Основні положення
1.Історія розвитку обчислювальної техніки.
Над створенням обчисл.машин протягом усього існування людства працювали
видатні винахідники та вчені.Першим пристроєм були китайські
рахівниці(6000р.тому)Перша обчисл.машина була створена у 1642р фр.
математиком і фізиком Блез Паскалем.Його обчисл машина виконувала тільки
склад. і віднімання.1673р Лейбніц побудував обчисл. машину, яка вик. вже
4 арифм. дії.У 1833р. вчений Ч.Беббідж почав створ. механічну цифрову
обчисл. машину.Його принцип полягав у тому, що інформ. розбивається на 2
типи:обробляючу та керуючу.Вважають, що першим компом був
ENIAC(1945р).Перша ЕОМ в Європі “МЕМ” в Україні створ.у 1951р.Перше
покоління ЕОМ на електронних лампах було надто громіздке,нешвидке,
ненадійне та споживало багато електроенергії.З 1958 р. почин ера ЕОМ на
транзисторах.В ЕОМ третього покоління збільшилася швидкість, оперативна
пам”ять, зменш. вартість обробки інформації у 4-5 рази,
прогр.забезпечення стало сумісним.Четверте покоління ЕОМ використовують
диск і характерні тим, що машини цього покоління
багатопроцесорні:”Ельбрус-1 і –2”, ІВМ-386
Висновки про головні напрями розвитку обч. техніки: зменш. габаритів і
потреби споживання енерії, збільшення швидкості, надійності та
потужності ЕОМ, збільш. ступеня інтеграції у найбільш великих
інтегральних схемах; збільшення можливостей програмного забезпечення, що
вимагає збільш. оперативної зовнішньої пам”яті; паралельна обробка
часткової та загальної інформації.
2.Значення застосування комп.техніки.
Нині не можна уявити галузь людської діяльності без використання ЕОМ.
Про знач. ЕОМ у економіці свідчать такі цифри з постанов уряду
України:збільшити випуск техніки у 2-3 рази, збільшити маштаби
використання ЕОМ, збільшити масовий випуск персональних ЕОМ.
Свідчення того, що нові точки росту вже перебувають на поверхні: масова
поява персонального компа і формування комп мереж-за оцінками очікується
збільш. в 4 рази ринків послуг типу “ІНТЕРНЕТ”; бурхливий розвиток
космічних програм, включенням банківських телекомунікацій.
Особливістю економіко-історичної міссії технічної революції полягає у
тому,що вона дає поштовх інноваційнїй хвилі, а також якісному поліпшенню
грошового оббігу.Сучасні умови, у результаті вдосконалення
інфраструктури, даватимуть надію на те, що вітчизняна промисловість
“вклиниться” у загальносвітові інноваційні процеси на наступних етапах
розвитку.
3.Основні положення науки інформатики
ЕОМ-засіб роботи з інформацією, і всі науки, спрямовані на створення
засобів обробки інформації та її використання, об”єднані єдиним терміном
“інформатика”.
Перший з напрямів інформатики-теорія проектування обчислювальної
техніки,її елементарної бази:різних допоміжних пристроїв.
Другий напрям-це проблеми математичного забезпечення роботи
обчислювальних машин.Розробка програм,тобто створення досконалого
математичного забезпечення-програмного продукту,це дорогий і
трудомісткий процес.
Третій напрям можна назвати”власне інформатикою”.Це питання
алгоритмізації і постановки,тобто зведення економічної задачі до задачі,
сформульованої мовою математики,або побудова й аналіз математичних
моделей за допомогою комп”ютерів.
4.Представлення інформації в компютері
Компютер оброблює інфорамцію лише в чисельному вигляді. Вся відео,
символьна, звукова, графічна інформація перетворюється у числа.
Перетворення інформації в число-кодування.Інформація подається в
двійковій системі очислення інформації. 1 біт – 0 чи 1,1 байт = 8 біт,1
кбайт = 1024 б,1 Мбайт = 1024 кб,1 Гбайт = 1024 Мбайт,1 Тбайт = 1024
Гбайт. Зображення поділяються на растрові та векторні. Растрові
зображення – набір крапок. Недолік – складність масштабування.Векторні
зображення – розкладаються із геометричних фігур, тому при масштабуванні
використовується коефіціент, що помножується на параметри фігур.
Файлова структура збереження інформації. Файл – сукупність данних, що
має власне імя. Імя = розширення + імя. Окрема група –
завантажувальні, виконувальні файли: *.ехе; *.соm; *.bat. При роботі
з файлами можуть бути застосовані імена груп файлів. *-
будь-які символи; ? – один символ.
5.Програмне забезпечення та апаратні засоби компютера.
Програмне забезпечення можнаподілити на декілька підрозділів насамперед
за функціональною ознакою:
Системне – а) операційні системи – керують ресурсами (фізичними та
логічними) і процесами обчислювальної системи. MS – DOS; Windows 95,
98, 2000; OS/2; UNIX; Oracle. б) мереживне ПЗ: для керування спільними
ресурсами в розподілених обчислювальних системах.в) сервісні програми –
оболонки (DN, NC), утіліти- програми обслуговування дисків, антівіруси,
архіватори. г) засоби розробки пограм: C++, TP, Visual Basic, Delphi.
2. Прикладне програмне забезпечення – для рішення певної задачі
проблемної області: текстові процесори: блокнот (редактори),табличні
процесори: Excel, Lotus,системи ілюстративної та ділової графіки,
графічні процесори: Corel Draw; Page Maker, СКБД: Access; Visual Fox
Pro,експертні системи,програми математичних підрахунків. Апаратні
засоби це насамперед сукупність всіх пристроїв, з яких складається
компютер: монітор, клавіатура, системний блок, мишь, тощо. Принтери
поділяють на матричні, струйні, лазерні.
dpi – pixel на дюйм. Сканер – цей пристрій сканує графічні зображення
та текст.СD ROM – пристрій для читання лазерних дисків.СW – запис на
CD.Засоби мультимедія – мікрофон, колонки.
Модем – для обміну інформацією через телефонні кабелі.Стрімер – пристрій
для збереження великих об”ємів іформації.
Системний блок складається з материнської (системної) плати; вінчестера,
HD; дисководу. Системна плата: процесор – виконує всі розрахунки і
оброблює інформацію; характеристики – розрядність, тактова частота,
тип..,оперативна память – для тимчасового зберігання данних, результатів
обробки, для прискорення роботи компютерів.,контролери, що керують
роботою пристроїв, або адаптер – пристрій для керування зовнішніми
пристроями ЕОМ..,системна магістраль через яку адаптер взаємодіє з
процесором, ОП.
Дисплей – його характеристики такі: роздільна спроможність, кількість
кольорів (палітра), розмір екрану. Зображення складається із pixel-ей.
Основні розміри екрану – 15, 19, 20, 21 дюйми.
Клавіатура – 101 клавиш + клавиши для полегшення роботи з Віндоуз. Esc-
відміна дії; F1-F12 – функціональні клавіші; Print Screen – печать
вікна; Shift+символ – перехід в інший регистр; Num lock – on/off –
включає тельну клавіатуру (цифрову); Backspace –вилучення символа зліва
від позиції курсора; Delete – вилучення символа на позиції(справа)
курсора.
6.Призначення і типи операційних систем.
Операційна система – це набір команд, що автоматично завантажуються при
включенні комп»ютера і використовуються для керування обчислювальними
процесами, керування програмними і апаратними ресурсами ЕОМ.
Призначення операційних систем полягає в наступному: розподіл ресурсів
між працюючими програмами, відновлення їх в разі аврійної ситуації,
управління завданнями користувачів, виділення пріоритетних задач тощо.
Для роботи на ПК використовуються наступні типи операційних систем: MS
DOS, Windows
NT,Win “95,98,2000,Millenium,OS/2,Unix.
Складові частини Пк. Їх характеристика, призначення.
Персональні комп’ютери, праця яких грунтується на принципі програмного
забезпечення вміщують в себе наступні структурні елементи: Центральний
мікропроцесор, Внутрішню і зовнішню пам’ять, Системну шину, Засоби
ввода-вивода інформації (клавіатура, дісплей, обладнання для друку,
мишка та ін)
Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять, системна шина (виконує
функцію зв’зку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними й
переферийними пристроями ввода-виводу) конструктивно розташовані в
окремому блоці, який називається системним. Обладнання зовнішньої
пам’яті також розміщуються в системному блоці, хоча інколи розміщують і
в окремих блоках. Всі засоби ввода-вивода, а також обладнання
внутрішньої пам’яті підключають до системної шини через відповідні
спеціальні плати, які називаються адапторами чи контролерами.
Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та
контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.
Цетральний мікропроцесор – це основний засіб Пк. Він виконує програму,
яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує роботою всіх інших засобів
і виконує різноманітні операції над даними. Важливою його
характеристикою є продуктивність ( здатність щвидко працювати).
Продуктивність визначається його тактовою частотою, яку вимірюють в
мегагерцах.
Внутрішня пам’ять Пк складається з оперативно запам’ятовуючого пристрою
(ОЗП чи RAM ) і постійного запам’ятовуючого пристрою ( ПЗП чи ROM ). В
ОЗП різноманітна інформація може неодноразово записуватися і
считуватися. В ПЗП інформація може неодноразово считуватися але
записується, зазвичай, при його виробництві. Основною характеристикою
пам’яті є її ємкість, яку вимірюють в одиницях вимірної пам’яті,
найменьшою з яких є БІТ. Біт – це один двоїчний розряд, який містить два
символа: 0 і 1. Вісім біт отримали назву БАЙТ. Отже 1КБ – 1024 байт,
1МБ – 1024 КБ, 1ГБ – 1024 МБ. Конструктивно, внутрішня пам’ять
оформлюється у вигляді комірок пам’яті. Мінімальний розмір однієї
комірки дорівнює 1 байтую. Ємкість внутрішньої пам’яті набагато меньше
ніж ємкість зовнішньої, але вона перевищує зовнішню за швидкістю запису
і считування.
Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання
програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається
при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона
значно поступається ВП за швидкістю записування і считування
інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді
накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них
використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два
вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках (
дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )
Вінчестери, у переважній своїй більшості, не знімаються. Фізичного
доступу до них немає. Єдина їх перевага перед ФЛОППІ-ДИСКАМИ (дискетами)
полягає у тому, що вони можуть зберігати великі об’єми інформації. Нині,
використовують переважно магнитні диски (дискети) з високою “густиною
запису” – HD. Об’єм інформації, яку вони можуть зберігти в собі
приблизно 1.44 МБ. Щож до жорстких накопичувачів, то об’єм їх пам’яті
досягає де-кількох десятків ГБ. Оптичні (лазерні) диски називають
компакт-дисками чи дисками типа CD. У переважній більшості своїй вони
використовуються лише для читання з них певної інформації CD-ROM (read
only memory). Первинна інформація на них записується за допомогою
спеціальної цифрової апаратури. Ємкість пам’яті оптичних дисків в сотні
раз більше ніж ємкість дискет. Єдина проблема оптичних дисків полягає у
їх швидкості при якій считується з них інформація.
Всі прилади ввода-вивода можна згрупувати в такі дві групи:
Стандартні,Нестандартні
До стандартних відносимо Дісплей і Клавіатура. До нестандартних Магнитні
і Оптичні накопичувачі, Прінтер, Сканер, Модем.
Дісплей необхідний для відображення інформації на екрані
електронно-проміневої трубки. В графічном режимі на екран виводяться
будь-які зображення, елементи зображення яких є точки ( піксели ).
Основні характеристики дісплея: дозволяюча можливість (розрешающая
способность), кількість кольорів і розмір екрана. Дозволяюча можливість
визначається кількістю точок по вертикалі і горизонталі екрана. Чим
більше кількість точок, тим більше можливість. В сучасних дісплеях ДМ
може досягати 1280Х1024 точок і більше. Сучасні монітори мають кількість
кольорів кратне 256.
Клавіатура призначена для ввода в ПК різноманітних символів (літер,
цифр), а також для керування роботою ПК. Нині використовується
клавіатура, яка має 101 клавішу, і де-кількох індикаторів, які
характеризують поточний стан роботи системи. За своїм призначенням всю
клавіатуру поділяють на чотири групи ( поля). Цетральне містить
клавіши з літерами, цифрами, синтаксичними знаками, а також ряд клавіш
керування. Друге поле містить 12 функціональних клавіш (F1-F12) і
де-які клавіші керування. Третє поле містить клавіші керування курсором.
