Реферат на тему:
Створення українського біографічного словника як етап відродження
історичної пам’яті українського народу
Однією з найважливіших українознавчих проблем сьогодення є дослідження
тих етапів розвитку українського суспільства, які є знаковими з точки
зору його національного самовизначення. Культурне відродження того чи
іншого народу безпосередньо пов’язане зі зверненням до його історії,
усталених духовних цінностей, етнічної культури, у яких відтворюється
спадкоємність часів, здійснюється інтеграція минулого і сучасності але
разом з тим відбувається соціалізація моделі майбутнього. Кожна епоха
додає до карти історії імена тих її визначних представників, які
уособлюють образ цієї епохи, формуючи і розгалужуючи генетичне дерево
нації. У цьому розумінні підготовка Українського біографічного словника
(УБТ), який є однією з форм відтворення, дослідження й розвитку
персоніфікованої історії України, здійснюється як з метою суттєвого
поповнення і систематизації наукових знань в окремих галузях людської
діяльності, так і виступає незаперечною умовою та невід’ємною частиною
духовної культури народу, що забезпечує збереження в пам’яті нащадків
відомих і незаслужено забутих імен, формування сьогоднішнього
гуманістичного потенціалу українського суспільства.
Історія української біографістики нараховує понад тисячу років, її
коріння вплетено у давнину Київської Русі. Сама ж ідея створення
біографічного словника в Україні виникла в середині XIX ст. Вона була
підготовлена стрімким злетом української гуманітарної науки в середині
XIX ст. і пов’язана з іменем свідомого патріота української землі,
громадського діяча і видатного вченого, фундатора української історичної
школи, професора Київського університету Св. Володимира – В. Антоновича.
Першу спробу підготовки фундаментального біографічного словника було
розпочато В. Антоновичем та групою науковців (Г. Берло,
І.Каманін, М.Грушевський, В.Щербина, С.Єфремов та ін.) вже в 90-ті рр.
XIX ст. На жаль, за політичних умов цю роботу було припинено. Цілком
закономірно, що саме 1918 р., на етапі “першого” відродження української
державності, цю ідею підхопили А.Кримський, Д.Багалій, Г.Павлуцький.
Є.Тимченко. У складі Української академії наук було утворено Постійну
Комісію для укладання Біографічного словника діячів українського народу
та української землі. У 20-ті рр. члени Постійної комісії під
керівництвом В.Модзалевського, згодом – П.Стебницького, М.Могилянського
провели значну джерелознавчу роботу, склали список, який нараховував
понад 50 тис. імен і який став основою картотеки персоналій; розробили
теоретичні та методичні підходи підготовки багатотомного біографічного
словника з урахуванням тих складних історичних, економічних і
культурно-політичних процесів, що відбувалися на українських землях
протягом століть. Та знов-таки, підготовленому до видання першому тому
Біографічного словника (літери А і Б) не судилося побачити світ: 1933
року він був знищений, Постійну комісію розпущено, а деяких її членів
репресовано [1].
У наступні десятиліття біографічна робота в Україні припиняється, а її
центр зміщується в українську діаспору та на сусідні слов’янські землі.
Україна перша серед слов’янських держав (окрім Росії, де в XIX ст. було
видано Російський біографічний словник) започаткувала
біографічно-дослідницький напрям у галузі гуманітарних наук. 1932 року
ідея створення біографічного словника знаходить своє втілення на ґрунті
польської національної культури, де у Кракові спочатку створюється
Біографічна комісія, а в 1935 року вийшов перший том Польського
біографічного словника (сьогодні він складає 35 томів). На початку 80-х
рр. створюється Біографічний інститут у словацькому м. Мартин, де вже
видано 5 томів Словацького біографічного словника. У 1990-ті рр.
історико-біографічний напрям досліджень поступово охоплює сусідню
Словенію. Тут видано 4 зошити до першого тому Словенського біографічного
словника.
Лише на сучасному етапі здобуття Україною незалежності відкрилися нові
можливості для науковців щодо виконання цієї масштабної й актуальної
роботи зі створення біографічного словника та загального розвитку
історико-біографічного жанру, опанування його різних літературних,
публіцистичних та науково-енциклопедичних видів функціонування,
характерних для даного періоду. Завдяки численним популярним,
романтично-піднесеним, почасти аматорським газетним і журнальним
біографічним нарисам і документальним публікаціям кінця 80-х – початку
90-х рр. XX ст., українській історії було повернуто її людський вимір зі
своїм іменем і своїм обличчям.
