Реферат на тему:
Міжнародний валютний фонд та Світовий банк
Одним із результатів міжнародної валютно-фінансової конференції ООН, що
відбулася в липні 1944 р. в Бреттон-Вудсі (СІЛА), стало створення в 1945
р. двох спеціалізованих організацій ООН — Міжнародного валютного фонду
(МВФ) та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР).
Міжнародний валютний фонд є міжурядовою організацією, що призначена для
регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та для
фінансової допомоги їм через надання коротко- і середньострокових
кредитів в іноземній валюті. Практичну діяльність Міжнародний валютний
фонд розпочав у 1947 р.
Кожен член МВФ має свою частку (квоту) участі, виражену в SDR. Ця частка
відображає розміри економіки країни-члена МВФ і є базовим елементом у
взаємовідносинах країни — члена з Фондом. Вона визначає кількість
голосів, що має країна-учасник, і дорівнює 250 базисних голосів плюс
один голос за кожен мільйон SDR. Квота визначає також суму підписки
країни на капітал ВМФ і можливості використання ресурсів Фонду. Для
розрахунку квоти країни-учасника використовують показники річного
експорту та імпорту, національний дохід, золоті запаси, поточні доходи
та видатки тощо.
Кредитна діяльність Фонду здійснюється у двох напрямах. Це надання
валютних коштів країнам із ресурсів Фонду та надання посередницьких
фінансових і технічних послуг за рахунок позикових коштів. МВФ здійснює
кредитні операції лише з офіційними органами країн — центральними
банками, казначействами, стабілізаційними фондами.
Розрізняють кредити на покриття дефіциту платіжного балансу та на
підтримку структурної перебудови економіки країни—члена Фонду. Доступ
країн-членів до кредитних ресурсів Фонду та обсяг і порядок кредитування
регламентуються певними документами. При отриманні кредиту країна
сплачує Фонду комісійні в розмірі 0,5% від суми кредиту. Процентні
ставки за кредитами формуються на основі поточних ринкових процентних
ставок.
При наданні кредиту країна-позичальник здійснює обмін іноземної валюти
або SDR на еквівалентну суму в національній валюті, яка зараховується на
рахунок МВФ у центральному банку даної країни. Оскільки більшість
країн-позичальників є країнами, що розвиваються з неконвертованими або
частково конвертованими валютами, надані кредити фактично є кредитами
під заставу національної валюти. На них, як правило, немає попиту, і
вони залишаються на рахунку Фонду до їх викупу країнами-позичальниками.
По закінченні терміну кредитування країна-позичальник повинна здійснити
обернений обмін — викуп національної валюти і повернення Фонду
відповідної суми іноземної валюти або SDR. Крім того, країни-учасниці
зобов’язані достроково здійснювати викуп своєї валюти, внесеної до
Фонду, в міру поліпшення їх платіжних балансів та зростання валютних
резервів. При викупі у Фонду національної валюти країни-боржника іншою
країною заборгованість останньої перед Фондом погашається.
Частка кредитних ресурсів, що надається країні вперше, називається
резервною часткою і становить до 25% квоти країни-учасниці. Ресурси, які
можуть надати країні понад резервну частку, дорівнюють величині квоти і,
як правило, діляться на 4 кредитних частки (транші) до 25% кожна. Це
означає, що гранична сума кредиту, що може надаватись країні-учасниці,
становить 125% її квоти у Фонді. Країни-позичальники повинні
використовувати кошти, надані Фондом, лише на цілі, обумовлені
відповідним договором, і такі, що не суперечать цілям Фонду. Якщо країна
не виконує рекомендацій Фонду або використовує кредит на цілі, не
передбачені кредитною угодою, Фонд може скоротити або припинити
кредитування країни. Кредити можуть надаватись Фондом у формі резервного
кредиту або кредиту стенд-бай, який полягає в наданні іноземної валюти
країні відповідно до домовленості визначеними частками через встановлені
проміжки часу протягом усього терміну кредитування. Кредити стенд-бай
використовуються переважно для фінансування макроекономічних
стабілізаційних програм країн — членів МВФ і надаються при виконанні
країною певних умов.
Система розширеного кредитування МВФ призначена для надання кредитів у
разі серйозних порушень рівноваги платіжного балансу внаслідок
структурних порушень у сфері виробництва, торгівлі та цінового
механізму. Угоди про розширене кредитування звичайно обмежуються
3—4-річним терміном.
