.

Опис обряду Пасхи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 8237
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Опис обряду Пасхи” ІСТОРІЯ СВЯТКУВАННЯ ПАСХИ

Свято Христового Воскресіння має ще такі назви: Свято Пасхи, Велика
Неділя Пасхи, а найбільше поширена назва цього свята – Великдень.

Слово “пасха” означає (з єврейської мови) “перехід” і “ягня”. Свято
Пасхи святкували на спомин визволення вибраного народу Божого з
Єгипетської неволі.

Для християн Пасха – це символічний дворазовий перехід Ісуса Христа: від
життя до смерті й від смерті до життя.

Перший перехід – сумна “Хресна дорога” Ісуса Христа. Другий –
Воскресіння радісне й торжествуюче.

Тиждень від Квітної Неділі до Великодня називається “страсним тижнем”.

Великий Четвер перед Великоднем називають ще Чистим Четвергом. На
подвір’ях, у будинках, на цвинтарях прибирають, готуючись до Святого
Дня. В цей день, як написано в “Біблії”, Христос терпів тяжкі муки. Він
у терновому вінку ніс хрест на гору Голгофу, де Його розіп’яли:

“Хрест на плечі накладають,

Б’ють, катують, попихають.

Серед крови, серед поту

Спас іде вже на Голгофу” –

сумно й болісно співається у Великодній пісні.

У Четвер в церквах служать Літургію, читають про страсті Христові при
запалених свічках, які люди самі приносять, а після відправи всю дорогу
несуть їх запаленими додому. Ці свічки бережуть дім від грому й
блискавки.

Дуже вирізняється обряд Богослуження у Велику П’ятницю. В стихарах
змістовно передають муки й смерть Господа нашого. Правиться в церквах
утреня і вечірня Великої П’ятниці та Великої Суботи, в яких
підкреслюється строга Божа справедливість, безконечна Божа любов і
милосердя Боже до нас, грішних.

Невід’ємною складовою частиною обряду є Плащаниця – кривава історія
спасіння роду людського. Плащаниця – це простирало, в яке завинули
мертве Тіло Христа, коли Його клали до гробу:

“Благородний Иосиф, з дерева знявши Пречисте Тіло Твоє, Плащаницею
чистою обвив, і пахощами покривши, у гробі новім положив”, – співається
в тропарі Великої П’ятниці на вечірній і на утрені Великої Суботи.

У нашого народу Свята Плащаниця у великій пошані, у почитанні та любові.
У Велику П’ятницю всі постять і з великою побожністю приступають до
цілування Святої Плащаниці.

П’ятниця – це день трауру на спомин про страждання Христа.

До Святої Плащаниці приступають на колінах від вхідних дверей церкви.
Перед і після цілування Плащаниці віддають три доземні поклони зі
словами: “Протерпів Ти за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй
нас!”

Коло Божого Гробу (Плащаниці) є у нас гарний звичай – виставляти варту з
молодих хлопців або старших людей у ніч з п’ятниці на суботу.

КВІТНА НЕДІЛЯ

У Квітну Неділю

Всі до церкви йдуть,

Гілочки вербові

Святити несуть.

Сьогодні святкує

Моя Україна,

У святій пошані

Вербова лозина.

Вона сповіщає,

Що лише за тиждень

Будем святкувати

Пресвятий Великдень.

Вигуки веселі

Чути тут і там:

“За тиждень – Великдень” –

Б’є галузка: бам!..

Квітну в нас Неділю

Звуть іще Пальмова.

У цей день в пошані

Гілочка вербова.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ СВЯТКУВАННЯ ВЕЛИКОДНЯ

В українського народу побутують чудові звичаї та традиції, які
передаються з покоління до покоління.

Упродовж пасхальних днів періодично дзвонять церковні дзвони:

Дзвони дзвонять величаво, всіх до церкви звуть…

Йдуть у Божий Храм дорослі й діточок ведуть.

Дзвони дзвонять – це знак перемоги життя над смертю.

