.

Що означає Святий Збір? (Українська традиція Святого Збору і містика Різдва Світа) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4017
Скачать документ

Реферат на тему:

Що означає Святий Збір? (Українська традиція Святого Збору і містика
Різдва Світа)

Після реліґійного, другим мотивом Українського свята Різдва і Святого
Вечера є мотив суспільний. Відмітимо в нім згори три відміни:
родинно-суспільна, громадянська і загальноплемінна, яка в поcлідній
культурно-історичній добі України ставалася чим раз більше національною
і патріотичною.

Частина 1.

Вираз Любови та самоохорона традицій.

Аналізуючи цей мотив суспільний видимо у нім передовсім маніфестаційний
вираз ЛЮБОВИ родинної, плеканої традиційно і поширеної на як найдальші
родинні круги, племінну солідарність з загальним почуттям потреби —
об’єднання на підставі тої ж любови для самоохорони родинної і племінної
та охорони Старовіцьких традицій: реліґійних, етичних, суспільних і
господарських.

Патріярхальний родинний настрій, почесть для батька і матері, любов,
згідливість… родинна, вдаряють у вічі з цілого образця Свят-Вечера.
Коли ж взяти на увагу повторювання і тотожність цього образця в кожній
Українській рідні, то бачиться в нім імпонуючий вираз згідних почувань і
настроїв усієї України; бо однодушне переведення ідеї любови і
об’єднання в кожній рідні на просторах усієї України робить ці ідеї й
кличі всенародними.

І так є фактично, бо виразом загально народного почуття любови і
з’єдночення є формальне Свято Народного Збору в другім дні Різдва
Христового. Свято це явного клича Народного Збору не має, бо воно
покривається святочними кличами християнськими, але за ним стоїть тихе
почуття і зрозуміння цього традиційного кличу всім народом, а висловом і
свідоцтвом цього є Колядки, що про Святий Збір співають і його
коментують.

Є фактом, що Свято „Різдва“ на Україні, в першім і другім дні того
Свята, є очевидним великолюдним зборищем народу, — і зовсім не ослаблює
вражіння про загально народний племінний характер збору в ці свята факт
рівночасного мотиву християнсько-реліґійного.

Українська стихія та громадянське з’єднання.

Мотиви — племінний і християнсько-церковний — суть змішані і піддержують
та скріплюють себе взаємно; але, безперечно, первісним був і в своїй
силі остався племінний; і його це виразом є формальне Свято Збору,
другий день Різдва.

На оцій ідеї племінного Збору оперлася і вихіснувала його церква в часі
свята Христового Різдва. І дійсно так є, що від Різдвяного всенародного
збору або від рівнорядного з ним збору на Щедрий Вечер ніхто з народу не
ухиляється. В Різдвяну ніч і Богоявленську, церкви на Україні суть
переповнені такою силою народу, що мимохіть чується доокола себе
Українську стихію, навалу елементу. Сказано, що від громадянського
з’єднання в ці дні ніхто з Української громади не відсувається. До
церкви як до офіціяльного місця збору іде кожний, хоч би його
християнські почування були дуже слабенькі, або й ніякі.

Хто з Українців на Різдво або на Йордан цурається всенародного Збору,
того вважає нарід одиницею поза громадським гуртом, неначе виключеним з
громади та чужим. Такого не вибирають до ніяких громадських установ, до
нічого не вживають, іґнорують його та мають у підозрінні.

Зов до самозбереження, мотиви реліґійні та суспільні.

Вже було згадано, що в цій Українській Різдвяній соборності є мабуть і
старинний чужий реліґійний мотив, одна з традицій полудневого Сходу, —
сирійських Арабів, — про два всенародні річні свята: народження Часу й
Світа та обнови Світа. Але, як у цих Арабських реліґійних святах не
могло обійтися без мотиву соціяльного, — у Арабів був він сильно
розвиненим і підтримуваним, — так і в Українськім Різдвянім святі є
мотив один і другий, реліґійний та суспільний, і тим робом є він і
подвійно могутній.

Це той зов душевний сильніших індівідуально племен до самозбереження
своїх реліґійних, суспільних та господарських ідеалів та поклик до їх
оборони спільними силами й засобами. Анальоґічні ідейні кличі,
освідомлюючі та оживляючі нарід, заховуються як традиція у багатьох
старовіцьких народів і дають спонуку до таких же анальоґічних,
традиційно уряджуваних, всенародних свят.

Їх приклади подано понижче.

Ідеалізм народу: безграничний Український альтруїзм.

Та в Українського народу ці мотиви зазначуються виїмковим характером: за
великим ідеалізмом народу і його безмірною пасивністю, яка спинює
орґанізацію і активність народних сил для самоохорони і оборони. Це була
би тема до окремих досліджень над біольоґічними й культурно-історичними
чинниками в психіці теперішного Українського народу.

Один з них я тут коротко згадаю. Це найбільш ідеальна з суспільних
засад, виражених у Святі Різдва й Свят-Вечера: БЕЗГРАНИЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ
АЛЬТРУЇЗМ. Є він загальною характеристикою життя найдавніших,
пракультурних народів; а як Святочна традиція Українського народу,
незмінно і непохитно переказувана з роду до роду, свідчить про
довголітну добу життя Староукраїнців серед пракультурних обставин і на
пракультурних засадах.

Оця ЛЮБОВ ДРУГОГО І ВЗАЄМНА ЛЮБОВ, в ім’я якої збирається на Україні на
Різдво кожна рідня, є одною з найбільше зворушуючих старовіцьких
Різдвяних ідей. Вона найбільше гармонізує з ідеалами Свята Різдва
Христового і своїм здвоєним містицизмом володіє над кожною Українською
душею та з’єднує для Святоріздвяного часу і найхолодніше серце. Вона дає
мимовільний порух до Святовечірнього широкого родинного збору і через
неї, в значній мірі, удержується Святочний підйом душевний і сердечний
настрій через усі Свята.

Згадаймо оцю запобігливість усієї рідні, щоб на Свят-Вечер нікого з
рідні й домашньої челяди вдома не бракувало; цей забобонний острах перед
нещастям, наколи хто в дорозі, або перешкоджений, на Святу Вечерю не
прибуде; це взаємне посилання собі вечeр; великодушне, всепрощаюче,
взаємовідношення до ворогів; оце запрошення на Святу Вечерю душ померлих
зі своєї рідні і чужих, безрідних, всіми забутих душ померлих; згадаймо
оцю ідеальну і висококультурну молитву Гуцула за душі померлих, його
запрошення цих душ на Святу Вечерю і жертву Святовечірніх дарів на їх
користь.