Для розширення кредитних можливостей у структурі МВФ формуються
спеціальні фонди, які використовуються для надання кредитів на визначені
цілі у визначених випадках. Так, Фонд компенсаційного та непередбаченого
кредитування призначений для кредитування країн, у яких дефіцит
платіжного балансу обумовлений зовнішніми чинниками, що не залежать від
самої країни.
Фонд є інституційною основою світової валютної системи. Він підтримує
стабільність у міжнародних валютних відносинах, сприяє економічному
зростанню, розвитку міжнародної торгівлі, забезпеченню високого рівня
зайнятості та доходу.
На сьогодні членами Фонду є 181 країна. Оплачений капітал МВФ сягає 297
млрд дол. США, причому кількість промислове розвинених країн-членів
становить 1/5 усієї кількості країн учасників, а їхня частка в капіталі
— 2/3. Оскільки кількість голосів, що надаються країні, пропорційна до
суми внесених коштів, визначають стратегію Фонду провідні країни світу,
зокрема СІЛА, частка яких у загальній кількості голосів становить 17,7%.
На початку 90-х років членами МВФ стали ряд країн Східної Європи та СНД.
Україна стала членом МВФ у 1992 р. з квотою менш як 1% у загальному
капіталі Фонду.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку, або Світовий банк (СБ), був
створений по закінченні Другої світової війни з метою надання допомоги у
відбудові і розвитку економіки країн, що входять до його складу. Після
відбудови зруйнованих війною розвинених країн Світовий банк поставив
собі за мету сприяти економічному і соціальному прогресу країн, що
розвиваються. Банк та його філії — Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) — не тільки надають фінансову
допомогу цим країнам, а й стимулюють інвестиції з інших джерел.
Статутний капітал СБ формується за рахунок підписки на акції країн —
учасниць МВФ. Кількість акцій кожного з учасників пропорційна до
величини квоти в Міжнародному валютному фонді. Зобов’язання Банку
формуються за рахунок емісій боргових зобов’язань та інших запозичень на
міжнародному фінансовому ринку і на ринках розвинених країн. Оскільки
ресурси Банку формуються за рахунок коштів, залучених на фінансових
ринках за ринковими процентними ставками, позики надаються після
проведення докладної експертизи лише позичальникам з задовільним
кредитним рейтингом для фінансування проектів, за якими очікується
значний рівень доходу. Рішення про надання кредиту приймається Банком на
основі експертних оцінок МВФ та експертизи співробітниками експертної
комісії Банку.
На сьогодні Світовий банк надає технічну та фінансову допомогу більше
ніж 100 країнам світу. Більшість кредитів СБ спрямовані на структурну
перебудову економіки, розвиток енергетичної, гірничодобувної,
нафтогазової галузей, сільського господарства тощо. Позики, як правило,
надаються урядам або під гарантію урядів чи інших фінансових організацій
терміном на 15—20 років і мають пільговий період 5 років.
Міжнародна асоціація розвитку, що входить до групи Світового банку, була
створена в 1960 р. для надання допомоги найбіднішим країнам на пільгових
умовах. Вона надає довгострокові кредити на десятки років та емітує
безпроцентні позики з коштів, внесених до асоціації багатими країнами.
Кредити надаються країнам, річний дохід в яких на душу населення менший
від визначеної межі. Розмір кредиту залежить від ефективності
економічної політики держави, її території тощо.
Міжнародна фінансова корпорація була створена в 1956 р. з метою
мобілізації національних та іноземних капіталів для розвитку приватного
сектора в країнах “третього світу”. Корпорація здійснює інвестиції за
рахунок власних або наданих в її розпорядження коштів. Кредити надаються
на термін від 5 до 15 років високорентабельним підприємствам приватного
сектору. Умовами кредитування часто передбачається продаж акцій
корпорацій — позичальників Міжнародній фінансовій корпорації.
Крім Міжнародної асоціації розвитку та Міжнародної фінансової корпорації
до групи Світового банку входять ще три організації — Багатостороннє
агентство по гарантіях інвестицій, яке займається страхуванням
капіталовкладень від втрат, викликаних некомерційними ризиками,
Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок та Спеціальний
фонд допомоги для Африки південніше від Сахари.
Рекомендована література
1. Боринець СЛ. Міжнародні валютно-фінансові відносини. — К., 1999.
2. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые
отношения: Пер. с фр. — М., 1994.
3. Фінансові звіти ЄБРР за 1997—1998 роки.
4. Хэррис ДМ. Международные финансы: Пер. с англ. — М., 1996.
5. Roy С. Smith, Ingo Walter. Global banking. — New York, Oxford: Oxford
University Press, 1997.
6. Sercu R. Uppal. International financial markets and the firm. —
London: Chapman & Hall, 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
