.

Інвестування (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
20 21344
Скачать документ

Інвестування

Взаємозв’язок між інвестуванням і фінансовими рішеннями.

Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності
будь-якої організації, що динамічно розвивається, керівництво якої
віддає перевагу рентабельності з позиції довгострокової, а не
короткострокової перспективи. Інвестиції у виробництво і ринки збуту
забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми, створюючи умови
для підвищення якості продукції, зниження витрат, збільшення обсягів
продажу. Інвестиції вирішують тактичні і головним чином стратегічні
задачі фірми.

Інвестиційний менеджер вирішує одну з таких проблем як скільки має
інвестувати фірма та в які види активів? Відповіддю на це питання є
інвестиційне рішення фірми.

Інвестиційне рішення (або рішення про планування довгострокових
вкладень) – рішення, пов’язане з придбанням активів з метою виробництва
товарів і надання послуг, що задовольняють потреби споживачів.

Критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість: будь-яке
рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх
заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в
результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за
пов’язані з ними витрати, – активи, що збільшують вартість.

Прийняття інвестиційних рішень ускладнюється різноманітними факторами:
вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, різноманітність
можливих проектів, обмеженість фінансових ресурсів для інвестування,
ризик, пов’язаний з прийняттям того чи іншого рішення і т. д.

Так, наприклад, коли ведеться про заміну виробничих потужностей, рішення
може бути прийнято достатньо легко, так як керівництво фірми розуміє ,
в якому обсягу і з якими характеристиками необхідні нові основні засоби.
Задача ускладнюється, коли йдеться про інвестиції, пов’язані з
розширенням основної діяльності, так як необхідно врахувати ряд нових
факторів.

Досить важливим є питання про розмір передбачуваних інвестицій. Крім
того в багатьох фірмах спостерігається практика диференціації права
прийняття інвест.рішень щодо того чи іншого керівника, який може
приймати самостійні рішення.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли мається ряд
альтернативних чи взаємно незалежних проектів.

Також часто рішення приймаються інтуїтивно. Помилковий прогноз по
відношенню доцільності купівлі того чи іншого обсягу активів може
визвати негативні наслідки 2 типів: помилка в інвестуванні в сторону
заниження призведе до неотримання можливого доходу; зайве інвестування
може призвести до неповного завантаження потужностей.

Реальні активи, їх визначення та класифікація.

Процес створення б-я товарів чи послуг передбачає використання засобів
виробництва – будь то молоток, комп’ютер, виробниче приміщення або
технологічна лінія. Засоби виробництва, що використовуються на протязі
певного проміжку часу, поєднуються в поняття капітал. Під капіталом
можна розуміти вартість, що інвестується в той чи інший об’єкт. Між
інвестиціями і капіталом існує взаємозв’язок, де інвестиції виступають
похідною потоку, а капітал – похідною запасу.

Початок нового виробництва неможливий без створення нового капіталу, так
як продовження виробничого процесу потребує затрат на відтворенням і
оновленням капіталу, пов’язаних з фізичним зносом або моральним
старінням виробництва. Будь-які витрати на створення нового чи
відтворення існуючого капіталу – це реальні інвестиції.

Для діяльності сучасної компанії необхідна безліч різноманітних реальних
активів. Багато з них, н-д, машини, заводи, офіси, земля, будівлі,
верстати є матеріальними активами.; інші – технології, торгові марки,
патенти, ноу-хау, – нематеріальними. До реальних інвестицій можна
віднести не тільки витрати, пов’язані з виробництвом, але, н-д,
будівництво будинку, придбання автомобілю, предметів мистецтва або
колекційних вин.

Реальні інвестиції – це вкладення у виробничий капітал( основний та
оборотний), спрямовані на приріст основних фондів та
матеріально-технічних запасів, тобто вкладання в нове будівництво,
реконструкцію, розширення, технічне переозброєння та підтримку
виробництва.

Реальні інвестиції поділяються на чисті(розширення) та
валові(оновлення).

3.Фінансові активи їх визначення та класифікація.

Для здійснення інвестицій необхідні кошти. Особа, що здійснює реальні
інвестиції, може використовувати власні кошти або запозичити у будь-кого
іншого із зобов’язанням повернення через певний проміжок часу з (
можливо) деякою винагородою. Винагорода зверх суми боргу є стимулом для
особи, що надає в користування свої ресурси, і їх також можна розглядати
як інвестиції(кошти видаються в обмін на зобов’язання повернення).

Вкладання коштів в обмін на тим або іншим чином укладені зобов’язання –
являють собою фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції – вкладення
коштів у фінансові інструменти власності та боргові фінансові
інструменти з метою отримання прибутку або доходу.

Щоб отримати необхідні кошти, компанії продають ЦП або фінансові активи
(акціонерний капітал, облігації, кредити банків, орендні зобов’язання,
короткострокові ЦП або депозити), які володіють вартістю, так як дають
право на реальні активи фірми.

За законом України “ Про ЦП і фондову біржу” всі ЦП поділяються на 2
осн. групи: *корпоративні ЦП або ЦП власності .Вони засвідчують участь
власника в капіталі АТ, дають право співволодіння підприємством, участі
в управлінні ним, право на отримання доходу у вигляді дивіденду ,як
правило, щорічного. Це акції приватних підприємств, банків, страхових
компаній.

* боргові ЦП. Вони не є свідоцтвом власності, а є підтвердженням різного
типу боргових зобов’язань емітента перед власником ЦП, надають право на
отримання фіксованого доходу у вигляді % та права повернення основної
суми боргу у визначений термін. Це державні облігації, корпоративні
облігації, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній,
ощадні(депозитні) сертифікати банків, векселі.

Значення фінансового ринку в тому, що з його допомогою найважливіший
ресурс розвитку економіки- заощадження суспільства – направляються на
створення нового капіталу – тобто на розширення виробничих потужностей
і, в кінцевому результаті – підвищення суспільного добробуту.

4. Головні проблеми інвестування.

Інвестиційний менеджер вирішує проблеми:

1.Яку суму коштів має інвестувати фірма та в які види активів?

2.В який спеціальний проект має вкласти кошти фірма?

3.Яку суму коштів необхідно залучити для здійснення фінансування?

4.Яким буде найкраще співвідношення: за рахунок власних та залучених, та
позичених коштів з огляду на загальну вартість фірми?

Відповіддю на деякі з цих питань є інвестиційне рішення фірми, чи
рішення про планування довгострокових вкладень. Відповіддю на інше
питання являє собою рішення про вибір джерела фінансування. Фінансовий
менеджер намагається знайти такі відповіді на ці питання, які б
максимально покращили фінансове становище акціонерів.

Критерієм успіху зазвичай є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує
вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином
добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються
реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, – активи,
що збільшують вартість.

Інвестиційне рішення – рішення, пов’язане з придбанням активів з метою
виробництва товарів і надання послуг, що задовольняють потреби
споживачів.

Таємниця успіху фінансового управління – в збільшенні вартості.

5. Роль інвестиційного менеджера у процесі інвестування.

Інвестиційний менеджер вирішує проблеми:

1.Яку суму коштів має інвестувати фірма та в які види активів?

2.В який спеціальний проект має вкласти кошти фірма?

3.Яку суму коштів необхідно залучити для здійснення фінансування?

4.Яким буде найкраще співвідношення: за рахунок власних та залучених, та
позичених коштів з огляду на загальну вартість фірми?

Якість рішень менеджера визначає рівень процвітання фірми.

