.

Педегогіка (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6366
Скачать документ

Методика – система засобів навчання, ноу-хау, практика викладання.

Викладання – процес передачі знань від учителя до учня.

Економіка – наука, що вивчає об’єктивні закони і категорії суспільного
виробництва, розподілу.

1. Поняття про економічну культуру. Критерії (показники) рівня
економічної культури.

Основу суспільного розвитку складає економічна культура. Рівень
економічної культури в різних країнах різний. Зараз існує біля 200
суверенних країн. З них 140 відносяться до слаборозвинених, 7
виготовляють 50% всіх матеріальних цінностей. Це обумовлено більш
високим рівнем економічної культури.

Економічна культура

– відображення в свідомості людей стану економічного життя, сукупність
засвоєних економічних знань і досвіду накопичених суспільством, які
сприяють активній трудовій і суспільній діяльності.

Складові економічної культури.

Великий вплив на економічну культуру має економічне мислення, яке
складається під впливом сім’ї, середовища, національного менталітету.
Одним з проявів економічної культури є рівень економічних знань,
освітній потенціал.

Освітній потенціал – це: загальна освіта; широка професійна
підготовка; високий культурно-технічний рівень.

Працівник, що має високий освітній потенціал, може брати активну
участь в управлінні виробництвом, вирішувати складні економічні
завдання, але освітній потенціал не є незмінним.

За 50 тис.р. – змінилось 800 поколінь людей. 650 поколінь – у
печерах, останні 6 поколінь – друковане слово, 2 покоління – електричний
двигун.

Тому сучасне суспільство притримується концепції безперервної освіти.

Концепція безперервної економічної освіти.

1) нова економічна епоха – це епоха інформації (постіндустріальна). Вона
базується на знаннях; 2) НТП збільшує частку тих галузей і
спеціальностей, які потребують високої освітньої підготовки; 3)
Розвинені країни, які не мають запасів сировини, вибрали своєю
національною стратегією процес освіти. 1/3 приросту ВВП забезпечується
інвестиціями в галузі освіти, рентабельність яких складає від 12 до 24%.

Темпи соціально-економічних змін в житті зараз в 6 разів вищі, ніж в
кінці минулого століття.

Швидкими темпами йде зміна знань. На поч. 20 ст. знань, які
отримувала людина вистачило б на все життя.

Концепція неперервної економічної освіти грунтується на необхідності
існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури.

Економічне навчання (освіта) – процес зміни економічної поведінки людей.

Економічна поведінка складається з:

Мотивація

Мислення

В результаті високих темпів соціально-економічного розвитку
відбувається не тільки фізичне і моральне старіння матеріальної бази, а
і людей.

Людину можна характеризувати як морально застарілу якщо її кругозір,
пристосованість і придатність до змін обмежені настільки, що вона не в
змозі справитись із ситуаціями і рішеннями яких вимагає процес роботи.

Оптимальний час, коли людина працює з повною віддачею 5-7 років (в
стабільних умовах).

Причини морального старіння: зміни середовища; рутинність роботи;
незацікавленість і підвищенні кваліфікації; невідповідність особливостей
людини займає мій посаді. Але це явище можна віднести до контрольованих
факторів діяльності. Тому його потрібно завчасно попереджувати.

Сучасні моделі управління вважають: майже кожна людина має збільшувати
потенціал для особистого та професійного розвитку і в міру подорожчання
людських ресурсів стає все більш необхіднішим задіяти цей потенціал.

Що потрібно працедавцям: здатність і бажання вчителя;
багатосторонність і гнучкість; добрі навики спілкування (як ви
розмовляєте, слухаєте, розумієте); навики до вирішення проблем і творче
мислення; здатність працювати з іншими.

Керівник – це теж вчитель. Характеристика керівника, що вміє навчати:
створює в колективі “+” середовище для навчання; допомагає аналізувати
потреби співробітників у навчанні; дає складні доручення; систематично
оцінює співробітників; знає сильні і слабкі сторони підлеглих;
усвідомлює цілі, що потребують зусиль; допомагає іншим планувати
розвиток їх кар’єри; вживає заходів, щоб уникнути морального зношення;
вміло висловлює свою оцінку.

Т.ч., однією з функцій управління є розвиток людини, який пов’язаний
з підвищенням рівня економічної освіти, економічної культури.

Розвиток людей – ключовий елемент ефективної управлінської діяльності.

… … … … … … …
… … …

В результаті:

– зростання зацікавленості у праці

– більш високі результати роботи

– виявлення кандидатів на підвищення

– збільшення життєвої енергії і

створення сприятливого клімату

– постійне підвищення стандартів

На це питання відповідає: Методика викладання економіки.

2. Економічна культура як продукт економічної освіти. Необхідність і
суть концепції неперервної економічної освіти.

3. Теорії ефективного управління. Навчання як ключове завдання
управління.

4. Економічні знання та їх класифікація.

Економічна освіта – це: Формування економічних знань; Засвоєння
досвіду соціально-економічної дійсності; Формування вмінь та навичок
господарської діяльності.

Які шляхи підвищення економічної освіти, отримання економічних знань?
1) Початкові економічні знання людина отримує з власного життєвого
досвіду: сім’я, загальна середня освіта; 2) Професійно (підвищення
кваліфікації, ротація кадрів); 3)Процес економічної освіти у спеціальних
навчальних закладах: університети, коледжі, ліцеї, технікуми….

Методика розглядає шляхи та засоби передачі знань. В даному випадку
це будуть економічні знання.

Економічні знання

– сукупність категорійних понять, що стосуються становлення, розвитку та
функціонування економіки, дії об’єктивних законів і закономірностей, а
також практична здатність їх широкого застосування.

Економічні знання за своїм змістом, характером належать до
абстрактних знань, оскільки об’єктом вивчення є економічні явище,
економічна закономірність, економічний закон та специфіка їх вияву.

Групи економічних знань:

І. Економічні знання загально пізнавального характеру (основи економіки,
основи економічних знань).

ІІ. Економічні знання фундаментального характеру (політекономія,
економічна теорія, мікро- і макроекономіка).

ІІІ. Економічні знання конкретно галузевого призначення (економіка с/г,
промисловості, маркетинг, менеджмент).

Економічні знання, на відміну від інших, мають свій певний життєвий
цикл, який розвивається за таким алгоритмом: Набуття знань ( Зростання і
нагромадження ( Зрілість ( Насичення і адаптація ( Віддача і спад.

Тривалість життя економічних знань 10 – 15 років; в критичній
ситуації їх вистачає на 2 – 3 роки.

Як свідчить досвід: 1) асами підприємництва та стратегічного
менеджменту можуть стати тільки 2-5% людей; 2) великі підприємці 8-10%
3) дрібними підприємцями 20%; 4) звичайні люди, які мають набуті в школі
такого обсягу знань, щоб стати економічно культурними людьми 70%.

Рівні засвоєння економічних знань.

Фактологічний – засвоєння окремих фактів економічної дійсності.
Емпіричний – засвоєння економічних фактів аналізом на життєвому
рівні. Понятійний – засвоєння основних економічних понять.
Умовно-професійний – засвоєння і розуміння закономірностей економічних
явищ процесів їх взаємозв’язку.
Професійний – засвоєння всіх понять економіки на високому теоретичному
рівні.

Вміння використовувати засвоєні знання для аналізу ситуацій і
реальних економічних явищ.

У розвинутих країнах професійний рівень економічної освіти можна
отримати в університетському чи не університетському секторі освіти.

