РЕФЕРАТ
на тему:
“Розвиток і стан справ страхування
від нещасних випадків”
ПЛАН
Вступ
1. Сучасні підходи та особливості страхування від нещасних випадків в
Україні
2. Сучасне положення соціальне страхування в Україні
3. Завдання та повноваження Фонду соціального страхування
від нещасних випадків
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Попри існування різних моделей страхування від нещасних випадків у
державах – членах ЄС, залишається один незаперечний факт у соціальній
політиці: держава гарантує і підтримує існування незалежних правлінь
соціальних партнерів, які забезпечують управління установами соціального
страхування. Стосовно страхування від нещасних випадків існує цілий ряд
поважних причин для незалежної організації цього виду страхування.
Як роботодавці, так і працівники зацікавлені в забезпеченні високих
стандартів безпеки праці. Нещасні випадки на виробництві та професійні
захворювання шкодять економічним показникам підприємств, несуть юридичні
ризики для підприємців та представляють безпосередню загрозу для життя
працівників.
1. Сучасні підходи та особливості страхування від нещасних випадків в
Україні
Страхування від нещасних випадків фінансується сукупністю підприємств.
Оскільки це їхні власні гроші, вони самі повинні контролювати
використання соціальних бюджетів в межах правового поля, з метою
досягнення найкращих економічних результатів та втілення найефективнішої
профілактичної політики.
Незалежне правління соціальних партнерів є найкращим шляхом для
узгодження та регулювання диференційованих страхових тарифів відповідно
до ризиків та стану охорони праці на кожному підприємстві, та з
урахуванням економічної справедливості та солідарності. Соціальні
партнери не дозволять перерозподіляти соціальні бюджети не за
призначенням та не допустять невиправданих адміністративних витрат.
Оскільки починаючи з 2001 року Україна подолала значний шлях, створюючи
цю систему, то злиття фонду страхування від нещасних випадків з іншими
установами може призвести до обмеження досягнутого рівня соціального
партнерства. Зарубіжні колеги настійливо рекомендують, що при будь-якій
реорганізації соціального страхування, необхідно забезпечити
функціонування незалежного правління, яке має бути наділеним
повноваженнями для вирішення питань бюджету, тарифів та профілактичної
політики.
Західний досвід та рекомендації міжнародних організацій доводять, що
вище зазначені завдання можуть бути виконані належним чином лише
спеціалізованою та самоврядною установою. В чому ж полягає розбіжність
між страхуванням від нещасних випадків та іншими фондами соціального
страхування?
Якщо усі інші фонди відповідають перш за все за надання соціальної
допомоги, то для страхування від нещасних випадків найважливішим
завданням є профілактика. Це завдання реалізується страховими експертами
шляхом надання консультацій та нагляду за підприємствами. Крім того,
страхування від нещасних випадків повинне забезпечувати навчання
фахівців підприємств та проводити наукові дослідження в сфері охорони
праці. Жоден інший фонд не має ані досвіду, ані ресурсів для виконання
таких комплексних профілактичних програм.
Страхування від нещасних випадків повинне організовувати та фінансувати
комплексне лікування та реабілітаційні процеси. Головна мета полягає не
у виплаті страхової компенсації, а поверненні постраждалих внаслідок
нещасних випадків та профзахворювань до роботи, відновленні їх
працездатності усіма відповідними засобами. Цей підхід є унікальним, і
не притаманним іншим напрямкам соціального страхування.
Страхування від нещасних випадків – єдина галузь системи соціального
захисту, фінансування якої забезпечується винятково роботодавцями, а не
працівниками. Цей вид страхування також звільняє роботодавця від
зобов’язань за позовами, що виникають внаслідок нещасних випадків та
профзахворювань. Таким чином, відокремлення бюджету цього виду
страхування від інших соціальних бюджетів – є передумовою для
справедливого розподілу коштів між бенефіціарами та обчислення найнижчих
тарифів.
Страхування від нещасних випадків не може виконувати свої правові
завдання в сфері профілактики, реабілітації та страхових виплат в разі
державного регулювання соціальних бюджетів. Натомість, доходи та витрати
повинні бути збалансовані відповідно до фактичних вимог, а їх контроль
має забезпечуватися соціальними партнерами.
Для обчислення індивідуальних тарифів, страхування від нещасних випадків
має вести індивідуальний реєстр з інформацією по кожному підприємству
щодо його страхових ризиків та відповідної кількості та серйозності
страхових випадків. Така база даних має дуже небагато спільного з
потребами інших галузей соціального страхування.
У той, час коли всі інші соціальні бюджети в західних країнах несуть
велике навантаження, збільшуючи витрати, незалежне страхування від
нещасних випадків, наприклад у Німеччині, змогло навіть зменшити внески
останнім часом. А це відповідає очікуванням роботодавців та працівників:
позитивний економічний результат та оптимальний соціальний захист. Отже
проект TACIS рекомендує:
не об’єднувати фонд страхування від нещасних випадків з іншими фондами.
