Реферат на тему:
Доходи та витрати банку
Доходи банку — це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку
в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських
послуг. Доходи банку мають бути достатніми не тільки для покриття
операційних витрат, а й для нарощення власного капіталу та виплати
доходу акціонерам, що в кінцевому підсумку підвищує авторитет банку та
поліпшує його конкурентну позицію на ринку.
Чим більшою є частка доходів, отриманих на регулярній основі, в
загальному обсязі доходів, тим вища якість банківських доходів. Якщо
значна частина доходів має випадковий характер, то це свідчить про
низьку їх якість та нестабільність діяльності банку.
Доходи банку поділяють на дві основні категорії: процентні та
непроцентні доходи. Процентні доходи становлять до 70% доходів банку і
складаються з процентних доходів від надання кредитних послуг, доходів
від інвестицій у цінні папери та інших процентних доходів. Вони, як
правило, враховуються на дату очікуваного надходження, а не тоді, коли
фактично надходять до банку. Процентні витрати теж враховуються тоді,
коли мають сплачуватись, а не тоді, коли реально сплачуються.
До процентних доходів банку від надання кредитних послуг належать
процентні доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності та
фізичним особам, доходи за коштами, розміщеними в інших банках та в
центральному банку, процентні доходи за депозитами в інших банках та за
кредитами, наданими іншим банківським установам. До процентних доходів
за цінними паперами відносять процентні доходи за інвестиційними цінними
паперами та за цінними паперами на продаж. Іншими процентними доходами
вважають доходи від операцій з філіями та іншими установами банку, а
також процентні доходи за позабалансовими операціями.
Кредитні операції більшості банків як за обсягом, так і за дохідністю
значно перевищують операції з цінними паперами. Водночас вони містять в
собі значну частину банківських ризиків, а саме кредитний, процентний та
валютний ризики. Більшість банкрутств банків відбуваються саме через
незадовільне управління кредитним ризиком та низьку якість кредитного
портфеля.
Процентні доходи залежать від обсягу наданих кредитів та інвестицій у
цінні папери, від ринкових процентних ставок, потреб економіки в
позичковому капіталі та пропозиції вільних грошових ресурсів на
кредитному ринку. Можливості потенційних позичальників щодо залучення
коштів з інших джерел скорочують можливості банків у сфері кредитування,
збільшують конкуренцію на ринку кредитних послуг і сприяють появі нових
кредитних інструментів, привабливих для клієнтів з погляду їх високої
якості та задовільної ціни.
Непроцентні доходи банку залежать від того, наскільки різноманітні за
характером послуги надає комерційний банк. Основу непроцентних доходів
будь-якого банку становлять комісійні доходи від кредитного та
розрахунково-касового обслуговування клієнтів, комісійні від операцій з
цінними паперами, валютою, комісійні доходи від надання банком
трастових, факторингових, лізингових послуг, гарантій та поручительств,
а також інші банківські та небанківські операційні доходи.
Інші банківські операційні доходи включають дивіденди, доходи від
операційного лізингу та за операціями з іншими установами та філіями
банку, штрафи і пені, отримані за банківськими операціями. До
небанківських операційних доходів належать доходи, отримані від продажу
основних засобів, інших матеріальних і нематеріальних активів, штрафи та
пені, отримані за господарськими операціями, інші небанківські
операційні доходи.
Доходи банку можуть збільшитися в разі повернення позик, які вважались
безнадійними, зменшення резервів за заборгованістю, повернення процентів
і комісій, надлишкове виплачених банком у попередньому році, повернення
боргів, раніше списаних на збитки, інших непередбачених доходів.
До непроцентних доходів банку відносять також доходи від надання
консультаційних, аудиторських, інформаційних послуг, винагороди за
управління активами інших суб’єктів ринку, доходи від проведення
андерайтингу, плату за надання гарантій, поручительств тощо.
Витрати банку — це загальна сума грошових коштів, що витрачаються банком
у процесі здійснення діяльності щодо залучення коштів та інших видів
діяльності. Як і доходи, витрати комерційного банку можна поділити на
дві основні групи — процентні та непроцентні.
