.

Світовий ринок (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 29565
Скачать документ

1.Визначте поняття, види основних джерел МЕП, охар-те їх особливості.

Можливість регулювання МЕВ досягається через застосування принципів та
норм МЕП, які не є чимось абстрактним, вільно розташованим у просторі.
Вони закріплюються у певних джерелах. При цьому оскільки МЕП є однією із
галузей МП, остільки основні джерела МП є одночасно і джерелами МЕП.
Крім того, система джерел МЕП включає і специфічні джерела, які
закріплюють норми і принципи суто МЕП. Це — рішення МЕО, конкретні
договірні угоди щодо МЕСпівр (напр, торгов договір), міжнародні звичаї,
судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнар арбітражу та Міжнар
суду. Система джерел МЕП включає міжнародні договори і, зокрема,
міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї,
рішення (акти) міжнародних організацій, міжнародні кодекси поведінки.
Отже, під джерелами МЕП слід розуміти систему МД (угод), рішень МО тощо,
в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи МЕП. МЕДог є
найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв’язків між суб’єктами
МЕВ. Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулювання, який може
найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних
цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та
невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. МЕД — це
добровільно укладені між державами рівноправні угоди ек характеру, в
яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Не менш важливим
джерелом МЕП вважається міжнародно-правовий звичай. Саме в ньому можуть
бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і
здійснення МЕВ. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін
(мовчазний договір) і, як правило, не мають свого формального
(письмового) закріплення в жодному договорі або угоді. Предметом
дискусій, які ведуться в межах МЕП, є також і деякі питання, пов’язані з
його джерелами. Одним із них є питання про те, чи є джерелом МЕП рішення
МО. Оскільки вони, як правові акти, містять у собі відповідні правила та
принципи здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і
здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і треба розглядати
як джерела МЕП. До таких актів належать резолюції ГА ООН, а також її МО.
Своєрідними джерелами МЕП є міжнародні кодекси поведінки. У цих
міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки
відповідних суб’єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному
напрямі ек діяльності (передання технологій — Кодекс поведінки у галузі
технологій; контроль за обмеженням ділової практики — Кодекс узгоджених
на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю
за обмежувальною діловою практикою).

2.Визначте поняття принципів МЕП, атакож дайте хар-ку їх системи і
функції.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада.Між нар ек діяльність
базується нап-пах, які виражаються насамперед у нормах МП,а потім
розвиваються інабувають відповідного специфічного змісту в МЕП. Саме ці
п-пи,знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і
визначають закономірності правового регулювання міжнар відносин і МЕВ,
відображають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального
і прогресивного розвитку. Аналіз змісту системи п-пів МЕП дає можливість
виділити дві їх групи: 1) основні (загальні) п-пи МЕП;2) спеціальні п-пи
МЕП.До основних (загальних) п-пів МЕП слід віднести п-пи міжнародного
права. І це зрозуміло, якщо врахувати, що МЕП є галуззю МП, тому і п-пи
МП є загальними п-пами і для МЕП. Осн: 1) п-п мирного співіснування;2)
п-п суверенної рівності держав;3) п-п співробітництва держав;4) принцип
невтручання;5) п-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;6) п-п
взаємної вигоди; 7) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від
погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної
недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави; 8) принцип
рівноправ’я та самовизначення народу; 9) принцип розгляду міжнародних
спорів мирними засобами. Група спеціальних п-пів МЕП включає:1) п-п
розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між
державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної
дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації
зовнішньоекономічних зв’язків;4) п-п невід’ємного суверенітету держав
над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною
діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму. П-пи
МЕП є основою формування п-пів ЗЕД багатьох держав.

3.Гармонізація зак-ва Укр з МП як важлива умова ефективності МЕСпівр
нашої держави з іншими країнами.

Гармонізація нац зак-ва будь-якої країни з МП, зокрема економічним,
передбачає узгодження їх змісту. Розглядаючи питання гармонізації зак-ва
Укр з МЕП, передусім необхідно мати на увазі, що воно є частиною МП, а
це обумовлює потребу аналізу загальних проблем, пов’язаних із названою
гармонізацією. Загальні підходи, властиві гармонізації права будь-якої
країни з міжнародним, характерні і для гармонізації міжнар ек та інших
галузей міжнаро права.

Сьогодні у світі практично не існує держав, які б, здійснюючи свою
внутрішню та зовнішню політику, не співробітничали з іншими державами
безпосередньо або через відповідні МО. Це, у свою чергу, вимагає від
кожної з них виваженості порівняння своїх дій з діями інших держав, а
коли потрібно, то й узгодження їх прийняттям спільних оптимальних
рішень. Саме такий підхід до організації відносин з іншими державами
юридично визначений Конст Укр, Декларацією про державний суверенітет
Укр, ЗУ «Про між нар договори Укр» 2004р. та іншими нормативно-правовими
актами. Однією з них, до того ж досить важливою, є проблема гармонізації
зак-ва України з МП. Зрозуміло, що від ступеня відповідності
національного законодавства будь-якої держави правовим міжнародним
стандартам багато в чому залежить ефективність її міжнародного співр-ва
з іншими державами та МО. Навіть вступ до окремих МО залежить поряд з
іншим від того, наскільки та чи інша країна готова сприйняти
інтеграційне законодавство цієї МО.

Досліджуючи питання гармонізації національного законодавства з МП,
головне — методологічно правильно визначити механізм їх розв’язання.
Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої
країни до між нар стандартів. Наступним, на нашу думку, досить вагомим
методологічним принципом гармонізації зак-ва нашої держави з МП є
положення ст. 9 КонстУкр, де записано:«Чинні міжнар договори, згода на
обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного зак-ва Укр».
Таким чином, через втілення в законодавстві Укр норм і принципів МП наша
держава практично гармонізує свою правову систему не лише з
міжнародно-правовою системою, а й з національними правовими системами
держав світу. У процесі гармонізації національного зак-ва з МП не можна
не враховувати ту обставину, що система останнього поділяється на
публічне та приватне право, властиві їм галузі, правові інститути та
норми. Тому виникає необхідність здійснення ґрунтовних досліджень
зазначеної проблеми як на рівні національної, так і на рівні міжнародної
правової науки. Досить непростим є питання практичної реалізації норм і
принципів МП, які стали частиною національних правових систем. Усі
знають, що практично в усіх державах реалізація норм матеріального права
будь-якої галузі забезпечується, як правило, розвитком відповідних
процесуальних галузей, їх норм. Якщо вести мову про міжнародне право, то
його норми та принципи не завжди реалізуються через відповідні
процесуальні норми. Отже, наявність процесуального механізму реалізації
міжнарпринципів і норм слід також ураховувати під час розв’язання
загальних проблем гармонізації зак-ва з міжнародно-правовою системою.
Безумовно, з’ясування і практичне вирішення проблем гармонізації
закон-ва Укр з МП є одним із важливих завдань не лише ВРУ, а й інших
державних органів, їх посадових осіб, наукових установ, учених.

4.Дайте загальну хар-ку сучасної між нар валютної системи та її
організаційно-правового механізму.

Міжнар вал система – це форма організації та регулювання валютних
відносин, які закріплені в міжнародних угодах та обслуговують
міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Сучасна міжн вал система хар-ся зростанням курсу євро і дещо
нестабільним положенням долара. Так само зростає число розрахунків, які
проводяться у євро.

Розвинуті країни світу створили свій організаційно-правовий механізм
валютних відносин. Його структурними ланками є самі держави або
уповноважені ними відповідні державні органи. Сьогодні спостерігається
тенденція посилення впливу окремих держав на міжнародні валютні
відносини. Це пояснюється тим, що держави з метою уникнення кризових
явищ намагаються розумно поєднувати стихійний розвиток валютних відносин
з їх державним регулюванням. Уряд цих країн відіграє значну роль у
визначенні державної валютної політики і проведенні її через свої
державні (центральні) банки. У виробленні й реалізації валютної політики
важливу роль виконують і неурядові структури міжнародного і
національного характеру (комітети, спілки, комісії, банківські клуби
тощо). Провідні країни вишукують найефективніші форми координації своєї
валютної політики. Серед них — щорічні зустрічі керівників країн великої
«вісімки» (США, Англії, Франції, ФРН, Італії, Канади, Японії, Росії). На
зустрічах лідерів цієї групи обговорюються питання скоординованої
валютної політики та шляхи її реалізації, розробляється загальний ек-й
курс, виробляється єдиний підхід стосовно ключових проблем
світогосподарських зв’язків. Значну роль у розвитку міжнародних валютних
відносин відіграють міжнародні кредитні Організації і фонди, котрі, як
правило, поділяють на шість груп.1) Організації і фонди як
спеціалізовані заклади ООН (МВФ, МБРР, Спеціальний фонд ООН — СФ, Фонд
капітального розвитку ООН, Міжнародна фінансова корпорація); 2)
Міжнародні організації європейського континенту (Банк міжнародних
розрахунків, Європейська валютна система, Європейський інвестиційний
банк); 3) Азіатські міжнародні організації (Азіатський банк розвитку,
Ісламський банк розвитку, Азіатський кліринговий союз); 4) Африканські
міжнародні організації (Африканський банк розвитку, Африканський фонд
розвитку, Західноафриканська клірингова палата); 5) Міжнародні
організації країн Латинської Америки (Міжамериканський банк розвитку,
Карибський банк розвитку, організації Андської групи); 6) Міжнародні
організації арабських країн (Арабська інвестиційна компанія, Арабський
банк економічного розвитку Африки, Спеціальний фонд арабських країн для
надання допомоги Африці).

Ці міжнародні кредитні організації і фонди створені на основі
міжнародних угод відповідних держав, і їх функціонування регулюється
міжнародно-правовими актами. Вони, як правило, мають право від свого
імені укладати договори як із країнами-учасницями, так і з іншими
країнами.

5.Дайте порівняльну хар-ку МЕП та МПривП.

Міжнар прив право регулює міжнар соціально-економічні відносини,
спрямовані на реалізацію прав та обов’язків людини і громадянина,
встановлює статус фізта юр осіб, забезпечує їх рівність у відносинах
одна з одною тощо. МЕП право є галуззю МПривП і являє собою систему норм
і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами та МО,
між МО в процесі міжн екон співр-ва. Розглядаючи співвідношення МЕП з
МП, слід зазначити, що перше базується на нормах і принципах останнього.
Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що
міжнародне публічне право є основою МП. Це пояснюється тим, що
суб’єктами міжнарпублічного права є держави, їх угруповання та МО, які
виступають одночасно і відповідними суб’єктами МЕВ. Система
міжнародних норм і принципів, які регулюють відносини між державами і
МО, процес організації і здійснення МЕСпівр, становить самостійну галузь
міжнар публічного права — МЕП. Водночас слід мати на увазі й те, що МЕП
не є та й не може бути абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебуває
у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з іншими
галузями МП — правом зовнішніх відносин, правом міжнар договорів, правом
МО, міжнар повітряним правом, міжнар морським правом, міжнар екологічним
правом, міжнар авторським правом, міжнар космічним правом та ін. Як
складова міжнар права МЕП може і повинно розглядатися як самостійна
правова система, галузь права. Воно має свої складові елементи —
підсистеми, які слід у даному випадку називати підгалузями та правовими
інститутами.

6.Дайте порівняльну хар-ку основних принципів МП і принципів МЕП

Аналіз змісту системи п-пів МЕП дає можливість виділити дві їх групи: 1)
основні (загальні) п-пи МЕП;2) спеціальні п-пи МЕП. До основних
(загальних) п-пів МЕП слід віднести п-пи міжнародного права. І це
зрозуміло, якщо врахувати, що МЕП є галуззю міжнародного права, тому і
п-пи міжнародного права є загальними п-пами і для МЕП. До цієї групи
здебільшого включають такі п-пи: 1) п-п мирного співіснування;2) п-п
суверенної рівності держав;3) п-п співробітництва держав;4) принцип
невтручання;5) п-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;6) п-п
взаємної вигоди; 7) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від
погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної
недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави; 8) принцип
рівноправ’я та самовизначення народу; 9) принцип розгляду міжнародних
спорів мирними засобами. Група спеціальних п-пів МЕП включає:1) п-п
розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між
державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної
дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації
зовнішньоекономічних зв’язків;4) п-п невід’ємного суверенітету держав
над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною
діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму. П-пи
МЕП є основою формування п-пів зовнішньоекономічної діяльності багатьох
держав.

7.Дайте хар-ку МВВіднос як предмету регулювання МВП.

МВП зародилося на основі міжнар публічного і міжнар приватного права.
Його сучасний розвиток пов’язаний з розширенням і поглибленням МЕСпівр.

Міжнародне валютне право має свій предмет правового регулювання —
міжнародні валютні відносини. Вони виникають з приводу валютних
цінностей, що обертаються у сфері міжнар співр-ва держав або інших
суб’єктів. До валютних коштів відносяться іноземна валюта готівкою,
платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати,
акредитиви тощо), в іноземній валюті цінні папери (акції, облігації,
купони, бони), золото та інші цінності. Валютні відносини, як відомо,
регулюються і міжнар приватним правом, коли вони виникають за участю
недержавних юр осіб, громадян.Для регулювання міжнар валютн відносин
використовуються міжнародно-правові норми, що закріплюються у
відповідних угодах (напр, Ямайські угоди 1978 р. про перехід
країн—членів Міжнародного валютного фонду до багатовалютної системи).

8.Дайте хар-ку між нар договору як джерела МЕП.

Під міжнар договором, як правило, розуміють добровільну угоду між двома
або кількома рівноправними державами чи МО щодо їхніх взаємних прав і
обов’язків у політ, ек, культурних та інших відносинах. Між нар ек
договір – це різновид міжнар договорів. ММЕД— це добровільно укладені
між державами рівноправні угоди ек характеру, в, яких закріплюються
норми та принципи, що регулюють МЕВ. Такого роду норми та принципи
можуть міститися не лише в міжнар ек договорах, а і в загальнополітичних
міжнардоговорах, які одночасно слід розглядати і як джерела МП в цілому.
Україна як самостійний суб’єкт МЕВ вже уклала договори про дружбу,
співробітництво і взаємну допомогу з багатьма країнами світу, в яких,
поряд з загальнополітичними принципами, містилися норми, що закріплювали
загальні положення про економічне співр-во. Залежно від кількості
учасників договірних відносин міжнар договори можуть бути двостори і
багатостор. В одних договорах закріплюються норми загального,
універсального порядку, розраховані на тривале їх використання. До цієї
групи належать торгові договори, угоди про товарооборот і платежі та
деякі інші. До другої групи договорів відносяться такі, в яких
обумовлені конкретні зобов’язання (напр, сприяти будівництву конкретних
об’єктів). Звичайно, такі договори вичерпують свою юридичну силу, як
правило, одноразовим застосуванням. Серед між нар договорів особливе
місце посідають багатосторонні конвенції, що містять кодифіковані норми.
Практика міжнаро ек співр-ва виробила певні види договорів, які
застосовуються останнім часом, а саме: торгові договори, угоди про
товарооборот, угоди про економічне і технічне співр-во, кредитні угоди.

9.Дайте хар-ку МЕО як суб’єкта МЕП.

Характерною рисою сучасного світового співтовариства є глобалізація МЕВ,
а також взаємозалежність їх учасників. Унаслідок цього необхідною умовою
реалізації ек потенціалу будь-якої держави є її участь у діяльності
світового господарства. Важливим елементом зазначеної системи є МО,
через які здійснюється міжнар співр-во в усіх напрямах. Нині у світі
нараховується понад 4 тис, МО, з яких понад 300 — міжурядові. МЕО є
різновидом МО і інституційними механізмами координації та регулювання
співр-ва практично в усіх галузях МЕВ. Один з ефективних шляхів побудови
багатостор ек співр-ва — створення МЕО, покликаних сприяти укладенню
багатосторонніх договорів, формуванню міжнармеханізмів з нагляду і
контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм, спрямованих
на правове регулювання МЕВ. Система норм і принципів, які визначають
правовий статус МО, їх органів-є правом міжна родних організацій. Ця
система права складається із двох підсистем, так званого первинного і
вторинного права. Установчі договори МО (здебільшого це статути) є
правовим фундаментом їхньої діяльності і становлять сутність первинного
права. Щодо вторинного права, то його системою є правові норми, які
віддзеркалюють зміст правових актів, що приймаються МО та їхніми
структурами в межах компетенції, закріпленої в міжнар договорах. Іншими
словами, вторинне право є„«внутрішнім» правом, адже воно більше
спрямоване на врегулювання відносин внут-рішньоорганізаційного
характеру, що виникають у процесі діяльності певної організації.Усе
викладене вище дає можливість зробити висновок, що під МЕО слід розуміти
такі організації, які створені на основі міжнар договорів і проводять
свою діяльність, спрямовану на організацію і здійснення міжнар ек
співр-ва. Правоздатність, якою наділені МЕО, дає їм змогу укладати угоди
як з окремими державами, так і з МО в межах завдань і цілей, закріплених
в їхніх установчих документах. МЕО користуються імунітетом, що має
важливе значення для їхньої діяльності.

10.Держава як основний суб’єкт МЕП.

Під суб’єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які
відповідно до закону наділені здатністю мати суб’єктивні права та юрид
обов’язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних
правовідносинах. Головним суб’єктом МЕП є держава. Держава – політ форма
організації суспільства, яка виражає обумовлену ек ладом політ владу
пануючого класу або всього народу.

Держави можуть бути різними за своїми соц-ек с.мами, політ режимом,
формою правління та формою держ устрою. Але незалежно від цього кожна з
них на основі свого суверенітету має право бути суб’єктом міжн-прав
відносин і, зокрема, МЕВ.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2)
держ суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) держ апарат; 5)
податкова система; 6) право.

Правосуб’єктність держави: – міжн правоздатність – здатність мати права
і обов’язки з МП, бути суб’єктом правовідносин; – міжн дієздатність –
здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з
МП.

Д як суб’єкт МП здійснює безпосередні зносини з іншими Д, укладає з
ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними
представництвами, бере участь у діяльності МОрг в обсязі, необхідному
для забезпечення нац інтересів у політ, ек , екологічній, інформаційній,
технічній, культурній і спортивній сферах .Незалежно від того, хто є
конкретним учасником міжнародних економічних відносин, які межі їх
компетенції, які виникають при цьому права або зобов’язання,— в усіх
випадках єдиним суб’єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як
суб’ єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом
правоздатності. Вона, а не хто інший, несе відповідальність за виконання
зобов’язань, які випливають з між нар договорів і угод. Винятком з цього
правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший
орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе
самостійну відповідальність за своїми зобов’язаннями. Розглядаючи
правовий статус держави як суб МЕП важливо звернути увагу на таку
категорію як правосуд’єктн держави, яка має 2 прояви: міжн правоздатн і
міжн дієздатн держави. Є ще деліктоздатність. Україна як держава є
самостійним суб’єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоек відносин.
Вона укладає необхідні міжнар-правові договори та угоди, бере участь у
діяльності МЕО. Використовуючи свої права у МЕВ, вона намагається
належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод
зобов’язання.

11.Джерела міжнар торгово права: поняття, види і їх загальна хар-ка.

Міжнар торгове право — це система норм і принципів, яка регулює
відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою
частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне
право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право — його
підгалузь. Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої
джерела: *міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торгові договори;
*міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних
торгових відносин; *судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів;
*національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав
використовується для регулювання міжнародних торгових відносин;
*міжнародно-правові акти міжнародних організацій.

Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового
регулювання є міжнар торговий договір. Під ним слід розуміти угоду між
двома або кількома державами, в якій визначаються їхні взаємні права та
обов’язки. На підставі цих договорів установлюються, змінюються або
припиняються відповідні міжнародні економічні відносини між державами в
галузі торгівлі. В міжнародно-торговому звичаї можуть бути закріплені
неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення
міжнародних торговельних відносин. Судові преценденти – це попередні
рішення судів у схожих справах, які застосовуються у майбутніх спорах.

12.Договірні і інституційні механізми розв’язання міжнар інвестиційних
спорів.

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як
зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Конвенція 1965 р. про
порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними
особами. Особливу увагу в Конвенції відведено питанню заснування і
функціонування Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів
між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж. До
Центру входять Адміністративна рада та Секретаріат. До компетенції
Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з
відносин, пов’язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або
будь-яким уповноваженим її органом, про який Договірна держава
повідомила Центр) та особою іншої Договірної держави, за наявності
письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру.
Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в
односторонньому порядку. Примирювальна комісія складається з одного або
непарної кількості посередників, що призначаються за згодою сторін. До
обов’язків Комісії належить з’ясування обставин, за яких між сторонами
виник спір. Вона також має докласти зусиль для прийняття прийнятного для
обох сторін рішення. З цією метою Комісія користується правом розглядати
спір на будь-якій стадії та час від часу пропонувати їм умови, за яких
спір може бути врегульований. Сторони зобов’язані добросовісно
співробітничати з Комісією, щоб вона могла виконувати покладені на неї
обов’язки, і серйозно ставитись до її рекомендацій.

Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до арбітражної
процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову заяву
Генеральному секретарю. Рішення арбітражу є обов’язковим для сторін і не
підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком
передбачених у Конвенції. Договірна держава визнає рішення арбітражу,
прийняте відповідно до цієї Конвенції, як обов’язкове та таке, що
забезпечує виконання грошових зобов’язань, покладених рішенням
арбітражу, в межах своєї території так само, якби це було остаточне
рішення її судового органу.

