.

Інформатика (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
364 22264
Скачать документ

1. Інформатика. Її види та властивості.

ЕОМ-засіб роботи з інформацією, і всі науки, спрямовані на створення
засобів обробки інформації та її використання, об”єднані єдиним терміном
“інформатика”.

Інформатика — це технічна наука, яка систематизує прийоми створення,
зберігання, відтворення, обробки та передачі даних засобами
обчислювальної техніки, а також принципи функцію-вання цих засобів та
методи управління ними.

З цього визначення видно, що інформатика дуже близька до технології,
тому її предмет нерідко називають інформаційними технологіями.

Предмет інформатики складають такі поняття:

• апаратне забезпечення джерел комп’ютерної техніки;

• програмне забезпечення джерел комп’ютерної техніки;

• засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення;

• засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами.

Головним завданням інформатики є систематизація прийомів та методів
роботи з апаратними та програмними засобами комп’ютерної техніки. Мета
систематизації полягає у виділенні, впровадженні та розвитку передових,
найбільш ефективних технологій, в автоматизації етапів роботи з даними,
а також у методичному забезпеченні нових досліджень.

У складі основного завдання інформатики сьогодні виділені такі напрямки
для практичних додатків:

? архітектура обчислювальних систем (прийоми і методи побудови систем,
призначених для автоматизації обробки даних);

? інтерфейси обчислювальних систем (прийоми і методи управління
апаратним та програмним забезпеченням);

? програмування (прийоми, методи і засоби розробки комп’ютерних
програм);

? перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);

? захист інформації (розробка методів та засобів захисту даних);

? автоматизація (функціювання програмно-апаратних засобів без участі
людини);

? стандартизація (забезпечення суміщення між апаратними і програмними
засобами, а також між форматами наведених даних).

На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для
інформатики ключовим поняттям є ефективність.

2. Подання інформації в комп’ютері. Носії даних. Електронні носії даних.

Інформація на магнітних носіях ПК записана у двоїчній формі, що
представляє собою сукупність тільки двох цифр – нуля і одиниці. Така
система обчислення незвична для простої людини і взагалі невдобна. І
все ж таки, такі комбінації 0 і 1 складають основу будь-якого документа,
що створюється в мережі Пк. Інформація, оскільки складається переважно
з бітів, що утворюють найбільш вищі порядки сукупності, розміщується в
комірках на магнітних носіях. Розмір кожної комірки дорівнює 1байт.
Кожній комірці пам’яті присвоюється номер (адрес ). Сукупність таких
комірок складають будь-який документ, який в комп’ютерному середовищі
низивається файлом. Ієрархія розташування інформації така:
файл-папка-каталог. Отже, файл – це програма чи організована сукупність
цифрових, алфавітно – цифрових та інших даних.

Компютер оброблює інфорамцію лише в чисельному вигляді. Вся відео,
символьна, звукова, графічна інформація перетворюється у числа.

Перетворення інформації в число-кодування.Інформація подається в
двійковій системі очислення інформації. 1 біт – 0 чи 1,1 байт = 8 біт,1
кбайт = 1024 б,1 Мбайт = 1024 кб,1 Гбайт = 1024 Мбайт,1 Тбайт = 1024
Гбайт. Зображення поділяються на растрові та векторні. Растрові
зображення – набір крапок. Недолік – складність масштабування.Векторні
зображення – розкладаються із геометричних фігур, тому при масштабуванні
використовується коефіціент, що помножується на параметри фігур.
Файлова структура збереження інформації. Файл – сукупність данних, що
має власне імя. Імя = розширення + імя. Окрема група –
завантажувальні, виконувальні файли: *.ехе; *.соm; *.bat. При роботі
з файлами можуть бути застосовані імена груп файлів. *-
будь-які символи; ? – один символ.

У середині 60-х років, коли фірма IBM випустила серію обчислювальних
машин третього покоління, склався стандарт одиниці виміру пам’яті —
байт. Байт являє собою послідовність восьми двійкових розрядів. Один
двійковий розряд називається бітом.

Кожний біт може приймати одне з двох значень — 0 чи 1. Двома бітами
можна закодувати чотири значення: 00, 01, 10, 11. Згідно з позиційною
системою числення значення байта, який складається з восьми бітів,
залежить від позицій, які займають нулі та одиниці. Кількість різних
комбінацій бітів у байті дорівнює 28 = 256, тобто один байт може
приймати 256 різних значень.

У комп’ютері за допомогою двійкових кодів представляються як числа, так
і символи (літери, цифри тощо). Для кодування символів здебільшого
достатньо одного байта. Для кодування цілого числа, як правило,
використовуються два або чотири байти, а для дійсного — чотири або
вісім, інколи шість байтів, залежно від конкретної задачі та можливостей
комп’ютера.

Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання
програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається
при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона
значно поступається ВП за швидкістю записування і считування
інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді
накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них
використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два
вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках (
дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )

Вінчестери, у переважній своїй більшості, не знімаються. Фізичного
доступу до них немає. Єдина їх перевага перед ФЛОППІ-ДИСКАМИ (дискетами)
полягає у тому, що вони можуть зберігати великі об’єми інформації. Нині,
використовують переважно магнитні диски (дискети) з високою “густиною
запису” – HD. Об’єм інформації, яку вони можуть зберігти в собі
приблизно 1.44 МБ. Щож до жорстких накопичувачів, то об’єм їх пам’яті
досягає де-кількох десятків ГБ. Оптичні (лазерні) диски називають
компакт-дисками чи дисками типа CD. У переважній більшості своїй вони
використовуються лише для читання з них певної інформації CD-ROM (read
only memory). Первинна інформація на них записується за допомогою
спеціальної цифрової апаратури. Ємкість пам’яті оптичних дисків в сотні
раз більше ніж ємкість дискет. Єдина проблема оптичних дисків полягає у
їх швидкості при якій считується з них інформація.

3. Апаратна складова інформаційної системи.

Структура пам’яті ПК.

Персональні комп’ютери, праця яких грунтується на принципі програмного
забезпечення вміщують в себе наступні структурні елементи: Центральний
мікропроцесор, Внутрішню і зовнішню пам’ять, Системну шину, Засоби
ввода-вивода інформації (клавіатура, дісплей, обладнання для друку,
мишка та ін)

Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять, системна шина (виконує
функцію зв’зку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними й
переферийними пристроями ввода-виводу) конструктивно розташовані в
окремому блоці, який називається системним. Обладнання зовнішньої
пам’яті також розміщуються в системному блоці, хоча інколи розміщують і
в окремих блоках. Всі засоби ввода-вивода, а також обладнання
внутрішньої пам’яті підключають до системної шини через відповідні
спеціальні плати, які називаються адапторами чи контролерами.
Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та
контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.

Цетральний мікропроцесор – це основний засіб Пк. Він виконує програму,
яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує роботою всіх інших засобів
і виконує різноманітні операції над даними. Важливою його
характеристикою є продуктивність ( здатність щвидко працювати).
Продуктивність визначається його тактовою частотою, яку вимірюють в
мегагерцах.

Внутрішня пам’ять Пк складається з оперативно запам’ятовуючого пристрою
(ОЗП чи RAM ) і постійного запам’ятовуючого пристрою ( ПЗП чи ROM ). В
ОЗП різноманітна інформація може неодноразово записуватися і
считуватися. В ПЗП інформація може неодноразово считуватися але
записується, зазвичай, при його виробництві. Основною характеристикою
пам’яті є її ємкість, яку вимірюють в одиницях вимірної пам’яті,
найменьшою з яких є БІТ. Біт – це один двоїчний розряд, який містить два
символа: 0 і 1. Вісім біт отримали назву БАЙТ. Отже 1КБ – 1024 байт,
1МБ – 1024 КБ, 1ГБ – 1024 МБ. Конструктивно, внутрішня пам’ять
оформлюється у вигляді комірок пам’яті. Мінімальний розмір однієї
комірки дорівнює 1 байтую. Ємкість внутрішньої пам’яті набагато меньше
ніж ємкість зовнішньої, але вона перевищує зовнішню за швидкістю запису
і считування.

Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання
програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається
при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона
значно поступається ВП за швидкістю записування і считування
інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді
накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них
використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два
вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках (
дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )

Всі прилади ввода-вивода можна згрупувати в такі дві групи:
Стандартні,Нестандартні

До стандартних відносимо Дісплей і Клавіатура. До нестандартних Магнитні
і Оптичні накопичувачі, Прінтер, Сканер, Модем.

Дісплей необхідний для відображення інформації на екрані
електронно-проміневої трубки. В графічном режимі на екран виводяться
будь-які зображення, елементи зображення яких є точки ( піксели ).
Основні характеристики дісплея: дозволяюча можливість (розрешающая
способность), кількість кольорів і розмір екрана. Дозволяюча можливість
визначається кількістю точок по вертикалі і горизонталі екрана. Чим
більше кількість точок, тим більше можливість. В сучасних дісплеях ДМ
може досягати 1280Х1024 точок і більше. Сучасні монітори мають кількість
кольорів кратне 256.

Клавіатура призначена для ввода в ПК різноманітних символів (літер,
цифр), а також для керування роботою ПК. Нині використовується
клавіатура, яка має 101 клавішу, і де-кількох індикаторів, які
характеризують поточний стан роботи системи. За своїм призначенням всю
клавіатуру поділяють на чотири групи ( поля). Цетральне містить
клавіши з літерами, цифрами, синтаксичними знаками, а також ряд клавіш
керування. Друге поле містить 12 функціональних клавіш (F1-F12) і
де-які клавіші керування. Третє поле містить клавіші керування курсором.
Четверте поле містить додаткову клавіатуру. Воно містить клавіші, які
при включені “NUM LOCK” діють як цифри і знаки, а при виключені, як
елементи переміщення курсора.

Прилади друку можна поділити на дві групи: прінтери (матричні, струйні,
лазерні) і плотери. Характеристикою принтерів є їх дозволяюча
можливість, яка аналогічно дісплею вимірюється кількістю друкованих
крапок в дюймі (1 дюйм – 2.54 см). Нині популярні принтери з дозволяючою
можливістю 300, 600, 1200 DPI.

Призначення сканеру полягає у роботі із готовим зображенням ( зміна,
додавання, виправлення, збільшення та ін ). Модем – пристрій, що
забезпечує зв’язок між Пк і Серверами, мережою Internet та ін.
Характеристикою модему є його швидкість передачі інформації за 1
секунду. Зараз дуже великою популярністю користуються модеми зі
швидкістю передачі інформації за 1 секунду 56 Кб.

5. Структура програмного забезпечення ПК: системне та прикладне
програмне забезпечення. Поняття операційної системи (ОС). Складові ОС.

Програми, які використовуються для роботи з комп ютером, можна поділити
на три категорії:

v системні програми, які виконують різноманітні допоміжні функції,
наприклад, використовуються для створення копій наявної інформації, для
перевірки роботоздатності пристроїв комп’ютера і т. ін.;

» прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних
користувачу робіт: редагування текстів, створення малюнків, обробка
інформаційних масивів тощо;

• інструментальні системи (системи програмування), які забезпечують
створення нових програм для комп’ютера.

Програмне забезпечення можнаподілити на декілька підрозділів насамперед
за функціональною ознакою:

1. Системне – а) операційні системи – керують ресурсами (фізичними та
логічними) і процесами обчислювальної системи. MS – DOS; Windows 95,
98, 2000; OS/2; UNIX; Oracle. б) мереживне ПЗ: для керування спільними
ресурсами в розподілених обчислювальних системах.в) сервісні програми –
оболонки (DN, NC), утіліти- програми обслуговування дисків, антівіруси,
архіватори. г) засоби розробки пограм: C++, TP, Visual Basic, Delphi.

2. Прикладне програмне забезпечення – для рішення певної задачі
проблемної області: текстові процесори: блокнот (редактори),табличні
процесори: Excel, Lotus,системи ілюстративної та ділової графіки,
графічні процесори: Corel Draw; Page Maker, СКБД: Access; Visual Fox
Pro,експертні системи,програми математичних підрахунків.

Призначення і типи операційних систем.

Операційна система – це набір команд, що автоматично завантажуються при
включенні комп»ютера і використовуються для керування обчислювальними
процесами, керування програмними і апаратними ресурсами ЕОМ.
Призначення операційних систем полягає в наступному: розподіл ресурсів
між працюючими програмами, відновлення їх в разі аврійної ситуації,
управління завданнями користувачів, виділення пріоритетних задач тощо.
Для роботи на ПК використовуються наступні типи операційних систем: MS
DOS, Windows NT,Win “95,98,2000,Millenium,OS/2,Unix.

Як було сказано вище, операційною системою називають спеціалізований
комплекс програм, які управляють роботою апаратних та прикладних
програмних ресурсів комп’ютера самостійно або за вимогами користувача.

Залежно від способу виконання завдань операційні системи поділяють на
три категорії:

1. Системи з однозадачним режимом роботи.

2. Системи з пакетною обробкою завдань.

3. Системи з розподілом часу між завданнями.

7. Робота з файловою системою: створення каталогів; перегляд,
копіювання, вилучення файлів у MS Windows.

