Інформатика (шпаргалка)

Одиниці виміру ек. інформації.(ЕКІ)

Інформація — це подані певним способом повідомлення, які виникають під
час здійснення певного виду людської діяльності. Можна розглядати
наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші
види інформації. Проте найбільший обсяг припадає на технічну та
економічну (техніко-економічну) інформацію. Економічна інформація (ЕКІ)
відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства. Отже, ЕКІ — це
сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути
зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для
управління економічним об’єктом (ЕКО) та економікою в цілому. Виникають
такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а
також безпосередньо в кожному із цих процесів. Ці повідомлення
супроводжують виробничо-господарську діяльність ЕКО та управління ним.

ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, які можуть бути
оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ).

Особливості ЕКІ враховуються при організації машинної обробки і при
цьому використовують одиниці виміру:

1)натуральні (число повідомлень, документів, символів, рядів,
показників)

2)телеграфні (біти, байти )

Фінансово- кредитна інформація її властивості

Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як
економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інф-єю
(ФКІ). А оскільки фінанси та кредити-це елементи економіки, то й ФКІ
являє собою частину економічної інф-ції. У фінансово- кредитних
установах ЕКІ має свій специфічний зміст, тому що вона пов(язана з
роботою установ по обслуговуванню клієнтів і фактично відображає стан
клієнта (більше) ніж ФКУ. У ФКУ поряд з ЕКІ використовується технічна,
інженерна та директивна інф-ія. В той час ФКУ не може функціонувати без
власної інформації, яка використовується для управління своєю
діяльністю. Необхідно розрізняти:

Власну ЕКІ, пов(язану з діяльністю самої установи

Інформацію, яка відноситься до обслуговування клієнтури.

При створенні автоматизованої системи обробки виділяють підсистеми
обробки безпосередньо інф-ії клієнтів і комплекси п(овязані з діяльністю
самої установи.

Важливою особливістю ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність
ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може
бути вміщена на матер-их носіях і зображується здебільшого в
алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення.

Основні структурні одиниці ЕКІ.

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інф-ні сукупності, які мають певний
зміст. Обробляють не ЕКІ взагалі, а її конкретні інформаційні
сукупності. Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна
вважати всю інф-ну множину деякого об’єкта (галузь, регіон, цех, фірма,
установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). ІБ поділяється на
структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде
досягнуто неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити.
Реквізити-це ті мінімальні структурні сукупності ЕКІ, які мають зміст.
Кожній властивості відповідає реквізит.

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і
структурою.

При автоматизованій обробці викор-ться й скорочене ім’я — ідентифікатор.
Крім того, при описі алгоритмів запроваджуються буквено-цифрові
позначення.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його
значення. Вона може бути сталою або змінною. Тип реквізиту визначається
тим, які властивості об’єкта він може відбивати. Розглядають числові,
текстові та логічні типи.

Числові- харак-ть кількісні властивості об’єкта, що їх дістають у
результаті обчислень або вимірювані (значення можна задати в числовій
формі). Такі реквізити називають ще реквізитами-основами або кількісними
атрибутами.

Текстові- виражають, як правило, якісні властивості (їх називають ще
реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами).

Логічні або бульові, набувають лише двох значень: «істина» чи
«хибність». Вони відбивають такі властивої об’єкта, які по суті можна
поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями існують і інші структурні елементи.

1)повідомлення-складна структурна одиницю ЕКІ, утворювана з кількох
реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну
характеристику об’єкта чи процесу.

2)Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита основи
одного і одного або декілької якісних атрибутів, пов’язаних
логічно-являє собою показник. Показник завжди є повідомлення але не
кожне повідомлення є показником.

3)Однорідні інф-ні сукупності реквізитів, об’єднані спільним змістомом,
утворюють інформаційний масив (ІМА). Основними елементами масиву є
записи. Запис хар-ся переліком і послідовнісю розміщення входящих в неї
атрибутів, довжина запису дорівнює сумі довжин атрибутів.

Елементарні структурні одиниці ЕІ.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю
інф-ну множину деякого об’єкта (галузь, регіон, цех, фірма, установа
тощо), його інформаційну базу (ІБ). ІБ поділяється на структурні одиниці
нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних
(атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Реквізити-це ті
мінімальні структурні сукупності ЕКІ, які мають зміст. Кожній
властивості відповідає реквізит.

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і
структурою.

При автоматизованій обробці викор-ться й скорочене ім’я- ідентифікатор.
Крім того, при описі алгоритмів запроваджуються буквено-цифрові
позначення.

Складні структурні одиниці ЕІ.

Між структурними одиницями існують і інші структурні елементи.

Показники, завдання первиних і вториних пок-ів.

Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита основи і
одного або декілької якісних атрибутів, пов’язаних логічно-являє собою
показник. Показник завжди є повідомлення але не кожне повідомлення є
показником. Показник, який охоплює реквізит- основу і реквізити- ознаки,
дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з
якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх
можна вважати головними структурними одиницями ЕКІ. Будь-яка інформація
потребує матеріалізованого подання. Розрізняють первинне і вторинне
подання інформації. Записування даних, які вже пройшли первину
реєстрацію, є їх вторинним поданням. Документ, зокрема й первинний,
виконує дві функції: носія формації та юридичного акта правильності,
обгрунтованості законності виконаних дій і операцій (фінансових,
виробничих і т.ін.).

Первинними документами можуть бути які завгодно носії інформації,
причому трудомісткість їх заповнення і відповідальність за виконання
відповідних дій мало залежить від форм носія. Носіями інформації є
технічні засоби (ТЗ), такі як ЕОМ і спеціалізовані ТЗ відображення
інформації. Нині з’являються численні нові види носіїв і, відповідно,
нині способи подання інформації. Так, у банківській справі
застосовуються магнітні картки та смарт-картки. Інформація, записана на
таких картках, якщо вони використовуються як електронні гаманці, мають
вартість у буквальному розуміні слова.

7.Формалізоване завдання атрибутів.

Для використання ЕОМ абсолютно необхідним є формалізація представлених
інформаційних структур. (атрибутів, повідомлень, масивів, показників) і
їх перетворень. Тобто мова йде про формалізоване завдання структур і
алгоритмів їх отримання. В зв(язку з тим, що атрибут є основним то люба
автоматизація починається із стадії формалізованого представлення
реквізитів. Таке представлення використовується за допомогою табличного
представлення слідуючих граф:

1)номер по порядку

2)назва реквізиту

3)прийняте позначення

4)тип реквізиту

5)довжина значення

6)кількість занків після коми

7)ідентифікатор

8)приклад значення атрибуту (іноді дають)

При формалізованому представленні показників насамперед потрібно:

А) виділити його складові

Б)дати їм позначення

В)визначити їх тип.

Виконання цих дій уже дає можливість виконати формалізований запис
показників, тобто представити у вигляді формул чи математичних визначень
а також формулювати алгоритм їх визначень

Г)якщо для цих атрибутів задати значення що вони можуть прийняти і
присвоїти то з(являється можливість машиного призначення, її введення в
ЕОМ, а також машиного пердставлення.

Д)якщо в цьому формалізованому запиті первинного показника провести
підсумування то отримаємо новий похідний показник.

8.Показники і повідомлення, визначення і завдання.

Між структурними одиницями існують і інші структурні елементи.

Повідомлення-складна структурна одиницю ЕКІ, утворювана з кількох
реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну
характеристику об’єкта чи процесу. Вона може набирати різних форм,
зокрема подаватись у вигляді показника і документа. Складна структурна
одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита основи одного і одного або
декількох якісних атрибутів, пов’язаних логічно-являє собою показник.
Показник завжди є повідомлення але не кожне повідомлення є показником.
Показник, який охоплює реквізит- основу і реквізит- ознаки, дає змогу
характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного
боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вважати
головними структурними одиницями ЕКІ.

9. Інформаційний масив, його характеристики.

Однорідні інф-ні сукупності реквізитів, об’єднані спільним змістом,
утворюють інформаційний масив (ІМА). Основними елементами масиву є
записи. Запис хар-ся переліком і послідовністю. Записи є тими елементами
масиву, з якими здебільшого оперує користувач під час роботи з ним.
Множина однорідних показників (документів) являє собою відповідний
інф-ий масив. Запис масиву хар-ся переліком і послідовністю розміщення
реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює
сумі довжин зазначених атрибутів. Інформаційний масив як сукупність
записів хар-ся також ідентифікатором. Останній присвоюється масиву при
його створенні і використовується для його відшукання та роботи з ним.
Отже, задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові
атрибути, повністю визначаємо його як інформаційну одиницю.

Формалізоване завдання первиних і вториних показників.

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно
виокремити його складові (реквізити). Розглянемо приклад формалізованого
подання показника, котрий задається документом “Платіжне доручення” і
визначає суму, яка перераховується з рахунку клієнта (платника)
відповідного банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи
іншого банку (як оплата за куплені товари або надані послуги). Якщо
використати для реквізитів відповідні позначення і визначити їх тип, то
первинний показник можна записати у вигляді Wapbohd, що визначає сумуW,
яка була перерахована з рахунку a в банк p на рахунок b в банк o згідно
з документом “Платіжне доручення” за номером h від дати d. Якщо у
формалізованому запису первинного показника Wapbohd виконаємо
підсумування за реквізитом h (номер документа), дістанемо новий -він
буде похідний- показник вигляду Wapbod= (Wapbohd. Він визначає суму, що
її перераховано з рахунку a на рахунок b за всіма документами даного дня
d. Такі сумування можна проводити і по іншим показникам. Але можуть бути
також отримані показники, які не мають реального змісту, наприклад,
підсумування первинного показника Wapbohd за p приводить до проміжного
поеазника Wabohd, який не має реального змісту. Більше того, формальне
виконання операцій може призвести до повного “зникнення” показника як
такого. Підсумувавши результуючий показник Wp за р, дістанемо прото
атрибутW, який не є показникам.

Код, алфавіт і довжина коду.

У процесі кодування об’єктам класифікації та їх групам присвоюють
цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення так звані коди. Отже,
код- це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення
об’єктів класифікації та їх класифікаційній угруповань. Сукупність
методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів
класифікації даної множини становить систему кодування.

Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт
коду — це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа
коду — це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його
склад і послідовність розміщення знаків у ньому. Код характеризується
довжиною, тобто кількістю використаних розрядів, структурою, яка
відображає зміст окремих розрядів або груп розрядів коду. Довжина коду-
кількість знаків у коді без урахування пропусків (прогалин).

Існують чотири системи кодування економічної інформації.

І. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду з чисел
натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1,…9 основа
коду а дорівнює 10. Місткість коду Е, коли задано його довжину l, можна
визначити за формулою E = al

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натурального ряду та
закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно
розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті
застосування ієрархічної системи класифікації.

4.аралельний метод утворення коду з кодів незалежних угрупувань,
здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

13. Код, основа і місткість коду.

У процесі кодування об’єктам класифікації та їх групам присвоюють
цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення так звані коди. Отже,
код — це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення
об’єктів класифікації та їх класифікаційній угруповань. Сукупність
методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів
класифікації даної множини становить систему кодування.

Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт
коду — це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа
коду — це число знаків у цьому алфавіті. Алфавіт коду — це сукупність
знаків, використовуваних для його створення. Основа коду — це число
знаків у цьому алфавіті. Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру,
визначають місткість коду, тобто кількість об’єктів, які можуть бути
закодовані цим кодом без порушення його структури. Для сталого коду на
всі сполучення ємність дорівнює Е=аr (а- кількість символів у алфавівті
коду, r-розрядність коду). Отже, у разі використання десяткового коду,
коли обсяг кодованої множини не перевищує 10, достатньо використати один
десяток (розряд), а коли не перевищує 100- двох розрядів і т.д.

Основні системи класифікації. Ієрархічна система класифікації та її
суть.

Для того, щоб забезпечити організацію та формалізоване подання ЕКІ, її
пошук і обробку, а також для скорочення обсягів оброблюваних даних
потрібна їх попередня класифікація і кодування. Класифікація-це поділ
множини об’єктів на підмножини за їх схожістю або згідно з певними
методами. Сукупність методів і правил класифікації та її результат
становлять систему класифікації.

До основних систем класифікайії ЕКІ належать ієрархічна, фасетна і
змішана. Ієрархічна СК-це система, в якій поділ множини обєктів на
підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Тобто
первинна множина обектів спочатку поділяються на підмножини, утворені за
одніє. Ознакою, котра може набути різних значень. Далі кожна здобута
підмножина поділяється на групи за значенням наступної ознаки. Ці групи,
у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т. д.
Отже між виділеними групами об(єктів всановлюється іерархія. При цьому
кожна підмножина (і об(єкт) належить лише одній вищій множині. ІСК
хар0ся глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або,
кількістю заданих ознак класифікації. ІСК притаманні простота,
наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручної
обробки. Проте ця система не позбавлена й недоліків. Насамперед це
жорсткість структури (через фіксованість ознак і порядку їх розміщення),
складності включення нових ознак, необхідність

великого резерву місткості.

Основні системи класифікації. Фасетна система класифікації.

Фасетна клас-ія полягає в паралельному поділі множини об(єктів на
незалежні підмножини (класифікаційні угрупування). Послідовність
створення класифікаційних угрупувань задається фасетною формулою
Ф=(ф1,ф2,…фn). Одні й ті самі об(єкти можуть входити до різних
підмножин Хi.

Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості її
структури, можливості включення нових фасет і виключення старих. До
недоліків такої системи можна віднести нетрадиційність і складність її
використання в разі ручної обробки даних і недостатньо повне
використання місткості з огляду на те, що багато можливих комбінацій
фасет не мають практичного застосування.

Проставлення кодів в порядково-серійній системі кодувані.

Проставлення кодів в послідовній системі класифікації

У процесі кодування об(єктам класифікації та їх групам присвоюють
цифрові, буквені або цифрово- буквені позначення- так звані коди. Код-
це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об(єктів
класифікації та їх класифікаційних угрупувань. Сукупність методів і
правил кодування класифікаційних угрупувань і об(єктів класифікації
даної множини становить систему кодування. Існують 4 системи кодування
ек інформації. Розглянемо послідовну систему клас-ії. Послідовний метод
побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених
класифікаційних угрупувань які були отримані при застосуванні
ієрархічної системи класифікації. Код угрупування утворюється на основі
коду угрупування попереднього рівня додаванням до нього ще одного
розряду (або групи розрядів).При використанні цього методу код має
велику інформативність, але є дуже громіздкім і складним. Через
негнучкість методу його доцільно використовувати лише в тих випадках,
коли інформація змінюється у незначних розмірах або зовсім не змінюється
протягом тривалого часу використання класифікаторів.

Проставлення кодів в паралельній системі класифікації.

У процесі кодування об(єктам класифікації та їх групам присвоюють
цифрові, буквені або цифрово- буквені позначення- так звані коди. Код-
це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об(єктів
класифікації та їх класифікаційних угрупувань. Сукупність методів і
правил кодування класифікаційних угрупувань і об(єктів класифікації
даної множини становить систему кодування. Існують 4 системи кодування
ек інформації. Розглянемо паралельний метод утворення кодів із кодів
незалежних групувань отриманих при фасетній класифікації. При
застосуванні паралельного методу кодування на противагу послідовному
значенню ознаки, записане на будь-якому розряді коду, не залежить від
значень ознак, записаних на інших розрядах. Це дає змогу за конкретним
кодом легко дізнатись, набором яких ознак описується розглядуваний
об(єкт. Цей метод дає багатоаспектну класифікацію. Блокована побудова
коду за фасетами спрощує його стандартизацію. До недоліків цього методу
кодування належить менша порівнянно з послідовним методом інформованість
і ємність, що пояснюється неповним використанням останньої.

19 Контрольне число. Використання для контролю при вводі та передачі
даних

Під час автоматизованої обробки екон інф-ї, особливо в системах обробки
фін-кред інф-ї, важливо контролювати правильність кодів, коли дані
передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в
АІС намагаються забезпечити автоматизований та автоматичний контроль
правил-ті кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебільшого на
використанні методу контрольних чисел або методу контрольних розрядів.
Суть цього методу полягає в тому, що до контрольованого коду включають
додаткове число (розряд), значення якого можна обчислити за певним
алгоритмом, знаючи решту розрядів цього самого коду. Тобто цей розряд є
певною функцією інших розрядів коду Кр = Ф (XI, Х2, … Хn)

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і його порівняння з
переданим або введеним значенням і забезпечує контроль правильності
передачі або вводу інших розрядів коду.

Часто контрольне число К визначають, використовуючи модуль простого
числа: K = M ( (Xi*Bi/M (

де М ( модуль вибраного простого числа;

Хі ( і-й розряд коду;

Ві ( ваговий коефіцієнт і-го розряду;

Символом ((позначено остачу від ділення добутку Хі • Ві на М.

Остача завжди менша за М або = 0, а якщо М ( неодноцифрове число,
наприклад М = 11, 13 і т.д., то остача і контрольне число також можуть
мати більш як один розряд.

На практиці контрольне число визначають за складнішими формулами і
вміщують не в кінець коду. Крім того, вагу Ві визначають як розряд
деякого нескінченного числа.

20 Суть автоматизації контролю правильності введення числових даних
документів

Система контролю правильності вводу документів грунтується на
використанні контрольних сум. Контрольна сума документа під час його
підготовки до вводу обчислюється простим арифметичним підсумовуванням
усіх числових даних, які вводитимуться в ЕОМ, і вводиться в ЕОМ поряд з
іншими даними.

Після вводу всіх даних документа ЕОМ автоматично обчислює контрольну
суму введених даних і порівнює її із уведеною контрольною сумою. У разі,
коли введена та обчислена контрольні суми збігаються, документ
вважається введеним правильно. У противному разі при вводі даних
документа або його контрольної суми припустилися помилки; можливо також,
що при підготовці документа до вводу зазначену суму було обчислено
неправильно. Аналогія з використанням контрольного розряду тут очевидна.

21 Суть автоматизації контролю правильності передачі електронних
повідомлень

Система контролю правильності «електронних повідомлень» у разі їх
передавання побудована на використанні «електронно-цифрового підпису»
(ЕЦП).

ЕЦП також являє собою певну функцію від даних самого повідомлення
(останнє може містити й текстову інформацію) і від додаткового параметра
( «ключа», який задається при накладанні підпису.

Переданий разом із повідомленням ЕЦП дає змогу в пункті його прийому
організувати перевірку цілості повідомлення: «обчислити» новий ЕЦП і
порівняти його з отриманим підписом. При цьому вважається, що так само,
як і в разі з контрольним числом, отримувач повідомлення знає не лише
функцію (алгоритм) «обчислення» підпису, а й значення ключа. (Зрозуміло,
що коли алгоритм один і той самий, а ключі різні, різними будуть і ЕЦП).

22 Класифікатори екон інформації. Види класифікаторів за сферою дії

Класифікатор ( це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань
класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора
містить, як правило, найменування об’єкта і його код.

Щодо кожного класифікатора важливо визначити його призначення та сфери
дії.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті ( особистого користування;

б) локальні ( використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу
задач у системі;

в) галузеві ( застосовувані в установах та на підприємствах однієї
галузі;

г) загальнодержавні ( обов’язкові для використання в усіх установах та
на підприємствах держави.

23 Класифікатори економічної інформації. Види класифікаторів за
призначенням

Щодо кожного класифікатора важливо визначити його призначення та сфери
дії. Класифікатор може бути призначений:

а) для первинного кодування об’єктів, процесів і т.ін. під час
підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він
використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за
найменуванням об’єктів;

б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про застосування
класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі
користувачеві і т.ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за
кодами об’єктів;

в) для передавання інформації по каналах зв’язку.

24 Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної
інформації, її складові

На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування
техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс
загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ),
автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх
розробки та ведення (НД). Отже, умовно можна записати: ЄСКК ТЕЇ = КТЕІ +
АС + НД.

Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на 4 групи:

1) класифікатори ресурсів;

2) класифікатори предметів праці і діяльності;

3) класифікатори структури народного господарства та
адміністративно-господарського управління.

4) Класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання. документів
і т.ін.

ЄСКК ТЕІ передбачає використання і ведення:

• заг-держ класифікаторів техніко-економічних показників (ЗКТЕП);

• системи позначення органів державного управління (СПОДУ);

• класифікаторів пром та сільськогосп продукції (ЗКП);

• системи визначення об’єктів адмін поділу (СГІАТО);

• класифікаторів галузей народного госп-ва (ЗКГНГ);

• класифікатор підприємств та орг-й (ЗКПО);

• системи позначення одиниць вимірювання тощо.

ЄСКК забезпечує:

• обмін даними між різними рівнями управління народним господарством;

• узгодження техніко-економічних показників;

• можливість агрегування даних на різних рівнях управління;

• максимальну автоматизацію всіх технологічних операцій обробки
інформації.

25 Основна відмінність ІС в фінансово-кредитних установах від ІС на
виробничих об’єктах

Для банківських установ велике значення має продуктивність АІС, її
здатність швидко переробляти інформацію, відстежувати зміни на об’єкті,
у навколишньому середовищі та максимально їх ураховувати. Адже затримка
з обробкою таких даних може коштувати дуже дорого. Наприклад,
неврахування нових вимог, постанов, вказівок і т.ін. для банку
щонайменше може призвести до штрафних санкцій.

Для фінансово-кредитних установ, і для банківських насамперед, важливою
особливістю є те, що об’єкт управління ( керована частина, або основне
їх «виробництво» ( також пов’язане з виробленням і переробкою
інформації. Адже основою діяльності таких установ є робота з
інформацією, яка часто стає і предметом і продуктом праці не лише
відповідних інформаційних систем, а й установи в цілому.

Хоча банки й проводять операції з готівкою, але переважна більшість
розрахунків у них здійснюється в безготівковій формі. Готівкові гроші
(за нормальної роботи економіки) становлять 5-10% суми заг грош обігу.
Проведення безготівкових розрахунків означає, що грошей у явному
вигляді, у «натурі» немає, існують лише записи про грошові кошти та
операції з ними на відповідних носіях, тобто є інформація, яка за певних
умов може матеріалізуватися. Те саме стосується й інших
фінансово-кредитних установ ( податкових, фінансових тощо.

Отже, у фінансово-кредитних установах автоматизація «основного
виробництва» зводиться до автоматизації операцій обробки даних
відповідних документів, тобто до обробки інформації. Цим такі установи
істотно відрізняються від промислових підприємств, де автоматизація
основного виробництва являє собою автоматизацію процесів обробки
матеріальних потоків, а отже, створення АІС тут означає автоматизацію
інформаційних процесів, пов’язаних із основним виробництвом, а не самого
виробництва.

26 Обов’язкові складові (АРМи) ІС окремого банку

Відповідна БАІС являє собою сукупність кількох інформаційно
взаємозв’язаних функціональних і забезпечуючих АРМ, на яких базується
автоматизація головних видів діяльності банку: внутрішньо-банківських
розрахункових, кредитних і депозитних операцій, бухгалтерської та
оперативної звітності, операцій із міжбанківських розрахунків і т.ін.

До множини таких АРМ належать АРМ-3 (його називають ще АРМ НБУ) з
виконання міжбанківських розрахунків банку з використанням СЕП НБУ, а
також комплекс програмних і технічних засобів (ПТК) із забезпечення
роботи електронної пошти (ЕП) НБУ (обслуговуючий АРМ), на базі якої і
працює СЕП.

Автоматизовані робочі місця можуть бути об’єднані в локальну
обчислювальну мережу (ЛОМ) або працювати автономно, але неодмінно мають
бути інформаційно узгоджені між собою.

У крайньому разі вся БАІС може складатися лише з одного ПК, де містяться
АРМ-3 і ПТК ЕП НБУ тощо.

Сукупність функціональних АРМ (ФАРМ) внут-бан розрахунків у БАІС
об’єднують в єдину систему ( програмно-технічний комплекс під назвою
«Операційний день банку» (ОДБ), котрий забезпечує автоматизоване
виконання внут-бан розрахункових і бухгалтерських операцій протягом
одного операційного дня банку.

Множина інших функціональних АРМ в БАІС (крім ОДБ), як правило, включає
в себе ФАРМ з автоматизації управління кредитними, депозитними та
касовими операціями, АРМ з управління валютними операціями, ПТК
статистики й аналізу фінансового стану банку та управління ліквідністю,
АРМ маркетингових операцій, ПТК інформаційного забезпечення керівництва
банку тощо.

27 Види структур КБ. Проблеми створення ІС для багаторівневих КБ

Комерційні банки мають різну структуру, яка істотно впливає на структуру
їх АІС і технологію обробки даних. Усі КБ за структурою можна поділити
на такі типи.

Перший тип ( так звані «унітарні» КБ, які не мають філій або відділень і
територіальне та організаційно розміщені в одному місці (в одному
приміщенні).

Другий тип ( це КБ, які мають багаторівневу (два і більше рівнів)
структуру, де на верхньому рівні перебуває головна контора (офіс), а на
нижніх рівнях ( філії та відділення, котрі розміщені в межах одного
регіону.

До третього типу структур можна віднести КБ, які мають регіональні
відділення та філії, котрі розташовані в різних регіонах і відповідно
зареєстровані та перебувають на обліку в різних ТУ НБУ.

У разі багаторівневої структури КБ зі створенням АIС виникають додаткові
проблеми. Насамперед це проблема передавання даних на великі відстані й
забезпечення при цьому їх безпеки, достовірності й конфіденційності;
проблеми оцінювання фінансового стану банку як сукупності елементів;
управління територіально-регіональним розподілом фінансів, формування
статистичної та оперативної звітності по банку в цілому і т.ін.

В цілому АС такого банку є ієрар орган структурою, м/б зображена як
сукупність АІС його елементів. Причому з різними задачами і різними
методами рішення одних і тих самих задач на різних рівнях.

В наш час, коли мова іде про БАС, мають на увазі автом-ю трад форм
послуг.

Такі задачі не мають прямого аналіт рішення, розв’язуються методами
імітац моделювання, експертних систем тощо.

Загалом БАІС забезпечують:

• автоматизацію внут-бан діяльності

• автоматизацію виконання міжбанківських розрахунків та інших
зовнішньобанківських операцій;

• автоматизацію фін операцій у рамках міжнародного банківського бізнесу.

28. Основні принципи створення ІС у ФКУ.

Згідно з нормативними докуиентами під час створення ІС необхідно
керуватися наступними принципами:

1. Принцип системності. Необхідно встановлювати такі зв”язки між
структурними елементами, які забезпечуть їх сумісність та взаємодію з
іншими системами.

2. Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована систем має
створюватися з урахуванням можливості поповнення й оновлення її функцій
та складу без порушення функціонування АС.

3. Принцип сумісності. Під час створення системи мають бут реалізовані
інформаційні інтерфейси, завдяки яким ця система зможе взаємодіяти з
іншими системами згідно зі встановленими правилами. Так, будь-яка АІС на
рівні КБ має інформаційно взаємодіям із системами установ НБУ, а АІС
обласної податкової адміністрації — з АІС Головної податкової
адміністрації України.

4. Принцип стандартизації. Під час створення систем маюті бути
раціонально застосовані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи,
проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система та її елементи
потребують стандартизації, аби можна було мінімізувати всі види витрат,
уніфікувати прийоми, методи та інструкції, що ними керується персонал.

5. Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між
витратами на створення АС і цільовими ефекта ми, включаючи кінцеві
результати, отримані від автоматизації які не завжди і не обов’язково
мають набирати грошової форми це може бути час (вірніше, його економія),
певні зручності, нові функції, імідж і т.ін.

29. Додаткові принципи створення і функціонування ІС у ФКУ.

До таких приципів відносяться наступні:

1. Принцип нових завдань. Визначаючи перелік завдань, як підлягають
включенню в АІС, слід ураховувати основні технологічні операції обробки
документів та завдання щодо забезпечення повноти, вчасності й
оптимальності прийняття рішень, раніше не виконувані через обмежені
можливості обробки інформації.

2. Принцип надійності. Система має нормально функціонував в разі виходу
з ладу технічних засобів. Зрозуміло, наскільки цей принцип важливий для
АІС у ФКУ, де існують специфічні вимоги до його реалізації і де втрата
інформації рівносильна втраті грошових коштів. Саме з метою додержання
цього принципу в АІС дублюють інформацію, технічні засоби, застосовують
джерела безперебійного живлення тощо.

3. Принцип єдиної інформаційної бази. Ідеться про застосування єдної
системи класифікації та єдиної системи кодування, одних і тих самих
структурних одиниць економічної інформації.

30. Додаткові вимоги при створенні та функ-ні ІС у банківськ установах.

При створенні БАІС виникають додаткові вимоги, тобто доводиться
спиратися на деякі додаткові принципи:

1.Притиш безпеки даних.: 1)Інформація має бути захищена як під час її
безпосередньої обробки та зберігання в системі, так і в моменти обміну
між комп’юерами. 2) Має бути виключена можливість несанкціонованого
доступу до даних у системі. 3)Усі операції в системі мають
реєструватися. 4)Будь-яке порушення системи безпеки має бути виявлене.

2.Принцип надійності системи. У БАІС мають бути однаково високонадійними
як апаратне, так і програмне забезпечення. Інформація для клієнта має
бути точною, доступною і надаватися йому без затримки. У разі виходу
системи з ладу дані мають бути відновлені, а пошкодження усунене.

3.Принцип продуктивності системи. Потреба додержувати його випливає зі
значної нерівномірності надходження потоків інформації, яку слід
обробляти в певні проміжки часу, і жорстких вимог до термінів її
обробки. Окрім того, БАІС повинна мати певний запас продуктивності, який
забезпечує оперативне надання інформації клієнтові за його запитом
незалежно від того, які інші роботи виконуються водночас цією системою.

4.Принцип пристосування (адаптаїїії). Із часом робота банків імінюється,
виникають нові види діяльності та послуг. Існуючі інформаційні системи
мають бути придатними для модифікації та розширення. Більш того, система
може бути повністю перероблена, але інформація при цьому має
зберігатися. БАІС має бути такою, щоб цю систему можна було розширювати
(із зростанням клієнтів), не порушуючи її цілісності. Важливою є також і
вимога щодо зручності, простоти та ефективності експлуатації системи.

31. Декомпозиція ІС. Головні компоненти системи.

Декомпозиція ІС – це поділ ІС на підсистеми, комплекси задач і окремі
задачі. Декомпозиція здійснюється як за окремими ознаками, так із їх
сукупністю.

Будь-яка ІС поділяється на функціональну та забезпечувальну частини,
які, у свою чергу, поділ-ся на простіші елементи – підсистеми, котрі
також припускають подальший поділ.

До ФЧ належать ті елементи системи, які визначають її функціональні
можливості, а саме : призначення, виконувані управлінські функції та
ф-ії з обрбки інф-ії.

До ЗЧ системи належать об”єкти (матеріальні та інші засоби,
інструментарії), з допомогою яких викон-ся ф-ії системи, тобто
реалізується функціональна її частина.

Додатково виокремлюють забезпечувальні підсистеми, кожна з яких об”єднує
певний вид ресурсів, а також умови її орг-ії. Ці підсистеми розкривають
сутьі склад ресурсів, необх для функціонування ІС, тому їх перелік є
типовим і практично однаковим для різних ІС.

32. Підсистеми забезпечуючої частини.

До скаладу забезпечучої частини входять:

1. Підсистема технічного забезпечення, яка складається з чотирьох
елементів: 1.1. Технічні засоби; 1.2. Методичні та керівні матеріали
щодо КТЗ; 1.3. Технічна документація, що стосується КТЗ; 1.4. Персонал,
який обслуговує КТЗ.

2.Підсистема матем-ого забезпечення (МЗ) являє собою сук застосовуваних
мат-их методів, моделей і алгоритмів.

3.Підсистема програмного забезпечення (ПЗ) об’єднує програми постійного
кор-ня (системні програми, пакети прикладних програм (ППП), СУБД тощо).

4.Підсистема лінгвістичного забезпечення (ЛЗ) — це сук мовних зас-ів для
формалізації природної мови, опису інф-ії та інших елементів 1С.

5.Підсистема правового забезпечення (ПРЗ) складається з правових норм і
нормативів, які пов’язані із функціонуванням АІС, слугують для
юридичного обгрунтування її створення й функц-ня, а також визначають
юридичний статус результатів такого функ-ня.

6.Підсистема інформаційного забезпечення (ІЗ) містить у собі
використовувані дані та правила їх отримання, збер-ня, оновлення, а
також орг-ії структури й змісту інф-их сукупностей. Ця підсистема
охоплює інф-ні ресурси, а також засоби їх опрацювання.

7.Підсистема організацііїно-методгічного забезпечення (ОМЗ) — це набір
прийомів, правил, документів, інструкцій і положень, які заб-ть створ-ня
системи та взаємодію її складових у процесі функ-ня всієї системи.

8. Підсистема ергономічного забезпечення (ЕЗ) становить множину
взаємопов’язаних вимог, спрям-их на узгодження психологічних,
антропометричних, фізіологічних особливостей і можливостей людини, з
одного боку, і технічних хар-стик засобів автоматизації, параметрів
робочого середовища на робочому місці (вологість, температура,
зашумленість, освітлюваність, опромінюваність тощо).

33. Стр-ра функ-ної частини банк-ої ІС. Ознаки виділення підсистем.

У функціональній частині банк ІС виділяють такі елементи: функціональні
підсистеми, блоки, або комплекси завдань та окремі завдання.

Функціональна підсистема – це відносно самостійна част системи, яку
виокремлено за певною ознакою, що відповідає конкретним функ-ям і
завд-ям управління.

Найчастіше функціональні підсистеми утворюють за такими ознаками: 1)
стадіями управління (прогнозування, планування, облік тощо); 2)
елемнтами виробничого процесу (праця, матеріали, грошові кошти тощо); 3)
апаратно-організаційноюь ознакою (структурні підрозділи);
4)функціональною (виконувані ф-ії) ознакою.

Застос-ють й інші ознаки, пов”яз з д-стю об”єкта автоматизації.

В АІС банк установ фнкц-ні підс-ми можна виокремлювати за ознакою
управління ел-ми банк д-сті: підс-ми управління і проведення розрах-их,
кредитних, депозитних операцій тощо.

34. Поняття АРМ, типи АРМ.

АРМ – це сук-ість ПК і спеціального програмного забезпечення, що
зорієнтоване ина певну сферу використання і забезпечує безпосереднє
інф-не обслугов-ня користувача-фахівця в потрібному і дост-му для його
д-сті обсяці та режимі.

Програмний комплекс ОДБ в переважній більшості випадків складається з
таких АРМів: АРМ операціоніста, АРМ технолога (адміністратора системи),
АРМ контролера.

Також виділяють такі типи АРМ: АРМ кредитного відділу, АРМ депозитного
відділу, АРМ із міжбанківських розрахунків, АРМ з роботи з філіями, АРМ
фондового відділу, АРМ з управління ліквідністю, АРМ з управління
активами і пасивами, АРМ маркетингу.

35. Загальна послідовність автоматизації банківських установ.

Автоматизація банківських установ зд-ся в такій послідовності:

1 етап: обстеження об’єкта і обгрунтування необхідності побудови
системи; формування вимог користувача до неї; оформлення звіту і заявки
на її розробку (тактико-технічне завдання).

2: вивчення об’єкта; виконання необхідних науково-дослідних робіт (НДР);
розробка варіантів концепції АІС і вибір того з них, який задовольняє
вимоги користувача; оформлення звіту про виконану роботу.

3: розробка технічного завдання та його затвердження.

4: розробка попередніх проектних вирішень стосовно системи та окр її
частин.

5: розробка проектних вирішень стосовно сис-ми та її частин; розробка
документації АІС та її частин; розробка й оформлення документації на
поставляння або розробку виробів для комплектування системи; розробка
завдань на проектування в суміжних частинах проекту автоматизації.

6: розробка робочої документації на систему та її частини;створення або
адаптація програм.

7: підготовка об’єкта автоматизації до впровадження АІС:підготовка
персоналу; комплектування АІС (програмними і технічними засобами,
інформаційними виробами); будівельно-монтажні роботи;
пусконалагоджувальні роботи; попередні випробування; дослідна
експлуатація; приймальні випробування.

8: виконання робіт згідно з гарантійними зобов’язаннями та
післягарантійне обслуговування.

36. Стадії створення ІС.

1. Стадія формування вимог до АІС. Обстеження об’єкта і обгрунтування
необхідності побудови системи; формування вимог користувача до неї;
оформлення звіту і заявки на її розробку

2. Стадія розробки концепції АІС.Вивчення об’єкта; виконання необхідних
науково-дослідних робіт (НДР); розробка варіантів концепції АІС і вибір
того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення звіту про
виконану роботу.

3. Стадія розробки технічного завдання. Розробка тех-го завд-ня та його
затвердження.

4. Стадія ескізного проектування. Розробка попередніх проектних вирішень
стосовно системи та окремих її частин.

5. Стадія технічного проектування. Розробка проектних вирішень стосовно
системи та її частин; розробка документації АІС та її частин; розробка й
оформлення документації на поставляння або розробку виробів для
комплектування системи; розробка завдань на проектування в суміжних
частинах проекту автоматизації.

6. Стадія робочого проектування. Розробка робочої документації на
систему та її частини; створення або адаптація програм.

7. Стадія впровадження системи в дію. Підготовка об’єкта автоматизації
до впровадження АІС;підготовка персоналу; комплектування АІС
(програмними і технічними засобами, інформаційними виробами);
будівельно-монтажні роботи; пусконалагоджувальні роботи; попередні
випробування; дослідна експлуатація; приймальні випробування.

8. Стадія супроводження. Виконання робіт згідно з гарантійними
зобов’язаннями та післягарантійне обслуговування.

37. Технічне завдання та його основні підрозділи.

Залежно від складності автоматизовуваних процесів і завдань не всі
стадії є однаково обов”язковими. Із перших трьох стадій розробки АІС
обов”язковою є третя, результатом виконання якої має бути затверджений
документ “Технічне завдання” (ТЗ). Розробляє його як правило засновник.
ТЗ поділяється на 9 підрозділів.

Схарактеризуємо стисло головні підрозділи ТЗ.

Розділ 1. Загаліьні відомомсті. Подаються повна та умовна назви роботи
замовника й об”єкта.

Р 2. Призначення та мета роботи. З”ясовуються призначення та мета
автоматизації, напр скорочення термінів обобки даних, мінімізації витат.

Р 3. Хар-ка предметної області. Наводяться відомості про об”єкт упр-ня
та процеси, які потрібно автоматизувати, про умови виконання завдань.

Р 4. Основні вимоги. Цей розділ найважливіший у ТЗ.Формулюються вимоги
до шуканих вирішень і сист вцілому, до взаємозв”язків і взаємодії різних
комплексів завдань одного з одним та з інш сист-ми; до рівня
автоматизації, техн-ого, прграмного, інф-ого та ін видів забезпечення.

У наст-их розділах уточнюються обсяги та терміни виконаня робіт,
визнач-ся ін параметри створюваної системи.

38. Етапи автоматизації задачі в умовах функц-ня ІС.

Орг-я розробки автоматизованого розв”язування окремих задач або їх
комплексів в тому разі, коли на об”єкті функціонує АІС, має свою
специфіку, оскільки тоді, як правило, технічний комплекс і базове
програмне забезпечення уже задані. За таких умов розглядуваний процес
розробки автоматизованого розв”язування задач поділяють на вісім етапів.

Формування вимог – аналог “технічного завдання”.

Постановка задачі – елемент “технічного проекту”.