Четверте поле містить додаткову клавіатуру. Воно містить клавіші, які
при включені “NUM LOCK” діють як цифри і знаки, а при виключені, як
елементи переміщення курсора.
Прилади друку можна поділити на дві групи: прінтери (матричні, струйні,
лазерні) і плотери. Характеристикою принтерів є їх дозволяюча
можливість, яка аналогічно дісплею вимірюється кількістю друкованих
крапок в дюймі (1 дюйм – 2.54 см). Нині популярні принтери з дозволяючою
можливістю 300, 600, 1200 DPI.
Призначення сканеру полягає у роботі із готовим зображенням ( зміна,
додавання, виправлення, збільшення та ін ). Модем – пристрій, що
забезпечує зв’язок між Пк і Серверами, мережою Internet та ін.
Характеристикою модему є його швидкість передачі інформації за 1
секунду. Зараз дуже великою популярністю користуються модеми зі
швидкістю передачі інформації за 1 секунду 56 Кб.
8. Структура розміщення інформації. Поняття файла і папки.
Принцип запису, считування, розміщення файлів на ПК здійснюється в
незвичайній для людини формі. Ми звикли, що інформація для нас
представлена у вигляді речнь і словосполучень, основу яких складають
численні літери, що зв’язані між собою певною смисловою силою.
Інформація, що записана на носіях інформації чи то зовнішньої пам’яті чи
внутрішньої, зовсім відрізняється від нам привичної. Отже. Інформація на
магнітних носіях ПК записана у двоїчній формі, що представляє собою
сукупність тільки двох цифр – нуля і одиниці. Така система обчислення
незвична для простої людини і взагалі невдобна. І все ж таки, такі
комбінації 0 і 1 складають основу будь-якого документа, що створюється в
мережі Пк. Інформація, оскільки складається переважно з бітів, що
утворюють найбільш вищі порядки сукупності, розміщується в комірках на
магнітних носіях. Розмір кожної комірки дорівнює 1байт. Кожній комірці
пам’яті присвоюється номер (адрес ). Сукупність таких комірок складають
будь-який документ, який в комп’ютерному середовищі низивається файлом.
Ієрархія розташування інформації така: файл-папка-каталог. Отже, файл –
це програма чи організована сукупність цифрових, алфавітно – цифрових та
інших даних. У зв’язку з цим розрізняють програмні файли і файли даних.
Для зберігання програмних файлів і файлів даних на диску виділяють
відповідні області даних. При звертанні до файлу його розглядають, як
структурно-неподільну одиницю. Сукупність файлів складають файлову
систему. ФС – це сукупність програм, яка забезпечує роботу з їх
каталогами й файлами, а також сама сукупність файлів і каталогів, які
зберігаються на зовнішніх пристроях Пк. Слід зауважити, що структура
файлової системи Пк в де-якій мірі визначає сруктуру ОС і можливості
користувача. Кожен файл має свій індифікатор, що складається з двох
частин – ІМЕНІ і ТИПА файла. Кожен регіструїться у складі файлів,
точніше каталозі, який іще називають дерикторієм. Але до того щоб увійти
у каталог вони можуть бути поміщенні у “так звану” Папку. Папка – це
сукупність однотипних файлів, які розміщені в ній за власним бажанням
користувача. Папка має своє ім’я, дату створення. В папці також
відображається об’єм інформації, що містять файли. Папку можна в
будь-який момент перенести в іншу папку або ж до існуючого вже каталогу
файлів. Каталог файлів – це сукупність як однотипних так і неоднотипних
файлів. В каталозі для кожного файла регіструються: ім’я файла, його
тип, розмір пам’яті яку займає, дата і час його створення. Але слід
зауважити, що в де-яких ОС, наприклад MS-DOS, сам каталог також може
мати ім’я і зберігатися в іншому каталозі з іменами звичайних файлів. В
цьому випадку слкадається ієрархічна система. В Пк з жорстким диском
практично завжди організовується ієрархічна структура файлів. При цьому,
на кожному диску є ” корневой ” каталог, в якому регіструються
підкаталоги 1-го рівня і файли. В підкаталогах 1-го рівня регіструються,
в свою чергу, звичайні файли і підкаталоги 2-го рівня і.т. д. Список
вміщенних один в одного каталогів позначається їх іменами, які
відокремлені знаком похилої лінії
Проблема надійного захисту інформації від несанкціонованого доступа є
однією з найважливіших і невирішених проблем сьогодення. Особливо в наш
час. Час науки і прогресу. Комп’ютерні технології дали імпульс розвитку
всесвітнєвідомої мережі INTERNET, що для одних стала сферою спілкування,
праці, розваг, а для інших спосіб “підслухати”, зробити якусь гадість.
Людина в цьому електроному світі стає власником інформації – яка є
об’єктом нинішніх відносин, як ринкових так і неринкових. Internet – це
майбутній електроний ринок людського суспільства, на якому можна
придбати всеі в тій кількості, в якій забажаєш. І всеж таки неслід
забувати, що всі ми різні. Неслід забувати, що серед нас є комп’ютерні
генії, які об’єднані єдиною назвою – хакери. Вони – професіонали з
комп’єютерних технологій та систем і звичайно ж знають, що через
всесвітню мережу пересилається багато корисної, приватної, секретної та
інформації. Тому для людей, які все ж таки наважуються пересилати
інформацію по Internet, слід забезпечитися міцною підтримкою захисту і
маскування інформації. Взагалі, пересилаючи інформацію, особа ризикує
втратити цінність інформації, ризикує своєю репутацією, своїми грішми,
ризикує тим, що може підхопити вірус на свій Пк, таку тактику полюбляють
використовувати, ризикує тим, що його інформація може стати відомою
півсвіту, а може й всьому. Це ще не повний перелік ризиків.
Їх багато і для кожного користувача (банк, Держава, підприємець,
Міноборони та ін) вони специфічні і особливі, але методи
боротьби з цими ризиками майже для всіх однакові. Шляхи і методи
приховування таємних повідомлень відомі вже давно і до того ж давня
сфера людської діяльності стінографія відродилася саме для вирішення
проблем захисту інформації.
Поряд з нею використовуються й інші методи захисту: кодування і
криптографії. Мета криптографії полягає у тому щоб заблокувати доступ
до таємної інформації шляхом шифрування змісту таємних повідомлень. Мета
ж стінографії – приховати сам факт існування таємного повідомлення. При
об’єднані цих двох методів, ймовірність захисту інформації була б
набагато збільшена. Але це покищо у переспективі. Існують такі методи
захисту інформації:
Метод спеціального форматування текстових данних
Метод використання відомого переміщення слів, абзаців(основан на зміні
положення строк і розташування слів)
Метод вибору певних позиційних літер (початкові літери кожної строки
утворюють повідомлення)
Метод приховування в невикористаних місцях жорстких дисків (записування
інф. В нульовій дорожці)
Метод використування імітуючих функцій (необхідно переосмислити текст, в
якому генерується повідомлення)
Метод знищення заголовка, який індифікує файл(метод кодування текста із
знищеним заголовком, який відомий опоненту)
Метод використання надлишку цифрових фото, звуку, відео. (заповнення
додатковою інф. молодші ряди цифрових відліків, що мають мало корисної
інф).
“Рабочий стол”
1.Призначення, складові частини робочого столу, панелі задач, панелі
“Microsoft Office”.
Після завантаження на екрані з’являється робочий стол, на якому знах.
значки, кожен з яких відповідає папці, окремому файлу, приклад.
програмі. Зазвичай на РС знаходяться піктограми і ярлики. Після
інсталяції на РС з’являються декілька піктограм, наприклад:
Мой комп.
Disk A звертання до гнучкого диску, а також інші диски на які
може бути поділений вінчестер (значок лазерного диску).
Тут розташ. папка управління, в якій знах.програми, як: зміна дати і
часу; додавання або зміна іншої клавіатури(мови); додавання і вилучення
програм Windows; зміна властивостей екрану і зміна власт. принтерів.
Сетевое при існуванні мережі комп. Можна отримувати доступ до
Окружение кожного компа.
Корзина Перетаскуючи файли і папки на дану піктограму, ми можемо
швидко вилучити їх. Крім того корзина дозволяє поновит видалені
документи.(Shift+del-вилучається одразу)
Панель задач, на якій розташовані:
індикатор клавіатури (для перегляду компб.кл., які змінюють клавіатуру
необхідно клацнути правою кнопкою мишки на цьому індикаторі. Вибрати
команду “свойства”,”язик”(ctrl+shift)
індикатор часу, дат(якщо підвести мишку індик.)
значки згорнутих вікон
кнопка пуск.
2. Команди кнопки “Пуск”.
Натиснувши на кнопки “пуск” ми отримаємо пункти команд.
Пункт “Закінчення роботи”.
Пункт “Виконати” для відшукування папки, якщо точно значно знають її
назву.
Пункт “Пошук” для відшукування папки чи файлу, якщо відомо назву або
перші кілька літер назви.
Пункт “Довідка” надає інформацію про Windows 98
Пункт “Налаштування” дає доступ до панелі керування, налаштування
принтерів і панелей задач.
Пункт “Документи” забезпечує швидкий доступ до документів.
Пункт “Програми” призначений для запуску програм, що є в його меню.
Програма”Проводнік”.
1.Складові частини вікна.
Після завантаження з”являється вікно з двома панелями: права – перелік
файлов, папок, що вміщені у розкритій папці або диску чи диску лівої
панелі, ліва – у структурному вигляді компоненти робочого стола, перелік
дисків папок. Зліва від значка лівої панелі – значок + або – , що
значить, що ця папка містить інші папки. Над панелями у вікні Проводнік
розташована панель інструментів, що містить такі кнопки – Назад, Вперед,
Вверх, Вирізати, Копіювати, Вставити, Свойства,Вид.Під панелями
розміщений рядок статусу, де міститься кількість виділених файлів, їх
обсяг пам”яті.
2.Створення, перейменування, виділення папок, файлів, ярликів.
Для створення нової папки – активізувати потрібний диск. Файл – Создать
–Папку.Вводимо ім”я нової папки. Створення ярлика – активізувати
потрібну папку, Файл – Создать-Ярлик.В вікно, де командна строка,
вносять шлях до потрібного файлу або активізувати кнопку обзор.
Потрібний файл ОК – Далєє.Потім вводимо ім”я для ярлика.
Вилучення файлів.Віділити – DELETE, перейменування – два рази мишкою з
невеликим інтервалом, або – правою клацнути та вибрати – Перейменувати.
3.Копіювання, перенесення файлів.
Копіювання – виділити 1)Правка – Копіровать 2)Кнопка Копіювати 3)Правий
Клік Копіювати. Потім активізувати потрібну папку – з буфера туди
вставити файл:1)Правка –Вставити, 2)Кнопка – Вставити, 3)Правий клік –
Вставити.
Перенесення файлів – Виділити – Правка – Вирізати.
4.Поиск файлов и папок
Для поиска файлов и папок используется команда главного меню Поиск –
Файлы и папки. В результате выбора этой команды появляется окно диалога
«Найти: все файлы».Напечатайте в поле ввода Имя название обьекта,
который нужно найти. Можна установить маркер на нужном слове и оно
появится в поле ввода.Поле ввода Папка также имеет раскрывающийся
список. В процессе работы по списку обьектов в этот список будут
включены устройства и папки, по которым проводится список. Поэтому при
повторном поиске можно использовать информацию раскрывающегося списка.
Выбираем нужное устройство, нажав его мышью. Выбранное устройство
окажется в поле ввода Папка. Как правило, поиск ведется на диске «С:».
Если выбрать устройство «Мой компьютер», то во время поиска будет
сделано обращение ко всем устройствам компьютера, в частности к
компакт-дискам, дискам «А:» и «В:».Если эти устройства будут находиться
в рабочем состоянии,поиск будет производиться и на них.
5.Сортування файлів
В меню ВИД вибираємо вкладку УПОРЯДОЧИТЬ ЗНАЧКИ,де з переліку
запропонованих варіантів вибираємо найпотрібніший(за
ім”ям,типом,розміром,датою чи автоматично).Після цього система сама
автоматично сортує подані файли за певною особливістю(відмінністю).
6.Перегляд файлів у вигляді “Списку”чи ”Таблиці”.
