.

Шкрібляк Петро Васильович (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2050
Скачать документ

Реферат

не тему:

Шкрібляк Петро Васильович

Народився син Петро в родині Шкрібляків 2 січня 1933 р. у с.Верхній
Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Його родина з
діда-прадіда займалась полонинським господарством, а сам він став
славним орачем і сіячем на ниві освіти, науки, культури.

Прадід Петра Васильовича Шкрібляк Михайло, одружившись 1849 р., перейшов
з Яворова Косівського району в с.В.Ясенів. Якщо в Яворові родина
Шкрібляків займалась в основному різьбярством, то тут, ближче до
Чорногори, її представник обзавівся господаркою, до якої входило також
три полонини.

Навики і уміння до полонинського господарства передались його синам і
внукам. Проте «золотий вересень» 1939 р., а також воєнні і післявоєнні
лихоліття знищили традиційний уклад господарювання, відірвавши тодішні й
наступні покоління від цього типу ведення господарства. Одні з них
владою «трудящих» відправлені були на довгі роки в Східні регіони
«радянської батьківщини», інші, хоч і залишились на своїй рідній
Гуцульщині, одначе зазнали тут чимало утисків, обмежень, злиднів та
інших бід під «зорею радянської влади», яка одним дарувала напівдармову
працю в «колективному господарстві», забравши в них землю, іншим –
«гуштруди на лісорозробках», оплата за які була украй мізерною.

Усе це обмежувало доступ до освіти та можливості її одержання. Склалась
ситуація, коли родина Михайла Шкрібляка, як і сотні тисяч їй подібних,
збільшувалась і розширювалась. Адже ж у нього було три сини і дві дочки,
які народили і виховали півтора десятка внуків та правнуків, дитинство,
юність і зрілість яких саме співпали з нелегкими часами, оскільки їхня
доля розкинута повсюдно на одній шостій планеті. Але кількість становила
близько півсотні. З усіх нащадків цієї родини лише одному її
представнику, і то за випадкових обставин вдалося здобути вищу освіту і
стати освітянином-науковцем. Це випало на долю одного з правнуків
Михайла Шкрібляка, Петра Шкрібляка, нині директора філії «Гуцульщина»
Науково-дослідного інституту Міністерства освіти і науки України.

Його шкільний вік співпав з періодом війни та першими післявоєнними
роками, коли шкіл не було, а тоді, коли вже стали появлятись, то вони
були настільки далеко, що з віддалених гірських присілків їх відвідувати
було не можливо. Неможливість відвідувати школи спричинювалась тут не
лише через їх віддаленість, частими погодними стихійними лихами в горах,
а це доповнювалось постійних злочинними акціями енкаведистських
формувань, страшною депортацією осінню 1947 р. та в наступні роки
постійними прохожих на дорогах, особливо по безлюдних гірських місцях,
частими їх арештами, допитами з різними формами знущань і навіть
убивствами не лише дорослих, а й підлітків, масовим голодом 1946 – 1947
рр. та іншими бідами. Водночас чималі податки накладались на горян
«владою трудящих» за клаптики гірської малородючої землі: як грошима,
так і живою худобою та продуктами. Це вимушувало масово постійно
використовувати в домашньому господарстві працю дітей і підлітків, що
безперечно, у багатьох випадках унеможливлювало їхнє навчання та
одержання освіти . Складна ситуація склалась і в родині Шкрібляків, коли
правнук Михайла Петро протягом 8-ми років шкільного віку не навчався.

Однак тут склалась випадкова ситуація, яка змінила обставини. Осіню 1948
р. до центральної частини с.Рівня, що входить до складу В.Ясенівської
сільської ради, переводять початкову школу з Рівні на присілок
Лихонький. Це уможливило відвідувати її з інших, більш віддалених у
горах, присілків. Цим моментом скористувався і Петро Шкрібляк: за 2 роки
(протягом 1948 – 1949 і 1949 – 1950 навч. р.) він закінчив 4 класи, а за
наступні – 2 (1950 – 1951 і 1951 – 1952 навч. р.) – закінчив у
сусідньому селі Красноіллі неповну середню школу. Зразу ж став працювати
в тій школі діловодом – бухгалтером. Наступного року поступив на заочне
навчання в Чернігівське педагогічне училище. Закінчив його в 1958 р. У
1955 р. перейшов на роботу в Красноіллівську сільську раду на посаду
секретаря, а згодом – її голови.