Університет (лат. – сукупність) – навчальний заклад, що має складну
структуру і веде підготовку спеціалістів найвищої кваліфікації.

Найстаріший університет Європи – Болонський (1088р.), у Росії –
1755р. (Ломоносов), у Римському університеті 1303р. – найбільша
кількість студентів: 180 тис. у 1990р.

Характерним для університетської освіти є: немає жорсткої
професійної орієнтації; широка фундаментальна підготовка; більше
самоосвіти, ніж обов’язкових занять, 2/3 годин – самостійна робота;
демократичний стиль стосунків, але в основі – авторитет професорського
складу.

До неуніверситетського сектору відносяться: технікуми; коледжі;
ліцеї.

Головна особливість цих навчальних закладів – це практична професійна
орієнтація.

Що необхідно вміти викладачу економічних дисциплін: навчити можна
лише тому, що знаєш сам; викладач повинен знати для чого і як
реалізується економічне виховання і освіта; економічний світогляд і сума
практичних навиків повинна бути значно більшою, ніж у слухачів; рівень
підготовки викладача повинен постійно вдосконалюватись у відповідності
до розвитку суспільства.

Результатами економічної освіти є: засвоєння слухачами сукупності
закономірностей і принципів суспільного життя; готовність до подальшого
використання отриманих знань; вміння аналізувати, приймати рішення;
робити висновки; порівнювати; раціонально організовувати працю… для
досягнення найбільш високих результатів діяльності.

5. Особливості економічних знань.

Особливостями економічних знань є: 1) Абстрактний характер
фундаментальних економічних категорій, законів. 2) Логічний зв’язок,
взаємозалежність економічних категорій і понять (від простого до
складного). 3) Кількісна характеристика конкретних економічних явищ в
динамиці. 4) Насиченість специфічними термінами. 5) Наявність формул,
розрахунків. 6) Формування економічного мислення. 7)
Інтегрованість економічних знань.

6. Процес навчання та його складові частини.

Процес навчання

Навчання – двобічний процес

Діяльність вчителя

Викладання

Діяльність учня

Учіння

Результат

– знання

– уміння

– навички

7. Поняття інформаційного та методичного забезпечення викладання
економічних предметів.

“Всякий кто знает как и откуда извлечь нужные ему знания и каким образом
превратить их в четкий план действий может считаться образованным
человеком.”

Н.Хилл

Успіх любої діяльності залежить від умов, в яких вона відбувається.
Це можуть бути економічні, соціальні, психологічні, просторові, часові і
т.д. умови.

Для ефективної навчальної діяльності теж необхідно створити певні
умови.

Інформаційне ( відповідає на питання “Що вивчати?”

Методичне ( “Як вивчати?”

ІМЗ – це створення необхідних і достатніх умов навчання, які гарантують
задоволення потреб учнів в інформаційних джерелах та вказівках.

Рівні ІМЗ: повний, задовільний, поганий.

Показники рівня ІМЗ: кількісний (в достатній), часовий (в необхідний
час), мотиваційний.

Збірник інформаційно-методологічних матеріалів

–сукупність джерел інформації, вказівок та навчальної документації, яка
забезпечує оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності.

ІММ діляться на основні та додаткові.

Основні ІММ: підручники, посібники, навчально-методологічні посібники.
Функції підручника: інформаційна, дослідницька, практична, самостійна
(В.Оконь).

Додаткові ІММ: інформаційні матеріали; вказівки; навчальна документація.

Інформаційні матеріали: Вказівки: Навчальна документація:

– монографії, наукові збірники

– збірники задач і

вправ

– збірники схем,

таблиць

– конспект лекцій,

помітки

– роздатковий

матеріал

– довідники мате- ріали періодичної преси – інструкції

– метод рекомен- дацій та вказівки

– графіки виконання робіт

– плани семінарів,

колоквіумів – навчальний

план

– робочий навч.

план

– навчальна

програма

дисципліни

– робоча навч.

програма

дисципліни

Конспект лекцій – це специфічний вид інформаційних матеріалів, що
включає основні дані лекційної частини дисципліни, без уточнюючих
деталей, зайвих подробиць.

Структура конспекту: 1) вступна частина – мета, задачі, література; 2)
виклад матеріалу; 3) висновки; 4) завдання по даній лекційній темі, +
питання для самоконтролю, перелік термінів, питання для зворотного
зв’язку.

Типи викладачів: соловей, петух, лошадь.

Навчальний план – нормативний документ, який включає перелік та обсяг
нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх
вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять, графіки
навчального процесу, форми та методи контролю.

Робочий навчальний план – те ж саме, але складається на кожен
навчальний рік.

Навчальна програма предмету включає в себе мету, завдання вивчення
даної дисципліни, зміст даного предмету виконаний в певній логічній
послідовності, література. Включає: вступні зауваження, де визначається
мета; навчальний матеріал (предмети, методи…).

Структура програми з курсу “Основи економіки” може бути: 1) загальні
економічні поняття або концепції (потреби, ресурси, проблема вибору); 2)
ринкова система (D i S, ціна, закон вартості); 3) основи мікроекономіки
(деякі положення підприємництва, підприємство); 4)
основи макроекономіки (держава, фінанси, бюджет); 5) світове
господарство.

Крім теоретичної програми розробляється робоча навчальна програма,
яка включає в себе теорію, види занять, кількість годин, обсяг
самостійної роботи, література.

Назва предметів,тем Вид заняття Обсяг в навч. годинах Форма конт-ролю
Основ-ні вимоги до знань Літера-тура

Аудитор Самост.

Гроші та їх функції Лек-ція

Семінар 2

2 2 Поточ-ний конт-роль (

( Гальчинський “Теорія грошей”

( Визначати: суть та функції грошей; Класифікувати: види грошей.

( Порівнювати: різні грошові системи.Розраховувати: кількість грошей для
обігу.

Методичне забезпечення навчальної дисципліни – це сукупність
нормативних, організаційних і методичних документів: 1) навчальна
програма дисципліни; 2) робоча навчальна програма;3) плани занять; 4)
конспекти лекцій; 5) інструкції до лабораторних чи практичних;5) тексти
варіантів контрольних робіт; 6) тести;7) екзаменаційні білети; 8)
тематика індивідуальних завдань (курсові, реферати); 9) методичні
рекомендації по проведенню семінарів, практикумів; 10) методичні
матеріали по проведенню самостійних робіт;11) дидактичний матеріал;12)
методичні розробки викладачів.

8. Поняття про засоби навчання.

Основні засоби навчання розробляються безпосередньо викладачами і
мають назву дидактичних матеріалів.

Викладачі розробляють: план навчального заняття; конспект лекції (тези,
конспект-схема); методична карта уроку; педагогічні доручення (питання,
задачі, завдання); інше.

Щоб підготувати навчальне заняття або урок треба передбачити різні
завдання та умови. Все це може мати вигляд методичної карти.

Що треба знати з попереднього матеріалу План уроку, література Завдання
для самостійної роботи

Педагогічне доручення:

Задачі, завдання, питання МЗБЗ Наочність

Мета, задачі уроку Контроль знань Труднощі

Розглянемо поняття “план уроку”. Він може передбачати організаційну
структуру заняття: організація, мета заняття, тема, викладання,
зворотній зв’язок, д/з). З іншого боку під час заняття вивчається певна
тема, яка також має певну структуру змісту (наприклад, тема “власність”
може мати такий план:

1) власність як економічна категорія;

2) типи та форми власності;

3) еволюція форм власності).

