Реферат на тему:
Українська фондова біржа
Українська фондова біржа (УФБ) — перша фондова біржа України, заснована
у формі акціонерного товариства наприкінці 1991 р. Як і інші фондові
біржі, вона не має на меті одержання прибутку і займається винятково
організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів між
учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені.
Засновниками біржі, її акціонерами є провідні комерційні банки. Кожна з
акцій, придбаних засновниками, дає їм право на володіння одним
брокерським місцем на біржі. Однак володіння більше ніж однією акцією
можливе тільки за рішенням Біржової ради. Зміна власника акції та обіг
акцій біржі також регулюються рішенням Біржової ради.
Брокерське місце на УФБ — це право на здійснення операцій з цінними
паперами на біржі, яке, однак, не дає права на членство в біржі.
Засновники володіють брокерськими місцями відповідно до кількості акцій,
що їм належать. Особи, які не є засновниками УФБ, можуть купити або
взяти в оренду брокерське місце, але при цьому вони не можуть мати
більше від одного брокерського місця на біржі. Власники брокерських
місць користуються брокерськими місцями або здають їх в оренду іншим
учасникам ринку — торговцям цінними паперами.
На біржі можуть котируватись цінні папери як емітовані резидентами, так
і нерезидентами, як державні, так і корпоративні. Умови допуску цінних
паперів до котирування на біржі регулюються чинним законодавством
України та правилами, встановленими біржею.
Учасниками торгів на біржі є брокери — представники брокерських контор,
які виконують доручення клієнтів; спеціалісти, що ведуть торги,
реєструють угоди і є співробітниками біржі, а також помічники
спеціалістів. Юридичні особи, що мають ліцензію на здійснення операцій з
цінними паперами, але не є членами біржі, також можуть брати участь у
торгах. Для цього їм потрібно оплатити строковий чи разовий абонемент на
право укладання угод на біржі.
Бути присутніми в операційному залі біржі під час торгів мають право за
певних умов члени Біржової ради, співробітники апарату біржі,
представники органів державного управління, юридичні та фізичні особи.
Брокери, що є основними учасниками торгів, повинні бути представниками
членів біржі, власниками або орендаторами брокерських місць. Учасники
ринку, що не мають права самостійно укладати угоди з цінними паперами,
для проведення угод на УФБ укладають договори на обслуговування з
брокерськими конторами та відкривають у них рахунки в цінних паперах та
грошових коштах.
На біржі можуть укладатися як касові, так і строкові угоди. За умовами
касової угоди продавець цінних паперів зобов’язується негайно передати
покупцеві цінні папери, покупець зобов’язується прийняти поставку і
сплатити визначену суму коштів. Розрахунки за касовою угодою
здійснюються на четвертий робочий день, починаючи з дня, що настав після
дня укладення угоди. Угоди здійснюються “за курсом дня” або за
обмежувальним курсом.
Строкові угоди поділяють на тверді, онкольні угоди та угоди з премією.
Тверді угоди на термін передбачають поставку визначеної кількості цінних
паперів за курсом, що зазначений в угоді, на дату, зафіксовану в угоді,
або в будь-який день до визначеної в угоді дати. Онкольні угоди
передбачають поставку цінних паперів за курсом, встановленим на день,
зазначений в угоді. Угоди з преміями полягають у тому, що будь-яка зі
сторін має право відмовитись від виконання умов угоди з виплатою
компенсації (премії) іншій стороні.
Укладання угод здійснюється представниками зареєстрованих на біржі
брокерських контор (власниками або орендаторами брокерських місць).
Угоди між брокерами-покупцями та брокерами-продавцями укладаються за
допомогою спеціалістів біржі. Окремі угоди на біржі можуть проводитись
брокерами за свій рахунок. Такі угоди окремо реєструються та
обраховуються біржею.
Усі брокерські контори є учасниками Гарантійного фонду ринку, створеного
для надання кожному з учасників гарантій щодо виконання угод, укладених
на біржі. Фонд існує за рахунок внесків учасників як некомерційна
асоціація і гарантує оплату грошових коштів та поставку цінних паперів у
разі неспроможності окремої брокерської контори виконати угоду. Фонд
існує для забезпечення стабільності ринку в цілому, тому кожен з
учасників користується його послугами тільки в крайньому разі.