Для отримання певноі,потрібної куристувачу інформації розроблена
система,яка дозволяє або переглянути всі елементи(особливості)файлу
або,навпаки,спростити цей процес до мінімуму.Для того,щоб вибрати
потрібний спосіб перегляду,необхідно вибрати меню ВИД,де можна знайти
такі вкладки,як крупные/мелкие значки,таблица,список та ескиз
страницы.Розглянемо докладніше вкладенки «список» та «таблица». Впешому
випадку ви маєте можливість переглянути лише перелік імен файлів(це так
званий спрщений спосіб перегляду),якщо ж ви виберете вкладку
«таблиця»,ви матимете можливість продивитися всі характеристики
потрібного вам файлу: ім»я, розмір, тип та дату й час останньої
модифікації (це т.зв. «розширенний»спосіб перегляду).
7.Работа со справочной системой Windows 98 :// Поиск справочной
информации по содержанию и предметному указателю/ Расширенный поиск по
произвольному слову или фразе./ Различные режимы такогого поиска
позволяют оперативно находить любую информацию . /Результатом поиска
являются названия разделов справочной системы, содержащие указаные
слова./Просмотр получиной информации на экране, печать и копирование её
в документ для создания собственного справочника/Ввод дополнительной
справочнрй инфрмации в виде коментариев. Это могут быть результаты
вашего личного опыта роботы с MS Word или просто полезные советы
/Получение контекстно-зависимой справки о получеии команд /Получение
ответов на вопросы типа “Что это?” об элемнтах главного окна MS Word и
большинства других окон ///Каждое из перечисленных средств может
повысить эфективность работы в любом приложении, работающим под Windows
98. Поэтому рекомендуется познакомиться со всеми средствами,
предоставляемыми справочной системой Windows 98. Для входа в спав. сист.
Нажмите кнопку Пуск, строку главного меню Справка. Главное окно содержит
3 вкладки: «Содержание», «Преметный указатель» и «Поиск». Для перехода в
требуемый раздел справочной системы нажмите мышью на названии
соответствующей вкладки. «Содержание» реализует наиболее традиционный
подход к получению справочной инфрмации. Для того, чтобы открыть
какой-либо из разделов, установите на него световой указатель и нажмите
клавишу Enter.для вывода справки на экран установите курсор на строку с
пиктограммой со знаком вопроса и нажмите кнопку Вывести или просто
дважды нажмите мышью на эту строку.Получения справки о работе справочной
системы:1.выполните команду Пуск – Справка.2.Перейдите на вкладку
«Содержание».3.Откройте раздел «Инструкции».4.Откройте раздел
«Пользование справкой».5.Установите курсор на строку «Получение справки
по элементу в окне диалога» и нажмите кнопку Вывести. На экране появится
текст справки. 6. Для получения справочной информации из другого
раздела нажмите кнопку Разделы. На экране снова появится окно диалога
справочной системы, в котором вы вновь и вновь можете выбирать нужную
строку. Для поиска справки по предметному указателю перейдите на вкладку
«Предметный указатель». На этой вкладке присутствует поле ввода Введите
первые буквы нужного слова .В поле ввода вы вводите ключевое слово. В
окне просмотра находится список ключевых слов, упорядоченных по
алфавиту.Можна просто просмотреть список в окне просмотра с помощью
полосы прокрутки, выделить нужный раздел, а затем нажать кнопку Вывести.
На экране появится текст справки.Поиск осуществляется по одному или
нескольким словам, введенных в верхнем поле. Слово для поиска можно
выбрать из перечня слов во втором поле ввода. Установите маркер на слово
и оно появится в вверхнем поле ввода.Кнопка «Параметры» позволяет задать
дополнительные параметры поиска и тем самым
сузить(или,наоборот,расширить) список разделов, помещаемых в окно
просмотра.
WORD.
1.Робота з файлами (створення, відкриття, збереження, перегляд,
друк).Створення нового файлу: Файл ? Создать ? Общие ? Обычный ? ОК.
Збереження файлів. Бажано одразу присвоїти ім’я. Файл ? Сохранить как ;
файл зберігається під своїм ім’ям у своїй папці + кн. на панелі
інструментів. Відкриття існуючого файлу: Файл ? Открыть (поле папки, 2
рази клацнути на імені файлу). Можна одночасно відкрити декілька
документів:Виділити за доп. Ctrl ? Открыть. Попередній перегляд:
використовується для перегляду док-ту у тому вигляді, в якому він буде
збережений і надрукований: Файл ? Предварительный просмотр. з’являється
нова панель інструментів, яка містить: печать, перегляд однієї поточної
сторінки, перегляд декількох сторінок одночасно (6 стор., щоб її
збільшити, вказівник мишки підводять до кнопки, натискають кн. миші, і
не відпускаючи її, тянуть донизу і вправо. Вийти з цього режиму ?
кн.Закрить. Друк документа:Ком.Файл ? Печать; у вікні в розд. Страницы
акт. 1 з 4 перемикачів: за умовчуванням все, текущая, номера, виделений
фрагмент. У розділі копії: к-сть копій док-та, за умов. – 1; разобрать
по копиям: по одній копії цілого док-а або по сторінкам. Список:
вывести на печать- містить все стр.(за умов.), четные стр., нечетн. –
для друкування двосторінкових док-в. За доп. кнопки печать друкування
відбувається з параметрами, встановленими за умовч.
2.Використання і склад лінійок прокручування. Зміна розміру перегляду
вікна.
Вікно Word має горизонтальні і вертикальні лінійки прокручування.Вони
створені для полегшення прокрутки зображення в вікні. На горизонтальній
лінійці розміщені перемикачі режимів: обычный, электронного док-та,
разметки (встановлення розмырыв верхных ы нижніх полів), структури і
бігунок, за доп, якого можна переміщуватись по док-ту. Вертикальна
лінійка має бігунець та кнопки для відкриття попередньої та наступної
сторінок, а також кн. визначення об’єкту переходу. Зміна розміру
перегляду вікна вик. за доп. кн. Масштаб – визначає процентне відношення
до істиних розмірів сторінки. Розмір вікна можна змінити за доп. кн.
“Розгорнути/Відновити”, а також за. Доп. вказівника мишки, якщо вікно не
знаходиться в жодному з вказаних двух крайніх станів(ставимо курсор
мишки на границю вікна та при зміненому вигляді вказівника за доп. лівої
кн. миші тягнемо до потрібного розміру).
3.Робота з фрагментами тексту (виділення, копіювання, вилучення,
вставлення блоків тексту.
Виділення: одне слово- двічі клацнути лівою кн. миша; 1 рядок – клацнути
зліва від рядка; абзац – клацнути двічі зліва від абзацу; весь текст –
клацнути тричі зліва від тексту (або Правка? Выделить все): блок тексту
– встановити курсор на початок блоку, підвести вказівник мишки до кінця
блоку і утримуючи клавішу Shift клацнути мишкою. Копіювання: виділити
блок тексту ? Правка ? Копировать (або кн. ”Копировать”). Щоб виконати
операцію вставки ? ставимо курсор у потрібне місце? Правка? Вставить,
або вик. Комбінацію клавіш Ctrl + V, або кн. на панелі інструментів.
Вилучити фрагмент тексту можна , попередньо виділивши його, натиснути
кн. Delete, або вик. Команду Правка?Вырезать (або Ctrl +Х, або
відповідну кн. на панелі інструментів). За доп. цієї ком. текст
копіюється в буфер обміну, а потім вилучається.
4.Робота з панелями інструментів
Стандартний вигляд вікна Word включає такі панелі інструментів:
Стандартная и Форматирование. Для перегляду переліку всіх панелей: Вид
? Панель інструментів ? Настройка. Можна створити власну панель: у вікні
Настройка у вкладці Панель инструментов,акт. кн. Создать? у вікні
вводимо ім’я ? ОК; ”Удалить” – вилучення створених користувачем панелей;
“Сброс” – виконує відновлення стандартного виду панелі. Додавання або
вилучення кнопок відбувається в “Команді” , яка містить вікно, в якому в
лівій частині- перелік всіх категорій кн-к (назви яких повторюють ком-и
осн. Меню); у правій частині – перелік кнопок, що вміщені у вибрану
категорію. При акт-ї кн. з’являється опис дії кнопки у кн. “Описание”.
Для додавання кнопки, в панелі вказівник миші підводять до кн.
“Настройка”? натискають і перетягують у панель. Для вилучення кнопок із
панелі – акт. цю кнопку на панелі і тягнуть у вікно “Настройка”.
“Параметри відображають підказки для кнопок, комбінації клавіш”
5.Заміна символів у документі. Користування автотекстом.
Параметри для символів встановлюються у вікні ФОРМАТ/СИМВОЛ (вид шрифту,
розмір шрифту, начертание(курсив).
ЕФЕКТИ: верхні і нижні індекси, закреслений шрифт, захований шрифт.
Користування автотекстом. Використовують для автоматичного повторення
слів, що часто зустрічаються. Потрібну частину виділити +
ВСТАВКА/АВТОТЕКСТ/СОЗДАТЬ+ім”я елементу (1 літера). Для вставлення
елементу у текст вводять ім’я +F3.
6. Використання функції “Обрамление” і “Заливка”(“Границы и заливка”).
Ця ф-я може бути застосована до:-поточного абзацу; – декількох
попередньо виділених абзаців; -або до цілої сторінки.
Для виконання активізують команду ФОРМАТ/ГРАН. И ЗАЛИВКА.
вкладка Границы—тип рамки, тип ліній рамки, колір, параметри…вилучає
попередньо створену рамку;
Страница—втановл. аналогічні параметри, але для цілої сторінки.
Заливка—визначає колір фону в рамці та його інтенсивність.
7. Форматування тексту (параметри абзацу, шрифту), сторінки
Параметри абзацу. Поч. абзацу визнач маркером абзацу (. Для перегляду
маркерів активіз. кн. Непечатаемые Символы. Абзац ств. за допом. кн.
Enter. Параметри абзацу: – відступити справа/зліва відносно розмірів
параметрів стор.; – абзацний відступ; – вирівнювання; – міжрядковий
інтервал. Перші 2 встановл. за допом. маркерів на спец. лінійці (верхній
абзацний відступ, нижній змінює розмір лівої межі, правий нижній –
відступ правої межі, 3-ій встановл. за допом. кнопки, 4-ий за допом.
команд Формат, Абзац. У цьому вікні можна встановити абзац перед і після
рядка.
Параметри шрифту. Кожний шрифт має різні начертания (жирное, курсивное,
жирный курсив), які використ. для виділ. важливих фрагментів тексту. Щоб
продивитись, які комбінації клавіш назначені елементам панелі
інструментів форматування, на вкладці Параметри вікна Настройка
встановити Отображать подсказки для кнопок і Включить в подсказки
сочетания клавиш. Також встановлення шрифта можна виконувати у вікні
Шрифт (меню Формат, ком. Шрифт), яке містить поле попереднього огляду
Образец. Для закреслення символів, а також для зміни символьного
інтервалу поле Интервал, зміщення символів відносно базової лінії тексту
– поле Смещение, зміна масштабу символів по горизонталі – поле Масштаб
(на вкладці Интервал).
Форматув. сторінки. Кожна стор. має верхнє ліве і праве поле. Для зміни
параметрів стор. використ. Файл, Параметры, Страницы. Далі у вкладці
Поля можна змінити значення полів. У вкладці Размер бумаги можна змінити
орієнтацію стор.: альбомная, книжная. У вкладці Макет існують перемикачі
парних і непарних колонтитулів. Як правило, документ має 1 розділ. У
рядку статуса (стор., розділ). Для встановлення розділу – Вставка,
Разрыв (начать со следующей или текущей стр.).
8. Робота з буквіцею
Для візуального виділення. Можна ств. з букви, слова, з цілого 1-го
слова абзацу. Для цього його попередньо виділяють, потім – Формат,
Буквица. У вікні можна встановити додаткові параметри: висота відносно
рядка. Можна ств. буквицю під текстом або в тексті. Параметри, Нет
вилучає попередньо створену буквицю.
9. Вставлення символів
(для вставлення тих символів, аналогів яких нема на клавіатурі). Для
цього Вставка, Символ. У таблиці символів вибирають потрібний символ,
Вставить. Над табл. символів розташ. таблиця шрифтів. У випадку, коли
символ вставляється в документ часто, йому можна присвоїти комбінацію
клавіш. Для цього в таблиці символів активіз. потрібний символ, кнопка
Клавиша, вікно Настройка, де у полі Новое сочетание клавиш встановл.
комбінація клавіш, кн. Назначить, закрыть, повертаємось у вікно з табл.
символів і закриваємо.
10.Робота із виносками, рисунком, колонтитулами
Виноски – це додаткове роз’яснення або посилання на документ, джерело.
Може бути розміщена внизу сторінки, в кінці документа або під текстом.