Хворобливий сентименталізм та пагубна пасивність народу.

Але цей альтруїстичний мотив такий могутній та ідеальний, що своїм
багацтвом і силою почування повинен би розворушити як найбільшу
громадянську активність народу, чомусь розвинувся в Українського народу
в нездоровім напрямі, виродився в хворобливий сентименталізм, що
ослаблює душевну енерґію й спричинює погубну пасивність народу.

Оця пасивність проявляється навіть у самім формальнім виді Різдвяного
Святого Збору. Є це Свято основане безперечно на пракультурних
традиціях, анальоґії до нього знаходимо у нинішних народів природи з
пракультурними традиціями, як ось приміром у Якутів і ін., про яких буде
понижче мова. Та, наколи у цих народів Святочні племінні збори є засобом
громадянського й культурного з’організовання й обнови племінної життєвої
енергії, для боротьби о майбутнє, — на Україні вони не викликують навіть
не тільки енерґії, щоб оформити себе і збудити народну свідомість про
це, що атавістично криється в народній душі і домагається вислову.

Нарід іде за глухим зовом душі і пасивно, невільничо, бере участь у
давнім традиційнім Зборі. Відчуває його потребу, його вищі мотиви —
Святість, думає безперечно катеґоріями старими, — але не хоче знати
нових реальних обставин життя та боротися з ними.

Чи це таке безмірне прив’язання до старих традицій і туга за ними, — чи
зломання душ — і перед чим? Чи перед могутньою Християнською
ідеольоґією, що ставить ідеал спасіння душі понад всі ідеали світа? — Чи
перед елементарним напором нових життєвих струй та нових життєвих
кличів?

Подив будить Український нарід, коли проти стихій нового життя стоїть
опірно, але непорозуміння і здивування, що так німо боронить старих
племінних традицій і давніх культурних вимог свого існування.

Старі реліґійні й суспільні почування. Український Святий Збір і
Християнські свята.

Святий Збір як окреме народне свято поза Святовечірнім родинним збором
формально не виступає. Про нього говорять лиш глухі вісті в народі, які
час-від-часу даються чути про „Святий Збір“, або „Свято Збору“. І про
нього свідчить, завсігди реаґуюче проти нього, Християнське свято
церкви: Собор Богородиці, — другого дня Різдва.

Зовсім катеґорично стверджують давнє Свято Збору старовіцькі Колядки.

День Сятого Збору як давнього свята не дається зафіксувати.

Після Свят-Вечера й Святої Вечері, що збирають і з’єднують кожну
Українську ближчу й дальшу сім’ю і є вже першою вказівкою про існування
в народі ідеї Збору, слідує велетенський Святочний збір у Християнських
церквах досвіта першого дня Різдва Хр., збір такий імпонуючий
всенародний, що на нім не бракує ні одної живої Української душі.

Не ухибляючи Християнським мотивам і Християнській вірі Українського
народу, але знаючи Християнську культурну недорозвиненість Українського
народу, — і з огляду на існуючі Старовіцькі традиції народу, —
стверджую, що найменше половина побудок до цього всенародного Різдвяного
здвигу творять Старі реліґійні й суспільні почування. Християнська
українська церква ставить народові перед очі в другий день Різдвяних
свят ідею соборного, збірного, шанування Богородиці і всіх її свят.
Мотив Християнський цього свята зрозумілий і вказаний: материнство
Матері Спасителя, це збір усіх мотивів її культу.

А однак цей мотив робить вражіння обласної церковної справи. В
Римо-католицькій церкві другий день Різдва Хр. є присвячений культові
трьох царів, що прибули з поклоном до народженого Спасителя. В Євангелії
східної Християнської церкви (української) на день Собора Богородиці
читається також про поклін трьох царів Христу та про втечу Христа перед
Іродом до Єгипту. Виходить з цього, що Християнські, церковні, мотиви
свята є властиво інші, ніж ідея збору всіх мотивів шанування Богородиці.
Другого дня Різдва є менший наплив народу до церкви, хоч нарід називає
цей день святом збору (по вказівках Церкви).

Дивна річ: нарід лучить цей день з Старовіцькими обрядами — жертвами,
особливого характеру, приношеними по церквах: у багатьох сторонах
приношено перед війною, а і тепер декуди приносять до церков, жертви, —
або Святочних великих Медівників у подобі виплітаних зір, або миски
Пирогів, — з виключенням приносів хлібних. Це очевидно в зв’язку з
ідеольоґією Святої Вечері про жертву пшениці і меду та Святочних
пирогів, — і по всій формі шанування Зорі і Місяця-Молодика
(ідеольоґійна особливість Пирогів).

Оце було би вказівкою, що з цих містерій проглядає реліґійна тема
шанування, а не мотив (християнського) збору.

Значна частина старинних Колядок не відокремлює трьох днів Різдва так як
це робить християнська Церква: 1-й день — Різдво Христове, ІІ-ий — Собор
Богородиці, ІІІ-ий — святого Стефана, а відзначує головні ідеї великого
Свята, яке розтягає властиво аж до Водорщів. Колядки, які нагадують
давні традиції, і корять нарід за принагідне їх понехтування, співають
приміром:

„Чи печуть (люди) Колачі на Різдво,

Чи варять Пива (Меди) на Святий Збір,

Чи сучать Свічі до Святих Водорщів.“

Тож Колядки не вказують Святочного дня народних зборів. Але свідчать
вони про народний ідеал Святого Збору, вказують на його конечність і
Святість і пояснюють його значіння, ухиляючи всякі сумніви про його
характер як збору народу.

Старовіцькі Колядки про Святий Збір.

Тож першим нашим завданням було би виказати прикладами з Колядок, яку
думку має нарід про значення Свята Збору.

Оце приклади таких Колядок.

В Колядці з Орелця, повіту Снятинського (З. У.) – Два Голуби просять
Стрільця, щоби їх не стріляв і промовляють:

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=100337109” Ой в
Лїску Лїску на Жовтім Піску

…………………………………

Ми не Голуби але Ангели

Нас післав Господь з Неба на Землю

Як Люди си (-ся) ту ба й ісправують

Ци дають Вино Людям на Закон

…………………………………

Ци ситьи (ситять) Медці д’Світому Збору

Д’Світому Збору Богу на хвалу

Ци гаразд си тут люди справують?

