка є настільки
репрезентативний для газети, що відображає її з-поміж інших. Так,
дієво-подійний, імперативно-деонтичний, питально-інтенційний різновиди
заголовків притаманні, наприклад, виданню „Поступ”, що максимально
актуалізовану інформацію виносить у заголовок, а для „Літературної
України” домінувальним постає статично-констатувальний різновид
заголовка, для „України молодої” – апеляційний та оцінний тощо.

?????¤?¤?$?????E?риймається як феноменологічно запрограмований первинний
спосіб існування мови. Текст можна інтерпретувати як простір, де
відбувається процес утворення семантичного каркасу. Текст належить
спостереженню не як завершений, замкнутий продукт, а як виробництво, що
відбувається на наших очах, „підключене” до інших текстів, інших кодів
(сфера інтертекстуальності), пов’язане тим самим із суспільством, з
історією, але пов’язане не відношеннями детермінації, а відношеннями
цитації (за Р.Бартом), пор.: „Я не геній … Я звичайний письменник”
(слова із поезії С.Тельнюка обрані як заголовок для розповіді про нього)
– Літературна Україна. – 2005. – 13 жовтня. Процес формування значень і
смислів репрезентується як зумовлений мовленнєвим наміром прогресивний
відбір функціональних і дієвих потенцій вихідних елементів, їх
значущість універсальна. Його можна інтерпретувати і як процес
індивідуалізації функцій, що визначені в системі мови, встановлені
загалом або в належності до класу і позначені формально. Смисловий
каркас тексту не залишається у ньому автономним: він піддається мутації,
„розчиняється” у множинності інших одиниць. Смислова індукція тексту
розвивається нелінійно, асоціюючись із рухом. Відкриті смислові поля, що
вливаються у повідомлення, не розривають його зсередини і не розмивають
його текстуальну оформленість. Більше того, принцип текстуальної
оформленості і цілісності посилюється в міру відцентрового розростання
матеріалу, з якого виростає його смисл, але будь-яка внутрішньотекстова
відцентрація послаблюється внаслідок інтегрувально-кумулятивної функції
заголовка: Рівненський міський суд – розсадник беззаконня (заголовок).
Текст: Сьогодні відкриваються страшні свідчення того, яка жахлива
спадщина дісталася новому Президентові і урядові України. Особливо
вражають порушення чинного законодавства, виявлені у правоохоронній
системі, зокрема в судовій.

Систематичні порушення чинного законодавства головою Рівненського
міського суду Н.П.Денисюком виходять за межі здорового глузду. Серед
порушень, виявлених кваліфікаційною комісією суддів загальних судів
Житомирського апеляційного округу, вражають такі, як безпідставне і
невиправдано тривале затягування розділу кримінальних і цивільних справ,
підроблення відомостей статистичного обліку та інші.

Так, перевіркою встановлено, що згідно з офіційними статистичними
звітами роботи Рівненського міського суду, упродовж 2004 року 18 суддями
розглянуто по суті 729 кримінальних справ і станом на 1 січня 2005 року
в цьому суді залишилося нерозглянутими 373 кримінальні справи минулих
років. Водночас, згідно з наданою інформаційним центром УМВС України у
Рівненській області довідкою, станом на 1 січня 2005 року за Рівненським
міським судом з 1995 року рахується нерозглянутими по суті 558 (!!!)
кримінальних справ. Таким чином, розбіжності міх статистичними даними
суду та інформцентру УМВС України у Рівненській області щодо кількості
справ, які станом на 1 січня 2005 року рахуються за Рівненським міським
судом, становлять 185 кримінальних справ (558-373=185).

За повідомленням голови Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів
Житомирського апеляційного округу М.Г.Поліщука, його законна вимога
надати для огляду статистичні картки обліку кримінальних справ та
перевірки наявності у провадженні суду тих справ, які згідно з даними
інформаційного центру УМВС у Рівненській області рахуються за
Рівненським міським судом як нерозглянуті, працівниками канцелярії суду
та головою П.Д.Денисюком задоволена не була з поясненням, що такі
картонні картки у них протягом кількох років не ведуться, а весь облік
кримінальних справ здійснюється тільки у комп’ютері.