Виноска склад. з маркера і текстової частини. для ств.: встановлюємо
курсор після слова, де буде виноска, ком. Вставка, Сноска. У вікні
визначають місце розташування виноски, також можна змінити маркер
виноски: за умовчанням – 1, 2, 3. Для вилучення виноски – виділити
маркер виноски в тексті, Delete. Вид, Сноска – для пошуку маркера.
Колонтитул – текст, який автоматично з’явл. на кожній стор. документа.
Колонтитули бувають верхні і нижні. Для ств. колонт. – Вид, Колонтитулы,
з’явл. панель інстументів Колонтитулы і рамка для введення тексту.
Панель інструментів містить такі кнопки: поточна дата, номер стор.,
к-кість стор. в документі, поточний час. Для переключення між верхнім і
нижнім колонтитулом на панелі існує кнопка. для вилучення колонт.: Вид,
Колонтит., виділити текст, Delete. Рисунок: Вставка – Рисунок.
Вставляємо у потрібне місце!!!!! правою мишею формат рисунка і
встановлюємо потрібне.
11. Робота із списками, колонками
Список – це перелік деяких визначень, тез тощо. Елемент списка скл. з
маркера списка, з текстової частини. У випадку, коли маркер не
змінюється для цілого списку, такий список наз. маркерованим. Коли
маркери списку послідовно збільшуються, такий список нумерований. Для
ств. списку курсор встановл. у вільний рядок і активіз. кн. Нумерация
або Маркеры. Для додавання елементу всередині списка курсор встановл. у
кінець попереднього елемента, Enter. Для вилучення елемента його виділ.,
Delete. Для зміни маркерів існуючого виділ. список і активіз. Формат,
Список. По стандарту ств. власноручно, ін. – автоматично. Колонки: для
полегшеного сприйняття великих обсягів інформації. Попередньо потрібний
текст виліл., активіз. команду Формат, Колонки. Активіз. перемикач
Разделитель. та перемикач Колонки одинаковой ширины. Для перетвор.
тексту з колонок в звичайний текст – команда Формат, Колонки, Кількість
1.
12. Вставлення ін. файлу у поточний
Для цього: – перейти в режим просмотру головного документу і відкрити
головний документ; – встановити курсор в позиції документа і клацнути на
кнопці Вставить вложенній документ панелі інструментів Главній документ;
– у вікні Вставка вложенного документа ввести або вибрати ім’я
документа, що вставляється як вкладений. Кн. ОК.
13.Вставлення і вилучення номеру сторінки.
Для вставлення номеру сторінки використовують команду “Вставка”?”Номера
страниц”. З’являється вікно “Номера страниц”. У вкладці “Положение”
можна визначити місце розташування номеру сторінки(вверху,знизу,справа).
У вкладці “Выравнивание” визначаємо вирівнювання номеру сторінки –
зліва, від центру, справа, всередині, зовні. Активізувавши параметр
“Номер на первой странице”, визначаємо наявність номеру на першій
сторінці. У вкладці “Формат” визначаємо формат номеру сторінки,
визначаємо можливість включення номеру глави, а також нумерацію
сторінок: 1)продовжити нумерацію; 2)почати з…;?ОК.
Для вилучення номеру сторінки необхідно:1)вибираємо команду
“Вид”?“Колонтитулы”; 2) якщо номери сторінок разміщені внизу сторінки,
натискаємо кнопку “Верхний/нижний колонтитул” на панелі інструментів
“Колонтитулы”; 3) виділяємо номер сторінки; 4) якщо для вставки номерів
сторінок використовувалась команда “Вставка”?”Номера страниц”, виділяємо
рамку, яка розміщена навколо номеру сторінки.
14. Робота з написом.
Написи викор-ся для вставлення в існуючий документ тексту, графічного
зображення, таблиць, малюнків.Для створення: команда
“Вставка”?”Надпись”, вказівник миші змінює свій вигляд – перетворюється
на плюс, малюється прямокутник на тексті для створення напису,
малюнку.Після створення напису можна змінити його параметри. Для цього:
після активізації напису, використовуємо
команду”Формат”?”Надпись”,змінюємо параметри обтікання, наявність
кольору, тип ліній. Для зміни розмірів напису: вказівник миші
підводиться до будь-якого маркеру в кутку або на межі, натискаємо кнопку
і не відпускаючи тягнемо.
15. Створення змісту, переліку ілюстрацій, предметного вказівника.
Створення змісту: у WORD існує можливість автоматично створити зміст із
тих фрагментів документу, які попередньо визначаються як заголовки.
Заголовків може бути до 9-ти рівнів. Як правило весь текст документу має
стиль “Обычный”. Для створення змісту, фрагмент потрібного документу
виділяють і у списку кнопки”Стиль” панелі інструментів “Форматирование”
вибираєм потрібний рівень заголовку(1,2,3,…). Заголовок може бути
створений лише для цілого абзацу. Робота з створенним заголовком
виконується в режимі перегляду структури документу(“Вид”?”Структура”),
після цього з’являється панель інструментів ”Структура”,яка містить
кнопки: “повысить/понизить уровень” – змінює рівень існуючих заголовків;
“развернуть/свернуть“- при роботі з великими документами згортається
весь текст і залишаються лише заголовки;”превратить в обычный текст” –
перетворення заголовків в звичайний текст. Після створення заголовків
документу можна створити зміст: курсор встановлюєм в потрібне документа
і активізуємо команду “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”. У вкладці
“Оглавление” вибираємо вид змісту, встановлюємо потрібну кількість
рівнів заголовків(за замовчуванням “3”). Після виконання змін над
заголовками і активізації команди “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”,
з’являються запити на зміну існуючого змісту і попереднє вилучення.
Створення переліку ілюстрацій: це список, елементами якого є назви під
малюнками, під таблицями, під формулою. Для автоматичного створення,
необхідно створити назви об’єктів. Для цього: 1)під об’єктами
всановлюємо курсор, активізуємо команду “Вставка”?”Название”; 2) у вікні
переліку “Постоянная часть” вибираємо відповідну назву, ОК; 3)при цьому
всі створені назви мають стиль “Название объекта”(перетворює назву у
звичайний текст); 4) після визначення всіх назв, встановлюмо курсор у
потрібне місце і активізуємо команду “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”.
Вкладка “Список илюстраций”-вибираємо вид списку, ОК.
Створення предметного вказівника: визначає розташування термінів на
сторінці документу. Для створення необхідно: 1) визначити ті слова або
словосполучення в документі, які ввійдуть до предметного вказівника;
2)для цього виділяємо перше слово, активізуємо команду
“Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”; 3) у вкладці ”Указатели”- кнопка
“Поместить”; 4) з’являється вікно “Определение элемента указания”: в
параметрах активізуємо “Перекрёсная ссылка”-набираємослово з клавіатури;
5) залишаємо це вікно активним, відміняючи за допомогою кнопки
“Пометить”, виділяємо інше слово, закриваємо це вікно і попереднє; 6)
при виділенні слів для предметного вказівника, після цього слова
з’являється {…}, які можна переглянути після активізації “непечатаемые
символы”(для вилучення слів із предметного вказівника-виділяємо символи
в дужках і вилучаємо); 7)після виділення всіх слів активізуємо команду
“Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”, у вкладці ”Указатели” вибираємо вид
вказівника, встановлюємо кілька колонок.
16. Робота з редактором формул.
Для створення таких виразів необхідно: 1) активізувати команда
“Вставка”?”Объект”, вкладка “Создание”-“Microsoft Equation 3.0”. Якщо
необхідно часто створювати такі вирази, то на панелі інструментів
додається кнопка “Редактор формул”; 2) після активізації з’являється
панель “Формула”, яка вміщує кнопки з групами шаблонів, а в позиції
курсора-рамка для введення інформації. Є такі групи шаблонів: шаблоны
скобок, шаблоны матриц, шаблоны дробей и радикалов, шаблоны верхних и
нижних индексов та інші; 3) після закінчення створення виразу, необхідно
клацнути мишкою поза виразом. Для редагування створеного виразу-двічі
клацнути мишкою на об’єкті.
17. Робота з таблицями.( вставлення, вилучення рядків, стовпців; зміна
межі, авто формат, сортування, розрахунок функцій). Команда ТАБЛИЦА\
ДОБАВИТЬ\ТАБЛИЦА. Кнопка АВТОФОРМАТ дозволяє надати таблиці один із
стандартів. Найпростіший вигляд – Сетка, кнопка ОК. Тут же можна
змінювати межі, встановивши позначку у Границы. Для виділення стовпця (
рядка)- клацнути над ним зверху ( зліва), щоб його вилучити – спочатку
виділити, а потім ТАБЛИЦЫ\ удалить столбцы ( строки) или кн.DEL.
Додавання стовпця – ТАБЛИЦА\ добавить столбец ( перед цим виділити
стовпець, перед яким буде новий). Рядок – виділити той, перед яким буде
новий, ТАБЛИЦА \добавить строки. Для додавання після останнього – курсор
після останнього рядка таблиці і ENTER. Можна робити розрахунки суми по
рядкам чи стовпцям, пошук max та min і середнього значення. Курсор
справа від рядка – ТАБЛИЦА \формула. Сума слева – SUM LEFT. По стовпцю
– курсор у вільну комірку під стовпцем, ТАБЛИЦА\ формула. SUM ABOVE. Всі
інші функції розраховуються за допомогою адресації комірки. При цьому
курсор в будь-яку комірку – ТАБЛИЦА\ формула. У вікні розкриваємо список
ВСТАВИТЬ ФУНКЦИЮ , де вибираємо потрібну і в дужках пишемо необхідний
діапазон. Для побудови діаграми ВСТАВКА\ рисунок \ диаграмма.
18. Вставка полів, злиття документів. Поле – визначений набір команд,
які використовуються для вставлення в документ додаткової інформації(
поточна сторінка, поточний час). Команди ВСТАВКА \ ПОЛЕ . У лівій
частині перелік категорій полів, у правій – ті поля, які містяться у
вибраних категоріях. У цьому ж вікні кнопка ПАРАМЕТРИ – можна вибирати
встановлені параметри поля. Кнопка ДОБАВИТЬ. Для заміни значення поля
виділяють і натискають CTRL +F11.
При реалізації функцій з двох документів необхідно мати основний
документ з полями, значення яких змінюється. Джерело даних – інформація,
яка вставляється в основний документ. Наприклад, необхідно роздрукувати
бланки запрошень, тільки з різним ім’ям. Основний документ містить текст
запрошення, джерело даних – перелік прізвищ. Для СЕРВИС\ СЛИЯНИЕ.
Вибираємо СОЗДАТЬ, з переліку ( наклейки……) вибрати ДОКУМЕНТЫ НА
БЛАНКЕ. Потім Активное окно, кнопка Закрыть. Після цього текст. Для
джерела даних СЕРВИС\ СЛИЯНИЕ, кнопка Получить данные, вибрати Создать
источник данных. В цьому вікні в переліку Поле в строке документа
вміщені перелік полів. Кнопка Удалить – вилучають всі поля, окрім
потрібного, кнопка Добавить- додає. Вікно Сохранение документа визначає
ім’я та місце збереження документа. Наступне вікно Правка источника
данных- вносять інформацію. Для додавання в основний документ полів
злиття – курсор в потрібне місце і на панелі інструментів Слияния кнопка
Добавить поле слияния. Після цього кнопка ПОЛЕ\ ДАННЫЕ послідовно
додають прізвища.
19.Робота з файлами HTML.
gd«GA
&
&
&
&
F
/iicss*ssssssEssss*ssssssssssss*ssssss
6
°
&
6
¬
?
?
¬
?
I
ae
CJaJ0> – если вооще тупые, то хер поймёте.(2 – 0).
20.РОБОТА З КНОПКАМИ ПАНЕЛІ “РИСОВАНИЕ”
Вид \ Панель инструментов \ Рисование. Кнопка Действия містить такі
команди:1) групування і розгрупування об’єктів.2) порядок розміщення
графічного об’єкту відносно тексту( за текстом, над текстом)3) види
вирівнювання, повертання. Кнопка Свободное вращение . Об’єкт виділяють і
кнопка Свободное вращение ( маркери кінцевих меж виділяють іншим
кольором). Кнопка Добавить объект WORD ART, створює фігурні тексти,
тінь, об’ємний вигляд об’єкта.
Microsoft Excel
1.Побудова таблиці даних (копіювання і редагування значень комірок,
виділення і вилучення комірок (діапазонів комірок), рядків і стовпців,
використання команди Автоформат, зміна ширини стовпця і висоти комірки,
форматування комірки).