В процесі навчання викладач не може дати всі знання з предмету, він
дає певну базу знань.

База знань – це максимальна для засвоєння (в межах часу по
навчальному плану) об’єм теоретичних і практичних знань, які є
необхідними та достатніми для досягнення мети, яка відповідає певному
кваліфікаційному рівню.

Знання можуть бути засвоєні на різних рівнях. Умовно можна виділити 3
основних рівня знань: 1) Найпростіший – рівень репродуктивний. 2)
Реконструктивний – рівень репродуктивний. 3) Творчий – вміння
створювати.

Модель засвоєння бази знань.

Рівні засвоєння Елементи бази знань: терміни, символи, факти,
властивості, теорії, закони, методи Норма сформова-

ності знань

І. Репродук-тивний (вміння відповідати) Дати визначення, доповнити,
повторити, пояснити, розділити, запропонувати до 0,7 – “2”

0,71(0,8 – “3”

ІІ. Реконст-руктивний (вміння здійснювати) Перевірити, доказати,
оцінити, зробити висновки, розрахувати, застосувати, скомбінувати
0,81(0,9 – “4”

0,91(1,0 – “5”

ІІІ. Творчий (вміння створювати) Класифікувати, організову-вавти,
модифікувати, запропонувати, порівняти, вибрати, обґрунтувати,
критикувати, прийняти рішення

Складовою частиною дидактичного матеріалу є підготовка різноманітного
матеріалу, питань, задач.

Питання – форма завдання, виконання якого передбачає відтворювальну
діяльність.

Пізнавальні функції питання: Інформаційна, Інтерпретаційна.

Інформаційна – коли мета питання – отримати або повідомити певну
інформацію. Наприклад, “Ви знаєте, що …?”

Інтерпретаційна – коли мета питання – пояснити отриману інформацію.
Наприклад, “Гроші і валюта – це одне і теж?”

В залежності від пізнавальної мети питання розділяють:

Закриті

Наводиться певний набір варіантів відповідей, що ставить відповідаю чого
в умови жорсткої алгоритмізованої певної відповіді

Відкриті

Не містять підказок, не пов’язують варіанти відповідей, дозволяють
формувати їх у вільній формі

Питання можуть бути: 1) альтернативні (вибір тільки одного варіанту
відповіді “да” та “ні”); 2) не альтернативні (допускається вибір
декількох варіантів відповідей).

Задачі.

Типова навчальна задача – при рішенні якої студент засвоює найбільш
характерні для даної спеціальності види дій.

Задачі можуть бути: навчально-пізнавальні; з практичним змістом;
дослідницькі (складні).

Люба задача повинна включати – невідоме (мета), необхідні умови, які
конкретизують зв’язок між ними, відоме (дано).

Завдання.

Типи завдань: 1) завдання на відтворення визначень, понять, законів,
змісту, теорії; 2) завдання на перевірку засвоєння плану, схем,
складених на основі теоретичних положень; 3) завдання по складанню схем,
графіків, таблиць, діаграм, на основі теорії; 4) завдання на порівняння,
доведення, розпізнавання, обгрунтування; 5) завдання на
реконструкцію цілого по частинам.

10. Організація як складова управлінської діяльності. Форми навчання з
економіки.

Організувати – це створити певну структуру, яка забезпечить
досягнення мети.

Форма організації навчання повинна впорядковувати процеси викладання і
учіння і їх елементи (суб’єкти, предмети, продукти) по ознакам:
кількості, розташування у просторі, реалізація в часі.

Організаційна форма навчання – це цілеспрямована організація
спілкування в процесі взаємодії вчителя та учня, яка характеризується:
1) розподілом навчально-організаційних функцій (лекція – вчитель
розповідає, ми слухаємо, тобто різні ролі: на екзамені, семінарі
навпаки); 2) підбором і послідовністю елементів навчальної роботи (хід
заняття різний); 3) режимом: часовим і просторовим.

В сучасних умовах навчальний процес реалізується в наступних формах:

Форма організації навчання – це засоби організації педагогічного
процесу. Із зміною суспільства змінювалась і форма навчання.

1. Індивідуальне – найстаріша форма (характерна Стародавній Греції).

2. Індивідуально-групова – характерна для середньовічної школи.

3. Класно-урочна – Я.Штурм, Я.А.Коменський: 1) учні приблизно однакового
розвитку (віку) та рівня освітньої підготовки об’єднані практично на
весь період навчання в клас-групу постійного складу; 2) клас навчається
по єдиному навчальному плану і єдиним навчальним програмам; 3)основна
форма організації учбового процесу – урок по конкретному учбовому
предмету, встроєний в розклад занять. Тривалість уроку регламентується
уставом освітніх закладів з урахуванням гігієнічних норм; 4) урок
планує, організовує і веде вчитель.

4. Мангеймська система – Й.А.Зіккінгер (1858 – 1930рр.) Німеччина.
Мангеймська система – диференціація навчальним шляхом поділу учнів на
основі психометричних обстежень: середні класи (50 – 60%); класи
малоздібних (20 – 30%);

Особливості: малоздібні (не закінчують школи – 4 роки); розумово
відсталі (додаткова програма – 4 роки); обдаровані – 6 років (далі не
вчаться в середній школі); середні – 8 років.

5. Белл-Ланкастерська система – Белл, Ланка стер, ХVІІІ ст., поч.. ХІХ
ст.

Белл-Ланкастреська система – вчитель не проводить заняття зі всім
класом, він дає інструкцію старшим як вчити молодших, організовує
навчання за допомогою старших. На Україні це відбувається в мало
комплектних школах.

6. Дальтон-план – Елен Паркхерат (поч.. 20 ст.)

Дальтон-план – виключаються класи, завдання дається кожному учневі:
1) завдання на 1 день з певного предмету; 2) завдання диференційовані та
індивідуальні; 3) вчитель нічого не розказує , а лише консультує; 4) в
кінці дня – оцінка кожному учневі.

7. Метод проектів – Дьюї, У.Кілпатрік (1871 – 1965)

Головна ідея – вчити тільки тому, що треба в житті. Вимога цієї форми
– дати гарну професію, яку можна застосувати в житті. Для уроку
характерно: встановлений час; постійний склад учнів; однаковий рік і
освітній рівень; фіксований розклад; урок вирішує 3 основні задачі:
освітня, розвиваюча, виховна.

8. Бригадно – лабораторна система (1920 – 1925 рр. СРСР).

9. План Трампа – Трампа, 1956 – 1961 рр.

Суть: розподіл по групах учнів: великі групи (100 – 150 учнів) – 40%
часу (лекції, конференції, диспути); малі групи (10 15 учнів) – 40%;
самостійна робота – 20%.

Навчальне заняття – форма організації навчання, при якій викладач в
межах точно встановленого часу з постійним складом учнів одного віку по
затвердженому розкладу вирішує певні навчально-виховні задачі.

Основні вимоги до навчального заняття

Виховні Дидактичні

Психологічні Гігієнічні

Навчання економічним наукам передбачає використання навчальних занять
різних видів, які можна об’єднати в типологічні групи.

Типологічні групи навчальних занять (по дидактичним цілям)

Економічні знання, які мають певну специфіку найкраще вивчати під час
лекції, семінарів та практичних занять.

Лекція (лат. Leetio) означає читання.

Лекції поділяються (за своєю структурою) на: вступні; тематичні;
заключні; оглядові; установчі.

Але якою не була б лекція вона повинна включати: 1)
постановка пізнавального завдання (що буде вивчатись); 2) мотивація
(чому це треба вивчати); 3) відбір змісту, послідовність
викладання; 4) використання методичних
засобів (як вивчати).