За функціями фінансовий менеджер(ФМ) виконує роль посередника між
фінансовими ринками (ринок грошей, ринок капіталу) і фірмами. Фінансовий
менеджер має справу і з операціями компанії, і з ринками капіталів.
Отже, він повинен розуміти, як функціонують ринки капіталів. Грошовий
потік виникає, коли фірма випускає ЦП з метою залучення грошових
коштів(стадія 1). Гроші йдуть на купівлю реальних активів, що
використовуються в діяльності фірми(стадія 2).(Можна собі уявити
діяльність фірми як сукупність реальних активів). Пізніше, якщо фірма
функціонує вдало, реальні активи дають великий приток грошових коштів,
які необхідні для покриття початкових інвестицій(стадія 3). І, нарешті,
грошові кошти чи реінвестуються(стадія 4а), чи повертаються інвесторам,
які придбали ЦП першої емісії(стадія 4б)(безумовно, вибір не
довільний).Наприклад, якщо банк надає фірмі грошовий кредит на стадії 1,
то ці гроші + % повинні бути повернені банку на стадії 4б.

Рішення про джерела фінансування завжди в якійсь мірі відображають
теорію про ринки капіталів. Наприклад, фірма вирішує фінансувати
програму великого розширення за допомогою випуску облігацій. Фінансовий
менеджер повинен розглянути умови випуску і впевнитись, що на облігації
встановлена обґрунтована ціна. Це потребує знань теорії формування ціни
облігації. Крім того, ФМ повинен відповісти на питання, стануть
акціонери більш багатшими чи біднішими, якщо між ними і реальними
активами фірми уклиняться додаткові боргові зобов’язання. Виникає
необхідність знань теорії про вплив позичань корпорації на вартість її
акцій.

Крім того, інвестиційні рішення неможливо приймати без врахування
ринків капіталів. Фірма, яка діє в інтересах своїх акціонерів, повинна
здійснювати інвестиції, які збільшують вартість частки акціонерів в
фірмі. Для цього необхідна теорія вартості звичайних акцій.

Зрозуміти, як працюють ринки капіталів ,- зрозуміти, як оцінюються
фінансові активи.

ФМ повинен враховувати фактори часу і невизначеності. Фірмам часто
надається можливість інвестувати кошти в активи, які не здатні швидко
окупиться і призводять до ризику і фірму , і її акціонерів. Для
здійснення намічених інвестицій може бути необхідним залучення позик,
повне погашення яких може затягнуться на довго. Фірма не може уникнути
такого вибору – хтось повинен вирішувати, чи варті такі можливості
витрат, пов’язаних з їх здійсненням, чи наскільки безпечний тягар
додаткового боргу.

6.Об’єкти інвестиційної діяльності.

За законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються
як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в
об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку або
досягнення соціального ефекту.

Такими інвестиціями є:

( 1.Грошові кошти; 2.Цільові банківські внески; 3.Паї; 4.Акції.

( 1.Рухоме і нерухоме майно; 2.Інші матеріальні цінності.

( 1.Майнові права; 2.Навички; 3.Інші інтелектуальні цінності.

( Сукупність технічних, технологічних, комерційних, інших знань,
оформлених у вигляді технічної документації, але незапатентованих.

( 1.Права користування землею, водою, іншими природними
ресурсами;2.Права користування обладнанням та
устаткуванням(лізинг),будівлями і спорудами(оренда),інші майнові права
та цінності.

Це все – об’єкти інвестиційної діяльності.

Об’єктом вкладання коштів є проект. Кожний інвестиційний проект
незалежно від його складності та обсягу робіт являється об’єктом
управління на протязі всього життєвого циклу.Проект – це програма
вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Інвестиційний проект
припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У
вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно –
правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних
документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування

Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

Всі операції, в результаті яких створюються фінансові активи і пасиви –
утворюють фінансовий ринок.

Разом фінансові ринки створюють механізм, через який фінансовий менеджер
має доступ до широкого спектру джерел інвестування.

Фінансові ресурси – це грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні
інвестора. Частина фінансових ресурсів спрямовується на купівлю засобів
праці, предметів праці, робочої сили, ін.елементів вир-ва. Ця частина
називається капітал.

Головне джерело інвестицій – національний доход, за його рахунок
утворюється фонд нагромадження і поділяється на фонд відшкодування і
фонд відновлення.

В залежності від джерел фінансування інвестиції ділять на:

1.Власні кошти інвестора( статутний капітал( кошти від продажу акцій і
пайові внески учасників),амортизаційні відрахування, чистий прибуток,
резерви, накопичені підприємством, інші внески юридичних та фізичних
осіб(цільове фінансування, благодійні внески, інше). Вони є основними
джерелами фінансування.

2.Запозичені кошти(державний кредит, кредити КБ, інших
фін-кред.установ,інше).

3.Залучені кошти(інших інвесторів і вкладників).

Джерела фінансових ресурсів:

1.Чистий прибуток = виручка від реалізації – ПДВ – Акцизний збір – Ін.
податки – собівартість.

2.Мобілізація внутрішніх ресурсів – це доходи від реалізації основних
фондів, відходів виробництва, нематеріальних активів.

3.Амортизаційні відрахування.

4.Пайові внески до статутного або акціонерного капіталу. Можуть бути у
вигляді: грошових коштів; матеріальних цінностей; прав користування.

5.Страхові внески і внески до пенсійного фонду.

6.Кошти від реалізації власних ЦП і ЦП інших емітентів.

7.Кредиторська заборгованість або кошти прирівняні до власних – це
заборгованість постачальника за відвантажені товари, по яких не настав
час оплати. Заборгованість до бюджету та позабюджетних фондів.

8.Кредити( банківський, інвестиційний, комерційний, податковий) та
позики.

9.Спонсорські кошти – це кошти юридичних і фізичних осіб, які надають
підтримку в інвестуванні. Вони не оподатковуються.

10.Державні субсидії(прямі кредити та позики;гарантійні кредити; гранти
на проекти; пайова участь держави у проектах; прямі дотації). При
державному субсидуванні держава стає учасником інвестування.

Бюджетування капіталу.

Бюджетування капіталу як ключова функція фінансового менеджера: *скільки
інвестувати; *в які об’єкти інвестувати?

Бюджетування капіталу – це мистецтво вкладання коштів у фінансові
активи. Це не механічний процес, бо за умов абсолютно правильного
виконання всіх його положень немає жодного варіанту успішного
інвестування, внаслідок перевищення вартості акцій над їх ціною, в які
вкладаються інвестиції.

Методи аналізу інвестиційних проектів: *традиційні; *прості; *складні.

Якість рішень менеджера визначає рівень процвітання фірми.

9. Цілі інвестиційної діяльності на підприємстві.

Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності
будь-якої організації, що динамічно розвивається, керівництво якої
віддає перевагу рентабельності з позиції довгострокової, а не
короткострокової перспективи. Інвестиції у виробництво і ринки збуту
забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми, створюючи умови
для підвищення якості продукції, зниження витрат, збільшення обсягів
продажу. Інвестиції вирішують тактичні і головним чином стратегічні
задачі фірми. Ієрархія цілей інвестування відповідає стратегічним і /або
тактичним цілям фірми на ринку( для великих проектів – стратегічним, для
дрібних – тактичним).

Цілі керівників в залежності від економічної ситуації в Україні або
галузі в цілому:

1.Максимізація прибутку в довгостроковому плані за рахунок збільшення
обсягу продаж, зниження витрат;

2.Максимізація доходності акцій;

3.Збільшення обсягів продажу;

4.Добробут найманих робітників;

5.Задоволення потреб керівництва;

6.Підвищення іміджу фірми;

7.Досягнення певних цілей у конкуренції (збільшення частки ринку,
освоєння нових ринків та інше);

8.Виживання;

9.Підвищення добробуту суспільства.