Для копіювання значень комірки, блок комірок суміжний “мишу до нижнього
правого кута комірки , миша стає “+”, тягнути. Для переміщення: мишу до
рамки блоку і тягнути. Вилучення значень комірок, рядків, стовпців.
Виділити стовпці, клацнути на його імені. Для стовпця: Правка- Удалить.
Аналогічно в інших випадках.Редагування. Активізувати комірку, двічі
клацнувши. Після цього клацнути на панелі формул. Для введення текстової
інформації, що розміщена на декількох стовпцях, внести цю інформацію ?
виділити блок комірок, які вона займає ? актив. кнопку “Центрировать по
столбцам”. Для встановлення маркеру абзацу всередині комірки ?
Alt+Enter. Створену таблицю можна розділити на дві частини (коли таблиці
більша ніж розмір екрану, заголовки потрібно зафіксувати).Маркери вікна,
які розміщені над вертик. Лінією вікна (вказівник мишки до маркеру) ?
тягнути ? ств-я 2 вікна і в кожному може бути своя лінійка
прокручування. Для знищення цього розподілу маркери або команди “Окно ?
удалить разбиение”. Форматування комірок, діапазонів комірок. За
умовчуванням – вся інф. в форматі “Общий”, стиль – обычный. Для зміни
формату: виділити потрібний діапазон, акт. Формат/ ячейки. Вкладка Число
містить перелік таких форматів: Общий; Числовой (для роботи з числами;
кількість десяткових знаків); Фінансовий/ Денежный (для чисел з
позначенням грош. одиниць); Дата; Время; Процент; Дробный. У вкладці
Выравнивание – різні види вирівнювань (є параметр для об’єднання
декількох комірок в єдине ціле). Вкладка Шрифт містить параметри розміру
та виду шрифту. Вкладка Границы – встановлення рамки для комірок та їх
діапазонів. Вид – заливка кольором. Для Автоформату команда Формат ?
Автоформат, з переліку вибираємо потрібний. Зміна ширини та висоти
стовпця. Поставити курсор на вертик. Або гориз. Границю рядків і
стовпців, тягнути.
2.Побудова діаграм (зміна типу діаграми, масштабу побудови д-м, додаваня
назв вісей Х,У д-ми, легенди).
Для побудови д-ми треба виділити значення, на основі яких буде
побудована д-ма. Вставка ? Діаграма: у вікні вибираємо тип д-ми з
переліку ? Далее; визначаємо, де розміщені значення (у рядках або в
стовпцях) ? Диапазон значень, на базі яких будується д-ма ? Далее; якщо
необхідно, створюється назва д-ми (осей Х, У) ? Далее; визначити
розташування д-ми (на окремому листі чи на поточному) ? Готово. Цю д-му
можна редагувати: клацнути правою кнопкою миші, у меню вибираєш
потрібний напрямок редагування (тип, назва, легенда, текстове пояснення
до кожного об’єкту д-ми).
3. Створення і робота з макросами.
Макрос – це записана в модулі Visual Basic послідовність дії. Макрос
може бути виконаний за доп. Ком. Меню, за доп. Комбінації клавіш, і
Кнопки. Для створення – Сервіс ? Макрос ? Начать запись; у вікні
вказуємо ім’я макроса, під яким він буде зберігатися (перший символ –
літера, без пробелів); з’являється панель, що називається “Остановка
макроса” (містить дві кнопки: Остановить запись, Относительная ссылка,
яка за умовчуванням активна); ком., які хочемо записати у макрос ?
Сервіс ? Запись ? Остановить запись. Макрос створено, для активізації
потрібно: комб. Клавіш; Сервис ? Макрос ? Макросы, де у переліку
вибираємо потрібний макрос ? Выполнить; створюється кн. Панель
інструментів ? Формы ? кн. ? ? змінюємо вказівник мишки і на роб. Полі
створюємо кнопку. Цій кнопці можна надати ім’я. Для вик-я макросу –
клацнути на цій кнопці. Знач-я стовпця повинно бути виділеним ? вик-я
макросу. Для перевірки дії макросу або повернутися, або виконати з іншим
стовпцем.
4. Використання функцій: Автосума, Счет, Счетесли, Срзнач, Макс,
Суммесли, Если (функція із складною умовою), Округл, Произвед.
Автосуму можна виконати по стовпцю чи рядку за доп. Кнопки ?. Для цього
ставимо курсор вкінці рядка чи стовпця і натискаємо ? ? Enter. Всі інші
функції розраховуються за доп. Мастера функції. Счет: розраховує
кількість непустих комірок з чисельним значенням у заданому діапазоні.
Счетесли: кількість непустих, але тих, що задовольняють поставлені
умови. Ф-я матиме вигляд: встановлюємо діапазон у вільну комірку, акт.
Кнопку “Вставка”, ф-ї – перелік категорії, Счетесли. Срзнач: розраховує
середнє значення чисел у виділеному діапазоні. Макс: повертає макс.
Значення із списку аргументів. Суммесли розраховує суму комірок, які
задовольняють умову. Округл: округлює число до вказаної кількості
десяткових знаків. Произвед: розраховує добуток чисел у вказаному
діапазоні. Если: використовується для розрахування значень в залежності
від виконання однієї із декількох поставлених умов. Если (умова, дія1,
дія2).В дії 2 може бути побудована ф-я Если. Если (умова1, дія1, (Если
(умова2, дія2, дія3)).Може бути 9 ф-ій. Ф-я повертає одне значення, якщо
подана умова діє- значення “Истина” і інше знач., якщо “ложь”.
5. Використання абсолютної та відносної адресацій.
При внесенні формул і ф-й у комірки вони мають тільки адресу комірок
(відносна адресація – яка змінюється при копіюванні), абсолютні адреси
(адреса, яка при копіюванні не змінюється) або вбудовані функції. Якщо
на комірці клацнути, то у вікні можна побачити адресу комірки. Для того,
щоб зробити адресу А1 абсолютною треба виділити значення і натиснути F4.
Адреса змінює свій вигляд на А$1$ або просто записати А$1$.
6. Робота з матрицями.
Матриця- це чисельний масив з однаковою кількістю рядків і стовпців.
Напр., існує матриця А в діапазоні комірок А2:С4.Множення матриці на
число3. Виділяємо область вільних комірок розміром, аналогічним поданій
матриці. У рядку Формули вводиться формула: А2:С4*3, натискаємо
Ctrl+Shift+Enter. Множення матриці на вектор. Використовуємо ф-ю МУМНОЖ.
Умова: кількість стовбців першого масиву повинна бути така, як кількість
рядків масиву2.Результати множення матриці на вектор: масив з такою ж
кількістю рядків як в 1 масиві і стовбців як в 2 масиві.Множення матриці
А на вектор має розмірність вектора 3*1. Ств. Вектор в діапазоні G2:G4
? виділяють діапазон комірок, де буде створена нова матриця А7:А9 ? ф-я
МУМНОЖ (А2:С4;G2:G4), кн. Ctrl+Shift+Enter.Переглянути ф-ю Сервіс ?
Параметри. Створення обернених матриць. Фія МОБР. Виділяємо діапазон
вільних комірок, який відповідає діапазону первинної матриці. Акт. Ф-ю
МОБР і вносять діапазон матриці ? Ctrl+Shift+Enter. Створення
транспонованої матриці. Створити транспоновану матрицю із значень
матриці А. Ф-ія ТРАНСП і вносять діапазон матриці А. Для перевірки
вірності розрахувань ? МУМНОЖ.
7.Використання функцій: Автофильтр, Расширенный фильтр.
Автофільтр. За доп. Цієї ф-ії викон. Пошук і виведення на екран лише тих
значень, які задовольняють умові. Для викон.: курсор у БД, ком. Данные ?
Фильтр ? Автофильтр. Зверху кожного стовпця з’являються кн. Списків.
Якщо треба створити умову тільки в одному стовпці, його попередньо
виділяють. Для того, щоб зазначити умови філ-ня, треба розкрити списки в
потрібному стовпці. З відфільтрованими зн-ми можна вик. Розрахунки. Для
відміни дії команди Автофільтр: ком. Данные ? Фильтр ? Автофильтр.
Расширенный фильтр. Ф-ція дозволяє з існуючої БД створити іншу, зн-ня
якої задовольняють умові. Для цього спочатку створюють критерії, який
розміщений поза зн-ми БД. Критерій складається з назви поля і умови,
розміщеної під відповідною назвою поля. Копіюють назви полів у вільний
рядок; під потрібною назвою пишуть умову (=, <, >); встановлюють курсор
у БД; ком. Данные ? Фильтр ? Расширенный Фильтр, у вікні актив.
параметр “Скопировать рез-т в другое место”. У полі “Исходный диапазон”,
зазначають діапазон всієї БД, включаючи назви полів. У полі “Диапазон
условий” зазначають діапазон комірок, в яких створено критерій. У полі
“Поместить рез-ты в диапазон” зазначають адресу вільної комірки. ОК.
З’являється нова БД.
8.Розрахування проміжних підсумків у БД.
Проміжні підсумки використовуються для розрах. Значень, які
повторюються. Такими підсумками можуть бути ф-ції: Сума, К-сть зн-нь,
Мін, Макс. Перед викон. Такої ф-ції БД має бути відсортована по
значенням поля, які повторюються.Знайти б-я ф-цію для певного поля.
Курсор у БД; Ком. Данные ? Сортировка. Ком. Данные ? Итоги; В полі “При
каждом изменении в” вказують те поле, в якому відбувається сортування,
яке має повторююче зн-ня. У полі “Операція” актив. відповідну ф-цію. У
полі “Добавить итоги по” перемикачі (зліва) тих полів, зн-ня яких
потрібно розрахувати. Перемикач “Заменить текущие итоги” активний, коли
треба розрахувати лише 1 ф-цію. Коли декілька підсумків – він
неактивний. Після ОК з’являється БД, в якій після кожної групи
однакових значень виводиться підсумок. У лівій частині екрану
з’являється структура вкладеності рівнів зн-нь. Кн. 1, 2, 3 … дозволяють
згортати (розгортати) перегляд зн-нь. Для вилучення Ф-ції (не значень) –
курсор у БД ? Данные ? Итоги ? кн. Убрать все.
9. Використання функцій пошуку рішень
Цей засіб застосовується в випадках, коли необхідно знайти значення, яке
залежить від цілого ряду значень. При цьому на змінення деяких значень
можна накласти певні обмеження. Для реалізації треба ств. Цільову
комірку, визначити діапазон комірок, які змінюються і діапазон обмежень.
Цільова комірка – така, в якій містяться формули з посиланням на всі
комірки діапазону, які включені до розрахунку. В цільову комірку
встановлюємо курсор, ком. Сервіс – пошук рішення. У полі изменение
ячейки вводимо діапазон комірок, що змінюються. Створюємо обмеження в
групі ограничение, акт. Кн. Добавить. В вікні, що відкрилось, у полі
Установление цели вводимо адресу комірки, на яку ми накладаємо
обмеження. В інших полях встан. Умову. При ОК активізується попереднє
вікно, при натисканні Добавить ств-ся інші обмеження: ком. Виполнить.
з’являється вікно з повідомленням, що рішення знайдено або може бути. У
переліку Тип отчета можна ств. Звіт за результатами: перемикач
Результат, в якому виведені попередні і нові значення комірок, які
змінююься.
10.Застосування принципів впропадження та зв’язування об’єктів.
2 основні шляхи: принципи OLE і DDE. DDE – це динамічний обмін даних
(Dynamic Data Exchange). Дозволяє вставити частину іншого файлу у
поточний додаток із встановленням зв’язку між даними. Наприклад, додати
частину БД EXCEL (часто – відфільтровану) у WORD. Для цього виділяють
потрібну частину таблиці EXCEL; копіюють в буфер обміну; встановлюють
курсор у визначене місце дока WORD, далі активізують ком. Правка ?
Специальная вставка. У вікні, що з’являється – встановити зв’язок між
значеннями 2-х додатків. Після внесення змін у додаток – джерело EXCEL,
такі ж зміни відбуваються у WORD. Для редагування необхідно двічі
клацнути на встановленому об’єкті; автоматично завантажується EXCEL.
Абсолютно аналогічно відбувається і вставлення частини дока WORD у
EXCEL. OLE (Object Link Edit) – ці ф-ції виконують вставлення цілих
файлів інших документів. Пр.: вставити у таблицю EXCEL док, створений у
WORD. Для цього у потрібну комірку EXCEL встановлюємо курсор, ком.
