.

Концентр «Україна–етнос» у проекті наукового енциклопедичного понятійно-термінологічного словника-довідника «українознавство» (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
519 7969
Скачать документ

Реферат на тему:

Концентр «Україна–етнос» у проекті наукового енциклопедичного
понятійно-термінологічного словника-довідника «українознавство»

Сучасне українознавство має чимало проблем у галузі термінології.
Розвиток наукової українознавчої терміносистеми, опанування нею
викладачами, студентами, учнями загальноосвітніх навчальних закладів
неможливе без видання нових термінологічних праць. Науковці відділу
української етнології та відділу порівняльних досліджень
Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки
України, виконуючи науково-дослідну роботу за державною бюджетною темою
«Дослідження етнічної історії українського народу та науково-методичне
забезпечення вивчення її в середній і вищій школі» (2004–2006), беруть
активну участь у створенні наукового енциклопедичного
понятійно-термінологічного словника-довідника «Українознавство»,
розрахованого на задоволення потреб системи освіти України.
Співробітники цих відділів є авторами багатьох статей
словника-довідника, в яких висвітлюється концентр українознавства
«Україна–етнос». Крім цього, у відділі української етнології триває
робота над термінологічним довідником «Україна–етнос», в якому
етнологічні терміни посідають чільне місце.

У кількох статтях автор вже висвітлював певні термінологічні питання,
пов’язані з концентром «Україна–етнос». У даній статті подано результати
вивчення сучасного стану представлення концентра «Україна–етнос» у
проекті наукового енциклопедичного понятійно-термінологічного
словника-довідника «Українознавство» та запропоновано способи його
поліпшення, удосконалення.

Джерелом даного дослідження є наступні документи:

1. «Пам’ятка автору статей до наукового термінологічного довідника
“Українознавство”»;

2. Перелік статей довідника, названий редколегією так: «Термінологічний
довідник “Українознавство”»;

3. Частина поданих на розгляд редколегії довідника статей. Це переважно
статті працівників відділу української етнології, відділу порівняльних
досліджень, а також статті інших авторів, що стосуються концентра
«Україна – етнос».

Сукупність перелічених документів автор розглядає як проект наукового
енциклопедичного понятійно-термінологічного словника-довідника
«Українознавство».

Робота над цим важливим для розвитку українознавства виданням почалася
ще у 1990-х роках, коли Інститут українознавства перебував у складі
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Тож за
тривалий час його укладання редколегія і автори добряче попрацювали, а
задуманий початково термінологічний словник набув якостей
енциклопедичного.

З тексту пам’ятки дізнаємося про визначені редакційною колегією вимоги
до авторів статей щодо їх змісту й оформлення. У змісті статті має бути
наступне:

1) визначення поняття (терміна),

2) розкриття його сутності,

3) історія становлення й розвитку;

4) «обґрунтування місця й ролі явища (поняття) в суспільному, державному
житті та системі українознавства».

З-поміж вимог до оформлення статей важливим у даному разі (з огляду на
предмет дослідження) є те, що обсяг статті повинен становити від 0,5 до
2 сторінок тексту в комп’ютерному наборі (шрифт – Тіmes New Rоman,
розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал — 1), що в кінці статті
подається список літератури з 2–4 видань (в яких найбільш повно
розкривається значення поняття чи терміна).

На жаль, концепція довідника редколегією не викладена. Тому про задум
редколегії можемо міркувати лише на підставі перелічених документів та
усних повідомлень представника редколегії – пана Л. Токаря. З тексту
пам’ятки бачимо, що вимоги щодо змісту статей сформульовано недостатньо
конкретно, що вимоги стосовно його енциклопедичності та
термінологічності висунуто фрагментарно і поєднано не системно.

Відзначимо, що в тексті пам’ятки немає жодних вимог, які б спрямовували
авторів статей в етнологічну площину. Від авторів статей вимагається
наявність «обґрунтування місця й ролі явища (поняття) в суспільному,
державному житті та системі українознавства». При вузькому розумінні
поняття «суспільне життя» й довільному розумінні поняття «державне
життя» може статися так, що автори нехтуватимуть можливістю висвітлення
змісту термінів і понять в етнологічному контексті. Крім цього,
конкретизація вимог до змісту статей не завадила б авторам ще й через
те, що наявні в проекті довідника українознавчі поняття й терміни
стосуються «суспільного життя» різних суспільств та «державного життя»
різних держав.

Список літератури в багатьох поданих статтях більший за той, що вимагає
редколегія (2–4 видання). Варто пересунути верхню межу хоча б до 10
видань, а бажано – до 20 видань. Оскільки дане видання не є звичайним
термінологічним словником, доцільним буде, можливо, посилити у ньому
якості комплексного довідника. Одним із способів досягнення цього є
наведення повноцінних списків літератури до кожного означуваного об’єкта
чи явища. Чимало українознавчих понять заслуговують ґрунтовнішого
представлення у працях – ширшого бібліографічного списку. Список
літератури з 4 позицій до багатьох статей, що розкривають концентр
«Україна–етнос» (зокрема до таких: «Етнологія», «Україна», «Українці»,
«Українізація», «Російщення»), занадто малий. Необхідно дозволити
авторам у разі потреби подавати список з 10–20 видань. Список літератури
з певного питання, який складений не з 2–4 видань, а з більшої
кількості, принесе більше користі учням, студентам, викладачам,
зекономить час на пошуки тематичної бібліографії.

