Історичні типи і форми української сім’ї
Сім’я — це об’єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості,
які пов’язані між собою спільністю побуту та взаємною відповідальністю.
Виникнення і розвиток української сім’ї досліджені ще недостатньо. Наука
досі не відповіла остаточно на питання, які тип і форма сім’ї були
первісними в Україні: чи був невпорядкований у статевих відносинах гурт
жінок і чоловіків, чи стосунки будувалися на груповому подружжі, в якому
всі мужчини певної групи були чоловіками всіх жінок тієї ж групи. Не
виключена можливість існування на початках поліандрії (від грецьких слів
polys — численний і andros — мужчина) — одна жінка мала кількох
чоловіків; полігамії (від грецьких слів polys — численний і gamos —
шлюб) — багатоженства або моногамії — один чоловік мав лише одну жінку.
Сім’я завжди була основою суспільства, тому тип і форма її залежать від
національних особливостей народу, соціальних та економічних відносин і
змінюються разом з ними. Відомі нам історичні та археологічні матеріали
свідчать про існування в Україні моногамної сім’ї від часу заселення її
території. Ця форма сім’ї є найпоширенішою і на сучасному етапі.
Тип моногамної сім’ї визначається кількістю шлюбних пар і кровно
споріднених членів у ній. За цією ознакою українські сім’ї можна
поділити на прості, які ще називають «малими», «елементарними»,
«нуклеарними» (від латинського слова nucleus — ядро), «індивідуальними»,
і складні, що відомі також під назвою «великі», «нерозділені».
Проста сім’я складається з однієї шлюбної пари (чи одного з батьків) з
неодруженими дітьми (або без них). Вона може бути кількох різновидів:
подружня пара; повна сім’я — батьки та діти; неповна сім’я — один з
батьків і діти.
Серед українців традиційно переважали різні підтипи простих сімей.
Найбільш поширеною в Україні в XIX — на початку XX ст. була повна проста
сім’я. Дуже рідко зустрічалися сім’ї, які складалися лише з подружжя.
Питома вага таких сімей серед інших типів наприкінці XIX ст. становила
лише 7 %.
Інколи в українських селах траплялися неповні сім’ї. Як правило, вони
виникали внаслідок смерті одного з подружжя і дуже рідко — через
розлучення. Єдина причина розлучення, яку до певної міри могла якщо не
виправдати, то хоча би зрозуміти громада, — це відсутність дітей.
Загалом у народі засуджувалась невірність, люди були проти розірвання
шлюбу. Такої ж позиції дотримувалась церква.
Часом з різних причин чоловік чи жінка полишали свою сім’ю і створювали
нову, в якій жили «на віру» (без церковного шлюбу). У селі такі
невінчані подружжя не вважалися за сім’ї. До них ставилися негативно,
оскільки такий крок вважався гріхом.
Вдови і вдівці з дітьми, які становили основну частину неповних сімей,
намагалися якомога швидше одружитися. Щоправда, в народі засуджувалося
повторне одруження раніше, аніж через рік по смерті чоловіка чи жінки.
Часто траплялося, коли вдови і вдівці, які були сусідами, об’єднувалися
на чоловічі та жіночі роботи.
r ’¦IUoe
d
v
?
?
AE
O
?Складна сім’я складається з декількох кровно споріднених простих сімей,
кожна з яких може бути повною чи неповною і включати інших родичів.
Існує кілька різновидів складної сім’ї: батьківська — одружені сини і
доньки живуть разом з батьком; братська — після смерті батька одружені
брати і сестри продовжують жити під одним дахом.
Перехідним типом між простою і складною є розширена сім’я. Вона
складається з однієї подружньої пари з дітьми і окремих близьких чи
далеких родичів (наприклад, хтось з батьків чоловіка або жінки, їхні
неодружені брати або сестри та ін.). Часто цей тип сім’ї існував досить
тривалий час.
На жаль, ми не маємо достатніх даних, щоб чітко визначити час виникнення
і подальший розвиток простих та складних сімей. Невідомо, чи спочатку
виникла проста сім’я і вже пізніше під впливом різних факторів
розрослася до складніших типів, чи, навпаки, проста сім’я виникла
внаслідок її відокремлення з великої. З певністю можна лише передбачати
існування простої сім’ї в Україні вже в період пізнього палеоліту (35— И
тис. до н. є.). Як розвивалися ці типи сім’ї далі, яка була питома вага
кожної з них на певному етапі розвитку українського народу — це питання,
які ще чекають на свого дослідника
Незаперечно, що від заселення України і до нашого часу співіснували
різні типи сім’ї: проста, складна і розширена. Вони зазнавали
відповідних змін: прості розросталися до складних чи розширених або,
навпаки, складні розпадалися на прості.
У добу Київської Русі на допомогу археологічним розвідкам приходять
писемні джерела, які значно розширюють можливість об’єктивного аналізу
родинного побуту українців. Власне з них ми дізнаємося про переважання у
ці часи простих сімей. Про це свідчать деякі пункти «Руської Правди»
Ярослава Мудрого, які регулюють розподіл майна між братами, дітьми, а
також право спадкування хати меншим сином.
На більшій частині території Київської Русі мешканець давньоруського
села — селянин-смерд був самостійним виробником, який мав усе необхідне
для ведення власного господарства. Сім’я його налічувала в середньому
шість-сім осіб, про що свідчать розміри селянських жител.
Особливістю розвитку української родини є постійний потяг до створення
окремої індивідуальної сім’ї. Це пояснюється певними психологічними
рисами і своєрідністю національного характеру: українець найвищою
цінністю вважає свободу, приватну власність і господарство, хоч би на
крихітному клаптику землі.
У наступні століття після Київської Русі прості типи сім’ї щораз більше
переважають над складними. В результаті цього процесу наприкінці XIX ст.
в Україні було вже 84 % простих сімей і лише 16 % складніших типів.
Інколи під впливом різних економічних і соціальних явищ відбувалися
зворотні зміни. Наприклад, у середині XIX ст. у поміщицьких селах на
Київщині люди намагалися жити великими сім’ями, бо від кожного двору
потрібно було йти на панщину. Більш складні типи сімей виникали також
унаслідок стихійних лих.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
