.

Світове древо (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 1773
Скачать документ

Світове древо

Світове древо уособлює в собі єдність усього світу. Це своєрідна модель
всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце.
Це також посередник між світами — своєрідна дорога, міст, драбина, якими
можна перейти до світу богів або в потойбіччя. Про древо життя у світі
створено безліч легенд, казок, цей символ знайшов відображення в
орнаментиці багатьох народів.

У давньому Ірані вірили, що священне древо росте, біля джерел Ардвісури.
На ньому нібито жив цар птахів Сенмурв, який розсипав насіння по землі.
Інший птах відносив насіння до джерела, з якого пила зірка, що осипала
землю дощами. З дощем насіння поверталося назад у землю. У
скандинавських міфах бачимо вічнозелене древо життя Іґґдрасіль,
просякнуте живлющим священним медом. Це велетенський ясен, що є
структурною основою всього сущого і єднає собою дев’ять світів. На
вершині древа сидить орел, коріння підгризають змії та дракон Нідхьогт.
Слово “Іґґдрасіль” буквально значить “кінь Ігта”, тобто кінь Одіна. Ця
назва підкреслює роль древа ще і як шляху, котрим божественний шаман
(Одін) мандрує з одного світу в інший.

В образі древа поєднались уявлення Про час, простір, життя і смерть.
Спробуйте відгадати загадку:

Стоїть дерево, на дереві — квіти,

під квітами — котел, над квітами — орел, —

квіти зриває, в котел скидає,

квітів не меншає, в котлі не більшає.

(Життя і смерть)

Найдавніші українські колядки донесли до нас стародавні уявлення про те,
як із хаотичного первісного океану з’явився світ. У них мовиться про
часи, коли не було ще ні неба, ні землі, а було тільки синє море. На тім
морі стояло дерево (явір чи сосна). На дереві три птахи радили раду: як
снувати світ? Один птах упірнув у море — виніс золотий камінь. Другий
пірнув — виніс срібний камінь. Третій — мідний камінь. Із золотого
постало сонце, зі срібного — місяць, із мідного — зорі.

Одночасно із творенням в уяві первісних людей образу світового древа
виникла й розгалужена система протиставлень:

день—ніч

літо—зима

життя—смерть

праве—ліве

пряме—криве

верх—низ

вогонь—вода

чоловік—жінка

парне—непарне

У горизонтальній площині світове древо і простір довкола нього
поділяються на чотири частини, виражаючи уявлення про час (ранок, день,
вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима) і простір (схід, південь, захід,
північ). На вершечку древа днює сонце, саме його “рух” зумовив “поділ”
простору довкола нього начетверо.

Зображення древа життя на рушнику

По вертикалі древо ділиться на три частини: нижню — коріння (підземний
світ), середню — стовбур (земний світ) та верхню — крону (небесний
світ). До кожної з цих частин “приписані” певні істоти. Внизу, побіля
коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо низ
древа символізує не лише підземний світ, а й воду. У середній частині,
на землі, розташовуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді,
вовки. Це також і світ людей. У верховітті світового древа селяться
птахи і бджоли, тут же містяться небесні світила.

Найчастіше у фольклорі як світове древо виступають дуб, явір, верба,
липа, калина, вишня, яблуня, сосна. Розташовується світове древо у
казковому просторі фольклору зазвичай на горі, посеред моря, в чистім
полі неподалік дороги, в пана хазяїна на його дворі.

Древом позначали також час. Коли древо позначає рік, то
малюється чи вирізьблюється з   багатьма гілочками, так званою

“сосонкою”. Збереглися й загадки про древо-рік: “Дуб-дуб довговік, на
ньому дванадцять гіллів, на кожній гіллі по чотири гнізда, а у кожному
гнізді по сім яєць, і кожному ім’я є”.

У міфологічних уявленнях світ членувався на три плани: людина
(мікрокосм), суспільство та всесвіт (макрокосм). Або ж літописні яв, нав
і прав — світи сучасний, потойбічний та ідеальний-небесний. Причому всі
явища природи, події в суспільстві й переживання окремих людей
відбувалися однаково як у кожному з цих трьох планів, так і в них усіх
одночасно і взаємопов’язано, як у єдиному організмі. А древо було
посередником між цими світами, або й розміщувало ці світи на собі. За
його допомогою можна переходити з одного світу в інший (у світ предків,
на небесний світ). Так, у казках трапляється мотив “дерева до неба”,
вилізши на яке, герой бачить небесне божество й отримує чарівні
подарунки. З образом древа-посередника між світами пов’язаний і звичай
саджати дерева чи кущі на могилах. Важливість цього звичаю
підкреслюється тим, що на них саджають рослини певних порід. В Україні
це переважно калина.

паннами, бідній сиротині. Стало у пригоді й тоді, як прийшов час шукати
собі пари. А після весілля дівчини з князенком “верба з криничкою пішла
в землю та й знов у князенковому саду вийшла”.

У веснянках зустрічається мотив казкового дерева, яке парує закоханих: з
нього з’являються три церковці і дзвіниця: у церковці — три свічечки
ясних (скажімо, Марійка, Оксанка й Надійка), а в дзвіниці — три дзвоники
гласних (Іванко, Петрусь і Василько). Далі Іванко каже: “Я Марійку
люблю, я своїй Марійці черевички куплю”, і так про кожну пару.