Вставка ? Объект, вкладка “Создание из файла”, кн. Обзор. Серед переліку
вибираємо док WORD, кн. Вставить. У наступному вікні актив. параметр
“Связь с файлом”, ОК. Вставляється цілий документ у EXCEL. Для
редагування – двічі клацнути мишею на вставленому файлі. Активізується
додаток-джерело. Аналогічно можна вставити таблицю EXCEL у WORD.
11.Використання функцій ДМИН, ДСРЗНАЧ, БДСУММ, БДСЧЕТ, БДПРОИЗВЕД при
роботі з базами даних.
Ф-ції БД використовуються при розрахунку значень, які задовольняють
певній умові. В Microsoft Excel є 12 функцій. Всі ф-ції мають три
аргумента: БД (діапазон БД разом з назвами полів); поле (визначає те
поле, для зн-нь якого відбувається розрахунок – номер поля, назва, або
адреса, де знаходиться назва); критерій (інтервал комірок, який
складається з назви поля та умови. Його потрібно створити перед початком
розрахунку). Ф-ція ДМИН – для знаходження найменшого зн-ня заданого
діапазону ячейок; ДСРЗНАЧ – сер. зн-ня; БДСУММ – загальна сума з-нь
виділеного діапазону ячейок; БДСЧЕТ – підраховує к-сть всіх зн-нь у
діапазоні; БДПРОИЗВЕД – добуток усіх зн-нь. Приклад: макс зн-ня поля.
Для цього – створити критерій (назви 1-го рядку БД у вільний, під
потрібною назвою – умову); курсор у вільну комірку; активізують Мастер
Функций, у переліку категорій – “работа с БД”, вибрати ДМАКС.
12. Створення зведених таблиць.
Зведені таблиці використовуються для групування значень таблиці і
виведення підсумкових значень по групах. Для створення необхідно:
1.встановити курсор в будь-яку комірку таблиці і активізувати Данные \
Свободная таблица. 1 вікно: визначають який діапазон значень активізує
перемикач. “В списке или БД Microsoft excel”. Кнопка Далее. 2 вікно:
вводять або перевіряють діапазон комірок для створення зведеної таблиці.
Далее. 3 вікно: визначають стовпці, які буде мати зведена таблиця. Для
цього перетягують із переліку кнопок в потрібну частину зведеної
таблиці. В частину « Данные» перетягують назву стовпця, який
розраховується. В полі « Операция» вміщено перелік всіх функцій , де
вибираємо потрібну. Далее. Наступне вікно : активізуємо перемикач Новый
лист або Существующий лист . при виборі Существующий лист визначають
адресу комірки, з якої починається зведена таблиця.
ACCESS
1. Робота з таблицями, типи даних, умова для значень поля. Функція
Мастер Подстановки,формати Вводу-Виводу.
В Access є три способи створення таблиць: шляхом вводу даних; за
допомогою “конструктора” таблиць; за допомогою “мастера створення
таблиць”.
Якщо ви не відображаєте ярлики нових об’єктів у вікні бази даних, то для
сворення нової таблиці необхідно відкрити список таблиць натиснувши на
ярлик “Таблицы”, а потім натиснути кнопку “Создать”, тоді з’являється
діалогове вікно “Новая таблица” де ви і маєте вибрати спосіб створення
таблиці.
Для створення таблиці шляхом вводу даних необхідно: 1. Відкрити вікно
нової або існуючої бази даних і в ньому відкрити список таблиць. 2.
Виділити у списку таблиць ярлик (“Создание таблиц путем ввода даннях”)
з’являється порожня таблиця зі стандартними назвами стовпців: Поле 1,
Поле 2, і т.д. 3. У поля цієї таблиці необхідно внести необхідні дані.
Тип даних в одному полі повинен бути однаковим. 4. Можна ввести свої
власні заголовки стовпців, для цього натисніть правою кнопкою миші по
заголовку стовпця і виберіть із контекстного меню команду “Переименовать
столбец”. 5. По закінченню вводу даних натисніть кнопку “Закрыть”. 6. У
відповідь на запитання Сохранить изменения макета или структурі таблицы
<имя таблицы >? Натиснути кнопку “Да”. 7. У вікні “Сохранение” у полі
“Имя таблицы” ввести ім’я нової таблиці і натиснути кнопку “ОК”. 8. У
Access з’явиться повідомлення “Ключевые поля не заданы” і запитання
Создать ключевое поле сей час натиснути кнопку “Нет” чи “Да”.
Використання функції “Мастер подстановки”. Зформувати стовбець
підстановок для поля допомогає “Мастер подстановок”. Для того щоб його
використовувати необхідно: 1. Відкрити таблицю в режимі конструктора.
2. Виділити поле і вибрати зі списку у стовпці “Тип даных” значення
“Мастер подстановок”. 3. У відкритому вікні “Мастер подстановок”
вибрати спосіб задання значень: Объект «столбец подстановки» будет
использовать значения из таблицы или запроса потім натиснути кнопку
“Далее”. 4. У наступному вікні модна вибрати зі списку таблицю чи запит
з якого буде здійснюватись підстановка та натиснути кнопку “Далее”. 5. У
списку “Доступные поля” вводяться усі поля таблиці. 6. Продивитись
стовпець підстановки, за допомогою переміщення межі вибрати ширину
стовпця, а також встановити прапорець “Скрыть ключевое поле”. 7. Ввести
назву стовпця підстановок і натиснути на кнопку “Готово”.
Встановлення зв»язку між полями таблиць. Вікно «Схеми даних».
Команди Сервіс-Схема Даних, в цьому вікні меню Связи, у ньоиу «Показати
таблицю», з»являється вікно «Добавленіє таблиці», клацнути на таблиці,
що хочемо використати для зв»язку, клацнути «Добавити», по закінченню
кнопка”Закрити», лівою мишею переносимо ключове поле однієї таблиці на
ключове поле іншої(обов»язковою умовою є співпадаємість ключових полів,
які переносяться). Для зміни зв»язку необхідно вивести на екран
діалогове вікно «Схема даних», потім двічі клацнути по лінії між двома
таблицями, після цьог внести необхідні зміни. Для вилучення зв»язку
необхідно клацнути на нього в вікні «Схема даних» і натиснути DELETE,
після підтвердження вилучення зв”язок зникне.
3. Створення розрахункових полів Запиту. Існує дві можливості: Перший
спосіб – створення власноручного розрахункового поля для цього курсор
встановлюється у вільне поле у «Рядок поля», а далі пишемо назву поля і
розрахунок цього поля, щоб переглянути треба перейти в режим таблиці.
Другий спосіб – за допомогою вікна “Построитель”. Курсор – у вільне поле
запита, активізувати або кнопка “Построить”. З’являється вікно
“Построитель” у якому є три частини. Вибираємо для формули, виділяємо
або кнопку “Вставить”, далі кнопка “ОК” з’являється значення. Також
активізувати це вікно тможна за допомогою команди “Меню” правої кнопки
миші, команда “Свойства” ( «Данные”.
Відбирання “Запитів” за умовою запиту. Для створення умови “Запит”
відкриваємо у режимі “Конструктора”. Для створення умови користуємося
рядком “Условия отбора”. Значення запита можуть бути відсортовані. Для
цього активізуються поле запиту, встановлюється курсор у рядку
“Сортировка” з’являеться кнопка СПИСКИ в якій міститься умова.
4. Робота із формами. Для створення форми активізувати команди “Формы”
кнопку “Создать” далі “Мастер формы”. В полі визначається на базі
значень якого об’єкту створюється форма (запит або «Область данных»,
Таблиця) і вибираються ті поля які необхідні для створення форми. Далі
вибираються “Вид формы”. В останьому вікні визначається ім’я форми під
яким вона зберігається в базі даних. Форма складається з таких частин:
“Заголовок формы», «Примечание формы».
Для додавання колонтитула: «Вид» ( «Кололнтитулы».
5. Робота зі звітами, створення розрахункових полів, проміжних,
загальних функцій.
Звіти: використовуються для більш зручного представлення даних при
друці, створюються на базі значень таблиці і запитів. Створення: в
основному вікні БД відкриваємо вкладку Отчьоти – Мастер Отчьота. Потім у
вікні списку таблиці Запроси вибирають таблицю або запит на базі яких
створюємо звіт, з»являється вікно «Доступні поля», вибираємо кнопку > ,
далі вибираємо поле, по якому відбувається групування даних, активізуємо
поле і >. В цьому вікні можна визначити критерії для групування значень.
В наст. вікні визначають які підсумки будуть розраховуватися. В наст.
вікні – критерії сортування значень. В наст.вікнах вибираємо вид та
стиль звіту, в останньому – назву, кнопка”Готово”. Для роботи зі звітами
використ.такі графічні елементи: кн.”Надпісь” для створ.текстових полів,
кнопка “Поле“ для створ.розрахункових полів. Для створ.текстового поля
активіз.кнопку”Надпісь” вказівник стає + і малюємо поле. Для
створ.розрахункового поля актив.кнопку”Поле”,з”являється 2 поля: для
назви і визначення значень, активізуємо поле і свойства.
Створення розрахункових полів у запитах. 1)Створення власноруч нового
розрахункового поля. Курсор – у вільне поле, у рядок поле , далі пишемо
назву поля. Далі розрахунок цього поля, потім перейти у режим
таблиці.2)За допомогою вікна “Построітель”. Для цього встановити курсор
у вільне поле запиту, активізувати кнопку “Построїть”,(або права миша
команда Свойства – Далєє – Далєє – Кнопка) з”являється вікно
“Построітель вираженій”,ліва частина – перелік усіх компонентів БД,
середня – перелік полів,що містить відкритий компонент, у верхній
частині поля- для формул та кнопки для створ.формул. вибираємо двічі
клацнувши або виділити і кнопку вставити, потім дія і ОК. З”являється
значення.
Розрахунок заг.функцій в звітах. Звіт відкривають у режимі конструктора
кнопкою Поле, створюють поле в частині Прімєчаніє Отчьота. Після
створення із меню правою мишею команда Свойства – Данние – Данние,
з”являється вікно Построітель вираженій, ліворуч – перелік функцій
Встроєнниє Функції, в третій частині вибираємо функції, середня частина
містить категорії функцій, кнопка Вставити. З”являється у вікні назва
функції AVG (Expr), треба виділити те, що в дужках, замість нього:
активізувати “Звіт по” або відповідний об”єкт і шукаємо потрібне і
кнопка ОК.
6.Використання командних кнопок, гіперпосилань, вкладок, перемикачів,
підпорядкованих форм у формі.
Групи перемикачів: спочатку треба створити таблицю, в якій існує поле, в
якому зберігатимуться значення вибраного перемикача або додати поле у
існуючу таблицю. Створюються у режимі конструктора за допомогою кнонки
Група Перемикачів.Вказівник змінюється на +. З”являється вікно, в якому
ми визначаємо назву кожного перемикача.В наступному вікні визначають
чисельне значення для кожного перемикача, який і використовується для
роботи. В наступному вікні активіз. Перемикач “Сохраніть значєніє в
полє” і вибирають відповідне поле з переліку. В наступному вікні – Вид
перемикачів, а в наступному – напис у групі перемикачів. Після
встановлення всіх значень групу перемикачів можна зробити неактивн. Для
цього: в режимі конструктора виділяють перемикачі, кл.правою кнопкою
миші, вибирають Свойства, розділ Всі, Вивод на екран – ні.
Командні кнопки: кнопки, що створюються у формі дозволяють швидко
виконати: переміщення від першого запису на останній, відкриття/закриття
форми, друк форми,запуск макроса.Для цього форму відкривають у режимі
конструктора , на панелі активізують кнопку Кнопка,створюють
кнопку,з”являється вікно, в якому зліва – категорії, справа – перелік
дій у активній категорії, активізуємо потрібне. В наступному вікні
визначають зовн. вигляд кнопки,
кнопка Готово.
Підпорядкована форма – вміщена в головну форму для отримання додаткової
інформації, перегляду довідкових значень. Умова створення форми:
наявність поля в обох формах з однаковими значеннями. Для створення: у
режимі конструктора кнопка “Подчінньонная форма отчьота” – на базі
значень таблиці або форми. В наступному вікні – поля, за якими буде
зв”язок або активізуємо перемикач “Самостоятельно”. Визначаємо ім”я і
кнопку Готово.
Вкладка: для добавления элементов управления в элемент управления «Набор
вкладок» выберите вкладку страницы, на которую их необходимо добавить.
