Стародавня вишивка на тернах України
Виникнення і поширення вишивки губиться в глибині тисячоліть. Про це
свідчать стародавні історики, розповідають численні археологічні
знахідки. Особливе значення мають розкопки скіфських курганів, матеріали
яких є цінним джерелом для вивчення культури й побуту цих племен. Так,
всесвітньовідома золота пектораль із Товстої Могили (IV ст. до н. є.),
срібна ваза з кургану Чортомлик поблизу Нікополя (IV ст. до н. є.) не
лише є витворами високої мистецької майстерності скіфів, а й містять
цікаві сюжети, що дають змогу дослідити одяг, його декоративне
оздоблення. Святковий костюм скіфів був щедро орнаментований золотими
нашивками із зображеннями грифонів, левів, оленів, різноманітною
аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами.
Візерунок у вигляді смуг геометричного орнаменту розміщувався на краях
коміра, подолу, рукавів, посередині спинки вбрання. Щедро оздоблювалися
у скіфів штани. їх розшивали узорами у вигляді завитків, кружечків,
ромбів, зигзагів, спіралей. На чаші з Гайманової Могили (IV ст. н. є.)
одяг скіфських царів оздоблено орнаментом у вигляді подвійних спіралей,
а лампаси на штанах нагадують подвійні смуги безперервного ланцюга
хвиль.
На основі розкопок кургану Товста Могила було реконструйовано одяг, в
якому рукава, комір прикрашені золотими нашивками із зображеннями
грифона та лева, що роздирає лань.
?????&??????? ?в прикріп», використана на одязі жриці із Соколової
Могили (І ст. н. є.), стала відомою у Візантії і Київській Русі лише у
XII столітті. Вишивка з поховання знатної сарматки відкриває й невідому
техніку пряденого золота. Вона полягала в тому, що шовкова нитка була
обпрядена вузенькою стрічкою чистого золота, витки спіралі щільно
находили один на одного, утворюючи нитку, яка здається суцільнозолотою.
Вишивка з поховання Соколова Могила — цінне джерело для
дослідження найдавнішого золотного шитва, адже вона демонструє
високопрофесійне мистецтво майстрів з розвинутим відчуттям орнаменту,
які оволоділи досконалими художньо-образними засобами вираження. Ця
вишивка, що вирізняється високим рівнем художньої майстерності, наводить
на думку про тривалий попередній етап розвитку.
Вишивка як вид мистецтва, безперечно, була відома в дохристиянський
період. Про це свідчить фігурка людини з Мартин і вського скарбу на
Черкащині (VI ст. н. є.), а також бронзова статуетка з могильника на
Полтавщині (VI ст. н. є.) із зображенням широкої смуги геометричного
орнаменту на грудях і плечах, так само як у сучасних чоловічих сорочках.
Саме тоді формувалися художньо-стилістичні способи шиття, народжувалися
знаки, що символізували сили природи, космогонічні уявлення про будову
Всесвіту, створювались образи, які потім довго жили у вишивці та в інших
видах мистецтва, нагадуючи про язичницькі вірування наших давніх
предків.
Вишивка в одязі мала заклинальну символіку, була оберегом. Вишитий узор
набував магічної сили й виконувався в суворо визначених місцях: навколо
шиї, на грудях, на подолі. Основна увага приділялась оздобленню рукава
як шанування роботящих рук, підкреслення їхньої сили і вправності.
Про характер узорів вишивки, їх розміщення свідчать зображення на
знайдених археологами в Києві та Старій Рязані срібних браслетах,
призначених для язичницького обряду русалій. На них відтворено гусляра й
танцюриста в сорочках, вишитих геометричним орнаментом; русалку з
довгими, оздобленими вишивкою рукавами; двох ткаль в одязі, прикрашеному
вишивкою. В орнаментах улюбленими були різноманітні мотиви солярних
знаків у вигляді чотири-, шести-, восьмипелюсткових розеток, які
символізували небосхили, виражали ідею сонця. Адже побутування
геометричного орнаменту доводить, що глибина народної пам’яті
вимірюється тисячоліттями, і з плином часу символіка мотивів поступово
втрачається, залишається тільки зовнішня форма, і орнамент стає
прикрасою.
Із книги «Українська вишивка» , автори Тетяна Кара-Васильєва, Алла
Чорноморець. Київ «Либідь» 2005р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
