Реферат на тему:
Анкетування як метод соціолінгвістики (на матеріалах опитування школярів
Полтавщини)
За визначенням науковців, соціологія – це наука про закономірності
становлення, функціонування, розвитку суспільства в цілому, соціальних
спільнот, соціальних відносин, соціальних інституцій, організацій, явищ.
Серед тих, хто започаткував і розвивав елементи соціологічних знань на
національному ґрунті були М.О.Максимович, М.І.Костомаров, В.Б.Антонович,
М.П.Драгоманов, М.І.Зібер, С.А.Подолинський, М.С.Грушевський та ін.
Характеризуючи лише один з аспектів їхньої творчості – соціологічну
проблематику, слід підкреслити, що жоден з них не був вузько
спеціалізованим науковцем чи діячем. Їх відзначала широта наукових
інтересів, активна політична, громадська та культурно-просвітницька
діяльність. Значне місце в духовному житті України, розвиткові
соціологічних ідей належить М.І.Костомарову. Багатою є соціологічна
спадщина М.П.Драгоманова – історика, фольклориста, публіциста,
громадського діяча. У поглядах вченого відчутний вплив соціології
позитивізму та народництва.
Значний внесок зробив до інституалізації соціології видатний український
історик М.С.Грушевський. 1919 року в Австрії він заснував Український
соціологічний інститут, де читав курс лекцій з соціології, які лягли в
основу книги “Начала громадянства, або Генетична соціологія” (Відень,
1921). Цей інститут видав близько 10-ти соціологічних праць. У програму
діяльності введені дослідження сучасних соціальних рухів, пропаганда
досягнень соціологічних центрів у вивченні українського суспільства. В
1924 році цей інститут припинив свою діяльність, бо М.С.Грушевський
повертається в Україну.
У 20 – 60-х рр. XX ст. у СРСР відбувається криза соціології.
Соціологічні дослідження фактично були припинені, а саме слово
«соціологія» було взагалі заборонено.
Відновлення соціологічних досліджень супроводжувалося організацією
соціологічних центрів і установ. У Київському університеті соціологічний
підрозділ – лабораторію конкретних соціологічних досліджень – було
створено в 1961 р. за ініціативи професора П.В.Копніна. У 1985 р., з
початком перебудови, відбулися зміни в радянському суспільстві, які
безпосередньо зачепили й соціологію. На початку 90-х років соціологію як
навчальну дисципліну починають викладати у вузах, відкрито Інститут
соціології. У 1991 році в Київському університеті було засновано
соціологічний факультет.
У соціологічних дослідженнях особливе місце посідає соціолінгвістика.
Коли йдеться про певну науку, спочатку завжди намагаються окреслити
об’єкт або коло об’єктів, які вона має досліджувати власними методами, а
також зафіксувати сфери її взаємодії з іншими науками. Якщо говорити про
соціолінгвістику, то відразу треба зазначити її міждисциплінарний
статус. Про це говорили всі дослідники, що розробляли проблеми зв’язку
мови і суспільства, зокрема У.Лабов, Дж.Фішман, В.АЗвегінцев,
Ю.Ю.Дешерієв, О.Д.Швейцер, Л.Б.Нікольський, Л.П.Крисін, Ю.О.Жлуктенко,
Ю.Ю.Саплін та ін. [1, 250 – 258].
Соціолінгвістика виникла на межі мовознавства, соціології, соціальної
психології, етнографії, а тому її зв’язок із цими науками є найтіснішим.
Пов’язана вона також з філософією, історією, антропологією. Е.Кошеріу
визначає соціолінгвістику як “дослідження мовлення у зв’язку з
соціальним контекстом (або із соціальною структурою мовних спільнот) і
її методи як інструменти дослідження мовної ситуації” [2, 129 – 156]. На
Заході роль соціолінгвістики як наукового інструменту теорії і практики
мовного планування почала усвідомлюватися вже після першої світової
війни. Нині соціолінгвістика досліджує проблеми, розгляд яких був
заборонений у попередні часи [3, №4, 11 – 17], хоча загальна побутова
характеристика мовної ситуації пересічними громадянами всіх соціальних
прошарків уже тоді чітко усвідомлювалася і була більше ніж зрозумілою.
