Реферат на тему:
Методи міжнародної торгівлі
План
1. Систематизація методів міжнародної торгівлі.
2. Торгівля через торговельно-посередницькі фірми.
3 Торгівля через лізингові компанії.
4. Організовані міжнародні товарні ринки.
1. Систематизація методів міжнародної торгівлі.
Під методом міжнародної торгівлі слід розуміти організаційну форму та
порядок здійснення зовнішньоторговельної операції.
Всі численні методи організації зовнішньоторговельної діяльності
поділяються на дві великі групи (рис. З.1).
Рис. З.1. Систематизація методів міжнародної торгівлі
Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються
самими компаніями та підприємствами, які, як правило, мають достатній
рівень фінансових активів для створення й утримання власного
зовнішньоторговельного апарату, що складається із спеціалізованих служб
та органів, які виконують організаційні, кредитно-розрахункові,
транспортні, рекламні, аналітичні та інші зовнішньоторговельні функції.
Такі компанії реалізують свою продукцію на закордонних ринках через
створені там філії та дочірні фірми, які на світовому ринку мають статус
оптових або роздрібних підприємств, функціональні завдання, права та
обов’язки яких визначаються за домовленістю із засновниками.
Серед переваг організації безпосередньої зовнішньої торгівлі слід
виділити такі:
• можливість заощаджувати фінансові ресурси за рахунок скорочення витрат
на суму комісійної винагороди посереднику;
• зниження ризику та залежності результатів комерційної діяльності від
можливої несумлінності чи недостатньої компетентності посередницької
організації;
• використання переваг безпосереднього контакту зі споживачами та
можливість отримання інформації про стан і тенденції розвитку ринку в
процесі організації на ньому маркетингової діяльності.
Водночас застосування цього методу торгівлі передбачає на явність
високої комерційної кваліфікації персоналу та торговельного досвіду
кампанії в цілому. В протилежному разі фінансові витрати підприємства не
тільки не скоротяться, а й можуть значно зрости. Крім того, міжнародна
торгівля у порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено
економічними, правовими та соціальними обставинами в різних країнах, їх
традиціями та звичаями, а також великими відстанями між торговельними
партнерами. Тож для проведення міжнародних торговельних операцій буває
доцільно використовувати посередників.
До другої групи (непряма торгівля, або непрямий метод) належать:
—торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередницькі
фірми);
—торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні
товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки-ярмарки (рис. 3.1).
До торгівлі через посередників вдаються, як правило, середні та малі
підприємства, до яких також належать різного типу товариства, що для
зовнішньоекономічної діяльності створюють у своїй управлінській
структурі так званий вмонтований експортний відділ.
Прямий експорт полягає в тому, що національний виробник постачає
продукцію безпосередньо іноземному посереднику, а при імпорті, навпаки,
отримує свої товари безпосередньо від іноземного посередника
(постачальника).
Непрямим вважається експорт, у процесі якого виробник користується
послугами лише національного посередника (основний критерій), або як
національного, так і закордонних посередників. І навпаки, коли імпортер
при ввозі товару користується послугами національного посередника, або
національного та зарубіжного посередників разом, то такий імпорт
називають непрямим.
Якщо поставка товару відбувається не безпосередньо між експортером та
імпортером в країні, що виробляє товар або в країні, що купує товар, а
через транзитного торговця в третій країні, то така торгівля зветься
транзитною.
Транзитна торгівля — як поставка товару не безпосередньо від експортера
до імпортера, а через посередника (транзитного торговця) в третій країні
— має декілька видів (рис. 3.2.).
Активна транзитна торгівля полягає в тому, що товари з-за кордону
переправляються (перепродаються) місцевими торговцями в третю країну. А
при пасивній торгівлі зарубіжний транзитний торговець продає товари,
вироблені в інших країнах, національним підприємствам; або товари,
вироблені на території іншої країни, збуває в треті країни.
Рис. 3.2. Види транзитної торгівлі
Якщо транзитний продавець здійснює на митному складі або у вільному
порту переробку, пересортування чи перепакування товару тощо, то така
транзитна торгівля називається змішаною. В разі збереження цілісності
товару та тільки його перепродажу, йдеться про просту транзитну
торгівлю.
Транзитними товарами традиційно є поштучні товари, підготовлені для
зберігання на складі (бавовна, тютюн, продукти харчування тощо). У
відповідності з кон’юнктурою ринку вони продаються транзитним торговцем.
Завдяки реалізації транзитних вантажів зовнішньоторговельні фірми або
експортні доми мають можливість поповнити свій асортимент та отримати
додаткові прибутки.
Торгівля через організовані товарні ринки також належить до непрямої
торгівлі, але посередниками між експортерами (виробниками,
посередницькими фірмами) та імпортерами (споживачами, іншими
посередницькими фірмами) є організовані товарні ринки — міжнародні
товарні біржі, міжнародні тендери (торги), міжнародні аукціони та
міжнародні виставки-ярмарки, спеціально створені (організовані) ринки
певних товарів, де в заздалегідь визначений час реалізують свої
торговельні інтереси продавці, формуючи пропозицію товару, та покупці,
представляючи попит на нього.
Торговельно-посередницькими є операції, пов’язані з купівлею-продажем
товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним
від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи
окремого доручення.
Види та характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються
функціями, що їх виконують посередники. В сучасних умовах посередницькі
функції значно розширилися, що пов’язано зі зростанням ролі
торговельно-посередницької ланки в міжнародній торгівлі. Розширилося й
надання різноманітних видів послуг, серед яких слід виділити:
• операції з організації збуту — пошук контрагентів, підписання угод від
імені продавця, надання гарантій сплати за товар покупцем, проведення
рекламних кампаній та дослідження ринків;
• транспортно-експедиторські операції, операції з транспортування та
страхування вантажів;
• фінансування торговельних операцій;
• надання технічних послуг, здійснення після продажного технічного
обслуговування;
• збирання, обробка та надання інформації про стан і тенденції розвитку
регіональних товарних ринків.
