.

Острозька академія в історії української освіти та культури (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
24 39082
Скачать документ

Реферат

не тему:

Острозька академія в історії української освіти та культури

У 2001 році українська громадськість відзначала 425-річчя першого
вищого навчального закладу України – Острозької академії, яка відіграла
непересічну роль не лише в історії нашого народу, а й усього
східнослов’янського світу. Саме з Острозькою академією пов’язується
ренесанс України, збереження її нації, збереження православної віри.
«Перше огнище нової освіти, нового шкільництва, нового духовного життя»,
– саме так охарактеризував Острозьку академію ХVІ – ХVІІ століття
великий український історик Михайло Грушевський. Неможливо не погодитись
також з думкою відомого вченого, культурно-релігійного діяча Івана
Огієнка, який писав, що «Острозька академія набула собі правдиво велике
значення в історії української освіти й культури…Це була перша висока
наша школа, школа «вільних наук» в Україні.» Саме заснування академії в
місті Острозі він бачить однією з причин того, що у другій половині XVI
ст. «український національно-культурний рух досяг такої сили й розмірів,
яких не знає наша попередня історія», а XVII ст. стало «золотим віком
української культури».

Саме з Острозькою академією пов’язані імена перших меценатів вищої
освіти в Східній Європі. Заснував Острозьку слов’яно-греко-латинську
академію у 1576 році найславетніший представник могутнього роду князів
Острозьких, перший магнат на руських землях Речі Посполитої, керівник
оборони земель України від татарських набігів, один з найвпливовіших
політичних діячів Польсько-Литовської держави, меценат друкарства та
літератури, опікун православної церкви князь Василь-Костянтин
Острозький. Не вдаючись у подробиці його біографії, зупинимось на
висвітленні найважливішого аспекту його діяльності як мецената освіти,
захисника православної церкви.

Необхідно зазначити, що в Україні XVI століття церква виступала носієм
вітчизняних культурних традицій і саме на релігійному ґрунті починалось
зростання національної свідомості, національної ідеї. Отже, відстоювання
православної церкви було своєрідною формою боротьби за вітчизняну
культуру. Василь-Костянтин Острозький, як ніякий інший державник,
розумів, що однією з найбільших проблем православної церкви є
відсутність вищого рівня освіти в той час, коли католицьке та
реформаційне шкільництво переживало свій розквіт. Починаючи з 60-х років
XVI ст., у Речі Посполитій швидко з’явилися єзуїтські колегіуми. Не було
нічого дивного в тому, що більшість православних магнатів і шляхти
посилали своїх дітей навчатись у школи протестантські та єзуїтські.
Першочерговим завданням у галузі освіти було створення православної
школи вищого типу, яка б формувала кадри, потрібні для розвитку
культури. Острозька академія і стала першою такою школою. Можна
говорити, що завдяки В.-К. Острозькому академія, маючи безперечну
першість у Східній Європі, виходила і на все європейський рівень.
Релігійну толерантність князя можна вважати взірцевою, під цим кутом
зору він дійсно був людиною «на всі часи». Фундація церков, опіка над
монастирями, турбота про рівень духовенства і вдосконалення керівництва
Київською митрополією доповнювалась увагою до проблем католиків
(підняття з руїн острозького парафіяльного костелу у 1582 р.), мусульман
(допомога у будівництві мечеті в Острозі), покровительство іудеям тощо.
Повною мірою толерантність В.-К. Острозького проявилася у творенні
Острозької академії, залученні до неї співробітників незалежно від їх
віровизнання чи етнічної належності, клопотанні перед папою про
надіслання вчених греків для перекладацької діяльності та постановці
перед ним питання про передачу школі книжок та можливість прибуття до
Острога людей з Краківського університету.

Діяльність В.-К. Острозького, його вторгнення в церковні справи,
відстоювання інтересів православ’я при прихильності до діалогу конфесій,
політична та економічна вага роду, князівський титул спричинили до
складання його символічного образу.

Велику суму коштів на розбудову академії надала також племінниця князя
Василя-Костянтина Острозького – княжна Гальшка Острозька, її ім’я овіяне
багатьма легендами, переказами; про долю Гальшки написано чимало
художніх творів; сучасники порівнювали її з Клеопатрою та Жанною д’Арк.
За прикладом княжни уже інша Гальшка – знатна київська шляхтянка
Гулевичівна – заклала основи Києво-Могилянської академії.