Перелік статей словника-довідника збільшувався й уточнювався і на
сьогодні склався майже остаточно. Крім назв-гасел статей, у ньому
наведено прізвища авторів статей. Довідник містить близько 1700 статей.
З них щонайменше 80 % становлять ті, що стосуються концентра
«Україна–етнос», у тому числі понад 10 % – статті, назвами-гаслами яких
є етнологічні терміни й етнічні назви.

Структурно проект словника-довідника складається з 2 розділів, кожний з
яких містить розташовані за абеткою статті. Розділи мають такі назви:

1. «Терміни та поняття загальнометодологічного значення»;

2. «Терміни та поняття структури та змісту українознавства».

Перший розділ приблизно у 30 разів менший за другий. Близько 15 статей
першого розділу безпосередньо стосуються етнологічної проблематики
українознавства (Закономірності етнонаціогенезу, Історична пам’ять,
Народознавство, Українці тощо). У другому розділі таких статей сотні.

Чи є таке структурування оптимальним? Схоже, що ні. Адже воно має кілька
недоліків:

1) непослідовність з погляду відповідності між структурою довідника та
структурою українознавства,

2) недовершеність з погляду відповідності змісту розділів їхнім назвам,

3) недосконалість з погляду забезпечення зручності користування
(фактично 2 словники з однієї теми в 1 палітурці).

Щоб пересічному користувачеві виданням вибрати в проекті
словника-довідника статті певного тематичного спрямування концентра
«Україна–етнос», наприклад, етногеографічного чи етнополітологічного,
треба витратити чимало часу. Цілком прийнятним варіантом структури
словника-довідника є розташування всіх статей за абеткою, не розбиваючи
його словникову частину на розділи. А після останньої статті необхідно
подати покажчик, в якому структурувати всі статті за темами.  До кожної
позиції цього тематичного покажчика навести вичерпний перелік гасел-назв
усіх статей словника-довідника, розташованих за абеткою. Фрагмент
тематичного покажчика може бути, наприклад, таким:

Поселення

Міста в Україні – Артемівськ (Бахмут), Білгород, Броди, Дрогобич,
Коростень, Фастів, Феодосія, Хуст…

Містечка в Україні – Баришівка, Любеч, Форос… 

Сільські поселення в Україні ( села, хутори, слободи тощо) – Чубинське,
Шевченкове, Суботів…

Поселення за межами сучасної території України – Берестя, Калач,
Катеринодар, Кимполунг, Люблін, Новоросійськ, Новочеркаськ, Перемишль,
Сигіт, Острогозьк, Розсош, Стародуб, Сучава, Таганріг, Тамань, Холм,
Ярослав…

Наявність такого покажчика збільшить інформативність видання, системніше
й повніше відобразить структуру українознавства і його зміст, зробить
словник-довідник більш зручним у користуванні. Все це буде корисним і
для концентра «Україна–етнос». До речі, жодне з перелічених поселень не
представлене окремою статтею.

Серед розділів-тем цього покажчика обов’язково треба виділити таку:
«Теорія українознавства», де і перелічити за абеткою назви всіх статей,
присвячених теоретичній частині українознавства. У середині цієї
складової частини покажчика при бажанні можна виділити
підрозділи-підтеми. Зробити це можна, наприклад, таким чином:

Теорія українознавства

Погляди на сутність українознавства –

Об?єкт, предмет і суб?єкт українознавства –

Місце українознавства серед наук –

Методи, підходи й принципи українознавчих досліджень –

Структура українознавства –

Джерела українознавства –

Школи і напрямки в українознавстві –

Гіпотези й теорії в українознавстві –

Значення українознавства для українців, України і людства –

У теоретичному розділі-темі покажчика не варто подавати етнологічні та
деякі інші статті, що безпосередньо не стосуються теорії
українознавства. Наприклад, значну частину статей, вміщених у Розділі 1.
«Терміни та поняття загальнометодологічного значення» проекту
словника-довідника, зокрема: Історична пам’ять, Категорії етнічності,
Полонізація, Русифікація, Самосвідомість, Самоідентифікація.
Українізація, Українофільство, Українофобія, Українці, Закономірності
етнонаціогенезу, Менталітет –  цілком слушно представити не в
розділі-темі «теорія українознавства», а в інших розділах-темах
покажчика.

 Усі назви-гасла проекту словника-довідника можна згрупувати у 2 великі
групи:

1. Найбільшу групу становлять найрізноманітніші назви, що стосуються
України чи українців: назви урядових та громадських установ, закладів,
організацій, політичних партій; назви творів, документів, книг,
періодичних видань; географічні назви; етнічні назви; назви наук; назви
історичних подій тощо;

2. Меншу групу становлять терміни, що вживаються в українознавчих
науках.

Концентр «Україна-етнос» добре представлений у переліку статей в обох
групах гасел-назв. Зміст концентра висвітлюється через статті, які можна
об’єднати в такі великі групи:

1. Статті про українські етнічні спільноти та про зарубіжні, що
представлені на українських землях у минулому чи сьогодні.

2. Статті про територіальні утворення, що мають етнічні відмінності, та
про географічні об’єкти і явища, міцно пов’язані з етнічною реальністю.

3. Статті про науки, в яких пізнається український етнос та чужоетнічна
людність українських земель.

4. Статті про різноманітні об’єкти і явища з погляду етнологічного чи
суміжних наук.

