.

Лісорубство і лісосплав (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1324
Скачать документ

Лісорубство і лісосплав

Великі лісові масиви в Україні, насамперед у Карпатах і на Поліссі, дещо
менші — на Волині, Поділлі та в центральних районах, сприяли розвиткові
різноманітних занять і промислів, пов’язаних із заготівлею і переробкою
деревини. Всі вони мали сезонний характер і доповнювали основні види
господарської діяльності українського селянства — хліборобство і
тваринництво.

Одним із найдавніших лісових промислів було лісорубство. Вже в XV—XVI
ст. заготівля лісу становила важливу повинність залежних селян. Деревину
постачали для будівництва замків і дворів феодалів, дровами
забезпечували численні залізоплавильні й скляні гути, солеварні жупи та
інші промисли. З дерева виготовляли тару (бочки) для транспортування
продукції, меблі, посуд, знаряддя праці. Розвиток товарного виробництва
і промисловості сприяв значному збільшенню масштабів лісоексплуатацій.
Швидкими темпами зростав насамперед вивіз будівельного лісу і
пиломатеріалів на експорт у різні країни Європи. Зокрема на початку XX
ст. з українських Карпат вивозилося залізницями і сплавлялося по ріках
Прут, Дністер і Тиса б—8 млн м3 лісу щорічно.

Переважна більшість лісових масивів належала державі й великим
землевласникам, які здавали їх в оренду для тимчасової чи довготривалої
експлуатації різним підприємцям і купцям. У XIX — на початку XX ст.
лісорозробками і транспортуванням деревини займалися на основі
відповідних угод переважно іноземні товариства і фірми. Контори останніх
наймали партії лісорубів (по 20—30 осіб), які безпосередньо працювали
від пізньої осені до весни на лісорубній ділянці.

Групу робітників очолював найдосвідченіший лісоруб. Він укладав з
підприємцем угоду щодо обсягу робіт і оплати праці, вирішував
організаційні питання під час роботи, стежив за дотриманням робітниками
правил техніки безпеки тощо. Одночасно, враховуючи знання, виробничий
досвід і фізичні можливості кожного, формував бригади, що на місці
вирубки виконували певні виробничі операції.

Усі лісорубні роботи до кінця 30-х років XX ст. здійснювалися вручну.
Основними знаряддями праці робітників були сокири і ручні пили. Для
пересування колод з одного місця а інше, спуску їх схилами тощо
використовувалися так звані «цаліни» (Карпати), що складалися з довгого
(до 1,5 м) дерев’яного держака і металевої насадки, яка в нижній частині
закінчилася загнутим до середини гаком.

Обмежений арсенал технічних засобів праці зумовлював прийоми заготівлі
лісу. Один загін лісорубів займався поваленням дерев, другий — обтинав
та сік на частини гілля, очищав («лупив») дерева від кори. Звалений і
частково оброблений ліс кілька тижнів просихав на місці зрубу, потім
його розрізала на відповідний сортимент і стягали на склади.

В Українських Карпатах у зв’язку зі специфічністю ландшафту колоди та
дрова часто доставляли з верхніх складів на нижні спеціальними трасами
—«ризами». Це була споруда у формі жолоба, змонтована з несортованого
дерева. На Гуцульщині й Бойківщині довжина такої штучної дороги
становила нерідко кілька кілометрів. Після завершення спуску зрубаного
лісу «ризи» від верхнього кінця ланку за ланкою розбирали і також
спускали вниз. Звідси деревину доставляли на санях чи возах до берегів
ріки, на залізничні станції чи безпосередньо до споживача.

До початку XX ст. основним засобом транспортування лісоматеріалів на
далекі відстані був сплав ріками, оскільки з глибинних лісових масивів,
зокрема Карпат, Волині й Полісся, інших видів зв’язку протягом тривалого
часу не було. Вигідне географічне розташування цих етнографічних
районів, розгалужена річкова система на території кожного з них з
виходом до Чорного чи Балтійського морів завжди були сприятливими
факторами для розвитку лісосплаву, який досяг найбільших масштабів у
другій половині XIX — на початку XX ст. Відповідно заняття сплавом
належало до найпоширеніших видів виробничої діяльності місцевого
населення. Так, у 1853 р. транспортуванням плотів ріками басейну
Прип’яті займалося 6380 чоловік, у 1865 р. — 5195. Приблизно стільки ж
людей було задіяно в цьому промислі в українських Карпатах.

