.

Найпростіші шви для вишивання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3314
Скачать документ

Найпростіші шви для вишивання

Усі види швів, що застосовуються в українському народному вишиванні,
можна поділити на лічильні й по вільному контуру. Лічильні шви виконують
на основі лічби ниток тканини. Шви по вільному контуру вишивають на
попередньо нанесеному рисунку на тканині. До них належать різноманітні
декоративні шви: «петельний», «тамбурний» та їх різновиди — «стебловий»,
«полтавська» та «художня гладь», ришельє.

Лічильні шви виконують на попередньо прорідженій (нитки висмикують чи
підрізають) або суцільній тканині (полотні). Перші називаються
«ажурними», другі — «глухими швами». До групи «ажурних» лічильних швів
належать мережки, «вирізування», «сітки», а до «глухих» — лічильна
«пряма» і «коса гладь», хрестики, різноманітні декоративні лічильні шви,
«занизування», «набирання» та ін.

Як відомо, величезна різноманітність технік шитва, що використовуються у
вишивці, розвинулася з кількох найпростіших — своєрідної абетки, з якої
складаються слова чарівних пісень українських народних вишивок.

У шитві відомі чотири основні різновиди простих швів: «уперед голку»,
«назад голку» (або «за голкою»), «рядковий», «обметувальний». Для всіх
цих швів спільною є основна вимога: якщо тканина закріплена, то напрямок
виконання стібків повинен бути згори донизу, тобто до себе. Якщо тканина
вільно розміщена в руках (що відповідає роботі з круглими п’яльцями), то
стібки мають спрямовуватися справа наліво. Їх необхідно робити
однаковими.

Шов «уперед голку» — найбільш простий — розвинувся з прийомів ткацтва й
імітує його. В ньому лицьові і зворотні стібки, чергуючись,
розташовуються за однією лінією. Розмір стібків залежить від товщини
тканини: на тонких тканинах вони дрібніші, ніж на щільних і товстих.

Введемо кілька термінів: прокол — місце входу або виходу з тканини
голки; робоча нитка — нитка в голці, якою вишивають; стібок

— відрізок нитки, що міститься між сусідніми проколами.

Під час вишивання робоча нитка послідовно (стібок за стібком),
відповідно до малюнка, переходить з лицьового боку тканини на зворотний
і знову на лицьовий. Саме тому стібок може бути на лицьовому боці й на
зворотному, тобто маємо лицьовий стібок і відповідно — зворотний.

На рис. 1 зображено прийом виконання шва «вперед голку». Голку з робочою
ниткою виколюємо зі зворотного боку тканини на лицьовий бік у точці 1.
Через кілька вертикальних ниток тканини, вздовж тієї ж горизонтальної
нитки, де зроблено й перший прокол, виводимо голку на зворотний бік
тканини (точка 2). Вздовж тієї ж горизонтальної нитки тканини,
пропустивши таку ж кількість вертикальних ниток, знову виводимо голку на
лицьовий бік (точка 3). Виконуємо в цій послідовності. В результаті — на
лицьовому боці утворюється ряд однакових стібків, розташованих уздовж
однієї і тієї ж нитки тканини, тобто по одній прямій.

На зворотному боці вишивки утворюється такий самий ряд стібків у місцях,
де на лицьовому боці є пропуски між лицьовими стібками. Якщо шов «уперед
голку» виконаний правильно, то лицьові і зворотні стібки мають однакову
довжину. Для того, щоб лінія шва була прямою, необхідно прокладати
стібки точно вздовж однієї і тієї ж горизонтальної нитки тканини. Це
можливо в тканинах з чіткою полотняною структурою переплетіння ниток. На
більш щільних і тонких тканинах можна витягнути одну нитку й шити за
нею. Не слід креслити олівцем пряму лінію, оскільки олівець залишає
слід, набагато більший за товщину нитки тканини, і вишивка не йтиме
точно горизонтально.