Розглянемо постатейний перелік виділених груп. Група статей про етнічні
спільноти складається зі статей, присвячених сучасним етнічним
спільнотам та з таких, що присвячені неіснуючим сьогодні етнічним
спільнотам. Серед статей про сучасні етнічні спільноти є статті про
народи (етноси) України: Корінний народ, Український народ, Українці,
Караїми, Кримчаки, Кримські татари; та про зарубіжні народи,
представлені сьогодні в Україні своїми етнічними групами: Білоруси,
Бойки, Болгари, Вірмени, Гагаузи, Греки, Гуцули, Євреї, Лемки,
Молдовани, Монголи, Німці, Поліщуки, Поляки, Росіяни, Румуни, Слов’яни,
Тюрки, Хорвати. Авторами статей про сучасні етнічні спільноти є
переважно працівники відділу української етнології НДІУ. З приводу
наведеного переліку виникає запитання – якщо редколегія вважає за
необхідне представити хорватів окремою статтею, то чому тоді на це не
заслуговують серби, грузини чи литовці?

Серед статей про неіснуючі сьогодні етнічні спільноти є такі: Авари,
Алани, Анти, Берладники (бирладники), В’ятичі, Варяги, Венеди (венети),
Волохи, Готи, Гуни, Древляни, Дреговичі, Дуліби (бужани), Волиняни,
Ільменські слов’яни (словени), Кіммерійці, Кривичі, Малороси, Печеніги,
Половці, Поляни, Радимичі, Роксолани, Руси, Русини, Русичі, Русь,
Савромати, Саки, Сармати, Сіверяни, Сінди, Скіфи, Склавини, Сколоти,
Словени-новгородці, Таври, Тавроскіфи, Тиверці, Торки, Уличі, Хозари,
Черкаси, Чорні клобуки, Ятвяги. Авторами статей про неіснуючі сьогодні
етнічні спільноти є переважно працівники відділу порівняльних досліджень
НДІУ.

Статті про територіальні утворення, що мають етнічні відмінності, та про
географічні об’єкти і явища, міцно пов’язані з етнічною реальністю,
становлять досить широке коло. Серед них є статті про
історично-етнографічні території та про історичні землі українців:
Районування України, Етнографічний регіон, Історико-географічні регіони,
Бойківщина, Брацлавщина, Буковина, Берестейщина, Волинь, Верховина,
Гуцульщина, Зелений Клин, Крим, Лемківщина, Малиновий Клин,
Наддніпрянська Україна, Переяславщина, Північна Буковина, Підляшшя,
Побужжя, Покуття, Полісся, Пряшівщина, Сіверщина, Слобожанщина
(Слобідська Україна), Холмщина, Червона Русь, Чорна Русь, Галичина, Дике
Поле, Задунайська Січ, Закарпаття, Південна Україна, Половецька земля,
Прикарпаття, Поросся, Сірий Клин, Таврида, Таврія, Тмутараканська земля,
Україна, Хортиця.

Даний перелік треба доповнити. Не буде зайвою стаття, наприклад, про
Посейм?я. Розповісти про сучасні території сусідніх країн, де є сьогодні
чи куди заходила в минулому суцільна етнічна територія українців, можна
у статтях: Мараморощина, Південна Буковина, Донщина (Подоння), Кубань
(Кубаньщина), Чорноморщина, Ставропільщина (Ставропілля), Надсяння
(Посяння, Засяння).

Статтями: Східний Банат, Північна Добруджа, Північна Польща,
Соболч-Сотмар-Берег, Боршод-Абауй-Земплийн, Воєводина та багатьма іншими
можна доповнити зміст словника-довідника про відокремлені від основного
етнічного масиву поселення українців на територіях сусідніх країн.

Про територіальні групи українців, відірвані від України, йдеться у
багатьох вже перелічених статтях (Зелений клин, Берестейщина…) і в
інших: Західна українська діаспора, Східна українська діаспора тощо.

Серед статей, які, з огляду на їхні назви, крім іншого, мусять бути
присвячені й етнополітичним проблемам українства, є такі: Велика
Україна, Західна Україна, Закерзоння, Мала Русь, Малоросія,
Підкарпатська Русь, Правобережна Україна, Східна Галичина, Східна
Україна, Трансністрія, Угорська Русь.

Чимало статей присвячено колишнім та сучасним
адміністративно-територіальним одиницям, насамперед найвищого рангу.
Цілком логічно сподіватися на відображення в статті, наприклад, про
Донецьку область чи Кіровоградську, історії її заселення, формування
найчисельніших етнічних груп, особливостей сучасної етнічної ситуації в
області, її відбиття в політичній площині тощо. Серед статей цієї
спрямованості бачимо такі: Адміністративний устрій української держави
ХІІІ ст., Адміністративний устрій Гетьманщини, Адміністративний устрій
Київської Русі, Адміністративно-територіальний устрій України, Белзьке
воєводство, Область, Донецька область, Київ – столиця України, Київська
область, Кіровоградська область, Львівська область, Миколаївська
губернія, Миколаївська область, Полтавська область, Новоросія,
Новосербія, Райхскомісаріат «Україна», Слов’яно-Сербія, Малоросійське
генерал-губернаторство (1802–1956 рр.), Малоросійська губернія,
Генеральна губернія, Генерал-губернаторства в Україні,
Генерал-комісаріати (1941–1944 рр.), Гебітскомісаріати (1941–1944 р.).
Чомусь сучасні області України представлені в проекті словника-довідника
вибірково – одні є, інших немає, так само й губернії. Якщо у
словнику-довіднику є області й губернії, тоді мусять бути полки і
воєводства. Адже історія воєводств і полків стосується концентра
«Україна–етнос» не менше, ніж історія губерній і, тим паче, областей.
Якщо обсяг довідника не дає змоги подати окремі статті про всі
адміністративно-територіальні одиниці найвищого рангу, що існували на
етнічній території українців, тоді логічним буде видалити з проекту
словника-довідника статті про окремі області й губернії, але згадати їх
у загальних статтях «Область», «Адміністративно-територіальний устрій
України» тощо, але доповнити їх перелік такими: Губернія, Воєводство,
Земля, Князівство, Округа і, можливо, іншими (повіти, волості, жупи).