Кожний склад Комісії або арбітражу визначає розмір виплат, які
здійснюються як винагорода та з метою відшкодування витрат їх членам у
межах, періодично встановлюваних Адміністративною радою, і після
консультацій з Генеральним секретарем. Примирювальна та арбітражна
процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в
подальшому не буде передбачене інше.Будь-який спір між договірними
державами з приводу тлумачення або застосування Конвенції, не вирішений
за допомогою переговорів, передається на розгляд Міжнародного суду ООН
через подання однією зі сторін відповідної заяви, якщо ці держави не
домовилися про інший спосіб вирішення спору. Також як приклад багатостор
угоди можна розглянути Сеульську конвенцію 1985 р. про заснування БАГІ.
У главі І розглядаються статус і цілі створюваного Агентства,
визначається що воно є юридичною особою та має такі права: укладати
контракти; придбавати й продавати рухоме й нерухоме майно; порушувати
судові справи. Глава IX присвячена питанням урегулювання спорів щодо
тлумачення та застосування даної Конвенції, спорів між Агентством та
державами-членами, а також спорів з участю держателів гарантії або
перестрахування.

13.Еко комісія ООН для Європи (ЄЕК): мета створ та основні напрями
діяльності.

Економічна Комісія ООН для Європи називають Європейською Економічною
комісією. Вона створена у 1947 році відповідно до резолюції 1 сесії
Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1945 року. (як тимчасовий орган
ООН з ек-ного відродження Європи. Штаб-квартира знах-ся в Женеві.) у
складі ЄЕК –55 держав членів, в тому числі і Україна. Мета створення:
сприяння погодженню дій країн Європи, спрямованих на їх ек-й розвиток,
підтримка та зміцнення ек-х звязків та відносин між європейськими
країнами., а також іншими країнами світу. Напрями д-сті:1. Сприяння
розвиткові європейської торгівлі; 2. Довгострокове ек-не планування та
прогнозування; 3. Науково-технічне співробітництво і захист довкілля.
Якщо раніше головним завданням Комісії було сприяння співробітництву
між країнами різних соц-політичних систем, то нині спеціалісти ЄЕК
особливу увагу приділяють розробці рекомендацій і проектів допомоги в
ринковому реформуванні ек-ки крїн Східної Європи та СНД. Потреби і
пріоритети країн з перехідною ек-ю враховані в плані дій Комісії як
сам-й напрям д-сті. ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МФ,
МБРР), так і з багатьма урядовими та неурядовими міжнародними орган-ми
(ЄС, ЄАТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо) Найвищим органом ЄЕК є пленарна
сесія, що скликається щорічно. У складі комісії створені галузеві
комітети. Крім цього, у складі комісії функціонують 3 спец. Органи, що
займаються проблемами науки та техніки, ек-ки та з/середовища. ЄЕК
щорічно звітує перед ЕКОСОР, яка координує роботу Комісії і керує нею,
затверджує її робочі програми.

14.ЕКОСОР в системі МЕО.

Ек-на і соц-на Рада була створена у 1946 році як один з головних органів
ООН, покликканий розвязувати конкретні завдання м-го ек-го співр-ва.
Вона складається з 54 членів, що обираються ГА ООН на 3 роки. Постійні
члени Ради Безпеки обираються до ЕКОСОР на кожен черговий строк. 1.Рада
проводить дослідження і складає доповідь з м-х питань у галузях ек-ки,
соц. І культ-го життя, освіти, охорони здоровя, а також подає відповідні
рекомендацції ГА ООН. 2.Вона також бере участь у підготовці проектів
конвенцій і скликає м-ні конференції з питань, що входять до її
компетенції. 3.Подає інформацію Раді Безпеки ООН і допомагає їй у
роботі. Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія , яка скликається 2 рази
на рік. Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку. При ЕКОСОР діє 5
регіональних ек-х комісій ООН: Ек-на і СОц. Комісія ООН для Азії і
Тихого океану, Ек-на комісія ООН для Африки, Ек-на комісія ООН для
Європи, Ек-на Комісія ООН для Зах. Азії ті ЕК ООН для Латин. Америки та
Карибського басейну. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних
комітетів і комісій . Регіональні ек-ні комісії створені і функц-ть під
керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню
погоджених заходів з ек-го співробітничтва країн відповідного району. З
цією метою вони зд-ть необхідні дослідження, поширюють інформаційні та
статистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є їх
секретаріати, до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для
правового статусу цих комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних
органів ЕКОСОР, мають ширшц і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад,
мають право давати рекомендації д-м відповідного регіону без
затіердження їх ЕКОСОР.

15.Європейська валютна система: загальна характеристика, правові основи
функціонування і участі в ній.

ЄВС була створена в 1977 році з метою стабілізації валютних курсів а
також зменшення економічної залежності країн-учасниць від
дестабілізуючого зовнішнього впливу. Вона базується на 3 елементах:
1).зобов-ня країн-учасниць підтримувати коливання ринкового курсу своїх
валют у межах діапазону, 2).Є фонд валютного співробітництва, який баз
на кошику нац валют, 3).механізм надання кредитної і фін допомоги тим
урядам, які переживають фін труднощі при підтримці курсів нац валют.
Цілями є: забезпечити досягнення економ інтеграції; створити зону Є
стабільності з власною валютою; відокремити спільний ринок від експансії
долара. ЄВС – це сукупність економ відносин пов’язаних з функціонуванням
валюти в рамках економ інтеграції. Ресурси формуються за рахунок
виділення кожною країною 20% своїх золотих та 20% доларових резервів у
формі постійно поновлюваних кредитів. Розрах-валютна одиниця з 1975 –
ЕКЮ, яку замінила ЄВРО.

16.Європейське співтовариство в системі міжнародних економічних
організацій.

Договір про створення ЄС було підписано в 1992 році в
Маастрихті(Нідерланди) керівниками держав-членів Європ-го
співтовариства. 1 листопада 1993 року договір набрав чинності. 2 жовтня
1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як
удосконалений варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди. Підписанню
угоди про ЄС передував досить тривалий процес побудови європейської
інтеграційної моделі. На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь
європ-ї ек-ї і політ-ї інтеграції. До його складу входять 28 держав:
Австрія, Бельгія, Великобританія,Греція, Данія, Ірландія, Іспвнія,
Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія,
Франція, Швеція, Болгарія, Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Польща,
Румунія, Словакія, Словенія, Чехія, Естонія. ЄС базується на 3 засадах:
1. Європейське співтовариство (ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом) з доповненнями, та
формами спвробітництвка, передбаченими угодою про ЄС. 2. Спільна
зовнішня політика і політика у сфері міжнародної безпеки. 3.
Співробітництво у внутрішній та правовій політиці. Цілями ЄС стало:
Утворення тісного союзу народів Європи; Сприяння збалансованому та
довгостроковому ек-му прогресу; Посилення ек-го та соц-го
співробітництва; Утворення ек-го та валютного союзу і створення єдиною
валюти (вже утворена-євро); Утвердження власної ідентичності в міжнар-й
сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн-ї політики; Розвиток
співробітництва у сфері юстиції та внутр-х справ; Збереження та
примноження спільтних надбань.

ЄС зазнало подальшого розширення. Число його членів перейшло з 26 до 28.
З нового року приєдналися до ЄС Болгарія і Румунія. ЄС поступово
трансформується з м-ї оррг-ції, з ек-го та політ-го союзу
західноєвропейських країнв обєднання д-в з єдиною валютою,
громадянством, кордонами, єдиною зовнішньою та внутрішньою політикою.
Європарламент з кожним роком перебирає повноваження головної
законодавчої інституції на тереторії 28 д-в, Європейська комісія дедалі
більше нагадує наднаціональний уряд.

ЄВС була створена в 1977 році з метою стабілізації валютних курсів а
також зменшення ек залежності країн-учасниць від дестабілізуючого зовн
впливу. Вона базується на 3 елементах: 1).зобов-ня країн-учасниць
підтримувати коливання ринкового курсу своїх валют у межах діапазону,
2).Є фонд валютного співробітництва, який баз на кошику нац валют,
3).механізм надання кредитної і фін допомоги тим урядам, які переживають
фін труднощі при підтримці курсів нац валют. Цілями є: забезпечити
досягнення ек інтеграції; створити зону Є стабільності з власною
валютою; відокремити спільний ринок від експансії $. ЄВС – це сукупність
ек відносин пов’язаних з функціонуванням валюти в рамках ек інтеграції.
Ресурси формуються за рах виділення кожною країною 20% своїх золотих та
20% доларових резервів у формі постійно поновлюваних кредитів.
Розрах-валютна одиниця з 1975 – ЕКЮ, яку замінила ЄВРО.

17.Загальна характеристика Європейської конвенції про державний
імунітет.

18.Загальна хар-ка і сфера застосув Конвенц про догов міжнар
купівлі-продажу товарів 1980 р.

Значну роль у розвитку МТ відносин мають положення К-ї 00Н про договори
міжнар купівлі-продажу1980 р. Це- один із найзначніших уніфікованих
міжнар-правових актів, в якому втілені останні досягнення наукових
досліджень і практики в цій галузі.

К-я складається з 101 статті та 4 частин (сфера застосування та заг
положення; укладання договору; купівля-продаж товарів; заключні
положення). К-я застосовується до договорів купівлі-прод товарів між
сторонами, комерц п-ва яких знаходяться в різних країнах. К-я не
застосовується при продажу: а) товарів, які купуються для особистого,
сімейного, домашн використання; б) з аукціона; в) фондових паперів,
акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; г)
суден водного і повітряного транспорту; електроенергії. К-я регулює
виключно укладання договора куп-прод і ти права і обов’язки продавця і
покупця, що виникають з такого договора. Конвенція не застосовується по
відношенню до відповідальності продавця за нанесені товаром пошкодження
чи смерть б-якої особи. Згідно до к-ції договір куп-пр доказується
б-якими засобами, включаючи докази свідків і не потребує обов’язкового
укладання у письмовій формі. К-я урегульовує питання правового захисту
інтересів сторін і містить норми, в яких закріплені засоби правового
захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем. Напр, відповідно
до ст. 45 цієї К-ї, якщо пр-ць не виконає яких-небудь своїх зобов’язань
щодо договору або вказаної К-ї, пок-ць може здійснити ряд прав,
передбачених нею (замінити товар, заявити про розторгнення договору,
відмовитися від приймання товару). Відповідні засоби захисту передбачені
К-єю і у разі порушення договору з боку пок-ця.

19.Загальна хар-ка Конвенції 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних
спорів між державами та іноземними особами.

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як
зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Однією з них є Конвенція
1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та
іноземними особами. 10 глав.. Глава І називається «Міжнародний центр по
врегулю ванню інвестиційних спорів», глава II — «Компетенція Центру»,
глава III — «Примирення», глава IV — «Арбітраж», глава V — «Заміщення та
відвід Посередників або Арбітрів», Глава VI — «Витрати», глава VII —
«Місце розгляду спору», глава VIII -«Спори між Договірними державами»,
глава IX — «Поправки»; Глава X — Заключні положення. Особливу увагу в
Конвенції відведено питанню заснування і функціонування Міжнародного
центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами
інших держав через примирення та арбітраж. До Центру входять
Адміністративна рада та Секретаріат. До компетенції Центру належить
вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин,
пов’язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким
уповноваженим її органом, про який Договірна держава повідомила Центр)
та особою іншої Договірної держави, за наявності письмової згоди
учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що
досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому
порядку. Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до
арбітражної процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову
заяву Генеральному секретарю. Арбітраж складається з одного або непарної
кількості арбітрів, призначених за згодою сторін. Рішення арбітражу є
обов’язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу
оскарження, за винятком передбачених у Конвенції. Примирювальна та
арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження
Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше. Будь-яка договірна
держава має право запропонувати поправку до цієї Конвенції. Текст її
повинен бути переданий Генеральному секретарю не пізніше 90 днів до
початку зборів Адміністративної ради, на яких пропонується розгляд такої
поправки. Вона має бути розглянута і негайно передана ним усім членам
Адміністративної ради. Конвенція відкрита для підписання державами —
членами МБРР. Вона також відкрита для підписання будь-якою іншою
державою — учасницею Статуту Міжнар суду, стосовно якої Адміністративна
рада більшістю в 2/3 голосів її членів прийме рішення про запрошення до
участі у Конвенції. Кожна держава законодавчим або іншим способом у міру
необхідності забезпечує дію положень цієї Конвенції на своїй території.
Конвенція діє на всіх територіях, міжнародні зв’язки яких перебувають у
віданні договірної держави, за винятком тих, які остання виключила зі
сфери дії Конвенції через письмове повідомлення її депозитарію або в
момент ратифікації, прийняття чи схвалення Конвенції або в подальшому.
Кожна з договірних держав має право денонсувати цю Конвенцію через
письмове повідомлення її Депозитарію. Денонсація набирає чинності через
шість місяців після отримання вказаного повідомлення. Акти про
ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції, а також поправки до
неї депонуються в Банку, що є її депозитарієм. Депозитарій передає
завірені копії даної Конвенції державам — членам Банку, а також
будь-якій державі, запрошеній її підписати.

20.Загальна хар-ка правов забезпеч виконан зобов’язань і засобів розв’яз
міжнар ек спорів.

Аналіз багатьох міжнар-правових документів дає можливість зробити
висновок, що до засобів, які найчастіше використовуються при розв’язанні
спорів мирним шляхом у процесі виконання зобов’язань, які випливають з
МЕВ, належать дипломатичні переговори, посередництво, створення
погоджувальних комісій, розгляд справ у Міжнар арбітражі та у Міжнар
суді, а також суді Європейського економічного співтовариства.

Серед засобів забезпечення вирішення між нар спорів ек характеру
найпошир є здійснення диплом-х переговорів. Вони ведуться від імені
держави їх главами, главами урядів, міністрами закордонних справ,
спеціально призначеними для цього дипломатичними працівниками. Як
свідчить практика, ефективність дипломатичних переговорів з приводу
міжнар ек спорів, як і інших спорів, буває високою лише за умови, якщо
вони ведуться на ґрунті взаємної поваги суверенітету сторін, їх
рівності, сприяння зміцненню миру.

При посередництві у розв’язанні спорів між сторонами бере участь третя
держава. В одному випадку ця держава виступає з пропозицією щодо
примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню
дипломатичних переговорів. Цей вид посередництва називається добрими
послугами -третя держава на запрошення сторін, між якими виник спір,
виступає як посередник і веде переговори з ними з метою примирення
сторін. Цей вид посередництва заведено називати особистим
посередництвом. У ряді випадків для розв’язання спорів створюються
погоджувальні комісії на паритетних засадах, тобто з рівною кількістю
представників від сторін, між якими виник спір. Ці комісії обстежують і
аналізують ситуацію, вивчають причини виникнення спору та пропонують
шляхи його припинення. На підставі одержаних матеріалів формулюють свої
висновки та пропозиції, що передаються урядам держав, між якими виник
спір.

Арбітражне вирішення міждержспорів ек хар-ру є також одним із мирних
засобів їх розв’язання. Нині арбітражне вирішення міжнар ек спорів
широко використовується у практиці міжнар співр-ва. У 1907 р. була
підписана Конвенція про заснування Постійної палати Третейського суду.
Відповідно до вказаної Конвенції звернення до арбітражу — це справа
добровільна і не обов’язкова для держав, між якими виник спір. Але якщо
вони вже звернулися до послуг арбітражу, то повинні підкоритись його
рішенню. Арбітражний розгляд різних спорів, зокрема і спорів, пов’язаних
з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань міжнародних
економічних договорів, є одним із засобів їх мирного розв’язання. Слід
виділити дві різновидності Міжнародного арбітражу. Перша — це
Міжнародний арбітраж, який передбачається у міжнародних договорах на
випадок розгляду спорів, пов’язаних з їх невиконанням. Друга — це
Міжнародний арбітраж, який створюється для розгляду і розв’язання
конкретного спору.

Міжнародний суд ООН розглядає лише міжнародні правові спори (за згоди
сторін, між якими виник спір). У межах функціонування ЄЕС був створений
свій Суд, який покликаний розглядати спори між країнами-членами ЄЕС.
Крім того, до компетенції цього Суду входить установлення відповідності
законів країн-членів положенням Договору про Європейське Економічне
Співтовариство. Рішення цього Суду є обов’язковими для країн — членів
ЄЕС, і їх виконання забезпечується, у разі необхідності, примусовим
способом. До компетенції Економічного суду СНД належить розгляд
міждержавних економічних спорів, що виникають у процесі виконання
економічних зобов’язань, передбачених угодами, рішеннями Ради глав
держав, Ради глав урядів Співдружності та інших її інститутів. Суд
покликаний вирішувати спори щодо відповідності нормативних та інших
актів держав — учасниць Співдружності, що стосуються економічних питань,
угодам та іншим актам Співдружності й інші спори, пов’язані з виконанням
угод і прийнятих на їх основі інших актів Співдружності.

21.Загальна хар-ка правового регулювання між нар трансп перевезень

У системі МЕВ важливе місце посідають відносини, пов’язані з
організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів
різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним,
морським, річковим). Міжнар трансп перевез — це необхідна умова
успішного розвитку МЕВ. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування,
с\г продукції та інших вантажів, передбачених міжнар договорами та
угодами, — це один із засобів їх реального виконання. Від чіткого
урегулювання міжнар відносин у галузі транспорту багато в чому залежать
результати міжнар співр-ва в різних його напрямах. Ці відносини, які
виникають між державами, національними органами управління транспортом,
МО, регулюються відповідними міжнар принципами і нормами. Їх система і
відображає зміст міжнародного транспортного права як підгалузі,
складової МЕП.

Міжнар транспортним правом – систему міжнар-правових принципів і норм,
які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних
видів транспорту у сфері міжнародного ек співр-ва. Принципи і норми
міжнар транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних
джерелах: міжнар договорах та угодах з питань транспорту, актах МО
(асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо). Найбільш поширеними є
міжнародні договори з питань транспорту. Вони укладаються від імені і за
дорученням уряду центральними органами управління транспортом —
міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівництво
залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За кількістю
країн, які беруть участь у подібного роду міжнародних договорах, їх
можна поділити на багатосторонні і двосторонні. До багатосторонніх
договорів слід віднести, наприклад, Конвенцію про відкрите море,
підписану у 1958 р. 13 державами; Угоду про Міжнародну спілку залізниць
(1922 р.), Чиказьку конвенцію з питань цивільної авіації (1944 р.). До
цього виду угод слід віднести й угоди, укладені між окремими країнами
Співдружності незалежних держав. Міжнародні транспортні договори можуть
бути різного змісту, в них обов’язково враховується специфіка виду
транспортних засобів.

22.Заг хар-ка Угоди щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій
(ТРІМС)

Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить
систему відповідних стимулів та обов’язків стосовно діяльності ТНК на
території певної держави з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси,
насамперед економічні. Прийняття цієї Угоди обумовлене загостренням
відносин між країнами, що розвиваються, і великими ТНК. Ураховуючи, що в
МП не було спеціальних правил, котрі б регулювали відносини між
країнами, що розвиваються і користуються інвестиціями, і країнами, котрі
такі інвестиції надають, у цій Угоді сформульовані найважливіші вимоги
щодо поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1) вимога місцевого значення,
згідно з якою іноземний інве стор зобов’язаний продавати на місцевому
ринку частину вироблених на території країни прийняття товарів або
послуг у розмірі встановленого мінімального відсотка від кінцевого
валового продукту чи розвивати відповідну виробничу галузь у даній
державі; 2) експортні вимоги, які зобов’язують інвестора експортувати
частину виробленої продукції на таких умовах: а) не менше визначеного
мінімального обсягу виробленого продукту, б) установлення абсолютної
кількості кінцевого продукту, в) визначення кількості, яка б
компенсувала імпортні закупівлі іноземного інвестора. До інших вимог,
які визначені у цій Угоді та є обмежувальними заходами для іноземних
інвестицій, можна віднести такі: пере-дання технологій; дотримання
принципу рівного доступу господарюючим суб’єктам країни, в яку надходять
інвестиції, до інвестиційного проекту; вимоги надання робочих місць,
місця розташування, фінансування, якими встановлюються особливості
використання місцевих трудових ресурсів, номінальний розмір
підприємства, правила залучення місцевих фінансових ресурсів тощо.

Використання ТРІМС не лише сприяє регулюванню іноземних інвестицій, а й
одночасно є засобом забезпечення національної безпеки. В окремих
країнах-інвесторах спостерігається неоднозначне ставлення до
використання ТРІМС. Так, зокрема, США вважають за необхідне повністю
його заборонити, оскільки, на їхню думку, подібні вимоги були закріплені
ще ГАТТ. Основою даної позиції є те, що використання ТРІМС суперечить
принципам вільної МТ, а це, у свою чергу, негативно позначається на
розвитку торгов відносин.

У країнах, що розвив-ся, існує зовсім протилежна точка зору, згідно з
якою ТРІМС є діючим ек інстр-ументом, що сприяє соціально-ек розвитку
держави, а також обмежує дискримінац політику ТНК.