Спостерігаючи відновлення історичної справедливості – повільне, часом
непослідовне, психологічно болісне для значної частини російськомовних
громадян України певне розширення функціональної сфери української мови,
не можна не відзначити, що і в чинній Конституції України з-поміж інших
етнічних мов, представлених в Україні певною кількістю її носіїв,
згадана окремим рядком лише російська [4, 80]. Це зумовлене, очевидно,
бажанням держави відбити в тексті Основного закону особливе місце
російської мови в сучасному українському суспільстві. І це за тієї
обставини, що власне росіяни в жодному з регіонів України компактно не
проживають, на відміну від румунів, молдован, угорців, кримських татар,
болгар та ін.
Соціологічні дослідження мовної ситуації в столиці України, проведені в
2000 – 2002 рр., проаналізовано в статті П.П. Кононенка «Мова і майбутнє
України [6]. На проблемі «Мова і політика» закцентовано увагу у ряді
праць А.Г.Погрібного, С.Я.Єрмоленко та ін. ([5]).
Основними методами соціолінгвістичних досліджень є: спостереження,
інтерв’ю, анкетування (опитування). Сучасні уявлення про роботу
соціолога в масовій свідомості, насамперед, пов’язані з проведенням
масових опитувань населення. Виявлення специфіки соціологічного
опитування, його функцій, пізнавальних можливостей, меж використання і
інтерпретації результатів передбачає аналіз історії виникнення цього
методу в контексті тих пізнавальних завдань, для вирішення яких його
використовували. В основі методу опитування і в соціології, і в інших
науках – сукупність питань, що пропонуються респонденту. Відповіді
останнього дають необхідну досліднику інформацію.
Соціологічне опитування – це метод отримання первинної соціологічної
інформації, який базується на усному або письмовому зверненні до
сукупності людей, що досліджуються, з питаннями, зміст яких являє собою
проблему дослідження на емпіричному рівні. Головними перевагами
опитування як методу соціологічного дослідження є його оперативність,
простота, економічність, а недоліком – необхідність додаткових дій на
стадії розробки методичного інструментарію, пов’язаних з перевіркою його
надійності.
Анкета являє собою спосіб отримання інформації від респондентів.
Основною функцією анкетування є збір інформації про поведінку
респондентів та їхні погляди. Анкета – це комплекс взаємозалежних
запитань, на які опитуваний дає відповідь. Методологічно правильно
складена анкета дозволяє досліднику отримати достовірну інформацію.
Анкета, розроблена непрофесійно, є основним джерелом помилок в отриманні
достовірних результатів досліджень. Традиційно анкета складається з
трьох основних розділів – вступ, основна частина та відомості про
респондента. Вступ відіграє важливу роль у процесі спілкування з
респондентом, він має бути чітким та лаконічним. Після вступу до анкети
подається її основна частина, що безпосередньо стосується досліджуваного
об’єкта. Особливої уваги вимагає і встановлення послідовності питань.
Питання повинні ставитися в логічній послідовності. Анкета є гнучким
інструментом опитування, оскільки для отримання необхідної інформації
можуть використовуватися питання, що відрізняються формою,
формулюваннями, послідовністю.
Залежно від форми, розрізняють два типи питань: відкриті й закриті.
Відкриті питання мають форму, що дає для опитуваного повну волю у
формулюванні відповіді. Закриті питання надають опитуваному набір
альтернативних відповідей, з яких він має вибрати одну або кілька, що
якнайкраще відображають його позицію. Ці запитання можуть вимагати
однозначної відповіді (“так” чи “ні”) або надавати множинний вибір (так
зване “напівзакрите питання”) на випадок, якщо дослідник не може
відзначити усіх варіантів відповідей. Підбір питань є досить складним та
відповідальним етапом складання опитувальних анкет. Немає чітко
встановлених правил щодо кількості відкритих та закритих питань в
анкеті. Рекомендується використовувати більше закритих питань, які легше
обробляти й аналізувати.
Велике значення має правильне проведення збору даних. При особистому
інтерв’юванні необхідно представитися і сказати кілька слів про мету
дослідження, яке проводиться. При використанні анкети ця інформація має
міститися в її вступній частині. Варто підкреслювати конфіденційність
відповідей.
