.

Специфіка викладання української мови у Молдові (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
292 3044
Скачать документ

Реферат на тему:

Специфіка викладання української мови у Молдові

З виходом України на шлях незалежності і демократизації суспільства
зростає її міжнародний авторитет у світі, поновлюються й міцніють
зв’язки представників української діаспори зі своєю історичною
батьківщиною. Прикладом тісних стосунків України з Республікою Молдова є
співпраця у галузях соціально-політичного, економічного й культурного
життя, а також у галузі освіти, науки й культури наших держав.

Економічні й політичні проблеми на різних етапах розвитку України були
причиною добровільної чи вимушеної еміграції багатьох співвітчизників до
інших країн світу, зокрема до Молдови. З різних причин і в різні часи
відбувалося переселення українців у пошуках кращої долі. Тривалий час
окремі території України як колонії перебували у складі імперій, у
складі інших сусідніх держав, і українці опинялися поза межами
загальноукраїнського національно-духовного впливу рідної землі.

Так, XIV ст. українська Буковина була під владою Молдавського царства.
Рівень культури держави-завойовниці був значно нижчий, ніж в Україні,
українська культура мала змогу активно впливати на розвиток мови й
культури Молдови. Молдавське письменство відчувало особливий вплив
старої української актової мови, бо молдавани мали за писарів
(канцеляристів) людей українського походження з Буковини.

Протягом тривалого часу в етнічних українців Молдови залишаються
національні традиції, зберігається духовність мови, яка втілює народну
мудрість, волю й свободу. Українці Молдови зберегли своє слово – цей
найдорожчий скарб, врятували його від забуття та втрат, чому сприяли
соціально-політичні та економічні умови української діаспори у Молдові.

Історичні національні традиції, мова, культура – це найважливіші
фактори, що об’єднували їх – носіїв українського етносу. Надзвичайно
складною була доля української мови бессарабських українців, на розвиток
і функціонування якої впливали складні соціально-політичні умови. Через
це українська мова у Бессарабії не знаходила застосування ні на
державному рівні, а ні у громадських організаціях. Українці опинилися у
духовній ізоляції, що стало причиною деукраїнізації частини мешканців
цього регіону.

Одним із найважливіших засобів збереження своєї мови як дієвий фактор її
захисту є українські обряди, а також традиції, звичаї українського
народу, що передаються від покоління до покоління.

Українці, що прибули до Молдови за радянських часів, здебільшого
вважають себе росіянами, оскільки є носіями російської мови, яка
панувала у Молдові і досі є другою державною мовою. Проте, слід
відзначити, що це не росіяни, бо у них інший менталітет, інший
етнографічний національний характер, інша духовність і психологія
мислення, тобто інший спосіб життя, що свідчить про їхні генетичні
основи взагалі.

М.Слабошпицький [7] наголошував на тому, що діаспора старанно виховувала
своїх дітей із думкою про Україну. То було специфічне виховання у
чужомовному оточенні, для якого Україна була завжди незвичайним “дивом”.
Українська мова була об’єднувальним фактором для всіх українців Молдови,
бо для більшості з них була рідною, але, під впливом румунської та
російської, забулася. Для значної частини українців вона все ж таки
функціонувала, та лише на побутовому рівні, у родинному оточенні.
Українці, які оселилися тут давно, часом у третьому-четвертому поколінні
вже втратили свою мову, для них вона стала іноземною, але пам’ять
предків повертає їх до рідних витоків, до мелодійної прекрасної
української мови, яку вони із цікавістю і натхненням вивчають.

Все це ускладнює процес навчання на всіх рівнях освіти. Крім того, слід
ураховувати й важливі політичні фактори. Українська мова протягом
багатьох століть перебувала під впливом державної політики Молдови.
Значної шкоди розвитку української мови тут завдала русифікаторська
політика царського, а потім радянського урядів. Дике свавілля жорстокої
влади спричинило денаціоналізацію частини українського населення.
Особливо нищівною була політика румунських господарів, зокрема у
сільській місцевості. Така ситуація негативно впливала на розвиток та
функціонування української мови. Про це свідчать офіційні дані перепису:
1959 р. українську мову вважали рідною 86,3% українців Молдови, у 1970
р. – 79,4%, у 1979 р.– 68,5%, у 1989 р.– 61,6%, які говорять про втрату
українцями цієї держави почуття своєї національної гордості,
патріотизму. Вони втрачають риси етнічної самобутності, бо основною
умовою і гарантом існування народу є збереження мови [2].

