Реферат на тему:
Правила переказу іноземної валюти за межі України. Українська
міжбанківська валютна біржа
З метою забезпечення майнових прав громадян щодо розпорядження власними
коштами встановлені правила переказу іноземної валюти за межі України за
рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів та нерезидентів.
Переказ іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів
дозволяється в таких випадках:
• допомоги родичам, які проживають за межами України;
• сплати добровільно аліментів на утримання дітей і непрацездатних
батьків;
• здійснення платежів, пов’язаних зі смертю;
• здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим,
арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних
держав, а також витрат за державне мито за справами, що розглядаються
цими органами;
• отримання спадкоємних коштів і коштів від реалізації спадщини та
майна, що належить нерезиденту в Україні;
• сплати іноземної валюти на ім’я юридичної особи-нерезидента за
лікування, навчання, участь у конференціях та сплати страхових і
членських внесків, придбання науково-методичної літератури та
передплатних видань;
• сплати іноземної валюти за оформлення документів на працевлаштування
за наявності міжурядових угод;
• оплати фізичною особою-резидентом товару іноземній фірмі за імпортним
контрактом для власного споживання;
• перерахування власником рахунку коштів в іноземній валюті з цього
рахунку при виїзді за кордон на постійне місце проживання;
• перерахування нерезидентом прибутків, одержаних внаслідок здійснення
іноземних інвестицій в Україну, коштів, отриманих у вигляді оплати
праці, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих процентів на залишок
коштів на рахунку, відкритому в банку України, а також іноземної валюти,
ввезеної в Україну у встановленому чинним законодавством порядку.
(Переказ за кордон прибутків, одержаних внаслідок інвестицій в Україну,
здійснюється з валютного рахунку після сплати нерезидентом податків та
інших платежів.)
Усі наведені нижче обмеження на переказ валюти відображають суму в
доларах США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті. Фізичні
особи — резиденти можуть здійснювати за межі України перекази на користь
фізичних осіб, які постійно або тимчасово проживають за кордоном, у
сумі, що не перевищує 300 дол. США на місяць без підтвердних документів
про родинні стосунки.
Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-резиден-там, які
тимчасово виїхали з України на навчання та в приватних справах або
постійно проживають за кордоном, здійснюється у сумі не більше ніж 1000
дол. США на місяць.
Платежі, пов’язані зі смертю за кордоном фізичної особи — резидента
(транспортні витрати та витрати на поховання), здійснюються фізичною
особою — резидентом у сумі до 5000 дол. США.
Переказ аліментів в іноземній валюті, які сплачуються фізичною
особою-резидентом добровільно на утримання дітей та непрацездатних
батьків, які перебувають за межами України, здійснюється у сумі до 200
дол. США на місяць і не більше ніж 500 дол. США з валютного рахунку цієї
особи.
Платежі фізичної особи-резидента з відшкодування витрат судовим,
слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам
іноземних держав, а також витрат за державне мито за справами, що
розглядаються цими органами, здійснюються у сумі, що не перевищує 5000
дол. США, тільки з валютного рахунку цієї особи за наявності
підтверджуючих документів.
Переказ іноземної валюти фізичною особою-резидентом на рахунок юридичної
особи-нерезидента за лікування, навчання, участь у конференціях та
сплату страхових і членських внесків, придбання науково-методичної
літератури та передплатних видань здійснюється:
• у сумі не більш як 500 дол. США на місяць, а на лікування — 20 000
дол. США тільки з валютного рахунку цієї особи за наявності підтвердних
документів фірм-нерезидентів;
• у сумі, що перевищує 500 дол. США на місяць, а на лікування — 10 000
дол. США чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, на основі
індивідуальної ліцензії, отриманої у відповідному управлінні НБУ;
• у сумі, що перевищує 25 тис. дол. США, чи еквівалент цієї суми в іншій
іноземній валюті, на основі індивідуальної ліцензії НБУ.