Для допуску цінних паперів до котирування на біржі емітент подає на
біржу певні документи. За поданими документами спеціалісти біржі
проводять економічну експертизу, що ґрунтується на аналізі фінансової
звітності та основних показників діяльності емітента за останні три роки
(якщо підприємство не є новоствореним). У разі, коли емітент пройшов
процедуру допуску, він сплачує біржі платіж за допуск у розмірі 0,02%
емісії та укладає договір про підтримання лістингу. Цінні папери
емітента вносяться до біржового реєстру.
Згідно з договором про підтримку лістингу емітент зобов’язаний
періодично подавати на біржу інформацію щодо свого фінансового
становища, засновників, учасників товариства, структури органів
управління, про будь-які зміни в своїй діяльності, які можуть вплинути
на вартість цінних паперів.
На УФБ існує три відділення фіксингового котирування: відділення K1, K2
офіційного котирування та відділення К3 позаофіційного котирування.
Основними вимогами до емітента, що претендує на допуск до котирування у
відділеннях Kt, K2, є: мінімальний розмір статутного капіталу,
мінімальна кількість акціонерів, мінімальна середня норма прибутковості
активів за останні три роки, мінімальна сума емісії, що пропонується для
допуску, максимальна та мінімальна номінальні вартості акцій,
максимальне відношення загальної суми кредиторської заборгованості до
сукупних активів, максимальна частка статутного капіталу, що знаходиться
у власності працівників акціонерного товариства тощо. Числові значення
показників для відділень Kj, K2 різні й змінюються біржею залежно від
умов функціонування фондового ринку та стану економіки.
Вимоги для допуску до позаофіційного котирування у відділенні К3 дуже
спрощені. Тут котируються цінні папери компаній, які не задовольняють
вимоги вищих рівнів K1 та К2. Рішення про допуск до котирування у
відділенні К3 приймається без проведення економічного аналізу на основі
подання відповідних документів. У цьому випадку біржа не несе
відповідальності за якість цінних паперів та за достовірність
інформації, яку подає на біржу емітент.
Цінні папери можуть бути вилучені з офіційного котирування за вимогою
емітента, Міністерства фінансів, з ініціативи правління біржі на основі
відповідного обґрунтування. Як правило, цінні папери вилучаються з обігу
та котирування у відділеннях Kt, K2, коли вони не користуються попитом,
якщо погіршується фінансове становище емітента, у разі ліквідації
емітента чи його неплатоспроможності. Вилучення цінних паперів з
позаофіційного котирування К3 відбувається тільки при ліквідації
емітента або припиненні дії угоди з біржею про котирування.
Основними принципами котирування на УФБ є максимальна кількість
виконаних замовлень на купівлю-продаж цінних паперів, мінімальна
кількість невиконаних замовлень та мінімальна зміна курсів цінних
паперів у порівнянні з попереднім біржовим днем. Межі змін курсів, які
допускаються за одні торги, встановлюються Біржовою радою. Якщо курс
виходить за визначені межі, торги можуть припинятись до прийняття
Біржовим комітетом відповідних рішень. Гранична зміна курсу становить
10—20%.
Замовлення на купівлю цінних паперів містять максимальну ціну купівлі,
або ціну “за курсом дня”, замовлення на продаж — мінімальну ціну
продажу, або ціну “за курсом дня”. Замовлення на купівлю-продаж цінних
паперів “за курсом дня” передбачають купівлю-продаж за курсом, який
визначається в результаті котирування, і виконуються в першу чергу,
оскільки клієнт погоджується на ціну дня. Мінімальну ціну, за якою можна
продати цінний папір, називають лімітом ціни замовлення на продаж або
обмежувальним курсом, за яким може бути виконане замовлення. Максимальну
ціну, за якою може бути куплений цінний папір, також називають
обмежувальним курсом або лімітом ціни на купівлю.