У нових умовах розвитку суверенних держав Європи відбуваються значні
зміни. Це демократичні перетворення, відродження національної
свідомості, мови, культури, традицій. Відбувається реформування багатьох
галузей народного господарства та освіти. Значно поліпшилася ситуація із
вивченням та функціонуванням української мови у Республіці Молдова.

Уже на початку 90-х років XX ст. тут започатковано викладання
української мови в усіх класах загальноосвітньої школи тих районів, де
мешкають українці. Ініціатором цієї важливої справи стало Міністерство
освіти республіки. Під його керівництвом та при безпосередній участі
була складена програма втілення у життя найважливіших документів щодо
запровадження української мови у навчальних закладах різного рівня.
Важливо наголосити на тому, що саме під керівництвом Міністерства освіти
було організоване забезпечення україномовною навчально-методичною
літературою з мови, літератури, історії та інших гуманітарних дисциплін
майже всіх навчальних закладів.

Систематична й цілеспрямована робота вчителів української мови сприяла
масовому впровадженню української мови, успішному оволодінню нею. Це
досягається не лише вмотивованим змістом посібників та підручників, а й
науково обґрунтованою методикою, що спирається на досягнення українських
та зарубіжних педагогів. Заслуга вчителів ще й у тому, що вони у своїй
викладацькій діяльності враховують конкретну мовну ситуацію кожного
регіону Молдови.

З 1996 р. під керівництвом Міністерства освіти був започаткований новий
єдиний Базовий національний проект (куррікулум), за яким планується і
впроваджується у практику весь навчальний матеріал з усіх дисциплін, в
тому числі й з української мови. Це національна програма освіти Молдови,
яка є системою складних стосунків між суспільством, індивідом і
освітянськими закладами.

Куррікулум входить до системи шкільної освіти й політики. Він
розробляється на основі концепції розвитку освіти у Республіці Молдова,
Закону про освіту. Це національний освітній стандарт у широкому
розумінні слова. Куррікулум у перекладі з латинської означає “біг”,
“шлях”.У педагогічному значенні це слово означає процес вивчення
будь-якої шкільної дисципліни. Поняття “куррікулум” включає і процес
навчання, викладання і оцінювання знань.

Куррікулум з української мови для перших–дванадцятих класів є одним із
важливих і значущих компонентів національних реформ даної держави.
Розробка матеріалів з української мови для кожного класу школи чи ліцею
вимагає уважного вивчення теоретичної бази, методів та принципів
навчання, закладених у працях К.Ушинського, Я.Каменського, О.Біляєва,
Л.Текучова, Г.Ващенка, А.Алексюка, В.Онищука та ін. Для розробки
концепцій навчальної діяльності використані наукові публікації з проблем
навчання української мови у школах України та інших держав, де мешкають
українці [3].

Важливо відзначити, що чинне законодавство Республіки Молдова надає
право навчатися рідною мовою у дитячих садках, школах, ліцеях, а також
вивчати мову як обов’язкову шкільну дисципліну разом із державною та
російською мовами навчання.

Конституція Республіки Молдова (стаття 35) наголошує, що держава
гарантує право всіх громадян на вибір мови навчання у школі різного
типу. Згідно із концепцією освіти, шкільні предмети “мова” та
“література” викладаються українською мовою. З метою відображення
особливостей культури, звичаїв, традицій українського народу до фахових
навчальних матеріалів додаються ще й такі компоненти: “музика”,
“історія”, “праця, “образотворче мистецтво” та ін.

?

?

?