 Є статті і про міста, що відіграли важливу роль в історії українського
народу чи справляють сьогодні великий вплив на його суспільно-історичний
поступ, зокрема про такі: Харків, Одеса, Львів, Галич, Глухів, Батурин,
Черкаси, Чернігів, Чигирин.

Немає статей про міста: Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя,
Миколаїв, Маріуполь, Луганськ, які є важливими економічними центрами
країни. Такі адміністративні, культурні, історичні чи
військово-стратегічні центри, як, приміром, Рівне, Луцьк, Бахчисарай,
Севастополь, Керч, Узин, також заслуговують на окремі статті.

Перелік статей про зарубіжне українство, про різноманітні зв’язки між
українським суспільством і зарубіжжям варто доповнити, зокрема, такими
статтями: Варшава і Україна, Вашингтон і Україна, Відень і Україна,
Санкт Петербург і Україна, Москва і Україна, Торонто і Україна, Руський
Керестур  –  «матір усіх русинів» Сербії.

Географічне середовище українського етносу, географічні об’єкти і явища,
що міцно пов’язані з етнічною реальністю, представлено такими статтями:
Борисфен, Дніпрові пороги, Дністер, Довкілля, Ландшафтно-етнічний
притулок української нації, Ландшафт, Природа України,
Природно-кліматичні зони, Рельєф України, Славутич тощо. Цей перелік
варто доповнити, наприклад, статтями про Тузлу (острів), Чорне море,
Чорнозем, Український кристалічний щит, Донбас, Кривбас, Уранові руди
України, Корисні копалини України, Український ліс тощо.

Етнологічний погляд, певно, буде представлений у статтях про державні
утворення, що існували на українській території чи контролювали її певну
частину, та про автономії: Імперія, Державний устрій,
Культурно-національна автономія, Московія (Московщина), Біла Русь,
Боспорське царство, Велика Скіфія, Велике князівство Литовське, Велике
князівство Московське, Велике князівство Руське, Кримська АРСР,
Молдавська АСРР, Чернігівське князівство, Хозарський каганат, Українська
Держава (Гетьманат 1918 р.), Радянська Соціалістична Республіка Тавриди,
Кубанська Народна Республіка, Коронний край, Донецько-Криворізька
Радянська Республіка, Гуцульська Республіка, Галицька Соціалістична
Радянська Республіка, Галицьке князівство, Галицько-Волинське
князівство, Сарматія, Республіка Таврида, Річ Посполита, Ногайська орда,
Київська Русь, ЗУНР (ЗОУНР), Росія, Російська імперія, Ольвія,
Карпатська Україна, Придністров’я, Українська Народна Республіка (УНР),
Українська РСР (Радянська «УНР», УСРР). Даний перелік також потребує
доповнення, наприклад, такими статтями: Золота орда, Переяславське
князівство, Кримське ханство.

Окрему групу становлять статті, присвячені військово-адміністративним
утворенням, які стосуються концентра «Україна–етнос», зокрема:
Усть-Дунайське (Буджацьке) козацьке військо (1806–1807 рр.),
Чортомлицька Січ, Дунайське (Новоросійське) козацьке військо (1828–1869
рр.), Олешківська Січ, Кубанське козацьке військо.

Статті про науки, в яких пізнається український етнос та чужоетнічна
людність українських земель, становлять досить велику групу. До неї
входять статті з історії і теорії українознавства, в яких ідеться і про
етнологічну складову українознавства, і про джерела й теоретичні основи
інших наук, спрямованих на пізнання етносів: Історіографія
українознавства, Концентри українознавства, Методи українознавчих
досліджень, Методика українознавства, Методологія українознавства,
Структура українознавства, Українознавчі центри, Функції українознавства
тощо.

Статті про українознавчі науки, про українознавчі чи пов’язані з
українознавством вчення,  теорії, напрямки, концепції, ідеї, що
стосуються концентра «Україна–етнос» є надто важливими для гідного його
представлення, перелічимо їх: Аксіологія етнічна, Антинорманська теорія,
Антропологія, Археографія, Археологія, Географія, Геополітична ідея,
Державницький напрям в історіографії, Демографія, Етнічна антропологія,
Етнічна соціологія, Етнографія, Етнодержавознавство, Етнокультурологія,
Етнолінгвістика, Етнологія політична, Етнологія, Етнопедагогіка,
Етнополітична думка, Етнополітологія, Етносоціологія, Етноцентризм,
Історична географія, Історична етнологія, Історична наука,
Історіографія, Історія української літературної мови, Історія України
(наука), Лінгвістична географія, Літературознавство України,
Народознавство, Національна міфологія, Національна психологія, Новітня
українська історіографія, Норманська теорія, Нумізматика, Ономастика,
Палеоантропологія, Палеографія, Пам’яткознавство, Політична психологія,
Політологія, Сходознавство, Топоніміка, Українська геополітична думка,
Українська державницька ідея, Фольклористика тощо.