Цілі фірми – створення максимально важливої величини багатства
акціонерів(загалом), що залежить від інвестиційного капіталу. Величина
багатства акціонерів(вартість акціонерного капіталу.

Отже, критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість:
будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі,
робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в
результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за
пов’язані з ними витрати, – активи, що збільшують вартість.

Специфічні ознаки інвестиційних проектів.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему
задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати
економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її
конкурентної позиції.

Реалізація цілей інвестиційних ресурсів у виробництво передбачає
формування сукупності ізольованих чи взаємопов’язаних інвестиційних
проектів.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з
метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає
постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому
розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових,
розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що
описують дії по досягненню цілей інвестування.

Спільним для всіх інвестиційних проектів є інвестиційне лагу(затримка)
між моментом початку інвестування і моментом отримання прибутку.

Класифікація інвестиційних проектів здійснюється за такими ознаками:

1.За об’єктами інвестицій: *фінансові – це вкладання коштів в
інструменти фондового ринку; *реальні – вкладання коштів у виробництво,
шляхом нового будівництва, реконструкції, модернізації, підтримки
виробництва; *інтелектуальні – вкладання коштів в нематеріальні активи.

2.За напрямками використання активів: *споживчі – це вкладення
заощаджень, предмети особистого або сімейного довгострокового
користування. Безпосередньо не пов’язані з отриманням прибутку, але
можуть брати участь в інвестиційному процесі в якості гарантії, застави,
способу захисту від інфляції; *паперові(фіктивні) – вкладення коштів в
ЦП, які не тільки приносять дохід, але і гарантують певний рівень
безпеки сплати; *підприємницькі – вкладення коштів в будь-який вид
виробничої або комерційної діяльності.

3.За напрямками інвестування: *прямі(у виробничі фонди); *портфельні(у
сукупність ЦП); *венчурні(інноваційні)(у наукомісткі високо ризикові
виробництва); *мегаполіси( у спеціальні або вільні економічні зони,
капітал яких працює на пільгових умовах); *галузеві і
регіональні(суб’єктами інвестування є міністерства або місцеві органи
влади); *міжнародні( на основі м/н угод , як правило, з участю м/н
фінансово-кред. організацій.

4.За розміром інвестицій: *великі; *середні; *дрібні.

5.За мотивацією(прибутковістю): *вимушені; * проекти, що забезпечують
позицію на ринку; *з метою скорочення витрат, збільшення доходів; *з
метою одержання надприбутків.

6.За рівнем ризику: *без ризикові; *з мінімальним ризиком; *з середнім
ризиком; *високо ризикові; *авантюрні.

7.За рівнем технологічної готовності: *зародковий;
*попередній(передінвестиційний); *готовий до будівництва або
експлуатації; *той, що потребує розширення виробництва, реконструкції
або техпереозброєння; *той, що потребує реорганізації(зміни
менеджменту); * той, що потребує санації або ліквідації.

Інвестиційні проекти можуть бути класифіковані і за іншими ознаками,
наприклад, за формами власності, джерелами фінансування тощо.

11. Інвестиційна програма підприємства.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему
задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати
економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її
конкурентної позиції.

Реалізація цілей інвестиційних ресурсів у виробництво передбачає
формування сукупності ізольованих чи взаємопов’язаних інвестиційних
проектів. Систему взаємопов’язаних інвестиційних проектів, що мають
загальні цілі, єдині джерела фінансування і органи управління називають
інвестиційною програмою.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з
метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає
постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому
розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових,
розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що
описують дії по досягненню цілей інвестування.

12. Класифікація інвестиційних проектів за характером.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему
задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати
економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її
конкурентної позиції.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з
метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає
постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому
розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових,
розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що
описують дії по досягненню цілей інвестування.

Інвестиційні проекти, що реалізуються фірмою розрізняють за:

характером(змістом); * масштабом; * тривалістю; * рівнем головної
організації.

За характером розрізняють:

– внутрішні інвестиції (Оновлення устаткування.Нові технології;
розробка і освоєння нової продукції; збільшення виробничих потужностей;
підвищення кваліфікації кадрів; інше);

– зовнішні інвестиції ( розвиток соціальної інфраструктури; розвиток
суміжних виробництв; розвиток систем збуту продукції).

Крім цієї класифікації важливо поділяти інвестиційні проекти на проекти
розширення (розвитку) виробництва та проекти реабілітації(санації).
Проекти розвитку передбачають реалізацію заходів, направлених на
збільшення кількості продукції, що випускається без зміни номенклатури
або/і на зміну виробничої програми шляхом освоєння нової продукції. Ці
результати можуть бути досягнуті за рахунок інвестицій в фактори
виробництва.

Реабілітаційні інвестиції найбільш важливі для кризового стану
промисловості, коли коефіцієнт завантаження потужностей в промисловості
занизький. Заходи по санації підприємства, які за своєю суттю є
інвестиційною програмою, відображаються в бізнес – плані фінансового
оздоровлення.

13. Класифікація інвестиційних проектів за масштабом.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему
задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати
економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її
конкурентної позиції.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з
метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає
постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому
розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових,
розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що
описують дії по досягненню цілей інвестування.

Інвестиційні проекти, що реалізуються фірмою розрізняють за:

характером(змістом); * масштабом; * тривалістю; * рівнем головної
організації.

Досить важливим для фірми є питання про розмір передбачуваних
інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов’язаної з прийняттям
проектів обсягом інвестицій відповідно 1 млн.грн. і 500 млн.грн.,
різний.

Отже, за масштабом розрізняють малі, великі та мегапроекти. Наприклад, з
практики фірм США проект вважається малим, якщо інвестиції не
перевищують 10-15 млн. дол. Ці проекти відносно прості щодо управління і
нетривалі. Мегапроекти відрізняються дуже великою вартістю ( більш ніж
1млрд.дол.), складністю і тривалістю(5-7років). Такі проекти, як
правило, реалізуються урядами або найбільшими корпораціями. Окремі
фірми можуть приймати участь в їх реалізації в якості співвиконавців.

Таким чином поділ за масштабом частіше за все залежить від розмірів
компаній, так як очевидно, що в фінансово-промисловій групі і невеликому
заводі по виробництву меблів використовувані критерії віднесення проекту
до великого або малого суттєво різняться.

14. Життєвий цикл інвестиційного проекту, його тривалість, стадії
реалізації.

Кожний інвестиційний проект незалежно від його складності та обсягу
робіт являється об’єктом управління на протязі всього життєвого циклу.
Життєвий цикл – це відрізок часу від моменту народження ідеї до
закінчення її експлуатації. Часто життєвий цикл інвестиційного проекту
визначають по грошовому потоку: від перших інвестицій до останніх
надходжень доходів.

Життєвий цикл поділяють на фази(стадії, етапи). Виділяють 3 фази:(
передінвестиційну, інвестиційну та фазу експлуатації проекту ), кожна з
яких включає ряд стадій, що поділяються на етапи.

1.Передінвестиційна фаза – попередні дослідження до кінцевого прийняття
інвестиційного рішення, до якої належать такі стадії: а). дослідження
можливостей (етапи: – аналіз і уточнення ідеї інвестиційного проекту; –
формування інвестиційної пропозиції; – визначення інвестиційних
можливостей і складу можливих інвесторів); б). підготовка ТЕО проекту (
етапи: – попереднє техніко-економічне обґрунтування; – детальне
опрацювання інвестиційної пропозиції. Підготовка і аналіз ТЕО
інвестиційного проекту); в). розробка, аналіз і оцінка бізнес – плану (
етапи: – розробка бізнес – плану; – обговорення бізнес – плану з
інвесторами; – уточнення бізнес – плану; – прийняття рішення щодо
інвестування).

