.

Суть та форми міжнародної економічної діяльності. Конвертованість валюти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 16910
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу Міжнародна економіка

Суть та форми міжнародної економічної діяльності. Конвертованість валюти

План

1Суть та форми міжнародної економічної діяльності.

1.1 Поняття міжнародна економічна діяльність.

1.2 Відкрита економіка.

1.3 Платіжний баланс: показник та фактор міжнародної економічної
діяльності.

1.4 Світове господарство та міжнародний ринок.

2 Конвертованість валюти.

2.1 Механізм конвертованості валют.

2.2 Внутрішня й зовнішня конвертованість валют.

2.3 Особливості формування конвертованості гривні.

Суть та форми міжнародної економічної діяльності.

Міжнародна економічна діяльність України становить неоднорідний та
багатоаспектний предмет вивчення. Її можна розглядати і в контексті
національних інтересів, і в регіональному та глобальному масштабах. У
першому аспекті така діяльність є засобом досягнення підприємницьких і
загальнодержавних цілей у процесі співробітництва із зарубіжними
партнерами. У другому – весь господарський механізм України постає
невід’ємною складовою світової економіки, елементом більш загальної
системної цілісності, інтернаціональних ринкових структур.

Системна трансформація в Україні, основним змістом якої є формування
ринкового середовища та демократизація усіх ланок соціального життя,
справедливо розглядається як важлива передумова розширення та підвищення
ефективності міжнародної економічної діяльності в комплексі її
макроекономічних та мікроекономічних форм. Транс націоналізація
української економіки, що зорієнтована на підвищення міжнародної
конкурентоспроможності , дедалі більшою мірою визначатиме глобальну
перспективу держави.

Міжнародні господарські зв’язки для нашої країни є одним із ключових
факторів розвитку. Про це свідчать такі дані: тільки протягом періоду з
початку незалежності до кінця століття частка експорту товарів та послуг
у структурі ВВП України зросла з 24-26% до 45-47% ( особливо значним
було зростання частки експертного “ покриття ” ВВП у 1994 та 1995 рр..
Ці дані переконливо свідчать про утвердження економіки України як
самостійного організму здатного до саморегулювання та виживання в
міжнародній конкурентній боротьбі.

Необхідним є проведення активної державної політики, забезпечення
сприятливих нормативних та організаційних передумов міжнародної
економічної діяльності. Передусім стоїть завдання подолати такі головні
перешкоди:недосконалість та нестабільність законодавчої бази міжнародної
економічної діяльності, відсутність внутрішньо узгодженої системи
митного, податкового регулювання механізмів банкрутства;нерозвиненість
або відсутність багатьох важливих інституцій регулювання міжнародної
економічної діяльності, сприяння їй, передусім у банківській, страху
вальній, кредитній, фінансовій сферах;адміністративні і фінансові
обмеження, несприятливі для експортно-імпортних та інвестиційних
операцій умови митного та податкового регулювання;дефіцит інституцій і
організаційних структур підтримки та обслуговування міжнародної
економічної діяльності, зокрема інформаційних, маркетингових, дослідних,
аналітичних центрів, консалтингових та інжинірингових служб( інжиніринг
– надання… знань, проведення технічних робіт, консультування на місці
подій з метою оптимізації, виробничо-комерційної діяльності; консалтинг
– надання ділової інформації щодо дослідження стану та прогнозування
динаміки ринку товарів, послуг, технології…)

Завданнями особливого порядку, які виходять далеко за межі міжнародної
економічної проблематики, але являють собою необхідну передумову
оптимізації участі України у світо господарських відносинах, є подолання
тонізації та криміналізації суспільно-господарського життя в країні,
бюрократизації та корумпованості управлінських структур, забезпечення
політичної стабільності та проведення загальної структурної реформи. До
речі, якщо згідно з міжнародною статистикою загальносвітові обсяги
тонізації становлять 5-10 %від ВВП, в африканських країнах, які є
найяскравішим прикладом надмірної тонізації, – 30 %, то в Україні
відповідний показник навіть не піддається достатньо вірогідній оцінці і
становить, за різними розрахунками, від 40% до 60% ВВП.

