РЕФЕРАТ
на тему:
Євген Коновалець (14.06.91 – 23.05.38)
Полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу Українських
Націоналістів (з 1927).
Народився у с. Зашків Львівського повіту (тепер Жовківського р-ну
Львівської обл.). У 1901-09 навчався в Академічній гімназії у Львові. З
1909 вивчав право на юридичному ф-ті Львівського ун-ту.
З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. В
1910-П Коновалець брав участь у боротьбі студентства за український
університет у Львові, під час якої від рук польського шовініста загинув
А. Коцко. В 1912 став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно
співпрацював з друкованим органом організації місячником «Письмо з
Просвіти», був членом «Академічної громади», З 1913 Коновалець як один
з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної
управи Українського Студентського Союзу, де належав до
національно-демократичної секції.
Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У
1913 як представник від студентства входив до «Тіснішого народного
комітету» УНДП (гол. Коновалець Левицький), на засіданнях якого
провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з
найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.
На поч. Першої світової війни 2.8.1914 Коновалець був мобілізований до
австрійської армії (19 полк. Крайової оборони Львова). В червні 1915 під
час боїв на Маківці Коновалець потрапив у російський полон.
У 1915 – поч. 1916 перебував у таборі для військовополонених у Чорному
Яру (між Царицином і Астраханню), а з кін. 1916 – у таборі в Царицині
(тепер Волгоград).
Після Лютневої революції 1917 в Росії Коновалець разом з галицькими
старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) А. Мельником, І.
Чмолою, Р. Сушком, В. Кучабським, ф. Черником розгорнув широку
організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців. У
вересні 1917 Коновалець втік з табору і незабаром добрався до Києва. У
жовтні-листопаді 1917 Коновалець спільно з Р. Дашкевичем та ін. членами
Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь
Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших
частин Армії Української Народної Республіки.
В січні 1918 Коновалець після проведення реоргaнізації
Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців було обрано командиром
Куреня Січових Стрільців. У кін. січня – поч. лютого 1918 частини
Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту
в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. В
період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з
Коновалець фактично виконували функції національної гвардії,
забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності;
1-2.3.1918 стрілецькі частини під командуванням Коновалець спільно з
Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України звільнили
від більшовиків Київ.
З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського полк Січових Стрільців
1.5.1918 на вимогу німецького командування було роззброєно і
розформовано. Коновалець , залишившись у Києві, разом з кількома
старшинами здійснював організаційні заходи по створенню нової
стрілецької частини. В кін. серпня 1918 Коновалець отримав від гетьмана
П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців
з осідком в Білій Церкві. На поч. листопада 1918 Коновалець через Д.
Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови
надання національно-демократичними силами (у т. ч. Січовими Стрільцями)
підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення
федеративного союзу з Росією.
В листопаді 1918 Січові Стрільці під командуванням Коновалець
підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в
Мотовилівському бою 1918 розбили гетьманські частини. Коновалець брав
активну участь у зміцненні боєздатності республіканських армії. В
1918-19 Коновалець командував дивізією, корпусом і групою Січових
Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських
військ.
Після прийняття 6.12.1919 на нараді Головного Отамана з представниками
уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування
українських регулярних частин, Коновалець видав наказ по
самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.
У листопаді 1919 Коновалець потрапив у польський табір для
військовополонених у Луцьку. Весною 1920, звільнившись з ув’язнення,
Коновалець перебрався в Чехо-Словаччину. Намагався у порозумінні з С.
Петлюрою організувати з колишніх бійців УГА і українських полонених з
таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати
збройне підпілля на окупованих українських землях.
Поразка національно-визвольних змагань 1917-21 та чотирьохстороння
окупація України, спонукали Коновалець до пошуку нових методів боротьби
за незалежність України.
В цих обставинах в липні 1920 Коновалець здійснює заходи по створенню
принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно
боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 за безпосередньою
участю Коновальця було створено Українську Військову Організацію.
20.7.1921 Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду
УВО. Коновалець був співорганізатором Другого Зимового походу Армії
УНР.
З грудня 1922 Коновалець був змушений жити в еміграції у
Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. В листопаді 1927 за
ініціативою Коновалець на одній з нарад УВО було вирішено створити
єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої грунтувалася б
на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі.
28.1-3.2.1929 на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було
створено Організацію Українських Націоналістів, головою проводу якої
було обрано Коновалець У кін. 1920-x – на поч. 30-х рр.
Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, встановив контакти з
політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та
організував українські політично інформаційні служби в багатьох
політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола
української еміграції. Здійснив ряд заходів внаслідок яких були створені
осередки ОУН або споріднених організацій в Франції, Бельгії, Канаді. За
його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади Українських
Стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України
в США і Українському Національному Об’єднанню в Канаді. З метою
підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за
дорученням Коновалець було сформовано військовий штаб та укомплектовано
школи по підготовці старшинських кадрів для української армії в Польщі,
Чехо-Словаччині, Австрії.
Діяльність Коновалець по розбудові ОУН, яка користувалась всезростаючою
підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у
Лізі Націй та постійні заходи по налагодженню націоналістичного підпілля
в УСРР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.
25.5.1938 Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія), відкриваючи
поштовий пакет, в якому знаходився вибуховий пристрій, переданий йому
агентом радянських спецслужб Судоплатовим. Похований на кладовиці
Кросвік у Роттердамі.
Зведені біографічні відомості Є.Коновальця
1891, 14 червня — народився Євген Коновалець
1907 — народився його майбутній убивця Павло Судоплатов
1917 — Коновалець створює формацію Січових Стрільців
1922 — Коновалець обвінчався з Ольгою, дочкою адвоката Федака, який
захищав бойовиків Української військової організації на судових процесах
у Польщі. Друга дочка Федака, Софія, вийшла заміж за полковника Мельника
— давнього соратника Коновальця і його заступника у Проводі ОУН. Хоч
обидва полковники стали родичами, за обіднім столом зверталися одне до
одного за етикетом: ”Пане полковнику, передайте, будь ласка, сіль!”
Мельник очолив ОУН після загибелі Коновальця. У Коновальця був син Юрко,
який помер рано.
1928 — соратники Коновальця обстоюють права українців на Міжнародній
конференції Ліги Націй
1929 — створення ОУН
1938, 23 травня — загибель Коновальця
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