2. Торгівля через торговельно-посередницькі фірми.
Залучення торговельного посередника, в послугах якого, як правило,
зацікавлена фірма-експортер, дозволяє:
• запобігти інвестуванню значних коштів в організацію збутової мережі на
території країни-експортера або за кордоном, оскільки
торговельно-посередницькі фірми мають власну матеріально-технічну базу
(складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, а часом
і свої роздрібні магазини);
• збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку
безпосередньо з моменти поліпшення кон’юнктури за більш високими цінами
внаслідок того, що посередники, перебуваючи поруч з кінцевими
споживачами, чутливо реагують на будь-які зміни попиту;
• звільнити експортера від багатьох операцій, пов’язаних з реалізацією
товару (доставка до країни-імпортера, сортування та пакування, підбір
за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку, реклама тощо);
• скористатися капіталом торговельно-посередницьких фірм для
фінансування угод як на основі короткотермінового, так і середньо
термінового кредитування;
• проникнути на регіональні ринки деяких товарів, що цілком
монополізовані торговими посередниками і є недосяжними для встановлення
прямих контактів зі споживачами.
Проте збут через торговельно-посередницькі фірми має й певні недоліки,
які полягають здебільшого у втраті експортером безпосередніх контактів
зі споживачами на зарубіжних ринках та в значній залежності від
сумлінності та підприємницької активності посередника. Тому до
посередника в міжнародній торгівлі сформувалися канонічні вимоги, що й
визначають його вибір:
? потенційний посередник не повинен представляти на цій території іншу
іноземну або національну фірму, яка виробляє аналогічний або конкуруючий
товар:
? можливий партнер повинен маги адекватну матеріально-технічну базу –
торговельні, представницькі, демонстраційні, складські приміщення та
засоби зв’язку;
? посередник повинен мати можливість забезпечити необхідний рівень
додаткового сервісу, особливо, коли йдеться про реалізацію машин,
обладнання чи іншої машинотехнічної продукції (рівень до- та після
продажного обслуговування — важливий критерій конкурентоспроможності як
постачальника, так і агента):
? посередницька фірма повинна мати стабільний фінансовий стан,
бездоганну ділову репутацію та готовність до довгострокового
співробітництва.
Крім того, вибір торговельно-посередницької фірми залежить від виду
операцій, що вона виконує.
Залежно від характеру взаємодії між експортером та торговим посередником
і функцій, які виконує торговий посередник, розрізняють; операції з
перепродажу, комісійні, агентські та брокерські операції (рис. 3.3.).
Операції з перепродажу здійснюються торговим посередником від свого
імені та за свій рахунок. Це означає, що торговий посередником
самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим
покупцем, і стає власником товару після його оплати.
Розрізняють два види операцій з перепродажу. До першого виду належать
операції, в яких торговий посередник виступає по відношенню до
експортера як покупець, що купує товари на основі договору
купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на
свій розсуд на будь-якому закордонному ринку і за будь-якою ціною.
Відносини між експортером і такого роду посередником припиняються після
виконання сторонами своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу.
До другого виду належать операції, для здійснення яких експортер та
торговий посередник підписують договір про продаж товарів на певній
території та на конкретний термін з глибокою деталізацією всіх інших
аспектів угоди.
Дистриб’ютори продають товари від власного імені та за власний кошт Вони
самостійно відповідають за всі види ризиків, пов’язаних з псуванням чи
втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупця.
Широке розповсюдження у міжнародній торгівлі набули також комісійні
операції, контрагентами в яких виступають комісіонер (посередник) і
комітент. Для здійснення таких операцій комісіонери отримують право
пошуку партнерів і підписання з ними контракту від свого імені, але за
рахунок продавця чи по купця (комітента), який бере на себе комерційні
ризики.
Рис.3.3. Види міжнародних посередницьких операцій
Важливою частиною таких договорів є опис повноважень комісіонерів за
комерційними та технічними умовами майбутніх угод. Часто-густо згідно з
договорами обов’язком комісіонерів є щоразу узгоджувати з комітентами
головні умови контрактів — такі, як кількість товару, терміни поставок,
ціни, умови кредитів тощо.
Перед третіми особами комісіонери виступають як продавці. Вони
відповідають за збереження товарів комітентів, що перебувають у їхньому
розпорядженні, зберігають право власності на ці товари до переходу їх до
покупців. І ому нерідко договори комісії фіксують обов’язок комісіонерів
страхувати товари на користь комітентів.
Комісіонери несуть матеріальну відповідальність за збитки, викликані
перевищенням повноважень комітентів. Вони не відповідають за виконання
третіми особами обов’язків по платежах, за винятком тих випадків, коли
така відповідальність передбачена в комісійних угодах (договори
делькредере). У договорі делькредере зазначається ціна (максимальна чи
мінімальна), а також термін передачі грошей комісіонером комітенту.
Якщо комісіонер отримує замовлення на купівлю товарів від імпортера, то
воно має назву індента, який може бути закритим і відкритим. При
закритому інденті імпортер обумовлює не лише обсяги, якість та терміни
поставки, а й конкретизує бажану фірму виробника, а при відкритому —
надає комісіонерові право вибору продавця. Договори комісії часто
включають додаткові зобов’язання комісіонерів з надання комітентам
спеціальних послуг (вивчення ринку, реклама, технічне обслуговування
тощо) та із захисту їх комерційних інтересів.