Процентні витрати, як і процентні доходи, становлять найбільшу статтю
банківських витрат. До цієї статті витрат належать:
• процентні витрати за коштами до запитання, отриманими від центрального
та інших комерційних банків, а також депозитами, розміщеними іншими
банками в цьому банку;
• процентні витрати за коштами до запитання та строковими депозитами,
розміщеними в цьому банку підприємствами, іншими юридичними особами та
населенням;
• процентні витрати за борговими зобов’язаннями, емітованими банком;
• процентні витрати за позабалансовими операціями;
• інші процентні витрати.
Фактично процентні витрати банку — це проценти, сплачені власникам
основних депозитів, та процентні виплати за коштами, залученими на
грошовому ринку, в тому числі за цінними паперами власної емісії.
Непроцентні витрати банку складаються з комісійних, сплачених іншим
учасникам фінансового ринку, банківських, небанківських операційних
витрат та витрат на формування резервів.
Комісійні витрати комерційного банку — це комісійні, сплачені іншим
банківським установам за розрахунково-касове та кредитне обслуговування,
фінансовим посередникам за посередництво в проведенні операцій з цінними
паперами та на валютному ринку, а також комісійні, сплачені за
позабалансовими операціями.
Найвагомішою складовою непроцентних витрат банку є небанківські
операційні витрати, які є найбільш регульованими з боку банку. До
небанківських операційних витрат відносять витрати на утримання
персоналу, в тому числі заробітну плату та нарахування на неї, податки
та інші обов’язкові платежі, що відповідно до законодавства включаються
до операційних витрат (ПДВ, податок на землю, нерухоме майно тощо). Це
також витрати на утримання власних, орендованих основних засобів та
нематеріальних активів, знос, витрати на ліцензування, інші
експлуатаційні та господарські витрати, штрафи і пені, сплачені іншим
суб’єктам ринку. Обов’язковими статтями операційних витрат банку є
витрати на охорону та телекомунікації, аудит, рекламу, відрядження,
проведення маркетингових досліджень та ін.
Процентні та комісійні витрати банку залежать переважно від ринкової
кон’юнктури та конкурентної позиції банку. На операційні витрати банку
суттєвий вплив має внутрішнє середовище банку — якість фінансового
менеджменту та якість управління матеріальними і трудовими ресурсами
банку. Тому при аналізі витрат банку та управління ними основні резерви
економії потрібно шукати в непроцентних витратах банку, а саме у
витратах на організацію та функціонування банківської установи.
Непроцентні витрати банку становлять від 2,5 до 3,5% до середніх
активів; у тому числі витрати на персонал — до 2% від сумарних активів,
або до 15% сукупного доходу банку, інші операційні витрати — 1—1,5%
сумарних активів, або 10—15% сукупного доходу банку.
Прибуток банку створюється за рахунок перевищення доходів банку над його
витратами. Забезпечення прибутковості банку — одна із основних цілей
банківського менеджменту, оскільки постійні прибутки зменшують витрати
на залучення акціонерного та боргового капіталу і сприяють зміцненню
конкурентної позиції банку.
Фінансова звітність банку
Обсяги і форми фінансової звітності для комерційних банків
встановлюються центральним банком. Фінансова звітність банку не може
бути розголошена без згоди банку, якщо вона не призначена для
оприлюднення. Фінансова звітність, що оприлюднюється, підлягає
обов’язковій перевірці з боку аудиторів.
Фінансову звітність комерційного банку поділяють на дві основні
категорії. До першої категорії належать основні форми звітності банку —
баланс і звіт про прибутки і збитки. Поряд з іншими формами вони
періодично надсилаються до податкових адміністрацій та щороку
оприлюднюються. Ці форми обов’язково включаються до річних звітів
комерційних банків, які публікують у спеціальних виданнях та надсилають
акціонерам банку. До другої категорії входять численні звіти, призначені
для поточного контролю за діяльністю комерційних банків з боку
контролюючих органів та банківського менеджменту. Серед них розрізняють
щоденні, щотижневі, щомісячні та квартальні звіти.