В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для
середньовічної Європи, однак цілком незвичне для українського
шкільництва, вивчення семи вільних наук (граматики, риторики,
діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих
наук: філософії, богослів’я, медицини. Спудеї Острозької академії
опановували п’ять мов: слов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку,
латинську. Унікальність та оригінальність цього вищого закладу освіти
виявилися й у тому, що тут уперше поєдналися два типи культур:
візантійська і західноєвропейська ренесансно-реформаційна. Духовна
спадщина Острозької академії була яскравим проявом першого
культурно-національного відродження та, незважаючи на появу згодом
значно потужніших і стійкіших науково-освітніх осередків, живила
українську культуру майже до кінця XVIII ст. Орієнтири культурного
розвитку українського народу були визначені у працях її діячів, а
академія апробувала всі основні моделі сприйняття і синтезу
західноєвропейських культурних досягнень з власною культурною основою на
українському ґрунті.

В історії ОА можна окреслити три періоди. Час її становлення (1576 –
1586) характеризується великим інтенсивним спалахом. Острозький
культурно-освітній центр, який окрім ОА включав ще
літературно-публіцистичний гурток та видавництво, залучав до співпраці
діячів різних конфесій, ідеологічних та політичних орієнтацій, попри
перевагу православного спрямування діяльності осередку. Першим ректором
Академії був письменник-полеміст і поет Герасим Смотрицький, родом із
Поділля. Як свідчать сучасники й акти костела фарного в Острозі, учні
(спудеї) навчались «при Академії Руській під керівництвом руського
ректора». Герасим Смотрицький був, безперечно, одним із найвидатніших
культурних і освітніх діячів, просвітителів XVI ст. в Україні.

Наступний період діяльності ОА – 1587 – поч. 1620-х – час її найвищого
розквіту. Вона зав’язала тісні міжнародні стосунки з різними освітніми
та науковими центрами Європи, зокрема, з Грецією, Балканськими країнами,
а також з Австрією, Литвою, залучила до праці багатьох видатних
особистостей того часу – українців та чужоземців, які з’їхались до
«міста мудреців», їх набутий у відомих європейських університетах досвід
був втілений у діяльність ОА. Про те, що викладання в Академії було на
дуже високому рівні і саме тут, в Острозі, зосереджувались великі
наукові сили, свідчить видатний діяч української культури, просвітитель
і письменник, випускник ОА, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарія
Копистенський у виданому в 1621 у Києві монументальному трактаті
«Палінодія». Він зазначав, що в Острозі, в ОА було багато ораторів рівня
Демосфена, філософів і мудреців, докторів слов’янської, грецької і
латинської мов, тут були «славні» математики, астрологи тощо. Серед
професорів Академії найвидатнішими були: грек Никифор Кантакузин,
славний своєю ерудицією, випускник Падуанської академії; його
співвітчизник Кирило Лукаріс, також вихованець Падуанської академії,
певний час ректор ОА, згодом патріарх Александрійський та
Константинопольський; астроном, математик, доктор медицини, випускник
Краківського і Падуанського університетів Ян Лятош (Лятос). Певний
внесок у поширення знань про Академію та її гуманітаризацію зробив Симон
Пекалід, латиномовний поет, випускник Краківської академії, а також
блискучий полеміст Мартин Броневський, якого вважають справжнім автором
полемічного трактату, що сховав своє прізвище під псевдонімом Христофор
Філалет. Найбільшу славу Острогу принесли українці – визнані публіцисти
Герасим Смотрицький і його син Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський,
Василь Суразький (Малюшицький), Клірик Острозький, літератор Дем’ян
Наливайко (брат Северина, ватажка козацько-селянського повстання 1593 –
1596), друкарі, книжники. Вихованці ОА працювали вчителями,
перекладачами, літераторами, друкарями, проповідниками, секретарями в
державних і приватних установах, ставали релігійними діячами. На жаль,
не всі імена зберегла для нас історія. До випускників ОА зараховуються
Єлисей Плетенецький, Іов Борецький, що заклали основи майбутньої
Києво-Могилянської Академії; Мелетій Смотрицький, талановитий
письменник, людина, яка залишила глибокий слід в історії української
науки й культури як учений, мислитель, автор славнозвісної «Грамматіки
славенської», значення якої було надзвичайно великим, оскільки правила
правопису, викладені М.Смотрицьким, стали нормою або моделлю для інших
слов’янських мов. Ця книга склала основу для створення російської
граматики: на неї спирався М.В.Ломоносов і називав її «Братами
учености». Про вплив «Граматики» М.Смотрицького на «московську»
орфографію та літературу писав відомий російський професор
О.Архангельський, зазначивши, що «Смотрицькому… значною мірою належить
наша граматична термінологія, котра частково залишилася, не дивлячись на
спроби Ломоносова змінити її». Дем’ян Наливайко заснував друкарню в с.
Дермані, був одним із зачинателів української літературної мови задовго
до (.Котляревського. Захар/я Копистенський – відомий церковний
культурний діяч, письменник, перекладач, викладач, редактор, «муж
учительний», видавець «Часослова», автор «Книги о вере единой»,
знаменитої «Палінодії». Вона оцінювалась як фундаментальний
церковно-історичний трактат, як наукова праця, котра відзначалась своєю
аргументованістю, багатством зібраних і використаних автором джерельних
матеріалів і фактично була першим історіографічним твором в Україні.
Випускником ОА був знаменитий гетьман запорозького козацтва Петро
Конашевич-Сагайдачний.