Договори комісії передбачають способи визначення розмірів та порядок
виплати комітентами комісійних винагород, що покривають витрати,
зроблені комісіонерами, і забезпечують одержання прибутку (як правило
1,5—3,5 % від суми контракту). Розміри винагород за договорами
делькредере зростають за умови надання комісіонерами додаткових
гарантій.
Досить розповсюдженою формою комісійних операцій є продаж товарів на
умовах консигнації. За такими умовами експортер (консигнант) постачає
товари на склад, посередника (консигнатора) для реалізації па ринку
протягом певного терміну. Консигнатор здійснює платежі консигнанту в
міру реалізації товару зі складу. Непродані до встановленого терміну
товари консигнатор має право повернути консигнанту. На умовах
консигнації реалізують здебільшого товари касового попиту. За умови
консигнації експортер кредитує посередника на середній термін реалізації
товару.
Консигнаційна форма торгівлі використовується за умов слабкого освоєння
ринку або коли постачаються нові товари чи товари масового виробництва,
в стійкому збуті яких експортер не впевнений. Консигнаційні угоди
виникають на основі договору консигнації особливостями якого є:
? визначення суми вартості товарів, що одночасно зберігають ся на
консигнаційному складі і поповнюються залежно від ступеня їх реалізації;
? визначення терміну консигнації, протягом якого обумовлена сума повинна
бути реалізованою (наприклад, товари на суму 100 тис. дол., термін
консигнації— 1 рік);
? уточнення способу консигнації, який обирають сторони: незворотна,
частково зворотна або зворотна.
Незворотна консигнація означає, що, коли якась частина товару, зазначена
в договорі консигнації, не буде реалізована, консигнатор бере на себе
обов’язок купити її в консигнанта за тверду суму.
Частково зворотна консигнація означає, що консигнатор має реалізувати
товар на певну частину суми, а товари на залишок суми, якщо їх не
вдається реалізувати, повинні бути повернуті консигнанту.
Зворотна консигнація означає, що всі нереалізовані товари слід повернути
консигнанту або подовжити термін консигнації чи надати на ці товари
знижку.
Агентські операції в міжнародній торгівлі полягають у дорученні однією
стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що
має назву агента (торгового, комерційного), здійснення фактичних та
юридичних дій, пов’язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій
території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції
здійснюються на основі більш чи менш тривалої угоди, що дістала назву
агентської. Комерційна агентська угода — найпростіший і, напевно,
найпоширеніший засіб організації продажу товарів в інших країнах.
Агент у більшості випадків є юридичною особою, яка зареєстрована в
торговельному реєстрі. Хоча агент і зобов’язаний діяти в межах
повноважень, визначених в агентській угоді, він не підлягає прямому
контролю та нагляду з боку принципала. Незалежність агента полягає в
тому, що він не є суб’єктом трудових відносин з принципалом і може
здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2—5 % від
вартості контракту).
Діяльність від імені і за рахунок принципала відрізняє його від купця і
від торговця за договором, що здійснюють угоди від свого імені та за
власний рахунок, а також від комісіонера, який хоча і виступає перед
третіми особами від свого імені, але здійснює угоди за рахунок
комітента.
Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як
сторона контракту) не бере участі і не купує за свій рахунок товари. Він
діє лише як представник принципала в межах відповідальності, покладеної
на нього агентською угодою, а також виконує функції повіреного. В цьому
полягає відмінність агентської угоди від договору на надання прана на
продаж.
Залежно від місця па ринку, агентів поділяють на простих, з правом
«першої руки», та ексклюзивних.
Прості агенти отримують право здійснювати збут певної номенклатури
товарів принципала на обумовленій території та отримувати від нього
винагороду. Така угода не обмежує права принципала, який може самостійно
або через інших агентів виходити з цими ж товарами на той самий ринок
без виплати простому агентові будь-якої винагороди чи компенсації.
Агентство з правом «першої руки» є різновидом простого. У відповідності
до угоди про агентство з правом «першої руки» принципал зобов’язаний
спочатку запропонувати товар агенту й лине після його відмови продавати
товар на цьому ринку самостійно або через інших посередників без виплати
винагороди агенту.
Ексклюзивні агенти отримують монопольне право продавати товари
принципала певної номенклатури на обумовленій території протягом
встановленого терміну та отримувати за це винагороду. При цьому
принципал втрачає право виходити на цей ринок з товарами, номенклатура
яких була визначена в угоді, самостійно чи через інших агентів.
Брокерські операції здійснюються професійними посередниками, які
сприяють укладанню угод між зацікавленими сторонами — клієнтами. Такі
посередники задіяні у збуті та купівлі товарів, але самі не виступають
стороною угоди — вони лише надають необхідну інформацію зацікавленим
сторонам, які беруть на себе зобов’язання за угодою. На відміну від
агента, брокер не перебуває в договірних відносинах зі сторонами, а діє
на основі окремих доручень. Його головне завдання в тому, щоб знайти
покупця для продавця (і навпаки), а також сприяти підписанню контракту
між ними.
Брокерські або маклерські операції з підготовки угод зводяться до
надання замовникові комерційної інформації про стан ринку, пошук
контрагента та ведення з ним переговорів на основі отриманих від клієнта
матеріалів (специфікації, прейскурантів тощо), підготовки проекту
контракту, направленню кожній с горо ті підписаних відповідним чином
примірників контракту, доставки сторонам іншої документації щодо
здійснення угоди.
Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони чи приймати від
неї комісію, за винятком тих випадків, коли є на те згода клієнта. Тому
іноді посередниками виступають два брокери — один працює за дорученням
продавця, а інший — покупця.
Винагороду за посередництво брокер, як правило, одержує від тієї
сторони, яка звернулася до нього першою. Така винагорода дістала назву
брокерідж і її розмір при товарних операціях коливається в межах від
0,25 до 3 % вартості угоди.
