.

Матеріали до нового видання каталога хорової спадщини А. Л. Веделя (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
429 3481
Скачать документ

Реферат на тему:

Матеріали до нового видання каталога хорової спадщини А. Л. Веделя

Хорова творчість Артемія Веделя – безцінне надбання української
музичної культури. Концентруючи розмаїту гаму почуттів, вона розкриває
складний, драматичний і водночас лірично відкритий світ надзвичайної
людини, великого гуманіста. Написані на канонічні тексти, твори
композитора відзначаються органічною єдністю слова і музики, найширшим
втіленням молитовного настрою, особливою душевністю. Високі художні
достоїнства забезпечили творчості А. Веделя незмінну любов виконавців
та слухачів, що, зокрема, засвідчує її інтенсивне розповсюдження в
рукописних списках як в період офіційних заборон на видання та виконання
у ХІХ – на початку ХХ ст., так і в умовах замовчування аж до 80-х років
ХХ ст. Саме завдяки цій любові хорова спадщина А. Веделя дійшла до
нашого часу. Проте трагічна доля митця та особливості функціювання його
творів протягом ХІХ–ХХ ст. [7, с. 82–84; 8, с. 108–112] спричинилися до
її розпорошення, часткової втрати, виникнення величезного масиву
рукописних джерел з численними редакціями та варіантами музичних
текстів, а також до формування значного корпусу якісно нерівнозначних і
неоднозначних видань [3, с. 45–56].

Цілком природно, що за таких умов у музичні тексти потрапило багато
помилок. Що більш популярним був твір, то більшу кількість редакцій він
отримував, тим частіше піддавався переробкам, спрощенню з метою
пристосування його до можливостей виконавців і згідно з
музично-естетичними уподобаннями редакторів [2, с. 19; 5, с. 97–101]. Не
дивно, що в цьому процесі деякі твори втратили авторство або й зовсім
загубилися. Натомість твори інших композиторів були помилково приписані
А. Веделю.

Відсутність повного наукового видання творів А. Веделя відчутно
позначається як на стані дослідження, так і на стані пропаганди творчої
спадщини митця. Першим кроком у справі вирішення цієї проблеми мало
стати створення надійної джерелознавчої бази, визначення якісного та
кількісного складу творчого доробку композитора, окреслення основного
кола нотних джерел для його вивчення.

Саме цю мету переслідувало і видання в 1997 р. “Анотованого покажчика
творів Артема Веделя” [1]. При його складанні передусім було використано
нотографічну інформацію з літературних джерел, а саме: Аскоченский
В.И.Киев с его древнейшим училищем – Академиею. – К., 1856. – Ч. ІІ;
Турчанинов П. И. Автобиография // Домашняя беседа. – 1863. – № 2–6;
Разумовский Д.В. Церковное пение в России. – М., 1868. – Вып. ІІ;
Петрушевский В. Г.О личности и церковно-музыкальном творчестве
А.Л.Веделя (К истории Киево-Академического хора и к характеристике
церковного пения в Киеве в конце ХVІІІ в.) // Труды Киевской духовной
академии. – К., 1907. – № 7; Митропольский А. Ведель Артемий Лукьянович
// Православная богословская энциклопедия или богословский
энциклопедический словарь / Под ред. А. П. Лопухина. – СПб, 1902. – Т.
3; Кудрик Б. Огляд історії української церковної музики. – Львів, 1937;
Соневицький І. Артем Ведель і його музична спадщина. – Нью-Йорк, 1966 та
ін.