23.Зак-во Укр про правове регулювя вирішення спорів в сфері ЗЕД

У процесі ЗЕД між суб’єктами, які її здійснюють, можуть виникати різного
роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв’язання відповідно до
чинного зак-ва. Велике значення має при цьому створення відповідних
міжнар-правових та національних засад про регулювання розгляду спорів,
що виникають у сфері ЗЕД. Як відомо, в Заключному акті Наради з безпеки
та співр-ва в Європі, 1975 р, значне місце відводилося питанням розгляду
міжнар спорів і, зокрема, через використання арбітражу. Цьому було
відведено окремий підрозділ Заключного акту «Співр-во в галузі ек, науки
і техніки і навкол середова. Торгівля. Арбітраж». ГА ООН 1985 р.
схвалила розроблений Комісією ООН з права міжнарторгівлі Типовий Закон
«Про міжнар торговий арбітраж». Його рекомендували державам враховувати
незалежно від правової та ек системи. Розглядаючи міжнародно-правові
засади арбітражу, важливо зазначити, що Україна 1961 р. підписала і 1963
р. ратифікувала Віденську конвенцію «Про зовнішньоторговий арбітраж».
Крім того, нашою державою була підписана 29 грудня 1958 р. і
ратифікована 1960 р. Нью-Йоркська конвенція «Про визнання і виконання
іноземних арбітражних рішень». До речі, учасниками цієї Конвенції є
понад 130 держав світу. В Україні уже створені певні правові основи
розгляду і розв’язання таких спорів, які закріплені насамперед у ЗУ «Про
ЗЕД» 1991 р. У сьомому розділі цього Закону «Порядок розгляду спорів у
ЗЕД», зокрема, записано, що спори, які виникають між суб’єктами ЗЕД,
іноземними суб’єктами господарської діяльності, можуть розглядатися
судовими або арбітражними органами Укр, іншими органами вирішення спорів
за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам Укр
або передбачено міжнар угодами. Будь-які спори щодо застосування
положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть
бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна зі сторін у
справі є фізичною особою або державою. У випадку, коли сторонами у
справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних
судах.

Між нар спори, які можуть виникнути в результаті дій України,
вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами
міжнародного права. Постановою ВРУ «Про введення в дію ЗУ «Про ЗЕД» 1991
р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів.
Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити
зовнішньоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас
з ініціативи і за участі Торгово-промислової палати України були
розроблені і 1994 р. прийняті Закон «Про міжнар комерційний арбітраж», а
також Положення про Міжнар комерційний арбітражний суд при
Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну
комісію при Торгово-промисловій палаті України. Названі вище закони та
положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які
виникають у процесі здійснення зовнішньоторг та інших видів міжнар
зв’язків.\\

24.Зміст принципу незастосування сили чи погрози силою та особл його
прояву в МЕП.

Принцип утримання у своїх міжнар віднос від погрози силою або її
застосування як проти територіальної недоторканності, так і політичної
незалежності будь-якої держави. Будь-яка держава при здійсненні своїх
міжнародних стосунків зобов’язана утримуватися від погрози силою або її
застосування як проти територіальної недоторканності, так і політичної
незалежності іншої держави. Така погроза або застосування сили є
порушенням норм міжнародного права і Статуту ООН. Вони не повинні
застосовуватися як засоби регулювання міжнар питань. Агресивна війна є
злочином проти миру, яка тягне за собою відповідальність за МП.
Відповідно до цілей і принципів ООН держави зобов’язані утриматися від
пропаганди агресивних війн. Кожна держава зобов’язана утриматися від
організації підбурювання, надання допомоги або участі в актах
громадянської війни або в терористичних актах в іншій державі. Територія
держави не повинна бути об’єктом військової окупації як результату
застосування сили в порушення положень Статуту ООН. Вона не повинна бути
об’єктом придбання іншої держави в результаті погрози силою або її
застосування. Це не може визнаватися законним. Усі держави повинні на
основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права добросовісно
виконувати свої обов’язки стосовно підтримання міжнародного миру і
безпеки і прагнути до підвищення ефективності системи безпеки на основі
Статуту ООН. МП вважало звернення до війни як до способу врегул-ня між-х
розбіжностей і суперечок природною функ-єю держави, її невід’ємним
правом. Прийняті на Газських конференціях миру 1899 і 1907рр. Конвенції
про мирне вирішення між-х суперечок і про обмеження застосування сили
лише закликали держави за можливістю не застосовувати силу. Вперше війна
була об’явлена великим злочином в Декреті про мир, що був прийнятий на
ІІ Загальноросійському з’їзді Рад Росії у 1917р. Статут Ліги Націй
заборонив агресивні війни(Декл-ція про агресивні війни 1927р.).
1928р.-Паризький акт, який заборонив звернення до війни. Статут ООН
закріпив цей пр-п і був деталізован в Декл-ії ООН про пр-пи МП 1970р., у
Визначенні агресії 1974р., в Закл-му акті НБСЄ 1975р., Декл-ції про
посилення ефек-ті пр-пу 1987р. Пр-п пошир-ся на всі держави. Актом
агресії вважається:1.вторгнення чи напад збройних сил держави на тер-рію
ін. держав; 2.бомбардування; 3.блокада портів, берегів держави; 4.напад
на морські, сухопутні, повітряні сили та повітряні та морські флоти;
5.засилання озброєних банд, груп тощо. Рада безпеки визнає ті чи інші
дії актом агресії. Статут Між. Крим. Суду включив у перелік злочинів і
злочин агресії, за який передбачається індив-на крим. відп-ть. Статут
ООН закріплює права держави на інд-ну колек-ну самооборону. Збройна сила
може бути застосована народами колоніальних та залежних країн у боротьбі
за свою незалежність при здійсненні свого права на самовизначення. У
відповідь на недружню поведінку та правопоруш-ня можуть бути застосовані
такі заходи:повне чи часткове припинення екон-х відносин, розрив дипл-х
відносин. Складовою частиною пр-пу є заборона застосування війни;відмова
від застосування репресій.

25.Значення іноземних інвестицій та їх правове регулюв відповідно до
зак-ва Укр.

Як свідчить історія багатьох країн, іноземні інвестиції відігравали і
відіграють значну роль у вирішенні важливих питань їх соціально-ек
розвитку. Інвестиції-довгострокове вкладення грошових коштів та інших
цінностей у розвиток економіки, її окремих галузей і підприємств.
Цінності можуть вкладатись як усередині країни, тобто в національну
економіку, так і за кордоном — в економіку зарубіжних країн. Іноземні
інвестиції мають велике значення і для соціально-економічного розвитку
України. Їх залучення сприятиме подоланню нинішнього спаду виробництва й
забезпеченню передумов економічного зростання нашої держави. Враховуючи
це, в Україні вже створена і набуває подальшого розвитку і вдосконалення
правова база щодо іноземного інвестування. Іноземні інвестиції— це всі
види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються
іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з
чинним законодавством України.

Тлумачення поняття «іноземні інвестиції» вперше було офіційно дано у ЗУ
«Про ЗЕД» 1991 р. Саме цей Закон передбачив і юридично закріпив
можливість вкладення всіх видів цінностей іноземними інвесторами в
об’єкти інвестиційної діяльності. Вагоме значення для здійснення
іноземних інвестицій має і ЗУ «Про інвестиційну діяльність» 1991 р. У
ньому встановлені загальні правові, економічні та соціальні умови
інвестиційної діяльності на території України, зокрема іноземними
інвесторами, а також дано перелік видів майнових та інтелектуальних
цінностей, які можуть розглядатись як інвестиції. Цей Закон визначає
також права й обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності, її державне
регулювання, гарантії права суб’єктів такої діяльності і захист
інвестицій. Слід підкреслити, що положення даного Закону стосуються і
діяльності, яка здійснюється іноземними інвесторами. Але детальніше
особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України
були визначені Законом України «Про іноземні інвестиції» 1992 р. та
Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування»
1993 р., який став основою вказаного Закону. У зв’язку з прийняттям
Кабінетом Міністрів України зазначеного Декрету була зупинена дія Закону
України «Про іноземні інвестиції». Зараз діє ЗУ „Про режим іноземного
інвестування”, яким зупинена дія декрету. Взагалі, якщо говорити про
законодавче регулювання іноземних інвестицій в Україні, то в цій сфері
прийнято багато законодавчих актів, які регулюють різні питання. Це не
лише загальні питання організації та здійснення інвестиційної
діяльності, а й спеціальні питання, що стосуються режиму інвестиційної
діяльності у відповідних регіонах. Так, були прийняті ЗУ «Про
спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області» від
24 грудня 1998 р., «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на
території міста Харкова» від 11 травня 2000 р. та ін. ЗУ була
ратифікована значна кількість угод між урядом нашої держави та урядами
зарубіжних країн щодо сприяння та взаємного захисту інвестицій. Правове
регулювання інвестиційної діяльності не обмежується названими вище
законами. Воно здійснюється також за допомогою інших нормативних актів
підзаконного характеру. У ряді нормативних актів, які спеціально не
присвячуються інвестиційній діяльності, можуть міститися норми з цього
питання.

26.Значення та правові засади регулюв ЗЕД в Україні.

Україна за своєю територією, населенням є однією із великих країн
Європи. Україну як самостійну державу визнало багато країн світу і
установили з нею дипломатичні відносини. Наша держава є членом ООН,
учасником Наради з безпеки і співр-ва, увійшла до складу багатьох
міжнар, і зокрема міжнар ек-х організацій. Україна уклала багато двостор
міждерж та міжурядових договорів і угод, спрямованих на здійснення
співр-ва в політичній, ек, науково-технічній, екологічній,
соціально-культурній та інших сферах. Сьогодні підприємства України
мають торгові відносини з фірмами багатьох країн світу. Однією із
важливих умов успішної й ефективної ЗЕД України є створення відповідної
правової бази. Повна безконтрольність та відсутність валютного
регулювання призвели до масового витоку валюти за кордон. Отже, ЗЕД
потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання. В Україні
вже зроблені перші кроки щодо створення власної правової бази ЗЕД.

Розглядаючи систему зак-ва, що регулює ЗЕД і становить її правову
основу, слід зауважити, що вона об’єднує закони та інші
нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо
регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють
відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються
ЗЕД. Напр, спеціальним законом, який заклав основи ЗЕД в Україні, є
Закон «Про ЗЕД». Питанням міжнар відносин присвячені закони «Про
операції з давальницькою сировиною у зовнішньоек відносинах» 1995 р. та
ряд інших. До законів, які стосуються, крім зовнішньоекономічної
діяльності, інших сфер, можна віднести Митний кодекс України2002 р., ЗУ
«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 1994 р., «Про
місцеве самоврядування в Україні» 1997 р., «Про місцеві державні
адміністрації» 1999 р., «Про Міжнародний комерційний арбітраж» 1994 р.
та ін. Відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності
між її суб’єктами, регулюються не лише законодавчими актами України, а й
іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це
постанови КМУ, зокрема «Про сприяння ЗЕД» 1999 р. У ряді випадків КМУ
приймає окремі постанови спільно з іншими державними органами. Як
приклад наведемо такі постанови КМУ і НБУ: 1995 р. «Про заходи щодо
забезпечення контролю за ЗЕД та валютного контролю» та 1998 р. «Про
посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів
за зовнішньоек операціями».Ряд нормативно-правових актів у сфері ЗЕД
затверджується відповідними указами През України. Окремі
нормативно-правові акти приймаються іншими державними органами.
Одночасно слід зазначити, що серед норм різних галузей законодавства
нашої держави (конституційного, адміністративного, цивільного,
господарського, трудового, фінансового, банківського, кримінального
тощо) немало є таких, які використовуються для регулювання відносин у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.

27.Зробіть порівняльний аналіз принципів МЕП та принципів зовнішньоек
діяльності України.

Принципи ЗЕД України: *Принципом суверенітету народу України у
здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: – виключному
праві народу України самостійно та незалежно здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись
законами, що діють на території України; – обов’язку України
неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі
міжнародних економічних відносин;* Принципом свободи зовнішньоек
підприємництва, що полягає у: праві суб’єктів зовнішньоек діяльності
добровільно вступати у зовнішньоекі зв’язки; – праві суб’єктів
зовнішньоек діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не
заборонені чинними законами України;- обов’язку додержувати при
здійсненні зовнішньоек діяльності порядку, встановленого законами
України; – виключному праві власності суб’єктів
зовнішньоекономічноїдіяльності на всі одержані ними результати
зовнішньоекономічної діяльності; *Принципом юридичної рівності і
недискримінації, що полягає у: – рівності перед законом всіх суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому
числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; –
забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави,
результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів
господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та
іншими ознаками; – неприпустимості обмежувальної діяльності з боку
будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим
Законом;*Принципом верховенства закону, що полягає у: – регулюванні
зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; – забороні
застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що
у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, як встановлені законами
України; *Принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:- забезпечує
рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на
її території згідно з законами України; – здійснює рівний захист
всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України
згідно з нормами міжнародного права; – здійснює захист державних
інтересів України як на її території, так і за її межами лише
відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних
договорів та норм міжнародного права; * Принципом еквівалентності
обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

А принципами МЕП є: загальні 1) п-п мирного співіснування;2) п-п
суверенної рівності держав;3) п-п співробітництва держав;4) принцип
невтручання;5) п-п сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;6) п-п
взаємної вигоди; 7) принцип утримання у своїх міжнародних відносинах від
погрози застосування сили або її застосування як проти територіальної
недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави; 8) принцип
рівноправ’я та самовизначення народу; 9) принцип розгляду міжнародних
спорів мирними засобами. Група спеціальних п-пів МЕП включає:1) п-п
розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між
державами;2) п-п юридичної рівності і недопустимості економічної
дискримінації держав;3) п-п свободи вибору форми організації
зовнішньоекономічних зв’язків;4) п-п невід’ємного суверенітету держав
над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною
діяльністю;5) п-п найбільшого сприяння;6) п-п національного режиму.

28.Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) як МЕО.

ЮНКТАД була заснована у 1964 р. як орган Ген. Асамблеї 00Н.До складу
ЮНКТАД входять д-ви- члени 00Н.Зміст діяльності ЮНКТАД визначається
такими її ф-ми: 1) заохочення міжнар.торгівлі, особливо торгівлі між
країнами, що мають різний соц.-ек. устрій;2) визначення принципів і
політики щодо міжнар.торгівлі і відповідних проблем ек. розвит3)
розробка рекомендацій щодо реалізації зазначених принципів і політики,
вжиття в межах своєї компетенції інших заходів, які можуть сприяти
досягненню поставленої мети з урахуванням різних рівнів р-ку і
відмінностей в соц.-ек. системах;4) розгляд і сприяння координації д-ті
інш. закладів у межах системи 00Н в галузі міжнар.торгівлі і вирішення
відповідних проблем ек. роз-ку у спів-ві з Ген Асамблеєю 00Н і ЕКОСОР;5)
вжиття, у разі необхідності, заходів щодо спів-ва з компетентними
органами 00Н для ведення переговорів і затвердження багатостор.правових
актів у галузі торгівлі ;6) погодження політики урядів і регіональних
ек. угруповань у галузі торгівлі та пов’язаного з нею розвитку на
виконання ;7) розгляд будь-яких інших питань умежах своєї компетенції.
Вищим органом- є сесія, скликається кожні 4 р.,між сесіями керівництво
її д-тю здійс-ся постійним органом — Радою з торгівлі та розвитку, яка
входить до складу апарату 00Н і знаходиться в Женеві. Свої сесії вона
скликає не рідше двох разів на рік. Комітети: Комітет з сировинних
товарів, Комітет з готових в-в і напівф-ів, Комітет з торгового
судноплавства, Комітет з передачі технології, Комітет з ек. співр-ва між
країнами, що роз-ся, Спец. комітет з преференцій та деякі інші.Центру
Міжн торгівлі, який знаходиться у подвійному підпорядкуванні: ЮНКТАД
іГенеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Мета створення-надання
допомоги країнам, що розв-ся, у орган-ії ек-ту. ЮНКТАД здійснює значну
правотворчу роботу. Практично на кожній сесії ЮНКТАД приймаються важливі
міжнародно-правові документи.

29.Митна політика і митна справа в Укр: поняття та загальна хар-ка їх
закон регулюв.

Для України митна діяльність — це відносно нова справа. У 1991 p. (за
часів існування СРСР) в нашій республіці функціонувало 26 митниць,
керівництво якими здійснювали союзні органи. У 1992 р. в Україні було
створено 65 митниць. Керівництво митною справою нині здійснює спеціально
створений для цього орган — Державний митний комітет України.

Створення митної служби в Україні обумовило необхідність розробки і
прийняття відповідних законодавчих та інших нормативних актів, які б
забезпечили правове регулювання її діяльності. 12 грудня 1991 p.
Верховною Радою України був прийнятий Митний кодекс України (МКУ), в
якoмy визначені принципи організації митної справи в нашій країні з
метою сприяння формуванню ринкової економіки та активізації ЗЕД на
грунті єдності митної території, мит та митних засобів. Кодекс
спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними
органами, суб’єктами зовнішньоек і господарської діяльності, а також
громадянами прав та обов’язків у галузі митної справи. 1992 p. ВРУ
прийняла ЗУ “Про єдиний митний тариф”, який визначає порядок формування
та застосування єдиного митного тарифу України при ввезенні на її митну
територію то вивезенні за її межі товарів та інших предметів з метою
обкладання їх митом. Відповідно до цього закону КМУ розробив і своїм
Декретом 1993 p. затвердив Єдиний митний тариф України. Крім цього, КМУ
прийняв цілий ряд декретів з митних питань, зокрема: “Про порядок
обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами
за митний кордон України” 1992 p., (пізніше був прийнятий ЗУ 1994 р.
“Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються)
громадянами за митний кордон України”, який скасував Декрет від 1992
р.), “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)”
1993 p. та деякі інші. Ряд важливих нормативних актів з питань митної
справи приймає Державний митний комітет.

30. МЕП як галузь МЕП.

Для урегулювання МЕВ суб’єкти корист-ся нормами МЕП. Існує багато
концепцій МЕП, серед яких особливо чікто виділяються дві. Перша — це
кон-ція анг. юриста Г. Шварценбергера, який стверджував, що МЕП— галузь
м\н публ права і вкл такі компоненти: І) володіння природ ресурсами та
їх експлуатація; 2) вироб-во та розподіл товарів; 3) невидимі м\н угоди
господар або фін-го хар-ру; 4) кредити та фін-си; 5) відповідні послуги;
6) статус і організація суб’єктів, які здійсн таку діял-сть.МЕП вкл лише
ті ек аспекти, котрі є об’єктом впливу м\н публ права, і Шварц-г викл
внутр регулюв-я через те, що при цьому не створ-ся єдині для всіх держав
норми і принципи. Аналогічно П. Верлорен ван Темаат, вважає, що до
предмета МЕП не можуть вкл націон норми, які регулюють зовн ек зв’язки і
норми м\н приват права. П. Піконе,П. Вейля, В.Леві. Висновок полягає в
тому, то норми МЕП — це частина м\н публ права. Створюються суб’єктами
м\н права і використ для урегулюв відносин між ними. 2. Фішера і
Фікентшера. Фішер –в систему МЕП слід вкл і норми внутр права, які регул
м\н госп діял-сть. А Фікентшер вважає, що будь-яка правова норма,
пов’язана з м\н ек-ю, є нормою МЕП. Згідно цієї концепції в систему МЕП
вкл не лише норми м\н публ, а й м\н приват права, нац норми, які
регул-ть м\н ек відносини. Вітчизняна концепція яка була розроблена і
обгрунт наприкінці 20-х років академіком Корсцьким, розгляд-я м\н госп
право як комплексна міжгалуз дисципліну, яка регулювала м\н публ-прав та
цивільно-правові відносини.Інші радянські вчені Богуславський,
Лісовський та інші. вважали, що МЕП— це особлива галузь, м\н публ права.
Аналіз існ концепцій – МЕП – це система норм і принципів, які регул
відносини між державами, між державами і м\н організаціями, між м\н
організаціями в процесі м\н ек співробітництва, що є самост галуззю м\н
публ права. міжнародне економічне право – це система норм і принципів,
які регулюють відносини між державами, між державами і МО, між МО в
процесі міжнародного економічного співр-ва. Як складова МП МЕП може і
повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права. Воно
має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку
називати підгалузями та правовими інститутами. Незважаючи на те, що МЕП
ще перебуває на етапі свого становлення і розвитку, сьогодні вже можна
вести мову про його окремі підгалузі. Залежно від змісту відносин, які
регулюються, у системі міжнаро ек права виділяють міжнар торговельне
право, міжнар валютне право, міжнар інвестиц право, міжнар трансп право,
а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові
відносини промислового і с\г співр-ва, співр-ва в галузі
науково-технічного прогресу та ін.

31.Міжнар інвестиц право:пон,сутн,основні джер. МІП-сист міжн-правових
норм і принц, що регул інвест віднос в процесі між нар економ співр-ва і
є складовою частиною МЕП. Інвестиц-будь-як вид майна, яке можуть
передавати фіз та юр особи для відповідного його вкладання одн держ в
ек-ку інш-ї. Об’єкти інвест: матер-но-майнові; немайнові;грошові.
Залежно від спрямування інвестицій їх можна поділити на реальні, які
використовуються з метою підвищ ек, виробн-го, матер-техн потенціалу, та
фінансові, характерні для фінанссфери, коли І вкладаються в облігації,
векселі, акції та інші ЦП. І. можуть бути прямими, та непрямими. Перші
дають змогу інвестору брати участь в управлінні об’єктом, що ним
інвестується. Всі інші інвестиції можна віднести до непрямих, так званих
«портфельних», коли спостерігається вкладення коштів до набору «портфеля
всіляких цп». Залежно від того, хто інвестує капітал, І. можуть бути
держ та приватн. В міжнар інвест-х віднос вагому роль відіграє держава,
оскільки може виступати з одного боку, безпосередньо експортером
капіталу, а з іншого — гарантом вивезення приватного капіталу.. Джерела
МІП: двостор міжнар угоди (про сприяння та захист І, про усунення подв
оподаткув, торгов угоди- в них йдеться про заохочення і взаємний захисит
І або про сприяння та взаємн захист І.); багатостор міжнар угоди
(Конвенц про поряд виріш інвест спорів між держ та іноз особ,1965р.;
Сеульська Конв про заснув Багатостор агентства з гарантув
інвест-БАГІ,1985р.; Угода щодо торгів аспектів інозінвест -ТРІМС, що діє
в сист-мі СОТ). Певну роль в регулюв інвест діяльн відігр і нац-не
зак-во держав (ЗУ про режим іноземн інвестув,1996р.; ЗУ про ЗЕД -91р- зі
змінами щороку в т.ч в 2006; ЗУ про господ тов.-ва,2005р.)