Ни гаразд си тут люди справують

Син з своїм Отцем до права стає

Донька на Мати руку здоймає

Брат на брата ніж витягає

Сестра на Сестру чирів збирає

Тут ясно виходить з контексту Колядки, що Святий Збір — то збір людей,
котрим дають Вина, бо так Закон каже, і приймають їх Сиченими Медами для
більшої хвали Божої. Це Збір народу для реліґійної цілі, для піднесення
реліґійного шанування, і згадані напитки мають цей настрій реліґійний
збільшувати.

Було вже згадане в розділі про HYPERLINK
“http://www.pisni.org.ua/arview.php?type=ar&id=65” Жертви первісні
Свят-Вечера , що пиття Святочних напитків було в давнину на Україні
обов’язковим, анальоґійно до Іранських реліґійних понять і служило до
піднесення реліґійної екстази. Вислів: „чи ситять Медці Богу на хвалу“,
— на це як раз указує. І нині в багатьох сторонах України вважає простий
нарід заосмотрення себе в напитки, — хоч би в найменшій кількості, — на
Різдвяні свята, за справу обрядову.

Що однак в Українськім Святім Зборі видить нарід передовсім своє
Старовіцьке, племінне свято, виходить з повищої Колядки ясно, бо в ній
нема ані одного спомину імени Ісуса Христа або Преч. Діви і ніяким
натяком не дається цьому Зборові характеристики християнської.

В іншій Колядці ось як співають:

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=12316717” На Горі
Горі Топірцї Дзвенї

……………………………

С перед Церкоўцї Біл Камінь стоїт

Та на Камени Дві Галузоньки

А при Вершечку Два Голубоньки

Тай віпала ми зДаўни Стеженька

Тай та Стеженька тай ДоРоженька

Та иде нею Білий Молодчик

Білий Молодчик то Панї Стрілчик

Ой иде собі тай несе собі

По Правім боцї ўсе Тугий Лучок

По Лївім боцї ўсе Сніпок Стрілок

На Голубоньки ўсе позирає

По Одні Стрілцї ўсе набиває

Та наміряє не докигає

И промоўльиют Два Голубоньки

Ой стій не стріляй Білий Молодче

Та не стріляй нас не погубляй нас

Ой бо ми не є Два Голубоньки

Але бо ми є Два Ангелоньки

Бо ми учера з Неба зіслані

Ой ми зіслані на признаванє

Ци так на Земли як Даўно було

Та Даўно було ис Предовіку

Ци сьвитьит Медку д’ Сьвит Вечерови

Ци варьи Пиво д’ Сьвитому Збору

Ци сучут Сьвічі д’ Сьвиті Водорщи

Шо деж му Богу гидно постало

Гидно постало не так бувало

Не сьвитьит Медку д’ Сьвит Вечерови

Нї сучут Трійцї д’ Сьвитій Водорщи

Не варьи Пиво д’ Сьвитому Збору

Гидно постало не так бувало

Бо по ўсїм сьвітї почьирувано

Ой бо син Вітця до пана зове

А дочка Матїр все проклинає

Та проклинає Бога гнїває

А брат на брата мечем збиває

Сестра на сестру чьиріў питає

Чьиріў питає Бога гніває

Сусїд сусїда хлїба збаўляє

Хлїба збаўляє Бога гнїває

А кум на кума права складає

Права складає Бога гнїває

А за сим Словом були здорови

Від цего Року аж до Другого

Поможи Боже діждати Єго

Нарочно наведено майже всю Колядку, хоч у ній про Святий Збір всього дві
стрічки. Бо всі образці, змальовані в ній, свідчать про велику старину з
життя і думок Українського народу:

Образ Стрільця з луком і сніпком стрілок належить до пракультурного
періоду життя народів. „Біл Камінь“ перед Церквою, символом Неба
ідеального і Астрального, — це Місяць; а на Камені „Дві Галузоньки і при
Вершечку Два Голубоньки“ зображують Райське Дерево в Почині Світа.

В цілій Колядці нема й одного слова з Християнської ідеольоґії, а ще й
вислів про Білого Молодчика належить Місяцеві. І вислови: „Свят Вечер“,
„Святі Водорщі“ — це також Старовіцькі Українські ідеї, як це чим раз
ясніше виходить з нинішнього дослідження.

Тож і Святий Збір належить до Старовіцьких традицій — і безперечно так
давніх, як і всі подробиці повищого образця, — і для того виріжнюється
як окреме, — етнічне, — Свято з поміж Християнських святих днів.

Святий Збір як політичний ідеал: Що таке Кийовство?

(Київ — осердя Помаранчевого повстання: політична необхідність чи
Українська традиція?)

Частина 2.

1. Святий Збір як політичний ідеал: Один епізод з Української
преісторії. Що таке Киоство?

Що ж оце таке Киоство? Про Кийоство (властиво — Кийовство, Київство)
належало би писати окремий культурно-історичний трактат. Це, на мою
думку, синонім дружини Кия, засновця Київської преісторичної держави;
дружини, понятої в найширшім розумінні слова. Отже — його княжого роду,
династії; його дружини військової найближчої та всього його війська;
відтак тих, що політично й віроісповідно з ним держали, отже всього
народу Київської держави. Здогад мій ставлю на підставі анальоґій таких
політичних уґруповань та їх взаємин в Українськім Київстві і
Староіранськім: а властиво на гіпотезі, що Українське Київство вийшло з
Староіранського, що Київська держава була заснована первісно
Староіранцями (Гл. додаток: з етнольоґічних проблем історії Українського
народу).

Ідеольоґія і етимольоґія “Киоства” чисто Староіранська, але прийнялася в
Українськім народі: Колись Кий, як Староіранський князь Kavay [в
еволюції слова: Kej (так як є у Персів) = король, князь] на чолі інших
князів і племен Іранських покинув Іран задля нетерпимости родової й
політичної та реліґійної Іранського княза Віштаспа (в добі Заратуштри),
та помандрував на Захід, поки опинився над Дніпром. (Чому саме на
Україну? Знаючи виняткову реліґійну терпимість і миролюбність
Українців?)

Це припадало рівночасно з первісними племінними мандрівками з полудневої
Азії на Захід. Осівши над Дніпром, утворив державу, заставши там
автохтонів України. Його перший город — оце Київ, його держава Київство.

В Староіранській мові — це звучить kevitat. Суффікс tat, тотожний з
Українським — “-ство”, або “-тво”. Імена і вислови вийняті з Авести.

Це історична гіпотеза, для котрої я маю більше основ, бо зібрав більше
матеріялу історичного, культурного й лінґвістичного, — в недрукованім ще
дослідженні, на котре однакож мушу тут покликатися. Вислів “Киоство” лиш
скріплює мої здогади, там наведені.