Визначаючи предмет міжнародної економічної діяльності як своєрідний
відправний пункт можна взяти таке: міжнародна економічна діяльність – це
поняття, яке застосовується і в практиці господарювання, що виходить за
національні кордони, і в теорії, яка таку практику вивчає.

1.1Поняття міжнародна економічна діяльність

“ Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських
зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або
утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними
організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки ,
закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з
використанням міжнародного співробітництва. “ (1+)[1.55ст]Поділу та
факторного розміщення.

Поняття “ міжнародна економічна діяльність “ (1+)[1. 60ст]органічно
охоплює не тільки сферу виробничої, комерційної діяльності, та
міжнародні за характером економічні акції, які спрямовані на отримання
та максимізацію індивідуального, приватного прибутку, поліпшення
власного добробуту. Воно поширюється також і на непідприємницькі,
регулятивні за характером акції, на інструмент впливу з метою поліпшення
загальних умов господарювання як з боку національних урядів,
спеціалізованих інститутів, так і з боку міжнародних організацій та
структур. Таким чином, широке тлумачення терміну “ міжнародна економічна
діяльність ” охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються
різнонаціональні за походженням або місцем свого перебування кооперанти
, агенти підприємницької та регулятивної діяльності. Феномен міжнародної
економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце
перетинання кордонів митних територій такими реальними об’єктами . як:
товари, послуги, капітали, сировинні ресурси, нарешті люди.

Міжнародна економічна діяльність так само, як і будь-який живий
організм, являє собою саме системну цілісність. І так само, як живий
організм є чимось більшим ніж механічною сукупністю органів, міжнародна
економічна діяльність не зводиться до суми своїх атрибутів, суб’єктів та
інструментів. Будучи самостійним явищем, проявами якого є складні
зворотні зв’язки між складовими елементами, а також із компонентами
більш широких механізмів відтворення вона є фактором та своєрідним
прискорювачем економічного розвитку країн.

Міжнародна спеціалізована галузь – це сукупність галузей сфери
матеріального виробництва любої країни, яка найбільш активно бере участь
у міжнародному поділі праці. Особливість цієї галузі:

– Висока частка експорту порівняно з іншими галузями (у виробництві
товарів);

– Високий рівень внутрігалузевої спеціалізації та кооперації (існує
коефіцієнт еластичності міжнародної спеціалізованої галузі – КВЕС –
коефіцієнт відносної експортної спеціалізації галузі:

КВЕС = Ео/Ем*100% (2.70 ст.)

Ео – питома вага певної галузі в експорті товарів;

Ем – питома вага товарів – аналогів на світовому ринку.

КВЕС показує у якій степені національна промисловість, або її окремі
галузі орієнтуються на зовнішній ринок, або те наскільки національна
промисловість та її окремі галузі відірвані від світового ринку.

Всі держави стимулюють міжнародну спеціалізовану галузь шляхом
пільгового оподаткування, кредитування, та шляхом страхування цих
галузей.

1.2. Відкрита економіка.

Міжнародне співробітництво в результаті збільшення його обсягів та
поглиблення дедалі більшою мірою впливає на характер і перспективи
розвитку національних економічних комплексів. Причому можна казати про
перехід кількісних змін у нову якість кооперації: на певних стадіях
інтерактивності економік виникає феномен відкритості ( або відкритих)
економік.

“ Відкритою економікою можна назвати національний господарський
комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та
опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного
продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу
забезпечується за активної ролі міжнародного сектору.”(1+)[3.67 ст.]

Як ми бачимо, наведене визначення ґрунтується на відносних критеріях.
Адже країни різняться своїми розмірами, відтак абсолютні показники
міжнародної економічної діяльності не мають безумовного значення. США,
Китай, хоча і відіграють помітну роль у світовій торгівлі, мають дуже
місткі внутрішні ринки. Тому ступінь опосередкування ВВП
експертно-імпортними операціями у них нижчий відповідного показника
значно менших за розмірами Бельгії, Кореї, Люксембургу чи Ізраїлю. З тих
самих причин Німеччина – країна , яка в 90-х роках 20 ст. посідала
чільні позиції у світі за валовими показниками експортно-імпортної
діяльності, – реалізує на зовнішніх ринках меншу частину свого ВВП, ніж
сусідні Нідерланди. Наприклад, наприкінці 20ст. у США частка товарного
експорту становила близько 10% від ВВП, тоді як у великій європейській
країні цей показник має величину до 20%, а в порівняно невеликій країні
Старого Світу – до 50%.