?????¤?¤?$?????O?Кращі вчителі української мови, випускники українських
філологічних факультетів залучені до праці над комплексом основних
посібників та підручників. Вони пропонують своє бачення методики
навчання української мови, які відповідають меті, умовам і змісту
предметів. Крім необхідних навчальних матеріалів, пропонуються найновіші
методи викладання, розробляються критерії оцінювання знань, змісту
тестів, поточних та підсумкових контрольних робіт за десятибальною
системою.

Однією з важливих проблем є моделювання уроків та цілих циклів,
структурування різних форм позакласної роботи. Успішна організація
навчального процесу сприяє розширенню меж функціонування української
мови у Молдові. Про це свідчать такі дані: у 1992 р. у Молдові існувало
лише 5 шкіл, де вивчали українську мову 576 учнів. У 2004 р. українська
мова вивчалася у 45 школах та 7 ліцеях. Сьогодні українську мову вивчає
9301 учень. Фахову освіту з української мови здобувають студенти
Бельцівського державного університету, де є кафедра української мови та
літератури. На відділенні української мови навчається 111 студентів –
майбутніх учителів загальноосвітніх шкіл. У місті Ліпканах функціонує
педагогічний коледж, де навчається 264 студенти [2].

Освіта українською мовою починає функціонувати у дошкільних закладах, де
виховуються діти до 5 років. Навчання проводиться виключно українською
мовою. У початковій школі (1 – 4 класи) мовою навчання є рідна мова і
державна молдавська. Якщо ж мовою навчання є молдавська мова, то
українська мова вивчається як предмет (3 години на тиждень). Навчальний
процес у гімназіях може здійснюватися рідною мовою, а окремі предмети –
історія, географія, праця, фізкультура – вивчатися державною мовою.
Рідна мова та література вивчаються на ґрунті українознавчої тематики із
включенням відомостей про культуру й традиції братнього молдавського
народу.

Ліцейська освіта, середня (9 – 12 класи) забезпечує учням українського
походження добру теоретичну й практичну підготовку, необхідну для
навчання у вищих навчальних закладах України, куди вони, за угодою
Міністерств освіти Молдови та України, мають право вступати. Результати
вступних іспитів до вищих навчальних закладів України, які проводилися у
Кишинівському університеті, свідчать про високий рівень підготовки
абітурієнтів з української мови та літератури. Окремо складали іспит
учні, що вивчали українську мову і є носіями мови, і ті, що не вивчали
мови у школі, але володіють нею на побутовому рівні. Відповідно були
складені тести двох рівнів. До 70% абітурієнтів добре справилися із
поставленими завданнями з мови та літератури, що свідчить про високий
рівень їхньої підготовки. Зокрема, це стосується тих учнів, які вивчали
українську мову у школі чи ліцеї, або гімназії.

Щодо тих учнів, які здобували освіту вдома, у родині, вони не мали
відповідної підготовки і виявили слабші знання, зокрема не розуміли
багатьох питань граматики, словотвору, не вміли добрати відповідної
форми слів, синонімів чи антонімів. Слабшими виявилися і знання з
літератури, оскільки учні не читали творів українських класиків через їх
відсутність у бібліотеках багатьох шкіл.

Навчання дітей, які здобули знання української мови в сім’ї,
ускладнюється тим, що вчителям доводиться постійно боротися з русизмами,
діалектними відхиленнями, характерними для певних регіонів.

Складність навчання української мови полягає ще й у тому, що необхідно
враховувати фактор сильного впливу на мову дітей українського походження
румунської та російської мов. Значною мірою вивчення української мови
залежить від самовизначення самих українців щодо їхньої етнічної
приналежності.

Готуються численні програми та навчальні посібники для слухачів різного
контингенту, в першу чергу – для школярів. Усі вони наповнені важливим
країнознавчим матеріалом про культуру, кращі національні риси характеру,
духовність.

Учителям постійно доводиться враховувати, що найчастішими помилками є
фонетичні й орфографічні, широке використання діалектної лексики,
русизмів, румунських слів. Менше помилок у словотворі й синтаксисі.

