Реферат на тему:

Міжнародна торгівля в системі світових економічних відносин

План

1. Сутність міжнародної торгівлі.

2. Теоретичні основи міжнародної торгівлі.

3. Система показників розвитку міжнародної торгівлі.

1. Сутність міжнародної торгівлі

В світі не існує абсолютно замкнутих життєздатних та функціональних
систем. Щоб ми не розуміли під поняттям “система”: людина, сім’я,
підприємство, галузь, суспільство, держава – елементи відкритості завжди
будуть мати місце. Відкритість будь-якої системи передбачає існування
зв’язків з іншими системами. Якщо в якості систем розглядати держави, то
найбільшу питому вагу у зв’язках між ними будуть займати саме світові
господарські зв’язки (економічні зв’язки між державами).

Світові господарські зв’язки проявляються через різноманітні форми
міжнародних економічних відносин, до яких належать міжнародна торгівля,
міжнародна міграція робочої сили та міжнародний рух капіталу. Схематично
існування та взаємозв’язок форм міжнародних економічних відносин
зображено на рис. 1.1.

Форми міжнародних економічних відносин тісно пов’язані між собою,
впливають одна на одну, створюючи додаткові стимули для взаємного
розвитку. Так, торгівля створює умови для міжнародного інвестування. А
міграція капіталу, в свою чергу, стимулює торговельні зв’язки та
міграцію робочої сили.

Торгівля з зарубіжною країною дозволяє краще вивчити цю країну,
налагодити економічні зв’язки із суб’єктами господарювання та державними
органами, набути інформацію необхідну для прийняття рішення про
вкладання інвестицій у цю країну.

Зарубіжне інвестування створює передумови для збільшення зовнішнього
торгівельного обороту фірми: наприклад, організується нове чи додаткове
виробництво – збільшується випуск продукції, яка реалізується в цій
країні чи певному регіоні.

Країна ! Зарубіжжя Країна ! Зарубіжжя
Країна ! Зарубіжжя

!
! !

Експорт Еміграція
Зарубіжні інвестиції

Імпорт Імміграція
Іноземні інвестиції

Рис. 1.1. Форми міжнародних економічних відносин.

Серед основних форм міжнародних економічних відносин основною і найбільш
вагомою ланкою була і залишається міжнародна торгівля. За оцінками Джері
Сакса, на долю міжнародної торгівлі припадає на сьогодні 80 % усіх
міжнародних економічних відносин.

З іншого боку економічні відносини між державами у формі міжнародної
торгівлі – це найдревніші відносини, що мають багатовікові традиції та
історію. Понад 10 тисяч років тому люди, котрі жили у відокремлених
общинах і племенах, обмінюючи надлишки своєї продукції, закладали
підґрунтя взаємовигідного економічного співробітництва. Мандрівники і
купці прискорювали розвиток світової торгівлі, а товарне виробництво
створювало дедалі більше продукції, яка слугувала регулярному обміну між
країнами. Зовнішня торгівля почала вирішувати проблему забезпечення
населення товарами, що їх національна економіки виробляла неефективно
або не виробляла зовсім.

Отже, МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ – це найбільш вагома форма міжнародних
економічних відносин, яка полягає у обміні товарами та послугами між
державами.

Перш за все, міжнародна торгівля – це складна соціально-економічна
категорія. Вона є основною і центральною ланкою світових господарських
зв’язків, які проявляються через різноманітні форми міжнародних
економічних відносин.

З точки зору міжнародної економіки чи стороннього погляду міжнародна
торгівля – це обмін товарами та послугами між державами. А для окремо
взятого національного господарства обмін товарами та послугами з іншими
країнами буде називатись зовнішньою торгівлею.

Зовнішня торгівля (ЗТ) – це торгівля однієї країни з іншими, яка полягає
у оплачуваному вивезенні (експорті) та ввезенні (імпорті) товарів та
послуг.

У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю,
яка, як зазначалось раніше, є складною соціально-економічною категорією.
Її можна розглядати у двох аспектах – операційному та
державно-політичному (рис.1.2).

МІЖАРОДНА ТОРГІВЛЯ

Як процес безпосереднього обміну товарами та послугами між суб’єктами
міжнародних економічних відносин

ПІДХОДИ

Рис. 1.2. Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі.