Водночас США, ФРН, а також КНР набагато помітніше впливають на всю
систему міжнародних економічних відносин, що також важливо враховувати.
Україна опосередковує більшу частину ВВП, ніж США, проте має менш
ефективну економіку, та, на відміну, від цієї країни справляє незначний
вплив на світову економіку.

“ Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливості розвитку
України. Основні напрямки впливу – збільшення обсягів експорту та
імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою
заборгованості країни .”(1+)[4.80 ст.]

Постійне погіршання основних показників розвитку України в 90-х роках
негативно вплинуло на формування ефективного механізму її відкритої
економіки. На відміну від цього протягом останнього періоду темпи
зростання розвинутих країн були стабільно позитивними, що сприяло їх
подальшому взаємному зближенню. Єдиним винятком стала Японія, яка
постраждала від кризи 1997-1998 рр.

Більше економічна відкритість національного господарства означає
поглиблення та урізноманітнення форм, а також розширення обсягів його
взаємодії із зовнішнім світом. Важливим критерієм та принциповим змістом
відкритості економіки є наявність ліберального режиму міжнародної
економічної діяльності для ринкових суб’єктів.

Основні риси такої господарської системи, яку, з певною мірою умовності
заведено вважати відкритою економікою. Ними є такі :

наявність у суб’єктів ринкової економіки достатньо широких прав виходити
на зовнішні ринки та співробітничати із зарубіжними партнерами при
мінімальних обмеженнях з боку держави;

міжнародні контакти мають порівняно велике значення для підтримання
макроекономічного балансу, ступінь інтернаціоналізації ВВП є досить
високим;

ринковий простір країни є відносно ефективним, а суб’єкти господарювання
– порівняно конкурентоспроможним ( інакше відбувся б масовий колапс як
неконкурентоспроможних виробників, так і економіки в цілому, що, до
речі, загрожує економікам транзитивного типу, зокрема й українській)

Генезис та наступний розвиток системи міжнародного економічного
співробітництва відбувалися не за лінійними схемами. Вони відповідали
більш загальним процесам – становленню цивілізованих центрів та
соціокультурних осередків, однією з важливих сторін життя яких є
економічна діяльність.

1.3. Платіжний баланс: показник та фактор міжнародної економічної
діяльності

“Платіжний баланс – це результуюча сума усіх міжнародних грошових угод
та платежів, які здійснюються між усіма резидентами певної країни, у
тому числі між усіма верствами населення, комерційними структурами та
державними установами, з відповідними агентами за кордоном, тобто із
резидентами інших країн. “(1+)[4.90 ст.]

З погляду національної грошової системи та узагальнюючої фінансової
звітності платіжний баланс відображає фінансовий бік усієї міжнародної
економічної діяльності в широкому її розумінні та є сумою операцій, що
породжують попит та пропозицію на іноземну валюту. Він охоплює всі
доходи, які отримують громадяни держави від фізичних та юридичних осіб з
інших держав, та усі виплати, які роблять резиденти певної держави
назовні.

Оптимізація платіжного балансу країни має велике значення для поліпшення
умов функціонування економіки в цілому, оптимізації міжнародної
діяльності загалом та її окремих компонентів. Тому національні уряди
проводячи макроекономічну політику, повинні врахувати ті обмеження та
вимоги, які висувають завдання формування платіжних балансів.

У ньому полягають ці обмеження та вимоги. Насамперед вони пов’язані з
суперечностями між об’єктивними цілями розвитку реального сектору –
промисловості, сфери обслуговування, сільського господарства та вимогами
стабільного функціонування сектору монетарного – передусім нульового або
обмеженого зростання грошової маси, стабільності цін. ( Засобом
позитивного впливу на умови формування платіжного балансу є скорочення
непродуктивних видатків, а отже – податків. Так, згідно з умовами
складання бюджету США на 2001 р (обсяг – 1,8 млрд. дол. сумарне
скорочення податків порівняно з попереднім роком становило 150 млрд.
дол.)

