Пошукова робота
Етика і соціальна відповідальність міжнародних корпорацій
Основні питання до вивчення
Визначити особливості етики в міжнародних корпораціях.
Проаналізувати основні етичні проблеми в контексті на
ціональних культур.
З’ясувати роль жінок у міжнародному менеджменті.
Порівняти аргументи на користь соціальної відповідаль
ності міжнародних корпорацій.
Представити різні напрями екологічної діяльності міжна
родних корпорацій в умовах глобалізації.
6. З’ясувати особливості соціальної відповідальності міжна
родних корпорацій в Україні.
Методичні поради до вивчення теми
Під час самостійного вивчення теми студентами доцільно зважувати на
зростання актуальності проблем етики і соціальної відповідальності в
діяльності транснаціональних корпорацій, які справляють дедалі більший
вплив на соціально-економічний розвиток приймаючих країн. Тому останнім
часом збільшується кількість публікацій і літератури навчального
характеру із зазначеної теми, частина яких наведена в рекомендованому
списку праць.
Конспективне викладення теми міститься в навчальному посібнику Є. Г.
Панченка [10]. Певний матеріал з етичних аспектів міжнародного бізнесу
студент може знайти в підручнику «Междуна-родньій менеджмент» [8].
Системний виклад етичних проблем бізнесу включено до посібника Т. М.
Герет та Р. Дж. Клоноскі [2], який є одним з найпопулярніших в
американських університетах. Ця робота представляє також бібліографію
англомовних видань з етики бізнесу. Додатковий матеріал щодо практичних
аспектів дотримання етичних норм у діяльності транснаціональних
корпорацій міститься у перекладених навчальних виданнях [3, 6, 9, 11]. У
книзі «Менеджмент для керівників» [7] студент може знайти виклад
теоретичних і практичних положень щодо соціаль ної відповідальності. У
монографії за редакцією О. Г. Білорусії висвітлені результати досліджень
соціальної та екологічної безпеки в умовах глобалізації [4], врахування
яких набуває дедалі більшого значення в діяльності міжнародних
корпорацій. У цій книзі висвітлюються також етичні та соціальні наслідки
діяльності транснаціональних корпорацій в Україні. І, нарешті, в деяких
рекомендованих джерелах [1, 5] висвітлюються питання управління
екологічною діяльністю міжнародних корпорацій. Це стосується популярної
у світі моделі німецького дослідника і бізнесмена Георга Вінтера [1], що
ґрунтується на міжнародних стандартах серії ISO-14000, а також
фундаментального довідкового видання В. В. Гончарова [5], в якому
висвітлюється досвід управління природоохоронною діяльністю провідних
міжнародних компаній Західної Європи, США та Японії.
При самостійному вивченні першого питання теми важливо звернути увагу
студентів на те, що практичну діяльність у кожній організації здійснюють
конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових
обов’язків, які можуть бути зафіксовані в документах (посадових
інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені
фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити
всі аспекти діяльності. Тому нерідко всупереч інструктивним документам
чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під
час виконання тієї чи іншої роботи. Тут ми і підійшли до етичних
аспектів менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий
механізм взаємодії суспільства й менеджменту.
Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки в різних країнах
набувають однакової етичної поведінки. Так, американське законодавство
хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку
американських фірм за кордоном. Так звані підмазки — невеликі виплати
іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того,
щоб прискорити прийняття рішень, — не тільки не вважаються злочином, а й
нерідко звільняються від оподаткування. Тобто наполовину підпільні
подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню.
Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно
98,3 млрд дол. Ці витрати спрямовуються на дрібні подарунки, чайові,
виплати митному персоналу за прискорення проходження митних
формальностей, прийняття рішень, але не можуть використовуватись на
підтримку збуту, започатку-вання нового бізнесу тощо.
Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання
антидемпінгового законодавства США металургій-
ними підприємствами України, що експортували в 1996 р. близько 0,5 млн т
сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200
млн дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу,
який було порушено двома американськими компаніями, установив з 1 липня
1997 р. нові ставки ввізного мита для українських підприємств: для
«Азовста-лі» вони становлять 100 %, для комбінату ім. Ілліча — 177 %, а
для решти підприємств — 238 %. Для наших менеджерів дане рішення було
цілком несподіваним і, як вони вважають, несправедливим. Адже рівень
рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7—10 %. І начебто, на
перший погляд, підстав для того, щоб вважати демпінговими ціни на
українську металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для
цього певні підстави.