2.Інвестиційна фаза включає такі стадії: а).правова підготовка
реалізації проекту ( етапи: – проведення переговорів і укладення
контрактів і договорів; – створення (при потребі) юридичної особи); б).
Науково – технічне опрацювання проекту( для інвестиційних проектів, що
включають освоєння і виробництво нового виробу) ( етапи: – технічна
підготовка виробництва; – організаційна підготовка виробництва); в).
формування попиту і стимулювання збуту (для інвестиційних проектів, що
несуть зміни на ринках збуту) ( етапи: – формування мережі, що проводить
товар; – реклама; – формування стратегії збуту); в). Будівництво(для
інвестиційних проектів, що несуть нове будівництво) ( етапи: –
підготовка будівельної документації; – будівельно – монтажні роботи; –
пуско – налагоджувальні роботи).

3.Експлуатаційна фаза: а). введення в експлуатацію; б). доведення до
проектної потужності; в). витрати на підтримання діючих потужностей; г).
витрати на оновлення основних фондів.

15. Основні завдання управління інвестиційною діяльністю.

Управління інвестиційною діяльністю фірми є важливою складовою частиною
фінансового менеджменту, що, інколи, виділяють в самостійну сферу
економічного управління – управління проектами (Project
Management).Управління інвестиційною діяльністю підприємства повинно
забезпечувати вирішення таких завдань:

1.Максимізувати вартість підприємства і забезпечити стабільно високі
темпи її зростання – тактичні;

2.Забезпечити високі темпи економічного розвитку фірми, в т. ч.
максимізувати доходи від інвестиційної діяльності. Це завдання повинно
вирішуватись у відповідності з стратегією розвитку фірми.

3.Мінімізувати інвестиційний ризик. За несприятливих обставин
інвестиційні ризики можуть призвести не тільки до втрати доходів, але і
основного капіталу.

4.Підвищити фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Так як
інвестиційна діяльність пов’язана з відволіканням фінансових ресурсів,
то ці ресурси можуть закінчитися раніше, ніж буде отриманий доход від
реалізації інвестиційного товару. Це є найбільш актуальним. За
зарубіжною статистикою 87% підприємств банкрутують не тому, що вони
працюють зі збитками, а тому що вони не можуть відповісти по своїм
зобов’язанням.

16. Основні функції інвестиційного менеджменту.

Для вирішення основних завдань управління інвестиційною діяльністю
менеджмент повинен ефективно реалізувати свої функції:

1.Стимулювання розробки інвестиційних пропозицій, формування портфелю
пропозицій.

2.Розробка стратегії і забезпечення потреб фірми у інвестиційних
ресурсах( кошти, майно, нематеріальні ресурси).Тобто формується система
цілей і цільових показників інвестиційної діяльності на довгостроковий
період; визначаються пріоритетні задачі, що вирішаться в найближчій
перспективі і розробляється політика дій підприємства по основним формам
його інвестування.

3.Розробка напрямків інвестиційної діяльності підприємства, що
забезпечують реалізацію стратегічних напрямків її розвитку.

4.Поточне планування і оперативне управління реалізацією інвестиційних
програм і окремих проектів.

5.Опрацювання пропозицій, розробка та аналіз бізнес – планів. Розподіл
інвестиційних ресурсів, формування інвестиційних програм.

6.Моніторинг інвестиційних проектів та підготовка рішень по “виходу” з
неефективних проектів.

ТЕМА 3. Вимірювання вартості.

1.Вартість створена інвестицією.

Основною метою фірми є створення макс-го багатства фірми. Багатство
ств-ся коли ринкова вартість продукції перевищує ринкову вартість
витрат. Vj=Wj-Ij

Vj-вартість; I-інвестиція; Wj-цінність; Ij-початкові витрати на цю
інвестицію.

2.Правило прийняття рішень щодо інвестування.

З цього випливає просте правило відносно прийняття рішень щодо
інвестування: приймати проект, якщо Wj-Ij>0. Усі інвест-ні рішення
приймаються за таким принципом. У більшості випадків початкові витрати є
чітко визначеними.Вони зазвичай включ-ть кошти, що виплачуються
постачальнику матеріалів та обладнання + інші витрати, необхідні для
здійснення проекту. На практиці проблеми починаються тоді, коли виникає
необхідність визначити вартість інвес-их проектів, а саме яка мінімальна
вартість необх-их активів або яка вартість згідно балансу фірми.

3.Причини, що обумовлюють зміну вартості грошей у часі.

Теперішня вартість не є просто сумою коштів, які очікується отримати у
різний час у майбутньому. Принципово важливим є те, що вартість грошей
залежить від такої категорії як час – 1 грн прямо зараз коштує більше,
ніж 1 грн в будь-який момент часу в майбутньому. З приводу цього
міркуваня може бути наведено 4 твердження: 1)інфляція – за умов інфляції
вартість грошей, яка вимірюється їх купівельною спроможністю на товари
та послуги, зменшується; 2)ризик – 1 грн прямо зараз є певною і не
викликає сумнівів, у той час як 1 грн, яку можна отримати завтра є менш
певною з точки зору психології людини; 3)перевага особистих витрат –
багато осіб віддають перевагу негайному витрачанню перед відстроченим.
Обіцянка падіння ціни на наступному тиждні мало що означає для людини,
якій терміново щось необхідно. 4)інвестиційні можливості – якщо навіть
проігнорувати усі наведені причини фактом залишається те, що гроші як і
будь-яка інша річ якої бажають, має ціну.

4.Припущення теорії “досконалого ринку”.

У спеціальних фін-их виданнях мається широкий спектр % ставок.

` ?

«¬«a«B:®?±A?,?oooooooooaaoooaaoooooooooa

ssooooooooaooooooaoUUUUUaUU

^„

OJQJ^J4на інформація є безпосередньо доступною для всіх учасників ринку;
2)не існує витрат на укладання угод та податків при використанні
інструментів фондового ринку; 3)ніхто з учасників ринку (кредиторів або
позичальників) не може вплинути на ринкову ціну коштів.

5.Теорія складних процентів, майбутня вартість та їх зв’язок з поняттям
теперішньої вартості.

Складним відсотком називається сума доходу, яка утв-ся в результаті
інвестування за умови, що сума нарахованого простого відсотка не
виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного
внеску і в наступному платіжному періоді сама приносить доход. При
розрахуванні внеску в процесі його нарощування по складним процентам
викор-ся наступна формула: Vo(1+і)- 1рік; Vo(1+і)2- 2рік.

У загальному випадку майбутня вартість визначається: FVn=Vo(1+і)n

Більш важливим є визначення теперішньої вартості: PV=Vo=FVn/(1+і)n –
теперішня вартість грош-го потоку, який буде отримано через n років.

Ця формула відображає процес дисконтування майбутніх сум грошових
потоків до їх теперішньої вартості. 1/(1+і)n – дисконтний множник.

6.Теорія дисконтування, теперішня вартість грошового потоку.

Для того, щоб створити багатство зараз необхідно, щоб теперішня вартість
позитивних грошових потоків перевищувала теперішню вартість усіх
очікуваних негативних грошових потоків. На рівні фінансів підприємств
грошовий потік формується з прибутку та амортизації. У більшості рішень
беруться до уваги як надходження, так і витрати. Є типовим, коли
інвестиційне рішення враховує початкові капітальні витрати, за якими йде
потік грошових надходжень і виплат у наступних періодах.