Отримана інформація стала вихідним матеріалом у подальшій пошуковій
роботі. Нотні матеріали, віднайдені в державних наукових бібліотеках,
архівах, музеях, бібліотеках церковних хорів, приватних зібраннях, були
широко представлені в Покажчику. Враховано також відомості з рекламних
оголошень російських нотних видавництв початку ХХ ст. Суттєву допомогу у
збиранні нотографічної інформації надали укладачеві каталога Н. І.
Андрос, О.В.Бондаренко, М. К. Боровик, М. М. Гобдич, В. С. Денисюк, В.
С. Кук, М.С.Литвиненко, О. І. Малозьомова, П. В. Мережин, О. Ю. Шевчук,
М.С.Юрченко, за що автор висловлює їм щиру вдячність.

До Покажчика включено всі твори А. Веделя , які на той час були нам
відомі або про які ми мали хоча б якусь інформацію. Існування більшості
творів А. Веделя в декількох редакціях спричинило необхідність
посилання мало не в кожному випадку на різні нотні джерела. Цілком
природно, що вичерпно представити їх було неможливо, оскільки фактично
неосяжною джерельною базою є масив рукописних списків. Тому до каталога
було включено всі відомі на той момент друковані джерела, рукописні ж
згадувалися в тих випадках, коли йшлося: а) про автографи композитора;
б) про неопубліковані твори; в) про рукописне джерело, особливо цінне з
текстологічної точки зору. Тональність, кількість частин і тактів
вказувалося за тим джерелом, яке було зазначене першим серед інших.

Важкодоступність більшості нотних джерел, плутанина з нотографічною
інформацією, існування кількох творів А. Веделя на один канонічний
текст, врешті, небезпека помилкових перехрещень з творчими спадщинами
інших композиторів, які писали музику на ті ж тексти – усе це зумовило
необхідність подання в Покажчику нотних зразків.

Покажчик складався з трьох розділів: хорові концерти, великі цикли
(Всенічна і дві Літургії) та окремі твори. Непростим завданням було
вирішення проблеми нумерації концертів. Звичайно, можна було б подати їх
так само, як і твори в останньому розділі, тобто в алфавітному порядку,
але відтак з’явилася б ще одна, і до того ж суто формальна, нумерація,
яка б лише посилила існуючу плутанину. Так, сьогодні під одним і тим же
номером можна виявити в нотних джерелах, фонозаписах, концертних
програмах абсолютно різні концерти композитора. Наприклад, Концертом № 5
називають і концерт “Блажен разуміваяй на нища і убога” (нумерація з
автографічної партитури А. Веделя ), і “Гласом Твоїм” (нумерація за
“Сборником концертов А. Веделя и С. Дегтярёва”. № 28 за ред. І. В. С.).
В алфавітному ж каталозі цей номер отримав би концерт “Боже, приідоша
язиці в достояніє Твоє”. Розташувати ж концерти за найбільш логічним
принципом – хронологією – також було неможливо: на жаль, нам відомий
лише час створення 12 концертів з автографа (1793–1798 рр.). Зарахування
решти творів за їх стильовими ознаками до того чи іншого періодів
творчості композитора було можливим, але така гіпотетична хронологія все
одно не дала б достатніх підстав для визначення точного порядку творів.
Тому ми залишили авторську нумерацію в концертах з автографа (№ 1–12), а
решту концертів подали в тій послідовності, яку було визначено у
співпраці з художнім керівником муніципального камерного хору “Київ” М.
М. Гобдичем. З огляду на проект запису всіх концертів на компакт-диски,
були враховані такі моменти, як принцип контрасту та тональні
співвідношення між концертами.

Склавши основу для роботи камерного хору “Київ” над виконавським
відродженням та виданням у повному обсязі хорової спадщини А. Веделя,
ставши у пригоді виконавцям та дослідникам творчості композитора,
“Анотований покажчик”, як видається, виконав свою функцію. З моменту
його видання минуло шість років. Протягом цього часу укладачем каталогу
продовжувалася пошукова та текстологічна робота, спрямована на
ліквідацію “білих плям”, які було виявлено в процесі роботи над
Покажчиком. З’явилися нові відомості, було віднайдено “нові” твори та
редакції, накопичено певний досвід у користуванні каталогами. Усе це
робить необхідним видання його в новій редакції. Тож пропонована стаття
покликана стати підготовчим етапом у роботі над виданням. Мета розвідки
обумовлює необхідність вирішення низки завдань, а саме:

– узагальнити окремі важливі проблеми, які мають бути розв’язані в
наступному виданні каталогу;

– доповнити каталог знайденими за шість років творами;

– внести додаткову інформацію про окремі твори (знайдені друковані та
рукописні джерела, редакції, уточнення параметрів твору, зазначених у
Покажчику);

– запропонувати новий варіант подачі першого розділу каталога (хорові
концерти).

Серед проблем, пов’язаних зі складанням каталогу творів Артемія Веделя,
наріжними є такі:

1) неповнота даних про творчу спадщину композитора, а відтак
необхідність продовження пошукової роботи, спрямованої а) на віднайдення
творів, які з часом загубилися, б) на виявлення текстів (передусім
друкованих) творів, які відомі з інших джерел (наприклад з рукописних
або й з друкованих, але неякісних);

2) досить розповсюджене явище помилкового визначення авторства щодо
творів другої половини XVIII ст., що обумовлює необхідність перевірки
авторської приналежності ряду композицій, які донедавна вважалися
творами А. Веделя.

Вихідною інформацією для пошукової роботи, звичайно, є згадки в
літературі про твори композитора та їх окремі нотні джерела, а також
рекламні оголошення видавництв. Так, складений у 1992 р. список видань,
що підлягають розшуку, включав 25 позицій [3, с. 237–240]. Інформація
про нерозшукані твори подавалася в ряді публікацій з метою її ширшого
оприлюднення [4, с. 23; 1, с. 6, 8–11, 13, 14, 16–20, 25–28, 30, 32, 34;
118].

Разом з тим не можна виключати і можливість віднайдення творів, про які
сьогодні інформація взагалі відсутня. Підтвердженням цього є досить
значна група творів, які не згадуються в літературі, а проте існують у
друкованих та рукописних джерелах. Так, в “Анотованому покажчику” 1997
року представлено 24 таких твори, серед них – 10 концертів та 14
дрібніших композицій [див. також: 6, с. 119]1.

За період, що минув з часу видання “Анотованого покажчика”, було
віднайдено два духовні концерти А. Веделя – “Заступник мой, почто мя
забил єси” та “Скажи мі, Господи, кончину мою”. Інформацію про ці твори,
отриману з монографії Ігора Соневицького [12], було вміщено у Покажчику
[1, с. 14]. Перший концерт І. Соневицький згадував як незнайдений твір,
про існування якого він дізнався з рекламних оголошень видавництва
журналу ”Музыка и пение”. Другий концерт був відомий досліднику, адже у
своїй книжці він подає його параметри, а саме: тональність (до мінор),
кількість частин (4), обсяг (короткий), літературне першоджерело (псалом
38) та темпи частин (Adagio. Allegro. Adagio. Allegro) [12, с. 140].
Крім цього, про видання концерту повідомлялося в рекламному оголошенні
товариства “Нотно-книжное дело” [3, с. 230].

Обидва концерти було виявлено у ГЦММК ім. М. Глінки (Москва). Автор
статті висловлює щиру вдячність кандидату мистецтвознавства, старшому
науковому співробітнику Інституту мистецтвознавства АН Росії Антоніні
Лебедєвій-Ємеліній за повідомлення про надходження до архіву ГЦММК
бібліотеки Неаполітанського і про можливу наявність у ній згаданих
творів, а також кандидату мистецтвознавства, доценту НМАУ ім. П. І.
Чайковського Олені Шевчук за надання рукописних копій нотних текстів,
завдяки чому сьогодні ми можемо не лише включити повну інформацію про ці
концерти до нової редакції каталогу, а й аналізувати їх. Два “нових”
концерти А. Л. Веделя досить виразно репрезентують стиль композитора і є
важливою ланкою еволюції його концертної творчості. Тож їх розгляд має
стати темою окремої публікації.

