Символіка чисел
НУЛЬ
Нуль – це не нічого. Бо нічого – це те, чого немає, а він існує. Нуль –
це не ніщо, а щось, де мінус уже закінчився, а плюс ще не розпочався.
Нуль – це межа між протилежними величинами. Коли рівносильні
протилежності, не знайшовши консенсусу, стикаються, вони, перетворюються
в нуль. То, виходить, що нуль – це наслідок конфронтації, ворожнечі. Бо
консенсус, згода дають позитивну величину, щонайменше, одиницю.
Нуль – на межі духовного і матеріального. Навіть за своїм значенням він
має духовно-моральне навантаження, а не фізичне: якщо нуль виявляє
егоїзм та гордощі й стає перед одиницею, то сумарна величина зменшиться
в десять разів. Якщо ж, навпаки, нуль виявить скромність та повагу до
інших і стане за одиницею, то в підсумку отримаємо величину, котра
збільшиться рівно в десять разів.
Цим нуль демонструє: щонайменша, навіть непомітна величина, якщо вона
займає належне їй місце, відіграє значну позитивну роль, і, навпаки,
вийшовши за межі допустимого, може призвести до великої біди…
Окрім всього, символізує двоєдиний неподільний світ: за своєю формою
нагадує Космічне Яйце, а за змістом – ним є, бо інтегрує в собі
обернено-протилежні космічні начала – чоловіче і жіноче, тепло і холод,
світло і тьму. Такі начала, накладаючись одне на одного, тобто постійно
взаємодіючи одне з одним, поєднують всі явища світу і різні світи між
собою, визначаючи їх конечну безконечність і безконечну конечність.
ОДИН
Один – символ Першоначала буття і світу, основи всього і конкретного
виразу всього. Світ, в якому ми живемо, – один, і кожен з нас – також
один, тобто загальне – єдине, що від одного, а кожен із нас – одиничний,
що також від одиниці. Тож єдине – сукупність одиниць, а одиниця-вираз
єдиного.
Першоелемент- водень-усього має по одному – і протона, і електрона.
Життя людині дано тільки одне і кожну справу можна здійснити лише один
раз.
Бо Бог, начало всіх начал – сам Єдиний. А кожен із нас – один, як точка,
котра є і якої немає в безмежному й безконечному колі одиничних проявів
життя.
Він також символізує центр, зокрема, центром такого світу є Сонце, котре
одне і неповторне. В ньому – і символіка початку: кажуть, яким видасться
перший день Нового року, таким буде і весь рік.
Один – найважливіший, бо він єдиний і без нього не буває жодного іншого
числа: всяке інше число визначається одиницею – воно є таким, скільки в
ньому перебуває одиниць!
ДВА
Два – символ руху, спрямованості до оновлення, протилежних начал і
боротьби: Світло і Тьма, Добро і Зло, Життя і Смерть, Плюс і Мінус,
Аналіз і Синтез, Краса і Потворність, Гармонія і Дисгармонія, Любов і
Ненависть і так до безконечності – бо все в світі має своє друге
обличчя, свою протилежність.
Кожен відрізок міститься між двома точками – першою і останньою; усе
перебуває в лещатах двох явищ – початку і кінця. Тільки Бог-над цим
усім, бо він – Альфа і Омега, Початок і Кінець, Перший і Останній
одночасно. Бо його двоєдина природа – Син Божий і Людський – не розділяє
його, а об’єднує.