Балансовий звіт, який наведено на с. 291, характеризує фінансове
становище банку і відображає активи, зобов’язання та капітал банківської
установи в грошовому вираженні станом на певну дату. Всі категорії
активів та фінансових ресурсів банку, розглянуті в попередніх розділах,
знаходять відображення у відповідних статтях активів та пасивів балансу,
в яких вони подаються у порядку зменшення їх ліквідності. Основними
групами активів балансу в порядку зменшення їх ліквідності є:
• готівка та прирівняні до неї кошти;
• кошти банку, розміщені в інших банках (у тому числі кредити та
депозити в інших банках) за вирахуванням резервів під заборгованість
інших банків;
• цінні папери на продаж та цінні папери на інвестиції за вирахуванням
резервів під знецінення цінних паперів;
• кредити юридичним та фізичним особам за вирахуванням резервів на
покриття можливих втрат за позиками;
• матеріальні та нематеріальні активи банку за вирахуванням зносу цих
активів;
• інші активи банку, в тому числі нараховані, але не отримані проценти
запозиками та цінними паперами, інша дебіторська заборгованість банку за
вирахуванням відповідного резерву.
Резерви на покриття втрат за позиками формуються з операційних доходів.
Розміри резервів залежать від вимог контролюючих органів, якості
кредитного портфеля, специфіки банківського менеджменту. Втрати за
позиками вираховуються з суми резервів. Виплати за позиками, що
вважались безнадійними, додаються до резервів. Сума резервів
відображається в активах і віднімається від суми кредитів, утворюючи
“нетто-кредити”.
Вартість основних засобів та нематеріальних активів входить до валюти
балансу за залишковою вартістю. При цьому відображається початкова
вартість, за вирахуванням зносу, і залишкова вартість.
Усі основні групи активів входять до валюти балансу як “нетто-активи”,
за вирахуванням резервів, що створюються за даними групами активів.
Загальна сума активів розраховується як сума всіх категорій активів за
вирахуванням усіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі
збитки від кредитної діяльності та дисконту за придбаними цінними
паперами.
Одним із основних завдань при аналізі балансу банківської установи є
визначення ринкової вартості активів та відповідності сформованих
резервів якості активів банку. Визначення ринкової вартості активів дає
змогу отримати реальну оцінку фінансового становища та власного капіталу
банку і зробити обґрунтовані висновки щодо конкурентної позиції банку.
Від того, адекватні чи неадекватні резерви створюються банком, залежить
якість балансу. Якщо ринкова вартість активів перевищує їхню балансову
вартість, розмір резервів перевищує необхідний, отже, якість балансу
підвищується. Якщо ринкова вартість активів менша за балансову (тобто
активи банку переоцінені, а резерви занижені), якість балансу
погіршується.
Фінансові ресурси банку знаходять відображення в розділах пасивів банку
“Зобов’язання” та “Капітал”. Зобов’язання банку містять: поточні
зобов’язання (кореспондентські рахунки інших банків, поточні та
розрахункові рахунки, кошти до запитання клієнтів); депозити та кредити
банків; строкові депозити інших клієнтів; цінні папери власного боргу;
субординований борг; інші зобов’язання.
Субординований борг є найменш ліквідним з усіх зобов’язань банку і
найбільш близьким за змістом до власного капіталу. Він призначений для
розширення капітальної бази банку і має нижчий пріоритет для вкладників
серед інших кредиторів банку.
До інших зобов’язань банку відносять несплачені податки, проценти,
нараховані на вклади, нараховані, але несплачені дивіденди та ін.
До капіталу банку входять сплачена та несплачена частки статутного
капіталу, а також прибутки та загальні резерви. Нерозподілений прибуток
та кошти, сплачені за акції понад номінал, у звітності країн Заходу
часто називають надлишком. Загальні резерви формуються з прибутку з
метою створення резерву капіталу на випадок можливого зменшення
балансової вартості активів. Прибутки (збитки) банку — це і прибутки
(збитки) минулих років і прибуток поточного року.