З операційної точки зору міжнародна торгівля — це процес безпосереднього
обміну товарами та послугами між суб’єктами господарювання різних
держав, державами та міжнародними організаціями. В цьому випадку йдеться
про рух товарів (у тому числі послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу
тощо), інструменти та механізми розширення товарообігу, вдосконалення
структури експорту та імпорту, прогнозування та оцінку світових товарних
ринків, планування можливостей експорту та потреб в імпорті, організацію
контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням, здійснення
валютно-фінансових операцій тощо.

За операційного погляду предметом міжнародної торгівлі як сфери знань є
організація виконання експортно-імпортної операції (економічні
відносини, що виникають при виконанні експортно-імпортних операцій), а
об’єктом, відповідно, будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичного погляду міжнародну торгівлю можна розглядати як
особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі
господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між
державами, що мають власні зовнішні та зовнішньоторговельні політики.
Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами:
договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Та,
оскільки суспільні відносини не можуть не залежати від зовнішньої та
внутрішньої політики країн, то відносини обміну на світовому ринку
регулюються значною мірою й актами та діями політичного характеру.

При державно-політичному підході до трактування сутності міжнародної
торгівлі її предметом є (суспільні відносини, що виникають при
організації торговельного обміну, виходячи з національних інтересів та
глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому)
організація торговельного обміну, виходячи з національних інтересів та
глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а
об’єктом — торговельний обмін, як сукупність операцій з експорту та
імпорту.

Операційний підхід певною мірою є проявом політики вільної торгівлі
(фритредерства), а державно-політичний — протекціонізму. Вся історія
розвитку міжнародної торгівлі є проявом балансування держав між цими
двома напрямками. Однозначний, безкомпромісний вибір політики
фритредерства або протекціонізму в зовнішній торгівлі був характерний
для минулих сторіч. У наш час ці два напрямки взаємопов’язані та тісно
переплітаються, хоча чітко проявляється провідна роль принципу вільної
торгівлі.

Міжнародна торгівля як обмін товарами та послугами між виробниками та
споживачами різних країн об’єктивно не повинна мати ніяких обмежень, але
реально обсяги, структура, регіональні напрями та динаміка експорту та
імпорту залежить від політичної орієнтації країни, належності до
військових блоків або інтеграційних угрупувань, зовнішньоторговельної
політики власної та приймаючої країни, відносин із відповідними
міжнародними організаціями. При цьому найбільш впливовим чинником є
зовнішньоторговельна політика держав.

2. Теоретичні основи міжнародної торгівлі

Зовнішньоторговельна політика держав ґрунтується на тих чи інших теоріях
міжнародної торгівлі як спроби теоретичного пояснення причин
міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та
перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити такі головні групи
теоретичних концепцій розвитку міжнародної торгівлі:

меркантилізм;

абсолютних та відносних переваг;

співвідношення чинників виробництва;

неотехнологічного напряму.

Меркантилізм – перша спроба теоретичного обґрунтування причин
міжнародної торгівлі та розробки рекомендацій щодо зовнішньоторговельної
політики держав. Назва цієї концепції розвитку міжнародної торгівлі
походить від італійського mercante – торгівля.

Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У.Стаффорд (Англія),
Г.Скаруффі (Італія), виник наприкінці XV ст. Та ґрунтувався на доктрині
“грошового балансу” – нагромадження грошей внаслідок вивезення товарів
при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники
цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід
продавати на зовнішньому ринку якомога більше будь-яких товарів, а
купувати – якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватись
золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.

Теорія пізнього меркантилізму (Т. Мен (Англія), А.Серра (Італія), А.
Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини XVI ст. до середини
XVIII ст. основним змістом цього напряму є доктрина “активного балансу”,
який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при
перевищенні доході ввід експорту порівняно з витратами на імпорт, а
також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж
іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою
одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках). З
цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноземних товарів
шляхом підвищення ставок мита, а також сформулювати правила вивезення
вітчизняних товарів, використовуючи переважно фінансові методи
заохочення експорту.