Ієрархія розташування інформації така: файл-папка-каталог. Отже, файл –
це програма чи організована сукупність цифрових, алфавітно – цифрових та
інших даних. У зв’язку з цим розрізняють програмні файли і файли даних.
Для зберігання програмних файлів і файлів даних на диску виділяють
відповідні області даних. При звертанні до файлу його розглядають, як
структурно-неподільну одиницю. Сукупність файлів складають файлову
систему. ФС – це сукупність програм, яка забезпечує роботу з їх
каталогами й файлами, а також сама сукупність файлів і каталогів, які
зберігаються на зовнішніх пристроях Пк. Слід зауважити, що структура
файлової системи Пк в де-якій мірі визначає сруктуру ОС і можливості
користувача. Кожен файл має свій індифікатор, що складається з двох
частин – ІМЕНІ і ТИПА файла. Кожен регіструїться у складі файлів,
точніше каталозі, який іще називають дерикторієм. Але до того щоб увійти
у каталог вони можуть бути поміщенні у “так звану” Папку. Папка – це
сукупність однотипних файлів, які розміщені в ній за власним бажанням
користувача. Папка має своє ім’я, дату створення. В папці також
відображається об’єм інформації, що містять файли. Папку можна в
будь-який момент перенести в іншу папку або ж до існуючого вже каталогу
файлів. Каталог файлів – це сукупність як однотипних так і неоднотипних
файлів. В каталозі для кожного файла регіструються: ім’я файла, його
тип, розмір пам’яті яку займає, дата і час його створення. Але слід
зауважити, що в де-яких ОС, наприклад MS-DOS, сам каталог також може
мати ім’я і зберігатися в іншому каталозі з іменами звичайних файлів. В
цьому випадку слкадається ієрархічна система. В Пк з жорстким диском
практично завжди організовується ієрархічна структура файлів. При цьому,
на кожному диску є ” корневой ” каталог, в якому регіструються
підкаталоги 1-го рівня і файли. В підкаталогах 1-го рівня регіструються,
в свою чергу, звичайні файли і підкаталоги 2-го рівня і.т. д. Список
вміщенних один в одного каталогів позначається їх іменами, які
відокремлені знаком похилої лінії ” \ “.

Створення папок:

Викликається диск і, якщо потрібно, папка, де треба створити нову папку:

1 спосіб: Пункт меню Файл/Создать/Папка, заноситься ім’я нової папки і
натискається клавіша Enter.

2 спосіб: Права кнопка мишки на порожньому місці, пункт Создать/Папка і
далі, як показано вище.

Створення папки на Робочому столі:

Нова папка створюється на вільному місці Робочого столу 2-им способом.

Копіювання папок:

Позначається потрібна папка:

1 спосіб: Пункт меню Правка/Копировать,

2 спосіб: Права кнопка мишки, пункт Копировать,

3 спосіб: Натискається сукупність клавішів CTRL+C,

Потім викликається диск і, якщо потрібно, папка, куди треба скопіювати
позначену папку:

1 спосіб: Пункт меню Правка/Вставить,

2 спосіб: Права кнопка мишки, пункт Вставить.

3 спосіб: Натискається сукупність клавішів CTRL+V.

Видалення папок

Із використанням корзини: Позначається папка: / спосіб: Пункт меню
Файл/Удалить.

2 спосіб: Права кнопка мишки на позначеній папці, пункт Удалить.

3 спосіб: Натиснути клавішу DELETE.

4 спосіб: Перетягти мишкою папку на значок Корзини.

У будь-якому випадку зміст папки розташується в Корзині, і папку за
бажанням можна буде відновити.

Без використання Корзини: Позначається папка: Натискаються клавіші
SHIFT+DELETE. Потім треба підтвердити остаточне видалення папки:
натиснути кнопку Да.

Відновлення папок

Папка при видаленні сама не розміщується в Корзині, туди потрапляють
тільки файли, що містилися у видаленій папці. Для відновлення папки
треба викликати пункт Правка/Выделить все (для позначення файлів зі
змісту виділеної папки), натиснути пункт меню Файл/Восстановить. Папка
відновиться і розташується на місці, яке вона займала перед видаленням.

Розкриття папки:

1 спосіб: Двічі клацнути мишкою на потрібній папці.

2 спосіб: Права кнопка мишки на папці, пункт Открыть.

Закриття папки:

1 спосіб: Пункт меню Файл/Закрыть.

2 спосіб: Натискається кнопка закриття вікна.

3 спосіб: Двічі клацнути мишкою на кнопці системного меню папки.

8. Архівування даних. Функції архіваторів.

Архівація файлів застосовується для створення копій з одночасним
ущільненням файлів. Ступінь ущільнення файла залежить від його типу.

Програми для архівації файлів дозволяють розміщувати копії файлів на
диску в ущільненому вигляді в архівний файл, виймати файли з архіву,
переглядати зміст архіву тощо. Різні програми відрізняються форматом
архівних файлів, швидкістю роботи, ступенем ущільнення файлів під час
розміщення в архіві, зручністю використання. Найбільш поширені
програми-архіватори, які працюють у середовищі Windows: WinZp, WinRar,
WinArj, NetZip, мають приблизно однакові можливості.

9. Проблема надійного захисту інформації від несанкціонованого доступа є
однією з найважливіших і невирішених проблем сьогодення. Особливо в наш
час. Час науки і прогресу. Комп’ютерні технології дали імпульс розвитку
всесвітнєвідомої мережі INTERNET, що для одних стала сферою спілкування,
праці, розваг, а для інших спосіб “підслухати”, зробити якусь гадість.
Людина в цьому електроному світі стає власником інформації – яка є
об’єктом нинішніх відносин, як ринкових так і неринкових. Internet – це
майбутній електроний ринок людського суспільства, на якому можна
придбати всеі в тій кількості, в якій забажаєш. І всеж таки неслід
забувати, що всі ми різні. Неслід забувати, що серед нас є комп’ютерні
генії, які об’єднані єдиною назвою – хакери. Вони – професіонали з
комп’єютерних технологій та систем і звичайно ж знають, що через
всесвітню мережу пересилається багато корисної, приватної, секретної та
інформації. Тому для людей, які все ж таки наважуються пересилати
інформацію по Internet, слід забезпечитися міцною підтримкою захисту і
маскування інформації. Взагалі, пересилаючи інформацію, особа ризикує
втратити цінність інформації, ризикує своєю репутацією, своїми грішми,
ризикує тим, що може підхопити вірус на свій Пк, таку тактику полюбляють
використовувати, ризикує тим, що його інформація може стати відомою
півсвіту, а може й всьому. Це ще не повний перелік ризиків.

Їх багато і для кожного користувача (банк, Держава, підприємець,
Міноборони та ін) вони специфічні і особливі, але методи
боротьби з цими ризиками майже для всіх однакові. Шляхи і методи
приховування таємних повідомлень відомі вже давно і до того ж давня
сфера людської діяльності стінографія відродилася саме для вирішення
проблем захисту інформації.

Поряд з нею використовуються й інші методи захисту: кодування і
криптографії. Мета криптографії полягає у тому щоб заблокувати доступ
до таємної інформації шляхом шифрування змісту таємних повідомлень. Мета
ж стінографії – приховати сам факт існування таємного повідомлення. При
об’єднані цих двох методів, ймовірність захисту інформації була б
набагато збільшена. Але це покищо у переспективі. Існують такі методи
захисту інформації:

Метод спеціального форматування текстових данних

Метод використання відомого переміщення слів, абзаців(основан на зміні
положення строк і розташування слів)

Метод вибору певних позиційних літер (початкові літери кожної строки
утворюють повідомлення)

Метод приховування в невикористаних місцях жорстких дисків (записування
інф. В нульовій дорожці)

Метод використування імітуючих функцій (необхідно переосмислити текст, в
якому генерується повідомлення)

Метод знищення заголовка, який індифікує файл(метод кодування текста із
знищеним заголовком, який відомий опоненту)

Метод використання надлишку цифрових фото, звуку, відео. (заповнення
додатковою інф. молодші ряди цифрових відліків, що мають мало корисної
інф).

10. Комп’ютерні віруси. Захист комп’ютера від зараження вірусами.
Антивірусні програми.

Формально комп’ютерним вірусом називається програма, яка може заражати
інші програми шляхом включення у них своєї, можливо модифікованої,
копії, при цьому остання зберігає здатність до подальшого розмноження.
Крім зараження, комп’ютерний вірус може виконувати інші несанкціоновані
дії: розмноження; вилучення даних на диску; внесення помилок у дані
тощо. Несанкціоновані дії, що виконуються вірусом, можуть бути
обумовлені настанням певної дати або поєднанням деяких умов.

Виділяють такі основні типи вірусів: файлові, завантажувальні, мережні
та макровіруси.

Файлові віруси приєднуються до програмних файлів, як правило, вбудовуючи
до них свій код. Якщо запустити заражений файл на виконання, вірус
потрапляє до оперативної пам’яті і починає заражати інші файли, псувати
програми та дані, заважати роботі комп’ютера тощо.

Завантажувальні віруси розміщують інформацію для свого запуску в
завантажувальних секторах дисків. Вони потрапляють до комп’ютера при
завантаженні з зараженого диска чи дискети.

Макровіруси вражають документи, створені текстовими та табличними
процесорами, такими як М5 \Уогсі та Ехсеї. Коли заражений документ
відкривається для перегляду чи редагування, макровіруси вбудовуються до
системних файлів цих програм і починають заражати інші документи та
псувати файли.

Мережеві віруси використовують для свого поширення засоби комп’ютерних
мереж і електронної пошти.

Існують віруси, які належать одночасно до кількох груп. Так, наприклад,
більшість завантажувальних вірусів можуть поширюватись як звичайні
файлові віруси.

Для боротьби з комп’ютерними вірусами розроблено досить велику кількість
спеціальних антивірусних програм, або антивірусів. Найбільш популярними
є так звані програми-скане-ри (інша назва — вірусні детектори).

Попередній аналіз відомих вірусів дозволяє виділити послідовності кодів,
характерних для кожного з них. Принцип роботи антивірусних сканерів
полягає в пошуку цих кодових послідовностей у файлах, завантажувальних
секторах і оперативній пам’яті. Якщо сканер знаходить таку
послідовність, він повідомляє про зараження.

Така перевірка дозволяє виявляти лише відомі віруси і не допомагає проти
невідомих.

У багатьох випадках антивірусні програми здатні «лікувати» заражені
файли, вилучаючи з них вірусний код.

Серед найбільш відомих антивірусних сканерів можна назвати DrWeb, AVP,
Aidstest, McAfee Virus Scan, Norton Antivirus, IBM Anti-Virus та ін.

11. Локальні мережі. Локальна мережа комп’ютерного класу. Спільне
використання ресурсів: каталогів (папок), файлів, принтерів.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами
передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ
до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер.

ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від
розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні.
Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и.
Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні.
Локальні мережі об’єднують ком-пи ,що розташовані на відстані не більше
декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою
швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні
ресурси.

У локальних мережах інформація передається на невелику відстань.
Локальні мережі поєднують комп’ютери, що розташовані недалеко один від
одного (у межах декількох міль). Для передачі інформації
використовується високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у
якому приблизно така сама, як швидкість внутрішньої шини комп’ютера.

Топології мережі-тип з’єднання комп-ів у мережу. Фізична топологія
описує фізичну структуру складових частин мережі. Логічна топологія
описує способи передачі пакетів даних в мережі, принципи контролю, тощо.
Фізичному типові належить такі топології : 1–Загальні шини—при такому
положенні всі комп-и з’єднуються послідовно. Такі мережі мають високу
ефективність..2– Зірка включає центральний вузол(hub) або
концентратор, до якого включають всі комп-и. Ці мережі мають велику
надійність , але такий тип мережі має велику вартість.3– Кільце –
мережа, що складається із замкнутих в кільце комп-ів ,але всі комп-и
з’єднані парою, а це—велика вартість. Як правило всі локальні мережі
створюються шляхом комбінації всіх топологій.

Якщо потрібно зробити папку, диск або принтер локального комп’ютера
доступним для роботи інших користувачів мережі, треба вибрати
відповідний об’єкт, викликати вікно властивостей об’єкта (права кнопка
мишки на лб’єкті, пункт Доступ) або пункт Файл/Доступ.

На вкладинці Доступ треба:

– позначити тип доступу (Только чтение, Полний, або Определяется
паролем),

– вказати мережеве ім’я ресурсу та,

– якщо потрібно, увести паролі для призначення прав доступу для
ресурсу. Пропонується: Для чтения та Для полного доступа.

По закінченні введення інформації натискається ОК і ресурс готовий для
спільного використання.

12. Комп’ютерна мережа. Комунікаційне обладнання та мережеве програмне
забезпечення.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами
передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ
до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер.

Під час передачі даних телефонними каналами зв’язку використовуються
модеми. Модем — це пристрій, який перетворює цифрові сигнали на
аналогові і навпаки. Модеми бувають з амплітудною, частотною та фазовою
модуляціями. Методи передачі — асинхронний, синхронний. Апаратна
реалізація модемів можливі внутрішня та зовнішня. Внутрішні модеми
являють собою плату, яка вставляється у системний блок комп’ютера.
Зовнішні модеми підключаються через СОМ-порти.

Управління функціонуванням модемів відбувається за допомогою
спеціального програмного забезпечення. Такі системи як Microsoft Office
у своєму складі містять відповідні програми.