Побудова алгоритму розв”язування задачі – елемент “технічного проекту”.

Розробка контрольного прикладу – елемент “технічного проекту”.

Розробка машинної блок-схеми та програм – елемент робочого проектування.

Відлагодження рохроблених пограм на контрольному прикладі – елемент
робочого проектування.

Відлагодження розроблених прграм на реальних даних (пробна
експлуатація).

Пийняття в промислову експлуатацію

Етапи 6 і 7-ий можна об”єднати, якщо для контрольного прикладу взяти
реальні дані і не розробляти машинну блок-схему.

39. Постановка задачі та її підрозділи.

Опис постановки задачі (ПОЗ) (комплексу задач) є елементом технічного
проекту.

Склад і зміст постановки задачі (комплексу задач) залежить від специфіки
останньої та умов розв’язування. Загалом ПОЗ складається з таких
основних розділів: 1) характеристика задачі; 2) вихідна інформація; 3)
вхідна інформація.

Розділ 1-й містить інф-ю про призначення задачі; перелік об’єктів, у
процесі управління якими розв’язується задача; періодичність і
тривалість розв’язування; умови, за яких припиняється розв’язування
автоматизованим способом; інформаційні та технологічні зв’язки з іншими
задачами АІС; посади осіб і (або) назви підрозділів, які визначають
умови та часові характеристики конкретного розв’язання (рішення) та
поділ обов’язків між персоналом і технічними засобами в різних ситуаціях
розв’язування задачі (комплексу задач).

Розділ 2-й (вихідна інформація) складається з переліку та опису вих-их
пов-лень (тобто форм відомостей, відеограм, відеокадрів тощо) та
переліку й опису стр-них од-иць інф-ії вих повідомлень, які мають
самостійне змістове навантаження. Опис вих пов-нь має вигляд таблиці, що
містить назву кожного пов-ня, його ідент-ор, форму подання (документ,
відеокадр, сигнал тощо), періодичність і термін видачі.Описуючи стр-ні
одиниці вих пов-ень, зазначають назву одиниці, ідент-ор вих пов-ня,
умовне позначення

Розділ 3-й (вх інф-я) містить перелік і опис вх-их повідомл та перелік і
опис стр-их од-иць інф-ії вх пов-ень, які мають самост-не змістове
навантаження. Вх інф-я – це дані, які необхідні для розв”язування задачі
й находяться у вигляді документів і повідомлень ріної форми. Опис вх
повід також задається у вигляді таблиці і містить найменув повід-ня,
його ідент-ор, форму подання, строки й частоту надходження.

40. Послідовність розробки постановки задачі.

ПЗ розробляється в такій послідовності. Якщо техніко-економічна суть
задачі є зрозумілою, то розробку починають із визначення вихідної
інформації розв’язуваної задачі, із опису змісту та форми вихідних
повідомлень і способів їх подання, визначення реквізитів та носіїв
вихідних даних.

Після встановлення вихідних даних визначають необхідні вхідні дані та
розпочинають розробку алгоритму розв’язування задачі — послідовності
правил отримання вихідних даних на підставі вхідних. Із розробленого
алгоритму визначається також інф-ія для зберігання та нагромадження. На
закінчення відпрацьовується система внесення змін до інформації задачі.

Для перевірки правильності алгоритму розробляють контрольний приклад,
який слугує також для забезпечення відлагодження програм та їх
тестування під час експлуатації.

ПЗ істотно спрощується, коли для її розв’язання використовуються типові
проектні рішення (ТПР) та пакети прикладних програм (ППП). Тоді фактично
розробляється лише розділ 1-й, а в 2-му та 3-му розділах ПЗ відбувається
просте «прив’язування» (добір) потрібних повідомлень ППП (ТПР) або
зазначені розділи не розробляються зовсім.

41. Контрольний приклад та його призначення.

Для перевірки правильності алгоритму постановки задачі розробляють
контрольний приклад, який слугує також для забезпечення відлагодження
програм та їх тестування під час експлуатації.

Практика показує, що найкращий контрольний приклад — це приклад,
побудований на реальних даних. Проте скористатися таким прикладом можна
не завжди через відсутність потрібних реальних даних або через те, що їх
забагато (у такому разі відлагодження програми дуже ускладнюється й
сповільнюється) чи наявні реальні дані не повністю відбивають усі
можливі варіанти розв’язування.

Специфічні особливості постановки задачі виявляються під час
розв’язування задач у діалоговому режимі. Адже потрібно розробляти
сценарій діалогу, враховуючи зручність роботи, типи діалогу, форми їх
реалізації на ЕОМ і навіть притаманні користувачеві прийоми та привички.

42. Алгоритм розв”язування задачі та способи його завдання.

Алгоритм являє собою правило розв”язування задачі, сформульоване як
послідовність обчислюваних, логічних та ін дій (кроків), виконуваних з
метою отримання потрібного рез-ту.

В АІС ФКУ алгоритм описується здебільшого математичним або графічним
способом, а також алгоритмічною мовою.

Графічному опису передує, як правило, побудова математ моделі – мат-ого
опису алгоритму. Такий опис полягає у формалізованому поданні всіх
розглядуваних залежностей і методів відшукання значень вих-их даних на
підставі вхідних.

Граф опис алгоритму виконується здебільшого у вигляді структурної схеми.
Кожн її елемнт являє собою фрагмент алгоритму, який описує певні
(повністю визначені) дії з даними. Послідовність дії зображ-ся за
допомогою лінії потоку інформації. Напрям потоку інф-ії “згори-униз” і
“зліва-направо” вважається основним і стрілками. Будуючи схеми
алгоритму, використовують геометричні фігури

Алгоритмічна мова – це спеціальна мова зі своїм алфавітом, словником,
правилами побудови слів, словосполучень, речень, в якій кожне слово має
одне і цілком певне значення. Коли таку мову створено на основі
будь-якої природньої мови, відповідні алгоритми досить просто описуються
і читаються.

43. Рівні деталізації алгоритму.

Розр-ють кілька рівнів деталізації (задання) алгоритму автоматизованого
розв’язування задач АІС ФКУ.

Рівень «інформаційної моделі», або «нульовий», дає уявлення про
використовувані вх-ні і вих-ні повід-ня та форми їх подання. Наводиться
граф (символьне) зобр-ня всіх зазначених повідомлень. Водночас
зазначають, де саме утвор-ся вх. і де використовуються вих.
повідомлення. Якщо задача порівняно проста, то такої точності задання
алгоритму достатньо для його реалізації.

Наступн (перший) рівень — це рівень, коли алгоритм задається з точністю
до робіт з інформаційними масивами й загальних операцій із ними
(сортування масиву, вибір, злиття тощо) та з точністю до блоків
розрахунків показників за заданими формулами. Багато з таких блоків
алгоритму (сортування, добір, обчислення середнього і т.ін.) уже можуть
бути реалізовані відповідними командами (операторами) мов високого
рівня. У разі одного масиву досить просто за допомогою відповідних
команд типу REPORТ реалізується блок видавання на друк повідомлення в
табличній формі.

Коли у процесі видавання вихідних повідомлень беруть участь два масиви
(найчастіше — масив числових значень і кодів реквізитів та масив
довідкових даних, який містить розшифрування кодів), доводиться
організовувати пошук даних за кодом. Тобто необхідна подальша
деталізація алгоритму .

Ще вищим є другий рівень деталізації алгоритму, що означає його задання
з точністю до робіт з окремими записами інформаційних масивів, до
маніпулювання з полями записів (вибір записів за умовою, пошук за
ключем, перехід за номером запису, добір полів. аналіз значень окремих
полів і т.ін.).

44. Основні вимоги до обліково-операційної роботи в банк інф сист.

Орг-я операц-облікової роботи в банках незалежно від рівня її
автоматизації повинна відповідати слідуючим вимогам:

Всі операції з документами, які поступають в банк протягом операційного
дня відображаються в бух обліку в той же день.

На особових рах-ах клієнтів виконується запис всих виконаних на ньому
операцій із виведенням підсумкових оборотів і вихідного запису.

Засобами аналітичного обліку є особові рахунки як клієнтів так і внутр
особ рах-ки. Засобами синтетичного обліку являються балансові рахунки.

45. Стр-ра коду особового рах-ку в банках Укр.

Код особового рахунку включає в себе чотирьохзначний код балансового
рах-ку, ключ порядку К і сектор Е (не більше 9-ти знаків).

ХХХХ К Е….Е

Код балансового рах:

2 3 4

Х Х Х Х

1 – клас, 2 – розділ, 3 – група, 4 – рахунок (№ рахунку).

Типове значення сигменту Е вкючає:хар-ку контрагента (1 знак); порядк
номер рах-ку клієнта (2 знаки); код клієнта (6 знаків).

46. Забезпечення відповідності аналітичного і синтетичного обліку в БІС.

Відповідність аналітичного і синтетичного обліку досягається за рахунок
того, що :

Кожний особовий рахунок відкривається за певним балансовим рахунком.
Включає 4-значний код балансового рахунку, ключовий розряд К і не більше
9-ти знаків сегменту Е (характеристика клієнта, порядковий номер р-ку,
код клієнта)

Код балансового рахунку є обо`язковою складовою номера особового рахунку
і обороти по балансовому рахунку отримуються шляхом підсумування
оборотів, які сформовані за день по відповідних особових рахунках

Для отримання залишків по балансових рахунках підсумовуються вихідні
залишки по всіх особ р-х , які відносяться до даного балансу. При цьому
суми залишків активних і пасивних рахунків визначаються окремо.

47.Структура коду балансового рахунку в БІС та її використання.

Код балансового рахунку є обов`язковою складовою номера особового
рахунку. Це дає можливість отримати суми залишків чи оборотів особових
рахунків, які відносяться до заданого балансового рахунку. Кожний
особовий рахунок відкривається за відповідним балансовим рахунком. Номер
особового рахунку складається з таких груп символів: чотирицифровий код
балансового рахунку – старші розряди , ключовий розряд і 9-ть розрядів
особового рахунку.

48. Основні функції ОДБ, які автоматизуються в БІС для розрахункових
операцій.

Автоматизація розрахункових операцій виконується за допомогою
програмного комплексу ОДБ, який дає змогу в б-я момент його
функціонування отримати інформацію про рух коштів на рахунках.

Супроводження особових рахунків виконується на робочих місцях
відповідальних виконавців операціоністів і технолога (окрім них має
доступ валютний відділ, каса,) Функція дає змогу:

переглянути реквізити рахунку

визначити оперативний стан р-ку

змінити відповідального виконавця

установити чи зняти блокування

змінити тип р-ку

закрити р-к

Перегляд списку особових рахунків (впорядкований за даною ознакою.

Перегляд історії особових рахунків (отримуємо на екрані розшифрування
руху коштів)

Перезакріплення особових рахунків – заміна одного відповідального
виконавця на іншого.

Розрахунок процентів за залишками на основних рахунках і сум для сплати
клієнтами і сум для сплати комісії.

Завершальною функцією модуля автоматизації розр операцій є складання
звітності, яка може видаватися на екран до друку чи надходити до каналу
зв`язку для передавання в НБУ.

49.Основні функції ОДБ, які автоматизуються в БІС для касових операцій.

Автоматизована обробка касових документі з огляду на їх специфіку
виокремлено в відповідний модуль програно-технічного комплексу ОДБ. В
основу технології автоматизованого опрацювання касових операцій
покладено такий принцип – відповідальний виконавець з контролю за рухом
коштів на особовому рахунку клієнті в під час вводу касових документів
перевіряє наявність особового рахунку, виявляє ознаки заблокованості чи
закриття рахунку, наявності на ньому коштів. Модуль “Каса” функціонує за
такими режимами: прибуткова каса, видаткова каса, вихідні форми,
регламентні роботи, об`єкти інкасації.

Робота відповідального виконавця з касовими документами зводиться до
виконання ряду процедур, що пропонуються користувачеві на екрані.
Виконання підпрограм може супроводжуватися допоміжними

процедурами, які забезпечують коректність технології та достовірність
результатів обробки вхідних даних.

Робота касира з касовими документами виконується в режимі “прибуткова
каса” або “видаткова каса” за допомогою процедури оплата документів.
Касиру пропонується екран зі списком ще не сплачених касових документів
поточного дня . касир обирає необхідний документ і запускає програму
оплати документів.

Банки організують іноді виносні каси, функції яких теж автоматизуються.
Але тут підключається система клієнт-банк, а адміністратор БД кілька
разів протягом дня та перед закриттям виконує регламентні роботи,
створюючи та доповнюючи при цьому

касові журнали роботи виносних кас.

50. Основні масиви обміну між ОДБ і АРМ-3 протягом робочого дня банку.

Обробка всіх платіжних розрахункових документів, що надійшли як від
клієнта, так і за допомогою СЕП, на рівні КБ виконується за допомогою
ПТК ОДБ. Отже, обмін і взаємодія КБ із СЕП через АРМ –3 зводяться до
інформаційного обміну і взаємодії АРМ-3 із ПТК ОДБ і реалізується через
процедуру обміну відповідними файлами встановленої структури. Усі файли
обміну є текстовими, вони мають, по суті, однакову будову і складаються
з таких рядків: службового, заголовного і інформаційного.

Серед файлів обміну основними є файл початкових платежів даного банку до
інших банків, так званий файл типу А, і файл зворотних платежів від
інших банків, так званий файл типу В. файл типу А готується ОДБ банку і
приймається АРМ-3 цього самого банку, а файл типу В приймається ОДБ від
АРМ-3, яке в свою чергу отримує його від АРМ-2 РРП. Щоб забезпечити
надійність роботи системи на кожний відправлений чи прийнятий файл
формується відповідний файл квитанція типу Т (для А), і типу S (для В).
Файл типу V –виписка із технічного кореспондентського рахунку банку.
Файл типу U призначений для корегування списку учасників електронних
платежів та масиву інвалютних рахунків банків. Файл К формується при
сеансах зв`зку АРМ-3 з АРМ-2 протягом усього дня. Наприкінці робочого
дня формується файл протокольного звіту про роботу за день Z.

51. Які дані містять основні масиви обміну між ОДБ і АРМ-3

Обмін і взаємодія КБ із СЕП через АРМ –3 зводяться до інформаційного
обміну і взаємодії АРМ-3 із ПТК ОДБ і реалізується через процедуру
обміну відповідними файлами встановленої структури. Усі файли обміну є
текстовими, вони мають, по суті, однакову будову і складаються з таких
рядків: службового, заголовного і інформаційного.

52. Тип і загальна структура масивів обміну між ОДБ і АРМ –3

Усі рядки закінчуються двома символами переведення каретки. Оскільки в
деяких реквізитах, наприклад в електронно-цифровому підпису, можуть
зустрічатися будь-які

коди, розбивати файл на рядки, під час його обробки й читання
потрібно, узявши за основу стандартну довжину рядків, які зазначено в
опису того чи іншого типу. Службовий рядок містить

інформацію, що пов`язана з роботою системи та забезпеченням її безпеки і
надійності. Його довжина однакова для всіх типів файлів і дорівнює 102
байт разом із СПК. Заголовний рядок містить в собі інформацію про
конкретний файл. Для кожного типу файлів – певна довжина. Інформ рядки

мають однакову довжину для кожного типу файлів

відправлений чи прийнятий файл формується відповідний файл квитанція
типу Т (для А), і типу S (для В). Файл типу V –виписка із технічного

кореспондентського рахунку банку. Файл типу U призначений для
корегування списку учасників електронних платежів та масиву інвалютних
рахунків банків. Файл К формується при сеансах зв`зку АРМ-3 з АРМ-2
протягом усього дня. Наприкінці робочого дня формується файл
протокольного звіту про роботу за день Z.

53. Вихідне повідомлення ОДБ для клієнтів, його зміст і форма.

Всю наявну інформаційну базу поділяють на зовнішню і внутрішню.
Внутрішня інформаційна база як сукупність даних на машинних носіях,
містить у собі файли з довідковою, оперативною і архівною інформацією.
Це вихідні повідомлення, користувачами якої можуть бути як
співробітники, так і клієнти банку. До файлів довідкової інформації
належать довідники клієнтів банку, банків. Балансових рахунків, операцій
з коштами, довідники каси. Файли оперативної інформації протягом
робочого дня формуються або на підставі вхідних повідомлень або під час
обробки оперативної інформації. Архівні файли – це файли результативної
інформації, сформовані після складання балансу та записані в архів

54. Основні типи блоків ОДБ та їх призначення.

В структурі ОДБ можна виділити 3-и типи функціональних блоків :

блоки початку роботи (відкриття ОДБ). Забезпечують обробку паролів і
ідентифікацію користувачів, введення і контроль дати поточного
банківського робочого дня; обробка отриманих з АРМ-3 технологічних
файлів.

Блоки роботи ПТК протягом робочого дня. Виконуються операції по
реєстрації нових клієнтів та відкриттю та закриттю рахунків

Блоки закінчення роботи. Перевірка наявності балансу банку; створення
копій основних файлів за станом на кінець дня; архівація платіжних
документів і т.п.

55. Основні операції блоків першого типу ОДБ.

Блоки початку роботи (відкриття ОДБ). Забезпечують обробку паролів і
ідентифікацію користувачів, введення і контроль дати поточного
банківського робочого дня; обробка отриманих з АРМ-3 технологічних
файлів початку робочого дня . Окрім цього при відкритті ОДБ виконується
накопичення % за попередній день по рахунках з %. Створення копій
вхідних основних масивів, які відображають стан особових фінансових
рахунків на початку дня. При відкритті ОДБ відбувається встановлення для
працівників банку повноважень.

56. Основні операції блоків другого типу ОДБ.

Блоки роботи ПТК протягом робочого дня. Виконуються операції по
реєстрації нових клієнтів та відкриттю та закриттю рахунків.
Забезпечується введення паперових платіжних документів клієнтів на
одній або д-к машинах. При введенні платіжних документів перевіряється
наявність номеру рахунку платника і автоматично обирається його
найменування. Автоматично здійснюється перевірка на наявність кодів
банків. Сума б-я платіжного документу вводиться 2-а рази. Найменування
банківських установ, обґрунтування платежу і т.ін. як правило не
вводиться, а викликається з довідників. Введені документи і перевірені
отримують статус готових до оплати. Прийняті док-ти розподіляються на
внутрішні та на файли типу А, або файли-відповіді на файли типу В.

57. Основні операції блоків третього типу ОДБ.

Блоки закінчення роботи. Перевірка наявності балансу банку; створення
копій основних файлів за станом на кінець дня; архівація платіжних
документів; видача вихідних форм та обороту за день; формування
архівації та друк виписок.

В залежності від дня місяця кварталу і року блоки 3 формують звітність
для НБУ і т.д. Щодня на основі даних ОДБ формується звітний файл 01,
який містить дані про залишки на рахунках. Файл передається до НБУ.
Щомісяця банк передає файл 02 – дані про обороти і залишки на рахунках.
За вимогою банк передає файл 15 , який містить дані про кількість
клієнтів банку. Файли формуються на основі даних ОДБ і даних статистики.

58. Блоки “відкату” в ОДБ і їх призначення.

Серед усіх технологічних процедур особливе місце посідає технологія
повернення системи до минулого стану в рамках операційного дня, тобто
відкату в системі . До нього звертаються в тому разі коли необхідно
змінити виконану банківську операцію, наприклад через помилку якої
припустилися. Адміністратор БД вилучає документ із помилкою, записує у
файл правильний документ і запускає систему починаючи з введення
вхідного балансу. Існує короткий і довгий відкат. Короткий – по тих
документах, які не відкриваються в СЕП.

59. Блоки ведення нормативно-довідкової інформації в ОДБ і їх
призначення.

Відповідні файли формуються в центральних базах даних і для використання
передаються на локальні АРМ. Нормативна інформація записується на файлах
2-х типів. Перший містить тексти нормативних актів, до яких звертаються
спеціалісти за довідками, а другий включає нормативні показники ,
потрібні для розрахунків. Зміни до цих файлів вносять користувачі і це
дає змогу не змінюючи програм коригувати нормативні показники, потрібні
для розрахунків.