Для вывода на экран списка полей кнопк “Список полей” а затем
переместить на вкладку страницы одно или несколько полей. Также можно
выполнить следующие действия: для изменения имени вкладки дважды
щелкните кнопку мыши на странице далее указать имя. Если в ячейке
свойства Подпись имя не указано, то используются данные из ячейки
свойства Имя. Для добавления, удаления или изменения порядка вкладок
нажмите правую кнопку мыши на границе элемента управления «Набор
вкладок» и выберите команду Вставить вкладку, Удалить вкладку или
Последовательность вкладок.
Гіперпосилання: ввод гиперссылки с помощью кнопки «Вставить гиперссылку»
Откройте таблицу или запрос, включающую поле гиперссылки в режиме
таблицы или форму, связанную с данной таблицей или запросом в режиме
таблицы или в режиме формы. Также для гиперссылки можно ввести
отображаемый на экране текст. Для этого введите его в поле или в элемент
управления. Вместо адреса гиперссылки на экран будет выведен этот текст.
Нажмите кнопку Вставить гиперссылку на панели инструментов.
7. Створення кнопкової форми
Кнопкову форму створюють за допомогою диспечера кнопкових форм. Можна
створювати до 8 кнопок. Для активізації виконують: Сервис—Диспечер
кнопочных форм.(Перевірка наявності кнопкоих форм). Увипадку відсутності
кнопкових форм з’являється повідомлення з запитом, чи створити таку
форму. З’являється вікно диспечера кнопочних форм, в якому натискають
кнопку Изменить. В полі Название кнопочной формы вводять назву цієї
форми. Натискають кнопку Создать. З’являється вікно Изменение страницы
кнопочной формы, де у полі Текст вводять коментар, у другому полі
вибирають потрібну команду( наприклад відкриття форми в режимі
редагування), в третьому полі вибирають назву форми. Натискають ОК.
Потім повертаються у попререднє вікно, натискають Создать, тобто
створюють другий об’єкт.
Для того, щоб автоматично завантажувалась кнопкова форма, після
активізації бази даних необхідно змінити параметри запуску(
Сервис—Параметры запуска). У полі Форми серед переліку вибирають
потрібну кнопкову форму. Для того щоб параметри запуска не діяли при
відкритій базі даних, її активізують при відкритій клавіні SHIFT.
8.Створення і робота з макросами
Макрос – визначена послідовність дій, яка виконується автоматично після
активізації макросу. Для створення Вкладка- Макроси, кнопка Создать
вікно макросів: верхня частина – список макрокоманд, нижня частина-
вибираємо відповідні аргументи до макрокоманд. Відкрити таблицю, “На
запись”,аргументи макрокоманди вміщує такі каманди: Тип-Таблиця,ім”я –
таблиця1,Заись. В аргументах макрокоманди встановлюємо додаткові
команди. Пр.:Необхідно створити макрос, що відкриває таблицю в режимі
таблиці і активізує останній запис, виконуємо такі дії. В списку
макрокоманда вибираємо команду Открить таблицю, в розділі аргументи
встановлюємо параметри, ім”я таблиці(у режимі таблиці). В списку
макрокоманди вибираємо “На запис”(тип об”єкта, таблиця,ім”я об”єкта –
Товар,запис- последняя). Активізують кнопку закритіє макроса, вводять
ім”я макросу. Для перевірки роботи М.необхідно, залишаючись у вкладці
М.активізквати кнопку запис.
9. Експортування інформації у файли EXEL та HTML.
Експорт. Інформації використовується з метою обміну даними між додатками
Windows,а також для автоматичного створення Web-сторінок на базі
інформації Access. Для експорт. Файлів Html:1) Активізують потрібний
об”єкт в основу вікні БД (наприклад таблицю Товар)2) Файл – Сохранить
как – Експорт 3) У вікні сохраненія об”єкта вибираються параметри в
зовнішньому файлі або БД. В наст.вікні “Сохраненія об”єкта” активізують
диски і папку, де буде збережено файл. Тип файлу вибираємо Html.
Активізуємо параметри Сохраніть формат для збереження існуючого формату
таблиць, активізуємо параметри автозагрузка у випадку, коли необхідно
відразу завантажити браузер Internet, натискаємо кнопку “Експорт”.
З”являється вікно “Параметри ввода в форматі HTML”, де поле “шаблон
HTML” можна залишити пустим або після активації кнопки обзор вибрати
один з форматів. Аналогічно експортують файл в Excel.
10. Імпорт
Імпорт данних використовується для перетворення таблиці будь-якого
додатка в таблиці бази даних. Для цього:відкривають вікно бази даних,
активізують команду File-Внешние данные-Импорт. З’являється вікно
імпорту, де в полі Тип файлов вибирають потрібний тип( наприклад
Microsoft Excel), натискають Импорт, у наступному вікні вибирають
діапазон значень. З’являється таблиця Microsoft Excel , вибирають поля,
у наступному вікні визначають, чи заголовок полів Excel будуть
заголовкамит полів таблиці Access, визначають місце збереження даних у
новій таблиці чи існуючій, визначають наявність і тип ключового поля,
кнопка Готово. Далі з’являється повідомлення про успішне завершення
імпорту. У режимі конструктора можна перевірити тип поля.
Мережи.
1.Поняття мереж, програмні та апаратні засоби мереж.
Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами
передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ
до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від
розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні.
Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и.
Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні.
Локальні мережі об’єднують ком-пи ,що розташовані на відстані не більше
декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою
швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні
ресурси. Мережі ,що створюються в мережі однієї організації наз.
корпоративними або мережами. Фізична одиниця мереж –це вузол. Вузлом
може бути комп’ютер, принтер. Комп’ютерні мережі діляться на 2 категорії
: 1) на робочі станції, де працюють користувачі; 2)сервери, які
обслуговують, і використовуються для об’єднання і розподілу ресурсів у
мережі. Сервером може бути або достатньо потужний комп-р , або декілька
, один з яких є головний. Сукупність сервера і підключених до нього
комп-ів наз доменом. Існують файлові сервери , принтерні сервери,
сервери зв’язку. Комп-и, які одночасно виконують функції файлового
сервера і робочої станції в мережі утворюють однорангову мережу.
Однорангова мережа—це така, де всім комп-м наданий однаковий пріоритет,
а ресурси кожного вузла доступні всім іншим вузлам . Мережа типу
клієнт-сервер, в якій одні комп-ри викон. роль серверів , а інші
клієнтів. Суперсервер—це система взаємодублюючих дискових накопичувачів
, в яких файли , що записані на одному диску, автоматично дзеркально
відображуються на резервному. Послуги комп-а з великими обсягами
оперативної і дискової пам’яті виділяють у проксі—сервер, що виконують
декілька функцій:1) функція кешування—ця функція полягає в тому, що
сервер зберігає веб-сторінку, до якої часто звертаються, на своєму
диску, при запуску – інформація читається з диску;2) функція обмеження
доступу користувачів до визначеної сторінки—фільтрація;3) функція
ведення журналу реєстрації, де зберігається дата, ім’я користувача,
сайта. Для об’єднання двох окремих однотипних мереж використовуються
мости, які складаються з апаратних та програмних засобів і є необхідним
елементом для підвищення ефективності безпеки та дальності мереж.
Мости можуть з’єднати дві аналогічні мережі, але з різними швидкостями
передач, використовуються в роботі мереж з різними топологіями і
середовищами передач. Для великих мереж з метою вибору найбільш
оптимального шляху для передачі інформації використовуються
маршрутизатори, в яких маршрут вибирається із попередньо створеного
адміністратором мереж маршрутних таблиць . Динамічні маршрутизатори
працюють за допомогою спеціальних алгоритмів( вибирають найбільш
оптимальний шлях, аналізують стан каналу зв’язку, самі коректують
маршрутні таблиці.
Протоколи і інтерфейси мереж. Мережеві адаптери. Підключення комп-а до
кабеля мережі за допомогою мереженого адаптера. Вони викон. такі основні
операції:1) передача даних із оперативної пам’яті в адаптер або
навпаки;2) Буферизація—під час обробки в мереженому адаптері дані
зберігаються в буфері;3)формування пакетів –при передачі даних мережевий
адаптер розділяє дані на частини(при прийомі з’єднує ), додає до пакетів
заголовок і кінець;4) доступ до кабеля –за допомогою адаптера
перехоплюється вільна лінія зв’язку;5)перетворення даних із
попереднього виду у послідовний. Пакет даних має такі обов’язкові
елементи:1)унікальна адреса відправника , унікальна адреса
отримувача—ознака ,яка характеризує тип пакета;2)дані або
повідомлення;3)контрольна сума для виявлення помилок .Вузол ,що отримує
такі повідомлення , повинен виконати розрахунок цієї суми і порівняти з
надісланим. Для опису взаємодії програмних та апаратних інструментів
використовується протокол мережі—це сукупність правил взаємодії
об’єктів одноіменного рівня, при обміні даних між станцією—відправником
і станцією—отримувачем. Методика кодування. Всі існуючі протоколи
розроблені на базі еталонної моделі взаємодії відкритих систем —наз.
OST.Ця модель має 7 функціональних рівнів:1—Фізичний –описує фізичне
середовище мереж (кабель, міні проводи, космічний супутник), взамін він
отримує дані як послідовність бітів;2—Канальний—виконує перетворення
потоку бітів фізичного рівня у пакети(фрейми, кадри),які містять адресну
інформацію. Тут відбувається перевірка коректності передачі
даних;3—Мережевий—забезпечує передачу мережею пакетів сформованих
між вузлами мереж. Тут вирішуються задачі вибору
маршруту;4—Транспортний—відповідає за доставку повідомлень
відповідно протоколу, виконує розбивку повідомлень в пакет мереженого
розміру або їх збирання;5—Сеансовий—визначає метод встановлення
зв’язку між двома системами. Тут виконується контроль отриманої
інформації в повному обсязі; 6—Представлення даних—описує методи
перетворення інформації( з одного формату в інший ,шифрування,
кодування, стискання);7—Прикладний—відповідає за пердачу інформації
від користувача до будь-якої мережі ресурсу, в залежності від
параметрів встановлених протоколів цього рівня визначають продуктивність
мережі вцілому.
2.Фізичні та логічні топології мереж.
Топології мережі-тип з’єднання комп-ів у мережу. Фізична топологія
описує фізичну структуру складових частин мережі. Логічна топологія
описує способи передачі пакетів даних в мережі, принципи контролю, тощо.
Фізичному типові належить такі топології : 1–Загальні шини—при такому
положенні всі комп-и з’єднуються послідовно. Такі мережі мають високу
ефективність..2– Зірка включає центральний вузол(hub) або
концентратор, до якого включають всі комп-и. Ці мережі мають велику
надійність , але такий тип мережі має велику вартість.3– Кільце –
мережа, що складається із замкнутих в кільце комп-ів ,але всі комп-и
з’єднані парою, а це—велика вартість. Як правило всі локальні мережі
створюються шляхом комбінації всіх топологій.
Методи доступу до мережених каналів даних. Протоколи низького рівня
:Логічні–Ethernet, Avechef, Token Ring, FDDI. ЦІ повідомлення пакетів
реалізовують передачу повідомлень між комп-ми , при цьому не
контролюється процес перенаправлення файлів, не включаючи засобів для
перевірки передачі даних. Протоколи середнього рівня ,що відповідають
транспортному рівню моделі NetBios, IPS/SPX,TCP/IP.Ці протоколи
виконують функції: ініціювання зв’язку ; відправлення на отримання
даних.
Безпека інформації. Засоби захисту інформації можна поділити на:1—захист
від пошкоджень;2—захист від несанкціонованого доступу. Захист від
пошкоджень має підгрупи:1-антивірусні програми; 2-резервування
інформації(не тільки копіювання , але й збирання інформації в захищені
місця);3-зберігання в територіально розподілених місцях;4-технічні
засоби –UPS- пристрій безперебійного живлення;5-адміністративні засоби :
дослідження та аналіз ризиків безпеки інформації, створення інструкцій,
визначення стратегії резервування. Захист від несанкціонованого доступу
має підгрупи:1—апаратно-програмні засоби: включає спеціальні графічні
плати(виконується ідентифікація користувача), магнітні картки, пристрій
введення паролю Active Card;2— програмні засоби: вбудовані програми
посилені в Windows 2000;3—біометричні засоби ауто ідентифікації:
відбитки пальців, геометрія руки, динаміка підпису, близькість сітківки
ока;4—адміністративні засоби: система електронних перепусток для
персоналу та відвідувачів, система відеоспостерігання та відео
реєстрації, розмеження доступу інформації, системний аналіз мережевого
протоколу, ретельний підбір співробітників, навчання ,стажування,
тренування, переатестація;5—технічні засоби захисту інформації: захист
від підслуховування, захист від електромагнітного випромінювання
(захисна плівка),неможливість відновлення вилучених даних(повне
форматування диску).