X

?????&???????e?вперед голку», що застосовується у вишивці, лицьові і
зворотні стібки можуть мати різну довжину залежно від мети й орнаменту.
У вишивці шов «уперед голку» застосовують не лише по прямій, але й за
будь-якої форми кривої або ламаної лінії, знову ж таки залежно від
малюнка вишивки.

Шов «назад голку», або «за голкою», так само простий у виконанні. На
лицьовому боці він відповідає шву «вперед голку», а на зворотному боці
заходить один за одного. У правильно виконаному шві «назад голкою»
лицьовий стібок дорівнює одній третині зворотного. При такому
співвідношенні лицьові стібки і проміжки тканини між ними однакові.
Виводимо голку з робочою ниткою на лицьовий бік в точці 1 (рис. 2/1),
відрахувавши кілька вертикальних ниток назад, тобто вправо, переводимо
голку знову на зворотний бік тканини (точка 2) і виводимо її на лицьовий
бік в точці 3, на відстані, вдвоє більшій за довжину першого лицьового
стібка. На рис. 2/1 довжина лицьового стібка позначена літерою А. Другий
лицьовий стібок отримуємо переведенням голки на зворотний бік — правіше
третього проколу, тобто в точці 4. Знову робимо на зворотному боці
тканини стібок, що дорівнює 3А, і т. д.

Іноді за малюнком вишивки необхідно, щоб на лицьовому боці були дуже
дрібні, ледь помітні стібки. Величина лицьового стібка залежить від
завдання вишивки й типу тканини.

«Рядочок» являє собою різновид шва «за голкою». В цьому шві лицьові
стібки розташовані по прямій лінії один за одним без проміжків. У такому
випадку зворотні стібки вдвоє довші від лицьових (рис. 2/2). Шов
«рядочок» часто застосовується у вишивках для підкреслення елемента
малюнка або орнаменту, особливо в мережках.

«Обметувальний шов» скріпляє нитки тканини по краях. Існує два його види
— «через край» і «петельковий».

Шов «через край» показано нарис. 3/1. Тканину кладемо лицьовим боком до
себе і краєм догори. Лінією шва є край тканини. Проколи голкою зі
зворотного боку тканини на лицьовий робляться через невелику відстань.
Після проколу нитка огортає край тканини до наступного проколу, таким
чином, лицьовий стібок переходить у зворотний по краю тканини й цей
єдиний стібок лягає з нахилом уліво на лицьовому боці й управо на
зворотному (рис. 3/1) (зворотний стібок показано пунктиром). Чим частіші
проколи, тим менший нахил стібків. Якщо вколювати голку через кожну
вертикальну нитку тканини, то утворюються щільні вертикальні стібки. Цей
шов називається «качалочками». Він є основним під час обробки краю
тканини в мережках і «вирізуванні».

«Обметувальний петельний шов» утворився на основі шва «через край».
Проколи також робимо зі зворотного боку, але робота йде зліва направо.
Робочою ниткою на кожному стібку робимо петельку. Голка проходить крізь
цю петельку й затягає її на краю тканини (рис. 3/2). Робочу нитку при
цьому необхідно тягти вздовж лицьового стібка вгору, до краю тканини.
Тоді петелька, що поєднує сусідні стібки, лягає на край шва, тобто на
край тканини, і лицьовий стібок приймає вертикальне положення. У
правильно виконаному «петельному шві» зворотні стібки завжди лягають на
тканину вертикально, незалежно від відстані між сусідніми стібками. В
цьому положенні їх утримує поєднувальна петелька.

«Петельний шов» шиється зліва направо, але петелька, що поєднує сусідні
стінки, лягає не по верхньому краю шва, а по нижньому. На рис. 3/3
показано виконання цього шва по суцільній тканині. В цьому випадку голку
з робочою ниткою після виходу з тканини тягнемо вертикально вниз уздовж
стібка, тобто вздовж тканини.

З простих швів, які ми розглянули, утворилося різноманіття вишивальних
швів, що й становлять багатство української вишивки.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019