Окрему групу файлів НДІ становлять довідники. Вони поділяються на
загальнодержавні (ЄДРПУ), відомчі (реєстр учасників СЕП) та
внутрішньобанківські (перелік клієнтів).

Доступ ло кожного файлу НДІ здійснюється через головне меню. Документи
можна доповнювати, читати, коригувати. Дозволяється це робити лише тим
користувачам, за якими адміністратор БД закріпив ці функції.

60. Вхідні потоки інформації БІС і їх зміст.

Вхідні потоки – основа інформаційної бази , яка використовується при
автоматизації виконання операцій . серед вхідних потоків інформації є
така, що:

Що формує ІБ на основі певних документів, які поступають в банк
безпосередньо від клієнтів. Інформацію вводять через окремі шаблони і
записується в файли які класифікуються по типах документів. Технологія
ручноо вводу документів здійснюється за методом їх групового вводу. При
цьому для контролю правильності вводу застосовуються контрольні суми по
пачці або метод верифікації. В базах даних зберігається останній номер
пачки тому наступний формується автоматично. Можливе також введення
одного документу з його обробкою в режимі реального часу;

Що поступає через систему клієнт банк. Потік платіжних документів також
записується у відповідний файл і в подальшому обробляється як і файл
отриманий при першому потоці

Вхідні електронняі повідомлення, що надходять від системи СЕП через
АРМ-3

Повідомлення, які поступають від системи банкоматів і системи
електронної торгівлі

Інформація, яка поступає з валютної і фондової біржі

Крім цих потоків суттєво впливають на стан банківської системи потоки
управлінської інформації

61. Характеристика першого вхідного потоку інф-ції БІС

Вхідні потоки – основа інформаційної бази , яка використовується при
автоматизації виконання операцій . До першого вхідного потоку інформації
відноситься:

Інформація, яка формує ІБ на основі певних документів, які поступають в
банк безпосередньо від клієнтів. Інформацію вводять через окремі
шаблони і записується в файли які класифікуються по типах документів.
Технологія ручного вводу документів здійснюється за методом їх групового
вводу. При цьому для контролю правильності вводу застосовуються
контрольні суми по пачці або метод верифікації. В базах даних
зберігається останній номер пачки тому наступний формується автоматично.
Можливе також введення одного документу з його обробкою в режимі
реального часу;

62. Характеристика другого вхідного потоку інф-ції БІС

Вхідні потоки – основа інформаційної бази , яка використовується при
автоматизації виконання операцій . До другого вхідного потоку
відноситься інформація,:

Вхідні електронняі повідомлення, що надходять від системи СЕП через
АРМ-3. Ці повідомлення містять платіжні документи про надходження коштів
від інших банків.

Повідомлення, які поступають від системи банкоматів і системи
електронної торгівлі

Інформація, яка поступає з валютної і фондової біржі

63. Основні етапи технології відкриття нових особових рахунків в ОДБ КБ.

Базовою функцією під час автоматизації розрахункових операцій є
відкриття нових особових рахунків. Виконує її головний бухгалтер або за
його дорученням провідний технолог через меню системи ОДБ. Увійшовши до
пункту меню “особові р-ки” переходять до “Відкриття особових рахунків”.
При цьому визначають такі реквізити: тип рахунку, рівень секретності
рахунку, що задається обмеженнями доступу до нього, вид валюти рахунку,
реєстраційний номер клієнту банку, , номер балансового рахунку, номер
особового рахунку клієнта, назва особового р-ку, дата відкриття підстава
для відкриття; тип особового рахунку для податкової адміністрації,
ознаки звітності, ознаки для розрахунку платежів за розрахунково-касове
обслуговування, код відповідального виконавця, операціоніста,
нарахування процентів та залишки.

72. Стадії кред-ння і хар-ка осн задач автоматизації перш стадії.

У заг випадку в проц кред-ня можна виділити наст стадії:

Попер аналіз ринку і розробка стратегії кред операції. Розгляд заявки на
отрим кредиту.

Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику, який пов”яз з
позикою.

Структурування позики, підписання договорів.

Облік і контроль погашення кредиту.

73. Стадії кред-ння і хар-ка осн задач автоматизації третьої стадії.

У заг випадку в проц кред-ня можна виділити наст стадії:

Попер аналіз ринку і розробка стратегії кред операції. Розгляд заявки на
отрим кредиту.

Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику, який пов”яз з
позикою.

Структурування позики, підписання договорів.

Облік і контроль погашення кредиту.

Комплекс задач щодо структурування позики та підписання договорів
складається з таких основних функціональних задач:

– Формування кредитних договорів;

– Формування календарного графіка видачі кредиту.

74. Стадії кред-ння і хар-ка осн задач автоматизації четвертої (другої)
стадії.

У заг випадку в проц кред-ня можна виділити наст стадії:

Попер аналіз ринку і розробка стратегії кред операції. Розгляд заявки на
отрим кредиту.

Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику, який пов”яз з
позикою.

Структурування позики, підписання договорів.

Облік і контроль погашення кредиту.

Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника полягає у
визначенні показників, що хар-ють акуратність останнього щодо
розрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточн фін стан і
перспективи змін, а також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти
з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні
кошти.

Автоматизація розрахунків під час оцін-ня ризику банку у проц кред-ня
зд-ся за допомогою спеціального пакета програм АРМ статстичної
звітності, який передано НБУ до всіх КБ (містить методику розр-ку
нормативів ризику).

75. Основні комплекси задач управління кредитними ресурсами

До управління кредитними ресурсами відносяться наступні комплекси задач:

1.Прогнозування і планування:

Визначення стратегії кредитування та депозитної політики.

Формування портфеля заявок за кредитами та депозитами.

Розрахунок кредитоспроможності клієнтів.

Оцінка ризику під час кредитування.

Планування рентабельності операцій.

Складання угод про кредит і депозитний вклад.

Складання плану – графіків кредитування.

Скл пл – граф виплати %-ів за кредитами та депозитами.

Скл пл – граф погашення кредитів

Розрахунок резервів за кредитами та депозитами.

2. Облік і контроль:

Відкриття рах-ку.

Облік операцій за кредитними рахунками.

Нарахування %

Контроль за виконанням угод

3.Аналіз і регулювання:

Формування звітів.

Аналіз, підтримка рішень.

76. Етапи загальної технології автоматизованого управління
кредитно/депозитними ресурсами.

Кредитні та депозитні операції є основними видами діяльності комерційних
банків.

Технології виконання кредитних і депозитних операцій за змістом,
послідовністю виконання та способами формування даних взаємоблизькі. Але
ці операції ще слабо структуровані. Тому в підсистемі управління
кредитами та депозитами часто застосовують інтерактивний режим виконання
комп’ютерних технологій. Для цієї підсистеми характерна також
неоднорідність завдань, зумовлена складністю предметної області. Адже
банк працює з різними кредитами і депозитами, які мають різні терміни,
призначення, способи надання та погашення і т. ін. проте практичний
досвід показує, що всю сукупність функцій управління кредитами та
депозитами з метою їх автоматизації можна об’єднати в типові комплекси:
прогнозування й планування, облік і контроль, аналіз і регулювання.
Кожний із цих комплексів виконується на відповідній стадії технології
обробки інформації за допомогою закріплених апаратних і програмних
засобів, тобто наділених АРМ.

Розглянемо автоматизовані функції підсистеми управління кредитами та
депозитами за стадіями технології.

Прогнозування й планування.

Визначення стратегії кредитування та депозитної політики.

Формування портфеля заявок за кредитами та депозитами.

Розрахунок кредитоспроможності клієнтів.

Оцінка ризику під час кредитування.

Планування рентабельності операцій.

Складання угод про кредит і депозитний вклад.

Складання плану-графіку кредитування.

Складання плану-графіку виплати процентів за кредитами та депозитами.

Складання плану-графіку погашення кредитів.

Розрахунок резервів за кредитами та депозитами.

Облік і контроль.

Відкриття рахунку.

Облік операцій за кредитними рахунками.

Нарахування процентів.

Контроль за виконанням угод.

Аналіз і регулювання.

Формування звітів.

Аналіз, підтримання рішень.

77. Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника.

Полягає у визначенні показників, що характеризують акуратність
останнього щодо розрахунків за раніше отриманими кредитами, його
поточний фінансовий стан і перспективи змін, а також спроможність у разі
потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну
конверсію у ліквідні кошти.

Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів, що надійшли
від клієнта, нормативно-додаткових БД і БД поточної інформації, що
містяться на АРМ кредитного відділу. Використовуючи інформацію з цих баз
даних на АРМ кредитного відділу обчислюють кредитоспроможність
позичальника (прострочена заборгованість за позикою, непогашені борги,
коефіцієнти незалежності, фінансової стабільності маневрування,
інвестування та ін.). щоразу перелік показників задається через меню.

Результати обчислень видаються на екран в разі потреби до друку за
формами таких вихідних повідомлень: показники взаємостосунків
позичальника з банком, показники для аналізу кредитоспроможності
позичальника, проранжований перелік клієнтів.

Для аналізу кредитоспроможності позичальника до відповідного вихідного
документа заносяться такі відомості: назва та код клієнта-позичальника;
назва та значення показників кредитоспроможності; абсолютне та відносне
відхилення розрахункового показника від нормативного, дата на яку
складається документ. Вихідні документи використовують фахівці
кредитного відділу та керівництво банку для аналізу кредитоспроможності
та прийняття рішення щодо укладення угоди на видачу кредиту.

78. Автоматизація валютних операцій у пунктах обміну валюти.

Автоматизація обліку операцій в пунктах обміну валюти здійснюється за
допомогою комп’ютера. Полягає вона в тому, що організується АРМ касира,
перед упровадженням якого в пунктах обміну валюти налагоджується
відповідна система. Перше входження до неї відбувається з використанням
паролів адміністратора та податкового інспектора за замовчуванням. Далі
вводять загальну інформацію фіскальної пам’яті та робочі параметри через
пункт головного меню «Податковий інспектор» (підпункт «Загальні
параметри»).

. Надалі коригування наведених параметрів можливе після входження в
систему через пароль податкового інспектора. Коли систему налагоджено,
касир може виконувати належні операції. Він входить до пункту головного
меню «Операційний день», де в таблиці наведено перелік його функцій,
зокрема відкриття операційного дня, введення курсів валют, авансування,
підкріплення касира та інкасація валюти, обмінні операції, закриття
операційного дня. Основною процедурою є обмінні операції: купівля та
продаж валюти або обмін купюр. На моніторі касир вибирає вид операції,
код валюти і вводить суму. Після цього на екран виводяться сума й назва
валюти, що необхідно прийняти або видати. На принтері друкується довідка
для клієнта.

Закінчивши роботу, касир закриває операційний день обмінного пункту і
формує звіт через відповідний пункт меню. До розділу звіті входять
реєстр проданої валюти, реєстр купленої валюти, реєстр обміну валюти,
реєстр необмінних операцій, звіт касира, курс купівлі/продажу валюти.
Уся звітна інформація записується в архів, звіт касира роздруковується і
передається до банку.

79. Загальна структура електронної пошти.

ЕП складається з вузлів-комп’ютерів, які можуть встановлювати один з
одним з’єднання для передавання електронних листів. Вузли поділяються на
абонентські пункти 1-го і 2-го типів. АП-1 передає ті повідомлення, які
були підготовлені його абонентами і приймає від решти АП лише адресовані
його абонентам повідомлення; АП-2 передає на іншу пошту або на АП-1
будь-які повідомлення.

Всі повідомлення повинні мати свою електронну адресу, яка має включати
ідентифікатор абонента, поштові координати та ін.

ЕП НБУ- це програмно-технічна та адміністративно-технологічна мережа,
яка забезпечує обмін даними в банківській системі України, призначена
для якісного передавання електронних повідомлень, джерелами та
одержувачами яких можуть бути різні програмні продукти і фізичні особи.
Систему ЕП НБУ створюють поштові вузли: центральний, регіональний та
абонентський. Центральний, регіональний-вузли 2-го типу, решта-1-го.
Центральний вузол – підрозділ центрального управління НБУ,
регіональні-підрозділи територіальних управлінь, абонентський може
входити до складу будь-якої установи, яка бере участь в роботі системи.
Вузли можуть бути зв’язані між собою виділеними або комутованими
телефонами, через радіо, супутник.

Система ЕП НБУ має суто ієрархічну трирівневу структуру. На 1-му рівні
перебуває ЦВ, на 2-му містяться регіональні вузли, а на 3-му –
абонентські вузли. Кожний АВ входить лише до одного регіонального, а
регіональні вузли входять до ЦВ. Завдяки тому, що РЕВ – це, як правило,
обласні вузли (крім Київського), то забезпечується охоплення всієї
території країни.

80. Особливості електронної пошти НБУ та її призначення.

ЕП являє собою програмно-технічну та адміністративно-технологічну
мережу, яка забезпечує обмін даними в банківській системі України. Вона
призначена для надійного та якісного приймання і передавання електронних
повідомлень.

Система ЕП НБУ не є системою діалогової взаємодії і має такі
особливості:

Формування й приймання поштових повідомлень – процеси, що розділені в
часі і виконуються незалежно від процесів встановлення з’єднань між
вузлами та передаванням даних;

Система ЕП використовує архітектуру, коли повідомлення запам’ятовується
на одному вузлі, а далі передається за маршрутом до іншого вузла доти,
доки воно не буде доставлене адресатові. Така архітектура забезпечує
передавання даних навіть у разі можливих відказів засобів зв’язку;

ЕП НБУ дає змогу передавати повідомлення одночасно багатьом користувачам
завдяки спеціальному механізму введення «групи вузлів» і вказування
адресатів при формуванні «поштового конверта». Таким чином передаються
повідомлення, що стосуються багатьох або всіх абонентів, наприклад
вказівки Центрального банку, загальні дані типу коригувань списку
учасників, адрес вузлів ЕП тощо;

Система ЕП НБУ допомагає організовувати взаємодію між програмними
комплексами автоматизації банківської діяльності, які містяться в різних
вузлах. При цьому забезпечується весь сервіс щодо зберігання,
документування й надійності поставлення кореспонденції;

Можливе підключення до ЕП НБУ серверів для факсимільного й телексного
зв’язку, що дозволяє надавати додаткові послуги, додатковий сервіс
кінцевому користувачеві.

Переваги ЕП НБУ такі: висока швидкість доставляння повідомлень та
можливість автоматизувати в установі процес обробки документації,
починаючи з її отримання.

81.Структура поштового повідомлення і адреси в електронній пошті НБУ.

Поштові повідомлення (ПОП), або «поштові конверти», є тими одиницями
інформації, які передаються між вузлами системи ЕП. Отже, передавання
інформації відбувається не безперервним потоком, а певними порціями
(пакетами, файлами), які називаються конвертами.

Всяке ПОП складається з даних службового заголовка та інформаційної
частини, яку називають також «тілом повідомлення. Схематично ПОП має
такий вигляд:

Заголовок Тіло Додатковий файл

Розмір повідомлення істотно залежить від застосовуваних програмних
транспортних засобів.

Одним з елементів заголовка ПОП є адреса одержувача. Вона складається з
поштового імені вузла-адресата, тобто імені АВ, РЕВ, або ЦВ, та імені
локального користувача (ЛК) на цьому вузлі, якому безпосередньо і
призначені дані. При цьому вважається, що в кожному вузлі ЕП може
визначатися свій набір, своя множина імен локальних користувачів.

Ім’я ЛК (його ідентифікатор) – це набір від одного до восьми символів
латинського алфавіту. Ідентифікатори ЛК різних вузлів ЕП ні між собою ні
з іменами самих вузлів ніяк не пов’язані. Тобто в рамках вузла вони
мають бути унікальними. Проте на різних вузлах ЕП допускаються однакові
імена ЛК.

Роль ЛК можуть відігравати як фізичні особи, так і задачі (програмні
комплекси), що використовують ЕП для отримання інформації між вузлами.
Зокрема програмно-технічний комплекс АРМ-3 у вузлах комерційних банків,
маючи ім’я EPLAT, використовуючи ЕП для передавання та приймання
електронних платіжних повідомлень за міжбанківськими платежами.

У поштовій адресі для відокремлення ідентифікатора абонента від імені
поштового вузла використовують значок «@» (банківське «а»).

82. Способи забезпечення контролю доставки повідомлень в електронній
пошті НБУ.

Важливою функцією в ЕП є забезпечення і підтвердження факту доставлення
конверта. Тому в ЕП є функція генерації’та обліку підтверджень
доставлення поштових повідомлень. Такі підтвердження формуються лише в
кінцевому вузлі-одержувачі. Підтвердження формується як файл-квитанція
про доставлення ПОП у момент, коли воно потрапляе до вхідного каталогу у
вузлі адресаті. Квитанція формується автоматично програмами АК, якщо в
заголовку ПОП, яке надійшло, установлено ознаку видачі підтвердження
доставлення.

83. Можливості, які надаються кінцевим користувачам у вузлах електронної
пошти НБУ.

У кожному вузлі ЕП кінцевому користувачеві надаються такі можливості:

1. Формування з будь-яких раніше отриманих або підготовлених файлів
поштових конвертів для їх наступного передавання.

2. Формування ПОП безпосереднім введениям даних із клавіатури
персонального компьютера або редагування попередньо сформованих
заготовок (телеграми, листа тощо).

3. Розсилання циркулярних повідомлень, а також передавання інформаци для
групи вузлів;

4. Ведения статистичних файлів та архіву повідомлень у кожному вузлі для
документування його роботи.

5. Ведения журналів роботи кожного локального користувача вузла із
вхідною кореспонденцією.

6. Вибирания даних із поштових конвертів, які доставлені адресатові
засобами ЕП.

7. Забезпечення зберігання всієї прийнятої кореспонденції навіть у разі
збігу імен файлів-повідомлень.

IuuiaeaeaeaeaeaeaeTHuuuaeTHuuuuaeaeOO

UeTHUe‚YUY/////eaeeTH//////aOO/////

(

/oeeeeeeeeY/////OEEEE

gd9?E

2¤2ae8ae8j9Ue9?:”;|;Ae;AE;////////////////////eaaaa/

@тувачем-адресатом. (Це квитанція не про доставления, а про безпосередню
обробку – розкриття конверта користувачем).

84. Види файл-квитанцій електронної пошти НБУ та їх призначення.

Файл-квитанція за своєю структурою аналогічна файлу повідомлень і
надсилається на адресу абонента-відправника. Облік проходження цього
файла здійснюється на всіх транзитних вузлах ЕП, а у вузлі-відправнику
ПОП підтвердження доставлення реєструється, але до архіву не надходить,
оскільки знищується. Передавання інформації відбувається не безперервним
потоком, а певними порціями, які називають конвертами.

85. Основні задачі в яких використовується електронна пошта НБУ.

Насамперед ЕП НБУ використовується для забезпечення можливості
виконання міжбанківських розрахунків. Саме на базі ЕП НБУстворена и
функціонує система електронних міжбанківських платежів (СЕП) банків
України. Нині засобами ЕП користуються, виконуючи такі заедания:

• забезпечення транспортних вимог системи міжбанківських електронних
платежів (пріоритетне завдання ЕП НБУ);

• передавання нормативних, директивних та інших документів НБУ;

• передавання курсів валют;

• передавання та збір статистичних даних;

• передавання директив, запитів, звітів, довідок тощо;

• подання звітів з оформлення заборгованості векселями;

• передавання програмного забезпечення загального та системного
користування, змін і доповнень до нього.

87. Основні інформаційні масиви обміну між банком і РРП та їх загальна
структура.

Регіональна розрахункова палата — це підрозділ РУ НБУ, до функцій якого
належить обслуговування системи електронних платежів і впровадження
нових платіжних технологій у межах відповідного регіону. РРП
обслуговують установи комерційних банків, для яких відкриті
кореспондентські рахунки (КР) у відповідних територіальних управліннях
НБУ.