Після завершення польових досліджень всі анкети збираються в одному
місці, і вони є попередніми даними. Потім потрібно узагальнити отримані
відповіді на питання. Кожну відповідь треба ретельно проаналізувати і в
разі потреби відкинути, якщо зрозуміло, що вона свідомо неправильна, чи
з неї неможливо що-небудь зрозуміти, або ж якщо опитуваний відповів
просто “для галочки”, не знаючи предмета дослідження. Після завершення
збору даних, а іноді й у процесі їхнього надходження, провадиться їхня
систематизація й аналіз.
У зв’язку з підготовкою до Міжнародного конгресу «Українська мова вчора,
сьогодні, завтра в Україні і в світі» відділ мови НДІ українознавства
проводить соціолінгвістичний моніторинг [7], метою якого є визначення
стану функціонування української мови в усіх сферах життя суспільства: в
сім’ї, в дошкільних, загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, в
системі науки, культури, у сфері міністерств внутрішніх справ, оборони,
юстиції, в прокуратурі та в системі державного управління, в засобах
масової інформації та сфері інформаційних технологій. Були розроблені
різні типи анкет (див. попереднє число журналу “Українознавство”). У
статті зробимо спробу проаналізувати результати анкетування учнів на
Полтавщині. Це дослідження передбачало масове опитування учнів за місцем
навчання методом заповнювання анкети респондентами у присутності (при
потребі за допомогою) інтерв’юера та педагога.
?????¤?¤?$?????U?ування учнів було проведене в двох загальноосвітніх
школах Полтавської області. Одна з цих шкіл донедавна була навчальним
закладом із російською мовою викладання, а друга – гімназія
гуманітарного профілю. Вибіркою охоплено учнів 6-х, 9-х та 11-х класів
віком 11 – 17 років. Формування саме такої вибірки зумовлене
необхідністю відстеження та порівняння зміни ставлення до української
мови учнів протягом навчання саме в цих „випускних класах” (6-й клас є
перехідним від початкової школи, в учнів починає формуватися власна
мовна позиція (вибіркою не охоплювали п’ятикласників, тому що діти у 5
класі лише починають систематично вивчати курс української мови, і
окремі питання для них можуть виявитися складними), 9-ий клас –
закінчення основної школи, а 11-й клас – завершення загальної середньої
освіти). Обсяг вибірки становить 168 чоловік. Серед опитаних: хлопців –
50%, дівчат – 50%, українців – 97,6%, росіян – 2,4%.
Опитування учнів 6-х класів відображене в табл. 1.
Таблиця 1
№ так ні
1. Ви спілкуєтесь українською мовою з:
• Бабусею; 75% 11%
• Дідусем; 83% 13%
• мамою; 75% 6%
• татом; 80% 16%
• учителями в школі; 95% 2%
• однокласниками; 75% 5%
• друзями 75% 13%
2. Ви вважаєте українську мову:
• мовою навчання, офіційного спілкування; 13% 30%
• своєю рідною 100% 0%
3. Ви спілкуєтесь українською мовою, але інколи:
• соромитесь; 5% 65%
• не хочете бути «білою вороною»; 16% 67%
• не вважаєте за потрібне нею спілкуватися; 9% 76%
• не спілкуємося, бо в молодіжному середовищі ніхто не розмовляє
нею 33% 65%
4. Ви часто дивитеся передачі по телебаченню українською мовою 70% 24%
5. Ви в шкільному комп’ютерному класі працюєте з програмами українською
мовою 42% 58%
6. Ви в комп’ютерному клубі розважаєтеся іграми українською
мовою 24% 58%
7. У вашій школі всі предмети викладаються українською мовою 65% 25%
8. З вами всі вчителі на уроках і після уроків спілкуються українською
мовою 87% 10%
9. Ви читаєте українську художню літературу:
• програмову; 85% 2%
• не за програмою 76% 13%
10. Ви часто користуєтеся українськими словниками, довідниковою
літературою 76% 15%
11. Ви хочете вивчити українську літературну мову для того, щоб:
• спілкуватися нею у повсякденному житті; 80% 9%
• бути справжнім громадянином України; 90% 2%
• вступити до вищого навчального закладу; 100% 0%
• стати успішним у майбутній професійній діяльності 87% 2%
З цієї таблиці ми бачимо, що учні на 100% вважають українську мову своєю
рідною мовою, і лише 13% мовою навчання, офіційного спілкування, 9%
школярів просто не вважають за потрібне спілкуватися українською мовою.