Лекція – Урок засвоєння знань. Достоинство словесного выражения быть
ясным. (Аристотель)

Підготовка до лекції:

1. Тема: актуальна; не дуже об’ємна; виражає головну думку;

2. Оцінка аудиторії: соціально-демографічний склад; настрій, стан;
мотиви

3. Мета: пізнавальна; виховна; навчальна; світоглядна.

4. Джерела інформації: бібліографія.

5. Працюємо з текстом: помітки; виписки; тези; конспект; конспект-схема;
текст лекції.

Лекція включає 3 складові: вступну частину, основну, заключну.

Вступ – це важлива частина лекції, яка стимулює інтерес до Вас та
вашого предмету. Пропонується розглянути такі питання: хто Ви, які
питання збираєтесь запропонувати, чому предмет може бути цікавим, яка
послідовність викладення, коли можна задавати питання.

Основна частина – найбільша частина лекції. Вона включає в себе всі
факти та інформацію, що відосяться до справи. Використовуйте приклади,
питання, засоби візуалізації для того, щоб зробити презентацію
різнобічною та сприйнятною.

Заключення. Задачі цієї частини: просумувати всі основні моменти
лекції і зробити висновки; дати можливість задати питання; дати завдання
для самостійної роботи.

Семінар

Семінар – урок систематизації та закріплення знань. Це вид
навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію навколо
попередньо визначених тем, по яких студенти / учні готують тези виступів
на основі індивідуально виконаних завдань.

( Тема

( Мета: – узагальнити, систематизувати,

– проконтролювати, оцінити знання

( Інформація: необхідна література, матеріали

лекцій

( Форма, метод проведення: – вільна
– реферативна

– змішана

– нетрадиційна

( План заняття

( Дидактичні матеріали: питання, факти, ситуації,

приклади

( Визначення в часі: по кожному елементу заняття

( Вступ (мета, тема, відповіді на питання)

( Дискусія, обговорення

( Підсумки, оцінка, рекомендації

Практичне заняття – вміння та навички використовувати здобуті
знання.

Це вид навчального заняття, на якому викладач організує розгляд
окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формує вміння та
навички їх практичного використання шляхом відповідно сформованих
завдань.

1) Тема

2) Мета: – закріплення знань шляхом активного повторення матеріалу; –
самостійне використання отриманих знань для виконання певних дій;
– встановлення зв’язку теорії з практикою; –
знайомство з методами і засобами науки в її практичному використанні; –
набуття початкових експериментальних навичок; – набуття навичок
самостійного рішення науково-практичних питань.

3) Інформація; 4) Методи проведення; 5) План заняття; 6) Дидактичні
матеріали: – інструкції, вказівки, рекомендації; – задачі, вправи,
документація

Аналіз навчального заняття: 1) де, коли, хто проводить; 2) предмет,
тема, мета; 3) вид заняття та методи роботи; 4) оцінка ефективності
роботи викладача: – володіння матеріалом; – не володіння матеріалом; –
деякі труднощі… 5) оцінка ефективності роботи групи навчання; 6) які
труднощі виникли, як вдалося їх подолати; 7) задачі,
висновки, поради.

13. Нетрадиційні методи навчання економічним наукам.

Форми організації навчання Методи навчання

Методичні прийоми

Визначають як організувати дидактичну роботу з врахуванням того:

– хто – де

– коли

– з якою метою навчається Визначають як необхідно вчити в даних умовах

Елементи, складові метода

Наприклад:

– порівняння

– узагальнення

– висування гіпотез

– пошук аналогів

Метод навчання: Засіб досягнення мети; Шлях від незнання до знання;
Засіб взаємодії викладача і учня з метою засвоєння змісту.

Китай: “1000 викладачів – 1000 методів пізнання”.

Вибір методу залежить від: Особливостей предмету; Аудиторія; Зміст, цілі
навчання; Викладач і досвід, бажання, кваліфікація.

Класифікація методів

І. В залежності від джерел знань:

Словесні

– розповідь

– лекція

– бесіда

– дискусія

Наочні

– демонстрація

– ілюстрація

– спостереження

Практичні

– розрахунки

– виміри

ІІ. В залежності від характеру пізнавальної діяльності

Методи викладання

–пояснювальний

–інформаційно-повідомляючий

–інструкційно-практичний

–спонукальний

–проблемний

Методи учіння

–репродуктивний

–практичний

–пошуковий

–частково-пошуковий

–дослідницький

Унікальні педагогічні методи:

1. Технології творчості – Ю.П. Азаров

2. Оптимізації навчання – Ю.К.Чабанський

3. Програмного навчання – Б.Ф.Скінер, Н.Краун

4. Проблемного навчання – А.М.Катюш кін, І.Я.Лернер

5. Поетапного формування розумових дій – Гальперін

6. Ефективного досягнення навчальних результатів –

В.Ф.Шаталов

7. Формування навчально-пізнавальних структур –

Ш.Амонашвілі

8. Діалогу культур – В.С.Біблер

9. Формування навчальної діяльності – В.В.Репкін

10. Комп’ютерної технології – І.П.Підласий

Нові технології навчання.

В останній час педагогічні технології надзвичайно розповсюджені.

Технологія – (грец. “знання про майстерність”) у педагогічній
літературі не існує єдиного визначення “педагогічна технологія”.
Розглянемо деякі: Упорядкована система дій, виконання яких призводить до
досягнення поставленої мети; Конструювання навчального процесу з
гарантованим досягненням мети; Педагогічна техніка; Сукупність
навчальних ситуацій, у яких реалізується педагогічна система; Технічні і
технологічні питання дидактики.

У сучасних умовах існує велика кількість індивідуальних технологій
(оригінальних) навчання. Серед них: модульна система навчання, яка тісно
пов’язана з рейтинговою системою оцінки успішності навчання.

Модульна система передбачає розбивку предмета на окремі блоки –
модулі.

Модуль – це закінчений блок інформації (функціонально завершена
частина навчального матеріалу). На вивчення модуля відводиться певне
число занять і передбачаються різні види звітності (які оцінюються в
балах): Знання теорії; Вирішення типових задач; Розв’язання
індивідуальних завдань; Творчі завдання (нестандартні, більш складні).

Основна мета впровадження цієї системи: ритмічна систематична
робота, яка перевіряється систематично протягом всієї роботи (за рахунок
поточного контролю), а отже, відпадає потреба у підсумкових видах
контролю.

Крім цього, модульна система навчання використовується як принципово
новий підхід до організації навчання.

Ще основна мета модульної системи – це змінити роль викладача і учня
в навчальному процесі. Викладач з носія інформації перетворюється в
консультанта, а навчається студент/учень модульною програмою, яка
включає в себе: Основну інформацію по даній темі; Визначення мети цієї
теми; Збірник вправ, завдань по даній темі; Інформацію у вигляді порад.

Кількість лекцій дуже мала і носить установчий характер. На
консультаціях та залікових заняття зустрічаються студент з викладачем.

16. Структурно-логічні схеми в економічних науках, їх функції та види.

«Знание некоторых принципов с успехом компенсирует незнание некоторых
фактов».

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

o

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

>*

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

>*

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

kdTH

??????

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

????hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

hEU

aJ/ Одним з принципів навчання є принцип наочності. Ефективність
засвоєння матеріалу збільшується якщо ми його і слухаємо (чуємо) і
бачимо (20% інформації, якщо тільки чуємо; 30% якщо тільки побачили; 50%
якщо чуємо і бачимо).