А рівночасно він дає тут доказ, що в Українського народу в
Святоріздвянім народнім здвизі, в ідеальнім Колядковім Святім Зборі,
була в своїм часі свідомість політичної і племінної незалежности. Ця
свідомість, – може й на такім самім ідеольоґічнім підкладі, – до нині
заховалася, хоч може тільки в малій частині, на Подніпров’ю, – коли
Український нарід зберіг там досі останки колишніх політичних висловів.

2. Колядки про Киоство

Знаходжу три старинні Колядки чи Щедрівки про Святий Збір, в яких
культово-реліґійні явища належать до великої старини, а суспільні так
самож старинні, але прибрані в багато новішу форму, хоч усе таки
преісторичну. Головною їх темою є Святий Збір, але технічна назва його
змінена: називається він Кіоство.

Записчик Колядок, етноґраф П. Чубинський, поставив при імені „Кіоство”
(або „Киоство” – мабуть: Кийовство) питайний знак, ставлячи під питання
очевидно його значення або відповідність.

Для мене це ім’я приявлюється одним з тих дорогоцінних етноґрафічних
здобутків, що кидають світло на темну Староукраїнську минувшину.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=1611331033” Ишов
перейшов Місяць по Небі

I.

Ишов-перейшов Місяць по Небі

За ним Зірочка як острічка

Ой почекай же Місяцю

Ой не чекаю часу не маю

Ой бо від Бога иду я в Послах

Від Бога в Послах до Господара

Чи почекає по Старосвіцьку

Чи ситив Медок на Святий Вечір

Чи варить Пиво до Свято Кіоству (?)

Чи пік Калачи з Ярої Пшениці

Ой дай Боже!

IІ.

Ишов-перейшов Місяць по Небі

Ой дай Боже!

За ним Зірочка як Сестричка

Ой почекай же Місяцю

Ой не чекаю часу не маю

Ой бо від Бога иду я в послах

Від Бога в послах до Господара

Чи починає по Cтаросвіцькому

Чи ситив Медок на Святий Вечір

Чи варит Пиво до Святого Киоству

Чи пік Калачи з Ярої Пшениці

Ой дай Боже!

Обидві Колядки тотожні; з цією лише ріжницею, що перша є закінченням
Колядки більшої, оспівуючої, як Бог господарить на подвір’ю у Господаря,
який того не помітив, – тому Колядка йому про це звіщає; – друга Колядка
співається самостійно і має ще ось яку відміну:

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=12161517″ Ой ходить
бродить Місяць в Хмарі

Ой ходить-бродить Місяць в Хмарі

Ой дай Боже!

За ним Зірниця як Сестриця

А зажди же Місяцю Брате

Бо я вже послана по Зелене Вино

По Кудряве Пиво

Ще й по Медок Солодкий

Бо Зелене Вино Богу приємно

А Кудряве Пиво Гості приймати

А Медок Солодкий Пчилки годувати

Відміна Б: „Ой ходить бродить Місяць в Хмарі”, тотожня з Відміною А:
„Ишов-перейшов Місяць по Небі”, — з виїмкою одного імени „Киоство”, яке
у Відміні Б бракує. Обидві Колядки співають про таку саму Астральну
Двійцю і висловлюють одну й тоту саму ідею культово-реліґійну[1]; а
обосторонні дальші їх подібності є собі взаємно доповненнями і
поясненнями. Тому ж, коли в „А” є бесіда про варення пива „для Святого
Киоству”[2], а в „Б” Зірниця приносить пиво „гості приймати”[3], то
розуміємо, що Киоство і товариство — це одно поняття. Коли ж про
Киоство, чи Кіоство, співають не в однім місці, але і другім, — в тій
самій окрузі, — то є воно чимось реальним, а не похибкою, як думав П.
Чубинський.

[1] Прим. Кс.С.: Про культурно-реліґіне значення Астральної Двійці —
Зорі і Місяця — в Українській минувшині глядіть в однім з розділів про
Святу Вечерю.

[2] Прим. Кс.С.: Мабуть: „для Святого Дня — Киоству”, т.є. товариству,
зборові.

[3] Прим. Кс.С.: Замічаю мітольоґійний образець: Зірниця, післана з
Неба, щоб заосмотрити люди в Святочні напитки і припильнувати, щоб були
угощені учасники Збору. Чи не Святий це — дійсно — Збір? Зірниця
піклується годівлею Пчіл. Це теж Небесні сотворіння, як побачимо
понижче. Тож не диво, що Медок Солодок вважається містичним Святочним
напитком.

Традиції самогуртування: Cвятий Збір

(Глибокі етно-культурні основи Українського Святого Збору)

Святий Збір як окреме народне свято поза Святовечірнім родинним збором
формально не виступає. Про нього говорять лиш глухі вісті в народі, які
час-від-часу даються чути про „Святий Збір“, або „Свято Збору“. І про
нього свідчить, завсігди реаґуюче проти нього, Християнське свято
церкви: Собор Богородиці, — другого дня Різдва, 8 січня.

Зовсім катеґорично стверджують давнє Свято Збору старовіцькі Колядки.

День Сятого Збору як давнього свята не дається зафіксувати.

Після Свят-Вечера й Святої Вечері, що збирають і з’єднують кожну
Українську ближчу й дальшу сім’ю і є вже першою вказівкою про існування
в народі ідеї Збору, слідує велетенський Святочний збір у Християнських
церквах досвіта першого дня Різдва Хр., збір такий імпонуючий
всенародний, що на нім не бракує ні одної живої Української душі.

Не ухибляючи Християнським мотивам і Християнській вірі Українського
народу, але знаючи Християнську культурну недорозвиненість Українського
народу, — і з огляду на існуючі Старовіцькі традиції народу, —
стверджую, що найменше половина побудок до цього всенародного Різдвяного
здвигу творять Старі реліґійні й суспільні почування. Християнська
українська церква ставить народові перед очі в другий день Різдвяних
свят ідею соборного, збірного, шанування Богородиці і всіх її свят.
Мотив Християнський цього свята зрозумілий і вказаний: материнство
Матері Спасителя, це збір усіх мотивів її культу.

А однак цей мотив робить вражіння обласної церковної справи. В
Римо-католицькій церкві другий день Різдва Хр. є присвячений культові
трьох царів, що прибули з поклоном до народженого Спасителя. В Євангелії
східної Християнської церкви (української) на день Собора Богородиці
читається також про поклін трьох царів Христу та про втечу Христа перед
Іродом до Єгипту. Виходить з цього, що Християнські, церковні, мотиви
свята є властиво інші, ніж ідея збору всіх мотивів шанування Богородиці.
Другого дня Різдва є менший наплив народу до церкви, хоч нарід називає
цей день святом збору (по вказівках Церкви).