Дуже важливим ритуалом Великодня є благословення та освячення їжі –
Божих земних дарів. Святочне одягнені дорослі та діти, з кошичками в
руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви, щоб освятити
Великодню їжу:

І дорослі, і малі до церквиці йдуть,

У кошичках святкових святити несуть.

Дуже величаво, з церковними співами проходить дійство освячення дарів.
Люди стають у коло біля церкви, священик кропить Великодню їжу свяченою
водою, яку їстимуть після Великодньої відправи. Святкове снідання
проходить, урочисто й побожно.

І де б хто не побував, де б не проживав, а на Великодній сніданок завжди
поспішав. Далека й близька дорога вела і веде дітей до батьківського
порога. З давніх-давен в Україні побутує прекрасний християнський звичай
– на Великдень снідати в колі сім’ї.

Родина за столом збирається і святочне дійство так розпочинається:
батько родини ділить свячене яєчко на стільки частин, скільки присутніх
снідає (залишають на тарілці для тих, хто відійшов у вічність із сім’ї),
зі словами благословення яєчко роздає й промовляє:

– Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров’ям
на многії літа. Щоб нас усіх під свій покров взяла Божа Матінка Свята.
Дай же Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати.

Звичай на Великдень розпочинати святкування яйцем побутує в Україні з
давніх-давен, адже яйце має чудодійну силу – зародка нового життя. Яєчко
є символом Христового Воскресіння, бо як із мертвої шкаралупи яйця
народжується нове життя, так і Христос вийшов із гробу до Нового Життя.
Після свяченого яйця всі їдятьпаску й усе, що приготували на свято.

Традиційно на Великдень усією родиною йдуть на цвинтар. Несуть паску і
крашанки, щоб поділитися Воскресною радістю.

На другий день Великодніх свят (понеділок) у моєму селі Чайковичі
Самбірського району Львівської області священик із церковним братством
йде на цвинтар і відправляє молитви над гробами померлих і кропить
свяченою водою зі словами переможної слави: “Христос Воскрес із мертвих,
смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував”.

Люди йдуть на цвинтар, щоб відправити поминальну молитву над гробами
своїх рідних і близьких. Ця традиція живе в нашому народі, бо ми маємо
пам’ятати свій рід, шанувати пам’ять про тих, хто був і хто відійшов від
нас, щоб мати життя вічне.

На Великодні свята поширені крашанки та писанки. У Велику Суботу батьки
разом з діточками розфарбовують яєчка різними орнаментами, і під час
Великодніх свят обдаровують одні одних словами: “Христос Воскрес!”

Українські писанки розповсюджені по всьому світі, де перебувають
українці. І ми знаємо, що українці в Канаді спорудили величний пам’ятник
українській Писанці. Десятиметрова писанка красується багатьма барвами і
нагадує поселенцям з України про свій далекий край.

Писанко чудова,

різнокольорова,

ти стоїш над світом

у величі, красі.

Тебе споглядають,

тебе прославляють

Божі люди світу

І на Небесі.

Особливий вияв пасхальної радості Великодня відбито у гаївках –
величальних піснях. Після відправи Пасхальної Літургії наступного дня
(понеділок) молодь разом зі старшими водили біля церкви гаївки. Співали,
прославляли й раділи новому життю вічності.

Кожна місцевість має свої традиційні слова гаївок, веселих забав. У
моєму селі побутують гаївки й забави, які я записала зі слів жительок
села Ганни Іванчак і Михайлини Мундур із подання Марії Тимкович.

Я пам’ятаю веселі забави біля церкви на Великдень, як ми одразу після
відправи, а потім після обіду йшли до церкви та водили гаївки до
пізнього вечора. З-за плинності часу призабулися слова, але ми вдячні
тим людям, які їх пам’ятають і передають нащадкам.

Я дуже хотіла б, щоб ця чудова традиція (дуже призабута в селі) у нас
відродилася, і кожна дитина, молода людина вивчила для себе, для своїх
дітей, а діти передали нащадкам, бо народна творчість дуже багата й
різноманітна. І кожний має пам’ятати, нагромаджувати безцінне надбання
свого народу.