32.Міжнар митне право як складова МЕП.

ММП-підгалузь МЕП,яка включ в себе сист норм і принц, що регулюють
відносини між державами з митних та пов’яз з ними питань міжнар економ
спів-ва. Під митною справою відповідно до ст. З, Митного кодексу
У.(прийнятого ВРУ у 2002р.) розуміють порядок переміщення через митний
кордон України товарів і трансп засобів, митне регулювання пов’язане з
установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного
контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та поруш-м митн правил.

На сьогодні уже склалася система норм і принципів міжнародного права,
які регулюють відносини між державами в процесі їх співр-ва у митних
питаннях. У них беруть активну участь і міжнар організації, напр. митні
союзи, Всесвітня митна організація. Зазначені норми і принципи,
закріплені у відповідних міжнародних договорах, а також у спеціальних
угодах з митних питань та в інших джерелах, становлять зміст
міжнародного митного права. Розглядаючи питання про місце ММП в системі
між нар права, слід зазначити, що існують різні точки зору. Так, окремі
вчені ММП вважають самостійною галуззю між нар права. Дехто під ММП
розглядає самостійну галузь міжнар права, яка складається з принципів і
норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнар права в процесі їх
співр-ва з митних і пов’яз з ними питань міжнар екон, торговельн, трансп
зв’язків і туризму. Інші розгляд-ть ММП, як пов’язане з іншими галузями
і підгалузями міжнар права, тобто воно має комплексний характер, хоча й
не заперечують, що його слід віднести до МЕП. Інші вчені розглядають ММП
як підгалузь МЕП. ММП слід розглядати як складову МЕП у зв’язку з тим,
що абсолютна більшість його норм і принципів спрямована на регулювання
МЕВ. А те, що окремі його норми і принципи можуть входити до
міжнародного торгов, міжнар трансп права, права зовнішн відносин, є
скоріше за все винятком із загального правила і вказує на системний
взаємозв’язок різних галузей і підгалузей міжнар права. Навіть окремі
міжнародні ек.договори складно відмежувати від їх галузевої належності,
наприклад, договір про торгівлю і мореплавство. До речі, у цих договорах
нерідко вирішуються і митні питання. Джерела: – міжн договори, унів-ні
(Конвенц про створ Ради митн співр-ва,50р.; Митна Конвенц про спрощ і
гармоніз митних поцед,73р.; МК про Мперевез вант-в із заст.кн. МТД,75;
Конвент ООН про міжнар змішані перевезення вантажів, 80р.) так і рег-ні
(-багатостор угоди, що склад-ся на регіон-му рівні-Угода про співр-во та
взаємодопомогу у митних справах в рамках СНД,94р.). займається митн
питанн +Всесв митна орг-я(-реком,акти.-зел, черв канали), СОТ, , Конф
ООН з торг і розв -юнктад; регіон-ні орг-ії-СНД. Конт-да- це ввез,вивез
тов або тр.зас, істор,культ цін, збр з прихов від митн контр або поза
митн кон у ?>1000 неоп мін дох гр(17тис);. Вільн зон-анклав на нац митн
тер, розт-ся біля портів(ввоз,пер-бл і вивоз без митн збор); Зон ВТ-
угод 2х і > д для усун переш у митн відн.Вл митна політ.(між кр-член
СНД); Мит С-провед єдин митн політ, усун переш для тов.-обм, всер і поза
чл.-країн.

33.Міжнар торгов право – складова част МЕП.

МТгП — це система між нар-прав-х норм і принц, яка регулює відносини, що
виникають у галузі міжнар торгівлі, і є складовою част МЕП. Якщо
МЕП—галузь міжнар права, то МТгП—його підгалузь.

При розгляді сис-ми МЕП зверталася увага на те, що його особл. частина
об’єднує сис-му прав.норм і принц-в, які регулюють міжн.торгівлю, міжн.
валют. відн-ни, міжн.перев-ня та ін. важл. напрями міжн.експівроб-ва. Як
і б.-я.право, МТгП має свої джерела: -міжн.дог-ри і, зокрема,
міжн.торг.дог-ри; міжн.торг.звичаї, в яких відтворена практика
міжн.торг.відносин; -судов.прецеденти міжн.арб-жів і судів;
-нац.закон-во кр-ни,якщо воно за згодою держав викорис-ся для рег-ня
міжн. торг.відносин; -міжн.-прав.акти міжн.організацій. Найпошир. і
осн.джерелом права в цій галузі прав.рег-ня є міжн.торг.договір.

Сис-ма МТгП склад-ся з окрем.інститутів. В них визначені: поняття і
сис-ма МТгП; прав.прин-пи здій-ня міжн.торгівлі; сис-ма органів, які
виконують функції упр-ня міжн.торгівлею; між.орган-ції у галузі
міжн.торгівлі, міжн.торг.договори та угоди; міжн.-прав.рег-ня угод у
галузі зовн.торгівлі; міжн.-прав.режим торг. портів; міжн.-прав.режим
морс., залізн., річк. і повітр.торг.шляхів; між.-прав. засоби розгляду
торг.спорів. Принципи МТг: недискр, найб.спр, нац.реж, взаємн-ті,
дост.до ринк інш кр., сприян конк-ції. Гатт(1947-48,139 кр);
СОТ(94-95,142кр);Угод про регул взаємовідн держ СНД в гал торг-ек
сп-ва,92р.; Конв ООН про дог міжн куп-прод,80(88)р.-У з 91. Конв про
право МД.; Міжнар торгів центр,64р., ЮНКТАД.

34.Міжнар трансп право: загальна хар-ка.

МТП – систему міжнар-правових принц і норм, що регулюють віднос між держ
у процесі викор-ня різних видів трансп у сфері міжнар екон співр-ва.
Міжнар трансп перевез є необхідною умовою успішного розвитку МЕВ:
перевезення сировини, матеріалів, устаткування, с/г продукції та ін
вантажів, а також перевез пасажирів різними видами трансп.

Джерелами МТП є міжнар. договори, угоди з питань транспорту, акти
міжнар. організацій (асоціацій, конференцій, палат та комісій). Найбільш
поширеними є міжнародні договори з питань транспорту. Вони укладаються
від імені та за дорученням уряду центральними органами управління
транспортом – міністерствами та ін. установами, які здійснюють
керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом. За
кількістю країн, які беруть участь у подібних міжнар. договорах, їх
можна поділити на багатостор та двостор.До багато-х дог у сф МТП: Конв
про відер море,58р.; Угода про Міжнар. спілку залізниць (1922р.),
Чиказьку конвенцію з питань цивільної авіації (1944р.), Конвенцію про
договір міжнар. дорожнього перевез вантажів,1956р.Морсь:Закон прав про
судно; Конв про відкр море-58; Статут ООН; Брюс конв1910; Лонд конв 54;
Про риб-во та охор живих рес-сів. Про конт-ний шельф,58. Конв охор люд
житт на морі,60. Конв ООН з морськ права,82. Річк: Белг-ка конв 48-
Дунай; Дун-ка комісія. Братисл-ка угод-55; Бухарес-ка уг -61. Міжн
Морськ Орг-59-спец уст ООН. Залізн.: Угода про міжн спілк зал,22. Уг
про корд-ні органи залізн тр СНД,92. Багатост Конв про міжн зал
перевез-24; Уг про міжн зал вант-не сполуч. Рада СНД з зал трансп. Авто:
Багатост Конв про врегул авторуху між країн,49. Міжн спілка автотрансп
47. Спілк автодорожн служб залізниць50. Авіа: Чиказ конв з пит цив
авіа,44. Угод про викор пов тр,92. М авіатр асоціац-19. М орг-ція цив
авіа (ІКАО)-44.

35.Міжнар арбітраж як засіб розв’яз міжнар ек спорів. Арб-й розгляд
спорів, зокрема і спорів, пов’яз з невикон або неналежн викон
зобов’язань між нар ек догов, є одним зі способів мирного розв’яз. Є 2
види МА:1-МА, який передбачається у міжн договорах на випадок розгляду
спорів, пов’язаних з їх невиконанням. 2-МА, який створюється для
розгляду і розв’язання конкретного спору. Арбітраж як один із засобів
розв’язання спорів передбачений у багатьох міжнар-правових док-тах.
Відповідно до ст. 33 Статуту 00Н сторони, які беруть участь у будь-якому
спорі, продовження якого може загрожувати підтриманню миру і безпеки,
повинні намагатись розв’язати його мирними засобами. У цій нормі Статуту
00Н закладені основи мирного врегулюв спорів, зокрема і використання
можливостей Міжнар арбітражу. Арбітражний суд грунтує своє рішення на
відповідних принципах і нормах міжнар публічн права. Його рішення,
прийняті більшістю голосів, будуть остаточними і матимуть обов’язкову
силу. Арбітражн розгляд як один із засобів розв’язання спорів передбач-й
Декларацією про принципи міжнародного права (1970 р.) та Манільською
деклар про мирне розв’язання міжнар спорів. Інші міжнар-правові
документи закріплюють положення щодо мирного, арбітражного урегулювання
між нар ек-х спорів. Необхідність розгляду спорів міжнародного характеру
арбітражем обумовила потребу розробки Кодексу арбітражного процесу,що
розроблявся неодноразово. Комісія між нар права ООН, створ 47р зробила
чимало для розв’яз і урегул арб-х спорів(У 1958 р. на десятій сесії
Комісії міжн права був прийнятий кінцевий варіант документа про
арбітражний процес, який називався “Зразкові правила арбітражного
процесу”). Уряди держав- учасниць СНД (крім Азербайдж ) підписали 92 р.
Угоду про порядок розгляду спорів, які пов’язані із здійсн господ
діяльн. Відпов до цієї Угоди встановлено порядок розгляду господ спорів
між суб’єктами, які знаходяться в різних державах — учасницях СНД.
Господарюючі суб’єкти (підпр-ва, об’єднання, організації,
громадяни-падприємці) кожної держави-учасниці СНД користуються на
території іншої держави-учасниці правовим і судовим захистом своїх
майнових прав і законних інтересів, рівним з господарююч суб’єктами
іншої держави. Арбітражі бувають постійні та тимчасові (ad hoc). Є
Міжнар-й суд МТПалати, Лондонськ Третейський суд, Міжнар арб-й суд в
Парижі, Америк-ка арбітр-на Асоціація, Арб Суд СНД.

36. МВФ в системі міжнар ек орг-цій.

МВФ— міжурядова валютно-кредитна орг-я, створена на основі угоди 44
країн ще у 44 р в Бреттон-Вудсі. Розпоч діяльн-46р. Нині до МВФ входить
понад 170 країн світу. МВФ створений для регулювання
валютно-розрахункових відносин між державами і здійснення фінансової
допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних
труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, позик в
іноземній валюті. В своїй діяльності МВФ керується статутом, відомим під
назвою Статті угоди МВФ (Статті). Фонд здійснює свою діяльність як
спеціалізована установа ООН. У 1992 р. до МВФ були прийняті 14 із 15
республік колишнього СРСР в т.ч.Укр(крім Азербайдж). Це відкриває їм
шлях до західних кредитів. МВФ був створений для сприяння міжнар спів-ву
в галузі валютно-фінансових і торг-х відносин у першу чергу
країн-учасниць. Він надає кредити із активів фонду, який формується за
рахунок внесків країн-учасниць. Залежно від суми внеску (квоти)
країни-члени мають відповідну кількість голосів, що має важливе значення
для вирішення питань діяльностіМВФ.Штаб-квартира-Вашингт.

Цілі:*сприяти міжн співр забез-м мех-му для консульт та погоджених дій
стосовно міжн вал-х питань; * сприяти збаланс зрост міжн торг для підвищ
рівня зайнят та реальних дох населення, розв-ку вир можлив-й кр-членів;
*сприяти стаб-ті валют і впорядкованим вал відносинам та запобіг
конкур-му знец-ю валют; *сприяти створ багатостор сист-ми плат-в та
переказів по поточних опер і прагнути до лікв вал-х обмеж; *тимчасово
надавати спільні рес фонду кр-членам (за відпов гарантій) з метою
виправлення ними порушень рівноваги їхніх плат балансів, уникаючи
заходів, які моглиб завд шкоди на нац або міжн рівнях; *скор терміни і
масшт дефіциту плат балансів. Організац стр-ра. Вищій кер орг – Рада
кер-х (при Раді: Тимчас комітет Ради кер-х з питань св вал сист, Комітет
створ МВФ/МБРР), за пот справи відп Викон рада, яка обир
директора-розпорядника (веде пот справи, призн вищих посад осіб МВФ);
департаменти функц-х і спец послуг; Допоміжні підрозд. Мех-ми підтр:
звичайні:політика траншей (транш=25% квоти кр-члену. Для отр першого
траншу кр повинна викон сер-ні умови з подол трудн з плат балансом); мех
розшир фінансув (для підтр середньострпрограм, для подол трудн з плат
бал через макроек та стр-ні пробл; 1-3 роки). Спеціальні мех-ми: фонд
компенс-го фінансув і фінансу у випадку непередб обст надають рес-си для
компенс нестачі надх-ні від експорту, покриття втр за посл і покриття
збитків через значний ріст цін на зено, що імпорт, якщо обст не зал від
цих кр. Для фінансув поповн запасів сиров. Надзв допом: надання доп у
формі закуп оварів, необх кр-членам, що мають робл плат бал-у через
раптове і непередб стих лихо. Мех для кр з низьким рівнем дох: 1)надання
стр-ї перебуд-и ресурсів на пільг умовах для підтр сер-строк макроек
перебудови і стр-х реф-м у членах з низьким рівнем приб-в, що стик з
затяжними пробл плат бал-у; 2)над фін доп через Розшир фонд стр-ї
перебуд, що створ для надан пільг-х кред для кр, що розв. При поданні
позик на (>25% часкової квоти члена, МВФ дод 2 принц * кр-член має
довести реальність поверн грошей протягом норм-го терм погашення;
*кожний член ,що позич вал в іншої держ-чл поверне поз як тільки
виріш-ся пробл плат.

37.Міжн-прав-й звичай як джерело МЕП.

МЕП це сист норм і принц, які рег-ть віднос між держ-ми і МО, між МО в
процесі міжнар ек співр-ва. Є такі джерела:міжнар договори, рішення МО,
міжнар-прав звичаї. Найважл-договори,Не менш важл джер МЕП є міжнар-прав
звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою
зрозумілі правила організації і здійснення МЕВідн. Вони викор-ся з
мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального
закріплення в жодному договорі або угоді. Такі норми, як правило,
виникають і розвив-ся в процесі тривалої практики міжн-х відносин. М\Н
звичаї, як певні регулятори м/н від-н, часто викор-ся в галузі торгов.
мореплавства та деяк. інш. Тривале викор-ня правил, закладених у міжн-х
звичаях, веде до переростання їх у міжн.-правові норми.Т.ч, звичаї,
правила, закріплені в них, стають джерелами МЕП. Т.ч., звичаї, правила,
закріплені в них, стають джерелами МЕП. Для прикладу можна послатися на
таке: держави мають невід’ємний суверенітет над своїми природн ресурс і
багатствами. Враховуючи його часте викор-ня у сфері МЕВ, воно споч. було
закріплене в резолюції Генер. Асамблеї Оон, а потім у ряді м\н актів і
т.ч. перетвор-сь у норму МЕП.

38.Міжнар суд ООН як засіб розв’яз міжнар ек спорів. Міжн суд- гол судов
орган ООН, до юрисдикції якого входять всі питання, що перед-ся йому
державами, а також всі пит, передбач статутом ООН і чинними договорами і
конвенціями. Відповідно до Статуту ООН у 1945 був створений міжнар Суд у
складі 15 суддів, шо обираються Радою безпеки і ГА ООН (незалежно)
абсолютн більшістю голосів строком на 9 років. Кожні три роки склад суду
оновлюється на третину. Судді можуть обиратись із громадян будь-якої
країни — члена ООН, але не більше одного представника від країни.
Міжнародний суд ООН розглядає лише міжнародні правові спори (при згоді
сторін, між якими виник спір).Лише держави можуть розпочинати справи в
Суді й бути сторонами в справах, що розбираються Судом. Цим правом
володіють держави-члени ООН (188 держав) і одна держава,що не є членом
ООН (Швейцарія), які стали учасниками Статуту Суду. Суд має компетенцію
розглядати будь-яку суперечку, лише якщо відповідні держави визнали його
юрисдикцію.Розгляд містить у собі письмове судочинство, у ході якого
сторони подають юридичні папери й обмінюються ними, і усне судочинство,
що складається з відкритих слухань, на яких представники й повірники
звертаються до Суду. Після усного розгляду Суд засідає при закритих
дверях і потім виносить своє рішення на відкритому засіданні. Рішення є
остаточним й оскарженню не підлягає. Якщо одна з держав не виконує
рішення, інша сторона може звернутися до Рада Безпеки ООН. Суд виносить
рішення на підставі діючих міжнародних договорів і  конвенцій,
міжнародних порядків, загальних принципів права й в якості допоміжного
заходу – на підставі судових рішень і доктрин найбільш кваліфікованих
фахівців з публічного права. У межах ЄЕС був створений свій Суд,
поклик-й розглядати спори між кр- член ЕС. Для розв’язання міждерж ек
спорів між держ-учасницями СНД 1992 р. на основі Угоди Ради глав цих
держав був створений Економічний Суд СНД (Туркменіст і Укр цієї Угоди не
підпис). Суд покликаний вирішувати спори щодо відповідності нормативних
та інших актів держав — учасниць СНД, що стосуються ек питань, угод та
інш актів співдружності. За наслідками розгляду спору Економічний Суд
приймає рішення, в якому фіксується факт порушення країною-учасницею
угод і визнач-ся заходи, які рекоменд-ся вживати відповідн державі з
метою усунення порушень та їх насл. Держава, стосовно якої прийнято
рішення Суду, забезпечує його виконання.

На Суд покладена подвійна функція: розв’язання у відповідності до
міжнародного права юридичних суперечок, переданих на його розгляд
державами, і винесення консультативних висновків по юридичних питаннях,
переданих йому належним чином вповноваженими на те міжнародними органами
й установами.

39.МЕОрг з торгівлі окрем вид тов та їх місце в системі джерел МЕП.

Існує ряд інших МО у галузі торгівлі окремими видами товарів (кавою,
цукром, каучуком тощо). які створені у різні роки шляхом укладення між.
товарних угод. Так, у 1933 р. виникла МО з торгівлі пшеницею, у
1940-бавовною; у 1962 р.- кавою, у 1977 р- цукром, у 1979 р- каучуком і
маслиновою олією, МО з тропічної деревини. Основною метою таких угод є
попередження або пом’якшення різких коливань цін, співр-во в певній
галузі, ліквідац торгів бар’єрів і недобросов-ті та дискримінац-ї
політики в інтересах всіх учасників, зміцнення cвітов продовольч
безпеки, провед міжурядов консульт і переговорів. Міжн товарним угодам
властива багатостор-ть. В них беруть участь як країни-експортери, так і
країни-імпортери, на які покладені певні обов’язки. Так, для кожної
країни-експортера визначається повна квота вивозу відповідних товарів, і
вона зобов’язана її дотримуватися. Що стосується, напр, країни-імпортера
пшениці, то вона, відповідно до укладеної міжнар товарн угоди,
зобов’язана купити у країни-експортера певну кількість пшениці у кожному
с\г році. В угодах визначається макс. і міні.рівень цін. У межах угод
регулюється питання про між.систему запасів відповідного товару, яка
передбачає їх поділ на нац; квазіміжнар і міжнар(буферні). Нац.запаси-це
запаси товару, які зберігаються і контрол-ся країнами-експортерами;
квазімі запа зберігаються і контр-ся теж країнами-експортерами, але їх
розподіл здійснюється відповідно до міжнародних норм; щодо між. запасів,
то вони зберігаються на складах МО створених на основі відповідних
товарн угод. Основними постійно діючими органами між.товарних угод є
Міжнародна рада;Виконавчий комітет; Виконавч директор.

Самостійну групу МЕО складають країни- виробники сировини, в межах
яких здійснюється координація дій країн, що розвиваються, в галузі
виробництва і торгівлі відповідними видами сировинних товарів. До таких
організацій належить, наприклад, Організація країн-експ-рів нафти-ОПЕК,
1960 р. Вона об’єднує 13 основних нафтодобувних країн Азії, Африки і
Лат. Амер. На ці країни припадає 70 % запасів нафти, 60-видобутку й 90 %
експорту нафти в капіталіст-му світі. Гол цілями ОПЕК є захист інтересів
країн, що розв-ся й одночасно є експ-рами нафти, від експлуатації міжнар
фінанси-м капіталом, підвищ доходів від добування нафти, заохоч розвитку
нафтового госп-ва. Найвищим органом ОПЕК є Конференція міністрів, яка
скликається не менше як два рази на рік; безпосереднє керівництво
здійснює Рада директорів; поточну роботу проводить секретаріат;
штаб-квартира у Відні.Є й інші міжнародні організації, що об’єднують
країни-виробники сировини-їх бл 20.

