Приклади розпису писанок
Цей маленький альбом був купленій в 1991 році, на одній із небагатих для
того часу виставок писанок. До Тернопіля привезли зі Львова приватну
колекцію писанок та листівок зі святом Великодня. В якому захваті я
була, але ж мені з Центральної України бачити таке приходилось вперше.
На згадку був купленій альбом, с поганою ще поліграфією, але такий
дорогий мені ці всі роки.
Сподіваюсь він Вам сподобається, та стане у нагоді.
Всі малюнки с писанками збільшуються, якщо на них клікнути.
Писанка — розписане мініатюрним орнаментом куряче яйце — з’явилася у час
язичництва як атрибут весняних культових народних обрядів, пов’язаних з
пробудженням землі весною, початком сільськогосподарських робіт, появою
перших дарів природи, готуванням до збирання врожаю. Саме з цих весняних
культових народних обрядів християни й запозичили роль яйця як
життєдайної сили.
Ранні християнські общини, перейнявши з іудаїзму звичай святкування
Пасхи, пов’язалі його з легендою про страждання, мученицьку смерть і
воскресіння Христа, оскільки за Євангелієм ці події сталися у період
Пасхи, як правило наприкінці квітня. Про те, що наші пращури, як
язичники, так і християни, надавали яйцю животворного значення,
свідчить, зокрема, поширений у декоративному оздобленні писанки
орнаментальний мотив сонця — джерела усього сущого на землі.
Та й саме святкування — і за язичництва, і за християнства — мало
піднесений, урочистий і радісний характер. Це було справжнє свято і для
малих, і для старих.
Отож, звичай розмальовувати курячі яйця з нагоди Великодня, зазнавши
протягом тисячоліть складних трансформацій і збагатившись безліччю
орнаментальних мотивів, кожен з-поміж яких мав глибокий зміст,
перетворився у достоту прекрасне народне мистецтво.
Спочатку серед українців побутували «крашанки», тобто яйця фарбували в
один колір рослинним барвником, скажімо відваром з лушпиння цибулі. Саме
так здебільшого робили люди у наш час перед Великоднем, оскільки
мистецтво розписування яєць занепало у зв’язку з утисками релігії та
масовим атеїзмом. Пізніше з’явилися «крапанки». Робили їх так. Спершу
яйце опускали в одну якусь фарбу, затим, коли воно висихало, на нього
наносили крапки гарячого воску. Як віск охолоне, клали яйце у фарбу
іншого кольору. Після висихання фарби яйце опускали у гарячу воду. Віск
зникав і виходила напрочуд мальовнича композиція з різнобарвних цяточок.
”
?
?????&????????к накладається на поверхню яйця тоненькою металевою
трубочкою — «писачком» (звідси й назва— «писанка»). «Писачок» вмочують у
розплавлений віск і наносять ним контур перших ліній орнаменту, що мають
бути білими. Затим яйце опускають у барвник якогось певного кольору,
скажімо синього. Відтак по синьому полю знову наводять «писачком»
воскові орнаментальні елементи і опускають у барвник іншого кольору,
припустимо червоного. Поступове накладання воском що далі, то нових
елементів орнаменту і опускання яйця в фарбу все нових і нових кольорів
утворює дуже вишукані й складні композиції. Після того, як фарби
висохнуть, писанки ставлять у гарячу піч, де з них стікає віск.
Барвники для розписування яєць на Україні здавна виготовляли з усіляких
рослин, приміром, з кори дуба, з різноманітного коріння, лушпиння цибулі
тощо. З часом почали застосовувати анілінові фарби різних кольорів.
Серед українців поширилися також «мальованки», цебто яйця, розмальовані
пензликом. Були колись і так звані «дряпанки». Це «крашанки», по яких
голкою або іншим гострим металевим предметом видряпувався орнамент.
Подекуди на Україні поєднували техніки виконання крапанок і писанок.
Робили це так. Яйце забарвлювали у якусь темну фарбу. Затим темне тло
розцятковували різнобарвними крапочками і поверх усього способом
протравлювання наносили геометричний орнамент.
Візерунок на писанках буває здебільшого геометричний та рослинний. Але
трапляється й зображення людини (нерідко Богині-Берегині з піднесеними
руками), оленя, коня, півня або ще якоїсь птахи. Окрему групу становлять
писанки із зображенням солярних знаків — Сонця та зірок.
У кожному регіоні України певний вид орнаментики. Це ж стосується й
колірної гами. Приміром, для Прикарпаття характерні жовта, червона і
чорна барви. На Чернігівщині побутують червоні, чорні та білі кольори.
На Полтавщині — жовті, світлозелені, білі; на тлі цих барв наносять
розпис яскравими фарбами.
Нині писанкарство поволі набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті
техніки, з’являються нові майстри. Виник навіть музей писанки у місті
Коломиї Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих
відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі
високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробуждення цілого
народу, про невмирущість вічноживого духу Матері України.
«Ab ovo» («все починається з яйця») — глибокодумно говорили стародавні
римляни. «Христос воскрес!» — казали колись наші предки. «Христос
воскрес — воскресне Україна!» — з надією промовляють тепер наші
сучасники.
Ю. О. Іванченко
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
