Тема добра i зла в романi Михайла Булгакова “Майстер i Маргарита”
Боротьба добра i зла – це центральна тема у романi Михайла Булгакова
“Майстер i Маргарита”. Ця боротьба пронизує не лише головну тему роману,
але й тему “роману в романi”. Взагалi в цьому романi днi далекого
минулого дуже тiсно пов’язанi з днями тогочасної Москви. Появи сил зла у
романi дуже схожi. Воланд з’являється в “дорогом сером костюме, в
заграничних, в цвет костюма, туфлях”. Навiть обличчя у нього було дуже
дивне: “Правый глаз черный, левый зеленый. Брови черные, но одна выше
другой”.
Понтiй Пiлат з’являється перед нами: “в белом плаще с кровавым подбоем,
с шаркающей кавалерийской походкой”. В образi Понтiя Пiлата ми бачимо
внутрiшню боротьбу особи. В ньому зiштовхуються сила волi i влада
обставин. Але вiн не може переступити через останнє. Вiн хоче вiдпустити
Iєшуа, але не може цього зробити, бо вiн – прокуратор Iудеї. I здається
– усе; зло перемогло добро, але автор не хоче так закiнчити роман, бо
переконаний , що так не повинно бути. I тодi Пiлат наказує таємно вбити
зрадника Iєшуа – Iуду. I, таким чином, хоч i боягузливо, але вiн чинить
правосуддя. I цим вiн показує, що щось добре є i у ньому.
ходєєв, урядовцi й обивателi зазнали ударiв вiд Воланда. Це дуже гарно
вiдбито в образi Маргарити. Коли Воланд зробив її вiдьмою, i вона на
мiтлi полетiла над Москвою, вона побачили будинок “Драмлiту”. Вона
увiйшла туди i на табличцi прочитала прiзвище Латунського. Цей критик
колись не дозволив друкувати роман Майстра. Маргарита вирiшила
помститися за це. Вона влетiла до нього у квартиру i усе там розгромила.
Вона почала бити вiкна у будинку i зупинилася лише тодi, коли побачила у
вiкнi хлопчика, який злякано прислухався до шуму. Вона не стала бити
шибки у цiй квартирi, навiть залетiла туди та заспокоїла хлопчика.
У ту нiч Маргарита була вiдьмою, але i тодi вона не зачепила невинну
дитину.
На бал до сатани приходили лише люди, якi вже померли, якi колись когось
вбили, отруїли або скоїли iншi злочин. Воланд не дозволив Абадоннi зняти
окуляри перед Маргаритою, бо якби вiн їх зняв, Маргарита б загинула. Вiн
навiть винагородив її за те, що вона була королевою на його балу. Вiн
повернув їй Майстра, а Майстру повернув рукописи, якi той колись спалив.
Вiн каже фразу, яка потiм стане крилатою: “Рукописи не горять!” Так
Воланд робить для них добро.
Образ Iєшуа, Iсуса Христа, головний у темi роману. Майстер так само, як
i Iєшуа, був несправедливо покараний. Але не смертною карою, а
ув’язненням у психiатричнiй лiкарнi.
Наприкiнцi роману “обидва” романи переплiтаються. До Воланда приходить
“сборщик податей” Левiй Матвiй. Вiн каже, що “вiн” прочитав роман
Майстра i просить, щоб Воланд забрав до себе Майстра i нагородив його
спокоєм, а разом з ним i ту, що кохала й страждала заради нього –
Маргариту. Вiн не каже, хто це “вiн”, але я впевнена, що це – Iєшуа,
тобто Христос. А це означає, що сили добра i зла пов’язанi мiж собою.
Добро i зло i досi сперечаються, i невiдомо, хто з них нарештi здобуде
перемогу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