40.Міжнар ек орг на пострад-му просторі: загальна хар-ка, участь Укр.

Розпад колишнього Союзу РСР обумовив пошук нових форм політ, екон,
гуманіт та інш співр-ва між самост державами, які до того були союзними
республіками. Були створені: СНД, Євроаз ек співт-во(ЄврАзЄС), регіон
об’єднання ГУУАМ, ОЧЕС. СНД створна основі Угоди про ств-ня СНД,
підписаної вищими керівниками Респ Білорусь, РФ та Укр 1991 р. В столиці
Казахстану 1991 р. на нараді глав нових незалежних держав було підписано
Протокол до Угоди, в якому зазначалося, що
Азербайдж,Білор,Вірмен,Казахст,Киргизс,Молд,Росія,
Таджикист,Туркменист,Узбекист і У. на рівноправн засадах утв-ть СНД.
Пізніше до Співдр-ті приєдналася і Грузія. 93р був прийнятий Статут СНД.
ВРУкр ратифікувала Угоду про створ СНД вже 91р, У. є асоційованим членом
СНД. Вона не підписала Статут СНД через те, що деякі положення
суперечать укр законодавству. Головн напрямком співр-ва У в СНД є збереж
та розшир ринку збуту товарів вітчизнян вир-ва, виріш пит надійного
забезпеч ек-ки У паливно-енергетичн і сиров-ми ресурсами, відновл
промисл-ї кооперац. Членство в організації є добровільним і кожний з
учасників має право призупинити чи припинити своє членство в СНД,
повідомивши про це її учасників за рік. Цілі Співдр-ті:- співроб-во в
пол-й, ек-ній, екол-ій, гуман-ій і культурній галузях;-сприяння
всебічному і збалансованому екон-му і соц-му розвитку держав-членів у
межах заг-го ек-го простору, а також міждержавному співроб-ву й
інтеграції;-забезп-ня прав людини і осн-х свобод відповідно до
загальновизн-х принципів і норм міжн-го права та документів ОБСЄ;
-співроб-во з метою забезп-ня миру і безпеки, прийняття ефект-х заходів
до скор-ня озброєння і військ-х витрат, ліквідації ядерної зброї та
інших видів озброєння;-мирне врегул-ня суперечок і конфліктів між
державами-членами.ЄврАзЕС створ 2000 р. на основі Договору про
заснування ЄврАзЄС, який був підпис-й президентами РФ, Казахстан,
Киргизької Респ і Респ.Таджикистан,Узбекист. + Узбекист з 05р. ЄврАзЕс
створено для підвищення ефективності процесу формування Митного союзу і
Єдиного ек простору, а також для реалізації інших цілей і завдань,
визначених в Угоді про Митний союз, Договорі про поглиблення інтеграції
в ек і гуманітарній галузях, Договорі про Митний союз і Єдиний ек
простір. У догов про заснув орг-ції зазначено, що прийняття його членів
відкрите для всіх держ, які беруть на себе зобов’яз, що виплив-ть із
цього договору. Принцип фінансування в ній є основою принципу
голосув-ня.. Цілі: встановл загальн правил торг-лі товар і посл,
погодження планів щодо взаємовіднос із СОТ, ефект-не функціонув
платіжно-розр-х відносин, забезпеч ек безпеки на зовнішн кордонах
співт-ва, співр-во в економ, правов, соц сферах.. ГУУАМ- Регіон
об’єднання за участі Грузії, Укр, Респ Узбекистан, Азербайджанської Респ
та Респ Молдова створено 2001 р. відповідно до Ялтинської Хартії.
Мета-сприяння соц-ек розвитку; – зміцнення і розширення торговельно-ек
зв’язків; – розв-к і ефективне викор-ня в інтересах країн ГУАМ
транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури,
розташованої на їх території; -зміцнення регіональної безпеки в усіх
сферах діял.ті; -розвиток відносин у галузях науки, культури і в
гуманітарній сфері; -взаємодія в рамках міжн організацій; -б-ба з міжн
тероризмом, злочинністю та наркобізнесом. Співр-во в рамках ГУУАМ
здійсн.ся на загальновизнаних нормах і принципах міжн права, зокрема
поваги суверенітету, незалежності територ цілісності і невтруча у внутр
справи держ-учасниць. Було визначено, що осн напрямом співр-ва ГУАМ є:
ек.ка, наука, технології та навкол середовище; інфраструктура
транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвест і фін проекти;
гуманітарна сфера, культура, освіта, засоби масової Інфо, обмін молоді,
інші напрями, які становлять взаємний інтерес. Участь Укр в ГУАМ
покликана вирішщити проблему енергозабезпеч Європи та Укр., поглибл
співр-ва зі стратегічними партнерами. ОЧЕС створ 92р главами 11 держав і
урядів, серед яких і Укр. Цілі: перетвор Чорн моря в море миру і
добробуту, поглибл двостор і багатостор співр-ва, сприяння ек, соц та
техн прогресу, вільному підпр-ву.

41.Міжнар Кодекси повед в системі джерел МЕП. Своєрідн джерел МЕП є
міжнар кодекси поведінки. Вони почали створ-ся наприк. 70х. рр з
ініціативи кр, що розвив-ся. В цих міжнар-правових док-тах систем-ні
правила поведінки відповідн суб’єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК)
або у відповідному напрямі екон-ї д-ті (передача технологій, контроль за
обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був
розроблений конференцією ООН з торг. і роз-ку Кодекс проведення лінійних
конференцій, норми якого регул-ли орг-цію лінійн. перевезень у галузі
торгового мореплавства. Важливим кодексом є Між нар Кодекс рекламн
діяльн, що був розробл-й МТПалат. Він поширюється на всі види реклами
будь-яких товар і посл. Повед-ку держ служб-ців рег-є Міжнар кодекс
повед держ посадов осіб, який буп прийн-й ГА ООН в 96р. Проект Кодексу
поведінки ТНК має 6 частин (І-преамбула і цілі; II-визнач-ня і сфера
застос-ня;III-діял-ть ТНК; А-заг. і політ положення, Б-ек, фін. і соц.
положення, В-над-ня гласності інф-ції; IV-режим ТНК; V-міжуряд.
співроб-во; VI-здійсн-ня кодексу повед-ки). У проекті Кодексу
сформульовані прин-пи діял-ті ТНК, які мають прогрес. хар-р. До них,
зокрема, належать такі: повага суверенітету країн, в яких вони здій-ють
свою діял-ть; підпорядк-ня законам цих країн; врах-ня ек. цілей і
завдань пол-ки, що пров-ся в цих кр-х; повага до соц.-культ. цілей,
цінностей і традицій країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть;
невтруч-я у внутр. справи та ін. За дотриманням норм Кодексу повинна
здійс-ти нагляд спец.комісія ООН, а також центр ООН по ТНК.

42.Міжнародні торгові договори (угоди): поняття і види. Торгов дог –
регулюють торговельно-економічні відносини між країнами. М.Торг
договори, договори про торгівлю та мореплавство, торговельні угоди
створюють договірно-правову базу торгов-ек-х відносин між країнами,
встановлюють принципи взаємовідн-н, визначають їх правовий режим, сферу
застосува (регулюв митного обкладання, застосува нетарифн обмеж,розвиток
трансп-х зв’язків, торгове та пов’язаної з нею діяльності), надають
право створювати торговельні предст-ва на території один одного. МТД є
найбільш типовою та найпошир формою регулюв зв’язків між суб’єктами МЕВ
в галузі торгівлі. Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулюв, який
може найкращим чином забезпеч досягн поставлених сторонами ек цілей і
водночас гарантувати дотрим принципу поваги суверенітету та невтруч
однієї держави у внутр справи іншої.Міжн торг дог- угода між двома або
кількома д-вами в якій визнач-ся їхні взаємні права та обов-ки в галузі
торгівлі. На їх підставі устан-ся або прип-ся відпов-ні МЕВ між д-вами в
сфері торгівлі. У міжн торг угодах визнач п-пи і створ правова база для
торг відносин. Торг угоди укл-ся на 2- і багатостор основі. Напр.
ГАТТ(47р.), Угода про регулюв взаємов-н держав СНД в галузі торгово-ек
співр-ва,92 р. Значну роль у розвитку міжнарторгов відносин мають полож
Конвенції 00Н про договори міжнар купівлі-продажу (1980 р., Відень).
Види торг угод: -Дог-ри про торгівлю і мореплавство – улад від імені
д-в на 5 і більше років і закр-ють основн умови зд-ння міжн торг
відносин. -Угоди про торг відносини укл між урядами країн, які дом-ться
про встан-ня міжн торг відносин на осн дог-ру про торгівлю і
мореплавство. Вони розвивають і конкретизують положення цього дог-ру,
визнач-чи обов-ки сторін. -Угоди в галузі морського судноплавства
підпис-ся на осн торг угод в них рег-ся двостор відносини у галузі
судноплавства, полегш доступу до портів д-ви-партнера. Розв ділових
відносин. – Угоди про тов-обіг і платежі визнач асортимент товарів
строки та умови поставки, пор-к розрах-ків. – Клірингові угоди передбач
пор-к розрах-в через залік зустрічних вимог. – Торг конвенції визнач
зміст відносин між д-вами з вузьких спец питань. – Протоколи – угоди з
б-я конкр питання в галузі зовн торг.

43.Міжнар-правов мех-м регул співр-ва в галузі с\г. Практично держ всіх
континентів тією чи інш мірою вступають у МЕВ, пов’яз з обміном прод
с\г. С\г прод-я є предметом між нар, міждерж-х ек віднос. Сприяння
розв-ку співр у галузі с/г, удоскон-я міжнародно-праврегул-я цих
відносин – завдання ряду міжн орг-й. Одн-єю з міжнар, міжурядов
спеціалізов-х орг-й ООН в галузі с\г співр-ва є Продов і с\г орг-я ООН-
ФАО- штаб-квар в Римі, заснов 1945 року.Цілі: сприяти поліпш харчування
і якості життя, вдосконал вир-ва і розподілу продов-тва та іншої с/г
продукції, вивчення світового продовольч станов і кон-ри на світов ринку
важливих прод товарів; розробка для країн-уч реком-й в галузі вир-ва і
збуту різних видів с/г прод-ї; *визначення політики щодо міжур-х угод з
окремих с\г товарів. Вищий орган – Конференція (збир раз у 2 роки для
визначення загальних напрямів політики, програми дій, бюджету орг-ї. +
М Конфер з пит харчув-94. М Фонд с.г розв-ІФАД-76, метою є мобілізація
коштів для збільш вир-ва і поліпш харчування груп насел з низькими
доход, надає кредити на пільгов-х умовах під проекти щодо здійсн
контролю над водними рес-ми, комплексним розв-м сільських районів +
дрібним фермерам на розв твар-ва, поставку і розпод добрив. Допомога
лише державам-членам. Всесв конф з з розв і раціон викор рибних рес-74.
Практично всі регіональні екон комісії ек і Соц Ради ООН через
відповідні структурні підрозділи займ-ся питанням орг-ї міжн співр в
галузі с/г. Всесв продов Рада (1974) – вищий рган ООН з проблем
продовольства та інших суміжних питань. Розглядає пробл щодо продов у
світі, розробл певні екоменд. Співроб-є з ФАО, Міжн фондом с/г-розвитку
та іншими орг системи ООН. З її участю 1980 створ Міжнар надзвич-й
резерв, яка зроб немало заход з продов-х проблем. Відпов функціїї щожо
міжн с/г-співроб викон: Міжн асоц з контролю якості насіння, Міжафрик
бюро з грунтів і економіки с/г-ва, Міжн комісія з переробки
с/г-продуктів, Міжн бюро виноградарства і виновир-ва, Міжн комітет з чаю
і т.д.

44.Міжнар-правов мех.-м регулюв співр-ва у галузі наук і техн.

Основн напрям такого співр-ва є координація наук-техн досліджень, здійсн
спільн наук-досл робіт,обмін техн. документ-єю, використ промисл
зразків, взаємне консульт-ння. Важливу роль у розв між нар НТ сп-ва
відіграла Резол-я ГА ООН «Досягн наук і техн та їх вплив на міжн
безп»,96р.Задля розвитку співр-ва у цій галузі також були створені: Конф
ООН з пит застосув досягн наук і техн. В інтер менш розв кр.-63. Центр з
науки і техн. В рамк ООН-81. Міжуряд комітет з наук і техн з метою
розвитку-79. Центр з питань Н і Т. Конф ООН з торг і розв. ЮНЕСКО-54.
Всесв орг з пит зах інтелект вл-ті. ПРОООН., Дог про принц діяльн держ
щодо дослідж і викор косм прост-66. Конв ООН з морськ права-82. ЮНЕСКО
– міжурядова орг-я ООН з питань освіти, науки і культури, заснована в
1946 р. 20 державами, нині налічує вже 183 країни-члени. Укр є її
членом. Цілі: сприяння забезпеч миру і безпеки через заохоч міжн
співр-ва в сфері освіти, науки і культ; забезпеч поваги до законності та
справедл-ті, прав людини й осн свобод незалежно від раси, статі, мови
або релігії згідно зі Статутом ООН. У рамках ЮНЕСКО здійснюється багато
програм і заходів, у тому числі: технічної допомоги; «Наука, технологія
і суспільство»; міжн програма розвитку комунікацій; заг програма
інформації; міжурядова програма з інформатики тощо. Керівними органами
ЮНЕСКО є: Генеральна конференція, Виконавча рада і Секретаріат. Місце
знаходження – Париж. Важливу роль відіграє Прогр Розв ООН вона надає
особл знач питанням наук-тех допомоги країнам що розв-ся. Здійснює
сприяння у переданні технологій для держ і прив секторів, напр. жо цих
країн експертів. Конвенція ООН з мор права 82р. регулює мореплавство
прольоти над океанами і морями, розвідк і розр-ння рес-сів, охор океан
просторів. Угода про викор косм простору – визн його досл-ня, косм
простір є здобутком усього людства

Конф ООН з питань науки і техн в цілях розвитку (1979) прийняла
Програму дій щодо викор досягн науки і техн для ек розвитку всіх
країн,особл кр, що розв. Прогр передб-ла не лише зміцн існуючих відносин
у сфері Н і Т, а й перегл їх стр-ри, ( ролі ООН в співр в даній сфері.
За рекоменд Конф-ї створ відкритий Міжурядовий комітет з Н і Т в цілях
розв. Функц: допомога Г Асам-ї ООН в розроб директивних принципів для
погодження політики органів, орг-й і підрозділів ООН щодо НТ-діяльності,
виявл першочерг завд з операт планування розв-ку Н і Т на нац, субрег,
рег, міжрег, міжнар рівнях; підгот плану здійсн Віденської Програми;
виявл і оцінка нових НТ-досягнень, що важл для кр, що розв; сприян
оптимальній мобіліз ресурсів, здійсн кер-ва системою фінансування Н і Т.
Допоміжн орган – Комітет з Н і Т в цілях розв (1980): надає Міжур
комітету…консультат-х послуг +для ГА і ЕКОСОР. Центр з питань Н і Т в
цілях розв, створ-й ГА. Вивчає питання щодо досягн Н і Т і вибору
альер-х шляхів розв країн, надає допом з викор можливостей нових напр Н
і Т. Значну роб пров регіон-ні міжнар економ організ, міжн орг системи
ООН. Конф з торг і розв, Орг ООН з пит освіти, науки і культ (розробляє
спец наукові прогр, напр, прогр Міжурядової океанографічної комісії),
Орг ООН з пром розвитку, Всесв орг з питань захисту інтел власн і т.д.
Важливим є уклад-я багатостор міжн договорів, так ГА ООН прийм такі
догов універсального значення Напр, Договір про принципи д-ті держав по
досл і викор космічного простору, вкл місяць та інші небесні тіла 1966.
Де визнач-ся про своб наук досл і викор космічного простору, що дослідж
косм простору здійсн в інтер всіх країн, забор-ся держ-учасницям
виводити на орб навколо землі ядерну зброю і т.п. Конв ООН з морськ
права, регул питання щодо міжн співр у галуз викор-я Світового Океану.

45.Міжнар-правові звичаї як джерела МЕП = 37

46.Місце і роль СНД в системі МЕО.

СНД створена на основі Угоди про ств-ня Співдружності Незалежних
Держав, підписаної вищими керівниками Республіки Білорусь, Російської
Федерації та України 1991 р. 91- на нараді глав нових незалежн держав
було підписано Протокол до Угоди, в якому зазначалося, що Азербайджан,
Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан,
Туркменистан, Узбекистан і У. на рівноправних засадах утв-ть СНД.
Пізніше до Співдр приєдналася і Грузія. Членство в організації є
добровільним і кожний з учасників має право призупинити чи припинити
своє членство в СНД, повідомивши про це її учасників за рік.

Цілі: *спів-во в пол., ек.,еколог.,культур. галузях; *сприяння
всебічному і збалансованому ек. і соц. розвитку держ-членів у межах
загал. ек. простору, міжд-у співр-у й інтеграції; *забезпечення прав
людини і осн свобод відповідно до загальновизнан принципів і норм міжн
права та доків ОБСЄ; *спів-во з метою забезпеч миру і безпеки, прийняття
ефектив заходів до скорочення оззброєння і військових витрат, ліквідація
ядерної зброї; *мирне врегулювання суперечок між держ-членами. Принципи:
*дотримання взятих на себе зобов’язань; *невтручання у внутр справи;
*дотрим територ цілісності кордонів СНД; *дотрим міжн норм у сфері прав
людини і основ свобод, включаючи права нац меншин; *об’єктивне
висвітлення громадсько-політ життя в зас мас інформ; *заборона
діяльнос-ті політ партій і угруповань, що несуть ідеї фашизму, расизму.
Структура: Рада глав держав (принципові питання діял.ті), Рада глав
урядів(втілює у життя рішення вищого органу), Рада міністрів закордон.
справ (зовн.політ діяль-ть країн-членів), Координац-консультат комітет
СНД (розробляє пропозиції з питань спів-ва в ек, політ та інш галузях,
займається питаннями створення загал ринків робоч сили, капіталу і цін
паперів), Міжпарламентська асамблея (консультативний орган). Органами
координації військового спів-ва є Рада міністрів оборони, Рада
командувачів прикордонними військами. Міждерж банк керує питаннями
платіжного обігу та кліринговими розрахунками між держ-чл.

47.Заг пробл гарм-ії зак-ва У. з МЕП.

Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження
їх змісту. Це процес наближення, приведення у відповідність норм нац
зак-ва з нормами МП або з зак-вом інш країн. Створення та розвиток нац
правової основи міжн співр-ва- один із чинників, який сприяв визнанню
Укр, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 166 держав світу.
Вона співпрацює нині більше ніж із 60 МО. Укр. Є членом таких МО:
Конференції ООН, ОргЧорнЕкСпівр-ва, МОП, ЦентрЕвропІніціатива, МВФ,СОТ,
ГУАМ, Св.Банк,ЄБРР. Основн питанн гарм-ції закладені в ст. 9 та 18
Конст У. Досліджуючи питання гармонізації нац законодавства з міжн
правом, головне- правильно визначити механізм їх розв’язання.
Оптимальним варіантом, має бути приведення норм конституції будь-якої
країни до міжн стандартів. Це надзвичайно важливо, якщо взяти до уваги,
що конституція є основою, правовим фундаментом розвитку нац
законодавства. Через втілення в зак-ві України норм і принципів міжнар
права ним держава практично гармонізує свою правову систему не лише з
міжнародно-правовою системою, а й і національними правовими системами
держав світу.

Укр. вирішила інтегруватися до ЄС в перш полов 90х рр.Для цього було
розробл і прийн ряд нормат-х актів: Стратегія інтегр У до ЄС,99р;
Концепція адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС,99р.;НА «про запровадж мех.-му
адаптац зак-ва У до зак-ва ЄС»,98р. Проблем гармонізації законодавства
У з МП досить багато. Серед головних необхідно виділити наступні.
1.Правові підстави виконання норм і принципів м/н договорів і особливо
тих, які стосуються прав і свобод людини полягає в тому, що грубо
порушується встановлений конституцією їх порядок оприлюднення. 2.У
розріз з вимогами закону “Про м/н договори” при ратифікації м/н дог не
подаються пректи законів, які б передбачали відповідні зміни та
доповнення до чинного зак-ва на основі ратифікованого м/н договору
(іноді ратифікують неперекладені договори). 3.М/н право поділяється на
публічне і приватне. Такого поділу у правовій системі України не існує.
У нас будь-який нормативно-правовий акт містить норми і публічного і
приватного права. 4.Ратифіковані м/н договори, як правило, закріплюють
(містять) норми матеріального,цивільного і кримінальн права.Але немає
процесуальних механізмів реалізації цих норм.5.Щоб застосувати норму м/н
права у нашій практиці, перш за все потрібно її знати і громадянину, що
хоче захистити право, і судді. М/н договори практично не публікується
(громадяни не можуть знати).6. непростим є питання пракичної реалізації
норм і принц МП, які стали част-ю нац-х правових систем. Для цього У має
спеціально розробл і впровадж нові норми і прав у нац зак-во.

48.Осн види догов, які уклад-ся в сфері МЕВ.