Водночас, два символізує двоїстість дроблення-ділення надвоє, а звідси –
ослаблення і навіть залежність. В багатьох випадках двійництво
пов’язується і з демонічними силами: хоча б «подвійне» життя
перевертнів, відьом, упирів. В давнину вважали, що чорта або іншу лиху
силу можна вбити лише одним ударом, а від другого – вони оживають. Та й
покійнику кладуть кратне двом число квітів, а на поминках випивають
парну кількість поминальних чарок. А в день, коли на Небі перебувають
обидва світила – Сонце і Місяць-сіяти заборонялось. Донині людям відомий
тяжкий, навіть трагічний стан людини, названий «роздвоєнням»
особистості…
ТРИ
Три – символ світової Єдності, формула творення світу та моделі
Всесвіту, що об’єднується та уособлюється в Святій Трійці. Бо тільки три
приводить до єдності, до органічно єдиної одиниці: протон, нейтрон й
електрон – об’єднуються в атом; минуле, теперішнє і майбутнє виражають
єдиний час; верх, середина і низ дають світову вертикаль; газ, речовина
і тверде тіло виражають стани існування речовини…
Протилежні начала – антиподи – об’єднуються і знаходять свою злагоду в
третьому – в синтезі. Сказано, Бог «трійцю» любить. А Бог є Істинна
Любов…
З давніх-давен у символіці трійки – сукупність Верхнього, Середнього і
Нижнього світів; єдність Нави – Яви – Прави та Неба – Землі – Води;
нерозривність дня – ночі – ранку, батька – матері – дитини, дитинства –
зрілості – старості. В цій же символіці – глибоке розуміння розвитку
всього живого, в тому числі, роду людського, що висловлене у відомій
народній приказці: «Один син – не син, два сина – пів сина, а три сини —
ото син». Це означає: два сини – це лише відтворення батька-матері, і
тільки третій син дає ріст роду, тобто не лише зберігає родину, а й
розширює її.
Три, окрім всього, число магічне: тричі потрібно кланятись і цілуватись
при вітанні; тричі плювати через плече при ворожінні; на третій день
кличе Бог душу небіжчика до себе; найстрашніше – бути тричі проклятим..
Є й менш зловісне: три богатирі, тридесяте царство, трикратне хрещення,
третя спроба…
ЧОТИРИ
Чотири – символ надійності, могутності, конкретної єдності простору і
часу: чотири сторони світу і чотири пори року та чотири пори доби;
чотири стіни має будинок і чотири підвалини лежить в його фундаменті;
чотири кінці має символ вічності – хрест.
Щаслива та людина, котра повністю пройде всі чотири етапи свого життя –
дитинство, молодість, зрілість, старість…
Також символізує цілісність і міцність світу, котрі у непорушному
«квадраті» його сторін; повноту Божественної істини, що висловлена
чотирма апостолами-євангелістами; справедливість відносин, яку виражають
Істина, Добро, Краса і Любов.
П’ЯТЬ
П’ять – символ високої якості: п’ять пальців людської руки творять дива
– можуть створити Красу і знищити Потворність; п’ять свічок у руках
церковного владики – ознака Триєдиної Святої Трійці та Двоєдиної природи
Ісуса Христа в їх нерозривності…
Відображає цілісність людського буття у мікрокосмі самої людини з її
«світлими» і «темними» сторонами: п’ятикутна зірка вершиною вгору –
символ духовної цілісності і прагнення до досконалості, а вершиною
донизу – символ духовного розладу і прагнення до чародійства.
ШІСТЬ
Символ рівноваги та гармонії, що визначається його внутрішньою
структурою: і сума, і добуток цифр (1,2,3), які складають його половину
(а злагода та гармонія числа – це рівновага його половин!), однаково
дають цю ж саму «шістку» (1+2+3=1x2x3=6). Графічний образ «шістки» – два
перехрещених трикутники (три кути + три кути), вершиною в різні сторони:
вершиною вгору – це символ чоловічого начала, Вогню і Неба; вершиною
донизу-символ жіночого начала, Води і Землі. В єдності цих шести
елементів – вся життєдайність і найвища гармонія буття.