Статті про різноманітні об’єкти і явища з погляду етнологічного чи
суміжних наук становлять найчисельнішу групу термінів, що розкривають
зміст концентра «Україна–етнос». Серед них виділимо групу статей про
етнічні та інші суспільні процеси, що безпосередньо стосуються етнічної
історії і сучасного розвитку українського етносу, зокрема: Асиміляція
(етнічна), Велике переселення народів, Відродження української культури,
Внутрішньоетнічні процеси, Генезис (етносу, нації), Еміграція, Етнічна
інтеграція, Етнічний процес, Етнічні процеси, Етногенез, Етнокультурна
адаптація, Етнонаціональне відродження, Індустріалізація України,
Історичний процес, Імміграція, Колонізація, Міграція, Мовна асиміляція,
Мовно-національне відродження, Переселення, Полонізація, Російщення,
Русифікація, Суверенізація, Українізація, Українізація армії,
Українізація флоту, Українське національне відродження, Урбанізація,
Формування етносу. Тут варто додати статтю «Соціалізація» та, можливо, й
інші.

Серед статей, де висвітлюються різні соціальні групи всередині
українського етносу й  етнічна будова української нації, є такі: Волхви,
Етнічна група, Етнічна еліта, Етнічна меншина, Етнічна спільність
(спільнота), Етнічна структура населення України, Етнічний склад
населення України, Етнокультурна спільність, Етносоціальна спільність,
Мовна група, Мовно-культурна група, Поміщики, Посполиті, Реєстрові
козаки, Російськомовне населення, Селянство України, Смерди, Субетнічна
спільність, Українська інтелігенція, Церковні селяни, Шляхта, Виписні
козаки, Запорозькі козаки.

Серед останньої групи статей широко представлена етнологічна,
політологічна, історична, культурологічна, соціологічна, мовознавча та
інша термінологія, яка є інструментом вивчення матеріальної і духовної
культури української людності та різних сторін її буття: Автохтони,
Архетипи, Билини, Історична пам?ять, Категорії етнічності, Менталітет
(ментальність), Самосвідомість, Українство, Архітектура (українська),
Березіль, Водяник, Вертеп, Етнічна автономія, Етнічна батьківщина,
Етнічна виключність, Етнічна екологія, Етнічна злагода, Етнічна
ідентичність, Етнічна комунікативна валентність, Етнічна конфліктологія,
Етнічна культура, Етнічна маргінальність особи, Етнічна міграція,
Етнічна пам’ять, Етнічна політика, Етнічна популяція, Етнічна
психологія, Етнічна самоідентифікація, Етнічна свідомість, Етнічна
територія, Етнічна традиція, Етнічна цілісність, Етнічне та соціальне в
українській нації, Етнічний анклав, Етнічний егоїзм, Етнічний звичай,
Етнічний код, Етнічний менталітет, Етнічний сепаратизм, Етнічний статус,
Етнічний стереотип, Етнічний субстрат, Етнічний центризм (етноцентризм),
Етнічна межа, Етнічні потреби, Етнічні почуття, Етнічні стереотипи,
Етнічність, Говірка, Дажбог, Деетнізація, Діалекти, Домовик, Думи,
Духовна пам’ять (українського народу), Духовний простір, Духовність,
Ендоетнічність, Етнодуховна культура, Етноконфесійність, Етнокультурний
ареал, Етнокультурний ідеал, Етномовні характеристики населення,
Етнонаціональна образа, Етнонаціональна політика України,
Етнонаціональне буття, Етнополітична поведінка, Етнополітична
свідомість, Етнополітичний простір, Етнорегіональна структура України,
Етнос, Етнос–нація–людство, Етносоціальна культура, Етносоціум,
Етносуспільне буття, Етноцид, Загадка, Зарубинецька культура, Звичаєве
право, Ідентичність етнічна, Ідентичність національна, Імперське
мислення, Індоєвропейська спільність, Індоєвропейські мови, Комаровська
культура, Колядки, Козацьке звичаєве право, Конфесії, Корінний народ,
Кошовий отаман, Кріпацтво, Культурна спадщина, Культурні цінності,
Культурно-національні товариства, Купала, Курінний отаман, Кустарні
промисли (в Україні), Лужицька культура, Мавки, Мамай, Мандрівні
друкарні, Мандрівні дяки, Мовна карта України, Мовна ситуація, Наказний
гетьман, Наказний гетьман, отаман, Народ України, Народна педагогіка,
Народна просвіта, Народна творчість, Народна усна словесність, Народний
календар, Народники, Народні звичаї та обряди, Народність,
Народорозмовна мова, Народ-етнос, Населення України.

Про українську націю, крім інших,  є такі статті: Відродження нації,
закономірності етнонаціогенезу, Націобудівництво, Націократія,
Націоналізм, Націоналізм інтегральний, Націонал-комунізм,
Націонал-патріотизм, Національна безпека України (зовнішня та
внутрішня), Національна гідність, Національна гордість, Національна
держава, Національна еліта, Національна єдність, Національна ідеологія,
Національна ідея, Національна культура, Національна меншовартісність,
Національна мова, Національна освіта, Національна політика, Національна
релігія, Національна самоповага, Національна самосвідомість, Національна
свідомість, Національна символіка, Національна специфіка української
літератури, Національна спільнота, Національна церква, Національна
школа, Національне виховання, Національне державотворення, Національне і
соціальне, Національне питання, Національне самовизначення,
Національний  ідеал, Національний адміністративний район, Національний
архетип, Національний інтерес, Національний прогрес, Національний
характер, Національні відносини, Національні і загальнолюдські інтереси,
Національні і загальнолюдські цінності, Національні інтереси України,
Національні основи виховання, Національні почуття, Національні права,
Національні символи, Національність, Національно-визвольний рух в
Україні, Національно-державне будівництво, Національно-державне
відродження, Національно-культурна ідентичність, Національно-образна
картина світу, Національно-персональна автономія,
Національно-територіальна автономія, Нація державна і недержавна, Нація
і держава, Нація і свобода, Нація і суспільство, Нація й людство, Нація
та етнос, Нація українська, Нація як етносоціальний організм, Основні
права нації, Основні принципи забезпечення національної безпеки. У
частині перелічених статей розглянуто не так націю, як етнос, прикметник
«національний» вжито в значенні «етнічний».