В Острозькому культурному осередку разом із Академією постало
найпотужніше тогочасне українське видавництво. Діяла кирилична друкарня,
де працював визначний східнослов’янський друкар Іван Федоров
(Федорович), який разом з іншими культурними діячами видав цілу низку
навчальних, богослужбових книг та творів полемічної літератури. Серед
них виділяється «Буквар – для початку «научєния дьтского», перший
український підручник, що в 1576 вийшов з Острозької друкарні, «Книга
Новаго завьта…» та «Книжка, сьбраніє вєщєй нужнь йших…» Тимофія
Михайловича – перший в історії кириличної поліграфії покажчик
стародрукованих текстів, шедевр тогочасного друкарства – «Біблія»
Острозька (1580 – 1581), найвидатніша книга Івана Федорова (Федоровича),
«Хронологія» («Которого ся мьсяца што за старыхь вьков дьєло короткеє
описаніє») білоруського прета-протестанта Андрія Римші. Це –
найвидатніші поліграфічні твори і продукція Острозької друкарні
федорівського періоду. Інтенсивна діяльність цієї друкарні (всього було
надруковано до 1612 р. понад 20 видань) сприяла виникненню в Острозі
власної

папірні, існування якої підтверджується документально протягом 1585 –
1654. Для потреб студентів і професорів Академії в Острозі при ОА була
створена також бібліотека з латинських, грецьких і церковнослов’янських
видань (130 з них і зараз зберігаються в ЦНБ ім. В.І.Вернадського НАН
України). Як свідчив сучасник Симон Пекалід, у 1600 в Острозі «квітне
бібліотека, зібрана з немалим трудом». Вражає географія книжкових
зв’язків Академії та видавництва з такими країнами та містами: Аравія,
Олександрія, Константинополь, Афон, Італія, Москва, Білорусія, Польща,
Литва. Значний внесок зробила ОА у розвиток образотворчого та музичного
мистецтв. Із часом функціонування ОА збігається діяльність в Острозі
єдиного на Волині значного малярського осередку, студентського
присоборного хору та міського цеху музикантів, які зробили значний
внесок у розвиток вітчизняної музичної культури. Цьому сприяли
зацікавлення В.-К. кн. Острозького хоровим співом та культивування його
в стінах Академії. Не випадково ректор Академії згідно з фунданційною
грамотою опікувався хором при кафедральному Богоявленському соборі.
Учасниками його були студенти. Як наслідок, в Острозі виник відомий
серед східнослов’янських народів острозький наспів . У XVI ст. в Острозі
проживали поряд з українським населенням значні польська, єврейська та
татарська громади, які сприяли формуванню своєрідної Острозької міської
культури з її етнічною та релігійною толерантністю. Тут декілька століть
існувала відома на всю Східну Європу Єшибот – школа коментаторів
талмуду. Діяли в Острозі антитринітарський та кальвіністський «збори» зі
школами, єзуїтський колегіум.