Появу теорії абсолютних переваг зумовив розвиток міжнародної торгівлі в
епоху після Великих географічних відкриттів і переходу провідних країн
до крупного машинного виробництва. Її автором став Адам Сміт. Учений
стверджував, що для держави можуть бути вигідними на тільки продаж, а й
купівля товарів на зовнішньому ринку. Згідно з принципом (концепцією)
абсолютної переваги країні доцільно спеціалізуватись на виробництві
таких товарів, з яких вона має найменші, порівняно з іншими країнами,
витрати на виробництво. Необхідною умовою застосування теорії абсолютних
переваг є вільна торгівля.

Однак ця теорія не розглядає ситуацію, коли яка-небудь країна мала б
абсолютну перевагу по всіх товарах. Це зробив Д. Рікaрдо, обґрунтувавши
теорію порівняльних переваг.

Відповідно до теорії порівняльних переваг, міжнародний обмін можливий та
бажаний, якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які
вони можуть виготовляти з більш низькими витратами відносно товарів, які
імпортують. Іншими словами: підставою для виникнення і розвитку
міжнародної торгівлі може слугувати винятково різниця у відносних
витратах різних товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат.

Інші концепції розвитку міжнародної торгівлі: теорія співвідношення
чинників виробництва та низка теорій неотехнологічного напряму (модель
наукомісткої спеціалізації, теорія технологічного розриву, теорія
життєвого циклу товару на світовому ринку, модель економії на масштабах,
модель внутрішньогалузевої торгівлі, теорія конкурентних переваг) є
результатом більш глибокого дослідження природи існування міжнародної
торгівлі.

3. Система показників розвитку міжнародної торгівлі

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на
сім груп:

об’ємні (абсолютні) показники,

результуючі,

структурні,

інтенсивності,

ефективності,

динаміки

та зіставлення (рис. 1.3).

Деякі показники, наприклад, індекс «концентрації» експорту та індекс
«диверсифікації» експорту використовуються тільки в міжнародних
зіставленнях, інші — для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і
міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та
регіональна структури торгівлі тощо). Велика кількість показників може
бути використана для оцінювання та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі
фірми (рис. 1.3).

1. Об’ємні (абсолютні) показники. Основою системи показників розвитку
міжнародної торгівлі є група об’ємних індикаторів, до складу якої
входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний
обіг, «генеральна» торгівля, «спеціальна» торгівля та фізичний обсяг
торгівлі.

1.1. Експорт (від. лат. exportare — вивозити) — вивіз товарів, робіт,
послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому числі виключних
прав на них, з митної території країни за кордон без зобов’язання їх
зворотного ввозу. Факт експорту фіксується в момент перетинання товаром
митного кордону, надання послуг та прав на результати інтелектуальної
діяльності. Як експорт може зараховуватися продаж товарів та послуг
іноземним особам, фірмам, організаціям і спільним підприємствам, без
вивозу їх за кордон.

Обсяги вивозу товарів, робіт, послуг та результатів інтелектуальної
діяльності характеризує показник «експорт», який розраховується у
вартісних одиницях за певний період часу, як правило — рік.. Експорт
може вимірюватися й натуральними одиницями, коли йдеться про однорідні,
порівнянні товари (вугілля, нафта, газ тощо).

Згідно з визначенням статистичної комісії ООН, експорт — це вивіз із
країни товарів:

а) вироблених, вирощених або добутих у країні;

б) раніше ввезених з-за кордону та:

перероблених на митній території;

перероблених під митним контролем;

в) реекспорт — вивіз (експорт) товарів:

раніше ввезених, але не перероблених у країні (з міжнародних товарних
аукціонів, товарних бірж, консигнаційних складів тощо);

з територій «вільних зон»;

з «приписних складів».

Таким чином, реекспорті операції обліковуються митною статистикою як
експортні, а обсяг реекспорту входить до складу експорту товарів.

1.2. Імпорт (від лат. importare — ввозити) — ввезення товарів, робіт,
послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому числі виключних
прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов’язання про
зворотній вивіз. Цей процес характеризує показник «імпорт», який
розраховується у вартісних одиницях за певний період часу, найчастіше за
рік. Обсяги імпорту однорідних, порівнянних товарів можуть
розраховуватися в кількісних одиницях (цукор, пшениця, цемент тощо).