1 квітня 1993 р. у структурі Національної бібліотеки України імені
В.І.Вернадського НАН України (НБУВ) було утворено спочатку Відділ (як
підрозділ Інституту рукопису НБУВ), а наступного року – Інститут
біографічних досліджень – національний науково-дослідний центр України,
пріоритетним завданням якого є створення багатотомного ретроспективного
Українського біографічного словника. Разом з тим, виконання такого
масштабного проекту стає можливим лише за умови реалізації комплексної
програми розвитку біографічних досліджень, яка передбачає:
розробку теоретичних та науково-методичних проблем української
біографістики;
опрацювання і систематизацію біографічної та біобібліографічної
інформації, наукову обробку і підготовку матеріалів до біографій діячів
України й української землі;
створення комп’ютерних баз даних біографічної та біобібліографічної
інформації, розробку та впровадження комп’ютерних технологій в
українську біографістику;
підготовку регіональних, тематичних, хронологічних біографічних та
біобібліографічних словників, довідково-енциклопедичних видань;
підготовку та видання УБТ;
координацію досліджень у галузі української біографістики.
Створення в Україні Інституту біографічних досліджень (ІБД НБУВ) стало
своєрідним символом відновлення історичної справедливості рівно через 60
років після закриття аналогічної установи – Постійної комісії УАН-ВУАН
по укладанню “Біографічного словника діячів України”, діяльність якої
тривала впродовж 1918 – 33 рр. Враховуючи світовий досвід укладання
біографічних словників і розуміючи всю складність створення подібних
видань в Україні, культурні надбання якої репрезентовано у широкому
спектрі поліетнічного розмаїття представників тих народів і
національностей, хто працював на українській землі, та з метою
визначення оптимальних шляхів укладання УБТ в Інституті було розроблено
пакет науково-методичних документів. Вирішальну роль у цьому відіграли
теоретичні розробки засновника і першого директора Інституту
біографічних досліджень, доктора історичних наук, професора В.С.Чишка
(1951 – 2003), узагальнені ним у монографії “Біографічна традиція та
наукова біографія в історії і сучасності України” (К., 1996). Завдяки
зусиллям цього ученого і талановитого організатора науки біографічні
дослідження в Україні відокремились у самостійну галузь історичного
знання й окрему історичну дисципліну. За його безпосередньої участі
науковцями Інституту було вирішено найскладніше завдання – вироблено
Концепцію УБТ та Критерії відбору персонал/й. Так, згідно з Концепцією,
УБТ – це багатотомне енциклопедичне видання, у якому репрезентовано
біографії видатних діячів української землі, української діаспори,
представників усіх національних меншин, що мешкають на території
України, а також фахівців у галузі української історії як в Україні, так
і поза її межами. Нижня хронологічна межа чітко не визначена – вона
торкається періоду формування українського етносу, який випереджає час
виникнення Української держави. До цього періоду належать імена
легендарних та напівлегендарних героїв, мандрівників, державних діячів і
політиків, які залишили у своїх споминах опис подій на землях,
географічне розташованих на території сучасної України. Верхня
обмежується сучасністю, а конкретно – датою смерті того чи іншого діяча.
При виробленні Критеріїв відбору імен до УБТ основоположним став принцип
визначення рівня належності того чи іншого діяча (українця або не
українця за походженням) до української культури. Положення Критеріїв
мали носити універсальний характер щодо “національного внеску”
представників різних національних культур в українську культуру, заради
запобігання тих дискримінаційних похибок, які мали місце у біографічних
словниках, виданих за радянських часів. Геополітичний стан України
протягом багатьох століть сприяв розвиткові активних економічних,
політичних і культурних її зв’язків з іншими країнами. В Україні знайшли
для себе другу батьківщину переселенці з Росії, Німеччини, Польщі,
Угорщини, Болгарії, Румунії. На сьогоднішній день наша країна вважається
однією з найбільш поліетнічно розвинених держав, на її території
проживають понад 15 млн. осіб інших національностей – греки, євреї,
білоруси, чехи, поляки, вірмени тощо [2].