По-перше, українські підприємства близько 100 тис. т метало-продукції
поставили через фірми-посередники з південноазіатсь-ких країн, що
вважається піратськими поставками. Це негативно позначилося на іміджі
українських підприємств. Зараз фірми-посередники збанкрутували або ж
були ліквідовані, а питання українського металу існує.
По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а
вважається перехідною. Це дає можливість американському департаменту
торгівлі вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення «реальних»
цін.
Етика— система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну
поведінку від неправильної.
Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому
залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і
виконавців.
Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин
організації із зовнішнім середовищем.
Щодо організаційної та зовнішньої етики взаємовідносин організації із
зовнішнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються
провідні міжнародні компанії у своїй діяльності, за оцінками
Гарвардської школи бізнесу.
Етика відносин зі споживачами:
безпечність товарів (послуг, робіт);
надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;
право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);
урахування вимог споживачів;
спонсорування освітніх програм безпечного використання
продукції;
• поліпшення пакування і маркування;
* підвищення споживчої цінності продуктів;
зменшення забрудненості продуктів.
Етика відносин зі співробітниками:
відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;
особливий статус працівників з обмеженою дієздатністю;
охорона здоров’я і техніка безпеки;
навчання і розвиток персоналу;
обговорення кар’єри;
«дитячий день» для працюючих батьків;
програми оздоровлення і стрес-менеджменту.
Етика довкілля:
контроль забруднення;
захист середовища;
збереження природних ресурсів;
утилізація (переробка) відходів.
Екологічна етика:
уникнення несприятливого впливу фірми на природне сере
довище;
дотримання екологічних стандартів;
участь у поліпшенні екології.
Етика відносин із партнерами:
дотримання зобов’язань;
недопущення маніпулювання інвестиціями;
урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.
Етика взаємовідносин із конкурентами:
запобігання таємних угод на ринках;
використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв
для оцінки конкурентних стратегій;
вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етич
них проблем.
Етика відносин із суспільством:
• збереження і розширення зайнятості;
соціальна відповідальність;
урахування місцевих традицій, звичаїв;
дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;
спонсорування проектів соціального добробуту; підтримування освіти і
мистецтва; підтримування громадських рекреаційних програм; участь у
громадських роботах, проектах. Етика відносин з державою:
• дотримання законодавства;
добросовісна звітність;
виконання державних замовлень у зазначені строки;
уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними
службовцями.
Міжнародна етика:
вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;
урахування національної культури;
залучення місцевого персоналу;
підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку
фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;
дотримання відповідальності між країнами в умовах виму
шеного закриття підприємств.
Причини неетичної поведінки:
недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;
значний обсяг «тіньової» економіки;
конкурентна боротьба, що відсуває на далекий план етичні
міркування;
зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за
дедалі коротші періоди, тобто в кожному квартальному звіті;
відсутність належного стимулювання етичної поведінки ке
рівників;
загальне зниження ролі етики в суспільстві;
певний тиск на рядових працівників з боку організації з ме
тою пошуку компромісів між їхніми цінностями і цінностями
вищого керівництва;
* низькі моральні якості членів суспільства.
Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:
етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему
цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівни
ки компанії;
комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з
позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до
складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджу
ють посади адвоката з етики;
соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів
і програм соціальної відповідальності компанії;
навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.
Підбиваючи підсумки самостійного вивчення першого питання теми, важливо
підкреслити такі особливості етики в міжнародних корпораціях:
1. Менеджмент має враховувати відмінність культурних вимірів етичної
поведінки однієї тієї самої компанії в різних країнах.
Нормативні вимоги щодо етичних аспектів дій менеджерів
у приймаючій країні з боку законодавства материнської країни і
штаб-квартири менш жорсткі, ніж у своїй країні, тобто існують
подвійні етичні стандарти.
Діяльність міжнародних корпорацій спричиняє політичні
страхи в країнах — реципієнтах (загроза реалізації в процесі зов
нішньої торгівлі інтересів країн-донорів, а не приймаючих країн,
вплив країн походження через транснаціональні корпорації на
політичні процеси в приймаючих країнах, загрози політичній
безпеці).