Дивна річ: нарід лучить цей день з Старовіцькими обрядами — жертвами,
особливого характеру, приношеними по церквах: у багатьох сторонах
приношено перед війною, а і тепер декуди приносять до церков, жертви, —
або Святочних великих Медівників у подобі виплітаних зір, або миски
Пирогів, — з виключенням приносів хлібних. Це очевидно в зв’язку з
ідеольоґією Святої Вечері про жертву пшениці і меду та Святочних
пирогів, — і по всій формі шанування Зорі і Місяця-Молодика
(ідеольоґійна особливість Пирогів).

Оце було би вказівкою, що з цих містерій проглядає реліґійна тема
шанування, а не мотив (християнського) збору.

Значна частина старинних Колядок не відокремлює трьох днів Різдва так як
це робить християнська Церква: 1-й день — Різдво Христове, ІІ-ий — Собор
Богородиці, ІІІ-ий — святого Стефана, а відзначує головні ідеї великого
Свята, яке розтягає властиво аж до Водорщів. Колядки, які нагадують
давні традиції, і корять нарід за принагідне їх понехтування, співають
приміром:

„Чи печуть (люди) Колачі на Різдво,

Чи варять Пива (Меди) на Святий Збір,

Чи сучать Свічі до Святих Водорщів.“

Тож Колядки не вказують Святочного дня народних зборів. Але свідчать
вони про народний ідеал Святого Збору, вказують на його конечність і
Святість і пояснюють його значіння, ухиляючи всякі сумніви про його
характер як збору народу.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=574296537” Ой ми
зіслані на признаванє

Наш Ґосподарйу Пане Федору

ІЦо тепер робит ся наша верста

Ци держи Віру Старовіцкую

Старовіцкую тай Старих Людей?

Ци вни си мольи Свйитому Різдву

Ци вни си клоньи Свйитому Збору

Ци держи Віру Старовіцкую?

Частина 3: Глибокі етно-культурні основи Святого Збору.

Програма Святого Збору: етичні роздуми та догани. Ініціація, поділ на
статеві гурти та вибір Пари.

Є в Колядках та Щедрівках ще одна характеристика старинности
Українського свята Збору. Це ті етичні роздуми й догани, висказані
мітичними Голубами. З такими роздумами й моралями можна часто стрітитися
в Колядках. Вони очевидно мають свою ціль і належать до проґрами Свята.

Отож цікава річ, що подібні моральні науки і так само з покликом на
первісну етику народу бувають на вселюдних святах пракультурних народів
природи, приміром у Якутів, або у інших палеоазіятів (про те ще опісля).

Ці анальоґії, як самих всенародних свят, так і моральних доган і пісень,
ставлять Українське Різдвяне свято, і окремо Святий Збір, у ряді свят
такого самого, первісного типу.

Здається однако ж, що саме етнічний характер Українського свята Збору
висновується з далеко глибших початків життя Українського народу. На це
вказують як раз моралізуючі Святочні практики Українського народу і
анальоґійні їм практики народів природи. Бо такі періодичні, Святочні,
моральні поклики мають свій початок в ініціяційних поученнях, даваних
пракультурними народами своїй молоді перед уведенням її в Молодецький
або Дівоцький стан. Таке уведення буває попереджуване окремими обрядами
і реліґійно-моральними науками. Після довершення обряду ініціяції
творять з ініціятів, обов’язково, статеві (полові) гурти (Хлопців і
Дівчат) з ціллю розділити молодіж обох статей (полів) від себе, а
заразом улегшити обом сторонам вибір дружини — з більшого гурту.

Отож такі статеві гурти повинні задержувати приписану їм етику і
культивувати її на будуче. З бігом часу і життя ці реліґійно-моральні
норми могли б затрачуватися, що звичайно й буває; тому їх пригадується в
часі Святочних племінних зборів; а цю пригадку сповняє звичайно сама
молодь Святочними піснями.

Є сенсаційне в піднятих тут етнольоґічних дослідах над Українським
народом, що згадані вище суспільні засади і норми, властиві дуже
старинним народам природи, зберіг Український нарід традиційно в
Колядках і Щедрівках, а тим самим дав доказ, що ці засади і норми не
перестали бути для нього цікавими як провідні життєві ідеї — і до
сьогодні.

Самогуртування: статеві, вікові та станові гурти.

В Колядках і Щедрівках є образці статевих гуртів молоді та вікових
відділів молоді і старших людей. Є там спомини про

вандрівні й осілі гурти Хлопців-Молодців (вандрувати = бродити, блукати)
– HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=157161829” Й а в
Лісі в Лісі й а в Медоборі ;

гурти для реліґійної пропаганди (типові гурти пізніших Колядників);

вандрівні гурти для полагодження економічних справ (гурти „Купців“);

гурти спеціальних ремісників, працюючих удома для родини;

гурти фахових рільних робітників обох полів, працюючих окремо –
HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=1162301413” Ой в
Чистім Полі на Оболоні ,

гурти працівників старших;

гурти мужви зі схильністю емансипувати себе від жіноцтва задля ідейних
цілей — і такі ж

гурти задля емансипації чисто статевої (безперечно пізніші, в округах,
де вибивалася на верх матеровлада);

гурти боєві і козацькі.

Всі оті гурти уложилися в пам’яті народу неначе ступінь за ступенем в
міру культурно-історичногої еволюції — і приявляються нам сьогодня у
відповідній культурно-історичній характеристиці.

Таке самогуртування народу в статеві, станові та вікові гурти лежало
безперечно в засадах Старовіцького суспільного світогляду Українського
народу, а не було ділом припадку. А що воно перейшло було в суспільну
норму, свідчать про це Колядки й Щедрівки, які згадують часто про
установу Трьох Сел на Україні і дають докази, що були вони не тільки в
Старинні часи, але перетривали до новішої доби. Були це окремі села:
Старих людей, Молодців (Парубків) і Дівчат.

(Самогуртування: У праці Кс. Сосенка вжито „гуртуванняся“, що
відповідало б „самоорганізації“ в сучасній науковій термінології.
Самоорганізація як явище є предметом вивчення окремої сучасної науки —
синергетики. Доречно говорити про етнологічну синергетику.)

Є таких Колядок і Щедрівок про Три Села більше, та з образцями не
однакової культурної доби, що якраз свідчить про колишню довготривалість
тої суспільної установи.

Схильність до народних чи племінних зборів.