У закордонній практиці до чистого прибутку включають амортвідрахування
на реновацію як власність інвестора. Коефіцієнт, який визначається при
цьому, становить середньозважену величину і назив-ся внутрішньою нормою
дохідності. ВНЕ- це норма дохідності конкретного проекту у вигляді
дисконтної ставки, за якою майбутня вартість грош. потоку від інвестицій
приводиться до теперішньої вартості інвестицій. Економічна суть цього
методу полягає в порівнянні альтернативних інвестицій з депозитною
банк-ою ставкою. Тобто ВНЕ повинна бути завжди не меншою за відсоток
доходу, що приносять внески на депозит. Отже, ВНЕ інвестицій – це
мінімально припустимий розмір чистого прибутку, який інвестор має
одержати з кожної гривні інвестицій. Визначивши ВНЕ, інвестор проводить
аналіз періоду інвестування, що його цікавить (загалом або окремих
стадій) з використанням чинника часу в вартості капіталу. Це метод
оцінки (порівняння) інв-ій та очікуваних прибутків впродовж певного
терміну часу. Відомо, що вартість капіталу у майб-му збільш-ся в
порівнянні з сучасним періодом. Дисконтування дозволяє визначити
теперішню вартість капіталу як еквівалент майбутньої вартості грош.
маси. Еквівалент завжди буде меншим, виходячи з правила складних
процентів,які враховують майбутні доходи та інфляцію: МВ=ТВ(1+НД)t;
ТВ=МВ/ (1+НД)t, де МВ-майбутня вартість капіталу; ТВ-теперішня вартість
капіталу; НД-нормаочікуваного доходу, Т-тривалість інв-го періоду.

7.Чиста теперішня вартість.

ЧТВ капіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності
(доходності) як норму приведення (дисконту), при якій сума
дисконтованого доходу (прибутків) за певний інвест-ий період стає рівною
інвестиціям. NPV=X1/(1+k)0+X2/(1+k)2+Xn/(1+k)n-I

X1 – генерований грошовий потік за 1 період

, де

Rt– величина грошового потоку; k- мінімальна необхідна ставка
доходності; C – початкові витрати; n- тривалість проекту.

Чиста тепер. вартість проекту визначається шляхом складання сум
дисконтованих чистих грош. потоків за ставкою, що відображає вартість
еквівалентну інвестиції на ринку капіталу за вирахуванням початкових
витрат.

8.Правило чистої тепер. вартості.

, де

Rt– величина грошового потоку; k- мінімальна необхідна ставка
доходності; C – початкові витрати; n- тривалість проекту.

Чиста тепер. вартість проекту визначається шляхом складання сум
дисконтованих чистих грош. потоків за ставкою, що відображає вартість
еквівалентну інвестиції на ринку капіталу за вирахуванням початкових
витрат.

Багатство максиміз-ся при прийнятті усіх проектів, що мають позитивну
чисту тепер. вартість при дисконтуванні за визначеною ставкою доходності
для кожної інвестиції. Оскільки це сума, то для кожної з доданків суми
k(мінімальна необхідна ставка доходності) може бути різним. Ставка
дисконтування для кожного періоду може розраховуватись окремо. Аналіз
основних елементів формули дає можливість зробити висновок, що більшість
з них є зовнішньо детермінованими. Головні можливості керівництва
полягають у його здатності впровадити проект і керувати ним таким чином,
щоб генерувати стійкі позитивні чисті грош. потоки протягом усього
економ. життя проекту.

9.Взаємозв’язок між ризиком та тепер. вартістю.

Однією з причин, що обумовлюють зміну вартості грошей у часі є ризик.
Чим більше рівень грошових потоків і вища ставка дисконтування, що
використов-ся, тим нижча буде їх тепер. вартість. Це означає, що тепер.
вартість грош. потоків зменшується, коли їх ризиковість зростає.

10.Формула розрахунків тепер. вартості.=6,7

11.Формула розрахунку тепер. вартості вічної ренти.

12.Теперішня вартість ануїтетів. (стр.51 Пересада)

Більшість фінансових операцій полягає не в разових платежах, а в
послідовності грошових надходжень і виплат протягом певного періоду
часу. Останнім часом в західній практиці для обгрунтування вибору
варіанта проекту застос-ся метод ануїтету. Цей метод грунтується на
оцінці періодичних платежів, які звичайно мають однаковий розмір і
сплачуються через рівні відрізки часу. Цей метод дозволяє ранжувати
проекти, які мають різну чисту тепер-ню вартість, різну внутр-ню норму
ефективності та тривалість життєвого циклу. Ясно, що оцінювані проекти
повинні бути близькими за мірою інвес-го ризику. Підставою всіх
розрахунків при інвес-му аналізі є зіставлення тих витрат, що здійсн-ся
сьогодні, і тих грош-их надходжень, які можна одержати в майбутньому.
Рівень окупності тепер-их витрат (інвестицій) майбутніми надходженнями
визначає теперішня вартість ануїтету. Загальна тепер. вар-ть ануїтету
визн-ся за формулою:

n

ЗТВа=(МПt/(1+k)t , де МПt- майбутній платіж в кінці періоду t; k-
необхідна

t=1

(внутрішня) норма ефективності; n- число періодів (років), впродовж яких
в майбутньому надійдуть доходи (грошові потоки) від теперішніх
інвестицій.

Якщо надх-ня за ануїтетом рівномірні (однакові в кожному періоді t),
тепер-ня вартість ануїтету визнач-ся за формулою: Тва=(МПт/(1+k)t. МПт-
сума майбутніх платежів протягом періоду т; k-внутрішня норма
ефективності.Вибирається проект, який має найбільший ануїтет.

13.Принцип укладання таблиць тепер. та майб. вартості.

14.Визначте основні елементи процесу прийняття рішень з бюджетування
капіталу.

15.Поясніть різницю між балансовим прибутком і грошовим потоком.

Тема 4. Методи оцінки капітальних інвестицій.

4.1. Класифікація методів оцінки реальних інвестиційних проектів.

Ідея будь-якого вкладання капіталу повинна обгрунтовуватися розрахунками
корінного завдання: якою мірою майбутні доходи покривають нинішні
(поточні) витрати? На це питання мусить відповісти кожний інвестор від
приватної особи до держави загалом. Виходячи з цього, теоретичні засади
інвестиційного аналізу складають систему методів і показників обчислення
ефективності (оцінки привабливості) реальних інвестиційних проектів.

Найвідоміші методи оцінки інвестиційних проектів можна розділити на дві
групи:

Традиційні, тобто методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою
співвідношення грошових надходжень з витратами. (коефіцієнт
ефективності, строк окупності)

Методи оцінки ефективності інвестицій, що грунтуються на теорії часової
вартості грошей. (показник чистої теперішньої вартості, внутрішньої
норми доходності, індекс доходності, дисконтований період окупності).

За допопомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів,
тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість
(ефективність) напрямків інвестування, окремих програм (проектів) або
об(єктів.

4.2. Чиста теперішня вартість: визначення, економічна сутність, формула.

Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розраховується як сума всіх
майбутніх грошових потоків за процентною ставкою доходності за
виключенням з цієї суми дисконтованої вартості вкладених інвестицій.
Правило чист. теп. варт-і іллюструється формулою:

, де

Rt – очікувані чисті грошові потоки на кінець періоду;

K – ставка доходності, що вимагається від проекту;

С – початкові витрати капіталу, що здійснюються на поточний момент або ж
теперішня вартість всіх витрат.

Іншими словами, NPV є сумою усіх очікуваних грошових потоків (Rt),
починаючи з року 1 (t=1) до кінця житєвого циклу проекту (n),
дисконтованого за ставкою дисконтування проекту (К), зменшена на
вартість коштів, інвестованих у проект.

4.3. Особливості розрахунку та використання показника чистої теперішньої
вартості (NPV), переваги та недоліки методу.