Збільшення кількості національних грошей на ринку та тиск з їх боку на
валютний ринок стають причиною девальвації національної валюти.
Девальвація ж національної валюти є , по-перше, про експортним фактором,
оскільки здешевлює національну продукцію на зовнішніх ринках, де
використовуються інші валюти, а по-друге, анти імпортним фактором,
оскільки робить відносно дорожчою імпортну продукцію на національному
ринку. Особливо цінові механізми справляють позитивний вплив на
національне виробництво ( як експортне, так і імпортне), якщо не
враховувати можливих негативних наслідків щодо загальних умов формування
платіжного балансу та господарського клімату в країні.

Отже, збільшення грошей у споживачів є передумовою фінансування
виробництва, і інколи вважається, що для стимулювання економічного
розвитку необхідна грошова емісія.

Україна в перші роки незалежності, власне і проводила таку політику,
яка, зокрема, передбачала інфляційно-девальваційне стимулювання
виробництва. Це призводило до гіперінфляції та втрати стимулів до
підприємницької діяльності. Врешті-решт, фіаско політики «грошового
верстата» обумовило зміну її на повну протилежність східноєвропейський
варіант жорсткого монетаристського регулювання.

У другій половині 90-х років сліпе дотримання рекомендацій МВФ,
заангажованих та необізнаних на реаліях економічного розвитку України
західних радників під час формування платіжного балансу країни мало
своїм наслідком тривалий економічний спад, занепад базових галузей
національної економіки.

У тім, спрощеної стратегічної оцінки принципового вибору моделі
макроекономічного регулювання (жорстко-монетарної чи
дискреційно-дирижистської ) виходить замало, і нею проблема вироблення
адекватної структурно-бюджетної, кредитно-фінансової політики не
вичерпуються.

У цьому контексті активізуються проблеми створення реального,
заощаджуваного та ефективного бюджету. Необхідно подолати тенденцію до
зростання зовнішніх боргових зобов’язань через незбалансованість та не
реалістичність бюджетного планування, перевищення обсягу «пожежних»
витрат порівняно з можливостями акумулювати фінансові ресурси.

Формування державного бюджету на основі реального визначення його
дохідної частини є необхідною умовою оптимізації політики формування
платіжного балансу, реальної макроекономічної стабілізації та здійснення
програм розвитку реального сектору.

Для скорочення бюджетних витрат доцільно перевести частину сфери, що
фінансується з державного бюджету, на самофінансування у тому числі
через поступову приватизацію та зміну власника.

З підвищення національної платоспроможності, уникнення або принаймні
зменшення необхідності вдаватися до зовнішніх запозичень необхідно
вдосконалити податкову систему України. Найпринциповішим фактором має
стати нова ідеологія оподаткування, яка мала б стимулюючу роль, а не
виконувала виключно фіскально-поліцейські функції .(Платіжний баланс
складається з двох частин : 1) рахунок поточних операцій; 2) рахунок
руху капіталів)

1.4 Світове господарство та міжнародний ринок

Існування відкритих економік породжує світове господарство як систему
цілісності та динамічний організм. Світове господарство є своєрідним
середовищем, у якому відбуваються міжнародні економічні зв’язки між
країнами та будь-яка міжнародна економічна активність підприємницьких
структур, а також окремих людей.

Повномасштабне входження України до системи світового господарства на
вигідних для неї умовах має сприяти розвиткові ринкових інститутів,
виробничої та банківсько-кредитної сфер, стимулювати
науково-дослідницьку, інноваційну діяльність, інформаційний обмін із
зовнішнім оточенням

“ Світове господарство – це динамічна система взаємозв’язаних
національних економік та відносин між належними до них суб’єктами
економічного життя, яка діє на принципах міжнародного поділу праці та
охоплює усі стадії циклу економічного відтворення. ”(1+)[6. 100 ст.]
Світове господарство реалізується в різноманітних формах міжнародної
економічної діяльності, які відповідають економічним інтересам
підприємницьких та державних структур.