ГАЇВКА

Дівчата і хлопці беруться за руки і водять танок навколо церкви у
вигляді шнура або крученого танцю. Це коли останній переходить зразу під
руку між третім і четвертим та веде за собою аж до першого ведучого
танцю, – і так уже стає останнім у танці. Гаївку водять доти, поки
дівчат усіх не назвуть на ім’я.

“Летить хмара паперова,

Гарна дівка Іванова.

Гарна, гарна, гарно ходить,

За собою хлопців водить:

То Михайла, то Степана,

Ото з неї дівка файна!”

(Співають ті ж слова, тільки міняють імена батьків)

Наприклад: летить хмара паперова, гарна дівка Степанова і далі за
текстом.

ГАЇВКА

Утворюють два кола. Одне коло – дівчата всередині. Друге – хлопці
охоплюють коло дівчат.

(Дівчата ходять в один бік по колу й співають):

“Ой, воротар, воротарю, відчиніть нам ворітоньки.

Прийшли купці купувати та й не знають котру брати”

(Хлопці ходять у другий бік по калу й співають):

“А ми стали та й думаєм,

До Ганнусі посилаєм.”

(Дівчина Ганнуся йде в коло хлопців)

Співають дівчата ті ж слова, тільки хлопці міняють слова дівчини.
Наприклад, слова хлопців:

“А ми стали та й думаєм,

До Наталі посилаєм”.

ВЕЛИКОДНЯ ЗАБАВА “СТОДОЛА”

Хлопці сідають один другому на плечі, скільки перший може втримати та
йдуть “стодолою” кругом церкви, приспівуючи:

“Їде, їде Жельман

їде, їде його брат

і його дружина,

їде, їде Жельманова

усяя родина.”

(Час від часу міняються хлопці, а хто найдовше протримається, той
переможець).

ВЕЛИКОДНЯ ГРА-ЗАБАВА “КУПКА”

Стають дівчата й хлопці в коло по двоє (один за другим). Один другого
доганяє і хто дожене, той має доторкнутися того, хто втікає. Коли
доторкнеться, то той, хто втікав – доганяє, а хто доганяв – втікає.

Той, хто втікає, стає попереду якоїсь пари, тоді третій з тієї пари
втікає і т. д.

Ця забава весела і рухлива проходить доти, поки хочуть самі учасники.

ВЕЛИКОДНЯ ЗАБАВА “ПЕТРУШКА”

Жінки (дівчата) сідають (стоять) на траву щільно одна за іншою. Вибрана
жінка (дівчина) ніби копає петрушку і приказує:

Копаю петрушку,

буду пити юшку –

бере “Петрушку ” за руку, забирає її з гурту, а в цей час хлопці
підбігають і хочуть й собі цю “Петрушку” взяти. “Петрушка” відбивається
від хлопців.

Ця забава продовжується доти, поки не буде “викопана” вся “Петрушка”.

ВЕЛИКОДНІ ГАЇВКИ ТА ВЕСНЯНКИ

Загалом Великодні забави для молоді й старших людей. Але нам важливо
прищепити Великодній звичай нашим найменшим.

Я написала декілька Великодніх гаївок і веснянок для юних моїх друзів.

Діти ведуть хоровод і Наталочка в середині кола відображає все те, про
що співають.

Наталочка зранесенька встала

І грядочки гарненько скопала.

(ніби копає грядку)

На грядочках землицю спушила

І рівненько квіток насадила

(ніби розпушує і садить)

Різних квіток вона насадила

І водою рясненько полила.

(ніби поливає)

Ростіть, ростіть високо квіточки,

Що садила в чотири рядочки.

(показує рукою вгору)

Добре потрудилась ти, Наталю,

Тепер бери того (тую), що є скраю.

(Наталя бере з кола дівчинку або хлопця на своє місце, а сама стає до
гурту в коло і разам співають спочатку)

Діти ходять по колу, взявшись за руки, а вибраний хлопчик йде всередину
кола й все показує, про що співається.