Викладене свідчить про грубе порушення вимог п.п. 3.2. Тимчасової
інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджена
наказом Державної судової адміністрації України від 17 лютого 2005 року
№ 20), згідно з яким кримінальні справи та матеріали, що підлягають
розгляду, реєструються у відповідних обліково-статичних картках, а також
в алфавітних покажчиках.

Ознайомленням з комп‘ютерною інформацією встановлено, що станом на 1
січня 2005 року за Рівненським міським судом рахуються нерозглянутими по
суті 532 кримінальні справи. Виявлено перекручення нумерації справ. З
боку голови суду П.Д.Денисюка та працівників канцелярії умисно чинились
перешкоди роботі перевіряючи. На неодноразові вимоги надати для
перевірки всі кримінальні справи, які рахуються за судом нерозглянутими
з 1995 по 2003 роки включно (їх мало бути 274 справи згідно з
інформацією ІЦ УМВС України у Рівненській області), надано лише 74
справи, а решта 200 справ так і не надані для перевірки. Справи для
перевірки доводиться чекати годинами!

За результатами перевірки голова комісії дійшов категоричних висновків
про те, що в Рівненському міському суді повністю відсутній елементарний
облік кримінальних справ, які надходять до суду та ним розглядаються по
суті, у зв’язку з чим керівництвом суду створені реальні можливості для
їх втрати або умисного знищення. З цього можна зробити однозначний
висновок про те, що викладена в статистичних звітах суду інформація про
залишок нерозглянутих кримінальних справ не відповідає дійсності та є
фальсифікованою.

Крім того, перевіркою виявлено численні порушення порядку ведення
статистичної звітності та судового розгляду цивільних справ. На кінець
2004 року в суді, за даними статистичного звіту, не вирішено питання про
прийняття 1384 позовних заяв (заяв, скарг), з них знаходилась в суді
понад 1 місяць з дня надходження до суду 418 заява. Залишок
нерозглянутих справ на кінець року становив 1521 справу, з них зупинено
провадження 147,  не розглянуто в термін понад 3 місяці (без зупинених)
707.

Виявлено випадки грубого порушення строків розгляду справ. З метою
приховування тяганини суддями та секретарями судових засідань у дні
перевірки із застосуванням комп’ютерної техніки масово виготовлялись
протоколи судових засідань про відкладення розгляду справ та оголошення
перерви з різних підстав, датовані 2003 – 2005 роками, зміст яких
здебільшого не відповідав записам у журналах судових засідань. У зв’язку
з цим справи для перевірки надавались зі значною затримкою.

Таким чином, порушення порядку ведення статистичного обліку руху
кримінальних і цивільних справ Рівненського міського суду дав змогу
зацікавленим особам приховувати дійсний стан діловодства та факти
затягування судового розгляду.

Правова оцінка результатів перевірки роботи Рівненського міського суду
свідчить про систематичне порушення:

1) конституційного права громадян на судовий захист;

2) визначених ст. 2 КПК України завдань кримінального судочинства щодо
швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення 
правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин,
був притягнутий до відповідальності;

3) принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки законові (ст. 18
КПК України);

4) строків досудового розгляду справи (ст. 241 КПК України);

5) строків призначення справи до розгляду в суді (ст. 256 КПК України);

6) визначених ст. 2 ЦПК України завдань цивільного судочинства;

7) обов’язків судді щодо забезпечення повного, всебічного та
об’єктивного розгляду судових справ з дотриманням встановлених законом
строків, недопущення вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді
і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та
незалежності (ст. 6 Закону України „Про статус суддів”);

8) присяги суддів (ст. 10 Закону України „Про статус суддів”).

Вищевказані порушення відповідно до ст. 126 Конституції України т  ст.
15 Закону України „Про статус суддів” є підставою припинення повноважень
судді.