Центральна розрахункова палата являє собою підрозділ центрального
управління НБУ, який має обслуговувати систему електронних платежів на
всій території України і зводити міжрегіональний баланс. ЦРП виконуе
також функції РРП для банківських установ Києва та Київської області
(регіону).

Між учасниками СЕП на різних рівнях циркулюють різного роду платіжні
документи. Зокрема, на рівні КБ – РРП – електронні документи (ЕД) і
документи на паперових носіях (ПД), а на рівні РРП/ЦРП – ЕД.

88. Структура імені файлів в СЕП та її використання

Усі файли обміну є текстовими (у термінах МS – DOS). Вони мають, по
суті, однакову будову і складаються з таких рядків: службового,
заголовного та інформаційного:

Усі рядки (службовий, заголовний та інформаційний) закінчуються двома
символами переведення каретки (СПК). Оскільки в деяких реквізитах,
наприклад в електронно-цифровому підпису, можуть зустрічатися будь-які
коди, розбивати файл на рядки під час його обробки й читання потрібно,
узявши за основу стандартну довжину рядків, які зазначено в опису того
чи іншого типу.

Службовий рядок містить інформацію, що пов’язана з роботою системи й
забезпеченням її безпеки та надійності. Його довжина однакова для всіх
типів файлів і дорівнює 102 байт разом із СПК.

Заголовний рядок містить у собі інформацію про конкретний файл, про
кількість інформаційних рядків у файлі тощо. Для кожного типу файлів він
має певну довжину, яка задаеться у структурі файлів цього типу.

Інформаційні рядки (ІР) мають однакову довжину для кожного (окрім М)
типу файлів, яка також задається в опису його структури. Деякі типи
файлів можуть не мати інформаційних рядків. Тоді файл складається лише
зі службового та заголовного рядків.

89. Загальна структура системи міжбанківських електронних платежів НБУ.

Система міжбанківських електронних платежів має трирівневу ієрархічну
структуру.

На 1-му, верхньому рівні СЕП міститься Центральна розрахункова палата.
Вона обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1.

На 2-му рівні мережі перебувають регіональні розрахункові палати, які
обслуговуються своїми програмно-технічними комплексами АРМ-2.

На 3-му нижньому рівні СЕП перебувають учасники міжбанківських
електронних розрахунків, які діють на підставі угод із РРП на проведення
розрахунків та Положення про міжбанківські розрахунки в Україні згідно з
Регламентом функціонування мережі розрахункових палат України.
Учасниками електронних платежів можуть бути і за допомогою СЕП
здійснювати міжбанківські розрахунки будь-які КФУ й організації, котрі
мають відкриті КР у відповідних РУ НБУ та задовольняють вимоги, що їх
висуває НБУ до учасників СЕП.

Оскільки для передавання пакетів використовується система електронної
пошти НБУ, то банк одночасно є ї абонентським вузлом цієї пошти, а АРМ-3
– одним із основних кінцевих користувачів цього вузла. Відповідно АРМ-2
є кінцевим користувачем вузла 2-го рінвя ЕП НБУ, а АРМ-1 – один із
основних користувачів Центрального вузла ЕП НБУ. Між учасниками СЕП на
різних рівнях циркулюють різного роду платіжні документи. Зокрема, на
рівні КБ-РРП – електронні документи і документи на паперових носіях, а
на рівні РРП/ЦРП – ЕД.

90. Основні елементи СЕП. Призначення АРМ-1.

Система міжбанківських електронних платежів має трирівневу ієрархічну
структуру.

АРМ – 1 виконує такі основні функції:

1)”пересилання” міжрегіональних електронних документів засобами
електронної пошти НБУ;

2) перевірку правильності формування електронних документів;

3) формування й підтримання в робочому стані основних довідників НБУ;

4) захист електронних документів і системи в цілому від
несанкціонованого доступу;

5) диспетчеризація (бухгалтерський технологічний контроль) проходження
міжрегіональних платежів і синхронізація закриття дня банку.

На 3-му нижньому рівні СЕП перебувають учасники міжбанківських
електронних розрахунків. Учасниками електронних платежів можуть бути і
за допомогою СЕП здійснювати міжбанківські розрахунки будь-які КФУ й
організації, котрі мають відкриті КР у відповідних РУ НБУ та
задовольняють вимоги, що їх висуває НБУ до учасників СЕП.

91. Основні елементи СЕП. Призначення АРМ – 2.

Система міжбанківських електронних платежів має трирівневу ієрархічну
структуру.

Кожне АРМ – 2 забезпечує виконання таких основних операцій:

1) обмін електронними документами між самою РРП і банками-учасниками
міжбанківських розрахунків;

2) формування та відправлення міжрегіональних платежів до ЦРП;

3) отримання міжрегіональних платежів від ЦРП та їх аналіз;

4) обмін електронними документами з іншими АРМ-2 своєї РРП;

5) захист електронних документів і їх обробка від несанкціонованого
втручання.

92. Основні елементи СЕП. Призначення АРМ-3.

Система міжбанківських електронних платежів має трирівневу ієрархічну
структуру.

АРМ-3 на рівні банку-учасника розрахунків забезпечує виконання таких
основних операцій:

1)перевірку пакетів платіжних документів, які підготовлені банком, що
експлуатує даний АРМ-3;

2) обмін електронними документами з відповідною РРП;

3) захист системи від несанкціонованого втручання.

93. Проходження платежів по СЕП.

Платіжні документи готуються в АІС КБ.

Підготовлені в БАІС у вигляді файла типу А документи з міжбанківських
розрахунків надходять до АРМ-3, де їх перевіряють на відповідність
вимогам, що їх передбачено СЕП. Забраковані на рівні АРМ-3 документи не
потрапляють до СЕП. Якщо результат перевірки, здійснюваної на АРМ-3,
позитивний, пакет платіжних документів (файл типу А) із цього робочого
місця надходить до АРМ-2 РРП, що обслуговує даний банк.

На АРМ-2 РРП пакет також перевіряється на відповідність прийнятим у СЕП
вимогам. Якщо пакет приймається, то платіжні документи з нього
просуваються по СЕП далі. У противному разі пакет не приймаеться загалом
без виокремлення в ньому коректних документів Забраковані на рівні АРМ-2
файли не обробляються і не повертаються до АРМ-3, а зберігаються у
відповідних базах даних АРМ-2 і можуть бути використані як довідковий
матеріал.

АРМ-2, прийнявши пакети платіжних документів, «розкриває» ці пакети і,
перш ніж передати їх далі, групує отримані документи.

94. Основні етапи обробки масивів платежів на рівні РРП.

На рівні РРП отримують «конверти» з платіжними документами, розкривають
їх і працюють безпосередньо з документами: формують із них нові пакети,
не змінюючи суті та змісту самих документів.

Для однозначного визначення «долі» кожного пакета платіжних документів
використовується механізм файл-квитанції ЕП НБУ про підтвердження
отримання пакета. При цьому кожний АРМ СЕП, який отримав пакет ПД,
обов’язково формує файл-квитанцію на нього, в якій зазначається, приймає
він цей пакет чи ні (в останньому разі наводяться причини відмови).
Файл-квитанція надсилається АРМ-відправникові пакета платіжних
документів. Лише після отримання квитанції про прийняття документів
абонент-відправник (КБ або РРП) виконуе відповідні розрахункові
операції, пов’язані з платіжними документами пакета.

Фактично з відправленням файла-квитанції АРМ-одержувач пакета
підтверджує той факт, що (структура, якій він належить, наприклад, КБ,
РРП, ЦРП) бере на себе відповідальність за отримані платіжні документи
(грошові кошти).

На підставі аналізу файлів-квитанцій і пакетів завжди можна встановити
факт і час проходження (непроходження) за маршрутом вузлів СЕП кожного
відправленого із КБ платіжного документа. На цій базі в СЕП працює
система з надання довідок про проходження документів.

У разі, коли платіжний документ був прийнятий у СЕП, але не доведений до
одержувача того самого банківського дня, він залишається в одній із РРП,
через які проходить, і відправляється одержувачу наступного банківського
дня. Суми коштів, які залишилися в РРП, відображаються на відповідних
транзитних і технічних рахунках стосовно одержувачів коштів. Отже, із
закінченням роботи всієї системи на підставі даних РРП про кошти на
зазначених рахунках можна обчислити загальний розмір платежів, які
залишилися на «ночівлю» у СЕП, хто є їх одержувачами і т.д. Можна також,
урахувавши обороти коштів за день, визначати переміщення грошової маси
між регіонами тощо.

95. Файли квитовки при роботі банку в СЕП.

Файли-квитанції, які забезпечують і підтверджують правильність
проходження потоків ПД, у своїй сукупності створюють потоки
підтвердження платежів і є другими після них за потужністю.

Така складна система, як СЕП потребує високого рівня синхронізації
роботи її елементів, тому в системі існують потоки зазначеної
синхронізації. Файли цих потоків несуть у собі повідомлення ЦРП (воно
регламентує регіональним ланкам СЕП характер технологічного режиму та
його зміну), а також дані про вибрані режими роботи елементів системи.

У системі електронних міжбанківських платежів циркулюють також потоки
аварійних сигналів і контрольної інформації, що присутні на всіх її
рівнях.

96. Електронний документ СЕП та вимоги до нього.

Банківський електронний документ (БЕД) — це банківське повідомлення
встановленого формату, яке містить у собі інформацію про перерахування
кошітів і зберігається у файлі на машинних носіях, а також передається у
складі файла засобами електронної пошти.

Банківські повідомлення у вигляді електронних документів мають
задовольняти розглянуті далі головні вимоги.

1. Бути підготовлені, передані та прийняті з використанням
програмно-техн!чних засобів, які сертифіковані й затверджені НБУ.
Кожному електронному платіжному документу в А1С КБ автоматично
присвоюється ідентифікатор, який включаеться до його складу і є
унікальним у межах даної банківської установи протягом одного
банківського дня.

2. Банківські електронні документи мають бути захищені спеціальними
засобами, які надаються централізовано НБУ, згідно з Положениям про
систему захисту електронних банківських документів в обчислювальній
мережі НБУ та Положениям про арбитражні послуги служби захисту
електронних банківських документів в обчислювальній мережі НБУ. Їх
захист грунтується на використанні методів ідентифікації вузлів
відправника та отримувача повідомлення, його шифрування і дешифрування у
вузлах-адресатах, а також під час передавання по каналах ЕП на основі
використання методів криптографії, накладання електронного підпису й
авторизації відправника та отримувача електронного банківського
документа.

97. Режим роботи РРП та його основні етапи.

Регіональна розрахункова палата – це підрозділ РУ НБУ, до функцій якого
належить обслуговування системи електронних платежів і впровадження
нових платіжних технологій у межах відповідного регіону. РРП
обслуговують установи КБ, для яких відкриті коррахунки (КР) у
відповідних територіальних управліннях НБУ.

У РРП до початку робочого дня виконуються підготовчі системні роботи. До
цього часу ОДБ відповідного РУ НБУ передає кожному АРМ-2 інформацію про
стан кор рахунків банків, які ним обслуговуються. Протягом робочого дня
в РРП обробляються платіжні дані за загальною технологією. Кожний АРМ-2
РРП працює в циклічному режимі.

Наприкінці робочого дня, за погодженням із ЦРП у РРП виконується етап
технології під назвою “Закінчення початкових міжрегіональних оборотів
РРП”. Далі вона може ще приймати дані від КБ, які акумулює їх і не
передає до інших РРП. Отримані суми платежів відкладаються на
відповідних рахунках РРП – отримувача.інформація про виконання цього
етапу передається до ЦРП.

Технологічний етап роботи “Кінець робочого дня” для РРП настає після
сигналу ЦРП. Цей етап може виконуватися, якщо отримано дозвіл від ЦРП на
його виконання і немає відправлених, але не підтверджених
РРП-отримувачем міжрегіональних платежів.

Ознакою закінчення банком роботи на поточний день є передавання ним до
РРП файла “Протокольний звіт”. По закінченні робочого дня в КБ архівують
та звіряють дані, видають на друк реєстри платіжних документів для
кожного клієнта і т.ін.

98. Суть етапу “Закінчення початкових міжрегіональних оборотів” РРП.

99 Основні роботи етапу “Кінець робочого дня” в РРП

ЦРП працює протягом усіх робочих днів. Наприкінці робочого дня
виконуються зведені баланси міжрегіональних платежів. За умови їх
успішного завершення із ЦРП до РРП надсилається дозвіл на виконання
технологічного етапу — «Кінець робочого дня».

Наприкінці робочого дня, за погодженням із ЦРП у РРП виконується етап
технології під назвою «Закінчення початкових міжрегіональних оборотів
РРП». Далі вона може ще приймати дані від КБ, але акумулює їх і не
передає до інших РРП. Отримані суми платежів відкладаються на
відповідних рахунках РРП-отримувача. Інформація про виконання цього
етапу передається до ЦРП.

Технологічний етап роботи «Кінець робочого дня» для РРП настає після
сигналу ЦРП. Цей етап може виконуватися, якщо отримано дозвіл від ЦРП на
його виконання і немає відправлених, але не підтверджених
РРП-отримувачем міжрегіональних платежів. На цьому етапі в РРП
припиняється робота з приймання платіжних документів і виконуються
заключні роботи з формування банкам виписок із їх ТКР, коригування
списку учасників СЕП, передавання оборотів по ТКР за день до ОДБ РУ НБУ,
передавання звітних форм, технічної інформації до ЦРП і т.ін.
Виконуються також системні роботи, пов’язані із закінченням робочого дня
та підготовкою до початку наступного, включаючи архівацію даних тощо.

100. Режими роботи банку в СЕП

1. СЕП функціонує за схемою типу «брутто», оскільки кожна наступна
оплата виконується окремо з урахуванням підсумкового сальдо, отриманого
на попередній операції.

2. Транзакції (ТА), тобто банківські операції з переказування грошових
коштів, зокрема й за кордон, відображаються в режимі реального часу на
технічних рахунках банків у РРП.

Наприкінці дня результати розрахунків відображаються на
кореспондентських рахунках банків у відповідних РУ НБУ. Завдяки цьому
учасники розрахунків мають необхідну інформацію для прогнозування стану
ліквідності та своїх дій.

3. Транзакції, які потенційно приводять до стану овердрафту, тобто до
стану, коли на рахунку банку виникає дебетове сальдо, блокуються. Отже,
початкові платежі від банків приймаються лише в межах, які визначаються
розміром поточного залишку на кореспондентському рахунку.

4. Ініційована банківською установою транзакція не підлягає відміні.

5. Ініціатива транзакції належить банкові, який дебетує власний рахунок.
Можливість дебетування рахунку іншого учасника СЕП надано лише
відповідним підрозділам НБУ для обмеженого переліку типів транзакцій.
Банк, якому потрібно дебетувати рахунок іншого банку, може передати йому
через СБП ініційований запит про необхідність проведення даної
транзакції за ініціативи останнього. Тобто в СЕП існують і електронні
документи у вигляді запитів.

6. Головним режимом роботи системи є передавання електронних платіжних
документів та підтвердження їх отримання (квитування). СЕП виключає
необхідність використання паперової технології.

7. У кожному РУ НБУ, точніше в його підрозділі РРП, ведуться транзитні
рахунки для відстежування транзакцій, ініційованих, але не закінчених
протягом одного банківського дня. Це дає змогу організувати роботу
учасників СЕП з урахуванням специфіки кожного з них, скажімо нестійкої
роботи каналів зв’язку і т. ін.

8. Граничні суми транзакцій у системі не обумовлені. Неявними межами
можуть бути собівартість транзакції (мінімальна) та поточне значення
кореспондентського рахунку банку — ініціатора (максимальна).

101 Основні роботи етапу “Кінець робочого дня” в банку

Регламент роботи КБ передбачає виконання етапу «Початок робочого дня»,
який полягає у встановленні зв’язку його АРМ-3 з відповідним АРМ-2 РРП.

Початкові платежі з КБ до СЕП дозволяється передавати до початку в РРП
технологічного етапу «Закінчення робочого дня». До цього моменту
протягом дня банк сам визначає і проводить сеанси зв’язку з РРП, а також
обробляє здобуті дані.

Етап технології «Закінчення робочого дня» здійснюється в КБ за умови, що
на всі відправлені файли платіжних документів (файли типу А) отримано
від РРП файли-квитанції (типу Т), а також сформовано й відправлено до
РРП файли-квитанції (типу S) на всі отримані банком від РРП зворотні
платежі (файли типу В).

Ознакою закінчення банком роботи на поточний день є передавання ним до
РРП файла «Протокольний звіт» (файл типу Z). Якщо цей файл не може бути
переданий до РРП через порушення зв’язку, то інформація про закінчення
обміну банку з РРП має бути передана в той самий день телефоном.

По закінченні робочого дня в КБ архівують та звіряють дані, видають на
друк реєстри платіжних документів для кожного клієнта і т.ін.

Графік взаємодії РРП із КБ може коригуватися, але повідомлення про це
доводиться до банку не менш як за три доби до моменту, коли зміни
стануть чинними.

102. Призначення і структура файл типу В і А.

Серед файлів обміну основними є файл початкових платежів даного банку до
інших 6анків, так званий файл типу А.

Файл типу А готується ОДБ банку і приймається ПТК АРМ-З цього самого
банку, а файл типу В приймаеться ОДБ від АРМ-3, яке, у свою чергу,
отримуе його від АРМ-2 РРП.Кожний інформаційний рядок файла А несе дані
про один платіжний документ. В одному файлі можуть міститися платежі
лише одного виду валюти. Заголовний рядок файла типу А має довжину
(разом із СПК) 196 символів і містить такі основні реквізити:
найменування файла; дату і час його створення; кількість ІР у файлі;
суму дебету і суму кредиту по файлу; ЕЦП файла і ЕЦП самого рядка та ін.

Файл В містить інформацію про зворотні платежі на банк Б (отримувач
платежів) у СЕП. Кожний його ІР містить дані одного платіжного
документа. Структура заголовного та інформаційного рядків файла В така
сама, як і структура відповідних рядків файла А.

103 Призначення і структура файлів типу S і Т.

Файл S – це файл-квитанція на зворотній файл В. Він містить інформацію
про те, прийнятий чи ні відправлений пакет платіжних документів, якщо
ні, то з якої причини.

У випадку, якщо сам АРМ-3 провів відбраковку В і навіть не передає його
в ОДБ, квитанція S генерується в АРМ-3 й автоматично надсилається до
АРМ-2.

Якщо В містить помилки в одному або кількох платежах, то відповідний
файл S містить інформаційні рядки у кількості, що дорівнює кількості
виявлених помилкових документів. Кожний рядок однозначно ідентифікує
помилковий документ з відповідними кодами помилок для кожного з
документів.

Файл Т – це файл-квитанція на відповідний файл А. Він містить
інформацію про те, прийнятий чи ні відправлений на АРМ-2 пакет платіжних
документів, якщо ні, то з якої причини.

Файл А у СЕП завжди приймається або ж не приймається у цілому, тобто
якщо відбраковано хоча б один платіж з файла, то інші платежі з цього ж
файла також не приймаються до обробки.

Якщо А містить помилки в одному або кількох платежах, то відповідний
файл Т містить інформаційні рядки у кількості, що дорівнює кількості
виявлених помилкових документів. Кожний рядок однозначно ідентифікує
помилковий документ з відповідними кодами помилок для кожного з
документів.

Заголовковий рядок файла-квитанції типу Т містить 330 символів і крім
даних, які характеризують сам файл Т, вкдючає дані, які характеризують
відповідний файл А (найменування файла А , дату і час його створення,
кількість ІР у файлі А, суми Дт і Кт по файлу А, його ЕЦП та ін.)

Інформаційний рядок файла Т, якщо він існує, має довжину всього в 12
символів і містить порядковий номер інформаційного рядка файла А і код
помилки в ньому.