Незмінним залишився рівень перегляду телепередач українською мовою 70%.
Значно переважає російська мова, коли йдеться про вибір сайтів та
комп’ютерних ігор. У більшості випадків мова родини є українською (83%),
натомість лише 16% сімей спілкуються російською. Дуже приємно
відзначити, що 95 % учнів зі своїми вчителями спілкуються українською
мовою, і лише 2% – російською. 70% респондентів віддають перевагу
передачам українською мовою, хоча більшість телепрограм транслюється
російською. Бачимо стан української художньої літератури – 85% опитаних
читають програмову літературу, а 76%, паралельно з цим, ще й цікавляться
літературою у домашніх бібліотеках (тобто не програмовою), що приємно
вражає. На питання: «Для чого ви хочете вивчити українську мову?»
відповіді коливаються від 80% – 100%: щоб спілкуватися нею в
повсякденному житті, бути справжнім громадянином України, вступити до
вищого навчального закладу та стати успішним у майбутній професійній
діяльності.
Тепер давайте порівняємо, як же змінилося за період 3-річного навчання
ставлення учнів до української мови. Дані наведено в табл. 2
(анкетування дев’ятикласників).
Таблиця 2
№ так ні
1. Ви спілкуєтесь українською мовою з:
• бабусею; 45% 32%
• дідусем; 45% 33%
• мамою; 40% 38%
• татом; 35% 38%
• учителями в школі; 75% 2%
• однокласниками; 31% 46%
• друзями 30% 46%
2. Ви вважаєте українську мову:
• мовою навчання, офіційного спілкування; 40% 20%
• своєю рідною 66% 4%
3. Ви спілкуєтесь українською мовою, але інколи:
• соромитесь; 13% 60%
• не хочете бути «білою вороною»; 27% 48%
• не вважаєте за потрібне нею спілкуватися; 23% 46%
• не спілкуємося, бо в молодіжному середовищі ніхто не розмовляє
нею 27% 42%
4. Ви часто дивитеся передачі по телебаченню українською мовою 70% 10%
5. Ви в шкільному комп’ютерному класі працюєте з програмами українською
мовою 21% 56%
6. Ви в комп’ютерному клубі розважаєтеся іграми українською мовою 4% 65%
7. У вашій школі всі предмети викладаються українською мовою 48% 30%
8. З вами всі вчителі на уроках і після уроків спілкуються українською
мовою 48% 30%
9. Ви читаєте українську художню літературу:
• програмову; 55% 17%
• не за програмою 46% 25%
10. Ви часто користуєтеся українськими словниками, довідниковою
літературою 48% 31%
11. Ви хочете вивчити українську літературну мову для того, щоб:
• спілкуватися нею у повсякденному житті; 30% 30%
• бути справжнім громадянином України; 69% 6%
• вступити до вищого навчального закладу; 58% 9%
• стати успішним у майбутній професійній діяльності 65% 15%
Пригнічує те, що, порівняно з 6-м класом, тут лише 66% вважають
українську мову своєю рідною, а 13% соромляться нею спілкуватися
(можливо, це пов’язано з переломним періодом становлення особистості).
Суттєво зменшився рівень спілкування українською мовою і з вчителями 48%
(для порівняння 87% у шестикласників).
На жаль, поки що не говорить українською комп’ютер: учні, працюючи в
комп’ютерному класі (56%), розважаючись в комп’ютерному клубі (65%),
віддають перевагу програмам та іграм російською мовою. Більшість
опитаних хочуть вивчити українську мову для того, щоб бути справжніми
громадянами України.
Таблиця 3 фіксує відомості про опитування учнів 11-х класів.