Вузли комутації — це процесори, що виконують проміжну обробку пакетів та
їх подальшу маршрутизацію.

З’єднання різних мереж між собою відбувається за допомогою мостів,
шлюзів та маршрутизаторів.

Міст — це пристрій, що з’єднує дві мережі, які побудовані за різними
технологіями. Міст виконує перерозподіл інформаційних потоків між
мережами.

Маршрутизатор — це пристрій, що маршрутизує дані між мережами як з
однаковою технологією, так і з різною. Він визначає оптимальний маршрут
передачі даних.

Шлюз — пристрій для з’єднання локальних та глобальних мереж. Вважаючи,
що глобальні та локальні мережі мають різні протоколи передачі даних,
шлюзи застосовуються для перетворення даних з одного формату на інший.
Шлюзи також можуть використовуватись для підключення робочих станцій до
глобальних мереж.

В адаптерах мережі апаратно реалізовані протоколи фізичного та
канального рівнів. Функції протоколів верхніх рівнів виконує операційна
система (ОС). Мережева операційна система забезпечує доступ користувачів
до ресурсів комп’ютерної мережі. Існують такі мережеві ОС: Microsoft
Windows, Microsoft Windows NT, Unix та Novel Netware. ОС та побудовані
на їх основі комп’ютерні мережі поділяються:

1. За наявністю призначених серверів:

• однорангові. Кожна робоча станція може бути одночасно сервером та
робочою станцією. Недоліки: складність адміністрування у великих
мережах, менша надійність;

* з окремим серверами. Для виконання серверних функцій виділяють окремі
комп’ютери. На них встановлюють спеціальне системне програмне
забезпечення. Сервери можуть бути призначеними (Netware) та
непризначеними (Windows NT).

2. За характером роботи:

* ті, що працюють у режимі витіснення, — спеціальний дис петчер виділяє
процесам квант часу центрального процесора (Windows 98-2000, Windows
NT, Unix);

• ті, що не працюють у режимі витіснення, — процеси самі віддають
управління іншим процесам (Netware).

13. Класифікація комп’ютерних мереж. Технічні засоби комп’ютерних
мереж.

Комп’юторна мережа—це сукупність комп’юторів, що зв’язані засобами
передачі даних, використовуючи зв’язок, один комп’ютор отримує доступ
до таких ресурсів як пам’ять, модем, факс, принтер. В залежності від
розташування комп-ів в мережі, мережі поділ. на глобальні та локальні.
Глобальна М. може включ. інші мережі (локальні) або окремі комп-и.
Глобальні поділ. на міські, регіональні, транснаціональні, національні.
Локальні мережі об’єднують ком-пи ,що розташовані на відстані не більше
декількох кілометрів. Локальна мережа з’єднується за допомогою
швидкісних ліній зв’язку і спільно використовує програмні та апаратні
ресурси. Мережі ,що створюються в мережі однієї організації наз.
корпоративними або мережами. Фізична одиниця мереж –це вузол. Вузлом
може бути комп’ютер, принтер. Комп’ютерні мережі діляться на 2 категорії
: 1) на робочі станції, де працюють користувачі; 2)сервери, які
обслуговують, і використовуються для об’єднання і розподілу ресурсів у
мережі. Сервером може бути або достатньо потужний комп-р , або декілька
, один з яких є головний. Сукупність сервера і підключених до нього
комп-ів наз доменом. Існують файлові сервери , принтерні сервери,
сервери зв’язку. Комп-и, які одночасно виконують функції файлового
сервера і робочої станції в мережі утворюють однорангову мережу.
Однорангова мережа—це така, де всім комп-м наданий однаковий пріоритет,
а ресурси кожного вузла доступні всім іншим вузлам . Мережа типу
клієнт-сервер, в якій одні комп-ри викон. роль серверів , а інші
клієнтів. Суперсервер—це система взаємодублюючих дискових накопичувачів
, в яких файли , що записані на одному диску, автоматично дзеркально
відображуються на резервному. Послуги комп-а з великими обсягами
оперативної і дискової пам’яті виділяють у проксі—сервер, що виконують
декілька функцій:1) функція кешування—ця функція полягає в тому, що
сервер зберігає веб-сторінку, до якої часто звертаються, на своєму
диску, при запуску – інформація читається з диску;2) функція обмеження
доступу користувачів до визначеної сторінки—фільтрація;3) функція
ведення журналу реєстрації, де зберігається дата, ім’я користувача,
сайта. Для об’єднання двох окремих однотипних мереж використовуються
мости, які складаються з апаратних та програмних засобів і є необхідним
елементом для підвищення ефективності безпеки та дальності мереж.
Мости можуть з’єднати дві аналогічні мережі, але з різними швидкостями
передач, використовуються в роботі мереж з різними топологіями і
середовищами передач. Для великих мереж з метою вибору найбільш
оптимального шляху для передачі інформації використовуються
маршрутизатори, в яких маршрут вибирається із попередньо створеного
адміністратором мереж маршрутних таблиць . Динамічні маршрутизатори
працюють за допомогою спеціальних алгоритмів( вибирають найбільш
оптимальний шлях, аналізують стан каналу зв’язку, самі коректують
маршрутні таблиці.

14. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Способи під’єднання до
Internet. Ресурси Internet.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою
забезпечення спільного використання інформації та економії комп’ютерного
часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч
комп’ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким
комп’ютером цієї мережі.

Підключення може відбуватися різними способами: безпосередньо або через
Internet-провайдерів, з використанням телефонних ліній зв’язку, кабелів
комп’ютерної мережі, супутників або мережі кабельного телебачення.

Для підключення локального комп’ютера до сервера провайдера Internet
можна користуватися телефонною мережею зв’язку, встановивши модем.
Сервер діалогової служби, у свою чергу, підключається до телефонної
лінії з високою пропускною здатністю, яка з’єднана з іншими такими
самими лініями та іншими серверами, з’єднаними з іншими комп’ютерами.

Інформаційні ресурси Інтернет – це вся сукупність інформаційних
технологій і баз даних, які доступні за допомогою цих технологій. До них
відносяться, наприклад, електронна пошта, система конференцій (Usenet),
система файлових ресурсів FTP, бази даних WWW та ін.

15. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Послуги Internet.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою
забезпечення спільного використання інформації та економії комп’ютерного
часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч
комп’ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Услуги Internet. Это – комплекс услуг на базе IP: доступ (транспорт) в
Internet, электронная почта, создание и размещение собственной
Web-страницы на сервере провайдера, доступ к открытым (публичным)
телеконференциям, передача файлов (FTP), доступ к местным (региональным)
и международным информационным источникам (Internet-версиям газет,
журналов и иных средств массовой информации), к поисковым системам и
базам данных, подключение коммуникационных узлов и серверов пользователя
к сети провайдера для организации доступа и использования сервисов
Internet.

FTP – протокол передачі файлів, який дозволяє отримувати та передавати
текстові та двійкові файли. ФТП-сервери містять останні версії
програмного забезпечення, драйвери підтримки апаратних засобів, тощо.

Електронна пошта — це система, що дозволяє пересилати повідомлення з
одного комп’ютера на інший через модем або мережеве з’єднання. Адреса
електронної пошти має такий вигляд: ім’я_користувача@хост.домен. Для
роботи з електронною поштою використовуються спеціальні програми. Так, у
складі Windows 98 існує програма Microsoft Exchange, в пакеті Microsoft
Office 2000 — програма Outlook Express. Засоби роботи з електронною
поштою мають також Web-броузери Internet Explorer та Netscape
Communicator.

USENET — загальнодоступна мережа користувачів, у межах якої люди зі
спільними інтересами можуть поєднуватися в дискусійні групи та
обмінюватися знаннями, проблемами тощо. Такий спосіб обміну інформацією
називається телеконференцією, в кожної з них є своя тематика, т.з. група
новин.

TELNET — протокол, який дозволяє перетворити комп’ютер У віддалений
термінал іншого комп’ютера. Всі команди та дані, які вводяться з
клавіатури, передаються для використання та обробки віддаленому
комп’ютеру, а отримані результати виводяться на екран свого компа.

16. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Адресація в Internet. Цифрова
ІР-адреса комп’ютера. Доменна ІР-адреса комп’ютера.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою
забезпечення спільного використання інформації та економії комп’ютерного
часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч
комп’ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким
комп’ютером цієї мережі.

Кожний комп’ютер, що підключений до Internet, має унікальну адресу (IP).
Адреса — це число, яке поділене на 4 групи цифр до трьох цифр у кожній.
Адреси Internet поставлені відповідно до назви. За правильним перекладом
чисел у назви та навпаки, стежать спеціальні комп’ютери — сервери
доменних назв (наприклад, ім’я WEB-сервера Internet — HYPERLINK
“http://WWW.MCP.COM” WWW.MCP.COM ). Адреса IP має таку структуру:

<Назва комп’ютера (конкретний хост)>. <назва локальної мережі>. <назва мережі>.<назва домену верхнього рівня>

17. Глобальна комп’ютерна мережа Internet. Використання протоколу
TCP/IP.

Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою
забезпечення спільного використання інформації та економії комп’ютерного
часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч
комп’ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Після підключення до Internet можна обмінюватися даними з будь-яким
комп’ютером цієї мережі.

Усі комп’ютери у мережі користуються мережевими протоколами (протоколами
управління передаванням) з назвою TCP/IP, який підтримується такими
операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо.
Протокол TCP відповідає за організацію зв’язку між двома комп’ютерами, а
протокол IP — за маршрутизацію.

18. World Wide Web. Web-браузер. Структура системи уніфікованих адрес
URL.

WWW — це служба для пошуку документів у різних базах даних, яка
заснована на гіпертекстовій логіці перегляду документів. Гіпертекст — це
багатовимірний текст, що може містити посилання різного напрямку або
покажчики (адреси) на інші документи та посилання.

Для створення гіпертекстових або гіпермедіа-документів існує спеціальна
мова гіпертекстової розмітки HTML.

Гіпермедіа-посилання, що присутні на сторінці WWW, описують
місцезнаходження документа (URL), який програма-броузер повинна
відобразити на екрані. URL (UNIFORM RESOURS LOCATOR) — уніфіковний
покажчик ресурсів, який дозволяє броузеру перейти безпосередньо до
файла, що знаходиться на будь-якому сервері мережі. Фактично, URL — це
адреса сторінки WWW. Усі URL мають однаковий формат:

<схема доступу>://<комп»ютер>.<адреса файла у файловій системі комп’ютера>

Для роботи з WWW використовуються спеціальні програми — WEB-броузери,
які створюють команду, пересилають її на сервер та отримують відповідь.
Обробка даних в http складається з чотирьох етапів: відкриття зв’язку,
пересилання повідомлень запиту, пересилання даних відповіді та закриття
зв’язку. Найбільш поширені Web-броузери: Microsoft Internet Explorer та
Netscape Navigator.

Для завантаження потрібної Web-сторінки необхідно ввести її адресу. За
допомогою меню Файл цю сторінку можна зберегти на своєму диску або
вивести на принтер.

19. Організація ефективного пошуку даних за допомогою пошукових систем в
Інтернет. Типи пошукових систем.

Пошукові системи поділяються на тематичні (класифікатори) та індексні
системи пошуку.

Тематичні системи пропонують користувачам список категорій, в якому
Web-сторінки впорядковуються за ієрархічною схемою. Переміщуючись по
дереву каталогів, можна послідовно обмежити область пошуку й у
результаті отримати список посилань на WEB-вузли, що пов’язані з
потрібною темою. Для використання класифікаторів щодо пошуку інформації
необхідно точно знати, до якої категорії належить ця інформація. Крім
того, необхідно мати на увазі, що класифікація ресурсів виконується
людиною і тому може бути суб’єктивною. До тематичних пошукових систем
належать: HYPERLINK “http://www.mckinley.com” www.mckinley.com ,
HYPERLINK “http://www.yahoo.com” www.yahoo.com , HYPERLINK
“http://www.list.ru” www.list.ru та інші.

Індексні системи виконують пошук сторінок, що містять задані ключові
слова. По закінченні пошуку система виводить список сайтів, які
задовольняють заданим критеріям. Критерієм може бути слово, набір слів
або логічний вираз.

Методи індексування поділяють на статистичні, теоретико-інформаційні та
ймовірні.

До індексних пошукових систем відносяться: HYPERLINK
“http://www.excite.com” www.excite.com , HYPERLINK
“http://www.altavista.com” www.altavista.com , HYPERLINK
“http://www.infoseek.com” www.infoseek.com , HYPERLINK
“http://www.lycos.com” www.lycos.com , HYPERLINK
“http://www.rambler.ru” www.rambler.ru , HYPERLINK
“http://www.yandex.ru” www.yandex.ru , HYPERLINK
“http://www.search.avanport.com” www.search.avanport.com .

Останнім часом більшість пошукових систем поєднують в собі можливості як
класифікаторів, так і індексів.

20. Електронна пошта.

Електронна пошта — це система, що дозволяє пересилати повідомлення з
одного комп’ютера на інший через модем або мережеве з’єднання. Адреса
електронної пошти має такий вигляд: ім’я_користувача@хост.домен. Для
роботи з електронною поштою використовуються спеціальні програми. Так, у
складі Windows 98 існує програма Microsoft Exchange, в пакеті Microsoft
Office 2000 — програма Outlook Express. Засоби роботи з електронною
поштою мають також Web-броузери Internet Explorer та Netscape
Communicator.