Переказ іноземної валюти фізичною особою-резидентом за оформлення
документів на працевлаштування за кордоном здійснюється у сумі, що не
перевищує 500 дол. США, за наявності підтвердних документів
фірм-нерезидентів, яким перераховуються кошти.
Переказ фізичною особою-резидентом іноземної валюти для оплати товару,
який купується за кордоном для власного споживання, здійснюється в
розмірі, що не перевищує 1000 дол. США. Загальна сума перерахування на
рік не може перевищувати 4000 дол. США. У разі необхідності купівлі
товару в сумі, що перевищує встановлені норми, але не більш ніж 10 000
дол. США, купівля і переказ валюти здійснюється через посередника —
юридичну особу-резидента.
У деяких випадках переказ фізичними особами-резидентами іноземної валюти
у сумі, що перевищує зазначені норми, але не більш як 25 тис. дол. США,
здійснюється на основі ліцензії обласних управлінь НБУ, а в сумі, що
перевищує 25 тис. дол. США, — на основі індивідуальної ліцензії НБУ.
Використання готівкової валюти на території України
Основним платіжним засобом для здійснення готівкових розрахунків на
території України є національна валюта. Однак у визначених випадках для
розрахунків між резидентами та нерезидентами, юридичними й фізичними
особами може використовуватись готівкова іноземна валюта.
Згідно з Правилами використання готівкової іноземної валюти на території
України використання готівкової іноземної валюти з власних поточних
рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території
України представництвами юридичних осіб-нерезидентів дозволяється в
таких випадках.
1. Для забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон у сумі,
що не перевищує на одного працівника 300 дол. США на добу, чи еквівалент
цієї суми в іншій іноземній валюті. Видача готівкової іноземної валюти з
поточного рахунку або продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій
валюті на відрядження за кордон здійснюється уповноваженим банком.
Для забезпечення під час відрядження за кордон транспортних витрат
працівника видача готівки здійснюється у сумі до 1000 дол. США на одного
працівника. Виплата коштів на представницькі витрати відбувається
відповідно до чинного законодавства України.
Якщо сума витрат на відрядження за кордон перевищує встановлені норми,
для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна
пластикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.
2. Для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за
контрактом в офіційних представництвах та представництвах юридичних
осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, а також
у юридичних осіб — резидентів, постійних представництвах юридичних осіб
— нерезидентів.
3. Для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення рекламацій
або форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особою
— резидентом або постійним представництвом юридичної особи —
нерезидента, яка надає послуги з оплатою в іноземній валюті, зобов’язань
перед фізичною особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуги.
Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами — резидентами або
представництвами юридичних осіб — нерезидентів в уповноважених банках,
використовується винятково на цілі, обумовлені у відповідних документах.
На власників рахунків згідно з чинним законодавством України покладено
відповідальність за цільове використання цих коштів.
Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу
платежу або як застави фізичними особами — резидентами та нерезидентами
дозволяється у разі відсутності у них коштів у гривнях і неможливості
здійснити валютно-обмінну операцію через пункт обміну іноземної валюти
тільки на територіях митниць, вокзалів, аеропортів, портів та в деяких
інших випадках.
На територіях митниць використання готівкової валюти дозволяється для
сплати мита, митних платежів та зборів, платежів за охорону та
супроводження митними органами підакцизних і транзитних товарів. При
цьому нерезиденти можуть здійснювати оплату у готівковій валюті дорожних
та консульських зборів, зборів при оформленні перевезень негабаритних,
великовагових та небезпечних вантажів, послуг з обов’язкового медичного
страхування, а також послуг, наданих прикордонними
санітарно-карантинними, ветеринарними та іншими службами контролю.
Суб’єкти підприємницької діяльності можуть за наявності відповідного
дозволу Державної митної служби України реалізовувати на території
митниць товари та надавати послуги з оплатою в готівковій іноземній
валюті.