Загроза виникнення суперечностей між тими приймаючими
країнами, в яких інтереси міжнародної корпорації можуть конф
ліктувати, наприклад, при переведенні бізнесу з однієї країни в
іншу і втратою нею робочих місць і джерел податків, незважаю
чи на прагнення корпорацій зберегти основний капітал за будь-
яку ціну.
Поширеною є практика хабарів місцевим чиновникам орга
нів державної влади й управління з боку міжнародних корпорацій
за сприяння компанії всупереч вимогам законодавства приймаю
чої країни. Дослідженням взаємозв’язку між корупцією та еко
номічним розвитком, проведеним у 70 країнах світу, встановле
но, що корупція справляє значний негативний вплив на темпи
економічного розвитку країни [3, с. 110]. При цьому хабарі не
лише погіршують інвестиційний клімат країн-реципієнтів, а й
вражають тих, хто платить, а отже, руйнують менеджмент транс
національних корпорацій.
Дискусії щодо етичних аспектів міжнародного менеджмен
ту часто мають емоційний характер. Адже, з одного боку, етичні
норми різних міжнародних компаній відрізняються між собою. З
іншого боку, далеко не всі факти неетичних дій міжнародних кор
порацій стають відомими широкій діловій громадськості і стають
підставою для відповідного покарання, тому в цій сфері виникає
багато чуток.
Важливо звернути увагу студентів на складність розмежування хабарів від
звичайних людських дружніх стосунків. У цьому зв’язку цілком доречним
буде навести думку доктора Джонсона — однієї з найбільш товариських
особистостей Англії XVIII ст. — про те, що «дружбу треба безперервно
ремонтувати» [9, с. 352]. А в міжнародному бізнесі такий ремонт набуває
форм розваг, подарунків, взаємних послуг та інших проявів поваги і
дружби. Тому у випадках отримання подарунків чи запрошень на розваги
варто зважити на два запитання: що стоїть за запрошенням і що вас будуть
просити в обмін на подарунки? У деяких культурах обмін подарунками — це
необхідна прелюдія до бізнесу. Однак існують і продиктовані
прагматичними міркуваннями правила щодо форми відмови, на які варто
звернути увагу.
Одним з найбільш відомих прикладів неетичної поведінки є виплата в 70-х
роках минулого століття президентом американської корпорації «Локхід»
Карлом Кочіаном 20 млн дол. хабарів японським високим урядовим
чиновникам за поліпшення безнадійних фінансових умов виробництва літаків
та розширення ринку своєї продукції в Японії [2, с. 202]. Прагнення США
уникнути подібних випадків сприяло прийняттю в 1977 р. Акта про практику
корупції в іноземних країнах. Цей закон спрямований на контроль і
усунення виплат, сплачуваних американськими корпораціями чиновникам в
інших країнах для сприяння власному бізнесу. Втім, у багатьох інших
країнах подібних законів немає. Тому міністри торгівлі та фінансів
держав — членів організацій з економічного співробітництва та розвитку,
а також ділові асоціації 20 найрозвинутіших країн світу працюють над
розробкою конвенції, яка зобов’яже держави — члени вважати сплату
хабарів державним посадовим особам інших країн кримінальним злочином.
Під час вивчення теми важливо засвоїти три основоположних принципи
міжнародної ділової етики: утилітаризм, дотримання прав людини та
справедливості [11, с. 139—140].
Утилітаризм виходить з того, що «правильні» рішення приносять значну
користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції,
доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі
зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення
більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків
реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених.
Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення
затрат і прибутків.
Концепція дотримання прав людини ґрунтується на добровільно взятих на
себе обов’язках менеджера захищати права інших людей та уникати
будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому разі не
примушуватиме інших діяти всупереч їхнім релігійним або етичним
уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі
розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично
вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, Інших
елементів природи і довкілля.
Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитись однаково до
всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні
права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків
тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, ця концепція базується на
поняттях порядності і чесності.
При самостійному вивченні теми важливо звернути увагу на категорію
«міжнародний діловий етикет». Використовуючи норми І правила ділового
етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо
передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління.
Особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в міжнародному
бізнесі, оскільки крім єдиних норм і правил у ньому існує велика
кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових
відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як
уникнути посмішок, пов’язаних зі сліпим копіюванням чужих манер? Кращі
помічники тут — такт і вірність національному менталітету та
бізнес-етикету (добре, що нині панує міжнародний бізнес-етикет,
породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).