104 Основні елементи ПНСП

Зараз в Україні триває створення на основі існуючої СЕП платіжної
системи нового покоління (ПНСП), яка має враховувати перспективні
потреби банківської сфери України та світовий досвід.

У ПНСП можна буде здійснювати грошові перекази в режимі реального часу
(on-line) та працювати в пакетному режимі (off-line).

У новій системі буде також забезпечено можливість виходу у міжбанківські
платіжні системи SWIFT, платіжні системи країн СНД. ПНСП матиме
інтерфейс з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків,
які застосовуватимуться на території України в майбутньому (система
фондового ринку, національна система масових електронних платежів із
використанням розрахункових карток тощо).

Основні елементи ПНСП:

Головна книга (ГК) НБУ, яка вестиметься централізовано під управлінням
інтегрованої банківської системи (ІБС). Кореспондентські рахунки банків
при цьому являтимуть собою складову частину ГК.

система моніторингу (управління) рахунків (СМР), яка разом з ІБС
проводить моніторинг кредитними, технологічними й транзитними рахунками,
що пов’язані з міжбанківськими платежами.

система термінових платежів (СТП). За її допомогою банки проводять
платежі великими сумами та термінові платежі.

традиційна система міжбанківських електронних платежів (СЕП) як система
клірингових розрахунків (СКР).

Система передбачає для НБУ широкі можливості керування
кореспондентськими рахунками банків і управління банківською діяльністю.

105. Моделі роботи банку в СЕП при наявності АРМ – у всіх його філій

“Нульова” модель передбачає, що як головний банк так і всі його філії
територіально розміщені в одному регіоні й обслуговуються однією РРП.
При цьому всі вони мають відкриті окремі коррахунки в РУ НБУ і ТКР УРРП
цього самого управління. Передбачається також, що як головний банк, так
і всі його філії мають АРМ-3 і коди МФО. Скориставшись позначеннями: КБ-
Комбанк, ГБ – Головбанк, Ф – Філія ГБ, формально-логічні умови роботи
банку за цією моделлю запишемо у такому вигляді.

ГБ і всі Ф ( Р, де Р – регіон.

Для ГБ і всіх Ф існують КР у РУ НБУ (КР-коррах.)

Для ГБ і всіх Ф існують ТКР у РРП РУ НБУ.

ГБ і всі Ф мать окермі ПТК АРМ-3 і коди МФО.

У арзі роботи за цією моделлю як ГБ так і Ф є рівноправними учасниками
СЕП і мають однакові можливості взаємодії з іншими учасниками системи.
Єдиною відмінністтю цієї моделі від безмодельного обслуговування є те,
що ГБ надходить інформація про рорботу його Ф у СЕП.

Перша модель.

ГБ і всі Ф містяться в одному регіоні.

Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий КР у РУ НБУ і код МФО; для ГБ
існує ТКР у РРП; у ГБ функціонує АРМ-3.

Для всіх філій ГБ які є в регіоні викрнуються умови: кожна філія має
МФО; філії не мають відкритих КР у НБУ; кожна Ф має свій ПТК у АРМ-3 і
ТКР в РРП РУ НБУ.

Під час роботи за цією моделлю ТКР кожної Ф на початок банк дня набуває
значення ”0”, а протягом банк дня = різниці між відповіними і
початковими оборотами філій.

106. Моделі роботи банку в СЕП при наявності АРМ – 3 у голов банка.

Друга модель належить до регіональних моделей з єдиним коррах, але філії
банку мають лише номер МФО. Формально логічний опис моделі.

ГБ і всі Ф містяться в одному регіоні.

Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий КР у РУ НБУ і код МФО; для ГБ
існує ТКР у РРП; у ГБ функціонує АРМ-3.

Ф не мают ТКР у РРП у РУ НБУ.

Ф не мають АРМ-3.

Платежі між Ф банку не відображаються в СЕП, а взаємодія ГБ і Ф ГБ
відбувається в кілька етапів: Ф доставляють платіж док. до ГБ; ГБ
групує док.; док ”інші” у ГБ оформлюються як файл початкових платежів,
відправляються до СЕП через АРМ-3 ГБ.

Третя модель .

1. ГБ є в регіоні Р1, Ф є в регіонах Пі, і = 1,2,3…..

2. для гб і всіх Ф існують свої МФО.

3.для ГБ існує: КР у РУ НБУ регіону Р1, ТКР у РРП регіону Р1, ГБ має ПТК
АРМ-3.

4.для всіх Ф виконуються умови: Ф не мають КР у РУ НБУ, ТКР у РРП РУ
НБУ, АРМ-3.

107 Можлива кількість моделей роботи банків в СЕП, існуючі моделі роботи
банків.

Модель – це спосіб взаємодії в СЕП та форма обслуговування коррахунку.

В СЕП реалізовано 2 рівні обліку:

– на консолідованих кореспонденських рахунках в обласних відділеннях
НБУ;

– на технічному коррахунку, що є прототипом консолідованого коррахунку
і відкривається в РРП.

Нині в СЕП розроблено 8 моделей, і кожний з банків працює за однією з
них.

Враховуючи ріст кількості транзакцій і потреби банків найбільш
оперативно управляти своїми ресурсами в СЕП, НБУ реалізовано декілька
моделей обслуговування консолідованого кореспонденського рахунку. Вибір
моделі виконує КБ.

Вибір моделі залежить від таких факторів:

1) Кількість рівнів підлеглості головного банку і його філіалів. Можливі
варіанти:

а) 1 рівень – головний банк; 2 рівень – філіали;

б) 1 рівень – головний банк; 2 рівень – регіональні управління; 3 рівень
– філіали регіональних управлінь.

2) Спосіб взаємодії головного банку з філіалами найближчого рівня.
Можливі варіанти:

а) головний банк має внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС), тоді
учасником СЕП є тільки головний банк;

б) головний банк і філіали є окремими прямими учасниками СЕП;

3) Розміщеня головного банку і філіали в адміністративних регіонах
України.

Можливі варіанти: в одному регіоні; більш, ніж в одному регіоні (на всій
території України).

Отже, з огляду на кількість значень цих факторів загальна кількість
можливих моделей такого розміщення досякає 18. Проте оскільки для
однорівневих КБ можливий лише один (а не 3) спосіб взаємодії із СЕП
(через АРМ-3) і розміщені вони лише в одному регіоні, моделей буде 15.

108 Умови роботи банку в СЕП по “нульовій” моделі

У системі міжбан. електр. платежів НБУ існує 8 моделей обсл-ня КБ.
Застос-ня моделі обсл-ня та взаємодії КБ із СЕП визначають з огляду на
чинники:

1. Спосіб взаємодії головного банку (ГБ) з його філіями (Ф).

2. Організаційна структура КБ і кількість рівнів підпорядкованості.

3. Розміщення головного банку та філій за адміністративними регіонами
країни.

Так звана «нульова» модель передбачає, що як головний банк, так і всі
його філії територіально розміщені в одному регіоні й обслуговуються
однією РРП. При цьому всі вони мають відкриті окремі коррахунки в РУ НБУ
і техн. коррахунки (ТКР) у РРП цього самого управління. Передбачається
також, що як головний банк, так і всі його філії мають АРМ-3 і коди МФО.

1. ГБ і всі Ф належать Р, де Р — регіон.

2. Для ГБ і всіх Ф існують КР у РУ НБУ (КР — кореспондентський рахунок).

3. Для ГБ і всіх Ф існують ТКР у РРП РУ НБУ.

4. ГБ і всі Ф мають окремі ПТК АРМ-3 і коди МФО. У разі роботи за цією
моделлю як ГБ, так і філії є рівноправними учасниками СЕП і мають
однакові можливості взаємодії з іншими учасниками системи. Єдиною
відмінністю цієї моделі від «безмодельного» обслуговування є те, що
головному банку надходить інформація про роботу його філій у СЕП.

Платежі філій відображаються на різних ТКР і різних КР, причому СЕП
майже не дає засобів управління процесом здійснення платежів у філіях з
боку ГБ. Окрім того, грошові кошти банку розподіляються між кількома КР,
що також ускладнює управління ними.

109. Умови роботи банку в СЕП по першій моделі.

Перша модель.

ГБ і всі Ф містяться в одному регіоні.

Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий КР у РУ НБУ і код МФО; для ГБ
існує ТКР у РРП; у ГБ функціонує АРМ-3.

Під час роботи за цією моделлю ТКР кожної Ф на початок банк дня набуває
значення ”0”, а протягом банк дня = різниці між відповіними і
початковими оборотами філій. ТКР Голв банку = значенню реального КР на
початок дня, отриманого від ОДБ РУ НБУ + денні залишки його і Ф за цей
день. Під час роботи за цією моделлю відправлення і отримання платежів
одночасно відображуються на ТКР головбанку і на ТКР тієї Ф, яка
відіслала або отримала платіж. ГБ має змогу керувати роботою своїх Ф у
СЕП, задаючи їм ліміти в режимі реального часу. Кількість змін лімітів
протягом дня є для Ф технічно обмеженою і не може перевищувати 99.

110 Умови роботи банку в СЕП по “другій” моделі

«Друга» модель роботи банку в СЕП належить до регіональних моделей з
єдиним коррахунком. Але тут філії банку мають лише номер МФО.

Формально-логічні умови роботи банку:

ГБ і всі філії містяться в одному регіоні

Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий коррахунок у РУ НБУ і код
МФО, для ГБ існує техн коррахунок у РРП, у ГБ функціонує АРМ-3

Для всіх філій ГБ виконуються умови: філії не мають відкритих кор/рах в
РУ НБУ, кожна філія має МФО, філії не мають ТКР в РРП РУ НБУ; філії не
мають АРМ-3.

Під час роботи за «другою» моделлю всі філії банку взаємодіють із СЕП
через АРМ-3 ГБ. Інших АРМ-3 у системі банку немає.

Взаємодія ГБ і філій ГБ відбувається в кілька етапів:

1. Філії доставляють свої платіжні документи до відповідного ГБ.

2. ГБ групує документи, які надійшли до нього від філій, поділяючи їх на
групи «міжфілійні платежі» та «інші».

3. Документи «інші», тобто ті, одержувачами яких є інші банки, у ГБ
оформляються як файл початкових платежів (тип А) і відправляються до СЕП
через АРМ-3 головного банку.

Аналогічно всі платежі інших банків до ГБ та його філій надходять від
СЕП до АРМ-3 ГБ у вигляді файлів зворотних платежів (файл типу В).

Отже, за такою технологією СЕП приймає пакети початкових платежів лише
від ГБ і надсилає пакети зворотних платежів лише на ГБ. Усі звітні
повідомлення СЕП також формуються і подаються лише для ГБ і включають
дані про всі платежі, проведені ГБ і його філіями через СЕП.

Усі файли СЕП, якими обмінюється ГБ і РРП, містять «електронну адресу»
лише ГБ. При цьому у файлах типу А містяться первинні платежі як ГБ, так
і його філій.

111. Характеристика «третьої» моделі.

Через цю модель розраховуються 22 банки в Україні.

Формалізовано модель3 можна подати так:

1) головний банк є в регіоні Р1, філії є в регіонах Рi, і=1,2,3…;

2) для головного банку і всіх філій існують свої МФО;

3) для головного банку існує: а)коррахунок у РУНБУ регіону Р1;
б)технічний коррахунок у РРП регіону Р1; в)головний банк має
програмно-технічний комплекс АРМ-3;

4)для всіх філій виконуються умови: а) філії не мають коррахунків у
РУНБУ; б) філії не мають технічних коррахунків у РРП РУНБУ; в) філії не
мають АРМ-3.

Рух сум платежів обліковується за місцезнаходженням консолідованого
коррахунку головного банку, без виділення вкладу окремих філій.
Субрахунки філій у головному банку ведуться засобами його ОДБ.

Філії мають власний МФО і занесені до списку учасників платежів.
Головний банк має АРМ-3 і через нього виконуються міжбанківські платежі
як його власні, так і філій.

За цією моделлю працюють, як правило, банки, котрі мають свою електронну
систему передавання даних і можуть її використовувати для проведення
міжфілійних розрахунків(н-д, “Промінвестбанк”)

112.Умови роботи банку в СЕП по “4” моделі.

Робота цієї моделі базується на понятті “віртуального регіону”,що
тлумачеться як умовне “об”єднання” всіх Ф і установ певного банку в
межах регіону, де розташована РРП, що обслуговує його ГБ. Головна ідея
моделі полягає в тому, щоб у РРП регіону, де є ГБ, обробляти данні про
платежі всіх його Ф незалежно від їх фактичного місцезнаходження. Тобто
умовно переводити їх у РРП, де є ГБ. Останній може за правиламии першої
моделі встановлювати ліміти для всіх своїх установі отримувати для
контролю відповідні данні. За такого підходу в середині “віртуального
регіону” збільшуються потоки інформації, завантаження каналів зв’язку і
є Р НБУ, оскільки створюються додаткові файли для Ф, які розташовані не
в регіоні ГБ. Описані щойно моделі обслуговують КБ з одно- і
дворівневою структурою. Ця модельє територіальним розширенням моделі
“1”. Сферою її дії є територія всієї України. + – простота і зручність
експлуатації, можливість злиття коррахункуків усіх Ф, незалежно від
місця їх розташування. “-“ – недостатнє керування ГБ початковими
платежами Ф, яке здійснюється лише методом обмеження загальних сум
платежів.

113. характеристика “5” моделі роботи КБ в СЕП.

“5” модель призначена для КБ із трирівневою структурою. Під час роботи з
цією моделлю з групи установ банку, які розташовані в одному адмін.
регіоні , виокремлюється одна – так зване регіон.управління. Інші умови
цього банку в розглядуваному регіоні вважаються його Ф і безпосередгьої
участі в СЕП не беруть. Кожна з Ф підпорядкована одному
регіон.управлінню. ГБ взаємодіє з регіон.управлінням через СЕП за “1”,
а регіон.управління із своїми Ф за “2”. У РРП ГБ відкрито ТКР цього
банку, а також усіх його регіон.управлінь, при чому ГБ у файлах СЕП
(типу K, F.T, V) дістає інформацію про роботу регіональних управлінь в
цілому і не “бачить” їхніх філій. На початок кожного банк.дня ТКР
регіон.управління беруть таким, що = “0”, а обороти коштів
регіон.управління вкл. у себе й обороти його Ф , при чому вклад кожної
з них не виокремлюється (з точки зору СЕП).

114. Характеристика 6 моделі в СЕП. (стр 152-Банк.)

Ця модель є розвитком 4 моделі і використов.банкми, які мають, крім
філіалів, регіональні управління. Ця модель підходить для банків, які
мають розгалужену мережу філіалів, і головний банк не має можливості
розробити ВПС ні в межах регіону, ні по Україні в цілому. Робота
організовується через віртуальний банківський регіон.Головний банк з
регіональнимиуправліннями і регіональні упрвління з філіалами
взаємодіють через СЕП. В РРП відкриваються ТКР для головного банку,
регіональних відділень і для філіалів. Головний банк установлює ліміт
своїм регіональним управлінням, а ті в свою чергу доводять ліміти
філіалам. Робота регіональних управлінь з філіалами організовується за
принципами, схожими з 1 моделлю. ТКР регіонального управління на початок
дня приймається рівним нулю, а за день він вміщує всі обороти коштів
відповідних філіалів.

6 модель підходить для для банків, які мають від 50 до 200 філіалів.

115 Види лімітів, способи їх задання і використання при роботі банку в
СЕП

Банки виконують початкові платежі в СЕП у межах значення свого
кореспондентського рахунку. Щоб змінити цю умову, у СЕП створено
можливість накладати для окремих банків ліміт на поточне значення
кореспондентського рахунку (ЛТК), ліміт на загальну суму початкових
оборотів (ЛПО) і використання механізму бізнес-правил.

Файли типу F містять ліміти для філій банку і призначені для управління
їх роботою в СЕП з боку головного банку.

Головний банк має змогу керувати роботою своїх філій у СЕП, задаючи їм
ліміти в режимі реального часу. Для кожної філії головним банком можуть
задаватися ліміти, як на величину поточного значення залишку (овердрафт)
на ТКР (ЛТК) цієї філії, так і на суму (денних) початкових оборотів
(ЛПО).

Головний банк може здійснювати:

• заборонити проведення платежів філією до отримання інформації з
головного банку про розмір ліміту наданий банківський день:

• установлення початкового нульового значення ліміту; у такому разі
платежі ведуться або в межах значень ТКР філії, або значення ТКР її
головного банку;

• перенесення ліміту з кінця попереднього на початок поточного дня і
дозвіл працювати з ним;

• дозвіл проводити платежі в межах ТКР головного банку.

Файл К формується при сеансах зв’язку АРМ-3 з АРМ-2 протягом усього дня.
Крім типових реквізитів (ім’я файла, дата і час створення тощо), він
містить дані про значення ТКР на початок та на кінець сеансу, поточні
значення ЛТК і ЛПО, максимально можливу суму проплати та інші дані, які
характеризують поточний стан банку. За допомогою технологічного файла
типу К після кожного сеансу зв’язку з РРП для філії передається
інформація про розміри поточного залишку на її ТКР та її лімітів.

116. Взаємодія головного банку і філій при роботі по “другій” і “третій”
моделі.

Взаємодія ГБ і філій ГБ відбуваєтьсяпри роб по другій моделі в кілька
етапів:

Філії доставляють свої платіжні документи до відповідного ГБ.

ГБ групує документи, які надійшли до нього від філій, поділяючи їх на
групи “міжфілійні платежі” та “інші”.

Документи “інші”, тобто ті, одержувачами яких є інші банки, ГБ
оформляються як файл початкових платежів (тип А) і відправляються до СЕП
через АРМ-3 ГБ.

Модель номер три є аналогом “другої” моделі для міжрегіонального рівня.
Формалізовано їх можна поділити так:

ГБ є в регіоні Р1, Ф є в регіоні Рі, і = 1,2,3..

Для ГБ і всіх Ф існ-ють свої МФО.

Для ГБ існує: 1) КР у регіоні Р1; 2) ТКР у РРП регіону Р1; 3)ГБ має ПТК
АРМ-3.

Для всіх філій викон-ся такі умови: 1)Ф не мають КР у РУ НБУ; 2)Ф не
мають ТКР у РРП РУ НБУ; 3)Ф не мають АРМ-3.

117 Суть бізнес-правил і їх виконання в моделях роботи КБ в СЕП

Бізнес-правила (БП) ( це система задання логічних і бухгал обмежень на
платіжні та інші операції в системі електронних розрахунків НБУ і АІС
банку. Сукупність БП ( це база знань, яка може встановлюватися та
змінюватися.

Кожне бізнес-правило визначає заборону на виконання певної платіжної
транзакції. Якщо платіжний документ належить до такої транзакції, то
виконання його забороняється. Платіжний документ приймається до
виконання, якщо він не відповідає жодному бізнес-правилу, які діють в
даний момент.

Головний банк визначає, які зміни мають бути виконані в базі
бізнес-правил філії. Ці зміни формуються у вигляді операторів мови БП і
надходять до філії також за допомогою СЕП у складі файлів типу М. У
філії на підставі результатів обробки вносять зміни до складу бази БП.

Файли бізнес-правил і змін до них, які транспортуються у файлах СЕП типу
М, регламентують роботу БАІС, АРМ-3 і АРМ-2, що обслуговує КБ.

Загальна тенденція використання банками моделей випливає з тенденції,
згідно з якою кожний банк намагається досягти дедалі вищої керованості
власних грош ресурсів, а тому виконується перехід від «нульової» моделі
до «першої», далі до «другої» і т.д. Щодо «четвертої» і «сьомої»
моделей, то їх правомірно розглядати як тимчасовий варіант роботи банку,
що може привести згодом до переходу до інших моделей або до безмодельної
роботи КБ.