До торговельно-посередницьких належать фірми, які в юридичному та
господарчому відношенні незалежні від виробника та споживача товарів і
діють з метою одержання прибутку, джерелами якого є або різниця між
цінами закупівлі товарів у експортерів і цінами, за якими ці товари
продаються покупцям, або винагорода за надані послуги з просування
товарів на зовнішні ринки. Діяльність таких фірм переважно комерційна,
хоча великі за розміром з них іноді виконують й виробничі операції
(пов’язані здебільшого з обробкою товарів, що закуповуються і
реалізуються ними), транспортуванням вантажів, страхуванням, але ці
функції є підпорядкованими торговельній діяльності.
Класифікація типів та різновидів торговельно-посередницьких фірм залежно
від здійснюваних посередницьких операцій подана на рис. 3.4.
Торгові фірми, як правило, здійснюють операції за свій рахунок і від
свого імені та працюють в основному з постійними постачальниками,
підтримуючи з ними довготривалі відносини. За характером здійснюваних
операцій торгові фірми поділяються на торговельні доми, експортні,
імпортні, оптові, роздрібні фірми, а також дистриб’юторів.
Торговельні доми закуповують товари у виробників чи оптовиків своєї
країни та перепродують їх за кордоном і закуповують іноземні товари за
кордоном, щоб перепродати їх місцевим оптовикам або роздрібним
торговцям, а також промисловим споживачам.
Експортні фірми є торговельними підприємствами, які закуповують на
власний кошт товари на внутрішньому ринку з метою перепродажу їх від
свого імені за кордоном. В окремих випадках вони виконують і комерційні
доручення, виступаючи при цьому як комісіонери зарубіжних фірм, а не
підприємств своєї країни.
Рис 3.4. Типи та види торговельно-посередницьких фірм залежно від
здійснюваних посередницьких операцій
Залежно від виконуваних функцій та номенклатури товарів експортні фірми
поділяються на спеціалізовані та універсальні. Спеціалізовані експортні
фірми торгують якимось одним товаром чи товарами, схожими за
номенклатурою (до спеціалізованих умовно відносять фірми, в яких на
угоди за певною групою товарів припадає понад 50% продажів).
Універсальні експортні фірми реалізують широкий асортимент в основному
масових споживчих товарів і вивозять продукцію кількох галузей. Вони
закуповують товари в багатьох підприємств, не обмежуючись навіть одним
районом, і продають їх у кілька країн.
Імпортні фірми закуповують за свій рахунок товари за кордоном і продають
їх потім на внутрішньому ринку промисловцям, оптовим і роздрібним
продавцям. Ці фірми мають на складах товарні запаси і за вимогою негайно
здійснюють поставки па внутрішній ринок.
Оптові фірми виступають як посередники між промисловими чи
заготівельними підприємствами і роздрібними торговельними фірмами. Вони
закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і
реалізують їх на місцевому ринку окремим споживачам дрібнішими партіями,
одержуючи при цьому прибуток внаслідок різниці в цінах.
Роздрібні фірми здійснюють свою зарубіжну діяльність у двох формах: у
створенні власних закордонних філій у вигляді магазинів роздрібної
торгівлі та в заснуванні зарубіжних представництв та агентств для
закупівлі товарів у дрібних місцевих продуцентів. Великі роздрібні фірми
мають широку мережу філій, дочірніх компаній і закупівельних контор за
кордоном.
Дистриб’ютори є фірмами в США, Англії та інших країнах, які здійснюють
здебільшого операції з імпортування і виступають як торговці за
договором на основі угоди про надання їм права на закупівлю та продаж
встановленого кола товарів чи послуг па певних ринках. Дистриб’ютор
купує та продає товари від свого імені і за свій рахунок, перебуваючи,
як правило, в країні імпортера.
Стокісти є фірмами в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні
операції на основі спеціального договору про консигнаційний склад.
Договір підписується на доповнення до основного договору про надання
права на продаж, агентського договору, договору комісії. Функція
стокіста іноді є однією з додаткових функцій оптової фірми.
Комісійні фірми виконують разові доручення комітентів і діють від свого
імені, але за рахунок комітента. Залежно від виду здійснюваних операцій
і характеру взаємовідносин з комітентом розрізняють експортні та
імпортні комісійні фірми.
Комісійні експортні фірми можуть бути представниками продавця чи
покупця. Представник продавця виконує доручення вітчизняного
виробника-експортера з продажу його товарів на закордонному ринку та
одержує від нього комісійну винагороду. При цьому фірма бере на себе
також відповідальність за своєчасність поставки товару покупцеві,
транспортування, фінансуванню, документарне оформлення угоди, виконання
всіх формальностей у країні покупця та в ряді випадків здійснює
гарантійне технічне обслуговування. За дорученням комітента вона також
може організувати зберігання товарів у своїй країні чи за кордоном.
B
D
phFків від свого імені та за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того,
вони можуть надавати своїм комітентам різноманітні послуги, в тому числі
складати огляди кон’юнктури товарних ринків, слідкувати за
відвантажуванням товарів тощо. Великі комісійні фірми мають за кордоном
своїх представників, які підтримують безпосередній контакт з
постачальниками та інформують головні контори про всі зміни ринку.
Представник покупця виконує доручення іноземного покупця із закупки
товарів на ринку своєї країни. В цьому випадку комісійна фірма розміщує
замовлення (інденти) іноземних імпортерів серед виробників своєї країни.
В обов’язки представника входять також транспортування та страхування
вантажів, підписання контракту і здійснення розрахунків від імені
покупця.
Агентські фірми є найпоширенішим видом торговельно-посередницьких фірм,
більша частина з яких мас західноєвропейське походження. Філії цих
компаній спеціалізуються на імпорті та експорті готових виробів і послуг
незалежних постачальників. Найбільшу активність агентські фірми
виявляють на ринках з обмеженою місткістю.