Відповідно до визначення статистичної комісії ООН, імпорт — це ввіз у
країну товарів:

а) іноземного походження з країни-виробника чи країни-посередника з
метою:

кінцевого споживання;

переробки для вивозу або для кінцевого споживання.

б) для переробки під митним контролем;

в) з територій «вільних зон» та «приписних складів»:

г) реімпорт — ввезення товарів, раніше вивезених, але не перероблених.

Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна
призначення товару, а країною імпорту — країна походження товару.

Країною походження може бути:

країна виробництва;

країна відвантаження;

країна продажу.

Країною призначення експортних товарів може бути:

країна споживання;

країна поставки;

країна купівлі.

Статистична комісія ООН рекомендує для обліку країн-контрагентів
користуватися методом «країна виробництва — країна споживання», а якщо
це не можливо, то методом «відвантаження-поставка». Ця концепція
ґрунтується на тому, що абсолютна більшість вантажів у міжнародній
торгівлі відвантажується з тих країн, де вони виробляються, в ті, де
вони споживатимуться.

Використання методу «країна виробництва—країна споживання» дозволяє
виявляти та аналізувати спеціалізацію країн на виробництві та споживанні
певних товарів та товарних груп. Країна-виробник — та, де товар
виробляється або суттєво переробляється, але за великої кількості країн,
що беруть участь у виробництві продукту, країною виробництва вважається
країна кінцевої (останньої) переробки продукту; за дольової участі країн
— країна, що внесла найбільшу частку у вартість продукту. А
країною-споживачем є та, де продукт споживається згідно з його
споживчими властивостями.

Країною поставки (відвантаження) вважають першу країну, до якої товар
було відвантажено, навіть якщо під час транспортування мали місце
перевантаження товару, його складування, перефасування, пересортування,
але без здійснення комерційних угод з цим товаром.

За прямої торгівлі країна походження може бути одночасно країною
виробництва, продажу та відвантаження, а країна призначення — країною
купівлі, поставки та споживання. За складних посередницьких схем країною
походження є країна продажу, а країною призначення — країна купівлі. При
цьому товар може багаторазово перепродаватися.

Кожна країна має фізичну територію, розмір якої та кордони фіксуються у
відповідних міжнародних документах, а також митну територію, на якій
контроль за ввезенням товарів здійснює єдина державна митна установа.

Уряд кожної країни встановлює кордони митної території, а також вирішує
питання щодо виділення з неї вільних зон, які не підлягають митному
контролю.

Митний контроль — це процес здійснення митними органами необхідних дій,
спрямованих на дотримання учасниками зовнішньоторговельної діяльності
встановлених законів і правил, які регулюють порядок ввозу, вивозу чи
транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти та валютних цінностей.

Вільною зоною вважається будь-яка спеціальна зона (морський порт,
аеропорт, склад тощо), теоретично винесена за межі митної території
держави. Вільні зони відомі ще під назвою «порто-франко», «вільні
склади», «вільні порти», «зони вільної торгівлі» та «зони міжнародної
торгівлі».

Відсутністю ввізного мита та податків, а також можливістю здійснення
ряду операцій на території вільних зон широко користуються азіатські
компанії, які, експортуючи товар до певної країни, повною мірою
використовують можливості вільних зон щодо дешевого ввозу комплектуючих
та складання на місці готового виробу.

Здійснення зовнішньоторговельних операцій через вільні зони дає певні
переваги у зниженні накладних витрат як експортерам, так і імпортерам.
Крім використання механізму реекспорту, імпортер чи експортер може
відремонтувати пошкоджений товар, перемаркувати його, а імпортер має
змогу оглянути товар, провести випробування (заміри), отримати необхідні
зразки, підготувати товар для продажу в роздрібній мережі.