Наочність – це принцип навчання, який оснований на демонстрації
конкретних предметів, явищ, процесів або їх образних відображень.

Види засобів наочності: Натуральні або природні (рослинні, мінерали,
хімічні реакції); Художньо-образотворчі (малюнки, картини, діафільми);
Символічні (схеми, графіки, таблиці, діаграми).

Наочні засоби: Підтвердженням; Доказом; Конкретизацією словесних
повідомлень.

Функції наочності (в залежності від дидактичних цілей): 1) джерело
нових знань – уявлення про об’єкти, явища, події; 2) ілюстрація, яка є
опорою теоретичних положень; 3) засіб розвитку мислення, який розвиває
увагу, спостережливість, уяву, абстрактне мислення; 4) засіб для
самостійної пізнавальної діяльності; 5) засіб повторення, узагальнення,
систематизації; 6) засіб інструктажу; 7) засіб контролю.

Види наочних посібників, які використовуються при вивченні
економічних наук:

Схеми: моделі, центричні, порівняння, структурно-логічні

Таблиці: словесні, умовно-цифрові,

Діаграми: секторно-кругові, квадратні, гістограми

Графіки

Математичні моделі

Роздатковий матеріал: плани занять, тексти, визначення, цитати,
ілюстрації.

Специфіка економічних знань та їх вплив на вибір наочних засобів

Особливості ЕЗ

Абстрактний характер фундаментальних ек. категорій, законів.

Логічний зв’язок, взаємозалежність ек. категорій і понять (від простого
до складного).

Кількісна хар-тика конкретних ек. явищ в динамиці.

Насиченість специфічними термінами.

Наявність формул, розрахунків.

Формування ек. мислення.

Інтегрованість ек. знань.

((

((

((

((

((

((

(( Наочні засоби

Умовно-схематичні, наочні посібники

.

Структурно-логічні схеми.

Діаграми, таблиці.

Схеми-моделі понять.

Графіки, таблиці, діаграми.

Ілюстрації, карикатури, малюнки.

7. Між предметні структурно-логічні схеми.

Структурування навчального матеріалу: процес виявлення
логіко-смислової структури навчального матеріалу з метою поглиблення
знань і розвитку мислення.

Структурно-логічна схема – графічне зображення системи
логіко-дидактичних зв’язків між елементами навчального матеріалу з
вказуванням напрямку взаємозв’язку.

Оформлення

СЛС

Види СЛС:

СЛС між предметних зв’язків.

СЛС навчального предмету.

СЛС навчальної теми.

СЛС вивчення окремих питань теми.

СЛС понятійного апарату (категорій, питань).

Як розробити наочні посібники:

1) створити ситуації, які вимагають певних знань в формі схематичних
зображень; 2)встановити взаємозв’язок між явищами та процесами, які
вивчаються (в схемі чи таблиці). Він може мати вигляд: – причини і
наслідки; – порівняння; – розділ загального на складові
частини; – виділення основного та другорядного.

1 . Суть та види активних методів навчання.

Серед багатьох методів активізації навчання можна виділити групу
методів, для яких характерним є не лише передача знань, а і розвиток
пізнавальної діяльності, активізація творчої основи в навчанні.

Головна мета цих методів – навчати не лише пам’яттю, але і думками.

Людина засвоює:

20% – того, що чує

30% -того, що бачить

50% – того, що чує і бачить

70% – того, що сам розповідає

90% – коли сам приймає участь в інформації.

Застосування методів активізації в навчанні дає змогу реалізувати
такі принципи концепції викладання: 1) Проблемність; 2)
Узгодженість та системність цілям навчання; 3) Орієнтованість на наявний
досвід слухачів; 4) Націленість на самонавчання; 5) Професійна
орієнтованість; 6) Зворотній зв’язок.

Класифікація активізацій них методів навчання:

1. Метод випадків.

2. Метод ситуацій.

3. Метод дискусій: пов’язані з поясненням матеріалу, круглого столу,
мозковий штурм, загальні дискусії.

4. Дидактичні ігри: симуляційні, управлінські, психологічні.

Мета використання цих методів: активізація сприйняття; активізація
діяльності; формування соціального досвіду у процесі навчання;
формування рис особистості, їх розвиток, що дає підстави – виявити
лідерів, використати індивідуальний підхід для диференціації роботи.

Інтеріори-зація

– формування внутрішніх структур психіки через засвоєння структур
зовнішньої соціальної діяльності.

Чим відрізняється проблемне навчання від продуктивного
(пояснювально-ілюстративного, пояснювально-інформаційного).

2. Проблемне навчання, його зміст. Проблемні питання і завдання з
економіки.

Репродуктивне

Проблемне

1.Засіб отримання знань

Запам’ятовування готових знань, висновків, їх утримування в пам’яті.

Інформація ( Пам’ять ( Повторення

Знання отримуються як результат розумової діяльності.

Проблема ( Вирішення ( Знання

2. Тип мислення

репродуктивний

самостійний, творчий

3. Характер отриманої інформації

засвоєння готових знань

готові знання + навички пізнавальної діяльності (знати все неможливо)

4. Мотиви навчання

часто внутрішній пізнавальний інтерес до навчання

розвиток інтересу до навчання

5. Результат

знання

знання, уміння, навички

Проблемне навчання

– така організація навчання в основі якого лежить створення в
навчальному процесі проблемних ситуацій, виділення і вирушення проблем.

Навчальна проблема має структуру.

Відоме (що містить протиріччя)

Невідоме ?

Умови

Засоби

Вирішення

Навчальна проблема

– це ситуація, при якій виникає пізнавальне протиріччя, інтелектуальні
труднощі і потреби їх розв’язати.

Мета навчальної проблеми

– викликати пізнавальний інтерес до невідомого, активізувати процес
мислення.

Приклади навчальних проблем: Використання навчальної проблеми в курсі
“Основи економічних знань”.

Щоб обгрунтувати необхідність і закономірність переходу до
інтенсивного економічного зростання, необхідність підвищення ПП
сформулюємо навчальну проблему.

Відомо

– для суспільства характерно постійне зростання суспільних потреб, але
це

Протиріччя

– відбувається в умовах обмеженості ресурсів для їх задоволення

Невідоме

– як повинно розвиватись суспільство, що задовольнити зростаючі потреби,
підвищити добробут в умовах обмеженості ресурсів?

Засоби вирішення цієї проблеми

– перейти від кількісного нарощування ресурсів до більш якісного їх
використання, а це і передбачає процес інтенсифікації.

Методи проблемного навчання:

1. Метод проблемного викладу матеріалу

(викладач ставить проблему ( сам її вирішує під час розповіді)

2. Частково-пошуковий:

Викладач ставить проблему ( Частину сам розкриває ( Частину учень сам
(дома чи на семінарі)

3. Евристичний:

Викладач під час розповіді повільно підводить учня до засобу вирішення
проблеми

4. Пошуковий:

Викладач ставить проблему, яка не має ще конкретного вирішення в теорії,
учень – пропонує свій варіант її вирішення

13. Дидактичні ігри та їх використання при вивченні економічних
предметів.

Важливе місце у вивченні економічних наук посідають застосування такого
методу як дидактичні ігри.

Протягом життя, як вважають психологи, людина грає певні соціальні ролі
(близько 100 ролей), які зумовлені суспільством. Це ролі – працівника,
власника, господаря, батьків. В дитинстві гра є основним видом людської
діяльності, за допомогою якої формується світогляд, її розуміння
оточуючого світу.