Для створ. елект. повідомлення NETSCAPE MESSENGER неохідно активізувати
команду Сообщеніє- Создать сообщеніє, у вікні “Составленія” в поле
“Кому” заносять електронну адресу отримувача, в полі “Тема” визначають
тему повідомлення(необов”язково), в цьому ж вікні створюємо сам текст
повідомлення. Для нескладного форматування тексту(вирівнювання, зміна
шрифту) вікно має відповідну панель. Після цього в меню файл активізуємо
команду “Отпривити сообщеніє”, для отриманняповідомлень після
завантаження NETSCAPE MESSENGER необхідно активізувати команди
Файл-Отримати нову пошту, або кнопка “Отримати”. У вікні, що з”являється
у лівій частині перелік кнопок, які містять невідправлені повідомлення.
У правій верхній частині перелік отриманих повідомлень, якщо вони є.
Кожний пункт цього переліку вміщує тему листа, дату, час. Для того щоб
переглянути необхідно два рази клацнути мишею. Для зручності E-MAIL-
програму підтримують функція введення книги адреси, в якій зберігаються
адреси, що використовуються найчастіше. Для збереження адреси
відкриваємо книгу адреси. Відкриваємо вікно: у вікні адресна книга у
лівій частині з переліку існуючих вибирають потрібну адресну книгу або
створюємо нову(команда Файл- Создать адресну книгу). Для внесення нової
адреси(карточка активізуємо команду файл-Створити карточку або кнопка
Карточка). Після цього вносять всі необхідні атрибути(прізвище,ім”я
тощо), кнопка ОК, ENTER. І для використання адреси, що існують
активізуємо команди Сообщеніє- Вибрати Получателей.

21. Поняття Web-сторінки та Web-сайту. Структура НТМL-документу.
Середовище(а) створення HTML-документа

WEB-сторінка – це тестовий файл, але написаний мовою HTML. Для перегляду
таких файлів існують спеціальні браузери INTERNET EXPLORER, NETSCAPE
COMMUNICATOR. Сама WEB-сторінка створюється у ВОРД чи БЛОКНОТІ. Після
створення при зберіганні в імені такого файлу обов”язково розширення
HTML. Файли HTML склад.з тегів – це вказівки браузера для визначення
тієї чи іншої частини файлу. Теги бувають парні – для зазначення початку
і кінця, одноелементні – для визначення дії. Основні команди: …команда- парний тег…- область заголовку
документа. Якщо тег парний,то він має бути закритим.….
– заголовок вікна браузера <і> коментар для команд

– початок і
кінець абзацу. – форматуваня тексту у напівжирний шрифт, …
– курсив, – підкреслений шрифт,

    ….

– початок і
кінець маркированого тексту,

-нумерований список,

  • ….

  • елемент тексту,…-початок і кінець таблиці,

    …- рамки таблиці,…-початок таблиці,…- початок\кінець рядка таблиці,

    – заголовок стовця таблиці.22. Редагування тексту в MS Word. Копіювання, перенесення та вилучення
    фрагментів тексту.

    Виділення: одне слово- двічі клацнути лівою кн. миша; 1 рядок – клацнути
    зліва від рядка; абзац – клацнути двічі зліва від абзацу; весь текст –
    клацнути тричі зліва від тексту (або Правка? Выделить все): блок тексту
    – встановити курсор на початок блоку, підвести вказівник мишки до кінця
    блоку і утримуючи клавішу Shift клацнути мишкою. Копіювання: виділити
    блок тексту ? Правка ? Копировать (або кн. ”Копировать”). Щоб виконати
    операцію вставки ? ставимо курсор у потрібне місце? Правка? Вставить,
    або вик. Комбінацію клавіш Ctrl + V, або кн. на панелі інструментів.
    Вилучити фрагмент тексту можна , попередньо виділивши його, натиснути
    кн. Delete, або вик. Команду Правка?Вырезать (або Ctrl +Х, або
    відповідну кн. на панелі інструментів). За доп. цієї ком. текст
    копіюється в буфер обміну, а потім вилучається.

    23. Пошук даних в документі MS Word. Перевірка орфографії.

    Правка->Найти

    Вкладки – Найти, Заменить.

    Найти – Больше (Учитывать регістр, только слово целиком).

    Для перевірки правопису спочатку потрібно вибрати мову перевірки:
    виділяється весь документ або фрагмент документа, викликається пункт
    меню Сервис/Язык/Выбрать язик.

    Потім бажано перейти на початок документа і викликати перевірку
    правопису:

    • просто натиснути клавішу F7, або

    • натиснути на кнопку V (Правописание) на панелі інструментів, або

    • викликати пункт меню Сервис/Правописание…

    У будь-якому випадку з’явиться вікно перевірки правопису (якщо програма
    перевірки знайшла помилку), в якому буде показаний помилковий фрагмент і
    буде запропонований варіант заміни. Якщо заміна влаштовує користувача,
    натискається кнопка Заметіть (для заміни поточного значення), або
    Заменить все (для заміни усіх значень у тексті). Якщо ж заміна
    непотрібна, то натискається кнопка Пропустить (для пропуску поточного
    значення) або кнопка Пропустить все (для пропуску усіх таких значень
    далі за текстом).

    24. Створення шаблонів документів засобами MS WORD.

    Для створення нового шаблона слід подати команду Файл/Создать і в полі
    Новий документ вікна діалогу Создать встановити опцію Шаблон. Після
    натиснення кнопки ОК на екран виведеться вікно шаблона. Від вікна
    документа воно відрізняється тільки назвою рядка заголовка — ШАБЛОН
    замість ДОКУМЕНТ. Далі слід ввести необхідні дані (параметри
    форматування, текстові поля) і зберегти шаблон. Щоб зберегти документ як
    шаблон, слід подати команду Файл/Сохранить как, а потім у полі Тип файла
    вибрати елемент Шаблон документа. Правила додержання хорошого стилю
    роботи потребують для кожного документа (в тому числі і для шаблона)
    заповнення довідки, в яку включаються основні відомості про документ.
    Тому після збереження нового документа чи шаблона бажано виконати
    команду Файл/свойства і заповнити потрібні рядки у вікні діалогу
    Свойства.

    Команда Формат/Библиотека стилей відкриває вікно Библиотека стилей, в
    якому відображається список шаблонів. Вибравши потрібний шаблон, в полі
    Описание можна побачити, як виглядатиме документ, форматований цим
    шаблоном.

    25. Форматування тексту засобами MS WORD. Форматування за зразком.
    Створення власного стилю.

    Під форматуванням розуміють операції, які зв’язані з оформленням тексту
    і зміною його зовнішнього вигляду. Операції форматування дійсні тільки
    для виділених фрагментів.

    Розрізняють три основні операції форматування: форматування символів;
    форматування абзаців; форматування сторінок.

    При форматуванні символів можна змінити шрифти, його розмір.
    Форматування здійснюється командою Формат/Шрифт. При цьому на екрані
    з’явиться вікно діалогу Шрифт, в якому можна встановити такі параметри:

    •шрифт (вибирається із списка шрифтів);

    •стиль (можна вибрати звичайний стиль, курсив, напівжирний і напівжирний
    з курсивом шрифти);

    • розмір шрифта;

    • підкреслення (вибір різних варіантів підкреслення);

    • колір символів;

    • ефекти (верхній і нижній індекс, перекреслений).

    У полі Образец цього вікна показується зовнішній вигляд тексту при
    вибраних параметрах.

    Отступи й интервалм.

    Ряд параметрів можна встановити і за допомогою кнопок панелі
    Форматирование.

    Під абзацем у Word розуміють частину документа, за якою поміщається
    маркер абзацу. При введенні тексту абзац завжди закінчується
    натискуванням клавіші FEnter. Для форматування абзацу використовують
    команду Формат/Абзац, відкриває вікно діалогу Абзац в якому можна
    здійснити:

    • вирівнювання абзаців;

    • встановлення відступів абзаців;

    • встановлення відстані між рядками і абзацами.

    При введенні і друкуванні тексту Word використовує встановлені за
    замовчуванням розміри поля сторінки. Змінити ці параметри можна за
    допомогою команди Файл/Параметри страницм.

    Вкладинка Поля дозволяє встановити розміри верхнього, нижнього, лівого і
    правого полів. Поле Образец цієї вкладинки показує, який вигляд матиме І
    сторінка з встановленими параметрами поля при друкуванні.

    Створення власного стилю.

    При натискуванні кнопки Создать відкривається вікно Создать стиль, в
    якому можна вказати параметри створюваного стилю. Поле Имя визначає ім’я
    створюваного стилю, поле Основан на етиле визначає стиль, на основі
    якого створюється даний. Кнопка Формат відкриває список основних
    параметрів формату, які можна визначити. Встановлений прапорець Добавить
    в шаблон добавляє новий стиль дошаблону, з яким працює документ.

    Для того чтобы выполнить процедуру Форматирование по образцу, вначале
    выделите часть текста, которая будет использоваться как образец. Затем
    выберите инструмент Формат по образцу, который находится на панели
    Стандартная и напоминает малярную кисть. Щелкните на нем мышью, и рядом
    с курсором появится изображение кисти. Далее выделите курсором с кистью
    ту часть текста, к которой вы хотите применить форматирование, и Word
    автоматически отформатирует данный участок текста по образцу.

    26. Робота з об’єктами в MS WORD. Типи об’єктів в MS Word.

    До об’єктів, що вставляються у текст документа, відносять:

    • списки;

    • символи, яких немає на клавіатурі;

    • автотекст;

    • номери сторінок;

    • колонтитули;

    • зноски;

    • кінець сторінки, розділу тощо;

    • рисунки;

    • схеми;

    • графічні заголовки;

    • діаграми;

    • рукописні формули;

    • текст інших документів;

    • зміст поточного документа;

    • нові документи;

    • таблиці;

    • гіперпосилання та інше.

    27. Створення та форматування таблиць. Виконання обчислень.

    ( вставлення, вилучення рядків, стовпців; зміна межі, авто формат,
    сортування, розрахунок функцій). Команда ТАБЛИЦА\ ДОБАВИТЬ\ТАБЛИЦА.
    Кнопка АВТОФОРМАТ дозволяє надати таблиці один із стандартів.
    Найпростіший вигляд – Сетка, кнопка ОК. Тут же можна змінювати межі,
    встановивши позначку у Границы. Для виділення стовпця ( рядка)- клацнути
    над ним зверху ( зліва), щоб його вилучити – спочатку виділити, а потім
    ТАБЛИЦЫ\ удалить столбцы ( строки) или кн.DEL. Додавання стовпця –
    ТАБЛИЦА\ добавить столбец ( перед цим виділити стовпець, перед яким буде
    новий). Рядок – виділити той, перед яким буде новий, ТАБЛИЦА \добавить
    строки. Для додавання після останнього – курсор після останнього рядка
    таблиці і ENTER. Можна робити розрахунки суми по рядкам чи стовпцям,
    пошук max та min і середнього значення. Курсор справа від рядка –
    ТАБЛИЦА \формула. Сума слева – SUM LEFT. По стовпцю – курсор у вільну
    комірку під стовпцем, ТАБЛИЦА\ формула. SUM ABOVE. Всі інші функції
    розраховуються за допомогою адресації комірки. При цьому курсор в
    будь-яку комірку – ТАБЛИЦА\ формула. У вікні розкриваємо список ВСТАВИТЬ
    ФУНКЦИЮ , де вибираємо потрібну і в дужках пишемо необхідний діапазон.
    Для побудови діаграми ВСТАВКА\ рисунок \ диаграмма.

    28. Засоби структурування документу MS Word.

    Створення змісту: у WORD існує можливість автоматично створити зміст із
    тих фрагментів документу, які попередньо визначаються як заголовки.
    Заголовків може бути до 9-ти рівнів. Як правило весь текст документу має
    стиль “Обычный”. Для створення змісту, фрагмент потрібного документу
    виділяють і у списку кнопки”Стиль” панелі інструментів “Форматирование”
    вибираєм потрібний рівень заголовку(1,2,3,…). Заголовок може бути
    створений лише для цілого абзацу. Робота з створенним заголовком
    виконується в режимі перегляду структури документу(“Вид”?”Структура”),
    після цього з’являється панель інструментів ”Структура”,яка містить
    кнопки: “повысить/понизить уровень” – змінює рівень існуючих заголовків;
    “развернуть/свернуть“- при роботі з великими документами згортається
    весь текст і залишаються лише заголовки;”превратить в обычный текст” –
    перетворення заголовків в звичайний текст. Після створення заголовків
    документу можна створити зміст: курсор встановлюєм в потрібне документа
    і активізуємо команду “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”. У вкладці
    “Оглавление” вибираємо вид змісту, встановлюємо потрібну кількість
    рівнів заголовків(за замовчуванням “3”). Після виконання змін над
    заголовками і активізації команди “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”,
    з’являються запити на зміну існуючого змісту і попереднє вилучення.