Міжнародний бізнес-етикет — поняття досить містке і не обмежується
питаннями ділової субординації та переговорним процесом. Основними його
складовими є:
Правила привітання.
Правила звертання.
Правила представлення.
Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, при
йомів, ділового листування).
Ділова субординація.
Рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової
людини.
Етичні норми грошових відносин.
Правила обміну подарунками і сувенірами.
Прийнятність чайових.
Під час вивчення другого питання теми слід виходити з того, що найкращим
етичним орієнтиром у всі часи у всіх країнах вважалось «золоте правило»
Старого та Нового Заповіту, а також більшості релігій, яке приписує
поводити себе стосовно інших так, як ми хотіли б, щоб вони ставились до
нас [8, с. 560].
Однак у різних національних культурах етичні виміри набувають
специфічного забарвлення. Наприклад, для США актуальними є такі етичні
проблеми:
1. Внутрішні торговельні проблеми і розвиток соціального
маркетингу.
Боротьба з хабарами у світлі вимог закону про пересліду
вання зарубіжних підкупів 1977 р.
Відродження довіри до контролю діяльності вищого мене
джменту корпорацій у зв’язку зі скандалом «Енрон» у 2002 р.
Усунення будь-якої дискримінації.
Забезпечення права людини на приватне життя.
Подолання «МАД-синдрому» (Mergers — злиття, Acquisi
tions — придбання, Divestitures — позбавлення прав), що загро
жує розвитку міжнародного бізнесу.
Саме ці проблеми турбують ділову громадськість США та перебувають у
центрі уваги засобів масової інформації.
Як один з численних прикладів неетичного маркетингу можна навести дії
однієї з провідних тютюнових компаній світу «Філіп Морріс», яка вводила
в оману споживачів, стверджуючи у своїй рекламі, що так звані легкі
цигарки менш шкідливі для тих, хто палить. Проти компанії було подано
груповий позов до суду штату Іллінойс, згідно з рішенням якого у березні
2003 р. корпорація мала сплатити постраждалим 7,1 млрд дол. США та штраф
Змлрддол. США (Украинская инвестиционная газета, 01.04.2003, с. 24). У
зв’язку з подібними випадками постає питання про розвиток соціального
маркетингу, що зобов’язує корпорації виявляти і враховувати у своїй
діяльності загальнолюдські універсальні цінності та моральні норми.
Варто звернути увагу також на законодавче забезпечення інтересів
споживачів у США, де перші закони щодо контролю якості м’яса, інших
харчових продуктів та медикаментів було прийнято ще в 1906 р. [П, с.
137].
Самостійно опрацьовуючи особливості етики менеджменту у США, важливо
звернути увагу на боротьбу з дискримінацією та захистом приватного життя
шляхом розробки програм позитивної дії, адаптації персоналу, допомоги
працівникам у навчанні і розвитку і т. ін. Оскільки провести чітку лінію
розподілу між трудовою діяльністю й особистим життям не завжди можливо,
то у випадках незадовільного виконання персоналом своїх службових
обов’язків етично налаштовані компанії намагаються виявити причини такої
поведінки, щоб випадково не втратити цінних співробітників. З одного
боку, обмежується доступ до інформації щодо подій в особистому житті,
які впливають на зниження рівня службового виконання. З іншого боку, у
разі необхідності для надання допомоги працівнику приводиться в дію
розроблена корпорацією програма підтримки.
Етичні проблеми японського менеджменту включають таке:
Політичні ділові скандали на фондовому ринку, ринку не
рухомості та інших ринках за участю високих урядовців, політи
ків, біржових брокерів, що належать до мафіозних угруповань
(якудза).
Зміна соціального клімату в Японії в напрямі розширення
обміну послугами між керівництвом транснаціональних корпо
рацій та дотримання високих стандартів і етичної поведінки.
Упередження і дискримінація, пов’язані із сексуальними
домаганнями на роботі шляхом використання порнографічних
матеріалів, притисненням неповнолітніх працівників та представ
ників інших національностей, збереження відчутних расових сте
реотипів.
Посилення лобіювання інтересів японських корпорацій в
інших країнах, насамперед у США.