“Гра – це вид людської діяльності”.
(А.М.Леонтьєв)

Серед дидактичних ігор велику роль відіграють ділові ігри, які є
одним з найбільш використовуваних, але вимагають детальної підготовки
методичного забезпечення.

Історія застосування ділових ігор (економічних ігор):

ХVІ – ХVІІ ст. – спортивні, салонні ігри, шахи.

ХVІІІ – ХІХ ст. – воєнні шахи, – військово-політичні ігри.

1912р. – У Великобританії: програвання економічної ситуації на ринку з
метою запобігання циклічних коливань.

1932р. – СРСР, вперше застосування ігор в господарській галузі “Пуск
цеха”.

1955р. – США перша машинна гра, яка імітувала постачання баз ВП.

1957р. – США вперше застосували термін “ділова гра” в розробці “Імітація
рішень у вищому управлінському рівні”.

Ділова (економічна) гра – це метод імітації прийняття управлінських
рішень в різноманітних ситуаціях, шляхом гри за правилами, які
приймаються самими учасниками гри.

Основні атрибути ділової гри є: 1) гра імітує той чи інший аспект ціле
направленої людської діяльності; 2) учасники гри можуть отримувати певні
функціональні ролі, які визначають різницю їх інтересів і мотиви,
стимули в ігрі; 3) ігрові дії регламентуються системою правил;
4) у діловій грі трансформуються просторово-часові
характеристики тієї діяльності, яку ми моделюємо, носить умовний
характер.

Ділові ігри можуть використовуватись: для навчання; для діагностики
індивідуальних особливостей тих, хто бере участь; для організації
процесу прийняття рішень; у дослідницьких цілях.

Дана форма організації навчального процесу знімає протиріччя між
абстрактним характером навчального предмету і реальним характером
професійної діяльності. Ця форма організації навчання відповідає логіці
діяльності, включає моменти соціальної взаємодії, готує до професійного
спілкування; сприяє максимальному включенню всіх навчаючих; вона
насичена зворотнім зв’язком викладача і учня, в ній реалізується вся
особистість.

Досвід, що отримується під час гри може бути навіть більш
продуктивним порівняно з досвідом, отриманим у професійній діяльності.
Навіть, незважаючи на те, що це ігрова ситуація, вона допомагає
створювати нові варіанти рішення конкретних проблем, і може
використовуватись як експеримент з метою перевірки гіпотези.

Для визначення результативності гри можна використовувати наступні
параметри: загальна активність гри; інтелектуальна активність; емоційна
напруга; особливості групової динаміки (лідерство, прийняття рішень);
міра ініціативності і реальний вклад кожного.

Ділова гра “Книжкова фабрика”

Окрім ділових ігор при вивченні економічних знань широко застосовують
і рольові ігри, характерною рисою яких є чіткий розподіл на
функціональні ролі в ході якої відбувається їх взаємодія.

Прикладом рольової гри може бути рольова гра “конкретизація
фахівців”.

Ауди-торія – студенти коледжу

Пред-мет – економічна теорія

Тема – власність та її роль в соціально-економічних процесах

Мета – поглибити та застосувати знання цієї теми, використовуючи
міжпредметні зв’язки та творчу самостійну роботу студентів

Підго-товка 1) розподіл групи на функціональні ролі (юристи,
економісти, соціологи, психологи); 2) завдання для учасників
гри: повторити матеріал теми; підготувати питання для обговорення;
завдання по рольовим групам (соціологи – опрацювати самост. літературу і
дати аналіз соціальних наслідків процесу приватизації, роздержавлення
для економіки України; психологи – проводили анкету серед своїх
однокурсників, щоб скласти психологічний портрет людини-власника).

Хід гри – дискусія, обговорення проблем даної теми

Обговорення, висновки та оцінка роботи.

Позитив: 1) після цього обговорення студенти отримали
різностороннє глибоке уявлення про поняття “власність”; 2) велика доля
творчої самостійної роботи; 3) вміння колективного обговорення
проблеми.

Переваги ігрових методів: знімаються протиріччя між абстрактним
характером навчального предмету і реальним характером професійної
діяльності; відповідає логіці діяльності, включає моменти соціальної
взаємодії, готує до професійного спілкування; вони більш насичені
зворотнім зв’язком з боку учнів; досвід, отриманий у грі може бути більш
продуктивним, ніж отриманий в професійній діяльності, так як ці ігри
можуть використовуватись для створення нових варіантів рішень;
дозволяють отримати уяву про стратегію управління; з’ясувати особливості
поведінки людей в економічних системах, виявити індивідуальні
особливості учасників, тощо.

“Кейс-метод”

При вивченні предметів пов’язаних з управлінською діяльністю доцільно
застосовувати метод – “аналіз конкретних ситуацій” (Case method).

Метод, який наближає процес навчання до процесу реальної практичної
діяльності спеціалістів.

Передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій,
складних конфліктних випадків, проблемних ситуацій в процесі вивчення
навчального матеріалу.

Основа методології навчання в Гарвардській школі бізнесу з 1908р.
(досвід має більше значення ніж наукові методи).

Переваги: 1) розвиває навички ідентифікації управлінських проблем,
систематизації і аналізу викладених фактів та розробки альтернатив
рішення; 2) розвиває творче, аналітичне мислення; 3) є
можливість вчителя не тільки у викладача, а й один у одного.

Проблеми застосування: студенти недостатньо активні; студенти занадто
активні; була хороша дискусія, після якої нічого не залишилось в голові.

Аналіз економічних (конкретних) ситуацій

Аналіз економічних ситуацій включає:

1.Формулювання проблеми

2.Визначення характеру проблеми

Типи проблем:

– аналітичні або причинні ( Чому?

– Синтетичні або проблеми засобів, мір ( Як?

– Проблеми вибору ( Яким засобом найкраще?

“Розумний завжди знайде вихід із складної ситуації, а мудрий в неї
ніколи не потрапить”.

Дуже схожий до методу конкретних ситуацій – метод інциденту або
випадку. Відмінність полягає в тому, що Кейс-метод розглядає ситуацію
більш детально (20 – 100 стор.) і потребує додаткової роботи. А метод
інциденту включає опис деякої сторони, випадку (1 стор.).

Малі групи (5-6 студентів).

Це так звані групи психологічного комфорту, де кожен учасник відіграє
свою особливу роль і певними якостями доповнюють інших; Дають можливість
структурувати практично-семінарські заняття за формою і змістом; Створює
можливість участі кожного студента у роботі за темою заняття; Забезпечує
формування особистісних якостей та досвіду соціального спілкування.

Основа цього процесу – явище інтеріоризації – формування внутрішніх
структур психіки під впливом факторів середовища.

Тому така тенденція ( як студент проявляє себе в роботі МГ, так він
буде діяти в професійному середовищі.

Організація роботи малих груп.

І. Підготовка: Об’єднання у невеликі групи за власними принципами і
перевагами; Встановлення комунікативних зв’язків; Чітке визначення цілей
і завдань роботи;

ІІ. Експертний: Подання інформації так, щоб кожен учасник мав змогу
індивідуального ознайомлення; Відводиться певний час для ознайомлення з
інформацією, її первинного осмислення; Завдання ставиться таким чином,
щоб отримати конкретний матеріалізований результат роботи (у вигляді
проекту).

ІІІ. Інформаційний – уточнення інформації.

IV. Внутрігрупове обговорення.

V. Реалізація: Що отримали? Хто презентує? Як представити?

VІ. Підсумки – враження.