На територіях вокзалів, аеропортів та портів готівкова іноземна валюта
може використовуватись у разі реалізації нерезидентам суб’єктами
підприємницької діяльності горючо-мастильних матеріалів, продуктів
харчування, медикаментів, надання послуг з обслуговування іноземних
транспортних засобів, їх пасажирів та членів екіпажу, а також надання
послуг із застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті.
В інших випадках на території України готівкова валюта може
використовуватись у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності
готельних послуг нерезидентам, у разі виплати іноземної валюти готівкою
за пластиковими картками міжнародних платіжних систем, а також для
здійснення розрахунків між юридичними особами-резидентами та
нерезидентами (фізичними чи юридичними особами) за наявності
індивідуальної ліцензії НБУ.
Використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється
також у разі здійснення суб’єктами підприємницької діяльності торгівлі
та надання послуг за межами України на транспортних засобах, що їм
належать або зафрахтовані і формуються в Україні. У готівковій валюті
може здійснюватись оплата за реалізовані товари та надані послуги на
повітряних, морських, річкових суднах, у поїздах та автобусах, а також
оплата за надані послуги з міжнародних пасажирських перевезень та
поромних переправлень у прикордонних з Україною зонах.
Уповноваженим банкам дозволяється зараховувати готівкову іноземну валюту
на рахунок в іноземній валюті юридичної особи — резидента у разі
отримання її як благодійного внеску від нерезидента, а також у разі
сплати юридичними та фізичними особами державного мита за позовами, що
подаються до суду та арбітражного суду згідно з чинним законодавством
України.
Каси уповноважених банків можуть приймати (за наявності відповідних
документів) готівкову вільно конвертовану валюту як платіж за товари від
повноважного представника юридичної особи — нерезидента у сумі до 10 000
дол. США.
Для підкріплення власної каси уповноважені банки мають право надавати
один одному міжбанківські кредити у готівковій іноземній валюті і
здійснювати купівлю-продаж готівкової іноземної валюти за безготівкову
грошову одиницю України або за безготівкову іноземну валюту відповідно
до чинного законодавства України.
Українська міжбанківська валютна біржа
Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ
НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В
1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ “Про Українську
міжбанківську валютну біржу” вона була реорганізована в Українську
міжбанківську валютну біржу (УМВБ).
Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод
з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення
котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів
іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо
регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в
іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами.
Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та
спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення
валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають
ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за
статусом.
Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до
страхового фонду біржі. Для прийому в члени біржі потрібно мати
рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких
завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому
в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних
операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні
виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають
на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для
вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов’язково мати
кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу.
Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості
голосів членів біржового комітету.
Члени біржі укладають угоди на біржі лише від свого імені за власний
рахунок або за рахунок клієнтів та за їх дорученням. Вони здійснюють
операції на біржі через своїх представників — дилерів, які не можуть
проводити операції на біржі від свого імені та за свій рахунок. Кожен із
членів біржі має право для участі в торгах акредитувати не більше
чотирьох представників-дилерів. За кожну укладену угоду з
купівлі-продажу валюти учасники торгів сплачують комісійні в гривнях при
продажу валюти та у валюті при її купівлі.
Члени валютної біржі зобов’язані своєчасно виконувати вимоги за угодами,
укладеними на біржових торгах, а також надавати необхідну інформацію про
свою діяльність на вимогу дирекції біржі.
Проведення торгів і визначення поточних курсів валют до гривні здійснює
уповноважений співробітник біржі, якого називають курсовим маклером. У
торговельний зал біржі допускаються тільки дилери та співробітники
біржі, які беруть участь в торгах. Інші допускаються до торгового залу
лише з дозволу дирекції біржі.