1.3. Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту та імпорту
країни або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць.
Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної
діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом:

ЗТО = Е + І,

де ЗТО — зовнішньоторговельний обіг;

Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях);

І — обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Світовий товарообіг — сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу
(вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість
світового експорту завжди менша (приблизно на З—6%) вартості імпорту на
суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють
експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшість країн визначає за цінами СІФ
(FOB< СІF). ФОБ – ціна товару в країні походження, а також транспортні та інші витрати до моменту доставки товару на борт судна. СІФ – ціна товару в країні походження, а також витрати з перевезення та страхування. 1.4. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило — року) для отримання інформації щодо руху товарної маси, усунувши вплив коливання цін. Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою: де І ф.о. – індекс фізичного обсягу; P0 – ціна товару в базисному періоді; q1 – кількість товару в період, що вивчається; q0 – кількість товару в базисному періоді. 2. Результуючі показники, до яких належать сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних операцій, індекси стану платіжного балансу, індекс «умови торгівлі», індекс «концентрації» експорту, коефіцієнт імпортної залежності країни, в сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі. A A « ? ? „ ^„ «@? ????????«?Міжнародні відносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) знаходять своє віддзеркалення в балансах міжнародних розрахунків. Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових вимог та зобов’язань, надходжень та платежів однієї країни по відношенню до інших країн. До системи балансів міжнародних розрахунків входять: розрахунковий баланс; баланс міжнародної заборгованості; платіжний баланс. Розрахунковий баланс — це співвідношення вимог та зобов'язань даної країни по відношенню до інших країн на певну дату незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов'язання виникають внаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорті ті імпорті товарів і послуг), міжнародній міграції капіталу (наданні та отриманні позик і кредитів), міжнародній міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог та зобов'язань однієї країни по відношенню до інших, але не може використовуватися для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, у тому числі торговельних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс. У системі балансів міжнародних розрахунків основне місце належить платіжному балансу, дані якого кількісно і якісно характеризують масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічних зв'язок в країни. Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу (рік, квартал, місяць). Крім того, платіжний баланс фіксується на певну дату (день) для відслідковування стану та співвідношення платежів та надходженнь. За методологією Міжнародного валютного фонду платіжний баланс — це систематичний перелік усіх економічних операцій, що були здійснені за певний відрізок часу між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу). 2.1. Сальдо (від італ. saldo — розрахунок, залишок) — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. 2.1.1. Сальдо торговельного балансу: Ст = Ет - Іт де Ст -— сальдо торговельного балансу; Ет — вартість товарного експорту; Іт — вартість товарного імпорту. Якщо експорт (надходження) перевищує імпорт (платежі), то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт (надходження) менший за імпорт (платежі), то сальдо від'ємне, а торговельний баланс пасивний. Рівність експорту та імпорту означає нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, чи нетто-балансом. 2.1.2. Сальдо балансу послуг та 2.1.3. Сальдо балансу поточних операцій. Аналогічно розраховуються й ці показники: Сп = Еп – Іп де Сп — сальдо балансу послуг; Еп — вартість експорту послуг; Іп — вартість імпорту послуг. Спо = Епо – Іпо де Спо — сальдо балансу поточних операцій; Епо — надходження по статтях балансу поточних операцій; Іпо — платежі по статтях балансу поточних операцій. Сальдо, розраховані за даними статей балансу поточних операцій, показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом. 2.2. Індекс стану балансу. Абсолютні розміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з поточних операцій дають можливість лише ранжувати країни за цим показником. Зіставляти ж розміри сальдо по країнах некоректно через те, що країни мають різні економічні та експортні потенціали. В цьому випадку доречно використовувати індекс стану балансу, який ще називають індексом (коефіцієнтом) покриття експортом імпорту (коефіцієнтом покриття імпорту експортом): Е та І — відповідно, вартість експорту та імпорту. Якщо індекс є меншим від 100, то торговельний баланс має від'ємне сальдо, а якщо більшим від 100, то він має позитивне сальдо. Індекси покриття імпорту експортом розраховуються не лише по окремих країнах, а й по їх групах, та світу в цілому. В світовій торгівлі за останні 40 років індекс покриття імпорту експортом коливався в межах 95,0 — 97,8%, що свідчить про те, що сальдо торговельного балансу було від'ємним . 3. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість. 3.1. Товарна структура експорту та імпорту. Товарна структура експорту — це систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що вивозяться з країни (групи країн, усіх країн світу), а товарна структура імпорту, відповідно, — систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що ввозяться до країни або групи країн. Таким чином, товарна структура експорту може розраховуватися для країни, групи країн, усіх країн світу (товарна структура світового експорту), а товарна структура імпорту розраховується по окремих країнах та групах країн. Товарна структура світового імпорту окремо не виділяється і не розраховується, оскільки в світовій економіці як у замкненій системі все, що експортується, є одночасно й предметом імпорту. А тому товарна структура світового експорту одночасно характеризує і структуру імпорту. Товарна структура експорту країни — структурований за певними ознаками обсяг товарного експорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показує експортну спеціалізацію країни та питому вагу кожної товарної позиції в експорті. Товарна структура імпорту країни — структурований за певними ознаками обсяг товарного імпорту країни за певний період — як правило, рік. Вона показує імпортну залежність країни від окремих товарів та товарних груп, а також питому вагу кожної товарної позиції в імпорті. В більшості країн світу товарна структура імпорту також складається за основними його статтями. Товарна структура експорту групи країн являє собою розподілений за певними ознаками загальний обсяг товарного експорту цих країн за рік. Вона показує експортну спеціалізацію цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях. Міжнародні економічні організації в міжнародних зіставленнях розподіляють товарний експорт та імпорт за такими позиціями: • продовольчі та сировинні товари, паливо, в тому числі: продовольство; промислова сировина; паливо. • готові вироби та напівфабрикати, в тому числі: хімічні продукти; машини, обладнання та транспортні засоби; інші готові вироби; інші товари. Товарна структура імпорту групи країн — це розподілений за певними ознаками загальний обсяг товарного імпорту цих країн за рік; показує імпортну залежність цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях. Товарна структура світового експорту показує його розподіл за основними товарними групами та демонструє пріоритетність попиту (пропозиції) на окремі групи. 