.

Символіка кольорів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
12 4479
Скачать документ

Символіка кольорів

БІЛИЙ

Білий – символ невинності, чистоти й радості. Він – нейтральний: в ньому
– чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із
Божественною силою.

Білий колір багатий своєю чистотою, бо несе в собі всю гамму веселкових
кольорів, на які розпадається, коли зустрічається з чистими краплями
небесної води. Тож у його небесно-світлій чистоті – гармонія всіх
кольорів, як в Богові – гармонія цілого світу.

В білих кольорах служиться Служба Божа на Різдво Христове, Вознесіння і
Переображення Господнє, а також на Благовіщення і ранкова Служба на
Великдень.

У знак того, що людина приходить у світ для світлих справ, обряд
хрещення здійснює священик, одягнутий в білі ризи… Тож білий колір –
то символ створеного Богом світу, в якому – розмаїття явищ, як розмаїття
кольорів-у кольорі білому…

З ним пов’язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину – це
колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір
і небесне світло – поняття символічно однозначні, бо з ними пов’язані:
сторона світу – Схід, пора року -весна, пора доби – ранок, а напрям руху
-тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить
Сонце. Білий колір – осереддя світлого «правого» світу…

ЧЕРВОНИЙ

Червоний-символ крові й вогню, бо це – гарячий колір. У ньому – всі
сторони життя: з однієї – повнота життя, свобода та енергія; з іншої –
ворожнеча, помста й агресивність.

З однієї сторони – це символ любові, а з іншої – символ страждань.

Червоний колір – символ Божої любові до людей, до людського роду, бо Син
Божий заради спасіння людства пролив свою святу кров, а після нього –
інші мученики за віру Христову.

В ризах червоного кольору правлять священики Службу Божу на Великдень і
на честь святих великомучеників….

Стихія червоного кольору – вогонь, а планета – Марс, планета бога війни,
для кого проливати червону кров – звичайне явище. Його день – вівторок,
бо тоді треба багато енергії для початку і звершення нових справ. А
також і четвер, бо цього дня було видано Ісуса Христа на хресні
страждання…

Він – колір гарячий, тому його сторона світу – Південь, а пора року –
літо, пора доби – день, навіть полудень, а напрям -тільки вверх і
вправо, тобто – за палюче-спекотним Сонцем. Туди, де гаряче, де
грає-кипить кров…

ОРАНЖЕВИЙ

Оранжевий – символ слави, величі та гідності. В ризах такого кольору
священики правлять Службу Божу в усі недільні дні, що приурочені
Господеві.

…Його стихія – вогонь і Земля, а небесне світило-Сонце. День – неділя,
яка приурочена Богу.

ЖОВТИЙ

Жовтий – символ тепла, радощів і поваги. Це – колір золота і стиглого
колоса, через які він уособлює Сонячне світло.

Він – колір Божественної величі та слави, тому в жовтих або золотих
ризах правлять Службу Божу не тільки по неділях, але й в дні, приурочені
пророкам, апостолам і великим святим.

Його стихія – земля, бо на землі він золотить хлібні лани для блага і
достатку людей і над Землею піднімає палахке Сонце, як знак Божественної
турботи про людей. Його планета – Венера, а день – п’ятниця, бо цього
дня від великої любові до людей помер на хресті Син Божий і Людський –
Христос, котрого зрадили і віддали на страждання. Так через Венеру і
п’ятницю переплелись любов і страждання, зрада і розлука – в усьому
цьому проглядається жовтий фон…

Він може мати і суперечливе значення: з однієї сторони, це – колір Сонця
і золота, як застиглого сонячного променя, а з другої – колір опалого
листя та достиглих хлібів, що означає завершення, кінець, а інколи і
загибель. Тому, знаходячись біля золотого кольору, він разом з ним
посідає центр світу, але схиляється до Заходу, де осінь; його напрям –
вверх, як кольору Сонця, і, водночас, вниз і назад, як кольору
стиглості; його стихія – вогонь, як кольору Сонця і золота, і, разом з
тим, земля, як основа стиглих хлібів.

ЗОЛОТИЙ

Золотий – символ святості, свідчення Божественної Сили, світлого подвигу
Сина Божого та чистоти Пресвятої Богородиці.

Він також символізує Сонце і багатство. Та золотий колір має бути
чистим, а багатство – духовним.