Занепад ОА, як і всього Острозького культурно-освітнього центру, почався
незабаром після смерті В.-К, кн. Острозького і був прямим наслідком
переходу міста Острога до спадкоємців. Ось як писав про смерть князя
Острозького острожанин, випускник острозької гімназії, видатний
просвітитель митрополит Іларіон : «У суботу 13-го лютого 1608 року сумно
дзвонили дзвони острозькі, а ще сумніше дзвони по всій Волині, а ще
згодом по всій Україні. Плакав Остріг, плакала вся Волинь, плакала вся
Україна. У Бозі спочив найбільший син України, її всежиттєвий опікун і
оборонець Української Православної Церкви… Дзвони сумно дзвонили і
плакала вся Україна. Упокоївся великий князь України, останній князь її
– а що ж то буде по ньому?»

Як свідчить унікальний документ «Постановєнє на Академіє Острозской»,
датований приблизно після 1629, на потреби Академії ще на початку XVII
ст. з більмазького фільварку (окраїна Острога), а також із Завидова та
Борисова (під Острогом) й суразьких володінь виконувалися різні
повинності, відповідно до «фундушу і листовного надання від світлої
пам’яті князя його милості небощика старого (тобто В.-К. кн.
Острозького, який помер 1608 – авт.) з оренди суразької на школу
Острозьку». Можна припустити, аналізуючи цей документ та залучаючи інші
свідчення, що припинення надання підтримки і субсидій Академії після
смерті кн. В.-К. Острозького призвело до згортання її діяльності.
Висококваліфіковані викладачі-чужоземці вже не мали змоги приїжджати до
Острога. Почав розпадатися літературно-публіцистичний гурток, згортала
свою діяльність друкарня. Цей процес, однак, тривав майже 10 років і
близько 1636 ОА припинила своє існування. Однак Острозька академія є
унікальним феноменом, який жодною мірою не можна замикати в
хронологічних межах його існування. Декілька десятиліть ЇЇ фізичного
існування (1576 – 1636) не вичерпують її духовної присутності в
національній свідомості українців. Вироблена в Острозі система
шкільництва не зникла безслідно. Сформований власне тут тип
національного вищого навчального закладу православного спрямування –
слов’яно-греко-латинська академія – був перенесений до Києва і дав
імпульс відкриттю Києво-Могилянської академії, звідки поширився до
Молдавії та Москви. У тому, що Київ перейняв естафету українського
вищого шкільництва, була закономірність. Саме завдяки «острожанам»
близько 1615 (у час поступового занепаду Академії) тут витворилися два
культурно-освітні осередки – братство зі школою та
літературно-перекладацький гурток з друкарнею при Печерській лаврі. До
їх становлення, зокрема, доклали зусиль Іов Борецький, перший ректор
братської школи, та лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький. Вже на їх
основі Петро Могила у 1632 зміг заснувати Київську Академію.

Історія ОА – це багатющий джерельний матеріал для філософів, істориків,
психологів, педагогів, це – монографії та дисертації
подвижницько-просвітницької діяльності вчених-українців, що міцно
заклали підвалини національної вищої школи. Починаючи з 20-х років XVII
ст., протягом наступних століть уряди іноземних держав, до складу яких
входив Острог, та їх керівні стани робили все можливе для того, щоб
перетворити один із найбільших українських політичних, економічних та
культурних центрів у провінційне містечко. Попри те, що це їм значною
мірою вдалося, Острог зберіг своє національно-культурне значення. Сюди
як в «український Єрусалим» їздили видатні українці І.Мазепа,
Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, М.Коцюбинський.
Тут отримали освіту академік А.Кримський, І.Огієнко (майбутній
митрополит Іларіон), генерал-хорунжий УНР Л.Ступницький та ін. Острог
подарував Україні і світові значні досягнення в галузі медицини.
Символічно продовжуючи починання Яна Лятоша, лікар М.Філончиков вперше у
світовій практиці для обробки ран застосував йод (1904), що дістало свою
спеціальну назву в медицині як «метод Філончикова». Прославився і лікар
П.Паславський, який першим в Україні видалив зоб (1906).

Хроніка відродження Острозької академії в незалежній Україні починається
у 1994 році з Указу Президента України Л.Кравчука. Завдяки наступним
указам Президента України Л.Кучми розбудова Острозької академії набрала
нового розвороту. У жовтні 2000 року Острозька академія отримала статус
національного університету.