У результаті торгів усі замовлення на купівлю, обмежувальний курс яких
вищий від курсу котирування, мають бути виконані, в тому числі
замовлення “за курсом дня”. Всі замовлення на продаж, обмежувальний курс
яких нижчий за курс котирування, також мають бути виконані, в тому числі
замовлення “за курсом дня”. Замовлення, обмежувальний курс яких дорівнює
“курсу дня”, можуть бути виконані лише частково, залежно від ринкової
кон’юнктури.
Внаслідок торгів усі угоди з купівлі-продажу укладаються за одним курсом
— “курсом дня”. Встановлення “курсу дня” ілюструють дані таблиці 18.3.
Таблиця 18.3. Встановлення “курсу дня”
У гр. 3 табл. 18.3 наведено обмежувальні ціни (ліміти цін) на
купівлю-продаж цінного папера. У гр. 1 — кількість цінних паперів у
заявках на купівлю цінних паперів за обмежувальним курсом, наведеним у
гр. З, в гр. 2 — загальна кількість цінних паперів, які можуть бути
придбані за ціною, не більшою, ніж наведено в гр. 3. У гр. 4 подана
сукупна кількість цінних паперів, які можуть бути продані за ціною, не
нижчою відповідної обмежувальної ціни, в гр. 5 — кількість цінних
паперів у заявках на продаж за відповідним обмежувальним курсом, у гр. 6
— загальна кількість цінних паперів, які можуть бути куплені-продані при
відповідній обмежувальній ціні. Так, за обмежувальним курсом 10,8 грн.
бажають купити 80 цінних паперів і продати 250. При цьому загальна
кількість цінних паперів, які можуть бути куплені за ціною 10,8 грн.,
становить 270 шт., оскільки є заявки на купівлю 150 цінних паперів за
курсом дня і 40 цінних паперів за курсом, не вищим як 10,9 грн. Загальна
кількість цінних паперів, які можуть бути продані за ціною, не меншою
10,8 грн., дорівнює 480 шт. При обмежувальній ціні 10,8 грн. може бути
обміняно (куплено-продано) 270 цінних паперів.
При такій кон’юнктурі ринку в результаті торгів буде встановлена ціна
10,6 грн. При цій ціні може бути обміняно 480 цінних паперів, 60 не
підлягає обміну (540 – 480 = 60). При всіх інших можливих цінах
кількість цінних паперів, які можуть бути обміняні, менша. У такій
ситуації існує дві можливості:
1) спеціаліст, що веде торги за даним видом цінних паперів, викупить за
встановленим курсом 60 цінних паперів і цим самим забезпечить виконання
всіх заявок;
2) спеціаліст не здійснить додаткового викупу цінних паперів, і частина
заявок на продаж залишиться невиконаною.
Рекомендована література
1. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р.
№ 1201-XII.
2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. Закон
України від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР.
3. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу
цінних паперів в Україні. Закон України від 10 грудня 1997 р. №
710/97-ВР.
4. Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
Затверджено Указом Президента України від 14 лютого 1997 р. № 142/97.
5. Порядок видачі Дозволу на здійснення діяльності щодо ведення реєстру
власників іменних цінних паперів. Затверджено наказом ДКЦПФР від 1
квітня 1996 р. № 59.
6. Порядок видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу
цінних паперів як виключної діяльності. Затверджено наказом ДКЦПФР від
13 вересня 1996 р. № 203-а.
7. Положення про організаційно оформлені позабіржові
торговельно-інформаційні системи. Затверджено наказом ДКЦПФР від 23
грудня 1996р. Л» 328.
8. Буковинський М.Г. Біржові трансформації ринку. — К., 1997.
9. Губський Б.В. Біржові технології ринку. — К., 1997.
10. Міріна КF. Розвиток бірж на Україні. — К., 1997.
11. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М., 1995.
12. Рубцов БД. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура,
механизм функционирования. — М., 1996.
13. Фондовий ринок України: Навч. посіб. / Керівник авт. кол. В.В.
Ос-польський. — К., 1994.
14. Річні звіти ДКЦПФР за 1999—2001 pp.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