У діях суддів та голови Рівненського міського суду П.Д.Денисюка, винних
у вказаних порушеннях законності, вбачаються ознаки злочинів,
передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, що виразилось у
зловживанні своїм службовим становищем з корисливих чи інших мотивів в
інтересах третіх осіб, у тому числі обвинуваченим та підсудних у
кримінальних справах, використанні службового становища всупереч
інтересам служби із заподіянням істотної шкоди державним та громадським
інтересам у вигляді порушення прав потерпілих та цивільних позивачів на
забезпечення відшкодування збитків, завданих злочинами, сприяння
уникненню кримінальної відповідальності, підриву авторитету держави та
судової влади, приховуванні злочинів, а також службовому підробленні
шляхом внесення до документів статистичного обліку неправдивих
відомостей.

Безпідставна тяганина у судовому розгляді свідчить про брутальне
порушення законності з боку голови Рівненського міського суду
П.Д.Денисюка, який усунувся від організаційного керівництва діяльністю
суду та ведення судової статистики (п.п. 1, : ч. 1 ст. 24 Закону України
„Про судоустрій України”), сприяє ухиленню від кримінальної
відповідальності, викликає відчуття безкарності, підриває авторитет
держави та правосуддя, зводить нанівець роботу органів дізнання і
досудового слідства. Судді фактично одноосібно амністують винних!

Наведені факти свідчать про організовану злочинну діяльність у
Рівненському міському суді, що створює загрозу життєво важливим
інтересам України. Припинення розсадника беззаконня залежить від
готовності повноважних державних органів (у даному випадку – Генеральної
прокуратури, Служби безпеки, Ради національної безпеки і оборони, Вищої
ради юстиції України) подивитися прямо в очі даній проблемі та прийняття
єдино правильне законне вольове рішення – усунути від займаних посад
винних та притягнути їх до відповідальності. Адже громадяни України вже
зачекалися того часу, коли вони знатимуть, що суди та численні
правоохоронні органи реально захищатимуть їх права та інтереси.

Сподіваюсь, що новий етап перевірки, ініційований у черговий раз
народним депутатом України Юрієм Кармазіним, дозволить поставити крапку
безчинствам та досягти прагнень Партії захисників Вітчизни –
встановлення диктатури Конституції та законів України (Правозахисник
України. – 2005. – 28 травня – 9 червня). Внутрішньотекстова
відцентровість посилюється: 1) перерахуванням тих порушень, що
допускалися Рівненським міським судом і виявлені внаслідок перевірки; 2)
наведенням конкретних фактів зволікання у вирішенні судових справ; 3)
вказівкою на порушення конкретних статей тих чи інших законів, що
загалом посилює доказовість авторського коментарю; 4) власною
суб’єктивно заангажованою оцінкою аналізованого (Безпідставна тяганина у
судовому розгляді свідчить про брутальне порушення законності з боку
голови Рівненського міського суду П.Д.Денисюка, який усунувся від
організаційного керівництва діяльністю суду та ведення судової
статистики (п.п. 1, : ч. 1 ст. 24 Закону України „Про судоустрій
України”), сприяє ухиленню від кримінальної відповідальності, викликає
відчуття безкарності, підриває авторитет держави та правосуддя, зводить
нанівець роботу органів дізнання і досудового слідства. Судді фактично
одноосібно амністують винних!) тощо, але ця відцентровість є
послабленою, оскільки внутрішньотекстова вертикально спрямована
доцентрова функція заголовка реалізується у кожному складному
синтаксичному цілому. Перший локативний компонент заголовка послідовно
деталізується в елементах головою Рівненського міського суду > роботи
Рівненського міського суду > у Рівненській області > за Рівненським
міським судом > у Рівненській області > за Рівненським міським судом > у
Рівненській області > за Рівненським міським судом > за Рівненським
міським судом > у Рівненській області > в Рівненському міському суді >
Рівненського міського суду > У діях суддів та голови Рівненського
міського суду > з боку голови Рівненського міського суду П.Д.Денисюка >
у Рівненському міському суді, а другий компонент  розсадник беззаконня з
двома синсемантичними предикатно-пропозитивними елементами розкривається
у тексті страшні свідчення,  жахлива спадщина, порушення чинного
законодавства, виявлені у правоохоронній системі, зокрема в судовій,
систематичні порушення чинного законодавства,  виходять за межі
здорового глузду, порушень, безпідставне і невиправдано тривале
затягування розділу кримінальних і цивільних справ, підроблення
відомостей статистичного обліку, грубе порушення вимог, перекручення
нумерації справ, умисно чинились перешкоди роботі перевіряючих, випадки
грубого порушення строків розгляду справ, масово виготовлялись протоколи
судових засідань про відкладення розгляду справ та оголошення перерви з
різних підстав, порушення порядку ведення статистичного обліку руху
кримінальних і цивільних справ, систематичне порушення: конституційного
права громадян на судовий захист, принципу незалежності суддів і
підкорення їх тільки законові, строків призначення справи до розгляду в
суді,  вбачаються ознаки злочинів, виразилось у зловживанні своїм
службовим становищем з корисливих чи інших мотивів в інтересах третіх
осіб, у тому числі обвинувачених та підсудних у кримінальних справах,
використанні службового становища всупереч інтересам служби із
заподіянням істотної шкоди державним та громадським інтересам у вигляді
порушення прав потерпілих та цивільних позивачів на забезпечення
відшкодування збитків, завданих злочинами, сприяння уникненню
кримінальної відповідальності, підриву авторитету держави та судової
влади, приховуванні злочинів, а також службовому підробленні шляхом
внесення до документів статистичного обліку неправдивих відомостей, які
є вертикально орієнтованими у структурному і смисловому аспектах на
препозитивний заголовок. Текстотвірний потенціал заголовка повністю
реалізується в радіальному ракурсі, оскільки утворюється кілька пучкових
радіусів, завдяки яким розвиток кількох проблем акумулюються у другому
компоненті заголовка.