Дискусія.

– дослідження, колективне обговорення спірного питання з метою його
вирішення.

Мета: виявити відмінності в розумінні питання і в суперечці
встановити істину, прийти до спільної точки зору.

Завдання: Поглибити знання; Виявити заплутані питання; Вміння
аргументувати; Вислуховувати опонентів; Розвивати культуру обговорення.

І підготовка

– Вибір теми

– Визначення мети

– Розробка питань (ключових)

– Підготовка учасників

– організація ІІ Хід

– питання

– виступи (письмові, усні, ілюстровані)

– обговорення

ІІІ підсумки

Дискусії є: керовані і вільні.

Мозковий штурм (атака) – це групова форма активізації, сучасна методика
організації творчого колективного вирішення конкретної проблеми, пошуки
альтернативних варіантів.

Метод дуже поширений у реальній підприємницькій діяльності. Суть
методу: для обговорення конкретної проблеми група ділиться на:

Генераторів ідей та критиків

Діючі особи:

Клієнт – викладає проблему і вимоги;

Штовхач – адміністратор;

Ідеологи – генератори ідей;

Спеціалісти – знавці тонкощів;

Профани – виконавці – каталізатори.

Стадії мозкового штурму:

– виклад проблеми (клієнт)

– виклад ідей (вся група)

– вибір ідеї (клієнт)

– розвиток рішень (група)

“Карта ідей”

Мета: визначити, в якій сфері бізнесу і яким чином може проявити себе
клієнт.

1) Складаємо таблицю “Що може клієнт”.

Знання, досвід Захоплення, хоббі

– Знає економіку (ЕЗ)

– Комп’ютер

– Іноземна мова – Спорт

– Музика

– В’язання

2) Що вибрати? Наприклад, музика, спорт

3) Чим можна зайнятися у цій сфері.

Як використати своє захоплення у виробництві? Де найбільше можливостей?

14. Контроль як складова частина управлінської діяльності.

Теорія менеджменту виділяє наступні функції управління: Планування;
Організація; Мотивація; Контроль.

Методика організації самостійної роботи при вивченні ек. наук.

Самостійна робота

– це різновид пізнавальної діяльності, форма організації навчання
направлена на:

Самостійна робота характерна для всіх форм учбової роботи:

1) на лекціях:

– проблемні питання,

– питання для зворотнього зв’язку;

2) на семінарах:

– реферативні, – фіксовані виступи

– СР в малих групах

– дискусії, – тести

3) на практичних:

– виконання задача, вправ, завдань

– робота з документами

Форми організації СР (позаурочні):

1. Опрацювання літератури за списком рекомендованим викладачем.

2. Опрацювання літератури, написання конспекту чи розширеного
плану-відповіді по даному питанню.

3. Написання рефератів.

4. Підготовка фіксованих доповідей.

5. Виконання задача-завдань.

Завдання

Завдання можуть бути: доведіть…, поясність…, погоджуєтесь Ви…,
Ваша думка…, прокоментуйте…, закінчіть фразу…

Робота з книгою

3. Дидактичні ігри та їх використання при вивченні економічних
предметів.

4. Інші види та методи активізації навчальної діяльності.

Методика використання різних форм контролю ек. знань.

Теорія менеджменту виділяє слідуючи функції управ-ня:

І І
І

Планування Організація Мотивація

Умова ефективного управління

– розвиток людей – працівників

(

Розвиток – передбачає процес навчання

(

Процес оцінки – важлива складова навчання

– підтримання дисципліни і відповідальності

– допомога іншим вирішувати проблему,

бачити свої можливості.

Контроль = Консультування

Шкала вмінь

Допомагає

вирішити

проблему__

_

__

___

____

_____

______

_______

Допомагає

знайти рішення

Контроль навчальної діяльності.

Основна задача контролю виявити рівень вірності, глибину і дійовість,
обсяг засвоєних знань

отримати інформацію про характер пізнавальної діяльності

пр рівень самостійності і активності учнів в навчальному процесі

визначення методів, форм, засобів навчання

Педагогічні вимоги до контролю: 1) об’єктивність; 2)
індивідуальний характер контролю; 3) систематичність, регулярність; 4)
гласність; 5) всебічність; 6)
різноманітність форм контролю; 7) етичність; 8) єдність вимог тих, хто
здійснює контроль; 9) диференційованість перевірки.

Види контролю успішності навчання:

1) попередній (перед вивченням теми);

2) поточний (на кожному уроці);

3) періодичний (тематичний);

4) підсумковий (залік, екзамен).

Методи контролю знань та вмінь:

1) усне або комбіноване опитування;

2) перевірка на основі письмових, практичних робіт;

3) програмований, стандартизований;

4) тестова перевірка.

1) це міра якості засвоєння знань,
умінь, навичок; 2) Обсяг знань (знає весь матеріал, окремі частини,
факти); 3) Глибина знань (виділяє основне, робить висновки, узагальнює);
4) Міцність засвоєння; 5) Рівень засвоєння (репродуктивний,
реконструктивний, творчий); 6) Вміння виражати знання (термінологія,
культура мови)

Тестовий контроль економічних знань та його особливості.

Одним із видів контролю може бути використання тестових завдань.
Традиційна система оцінки знань має суб’єктивний характер, що позбавляє
учня / студента стимула до індивідуальної творчості, самостійності,
самооцінки, ініціативи. Крім того викладач є єдиним експертом при
оцінці, що значно ускладнює цю роботу. Всесвітній досвід орієнтує на
об’єктивний контроль у вигляді рівневих тестів.

Test – випробування, іспит, мірило, критерії.

Вимоги до тестів: 1) адекватність (валідність) – точна відповідність
завдань еталонним вимогам знань. Адекватним вважається такий тест, для
розв’язання якого є достатнім раніше вивчений матеріал; 2) визначеність
(загальне розуміння) – передбачає побудову тестів таким чином, щоб
студент розумів, які знання і вміння він повинен показати і в якому
обсязі; 3) простота – вимагає обмежити завдання тестів постановками
простих однозначних питань; 4) однозначність – означає розробку
викладачем певної послідовності і об’єму виконання тесту; 5) надійність
– можливість виключити вгадування.

Техніка складання тестів:

/

Тести І рівня –

\ тести пізнавання

тести розпізнавання

тести класифікації

це тести на рівні знайомства з вивченим матеріалом (найпростіші)

1 – достатньо відповіді “так” чи “ні”

2 – передбачають використання схем, формул, графіків, малюнків – треба
їх назвати

3 – включають кілька блоків: поняття, графіки, малюнки – поряд іде
назва, визначення, далі – є визначення понять (треба переставити
місцями):

блок теоретичних понять – блок їх визначень

/

Тести ІІ рівня –

\ тести підставки

тести відтворення

тести типових задач

тести для контролю засвоєння на рівні репродукції (основа є пам’ять): 1
– передбачає навмисно пропущені фрази, слова, формули, інше. 2 – це
завдання для самостійного формування певних понять. 3 – на основі
передбачає завдання, для виконання якого необхідно використовувати
формулу.

Тести ІІІ рівня – евристичні тести – передбачають вміння розв’язувати
нестандартні, нетипові завдання, на які немає алгоритму, для самостійної
роботи.

Нові технології контролю та проблеми їх впровадження.

Перехід на багатоступеневу систему підготовки спеціалістів вимагає
вибирати такі методи і засоби навчання, які б були орієнтовані на
розвиток здібностей студентів, формування навичок самостійного
оволодіння і застосування знань.