Для кожного банку номер моделі, за якою він обслуговується, і залежність
між його установами наводяться в довіднику учасників платежів СЕП. Цей
довідник крім номера моделі містить код МФО банківської установи, її
електронну адресу, статус (ГБ або філія), відомості про ієрархію
підпорядкованості.

118. Характеристика 7 моделі в СЕП (стр153-Банк)

7 модель вміщує елементи 4 і 3 моделі. Крім того, що кожний філіал має
свій ТКР(як у4 мод), головному банку дозволяєтьсявиконувати початкові
платежі від імені своїх філіалів(як у 3мод)

Відправником платежів може виступати як головний банк, так і філіал.
Головний банк має можливість обмежувати категорії початкових платежів
філіалів по сумах, по балансових рахунках і т.п. Таким чином банк надаї
філіалм самостійність при виконанні масових платежів невеликими сумами і
контролює великі фін.операції. Модель реалізується консолідованим
кор.рахунком головного банку з ТКР філіалів зі змішаним способом їх
ведення.Головний банк і всі його заклади є учасниками СЕП, вони мають
МФО, АРМ-3 та засоби захисту.

Управління роботою філіалів виконується за допомогою таких
бізнес-правил:

– повне блокування початкових кредитних платежів; – обмеження по сумі
одного платежу; – обмеження по сумі обігу за один день; – обмеження на
підсумковий обіг; – обмеження по необх.значення залишка; –
блокуваннявідкриття та закриття особових рахунків; – обмеження на
відправника чи отримувача платежів.

Бізнес-правила транспортуються у СЕП за допомогою спец.файла – М. Згідно
з технологією роботи моделі головний банк може формувати і відправляти в
один момент не більше одного набору бізнес-правил на філіал. Тобто, якщо
файл М відправлено, то наступний файл цього типу можна відправляти лише
після отримання файл-квитанції, яка підтвирджує отримання
бізнес-правил.Це є певним обженням і недоліком роботи по 7 модолі, тому
що збої електронної пошти можуть призвести до зниження ефективності її
роботи.

119 Система СВІФТ, її призначення і можливості

Причиною виникнення єдиної системи міжн. розрахунків стало те, що
наприкінці 60-х років потужностей «паперових» систем бан. розрахунків
було замало для забез-ня надійного й швидкого зв’язку між банками та їх
філіями в різних країнах. Становище ускладнювалося й через те, що різні
банки викор-ли різні системи розрахунків. Так, товариство міжн. міжбан.
комунікацій СВ1ФТ було засноване у травні 1973 року.

Система СВІФТ ( одна з найвідоміших комп’ютерних мереж, які було
створено з ініціативи фінансових організацій. За станом на 1992 рік до
мережі було приєднано понад 3000 фінансових організацій із більш як 80
країн світу.

Система СВ1ФТ забезпечує лише передавання та доставляння бан.
повідомлень різного типу між банками ( учасниками системи, але не
виконує жодних розрахункових чи інших операцій з бан. обробки цих
повідомлень.

Головна мета створення СВІФТ і її основна функція полягають у тому, щоб
надавати своїм користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної
мережі передавання бан. інф-ї за умови високого ступеня контролю та
захисту від несанкціонованого доступу.

СВІФТ базується на використанні єдиної мови, забезпечуючи єдину
організацію обробки інф-ї, її захист і швидке передавання. Вона працює
24 год на добу і 365 днів у році. У разі, коли відправник і одержувач
повідомлення працюють у мережі одночасно, то доставляння повідомлення
виконується не більш як протягом 20 с.

120 Структура повідомлень в системі SWIFT

Система SWIFT – типовий приклад використання мережі пакетної комутації.

Для забезпечення єдності підходу всі повідомлення поділено на 10
(0,1,2…9) категорій, які відповідають певним операціям.

Будь-яке повідомлення в системі SWIFT утворюється з чотирьох складових:
загаоловок, текст, посвідчення і закінчення, яке слугує для визначення
кінця повідомлення.

Заголовок містить адресну інформацію, необхідну для доставлення
повідомлення, зокрема код банку-одержувача, код термінала-відправника
(поточний п”ятисимвольний номер, який виконує контрольну та захисну
функції), трисимвольний код типу повідомлення і т.ін.

Тип повідомлення в системі визначається його трисимвольним номером, в
якому перша цифра визначає номер категорії , а останні дві – номер типу
в категорії.

Для позначення валюти в повідомленнях застосовують трисимвольний код, в
якому перші два символи визначають країну, а третій – валюту цієї
країни. Наприклад німецька марка буде закодована як “DEM”.

Текст банківського повідомлення складається з послідовності полів, які
заздалегідь пронумеровані двоцифровими кодами. Скажімо, 32 – сума, 70 –
призначення платежу, 71 – за чий рахунок комісія, її сума тощо. Залежно
від типу повідомлення поля можуть бути обов”язково заповнюваними за
вибором.

Посвідчення має гарантувати, що текст повідомлення не буде спотворений у
процесі передавання. Фактично посвідчення відіграє роль “контрольної
суми” і є, по суті, електронним підписом повідомлення

Закінчення слугує для визначення кінця повідомлення.

121 Структура системи СВІФТ, основні складові

Структура системи СВІФТ має два рівні. На верхньому (першому) рівні вона
містить 2 Операційні центри (ОЦ), один з яких розташований у США, а
інший у Голландії. 2-й рівень утворюють регіональні процесори (РП), які
розміщені в більшості країн, чиї банки вступили до СВІФТ. Україна разом
із деяким іншими країнами Східної Європи приєднана до австрійського РП.

ОЦ становлять ядро системи і пов’язані з відповідними РП та між собою.
Користувачі, включаючись до системи, з’єднуються з відповідним РП по
виділених каналах зв’язку. Кожний РП відіграє роль концентратора
повідомлень, через який останні передаються до ОЦ.

Обидва ОЦ мають по 2 ЕОМ (процесори) упр-ня системою (ПУС). На ОЦ один
такий процесор обробляє потік повідомлень, а 2-й виконує функції захисту
й перебуває в режимі очікування.

До основних функцій ОЦ можна віднести: збір інформації про роботу
апаратури та програмного забезпечення СВІФТ; управління процесом
відновлення після збоїв; динамічний розподіл ресурсів системи та
розсилання нового програмного забезпечення і баз даних.

До основних функцій РП належать: контроль правильності вхідних
повідомлень; перевірка посвідчень (контрольних ?) повідомлень;
передавання позитивних або негативних підтверджень користувачам.

У системі передавання та зберігання повідомлень належать до функцій
маршрутних процесорів (МП). На них покладено головне обчислювальне
навантаження в мережі СВІФТ. За потребою до системи підмикають додаткові
МП для збільшення сумарної пропускної здатності.

123 Затрати підключення в СВІФТ

Система СВІФТ- типовий приклад використання мережі пакетної комунікації.
Дані передаються по мережі у вигляді структурованих повідомлень, кожне з
яких призначено для виконання певної фінансової операції. Ця система
забезпечує лише передавання банківських повідомлень різного типу між
банками- учасниками системи, але не виконує жодних розрахункових чи
інших операцій з банківської обробки цих повідомлень. Головна мета
створення СВІФТ і її основна функція полягають у тому, щоб надавати
своїм користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі
передавання банківської інформації за умови високого ступеня контролю та
захисту від несанкціонованого доступу. Фінансові витрати абонентів з
підімкнення та використання системи можуть бути поділені на однаразові,
щорічні та поточні на передавання повідомлень. До однаразових витрат
можна віднести вступний внесок у 400 тис. бельгійських франків та оплату
однієї акції вартістю в 1500 дол. США, а також витрати на придбання
програмного та технічного забезпечення. В Україні до однаразових витрат
потрібно додати й витрати за підімкнення до мережі УКРПАК як
телекомунікації СВІФТ. Щорічні витрати пов`язанні із супроводженням
програмного та технічного забезпечення, підготовкою спеціалістів, платою
за оренду каналів і т. ін. Поточні витрати залежать від відісланих
повідомлень, оскільки за вхідні (отриманні) повідомлення плата не
береться. Становлять ці витрити від 0,3 до 0,5 дол. залежно від
пріоритету повідомлення. Вважається, що довжина останнього не первищує
325 знаків.

Підімкнутися до СВІФТ може будь-який банк, котрий має валютну ліцензію
та відповідні кошти. СВІФТ приносить найбільшу віддачу тим банкам, які
мають значні обсяги закордоних переказів (понад 30 платежів у день). У
державах СНД, крім Росії, СВІФТ не набув ще значного оширення, і
основним видом зв`язку між банками лишається телекс.

124 Призначення і зміст кожної складової повідомлення в СВІФТ

У системі СВІФТ дані передаються по мережі у вигляді структурованих
повідомлень, кожне з яких призначено для виконання певної фінансової
операції. Усі платіжні повідомлення вводяться в систему в стандартному
форматі.

Будь-яке повідомлення в системі СВІФТ утворюється з чотирьох складових:
заголовок, текст, посвідчення і закінчення.

Заголовок містить адресну інформацію, необхідну для доставляння
повідомлення, зокрема код банку-одержувача, код термінала-відправника,
(поточний 5-символьний номер, який виконує контрольну та захисну
функції), 3-символьний код типу повідомлення і т.ін.

Тип повідомлення в системі визначається його 3-цифровим номером, в якому
перша цифра визначає № категорії, а останні дві ( № типу в категорії.

Кожна категорія має свою групу типів повідомлень. Кількість типів
повідомлень за категоріями різна.

Для позначення валюти в повідомленнях застосовують трисимвольний код, в
якому перші два символи визначають країну, а третій — валюту цієї
країни. Наприклад, німецька марка буде закодована як «DЕМ».

Текст банківського повідомлення складається з послідовності полів, які
заздалегідь пронумеровані 2-цифровими кодами. Скажімо, 32 — сума, 70 —
призначення платежу, 71 — за чий рахунок комісія, її сума тощо. Залежно
від типу повідомлення поля можуть бути обов’язково заповнюваними або
заповнюваними за вибором.

Закінчення слугує для визначення кінця повідомлення.

125. Система “Клієнт-банк”, її призна-чення і основні елементи
(стр177-Банк)

Система КБ призначена для роботти клієнта з банк.установою і передбачає
передачу платіж.документів клієнта до банку, а також отримання
різноманітних документів з банку каналами звязку. Для зясуванні суті
функціонування сутіі системи коротко розглянемо харак-ку предметної
області, на яку розповсюджується дія системи “Клієнт-банк”. Згідно з
діючим законодавстов України будь-яке під-во чи організація повинні
тримати власні грошові кошти на розрахункових рахунках в
банків.установах. Розрахунки готівкою дуже обмежені як сумами , так і
кількістю. В основному всі розрахунки проводяться в безгот.розрахунках
через розрах.рахунок в банк.установах.

Технологія взаєморозрахунків під-в та організацій звичайно
здійснюється за такою схемою. Під-во-платник отримує рахунок чи
рахунок-фактуру на потробний товар чи послугу, в якому вказані
банківські реквізити продавця. Далі за цим документом формується
платіжне доручення. ПД-це розпорядження під-ва-платника банку здійснити
переведення зазначеної суми з власного роз.рахунку на роз.рахунок
під-ва-покупця. Система КБ має виконувати такі функціїї:1)Підтримувати
ведення баз даних нормативно-довдкової інформації. 2) Формувати та
друкувати плат.документи під-ва, а також документи, отрмані з банку. 3)
Формувати пачки документів у вигляді файлів для передачі їх в банк. 4)
Приймати сформовані банком документи: -квитанції по документах; -виписки
з розрах.рахунків; -файли змін, сформовані в банку для пд-ва. 5)
Забезпечувати звязок віддаленого робочого місця операціоніста на під-ві
з банком. 6) Забезпечувати комплексний захист інф-її що циркулює у
мережах передачі даних, від несанкціон. доступу за допомогою
аутентифікації та криптографічного захисту. 7) В процесі прийому та
передачі інформаціїформувати протокол у якому фіксується інф-я про
отримані файли, про рез-ти перевірки ключів захисту інф-її, про прийняті
та передані повідомлення.

126.Варіанти структури системи «Клієнт-Банк»

Конфігурація конкретної с-ми «Клієнт-Банк» залежить від багатьох
факторів, зокрема й від кількості клієнтів, інтенсивності та обсягу
передавання даних, від стану ліній телефонного зв`язку та фінаннсових
можливостей банку, який є замовником і впроваджувачем системи. Через це
існує кілька варіантів її реалізації, але всі вони так чи інакше
виконують основну функцію з передавання платіжних документів, мають одні
й ті самі елементи, а отже, і можуть бути зведені до двох варіантів:

1. Варіант структури системи електронних платежів
“Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ)

Фірма/підприємство Комерційний банк

АРМ

Клієнт

… АРМ Банк

АРМ

Клієнт

2. Варіант структури системи електронних платежів
“Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ)

Фірма/підприємство
Комерційний банк

АРМ

Клієнт Концентратор повідомлень

… клієннта
АРМ Банк

АРМ

Клієнт

127 Основні технологічні операції по роботі з платіжними документами в
АРМ-кліент(стр180-Банк).

На кліентському робочому місці вводяться платдокументи (ПД), формуються
в пачки і записуються в базу даних АРМ клієнта в файл
“Платіж.док-ів”(РД). Введеним та записаним в БД документам спочатку
присвоюється статус, який дає змогу їх переглядати. Для передачі ПД
підписуються електронним цифровим підписом(ЕЦП) головного бухгалтера.
Головний бухгалтер також має змогу до того, як поставив свій підпис,
редагувати дані файла РД. Після успішного завершення функ-її підпису
документа змінюється його статус, а також файл РД доповнюється певними
символами, які ідентифікують підпис бухгалтера. На другому етапі
документи підписуються директором. З меню системи викликається
відповідна фун-я, вставляється дискета чи картка з ключем директора і на
екран видаються ті документи, які завірені підписом бухгалтера.
Директор, переглядаючи ПД, у разі необхідності має змогу вилучити деякі
з них, а документи , готові до передачі, підписує. Після підпису
директором файл доповнюється символами, які ідентифікують підпис
директора. Далі файл шифрується і готується до передачі. Підписані й
зашифровані ПД формуються в пакет і передаються з клієнтського роб.місця
в банк засобами електрон.пошти у вигляді текстового файлу типу R.
Документи, , вилучені директором, автоматично змінюють свій статус. Ці
документи можуть бути відредагованими і підписаними бухгалтером і
повторно подані директору на підпис на наступних етапах
функціон.системи. Після здійснення сеансу звязку з банком банківська
частина системи, що знаходиться в банку, має сформувати транспортні
квитанції (файл типу Т) на платіжні документи й надіслати їх клієнту.
Якщо файл типу R не має помилок, про що свідчать нульові коди помилок у
файлі типу Т, то він приймається банком до одробки. На прийняті до
обробки ПД формуються й передаються клієнту файл-квитанція типу С про
рух та оплату документів в банку. Підсумкова виписка дається щоденно по
завершенні банк.дня і містить дані про обіг коштів за день та залишки
коштів на рахунках на кінець дня. Усі файли архівуються і
зберігаються

128. Суть операцій “Підпис документа” в АРМ-Клієнт,який статус документ
приймає після її виконання?

Підписання платіжних документів (ПД)- це остання перед відправленням ПД
до банку операція, виконуючи яку ще можна внести до ПД зміни й виправити
неточності. До банку можна надіслати лише ті ПД, які мають два підписи і
статус “готові до відправлення”.

Технологія накладанння підпису передбачає перевірку такого права в
особи, котра виконуватиме цю дію, та її ідентифікацію з використанням
спеціальної системи паролів або особистих ключових(парольних) дискет,
або магнітних карток. У будь-якому разі після ідентифікації особи, яка
накладає підпис, вона має дати згоду на підписання конкретного
документа, що його зображено на екрані, натиснувши відповідні клавіши,
після чого й формується “електронний підпис” цього документа. Виконаний
підпис змінює статус документа від “готовий до підпису” на “уже є один
підпис“або “уже є два підписи, і документ готовий до відправлення”. При
потребі підписаний документ можна редагувати, але після цього його
статус набуває знов початкового значення “готовий до підпису”.

129.Суть операцій “Відкрити новий документ” і “Відправити документ”,
який статус приймає документ після їх виконання.

Суть операції “Відкриття нового документа” на АРМ-Клієнт у складі

системи електронних платежів “Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ):

На бланку типової форми автоматично проставляються номер нового
платіжного документа (ПД), дата його започаткування й усі атрибути
платника. Під час заповнення ПД, як правило, здійснюється контроль щодо
існування рахунку й коду отримувача платежу та його банку, щодо розмірів
грошових сум, їх одиниць тощо. Коли занесена інформація правильна, то ПД
заноситься до бази даних ПД зі значенням його статусу “готовий до
підпису”.

Суть операції “Відправлення документа” на АРМ-Клієнт у складі СЕПКОБ:

До банку можна надіслати лише той ПД, який має два підписи і статус
“готовий до відправлення”.По каналах зв`язку ПД з обома “електронними
підписами” передається до банку. Якщо сеанс зв`язку з банком пройшов
нормально, то в АРМ-Клієнт з`являється інформація про залишок грошових
коштів на рахунку клієнта, а також дані про технічний стан рахунку,
тобто про залишок за припущенння, що всі відправлені ПД будуть
“проведені”. При цьому відправлені докумеенти в базі даних АРМ-Клієнт
набувають статусу “відправлених”. У разі виявлення помилок у ПД під час
його обробки в банку цей документ набуває статусу “помилковий”.
Документи, які були оброблені банком, набувають у базі даних АРМ-Клієнт
статусу “проведені”.

Суть операції “Відкриття нового документа” на АРМ-Клієнт у складі

системи електронних платежів “Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ):

Суть операції “Відправлення документа” на АРМ-Клієнт у складі СЕПКОБ:

130.Інформаційне забезпечення системи”Клієнт-банк”.

Основу інф. заб-ня системи електронних платежів
“Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ)становлять довідники, що стосуються банків,
одержувачів, призначення платежів, а також база даних платіжних
документів (БД ПД). Довідник про банки за своєю структурою та змістом
збігається з довідником ОДБ банку. Довідники про одержувачів і
призначення платежів створюються системою СЕПКОБ і поповнюються у
процесі її роботи.БД ПД крім реквізитів платіжних документів містить і
додатковий атрибут(один символ) “статус документа”. До інф.заб-ня с-ми
належать також ідентифікаційні коди АРМ Клієнт, директора й головного
бухгалтера,паролі та програми накладання підписів і шифрування (якщо
останнє не виконується апаратним способом) .

131.Статуси документів при їх обробці в АРМ Клієнт.

АРМ Клієнт у складі системи електронних платежів
“Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ) забезпечує клієнтові виконання роботи з
платіжними документами(ПД) та виписками; архівацію документів;
котирування валют і сервіс(разом із функцією формування запитів).Робота
з платіжними документами, що є основою для СЕПКОБ, полягає у виконанні
на АРМ Клієнт таких головних операцій: “Відкриття нового документа”( ПД
набувають статусу “готові до підпису”), “Редагування”(ПД також набувають
статусу “готові до підпису”), “Копіювання документів”, “Друкування”,
“Підписання документів”(ПД змінюють свій статус з “готові до підпису”на
“готові до відправлення”), “Відправлення документа” (ПД набувають
статусу “відправлених”, а у випадку виявлення помилок –
“помилкових”.Документи, які були оброблені банком, набувають статусу
“проведених”), “Архівація документів”, “Знищення документа”(із бази
даних вилучаються ПД, що не мають статусу “проведені” чи
“відправлені”), “Сортування ПД”.

132.Суть операцій «Відкрити новий документ» і «Копіювати документ».
Основні випадки їх використання.

Суть операції “Відкриття нового документа” на АРМ Клієнт у складі

системи електронних платежів “Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ):

Суть операції “Копіювання документів” на АРМ-Клієнт у складі СЕПКОБ:

Ця операція застосовується у разі, коли оформлюються кілька ПД на
одного отримувача або виконується оплата за один і той самий товар
різним постачальникам. Скопійований документ дістає наступний щодо
оригіналу номер і відповідно датується. Далі в ньому проставляються
реквізити платника, і документ стає відкритим для редагування.