У процесі роботи над Критеріями виникла ще одна проблема, яка викликала
гарячі дискусії серед науковців. Вона пов’язана саме з протиріччям
підходів у розробці біографічних словників: традиційного етнокультурного
розуміння українства (визначальним стає етнічний фактор) та нового
сучасного державницького у трактуванні питань етнокультурності та
поліетнічності (вирішальною є територіальна ознака). УБТ, побудований за
принципами сучасної історичної науки, використовуючи європейський
досвід, більшою мірою слов’янської біографістики, враховує ці протилежні
точки зору і залучає до словника представників, умовно поділених на 3
групи:
1. Діячі української історії, національно-визвольного,
суспільно-політичного та культурно-освітнього рухів, регіональні та
місцеві діячі, а також діячі з різних галузей освіти, науки, культури,
релігійного життя, військової справи, державного будівництва та
управління, економічного життя тощо – як етнічні українці, так і
представники інших національностей.
2. Діячі української діаспори, участь яких в українських політичних,
економічних, культурно-освітніх, наукових, релігійних організаціях,
спілках і фондах зарубіжжя та їхній внесок в українську та світову
культуру отримали визнання української і світової громадськості.
3. Діячі іноземного походження, які жили певний час в Україні,
відігравали активну роль у суспільно-політичному, господарському та
культурному житті українства або своєю активною діяльністю справили на
нього помітний вплив, а також ті іноземці, хто був тісно пов’язаний з
видатними діячами української історії й культури, займався дослідженням,
популяризацією та підтримкою українства за кордоном. [3]
На сторінках УБТ мають бути представлені імена багатьох видатних учених,
поетів та письменників, театральних діячів, художників і музикантів,
діячів національно-визвольного руху, чиї документи тривалі роки були
“надбанням” українських та союзних спецхранів, державних та власних
архівів, а також мали закордонну прописку. Наприклад, у Центральному
державному архіві громадських об’єднань (ЦДАГО) зберігається понад 35
тис. справ періоду 1919 – 1950 рр. переважно репресованих діячів у Києві
та Київській області. Винятково важливою вважається обробка особових
архівів та документів, що містять біографічну інформацію, але які й досі
не опубліковані – листи, щоденники, мемуари, спогади. На велику
дослідницьку роботу очікують документи, що збереглися в районах
української політичної та трудової еміграції, еміграційних урядах УНР,
ЗУНР, УГВР, архівах українських політичних партій та об’єднань,
громадських організацій, культурно-просвітницьких центрах.
Наступний етап роботи Інституту полягав у відпрацюванні системи
програмно-комп’ютерного забезпечення біографічних досліджень і розробці
власної, оригінальної моделі комп’ютерної бази даних УБТ (БД), що
сьогодні існує як БД “Національної біографістики”. БД “Національна
біографістика” складається з трьох інших: БД “Персоналії” (структурована
за певною схемою біографічна інформація на окрему особу); БД “Джерела
біографічних досліджень” (анотована біобібліографія видань) та БД
“Автори біографічних досліджень” (відомості про науковців-дослідників,
бібліографія праць у галузі біографістики, місце роботи, посада, адреса
тощо). Усі ці комп’ютерні БД зорієнтовані на вимоги сучасних
комунікаційних стандартів, вони можуть працювати як у режимі
стаціонарної мережі (пов’язані між собою), так і обмежено-автономному.
Створена БД “Національної біографістики” забезпечує, по-перше,
здобування раціонального та швидкого введення та виведення на електронні
носії величезного масиву біографічної та біобібліографічної інформації,
утому числі, створення оригінал-макетів видань, пошук та друкування
окремих позицій БД і структурованих текстових файлів за заданою схемою;
по-друге, – можливість проведення подальшої аналітичної дослідницької
роботи, біографічних розвідок, доповнень, уточнень тощо за допомогою вже
накопиченої в ній біографічної та біобібліографічної інформації;
по-третє, – реальність здійснення Internet-версії “Матеріалів до
Українського біографічного словника”, яку в майбутньому передбачено
розгорнути на Internet-порталі “Академічна наука України”, над розробкою
якого працює Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
Початковий етап створення УБТ – це підготовка його Алфавітного словника
з переліком імен за певною формою (як зразок – прізвище, ім’я, по
батькові, дати життя особи, галузі діяльності і коротка дефініція ) до
кожного тому словника. Сьогодні вже підготовлено до друку Алфавітний
словник УБТ на літери А і Б (близько 6.000 імен) і структуровано на
паперових та електронних носіях біографічну інформацію на всі літери
алфавіту, яка постійно поповнюється новими іменами і біографічними
даними вже існуючих записів БД “Персонали”. Співробітники Інституту вже
підготували понад 350 статей на літеру А для “Матеріалів до Українського
біографічного словника”, присвячених маловідомим діячам вітчизняної
історії і культури, які мають пройти апробацію у відповідних установах
НАН України.