Таблиця 3
№ так ні
1. Ви спілкуєтесь українською мовою з:
• бабусею; 61% 17%
• дідусем; 52% 19%
• мамою; 47% 25%
• татом; 47% 20%
• учителями в школі; 90% 6%
• однокласниками; 47% 20%
• друзями 42% 20%
2. Ви вважаєте українську мову:
• мовою навчання, офіційного спілкування; 50% 9%
• своєю рідною 75% 6%
3. Ви спілкуєтесь українською мовою, але інколи:
• соромитесь; 11% 53%
• не хочете бути «білою вороною»; 11% 47%
• не вважаєте за потрібне нею спілкуватися; 26% 37%
• не спілкуємося, бо в молодіжному середовищі ніхто не розмовляє
нею 45% 36%
4. Ви часто дивитеся передачі по телебаченню українською мовою 58% 33%
5. Ви в шкільному комп’ютерному класі працюєте з програмами українською
мовою 19% 70%
6. Ви в комп’ютерному клубі розважаєтеся іграми українською мовою 6% 81%
7. У вашій школі всі предмети викладаються українською мовою 65% 25%
8. З вами всі вчителі на уроках і після уроків спілкуються українською
мовою 65% 25%
9. Ви читаєте українську художню літературу:
• програмову; 69% 4%
• не за програмою 40% 25%
10. Ви часто користуєтеся українськими словниками, довідниковою
літературою 20% 70%
11. Ви хочете вивчити українську літературну мову для того, щоб:
• спілкуватися нею у повсякденному житті; 65% 19%
• бути справжнім громадянином України; 52% 12%
• вступити до вищого навчального закладу; 53% 11%
• стати успішним у майбутній професійній діяльності 45% 17%
Якщо порівняти результати анкетування одинадцятикласників з попередніми
двома класами, ми побачимо, що 90% учнів спілкуються з учителями в школі
українською мовою (для порівняння 75% в дев’ятому класі та 95% в
шостому). Своєю рідною українську вважають 75% опитаних, що значно
менше, ніж у шостому класі, але більше, ніж у дев’ятому. 58%
респондентів у цьому віці віддають перевагу перегляду телепередач
українською мовою (6-й і 9-й клас по 70%). Зміни є і в спілкуванні в
молодіжному середовищі, 45% учнів не спілкуються рідною мовою, бо в
їхньому середовищі ніхто нею не спілкується. Такі дані дуже пригнічують.
Порівняно з шостим класом, змінилося і відношення до української
художньої літератури: лише 69% читають програмову літературу, але
ситуація в дев’ятому класі ще гірша: тут лише 55% опитаних читають
українську художню літературу за шкільною програмою. На жаль поступово
зростає рівень використання російської мови в роботі з комп’ютером. 65%
– хочуть вивчити українську мову, щоб спілкуватися нею в повсякденному
житті.
Отже, в результаті проведених досліджень, можемо зробити такі висновки:
завдання всіх рівнів сучасної освіти полягає в активізації мовної
домінанти. Випереджаючи більшість країн світу в галузі математичної
освіти, маємо докласти надзусиль утримати мовну освіту на належному
рівні. Зрозуміло, що така мізерна кількість годин з української мови,
яку ми маємо в школі, не сприяє набуттю достатніх лінгвістичних знань
юнацтву. Потрібні ефективні програми творчого, методологічного
забезбечення мовоукраїнознавчої освіти. Зрештою, суспільство майбутнього
буде суспільством знань, у тому числі – мовних.
Література:
Звегинцев В. А. Социальное и лингвистическое в социолингвистике //
Известия АН СССР. Серия литературы и языка. – Т. 41. – № 3. – 1982. – С.
250 – 258.
Socio – Si etnolingvistica. Bazele Si sarcinile lor // Eugen Coseriu.
Lingvistica din perspectiva spatiala Si antropologica. Trei studii. –
ChiSinau: Stiinta, 1994. – P.129 – 156.
Шумарова Н.П. Мовна компетенція киян: соціолінгвістичний аспект //
Мовознавство. – 1992. – № 4. – С.11 – 17.
Конституція України. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.
Філологія як українознавство: Навчальний посібник / Укл. П.П.Кононенко,
А.К.Мойсієнко, А.Ю.Пономаренко. – К.:МЕФ, 2003. – 156 с.
Кононенко П.П. Мова і майбутнє України // Українознавтсво. – 2003. – №
1(6). – С. 3 – 9.
Пономаренко А., Костянтинова С., Яременко С. “Свідоме і стихійне
(психолінгвальний моніторинг самопочування київського студентства)” //
Українознавство. – 2004. – Ч. 1 – 2. – С.240 – 243.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