Оця дуже цікава Староукраїнська суспільна проблема варта всестороннього
опрацювання; відкладемо її до ширшого розглянення при розділі про
Щедрівки, бо найбільше на цю тему є Щедрівок; а тут рад би я дати
вибрані приклади з Колядок і Щедрівок, щоби удовіднити, що

тенденція народних чи племінних зборів, а вслід за тим і свято
всенародного Збору на Україні , — яке треба розширити, окрім збору
Різдвяного й Богоявлінського, і на Великодній, — має в основі дуже
поважні етно-культурні задатки — і від них зачинаючи, треба би ці Свята
поясняти.

Бо — і зараз Українські всенародні святочні (церковні) збори, приміром
Різдвяні, Йорданські й ін., мають давнє етно-суспільне забарвлення:
загального збору поодиноких статевих гуртів і вікових відділів віку. Хто
не довіряє, нехай придивиться до збору народу в великі свята по всіх
церквах на Україні: нарід стоїть там самочинно поділений: по правій руці
— на переді діти-хлопчики, за ними підростки, відтак старші господарі,
за ними молодші господарі, а далі гурт парубоцтва; по лівій руці — на
переді дівчатка-недолітки, за ними дівоцтво, за дівоцтвом бабусі
(звичайно біля лавок), а в „бабинці“ матусі та молодиці з маленькими
діточками на руках. Такий Старовіцький лад є без виїмку по всій Україні,
і нема цього у ніяких інших, т. зв. Індоєвропейських, народів, що
окружають Українців. Щось подібного знаходимо у Жидів в їх Святинях, де
чоловіки в часі богослужень займають долішню наву Святині, а жіноцтво
перебуває на горішніх її поверхах. Гуртовий статевий поділ є і в
Турецько-Арабських Святинях.

Праісторичність і містика самогуртування.

Майже всі Колядки і Щедрівки на тему вікових і статевих гуртів
відзначуються Місячно-мітольоґічною символікою, що є характеристикою
старинности тих Пісень тай цієї теми. Через оцю мітольоґічну закраску
набирає і сама тема мітичного значення, що однакож не відбирає їй
значення реальної традиції, а за те окружує її німбом Святости і творить
з неї окремий об’єкт шанування й скріплює її повагу. Але все те вказує,
що традиції ці не історичні, але праісторичні.

Це стверджую, супроти того, що дехто з Українських істориків видить у
Колядках про більші молодецькі гурти („700 молодців“) — спомини
історичних військових орґанізацій, буцім-то зорґанізованих військових
полків, готових до найму. Забарвлення цих Колядок є може пізніше, але
воно не затирає в них Старинних традицій.

Староукраїнські клясові й статеві гурти: вибір Колядок і Щедрівок.

Подаємо вибір Колядок і Щедрівок про Староукраїнські клясові й статеві
гурти.

Вістуни великого Свята, аскети, люди ідеї.

І.

Ой забарився Місяць у Крузі

Місяць у Крузі Гість у Дорозі

Ой ішлож тудав бай Девять Купців

Бай Девять Купців Хлопців-Молодців

Ой питалися тай Десятого

Отсего Ґазди тай і Ґречного

Він собі сидить у своїм Дому

А в своїм Дому вой Коло Стола

Вой Коло Стола Яворового

Поперед Нього Білі Колачі

……………………….

Він собі сиди тай Раду ради

Тай Раду ради я из Ґаздинев

Я из Ґаздинев из Діточками

Що до них прийшли я в рік Гостеве

Як би й удати відвінувати?

Відвінуємо Сріблом-Золотом

Сріблом-Золотом Яров Пшеницев

І вступ до Колядки, з покликом на Місяць і Нічну годину, та і символічні
числа 9+1, що нагадують Старовіцький астрономічний тиждень місяця й одну
з фаз Місяця (тут — останню ), вказують, що Дев’ять Купців
Хлопців-Молодців — це полумітольоґічні постаті. З дальшого тексту
виходить, що це гурток бурлак-блудців, що не мають своєї хати (не так як
Ґазда в своїм Дому посеред Святочних обставин) та, що може не мають
куска хліба і раді б його добути („Купці“).

Але ці бурлаки приходять до Ґазди з особливою міссією, вони є вістунами
великого Свята, святкованого раз у рік, вони віддані ідейній справі,
реліґійній, за те і суть у такій великій пошані, що Господар з Ріднею не
жалує їм ні Срібла, ні Злота, ні Ярої Пшениці, щоб їх відвінувати. Може
це й спекуляція тих бурлак (може тому зве їх нарід Купцями), але в
кожнім разі спекуляція не без ідейної сторони.

Подібною є друга Колядка, але з дуже виразною характеристикою гуртка
Хлопців як відчужених від жінок, аскетів та людей ідеї, що стараються
звеличити велике Свято красними Піснями та зворушувати господарські
рідні Співами й піддержувати їх реліґійний підйом.

II.

Ой опоздався Місяць у Крузі

Але забарився й Гість у Дорозі

А йшли туди все й Девять Купций

А й Девять Купций усе Чужожонців

Ой йшли они питаючіся

Десятого Ґазди тай у тім Домі

Ой ми єго ся бай допитали

Ой щобих єму прищебетали

Як Соловія я в Тузі у Лузі

Як Зазулечка при Буковині

Як Ластівочки при Новім Домі

Він бо сидит си тай у Своїм Домі

Але у Дому тай Коло Столу

Радочку радить…

(Чужожонці — це ті, що відчужилися від жінок.)

Місячно-мітольоґійний символізм опізнення та Блудців.

Опізнення Місяця, — в обох Колядках, — це Нів. Число дев’ять (днів) — це
останній тиждень місяця. Десятий (день) — це кінець темного Новю.
Дев’ять Блудців є символами блудячого в темрявах Місяця; десятий — Ґазда
— це символ Нового Місяця. Це сходиться з Українською Святочною
мітольоґією, бо оспівуваний Колядками ідеальний Господар (Ґазда) є
символом Прадіда, — а Прадід є Місячно-мітольоґійною появою.

Але попри оцю Місячну символіку в Колядках виступають і реальні образці,
а в першій площині гуртки Хлопців-Молодців, Чужожонців.

Після цих двох Колядок належить розуміти й інші Колядки або Щедрівки, з
Місячною символікою, які співають про статеві гуртки Молоді під іншою
подобою.

Клясові союзи Парубків: етичні цілі.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=157161829” Й а в
Лісі в Лісі й а в Медоборі

ІІІ.

