.

Козак Мамай – образ українського лицаря (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
724 19286
Скачать документ

Реферат на тему:

КОЗАК МАМАЙ –

образ українського лицаря

Козак-Мамай на народних картинах – це медитуючий воїн. Він сидить на
землі у позі Будди й дивиться у Безвічність відстороненим од світу
поглядом, але щомиті готовий активно протидіяти злобительству.

Образ Козака-Мамая так само популярний в Україні, як образ Будди на
Сході. Козак-Мамай – це козацький провидця, наш народний святий, його
зображення, було неодмінним атрибутом української хати. Подібність
Козака-Мамая й Будди – не формальна, у них обох виявився первинний
орійський духовний тип, започаткований першим провідцею оріїв Рамом.
Козак-Мамай своєю дієвістю навіть ближчий до Рама, ніж Будда. У
Козакові-Мамаєві як міфологічному модулі орійського способу життя
поєднано мудрість відунів-рахманів і дієвість воїнів-кшатріїв.
Козак-Мамай став символом взаємодії двох провідних верств традиційного
українського суспільства духовної та військово-адміністративної,
символом єдности відунів і воїнів, які забезпечували енергетичний і
фізичний захист основної верстви – хліборобів, господарів автохтонів
України, підтримували цілісність і життєву волю етнічного єства. Цей
синтез бойової активности й мудрости наш народ передав у назві
козак-характерник, а персоніфіковано – в імені Козак-Мамай. Козацтво й
характерництво – релікти прадавньої орійської традиції в українській
культурі. Суть козака-лицаря – священний героїзм в обороні рідного краю,
відсутність страху перед фізичною смертю. Суть відуна- характерника –
яснобачення, духовне провідництво й цілительство свого народу. Саме
такими рисами воїна-лицаря й відуна-чародія в міфо-поетичній свідомості
українців наділений козак-характерник, званий Козаком-Мамаєм. Сам будучи
безсмертний, Козак-Мамай став символом безсмертя українського духу.

Слово козак чи косак за первинною суттю своєю означає – світлоносний,
небесний воїн або нащадок сака. Знаком світлоносности козака була
чуприна-коса на тім’ї, що її в усі часи носили представники військової
верстви в усіх орійських народів. Такі коси мали і найближчі предки
козаків саки (буквально: воїни світла) – царські скити (скіфи), які були
військово-адміністративною верствою сколотського (скіфського)
суспільства, що жило в Україні понад дві тисячі років тому. Козаки як
військово-адміністративна верства нового українського суспільства
успадкували від саків принцип військової демократії, що ліг в основу
Української козацької республіки XVI-XVII століть. Духовним осердям
козацтва були воїни-характерники й співці-кобзарі. Часто ці функції
поєднувалися в одній людині. Яскравим уособленням воїна-характерника й
співця-кобзаря став Козак-Мамай, вірними супутницями якого були шабля й
кобза чи бандура. Від духовної функції кобзаря – співця-відуна, носія
благословенної мудрости, походить і назва його ритуального інструменту –
кобза (співуча-відуча). Кобзарі – це співці-провідці, тлумачі світу,
носії ведичного світогляду й хранителі генетичної пам’яти.

Таку духовну функцію в давньоіндійському суспільстві справляли кабі або
каві (співці-відуни), у давньогрецькому – рапсоди (творці й виконавці
епічних поем), у давньоірландському – філіди (знавці родової генеалогії
й поети-мудреці), у давньоскандинавському – скальди, у осетинів –
гекуоки, у кабардинців – гегуако, у таджиків – гафізи.

У давніх оріїв функцію духовних провідців справляли віщі племінні
співці, божествені мудреці – ріші чи пандарріші. Від цього первинного
наймення походить друга назва кобзаря – бандурист і назва інструменту –
бандура.

Українські кобзарі-бандуристи – козаки-мамаї як носії ведичної духовної
традиції стали творцями нашого усного героїчного епосу козацьких дум та
історичних пісень, які лишаються неперевершеними творіннями поетичного
генія народу й за якими слід вивчати справжню історію України.

Кобзарство, як і характерництво, – таке глибинне духовне явище в
українській культурі, що його важко нам нині осягнути в усій повноті.
Релікти кобзарства майже зникли, а образ кобзаря асоціюється в нинішніх
людей тільки із сліпими старцями, які ходили по Україні ще й на початку
XX століття й співали про нашу минулу славу (та й їх організовано
винищили в 30-х рр. більшовицькі ідеологи).

Нині тільки образ Козака-Мамая лишається в етнічній свідомості українців
ідеальним символом-архетипом волі й невмирущости. Лицарський дух
Козака-Мамая відкриває нам таїну стійкости України. Суть цього
одкровення в єдності духовної й військової сили, мудрости й дієвости.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020