f

|

?????&???????a?я сплаву лісу переважно користувалися такими ріками: Тиса
(з притоками Тересва, Теребля і Ріка), Прут (з притоками Черемош і
Серет), Дністер (з притоками Стрий, Свіча, Лімниця. Солотвинська і
Надвірнянська Бистриці), Західний Буг, Прип’ять (з притоками Тур’я,
Стохід, Стир, Горинь, Случ, Уборть, Уж і Тетерів), Десна з р. Сейм. Цими
водними артеріями постачалися лісоматеріали та інші види вантажів не
лише на внутрішній ринок України, а й за кордон — у Росію, країни
Центральної та Південної Європи, навіть в Африку. Тут пролягали також
головні маршрути сплавників, які долали сотні кілометрів, перебуваючи в
дорозі кілька днів, а то й тижнів.

З-поміж українського населення лісосплавом займалися переважно селяни.
Це заняття вважалось суто чоловічою професією, бо вимагало сили,
сміливості, витривалості, спритності, загартованості тощо. Особливо
небезпечним воно було в Карпатах. Про сплавників із Бойківщини середини
XIX ст. відомий народознавець Яків Головацький писав: «Відважний
український верховинець… тримаючись «столика» (дерев’яного пристрою,
на якому кріпилось весло — прим, автора), кидається на слабім плоті у
прірву, через котру вже не раз прорвався і не раз тонув у глибині, так,
що на поверхні пливуть лише бесаги (мішки з припасами), що висять на
високих розсохах, та довга чуприна смілого сплавника, який за хвилю
виринає з глибини, наче дика качка. Цей вир напевне роздавив би його і
втягнув у безодню, якби не сильні ремена та спритність сплавника, що
стоїть на другому плоті. Він вирвав свого попередника з виру й направив
на воду…»

Найбільшу небезпеку для плотарів становили водоспади, пороги, опори
мостів, греблі млинів, шлюзи водозбірень і каналів та інші перешкоди.

Сплавом деревини займалися мешканці переважно прибережних сіл, які добре
знали характер ріки, переймали від попередніх поколінь навички, знання і
виробничо-технологічний досвід. Правом вести плоти рікою користувалися
лише найдосвідченіші робітники («керманичі», «атамани», «ретьмани»).
Більшість сплавників були їхніми помічниками. Щоб стати керманичем,
треба було добре засвоїти способи збивання плотів і з’єднання їх між
собою, вивчити правила сплаву і маршрут водної траси, виявити неабияку
майстерність під час транспортування деревини. Крім того, до сплаву
допускалися лише ті, хто мав відповідний дозвіл промисловця чи купця. З
другої половини XIX ст. вербуванням плотогонів займалися спеціальні
посередницькі контори, які виникали в найбільших центрах лісосплаву
Полісся і Карпат.

Сплавний сезон розпочинався у квітні й тривав до жовтня – листопада.
Основна маса лісоматеріалів сплавлялася весною і на початку літа.
Залежно від повноводності ріки транспортування деревини здійснювалося
двома способами: врозсип, тобто окремими колодами, і у плотах. Перший
спосіб практикувався переважно у верхів’ях карпатських та на маловодних
ріках Волині й Полісся. Більшість лісоматеріалів доставлялася в збитих
плотах.

Такелаж плотогонів був досить простий. В дорогу вони брали сокиру,
свердла, запасні гужди, кілька поперечин, якими з’єднувалися колоди
плоту. При транспортуванні деревини на далеку відстань на
другому-третьому плотах кожного лісосплавного «каравану» («паса»)
зводили солом’яні будки, вкриті гонтом (Полісся). У них робітники
ночували, зберігали харчі, запасний одяг, інструменти. На останньому
плоті кріпили різної довжини гостро затесані палі, які служили
своєрідними якорями для зупинки «паса».

З інтенсивним розвитком залізниці, будівництвом сухопутних доріг, а з
40-х років XX ст. розповсюдженням автомобільного транспорту масштаби
лісосплаву починають поступово зменшуватися, а власне заняття – втрачати
своє значення. Найдовше (до 70-х років XX ст.) воно побутувало у
віддалених районах Полісся і Гуцульщини. Одночасно змінювались
технологія і способи заготівлі лісу, інструментарій робітників. Зокрема,
ручні знаряддя праці лісорубів витіснили бензопила, а доставлення
деревини зі зрубів гужовим транспортом, чи «ризами», замінювалося на
механічні засоби: канатні установки, трелювальні трактори,
автомобілі-лісовози.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019