Важливі документи і події української історії, пов?язані з політичним,
економічним, культурним розвитком українського етносу, висвітлюються в
багатьох статтях, наприклад, у таких: Декларація Директорії 26 грудня
1918 р., Декларація прав національних меншин України, Декларація про
державний суверенітет України, Договір між УНР і Польщею 21.04.1920 р.,
Договірні статті українських гетьманів, Договори Київської Русі з
Візантією (911, 944, 971 рр.), Емський акт 1876 р., Зборівський договір
1649 р., Московський договір 1654 р., Союзний договір 1922 р.,
Українсько-шведський договір 1657 р., Ультиматум РНК РРФСР Центральній
Раді.

Визначні історичні події в історії українського народу висвітлюються і в
інших статтях словника-довідника: Валуєвський циркуляр, Воєнний
комунізм, Возз?єднання українських земель, Відокремлення школи від
церкви, Відокремлення церкви від держави, Визвольна війна українського
народу 1648–1657 рр., «Вісла» акція, Всесвітні форуми українців,
Грюнвальдська битва, Губернські українські національні з’їзди, З’їзд
поневолених народів у Києві (1917 р.), З’їзд представників українського
населення Холмщини , Західний похід українського війська, Зборівська
битва 1649 р., Зимові походи Армії УНР, Кальницька оборона 1671,
Конотопська битва, Корсунська битва 1648 р., Корсунська рада 1632 р.,
Корсунська рада 1657 р., Корсунь-Шевченківська операція 1944 р.,
Кревські унії (1385–1386 рр.), Кримська війна 1853–56 рр., Кримська
конференція 1945 р., Кримська операція 1941 р., Кримська операція 1944
р., Кримські походи 1687 і 1689 рр., Курська битва 1943 р., Любецький
з’їзд князів (1097 р.), Люблінська унія 1569 р., Лютезький плацдарм 1943
р., Лютнева революція 1917 р., Лядська трагедія 1906 р., Львівський
процес ОУН 1936 р., Львівський собор 1629 р., Львівський собор УГКЦ
(1946 р.), Міжнародні конгреси україністів, Пилявецька битва 1648 р.,
Полуботківців виступ 3.07.1917, Революція 1905–1907 рр., Селянська
реформа 1861 р., Синьоводська битва 1632 р., Українські військові з’їзди
в Києві 1917 р., Українські національні Установчі збори в УНР,
Унковського Григорія дипломатична місія 1649 р., Хотинська битва 1673
р., Хрещення Київської Русі, Чорнобильська катастрофа (1986 р.).

Значну кількість становлять статті, присвячені українським та іншим
військовим формуванням, керівним органам збройних сил тощо, особливо
козацького періоду та ХХ ст., серед них є такі: Другий український полк
ім. П.Полуботка, Запорозька Січ, Запорозьке Військо, Українська Галицька
Армія (УГА), Українська Генеральна Морська Рада, Українська Національна
Армія (УНА), Українська Повстанська Армія (УПА), «Роланд» (батальйон),
Українські Січові Стрільці, Червона Українська Галицька Армія, Червоне
козацтво, Червоні Українські Січові Стрільці (ЧУСС), Чорноморський флот
у 1917–1920 рр.

Політичні організації українців та сусідів також широко представлені в
довіднику-словнику, наприклад, подано такі статті: Народний Рух України
(НРУ), Організація Українських Націоналістів (ОУН) РСДРП, Союз
визволення України, Союз гетьманців-державників, Союз українських
автономістів, Спілки визволення України, Українська комуністична партія,
Комуністична партія України, Конгрес Українських Націоналістів (КУН),
Ленінська комуністична спілка молоді України, Товариство Українських
Поступовців (ТУП), Українська Військова Організація (УВО), Українська
Гельсінська Спілка (УГС), Українська Головна Визвольна Рада (УГВР),
Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська комуністична
партія (боротьбистів), Український національний союз (УНС), Український
Січовий союз, Українські політичні партії.

Не оминули увагою і релігійні організації, серед статей про них маємо й
такі: Релігійні конфесії в Україні, Українська Православна Церква (УПЦ
київського патріархату), Українська Православна Церква (УПЦ московського
патріархату), Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ ),
Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), Молокани.

Перелік періодичних видань, що мали чи мають стосунок до українознавства
й зокрема до концентра «Україна–етнос» («Український історик» – науковий
часопис з української історіографії, Український історичний журнал
тощо), можна значно розширити.