Агентські фірми діють від імені і за рахунок принципала. Залежно від
умов договору фірма або сама підписує угоди від свого імені і за його
рахунок, або тільки займається посередництвом у підписанні угод.
Агентським фірмам притаманні представництво на тривалий термін і тісний
контакт з принципалом.
Експортним агентом називається торговельна фірма, яка діє за дорученням
одного чи невеликої кількості промислових фірм своєї країни на основі
агентської угоди, що підписується між ними. Агентська фірма приймає від
промислових фірм колекції зразків, каталоги, прейскуранти, на основі
яких вона підшуковує покупців.
Імпортний агент чи агент-резидент, який перебуває в країні принципала, є
фірмою, яка здійснює імпортні операції за його рахунок. Деякі агентські
фірми, окрім агентських послуг, надають також послуги зі зберігання
товарів іноземних постачальників на складах у процесі очікування
замовлень і здійснюють певну роботу з просування товарів на ринку,
зокрема, рекламу.
Закордонний збутовий агент є фірмою, якій надано право компанією іншої
країни діяти від її імені і за її рахунок на певній території в
іноземній державі за встановленою номенклатурою товарів. Закордонні
збутові агенти беруть на себе широке коло зобов’язань з організації
збуту товарів принципала на ринку та здійсненню технічного
обслуговування машин і обладнання.
Іноземна закупівельна агентська фірма виконує операції з закупівлі
товарів за кордоном для своїх принципалів. До її послуг удаються ті
імпортери, які не мають за кордоном власних філій і не відряджають туди
своїх представників.
Представник фірми є особою чи компанією, призначеною експортером з метою
пошуку агентів, дистриб’юторів і стокістів експортуючої компанії на
певних ринках і нагляду за їх діяльністю. Представник фірми сам не бере
участі в торгових переговорах і не підписує угоди. Він не є службовцем
експортуючої компанії, тому одержує не заробітну платню, а комісійну
винагороду. Представник фірми може бути резидентом в іншій державі чи
здійснювати свою діяльність шляхом регулярних поїздок за кордон.
Брокерські фірми с особливим видом посередницьких фірм, в обов’язки
яких входить функція зведення контрагентів. За законами деяких країн
брокери не можуть виступати самі покупцями чи продавцями товарів, які їм
доручено продати чи купити.
Фектори (від англ. factor— комісіонер, агент, посередник) є торговими
посередниками, які виконують широке коло посередницьких обов’язків від
імені експортера. Вони не тільки здійснюють експорт продукції свого
принципала, а й фінансують експортні операції (надання делькредере,
сплата авансу виробникові, кредитування покупців), здійснюють
страхування експортних кредитів, інкасацію платежів до країни збуту, а
також сприяють підбору закордонних агентів.
3 Торгівля через лізингові компанії.
Методом міжнародної торгівлі є також лізинг, який застосовується в
основному на ринку машинно-технічної продукції. При прямому лізингу
постачальник (продавець, виробник предмета лізинг є одночасно і
лізингодавцем, тобто фірмою, що передає в користування майно за
договором лізингу. Найбільш відомими виробниками та лізингодавцями на
світовому ринку є такі компанії, як «Белл Атлантік» (Bell Atlantic),
«Ксерокс» (Xerox), «дженерал Електрик» (General Electric), «Форд»
(Ford), IBM.
Однак найпоширенішим у світовій практиці є непрямий лізинг. У класичній
лізинговій угоді беруть участь три суб’єкти:
Постачальник (продавець, виробник предмета лізингу);
Лізингоодержувач (споживач, тобто суб’єкт, що користується предметом
лізингу);
Лізингодавець (власник предмета лізингу).
Лігингодавець при непрямому лізингу виконує посередницькі функції між
постачальником і лізингоодержувачем. Лізингодавцями можуть бути будь-які
суб’єкти підприємницької діяльності:
Спеціалізовані лізингові компанії;
Банки та їх філії, фінансові компанії, кредитні установи, в установчих
документах яких передбачено цей вид діяльності;
Торгові і виробничі фірми, для яких лізингова діяльність передбачена
установчими документами;
Брокерські лізингові фірми;
Страхові та пенсійні фонди (за наявністю цього виду діяльності в
установчих документах).
Домінуюча частка лізингових угод здійснюється через лізингові компанії –
спеціалізованя установи, функцією яких є посередницька діяльність з
надання оренди майна на певних умовах, тобто лізингу. Як лізингові
компанії, зазвичай, діють дочірні фірми великих банків. Такі лізингові
компанії прийнято називати фінансовими, тобто такими, що спеціалізуються
на фінансуванні угоди (оплаті майна). Універсальні лізингові компанії
надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які безпосередньо
пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування,
навчання персоналу, консультації тощо). Конкурентними перевагами
універсальних лізингових компаній є оперативність та мобільність, хороше
знання кон’юнктури товарного ринку та бізнес-середовища в різних
країнах.
4. Організовані міжнародні товарні ринки.
До організованих товарних ринків належать:
міжнародні товарні біржі;
міжнародні товарні аукціони;
міжнародні тендери;
міжнародні виставки/ярмарки.
Згідно з класичними визначеннями товарна біржа одночасно є особливим
видом постійно діючого ринку, на якому здійснюються угоди з
купівлі-продажу масових, сировинних та продовольчих товарів, що мають
спільні родові ознаки, якісно однорідні та взаємозамінні, по-друге,
ринковим механізмом, завданням якого є виконання низки стабілізаційних
функцій в економіці, а саме: ліквідності та оптимального розподілу
найважливіших сировинних товарів.