З 1959 по 1964 рр. навчався на історичному факультеті Чернівецького
державного університету. Після його закінчення працював директором
школи, аз 1973 по 1986 рік завідуючим відділом освіти Верховинського
району Івано-Франківської обл. Ще навчаючись в університеті, постійно
займався науковою роботою, часто виступав з доповідями і науковими
повідомленнями на студентських конференціях у Чернівецькому і навіть
Московському університетах, за що неодноразово відзначався грамотами та
іншими видами заохочень. Не порвав з науковою роботою, працюючи на
посаді директора школи та завідуючого районним відділом освіти. Це,
звичайно, було однією з підстав направлення його в березні 1980 р.
Міністерством освіти України в однорічну аспірантуру. Після її
закінчення весною 1981 р. працював понад 5 років науковим співробітником
Інституту філософії НАН. Але із загостренням кризового стану в середині
80-х років відбувається скорочення штатів, стає неможливим забезпечення
житлом. Тому П.Шкрібляк у липні 1986 р. переходить на роботу у
Верховинський район на посаду директора середньої школи-інтернату. На
цій посаді працює до серпня 1993 р., продовжує брати участь у
регіональних і всеукраїнських наукових та науково-педагогічних заходах
(конференціях, семінарах, інших заходах). Напередодні і в час проведення
Всеукраїнського з’їзду освітян, що проходив наприкінці 1992 р., працював
у складі експертної комісії Верховної ради України з питань підготовки і
проведення освітянського форуму. Тоді він виконував від

$вчально-виховними закладами інтернатного типу, з питань використання
народних традицій, звичаїв і художніх промислів у національному
вихованні учнів. Учасниками цього семінару було дано добру оцінку роботи
колективу цієї школи-інтернату і багато чого ними було запозичено й
впроваджено в практику у себе, на місцях.

У серпні 1993 р. П. ШКРІБЛЯК очолив новостворену наукову установу в
Карпатах – філію «Гуцульщина» Інституту українознавства Київського
національного університету ім. Тараса Шевченка (нині філія «Гуцульщина»
Наукового-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і
науки України) та забезпечує організацію, її роботи. Понад
півторадесятирічна праця в наукових структурах НАН, Київського
національного університету ім. Тараса Шевченка, а сьогодні Міністерства
освіти і науки України, стала позитивною для його наукового зростання.
Як науковець, П. Шкрібляк веде науково-дослідницьку роботу з
етнічно-національних, освітянсько-культурних, природо-економічних
проблем регіону Гуцульщини, впровадження вивчення українознавства і
гуцульщинознавства в навчально-виховних закладах Гуцульського краю тощо.
Він є членом Міжнародної науково-координаційної ради з проблем
українознавства, бере активну участь у міжнародних, Всеукраїнських і
регіональних наукових заходах (конференціях, семінарах, круглих столах
та ін.), систематично публікує наукові та науково-популярні статті з
досліджуваних проблем, виступає в засобах масової інформації,
намагається налагоджувати співпрацю з іншими науковими закладами,
державними органами влади, суспільно-громадськими інституціями.

За роки роботи у філії «Гуцульщина» Науково-дослідного інституту
українознавства Міністерства освіти і науки України Шкрібляком П.В.
зроблено понад 100 доповідей і наукових повідомлень на конференціях та
інших наукових заходах, з них більше 30 на міжнародних, опубліковано
майже 60 статей в наукових збірниках і журналах та 75 – у центральній,
регіональній і місцевій пресі, зроблено ряд виступів по українському,
регіональному і місцевому радіомовленню тощо.