?Т?Структура Острозької академії сьогодні включає чотири факультети:
правничий, економічний, гуманітарний (культурологія, політологія,
документознавство та інформаційна діяльність, історія), іноземної
філології. Університет надає освіту за трьома освітньо-кваліфікаційними
рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр. В університеті діють
магістерські програми з історії, культури, фінансів та права. З 2000
року діє стаціонарна аспірантура зі спеціальності 07.00.01 – Історія
України; разова – зі спеціальностей 09.00.11 – Релігієзнавство, 19.00.07
– Педагогічна та вікова психологія.

В аудиторіях Острозької академії нерідко можна побачити молодих людей,
одягнених у військову форму. Ці «вояки» – ліцеїсти Острозького обласного
ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, заснованого
при університеті рік тому. Більшість вихованців – це діти-сироти, діти,
позбавлені батьківського піклування, діти з багатодітних та бідних
сімей. За цей час хлопці помітно зросли і змужніли, а 1 вересня 2002
року вже друга когорта юнаків поповнила стрій майбутніх офіцерів
української армії.

Національний університет «Острозька академія» стає помітним науковим
осередком. Тут діють Центр вивчення спадщини Острозької академії,
Інститут соціальних досліджень ; Острозький осередок Інституту
української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського; Інститут
досліджень української діаспори; Острозький осередок Українського
Історичного Товариства (центр знаходиться в місті Кент (США), голова –
професор Любомир Винар). У Національному університеті «Острозька
академія» відбуваються численні міжнародні, всеукраїнські, регіональні
наукові конференції, проблематика яких досить широка. Починаючи з 1995
року, традиційним стало проведення щорічної Міжнародної конференції
«Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в
процесі духовного відродження України». Практичним втіленням її
напрацювань стало відкриття на базі університету центру підготовки
вчителів християнської етики, а також опубліковано 6 збірників
матеріалів Міжнародної конференції «Виховання молодого покоління на
принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України».

Редакційно-видавничий відділ університету включено до Міжнародного
каталогу кращих видавництв України. Енциклопедія «Острозька Академія ХVІ
– ХVІІ ст.» – це видання, визнане переможцем у номінації «Краща книга на
рубежі нового тисячоліття» на Міжнародній виставці-ярмарку «Книжковий
сад – 2001». Книга П.М.Кулаковського «Канцелярія руська Волинської
метрики. 1569 – 1673 рр.» була удостоєна диплома 2-го ступеня конкурсу
«Кращі видавництва нової доби» у номінації «Обрії рідного краю» на 2-й
Міжнародній спеціалізованій виставці-ярмарку «Книжковий сад – 2002».
Результатом спільної праці студентів, аспірантів та науковців
університету стала книга «Острозькі просвітники ХVII – ХХ ст.» про
видатних особистостей, діяльність яких була пов’язана із Острогом. Серед
монографій, виданих університетом, праці Пасічника І.Д. «Психологія
поетапного формування операційних структур систематизації» , Глускіна
В.В. «У глибинах мудрості», Попелюшка В.О. « Предмет доказування в
кримінальному процесі» та ін. Серед останніх видань, які вийшли з друку
у РВВ під грифом Міністерства освіти і науки, – підручник «Математика
(лекції для студентів-економістів)» Пасічник Я.А., «Мовна політика в
галузі освіти в Україні та національна свідомість: історичний аналіз»
Ломінської Н.В., методичний посібник «Основи науково-дослідницької та
самостійної роботи студентів» Ковальського М.П., «Методологія та
методика соціологічних досліджень» Вербця В.В., «Нариси місцевого
самоврядування України» Грищука М.В., «Морально-етичне виховання в
історії американської школи» Жуковського В.М. Щорічно виходять збірники
наукових праць викладачів та студентів університету «Наукові записки»,
серед яких серії «Педагогіка та психологія», «Економіка» та «Філологія»
затверджені ВАК України.

Плідною є видавнича діяльність Острозького осередку УІТ. Тут
започатковано перевидання монографічних досліджень видатних українських
істориків, праці яких у радянський період перебували в закритих фондах
бібліотек та архівів і були заборонені. Зокрема здійснено видання
збірника наукових статей «Осягнення історії» (Острог-Нью-Йорк, 1999),
книг «Олександр Оглоблин: дослідження та матеріали (до століття від
народження історика)» (Нью-Йорк-Острог-Київ-Торонто, 2000) й
О.Мезько-Оглоблин «Люди старої України та інші праці» (Острог, 2000),
О.Оглоблин «Гетьман Іван Мазепа та його доба»
(Острог-Київ-Париж-Торонто, 2001).