Символ світового древа — це й образ утіленої родючості, жінки,
Богині-Матері. Природа, мати всього живого, і є древом життя. У
зображеннях (на вишивках, писанках, тканих рушниках і килимах) образ
жінки пов’язується зі знаком древа; вона зливається з ним, а іноді
повністю його замінює. Кажуть, що дім тримається на жінці, як дах на
сволокові. Сволок тримає дах, як світове древо — небо. Коли з’явилося в
людей житло, юно стало ніби точкою відліку в безмежному всесвіті,
центром буття для кожної людини. Чотири стіни хати орієнтувалися на
чотири сторони світу. І основою житла став сволок, який символізував
міцність оселі. При встановленні в хаті сволока існувало чимало обрядів
і звичаїв. Коли снився сон, що в хаті нема сволока, вважалося, що це до
смерті. Зв’язок “стрижня дому” з уявленнями про світове древо
підтверджують і орнаментальні зображення на сволоках: солярні знаки,
змії, зигзагоподібні зображення води, “сосонки”.

Древо життя — це й древо роду. Найпоширеніша схема зображення світового
древа — стовбур із трьома гілочками. Такі родовідні дерева вишивали
червоними нитками по білому полотну долі-рушника й вивішували як обереги
над образами, вікнами, портретами родичів. Птахи, які є посередниками
між світом живих і світом предків, а також охоронцями роду, в колядках і
казках виступають помічниками й порадниками в підборі пари. При цьому
вони, звичайно ж, сидять на дереві. Інколи в ролі такої помічниці
юнакові виступає змія, яка перебуває побіля коріння дерева. Весільна
символіка рясніє словесними й мальованими, вишитими зображеннями древа
життя. Це й весільне гільце, й насичені шлюбною символікою настінні
розписи та витинанки, й пісні, в яких мовиться про райськеє древо, яке
зродило дві ягідочки — молоду й молодого.

Як і в більшості символів, у світового древа (древа життя) є
знаки-синоніми, які певною мірою заміняють його в деяких текстах або
підкреслюють і розвивають якесь одне зі значень чи окрему властивість
древа. Такими символами в казках та обрядових піснях є стовп, світова
гора, дорога, церква з трьома верхами, три тереми, корабель, драбина,
мотузка, ланцюг, арка, місто. Опредметненими виявами (атрибутами)
світового древа є віха — висока палиця з колесом на вершечку (колесо —
символ сонця), купальське й майське дерева тощо. Ці атрибути світового
древа присутні майже в кожному з найбільших свят календарного циклу, а
також на весіллі (згадуване вже гільце).

Як утілення дівочої долі, символ древа з’являється в одному з ворожінь
на св. Катерини (7 грудня). Дівчина вирізає в саду гілочку вишні,
вносить до хати й ставить у глечик із водою. Як розквітне до Щедрого
вечора (св. Маланії, 13 січня) — то добрий знак, буде цього року
весілля. А як не зацвіте — ще рік доведеться сидіти в дівках. Тут
вишнева гілочка символізує дівочу долю, саму дівчину—чи цвісти їй на
весіллі цього року, чи ні.

На весіллі молоду символізує гільце (вільце) — молоде деревце або гілка,
найчастіше з сосни чи вишні. На дівич-вечорі в суботу дівчата гуртом
прикрашають його квітами, калиною та барвистими стрічечками, співаючи
при цьому пісень “до гільця”. Це ніби символ дівування нареченої. Коли
беруться ділити коровай, гільце розбирають собі по гілочці дружки
молодої. Вважається, що гілочки з весільного гільця, прикрашені
квітками, допомагають потім дружкам щасливо вийти заміж.

Подекуди на Поліссі донині зберігся звичай “водити куста” на Зелені
свята (Трійцю). Одну з дівчат гурт вбирає “кустом”. Для цього плетуть
два пишні вінки з гілок клена й липи, більший — на шию, менший — на
голову. За крайку дівчині затикають гілки так, що утворюється ніби
спідниця із зелені. З дівчиною-Кустом ходять по хатах, вітають
господарів із Зеленими святами, бажають щастя й багатства. Бачимо тут
відлуння віри в те, що померлі душі переселяються в дерева, а на Зелені
свята приходять у гості до нащадків.

Купальське дерево, яке зветься Купайлиця або ж Марена, символізує
родючість, дівування, єднання молодих у шлюбі. Воно також нагадує про
перше древо, з яким творився світ. Це деревце (велику гілку, найчастіше
з верби чи вишні) встановлюють хлопці увечері на галявині на свято
Купала (6 липня). Наприкінці обряду Купайлицю топлять або розламують на
маленькі гілочки, й кожна дівчина бере собі по гілочці.

Перед Різдвом є звичай (який прийшов до нас із Західної Європи)
встановлювати в домі й прикрашати ялинку. Вічнозелене деревце символізує
вічне життя, а прикраси на ньому — ті дари, які мусить отримати людина в
новому році. Існує думка, що різдвяна ялинка — це образ священного
древа, а зоря, якою вона увінчана, є символом неба або сонця.

В українців образ світового древа зафіксований в орнаментальних
зображеннях на вишитих і тканих рушниках, килимах, витинанках, писанках,
скринях, меблях, пряничних дошках, посуді та в оздобленні одягу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019