До початку торгів дилери повинні подати курсовому маклеру заявки на
купівлю-продаж валюти, які мають містити інформацію про ціль
використання валюти, номер контракту, для оплати якого купується валюта
(якщо виконується заявка клієнта), максимальний курс купівлі чи
мінімальний курс продажу. Необхідною умовою участі в торгах є також
попереднє зарахування потрібної суми коштів на відповідні рахунки. Не
пізніше ніж за годину до початку торгів члени біржі повинні подати
виписки зі своїх кореспондентських рахунків у кліринговому банку УМВБ
про наявність коштів для проведення операцій з купівлі-продажу.
Біржові торги проводяться в формі аукціону. Початковий курс на торгах
встановлюється на рівні, зафіксованому на попередніх торгах. Заявки на
купівлю формують попит, заявки на продаж — пропозицію. Якщо пропозиція
валюти перевищує попит, курс знижують, у противному разі — курс валюти
підвищують. При цьому можуть прийматись додаткові заявки на
купівлю-продаж валюти. При пониженні курсу приймають лише заявки на
зменшення суми продажу валюти або на збільшення суми купівлі валюти. При
зростанні курсу валюти приймають заявки на збільшення суми продажу чи на
зменшення суми купівлі валюти. Якщо відхилення курсу від початкового
більше від установленого біржовим комітетом, торги можуть бути припинені
до прийняття відповідного рішення.
Момент, коли досягається рівновага між обсягами заявок на купівлю і на
продаж, називається фіксингом. Курс іноземної валюти, який
встановлюється при цьому, стає єдиним курсом укладання угод і здійснення
розрахунків за угодами на цих торгах.
Коливання курсу української грошової одиниці обмежуються валютним
коридором і операціями Національного банку України, який з метою
стабілізації курсу гривні може проводити валютні інтервенції —
пропонувати валюту для продажу або купувати її в учасників торгів.
Офіційний курс гривні до долара щодня визначається за результатами
торгів на УМВБ.
Члени валютної біржі, які своєчасно не перерахували кошти за угодами,
укладеними на біржових торгах, сплачують за кожен день прострочки 1% від
суми заборгованості. Якщо заборгованість не погашається протягом трьох
банківських днів, учасник торгів може не допускатись до участі в торгах
протягом певного періоду.
Українська міжбанківська валютна біржа має ряд філій, зокрема
Дніпропетровську, Харківську, Львівську, Донецьку. Серед філій найбільшу
частку в торгівлі валютою має Дніпропетровська. Основний обсяг валютних
операцій на УМВБ припадає на 10—15 найпотужніших банків, які здійснюють
більшу частину операцій, пов’язаних із обслуговуванням
зовнішньоекономічних зв’язків і внутрішнього валютного обороту.
Рекомендована література
1. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті. Закон України
від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР.
2. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України і
Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення
відповідальності за порушення законодавства про валютне регулювання.
Закон України від 28 січня 1994 р. № 3890-ХІІ.
3. Про систему валютного регулювання і валютного контролю. Декрет
Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15—93.
4. Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти,
банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів
і платіжних карток через митний кордон України. Затверджено постановою
Правління НБУ від 12 липня 2000 р. №283.
5. Правила здійснення переказів іноземої валюти за межі України за
дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні
переказаної їм із-за кордону іноземної валюти. Затверджено постановою
Правління НБУ від 17 січня 2001 р. № 18.
6. Правила використання готівкової іноземної валюти на території
України. Затверджено постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 р. №
119.
7. Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на
користь резидентів — юридичних осіб. Постанова Правління НБУ від 4
вересня 1998 р. № 349.
8. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному рику
України. Затверджено постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. №
127.
9. Правила прийому в члени Української Міжбанківської Валютної Біржі.
Затверджено Біржовим комітетом УМВБ 13 вересня 1993 p., протокол № 3.
10. Балабанов И.Т. Валютные операции. — М., 1993.
11. Пискулов Д.Ю. Теория и практика валютного дилинга. — М., 1995. 12.
Платонова ИЛ. Валютный рынок и валютное регулирование. — М., 1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