Не відставати від своїх старших колег у науковому житті намагаються і
студенти Острозької академії. Вони організували студентське наукове
товариство «Академік», головними напрямками роботи якого є: дослідження
наукових проблем, що входять до кола зацікавлень його членів, виступи на
наукових конференціях, участь у конкурсах студентських наукових робіт,
публікація матеріалів досліджень, співпраця з науковими та навчальними
установами. Як підсумок студентської наукової роботи публікуються
збірники студентських розвідок «Студентські наукові записки», значна
кількість статей у наукових та науково-популярних виданнях, періодиці.
Студенти беруть активну участь у регіональних, всеукраїнських та
міжнародних наукових програмах, конференціях, семінарах, конкурсах
наукових робіт. На факультетах університету діють також Наукове
товариство студентів та аспірантів гуманітарного факультету ім.
Олександра Оглоблина, клуб «Економіст», «English Speaking Club»,
благодійний фонд «Правничі ініціативи», політичний дискусійний клуб
«ПОЛІС» тощо.

Той, хто хоч раз побував в Острозькій академії, обов’язково відчує
особливу духовну ауру. Тут ревно шанують ренесансну історичну спадщину
першого вищого закладу освіти України, плекають культурні й мистецькі
цінності (головний вхід). Серед найцінніших експонатів Центру вивчення
спадщини Острозької академії – збірка стародруків та рукописів ХVІ –
ХVІІ ст., зокрема, шедевр українського книгодрукування початку ХУІІ ст.
– «Апостол» Михайла Сльозки, рукописний «Апостол», переписаний в одному
з волинських монастирів з надрукованого Іваном Федоровим у 1574 р. у
Львові, філософський фоліант «Anales Ecclestiastici». На кошти, передані
Дарією Ярусевич, придбано унікальний документ – грамоту 1594 року,
підписану власною рукою засновника академії князя Василя-Костянтина
Острозького. Біля підпису князя – слід від печатки червоним воском – ще
одне свідчення надзвичайного авторитету князів Острозьких.

У конгрегаційній залі експонується колекція волинського іконопису ХVІІІ
– XIX ст. Цікавою і драматичною є доля ікони «Христос і Св. Стефан», яка
походить із замку князів Сангушків. Спочатку на іконі було зображено
Ісуса Христа, який правою рукою благословляє, а в лівій тримає земну
кулю. Але 1918 року більше п’ятдесяти більшовицьких куль пробили
старовинне полотно, після чого за образом Ісуса проявилося зображення
святого Стефана в одязі диякона, який закривав правою рукою вуста свого
вчителя. Багато хто вважає, що св. Стефан прикрив Слово Боже від нападу
варварів-більшовиків, адже жодна куля не влучила в це місце.

Стало традицією те, що випускники університету на згадку про себе
дарують університету твори сакрального мистецтва – віднайдені у
приватних колекціях ікони: «Преображення Господнє» (друга половина ХVІІІ
ст..), «Богоматір Ченстоховська» (середина ХVІІІ ст..), «Мадонна з
немовлям» (друга половина ХVІІІ ст.), «Покрова Богородиці.» (друга
половина ХVІІ ст..)

Велика увага в університеті приділяється духовному та естетичному
вихованню студентів. Сьогодні важко уявити Острозьку академію без
Культурно-мистецького центру, який об’єднує народний аматорський театр,
народний аматорський камерний хор, ансамбль скрипалів, хореографічну
студію, студентський театр естрадних мініатюр, групу
художньо-прикладного мистецтва, вокальні дуети, дитячу мистецьку студію
тощо.

Національний університет «Острозька академія» налагодив тісні Міжнародні
зв’язки з представниками української діаспори, з закордонними освітніми
та науковими закладами, ученими США, Канади, Польщі, Німеччини, Швеції,
Великобританії, Туреччини, Швейцарії тощо. Інформація про Національний
університет «Острозька академія» навічно занесена до протоколів сенату
штату Іллінойс (США). З Національним університетом «Острозька академія»
підтримують постійні контакти Українське Історичне Товариство (США),
Товариство української мови ім. Т.Шевченка (США), Канадська фундація
українських студій (Канада), Світова федерація українських жіночих
організацій (Канада – США), Наукове товариство ім. Т.Шевченка (Канада),
Українська Вільна Академія Наук (США), Союз українок Америки (США),
Фундація розвитку села (Польща), Фундація соціально-економічних
ініціатив (Польща) та інші організації.