Від інших видів ринку товарні біржі відрізняють певні особливості:
• наявність чітко визначеного предмета торгівлі, який фіксується в її
правилах, що сприяє концентрації біржової торгівлі, стандартизації
контрактів та створює умови для високоефективної організації
торговельних операцій;
• проведення торгів на постійній і регулярній основі, причому час торгів
є чітко обмеженим 4—6 годинами на добу, що сприяє максимальній
концентрації попиту та пропозиції на певні товари в просторі й часі;
• наявність розвинутої виробничої інфраструктури (складської та
транспортної мереж);
• відсутність права укладати угоди купівлі-продажу від своєї особи
(біржа виступає лише посередником);
• специфічність суб’єктів торгівлі — ними на біржі є не кінцеві
споживачі та виробники товарів, а їхні представники — брокери та дилери,
які є членами біржі;
• можливість укладання угоди не тільки з метою купівлі-продажу товарів,
а й з метою страхування від майбутньої зміни цін на ринку;
• відсутність впливу держави на процес торгів;
• гласність, як можливість отримання всіма зацікавленими інформації про
кількість та ціни укладених угод.
На міжнародних товарних біржах укладаються угоди таких основних видів:
угоди на реальний товар, термінові (ф’ючерсні) угоди, спекулятивні
операції та операції з хеджування, що оформлюються відповідними угодами
(табл.4.1).
Таблиця 3.1
ВИДИ ТА ЦІЛІ БІРЖОВИХ УГОД
Види угоди Різновид угод Суть та мета угоди
1.Угоди на реальний товар 1.1. Угоди з негайною поставкою наявного
товару (кеш спот)
1.2. Угоди на товар з поставкою в майбутньому (угоди на строк —
форвардні) Товар, що передається на біржі, знаходиться на одному з її
складів і передається покупцеві негайно (до 15 днів) після укладання
угоди
Угода передбачає поставку продавцем реального товару за ціною,
зафіксованою в контракті в момент його укладання, та у термін,
обумовлений в контракті
2. Термінові і (ф’ючерсні) угоди Подібні угоди не передбачають
обов’язків сторін поставити або прийняти реальний товар у термін, що є
обумовленим у контракті, а передбачають купівлю-продаж права на товар
3. Спекулятивні операції 3.1. Гра на підвищенні цін у майбутньому
3.2. Гра на різниці цін на окремі товари
3.3. Операції з ф’ючерсними контрактами Операції з реальним товаром
Операції з ф’ючерсними контрактами
На один і той самий товар з близьким та віддаленим строками
На один і той самий товар на різних ринках
На різноманітні взаємозамінні товари
На товар та його похідні
4. Операції хеджування Страхування від можливих втрат у разі зміни цін
при укладанні угод на реальний товар
Міжнародні товарні аукціони є спеціально організованими, періодично
діючими в певних місцях ринками, на яких шляхом публічних торгів у
заздалегідь обумовлений час і в спеціально призначеному місці
проводиться продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, які переходять
у його власність за умови пропозиції найвищої ціни.
Таким чином, поняття аукціон у міжнародній торгівлі має три значення:
• аукціон як спеціально організований товарний ринок, на якому
здійснюється продаж-купівля товару, що складається з певних етапів —
підготовки, огляду товару, аукціону (торгу), оформлення контракту;
• аукціон як безпосередній торг за товар, який відбувається між
аукціоністом (особою, що проводить торг і представляє інтереси
організаторів і продавців) та покупцями;
• аукціон як комерційна структура, що організує, готує та проводить
продаж товарів за допомогою торгу.
Переваги міжнародних аукціонів у тому, що вони дозволяють створювати
відкриту конкуренцію, виявляти ціну товару та швидко його реалізовувати
у великих обсягах. З урахуванням цього на міжнародних товарних аукціонах
найчастіше превалює пропозиція товарів з боку великої кількості
продуцентів, переважно потужних представників індустріально-розвинутих
держав. Великі торгові фірми виконують функції брокерів з продажу, а
покупцями виступає обмежена кількість компаній, здебільшого роздрібної і
оптової торгівлі та переробної промисловості, які використовують
надмірну пропозицію в своїх інтересах і зацікавлені в заниженні цін.
Техніка проведення аукціонів по окремих товарах має свої специфічні
особливості, що визначаються насамперед характером товару. Проте сам
порядок проведення аукціонів приблизно однаковий. У їх проведенні
виділяють чотири стадії: підготовка аукціону, перед аукціонна
демонстрація товарів, аукціонний торг, оформлення та виконання
аукціонної угоди (табл. 4.2).
Аукціонні торги різняться між собою за методом ведення торгу та за
технікою визначення переможців (рис. 4.1).
На деяких аукціонах використовується метод підвищення ціни, за умовами
якого аукціонер поступово підвищує ціну, яка була названа спочатку, доки
не буде досягнутий найвищий рівень ціни, за якою і здійснюється операція
купівлі-продажу. Аукціонні торги з підвищенням ціни називають
«американськими».
В деяких країнах на аукціонах використовується метод зниження цін, який
дістав назви «голландських аукціонів». Суть такого способу: аукціонер
призначає максимальну ціну, яка загорається на циферблаті, встановленому
в аукціонній залі., знижуючи її до тих гір, поки один з учасників торгу
не виявить свого бажання здійснити операцію купівлі шляхом натиснення
кнопки, що знаходиться на закріпленому за ним місці. Натисненням кнопки
він зупиняє стрілку, що рухається, і на циферблаті з’являється номер,
під яким даний покупець є зареєстрованим організаторами аукціону.
Покупець, який натиснув кнопку другим, не має права на товар за ціною,
рівень якої зафіксований стрілкою. Занотувавши номер першого покупця,
аукціонер гасить циферблат і переходить до продажу наступного лоту.