3.2. Регіональні (географічні) структури експорту та імпорту характеризують розподіл товарних потоків (в обох напрямах) за місцями (країнами, регіонами) призначення чи походження і поділяються на структури експорту та імпорту країни, структури експорту та імпорту товару (або товарної групи), а також на зовнішню та внутрішню структури (рис. 1.3). Зовнішня регіональна структура експорту країни — розподіл національного експорту по країнах або регіонах призначення. Вона демонструє регіональну спеціалізацію експорту країни та виділяє основні ринки збуту товарів і послуг за кордоном . Внутрішня регіональна структура експорту країни — розподіл національного експорту по регіонах (адміністративних одиницях) його походження всередині країни. Вона показує питому рагу кожного регіону (області, землі, штату, провінції тощо) в загальному експорті країни і характеризує участь регіону в зовнішньоторговельній діяльності. Зовнішня регіональна структура експорту товару — розподіл національного експорту конкретного товару (нафти, газу, деревини тощо) по країнах (регіонах) споживання. На її основі визначаються основні країни-партнери та рівень охоплення світового ринку конкретного товару. Внутрішня регіональна структура експорту товару — розподіл національного експорту конкретного товару по регіонах (адміністративних одиницях) його формування в середині країни-експортера. Регіональна структура експорту групи країн — розподіл загального обсягу експорту країн даної групи за регіонами (країнами) призначення. Регіональна структура експорту товару групою країн показує розподіл загального обсягу експорту певного товару (мінеральних добрив, вугілля, транспортних засобів тощо) за країнами (регіонами) споживання. Регіональна структура світового експорту показує питому вагу кожної країни (або регіону) в світовому експорті, визначаючи основних світових експортерів. Формується за принципом походження експорту, а не за принципом його призначення як у зовнішній регіональній структурі експорту країни. Регіональна структура світового експорту певного товару показує частку країн-експортерів товару в світовому обсязі його експерту та визначає основних експортерів даного товару на світовому ринку. Зовнішня регіональна структура імпорту країни — розподіл обсягу імпорту за країнами його походження. Внутрішня регіональна структура імпорту країни — розподіл обсягу національного імпорту за регіонами (адміністративними одиницями) його споживання (використання). Зовнішня регіональна структура імпорту певного товару — розподіл країн-постачальників певного товару за їх питомою вагою іі формуванні загального обсягу імпорту даного товару. Регіональна структура імпорту групи країн — розподіл загального обсягу імпорту країн даної групи за регіонами (країнами). Регіональна структура імпорту товару групою країн показує розподіл загального обсягу імпорту певного товару за країнами (регіонами) походження . Рис. 1.3. Типи регіональних (географічних) структур експорту та імпорту Внутрішня регіональна структура імпорту певного товару — показує питому вагу регіонів (адміністративним одиниць) всередині країни в споживанні (використанні) певного імпорту товару. Регіональна структура світового імпорту показує питому вагу кожної країни (або регіону) в світовому імпорті. На її основі визначаються найбільші світові імпортери. Регіональна структура світового імпорту товару — показує частку країн-імпортерів товару в світовому обсязі його імпорту та визначає основних споживачів даного товару на світовому ринку. 4. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі. В світовій практиці для вимірювання зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовуються два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни. 4.1. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення: Варіанти названого обсягу розраховуємо за формулами: . де Ед — експорт на душу населення; Ід – імпорт на душу населення; ЗТО д — зовнішньоторговельний обіг на душу населення; Е – вартість національного експорту за рік; І — вартість національного імпорту за рік; ЗТО — зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); Ч — чисельність населення країни на відповідний рік. Ц – показники широко використовуються в міжнародних зіставленнях. 4.2. 1. Експортна квота У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони розраховуються за формулою: 100%, де Е – річний обсяг експорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. 4.2.2. Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою: 100%, де Кі — квота імпортна; І - річний обсяг імпорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн. 4.2.3. Зовнішньоторговельна квота: Ця квота розраховується за формулою: Кзт — квота зовнішньоторговельна; Е, І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. 5. Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності здійснюється шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно. Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів та свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною внаслідок її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці, як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних та соціальних макропоказників. А на рівні підприємств та інших господарських суб'єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності. Показники ефективності зовнішньоторговельної операції доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. Слід зазначити, що гіперболізація значення цих показників для прийняття рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними діями та маркетинговими цілями. Проникнення на нові закордонні ринки не завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а орієнтація тільки на них може спонукати до завчасного виходу з ринку, або припинення експортування поки що нерентабельної продукції. Ефект експорту розраховується за формулою: Ее=Не - Ве де Не — гривневі надходження від експорту, які розраховуються шляхом перерахування валютної виручки в гривнях за курсом Національного банку України на день надходження валютної виручки, грн; Ве — повні витрати підприємства на експорт, грн. Ефективність експорту фірми розраховуємо за формулою: Показник ефективності повинен бути більшим за 1 (Ее.ф. >1), тоді
реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигіднішою порівняно з
реалізацією всередині країни.