Тематика основних його доповідей на міжнародних наукових конференціях:
«Гуцульщина в контексті загальнонаціональних процесів України (Крим –
Алушта, вересень 1995 р.), «Іван Крип’якевич – дослідник
історико-національних процесів на Гуцульщині ХІV – ХVІІІ ст. (м.
Кіровоград, 25 жовтня 1996 р.), «Формування екологічної свідомості –
один з важливих напрямів збереження природного середовища в умовах
Карпат» (Закарпатська область, Рахів, 25 – 27 вересня 1997 р.),
«Українознавство в загальноосвітній школі: наукове та організаційне
забезпечення навчального процесу» (м. Київ, 26 жовтня 2000 р.),
«Матеріальна і духовна культура гуцулів у загальноукраїнському
контексті: підсумки, сучасний стан, перспективи» (Верховина 7 вересня
2001 р.), «Українознавство – науково-теоретична основа розбудови
Української незалежної держави» (Київ, 20 жовтня 2001), «Стан, тенденції
та перспективи розвитку освіти в регіоні Гуцульщини» (Косів, 12 вересня
2002 р.), «Природо-екологічна свідомість як важливий чинник збереження
природного середовища в умовах Карпат: історія, сучасний стан, проблеми
і перспективи» (Рахів, 14 – 16 жовтня 2002 р.) та ін.

Петро Шкрібляк – автор ряду проектів, рекомендацій наукових конференцій,
круглих столів та ін. наукових заходів, що проводились у регіоні
Гуцульщини з етнічно-національних, мовних, культурно-освітянських,
природо-екологічних проблем краю. З його ініціативи створено Асоціацію
керівників органів місцевого самоврядування Гуцульського регіону,
вивчено й узагальнено досвід освітян Черняхівської області з питань
впровадження та вдосконалення вивчення українознавства.

Як керівник наукової установи Петро Шкрібляк особливу увагу приділяє
активізації науковців, видавничій справі, впровадженню
науково-теоретичних напрацювань в практику тощо. Внаслідок цього
невеликим колективом очолюваної ним наукової установи, філії
«Гуцульщина», підготовлено і опубліковано понад 30 книг і брошур, 250
статей у наукових збірниках і журналах, близько 400 у центральній,
регіональній і місцевій пресі, зроблено близько 300 доповідей на
конференціях та інших наукових заходах, понад 400 виступів по
всеукраїнському, регіональному та місцевому радіомовленню, спільно з
Всеукраїнським об’єднаним товариством «Гуцульський календар», журнал
«Гуцульщина», перевидано 5-томну монографію Володимира Шухевича
«Гуцульщина», організовано роботу експериментальних майданчиків з питань
реалізації концепції Інституту українознавства про школу-родину в
Яблунецькій школі-садку, одному з початкових класів Верховинської
школи-інтернату, Верховинського району Івано-Франківської області,
Підзахаричському навчально-виховному комплексі Путильського району
Чернівецької області та з питань написання і захисту випускних творчих
робіт у Криворівнянській ЗОШ 1 – 111 ступеня ім. М.Грушевського.

Характерними рисами в науковій, педагогічній, суспільно-громадській
роботі Петра Шкрібляка є високопрофесійне та патріотичне ставлення до
виконання своїх обов’язків, всебічність інтересів висока культура та
скромність. Це і є важливим чинником позитивних результатів його роботи
та адекватності їх оцінки й винагород. У 1971 р. Петро Шкрібляк
нагороджений медаллю «За трудову відзнаку», у 1983 р. – медаллю «Ветеран
праці», у 1991 р. і 2001 р. значками «Відмінник освіти України».
Неодноразово нагороджувався грамотами Міністерства освіти, правління
товариства «Знання» України, Івано-Франківської обласної адміністрації,
Верховинської райдержадміністрації та районної ради.

І водночас – особлива нагорода: повага й любов колег по роботі,
освітяни, науковців, широкої громадськості України та зарубіжжя.

Високий лет Петра Шкрібляка, то ж є всі підстави сподіватися на його
нові здобутки в ім’я розквіту рідного краю, всієї України.

Одна з найхарактерніших рис Петра Шкрібляка – винятково дбайливе
ставлення до виховання кадрів інтелігенції нового покоління, до проблеми
координації діяльності українознавчих центрів.

Тому по всій Україні у нього багато однодумців, а опорою філії
«Гуцульщина» є справжні реформатори освіти й науки України.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020