.

1. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств. 2. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 7237
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з страхування

1. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств

Сільськогосподарське виробництво – одна з важливих і водночас найбільш
ризикових галузей економіки, яка перебуває постійно під впливом
стихійних сил природи. Тому одним із чинників стабільності його
економічного розвитку та фінансового стану є страхування.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва
полягає у створені і використані страхового фонду з метою відшкодування
непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими
несприятливими подіями.

В сільському господарстві виділяють наступні групи страхування:

– нерухоме майно та транспортні засоби і сільськогосподарська техніка;

– врожай сільськогосподарських культур та насаджень;

– тварини.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і тварин є основними
видами сільськогосподарського страхування. Воно може здійснюватися як у
добровільній так і у обов’язковій формах. Так згідно закону України „Про
страхування” ст. 7 обов’язковими видами страхування є:

– Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних
насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю
зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими
підприємствами усіх форм власності;

– Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою,
від хвороби, стихійних лих та нещасних випадків у випадках згідно з
переліком тварин, встановлених КМУ.

Порядок і правила обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських
культур та насаджень встановлені КМУ. Об’єктом цього виду страхування є
майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов’язані з
недотриманням врожаю. Страховим ризиком є зменшення або повне
неотримання врожаю внаслідок граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі,
зливи, повені, посухи, повного раптового знищення посівів карантинними
шкідниками.

Таким чином, страхування врожаю сільськогосподарських культур і
багаторічних насаджень (страхування врожаю) є винятково важливим для
сільських товаровиробників, оскільки дозволяє хоча б частково зменшити
збитки за рахунок відшкодування.

Страхування врожаю має свої особливості порівняно з іншими видами
майнового страхування. Воно, як і інші види майнового страхування,
здійснюється на підставі договорів майнового страхування, що укладаються
страхувальником зі страховиком. Урожай може бути застрахований за
договором страхування на користь особи, яка зацікавлена в його
збереженні.

Обов’язки страховика та страхувальника визначаються Правилами
страхування врожаю. Термін дії договору страхування обумовлений
тривалістю вирощування культур від моменту посіву до отримання врожаю.

Страхування може здійснюватися комплексно від усіх страхових випадків
або від окремих ризиків: посухи, градобою, зливи та бурі, вимерзання та
приморозків, випрівання та вимокання. При комплексному страхуванні
встановлюється єдиний страховий тариф.

У договорі страхування врожаю записується страхова сума, для визначення
якої обчислюється вартість урожаю, виходячи із середньої врожайності за
останні п’ять років на 1 га у сільгосппідприємствах району і сформованої
на ринку ціни реалізації продукції в розрахунку на всю площу посіву
поточного року в господарстві. Урожай, як правило, страхується в розмірі
не більш 70% його розрахованої вартості. Розмір франшизи може коливатися
від 10 до 30%.

Договір страхування не може укладатися у випадках зараження багаторічних
насаджень карантинними хворобами.

Страхові платежі обчислюються згідно з тарифними ставками і вносяться
переважно одноразово (тарифні ставки уточнюються не рідше одного разу на
три роки і встановлюються на основі рівня виплат, який склався у минулі
3-5 років за окремими культурами або групами культур).

Для страхувальників можливі пільги: при щорічному безперервному
укладенні договорів страхування (за умови неотримання страхового
відшкодування) надаються знижки з платежу, починаючи з другого року в
розмірі до 10%.

Збиток при страхуванні врожаю визначається як різниця між розміром
середньої за 5 попередніх років врожайності і врожайністю поточного року
в розрахунку на всю площу культури в господарстві. У разі підсіву чи
пересіву сільськогосподарських культур враховується середня вартість
витрат на пересів чи підсів і середня вартість врожаю заново посіяних чи
підсіяних культур. Ушкодження посівів сільськогосподарських культур та
ймовірний збиток, що виник внаслідок страхових подій, може бути
остаточно встановлений тільки після збирання й оприходування врожаю.

Сільські товаровиробники повинні повідомляти страхову організацію про
загибель або ушкодження посівів протягом 3 діб.

Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі Акту про
страховий випадок.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо:

– врожай загинув внаслідок навмисних дій страхувальника;

– збитки є результатом безгосподарності.

Страхова організація має право висувати регресний позов до осіб, які
винні у загибелі або пошкодженні застрахованих сільськогосподарських
культур і багатолітніх насаджень.

У рослинництві значно сильніше, ніж в інших галузях
сільськогосподарського виробництва, діють несприятливі
природнокліматичні умови, які можна розділити на дві групи. Першу
складають постійно діючі, тобто звичайні для певної місцевості чинники:
низька якість ґрунтів, короткий вегетаційний період, тощо. До другої
групи відносяться незвичайні, випадкові відхилення від нормальних умов
розвитку сільськогосподарських культур: градобій, посуха, ранні
заморозки. Нейтралізація втрат від впливу на урожай другої групи
чинників досягається за допомогою створення страхових фондів.

Основною умовою страхування урожаю е його тісний зв’язок з результатами
діяльності господарства. Розмір страхового забезпечення залежить від
величини врожайності.

Іншою умовою виступає універсальність страхування — включення практично
всіх стихійних лих, що зумовлює рівну захищеність сільськогосподарських
підприємств незалежно від того. В якій природнокліматичній зоні вони
знаходяться.

Наступна принципова умова полягає в тому, що визначення збитку
відбувається в цілому по господарству, а не по окремих бригадах
(відділках). Це дозволяє не допускати розпилення коштів страхового фонду
при незначних втратах, і разом з тим дозволяє відшкодовувати крупні
збитки.

При страхуванні врожаю досить складною є проблема визначення збитку
господарства при настанні кожного страхового випадку. З цією мстою
порівнюються фактичний врожай поточного року з середнім врожаєм, який
страхувальник одержав за попередні 5 років. В деяких випадках
(розорювання нових земельних площ, застосування вперше зрошення)
можливий розрахунок збитку на основі прогнозованого врожаю, який
господарство могло б одержати при відсутності страхового випадку.

Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати всі
юридичні й фізичні особи, що” використовують земельні угіддя. Об’єктами
страхування:

в рослинництві є зернові (озимі та ярові), зернобобові. технічні,
овочеві, баштанні, кормові культури, врожай садів, ягідників,
виноградників. Страхуватись можуть також питомники, теплиці, тощо.

Об’єктами страхування багаторічних насаджень виступають безпосередньо
самі вони як основні чи оборотні фонди, а також врожай цих насаджень.

Поряд з оцінкою і відшкодуванням втрат від загибелі чи пошкодження
застрахованого врожаю оцінюються і відшкодовуються втрати господарства,
зумовлені пересівом чи підсівом (пересадженням) культур після стихійного
лиха.

Страхування сільськогосподарських культур у всіх державних та
недержавних господарствах органам» Національної страхової компанії
“Оранти” (в минулому Укрдержстрах) здійснюється у випадку настання
виняткових для даного регіону метеорологічних умов. Останні досить
різноманітні — сніг, іній, туман, льодова кірка, випрівання, затяжні
дощі, тощо. Страховими випадками вважаються також вітрова та водна
ерозія, обвали. Можуть страхуватись і неповне запилення в період
цвітіння, загнивання насіння, пошкодження врожаю птахами, гризунами,
іншими шкідниками. В страховому договорі може бути передбачене
відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі врожаю в закритому
ґрунті, причиною якої є припинення подачі електроенергії, зумовлене
природними стихіями, пожежами., технічними та технологічними аваріями.
Страховим випадком може вважатись й крадіжка квітів в теплицях.

Зазначимо, що страхування сільськогосподарських культур не передбачає
відшкодування будь-яких збитків у господарствах. Страхова
відповідальність обумовлюється настанням лише такого страхового випадку,
для якого були властиві деякі обов’язкові момент. До них відноситься
факт стихійної події чи інших незвичайних несприятливих явиш і
викликаний ними недобір врожаю. Якщо хоча б один з названих моментів
відсутній, то страховик не зобов’язаний забезпечувати страхове
відшкодування.