Золотий колір символізує святість, поки золото – тільки символ; коли ж
золото перестає бути символом багатства, а само стає багатством, воно
втрачає символіку святості й стає символікою тлінної наживи…

~ z

Стихія золотого кольору – вогонь, а світило небесне – Сонце: саме вони
вимагають вогненно-сонячної чистоти від усього золотого.

Як колір Сонця і вираз живого, але застиглого, сонячного променя,
посідає особливе місце у світовій гармонії кольорів: його місце – тільки
центр, його напрям – лише вверх, до Сонця; його стихія – тільки вогонь,
бо наймогутніший і найсвятіший вогонь -Сонце, яке ще називається
золотом…

ЗЕЛЕНИЙ

Зелений – символ природи і молодості; він –«міст» між двома протилежними
кольорами веселкового спектру -гарячим червоним і холодним синім. А тому
виступає кольором надії на злагоду, мир і спокій.

Однак його перебування на межі протилежних кольорів свідчить також і про
його недовершеність, недозрілість. Але це – вже плюси та мінуси
молодості…

… Сам він – це синтез жовтого і голубого, через які на ньому сходяться
червоний і синій. Через це саме в зелених ризах правлять Службу
священики на честь праведників, котрі здійснили подвиги в ім’я Господа,
віри і церкви, а також на Вербну Неділю і на Трійцю.

…Зеленим кольором, як поєднанням жовтого і голубого, стверджується, що
людська вірність і відданість Богу (жовтий колір) підносить людину до
Небес (голубий колір), що приносить в її душу спокій (зелений колір).

…Його дні – понеділок і субота, які так сходяться до неділі, як
протилежні спектрові кольори – до зеленого. Його стихії — вода і
повітря, без яких не буває зеленого світу і зеленого кольору…

Він – колір «компромісний», тобто колір злагоди між «червоним» теплом та
«синім» холодом. Зелений колір опановує широкий простір між спекотним
Півднем та прохолодним Заходом, а в часі – від весни до осені, коли
поступається жовто-золотим барвам осіннього листя…

ГОЛУБИЙ

Голубий – близький за духом синьому кольору, символізує благородство,
ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного
і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна
небесна блакить…

Він – символ Божественних Небес, куди возносяться праведники Христової
віри, і – найперша серед них – Пресвята Богородиця, яка носила в своїй
непорочній утробі Небожителя -Ісуса Христа. В ризах голубого кольору
правлять священики Божу Службу, приурочену Пречистій Діві Марії – Матері
Божій….

Його стихія – повітря, бо воно – і сама блакить, і шлях до голубого
неба.

СИНІЙ

Синій – символ вірності, довір’я і безконечності. Як безконечними
бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що
аж холодний. Його серйозна холодність зближується з Божественною
Істиною, яка вічна і непорушна.

Як і голубий, він символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту
духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.

…Його стихія – вода, котра не тільки сама синя, але й змикається із
синім небом…

В ньому – і фарби моря, і прохолода землі. То його стихії – і вода, і
земля. Його сторона світу – Захід, бо там Сонце перестає бути спекотним;
пора року – осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора
доби – вечір, коли синьо-сиві тумани вистуджують нагріту протягом дня
землю; а напрям – назад, до неквапливого спокою…

ФІОЛЕТОВИЙ

Фіолетовий – особливий символ, бо поєднує в собі два протилежних кольори
– гарячий червоний і холодний синій. Червоний – символ Христової крові й
Воскресіння; синій – символ Небес. В загальному: пролита на розп’ятті
червона кров відкриває шлях до праведних Небес.

Саме тому Службу Божу, приурочену Хресту Господньому, правлять священики
у фіолетових ризах…

ЧОРНИЙ

Чорний – символ темряви, зла і смерті. Взагалі, всіх злих сил, процесів
гниття і затемнення.

Однаково приховує і робить подібними Істину і Хибу, Красу і Потворність,
Правду і Кривду. Для нього немає між ними відмінностей, бо в темряві –
всі предмети темні…

Він – володар темного «Лівого» світу, де не лише прохолодно, а навіть і
дуже холодно. Тому його сторона світу – Північ, а пора року – зима; пора
доби, зрозуміло, ніч; а напрям – вліво і вниз, тобто в протилежну
сторону від руху яскравого Сонця.

Він – ознака загибелі всього живого, бо живе любить і прагне світла, а
він світло «ненавидить», тому постійно по-своєму знищує його – поглинає.
Виступає символом глибокого трауру і тяжкого горя. В давнину – слуга
Чорнобога і Мари та інших чорних демонічних і хтонічних (тобто
підземних) лихих сил.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019