133. Призначення АРМ-Клієнт і АРМ-Банк.

АРМ-Клієнт (автоматизоване робоче місце клієнта) – розташоване
безпосередньо в клієнтів, які по каналах зв`язку обмінюються інформацією
з банком. АРМ-Клієнт працює в режимі реального часу. Працюючи в системі,
клієнт може не лише відправляти платежі, а й користуватися іншими
банківськими послугами (діставати інформацію про операції на своєму
рахунку, про зміни його поточного стану протягом доби, курси валют,
тощо). АРМ-Банк – міститься в банку, що обслуговує клієнтів, котрі мають
АРМ-Клієнт. Він призначений для обробки платіжних документів, запитів та
інших повідомлень клієнтів, які є учасниками системи електронних
платежів “Клієнт/Офіс-Банк”.

134. Призначення АРМ-Клієнт і концентратора повідомлень клієнтів в
системі «Клієнт-Банк».

Система електронних платежів “Клієнт/Офіс-Банк” працює в режимі
електронної пошти, і в разі великого числа клієнтів з АРМ-Клієнт (понад
10) до її складу включають додатковий структурний елемент «концентратор
повідомлень» клієнтів(КПК). Він, розвантажуючи АРМ-Банк, забезпечує
ідентифікацію, приймання . передавання й перевірку повідомлень від
клієнтів, концеентрацію та передавання таких повідомлень.На КПК
формуються пакети документів як для передавання й обробки на АРМ-Клієнт,
так і для АРМ-Клієнт.

136. Основні елементи системи електронних грошей (СЕГ).

У звичайній торгівельній операції є принаймні два учасники: власник
товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними
грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник
електронних грошей (ЕГ)і банк. Прицьому на останнього покладено головну
відповідальність за роботу всієї СЕГ.

Основними елементами СЕГ є:

1. Магнітні пластикові картки (МПК) – носії інформації про вартість –
являють собою безпосереднє вираження грошей.

2. Касово-розрахункові термінали (КРТ), що розташовані в торгівельних
точках для виконання розрахунку з покупцеп – власником ЕГ.

3.Банківські автомати для завантаження сум на МПК.

4.Картка торгівця (КТ), де зосереджується інформація про всі операції,
виконані з ЕГ в даній торгівельній точці (ТТ) протягом певного часу.

5.Система обробки банківської інформації, зокрема розрахункові
(процесингові) центри.

На кожний з елементів системи покладаються певні функції.

Так, КРТ у ТТ виконує такі головні операції:

1) забезпечує з(єднання з двома картками-носіями:карткою торгівця і
МПК-ЕГ;

2) відображає покупцеві-власнику ЕГ поточну суму грошей;

3) відображає вартість покупки;

4) дає змогу власникові ЕГ:

а) виражати згоду щодо аокупки;

б) вводити свій персональний ідентифікаційний номер.

5) друкує та видає паперовий документ про здійснення покупки;

6) веде журнал обліку операцій для торгівця, який його надсилає до
банку.

Електронний гаманець (гаманець) – це платіжний інструмент, що має
баланс, у межах якого виконуються безготівкові розрахунки та готівкові
операції, та якому відповідає консолідований картковий рахунок,
відкритий в емітента. Електронний гаманець може завантажуватися
як готівкою, так і з рахунку завантаження клієнта. Електронні гаманці
бувають двох типів: персоніфіковані та анонімні.

Електронний чек (чек) – це платіжний інструмент, що має баланс, у
межах якого виконуються безготівкові розрахунки та готівкові
операції і якому відповідає окремий чековий картковий рахунок, що
відкритий в емітента. Електронний чек може завантажуватися як
готівкою, так і з рахунку завантаження клієнта.

Національна система масових електронних платежів (далі – НСМЕП) –
це внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за
товари та послуги, одержання готівки та інші операції
здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток за
технологією, що розроблена Національним банком України.

Он-лайн (on-line) операція – це операція з використанням
платіжної картки, технологічна схема виконання якої передбачає
наявність безперервного зв’язку в режимі реального часу між
учасниками НСМЕП під час виконання операції.

Офф-лайн (off-line) операція – це операція з використанням
платіжної картки, технологічна схема виконання якої не потребує
безперервного зв’язку в режимі реального часу з емітентом під час
виконання операції. При здійсненні офф-лайн операцій
використовується значення балансу відповідного платіжного
інструменту платіжної картки.

141. Використання розрахункових карток в системі електронних грошей.

Розрахункова картка (РК) призначена для управління розрахунковим
рахунком (РР) клієнта. Вона також є карткою багаторазового використання
й багатоцільового призначення і принципово відрізняється від
електронного гаманця і дебетової картки ось чому.

1. РК не містиць даних про залишок на розрахунковому рахунку (він може
змінюватися й у результаті операцій без РК). З огляду на це всі операції
з РК можуть здійснюватися лише в режимі он-лайн (прямого доступу).

2. Гарантом операцій з РК є банк, тому після авторизації РК на
підтвердження покупки, потрібна сума знімається з РР і надходить на
тимчасовий рахунок, і далі в операціях участі не бере.

3. РК, як і деб.картка, розрахована на середні і великі платежі, тому
операції з нею виконуються в он-лайн, причому завжди використовується
персональний ідентифікаційний номер.

Право емісії РК можуть мати лише ті банки, які ведуть РР клієнта.

Процесинговий центр, як і для деб.карток формує дебетовий платіжний
документ за кожною операцією з РК і надсилає його до банку, де
зберігається РР клієнта.

144. Структура національної системи масових електронних платежів.

Система ЕГ може бути загальнонаціональною, тоді до неї входять численні
банки та розрахункові палати (центри). Створювати систему починають,
здебільшого, на базі одного банку, щоб її можна було випробувати, перш,
ніж поширювати в національному масштабі.

Якщо СЕГ складається з багатьох банків і багатьох торговельних точок,
постає проблема взаєморозрахунків між банками в разі, якщо власник ЕГ
робить покупки в ТТ, які не мають розрахунковог

о рахунку в банку-емітенті ЕГ. Певною

мірою ця проблема аналогічна до проблеми розрахунків між клієнтами, які
обслуговуються різними банками.

З огляду на масовість таких платежів і велику кількість торг.точок у
загальному випадку со системи крім банків і торг.точок включають

розрахункові (процесингові) центри. Ці структурні елементи СЕГ
приймають (по каналах зв(язку або безпосередньо по картках торгівця) і
групують дані від торгівельних точок, які працюють з ЕГ, а також
формують

і маршрутизують платіжні документи до відповідних банків, котрі
функціонують у системі.

153. Структура функціональної частини АСФР на рівні підсистем і блоків.

Для кожної АІС одним із самим загальним є її розподіл на функціональну
і забезпечуючи систему.

До функціональної частини відносяться ті елементи системи, які
визначають її функціональні можливості.

У функціональній частині виділяють елементи функціональні підсистеми ,
блоки або комплекси задач і просто задачі. Декомпозиція функціональної
частини може проводитися і проводиться за окремими ознаками або за їх
сукупністю. Найчастіше функціональні підсистеми виділяють за:

стадіями управління (підсистема прогнозування ,обліку);

апаратно-організаційною ознакою (за структурою установи підсистема
кредитного відділу)

іншими ознаками.

Функціональна частина може реалізуватися на різній технічній базі та з
різною технологією обробки даних. Мається ввиду децентралізована і
змішана технологія.

Досвід показує, що децентралізована технологія є найбільш ефективною і
найбільш широко використовуваною. Забезпечується прямий доступ
користувача до операційної обробки.

Забезпечення прямого доступу і організація децентралізованої обробки
може бути досягнена двома шляхами :

шляхом обладнання великої ЕОМ виносними пультами і встановлення їх на
робочих місцях спеціалістів-користувачів;

шляхом встановлення ПК на робочих місцях користувачів.

154. Специфіка технічного розв”язання планових задач.

В АСФР технологія автоматизованої обробки планової, звітної,
обліково-статистичної та аналітичної інформації має характерні
особливості.

Під час обробки планової економічної інформації залучаються великі
обсяги вхідних і вихідних даних, тоді як алгоритми розв”язування задач
зводяться до виконання доволі простих арифметичних і логічних процедур
обробки та перетворення вхідних масивів на впорядковані певним чином
сукупності. При цьому реалізується принцип послідовності виконання
технологічних операцій над масивами , що обробляються лише по закінченні
роботи певного пункту меню ІС. Така організація обробки інформації на
ЕОМ сприяє автоматичному нагромадженню інформаційної бази, необхідної
для проведення процедур аналізу та подальшого прийняття рішень.

Технологічний процес обробки інформації щодо задач цього класу можливий
у разі як централізованого , так і децентралізованого режиму обробки
даних. Проте найефективнішим є їх синтез, тобто оптимальне до кожного
конкретного випадку їх поєднання. Наприклад, виконання функціонального
блоку “Планування і прогнозування” в підсистемі “Зведені розрахунки
бюджету” за цих умов буде розбито на два етапи: збирання і попередня
обробка інформації на місцях, безпосередньо близьких до користувача (у
підрозділах фінансового органу); після передавання здобутих даних до
центральної ЕОМ виконання основного циклу розрахунків за відповідними
алгоритмами перетворення.

Деякі планові задачі АСФР , алгоритми яких передбачають визначення
нормативних значень величин на підставі динамічних рядів, множення
планових значень на базі та розрахункові нормативи, складання даних за
окремими ознаками і т.ін., розв”язуються способом прямого обчислення й
організовані в пакети для обробки в реальному режимі часу. До них можна
віднести й задачі кореляційно-регресивного прогнозування.

155. Специфіка технологічного розв”язання задач звітності і статистики в
АСФР.

Обробка звітної та обліково-статистичної інформації забезпечує
автоматизацію ручних процедур реєстрації, контролю й обробки
багаторядкових документів термінової, місячної, квартальної та річної
звітності; ведення рахунків аналітичного обліку, реєстрів
бухгалтерського обліку, бухгалтерських проведень і укладання зведених
нагромаджу вальних відомостей. У технологічному процесі обробки
інформації цього класу значне місце посідають операції контролю. Це
зумовлюється слідуючим :

по-перше, у процесі обробки звітних даних найбільша питома вага припадає
на інформацію, яка виникає в іншому місці й передається засобами
поштового, кур’єрського зв’язку або по телеграфних каналах, що
спричиняється до появи помилок;

по-друге, програмне забезпечення розв’язування цих задач становлять
програми перетворення формату машинних документів, що вводяться, на
формат, в якому інформація зберігається в масивах бази даних системи.

Для виконання таких процедур, зокрема й контролю повноти введених
документів, балансового контролю, порівняння обчислених на ЕОМ сум із
введеною контрольною сумою і т. ін. передбачається розбиття машинного
процесу обробки даних на окремі операції з масивами. Кожна така операція
характеризується описом вхідних і вихідних масивів інформації, а також
тих перетворень, що забезпечують послідовне розв’язування задачі.

156. Особливості створення АСФР.

Процес створення АІС являє собою сукупність упорядкованих в часі,
взаємопов’язаних і об’єднаних у стадії та етапи робіт, виконання яких є
необхідним і достатнім для створення системи.

При створенні системи виділяють стадії:

стадія формування вимог до системи

стадія розробки концепцій системи

розробка технічного завдання (ТЗ) етапи: розробка ТЗ, затвердження ТЗ

стадія ескізного проектування (не обов’язково)

стадія технічного проектування

стадія робочого проектування

стадія впровадження системи в дію

стадія супроводження системи.

У системі Міністерства фінансів У найвищою формою організації обробки
інформації з допомогою обчислювальної техніки 3-4-го поколінь стала
АСФР, пов’язаних із формуванням та виконанням держбюджету , за умови
широкого застосування економіко-математичних методів і засобів обчисл-ї
техніки.

АСФР створюється як органічна частина фінансової системи і охоплює всі
її ланки: від низового-районних фінансових відділів(управлінь), – до
Міністерства фінансів У. Організаційна структура АСФР відповідає
адм.-тер-му принципу поділу, який діє в Україні.

158.Головні функції ІС “податки”.

Основні ф-ї АІС “податки” такі:

Облік платників на підставі статутних документів (реєстрація,
перереєстрація, зняття з обліку і т.д.)

Збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця ф-я
виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття
рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно
з Інструкцією №3 НБУ “Про відкриття банками рахунків у нац. та іноз.
валюті.)

Отриманні інформації про внесення та виключення платників з Єдиного
Держреєстру підприємств та організацій У.Ця інформація надходить з
органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду.

Збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення
формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається
підприємствами до податкової адміністрації.

Оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату
податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та
реєстру надходжень з банківських установ.

проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами
перевірок та за замовленням.

Формування звітності до Головної, міської та обласної податкової
адміністрації.

Економічний аналіз діяльності податкової адміністрації та стану
обслуговуваного району.

Перелічені функції притаманні АІС “податки” Держ. Податкової
адміністрації районного рівня. У ній використано традиційну методику
обліку надходжень до бюджету, а також визначено порядок розв’язування
задач із застосуванням ПК.

159. Забезпечення контролю правильності введення даних з первинних
документів в ІС “податки”.

Ввід даних до ПК з первинних документів здійснює користувач системи на
робочому місці з клавіатури. При цьому дані , що вводяться,
контролюються візуально на екрані дисплея. Крім того, дані, які
вводяться (код фінансового органу, дата, вид операції, номер документа,
сума по кварталах, загальна сума за період), контролюється також
автоматично за різними ознаками. Наприклад, дата не повинна бути більша
за поточну календарну і т. ін. У випадку помилки на екрані з’явиться
попереджувальне повідомлення, на підставі якого працівник внесе
виправлення. Інформація, яка вводиться, після контролю зберігається в
пам’яті комп’ютера в БД, яка далі використовується для отримання всіх
видів вихідних документів.

Зауважимо, що неодмінною вимогою щодо успішного функціонування АІС
“податки” є забезпечення конфіденційної інформації , її захисту від
несанкціонованого доступу, умисного зруйнування та крадіжки. Реалізація
цих умов досягається системою організаційних, технічних і програмних
засобів захисту.

161. Основні принципи нарощування потужностей технічних засобів в ІС
“Податки”. Категорії користувачів в ІС ДПА.

Автоматизована ІС ДПА України здатна повнофункціонально здійснювати
основну діяльність лише в разі необхідного технічного оснащення всіх
ДПА. Надалі з нарощуванням потужності технічних засобів необхідно
додержуватися таких принципів:

насамперед надавати техніку ДПА, що забезпечують найбільший процент
надходжень до бюджету та ДПА, які мають на обліку багатьох платників
податків. Такий самий підхід потрібен у разі розподілу техніки на рівні
областей та міст обласного підпорядкування, які обслуговують велику
кількість платників податку.

поряд з укомплектуванням ДПА персональними комп(ютерами потрібно
змістити акценти в напрямку придбання та забезпечення потужними
серверами великих податкових адміністрацій, особливо обласних, та ДПА
України.

придбавати техніку в основному у вітчизняних товаровиробників, що
дозволить у перспективі розвинути власну сучасну матеріально-технічну
базу, зменшити залежність від зарубіжних фірм, особливо в частині
цінового диктату, та зменшити загальні витрати на інформатизацію.

придбавати технічні засоби слід на конкурсних засадах.

Користувачів за технологічними операціями можна поділити на категорії:

категорія 1 – контроль отриманих даних, підготовка й використання
довідкової, статистичної та звітної інформації – користувачі
забезпечуються персональними та мережними комп(ютерами, технічними та
програмними засобами автоматизованого введення з паперових і електронних
носіїв, засобів аутентифікації електронних документів.

категорія 2 – введення даних, обмін даними – потребує потужніших
технічних та програмних засобів середнього рівня для виконання
функціонпльних обов(язків.

категорія 3 – багатофункціональний аналіз інформації – тех.засоби для
користувачів є потужними робочими станціями, здатними за визначений час
розв(язувати широкий спектр аналітичних задач з можливістю створення
закритих для стороннього доступу баз даних у власних підмережах
загальної корпоративної мережі.

коатегорія 4 – керування і підтримка в роботоздатному стані
інформаційної інфраструктури ДПА – користувачі підтримують у робочому
станіобчислювальні і програмні ресурси, які використовуються для
підтримки роботи систем обміну даними, систем керування базами даних
тощо.

162. Основні принципи, цілі та завдання ІС “Страхування”.

Основною метою створення АІС у страховій компанії є забезпечення такого
рівня управління діяльністю компанії, за якого комплексно реалізуються
такі завдення: проведення в задані терміни багатоваріантних розрахунків,
пов(язаних із рухом договорів страхування, автоматизації процесу обліку
договорів за всіма видами

страхування тощо.

Призначення АІС “Страхува

ння” полягає в забезпеченні збору, обробки і передавання інформації на
базі використання засобів обчислювальної техніки й зв(яхку з урахуванням
взаємодії рівнів управління та підрозділів страхових компаній між

собою, з клієнтами, організаціями та автоматизованими інформаційними
системами інших міністерств і відомств.

АІС “Ст-ня” створюється безпосередньо у страхових компаніях і

охоплює автоматизоване ведення всіх страхових операцій. Склад і
структура АІС в різних страхових компаніях різні. Організаційно система
являє собою сукупність АІС адміністративно-територіальних ланок,
об(єднаних загальною методологією задач, що вирішуються, єдиною
інформаційною базою і технологією обробки документів.

Задачі АІС “Ст-ня” центрального і районного рівнів істотно відрізняються
за формами і засобами реалізації на ЕОМ. Для АІС ценр.рівня
осн.критеріями ефект-ті функ-ня є

розрахунки зі збільшення варіантності за забезпечення обгрунтованості і
збалансованості планових завдань, підвищення їх точності тощо. А у
районній інспекції АІС – підвищення продуктивності праці страхових
працівників шляхом передачі на автоматизовану обробку більшості видів
страхових операцій.

163. Задачі основних функціональних підсистем АІС “Стразування”.

Функціональна частина АІС “Ст-ня” центральних органів управління
складається з таких підсистем:

Підсистема 01 “Планування” – розробка перспективних і поточних планів
надходження страхових платежів. Тут розробляються проекти контрольних
цифр на перспективу, складаються проекти річних планів тощо.

Підсистема 02 “Бухгалтерський облік і звітність” – автоматизоване
розв(язування задач з виконання операцій обліку грошових і поточних
господаоських операцій, укладання бухгалтерських звітів у цілому по
страховій компанії, а також із формування зведених бухгалтерських
балансів і аналітичних розробок по них.

Підсистема 03 “Праця і заробітна плата” – розробка проектів кошторисів
видатків і обліку видатків на утримання органів страхової компанії,
складання звітів з праці та заробітної плати, формування зведених
звітних документів та аналітичних розробок до них.

Підсистема 04 “Статистичний облік і звітність” – укладання зведених
статзвітів за всіма видами ст-ня, фін.рез-ми страх.операцій тощо.

Підсистема 05 “Правове забезпечення” – облік, зберігання і пошук
правових і інформаційних актів за всіма видами діяльності страхової
компанії.

Підсистема 06 “Контроль вик-ня док-ів” – облік, зберігання, пошук
законодавчих, правових, інформаційних актів зі ст-ня.

Підсистема 07 “Кадри” – облік та аналіз персонального складу СК,
прогнозування й планування потреби в кадрах.

Підсистема 08 “Тарифи і нормативи” – обчислення тарифних

ставок за видами майнового й особистого ст-ня, резервами внесків зі
ст-ня життя тощо; розрахунки відрмчих нормативів розподілу фонду
ек.стимулювання.

Підсистема 09 “Автоматизована обробка інформації” – організація

автоматизованої обробки страхової інформації у СК. Тут форм-ся зведені
звіти про переведення страх.інформації на обробку з допомогою ПК.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter