.

Господарські будівлі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
163 1300
Скачать документ

Господарські будівлі

Найважливішими спорудами в садибі були клуня та хлів. У клуні знаходився
тік, де обмолочували збіжжя, а також засторонки, в яких тримали
привезені сніпки пшениці, жита, ячменю, обмолочену солому. Клуні на
великій території України мали не тільки різні розміри, форми, а й
назви, наприклад, у Карпатах — «боїще», «боїско», на Прикарпатті —
«стодола», на Поліссі, крім відомої назви «клуня», зрідка вживали також
«тік», «ток», «стодола». Тік у клуні робили з глини.

Клуні в Україні мали високі дахи і низькі стіни з високими, найчастіше
двостулковими, в’їзними воротами. У плані вони були квадратні,
прямокутні, наближені до овалу. Дахи у клунях тримались на ключинах, які
лежали на сволоку, покладеному на поставлені в ряд сохи — основні
конструкційні елементи стіни. Останні — залежно від місцевості — бувають
дерев’яними або виплетеними з лози, очерету. На Полтавщині їх зашивають
дошками вертикально, на Поліссі та в Карпатах роблять зрубними. Цікавим
різновидом багатокутних клунь є семи- і восьмикутні будівлі, за формою
наближені до овалу. Будували їх з соснових плах, з’єднаних по кутах
простими замками. Стіни головного фасаду дещо виступали вперед і, таким
чином, ворота створювали тут ще одну грань, а протилежні з’єднувалися у
формі тупого кута в пазах стовпа. У такий спосіб збільшувалась площа
клуні.

Худобу утримували в хлівах («стайнях» — на Прикарпатті, «одринах» —у
деяких місцевостях Полісся, «кошарах» — у Карпатах). Будували хліви з
тих же матеріалів, що й хати. На Півдні України їх приміщення були або
земляні, або очеретяні, в середній смузі — майже всюди плетені з лози
або хмизу, на півночі і в Карпатах — зрубні, каркасно-дильовані. Хліви
плетені обмазувалися рідко, зокрема ті, в яких утримували корови і
вівці. Іноді їх робили з подвійної огорожі, набиваючи простір між
плотами гноєм із землею. На Подністров’ї хліви будували з каменю. На
Бойківщині в стайні влаштовували «причу» — ліжко з дощок, підняте над
підлогою. Тут іноді спав господар. Стеля була дощаною. На Гуцульщині
вхід до стаєнь переважно був з причілкового боку, будівля обладнувалася
«продухами» (спеціальними дерев’яними трубами на стелі), якими
виводилось застояне, важке повітря із стайні.

I

O

I

?????&???????«?, а на Придніпров’ї й Лівобережжі — «саж». Вони завжди
були зрубні й мали оригінальне пристосування— «ляду», тобто ящик, куди
засипали корм, не відкриваючи дверей.

Комора — теж важлива споруда у господарстві. Вона призначалася для
зберігання запасів зерна, господарського інвентарю та речей вжитку.
Майже всюди в Україні вона була при хаті, вхід — найчастіше з сіней, у
Карпатах — переважно окремий, з подвір’я. Зрідка траплялися комори, до
яких входили просто з житлового приміщення.

Окремі будівлі для комор у XIX ст. були тільки в заможних селян, а також
у тих господарствах, де відчувалась потреба в тривалому зберіганні
зерна. Для будівництва добирали переважно широкі дубові плахи, які
найчастіше залишали відкритими. Майже всюди навпроти вхідних дверей
комори влаштовувались піддашшя або галереї. Вони захищали вхід від
опадів і одночасно збагачували пластику об’ємів комор. Перекривали
комори чотирисхилими дахами. Були й двосхилі, з трапецієподібними
чільним і тильним фронтонами. Піддашок галереї, який влаштовувався при
вхідних дверях, спирався на 2—4 стовпчики. Закривали комори із середини
дерев’яними замками.

У кожному господарстві були повітки (в західних областях — «шопи»),
тобто навіси, відкриті з одного боку будівлі. Там складали дрова,
сільськогосподарське знаряддя, ставили вози і сани. На Поліссі для цього
в деяких місцевостях при хаті відводили окремі приміщення — колешні. На
Покутті, Закарпатті для возів будували спеціальні будиночки або навіси —
возівні.

Сіно зберігалося в засторонках клунь, на горищах хліва чи стайні, а
також в оборозі — простій споруді з чотирьох стовпів, над якими
споруджувався пересувний (по вертикалі) солом’яний дашок.

Усі будівлі двору об’єднувались в один ансамбль за допомогою огорож.
Водночас вони були перешкодою для худоби і лісових звірів. Прохід до
садиб забезпечувався через ворота, які на Гуцульщині, наприклад, були
високі, мали дашки, в лісостеповій частині України — низькі,
двостулкові.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020