    Створення переліку ілюстрацій: це список, елементами якого є назви під
    малюнками, під таблицями, під формулою. Для автоматичного створення,
    необхідно створити назви об’єктів. Для цього: 1)під об’єктами
    всановлюємо курсор, активізуємо команду “Вставка”?”Название”; 2) у вікні
    переліку “Постоянная часть” вибираємо відповідну назву, ОК; 3)при цьому
    всі створені назви мають стиль “Название объекта”(перетворює назву у
    звичайний текст); 4) після визначення всіх назв, встановлюмо курсор у
    потрібне місце і активізуємо команду “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”.
    Вкладка “Список илюстраций”-вибираємо вид списку, ОК.

    Створення предметного вказівника: визначає розташування термінів на
    сторінці документу. Для створення необхідно: 1) визначити ті слова або
    словосполучення в документі, які ввійдуть до предметного вказівника;
    2)для цього виділяємо перше слово, активізуємо команду
    “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”; 3) у вкладці ”Указатели”- кнопка
    “Поместить”; 4) з’являється вікно “Определение элемента указания”: в
    параметрах активізуємо “Перекрёсная ссылка”-набираємослово з клавіатури;
    5) залишаємо це вікно активним, відміняючи за допомогою кнопки
    “Пометить”, виділяємо інше слово, закриваємо це вікно і попереднє; 6)
    при виділенні слів для предметного вказівника, після цього слова
    з’являється {…}, які можна переглянути після активізації “непечатаемые
    символы”(для вилучення слів із предметного вказівника-виділяємо символи
    в дужках і вилучаємо); 7)після виділення всіх слів активізуємо команду
    “Вставка”?”Оглавление”?”Указатели”, у вкладці ”Указатели” вибираємо вид
    вказівника, встановлюємо кілька колонок.

    29. Налагодження роботи табличного процесору MS EXCEL

    Автоматично, за замовчуванням, у новій книзі встановлюється 3 робочі
    листи. Цей параметр можна змінити:

    Сервис ? Параметри ? вкладка Общие ? листов в новой рабочей книге

    Щоб вкл. або викл. стиль посилань R1C1

    Сервис ? Параметри ? вкладка Общие ? флажок «стиль ссылок R1C1

    Щоб відображати рядок формул

    Сервис ? Параметри ? вкладка Вид ? флажок Отображать строку формул

    Щоб змінити параметри вікна

    Сервис ? Параметри ? вкладка Вид ? Параметри окна

    Можна встановити

    – авторазбиение на страницы

    – отображение сетки

    – наличие полос горизонтальной и вертикальной покрутки

    – отображение ярличков листов

    – отбражение сетки, и цвет линий сетки

    Вказати робочий каталог та каталог автозавантаження можна наступним
    чином.

    Сервис ? Параметри ? вкладка Общие ? поле «Рабочий каталог»

    Сервис ? Параметри ? вкладка Общие ? поле «Каталог автозагрузки»

    Виключити режим відображення списку файлів, які відривалися
    користувачами останніми.

    Сервис ? Параметри ? вкладка Общие ? зняти галочку з Помнить список
    файлов, до.

    30. Поняття робочої книги та робочого листа в табличному процесорі MS
    EXCEL. Особливості роботи з робочими листами (додавання нового робочого
    листа, перейменування, знищення листа, зміна кількості листів у новій
    робочій книзі).

    Робочий лист електронної таблиці Excel має окремий ярличок з назвою у
    нижній частині листа. На ярличку можна розмістити відповідну до змісту
    даної таблиці назву. Сукупність робочіх листів об’єднаних в одному файлі
    створює робочу книгу. Використання робочої книги дає можливість швидкого
    знаходження потрібної інформації при переміщенні по її листам

    Робоча книга Excel може містити до 225 робочіх листів, а кожний лист
    може складитись з 16384 рядків і 256 стовбців. Прехрещення рядка і
    стовбця називається клітиною, яка має певні координати (наприклад, А1 –
    це ячейка у верхньому лівому куту робочого листа).

    Назви аркушів розміщені на ярличках унизу кожного робочого аркуша.
    Переміщуватися по аркушах можна, натискаючи мишкою потрібний ярличок або
    використовувати кнопки переміщення між аркушами, що розташовані ліворуч
    від ярличків.

    У новому файлі містяться три робочі аркуші, але за бажанням їхню
    кількість можна змінювати (додавати нові аркуші або видаляти
    непотрібні).

    Для додавання можна:

    • натиснути правою кнопкою мишки на ярличок аркуша, ліворуч від якого
    потрібно вставити новий аркуш, вибрати пункт Лист Microsoft Excel і
    натиснути кнопку на Ok, або

    • вибрати пункт меню Вставка/Лист і новий аркуш вставиться ліворуч від
    активного.

    Для перейменування аркуша можна на ярличку аркуша:

    • двічі натиснути на ліву кнопку мишки, увести нове ім’я і Enter, або

    • натиснути на праву кнопку мишки, вибрати з динамічного меню пункт
    Переименовать, увести нове ім’я і Enter.

    Для переміщення / копіювання поточного аркуша можна:

    • захопити лівою кнопкою мишки ярличок аркуша і перетягти його на нове
    місце — відбудеться переміщення, або

    • натиснути праву кнопку мишки на ярличку, вибрати з динамічного меню
    пункт Переместить/Скопировать і вибрати місце для переміщення, або

    • вибрати з головного меню пункт Правка/Переместить/ Скопировать
    лист… і вибрати місце для переміщення.

    Якщо потрібно копіювати аркуш, то при перетягуванні треба утримувати
    клавішу CTRL, а в двох останніх випадках позначити мишкою покажчик
    Создавать копию і натиснути Ok.

    Для видалення аркуша можна:

    • натиснути на праву кнопку мишки, з динамічного меню вибрати пункт
    Удалить, або

    • вибрати пункт меню Правка / Удалить лист.

    31. Особливості адресації комірок у табличному процесорі MS EXCEL. Стилі
    посилань R1C1 та A1. Відмінності між абсолютними, відносними та
    змішаними посиланнями на комірки. Звернення до блоку комірок.

    Посиланням однозначно визначається клітина або група клітин листа, а
    також cпрощується пошук значень або даних, які використовуються у
    формулах. З допомогою посилань можна використовувати у формулі дані, які
    знаходяться у різних місцях листа, а також використовувати значення
    однієї і й тієї ж клітини у декількох формулах. Крім того, можна
    посилатися на клітини, які знаходяться на інших листах книги або в іншій
    книзі. Посилання на клітини других книг називаються зовнішніми.

    По замовчуванню в Microsoft Excel використовуються посилання типу A1, в
    якому стовбчики позначаються буквами від A до IV (256 стовбчиків
    максимально), а рядки числами – від 1 до 65536. Щоб вказати посилання на
    клітину, введіть букву заголовку стовбця, а після цього номер рядка.
    Наприклад, D50 є посиланням на клітини, розташовані на перетині
    стовбчика D з 50-м рядком. Щоб посилатися на діапазони клітин, введіть
    посилання на верхню ліву клітину діапазону, поставте двокрапку :, а
    після цього посилання на праву нижню клітину діапазону.

    Розглянемо варіанти можливих посилань. На клітину стовбчика A в 10-му
    рядку можна посилатися як на A10, а на діапазон клітин в стовбчику A з
    10-го рядку по 20-й як на A10:A20. Діапазон клітин у 15-му рядку зі
    стовбчика B по стовбчик E можна позначити B15:E15, а всі клітини у 5-му
    рядку як 5:5. На всі клітини між 5-й і та 10-м рядками включно можна
    посилатися як 5: 10, а на всі клітини у стовбчику H як на H:H. На всі
    клітини між стовбчиками H та J включно як H:J.

    Можна також скористуватися стилем, в якому і стовбчики, так і рядки
    листа пронумеровані. Цей стиль, що називається R1C1. Він найбільш
    корисний при обчисленні позиції рядка і стовбчика у макросах, а також у
    відносних посиланях. У стилі R1C1, після букви R вказується номер рядка
    клітини, після букви C – номер стовбчика.

    У залежності від поставленоого завдання можна використовувати або
    відносні посилання, які посилаються на клітини відносно позиції формули,
    або абсолютні посилання, які посилаються завжди на одину і ту ж клітину.
    Для абсолютних посилань використовують знак $ перед назвою стовбчика або
    клітини, наприклад $B$15.

    32. Різні способи введення даних у табличному процесорі MS EXCEL.
    Створення списків та введення їх елементів. Різні способи редагування
    даних.

    У комірках таблиці можна розміщувати текстові дані, числові дані,
    формули та функції.

    У Microsoft Excel існує декілька режимів роботи: ГОТОВО, ПРАВКА, ВВОД.
    Назву поточного режиму можна побачити у нижньому лівому куті робочого
    вікна Microsoft Excel.

    Для введення даних використовується режим ГОТОВО. Вибирається потрібна
    комірка й уводять дані за допомогою клавіатури, мишки або меню
    (відображений режим ВВОД), після чого натискають на Enter або будь-яку
    клавішу переміщення курсора (знову відновлюється режим ГОТОВО). Введене
    значення можна побачити безпосередньо у комірці та у спеціальному рядку
    формул, що розташований між панелями інструментів та самою таблицею, при
    цьому значення у рядку формул не обов’язково має збігатися із значенням
    у поточній комірці, яка завжди показана

    рамкою з крапкою в правому нижньому куті комірки. Ця крапка називається
    крапкою автозаповнеиня і використовується для копіювання і переміщення
    даних з одних комірок у інші та для швидкого введення даних.

    Числові дані автоматично розміщуються ближче до правого краю комірки, а
    текстові — до лівого, проте можна використовувати кнопки вирівнення
    даних на панелі інструментів для того, щоб розмістити дані за бажанням
    ліворуч, праворуч та по центру комірки.

    Дані, введені у комірку, можна змінити, замінити або вилучити. Заміна
    даних: заноситься нове значення і натискається Enter. Зміна даних:
    вибирається комірка,

    • натискається клавіша F2, вносять зміни і натискають Enter, або

    • двічі натискається ліва кнопка мишки, вносять зміни і натискають
    Enter, або

    • вносять зміни у рядку формул і натискають Enter. Зміна даних
    відбувається у режимі ПРАВКА.

    Для копіювання значень комірки, блок комірок суміжний “мишу до нижнього
    правого кута комірки , миша стає “+”, тягнути. Для переміщення: мишу до
    рамки блоку і тягнути. Вилучення значень комірок, рядків, стовпців.
    Виділити стовпці, клацнути на його імені. Для стовпця: Правка- Удалить.
    Аналогічно в інших випадках.Редагування. Активізувати комірку, двічі
    клацнувши. Після цього клацнути на панелі формул. Для введення текстової
    інформації, що розміщена на декількох стовпцях, внести цю інформацію ?
    виділити блок комірок, які вона займає ? актив. кнопку “Центрировать по
    столбцам”. Для встановлення маркеру абзацу всередині комірки ?
    Alt+Enter. Створену таблицю можна розділити на дві частини (коли таблиці
    більша ніж розмір екрану, заголовки потрібно зафіксувати).Маркери вікна,
    які розміщені над вертик. Лінією вікна (вказівник мишки до маркеру) ?
    тягнути ? ств-я 2 вікна і в кожному може бути своя лінійка
    прокручування. Для знищення цього розподілу маркери або команди “Окно ?
    удалить разбиение”. Форматування комірок, діапазонів комірок. За
    умовчуванням – вся інф. в форматі “Общий”, стиль – обычный. Для зміни
    формату: виділити потрібний діапазон, акт. Формат/ ячейки. Вкладка Число
    містить перелік таких форматів: Общий; Числовой (для роботи з числами;
    кількість десяткових знаків); Фінансовий/ Денежный (для чисел з
    позначенням грош. одиниць); Дата; Время; Процент; Дробный. У вкладці
    Выравнивание – різні види вирівнювань (є параметр для об’єднання
    декількох комірок в єдине ціле). Вкладка Шрифт містить параметри розміру
    та виду шрифту. Вкладка Границы – встановлення рамки для комірок та їх
    діапазонів. Вид – заливка кольором. Для Автоформату команда Формат ?
    Автоформат, з переліку вибираємо потрібний. Зміна ширини та висоти
    стовпця. Поставити курсор на вертик. Або гориз. Границю рядків і
    стовпців, тягнути.

    ? ¦ J

    L

    RT?¬°

    ?

    oe

    o

    ? L

    o

    ????o

    ue

    h5

    h

    h

    h

    RHiaJ

    hU

    hU

    hU

    hU

    ?

    -?

    j?

    jk

    h5

    aJ

    h5

    h¶6

    h¶6

    h¶6

    h¶6

    h¶6

    EXCEL. Навести приклади. Форматування даних.

    Формула — це запис дій, які треба провести з вхідними даними для
    отримання потрібного результату. Для внесення формули треба активізувати
    комірку, де має розміщуватися формула, натиснути = (Дорівнює) або на
    клавіатурі, або мишкою ліворуч у рядку формул і заносити текст. Текст
    формули складається з адрес комірок із вхідними значеннями, поєднаних
    математичними, логічними або пунктуаційними знаками.

    Якщо, наприклад необхідно скласти значення клітин А1 та В1 і вивести їх
    суму у клітині С1 встановіть рамку виділлення на клітину С1 і введіть
    формулу =В1+В2.

    Зведення у ступінь ^.