Ігорчику, земленьку скопай,

(копає)

Щоб вродив нам добрий урожай.

Грабельками землю розгорни

І грядочки рівненько зроби.

(ніби розгортає землю і робить грядочки)

На тобі насіннячка аж жменьку

(всі ніби щось йому подають)

І засій рівнесенько земельку.

(бере і засіває)

А щоб гарний виростав врожай,

Водичкою грядку поливай.

(поливає)

Тепер можеш йти відпочивати

І заміну собі пошукати.

(Ігорчик йде в коло й разом із усіма співає, а замість себе іншого
хлопчика вибирає)

Діти стають у коло, пританцьовуючи весело співають веснянку.

Прилинь, прилинь, хмаронько, із неба

І дай дощу, бо нам дуже треба.

Нехай дощик рясненько полиє,

Всю травичку щедренько обмиє.

І дерева та кущі в лісочку,

І у нашім зеленім садочку.

Дай водиці для мої землиці,

А з врожаю будуть паляниці.

Дощик, дощик, щедро поливай,

Щоб багатий був наш рідний край.

Діти ведуть хоровод.

Сонечко,сонечко,

Заглянь у віконечко.

Вийдем на забави

На зелені трави…

Будемо співати,

День наш звеселяти.

Заглядай все, сонечко,

У моє віконечко.

Діти, взявшись за руки, співають веснянку.

Усі в коло поставаймо,

Свої рученьки з’єднаймо.

О, який чудовий час:

Веснонька іде до нас.

Сонце дивиться з хмарини, –

І так буде все, щоднини!

Веселитиме всяк час

Нас усіх весняний час.

Красна веснонька прийшла,

Сонце, тепло принесла.

І радіє кожен з нас,

Бо прийшов чарівний час!

Діти, взявшись за руки, ходять по колу і співають веснянку.

Дощику, дощику,

Землю поливай! –

Тебе просить поле

І зелений гай…

Бо без тебе, любий,

Ніщо не росте,

Навіть квітка в полі

І та не цвіте.

Поливай рясненько

Сад, город, поля…

Нехай урожаєм

Повниться земля.

Діти в колі співають веснянку, ходять то в один, то в інший бік.

Цінь-цінь-цвірінь… Йде теплінь –

Горобчик сказав нам.

Тепло нам всім несе весна,

Звірятам і птахам.

Цьох-цьох, тьох-тьох… – співа в саду

Співунчик соловей.

Радість весна всім принесла.

Найбільшу – для дітей.

Тепер нам можна, діточкам,

Гуляти цілий день…

Бо йде тепло від сонечка

І пташиних пісень.

Діти утворюють коло й співають веснянку.

Сонечко пригріло,

Тане білий сніг…

Пташки прилітають

З далеких доріг.

Сонечко пригріло –

Втікає зима,

Бо вже на порозі

Веснонька-краса.

Співають пташини

Зранку до зорі.

Тьохкають весело

В саду солов’ї.

Відчиню навстіж я

Двері та вікно.

Ми на тебе, весно,

Чекали давно.

Діти, взявшись за руки, співають в колі, а посередині кола стоїть
дівчинка і відображає все, про що співається

Як в садочку зозуля закувала,

Тоді Христиночка зі сну вставала.

(потягується)

Встала Христинка дуже раненько,

Вмила білесеньке личко чистенько.

(вмивається)

Потім русяве волосся чесала,

(чеше волосся)

Стрічечки в довгії коси вплітала.

(ніби заплітає коси)

Вінок з барвіночка й квіток сплітала.

(ніби плете вінок)

І на голівку його закладала.

(закладає вінок)

Стала Христиночка і запишалась,

Бо, як царівночка, гарненько вбралась.

(береться в боки й навколо себе повертається)

Тепер, Христиночко, в коло ставай

І кого хочеш із нас вибирай.

(Христинка стала в коло, а вибрана нею дівчинка йде на її місце.
Співають спочатку.)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019