Практичним механізмом, який реалізує закономірності світового
господарства та міжнародної економічної діяльності, є інститут
міжнародного ринку. Міжнародний ринок ( або міжнародні ринки) – продукт
історичного розвитку економік країн, процесів виробництва. Разом з там
він постає ключовим фактором політики держав та підприємницьких агентів.

Сказане стосується і України. Протягом століть Русь-Україна була одним
із учасників міжнародного ринку. Причому рівень активності та характер
її ринкової діяльності визначався долею самої держави: була вона
самостійним учасником торгівлі та інших форм співробітництва чи входила
окремими своїми територіями до складу сусідніх імперій.

Виходячи із загального тлумачення ринку, серед визначень ринку
найтиповішими є такі, що відображають функціональне, інституційне, а
також вузьке маркетологічне його розуміння.

Ринок можна визначити як систему, котра об’єднує різних суб’єктів
(покупців і продавців, більш опосередковано – виробників і споживачів
товарів та послуг) на повних принципах (передусім згідно з певними
умовами ціноутворення та правилами поведінки) і з урахуванням дії певних
інститутів ( законодавства, матеріальних об’єктів та ін.)

“ Міжнародний ринок – це динамічна система, яка поєднує в єдиний
господарський механізм різнонаціональних продавців та покупців,
виробників та споживачів товарів за допомогою цінових та споживчих
критеріїв обміну з використанням нормативно-правової та інституційної
інфраструктури міжнародних економічних відносин. ”(1+)[2. 57ст.]

Розвиток міжнародного ринку відбувається паралельно та в умовах складних
і багатобічних зворотних зв’язків зі сферою виробництва, прискорюючи
його отримуючи від нього імпульси щодо збільшення обсягів товарів, які
перебувають в обігу, та диверсифікації, якісної модифікації форм і
предметів обміну. Міжнародний ринок став набувати ознаки єдиної світової
системи ( кажуть про створення світового ринку наприкінці 19
ст.) Тоді, а також на початку 20 ст., перед Першою світовою війною,
відбулась значна концентрація виробництва та банківської діяльності, за
якої переважна частина світу була включена в орбіту
господарсько-збутової діяльності великих корпорацій. Провідні ж країни
поділили світ на сфери впливу та перетворили взаємну конкуренцію на
протистояння та протиборство в глобальному масштабі.

Висновок: отже, цілком практичні цілі обрання адекватних методик та
концептуальних підходів у міжнародній економічній діяльності активізують
вивчення широкого масиву закономірностей та практичних особливостей, які
характеризують реальні процеси та перспективи роботи національних і
світових ринків, а також їх регулювання.

2 Конвертованість валюти

Конвертованість або обіг національної грошової одиниці – це можливість
для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на
іноземні валюти. Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу та
жорсткості валютних обмежень, що практикується в державі. Обіг може бути
зовнішній та внутрішній. При зовнішньому обігу повна свобода обміну
зароблених в даній країні грошей для розрахунків із закордонним
партнером надається лише іноземцям (нерезидентам). При режимі
внутрішнього обігу свободою обміну національних грошових одиниць на
іноземні валюти користуються лише резиденти даної країни. Обіг
національної грошової одиниці забезпечує країні наступні довготермінові
вигоди додаткової участі в багатосторонній світовій системі торгівлі та
розрахунків:

• вільний вибір виробниками та споживачами найбільш вигідних ринків
збуту та закупок всередині країни та за кордоном в кожний момент;

• розширення можливостей залучення іноземних інвестицій та здійснення
інвестицій за кордоном;

• “підтягування” національного виробництва до міжнародних стандартів по
цінах, витратах, якості;

• можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

• вільно конвертовані (резервні);

• частково конвертовані;

• замкнуті (неконвертовані);

• клірингових розрахунків.

“ Вільно конвертована валюта (ВКВ) – валюта, яка вільно та необмежене
обмінюється на інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня
Конвертованість). ”(1+)[10 .96ст.] ВКВ називають резервною валютою, так
як у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають
резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів,
швейцарські франки, єни, євро).

“ Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких
застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами
обмінних операцій. ”(1+)[8. 86 ст.] Розрізняють такі основні сфери
валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та
неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу
товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів,
експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти,
тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Замкнута (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує
тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Клірингові валюти – це розрахункові валютні одиниці, що функціонують на
основі клірингових угод. Клірингові угоди укладаються для вирівнювання
платіжного балансу без витрат валютних резервів: 1) при необхідності
отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний баланс;
2) в якості заходу у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави.

В умовах інтернаціоналізації господарювання зростає взаємозалежність
національних господарств, активізуються пошуки засобів національного
регулювання. В сфері валютних відносин з’являються нові особливості і
тенденції:

• посилюються міжнародні функції національних валют (національні грошові
одиниці приймають участь в міжнародних розрахунках);

• масштаби діяльності якої-небудь валюти в міжнародному платіжному обігу
визначаються комплексом факторів (історичних, економічних,
міжнародно-правових), в тому числі і національною політикою;

• відсутня єдина грошова основа в валютній сфері – світова валюта;

– в умовах вільної конвертованості валют та руху капіталу між країнами
розмиваються межі між внутрішнім грошовим оборотом та міжнародним
платіжним оборотом;

– тенденція до зростання національних та міжнародного грошово-кредитного
ринку прокладає шлях в умовах специфіки та особливостей національних
грошово-кредитних ринків.

Тенденція до зростання ролі валютної сфери у відносинах учасників
міжнародного обміну досліджена на всіх етапах еволюції світової валютної
системи, починаючи з золотого стандарту. Чим глибше втягнене національне
господарство в систему світових господарських зв’язків, тим сильніше
прагнення національних органів регулювання відмежувати економіку від
неприємного на даному етапі зовнішнього впливу. Це протиріччя визначило
еволюцію валютного механізму кожної країни, починаючи з періоду золотого
стандарту і по теперішній час. В умовах золотого стандарту під
конвертованістю розуміли обмін однієї валюти на іншу при твердій
фіксації золотого вмісту національних валют, з їх обов’язковою
розмінністю на монетарний товар.

На відміну від золотого стандарту, конвертованість в умовах
кредитно-паперових грошей визначається інституційними нормами, які
включають важливі ланки валютної політики кожної країни, а також
загальні вимоги, визначені Міжнародним валютним фондом (МВФ).

Таким чином, конвертованість валюти є необхідною для забезпечення
процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, подолання
кризи платіжного балансу, інтеграції у світове господарство.

2.1Механізм конвертованості валют

0 hy

( hy

hx

0 hy

hx

0 hy

hx

6

?

a

$a$gdx

n[nLn31 hy

hy

h Список використаної літератури 1. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси . – К.:Знання-Прес, 2002. 2. Кіреєв А.Міжнародна економіка . Посібник ч. I М., 1998. 3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б., Міжнародні економічні відносини: навчальний посібник – К., 2001. 4. Кіреєв А.П.Міжнародна економіка : В 2ч.- Ч.2: Міжнародна макроекономіка: відкриття економіки і макроекономічного програмування. – М.: міжнародні відношення, 1999. 5. Кузякін А.П., Семічев М.А. Міжнародна економіка: ТК Велбі, Проспект, 2003. 6. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми. - К.:Центр навчальної літератури, 2006. – С.34 – 60. 7. Міжнародна економіка / Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін. За ред. Румянцева А.П. – К.: Знання-Прес, 2003. 8. Міжнародна економіка. /За ред. Ю. Г. Козака. Київ 2002. 9. Міжнародна економіка /Под. ред. Булатова А.С. – М.: 2001 – 734с. 10. Новицькій В.Є. Міжнародні економічні відносини. – К.:КНЕУ, 2003. 11. Рокоча В.В., Міжнародна економіка. У 2кн. – Кн.1: Міжнародна торгівля: теорія та політика – К.: Таксон,2000 12. Філіпенко А. С. Світова економіка – К., 2000.- C.28 – 66.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020