    Арифметичні формули можуть також містити оператори порівняння: дорівнює
    (=), не рівно (< >), більше (>), менше (<), не більше (<=), не менше (>=). Результатом обчислення арифметичної формули є число.

    Логічні формули можуть містити вказані оператори порівняння, а також
    спеціальні логічні оператори:

    #NOT# – логічне заперечування “НІ”

    #AND# – логічне “І”

    #OR# – “АБО”

    Логічні формули визначають, вираз “істина” чи “помилка”. Виразу “істина”
    привласнюється числова величина 1, виразу “помилка” – 0.

    Форматування даних – вибір форми представлення числових або символьних
    даних в комірці.

    Змінювати формат можна у одній комірці або у цілому діапазоні.
    Виділяється комірка або діапазон комірок,

    • вибирається пункт меню Формат/Ячейки або

    • права кнопка на виділеній комірці або діапазоні і пункт з динамічного
    меню Формат ячеек…

    Відкриється вікно форматів з декількома вкладниками: Вкладника Число
    використовується для надання даним форматів, що перелічені у списку
    Числовые форматы. Тут можна вибрати основний формат і його додаткові
    параметри.

    Вкладника Выравнивание використовується для вирівнювання даних по
    горизонталі та вертикалі (зона ліворуч угорі), для вибору кута
    розташування даних у комірці (зона праворуч), а покажчики, розташовані
    ліворуч внизу, дозволяють поєднувати комірки у суміжному діапазоні,
    розташовувати текст у комірках в декілька рядків та автоматично
    змінювати ширину стовпчиків, якщо дані не зміщуються у ньому.

    Вкладника Шрифт дозволяє вибирати параметри шрифта для виділеного
    діапазону.

    Вкладинка Граница пропонує оформлення виділеного діапазону рамками
    різного типу.

    Вкладинка Вид опрацьовує оформлення тла діапазону різним

    кольором.

    Вкладинка Защита використовується для захисту змісту комірок у діапазоні
    (спрацьовує тільки після захисту аркуша).

    34. Поняття функції у табличному процесорі MS EXCEL. Особливості
    використання Майстра функцій. Навести приклад математичних функцій.

    Під функцією розуміють залежність однієї змінної (у) від іншої (х) або
    кілька змінних (х1, х2, …, хn). Причому кожному набору значень змінних
    х1, х2, …, хn буде відповідати єдине значення певного типу залежностей
    змінної у. Функції вводять у таблицю у склад формул або окремо.

    Деякі дії з даними у таблиці виконуються за допомогою функцій,
    наприклад, обчислення середнього, мінімального, максимального значення,
    суми значень із заданого діапазону значень

    тощо.

    Загальний вигляд функції:

    =ім’я функції(параметр/и)

    У електронних таблицях можуть бути представлені такі види функцій:

    – математичні функції виконують різні математичні операції, наприклад,
    обчислення логарифмів, тригонометричних функцій та ін.;

    – статистичні функції виконують операції по обчисленню параметрів
    випадкових величин або їх розподілень, представлених множиною чисел,
    наприклад, стандартного відхилення, середнього значення, медіани і т.п.

    – текстові функції виконують операції над текстовими рядками або
    послідовністю символів, обчислюючи довжину рядка, перетворюючи прописні
    літери у рядкові і т.п.

    – логічні функції використовуються для побудови логічних виразів,
    результат яких залежить від того, чи є істиною умова, що перевіряється.

    – фінансові функції використовуються у складних фінансових розрахунках,
    наприклад, визначення форми дисконту, розміру щомісячних виплат для
    погашення кредиту, обчислення амортизаційних відрахувань та ін..

    – функції дати і часу та ін.

    Всі функції мають однаковий формат запису і включають ім’я функції і
    список розділених комою аргументів, що знаходяться у круглих дужках.

    Будь-яка функція виконується або внесенням її тексту з клавіатури у
    активну комірку, або її викликом з активної комірки за допомогою Майстра
    функцій.

    Майстер функцій — це спеціальна програма, за допомогою якої можна
    вибрати потрібну функцію і виконати її, вказавши всі потрібні параметри.

    Майстер функцій можна завантажити через пункт меню

    Вставка/Функція…, або за допомогою fx кнопки на панелі інструментів.

    Приклади функцій:

    SUM (список) – статистична функція визначення суми всіх числових значень
    у списку, який може складатися з адрес комірок і блоків, а також
    числових значень.

    AVERAGE (список) – статистична функція визначення середнього
    арифметичного значення всіх перерахованих у списку величин.

    МАХ (список) – статистична функція, результатом якої є максимальне
    значення у вказаному списку.

    IF (умова, істина, помилка) – логічна функція, що перевіряє на
    істинність задану логічну умову.

    35. Особливості роботи з логічними функціями у табличному процесорі MS
    EXCEL. Навести приклади.

    Під функцією розуміють залежність однієї змінної (у) від іншої (х) або
    кілька змінних (х1, х2, …, хn). Причому кожному набору значень змінних
    х1, х2, …, хn буде відповідати єдине значення певного типу залежностей
    змінної у. Функції вводять у таблицю у склад формул або окремо.

    Загальний вигляд функції:

    =ім’я функції(параметр/и)

    – логічні функції використовуються для побудови логічних виразів,
    результат яких залежить від того, чи є істиною умова, що перевіряється.

    =ЕСЛИ(умова;дія 1 ;дія2)

    Виконання діїї, коли умова істинна, або ді’й, коли умова хибна

    =ИЛИ(умова1 ;умова2;… ;умова30)

    ИСТИНА, якщо хоча б одна з умов виконується, або ЛОЖЬ, якщо жодна з умов
    не виконується

    =И(умова1 ;умова2;… ;умова30)

    ИСТИНА, якщо усі умови виконуються, або

    ЛОЖЬ, якщо хоча б одна з умов не виконується

    36. Поняття списку в табличному процесорі MS EXCEL. Впорядкування
    списків та діапазонів.

    Списком називають набір рядків таблиці, що містить пов’язані між собою
    дані. Розрізняють списки користувача і списки — бази даних.

    Списки користувача створюються користувачем для подальшого
    автозаповнення таблиці даними. Елементами списку користувача можуть бути
    або дані, що вже набрані у таблиці, або дані, які вводяться користувачем
    безпосередньо під час створення списку.

    Створення списку користувача на основі існуючих даних

    • Виділяється діапазон комірок, який містить елементи майбутнього
    списку користувача;

    • вибирається пункт меню Сервис/Параметры…,

    • на вкладниці Списки натискається кнопка Импорт і Ok.

    Створення нового списку користувача

    • Вибирається пункт меню Сервис/Параметры…;

    • на вкладинці Списки вибирається Новый список;

    • в зоні Элементы списка вводяться елементи списку, починаючи з
    першого. Після введення чергового елемента натискається клавіша Enter;

    • по закінченню введення всіх елементів списку натискається кнопка
    Добавить і Ok.

    Списком (базою даних) називають набір даних, що містить інформацію про
    певні об’єкти. У Microsoft Excel такою базою даних є таблиця, рядки в
    якій, починаючи з другого, називають записами, стовпчики — полями.
    Перший рядок списку містить назви полів (стовпчиків).

    Під час створення списку — бази даних у середовищі Microsoft Excel слід
    дотримуватися певних правил:

    • на одному робочому аркуші не можна розміщувати більше одного списку;

    • список має бути відокремлений від інших даних робочого аркуша
    щонайменше одним порожнім стовпчиком і одним порожнім рядком;

    • список не може містити порожніх рядків (стовпчиків);

    • заголовки полів мають бути унікальними, тобто не може бути повторів
    назв заголовків полів;

    • бажано, щоб формати заголовків полів відрізнялися від форматів
    записів;

    • не може бути порожнього рядка або навіть порожньої комірки між
    заголовками полів і записами;

    • в усіх рядках списку в однакових стовпчиках мають розташовуватися
    однотипні дані.

    Список (база даних) Microsoft Excel подано такими параметрами:

    • діапазоном бази даних або іменем діапазону та

    • адресами назв полів або їх порядковими номерами у базі даних.

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки A11:L24
    (або ім’я діапазону — Базаі, яке було надане вказаному діапазону), а
    адресами назв полів є All — поле № п/п (порядковий номер 1), ВИ — поле
    Прізвище клієнта (порядковий номер 2) і так далі до адреси L11 — поле
    Сплачено (порядковий номер 12).

    37. Аналіз даних за допомогою проміжних підсумків (Итоги) та зведених
    таблиць у табличному процесорі MS EXCEL.

    Проміжні підсумки використовуються для розрах. Значень, які
    повторюються. Такими підсумками можуть бути ф-ції: Сума, К-сть зн-нь,
    Мін, Макс. Перед викон. Такої ф-ції БД має бути відсортована по
    значенням поля, які повторюються. Знайти б-я ф-цію для певного поля.
    Курсор у БД; Ком. Данные ? Сортировка. Ком. Данные ? Итоги; В полі “При
    каждом изменении в” вказують те поле, в якому відбувається сортування,
    яке має повторююче зн-ня. У полі “Операція” актив. відповідну ф-цію. У
    полі “Добавить итоги по” перемикачі (зліва) тих полів, зн-ня яких
    потрібно розрахувати. Перемикач “Заменить текущие итоги” активний, коли
    треба розрахувати лише 1 ф-цію. Коли декілька підсумків – він
    неактивний. Після ОК з’являється БД, в якій після кожної групи
    однакових значень виводиться підсумок. У лівій частині екрану
    з’являється структура вкладеності рівнів зн-нь. Кн. 1, 2, 3 … дозволяють
    згортати (розгортати) перегляд зн-нь. Для вилучення Ф-ції (не значень) –
    курсор у БД ? Данные ? Итоги ? кн. Убрать все.

    38. Використання автофільтру для аналізу списку в табличному процесорі
    MS EXCEL.

    Для допомогою фільтрів можна вибрати записи, що містять потрібні для
    пошуку дані. Фільтри бувають двох типів: Авто-фільтр і Розширений
    фільтр.

    Автофільтр може працювати з простими критеріями (одна умова), складними
    критеріями (максимум дві умови за одним полем) і складеними критеріями,
    які можуть містити стільки умов, скільки полів у списку, але при цьому
    використовують максимум дві умови за одним полем. Критерії заносяться
    під час роботи Автофільтра, а результати запиту для подальшого
    збереження користувач може самостійно скопіювати в інше місце поточного
    робочого аркуша або на новий аркуш.

    Данные ? Фильтр ? Автофильтр.

    39. Використання розширеного фільтру для аналізу списку в табличному
    процесорі MS EXCEL. Навести приклади з використанням простого та
    складеного критеріїв.

    На відміну від Автофільтра, де критерії заносяться під час роботи
    фільтра, Розширений фільтр може працювати тільки тоді, коли критерії для
    пошуку даних попередньо створені користувачем і занесені у визначений
    діапазон комірок таблиці. Цей діапазон бажано має міститися над списком
    і має бути відокремленим від списку щонайменше одним порожнім рядком.

    Простий критерій складається з двох комірок, розміщених у таблиці
    вертикально: верхня комірка містить точну копію заголовка поля списку, в
    якому перевіряється умова пошуку даних, а нижня комірка містить
    безпосередньо саму умову пошуку.

    1. Виорати зі списку всі записи про клієнта Васильєва.

    За правилами створення критеріїв діапазон для них оуде розміщуватися у
    робочому аркуші по рядках з першого по дев’ятий.

    Даний запит включає одну умову (прізвище клієнта — Васильєв), тому
    створюється простий критерій для пошуку в полі Прізвище клієнта прізвища
    Васильєв.

    У комірку В1 копіюється заголовок поля Прізвище клієнта, а в комірку В2
    — умова для пошуку — Васильєв:

    Таким чином, діапазон створеного простого критерію розміщується у
    комірках В1 :В2.

    Складений критерій — це сукупність декількох складних критеріїв —
    містить по декілька умов на декілька полів.

    4. Вибрати зі списку всі записи про клієнта Васильєва, що замовляв
    телефони, клієнта Петрова, що замовляв принтери, та всі замовлення
    клієнта Іванова.

    У даному випадку створюється складений критерій, що містить по три умови
    на два поля. Під час виконання запиту в полі Прізвище клієнта має
    міститися або прізвище Васильєв і одночасно в полі Назва виробу —
    Телефон, або прізвище Петров і одночасно Принтер, або прізвище Іванов і
    будь-яка назва виробу.

    У комірку СЗ копіюється назва виробу Принтер, а в комірку С4 заноситься
    знак * (який означає будь-яке текстове значення):

    Діапазон створеного критерію — комірки В1 :С4.

    40. Використання розширеного фільтру для аналізу списку в табличному
    процесорі MS EXCEL. Навести приклади з використанням складного та
    обчислювального критеріїв.

    На відміну від Автофільтра, де критерії заносяться під час роботи
    фільтра, Розширений фільтр може працювати тільки тоді, коли критерії для
    пошуку даних попередньо створені користувачем і занесені у визначений
    діапазон комірок таблиці. Цей діапазон бажано має міститися над списком
    і має бути відокремленим від списку щонайменше одним порожнім рядком.

    Складний критерій містить у собі декілька простих критеріїв, сполучених
    або по вертикалі — декілька умов на одне поле, або по горизонталі — по
    одній умові на декілька полів.ты в диапазон” зазначають адресу вільної
    комірки. ОК. З’являється нова БД.

