Пори доби
РАНОК
Символ початку і благодатної перспективи: темрява Ночі залишилась
позаду, а попереду – світлорадісний і сонцесяйний День, який непомітно,
але впевнено виростає з Ранку.
Ранок приходить на землю зі Сходом Сонця і невидимо зникає з наближенням
до полудня, коли його спокійні кольори бліднуть перед яскравими барвами
сонячного Дня. Він відходить скромно, але свою місію виконує
неперевершено: щоб остуджений нічною прохолодою (а інколи й холодом)
світ не згорів під палаючим полуденним Сонцем і щоб нікого, хто вийшов з
нічної темряви, не осліпили яскраві сонячні промені, Ранок обігріває
всіх і кожного своїм м’яко зростаючим теплом і освітлює своїм обережним
та ощадливим світлом.
Ранкова прохолода – то передвісник тепла, а ранкове Сонце – то Господня
усмішка до людей…
ДЕНЬ
Він має дві Божественних сестри – Зорю Ранішню і Зорю Вечірню: перша йде
попереду Сонця і провіщає його схід, чим відкриває дорогу своєму
світлоносному брату – сонячному Дню, котрий приїздить на білих небесних
конях, а друга – при заході Сонця приймає від брата його денних коней і
відводить їх на нічний спочинок.
Поки сонячні коні на Небі і над світом панує сонячний День, то й люди
мають змогу бути «на коні» своїх намірів та справ, бо День сприяє не
тільки здійсненню старих задумів, а й творенню нових, які можна
реалізувати вже наступного Дня, котрий завжди обіцяє (і при стараннях
людських – буде!) бути кращим від свого попередника.
ВЕЧІР
z x
?Він приходить після того, як Вечірня Зоря відведе сонячних коней на
нічний спочинок. З його настанням завмирає природа в очікуванні приходу
Ночі, яка втопить світ у глибокому сні. Отож вечір накриває прохолодними
сутінками притомлену денними турботами Землю, заспокоює втомлених
денними справами людей – готує цілий світ до приходу влади Ночі. Його
хода м’яка, заспокійлива і доброзичлива: він не цурається Дня -зберігає
його прозорість, бо вечірні сутінки – ще не нічна темінь, але все більше
горнеться до Ночі, через що сутінки густішають, переходячи в темряву.
Однак, коли темрява перемагає, Вечір відходить, бо повної темноти він не
визнає…
НІЧ
Вона – мати Сну і Спокою, навіть Вічного Сну і Вічного Спокою. Сама по
собі Ніч не зла і не жорстока – то непроникна темрява, котра приходить
разом з нею. дає змогу нечистим і злим силам творити під її покровом
темні і злі справи.
Ніч приносить тільки Спокій і Сон, які дають людині блаженний
відпочинок, але й роблять людину беззахисною, чим користають Чорнобог і
Мара та підвладна їм всіляка демонська нечисть. Тому проти Ночі треба
бути особливо обережним – не порушувати традиційних табу: не викидати з
хати сміття, бо прийде сварка; не розпочинати цілої хлібини, бо
«краятиметься» господарство; не залишати на столі ножа, бо накличеш до
хати щось лихе; не віддавати позиченого, бо не матимеш свого; не
виливати води після купелі, бо нашкодиш викупаній дитині…
Найкраще, готуючись до нічного відпочинку, осмислити прожитий день, в
молитві погукувати Господу за все, що цей день тобі приніс, і попросити
Божої ласки на день прийдешній…
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