Метод NPV є універсальним, його результат дає відповідь стосовно
прийнятності інвестиційної пропозиції. Порівняно простий для розрахунку
і використання, але наперед необхідно визначитися стосовно ставки
дисконтування та інших показників. Результат розрахунку є кількісною
величиною, що за певних обставин, виключає абсолютно коректне порівняння
інвестиційних пропозицій з різними параметрами, особливо за наявності
обмежень по ресурсам при порівнянні неподільних проектів.

Первинні данні попередньо розраховуються на основі облікових данних
(прибуток, амортизація).Попередньо треба зробити прогнозні розрахунки
прибутку, амортизації, а для цоьго в свою чергу – прогнозний баланс.

4.4. Внутрішня норма дохідності (ВНД): визначення, економічна сутність,
формула.

ВНД є ставкою доходності, яка прирівнює очікувані грошові чисті потоки
до початкових витрат.

ВНД – це рівень доходності конкретного проекту у вигляді дисконтної
ставки, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій
приводиться до тепершньої вартості інвестицій. Економічна суть цього
методу полягає в порівнянні альтернативних інвестицій з депозитною
банківською ставкою. Тобто ВНД повинна бути завжди не меншою за відсоток
доходу, що приносять внески на депозит. ВНД повинна завжди бути більшою
від позичкового процента, інакше інвестування проекту за рахунок кредиту
втрачає сенс. Таким чином, ВНД інвестицій – це мінімально припустимий
розмір чистого прибутку, який інвестор має одержати з кожної гривні
інвестицій.

Внутрішня норма доходності визначається за формулою:

, де

r – ставка дисконтування, яка дає чиста теперішня вартість, що дорівнює
0.

Rt – очікувані чисті грошові потоки на кінець періоду,

С – початкові витрати капіталу, що здійснюються на поточний момент або ж
теперішня вартість всіх витрат,

t – тривалість інвестиційного періоду,

n – життєвий цикл проекту.

Проект приймається за умови, якщо значення його IRR більше ніж ставка
доходності, що вимагається по проекту. У більшості випадків метод IRR
(ВНД) дає таке саме рішення стосовно прийняття чи відхилення пропозиції
щодо інвестування, як і метод NPV (ЧТВ).

4.5. Особливості розрахунку та використання показника внутрішньої норми
доходності, переваги та недоліки методу.

Метод ВНД у порівняльному аналізі проектів можна використати умовно ( з
огляду на екзогенні фактори, зільшення рівня ризику призводить до
збільшення показника ВНД). На основі цього методу неможливо зробити
висновки стосовно збільшення капіталу підприємства, а значить і
багатства акціонерів. Критерій ВНД показує лише максимальний рівень
витрат, який може бути асоційований з проектом, що оцінюється. Увипадку,
коли ціна інвестицій в обидва альтернативні проекти менша ніж значення
ВНД для них,вибір може бути зроблено за додатковим критерієм, напиклад,
NPV (чистою теп. варт-ю). Показник ВНД не має властивості адетивності.
Тобто,

NPV (A+B) = NPV(A) +NPV(B)

IRR (A+B) не = IRR(A) + IRR(B)

Показник ВНД не прийнятний для аналізу неординарних інвестиційних
потоків.

NPV = f(r) є алгебраічним рівнянням К-го ступеню, де

К – кількість років реалізації проекту. А значить воно має стільки
коренів скільки раз змінюється знак грошових потоків. Ординарним
вважається проект по якому інвестиційні витрати, а значить, і негативне
значення грошових потоків, мають місце лише в періоді 0. Якщо наявні
негативні грошові потоки в інших періодах крім нульового, то вважається,
що грошові потоки є неординарними.

У випадку суперечності між показниками ВНД (IRR) і ЧТВ (NPV) діє
імпіричне правило: варто приймати той проект NPV якого більша , а IRR
менша.

4.6. Індекс прибутковості: визначення, економічна сутність, формула.

Індекс прибутковості є часткою від ділення майбутніх грошових потоків на
початкові витрати.

, де

r – ставка дисконтування, яка дає чиста теперішня вартість, що дорівнює
0.

Rt – очікувані чисті грошові потоки на кінець періоду,

С – початкові витрати капіталу, що здійснюються на поточний момент або ж
теперішня вартість всіх витрат,

t – тривалість інвестиційного періоду,

n – життєвий цикл проекту.

Проект приймається, якщо його прибутковість більша за 1, тобто, якщо за
проектом Індекс прибутковості більше за 1 і NPV більша 0.

4.7. Особливості розрахунку та використання показника індексу
прибутковості, переваги та недоліки методу.

Даний метод відноситься до універсального методу. Результат розрахунку є
якісною величиною, що дає змогу порівнювати проекти з різними
показниками. Дає пряму відповідь стосовно прийнятності проекту. Цей
метод є простим для розрахунку і використання. Але необхідно наперед
визначатися стосовно ставки дисконтування. Первинні дані попередньо
розраховуються на основі облікових даних.

4.8. Період окупності: визначення, економічна сутність, формула.

Період окупності є проміжком часу, що необхідний для відшкодування
початкових інвестицій.

Цей метод що є одним з найбільш простих та широко розповсюджених у
світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової
упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку періоду
окупності залежить від рівномірності розподілу прогнозуємих доходів від
інвечтицій. Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то період
окупності розраховується діленням одномоментних витрат на величину
річного доходу обумовленого ними. Якщо отримується десятковий дріб він
округляється у сторону збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток
розподілений нерівномірно, то період окупності розраховується прямим
підрахунком кількості років, протягом яких інвестиція буде погашена
кумулятивним доходом.

Період окупності обчислюється за формулою:

, де

ПО – період окупності інвестицій в роках,

ІК – загальна сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом,

ГНр – середньорічні грошові надходження.

4.9. Особливості розрахунку та використання показника періоду окупності,
переваги та недоліки методу.

Період окупності є проміжком часу, що необхідний для відшкодування
початкових інвестицій.

Обчислюється за формулою:

, де

ПО – період окупності інвестицій в роках,

ІК – загальна сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом,

ГНр – середньорічні грошові надходження.

Метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він вимагає
задання суб(єктивно встановленого терміну періоду окупності. Також він
не дає інформації стосовно того, чи створює цей проект багатство, а
також може ігнорувати значні виплати поза межею точки окупності. Хоча на
практиці зачення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити
протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику, проте він не
враховує впливу доходів останніх періодів. Оскільки цей метод заснований
на недисконтованих оцінках, він не робить різниці між проектами з
однаковою велечиною кумулятивних доходів, але різним розподілом її по
роках. Також даний метод не наділений властивістю адетивності.

4.10. Дисконтований період окупності (ДПО): визначення, економічна
сутність, формула.

Деякі спеціалісти при розрахунку показника періоду окупності все ж
радять використовувати часовий аспект. Вцьому випадку у розрахунок
приймаються грошові потоки, дисконтовані за показником WACC. На відміну
від періоду окупності, який не враховує вартість грошей в майбутньому,
ДПО надає нам кращу можливість щодо оцінення капітальних інвестицій.
Саме ДПО є одним з методів оцінки капітальних інвестицій, що враховують
вартість грошей в часі. ДПО розраховується за формулою:

, де

ГП1 – грошовий потік приведений до теперішньої вартості за даними
формули:

ТВ = ГП / (1+к)n

n – сума років.

Показник ДПО відображає ткрмін за який інвестиційний проект повністю
окупиться і тому дає уявну оцінку інвестору про повернення коштів.

4.11. Особливості розрахунку та використання показника дисконтованого
періоду окупності, переваги та недоліки методу.