зберегти та посилювати вплив соціальних партнерів на вирішення питань
використання соціального бюджету, адміністрування та профілактики.
не змішувати та не переадресовувати доходи страхування від нещасних
випадків до інших соціальних бюджетів.
вдосконалити нормативно-правову базу, таким чином, щоб фонд страхування
від нещасних випадків зміг працювати на основі збалансованих доходів та
витрат.
2. Сучасне положення соціальне страхування в Україні
Загальнообов’язковим є державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності.
Під час здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик
професійного травматизму та захворювання.
Відповідно до Закону України “Про охорону праці” усі працівники
підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником підприємства,
організації та установи незалежно від форм власності та видів їх
діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі
ушкодження їх здоров’я власник зобов’язаний відшкодувати працівникові
шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я,
пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення
умов праці неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з
охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й
професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи
медичної, професійної та соціальної реабілітації постражда-лих від
нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування
збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи
ліквідації їхніх підприємств. Розв’язати ці проблеми можливо лише шляхом
створення системи соціального страхування від нещасних випадків,
передбаченої Основами законодавства України про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування та Законом України від 23 вересня 1999 р.
“Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності”. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
Відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація
будуть провадитися Фондом соціального страхування від нещасних випадків
— некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту,
має права юридичної особи (ст. 15).
Управління Фондів здійснюється на паритетній основі дер-. страхованих
осіб і роботодавців. Надання від нещасного випадку є правонаступником
державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом
загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою
якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян
у процесі їхньої трудової діяльності. За даним видом соціального
страхування страхові внески до Фонду соціального страхування від
нещасних випадків сплачують тільки роботодавці.
Нещасним випадком є обмежена в часі подія або раптовий вплив на
працівника виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі
виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду
здоров’ю або настала смерть. До професійного захворювання належить
захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого
та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і
певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою (ст. 14
Закону). Таким чином, об’єктом страхування від нещасного випадку на
виробництві є життя застрахованої особи (працівника), його здоров’я та
працездатність.
Законом визначено дві форми страхування: обов’язкова та добровільна. В
обов’язковому порядку страхуванню підлягають особи, які працюють на
умовах трудового договору (контракту); учні, студенти, клінічні
ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час,
перед або після занять, професійного навчання, виробничої практики
(стажування), виконання робіт на підприємстві та особи, які утримуються
у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та
залучаються до трудової діяльності.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку можуть
страхуватися священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють
у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, що забезпечують
себе роботою самостійно, суб’єкти підприємницької діяльності.
3. Завдання та повноваження Фонду соціального страхування
від нещасних випадків
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування
від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на
підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою,
має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав
юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально уповноваженому
центральному органі виконавчої влади.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків знаходиться у місті
Києві.
Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків
здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих
осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних
випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
включаються представники трьох представницьких сторін:
держави;
застрахованих осіб;
роботодавців.
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а
представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються)
об’єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус
всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається
кожним об’єднанням самостійно.
Від кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у частині першій
цієї статті, призначається і обирається (делегується) по 15 членів
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків з
вирішальним голосом та по 5 їх дублерів, які за тимчасової відсутності
членів правління за рішенням голови правління цього Фонду виконують їх
обов’язки.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
створюється на шестирічний строк.
Строк повноважень членів правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків закінчується в день першого засідання новоствореного
його правління.
За невиконання своїх обов’язків члени правління Фонду соціального
страхування від нещасних випадків за рекомендацією органів державного
нагляду можуть бути позбавлені своїх повноважень органом, який їх
делегував у склад правління Фонду.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків:
1) обирає із своїх членів строком на два роки голову правління Фонду та
двох його заступників. При цьому забезпечується почергове представництво
на цих посадах кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у
частині першій цієї статті;
2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її
робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти
директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність;
3) створює на паритетних засадах для вирішення найбільш важливих завдань
Фонду постійні та тимчасові комісії з питань профілактики нещасних
випадків, виконання бюджету, призначення пенсій тощо;
4) щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо
галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від нещасних
випадків;
5) визначає кадрову політику;
6) призначає директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків та його заступників;
7) затверджує:
статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зміни до
нього;
регламент роботи правління Фонду соціального страхування від нещасних
випадків;
річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання
коштів бюджету та коштів резерву Фонду;
Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від
нещасних випадків та її структуру;
чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її працівників та
адміністративні витрати Фонду (за погодженням з відповідними спеціально
уповноваженими центральними органами виконавчої влади);
річні програми робіт та звіти про їх виконання;
Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики
нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
Положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними,
навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та
контроль за їх цільовим використанням;
Положення про подання Фондом на безповоротній основі фінансової допомоги
підприємствам для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці;
Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових
коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні
документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду;
8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду;
9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування
від нещасного випадку, передбачених статтею 1 цього Закону;
10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду соціального
страхування від нещасних випадків;
11) готує подання щорічних звітів про діяльність Фонду.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків проводить
свої засідання відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше двох
разів на рік. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися
за ініціативою його голови або за пропозицією більшості членів однієї з
трьох представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини
членів правління Фонду.