Національний університет «Острозька академія» представляє Україну в
міжнародних обмінних програмах. Реалізація двостороннього молодіжного
проекту «Канада-Україна» дає можливість студентам університету
перебувати протягом декількох місяців у Канаді, опановувати досвід
країни в економічній, соціальній, управлінській, освітній та інших
сферах, знайомитись з людьми різних національностей, що проживають у
Канаді та особливостями їх культури, вдосконалювати знання англійської й
французької мов. «Канада-Польща-Україна» – тристоронній обмінний

проект, який триває 7 місяців. В основі цих двох проектів – волонтерська
праця. Учасники проживають відповідно у канадських та польських сім’ях.
«Неткорп» – міжнародна програма, яка надає можливість студентам
покращити свої професійні навички в галузі інформаційних технологій.
Названі обмінні програми координує організація «Канада-Світ-Молодь», що
існує вже понад 27 років й має налагоджені контакти більше ніж з 50
країнами.

Реалізація Канадсько-української парламентської програми має на меті
ознайомити студентів університету з досвідом канадського законодавчого
органу, надаючи можливість учасникам працювати референтами депутатів
парламенту.

Матеріально-технічна база університету та рівень освітніх послуг
відзначено в Парижі XXVII Міжнародним призом «За якість». А Світова
Маркетингова Організація нагородила Національний університет «Острозька
академія» Міжнародною премією «Золота зірка за заслуги в управлінні». Ця
премія вручається щорічно тим компаніям чи установам, які досягли
визначних успіхів завдяки якості їх товарів чи послуг. Національний
університет «Острозька академія» сьогодні – це 300-тисячна бібліотека
найновішої літератури та стародруків, п’ять комп’ютерних класів, мережа
«Інтернет», лінгафонні кабінети, оснащені сучасною мультимедійною
цифровою апаратурою, відеоцентр, реконструйований відповідно до сучасних
вимог стадіон, тенісні корти, академічне котеджове містечко тощо.
Нещодавно університет розпочав будівництво нового приміщення наукової
бібліотеки, проект якої виконали кращі фахівці регіону в галузі
архітектури. Це буде кругла купольна споруда з головним входом у вигляді
порталу з колонами. Книжкові фонди нової бібліотеки зможуть вмістити 400
тисяч книг, читальна зала розрахована на 400 місць, комп’ютерна – на 100
місць. У новому приміщенні розміститься Інститут досліджень української
діаспори.

Однак найбільшою гордістю Острозької академії є її спудеї. З 52
стажистів, що перебувають у зарубіжних вузах, жоден не виявив бажання,
не дивлячись на блискучі пропозиції, залишитись там працювати. Ми для
нашої держави зараз потрібні більше ніж Вам, – так відповідають наші
студенти-стажисти, і саме це дає підставу вважати, що Острозька академія
є дійсно національним університетом.

Неможливо не зазначити, що однією з головних причин такого стрімкого
злету за рекордно короткі терміни є суттєва підтримка з боку державної
влади й меценатів освіти з України та зарубіжжя.

«Се піднесення ініціативи й культурної енергії робить враження якогось
блискучого феєрверку», «це справжнє відродження в повнім значенні цього
слова», – так писав М.Грушевський про Острозьку академію ХУІ ст. – так
по праву можна сьогодні сказати про відроджену Острозьку академію. А все
сказане дає підстави стверджувати, що Острозька академія не лише була, а
вона є і вона буде.