Рентабельність експорту розраховується за формулою:

100%,

де Се — собівартість виробництва експортного товару.

Економічний ефект імпорту розраховується за формулою:

де Цр — ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому ринку, грн.

Ві — витрати на імпорт товарів (контрактна вартість, митні платежі,
податки тощо).

Економічна ефективність імпорту розраховується за формулою:

Еі

Еф.і = —— .

Ві

6. Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі – це будь-який з
розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи
приросту) досліджуються за певний період часу (20,10, 5 років, рік — по
місяцях тощо).

7. Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих вище показників,
зіставлений з аналогічним показником іншої країни (регіону їй світу в
цілому).

Використана література

Осика Сергій, Пятницький Валерій, Осика Андрій. Генеральна угода з
тарифів і торгівлі як основа універсального міжнародно-правового
регулювання світової торгівлі.- К: УАЗТ, 1999.- 204с.

Правила роздрібної торгівлі.- Харків: Фактор, 2006.-

Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах.- К: УАЗТ, 2000.- 596с.

Бураковський Ігор. Теорія міжнародної торгівлі..- К.: Основи, 2000.-
241с.

Грабова Ніна Микитівна, Добровський Василь Миколайович Бухгалтерський
облік у торгівлі.- К.: А.С.К., 2004.-

Осика Сергій Григорович, Пятницький Валерій Тезійович Світова
організація торгівлі.- К.: К.І.С., 2001.- 491с.

Запобігання торгівлі людьми: Навчально-методичний посібник.- 3-є вид.,
доп. та випр.- К.-Харків: НУВС, 2001.- 176с.- 4.05

Організація первинного обліку та економічного аналізу на прикладі
підприємств торгівлі.- К.: Вид. дім «Професіонал», 2004.- 480с.

Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ у регулювання
світової торгівлі.- К: УАЗТ, 2000.- 288с.

