Свята Явдохи, Сорок Святих, свято св. Алексія, Хрести
Рік в українців, як і в усіх інших слов’янських народів, складався із
двох циклів, відповідно і новоріччя святкувалось двічі. Весняне
новоріччя розпочинали зустрічати в день Явдохи (14 березня), це ймення
означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється це
ім’я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої
сили землі.
Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни,
співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок
або випечених «жайворонків»:
Благослови, Боже,
Весну закликати,
Зиму проводжати.
Ой, весна в човничку,
Літечко в возочку.
У цей день наші предки зустрічали весну, виходячи до схід сонця на
горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її. Деякі з
магічних заклинань весни збереглися і до цієї пори:
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам квіточок.
«Жайворонки», «соловейчики» дарувались весні як жертвоприношення. З
Явдохи починаються і магічні весняні ігри — «веселки», «гаївки»,
«гагілки», «ягівки» (так вони називались у різних місцевостях), що
«допомагали» весні у її оновлюючій роботі. Виконувались веснянки аж до
Зелених свят.
22 березня, на Сорок Святих, повертались із вирію шпаки та жайворонки —
вісники весни, школярі цього дня приносили своєму вчителю сорок
бубликів, ходили з обрядовими «жайворонками» і славили прихід весни:
Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
’¶?UUeth
,
.
R
:
?’?Ue
.
T
X
?????&???????j?Іще по гороньках сніженьки лежали,
Іще по долинах криженьки стояли?
— Не сам же я вийшов. Бог мене послав,
З правої рученьки ключики давав
З правої рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки зиму замикати.
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб’ю.
І кубелечко я собі зів’ю,
І в кубелечку діток наведу.
У день Сорока Святих Мучеників у багатьох регіонах України «гукали»
весну — збиралися за село на горбах, співали веснянок і при цьому
перегуку валися.
Від Сорока Святих ще буде сорок морозів, але весна вже близько.
30 березня відзначалося свято святого Алексія, яке у народі мало назву
«Олекса теплий». Діти слухали на водоймах, як щука пробиває хвостом
кригу Щовечора після роботи хлопці й дівчата збирали в гурти, дівчата
співали веснянок. Пасічники цього дня виставляли вулики на пасіку,
беручи із собою ікону Зосима і Саватія — покровителів бджільництва.
Освячуючи вулики іконами, вони примовляли «Бджоли, готуйтеся, йдіть, не
лінуйтеся. Приносте густі меди, воски та рої Богу на славу, а мені на
пожиток».
У березні, в третю неділю Великого посту, святкувалась Христя. Цього
тижня, який називався ще «хрестопоклінним», по всій Україні випікали
хліб у формі хреста. Частину спеченого хліба з’їдали, а другу — ховали
до комори в зерно. Коли сіяли ячмінь чи овес, ярову пшеницю, господар
брав і собою той хліб у поле. Його клали на землю, молилися Богу,
з’їдали частину і промовляли: «Господи поможи, Господи, благослови. Дай,
Боже, і на той рік їсти свій хліб». Залишки хліба закопували на полі щоб
був кращий урожай.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