Наприклад, не буде вважатись страховим випадком осіння засуха, що
привела до порушення строків посіву озимини і недобору внаслідок цього
врожаю, тому що в цьому разі відсутній об’єкт страхової
відповідальності. Не вважається страховим випадком і недобір врожаю
тоді, коли мали місце звичайні (середні) для даного регіону
природнокліматичні обставини. Коли ж після певного стихійного лиха
(наприклад, пізніх заморозків) посіви можуть поліпшитись і дати врожай в
межах середнього за попередні роки, то страховий випадок відсутній.

Для всіх сільськогосподарських культур страхування врожаю починається з
дня їх посіву (посадки) і припиняються в день закінчення збирання
врожаю, хоч для визначення цього моменту враховуються особливості деяких
культур. Так, по зернових, зернобобових та інших культурах, збирання
яких передбачає обмолот, страхування припиняється тоді, коли врожай
складений в скирди чи обмолочений. При страхуванні луб’яних культур
(конопля, кенаф, тощо) дія договору припиняється тоді, коли врожай
перероблений в зеленому свіжозбираному стані або вивезений з поля до.
місця здавання, зберігання чи обробки.

Врожай картоплі, овочевих та баштанних культур, садів, виноградників
страхується до вивозу його з поля (саду), а врожай коренеплодів — при
залишенні його на зберігання в полі до тих пір, поки він не закладений в
бурти, ями, траншеї. Такі ж умови властиві й страхуванню зеленої маси
силосних культур.

Після завершення збирання врожаю його страхування змінюється
страхуванням продукції, для чого застосовуються інші умови й правила.

Не менш важливим, ніж страхування врожаю, є страхування тварин, що
знаходяться в сільськогосподарських підприємствах. Об’єктами страхування
є: усі сільськогосподарські тварини (велика рогата худоба, коні, вівці,
кози, домашня птиця, пушні звірі, кролі, свині, сім’ї бджіл і т.п)

Об’єктом обов’язкового страхування є- племінне поголів’я кожного виду
сільськогосподарських тварин та циркові тварини (взагалі).

Страхування тварин здійснюється на випадок їхньої загибелі (падежу,
вимушеного забою або знищення) в результаті стихійних лих, інфекційних
захворювань, пожежі. Страхова сума становить, як правило, до 80%
балансової вартості тварин, а відшкодування виплачується, як правило, у
розмірі 70% від страхової суми.

Головним документом, на підставі якого виплачується відшкодування, є акт
про загибель тварини із висновком фахівця ветеринарної служби.

Договір страхування тварин укладається на один рік. На страхування
беруться тварини віком від одного року. Страховий тариф залежить від
виду тварин, їхнього віку та умов їх утримання і не перевищує, як
правило, 5%.

Страховий збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин
визначається:

– при їх загибелі – за балансовою (інвентарною, вказаною при договорі
страхування) вартістю (робочої худоби – з урахуванням амортизації) на
день загибелі;

– у разі вимушеного забою – із суми збитку вираховується вартість м’яса,
придатного для використання, вартість шкурки, відходів, що
використовуються.

 За цим видом страхування відшкодовується тільки прямий збиток –
загибель (падіж, вимушений забій) тварини. Виробипродукції, що с
непрямим збитком, при страхуванню не відшкодовуються.

Страхування в тваринництві полягає, з одного боку, у створенні
матеріальних умов для відшкодування збитків власників тварин від їх
загибелі чи вимушеного забою, а з іншого — у зменшенні (компенсації)
втрат тваринницької продукції віл стихійних лих, пожеж та інших
несприятливих полій. Зазначимо, що в страхову відповідальність збитки
від загибелі чи пошкодження

тварин включаються, на відміну від інших основних та оборотних фондів,
не лише ті, що заподіяні стихійними лихами. Такі ж збитки обумовлюються
й різними хворобами, що також можуть визначатись як страхові випадки.
.Разом з тим чимало захворювань тварин викликаються порушенням умов їх
годівлі, утримання, відтворення. Тому для спеціалістів страхової
організації важливо вміти розрізняти об’єктивні причини від
суб’єктивних, що привели до збитків у тваринництві. Страхування
сільськогосподарських тварин повинно стимулювати їх власників
дотримуватись усіх ветеринарно-зоотехнічних правил, обмежити втрати від
їх порушення.