Доцільно звернути увагу студентів і на етичні проблеми в Європі, які
істотно відрізняються від США та Японії. Європейські менеджери, на
відміну від американських, вважають хабарі цілком етичним інструментом,
які являють собою плату за розвиток бізнесу. Правові обмеження, на думку
більшості європейських менеджерів, не є єдиною підставою для визначення
етичності ділової поведінки. Цих менеджерів більше турбують їхні ділові
успіхи, ніж правові питання. Для більшості менеджерів європейських
транснаціональних корпорацій найбільш важливими є етичні питання,
пов’язані з культурою, особистими цінностями, стимулами й очевидними
правовими обмеженнями.
Для Китаю, як і багатьох інших країн з перехідною економікою, головною
етичною проблемою є інтелектуальне піратство, незаконне використання
чужих авторських прав. Зокрема, питома вага піратських продажів на ринку
аудіозаписів становить у Китаї близько 50 %, Польщі — 60, Кенії — 80 %.
При самостійному опрацюванні третього питання теми важливо розрізняти
дві основні моделі управлінської поведінки жінок у міжнародних
корпораціях: модель рівноправності та комп-ліментарно-внескова модель.
Перша ґрунтується на рівних можливостях чоловіків і жінок в
управлінській кар’єрі. Головний наголос у цій моделі пов’язується з
усуненням бар’єрів, які заважають жінкам-менеджерам виявити свої
здібності. Ця модель поширена в американських корпораціях.
Компліментарно-внеско-ва модель полягає у виявленні найбільш сприятливої
сфери діяльності чоловіків і жінок, в яких вони можуть зробити
найбільший внесок у розвиток корпорації. Ця модель поширеніша в Європі.
З огляду на розглянуті моделі доцільно визначити і бар’єри на шляху
залучення жінок до менеджменту. Серед цих бар’єрів: культура,
стереотипи, організаційні бар’єри, освіта, законодавство, брак довіри і
т. ін. Один з найбільш поширених бар’єрів просування жінок у менеджменті
міжнародних корпорацій — це так звана скляна стеля, тобто обмеження у
заміщенні вищих управлінських посад. Головною причиною при цьому є
переконання в тому, що жінки менше цікавляться роботою і більше
прив’язані до сім’ї, ніж їхні колеги-чоловіки. У деяких культурах,
зокрема мусульманській, це переконання має характер традиції, згідно з
якою призначення жінки взагалі виключає роботу в бізнесі чи інших
сферах, а обмежує її діяльність сімейним колом.
Сучасні погляди на проблему просування жінки по щаблях менеджерської
кар’єри в міжнародних корпораціях включають два основних методи боротьби
Із зазначеним вище переконанням: «швидкий» і «материнський». «Швидкий»
підхід до кар’єри ґрунтується на визнанні рівних можливостей між
чоловіками і жінками в службовому просуванні, що тягне за собою визнання
жінками роботи найвищим пріоритетом на етапі посадового зростання,
утворення ними сім’ї і народження дітей у більш зрілому віці.
«Материнський» підхід до кар’єри означає більш рівномірний розподіл часу
між роботою і сім’єю. У такому разі сприятливішим вважається гнучкий
графік роботи, можливість витрачати більше часу на сім’ю, нехай навіть і
за повільнішого просування по службі.
Доцільно звернути увагу студентів при опануванні теми ще на одну
делікатну для міжнародних корпорацій тему, а саме сексуальні домагання.
Адже статеві відносини по-різному будуються у різних національних
культурах. Згідно з визначенням Комісії із забезпечення рівних
можливостей зайнятості, утвореної Конгресом США в 1964 p., сексуальні
домагання проявляються у двох формах:
очевидна вимога поступитись сексуальному тиску, який од
нозначно пов’язується із заохоченням чи покаранням на роботі
(залежно від відповіді жертви);
прихована форма, тобто створення такої атмосфери, в якій
службовці відчувають себе незатишно через непристойні жарти,
зауваження, пози [11, с. 161].