Текст (як духовний конструкт) може інтерпретуватися через поняття моделі
побудови, буття, функціонування й еволюцію мовної картини світу, що
відображає мовну свідомість усіх суб’єктів певної єдності.

Лінгвістика тексту охоплює проблему виділення базових текстових
категорій, проблему їхнього лінгвістичного вираження, встановлення
закономірностей використання мовних одиниць у тексті, опрацювання
типології текстів, визначення типових внутрішньотекстових і
зовнішньотекстових функцій тих чи інших мовних одиниць. Зв’язний текст
сприймається при цьому здебільшого як певна завершена послідовність
речень, пов’язаних за змістом одне з одним у межах загального замислу
автора. Завдання дослідника – встановити різновиди цього зв’язку і
визначити правила його передачі для уникнення неправильного тлумачення
тексту читачем.

При вивченні граматики тексту особлива увага, в основному, приділялася
визначальній граматичній структурі, що складає основу побудови тексту,
загальним принципам побудови тексту, що стосуються не сфери мовлення, а
системи мови або мовної компетенції. У межах стилістики тексту
актуалізується необхідність аналізу не тільки і навіть не стільки мовних
фактів, скільки способів їх організації, їх зв’язків й співвіднесеності.
Сьогодні навряд чи можливе чітке розмежування предметів дослідження
(лінгвістики тексту, граматики тексту, стилістики тексту) внаслідок
складності і багатоаспектності самого предмета аналізу, тому статус
кожного розділу визначається неточно, кожна досить ґрунтовна робота з
вивчення тексту завжди постає комплексом різних підходів. Те саме повною
мірою стосується і розгляду текстотвірного потенціалу заголовка, що
найбільш вичерпно виявляється у мові засобів масової інформації.
Існування тексту як самодостатньої сутності, якій властива синергетика
текстових одиниць у текстовому просторі, підтримується синергетикою
заголовка. Саме тому текст – це будь-яке двобічне мовне утворення (від
однієї графеми або одного слова до цілісної множинності
речень-висловлень), якому притаманний смисл і яке характеризуються
властивістю спонтанності, системності і синергії, що функціонують як
саморозвивальна і самоорганізаційна система. Самоплин і саморух тексту
як енергетичного буття (його внутрішнє життя) шляхом миготливої гри 
смислів прямує до точечної енергопульсації його сутності, що в
сукупності усвідомлюється читачем як смисл тексту. Текст – це спонтанний
саморух енергії, що функціонує за власними специфічними законами і
відповідає своїм цілям. Початком такого руху є заголовок, але він не
сприймається таким, оскільки повністю замкнутий своєю сутністю на
цілісність тексту і разом з останнім репрезентує його значеннєвий вимір.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020