У страхуванні тварин є принципова відмінність, що відрізняє його від
інших видів майнового страхування, де найбільш розповсюдженою є
компенсація втрат, зумовлених частковим пошкодженням основних або
оборотних фондів. Відшкодування збитків у тваринництві пов’язане лише з
падежем або загибеллю об’єктів страхування, якими виступає поголів’я
кожного виду сільськогосподарських тварин. Важливою особливістю їх
страхування є обґрунтоване обмеження обсягу страхової відповідальності,
тому що він встановлюється не в повній оцінці об’єкта. Певна її частина
залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулювати
його зацікавленість в збереженні поголів’я тварин.

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність
застрахованих тварин поділяють на три групи:

продуктивна худоба;

молодняк;

племінні й високоцінні тварини.

Для останньої групи застосовують більш високий обсяг страхової
відповідальності, включаючи падіж тварин від інфекційних та загальних
захворювань, загибель під час експлуатації, внаслідок стихійного лиха та
пожеж. Для об’єктів з інших груп властиве страхування по обмежених
страхових випадках.

Загибеллю тварин за умовами страхування вважається не лише їх падіж, але
й вимушений забій або знищення В зв’язку з настанням подій, від яких
здійснюється страхування. Якщо ж вони мали місце, то відшкодування
виплачується на основі офіційного заключення ветеринарних спеціалістів в
межах здійснення лікувально-санітарних заходів по боротьбі з епізоотією.

У рослинництві розмір страхових платежів сільськогосподарських
підприємств встановлюється, спираючись на середній застрахований врожай
кожної культури, цін на неї, площі посіву (посадки) та тарифів.

По кожному колгоспу й радгоспу місцеві органи Державного страхування
ведуть “Журнал обліку врожайності сільськогосподарських культур”, в
якому щорічно зазначається врожайність основної продукції всіх культур.
Якщо культури дозволяють одержувати декілька видів основної продукції,
наприклад, технічні, олійні, багаторічні та однорічні трави, тощо,
врожайність береться окремо по кожному виду. По деяких культурах
(баштанні, виноградники, ягідники, сади) враховується загальна
врожайність. Дані про її абсолютний вираз вписуються в журнал з річного
бухгалтерського звіту сільськогосподарського підприємства всіх форм
власності.

Підсумовуючи врожайність за останні п’ять років, можна розрахувати
середню врожайність, а потім грошову оцінку виходу продукції з 1 га.
Останнє в умовах сучасної інфляції зробити дуже важко. За базу такої
оцінки можуть братись або державні закупівельні ціни, або ринкові ціни.
Обґрунтований розрахунок раніше приведених показників має виключне
значення для встановлення раціональних відносин між
сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності й органами
державного страхування, тому що оцінка середнього 5-річного врожаю
впливає на визначення обсягу страхового відшкодування, а значить, і на
величину платежів страхувальників. Вони обчислюються, виходячи з
вартості врожаю на всю площу посіву (посадки) і ставок страхових
платежів. Застосовується диференціація тарифів по видах (групах)
культур, по регіональній ознаці (областях, республіці Крим), а нерідко й
по окремих районах.

Для розрахунку платежів заводиться спеціальна картка, яку підписує
керівник (його заступник) органу державного страхування, керівник і
головний бухгалтер підприємства-страхувальника. По одному екземпляру
картки, в якій зазначається загальна сума платежів і строки їх виплати,
зберігається обома страховими партнерами. У випадку обов’язкового
страхування, як правило, мають місце декілька платежів здебільшого в
другому півріччі, коли сільськогосподарські підприємства одержують
переважну частину річних доходів. Частіше платежі виплачуються по
добровільному страхуванню.

Для обґрунтованого вирішення питання про величину страхового
відшкодування першочергове значення має встановлення факту настання
страхової події і ступеня пошкодження або повної загибелі посівів чи
посадок. Ця робота страхових фахівців починається після одержання
страховиком письмового повідомлення про пошкодження чи загибель врожаю,
яке повинно бути відправлене не пізніше трьох діб з дати встановлення
факту страхової події.