Таким чином, при вивчені української мови й літератури у Молдові
необхідно враховувати:

– особливості місцевої говірки;

– спорідненість української та російської мов, явище інтерференції;

– вплив румунської мови;

– відсутність українського середовища. Вчителю доводиться добирати
відповідний навчальний матеріал, який би ефективніше впливав на процес
оволодіння мовою, швидше формував мовленнєві уміння з метою активного
використання здобутих знань у найрізноманітніших ситуаціях. Зміст
навчальних посібників та підручників повинен включати не лише
лінгвістичний матеріал, а й дані про українську та молдавську культуру,
історію, літературу, що сприятиме не тільки навчанню, а й вихованню
учнів, повазі, дружньому ставленню до братнього народу.

Для занять з мови в основному добирається така тематика, яка може
зацікавити учнів. Наприклад, висвітлюються такі теми, як: визначення
сутності людини, її місце в сім’ї, у мистецтві, у суспільстві взагалі.
Велика увага приділяється темам Батьківщини, рідної мови та ін.

Важливе значення для розвитку мовлення учнів українською мовою в умовах
діаспори мають і позалінгвістичні фактори, на які вказував професор
Ю.Жлуктенко у своїй монографії “Українська мова на лінгвістичній карті
Канади”. Окрім кількісного показника, до впливових факторів автор
відносить компактність заселення емігрантів, їх соціально-політичне
становище, тривалість проживання на одній і тій же території,
культурно-освітній рівень батьків. Не менш впливовим фактором є
наявність рідною мовою преси, літератури, наявність різних навчальних
закладів з викладанням рідною мовою, кіно, радіо, телепередач [5].

Все це потребує великої цілеспрямованої праці з боку Міністерства
освіти, зокрема у плані підготовки вчителів-словесників, які б
ураховували всі зазначені фактори, навчилися перемагати перешкоди на
шляху оволодіння українською мовою, нормами літературного мовлення. Із
цією метою особлива увага приділяється підготовці та перепідготовці
вчителів української мови. Так учителів початкових класів готує
Ліпканський педагогічний коледж, в якому здобувають освіту й вихователі
українських дитячих садків. Учителів старших класів готують у
Бельцівському державному університеті.

Значну допомогу у справі підготовки й перепідготовки вчителів
української мови та літератури надає Україна. За останні роки в Україні
підготовлено біля 120 вчителів-словесників. Крім того, в Україні на
курсах підвищення кваліфікації щорічно проходить підготовку 25 учителів
української мови. Слід підкреслити, що велика титанічна праця вчителів
української мови у Молдові підтримується й заохочується Міністерством
освіти, яке виступає гарантом упровадження української мови у школах
різних рівнів освіти. Велика увага, необхідна для ефективного
запровадження нового куррікулуму, приділяється методичній підготовці,
підручникам та посібникам, новим підходам до оцінювання знань і методів
навчання. Перед учителем стоїть відповідальне завдання – створити умови
для ефективного навчання й саморозвитку учня, який з об’єкта виховання
та навчання стає рівноправним партнером, завдяки максимальній розумовій
активності під час навчального процесу отримує ґрунтовні знання.

Таким чином, процес навчання української мови у діаспорі будується на
основі загальних дидактичних принципів, які в умовах Молдови дещо
переосмислюються, набувають нового змісту.

Теоретичні засади служать базою для розробки специфічної методики
навчання української мови в умовах діаспори. Така методика має
транспозиційно-корекційний характер. Лінгводидактичні основи цієї
методики зорієнтовані на засвоєння лінгвістичних та етнокультурних
знань, і на їх основі планується формування комунікативних умінь і
навичок учнів.

Література:

1 .Слабошпицький М., Україна і діаспора, Хроніка, 2000р,вип., 31, 32.

Нікітчєнко А.І., Лінгводидактичні умови навчання української мови в
загальноосвітніх закладах Республіки Молдови. Автореферат дисертації на
здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, К. 2004р.

Ажнюк Б.М. Національна ідентичність і мова в українській діаспорі, ж.
“Сучасність”, №3, 1999.

.Кононенко П.П., Кононенко Т.П., Феномен української мови. – К. Наша
думка і культура, К., 1999, 100 с.

Б.Жлуктенко Ю., Українська мова на лінгвістичній карті Канади, К.
Наукова думка, 1990.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020