Реферат на тему:
Йосип Племель. Сторінки біографії видатного вченого
Український народ, прагнучи бачити нашу державу розвиненою і багатою,
повинен об’єктивно оцінювати уроки минулого, аналізувати проблеми
сучасності, давати науковий прогноз і спроектувати модель майбутнього.
Історична пам’ять – це уроки і критерії оцінок людей, процесів,
тенденцій. Минуле дійсно важить багато, але ми маємо бачити історію не
однолінійно, а в усій її повноті. Досліджуючи складну історію
Української держави, її переломні періоди, які впливали на подальшу долю
і розвиток країни у майбутньому, ми маємо подбати про цивілізоване
ставлення до вчених-чужинців, які волею обставин опинилися на
українській землі, працювали та прямо чи опосередковано своєю
викладацькою та науковою працею сприяли розвитку науки нашого краю,
прагненню громадян до знань. З цієї ж причини відкриті й розбудовані
чужою владою університети слід розглядати, передусім, як осередки науки
й освіти, а вже потім – як засоби ідеологічного панування, адже вони
сприяли зародженню наших наукових традицій, зокрема математичних.
Важливе місце в історії започаткування математичної науки на належному
рівні, створенні математичної школи і напрямків математичних досліджень,
у доборі науково-педагогічних кадрів у Чернівецькому університеті
належить Йосипу Племелю (1873-1967) – професору Чернівецького
(1907-1917) та Словенського (1919-1957) університетів,
члену-кореспонденту Югославської академії наук і мистецтв, а також
Сербської, Баварської академій наук і дійсному члену Словенської
академії наук, відомому математичній громаді світу.
Відсутність в українській науковій літературі біографії цього вченого та
аналізу його наукової спадщини є певною прогалиною, яку деякою мірою
ставить за мету заповнити подана робота.
Йосип Племель народився 11 грудня 1873 р. у Град-на-Блед, селищі на
березі озера Блед, розташованому на північному заході Словенії, що
знаходиться на північному заході від Любляни, на висоті 475 м. над
рівнем моря у підніжжя Юліанських Альп. Батьком Йосипа – Урбан Племель –
тесля, що господарював на маленькому клаптику землі, а матір – Марія
Мрак. Батько помер, коли хлопчику минув рік, тож його матері довелося
дбати про сім’ю в дуже важких умовах. Словенія на той час вже протягом
500 років, знаходилася під владою Австрійських Габсбургів однак
приблизно в цей період словенці, серби і хорвати почали шукати шляхи
здобуття незалежності від Австрії, обговорювали різні ідеї політичного
союзу. Пізніше така політична атмосфера значно вплинула на кар’єру
Племеля.
Незважаючи на важке фінансове становище сім’ї, Йосип здобув освіту, яка
в майбутньому дозволила йому реалізувати свої здібності, котрі вчителі
помітили ще в початковій школі. Після закінчення початкової школи
Племель продовжив навчання в середній школі у Любляні (з 1886 по 1894
рр.), де за чотири роки навчання опанував всю шкільну програму з
математики. Виявивши схильність до викладання, готуючи інших учнів до
випускних іспитів, хоча був набагато молодший за тих, кого навчав. З
п’ятого року навчання він почав вивчати математику „вищого” рівня.
Окрім математики, Йосип цікавився природничими науками, особливо
астрономією. Вже у середній школі він вивчав механіку небесних тіл як
теоретично, так і практично, проводячи багато вечорів за спостереженням
зірок і планет. Його зір був настільки гострим, що він міг бачити
планету Венеру в денний час.
У 1894 р. Племель склав випускні іспити і вступив на факультет
природничих наук Віденського університету для вивчення трьох улюблених
шкільних предметів – математики, фізики й астрономії. Йому поталанило
вчитися у відомих лекторів: професора з аналізу Густава Ріттера фон
Есшеріха, а Леопольда Бернарда Гегенбауера (призначений професором у
1893р.), і Франца Мертена (призначений професором у 1894р.), які навчали
його алгебри й теорії чисел. Лекції з фізики читав Людвіг Больцман –
найвідоміший з його вчителів, що був призначений на кафедру теоретичної
фізики у 1894, а лектором з астрономії – Едмунд Вейс. Племель займався
науковими дослідженнями під керівництвом Есшеріха й у травні 1898 р.
захистив докторську дисертацію під назвою „Про лінійні однорідні
диференціальні рівняння з постійними періодичними коефіцієнтами”.
Роки, проведені Племелем у Віденському університеті, були періодом
політичних подій, що в майбутньому призвели до здобуття Словенією
незалежності від Австрійського правління і наступного утворення
Югославії. У той час у Словенії створювалися перші політичні партії і
Племель підтримував їхні програми.
Після присвоєння докторського ступеня, Племель виїхав до Німеччини, де
продовжив навчання в Берліні (1899/1900) під керівництвом німецьких
математиків Фердінанда Георга Фробеніуса і Лазаруса Іммануеля Фукса, а
потім у Геттінгені (1900/1901) під керівництвом Фелікса Христіана Клейна
і Давида Гільберта, де лекції з теорії інтегральних рівнянь Фредгольма
читав Холмгрен. Гільберт відзначав важливість теорії Фредгольма і з
цього часу в Геттінгені розпочалися дослідження з цієї тематики. Племель
зробив у них вагомий внесок і був одним з перших, хто досягнув значних
успіхів у цьому напрямку.
У квітні 1902 р. його призначено приват-доцентом Віденського
університету, а з 1906 р. – Племель став доцентом Віденського технічного
університету. Проте Йосип Племель обіймав цю посаду один рік, оскільки в
1907 р. був призначений ад’юнкт-професором Чернівецького університету
(можливо, за рекомендацією свого учителя професора Віденського
університету Густава Ріттера фон Есшеріха), а в 1908 р. – професором
математики. З 1912 по 1913 р. він обіймав посаду декана факультету.
Безсумнівно, з приходом Й.Племеля в Чернівецький університет розвиток
математичної науки в ньому значно пожвавився. У ці роки він був
зарубіжним членом Німецького математичного товариства, користувався
авторитетом серед математичної спільноти Австрії, зробив вагомий внесок
у розвиток математичної освіти й науки на Буковині. За його наукові
розробки в галузі інтегральних рівнянь й теорії потенціалу, що були
підсумовані та опубліковані в 1911 р. [1], Племеля визнано гідним
нагороди Принца Яблоновські, а у 1912 р. – нагороди Річарда Ліебена.
Остання нагорода присуджена вченому у Відні: „ … за видатні праці в
галузі математики і прикладної математики, написані австрійськими
математиками за останні три роки”.
?????¤?¤?$?????:?математиком Австрії напередодні здобуття незалежності
різними націями, що входили до складу Австрійської імперії. Ідею
незалежності націй підтримував і Племель. Він продовжував працювати в
Чернівецькому університеті й у роки Першої світової війни, коли рух за
незалежність Словенії від Австрії продовжував наростати. Після укладення
договору Австрії з Німеччиною проти Антанти, боротьба за незалежність
посилилася, призвівши до утворення у квітні 1915 р. Югославського
комітету, що складався з біженців, які проживали у Парижі й Лондоні. У
1917 р. через політичні переконання Племеля уряд Австрії змусив його
залишити Чернівці, і він перебрався на північ, у Богемію (Моравська). 20
липня 1917 р. Югославський Комітет разом з урядом Сербії у вигнанні
видав Декларацію Корфу, яка проклала шлях до створення
південнослов’янської держави сербів, хорватів і словенців. Королівство
сербів, хорватів і словенців (яке в 1929 р. стало Югославією) було
утворено 1 грудня 1918 р. Наприкінці Першої світової війни однією із
змін карти Європи стало те, що Чернівці стали румунським містом.
Уряд Словенії утворив комісію для розгляду питання про відкриття
університету в Любляні як Словенського і Племеля було призначено її
членом. Фактично Люблінський університет було засновано у 1595 р., але
створення Словенського університету був важливим кроком на шляху до
незалежності Словенії. Люблінський університет повторно відкрився як
Словенський у 1919 р., і Племель став його першим ректором. У цьому ж
році Його також призначили на посаду професора математики факультету
гуманітарних і математичних наук. Після Другої світової війни він
працював на факультеті природничих наук и технології (FNT). Звільнився у
1957 р., після 40 років читання лекцій з математики.
Один з найвідоміших учнів Племеля в Любляні І. Відав згадує: „Приймаючи
посаду в Люблінському університеті, Племель фактично приніс у жертву
свою кар’єру вченого. У роки, проведені в Любляні, Племель в умовах
дефіциту спілкування з науковим світом, професійного усамітнення,
погіршення стану здоров’я, більше навчав, ніж створював нове”[2].
Переїзд Йосипа Племеля у 1919 р. до Любляни мав важливе значення для
розвитку математики в Словенії: „Присутність Племеля в Любляні мала
першочергове значення для розвитку математики й інших точних наук у
Словенії. Кілька поколінь математиків здобули певні успіхи, навчаючись у
нього. Він звичайно читав загальний курс математики і трирічний курс
лекцій з диференціальних рівнянь, теорії аналітичних функцій і алгебри,
включаючи теорію чисел”[2]. Будучи прекрасним педагогом, він підготував
кілька поколінь математиків та інженерів. Найвідоміший його учень – Іван
Відав.
Лекції з цих курсів стали основою для написання трьох підручників,
опублікованих Словенською Академією природничих і гуманітарних наук
(SAZU) після Другої світової війни: 1) «Теорія аналітичних функцій»
(1953), 2) «Диференціальні й інтегральні рівняння. Теорія і
застосування» (1960), 3) «Алгебра і теорія чисел» (1962).
Йосипа Племеля було обрано членом-кореспондентом JAZU в Загребі
(Хорватія) у 1923 р., членом-кореспондентом SANU в Белграді у 1930 р. й
дійсним членом SAZU з часу її утворення у 1938 р. У 1954 р. він одержав
найвищу нагороду за дослідження в Словенії – Presernova nagrada Prize і
в цьому ж році був обраний членом-кореспондентом Баварської Академії
наук у Мюнхені.
У 1963 р. Люблінський університет присвоїв йому звання почесного доктора
з нагоди 90-річчя. Племель був першим викладачем математики у
Словенському університеті і в 1949 р. став першим почесним членом ZDMFAJ
(Югославська спілка математиків, фізиків й астрономів).
Зазначимо, що Племель завжди читав лекції без конспекту (його у нього не
було ніколи). Здавалося, він взагалі не готувався до лекцій спеціально.
Насправді ж він готував лекції, ретельно обмірковуючи їх по дорозі з
дому в Градичі до університету. Кажуть, що у студентів складалося
враження, що він ніби створював матеріал, який викладав, на місці, й
вони були свідками появи чогось нового. Він чітко й акуратно записував
формули, чого й вимагав від студентів.
Йосип Племель був дуже уважний до мови, ретельно підбирав слова,
очікуючи того ж від своїх студентів. Він заклав солідну базу для
розвитку словенської математичної термінології, привчав студентів до
чіткої, зрозумілої й логічної фразеології. Він говорив: „Інженер, що не
знає математики, ніколи в ній не має потреби. Але якщо він її знає, то
користується нею часто”.
Племель вийшов на пенсію в 1957 р. 83-річним і помер у Любляні 22 травня
1967 р. (на 94 році життя). Його поховано у рідному місті Блед, де
знаходиться будинок, який він заповів Спілці математиків, фізиків і
астрономів Словенії. Сьогодні в ньому є меморіальна кімната одного із
найвідоміших математиків Словенії. Бібліографія вченого включає 33
роботи, 30 з яких – наукові праці, що публікувалися в тому числі і в
журналах, таких як: „Monatshefte fuer Mathematik und Physik”,
„Sitzungsberichte der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften” у Відні,
„Jahresbericht der deutschen Mathematikervereinigung”, „Gesellschaft
deutscher Naturforscher und Aerzte” у Вергандлунгені, „Bulletin des
Sciences Mathematiques”, „Obzornik za matematiko in fiziko” і
„Publications mathematiques de l’Unіvеrsіtе de Belgrade”.
Після того, як французький математик Шарль Еміль Пікар (1856-1941),
член Паризької Академії Наук, відгукнувся про роботи Племеля, як про
„два чудові мемуари”, ім’я Племеля стало відомим у математичному світі.
Поталанило тим, хто мав можливість слухати його лекції. Його робота живе
й нині, і буде жити навіть, коли будуть розв’язані усі проблеми
математики.
Література:
Vidav Ivan. Josip Plemelj – on the centenary of his birth (Slovenian),
Drustvo Matematikov, Fizikov in Astronomov SR Slovenije. Ljubljana,1973
Vidav Ivan. Josip Plemelj: on the twentieth anniversary of his death
(Slovenian), Presekova Knjiznica 26 Drustvo Matematikov, Fizikov in
Astronomov SR Slovenije. Ljubljana,1987
Bohtem Z. Josip Plemelj (on the occasion of the 25th anniversary of his
death) (Slovenian), Obzornik Mat. Fiz. 39 (3) (1992), 65-71
Dobrovolskii V.A. Josip Plemelj (on the hundredth anniversary of his
birth) (Russian), Uspekhi Mat.Nauk 28 6(174) (1973), 223-226
Kechkic J.D. On some forgotten results from the magister’s thesis of
Yu.V.Sokhotskii (Serbo-Crotian), in The present past (Serbo-Crotian),
Istor. Mat.Mekh.Nauka 4 (Belgrade, 1991), 85-94
Krizanic F. Mathematics in Slovenia, An address given at the celebration
of the centennial of the birth of Josip Plemelj (Slovenian), Obzornik
Mat. Fiz. 21 (3) (1974), 5-8
Kurepa D. Josip Plemelj (Serbo-Crotian), Mat. Vesnik 5(20) (1968),
229-242
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