Міжн дог-р- основне джерело МП. Це певн способом висловл угода 2х або
більше учасн-в міжнар спілкування про створ обов’язкових для них юрид
правил- міжнар-правових норм.. Види договорів: 1) одно-, дво- та
багатосторон-ні; 2) сплатні й безоплатні; 3) формальні, реальні й
консенсуальні. Якщо договірні зобов’язання має лише одна сторона, то це
– одностдоговір, якщо дві – двостор договір. Більшість договорів є
двост. До одност належать лише окремі види договорів, наприклад, договір
позики, договір дарування. Двостор – такі, в яких обидві сторони мають
взаємні зобов’язання і відповідні права, тобто коли кожна із сторін
виступає і як кредитор, і як боржник. Практика міжн ек співр-ва свідчить
про те, що переважно договори укладаються на взаємовигідній, оплатній
основі. Це відповідає одному із заг принц міжн права-принципу
взаємовигоди. В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отримує
якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як
правило, еквівалентну вигоду. Безоплатні -договори, для яких не
характерна взаємна компенсація. Інколи їх називають ще добродійними, або
благодійними. Це договори дарування, безвідсоткової позики, звільнення
від оплати боргу, надання безоплатних послуг та ін. З точки зору
яких-небудь фактичних обставин, то їх можна поділити на: формальні – для
укладення яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної
чіткої форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства
недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма
негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються
договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх
гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад,
договори позики, закладу, куп-продаж, зберігання. Консенсуальні договори
– такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони
вважаються укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в
момент досягнення згоди. Багатостор конвенції- містять кодифіковані
норми+стабільність змісту,що забезпеч висок рівень передбачуваності
поведінки учасників МВ, вони відрізняються якістю та науков
обгрунтов-тю. Між нар ек догов за змістом можна поділити на: торгів;
угоди про товарообіг; угоди про ек і наук-техн співр-во; Уг про
наук-техн співр-во; кредитні угоди; податкові угоди, догов про дружбу і
співр-во і взаємну допомогу.+див 59

49. Основні концепт-ні підходи міжнар-прав рег-ня діяльн ТНК

ТНК-єдине ек угрупов підпр-в різної державн належн-ті, що здійсн-ть свою
діяльн, керовано з одного центру на територ кількох країн на основі їх
націон зак-ва; це відповідні об’єднання, спілки, діяльність яких не
обмежена рамками однієї нації або держави Міжнар-правове рег-ння діяльн
ТНК відб-ся на 3х рівнях: 1.національний- материнськ комп, дочірні п-ва,
філії ТНК зобов’язані виконувати вимоги нац зак-ва тієї країни, де
представлена їх діяльність. 2.регіон-й-передбачає об’єднання країн
певного регіону зі схожими соціально-ек проблем
(країниЛат.Америки).Док-т: Декларація про міжнар інвестиції і
багатонаціональні підпр-ва 76р.3.універс-й-передбач об’єднання зусиль по
врег-нню діяльності ТНК в планетарному масштабі. З цією метою було
створено Центр ООН при ТНК, а також ряд міжурядових Комісії ООН з ТНК.
Одним з найб важливих рез-тів діяльності цих органів булла розробка
Кодексу правил поведінки ТНК. Напрями цього док-ту є рекомендаційними.
Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК
відіграють країни Андської групи-субрегіонального торгов-ек об’єднання,
створеного в межах Латиноамерик асоціації інтеграції.

Міжн.-прав.регул-ня діял-ті ТНК як на регіон-му, так і на універс. рівні
сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжн.-прав.документи, які
викор-ся для регул-ня діяльності ТНК. Щодо регіонального рівня, то до
док-тів передусім слід віднести прийняту 1976 р. Декларацію про міжн
інвестиції і багатонац під-ва. До Декларації додавався ще й такий док-т,
як Керівні принципи для багатонац під.в. Їх виконання є добровільною
справою. До системи Керівних принципів ТНК належать: *повага до
суверенітету країни; * повага до зак-ва; * повага до соц-культ цінностей
країни перебування; *дотримання міжн права; *підпорядкованість праву
країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та
права; *співр-во з країною перебування з виключенням практики підкупу та
субсидій, а також обов’язкове невтручання у внутр справи.
Міжн.-прав.рег-ня діял-ті ТНК на регіон. рівні відіграє певну роль, але
воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях
самост. роз-ку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встан-ня
нового міжн.ек.порядку, в межах якого здійснювалося б прав.рег-ня
діял-ті ТНК. У дан.випадку йдеться про міжн.-прав.регул-ня діял-ті ТНК
універс.характеру. Хартія ек. прав та обов’яз-в(1974р.) закріпила
полож-ня,спрям-ні на обмеж-ня діял-ті ТНК. Розпочала діял-ть спец.”група
77” з вивч-ня та узагал-ня матеріалів, що розкривають зміст, форми і
методи діял-ті ТНК. Були виявлені ТНК, які втруч-ся у внутр.справи
країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намаг-ся
поширювати на цих терит-ях дію законів тих країн, де знах-ся їхні центри
управ-ня. Усе це вимагало відпов.втруч-я міжн. співтов-ва. Насамперед
необх-но розробити і прийняти відпов.нормат.акти, спрям-ні на
міжн.-прав.рег-ня діял-ті ТНК. Важл.кроком у цьому напрямі була розробка
Кодексу поведінки ТНК. В 1974 р. були створені міжуряд.комісії 00Н з
транснаціон. корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки
проекту кодексу поведінки ТНК. У проекті Кодексу сформульовані прин-пи
діял-ті ТНК, які мають прогрес. хар-р. До них, зокрема, належать такі:
повага суверенітету країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть;
підпорядк-ня законам цих країн; врах-ня ек цілей і завдань пол-ки, що
пров-ся в цих кр-х; повага до соц.-культ.цілей, цінностей і традицій
країн, в яких вони здій-ють свою діял-ть; невтруч-я у внутр справи та
ін. За дотрим норм Кодексу повинна здійс-ти нагляд спец. комісія ООН, а
також центр ООН по ТНК.

50. Основні аргументи що визначають переваги вступу до СОТ.

Сьогодні безперечн є те, що Укр необхідно прискорити інтеграцію до
світового ек співт-ва. Одн з найважл кроків у цьому процесі є вступ до
СОТ. Переваги: *подолан дискримінац-го ставлдо Укр у світовій
антидемпінговій політиці; *вдосконал нац зак-ва; *посил авторитету Укр.
у міжнар ек політиці; *забезпеч дієвих мех.-мів правов захисту
інвестицій та інновацій, творчого і науков потенціалу; *Членство в СОТ є
передумовою вдосконалення режиму торгівлі з ЄС та забезпечення
поступової інтеграції України до ЄС. *Членство в СОТ є чинником
збільшення прямих іноземних інвестицій (це спостерігається по країнах
ЦСЄ і Балтії, які набули членства в СОТ і знаходяться на шляху до ЄС).
*Членство в СОТ є чинником створення реальних ринкових засад і
підвищення конкурентспром-ті економіки України. *Членство в СОТ
дозволить вирішити проблему антидемпінгових санкцій; *розшир експортн
потенціал; *прискор реструктуризац та модернізац націон вир-ва;
*відкриття широких можл-тей щодо виходу на ринки більш ніж 140 країн –
членів організації. Інтенсивна робота з удосконал внутр правопорядку,
стимулом до якої став процес входження до СОТ, необхідна передусім
Укр.:-впорядкування зак-ва у найваж галузях шляхом прийняття цивільного,
кримінальн, процесуального, податков, митн кодексів; -розбудова сучасної
сумісної системи технічн стандартів, які сприятимуть реалізації укр
продукції на міжнар ринку і перешкоджатимуть вир-ву та ввез
недоброякісної продукції; -модернізація системи технічн регулюв
(стандартизац, санітарн нагляду); -трансформація механізму підтримки та
субсидув с\г; -прийн пакету законів, якими впровадж механізм захисту
вітчизнян вир-ка від недобросов імпорту; -вдосконаля митного зак-ва;
-модернізація системи кодів товарів та Митного тарифу; -послідовне
усунення прогалин у зак-вчому захисті прав інтелект вл-сті; -скасування
перешкод іноземним капіталовклад-м у ряді галузей; Вступ України до СОТ
є умовою початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Укр
та ЄС.

51.Націон інтереси Ук. у МЕВ та правові засоби їх забезпеч.

Вирішення Укр-ю, як і будь-якою іншою держ, важливих соц-ек, політ та
інших завдань неможливе без її участі у міжнар ек співр-ві, в діяльності
МО без урахування світового досвіду, досвіду становл і розвитку окремих
країн.Участь нашої держави у міжнар співр-ві, зокрема і вМЕВ, на основі
норм і принципів МП є досить важливою. Таке співр-во Укр з країнами
світу, МО є вагомою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не
лише зовнішньополіт, зовнішньоек хар-ру, а й внутр-го. ЗУ «Про ЗЕД» 91
р, визначив порядок експорту та імпорту товарів, капіталів і робочої
сили, реалізації різних форм наукової та науково-технічної кооперації,
міжнародні засади фінансових операцій та інвестиційної діяльності,
спільного підприємництва як на території України, так і поза ЇЇ межами.
ЗУ «Про міжнар договори Укр»2004 р. регулює широкий спектр питань. що
стосуються укладення і виконання між нар договорів з участю нашої
держави. Виходячи насамперед із потреби забезпеч нац інтересів наша держ
налаг-є міжнародні, ек віднос. Так, за майже 12 років незалежності вона
налагодила відносини з 166 країнами, стала членом близько 60 МО,
учасником майже 50 багатостор ек догов, уклала і виконує понад 2 тис.
двостор угод. Активну участь бере Укр в роботі Конфер ООН з торг та
розв, МіжнТоргоЦентру,Європ ек комісії ООН, є член ГУАМ, співр-чає зі
СВ.Банком, МВІ.. Багатостор агентства з інвестиційних гарантій, Світов
орг інтелект вл-ті, Міжнародного агентства з атомної енергії. У
поступово інтегр-ся в європейські та трансатлантичні структури з мстою
входження до європ ек простору, налагоджує диплом-ні відносини,
гармонізує нац зак-во відп-но до норм МП. До головних завдань:
налагодження відносин з ЄС. Країни, які бажають стати членом ЄС,
повинні мати економіку, що відповідає певним ринковим критеріям. Що
стосується Укр,то кризові явища в її економіці, недосконала правова база
гальмують просування Укр шляхом ринкових реформ, а тому унеможливлюють
її входження до ЄС у найближчі роки. Підписання 1994 р. Угоди про
партнерство та співр-во між Україною і Європ Співтов-ми та (чин1998)
створило для цього сприятливі умови. ЄС також шукає шляхи зближення та
поліпшення двостороннього співробітництва з Укр. Нині активно
розвивається договірно-правова база еко відносин Укр-ЄС, яка дає можл-ть
регулювати їх на міжнародно-правовому рівні. Зокрема, були підписані:
Угода про торгівлю текстильною продукцією (1993 p.); HYPERLINK
“javascript:OpenDoc(‘994_713′)” Європейська стратегія тривалої,
конкурентоспроможної та безпечної енергетики (Зелена Книга Комісії
Європейських Співтовариств марта 2006 года; Спільна заява саміту
“Україна – ЄС” 2005 року; Угода між Європейським Союзом і Україною про
визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського
Союзу із врегулювання криз;ПЛАН ДІЙ “Україна – Європейський Союз”
Європейська політика сусідства 2005 р.

Співр-ва України та ЄС:Напрямки: торгівля та інвестиції; ек, фінанси та
стат-ка; енергет, ядерні пробл та навкол середов; митне й прикордонне
співр-во, боротьба з «відмиван» коштів і наркобізнесом; транспорт,
телекомунікації, наука та технол; освіта і навч; вугільна, сталеливарна,
гірнича галузі пром-ті та сировинні матеріали. За ініціативою Укр
почалося обговорення питання про можливість створення у найближчі роки
зони вільної торгівлі між нашою державою та ЄС. Однією з гол передумов
інтеграції України в ЄС є адаптація її законодавства до європ права. Усе
це повинно сприяти тому, що держава найближчим часом повинна стати
асоційованим, а потім- повноправним членом ЄС. Враховуючи ту роль, яку
відіграють МО в різних сферах міжн співр-ва, багато держав світу стають
їх членами. Це стосується й Укр, яка є сьогодні самостійним і суверенним
суб’єктом міжн відносин. Уже в 1994 р. вона була членом близько 40 МО,
причому до 20 із них вступила протягом 1993—1994р. Участь Укр у МО
вимагає від неї, звичайно, відповідної участі у формуванні їх коштів.
Так, за один рік членства в 00Н наша країна сплачує близько 19 млн $.
Але водночас членство в МО забезпечує як пряму, так і побічну вигоду.

52. Необх-сть гармон-ції зак-ва Ук. з МЕП.

Гармоніз нац зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження
їх змісту. Це процес наближення, приведення у відповідність норм нац
зак-ва з нормами МП або з зак-вом інш країн. Укр є європ-ю країною та
безпосередньо межує з інш європ кр, тому гармонізація нац.зак-ва
відіграє важл роль у розвитку ек.віднос з цими країнами. Гармоніз нац
зак-ва б-якої країни з міжн правом, передбачає узгодження їх змісту.
Створення та розвиток нац правової основи міжн співр-ва- один із
чинників, який сприяв визнанню Укр, встановленню з нею дипломатичних
відносин біля 166 держав світу. Вона співпрацює нині більше ніж із 60
МО. Укр. є членом таких МО: Конференції ООН, ОргЧорнЕкСпівр-ва, МОП,
ЦентрЕвропІніціатива, МВФ,СОТ, ГУАМ, Св.Банк,ЄБРР. Основн питанн
гарм-ції закладені в ст. 9 та 18 КонстУ. Досліджуючи питання
гармонізації нац законодавства з міжн правом, головне- правильно
визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, має бути
приведення норм конституції будь-якої країни до міжн стандартів. Це
надзвичайно важливо, якщо взяти до уваги, що конституція є основою,
правовим фундаментом розвитку нац законодавства. Через втілення в зак-ві
України норм і принципів міжнар права ним держава практично гармонізує
свою правову систему не лише з міжнародно-правовою системою, а й і
національними правовими системами держав світу. За роки незалежності
нашої держави її органами державної влади укладено понад 2 тис,
міжнародних договорів. Участь ВРУ у цьому процесі регламентовано Конст
України, згідно з якою виший законодавчий орган нашої держави
уповноважений надавати згоду на їх обов’язковість. Реалізуючи свої
конституційні повноваження, парламент України ратифікував або дав згоду
на приєднання до 580 міжнародно-правових актів з питань розширення та
активізації міжнародних політичних і зовнішньоекономічних зв’язків нашої
держави, отримання міжнародних позик і кредитів, захисту прав і свобод
людини і громадянина, діяльності України в рамках міждержавних
організацій, направлення підрозділів Збройних сил України до іншої
держави чи допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію
України тощо. Ратифікаційна діяльність парламенту України мас тенденцію
до зростання. Вищий зак-чий орган У. ратифікував або надай згоду на
приєднання до 209 багатостор угод, укладених у рамках ООН, СНД, Ради
Європи, ОргЧорнЕкСпівр-ва, Організації з питань безпеки та
співробітництва в Європі та інших міждержавних об’єднань. Це свідчить
про серйозну ратифікаційну роботу парламенту нашої держави, що дає
можливість розглядати міжнародні договори не лише як джерело
міжнародного права, а й як джерело права України. Укр. вирішила
інтегруватися до ЄС в перш полов 90х рр.Для цього було розробл і прийн
ряд нормат-х актів: Стратегія інтегр У до ЄС,99р; Концепція адаптац
зак-ва У до зак-ва ЄС,99р.; «про запровадж мех.-му адаптац зак-ва У до
зак-ва ЄС»,98р.+ ЗУ проЗЕДзміни від 2002р., ЗУ про між нар догов-и Укр
2004.

53. Орг-ції країн–виробн сировини в системі МО(ОПЕК).Самост груп міжн ек
орг-й склад країни-виробн сиров, в межах яких здійсн коорд дій країн, що
розвив-ся, в гал вироб-ва і торг відповід видами сировин тов. До таких
орг-й належ, напр, Орган-я країн-експор-в нафти- ОПЕК, створ в 1960 р.
Устав затв в 1961. Вона об’єд 13 осн нафтодоб-х країн Азії, Африки і
Лат. Америки (Алжир, Венес,, Індонез, Іран, Ірак, , ОАЕ й Сауді Ар). На
ці країни припадає 70% запасів нафти, 50% видобутку, 90% експорту нафти
в світі. Головн цілями ОПЕК є захист інт-ів кр, що розвив й одноч є
експ-ми нафти, від експл-ції міжн фін капіталом, підвищ-ня дох від
доб-ня нафти, всіляке заохоч розв-ку нафт госп-ва. ОПЕК реком-є
країнам-учасн сам-но дослід і розробл нац нафт род-ща, а також спрям-ти
зусилля на досяг конт-лю над нафт пром своїх країн. Цілі: *коорд і уніф
нафт політ д-членів; *визнач найбільш ефект індив і колект засобів
захисту їх інтер; *знаход способів і зас забезп-я стаб-ті цін на св
ринках нафти для недопущ їх непотрібних і шкідливих коливань; *постійне
приділ уваги інтересам кр-вироб нафти і необхідності забезп-я: стійких
їх доходів, ефект і рентаб регулярн постач кр-спож; справедл доходів від
інвест в нафтову пром-ть; охорони навк сер. 70-х ОПЕК досягла істот
підв цін на нафту, що над можл країн-учасн створ крупні вал-фін резер,
спрям значні кошти на потреб соц-ек розв. Найв орг ОПЕК є Конф-я мін-в,
яка склик-ся не менше як 2 рази на рік; безпосер керів-во здійсн Рада
дирек; поточ роб пров секрет; штаб-кварт у Відні. Дія-ть: обговор з
кр-нечленами можливостей співпр (світовий попит на нафту все більше
задов нечлени ОПЕК. Для сприяння стабіл міжн-го ринку нафти обговорює
варіанти реагування і пристосув своєї політики. 1976 ОПЕК створила Фонд
міжн розв-ку ОПЕК – багатостор фін інститут в галузі розв. З 1991 ОПЕК,
ІПЕК, ЄС і Міжн енергет-не агенство проводять зустр для обміну інф-й,
пром співроб і т.д. Є й інші МО, що об’єднують країни-вир-ки сировини-їх
близько 20.

54.Орг-но-прав форми міжнар митн співр-ва.

У процесі співр-ва держав з митних питань вироблено ряд орг-но-прав
форм, які викор-ся у цій сфері. Вільна зона – анклав у нац митній
тер-рії, яка розташ-ся поблизу міжнар мор порту або аеропорту. У цю зону
без митних форм-стей надходить товар іноземн походж, тут вони
переробл-ся а потім експ-ся без втруч митних властей. Сьогодні вони наз
спец митн зонами.Відп-но до Митн Кодексу У-це митн режим, згідно з яким
до товарів, які ввоз-сяна територ відпов-х типів спец-х ек зон з-за меж
терит У, і до тов, які вивоз-ся з території зазнач-х зон за межі митн
територ країни, не застос-ся заходи тарифн ыі нетарифн рег-ння. Вони є
частиною тер У, на яких запров-ся спец митний режим. Зони вільної
торгівлі створюються на осн угоди 2- і більше держав, за якою усуваються
всі перепони в торг зв-ках між ними. Ці угоди дають право визн-ти власну
пол.-ку стосовно д-в які не є уч-ми угоди. Митний союз створ-ся
д-вами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовн ек
відносин і митного зак-ва та ус-ня перешкод на шляху тов-обміну між
кр-учасницями. Митний союз як ек об-ння д-в має пр-пи: наявність єдиної
митної тер-рії, наявність однотипного мех.-му рег-ня ек-ки(ринк пр-пи).
Усуває бар’єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає
спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного
союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита),
за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз,
обкладається однаковим митом при продажу товарів будь-якій країні –
учасниці митного союзу. Зона преференц торг- початкова стадія
регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання
лібералізують тов віднос між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими
товар та посл. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва. У
вільному торгов просторі всі бар’єри на шляху торгівлі усунені. В ньому
не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші
торговельні бар’єри. Кожна країна – член вільного торгов простору –
вільна встановл-ти будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з
країнами, які не входять до цього об’єднання. Спільний ринок не має
торговельних бар’єрів і хар-ся спільною зовнішньо торг політ.Обмеження
на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені.
Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю,
капітал і технологіюю Але підвищення продуктивності праці країн –
учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду
для всіх країн, які входять до нього. Прикладом успішної політики
спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у
сфері зовнішньоторгов виробничої діяльності, але й інтеграції ек
політики. Країни – учасниці ек союзу на доповнення до вільного
переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати
грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того,
учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту.
Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих
валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від
значної частини їх нац суверенітету= ЄС, НАФТА, СНД.

55.Орг-но-прав форми співр-ва держ в сфері валютн відн.