Літ: Атаманенко А., Атаманенко Б. Духовна спадщина Острозької академії
//Етнічна історія народів Європи. – К.: УНІСЕРВ, 2001, Возняк. Іст. укр.
літ. – Кн. 1. – С. 337 – 348; Грушевський М. Ілюстрована історія
України. – К.; Львів, 1912. – С. 221 – 223; Грушевський М. Історія
Україні-Руси. – К., 1995. – Т. 6 (репр. вид. 1907). – С. 479 – 498;
Грушевський. Культурно-національний рух. – С. 178 – 187; Дорошенко Д.
Нарис історії України. – К., 1991 (репр. вид. 1932). – Т. 1. – С. 170 –
171, 176; Ісаєвич Я. Д. Джерела з історії української культури доби
феодалізму ХVІ – ХVІІІ ст. – К., 1972. – С. 53 – 58; Ісаєвич Я. «Lycaeum
trilinguae». Концепція тримовної школи у Європі в XVI ст. // Острозька
давнина. Дослідження і матеріали. – Львів, 1995. – Т. 1, – С. 12 – 18;
Ісаєвич Я. «Lycaeum trilinguae»: концепція тримовної школи в Європі в
XVI ст. // Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. –
Львів, 1996. – С. 308 – 318; Кардашевич. – С. 132 – 139; Ковальський М.
Етюди з історії Острога. – Острог, 1998; Марченко. Іст. укр. культури. –
С. 136 – 138; Мицько. Острозька… Академія; Мицько. Матеріали…;
Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська Академія // Острозька
давнина: Дослідження і матеріали. – Львів, 1995. – І. – С. 13 – 23;
Митрополит Іларіон (Огієнко І.) Князь Костянтин Острозький і його
культурна праця. Історична монографія. – Вінніпег, 1958; Огієнко І.
Українська культура. Коротка історія культурного життя українського
народу, – К., 1992 (фотодрук з 1-го вид. К., 1918); Полєк. – С. 69 – 71;
Острозькі просвітники ХVІ – ХХ ст. – Острог, 2000; Харлампович К.
Западно-русские православные школы XVI й начала XVII вв. Отношение их к
инославным. – Казань, 1898; Харлампович К. Острожская православная школа
(Историко-критический очерк) // КС. – 1897. – Т. 5/. – май. – С. 177 –
207; июнь. – С. 363 – 388; Шумовський П. Остріг. Історичний нарис. –
Маргет; Вінніпеґ, 1964.

“Острозька академічна ідея” вперше була висловлена ще в 30-і роки
минулого століття діячами українського національного руху, зокрема
Іваном Огієнком. Об’єктивно її подальшому розвитку сприяли плідні
наукові пошуки в царині історії освіти в Україні та Острозі ХVІ – ХVІІ
ст. таких вчених-острогознавців як Микола Ковальський, Ярослав Ісаєвич,
Ігор Мицько. Відомі науковці вже у радянські часи поглиблено вивчали
інтелектуальну спадщину Острозької академії. Головним об’єктивним
чинником, який зробив можливою реалізацію “острозької академічної ідеї”
слід вважати здобуття Україною незалежності. Розкріпачення духовного
потенціалу українського народу, повернення його історичної пам’яті
сприяли утвердженню думки про відродження освітньо-наукового осередку в
Острозі. Ще в другій половині 80-х років місцева інтелігенція –
освітяни, лікарі, музейні працівники об’єдналися в історико-краєзнавче
товариство “Спадщина” імені князів Острозьких. Ідеологом і промотором
відродження Острозької академії став учитель-історик, краєзнавець,
голова товариства Петро Андрухов (1924 – 1996). Зростанню зацікавленості
історичною долею міста Острога у громадських та наукових колах сприяло
проведення, починаючи з 1990 року щорічних науково-краєзнавчих
конференцій “Острог на порозі 900-річчя”. Особливо активізувалася
консультаційна робота у вищих владних структурах з питань відродження
Острозької академії після видання розпорядження голови Верховної Ради
України від 19 вересня 1991 року “Про відродження Києво-Могилянської
академії”. Президент Києво-Могилянської академії В’ячеслав Брюховецький
погодився на відродження вищої школи в Острозі під патронатом 12 квітня
1994 року був виданий Указ Президента України Леоніда Кравчука “Про
утворення Острозького колегіуму”. Між юридичним оформленням вищого
закладу освіти та початком його фактичного існування пролягла дистанція
у півроку. За цей час було вирішено питання функціонування академії
(тоді ще Острозького Вищого Колегіуму) у комплексі з Національним
університетом “Києво-Могилянська академія”, розпочато ремонтні роботи у
занедбаних приміщеннях, започатковано формування книжкового фонду
наукової бібліотеки і головне сформовано основу науково-педагогічного
складу. Однак, треба зазначити, що відродити вищий навчальний заклад у
невеликому містечку в державі, яка ледве спиналася на ноги і слабенько
знала власну історію, було дуже складно. Крім того місто Острог за
радянських часів був особливо занедбаний. Тому відкриття тут вищого
навчального закладу було справді фантастичною ідеєю, в яку мало хто
вірив. А далі в історії сучасної академії були Укази Президента України
Леоніда Кучми.

Отже, восторжествувала історична справедливість та об’єктивна
необхідність.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020