У згаданій колекції Неаполітанського О. Ю. Шевчук також виявлено твір
“Плачу і ридаю” (соль мінор), про публікацію якого повідомлялося у
рекламному оголошенні видавництва товариства “Нотно-книжное дело” [3, с.
230; 1, с. 32 та ін.]. Знайдений текст твору опубліковано у виданні
“Духовно-музыкальная хрестоматия под ред. М. А. Лагунова. – Вып. 4. –
СПб., 1911. У рукописному ж каталозі спадщини А. Веделя, складеному А.
В. Лебедєвою-Ємеліною, інформація про цей твір подається за іншим
друкованим джерелом – “Духовно-музыкальные песнопения разных авторов”.
Б. р., Б. м. [9, с. 200]2.

На нинішньому етапі підготовки повного каталогу хорової спадщини А.
Веделя центральною і найбільш складною є проблема авторства цілого ряду
творів, передусім концертів. Як відомо, непорозуміння з атрибуцією
духовно-музичних творів другої половини XVIII ст. є досить
розповсюдженим явищем. Зокрема, М. Рицарєва вказує на випадки невірного
визначення авторства творів М. Березовського, С. Дегтярьова, Т. Траетта
[11, с. 125, 127]. Щодо творчості А. Веделя ця проблема є надзвичайно
актуальною [3, с. 184]. Так, А. Митропольський, подаючи список відомих
йому творів композитора, зазначав: “Вказують ще на декілька номерів з
іменем Веделя, але їх приналежність йому є сумнівною, оскільки багато
творів, що йому приписуються, не в дусі творчості Веделя” [10, с. 255].
На серйозність проблеми авторства та можливі підходи до її вирішення
неодноразово зверталася увага в публікаціях, присвячених творчості А.
Веделя [2, с. 19; 3, с. 185, 236; 6, с. 124–125; 7, с. 88].

З часу виходу “Анотованого покажчика творів Артема Веделя” накопичено
значну інформацію з приводу згаданої проблеми. Проте остання потребує
окремого коментаря. З огляду на сьогоднішній стан її дослідження, у
пропонованому варіанті каталогу концертів ряд творів винесено в рубрику
“Концерти з сумнівним авторством”. Частину з них уже сьогодні з більшою
вірогідністю можна віднести до творчої спадщини С. Дегтярьова.

До другого видання каталога творів А. Веделя необхідно внести інформацію
про нові видання, а також про віднайдені протягом останніх 6 років
джерела. Так, в “Анотованому покажчику” 1997 року концерт “Приклони,
Господи, ухо Твоє” був поданий з посиланнями лише на рукописні джерела
[1, с. 10]. До нового варіанта каталогу концертів внесено видання за
редакцією І. Г. Єльцова, текст якого було отримано через мережу Інтернет
Андрієм Мокрицьким. Внесено також інформацію про віднайдені автором
статті у відділі мистецтв Львівської Наукової бібліотеки ім. В.
Стефаника НАН України львівські видання двох концертів А. Веделя:
“Услиши, Господи, глас мой” (1909) та “Гласом моїм” (1937), що розширить
наші знання про розповсюдження творчості А. Веделя в Західній Україні
[13, с. 126–128]. До пропонованого варіанта каталогу концертів введено і
деяку іншу нову інформацію, зокрема про концерт “Боже, Боже мой, вонми
мі”, отриману з ГЦММК ім. М. Глінки (кількість частин і тактів) тощо.

Тому пропонується новий, у порівнянні з опублікованим Покажчиком,
порядок концертів, які тепер розташовуються за алфавітним принципом. Це
додасть зручності в користуванні каталогом, проте аж ніяк не означатиме
встановлення остаточної нумерації концертів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020