Урядові та громадські установи, організації, що мали чи мають вплив на
етнічний розвиток української людності, представлено такими статтями:
Всеукраїнський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини,
Всеукраїнський археологічний комітет (ВУАК, 1924–1934), Всеукраїнське
товариство ім. Г. Ващенка, Всеукраїнське товариство української мови ім.
Т. Шевченка, Всеукраїнське товариство культурних зв’язків з-за кордоном,
Всеукраїнське етнографічне товариство, Всеукраїнська спілка краєзнавців,
,,Земля і воля” (1861–1862, 1876 рр.), Історико-культурні заповідники,
Історичне товариство Нестора-літописця, Києво-Печерський
історико-культурний заповідник, Київський центральний архів давніх
актів, Кирило-Мефодіївське товариство, Львівський історичний музей,
Львівський міський промисловий музей, Львівський університет, Музеї,
Музей етнографії та художнього промислу, НАН України (УАН, ВУАН, АН
УРСР, АН України), Наукові товариства, Національний художній музей
України, Одеський археологічний музей, Радянська школа (видавництво),
Союз українок, Спілка жінок України, Спілка політв’язнів України, Спілка
українського студентства, Спілка української молоді, Український
національний козацький рух – УНАКОР, Українські етнічні центри за
кордоном, Конгрес українців Канади (КУК), Громадські об’єднання в
Україні, Губернські комітети охорони пам’яток мистецтва і старовини,
Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва, Київський
художньо-промисловий і науковий музей, Київське товариство охорони
пам’яток старовини, Київське товариство старожитностей і мистецтв (1897
р.), Київський воєнно-історичний музей, Комітет охорони пам’ятників
історії та мистецтва УАН, Комітет охорони та збереження
історично-культурних цінностей, Київський відділ російського
воєнно-історичного товариства, Крайові інспектури охорони пам’яток
культури, Крайові комісії охорони пам’ятників культури, Культурна спілка
українських трудящих в ЧСР, Книжкова палата України, Світова федерація
українських жіночих організацій, Світова федерація українців, Світовий
конгрес українців (СКУ), Товариство прихильників української мови,
літератури і штуки, Товариство спільного обробітку землі, Товариство
української мови ім. Т.Г. Шевченка, Українська Всесвітня Координаційна
Рада  (УВКР), Церковно-архітектурний музей (у Києві), Шевченківський
національний заповідник у м. Каневі, Церковно-архітектурне товариство,
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв, Центральний
комітет охорони пам’яток старовини і мистецтва, Український комітет
охорони пам’яток культури.

Про освітні й наукові заклади, організації йдеться у статтях: Земські
школи, Середня школа, Одеський національний ун-т, Таврійський
національний  ун-т, Києво-Могилянська академія, Київський ун-т ім. Т.
Шевченка, НТШ ім. Т. Шевченка, Галагана колегія, Ін-т археографії НБ ім.
Вернадського, Ін-т археології НАН України, Ін-т біографій Національної
бібліотеки України ім. В. Вернадського, Ін-т історії України НАН
України, Ін-т літератури ім. Т. Шевченка, Ін-т мовознавства НАН України,
Ін-т народознавства НАН України, Ін-т політичних, етнонаціональних
відносин, Ін-т рукопису Національної б-ки України ім. В. Вернадського,
Ін-т сходознавства (1930 р.), Ін-т сходознавства ім. А. Кримського НАН
України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М.С.
Грушевського НАН України, Ін-т української наукової мови, Ін-т
українознавства  МОН України, Ін-т українознавства ім. І.П. Крип’якевича
НАН України, Ін-т фольклористики НАН України, Історична комісія НТШ,
Київське тов-во грамотності, Етнографічна комісія при ВУАН 1921–1930
рр., Знання (товариство), Перша українська гімназія у Києві (1917),
Прикарпатський національний ун-т, Республіканська асоціація
українознавців 1989 р., Тимчасова комісія для розгляду давніх актів,
Товариства грамотності, Українська Вільна Академія Наук (УВАН),
Українська Господарська академія у Подебрадах, Українська Академія
мистецтв, Українська енциклопедія (УЕ), Українська
Могилянсько-Мазепинська Академія Наук, Українське богословське наукове
т-во, Українське генеалогічне і геральдичне т-во, Українське історичне
товариство, Українське наукове т-во дослідження й охорони пам’яток
старовини, Українське наукове т-во ім. Т. Шевченка у Києві, Українське
супільно-культурне т-во, Українське товариство охорони пам’яток історії
та культури (1966 р.), Український високий педагогічний ін-т ім. М.
Драгоманова, Український військовий клуб ім. гетьмана П. Полуботка,
Український Вільний Університет (УВУ), Український Київський державний
університет (1918–1920), Український комітет краєзнавства, Український
конгресовий комітет Америки (УККА), Український науковий інститут у
Берліні (1926–1945 рр.), Український науковий інститут у Варшаві,
Український соціологічний інститут у Відні, Український соціологічний
інститут у Празі, Уніатські школи, Міжнародне т-во ім. М. Грушевського,
Міжнародна асоціація україністів (МАУ), Міжнародна вільна Академія наук
у Парижі, Міжнародна комісія з розслідування голоду в Україні 1932–1933
рр., Шкільна Рада УККА, Церковно-парафіяльні школи, Народні школи. Серед
перелічених закладів освіти і науки та організацій науково-освітньої
спрямованості чимало таких, що зробили чи роблять вагомий внесок у
дослідження концентра «Україна–етнос» та в донесення результатів
досліджень до учнів, студентів, викладачів та широких кіл громадськості.
Звичайно, не всі вони рівною мірою стосуються концентра «Україна–етнос»,
проте в кожній з цих статей мусить бути принаймні згадана українознавча
діяльність і бажано, щоб автори спромоглися представити
етноконцентричний напрямок.