Існує два основних інструменти, за допомогою яких можна боротись із
сексуальними домаганнями: зовнішні — судові процеси, внутрішні —
корпоративні процедури. У судових процесах США, наприклад, широко
використовується критерій «розумної жінки», кваліфікація якої в ситуації
як неприйнятної є часто ціл-
ком достатньою для визнання судом факту сексуального домагання. На
відношення суду впливає також існування в корпорації ефективної
процедури розгляду скарг, яка б давала можливість працівникам компанії
висувати звинувачення, не побоюючись негативних наслідків. У зв’язку з
цим чимало міжнародних корпорацій розробили і вдосконалюють програми,
спрямовані проти сексуальних домагань. Серед складових зазначених
програм — просвітницька діяльність, відповідні посібники, проведення
конференцій, які, наприклад, використовуються такими корпораціями США,
як «Дюпонт», «Ханівел», «Корнінг». У корпорації «AT & Т» заохочуються
добровільні навчальні семінари безпосередньо на робочих місцях, які
вважаються найбільш ефективними. Керівництво корпорації попереджає своїх
службовців, що за сексуальні домагання вони можуть бути звільнені з
роботи [11, с. 161].
Важливим у самостійному вивченні теми є розуміння соціальної
відповідальності міжнародних корпорацій. При цьому треба взяти до уваги,
що менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну
відповідальність: юридичну і соціальну.
!
Юридична відповідальність — додержання конкретних законів і норм
регулювання, які визначають, що може, а чого „ не може робити
організація.
Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються
традиційної моделі бізнесу.
І Соціальна відповідальність — певний рівень добровільно-І го
реагування організації на соціальні проблеми.
Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі
бізнесу. Кожен з видів відповідальності має свої критерії.
Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці XIX — на
початку XX ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії.
З одного боку, до Великої депресії 1920— 1933 pp. панувала концепція, що
бізнес має лише один обов’язок— приносити прибуток. Відомий залізничний
магнат Уїльям Вандербілд у цьому зв’язку в 1918 р. за допомогою газет
«Нью-Йорк Тайме» та «Нью-Йорк Гералд» оприлюднив цей підхід крилатим
висловом: «До чорта народ! Я працюю на акціонерів» [11, с. 137]. Серед
прихильників цієї позиції — відомий американський економіст, лауреат
Нобелівської премії (1976 р.) Мільтон Фрідман, який вважав, що доктрина
соціальної відповідальності як ніщо інше може підірвати основи вільного
суспільства. Єдина відповідальність корпорації полягає у вилученні
прибутку для акціонерів [12, с. 75].
З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у
розв’язання болючих соціальних проблем суспільства. Дуже часто при цьому
згадують ім’я Е. Карнегі. Ендрю Кар-провідний бізнесмен у виробництві
сталі — видав у неп 1990 р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину
капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації
повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав
понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних
бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер
пожертвував 550 млн дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого
використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері
економіки, науки, культури. Ще одним прихильником соціальної
відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд — президент
торговельної фірми «Сіре РьобакендК», який у звіті за 1936 р. нагадував
своїм акціонерам про соціальні зобов’язання організації.
Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від
сприятливого до ворожого.
Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної
відповідальності.
Аргументи на користь соціальної відповідальності:
сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
зміна потреб і сподівань широкої громадськості;
залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в
розв’язанні соціальних проблем;
моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності.
Аргументи протії соціальної відповідальності:
порушення принципу максимізації прибутку;
додаткові витрати на соціальну відповідальність;
недостатня звітність широкій громадськості;
недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем.
Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована
Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п’ять ключових положень:
Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Ор
гани влади мають створювати умови і показувати приклади соці
альної відповідальності.
Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з
одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з
іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.
Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розгля
нуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виго
товлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.
Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продук
том, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку опла
чуються споживачем.
Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відпові
дальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які пере
бувають за межами звичайних сфер їх діяльності.
Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники
дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній
і, навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості
успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон
відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не
використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство
розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон
було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американських, а
також британських університетів у 1997—2000 pp. Компанії, що втілювали в
життя концепцію соціальної відповідальності, мали в 2—4 рази вищі темпи
зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку
[12, с. 74].
в’ять принципів корпоративної соціальної відповідальності [12,
с. 75]:
Підтримувати міжнародні права людини в рамках діяльнос
ті корпорації.
Суворо стежити за дотриманням цих прав місцевими відді
леннями і партнерами корпорації.
Визнавати за трудовими колективами право на створення
асоціацій та укладання колективного договору.
Усувати всі форми примусової праці.
Не вдаватись до дитячої праці.
Боротись з усіма видами дискримінації у трудовому колективі.
Підтримувати заходи із запобігання глобальним екологіч
ним катастрофам.
Сприяти більшій екологічній відповідальності.
Заохочувати впровадження екологічно безпечних технологій.