Йа ў Лісі ў Лісі йа ў Медоборі

Блудили Блудці Сімсот Молодців

Приблудилися ід цему Двору

До сего Двору тай Веселого

Йа в сего Ґазди Двори ўметені

Двори ўметені Столи ўстелені

Ой поза Стіллю самі Святії

Самі Святії та Веселії…

Сімсот бурлак, — вигнанців суспільности, — і веселий, Святочний Двір
Господаря, де люди щасливо жиють, наче Святії, — який контраст! Заразом
доказ, якою твердою установою були колись в Українській суспільности
такі ізольовані статеві гурти молоді.

Є також у цім очевидна вказівка, що всі оті бурлацькі гуртки не були
самовільним емансипаційним зворохобленням Хлопців-Молодців, бо вони за
родинним життям тужили і до родинної громади заглядали. Це були гурти
орґанізовані через примусову постанову громадянства задля досягнення
етичних цілей. Це — союзи клясові і парубків, а не союзи мужви.

Число 700 є тут ідеальне і символічно зв’язане з числом семи днів
Місячного тижня, — подібно як перед тим було сказано про число 9. Ми
увидимо з дальших прикладів, що цим числом означувано ріжні гурти
молоді, без огляду на її стать і фахове призначення гуртів.

Статеві гурти для рільних робіт: пракультурні образці.

Дуже багато Колядок співає про статеві гурти Молодців і Дівчат, окремо
з’орґанізованих для рільних робіт.

Звертають увагу Колядки, де співається про гурти самих Хлопців; так
неначе б був час, коли Дівчат держано безоглядно вдома, або ізольованими
гуртами, не пускаючи їх навіть на конечні господарські роботи.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=1162301413” Та
наставляв Женців Хлопців-Молодців

Колядки чи Щедрівки, в яких співається про робітничі гурти, збирані
згідно полів і працюючі поруч себе, роблять вражіння пізніших культурно.

IV.

Що в Полі-Полі близько Дороги

Ой там N.N. Арлами оре

Арлами оре Стрєлкою сєє

Стрєлкою сєє Лучком валочить

Лучком валочить да й Бога просить

Й уради Боже, Жито Густеє

Жито Густеє Каласистьоє

Поставим Женцуов Семсот Маладцуов

Нажнемо Куопак ’к на Небі Зуорак

Поставим Стажок Залатенький Вершок

Образець очевидячи пракультурний: стрілецтво покривається з первісним
рільництвом. Стрілець сіє зерно при помочи стріли як копача, волочить, —
засуває засіяне, — лучком. Первісне, степове, поле орали Вірли своїми
міцними кігтями, присідаючи серед Степу. Золотий Вершок мабуть натяк на
Місяця.

Вислів “Сімсот Молодців“, попри Місячну символіку, все-таки говорить про
великий гурт робітників, самих Хлопців, які очевидно заступали в рільній
роботі жіноцтво в ці первісні часи, коли може й не було конечної потреби
послугуватися жіноцтвом, — або, коли жіноцтво верховодило.

Дальші дві Колядки потверджують попередню кінцеву заввагу:

V.

……………………………

Ой та ще будем Бога просити

Бога просити Женців збирати

Зберемо Женців Сімсот Молодців

Гей то Молодці Добиранії!

VI.

……………………………

Зберемо Женці Женці-Молодці

Самі Молоді Молоді Хлопці

(Слово „женці“ неоднозначне: женці — парубки для оженіння, женці — ті,
що жнуть у полі. Обидва смисли переплітаються.)

Говорячи все за Дівочки.

Про виключність мужеських, молодецьких, робітників у первісні часи
говорить понижча Колядка, характерна тим, що Господар, збираючи Женців
самих Хлопців, заохочує їх у цей спосіб, що обіцює говорити з ними все
про Дівчата.

VII.

……………………………

Та вродить нам ся Земчужний Колос

Земчужний Колос Золоте Зерно

Зберемо Женців Сімсот Молодців

Нажнемо Сніпків як Дробен Дожю

Складемо Кіпок як Звізд на Небі

Зберемо Возів із усіх Світів

Звеземо Її Край Дуная

Складемо Її до Біл-Каменя

І складаючі тай говорячі

Все за Дівочки як Пуговички

(Для порівняння – ось Купальська: HYPERLINK
“http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=11336513” Ой у Полі Два Дубки .)

Що в повищих Колядках виступають гуртки виключно Молодецькі, а Дівоцьких
поруч них нема, це доказ, що була колись доцільна ізоляція Молодців від
Дівчат. Що це однак гурти дозрілих Молодців, видно з того, що вільно їм
думати й говорити про „Дівочки“. Це були без сумніву Молодецькі гурти,
зібрані після Старовіцької ініціяції, — і як готові формації були
використувані для робіт у часі Жнив.

Але є у Колядках і описи Жнив, в яких бере участь і Молодецька і
Дівоцька громада, тільки, що кожна з них працює порізно. Такі Колядки є
побільше з доби розвиненого рільництва, коли управу ріллі ведено
плугами. Але і це мусіла бути ще дуже давня доба, бо описи переповнені
Місячною символікою.

Пракультурні зразки: Тобою Вязю Постріт клеїти.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=12336617” Гей понад
Лужок оре там Плужок

VІІІ.

Гей понад Лужок оре там Плужок

Приспів: Чотири-чотири Воли все в Золотеньку ходили!

А ходить за Ним Ґречний Молодець

Приходить д’Нему Таточко Єго

Ориж ми Синку з-дрібненька Нивку

Будем сіяти Яру Пшеницю

Дасть Бог Урожай як Зелений Гай

Чим же ми тото заволочимо?

Ой підемо ми до Коваленька

До Коваленька до Слюсаренька

Покуєм собі Густії Щити

Заволочимо Яру Пшеницю

Дасть Бог Урожай як Зелений Гай

Як же ми тото ой та зіжнемо?

Зберемо Женців Сімсот Молодців

А Вязальничок Сімсот Дівочок

Ай деж ми тото бай ізвеземо?

Звеземо тото над Тихий Дунай

А й ізложимо в Круглий Стожочок

Завершим тото Сив Соколоньком

Сив Соколонько в Дунай ся дивить

В Дунай ся дивить Рибоньки видить

Ай Вязю-Вязю мій Побратиме

Тобою Вязю постріт клеїти

А мнов Соколом попюровати!

Колядка мусить бути дуже старинна, бо хоч у першій частині очевидна вища
рільнича культура, але злучено з нею Місячно-мітольоґічну символіку:
Воли своїми Рогами (ще й Золотими) є символами Місяця; Чотири Воли є
мабуть символами чотирьох Місячних фаз. А конець Колядки дуже близький
до пракультури, бо Сокіл є також фіґурою Місячною, але образець про
клеєння постріту (цебто усього стрілецького оружжя, лука і стріл) і про
попюрування стріл належить хіба до чисто пракультурних.