Таблиця 3.2
ЗМІСТ СТАДІЙ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО АУКЦІОНУ
Підготовка аукціону Предаукціонна демонстрація товарів
Аукціонний торг Оформлення і виконання аукціонної угоди
– розсилка інформаційних матеріалів про аукціон (для продавців)
– проведення рекламної кампанії (для покупців та продавців)
– укладання аукціонної домов-леності, складання інформаційної картки;
– формування аукціонної відомості
– сортування товару та виділення лотів та стрінгів
– формування, друк і розсилка каталогу аукціону
– інформування через засоби інформації про проведення аукціону, реклама
– огляд зразків товарів з лоту
– огляд всього лоту (за необхідності)
– дегустація (по можливості)
– вибір лотів (стрінгів) для участі в аукціонному торзі
– проведення аукціонного торгу
– визначення покупця-переможця (див. рис. ) – підписання контракту
покупцем
– виписка рахунку адміністрацією аукціону
– оплата товару покупцем
– оформлення транспортних документів
– вивіз товару
Рис. 3.5. Типізація аукціонних торгів
Регулювання цін на аукціонах проводиться двома шляхами:
? шляхом прийняття рішення про продаж або призупинення продажу наступної
партії представником комітента (аукціоністом);
? фіксацією в аукціонному каталозі припустимого ліміту на кожну партію.
Міжнародний тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого в
конкурентному відборі закордонних постачальників і підрядників через
організований товарний ринок шляхом залученням певної, заздалегідь
встановленої дати пропозиції від зарубіжних та національних
постачальників і підрядників, проведення конкурсу (порівняння)
представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них,
пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги
імпортерів-замовників.
Термін «тендер» походить від англійського слова tender — офіційна
пропозиція, замовлення на підряд, а також від слова to tender —
подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між
покупцем та продавцем за такого методу торгівлі є тендерний комітет,
який утворюється імпортером і основною функцією якого є організація
надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними.
Слід також мати на увазі, що термін «тендер» включає п’ять основних
понять. Так, тендер це:
• повідомлення про проведення торгів;
• комплект тендерної документації — умови проведення торгу;
• проформа пропозиції, складена організатором торгів і включена до
комплекту тендерної документації (проформа тендеру є формуляром, що
підлягає заповненню оферентом, якщо він є згодний з умовами проведення
торгу та готовий узяти на себе обов’язки з виконання робіт);
• власне оферта;
• власне торг як процедура.
Особливого поширення дістали тендери на ринках машинно-технічної
продукції: за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку
обладнання та об’єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою
проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту
машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн.
З погляду організації та техніки зовнішньої торгівлі, торги являють
собою один із різновидів угод з використанням механізму пропозиції та
акцепта. На відміну від двосторонніх угод, де ці два акти с не тільки
необхідними, а й достатніми для укладання та здійснення угоди, практика
проведення міжнародних торгів включає в себе 4 етапи, на кожному з яких
відбувається складання та підписання відповідних документів (табл. 4.3).
Для проведення торгів замовники створюють тендерний комітет, до складу
якого входять технічні спеціалісти (залежно від предмета торгу),
комерційні фахівці та представники адміністрації. Відомчі або
регіональні тендерні комітети складаються з постійних членів (голови,
членів комітету і секретаря) та консультантів (експертів), які
залучаються до роботи на тимчасовій основі. На підставі угоди з
замовником тендерний комітет виконує такі функції:
? організує публікацію повідомлення про проведення тендера або розсилає
відповідні запрошення фірмам — потенційним експортерам;
Таблиця 3.3
ЗМІСТ ЕТАПІВ ПРОВЕДЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТЕНДЕРА
І Підготовка тендера І І Передаукціонна
демонстрація товарів III Аукціонний торг IV Оформлення і виконання
аукціонної угоди
– визначення організатора тендера
– формування тендерного комітету;
– розробка комплекту тендерної документації;
– узгодження документів з замовником-імпортером:
-відкритих (підготовка та публікація оголошення);
-закритих (запрошення визначених заздалегідь учасників);
-розповсюдження (продаж) тендерної документації підготовка пропозицій
оферентом:
–заповнення форм (за наявності в комплекті тендерної документації)
–представлення пропозицій самостійно
відправлення документів в тендерний комітет до зазначеної дати
внесення оферентом завдатку „надійності” відкриття конвертів:
– у присутності учасників тогу (голосний торг)
– без присутності учасників торгу (не голосний торг)
аналіз пропозицій за обраними критеріями та методикою
вибір переможця укладання формальної угоди
офіційне підписання контракту
? проводить збір замовлень на участь у перекваліфікаційних торгах;
? організує та проводить кваліфікаційний відбір учасників;
? організує розробку та розповсюдження тендерної документації серед
можливих учасників торгів;
? здійснює реєстрацію та зберігання тендерних пропозицій, що надходять
від фірм;
? організує розгляд і оцінку тендерних пропозицій та визначає переможця
або приймає інше рішення за результатами торгів;
? готує і подає на затвердження замовнику рішення за результатами тортів
та організує висвітлення в засобах масової інформації процесу торгів.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка — це показ, яким би
не була його назва, основна мета якого полягає в ознайомленні публіки із
засобами, які має людство для задоволення своїх потреб. Виставки також
проводяться з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах
діяльності або для майбутніх перспектив.
Ярмарок (за визначенням Спілки міжнародних ярмарків) — це міжнародна
економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності
до традицій країни, на території якої вона проводиться, являє собою
крупний ринок товарів широкого вжитку та/або обладнання, діє протягом
обмеженого періоду часу в одному й тому самому місті; на такій виставці
експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для
укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.