Члени правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та
їх дублери виконують свої обов’язки, передбачені статутом Фонду, на
громадських засадах, крім випадків, коли вони беруть участь у засіданнях
правління Фонду або виконують інші завдання правління Фонду. У цьому
разі членам правління та їх дублерам Фонд відшкодовує витрати на проїзд
і проживання, а також фактично втрачений у зв’язку із виконанням цих
обов’язків заробіток за місцем роботи та внески з нього на соціальне
страхування.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні дві
третини складу кожної представницької сторони.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього
проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі
рівного розподілу голосів голос голови правління Фонду є вирішальним.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є
обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є
постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою
діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його
статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального
страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання
рішень правління Фонду.
Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в
районах та містах обласного значення. Управління та відділення
виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні
кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм
найменуванням.
Керівників управлінь і відділень Фонду соціального страхування від
нещасних випадків призначає директор виконавчої дирекції Фонду за
погодженням з правлінням Фонду.
Матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування від
нещасних випадків, включаючи будівництво або придбання службових та
виробничих приміщень, здійснюється за рахунок коштів, що надходять до
Фонду.
Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду соціального
страхування від нещасних випадків, є майно, придбане ним за рахунок
коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у
власність іншими власниками.
Майно, що передається Фонду соціального страхування від нещасних
випадків для провадження страхової діяльності, використовується ним у
порядку, встановленому законодавством України.
Висновки
Отже, оскільки починаючи з 2001 року Україна подолала значний шлях,
створюючи цю систему, то злиття фонду страхування від нещасних випадків
з іншими установами може призвести до обмеження досягнутого рівня
соціального партнерства. Зарубіжні колеги настійливо рекомендують, що
при будь-якій реорганізації соціального страхування, необхідно
забезпечити функціонування незалежного правління, яке має бути наділеним
повноваженнями для вирішення питань бюджету, тарифів та профілактичної
політики.
Страхування від нещасних випадків повинне організовувати та фінансувати
комплексне лікування та реабілітаційні процеси. Головна мета полягає не
у виплаті страхової компенсації, а поверненні постраждалих внаслідок
нещасних випадків та профзахворювань до роботи, відновленні їх
працездатності усіма відповідними засобами. Цей підхід є унікальним, і
не притаманним іншим напрямкам соціального страхування.
Страхування від нещасних випадків не може виконувати свої правові
завдання в сфері профілактики, реабілітації та страхових виплат в разі
державного регулювання соціальних бюджетів. Натомість, доходи та витрати
повинні бути збалансовані відповідно до фактичних вимог, а їх контроль
має забезпечуватися соціальними партнерами.
Відповідно до Закону України “Про охорону праці” усі працівники
підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником підприємства,
організації та установи незалежно від форм власності та видів їх
діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі
ушкодження їх здоров’я власник зобов’язаний відшкодувати працівникові
шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я,
пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення
умов праці неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з
охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й
професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи
медичної, професійної та соціальної реабілітації постражда-лих від
нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування
збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи
ліквідації їхніх підприємств. Розв’язати ці проблеми можливо лише шляхом
створення системи соціального страхування від нещасних випадків,
передбаченої Основами законодавства України про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування (Урядовий кур’єр. — 1998. – 19 лютого) та
Законом України від 23 вересня 1999 р. “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Список використаної літератури
Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами Україн від 21 грудня 2000 року N 2180-III, від 22 лютого 2001
року N 2272-III.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. – К.: Вища
школа, 1997.
Допомоги по соціальному страхуванню // Все про бухгалтерський облік.
–1999. –№10. –с.24
Нове у соціальному страхуванні // Баланс агро. –2001. –№4. –с.42-50
Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ.
–2001. –№27. –с.50-57
Соціальне страхування // Податки і бухгалтерський облік. –2001. –№73.
–с.53
Соціальне страхування // Финансовая консультация. –2001. –№7-8. –с.5-22
Соціальне страхування: історія і проблеми // Соціальний захист. –1999.
–№2. –с.43-52
PAGE
PAGE 14
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