Виходячи з завдань високого рівня складності та відповідальності,
співробітники Інституту дійшли висновку, що створення УБТ було б
передчасним без попередньої апробації науково-теоретичних праць в
історичній науковій періодиці та біографічних матеріалів у різних
тематичних, галузевих, регіональних біографічно-енциклопедичних виданнях
України. Так було започатковано друкований орган Інституту – збірник
наукових праць “Українська біографістика. Biographistika Ukrainika”
(1996, 1999), де вперше публікувались науково-методичні рекомендації та
інструкції, а також відпрацьовувались біографічні статті за певною
формою і стилем написання з урахуванням і вироблених загальних вимог, і
специфіки виду діяльності того чи іншого діяча, чиє ім’я запропоновано
для внесення в УБТ. 1997 р. було опубліковано Іменний покажчик
біографічного словника “Греки в Україні”. За методологією Інституту у
наступні роки вийшли друком роботи: “Греки в истории Крыма. Краткий
биографический справочник”. – Симферополь: Таврия Плюс, 1998; “Деятели
крымско-татарской культуры (1921 – 1944 гг.): Биобиблиографический
словарь”/ Гол. ред. і уклад. Д.П.Урсу. – Симферополь: Доля, 1999;
Туркевич В. Д. “Хореографічне мистецтво України у персоналіях”. – К.,
1999; Микола Плав’юк. Україна – життя моє / Кер. проекту і заг. ред.
В.Ляхоцький. – К. 2002. – У 3-х тт.; Постійна комісія УАН-ВУАН для
складання Біографічного словника діячів України (1918 – 1933) / Упоряд.
С.М.Ляшко. – К.: НБУВ, 2003. Значна кількість статей дістала опрацювання
і визначила коло прихильників цього жанру у наукових та
художньо-публіцистичних журналах, таких як “Київська старовина”,
“Український історичний журнал”, “Народна творчість та етнографія”,
“Пам’ять століть”, “Зерна”, “Дніпро” та ін. У 2001 – 2002 рр.
співробітниками Інституту було підготовлено понад 700 статей для видання
“Золоті імена України” – меморіальний альманах “Видатні діячі України
минулих століть”, інформаційно-іміджевий альманах у 6-ти томах “Золота
книга української еліти” та меморіальний альманах у 2-х томах “Народжені
Україною”.
Співробітники ІБД НБУВ співпрацюють з іншими підрозділами бібліотеки, у
фондах яких містяться великі масиви біобібліографічної інформації:
Інститутом рукопису, Інститутом архівознавства, Сектором естампів і
репродукцій, Відділом формування музичного фонду,
Довідково-бібліографічним відділом, Центром бібліотечно-інформаційних
технологій тощо. Неабияку інформаційну та фахову підтримку надають
установи НАН України – Інститут української археографії та
джерелознавства ім. М.С.Грушевського, Інститут сходознавства ім.
А.Є.Кримського, Інститут українознавства ім. І.П.Крип’якевича; обласні
архіви, державні музеї, установи освіти, міські бібліотеки Львова,
Одеси, Дніпропетровська, Маріуполя, Полтави, Харкова, Сімферополя та
багато ін.
З метою координації біографічних досліджень у регіонах України,
об’єднання зусиль учених, фахівців з історії культури та
аматорів-біографістів 1999 року було утворено Українське біографічне
товариство (УБТ) – всеукраїнську громадську організацію, незалежну від
будь-яких політичних партій, рухів або організацій, яка має свої філії
та відділення у 19 областях України, контакти з українською діаспорою
Америки, Канади й Австралії.
Високу місію покладено сьогодні на тих, хто розпочав в Україні цю
важливу і благородну справу – створення УБТ, що покликаний відтворити
ідею відродження багатовікової історії і культури України в портретах її
видатних представників. Життя людини, вписане в історичний контекст,
завжди залишає свій слід на землі. Чи дістануть задуми зі створення УБТ
реального втілення, чи стане УБТ тим пам’ятником духовної культури для
сучасників і майбутніх поколінь, чи залишить він по собі добру пам’ять –
питання часу.
Література:
Чишко В.С. Біографічна традиція і наукова біографія в історії та
сучасності України. – К., 1996. – С.147.
Чишко В.С. Загальні проблеми біографістики // Українська біографістика.
– К., 1999.– Вип.2. – С.14.
Попик В.І., Романова Н.П. Критерії добору імен діячів неукраїнського
походження до Українського біографічного словника // Українська
біографістика. – К., 1999.– Вип.2.– С.18 – 19.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