Відмінності між виставками та ярмарками:
? основним призначенням виставки є демонстрація досягнень, а ярмарки
здебільшого слугують для укладання торговельних угод, хоча в останні
десятиріччя в зв’язку з динамізацією конкурентного середовища
представлення на ярмарок стандартних, добре відомих товарів стає
неефективним, а тому ці два заходи найчастіше поєднуються у
виставку-ярмарок;
? головною метою ярмарку є укладання прямих торговельних угод по зразках
продукції, а виставки — поширення інформації з кінцевою метою
стимулювання продажів за зразками;
? звичайною практикою міжнародних виставок є здійснення продажів
кінцевим споживачам, а ярмарків — здійснення продажів тільки проміжним
ланкам (промисловість, оптова та роздрібна мережа).
Використана література
Осика Сергій, Пятницький Валерій, Осика Андрій. Генеральна угода з
тарифів і торгівлі як основа універсального міжнародно-правового
регулювання світової торгівлі.- К: УАЗТ, 1999.- 204с.
Правила роздрібної торгівлі.- Харків: Фактор, 2006.-
Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах.- К: УАЗТ, 2000.- 596с.
Бураковський Ігор. Теорія міжнародної торгівлі..- К.: Основи, 2000.-
241с.
Грабова Ніна Микитівна, Добровський Василь Миколайович Бухгалтерський
облік у торгівлі.- К.: А.С.К., 2004.-
Осика Сергій Григорович, Пятницький Валерій Тезійович Світова
організація торгівлі.- К.: К.І.С., 2001.- 491с.
Запобігання торгівлі людьми: Навчально-методичний посібник.- 3-є вид.,
доп. та випр.- К.-Харків: НУВС, 2001.- 176с.- 4.05
Організація первинного обліку та економічного аналізу на прикладі
підприємств торгівлі.- К.: Вид. дім “Професіонал”, 2004.- 480с.
Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ у регулювання
світової торгівлі.- К: УАЗТ, 2000.- 288с.
Жук, Микола Васильович Комерційні відносини України:організація
зовнішньої торгівлі: Підручник.- Чернівці: “Рута”, 2004.- 560с.- 35.00
Пузанов, Ігор Іванович Економічні фактори формування умов зовнішньої
торгівлі України: Спец.08.05.01:Автореф. дис. док. економ. наук.- К.,
2002.- 36с.
Балабан, Микола Петрович Ефективність функціонування та стратегія
розвитку оптової торгівлі споживчої кооперації: Автореф. дис. канд.
економ. наук:Спец. 08.07.05.- Харків, 2004.- 18с.
Світові новини торгівлі: Матеріали Семінару для підприємців. Україна –
СОТ: інтереси бізнесу (3 липня, 2003р., м.Донецьк). Вип. 9.- К.:
Міжвідомча комісія з питань вступу України до СОТ, 2003.- 33с.- 2.00
Осика Сергій Григорович, Дядьков Микола Юрійович, Осика Андрій
Сергійович. Принципи та норми електронної торгівлі.- К: УАЗТ, 2000.-
270с.
Осика Сергій, Пятницький Валерій, Оніщук Олександра, Осика Андрій,
Штефанюк Олег. Інституціональні та процедурні механізми системи ГАТТ/СОТ
у регулюванні світової торгівлі.- К: УАЗТ, 2000.- 288с.
Осика, Сергій Григорович Світова організація торгівлі: Підручн. для
студ. вузів, що навч. за спец. “Менеджмент зовнішньоекономічної
діяльності”,”Менеджмент організацій”,”Економіка підприємства”/
С.Г.Осика, В.Т.Пятницький.- 2-ге вид.,перероб. і доп.- К.: К.І.С.,
2004.- 516с.- 35.00
МЕТОДИ МІЖНАРОЖНОЇ ТОРГІВЛІ
Торгівля напряму
Непряма торгівля
через посередників
через організовані товарні ринки
через посередників
торговельно-посередницькі фірми
лізингові компанії
міжнародні товарні біржі
міжнародні тендери (торги)
міжнародні товарні аукціони
міжнародні виставки-ярмарки
торговельно-посередницькі фірми
лізингові компанії
Транзитна торгівля
За місцем в угоді національного суб’єкта зовнішньої торгівлі
За характером дій транзитного торговця
активна
пасивна
змішана
проста
ПОСЕРДНИЦЬКІ ОПЕРАЦІЇ
За характером взаємовідносин між експортом та торговельним посередником
і функціями, що їх виконує посередник
Операції з перепродажу
Комісійні операції
Агентські операції
Брокерські
операції
1) від свого імені та за свій рахунок
(купці, стокхолдери, дилери
2) дистриб’ютори
1) комісіонери
2) консигнатори
Агенти
(довірені)
Брокери,
маклери,
куртьє
Посередники, що укладають угоди з третіми особами від свого імені та за
власний рахунок (договір поставки)
Посередники, що укладають угоди за третіми особа-ми від свого іме-ні,
але за рахунок довірителя (договір комісії)
Посередники, що укладають угоди з третіми особами від імені і за
ра-хунок довірителя (договір доручення)
Посередники, що не мають права укладати угоди з третіми особами
За характером повноважень
Види посередницьких операцій
Операції з перепродажу
Брокерські операції
Комісії операції
Агентські операції
Типи торговельно-посередницьких фірм
Брокерські
Агентські
Комісійні
Торгівельні
Види торговельно-посередницьких
фірм
торговельні доми
експортні фірми
імпортні фірми
дистриб’ютори
оптові фірми
роздрібні фірми
комісійні експортні фірми
комісійні імпорті фірми
представник покупця
експортний агент
імпортний агент
закордонний збутовий агент
іноземний закупівельний агент
представник фірми
ЗА МЕТОДОМ ТОРГУ
АУКЦІОННІ ТОРГИ
ЗА ТЕХНІКОЮ ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ
Голосний
Німий
Автоматизований
Зі зниженням ціни
З підвищенням ціни
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
