Мотанка
Образ людини – лялька – є одним з центральних в українській народній
іграшці. Ляльки створювалися і існували у традиційному середовищі, їх не
прагнули наділити реальними рисами, акцентуючи лише на суттєвому. Лялька
як зображення жіночого божества, предка вважалась оберегом дитини. Ігри
з ляльками особливо заохочувались, оскільки віщували добробут і прибуток
у родині, зокрема, появу у ній нового члена. В окремих місцевостях таких
ляльок називали магодзами.
Популярність ляльки у традиційному середовищі засвідчує розмаїття
матеріалів, з яких її виготовлено – тканина, дерево, глина, солома.
Найпоширеніші серед українців ганчір’яні ляльки виготовляли переважно зі
шматків одягу, що вийшов з ужитку, або залишків тканини від шиття
нового.
Ляльки виробляли намотуванням та прив’язуванням тканини без застосування
голки. Вони відомі як вузлові. У ляльок обов’язково виділяли голову – у
шматок білої тканини накладали ганчірок, сухої трави або хліба і
перев’язували ниткою, надаючи таким чином круглої форми. Інші частини –
руки, ноги, тулуб – спеціально не позначували. Не шили також вбрання.
Його створювали, намотуючи шматки тканини на обвислі кінчики полотнини.
Ганчір’яні ляльки були також з основою, яка імітує фігуру людини. Її
шили з тканини й наповнювали шматинами, сухим зіллям, сіном, вирізували
чи виточували з дерева. В кожному разі на основу надягали спеціально
пошитий стрій. До особливих іконографічних рис українських ганчір’яних
ляльок належить порожнє, без акцентування будь – яких рис, обличчя.
¬
TH
?????&???????3/4?У вузлових ляльок обличчя позначене навхрест
перетягнутими чорними, або кольоровими нитками. Часто нитки переплетені
так, що утворюють на розхресті квадрат або ромб. Відсутність обличчя у
ляльки, вірогідно, відзеркалює залишки анімалістичних уявлень, зокрема
віру у її неодухотвореність, отже неможливість вчинити зло. Наявність
хреста – символу сонця, вочевидь, свідчить про обрядово – магічну
функцію ляльки.
Значну роль у творенні художнього образу ляльки відіграє головний убір,
що вказує на її «вік» та «соціальну приналежність»: віночок, «маячки»,
«волочки» – у нареченої; очіпок, хустина – у заміжньої жінки.
Найпоширеніші ляльки – з соломи та інших трав’янистих матеріалів
створені зі жмутка сухих стебел, перев’язаних лляними нитками у місцях,
що підкреслюють загальний силует та виділяють голову, тулуб, талію.
Силует фігурок збагачують виплетені косичкою руки. В окремих ляльок
нижня частина має форму порожнистого конуса.
Усі мотанки додані до статті є авторською роботою Ірини Вербицької.
Написавши нам листа, Ви можете заказати таку роботу і собі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