Для забезпечення ліквідності та фінансової стійкості банку величина
сформованих резервів має відповідати якості активів банку, а структура
активів — структурі зобов’язань банку.
Позабалансові операції не знаходять відображення в статтях балансу до
визначеного моменту часу. Позабалансові зобов’язання включають в себе
документарні акредитиви та акредитиви стенд-бай, зобов’язання надати
кредит, гарантії третім особам, процентні та валютні свопи, опціони,
ф’ючерсні контракти, угоди про форвардні процентні ставки та на
купівлю-продаж валюти тощо. Ці зобов’язання, хоч і є позабалансовими,
збільшують дохідність активів, оскільки банки отримують за них комісійну
винагороду.
Водночас позабалансові зобов’язання несуть у собі значну частину
кредитного ризику, і відповідно до сучасних вимог до показників роботи
банку ризик позабалансових зобов’язань має враховуватись при розрахунку
ризиковості активів. Банківський менеджмент повинен обмежувати кількість
позабалансових зобов’язань банку для зменшення ризику та забезпечення
стабільності функціонування банку.
Звіт про прибутки та збитки комерційного банку (с. 294) відображає
результати фінансово-господарської діяльності банку за визначений
період, як правило, за квартал чи рік.
Звіт розкриває структуру доходів та витрат банку за визначений період,
загальну суму доходів (витрат) за різними видами діяльності, а також
величину чистого прибутку (збитку), отриманого банком протягом періоду.
Доходи банку подаються в Звіті за групами у міру зменшення їх значущості
та частки в загальній сумі доходів банку, а саме: процентні доходи;
комісійні доходи; доходи від торговельних операцій; інші банківські та
небанківські операційні доходи; зменшення резервів за заборгованістю;
непередбачені доходи.
Подібну структуру мають також витрати банку, зафіксовані у Звіті про
прибутки та збитки. Це процентні витрати; комісійні витрати; інші
банківські та небанківські операційні витрати; відрахування в резерви;
непередбачені витрати.
Фінансова діяльність банку може більш-менш об’єктивно відображатись у
фінансовій звітності залежно від механізму обчислення доходів та
механізму сплати податків. Наприклад, у ситуації, коли проценти за
кредитом протягом тривалого періоду часу не сплачуються позичальником,
проте нараховуються в дохід, Звіт про прибутки та збитки відображатиме
кращу картину, ніж є насправді.
До щоденних форм звітності вітчизняних банків належать:
• Баланс комерційного банку (щоденна форма);
• Звіт про відкриті валютні позиції;
• Звіт про залишки за валютними рахунками в офшорних зонах і країнах,
засобом платежу яких є неконвертована валюта;
а також розрахунок таких економічних нормативів:
• максимального розміру ризику на одного позичальника;
• “великих” кредитних ризиків;
• максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих
одному інсайдеру;
• максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств,
наданих інсайдерам.
До щомісячних форм звітності, які контролюються відповідними
регіональними управліннями Національного банку України, відносять:
• Баланс комерційного банку (щомісячна форма);
• Звіт про дотримання економічних нормативів;
• Звіт про кредитний портфель;
• Звіт про залишки за депозитами;
• Звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції.
Звіт про кредитний портфель банку містить інформацію про класифікацію
кредитів, створення резервів та їх використання. Наведені форми
фінансової звітності щомісяця подаються комерційними банками
територіальним управлінням Національного банку України.
Рекомендована література
1. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р.
№ 2121-ІП.
2. Положення про порядок формування і використання резерву для
відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків. Затверджено
постановою Правління НБУ від 29 вересня 1997 р. № 323.
3. Положення про структуру системи банківського нагляду Національного
банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на
порушення в діяльності комерційних банків. Затверджено постановою
Правління НБУ від 17 листопада 1997 р. № 380.
4. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних
банків. Затверджена постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. №
368.
5. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. — М., 1998.
6. Вступ до банківської справи / За ред. М.І. Савлука. — К., 1998.
7. Панова С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М.,
1996.
8. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995.
9. Роуз П.С. Банковский менеджмент. — М., 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