Всесвітня угода не є договором для підписання, а розглядається як
базовий документ, прихильники якого можуть взяти на себе зобов’язання
щодо виконання зазначених зобов’язань і стати своєрідним членом клубу
соціально відповідальних компаній.
У процесі самостійного вивчення теми важливо засвоїти питання щодо
екологічної діяльності міжнародних корпорацій, яке набуває дедалі
більшої актуальності у зв’язку з глобалізацією бізнесу, з одного боку,
та все ширшим використанням високих технологій — з іншого. Ці технології
за умов соціальної безвідповідальності можуть справляти значний
негативний вплив на життя людства. У кейсі «Чорнобильська АЕС» показана
роль упущень менеджменту в найбільшій техногенній катастрофі минулого
століття. З погляду екологічної діяльності, ліквідації наслідків вибуху
четвертого реактора цілком виправдано розглядати Чорнобильську АЕС як
міжнародну компанію, хоча юридично вона є національним енергетичним
підприємством і після її закриття 15 грудня 2001 р. Однак світову
громадськість продовжує турбувати стан 4-го енергоблоку ЧАЕС. Тому для
досягнення повної безпеки на ЧАЕС багато зусиль доведеться докладати не
лише Україні, а й іншим країнам.
Серед міжнародних корпорацій можна знайти чимало прикладів прогресивної
діяльності. Корпорація «Форд», наприклад, головну мету своєї екологічної
політики вбачає у скороченні викидів вуглекислого газу в атмосферу
шляхом підвищення економічності двигунів своїх автомобілів. За 1995—2000
pp. компанія знизила ці викиди на 10—12 %. Одночасно «Форд» щорічно
використовує 64 тис. т матеріалів, що підлягають утилізації і вторинному
застосуванню. Зокрема, 90 % матеріалів, з яких виготовляється модель
«Ягуар-Х», під-
лягає вторинному використанню. Про ці результати можна дізнатися зі
звітів корпоративного громадянства «Форд Мотор компані».
Відомим у світі є також досвід екологічної діяльності японської
корпорації «НТТ». У 1991 р. була затверджена «Хартія компанії «НТТ» з
довкілля», на основі якої розробляються два типи планів: Основна
програма заходів з охорони довкілля та Докладна річна програма заходів.
Одна з таких річних програм, наприклад, включала такі заходи:
Скорочення споживання паперу.
Запобігання потеплінню клімату.
Скорочення і переробка відходів.
Захист озонового шару атмосфери.
У реалізації зазначених заходів беруть участь усі 270 тис. працівників
корпорації. Завдяки цьому, наприклад, частка переробленого паперу в
телефонних довідниках, що видаються «НТТ», становить 55 % при граничному
рівні цього показника 65 % [5, с. 713—714].
Важливо звернути увагу на використання міжнародними корпораціями
системного підходу до екологічного менеджменту. Одним з інструментів
такого підходу є модель Вінтера, яка була створена в компанії «Вінтер
енд Сон» (Німеччина) у 1978— 1986 pp. У 1989 р. відомий німецький
інститут менеджменту визнав цю компанію найкращою серед металообробних
підприємств країни. Згодом ця система поширилась на інші галузі
господарства Німеччини та інших країн. Модель Вінтера дістала схвальну
оцінку одного із сучасних «гуру» менеджменту Тома Пітерса, який вважає
її комплексним, готовим до застосування підходом до організації
екологічного менеджменту [1, с. 12—13].
Для детальнішого усвідомлення студентами змісту і застосування
інструментів екологічного менеджменту, що входять до складу моделі
Вінтера, рекомендуємо ретельно опрацювати книгу Г. Вінтера [1].
Прагнучи опанувати сучасні методи управління екологічною діяльністю
міжнародних корпорацій, студент повинен зрозуміти систему міжнародних
стандартів ISO-14000, що включають основні стандарти:
ISO-14001 — Системи екологічного менеджменту. Вимоги і керівництво по
застосуванню;
ISO-14004— Системи екологічного менеджменту. Загальні керівні вказівки;
ISO-14010 — Екологічний аудит. Основні принципи;
ISO-14011— Екологічний аудит. Процедура аудиту систем екологічного
менеджменту;
ISO-14012— Екологічний аудит. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у
галузі екології;
ISO-14040— Оцінка життєвого циклу. Принципи і сфера застосування;
ISO-14050 — Екологічний менеджмент. Терміни і визначення.