Дане повідомлення експертами перевіряється, після чого складається
страховий акт. В ньому фіксуються необхідні для встановлення збитку
відомості про господарське призначення, фактичну площу посіву (посадки)
культури, що пошкоджена або загинула, розмір фактичного врожаю.

При встановленні страхового відшкодування важливо знати й правильно
використовувати норму зносу конкретних видів пошкоджених багаторічних
насаджень. Амортизація по них нараховується, спираючись на строк їх
використання та річну норму амортизації, починаючі з першого місяця, що
слідує за місяцем початку їх експлуатації. При списанні насаджень
нарахування амортизації припиняється з найближчого місяця після їх
вибуття.

Норми амортизації диференційовані по видах на–саджень в залежності від
середнього строку їх експлуатації. Так, величина амортизації по
насіннєвих і кісточкових садах встановлена від 4% до 8%, а по
виноградниках — в межах 3% їх балансової вартості.

У випадку повної втрати врожаю багаторічних насаджень до збирання врожаю
в даному році збиток розраховується конкретно по насадженнях і по
врожаю.

В разі загибелі тварин, що належать сільськогосподарським підприємствам,
кооперативам та населенню визначення збитку й страхового відшкодування
витікає як із загальних принципів, так і з деяких особливостей,
передбачених умовами цього страхування. Головна специфіка полягає в
тому, що в державних та недержавних підприємствах тварини страхуються по
їх балансовій (інвентарній) вартості, а в особистій власності громадян —
виходячи з встановлених страхових сум.

Визначенню страхового відшкодування передує обчислення збитку.

У державних та недержавних господарствах збиток визначається на основі
балансової (інвентарної) вартості тварин, які загинули. Однак у випадку,
коли індивідуальний балансовий облік тварин не фіксується, за розмір
збитку приймається середня величина по всіх тваринах даного виду. Збиток
при загибелі робочих тварин (включаючи спортивних коней) розраховується
за виключенням амортизації, яка на інших тварин не нараховується.

Якщо має місце вимушений забій домашніх тварин чи птахів, то збиток
оцінюється в розмірі різниці між їх балансовою вартістю та сумою,
одержаною від продажу доброякісного м’яса й шкіри. У випадку, коли м’ясо
не можна вживати в їжу, а шкіра некондиційна, збиток повністю
обчислюється як при загибелі тварини.

Відшкодування при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається
на основі пропорційної відповідальності. Наприклад, якщо страхове
забезпечення складає 75% балансової вартості тварин, то страхове
відшкодування буде становити такий же відсоток суми збитку.

При загибелі тварин в особистому господарстві громадян обсяг страхового
відшкодування встановлюється, виходячи з кількості втраченого поголів’я
та страхової суми на одну тварину конкретної породи. Можливе обчислення
страхової суми разом по обов’язковому і добровільному страхуванню, або
лише по добровільному. Страхові суми на одну голову по обов’язковому та
добровільному страхуванню розраховуються, виходячи з середньої їх
вартості в даному регіоні. Разом з тим, загальна величина відшкодування
по обов’язковому та добровільному страхуванню в сумі або лише по
добровільному не може перевищувати вартість таких же здорових тварин по
діючих закупівельних цінах. У всіх господарствах при страхуванні
відшкодовується лише прямий збиток. Втрати продукції, що відносяться до
побіжного збитку, відшкодуванню не підлягають. Не включаються в збитки
також витрати на перевезення залишків худоби до місця утилізації, по
ремонту місць утримання хворих тварин після їх списання.

2. Страхування відповідальності товаровиробників

за якість продукції

Специфічним об’єктом страхування «є відповідальність, під яким
розуміється відповідальність перед третіми (юридичними або фізичними)
особами, яким може бути причинений матеріальний збиток чи інша шкода
внаслідок деяких дій (бездіяльності) страхувальника. Як відомо, в
майновому страхуванні відшкодовуються збитки, заподіяні матеріальним
активам. В особистому страхуванні ставиться мета захистити добробут
людей, який може погіршитись внаслідок настання страхових випадків,
пов’язаних з життям та працездатністю громадян (застрахованих). На
відміну від цих видів страхування, безпосередньою метою страхування
відповідальності є страховий захист економічних інтересів потенційних
носіїв шкоди іншим особам.

Страхування відповідальності передбачає можливість причинення шкоди як
здоров’ю, так і майну третіх осіб. Останні і мають законне право на
відповідні виплати, які повинні відшкодувати нанесену шкоду. Особливістю
цієї галузі страхування є те, що, поряд з страховиком та
страхувальником, тут партнером можуть бути будь-які не визначені раніше
сторони (треті фізичні або юридичні особи). Крім того, при виплаті
страхувальником належного з нього страхового платежу не передбачається
встановлення розміру страхової суми й застрахованого, тобто особи, якій
в разі настання страхового випадку виплачується відшкодування. Названі
обставини конкретно встановлюються лише під час нанесення шкоди третім
особам.

Для практики страхування відповідальності в країнах з розвинутою
ринковою економікою властиві різноманітні об’єкти.

Виробник може застрахувати себе на випадок нанесення шкоди життю чи
здоров’ю споживачу його продукції. Розмір страхової суми виробник, як
правило, визначає сам. Деякі страховики можуть встановити мінімальний чи
максимальний розмір такої відповідальності. Тарифи коливаються від 0,1%
до 2% страхової су ми. їх розмір коливається залежно від рівня
технологічного оснащення і технічного стану підприємства, надійності
зберігання продукції, виду упаковки тощо.

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридичних витрат на
ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкодування
морального збитку, нанесеного третім особам.

Страхові компанії, які займаються страхуванням відповідальності за
якість продукції (робіт, послуг) повинні мати високопрофесійні кадри із
страхування й управління якістю, що дозволить гарантувати високий рівень
обслуговування та ефективність роботи.

Відповідальність перед споживачем може включатися й до полісу
відповідальності товаровиробника за якість продукції, що поширює надане
покриття. Наприклад, вантажники, які заносили в дім нові меблі,
ненавмисне розбили антикварну вазу, яка була в кімнаті. Усі витрати
будуть компенсовані за полісом, який містить ризик відповідальності
перед споживачем. Можливо, це буде поліс відповідальності роботодавця,
можливо, товаровиробника. Якщо ж інше не передбачено, то компенсація
буде виплачена за полісом цивільної відповідальності. Щоб уникнути
складної ситуації, коли ризик може бути включений до інших договорів
страхування відповідальності, у договорі страхування загальної цивільної
відповідальності застосовується застереження: «страховик компенсує
страхувальникові суми збитків третім особам, якщо шкода не покривається
ніяким іншим полісом страхування».

У полісі страхування цивільної відповідальності фінансові збитки
визначаються як прямо не пов’язані зі шкодою здоров’ю або майну третіх
осіб. Наприклад, під час ремонтних робіт у приміщенні страхувальника
було пошкоджено електричний провід і в сусідньому офісі не стало світла.
Страхувальник має відшкодувати фінансові збитки цієї фірми, які виникли
внаслідок перерви в роботі.

Страхування відповідальності охоронних служб, будівельних компаній,
власників готелів, товаровиробників, роботодавців здійснюється на
особливих умовах, які визначаються в додатках до полісу страхування
цивільної відповідальності або розглядаються як окремі види страхування.
Так, Мюнхенське перестрахувальне товариство рекомендує страховикам
ризики відповідальності товаровиробників та загальної цивільної
відповідальності розглядати як одне комбіноване покриття.

Список використаної літератури

Закон України” Про внесення змін до Закону України “Про страхування”//
України –business.-2001.- 6-13 листопада, №44.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.
Закон України від12 липня 2001р.// України –business.-2001.- 4-11
вересня, №35.

Закон України ”Про внесення змін до Закону України”// “Про оподаткування
прибутку підприємств // України – business.-2003.-21-28 січня, №3.

Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ,
2002-208с.

Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. – К.: Т-во «Знання»,
КОО,2002.-203с.

Воблый К.Г. Основы экономии страхования. – Тернопіль: Економічна думка,
2001.-238с.

Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О.
Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.

Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у,
переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.

Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних
спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020