    2. Вибрати зі списку всі записи, що стосуються або клієнтів Васильєва,
    або Петрова, або Іванова.

    Даний запит включає три умови, що накладаються на поле Прізвище клієнта
    (прізвище — або Васильєв, або Петров, або Іванов), тому створюється
    складний критерій із трьох простих, які поєднані зв’язкою ИЛИ.

    У комірку ВЗ копіюється умова для пошуку — Петров, а в комірку В4 —
    Іванов:

    Діапазоном створеного складного критерію будуть комірки В1:В4.

    Обчислювальний критерій може бути різновидом простого або складного
    критерію, де як умова виступає функція або формула. Записи за таким
    критерієм вибираються зі списку за значенням, отриманим у результаті
    обчислення цієї формули або функції.

    8. Вибрати зі списку всі записи про максимальну і мінімальну суму
    замовлення.

    У комірку Е6 копіюється заголовок поля Сума замовлення, у комірку Е7
    заноситься функція

    = МАКС(абсолютний діапазон числових значень цього поля), а у комірку Е8
    — функція

    =МИН(абсолютний діапазон числових значень цього поля).

    Замість тексту функцій у критерію будуть показані обчислені за цими
    функціями значення.

    41. Технологія використання функцій ВПР та ГПР у табличному процесорі MS
    EXCEL. Навести приклади.

    =ВПР(пошукове значення; масив комірок; номер поля;[діапа-зон перегляду])

    Функція ВПР провадить пошук вказаного значення у першому стовпчику
    масиву комірок і, якщо таке значення є у масиві, видає з поля значення,
    відповідне знайденому в тому ж рядку. Діапазон перегляду —
    необов’язковий логічний параметр, який може набувати значення ИСТИНА або
    ЛОЖЬ. Якщо він не вказується (ИСТИНА), то провадиться точний пошук, якщо
    ж вказується (ЛОЖЬ), то провадиться приблизний пошук. Таблиця (масив
    комірок) обов’язково має бути відсортована за зростанням по першому

    Функція ГПР аналогічна ВПР, але замість полів(стовпчиків), вона аналізує
    рядки.

    Функція ГПР має такий вигляд

    =ГПР(пошукове значення; масив комірок; номер рядка;[діапа-зон
    перегляду])

    Приклад:

    Треба за введеним кодом виробу визначити:

    • Назву виробу (вибирається з поля 2 — Назва виробу), Використовується
    функція ВПР з такими параметрами: Заданий код виробу — посилання на
    адресу комірки, де міститься значення коду або сам код,

    Масив комірок — A3:F7,

    Номер поля — 2 (стовпчик Назва виробу).

    • замовлену кількість (вибирається з поля 3 — Замовлена к-сть),

    Використовується функція ВПР з такими параметрами: Заданий код виробу —
    посилання на адресу комірки, де міститься значення коду, або сам код,
    Масив комірок — A3:F7, Номер поля — 3 (стовпчик Замовлена к-сть).

    42. Технологія використання функцій баз даних для аналізу списку в
    табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади використання функцій
    БСЧЕТ ТА БИЗВЛЕЧЬ.

    За допомогою функцій баз даних можна виконувати обчислення у списках —
    базах даних Microsoft Excel.

    Загальний вигляд функції баз даних:

    =ім’я функції(діапазон бази даних або його ім’я; поле;кри-терій)

    Діапазон бази даних — це область робочого аркуша, в якій розташований
    список даних, поле — це або адреса заголовка стовпчика в списку даних,
    або його порядковий номер, критерій — це одна або декілька умов для
    обчислення (як у розширеному фільтрі).

    =БСЧЕТ(діапазон бази даних або його ім’я; поле;критерш) — визначає
    кількість значень у вказаному числовому полі, якщо задовольняється
    критерій,

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    5. Скільки разів сплачений податок перевищував середнє зна-чення.
    Використовується функція БСЧЕТ, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24
    (або ім’я діапазону — База1), Поле — II1, або 9 (назва числового
    стовчика Кількість міститься у комірці 111, порядковий номер стовпчика=
    9), Критерій — міститься у комірках F6:F7.

    =БИЗВЛЕЧЬ(діапазон бази даних або його ім’я; поле;крите-рій) — визначає
    потрібне значення в указаному полі, якщо задовольняється критерій.

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    7. Прізвище клієнта з максимальною сумою замовлення. Використовується
    функція БИЗВЛЕЧЬ, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24 (або ім’я
    діапазону — База1), Поле — ВИ, або 2 (назва стовпчика Прізвище клієнта
    міститься у комірці В11, порядковий номер стовпчика= 2), Критерій —
    міститься у комірках Е6:Е7.

    43. Технологія використання функцій баз даних для аналізу списку в
    табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади використання функцій
    БДСУММ та ДСРЗНАЧ.

    За допомогою функцій баз даних можна виконувати обчислення у списках —
    базах даних Microsoft Excel.

    Загальний вигляд функції баз даних:

    =ім’я функції(діапазон бази даних або його ім’я; поле;кри-терій)

    Діапазон бази даних — це область робочого аркуша, в якій розташований
    список даних, поле — це або адреса заголовка стовпчика в списку даних,
    або його порядковий номер, критерій — це одна або декілька умов для
    обчислення (як у розширеному фільтрі).

    =БДСУММ(діапазон бази даних або його ім’я; поле;крите-рій) — визначає
    суму значень у вказаному полі, якщо задовольняється критерій,

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    Наприклад, за даними таблиці замовлень визначити: 1. Загальну суму
    податку за вироби, замовлені клієнтом Васильєвим.

    Використовується функція БДСУММ, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24
    (або ім’я діапазону — База1), Поле — II1, або 9 (назва стовпчика Податок
    міститься у комірці II1, порядковий номер стовчика= 9), Критерій —
    міститься у комірках В1 :В2.

    =ДСРЗНАЧ(діапазон бази даних або його ім’я; поле;крите-рій) — визначає
    середнє значення у вказаному полі, якщо задовольняється критерій,

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    2. Середню кількість телефонів, замовлених клієнтом Васильєвим.

    Використовується функція ДСРЗНАЧ, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24
    (або ім’я діапазону — База1), Поле — F11, або 6 (назва стовчика
    Кількість міститься у комірці F11, порядковий номер стовпчика= 6),
    Критерій — міститься у комірках В1 :С2.

    44. Технологія використання функцій баз даних для аналізу списку в
    табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади використання функцій
    ДМИН та БСЧЕТА.

    За допомогою функцій баз даних можна виконувати обчислення у списках —
    базах даних Microsoft Excel.

    Загальний вигляд функції баз даних:

    =ім’я функції(діапазон бази даних або його ім’я; поле;кри-терій)

    Діапазон бази даних — це область робочого аркуша, в якій розташований
    список даних, поле — це або адреса заголовка стовпчика в списку даних,
    або його порядковий номер, критерій — це одна або декілька умов для
    обчислення (як у розширеному фільтрі).

    =ДМИН(діапазон бази даних або його ім’я; поле;критерій) — визначає
    мінімальне значення в указаному полі, якщо задовольняється критерій,

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    4. Мінімальну кількість замовлених телефонів. Використовується функція
    ДМИН, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24 (або ім’я діапазону —
    База1), Поле — F11, або 6 (назва стовчика Кількість міститься у ко-мірці
    F11, порядковий номер стовпчика= 6), Критерій — міститься у комірках
    Н6:Н7.

    =БСЧЕТА(діапазон бази даних або його ім’я; поле;критерій) — визначає
    кількість значень у вказаному текстовому полі, якщо задовольняється
    критерій,

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    6. Скільки разів клієнт Васильєв замовляв телефони за готівку.
    Використовується функція БСЧЕТА, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24
    (або ім’я діапазону — База1), Поле — В11, або 2 (назва текстового
    стовпчика Прізвище клієнта міститься у комірці ВИ, порядковий номер
    стовпчика= 2), Критерій — міститься у комірках В1 :D2.

    45. Технологія використання функцій баз даних для аналізу списку в
    табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклади використання функцій
    БИЗВЛЕЧЬ та ДМАКС.

    За допомогою функцій баз даних можна виконувати обчислення у списках —
    базах даних Microsoft Excel.

    Загальний вигляд функції баз даних:

    =ім’я функції(діапазон бази даних або його ім’я; поле;кри-терій)

    Діапазон бази даних — це область робочого аркуша, в якій розташований
    список даних, поле — це або адреса заголовка стовпчика в списку даних,
    або його порядковий номер, критерій — це одна або декілька умов для
    обчислення (як у розширеному фільтрі).

    =БИЗВЛЕЧЬ(діапазон бази даних або його ім’я; поле;крите-рій) — визначає
    потрібне значення в указаному полі, якщо задовольняється критерій.

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    7. Прізвище клієнта з максимальною сумою замовлення. Використовується
    функція БИЗВЛЕЧЬ, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24 (або ім’я
    діапазону — База1), Поле — В11, або 2 (назва стовпчика Прізвище клієнта
    міститься у комірці В11, порядковий номер стовпчика= 2), Критерій —
    міститься у комірках Е6:Е7.

    =ДМАКС(діапазон бази даних або його ім’я; поле;критерій) — визначає
    максимальне значення у вказаному полі, якщо задовольняється критерій,

    Наприклад, діапазоном бази даних таблиці замовлень є комірки А11:L24
    (або ім’я діапазону — База1)

    3. Максимальну загальну вартість замовлення за готівку у 1997 році.

    Використовується функція ДМАКС, параметрами якої є: Діапазон А11 :L24
    (або ім’я діапазону — База1), Поле — НІ 1, або 8 (назва стовпчика
    Загальна вартість міститься у комірці НІ 1, порядковий номер стовчика=
    8), Критерій — міститься у комірках D1:F2.

    46. Створення зведених таблиць.

    Зведеною таблицею називають таблицю, яка створюється на основі даних зі
    списку з великою кількістю полів і використовується для зручного
    перегляду потрібних записів та швидкого виконання запитів, у тому числі
    і запитів із проміжними підсумками.

    Зведену таблицю можна створити, використовуючи не тільки списки даних у
    середовищі Microsoft Excel, а й зовнішні джерела інформації (наприклад,
    записи із баз даних, створених у середовищі Microsoft Access).

    Зведені таблиці використовуються для групування значень таблиці і
    виведення підсумкових значень по групах. Для створення необхідно:
    1.встановити курсор в будь-яку комірку таблиці і активізувати Данные \
    Свободная таблица. 1 вікно: визначають який діапазон значень активізує
    перемикач. “В списке или БД Microsoft excel”. Кнопка Далее. 2 вікно:
    вводять або перевіряють діапазон комірок для створення зведеної таблиці.
    Далее. 3 вікно: визначають стовпці, які буде мати зведена таблиця. Для
    цього перетягують із переліку кнопок в потрібну частину зведеної
    таблиці. В частину « Данные» перетягують назву стовпця, який
    розраховується. В полі « Операция» вміщено перелік всіх функцій , де
    вибираємо потрібну. Далее. Наступне вікно : активізуємо перемикач Новый
    лист або Существующий лист . при виборі Существующий лист визначають
    адресу комірки, з якої починається зведена таблиця.

    47. Робота з функціями фінансового аналізу НОРМА, КПЕР, ППЛАТ (ОСНПЛАТ
    та ПЛПРОЦ), ПЗ, БЗ, НПЗ.

    За допомогою фінансових функцій здійснюються такі типові фінансові
    розрахунки, як обчислення суми платежу по позиці, обсяг періодичних
    платежів по вкладенню або позиці, вартість вкладення або позики по
    завершенні всіх вкладених платежів.

    Найчастіше аргументами фінансових функцій є такі величини:

    • майбутня вартість — вартість вкладення або позики по завершенні усіх
    платежів;

    • кількість виплат — загальна кількість платежів або періодів виплат;

    • виплата — обсяг періодичних платежів по вкладенню або позиці;

    • поточна вартість — початкова вартість вкладення або позики.
    Наприклад, початкова вартість позики дорівнює сумі позики;

    • ставка — відсоткова ставка або знижка по вкладенню або позиці;

    • тип — режим, що показує, як здійснюються виплати (наприкінці періоду
    чи на його початку).

    – Функція НОРМА

    Для розрахунку відсоткової ставки застосовується функція =НОРМА(к-сть
    платежів;виплата;поточна вартість;майбутня вартість;тип)

    – Функція КПЕР

    Для розрахунку строку платежів використовується

    функція =КПЕР(ставка; виплата; поточне значення; майбутнє значення; тип)

    – Функція БЗ

    Вираховує майбутнє значення вкладу на основі постійної відсоткової
    ставки і має такий вигляд:

    =БЗ (ставка; к-сть виплат; виплата; поточна вартість; тип)

    – Функція ПЗ

    Для розрахунку поточної вартості єдиної суми вкладення (позики) і
    фіксованих періодичних платежів застосовується функція

    =ПЗ(ставка; к-сть платежів; виплата; майбутня вартість; тип)

    Функція ПЗ є оберненою щодо функції БЗ.

    – Функція НПЗ

    Застосовується при оцінці ефективності інвестицій і дозволяє визначити
    нижню межу прибутковості і використати її як критерій при оцінці
    найефективнішого проекту.