Рис, 13.1. Модель Вінтера
— Зовнішньоекономічні ?зв’язки.
— Стан території.
— Будівлі і приміщення.
— Транспортні засоби, автопарк.
— Мотивація персоналу.
-— Навчання.
—Умови праці.
— Харчування в їдальні.
— Екологічне консультування.
— Державні субсидії.
— Страхування.
— Правові аспекти.
— Відповідальність за шкоду.
— Кримінальна відповідальність.
Позначення
— Огляд ситуації.
— Розстановка пріоритетів.
— Мотивація керівників.
— Корпоративні цілі.
— Охорона довкілля на підприємстві.
— Менеджмент безпеки праці.
— Розробка продукції.
— Управління матеріально-технічним
постачанням.
9 — Технологія виробництва.
— Енергія і вода.
—Управління потоками відходів.
— Забруднені об’єкти.
— Екологічний маркетинг,
— Громадські зв’язки.
Міжнародні стандарти 1SO-14000 постійно розвиваються. Наступна їх
редакція очікується у другій половині 2003 р. [1, с. 303].
Для поглибленого вивчення питання студентам доцільно опрацювати роль
міжнародних організацій і форумів у регулюванні екологічної діяльності
транснаціональних корпорацій. У цьому зв’язку важливо звернути увагу на
міжнародну конференцію з навколишнього середовища і розвитку, що
відбулась у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. На ній були сформульовані
стратегічні напрями розвитку глобальної природоохоронної діяльності. Для
реалізації рішень цієї конференції щорічно протягом 1993—2000 рр.
знадобилися б кошти в розмірі 600 млрд дол. США, при цьому 125 млрд дол.
— у вигляді грантів та концесій. Звичайно, вільних коштів у зазначених
розмірах у світі немає, оскільки ці суми зіставні з масштабами світових
прямих іноземних інвестицій, які зросли з 202 млрд дол. США у 1990 р. до
1271 млрд дол. США у 2000 р. Тому чимало нерозв’язаних екологічних
проблем минулого століття перейшло в нинішнє. Детальніше уявлення про
рішення зазначеної конференції студент може отримати з монографії
«Глобалізація і безпека розвитку» за редакцією О. Г. Білоруса [4, с.
587—607].
Самостійно вивчаючи останнє питання теми, радимо звернути увагу на два
його аспекти. З одного боку, важливо виявити особливості етики
діяльності і соціальної відповідальності зарубіжних корпорацій в
Україні. Насамперед вони стосуються екологічної безпеки України, яка є
густонаселеною країною з великим техногенним навантаженням на її
території. Варто зважувати і на зобов’язання України стабілізувати до
2010 р. викиди в атмосферу газів, що спричиняють парниковий ефект, на
рівні 1990 р. Ці зобов’язання наша країна взяла на себе на конференції в
Кіото в 1997 р. Окрім того, міжнародні корпорації проводять в Україні
значну діяльність у контексті соціальної відповідальності. Це можна
з’ясувати з кейсу «Чумак», в якому проілюстровано діяльність
шведсько-українського спільного підприємства, розташованого в Новій
Каховці.
З іншого боку, дедалі більшого значення набуває дотримання міжнародних
етичних вимог українськими фірмами, що здійснюють зовнішньоекономічну
діяльність. У цьому зв’язку заслуговує на увагу досвід компанії «Норд»
(м. Донецьк). Група «Норд» — крупний виробник побутових холодильників в
Україні, з обсягом випуску 500 тис. шт. на рік. 30 % своєї продукції
«Норд» реалізує в Україні, 40 — експортує в країни СНД, 25 — у країни
Західної Європи, а решту — 5 % — в африканські країни
та на Близький Схід. Саме стандарти західноєвропейських країн спонукали
«Норд» освоїти випуск озонобезпечних холодильників VITA NOVA, де
використовуються екологічно чисті речовини. Реконструкцію виробництва
було завершено наприкінці червня 2001 p., і тепер у виробництві
холодильників застосовується безпечний хладон R-134A замість небезпечних
хладонів R-12, R-13 та R-113. Загальні інвестиції на реконструкцію
становили 19,2 млн дол. США, у тому числі грант ЄБРР — 9,8 млн дол.,
кредит ЄБРР — 6,1 млн дол., кошти самого підприємства— 3,3 млн дол. США
[Українські ділові новини, 25.06.2001, с. 7].
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