Серед таких обрамовань мусимо і образці Молодецьких і Дівоцьких,
окремих, робітничих гуртків вважати за дуже старинні.

Прадідна доба. Ідеальні Села. Статеві громади.

Анальоґічна наступна Колядка — класична Українською збірною Місячною
символікою і характеристикою Прадідної доби.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=1327336721” А в
Ліску в Ліску на Жовтім Піску

IX.

А в Ліску в Ліску на Жовтім Піску

Росте Деревце Тонке Високе

Високе Тонке в Корінь Глубоке

В Корінь Глубоке в Верху Кудряве

На тім Кудрявци Сив Сокіл сидить

Сив Сокіл сидить з Крута ся дивить

Ой видить же він на Чисте Поле

На Чистім Поли сам Плужок оре

Ой за тим Плужком сам Господь ходить

Святий Николай Волики гонить

Свята Пречиста їсточки носить

Ой носить-носить тай Бога просить

Ой оріть Синки та Довгі Нивки

Мемо сіяти Жито-Пшеницю

Жито-Пшеницю всяку пашницю

Скличемо Женців Сімсот Молодців

Да Вязальничок Сімсот Дівочок

Ой звеземо ж ми на Край Дуная

Складемо же ми в Велику Стирту

Тай завершимо Сивим Соколом.

Що в Староукраїнців був фактично поділ дозрілої молоді громадами за
статями, свідчать дані про це, що коли в наслідок такого поділу
оставалися старші люди і родини з дітворою, та вони творили окреме
зборище. Про те співають Колядки і Щедрівки. Такий поділ громадян на три
ґрупи був задержуваний постійно і до нього застосовувано громадські і
господарські справи.

Подаємо понижче Колядки про Жнива, при котрих брано цей поділ під увагу;
а дальше Колядкові й Щедрівкові згадки про формальні села, громади —
окремо Старих людей, окремо Хлопців, і окремо Дівчат.

В цій Колядці (початок без Місячного образця Прадерева, — конець майже
тотожний, як під IX) співають:

X.

Зберемо Женці Ґречні Панянки

А Носілочки Молоді Хлопці

А Кладільнички Старії Люди …

……………………………

Відміна до цієї Колядки така:

……………………………

Зберемо Женці Дівки Панянки

А Носільнички Хлопці Молодці

А Вязальники Середні Люди

А Пораднички Старії Люди

Та хоч тут названо чотири суспільні ґрупи, але очевидна річ, що дві
перші — це статеві ґрупи, а дві другі — це розділена громада Старших
людей, тільки для того, що Старці не годні працювати; зате вони радять —
повчають, що слід робити.

Вдаряючий доказ Староукраїнського поділу суспільности на дві статеві
громади Молоді і третю Старих людей дають Колядки і Щедрівки, зложені
саме на цю тему.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=1791337037” Ой Садом
Садом тай Виноградом

Ой Садом-Садом тай Виноградом

Блудили Блудці Сімсот Молодців

Приблудили ся до Пана Йвана

Ой Пане Йване виведи нас

Як виведеш перейму буде

Ой дамож Тобі Три Селі Славні

Ой Перше село з Старими Людьми

Ой Друге село ба з Парубками

Ой Трете село ба з Дівочками

З Старими Людьми на Ради би йти

А з Парубками Село во Грозі

А з Дівчатками Село весело!

Щедрівка оця має моральні побудки. Бурлаки-Молодці бачать самі своє
змарноване через волокитство життя і просять ідеального Господаря, щоб
їм поміг вийти з невідрадного положення. Ідеалом їх є згадані Три Села,
до котрих вони могли би пристати, принагідно поженитися, а відтак
Господареві відвдячитися.

Такі ідеальні Села мусіли бути дуже давно на Україні. Одна Щедрівка
ставляє їх у цілком мітичні часи.

Не стріляй мене Красний Молодче:

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=139336921” А в
Соколонька я Двір в Острозі

А в Соколонька я Двір в Острозі

Приспів: Соколе! Я в Соколонька

Чорні оченька і брови!

А в тім Острозі Зелений Явір

А в тім Яворі Сильне Гнізденько

А в тім Гнізденьку Сив Сокіл сидить

Сив Сокіл сидить жалібно квилить

Туда ми лежить з Давна Стеженька

Надійшов нею Красний Молодець

Красний Молодець Премудрий Стрілєць

Лук натягає Сокола стріляє

А Він ся в Нього хороше просить

Не стріляй мене Красний Молодче

Красний Молодче Премудрий Стрільче!

Я Тобі стану я в Пригодонці

Загану Тобі Три Загадонці

Три Загадонці Три Городеньки

В Першім городци Коні сідлати

В Другім городци Бояри брати

В Третім городци собі Панну взяти

Собі Панну взяти із Нею жити

Крім мітольоґійної обстанови (Рай-Дерево; Сокіл з чорними оченьками і
бровами — символ Місяця в часі темряви Новю, Молодець-Стрілець, з луком,
— як Новий Місяць; женихальна дія в зароді) зарисовуються виразно
реальні життєві образці: Перший городок — Господарський, де можна коня
дібрати, Другий — Молодецький, де можна Весільних бояр замовити, а
Третій городок — Дівоцький, з якого можна Подругу вибрати.

Дуже важна характеристика Третього городка: у нім живуть Дівчата не для
іграшки мужеської, але з нього беруть Подругу, щоб з нею жити.

HYPERLINK “http://www.pisni.org.ua/sview1.php?id=24364025” Роман Зіля
копає-копає

Роман Зіля копає-копає

А він Його не знає не знає

Поніс він Го до Ради до Ради

До Хлопської Громади-громади

Хлопи Зіля не знали не знали

І Радойки не дали не дали

Поніс він Го до Ради до Ради

До Бабської Громади-громади

Баби Зіля не знали не знали

І Радойки не дали не дали

Роман Зіля копає-копає

А він Його не знає не знає

Поніс він Го до Ради до Ради

До Дівоцькой Громади-громади

А то Зілля Барвінок-барвінок

Всім Дівчатам на Вінок на Вінок !

Джерело: За працею: HYPERLINK
“http://www.pisni.org.ua/hview.php?id=329″ о. Ксенофонт Сосенко .
„Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого
Вечора”. Львів, 1928. – СІНТО, Київ 1994. 343с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020