СІМ
Сім – символ святості, бо включає в себе Святу Трійцю (три), Творця
світу, та «четвірку», як символ міцності створеного Богом світу. Сім
днів йшло творення світу, і сім днів має тиждень, сім таїнств у Святої
церкви і сім кольорів у Небесної веселки, сім струн має ліра Орфея та
сім нот в нотному ряду…
Сім разів міряють і лише один раз відрізають. Бо сьомий раз –
найточніший. Адже він – святий…
N j
Сім має ще одну життєво важливу християнську символіку: дитина до семи
років – невинна душа. Навіть вважається, що при ній ангели не сидять, а
стоять; і при дитині не можна згадувати імені лукавого. А по семи роках
дитина вперше йде до сповіді, що означає: сім – це ще й символ духовної
відповідальності людини перед Господом…
ВІСІМ
Цe – символ духовної досконалості, бо саме після семи днів тілесного
посту і душевного каяття, на восьмий день приходить очищення і
народжується нова людина. Вісімка – це подвійний хрест, що символізує
Престол Господа. Вона – ще й вищий рівень впорядкованості і точності.
Зокрема, якщо четвірка вказує на чотири основні сторони світу, то
вісімка виокремлює і додаткові напрями між ними: північний схід і
північний захід, південний схід і південний захід. Бог подарував світові
вісім основних світлових кольорів: білий (чорний – це не світловий
колір, а відсутність світла!) та сім кольорів Веселки, на які
розпадається світловий промінь.
ДЕВ’ЯТЬ
Дев’ять – символ трьох світів – Неба, Землі і Підземелля, в кожному з
яких три рівні буття – народження, життя і смерть, котрі існують у трьох
вимірах часу – минулому, теперішньому і майбутньому… Тобто тричі по
три…
Дев’ять місяців виношують дитя, дев’ять ангельських чинів знає Небо,
дев’ять днів відзначають в пам’ять покійного…
Дев’ять – символ сили, бо в ньому – три «трійки», тобто, потрійна
триєдність світу, людей і Бога, які триєдині в своїх іпостасях – світ у
трьох вимірах часу, людина в трьох своїх рівнях – тіла, душі й духа; Бог
– у Триєдності своїх ликів – Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого.
Отож, сила дев’ятки в тому, що вона складається з трьох трійок, а це
означає не просту силу чи могутність, а духовну міцність та
непохитність. Дев’ять місяців перебування плода у материнському лоні
необхідні для того, щоб дитя набралось потрібних життєвих сил, аби бути
готовим до самостійного життя. Це — на початку життєвого шляху; а по
завершенню — через дев’ять днів душа людини йде на поклін до Господа і
Він велить ангелам показати їй і рай, і пекло, аби вона побачила, яка
винагорода чекає людину за праведні вчинки і яка кара – за гріховні…
Наші предки вважали, що Перун особливо пильно піклується тією родиною,
котра має дев’ятеро дітей. А це означало, що число «дев’ять» перебуває
під опікою Небес…
ДЕСЯТЬ
Десять – символ справедливого, ідеального поділу цілого на частини.
Десятина – це частка, яку віддають церкві, державі в пожертву.
Десять, як найсправедливіше число, входить до назви всіх десятичних
чисел. Окрім сорока, яке – число особливе…
Десять, помножене само на себе, дає сотню – дарований Богом людський
вік.
Це також священне число Всесвіту, бо має в собі всі інші числа і цим
завершує цілісність світу, тобто означає повернення до цілісності на
завершенні ряду натуральних чисел. Інших цифр, окрім тих, що входять до
десятки, немає, а сама вона за формою складається з одиниці, як початку
всього, та нуля, як відсутності всього, і цим вказує: якщо перед «ніщо»
(0) дати «початок» (1), то розпочнеться «все» (безконечний ряд чисел).
ОДИНАДЦЯТЬ
Це порушення цілісності і завершеності, забезпечених числом «десять», і
з цього-символ небезпеки і навіть гріха, бо всяке порушення несе певну
загрозу і відхід від усталених норм та правил.
В той же час, одинадцять розпочинає нову десятку, в чому виражається
безконечність світових процесів і нескінченність числа предметів та
об’єктів світу
Цим одинадцять символізує оновлення.