Жук, Микола Васильович Комерційні відносини України:організація
зовнішньої торгівлі: Підручник.- Чернівці: «Рута», 2004.- 560с.- 35.00

Пузанов, Ігор Іванович Економічні фактори формування умов зовнішньої
торгівлі України: Спец.08.05.01:Автореф. дис. док. економ. наук.- К.,
2002.- 36с.

Балабан, Микола Петрович Ефективність функціонування та стратегія
розвитку оптової торгівлі споживчої кооперації: Автореф. дис. канд.
економ. наук:Спец. 08.07.05.- Харків, 2004.- 18с.

Світові новини торгівлі: Матеріали Семінару для підприємців. Україна —
СОТ: інтереси бізнесу (3 липня, 2003р., м.Донецьк). Вип. 9.- К.:
Міжвідомча комісія з питань вступу України до СОТ, 2003.- 33с.- 2.00

Осика Сергій Григорович, Дядьков Микола Юрійович, Осика Андрій
Сергійович. Принципи та норми електронної торгівлі.- К: УАЗТ, 2000.-
270с.

Осика Сергій, Пятницький Валерій, Оніщук Олександра, Осика Андрій,
Штефанюк Олег. Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ
у регулюванні світової торгівлі.- К: УАЗТ, 2000.- 288с.

Осика, Сергій Григорович Світова організація торгівлі: Підручн. для
студ. вузів, що навч. за спец. «Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності»,»Менеджмент організацій»,»Економіка підприємства»/
С.Г.Осика, В.Т.Пятницький.- 2-ге вид.,перероб. і доп.- К.: К.І.С.,
2004.- 516с.- 35.00

PAGE

PAGE 9

PAGE

PAGE 26

Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародний рух капіталу

Міжнародна міграція робочої сили

Міжнародна торгівля

Показники розвитку міжнародної торгівлі

2.3. Індекс «умови торгівлі»

2.2. Індекс стану балансу

2.1. Сальдо:

2.1.1. Торговель-ного балансу

2.1.2. Балансу послуг

2.1.3. Балансу поточних операцій

1.4. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі

1.3. Зовнішньо-торгівельний обіг

4. Інтенсивності

3. Структурні

2. Результуючі

1.1. Експорт (реекспорт)

1.2. Імпорт (реімпорт)експорту, імпорту

1. Об’ємні

(абсолютні)

7. Зіставлення

6. Динаміки

5.2. Зовнішньоторго-вельної операції:

5.2.1. Ефект експорту

5.2.2. Ефективність експорту

5.2.3. Рентабельність експорту

5.2.4. Ефект імпорту

5.2.5. Ефективність імпорту

5. Ефективності

5.1. Макроекономічні:

5.1.1. Ефективність зовнішньоторго-вельного обігу

5.1.2. Ефективність експорту

5.1.3. Ефективність імпорту

4.2. Квоти:

4.2.1. Експортна

4.2.2. Імпортна

4.2.3. Зовнішньо-торговельна

4.1. Обсяг експорту та імпорту, або зовнішньоторговельного обігу на
душу населення

3.4. Індекс географічної концентрації (експорту, імпорту)

2.6. Індекс чистої торгівлі

3.3. Регіональні структури експорту та імпорту

3.2. Індекс «диверсифікації» експорту

3.1. Товарна структура

3.1.1. Експорту

3.1.2. Імпорту

1.4. «Генеральна» торгівля

2.4. Індекс «концентрації» експорту

1.5. «Спеціальна» торгівля (експорт та імпорт)

4.3. Інтенсивність та рівень внутрішньо-галузевого обміну

2.5. Коефіцієнт імпортної залежності країни

Регіональні (географічні) структури експорту та імпорту

Регіональна структура імпорту країни

Регіональна структура експорту країни

Внутрішня

Зовнішня

Внутрішня

Зовнішня

Регіональна структура експорту товару

Регіональна структура імпорту товару

Регіональна структура світового імпорту товару

Регіональна структура експорту групи країн

Регіональна структура експорту товару групою країн

Регіональна структура світового імпорту товару

Регіональна структура світового імпорту

Регіональна структура світового експорту

Регіональна структура світового імпорту товару

Регіональна структура світового експорту товару

Похожие записи