Для цього необхідно не лише вдосконалювати методи і форми навчання, але
й шукати нові більш досконалі технології контролю навчальної діяльності.

Одним з варіантів розв’язання цієї проблеми є перехід до рейтингової
системи оцінки успішності навчання. Головною перевагою цієї системи є
систематичність контролю, що підвищує рівень його об’єктивності,
стимулює студентів до систематичної роботи, дозволяє об’єктивно оцінити
індивідуальні знання студентів, уникнути випадковості в оцінці.

Корекції і контроль

Комбіновані

Бесіди

Тип V

Використання знань на практиці

Тип ІV

Лекції

Систематизація, розширення знань

Тип ІІІ

Тип ІІ

Навчальне заняття.

Вивчення нового матеріалу

Тип І

Практична робота

Самостійна робота

Виконання індивідуаль-них завдань

Навчальні заняття

Принципи

– науковості

– доступності

– наочності

– зв’язок теорії з практикою

– сис-тичності

– системності

– міцності знань

– оперативності знань

Методи:

організаційні форми навчання

Функції:

– освітня

– виховна

– розвиваюча

Зміст

передача досвіду набутого суспільством

Мета

формування світогляду, розвиток здібностей людини

Принципи

науковості

доступності

наочності

зв’язок теорії з практикою

систематичності

системності

міцності знань

оперативності знань

Спеціально організована пізнавальна діяльність

економічні реформи

структурні зміни

НТП

Зовнішні

змінні

Як

Треба знати:

– вчитися самому

– вчити підлеглих

Як

Як

Треба знати:

– навчати

Вивчення дидактики =

(поєднання двох

спеціальностей)

Менеджер

Керівник

Економіст

Викладач

+ можливість про- фесійно займатися іншими видами діяльності

Вузька спеціалізація не ефективна

Проблема адаптації

В процесі професійної діяльності (ротація кадрів, підвищення
кваліфікації)

Навчальні заклади:

– школи

– коледжі

– університети

Реалізує:

– менеджер

– керівник

– самоосвіта

Реалізує:

– викладач

– самонавчання

Розвиток людини

Функції

Функції

Управління

Навчання

– базуються з одного боку на національних традиціях, а з іншого – на
спеціальних знаннях та вміннях

– відображає економічні зв’язки та відносини між суспільними,
виробничими та особистісними суб’єктами

– спрямована на підвищення свого добробуту

Магістратура після вузівська підготовка

створюються умови для економічної освіти менеджерів вищої кваліфікації

Вузи,

Університети

надається економічна освіта тим, хто зробить підприємництво сферою своєї
професійної діяльності

формується підприємець для ринкових відносин

Спеціальна економічна освіта

Загальноосвітня школа

Ек. мислення, ек. свідомість

Ек-не вихо-вання

– процес, який направлений на формування особис-тості, необхідних для
участі в практичній ек. діяльності

Вміння та навички господ-вання

Рівень екон-них знань

Джерела

закладається база економічних знань, мислення, поведінки.

Е

к

о

н

н

а

к

у

л

ь

т

у

р

а

Соціально-ек. досвід,

традиції

Ек-на освіта

– процес, направ-лений на форму-вання ек-них ЗУН господ-вання, засвоєння
досвіду соціально-ек. дійсності

Конференції

Семінари

Викорис-тання всіх видів

Практи-куми

Розповіді

Екскурсії

Залік

Ділові ігри

Контрольна

Диспути

Заліково-практичні

Лабораторні

Методология презентации

Внешний вид

– поза

– одежда

– мимика и жесты

– контакт глаз

– методы,

– приёмы,

– принципы

– техника

Успех лекции

Личностные характеристики

Манеры поведения

– эрудиция

– общая культура

– профессионализм

– темперамент

– чувство юмора

– переанализиро-

ваность

– гибкость

– раскованность

– уверенность

– позитивный настрой

Методологія презентації

– четкость речи

– интонация (паузы, ударения)

– правильность речи

П

і

д

г

о

т

о

в

к

а

Х

і

д

Графічне зображення

круги, лінії письмові і

зв’язки, тощо + цифрові надписи

+

Методичні пояснювальні тексти

Штучні

– є продукт істо-рикної творчості багатьох поколінь

Ігри

Природні

– це вид активної діяльності, в процесі якої розвивається апарат
орієнтації людини в просторі, часі, в суспільстві.

– це продуктивна творча діяльність, засіб теоретичної експериментальної
підготовки, мислення до практичної роботи

дітей та тварин

Неакадемічні

Академічні Дидактичні (навчальні)

Інші (комп’ютерні)

Спор-тивні

Азартні

Неімітаційні

– імітується якась реальність, вивчає мий процес

Імітаційні

Кросворди, Ребуси

Символ-льні

Використовують принципи, властивості предмету

1) Сюжетні

– рольові

– конструктивні

– ділові

2) Імітаційні вправи

3) Аналіз конкретних ситуацій (кейс-метод)

ігри

Вимірювання дійсності

Порівняння досягнутого зі стандартом

Контроль включає:

спорт

Комп’ютер

Посередник

(продюсер, режисер…..)

Послуги

(навчати музиці, шоу-мен…..)

музика

Виробництво

(нові струни, новий медіатр…..)

Складається карта ідей

Генератори ідей

і

критики

Знати

– проблему

–склад учасників

– літературу

–методику проведення дискусії

Вміти

– Включати, залучати слухачів

– Керувати дискусією

– Не відходити від головного

– Поглиблювати проблему

– Слухати виступи

– Аналізувати

– Узагальнювати

– Робити висновки

– Поважати іншу точку зору

– Роз’яснювати заплутані питання

Мати

– свою власну точку зору

– добру пам’ять

– авторитет

– педагогічний такт

Керівник дискусії повинен

П

і

д

г

о

т

о

в

ч

и

й

ІІ етап Хід гри

– Поділяємо клас на

групи

– Пояснюємо ціль,

умови роботи

– Визначаємо

декілька періодів

(змінюючи умови)

– Контролюючи час

проводимо гру

ІІІ етап

— Підсумок

— Обговорення

— Аналіз роботи

учасників

— Оцінка роботи

І етап

– Організація

(матеріальне

забезпечення)

– Визначення цілі,

задач

– Теоретична

підготовка

(повторити, вивчити)

– Розробка сценарію

Встановлення стандартів

Інтерпретація (оцінка, відмітка)

Аудиторська

Завдання – дії:

(

Результат:

відповідь

– вправи

– питання

– задачі

Завдання – продукти:

(

Результат:

тексти

– доповідь

– реферат

– огляд

– звіт

– конспект

– проект

І. План – простий

– складний

– тези

– переклади

– цитати

– графічні записи (СЛС, таблиці)

– анотації

– коментарі

словник термінів, понять

ІІ. Конспект

– лекція

– реферати

– доповідь

– звіт

– курсова робота

– дипломна робота

– кросворди, ребуси

Контроль

Встановлення стандартів

Інтерпретація за відмітками

Порівняння досягнутого зі стандартом

Вимірювання діяльності

Слухати – дати можливість висловитись

Уточнювати – пересвідчитись, що ви

розумієте

Підводити підсумки – бачити все в цілому

Перевіряти – задавати питання

Визначити – визначити проблему і дати їй

назву

Розібрати варіанти – оцінити різні способи

вирішення проблеми

Рекомендувати – прийти до висновку і

запропонувати

Вказувати – сказати, що треба робити

Критерії оцінки:

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020