3. Робота з Броузерами “Інтернет”
Основними броузерами “Інтернет” є “Інтернет- Експлорер” та “Нетскейп-
Навігатор”. Завантаження програм здійснюється як і інщих програм, які є
додатками до Windows. За допомогою броузерів можна переглядати
величезний обсяг відомостей, використовувати ці відомості у своїх
документах чи зберігати їх у файлі свого компа.
Елементи головного вікна броузерів:
Рядок заголовка – налічує типові елементи лолатка Windows.
Рядок меню – надає доступ до фкнкцій необхідних у роботі з Нетскейп.
Панель інструментів – для швидкого доступу до найчастіше вживаних
команд.
Область перегляду документа- частина вікна, у якій відображаються текст
докумнта і всі доповнення до нього.
У рядку адреси вводимо потрібну нам адресу.
4. Пощук інформації в “Інтернет”
Пощук інформації в “Інтернет” здійснюється за допомогою пошукових
систем. Найвідоміші з них – Hotmail, Altavista, Rambler, Meta та ін. Для
їх активізації необхідно ввести адресу пощукової системи у адресну
строку броузера – Enter. Після завантаження головної сторінки необхідно
ввести у спеціально призначеному полі назву інформації що нас цікавить –
клік “Найти,” (наприклад “Дистанційна освіта”). Пошукова система видає
перелік документів за даною тематикою.
5. Електронна пошта.
Для роботи Ел.П. використовуються програми OUTLOOK EXPRESS, INTERNET
MAIL, NETSCAPE MESSENGER. Для створ. елект. повідомлення NETSCAPE
MESSENGER неохідно активізувати команду Сообщеніє- Создать сообщеніє, у
вікні “Составленія” в поле “Кому” заносять електронну адресу отримувача,
в полі “Тема” визначають тему повідомлення(необов”язково), в цьому ж
вікні створюємо сам текст повідомлення. Для нескладного форматування
тексту(вирівнювання, зміна шрифту) вікно має відповідну панель. Після
цього в меню файл активізуємо команду “Отпривити сообщеніє”, для
отриманняповідомлень після завантаження NETSCAPE MESSENGER необхідно
активізувати команди Файл-Отримати нову пошту, або кнопка “Отримати”. У
вікні, що з”являється у лівій частині перелік кнопок, які містять
невідправлені повідомлення. У правій верхній частині перелік отриманих
повідомлень, якщо вони є. Кожний пункт цього переліку вміщує тему листа,
дату, час. Для того щоб переглянути необхідно два рази клацнути мишею.
Для зручності E-MAIL- програму підтримують функція введення книги
адреси, в якій зберігаються адреси, що використовуються найчастіше. Для
збереження адреси відкриваємо книгу адреси. Відкриваємо вікно: у вікні
адресна книга у лівій частині з переліку існуючих вибирають потрібну
адресну книгу або створюємо нову(команда Файл- Создать адресну книгу).
Для внесення нової адреси(карточка активізуємо команду файл-Створити
карточку або кнопка Карточка). Після цього вносять всі необхідні
атрибути(прізвище,ім”я тощо), кнопка ОК, ENTER. І для використання
адреси, що існують активізуємо команди Сообщеніє- Вибрати Получателей.
6. Створення WEB-сторінок.
WEB-сторінка – це тестовий файл, але написаний мовою HTML. Для перегляду
таких файлів існують спеціальні браузери INTERNET EXPLORER, NETSCAPE
COMMUNICATOR. Сама WEB-сторінка створюється у ВОРД чи БЛОКНОТІ. Після
створення при зберіганні в імені такого файлу обов”язково розширення
HTML. Файли HTML склад.з тегів – це вказівки браузера для визначення
тієї чи іншої частини файлу. Теги бувають парні – для зазначення початку
і кінця, одноелементні – для визначення дії. Основні команди: …команда- парний тег…- область заголовку
документа. Якщо тег парний,то він має бути закритим.….
– заголовок вікна браузера <і> коментар для команд
…
– початок і
кінець абзацу. … – форматуваня тексту у напівжирний шрифт, …
– курсив, … – підкреслений шрифт,
- ….
– початок і
кінець маркированого тексту,
- …
-нумерований список,
- ….
- –
елемент тексту,…-початок і кінець таблиці,…- рамки таблиці,…-початок таблиці,…- початок\кінець рядка таблиці,
… – заголовок стовця таблиці.Visual Basic Складові частини вікна
Visual Basic–потужна с-ма програмування, яка дозволяє створити складні
програми, що працюють в середовищі Windows. Після активізації Microsoft
Visual Basic з’являється вікно нового проекту. Проект– це завершена
програма, яка може складатись з декількох файлів. У вікні є вкладка NEW,
що містить перелік кількох проектів. За умовчуванням активізується
Standart. exe., кн. “Открыть”, Новый проект. З’являється вікно: 1)
General– панель (зліва), яка містить набір елементів керування, які
використовуються при створенні проекту, 2) Project — панель (зправа),
яка містить список елементів (файлів), що складають проект, 3) кнопки
View Code, View Object (зправа зверху) для переходу у режим кодів і
навпаки, 4) Properties- панель, де ми задаємо властивості кожному
об’єкту проекту (назву, колір, розмір і т.д.), 5) Form Layout
–розмежування форми на екрані, 6) Project –cама форма. Засоби
керування використовуються для створення об’єктів у формі (командна
кнопка, поле типу Label). Об’єкт –це елемент інтерфейса користувача,
створений за допомогою засобів керування. У вікні властивостей можемо
змінювати властивості.Типи змінних
Змінна –місце розташування данних в програмі. Змінні можуть зберігати
початкові значення, значення результатів розрахунків, значення
властивостей. Змінну в програмі оголошують. При оголошенні визначають
ім’я, тип і розмір змінної. Ім’я обов’язково починається з літери,
вміщує до255 символів але не може містити крапок. Іменем не можуть бути
стандартні назви (Label…) або ключові слова. За умовчуванням всі данні
мають тип Variant. Типи змінних: Integer-2б; LongInteger-4б;
Single-precision Floating point- 4б; Currency-8б; String-8б; Date-8б;
Variant-16б-число, 22б+1б- символ. Для оголошення змінної
використовується оператор DIM<ім’я змінної>[AS<тип>].Функції InputBox, MsgBox та інші.
Ф-ія –це оператор, який виконує визначені дії і повертає результат
роботи в програму. Ф-ія може мати 1 або декілька аргументів, які
беруться в дужки і відокремлюються комами.InputBox використовується для збереження вхідних даних. При використанні
цієї ф-ії на екрані з’являється діалогове вікно із запитом для вводу
значень, які присвоюються змінній, що є аргументом ф-ії. Заг. вигляд
ф-ії: InputBox (арг.1[, арг.2,…])MsgBox виводить у форму попередньо введені значення в діалоговому вікні.
Заг. вигляд ф-ії: MsgBox (Messege [, Button][, Title]). Messege
–повідомлення на екрані, Button –це число в залежності від значення
якого змінюється вигляд діалового вікна (16- вікно з цим повідомленням,
64- інформаційне вікно, 3- у вікні з’явл. кн. Да, Нет, Отмена), Title–
текст в рядку заголовка вікна.Інші: ABS(n)- абсолютне значення n,Cos(n)- косинус кута n, Exp(n)-
константа, Log(n)- натуральний логарифм від n, Rnd(n)- генерація
випадкового числа; Sgn(n)- повертає -1, якщо n<00, 0 якщо n=0, +1 якщо n>0; Sin(n)- синус, Sqr(n)- корінь квадратний, Tan(n)- тангенс, Val(n)-
перетворення рядкової велчини в число, Str(n)- перетворює чисельне
значення в рядкову величину.Ф-ії для роботи з рядковими зм-ми: Ucase -перетворення всіх символів у
верхній регістр (великі літери), Lcase – перетворення всіх символів у
нижній регістр, Right -перетворення заданого числа символів починаючи
від кінця рядка (Right (“Petrov”, 2)=”ov”, Mid -повертання заданого
числа символів починаючи з вказаної позиції (Мшв(“Ivanenko”,2,3)=”van”,
String -повторення вказаного символа визначену кількість разів (String
(4,”$”)=$$$$, Asc -повертання кода для вказаного символа їз таблиці
символів (Asc(“R”)=82, CHR -повертання символа для вказаного кода.Умовні оператори
Умовні оператори використовуються в програмах для керування кодом
виконання програми в залежності від значення умови, яка перевіряється.
Результатом перевірки умови є значення TRUE або FALSE. І це значення
може бути збережено у змінних типу Variant або Boolean. IF <умова> THEN
<дія> (IF passw=”100″ THEN Load.Form). Якщо дія включає декілька
операторів, тоді після THEN відбувається перехід на наступний рядокIF passw=”100″ THEN
Load.Form1
Form1.show
End IF
У випадку коли дія повинна виконуватися при значенні умови FALSE
використ. операторIF not passw=”100″ THEN
MsgBox “Пароль невірний”
Якщо умовний оператор має декілька умов, він наз. складним умовним
оператором і має вигляд:IF <умова1> THEN
<дія1>
ELSE IF <умова2> THEN
<дія2>
ELSE
<дія3>
End If.
5. Оператори цикла
Цикли типу For … Next. Такий тип циклів має у своїй конструкції змінний
лічильник, значення для змінних лічильника в процесі використання циклу
і кінцевого значення.For < змінна = початкове значення >
то < кінцеве значення > [ Step <число>]
<група операторів>
Цикл використовується до тих пір поки поточне значення змінної
лічильника буде дорівнювати кінцевому значенню.Step – це те число, яке додається до змінної лічильника ( не
обов?язково, якщо він відсутній значення змінюється на одиницю)CLS
FOR I=1 TO IS step 3
PRINT I & “*****”
IF I=10 THEN EXIT FOR
NEXT
6.Створення меню
Меню створюється за допомогою редактора меню (MENU EDITOR) Який дозволяє
додавати,вилучати, коректувати існуючі пункти меню, створювати нові
пункти, додавати гарячі клавіші для виконання пунктів меню.Гарячі клавіші CTRL+D
Пр. Створення меню для вибору варіантів перегляду данних:
Активують кнопку MENU EDITOR на панелі інструментів STANDART
CAPTION: визначають назву пункту меню
NAME: визначають ім?я, яке буде використовуватись в программі (програмні
оператори)кн.
NEXT: створення нового пункту меню
INSERT: додавання нового пункту меню у існуючий
DELETE: вилучення
Кнопки стрілки – для зміни рівня іерархії
Для створення гарячих клавіш – в полі CAPTION ДОДАТИ СИМВОЛ ПЕРЕД ТІЄЮ
ЛІТЕРОЮ ЯКУ БУДУТЬ АКТИВУВАТИ (&) CTRL+B1 Заповнюємо поле CAPTION (вибір).
2 NAME : mnu Case
кн. NEXT
Треба змінити рівень іерархії. Для створення вбудованної командної
’’кнопки’’ аналогічно створюємо всі пункти меню:CAPTION NAME
Дата час mnu Date
День mnu Day
Час mnu Time
Рік mnu Year
Для виводу значень у формі створуємо об?єкт
LABEL Alignment (z-center)
Border Style (1 – Fixed Singl)
Caption – (пусто)
Font – Ms`Sans Serif Bold 16 point
Для додавання програмних операторів => кл. на Label, або кн. Code.
Щоб автоматично з`явились оператори треба із переліку об`єктів форми у
списку верхньої частини вікна Code вибрати необхіний об`єктPrivate Sub mnu Date_Click ()
Label 1. Caption =Now
End Sub
Потім Private Sub mnu Day_Click ()
Label 1. Caption = Day (Date)
End Sub
Private Sub mnu Time_Click ()
Label 1. Caption=Hour (Time)
End Sub
Private Sub mnu Year_Click ()
Label 1. Caption=Year(Date)
End Sub
7.Створення і виконання програм.
Створення нової програми: Пуск-Програми-Візуал Бейсік-Вікно нового
проекту-Вкладка New-Перелік декількох видів проектів-Обираємо Standart
EXE-Открити-Створюємо програму.Для створення завантажувального файлу програми виконуємо команди:
File-Make project1.exe-Вводимо ім”я завантажувального файлу. Для запуску
програми відкриваємо завантажувальний файл.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