Правовою основою відносин, що виникають при наданні кредитів, є міжн
кредитні угоди, під якими слід розуміти угоди між держав-кредитором і
держав-боржн-м, на підставі яких держава-кредитор надає державі-боржнику
певну суму грошей або поставляє їй товари, а держава-боржник повинна в
певний строк погасити суму боргу на передбач-х договором умовах і
виплатити певну суму в межах % ставки за користав кредитом. 4 типи
організації М вал-кред відносин: 1)за торговими і платіжними угодами,
які передбачають здійснення кредитних операцій на осн двостороннього
клірингу; 2)за угодами про ек і промислово-технічне співробітництво;
3)за міждерж угодами про поставки товарів на компенсаційних засадах; 4)
за спеціальними кредитними угодами. Двосторонній кліринг-форма
валютно-кредитних зв’язків базується на відповідних умовах міждержавних
угод. Відповідно до цих угод банки, які уповноважені державами
здійснювати клірингові розрахунки, зобов’язані у разі відсутності у
держав коштів на клірингових рахунках здійснювати платежі в кредит.
Перехід більшості західних країн на міжн розрахунки вільно конвертованою
валютою звужує необхідність клірингових розрахунків. Угоди про ек і
промисл-техн співр-во використовуються при поставці устаткув, машин і
технології для спорудж крупних об’єктів, характерним для них є те, що в
них беруть участь не лише держави-учасниці, а й банки або інші партнери.
підписують 2 види міжнар угод- На основі цих угод уповноважені країнами
банки підписують між собою відповідні кредитні угоди. Угоди про поставки
товарів на компенсаційних засадах(компенсац-кредитн угод) укладаються на
крупно-масштабні, міжгалузеві роботи й послуги.За отрим-не в кредит
устаткування кредиторам поставл-ся на відповідну суму прод-я, яка
виготовл-ся підпр-вом-об’єктом кредитування. Спеціальні міждержавні
кредитні (позика в іноземн валюті) угоди передбач надання
країною-кредитором країні-позич-кові певної грошової суми в кредит. У
цих угодах визначається сума позики, відсоткова ставка, строк повернення
позики та інші умови.

56.Орг-но-прав форми участі держав у МЕВ.

Головним суб’єктом МВ, зокрема ек-х є Держ. Це випливає з того, що
будь-яка Держ може самост мати МВ з іншими держ. Крім того на основі
багатостор угод держ створює МО, які теж є самост-ми суб’єктами
міжнар-правових відносин. Але їх складовою все ж таки виступає Держава.
Держава – це політ форма орг-ції сусп-ва, яка виражає обумовлену економ
ладом політ владу пануючого класу або всього нараду. Держ має право
здійсн міжнар діяльн-ть, яка не заборонена принципами МП і є первинним
суб’єктом МП. Ознаки Держ: наявн-ть територ, населення, держ аппарат,
суверенітет, система права, податкова система, військо тощо.
Організац-ні форми співр-ва: – МЕк співр д-ви з д-вою; – співр-во д-ви
з МО, зокрема з економічними(на правах повноправного членства); –
співр-во д-ви з МО, зокрема з економічними (на правах асоційованого
членства); – співр-во д-ви з групою д-в; – співр-во д-ви в рамках МО з
іншими державами які є її членами; – співр-во держ через певну МО з
іншими державами які не є її членами.

57.Особл-ті між нар- співр-ва в сфері пром-ті і його прав- рег-ня.

За нинішніх умов міжн поділу праці практично неможливо здійснювати
розвиток промисл вир-ва, окремих крупних під-в та об’єднань без використ
переваг міжн співр-ва. Необхідн регулюв цих відносин, яке здійсн за
допом міжнар-правлвих актів, міжнар договорів та інш засобів: Заключний
акт Наради з безпеки і співр-ва у Європі, 75 р.:пром співр-во, яке
грунтується на ек інтересах, може створити стійкі зв’язки, зміцнюючи тим
самим довгостр ек співр-во в цілому, прискорюючи ек розвиток усіх, хто
бере участь у такому співр-ві. Важливе місце відіграють акти, які
приймаються МЕОрг (Конфер з торгівлі і розвитку, Комітет з промисл
розвитку Ек і Соц Ради 00Н- ЮНІДО, 65р; 00Н з пром розвитку, регіональні
комісії Ек і Соц Ради 00Н та ін. Ці МО приділяють увагу питанням
організації міжн пром співр-ва. Комітет з пром розвитку Ек і Соц Ради
00Н-центральний координуючий орган у сфері допомоги промисл розвитку
країн, що розв, проводить консультац з питань прискор проми розвитку
країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки
рекомендацій щодо їх подальшої розробки, проводить дослідж і семінари з
питань найефективн застосув промисл методів вир.ва в країнах, що
розв-ся, та виконує деякі інші ф-ції(входять кр-члени ООН). Одним із
інструментів регулюв міжн. відносин у галузі промислового співр-ва є
двостор договори та угоди. +Лімська декл-я-75, прийн-та ЮНІДО( про право
здійснення кожн держави власн-го суверенітету над своїми прирордн
рес).Інформ-й банк з пром техн-гії-81.

58.Основні (загальні) принц МЕП: понят, джер і перелік

Принцип- це керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення
якоїсь діяльності.Джерелами є: Статут ООН; Деклар-я про принцими
МП,70р.; Хартія ек прав і обов’язків держав,74р..Принц поділ-ся на
основні та спец-ні. До осн п-пів МЕП віднос. п-пи МП, бо МЕП є галуззю
МП. 1. П-п мирного співіснування – один із провідних і важл п-пів міжн
права, його галузей, зокрема і МЕП. Він міцно вкорінився в політ і
правовій термінології ООН, у ряді резолюцій її ГА, інших міжн-прав
доках. 2. П-п суверенної рівності держав визнаний Статутом ООН і
закріплений у міжн договорах і деклараціях. Термін “суверенітет” у
широкому розумінні означає незал-ть держави, її право самостійно
вирішувати свої внутр і зовн справи, без втручання в них б-я іншої
держави. 3. П-п співр-ва держав є основою побудови і розвитку міжн
відносин у різних сферах і галузях- держави зобов’язані співробітничати
одна з одною, незалежно від відмінностей їхніх політ, ек і соц сис.м, у
різних галузях міжн відносин з метою підтримання міжн миру, безпеки і
сприяння міжн ек стабільності та прогресу, заг добробуту народів. 4. П-п
невтручання має дещо похідний характер стосовно таких п-пів, як повага
суверенітету і суверенної рівності держав. Статут ООН забороняє
втручання у справи, які стосуються внутр компетенції будь-якої держави,
навіть ООН. 5. П-п сумлінного виконання міжн зобов’язань ще іноді
розглядають як п-п поваги міжн зобов’язань. 6. П-п взаємної вигоди –
один із загальновизнаних п-пів МП, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей
п-п тісно пов’язаний з таким п-пом, як суверенна рівність держав. В
Хартії ек прав і обов’язків держав 1974 р. ці п-пи розглядаються як
такі, що взаємно доповнюють один одного. 7. Принцип рівноправ’я і само
визнач народу закріплен у Статуті ООН. Всі народи мають право вільно
визначати без втруч іззовні політ, ек, соц, культурн розвиток. 8.
Принцип розгляду міжн спорів мирними засобами. Всі спори мають виріш. у
спосіб, що не піддає загрозі міжн мир, безпеку, справедливість. 9.
Принцип утримання у своїх міжн відносинах від погрози застосув сили або
її застосув як проти територіальної недоторканності і політ незалежності
б-якої. держави. Погроза, застос сили – порушення норм МП і Статуту ООН;
не повинні застосов-ся як засіб регулюва міжн питань.

59. Види МЕДогов, їх хар-ка.

МЕД-добров-но укладені між державами рівноправні угоди ек хар-ру, в яких
закр-ся норми і принц-пи, що рег-ть МЕВ. Види договорів: 1)
односторонні, двосторонні та багатосторонні; 2) сплатні й безоплатні; 3)
формальні, реальні й консенсуальні.

Якщо договірні зобов’язання має лише одна сторона- одностор договір,
якщо дві-це двостор договір. Більшість договорів є двостор. До одностор
належать лише окремі види договорів, напр, договір позики, договір
дарування. Двостор договори-договори, в яких обидві сторони мають
взаємні зобов’яз і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає
і як кредитор, і як боржник. Друга група договорів-сплатні і безоплатні.
Практика міжнар ек співр-ва свідчить про те, що переважно договори
укладаються на взаємовигідній, оплатній основі. Це відповідає одному із
уже згадуваних загальних принципів МП-принципу взаємовигоди. В межах
оплатних договорів, коли одна із сторін отрмує якусь користь, вона
повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну
вигоду. Безоплатн-дог, для яких не характерна взаємна компенсація, їх
називають ще благодійними, дог(дарування, безвідсотк позики, звільнення
від оплати боргу, надання безоплатн послуг). Формальні – для укладення
яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної чіткої
форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства
недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма
негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються
договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх
гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад,
договори позики, закладу, зберігання. Консенс-ні – за якими з усіх
суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і
набирають чинн не в момент виконан,а в момент досягнення згоди.
Виділ.торгов договори, угоди про товарообіг, угоди про ек і техн.
співр-во,угоди про інвестиц,податкові угоди та кредитні угоди. Торгові
Д- встановлюють принципи торго-ек.відн-н між 2 країнами і закріплюють
певні норми, що створ. правову базу таких відн-н. Угоди про ек і техн.
співр-во- мають універс, довгостр хар-р, здійсн-ся в різних галузях ек і
пром-техн співр-ва.

Кредитні уг-догов,в яких визнач-ся основні умови та принц надання між
нар кредитів. Податк угоди-спрямров на усун подвійного оподаткув тов,
посл, що надаю-ся в межах ек та наук-техн співр-ва. Багатостор
конвенції- містять кодифіковані норми+стабільність змісту,що забезпеч
висок рівень передбачуваності поведінки учасників МВ, вони відрізняються
якістю та науков обгрунтов-тю.

60. Види міжн ек співр-ва в рамках МО та їх заг хар-ка

Важливим елементом світов ек системи є МО, через які здійсн-ся між нар
співр-во в усіх напрямках. МО-стабільний інститут багатостор між нар-х
відносин, який створ-ся, щонайменше, 3ма сторонами і має погоджені
учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи. Нині у світі
нараховується понад 4 тис МО. У міру розвитку ек відносин стає
неможливим і недоцільним укладення лише двосторонніх договорів та угод.
Чимало країн заінтересовані у розширенні співр-ва з ряду важливих
загальних напрямів зовнішньоек діяльності (торгівлі, науки та техніки,
транс по перевезень, будівництва) на основі багатостор між нар ек
відносин. Один з ефективних шляхів побудови багатостор ек
співр-ва-створення міжнар ек орг, покликаних сприяти укладенню
багатосторонніх договорів, формуванню міжнародних механізмів з нагляду і
контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм. Видами міжн
ек співр-ва в рамках МО є провадження торгівельної, наукової, технічної,
освітньої, миротворчої, дослідницької, врегулювання спорів і суперечок,
валютно-кредитн, транспортної і т.д. співпраці між країнами в рамках МО.
Торгівельна діяльність відбувається в рамках таких МО, як
СОТ,СНД,Конференц ООН з торг та розв(юнктад), Міжн Торг Центр, в рамках
міжнар товарних організацій, Групи 77, ОПЕК тощо. Науково-технічна
(Міжуряд комітет з наук і техн з метою розвитку, Центр з питань науки і
техн, Всесв орг з пит зах інтелект вл-і,ПРОООН, ЮНЕСКО, Центр з науки і
техн ), Транспортна (Міжн Морськ Орг, Рада СНД з зал трансп., Спілк
автодорожн служб залізниць, Міжнар авіатр асоціац, Міжнар орг-ція цив
авіац-ІКАО, Міжурядова морська консультативна організ,), Миротворча та
консультативна (миротв місії ООН, група «восьми», Всесвітня поштова
спілка,Бюро між нар-х виставок), Бізнесова(Св.Банк, Міжн банк ек
співр-ва, Європейськ діловий конгрес),Кредитна(МБРР, ЄБРР,МВФ, Між нар
асоціац розвитку), Інвестиційна (БагатостАгенцГарантувІнвестиц, Центр по
вир івн спорів, Європ-й Інвест-й банк,Чорном банк торгівлі та розвитку).

61. Основні етапи і зміст порядку укладення міжнар договорів Укр.

ЗУ про міжн ек договори У від 2004 р

До міждерж між нар-х договорів Укр належать:а) політ, мирні,
територіальні і такі, що стосуються держ кордонів, розмежування
виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу У;б) що
стос. прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в) про участь У
в міждержавн. союзах та інших міждержав. об’єднаннях (організаціях),
сис-мах колективної безпеки;г) про військ. допомогу та направлення
підрозділів Збройних сил У. до інших держав чи допуску підрозділів
збройн. сил іноземних держав на територію У., умови їх тимчас.
перебування, у тому числі терміни виведення, фінанс.-економ.і, еколог.
та ін.і наслідки і компенсації; д) про використання території та прир.
ресурсів У.;є) яким за згодою сторін надається міждерж. характер.
1.Пропозиції щодо укладання міждерж. договорів подаються Президентові У.
Пропозиції щодо укладання міжнародних договорів України подаються Мін.
закордонних справ У. Інші мін. та центр. органи виконавч. влади, а також
Верх суд У., НБУ, Ген. прокуратура У. подають пропозиції щодо укладення
міжнар. договорів У. разом з Мін. Закорд справ У. Рада міністрів АРК,
обл. держ. Адм-іністрації подають пропозиції щодо укладення міжнар.
договорів У. через Мін. закордонних справ У., інший центральний орган
виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які
пропо-нуються для врегулювання міжнар. договором.

У пропозиціях обґрунтовується необхідність укладення міжн. договору,
визначаються можливі політ., правові, соц.-економ., фін., гуманітарні та
ін. наслідки його укладення, вказуються суб’єкти виконання міжнар.
договору, пропонується склад делегації чи представник У. для ведення
переговорів, прийняття тексту міжнар. договору чи встановлення його
автентичності. До них додається проект міжнар. договору та у разі
необхідності проект рекомендацій делегації чи представникові У.. Уряд У.
розглядає внесені пропозиції і не пізніше як у 10денний термін подає їх
разом з відповідними висновками Президентові У.

Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів У. можуть подаватися АРК
в особі її вищих органів законод. і виконавч. влади. 2.Рішення про
проведення переговорів і про підписання міжнар договорів Укрприймаються
През У.;

Згідно Закону ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнар
договору, його прийняття, встановл його автентичності або підписання
міжнар договору У. здійснюються лише уповноваженими на те особами.
Президент України, Прем’єр-Міністр України і Міністр закордонних справ
України мають право вести переговори і підписувати міжнар. договори
України без спеціальних повноважень. Крім того, глава дипломатичного
представництва У. в іноземній державі або глава представництва У. при
міжнародній організації також має право вести без спеціальних
повноважень переговори про укладення міжнародного договору, підготовку
тексту міжнародного договору та його прийняття з державою акредитації
або в рамках відповідної міжнародної організації.

Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів
України надаються През-м Укр. Делегація чи представник України, наділені
відповідними повноваженнями, зобов’язані вести переговори чи здійснювати
інші дії відповідно до наданих їм повноважень та директив.

3.Делегація чи представник України подають Президентові звіт про
виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Мін. закордонних
справ У. висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладання міжнар.
договору.

4. Надання згоди Укр на обов’язковість для неї міжнар договору. 5.
Ратифікація міжнародних договорів України (прийняття тексту,
встановлення автентичності тексту (перев-ка, що 2 вар-ти догов мають
однаков Юр силу), парафіювання-ініціали

6. Обмін ратифікаційними грамотами. 7. Затвердження міжнар договорів
Укр..8. Приєднання Укр до міжнар договорів або їх прийняття

9. Набрання чинності міжнар договорами Укр

62. Осн полож ЗУ “Про міжнар комерц арбітр”.

Вводиться в дію в 94, Із змінами 2003, та 2005

До міжнар HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_7” ком ерц. арбітражу можуть за
угодою сторін передаватися:

-спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають
при здійсн. зовн. торгов. та інших видів міжнародних економ.
зв’язків,

-якщо HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_8” ком ерційне п-во хоча б однієї
із сторін знаходиться за кордоном, а також спори п-в з іноз.
інвестиціями і міжнар. об’єднань та орг-цій, створених на території
У., між собою,

-спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами
права У.

“арбітраж” – будь-який арбітраж (третейський суд) “третейський суд” –
одноособовий арбітр або колегія арбітрів. “суд” – відповідний орган
судової системи держави; термін ” HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_14″ ком ерційний” тлумачиться
широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового
характеру, – як договірних, так і недоговірних

Арбітражна угода – це угода сторін HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_25” про передачу до арбітражу всіх
або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку
з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають
вони договірний характер чи ні.

Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної
угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін по HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_27” про сить HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_28” про це не пізніше подання
своєї першої заяви щодо суті спору,припинити HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_29” про вадження у справі і
направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна
угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Сторони можуть за власним розсудом визначати к-сть арбітрів. Якщо
сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.

При арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного
арбітра, і двоє призначених таким чином арбітрів призначають третього
арбітра;

Якщо сторона не призначить арбітра HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_38” про тягом 30 днів після
отримання HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_39” про хання HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_40” про це від другої сторони
або якщо двоє арбітрів HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_41” про тягом 30 днів з моменту
їх призначення не домовляться HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_42” про призначення третього
арбітра, на HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_43” про хання будь-якої сторони
арбітр призначається Президентом Торгово- HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_24” про мислової палати У. Якщо під
час HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_46” про цедури призначення,
узгодженої сторонами:

– одна із сторін не дотримується такої HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_47” про цедури;

– сторони або два арбітри не можуть досягти згоди згідно з такою
HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_48” про цедурою;

– третя особа, включаючи установу, не виконує яку-небудь ф-цію,
покладену на неї згідно з такою HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_49” про цедурою, будь-яка сторона
може HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_50” про сити Президента Торгово-
HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_24” про мисл. палати У. вжити
необхід. заходів, якщо тільки угода HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_51” про HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_52” про цедуру призначення не
передбачає інших способів забезпечення призначення.

Рішення з будь-якого питання Президента Торгово- HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_24” про мисл. палати У. не підлягає
оскарженню.

Відвід арбітру може бути заявлено якщо існують обставини, що викликають
обгрунтовані сумніви щодо його неупередженості або незалежності,
або якщо він не має кваліфікації, обумовленої угодою сторін. Сторона
може заявити відвід арбітру, якого вона призначила або у призначенні
якого вона брала участь, лише з причин, які стали їй відомі після
його призначення.

У разі, коли арбітр юридично або фактично виявляється нес
HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_75” про можним виконувати свої
функції або невиправдано довго не виконує їх з інших причин, його
мандат втрачає чинність, якщо арбітр бере самовідвід або сторони
домовляються HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_76” про припинення мандата.

Якщо мандат арбітра припиняє чинність або арбітр сам бере самовідвід з
будь-якої іншої причини, або через те, що його мандат скасовується
угодою сторін, а також в будь-я HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_26” ком у іншому випадку припинення
чинності мандата арбітра, новий арбітр призначається згідно з
правилами, які були застосовані при призначенні арбітра, якого
замінюють.

Сторони можуть на свій розсуд домовитись HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_97” про місце арбітражу. В разі
відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським
судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для
сторін.

Третейський суд або сторона за згодою третейського суду можуть
звернутися до HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_39” ком петентного суду цієї
держави з HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_129” про ханням HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_130” про сприяння в отриманні
доказів. Суд може виконати це HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_131” про хання вмежах своєї
HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_40” ком петенції і згідно із
своїми правилами отримання доказів.Третейський суд приймає рішення
згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що
стосуються даної угоди. Третейський суд приймає постанову
HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_137” про припинення арбітражного
розгляду, коли:

– позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач
не висуне заперечень HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_138” про ти припинення розгляду і
третейський суд не визнає законний інтерес відповідача

остаточному врегулюванні спору;

– сторони домовляються HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_139” про припинення розгляду;

– третейський суд визнає, що HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w3_140” про довження розгляду стало
з якоїсь причини непотрібним або неможливим.

Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було
винесено, визнається обов’язковим і при поданні до HYPERLINK
“http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=4002%2D12&text=%CF
%F0%EE+%EC%B3%E6%ED%E0%F0%EE%E4%ED%E8%E9+%EA%EE%EC%E5%F0%F6%B3%E9%ED%E8%
E9+%E0%F0%E1%B3%F2%F0%E0%E6” \l “w1_44” ком петентного суду письмового
клопотання виконується з урахуванням положень цієї статей цього закону

64.Особл і світовий досвід регулюв діяльн ТНК на рег рівні.

Міжнар.-правове регулюв діяльності ТНК як на регіональн., так i на
універсальн. рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є
міжнар.-правові документи, які використ. для регулюв. діяльності ТНК.
Щодо регіональ. рівня, то до таких документів передусім слід віднести
прийняту 1976р Декларацію про міжнародні інвестиції- та
багатонаціональні підприемства

До Декларації додавався ще й такий документ, як Kepівніi принципи для
багатонаціональних підприемств. Норми цього документа не мають
імперативного обов’язкового характеру. їх виконання е добровільною
справою

Керівні принципи ТНК:

-дотримання міжнародного права;

-підпорядк.праву країни перебуван;-урахування політики цієї країни у
галузі розвитку та права; -співр-во з країною перебування з недопущ
практики підкупу та субсидій, – обов’язкове невтруч у внутр. справи

Важливу роль у регулюванні міжнар. правових відносин за участі ТНК
відіграють країни Андської групи—субрегіональн. торгов.-економ.
об’еднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції.
Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією Колумбією, Перу, Чилі (до 1976
p.) i Еквадором. Основн цілями групи цих країн є використ інтеграції для
прискорення економ. розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому
перетворенню іноземних компаній в нац. i змішані; врівноваж. впливу
Аргентини, Мексики i Бразилії в цій Асоціації. Країни-члени Андської
групи виступають за розвиток торговельно-економ. співроб., проти засилля
іноз. к-лу в країнах регіону.

У межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської
угоди, за рішенням якої виділяються багатонац. i транснац. п-ва.

Багатонац.і п-ва—це акціонерні п-ва, місце перебування та центр
управління якими знаходяться в peгіонi країн-учасниць. Контро-люються
вони ззовні. Транснац. п-ва — це такі п-ва, центр управління якими
знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність
здійсн. в межах цього регіону через дочірні п-ва, відділення чи якісь
інші їх структурні ланки.

У межах країн цієї групи у 1970р був прийнятий i Кодекс іноземних
інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності
іноз. інвесторів, зокрема i ТНК.

Отже, міжнар.-правове регулювання діяльності ТНК на регіональн. рівні
відіграе певну роль, але воно ще не спромжне захистити країни, особливо
ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни i
висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного
порядку, в межах яко-го здіснювалося б правове регулювання діяльн. ТНК

65.Особл.і міжнар. інвест. спорів, правові підстави і порядок їх виріш.

Конвенція про порядок вирішення інв. Спорів між держ та іноз. Особами
1965. До компетенції Міжнар. центру з урегулювання інвестиц. Спорів (ств
на підставі Конвенції) належить виріш правових cпopiв, що виникають
безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиц, між Договірною державою
(або будь-яким уповноваженим її органом) та особою іншої Договірної
держ., за наявності письмової згоди учасників спору про його передання
для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправіi
відмовитися від неї в односторонньому порядку.

Будь-яка Договірна держ. вправі в момент ратифікації, приєднання або
схвалення Конвенції, а також у будь-який час після цього повідомити
Центр про категорію чи категорії cпорів які підлягають або не підлягають
вирішенню Центром. Ген. секретар сповіщае про вказане повідомлення вci
інші Договірні держ.

Жодна з Дог. Держ. не може забезпечувати захист або звертатися з
позовами міжнар.-правового х-ру, якщо мова йде про спори між її особами
та іншою Дог. Держ., з приводу яких е згода про передання чи про
передання їх у майб. для вирішення через арбітраж, за винятком
випад-ків, коли Дог. Держ. відмовиться виконувати дії відповідно до
рішень, прийнятих стосовно такого спору. Примирювальна комісія скл. з
одного або непарної к-кості посередників, що признач. за згодою Cторін.
Якщо останні не домовилися про к-ть посередників та порядок їx признач.,
до Koмісії входять 3 посередники, одного з яких признач. кожна зi
сторін, а третій, що е головою Koмiciї, признач. за їx згодою. Посередн.
може бути особа, що не належить до числа посередн., за винятком
випадків, коли признач. здійснюеться головою Адміністративної ради.До
обов’язів Koмiciї належить з’ясування обставин, за яких між сторонами
виник cпip. 3 ціею метою Комісія користуеться правом розглядати cпip на
будь-якій стадії та час від часу пропонувати ім умови, за яких cпip може
бути врегульований. Сторони зобов’язані добросовісно співр-чати з
Koмicieю, щоб вона могла виконувати покладені на нeї обов’язки, i
серйозно ставитись до її рекомендац.

Б-яка Догов. Держ. або її особа може звернутися до арбіражної процедури.

Арбітраж скл. з одного або непарн. к-кості арбітpiв признач. за згодою
сторін. У випадку, якщо сторони не домов. про к—ть ap6iтpiв та порядок
їx признач., до арбітражу входять три арбітри, одного з яких признач.
кожна iз сторін, а третій, що е головою арбітражу, призначаеться за їx
згодою. Арбітром може бути призначено особу, що не входить до списку
ap6iтpiв, за винятком випадків, коли признач. здійснюеться Головою
Адмістр. ради. Якщо сторони не домовились про інше, арбітраж на вимогу
однієї з них приймае pi-шення стосовно додатк. або зустрічних вимог,
пов’язаних безпосер. з предметом спору, за умови, що це відповідае згоді
стopiн, порядку виріш. cпopiвi компетенції Центру.

Рішення арбітражу е обов’язковим для сторін i не підлягае апеляції або
іншому способу оскаржения, за винятком передба-чених у Конвенції.

Дог. Держ. визнае рішення арбітражу, прийняте відповідно до цієї
Конвенції, як обов’язкове та таке, що забезпеч. виконання грошових
зобов’язань, покладених рішенням арбітражу, в межах cвoeї тepитopiї так
само, якби це було остаточне рішення її судового органу.

Примир. та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці
знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше.

66.Ос-сті міжнарКод поведінки як джерела МЕП

Своєрідними джерелами МЕП є м\н кодекси поведінки. Вони почали
створюватись наприкінці 70-х років з ініціативи країн, що розвиваються.
В цих м\но-правов документах систематизовані правила поведінки
відповідних суб’єктів м\н ек відносин (лінійних конференцій, ТНК) або у
відповідному напрямі ек діял-ті (передача технологій, контроль за
обмеженням ділової практики). Одним із перших таких кодексів був
розроблений Конференцією 00Н з торгівлі і розвитку Кодекс проведення
лінійних конфер/, норми якого рег. орг. лінійних перевезень у галузі
торг. мореплавства.

Важливим кодексом е Міжнародний кодекс рекламної діяльно-сті, який був
розроблений Міжнародною торговельною палатою. Biн поширюеться на Bci
види реклами будь-яких товарів i послуг.

Поведінку державних службовців регулюе Міжнародний кодекс поведінки
державних посадових oci6, який був прийнятий відповід-но до резолюції
Генеральноі Асамблеі ООН 12 грудня 1996 р

67. Особл.і правового регулюв. міжнар. морських перевезень

Важливе значення для регулюв. морських перевезень має ММП — с-ма
правових норм і принципів, що регул. відносини, які виникають у процесі
використ. Світового океану для торг. і військ. мореплавства, риболов. і
морськ. промислу, добування біолог. і мін. рес-сів, проведення наук.
дослідж.

В основі таких відносин лежить принцип свободи відкритого моря,
відповідно до якого всі держ. і народи мають рівні права на корист.
Світ. океаном.

Джерелами міжнар. морськ. права є Статут ООН, Женевські Конвенції
1958 р. (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про
відкрите море; Про континент. шельф; Про рибальство і охорону живих
ресурсів), Конвенц. охорони людського життя на морі 1960 р. Особливо
важливе значення має Конвенція ООН з морського права 1982 р. Вона
охоплює питання, пов’язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і
розробкою рес-сів, рибальством і судноплавством та ін. Конвенція визнач.
морські зони, правила проведення морських кордонів, права, обов’язки та
відповідальність держав, механізм урегулюв. Спорів. Правове регулюв.
міжнар. морських перевезень передб. також з’ясування питань, пов’язаних
з визнач., 1)режиму торг. суден у відкр. морі та в територ. водах і, 2)
режиму торг. суден у міжнар. протоках і каналах, а також у портах.

“Відкрите море” (всі ч-ни моря, які не входять як до територ., так і до
внутр. вод якої-небудь держави) вільне для доступу всіх держав і жодна з
них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його ч-ни
своєму суверенітету. Перебуваючи у «відкритому мopi», судна повинні
плавати під прапором лише однєї держави (крім випадків, передбачених у
Міжнародних договорах), підкорятись юрисдикції тієї держави, під
прапором якої вони перебувають. Не дозволяеться під час плавания або
стоянки при заході в порт міняти свій прапор (крім випадків переходу
права власності на судно або зміни реестра-ції). Судно мае свою приписку
у порту відповідної держави, мае прапор цієї держави i підпорядковуеться
у відкритому Mopi лише її юрисдикції.

Важливе значення мають питання, пов’язані з користуванням протоками.
Вони мають різний міжнародно-правовий режим. Користування протоками
Гібралтарською, Балтійс-ю, Магеллановою і Лаперуза є вільним і
безмитним. Щодо режиму Чорном-х проток, то він визначений спеціальною
Конвенцією 1936 р.

Відповідно до неї прохід через ці протоки у мирний час для вcix
торговельних суден вільний, але потребуе дотримання певних сан. норм.
Судна підлягають сан.огляду з боку представників влади Туреччини. Якщо
стан судна відповідае сан. нормам, що засвідчено відповід-ними
документами, то воно може не зупинятись у протоках i йти своїм курсом.
Якщо ж нi, то мае зробити зупинку для ретельного сан. огляду, а також
сплатити вартість наданих послуг. У paзi війни i за умови, що Туреччина
буде нейтральною країною, зберігаеться принцип вільного проходу як для
воюючих, так i нейтральних країн. Якщо ж Туреччина буде воюючою країною,
то вона пропускав судна лише тих країн, які не перебувають з нею у стані
війни. Відповідний міжнар.-правовий режим мають канали: Суець-кий,
Панамський, Кільський. Прохід через Панамський канал регулюеться
правилами, встановл. США, i договорами, укладеними США з іншими
державами. Незважаючи на формальне право вільного проходу через цей
канал (судна будь-якої держави), адміністрац. каналу мае право на свій
розсуд за наявності певних підстав (неналежний сан. стан, небезпечн.
вантаж) заборонити цей прохід.

Конкретним міжнародно-правовим режимом наділені і порти.Згідно з
положеннями Барсе-лонської конференції (1921 р.) флоти всіх країн
вільно користуються будь-яким відкритим портом. Крім того, всі збори в
портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах. Lex
flagi – закон прапора

68. Особл. правового регулюв. міжнар. Співроб. в галузі науки і техн.

Важливу роль у розвитку міжнар. Наук.-техн. співроб. відіграла резолюція
Ген. Асамблеї ООН (1996 р.) «Досягнення науки i техніки та їх вплив на
міжнародну безпеку». У ній рекомендуеться державам-членам ООН вивчити
шляхи вдосконал міжнар. правових норм, що стосуються передання високих
технол. i мають військове застос.

Функціі в галузі науки i техніки:

-розроблення поліики у галузі науки i техн.:

-прогнозування напрямів НТП

-здійсн. програм наук. досліджень;

-орг-ція регіон. міжнар. зв’язків;

-забезп. діяльності наук.-техн. праців-ників;

-інформаційна діяльність

Конференція ООН з питань застос. досягнень науки i техн. в інтересах
менш розвинутих краін. Проведення Конференціі стало важливим заходом,
спрямованим не лише на використ. досягнень НТП для задовол. потреб
краін, що розв., а й пов’язаних з інтеграц. зусиль учених cвітy в
iнтepecax загального прогресу. Це підтвердила й 2га конферен. ООН_з
питань_науки i техн. з метою розвитку (Відень, 1979 р.). Вона прийняла
Програму діі щодо використання досягнень науки i техн. для економ. розв.
всіх краін, особливо для тих, які розвив.Програма передб. не лише
зміцнення icнуючих міжнар. відносин у галузі науки i техн., а й перегляд
іх стр-ри, підвищення ролі ООН у цьому важливому на-прямі Міжнародного
співробітництва.

Міжурядовий комітет з науки i техніки з метою розвитку (1979 р). До
його ф-цій входить: надання допомоги Ген. Асамблеі в розробленні
директивних принципів для пого-дження політики органів, організацій i
підрозділів ООН щодо наук техн діяльності, виявлення першочергових
завдань з оперативного планування розвитку науки i техніки на нац.,
субрег., регіональному, міжрегі. i міжнар. рівнях i підготовки
оперативного плану здійснення Віденськоі Програми..

Допоміжним органом Міжурядового комітету з науки й техн.з метою розв.
став Консультативний комітет з науки і техн. з метою розвитку,
заснований (ЕКОСОР) у 1980 р. Головним завданням цього комітету е
надання Міжуряд. комітету консультат. послуг у галузі науки и техн.

Генеральною Асамблеею у межах Секретаріату ООН був створений Центр з
питань науки i техніки з метою розвитку. На нього покладено вивчення
питань, пов’язаних з досягненнями науки i техн. i вибором альтернативних
шляхів розвитку країн наданням ім допомоги у використанні можливостей,
що виникають у зв’язку з новими напрямами науки та техн.; зі створ.
внутр. науково-технічного потенціалу краін, які розвив.

ЮНЕСКО розробляе спец. наук. програми. Програма розвитку ООН (ПРООН).
Особливого значения ця програма надае питаниям науково-тех-нічної
допомоги краінам, що розвив. В іі рамках здійсн. сприяння у переданні
технолог. для державного i приват. секторів, направления до цих краін
експертів, консультантів, сприяння підготовці науково-технічних кадрів
тощо.

Крім того науково-технічне співробітництво регулює ряд багатосторонніх
договорів:

Договір про принципи діяльн.і держав щодо дослідж. i використ.
космічного простору, у т. ч Місяця та інших небесних тіл (I966 p).

Угода 1967 р. про врятув космонавтів, повернення космон-в i повернення
об’ектів, запущених у космічний npocтip

Конвенція 1971 р. про міжн. відповідальність за шкоду заподіяну
космічним об’єктам.

Конвенція 1974 р. про реестрац. об’ектів, які запускаються в космічний
npocтip.

Конвенція ООН з морського права 1982

69. Особл. прав регулюв міжнар. Співроб. у галузі с/г в сучасних умовах.

Практично держави вcix континентів вступають у міжнар. економ.і
відносини, пов’язані iз обміном продукцією с/г. Сприяння розвитку цих
відносин, удосконаленню їх міжнар.-правового регулюв. — завдання ряду
міжнародних економічних організацій. Практично вci регіональні ек.
комісії ЕКОСОР займаються питаниями організації міжнар. спів роб. в
галузі с/г

Продовольча i с\г організація ООН (ФАО). 1945р. До складу ФАО нині
входить понад 174 країни світу й 1 міжнар орг-ція — ЄС.

ЦІЛІ : -підвищ. п родуктивн. с/г i покращ. умов життя сільського насел.
-полішення харчування i підвищ. життевого рівня населения; -вивч. світ.
продов. становища i кон’юнктури на світ. ринку важливих прод. товарів;
-розробл. для країн-учасниць рекомендац. у галузі виробн. i збуту с/г
продукції; -надання техн. допомоги країнам-членам, -сприяння наук.
дослідж. у галузі с/г . -визнач. політики щодо між уряд. угод з окремих
с/г товарів.

На Всесвітній продовольчій конференцій, що відбулась у Римі (1974 р.),
зазначалося, що кількістъ тих, хто голодуе, недоїдае, збільш. Вона
досягла 550 млн oci6.

Всесвітню продовольчу Раду (ВПР) 1974 р, Вона е вищим органом ООН з
проблем продовольства та інших суміжних питань.

ВПР розглядае проблеми, пов’яз.і з продовольством у світі, i розроб.
певні рекомендац. У процесі своеї діяльн. вона співроб. з Прод. i с/г
організаціею ООН, Міжнар. фондом с/г розвитку та іншими орг-ціями
системи ООН.

На сесіях ВПР були вироблені пропозицї, спрямовані на зупинення
тенденції до посилення голоду. За її участю у 1980 р, був створений
Міжнар. Надзвич. Прод. резерв.

Міжнародний фонд сільскогосподарскього росзвтку(ІФАД) 1976 р— міжнар.
спеціаліз. установа ООН. ств. з метою збільш. виробн. прод. харчування.
ІФАД надае на пільгових умовах кредити. Нині він підтримує 75 % проекта,
а решту фінансуе разом із Всесвітнім банком, МАР i різними банками
розвитку (Африк., Азіатськ., Міжамерикан. та Іслам.). Кредити ІФАД
видаються під проекти, пов’яз. із здійсн. контролю над водними рес-сами,
комплексним розвитком сільськ. районів. Вони видаються також дрібним
фермерам під розвиток тваринництва, поставку i розподіл добрив. Допомога
ІФАД надаеться лише державам — його членам, яких налічуеться понад 160.

Відповідні функції щодо міжнародного с\г співроб виконують Міжнар.
асоціація з контролю якості насіння, Міжафрикан. бюро з грунтів i
економіки с/г, Міжнар. комісія з перероблення с/г продуктів, Міжнар.
бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнар. комітет з чаю .

Основним засобом правового регулювання міжнар. співробітництва у галузі
с/г е двосторонні договори (угоди). Всесв.i конференц. з агарної реформи
i розв. сільських районів (1979 р.). Всесв. конференц. з розвитку i рац.
використ. рибних pecypciв (1974 р.), Міжнар. Конференц. з питань
харчування (1994 р.).

70.Особл. правового регулюв. співроб. держав в сфері міжнар. інвестицій.

Важливе значення в регулюванні міжнародних інвестиційних відносин
належить багатостороннім міжнародним угодам. Однією з них є
Конвенція 1965 р. про порядок виріш. Інвестиц.х спорів між держ. та
іноз. особами.

До компетенції Центру належить виріш. правових спорів, що виникають
безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиц., між Договірною держ.
(або будь-яким уповноваж. її органом, про який Договірна держ.
повідомила Центр) та особою іншої Договірної держ., за наявності
письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру.
Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в
односторонньому порядку.

Сеульська конвенцію 1985 р. про заснування Багатостороннього агентства з
гарантій інвестицій (БАГІ). воно є юр. особою та має такі права:
укладати контракти; придб. й прод. рух.е й нерух. майно; порушувати
судові справи.

Для досягнення цієї мети Агентство надає гарантії, в тому числі спільне
й повторне страх. від не комерц. ризиків щодо інвестиц., що мають місце
у якій-небудь державі-члені, з інших держав-членів; здійсн. відповідну
додатк. діяльн. стос. сприяння потоку інвестиц. у держави, які розвив.,
й між ними, а також корист. іншими додатк. повноваж., які можуть
знадобитися для реалізації даної мети.

Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить
сис-му відповідн. стимулів та обов’язків стосовно діяльності ТНК на
територ. певної держ. з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси,
насамперед економі. у цій Угоді сформул. Найважлив. вимоги щодо
поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1)вимога місцевого значення, згідно
з якою іноз. інвестор зобов’язаний продавати на місц. ринку частину
вироблених на територ. країни прийняття товарів або послуг у розмірі
встановл. мін. % від кінцевого валового продукту чи розвивати відповідну
виробничу галузь у даній державі; 2)експортні вимоги, які зобов’язують
інвестора експорт. частину виробл. прод-ції на таких умовах: а) не менше
визначеного мін. обсягу виробл. продукту,

б) установл. абсолютної к-кості кінцевого продукту, в) визнач. к-кості,
яка б компенсувала імпортні закупівлі іноз. інвестора.

До інших вимог, які визначені у цій Угоді та є обмежувальн. заходами для
іноз. інвестицій, можна віднести такі: передання технологій; дотрим.
принципу рівного доступу господарюючим суб’єктам країни, в яку надходять
інвестиції, до інвестиц. проекту; вимоги надання роб. місць, місця
розташув., фінансування, якими встановлюються особливості використання
місцевих труд. ресурсів, номінальний розмір п-ва, правила залучення
місцевих фінанси. рес-сів тощо.

Важливі положення містить Хартія економічних прав і обов’язків держав
1974 р: наці. контроль над іноз. інвестиціями є формою реалізації
державою її невід’ємного суверенітету.

71.Особлив. правового режиму іноз. інвестицій на території У.

«Про режим іноземного інвестування» 1996

Іноземні інвестори-перелічені суб’єкти інвестиц. діяльності на території
У.: -юр. особи, ств. відповідно до законод. іншого, ніж законод. У;
-фіз. особи, які не мають постійного місця проживання на території У;
-іноз. держави, -міжнар. урядові та неурядові організації; -інші
іноземні суб’єкти інвестиц. діяльності,. Іноземні інвестиції — це всі
види цінностей, що вклад. безпосередньо іноз. інвесторами в об’єкти
інвест. діяльності згідно з чинним законод. У. з метою отримання
прибутку або досягнення соц. ефекту.

П-во з іноз. інвестиц.и — це п-во будь-якої організац.-правової форми,
ств. за законами У, іноземна інвестиц. у стат. фонді якого становить
10%.

Іноз. Інвестиц. можуть здійсн. у вигляді:

•іноз. валюти, що визнається конвертов. НБУ

• валюти У-при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи
будь-які інші об’єкти інвест. відповідно до законод. Ук. за умови сплати
податку на прибуток (доходи); •будь-якого рухомого і нерухомого майна та
пов’язаних з ним майнових прав; •акц., обліг., ін.х цін. пап., корпорат.
прав

•грош. вимог та права на вимоги виконан. договірних зобов’язань, які
гарант. першокласн. банками і мають в-ть у конверт. валюті, підтверджену
згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнар.
торговельними звичаями; •будь-яких прав інтелект. вл., в-ть яких у
конверт. валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни
інвестора або міжнар. торговельних звичаїв, а також підтверджена
експертною оцінкою в У., у т. ч. легалізовані на території У. авторські
права, права на винаходи, корисні моделі, промисл. зразки, знаки для
товарів і послуг, «ноу-хау» •прав на здійсн. госп. діяльності, у т. ч.
права на користування надрами та використання прир. ресурсів, наданих
згідно із законод. або договорами, в-ть яких у конвертованій валюті
підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора або
міжнар. торговельних звичаїв.

Іноз. інвестиц. можуть здійсн. у таких формах:

•часткової участі у п-вах, які створюються спільно з укр. юр. і фіз.
особами, або придбання частки діючих п-в; •ств. п-в, що повністю
належать іноз. інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів
іноз. юр. осіб або придбання у власність діючих п-в повністю; •придбання
не забороненого законами У. нерух. чи рух. майна, , прямим одержанням
майна та майнових комплексів або у вигляді цін. пап.; •придбання
самостійно чи з участю українських юр. або фіз. осіб прав на
користування землею та викорис. прир. рес. на терит. У.;

•придбання інших майнових прав; господ. (п-цької) д&