Деякі спеціалісти при розрахунку показника періоду окупності все ж
радять використовувати часовий аспект. Вцьому випадку у розрахунок
приймаються грошові потоки, дисконтовані за показником WACC. На відміну
від періоду окупності, який не враховує вартість грошей в майбутньому,
ДПО надає нам кращу можливість щодо оцінення капітальних інвестицій.
Саме ДПО є одним з методів оцінки капітальних інвестицій, що враховують
вартість грошей в часі.

Недоліком цього методу є те, що він не дає всебічної оцінки ефекту від
вкладання інвестицій.

4.12. Доходність залученого капіталу: визначення, економічна сутність,
формула.

Дз.к. = Чистий прибуток / Сума залученого капіталу.

4.13. Особливості розрахунку та використання показника доходності
залученого капіталу, переваги та недоліки методу.

Недолік методу – немає приведення в теперішньому часі.

4.14. Доходність акцій: визначення, економічна сутність, формула.

Це один з основних коефіцієнтів фін. менеджменту, який використовують
при оцінці інвестиційних якостей акцій. Він характеризує чистий прибуток
підприємства (компанії), який припадає на одну акцію, після сплати
податків, дивідендів за привілейованими акціями і відсотків за
довгостроковими позиками. Також доходність акцій – це кількісний
показник оцінки акцій, що дозволяє спостерігати за зміною доходів на
одну акцію впродовж кількох років, порівняти доходи, одержані за акціями
інших емітентів. Формула для обчислення:

ДНА = ЧПЕ / СКА, де

ДНА – дохід на акцію у певному році;

ЧПЕ – чистий прибуток емітента у цьому році;

СКА – середня кількість акцій, що була у власності акціонерів у
році.

4.15. Особливості розрахунку та використання показника доходності акцій,
переваги та недоліки методу.

Це один з основних коефіцієнтів фін. менеджменту, який використовують
при оцінці інвестиційних якостей акцій. Він характеризує чистий прибуток
підприємства (компанії), який припадає на одну акцію, після сплати
податків, дивідендів за привілейованими акціями і відсотків за
довгостроковими позиками. Також доходність акцій – це кількісний
показник оцінки акцій, що дозволяє спостерігати за зміною доходів на
одну акцію впродовж кількох років, порівняти доходи, одержані за акціями
інших емітентів.

4.16. Критерії оцінки методів аналізу інвестиційних проектів.

Оцінка повернення інвестиційного капітала на основі показника грошового
потоку, який формується за рахунок сум чистого прибутку і амортизаційних
відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекта.

другим критерієм оцінки є обов(язкове приведення до теперішньої вартості
як інвестиційного капіталу, так і сум грошового потоку.

вибір диференційованої ставки процента (диктованої ставки) в процесі
дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних пректів.

варіація форм використовуваної ставки процента для дисконтування залежно
від цілей оцінки.

ТЕМА 5. РИЗИК ТА ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙ.

Ризик та невизначеність у інвестуванні.

Суттєвою рисою прийняття інв. рішень є їх орієнтація на майбутнє, яке по
своїй природі є невизначеним. вимірювання ризику при бюджетуванні
капіталу є вирішальним фактором при оцінці активів, а його ігнорування є
небажаним. Прийняття прибуткової інвест. пропозиції, яка є
високоризиковою, може підвищити чутливість до ризику усього бізнесу і
призвести до фактичного зменшення вартості підприємства.

Визначеність. Абсолютно достовірні події тоді, коли очікування є
однозначно оціненим, коли певному, наперед очікуваному результату
віддається перевага по відношенню до інших результатів у переліку. У
інвестуванні не існує визначеності, але деякі з інвестицій є досить
близькими до цього. Напр., інвастування в 3-місячні ОВДП, за умови, що
Мінфін виконає свої обіцянки, забезпечивши повне повернення при
погашенні.

Ризик та невизначеність. З наукової т.з. вони не є синонімами. Ризик має
відношення до унікальних наслідків прийняття певного рішення, які можна
визначити з певною ймовірністю. У той час, коли невиз-ть грунтується на
неможливості визначити ймовірність. У цьому випадку керівники вимушені
використовувати суб(єктивні значення ймов-ті. З огляду на те, що
суб(єктивно ймов-ть може бути використана при прийнятті інв. рішень
таким самим способом, як і об(єктивна ймовірність, різниця між ризиком і
ймов-тю є не надто суттєвою. На практиці обидва ці показники є такими,
що заміняють один одного.

Класифікація ризиків.

Слід зазначити, що існують різні класифікації ризиків. Ризик буває
систематичним та несистематичним. Несистематичний ризик ще називають
характерним ризиком компанії. Він може бути викликаний страйками,
невдалими маркетинговими програмами, розривами великих контрактів цієї
фірми тощо. Систематичний (ринковий) ризик може бути викликаний війнами,
катастрофами, інфляцією, зростанням процентних ставок тощо.

Підприємницький ризик відображає мінливість операційного доходу перед
тим, як будуть вирахувані % і податок. Підпр. ризик гол. чином залежить
від операційного леверіджу (співвіднош. фікс. і змінних витрат). Рішення
відносно більш високої інтенсивності капіталу у заг. вип. призв. до
збільш. FC у загальній стр-рі витрат, а підвищ. операційного леверіджу,
у свою чергу, призв. до ще більшої мінливості операційного доходу.

Фін. ризик значно ширший по своїй природі за підпр. ризик і випливає з
факту викор. боргу. Фін. леверідж збільшується при прийнятті нових
боргових зобов(язань, і так. чин. збільш. сума фіксованих %-них платежів
і мінливість у чистих доходах.

Проектний ризик – це мінливість в очікуваних грошових потоках капіт.
проектів. Чим більша невизначеність стосовно ринків, технологій та
факторів, тим вищий рівень проектного риз.

Портфельний риз. – це мінливість у надходженнях акціонерів. Акц-ри
можуть суттєво скоротити мінливість у надходж., утримуючи старанно
підібрані інв. портфелі.

Форми ризику при оцінці та моніторингу реальних інвестиційних проектів.

Очікувана чиста теперішня вартість.

До певної міри критерій NPV має відношення до вибору ризикових інв.
проектів.

Проект NPV Ймовірність Очік. NPV

А 9000 1,0 9000

Б -10000 0,2 -2000

10000 0,5 5000

20000 0,3 6000

(

9000

В -55000 0,2 -11000

10000 0,5 5000

50000 0,3 15000

(

9000

Сума ймов-тей у кожн. з випадків = 1. Очевидно, що критерій NPV, що
підходить до проекту А, де грош потоки є чітко визнач., не підходить до
ризикових проектів Б і В, по крайній міті без адаптації. Повний перелік
можливих результатів може бути досягн. шляхом використання пок-ка NPV,
зваженого відповідно до ймовірності їх виникнення. Правило NPV може бути
викор. при виборі проектів, що пропонують найвищу очік. NPV. В нашому
прикл. усі 3 проекти пропонують однакову очік. NPV = 9000 грн. Їх
розгляд залежить від відношення під-ця до ризику, у той час, коли очік.
рез-ти є однак., а можливі рез-ти суттєво відрізн. один від одного.
Тому, хоча очік. пок-к NPV і виступає в якості єдиної міри
прибутковості, яка може використ. для ризикових інв., він сам по собі не
виступає в якості критерію, що може бути використаний при прийн. рішень.

Моделі сприйняття ризику підприємцем.