Велику кількість статей присвячено урядам та урядовим інституціям, що
визначали чи суттєво впливали на характер суспільно-політичного життя
українського суспільства на певній території у той чи інший час, серед
них такі: Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУЧК), Всеукраїнська
Національна Рада УНР, Всеукраїнська рада військових депутатів,
Всеукраїнська рада робітничих депутатів, Всеукраїнська Рада селянських
депутатів, Всеукраїнський надзвичайний комітет по боротьбі з
неписьменністю, Генеральна військова канцелярія, Генеральна військова
рада, Генеральна Рада, Генеральна скарбова канцелярія, Генеральна
старшина, Генеральний бунчужний, Генеральний Малоросійський суд,
Генеральний обозний, Генеральний осавул, Генеральний писар, Генеральний
підскарбій, Генеральний Секретаріат (1917–1918 рр.), Генеральний суддя,
Генеральний хорунжий, Гетьманщина, Глави урядів (УНР, УСРР, ЗУНР),
Головна українська еміграційна рада, Головна Українська Рада (Львів,
2.08.1914 р.), Головний Військовий Штаб УПА, Головний отаман, Державна
народна рада УНР, Державний комітет України у справах національностей і
міграції, Державний секретаріат ЗУНР-ЗОУНР, Державний Сенат Української
Держави, Державний центр УНР в екзилі, Державні органи УРСР у справах
національних меншин, Дипломатична і консульська служба УНР і Української
Держави, Директорія Криму, Директорія, Кабінет Міністрів України,
Комітет Української Центральної Ради (Мала Рада), Конституційний Суд
України, Народні збори Західної України, Органи управління закордонними
справами в Українській державі, Президія Верховної Ради, Рада міністрів
Української держави, Рада Народних Міністрів УНР, Рада Народних
Представників, Рада національної безпеки і оборони України, Рада січової
старшини 1648–1781 рр., Ради робітничих депутатів з 1905 р., Ради
селянських депутатів, Ради солдатських депутатів в Україні (1917 р.),
Раднарком УРСР, Тимчасовий уряд, Українська Народна Рада Пряшівщини,
Українська Національна Рада в Києві (1941–1942 рр.), Українська
Центральна Рада, Український Військово-Революційний Комітет, Український
державний центр, Уряд Півдня Росії, Уряд УНР в екзилі, Центральна
комісія у справах національних меншин при ВУЦВК, Малоросійська Колегія,
Малоросійський Приказ.

Чимало статей довідника стосуються організації державної влади в
Україні,  державних символів, державних відзнак. Крім статей,
перелічених раніше в інших тематичних групах, у цій групі є такі:
Державна влада в Україні, Державне будівництво в Україні, Державна мова,
Державна символіка України (герб, прапор), Державний герб України
(великий і малий), Державний гімн України, Державний кордон України,
Державні нагороди ЗУНР, Державні нагороди незалежної України, Державні
нагороди УНР, Державні нагороди УРСР, Державні премії, Законодавство
України, Збройні Сили України, Українська козацька держава.

Крім перелічених у даній статті назв статей словника-довідника, є у
ньому ще 100–150 таких, що розкривають більшою чи меншою мірою зміст
українознавчого концентра «Україна–етнос».

Аналіз змісту статей, наявних на даний час у проекті словника-довідника,
дає змогу стверджувати, що українознавча якість певної частини статей
невиразна, окремі статті залишаються типовими краєзнавчими чи
історичними. Та саме доповнення етнологічним змістом може більшість з
них вивести на рівень українознавчих. Адже осмислення певного об’єкта чи
явища у зв’язку з минулим, сучасним чи можливим майбутнім розвитком
українського етносу (народу) є важливою складовою українознавчої
діяльності. Якщо ж надати українознавчої якості певним статтям
неможливо, тоді варто подумати, чи заслуговують такі статті на те, щоб
їх залишили в українознавчому виданні.

У тексті даної статті вже наведено конкретні результати вивчення проекту
наукового енциклопедичного понятійно-термінологічного словника-довідника
«Українознавство» і конкретні пропозиції, спрямовані на поліпшення
представлення концентра «Україна–етнос». Проте необхідно наголосити на
наступному:

1. Поняття і терміни концентра «Україна–етнос» у проекті
понятійно-термінологічного енциклопедичного довідника «Українознавство»
представлені досить широко. Більшість статей довідника стосуються
етнологічної проблематики українознавства, понад 10 % статей довідника
присвячено етнічним спільнотам та термінам і поняттям української
етнології і суміжних наук. У процесі подальшої роботи над виданням є всі
можливості покращити його етноконцентричне наповнення та інші якості як
енциклопедичного видання.

2. З метою поліпшення представлення у довіднику його важливої складової
– концентра українознавства «Україна–етнос», а також усього видання,
доцільно зробити наступне:

1) Переглянути й змінити вимоги щодо змісту й оформлення статей, а саме:

а) збільшити максимальну межу кількості видань, наведених у списку
літератури, до 20 позицій,

б) пов’язати тематично близькі статті одна з одною шляхом наведення
їхніх назв у кінці статті, в дужках (перед списком літератури), бажано
тим же шрифтом, яким вони подаються на початку кожної статті,

в) зобов’язати авторів статей висвітлювати зв’язок описуваних ними
об’єктів та явищ з українським етносом (українським народом), зокрема з
його матеріальною і духовною культурою, з його географічним середовищем,
з його відтворенням, з його розвитком;

2) Змінити структуру видання, зробити тематичний покажчик до всіх статей
словника-довідника;

3) Доповнити зміст довідника етнологічними статтями, надати певним
статтям етноконцентричного змісту.

Поєднати термінологічність з енциклопедичністю, комплексно і
збалансовано представити всі концентри українознавства досить складно,
але можливо. Науковий енциклопедичний понятійно-термінологічний
словник-довідник «Українознавство» може стати вагомим науковим доробком
до сучасного українознавства з гідно представленим концентром
«Україна–етнос».

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020