ДВАНАДЦЯТЬ
Дванадцять – символ Космічного порядку і Зодіаку, завершеності, вічності
та повноти. Дванадцять знаків Зодіака владарюють над Землею і дванадцять
відміток має часове коло годинника; дванадцять місяців має рік і через
дванадцять воріт можна було ввійти до Єрусалима; дванадцять апостолів
обрав Христос і дванадцять страв до святкової вечері подає справжня
господиня.
Дванадцять особливе тим, що складається з освяченої трійці четвірок:
перша четвірка – символ єдності чотирьох сторін вічного простору; друга
четвірка – уособлення єдності чотирьох пір року; третя четвірка – вираз
єдності чотирьох етапів доби. А сторони світу, пори року та етапи доби —
це те, серед чого і завдяки чому проходить наше життя.
Дванадцять – це повнота, що дає силу через єднання простору і часу. Таке
єднання робить людину дужою. Від цього, дванадцять – це дюжина. А коли
з’являється щось зайве, яке порушує гармонію і цим відбирає силу – це
вже від лукавого, і дюжина стає «чортовою»…
Таким чином, дванадцять символізує не тільки Вселенський порядок, а й
Вселенський Духовний лад, який виявляється в гармонії світових процесів
– від одиничних і малих до глобальних і всеохопних.
ТРИНАДЦЯТЬ
Символ лихого і нещасливого, що випливає з порушення повноти дванадцяти
чисельного ряду. Дванадцять (або дюжина) в минулому вживались в
обчисленнях як загальноприйнята і зручна норма виміру, а тринадцять – як
порушення цієї норми – створювало значні незручності в обчисленні та
розрахунках. Тому і вважалось, що це є втручання лукавого, який скрізь
намагається втиснути свою «чортову дюжину». Не дивно, що Іуда-зрадник
був тринадцятим апостолом. Тому числа тринадцять треба уникати в усьому
– в такій кількості не мати жодних речей, бо не буде з цього користі, а
також ні за стіл сідати, ні справи розпочинати таким числом людей не
рекомендується, бо не буде ні злагоди, ні успіху…
ТРИДЦЯТЬ ТРИ
Тридцять три – символ ідеального віку людини, яка досягає духовної й
фізичної зрілості, готовності до самопожертви. В ці роки людина
піднімається до розуміння суті й сенсу життя.
Це – вік Ісуса Христа, коли він здійснив свій хресний подвиг заради
спасіння всього людства. Після Христового подвигу, всі, хто досягає
такого віку, можуть істинно зрозуміти смисл жертви Сина Божого: смертні
всі люди, а здолати власну загибель може тільки той, хто живе для інших.
СОРОК
Сорок – особливий символ. Це – єдине число з десятичних чисел, яке не
має кореня «десять». Сорок днів включає в себе Великий піст, бо сорок
днів постився Ісус в пустелі. Сорок днів «блукає» душа покійного, поки
знайде своє місце в «потойбічному» світі. Сорок літ блукали євреї по
світу після єгипетського полону. Сорок днів падали чорти, скинуті
БілоБогом з Вирію. І сорок літ – це акме (вершина)людських можливостей.
А ще слід пам’ятати: Вознесіння було 40-го дня по Великодню. На
сороковий день після народження дитини мати читає вдячну молитву
Господу; хто сорок покійників проведе в останню путь, тому проститься
три важких гріхи; навіть дохристиянин Піфагор приймав до своєї школи
тільки тих, хто постив 40 днів…
П’ЯТДЕСЯТ
П’ятдесят-символ середини: «п’ятдесят – на – п’ятдесят» –
найсправедливіший розподіл і поділ сил, можливостей та ресурсів.
Уособлює також вершину, зеніт людського життя, за яким спостерігається
або розпочинається схил віку та спад сил і можливостей.
СТО
Сто – символ віку і часу, історичної епохи. Це – десять разів по десять
– ідеальна величина для літочислення та обчислення взагалі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