Підпр-ці віддають перевагу меншому ризику перед більшим за умови
однакової доходності – вони не схильні до ризику. Таке положення є
найкращим прикладом, що ілюструє важливу концепцію корисності або
субїєктивного задоволення. У загальному вип. під-ць вбачає меншу
корисність від отримання доданкової 1000 грн., ніж у вип., коли йому
вдається запобігти втрати 1000 грн. Це твердження базується на концепції
спадаючої гран. корисності, яка говорить про те, що при зростанні
багатства, гран. кор-ть зменшується з більшим пок-ком.

Функція корисності для осіб, що схильні до ризику, вигнута вгору. До
тих пір, поки є можливість визначити функцію кор-ті для особи, що
приймає рішення, цей підхід може використ. при прийнятті інв. ріш.

Не дивлячись на те, що прийняття рішення на основі показника очік.
кор-ті є концептуально правильним підходом, цей підхід має прак.
недоліки. Особа, що прийм. ріш., може зрозуміти, шо вона по своїй
природі не має схильності до ризику, але і не в змозі визначитися з
потрібною точністю стосовно форми кривої функції кор-ті. Отже, хоча
аналіз кор-ті і заб-чує розв(яз. проблеми ризику, але він не в змозі
надати робочі правила для прийняття ріш.

Середнє квадратичне (стандартне) відхилення як статистичний показник при
оцінці ризику.

Сер-квадр. відхилення є найбільш поширеним пок-ком оцінки рівня інвест.
ризиків. Розрахунок цього пок-ка дозволяє врахувати мінливість
очікуваних доходів від різних інвестицій. Значення цієї мінливості
розраховується за формулою:

t – число періодів

п – число спостережень

( – розрах. дохід за проектом при різних значеннях кон-ри

(р – сер. очік. дохід за проектом

Рі – значення ймовірності

Половинна дисперсія як статистичний показник при оцінці ризику.

Відхилення від очік. дох-ті, вищі середнього, можуть розглядатися
підприємцем як позитивні – це нижня межа ризику, що розглядається в
процесі прийняття рішення. Найкраща нижня межа ризику може бути
визначена за допомогою половинної дисперсії, що розраховується за
формулою:

SV=J=1(k Pj (xj-xср)2 ,

де

Рj – ймовірність

SV – половинна дисперсія

Xj – всі значення Х, менші за очікуване значення

k – кількість наслідків, значення яких більші за очікуване значення

Чим менше, тим краще.

Коефіцієнт варіації як статистичний показник при оцінці ризику.

Ймовірність розміру доходів визначається шляхом розрахунку показника
варіації можливих результатів від вкладення інвестицій. Коефіц. варіації
дозволяє визначити рівень ризику.

CV = ( / хср, де ( — середньоквадратичне відхилення

Вважається, що значення коефіцієнта варіації в інтервалі від О до 10 %
відповідає невеликому ризику, від 10 до 25 % — помірному ризику та вище
25 % — високому.

Чим менше, тим краще.

Правило середньої варіації.

Аналіз чутливості як метод аналізу ризику.

Аналіз чутливості і беззбитковості дозволяє виявити домінуючі зміни і,
варіюючи їхніми складовими, оцінити проект з точки зору доцільності
здійснення інвестицій. Передумовами цього аналізу є стабільна соц-екон.
обстановка в країні і конкурентне середовище. Але в процесі реалізації
проекту можуть виникнути обставини, які значно вплинуть на рез-ти, що
прогозуються в проекті. На будь-якій стадії життєвого циклу інвестицій
значення домінуючих змінних можуть суттєво відхилитися від передбачених
в проекті. Більше того, можуть виникнути нові змінні, які матимуть
домінуючий хар-р.

Цей аналіз виконується за сценарієм, відповідно до якого кожній
складовій критичної змінної надаються різні значення параметрів
кількості і ціни, що дозволяє виявити міру впливу цих складових на
одиницю критичних змінних. Таким чином визначають домінуючі статті
витрат в інвестиційних, виробничих і реалізаційних витратах, які
справляють найбільший вплив на розмір і структуру грошових потоків і
формують масу прибутку або доходу.

Звичайно розробляється декілька сценаріїв аналізу чутливості:
песимістичний, нормальний та оптимістичний. За цими сценаріями в
витратах визначаються найбільш важливі складові, наприклад: сировина і
матеріали, заробітна плата, вартість експлуатації обладнання,
адмшістративно-господарські витрати та ін.

Результатом аналізу чутливості є визначення беззбитковості проекту, яка
характеризується рівновагою обсягів продаж і відповідних витрат
(інвестиційних і виробничих). Таку рівновагу називають точкою
беззбитковості. В цій точці фірма працює беззбитково. Якщо надходження
від продаж не покривають витрати — фірма терпить збитки і неминуче
прийде до банкрутства.

Метод імітаційного моделювання.

Поправка на ризик: метод еквіваленту достовірності.

Поправка на ризик: ставка дисконтування з урахуванням ризику.

Це ставка % з урахуванням інфляції, що використовується для нарощення чи
дисконтування вартості грошей. Її знах. по формулі: jp = j-Ti, де jp –
реальна ставка %

j – номін. ст. % з урах. інфл., сформована на грош. ринку

Ti – темп інфл.

При визначенні реальн. майб. варт. грошей в процесі їх нарощення по
реальній % ставці ми зіштовх. з 3-ма ситуаціями: 1) j= Ti – нарощення
реальної вартості грошей не буде, тому що приріст їх майб. варт. буде
поглинатись інфляцією; 2) j > Ti – реальна майб. вартість грошей буде
збільш, не дивл. на інфляцію; 3) j < Ti – реальна майб. варт. грош. буде
зменш., тобто процес інв-ння стане збитковим.

Зв’язок між методами еквіваленту достовірності і ставкою з урахуванням
ризику.

Поясніть відмінності між проектним ризиком, підприємницьким ризиком,
фінансовим ризиком і портфельним ризиком.

Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у
низці випадків виникати і у сфері споживання.

Підприємницький ризик зумовлюється імовірним характером всіх виробничих
процесів та реалізації, конкуренцією, інфляційними впливами, наявністю
фізичних ризиків (втрати майна в результаті стихійного лиха), а також
невизначеністю, що викликана неповною та неточною інформацією, що
міститься в інвестиційній програмі.

Підприємницький ризик відображає мінливість операційного доходу перед
тим, як будуть вирахувані % і податок. Підпр. ризик гол. чином залежить
від операційного леверіджу (співвіднош. фікс. і змінних витрат). Рішення
відносно більш високої інтенсивності капіталу у заг. вип. призв. до
збільш. FC у загальній стр-рі витрат, а підвищ. операційного леверіджу,
у свою чергу, призв. до ще більшої мінливості операційного доходу.

Фін. ризик значно ширший по своїй природі за підпр. ризик і випливає з
факту викор. боргу. Фін. ризики – це велика сукупність ризиків
невиконання фін. зоб-зань протилежною стороною та ризиків зміни кон-ри
фін. ринків. Фін. р-к Фін. леверідж збільшується при прийнятті нових
боргових зобов(язань, і так. чин. збільш. сума фіксованих %-них платежів
і мінливість у чистих доходах.

Проектний ризик – це мінливість в очікуваних грошових потоках капіт.
проектів. Чим більша невизначеність стосовно ринків, технологій та
факторів, тим вищий рівень проектного риз.

Фін. та проектн. ризики можна віднести до групи кредитних ризиків.

Портфельний риз. – ризик невідповідності у майбутньому інвестиційного
проекту кредитномк портфелю, портфелю ЦП чи портф. реальних проектів. Це
мінливість у надходженнях акціонерів. Акц-ри можуть суттєво скоротити
мінливість у надходж., утримуючи старанно підібрані інв. портфелі.
Портф. риз. виникає внаслідок можливості погіршення сукупних пок-ків
портфеля: прибутк-ті, зростання к-лу, міра впливу ринку ліквід-ті.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019