    Функція =НПЗ(ставка; сумаї; сума 2; …; сума N)

    сума 1,2,3… N — значення виплат та надходжень

    ПЛТ(ставка ;кпер;пс;бс;тип)

    Возвращает сумму периодического платежа для аннуитета на основе
    постоянства сумм платежей и постоянства процентной ставки.

    ОСПЛТ(ставка ;период;кпер;пс;бс;тип)

    Возвращает величину платежа в погашение основной суммы по инвестиции за
    данный период на основе постоянства периодических платежей и постоянства
    процентной ставки.

    ПРОЦПЛАТ(ставка;период;кпер;пс)

    Вычисляет проценты, выплачиваемые за определенный инвестиционный период

    48. Використання функцій СРЗНАЧ, СЧЕТЕСЛИ, НАИМЕНЬШИЙ, МАКС, СЧЕТ
    табличного процесору MS EXCEL для проведення статистичних розрахунків.
    Навести приклади.

    =СРЗНАЧ(параметр) – Середнє значення чисел

    =СЧЕТЕСЛИ(діапазон для перевірки умови; «умова») – Кількість разів
    виконання умови

    У процесі роботи цієї функції проглядається діапазон для

    перевірки умови і підраховується кількість виконань умови. Наприклад,

    • визначити, скільки разів робив замовлення клієнт Іванов: Діапазон для
    перевірки — В12:В24, умова — «Іванов». Функція має такий вигляд:
    =СЧЕТЕСЛИ(В12:В24;«Іванов»)

    • визначити, скільки разів робились замовлення до 1998 року: Діапазон
    для перевірки — С12:С24; умова — «<01.01.98». Функція має такий вигляд:

    =СЧЕТЕСЛИ(С 12:С24;«<01.01.98») =НАИМЕНЬШИЙ(параметр;N) – N-e мінімальне з чисел =МАКС(параметр) – Максимальне з чисел =СЧЕТ(параметр 1 ;параметр2;… ;параметр30) – Кількість чисел серед параметрів 49. Використання функцій СУММЕСЛИ, НАИБОЛЬШИЙ, МИН табличного процесору MS EXCEL для проведення статистичних розрахунків. Навести приклади. Для підрахунку суми числових значень у певному діапазоні використовується функція СУММ (діапазон комірок), проте вона підраховує суму із усіх значень, розташованих у вказаному діапазоні. Коли ж потрібно підрахувати суму числових значень, які відповідають певній умові у таблиці, використовується функція СУММЕСЛИ, яка має такий вигляд: =СУММЕСЛИ(діапазон для перевірки умови; «умова»; діапазон для підрахунку суми).- Сума чисел за умовою Наприклад, за даними попередньої таблиці треба підрахувати суму податку, що сплатив клієнт Іванов. Діапазоном для перевірки умови є стовпчик з прізвищами клієнтів — В12:В24, серед яких зустрічається (або ні) потрібне прізвище. Умовою для пошуку є прізвище «Іванов», а діапазоном для підрахунку суми значень є стовпчик з нарахованими податками —112:124. Тоді функція набуває такого вигляду: =СУММЕСЛИ(В12:В24;«Іванов»;І12:І24) =НАИБОЛЬШИЙ(параметр;N) – N-e максимальне з чисел =МИН(параметр) – Мінімальне з чисел 50. Використання функцій ПРЕДСКАЗ, ТЕНДЕНЦИЯ, РОСТ табличного процесору MS EXCEL для аналізу складної сукупності даних та прогнозування. Навести приклади. Для проведення прогнозування за допомогою статистичних \ функцій Microsoft Excel застосовують регресивний аналіз. Це вид І статистичного аналізу, що дозволяє оцінити міру залежності між І змінними, пропонуючи механізм обчислення передбачуваного значення змінної з декількох уже обчислених значень. Іншими словами, на основі статистичної вибірки відомих значень функції F(x) та аргументів х, можна спрогнозувати поведінку функції шляхом підстановки нових значень аргументів. • 3 використанням одиничної лінійної регресії — =ПРЕДСКАЗ(новийХ;відоміУ;відоміХ) — обчислює (прогнозує) одне нове значення функції на основі нового заданого X і статистичної виборки відомих значень Х та Y. =ТЕНДЕНЦИЯ(відоміУ;відоміХ;новіХ) — на відміну від функції ПРЕДСКАЗ прогнозує не одне, а декілька нових значень функції на основі декількох нових заданих Х’\ статистичної виборки. • 3 використанням одиничної нелінійної регресії — =РОСТ(відоміУ;відоміХ;новіХ) — так само, як і ТЕНДЕНЦИЯ, прогнозує декілька нових значень функції на основі декількох нових заданих X і статистичної виборки. Приклад. Задана статистична вибірка курсу американського долара та німецької марки за 8 місяців. Спрогнозувати зміну курсу німецької марки, якщо курс американського долара на наступні 4 місяці прогнозується згідно з таблицею: Статистична вибірка характеризується функцією DM = F($US), де відомими значеннями х є значення курса американського долару (комірки В15:В22), відомими значеннями У є значення курсу німецької марки (комірки С15:С22). За допомогою функції ПРЕДСКАЗ можна спрогнозувати значення курсу німецької марки тільки для одного місяця (вересня) на основі одного нового значення курсу американського долара (комірка В24 =5,42). Функція ПРЕДСКАЗ заноситься у відповідну комірку С24: =ПРЕДСКАЗ(В23;В15:В22;С15:С22 Enter і отримується результат. Для прогнозування курсу німецької марки можна використати функції =ТЕНДЕНЦИЯ(С15:С22;В15:В22;В24:В27),або =РОСТ(С15:С22;В15:В22;В24:В27) де В24:В27 — це значення нових х — передбачуваних значень курсу американського долара протягом наступних чотирьох місяців. Функція ТЕНДЕНЦИЯ має бути занесена у комірки D24:D27, а функція РОСТ — у комірки Е24:Е27 як формула масиву. Для уведення функції як формули масиву треба виділити діапазон клітин, де має міститися така функція, занести її і натиснути спочатку на клавішу F2, а потім клавіші CTRL+SHIFT+Enter. 51. Використання функцій ЛИНЕЙН, ЛГРФПРИБЛ табличного процесору MS EXCEL для аналізу складної сукупності даних та прогнозування. Навести приклади. Для проведення прогнозування за допомогою статистичних \ функцій Microsoft Excel застосовують регресивний аналіз. Це вид І статистичного аналізу, що дозволяє оцінити міру залежності між І змінними, пропонуючи механізм обчислення передбачуваного значення змінної з декількох уже обчислених значень. Іншими словами, на основі статистичної вибірки відомих значень функції F(x) та аргументів х, можна спрогнозувати поведінку функції шляхом підстановки нових значень аргументів. • 3 використанням множинної лінійної регресії — =ЛИНЕИН(відоміY;відомiX) — прогнозує значення коефіцієнтів а, (і = п, п-\, …, 2,1) та Ь. Отримані при прогнозуванні значення коефіцієнтів підставляються у рівняння множинної лінійної регресії і отримується значення Y. • 3 використанням множинної нелінійної регресії — =ЛГФПРИБЛ(відоміY; відоміX) — прогнозує значення коефіцієнтів а, (і = п, п- 1, …, 2,1) та b. Отримані при прогнозуванні значення коефіцієнтів підставляються у рівняння множинної нелінійної регресії і отримується значення Y. Приклад: Фірма бажає придбати будівлю під офіс і має оцінити вартість нерухомості, запропонованої на ринку. Розв ‘язання: Можна використати множинний регресійний аналіз для прогнозування вартості будівлі. Передбачається, що використовується функція У = F(xi), де Y— вартість будівлі, хі — площа, х2 — кількість поверхів, хЗ — кількість входів, х4 — строк експлуатації будівлі. Для прогнозування вартості триповерхової будівлі, що експлуатується ЗО років, з площею у 2000 м” та 2 входами, використовують Прайс-лист для нерухомості подібного типу у вигляді таблиці: Для оцінки вартості використовується функція =ЛИНЕЙН (ві-доміУ;відомьY), або функція =ЛГФПРИБЛ(в ідом і Y; відомії). Кожна з функцій не визначає Y у відповідному рівнянні множинної регресії, а визначає значення коефіцієнтів а, та Ь, починаючи з старшого коефіцієнта ап. Обчислені коефіцієнти використовуються у формулі, яка реалізує рівняння множинної регресії (лінійної, якщо використовувалась функція ЛИНЕЙ, і нелінійної, якщо використовувалась функція ЛГФПРИБЛ). Відомими Ye значення, розташовані у комірках ЕЗ:Е13, відомими Хе значення, розташовані у комірках A2:D13. Для визначення коефіцієнтів треба створити заголовки у комірках А15:Е15 і занести вибрану статистичну функцію у комірки А16:Е16 як формулу масиву: у комірку Е20 заноситься формула яка реалізує рівняння множинної лінійної регресії =D16*A20+C16*B20+B16*C20+A16*D20+E16, і отримується результат. 52. Поняття макросів. Різні способи створення макросів у табличному процесорі MS EXCEL. Різні способи завантаження макросів. Макрос — це серія команд і функцій, що зоерігаються в мо-дулі Visual Basic for Applications (VBA) — мови програмування Четвертого покоління. Один раз створивши макрос, його можна виконувати стільки разів, скільки необхідно виконати дану задачу. Перед тим як записати або написати макрос, необхідно спланувати кроки і команди, які він буде виконувати. Якщо під час запису макроса була допущена помилка, дія, що виправляє її, буде також записана. Щоразу при запису макроса всі дії, виконані Користувачем, інтерпретуються у вигляді інструкцій мови VBA, які зберігаються в спеціальному модулі, приєднаному до робочої книги. Кожному макросу надається ім’я, за яким його можна викликати для виконання, відредагувати та знищити, якщо макрос містить помилки або якщо він уже непотрібний. Макрос може бути виконаний за доп. Ком. Меню, за доп. Комбінації клавіш, і Кнопки. Для створення – Сервіс ? Макрос ? Начать запись; у вікні вказуємо ім’я макроса, під яким він буде зберігатися (перший символ – літера, без пробелів); з’являється панель, що називається “Остановка макроса” (містить дві кнопки: Остановить запись, Относительная ссылка, яка за умовчуванням активна); ком., які хочемо записати у макрос ? Сервіс ? Запись ? Остановить запись. Макрос створено, для активізації потрібно: комб. Клавіш; Сервис ? Макрос ? Макросы, де у переліку вибираємо потрібний макрос ? Выполнить; створюється кн. Панель інструментів ? Формы ? кн. ? ? змінюємо вказівник мишки і на роб. Полі створюємо кнопку. Цій кнопці можна надати ім’я. Для вик-я макросу – клацнути на цій кнопці. Знач-я стовпця повинно бути виділеним ? вик-я макросу. Для перевірки дії макросу або повернутися, або виконати з іншим стовпцем. 53. Створення та використання функцій користувача у табличному процесорі MS EXCEL. Навести приклад. Поряд із стандартними функціями, які виконують дії з даними, користувач може створити свою власну функцію, яка буде виконувати дії над даними, які потрібні користувачеві. За виглядом функція користувача не відрізняється від стандартних: =ім’ яфункції_користувача(аргументи) і вводиться у комірку, де треба виконати потрібну процедуру над даними — аргументами. Але для того, щоб подані аргументи оброблялись належним чином, мовою VBA створюється процедура — функція. Процедура Function є послідовністю інструкцій мови Visual Basic, обмежених інструкціями Function і End Function. Процедура Function схожа на процедуру Sub, однак на відміну від останньої вона повертає обчислене значення у робочій аркуш, звідки вона була викликана у супроводі формальних аргументів. Отримані аргументи (константи, змінні, або вирази) процедура Function підставляє в тому ж порядку замість власних умовних аргументів, які містяться у дужках після імені функції. У поданій нижче таблиці клієнтів є формули, за якими визначаються вихідні результати — Податок і Сума замовлення. Сума замовлення = Податок + Загальна вартість – Викликається редактор VBA, активізується модуль з уже створеними макросами або створюється новий модуль, де записуються інструкції для виконання функції визначення податку: Function Tax(Cost) If Cost > 50000 Then

    Tax = 0.1 *Cost

    Elself Cost > 25000 Then

    Tax = 0.12* Cost

    Elself Cost > 10000 Then

    Tax = 0.15* Cost

    Else

    Tax = 0.18* Cost

    End If

    End Function

    Назва функції користувача Tax, Cost — умовний аргумент, від якого
    залежить значення функції Tax.

    Для обчислення податку у робочому аркуші в комірці обчислення податку 12
    вводиться створена функція = Тах(Н2) .

    54.1. Використання функцій пошуку рішень

    Цей засіб застосовується в випадках, коли необхідно знайти значення, яке
    залежить від цілого ряду значень. При цьому на змінення деяких значень
    можна накласти певні обмеження. Для реалізації треба ств. Цільову
    комірку, визначити діапазон комірок, які змінюються і діапазон обмежень.
    Цільова комірка – така, в якій містяться формули з посиланням на всі
    комірки діапазону, які включені до розрахунку. В цільову комірку
    встановлюємо курсор, ком. Сервіс – пошук рішення. У полі изменение
    ячейки вводимо діапазон комірок, що змінюються. Створюємо обмеження в
    групі ограничение, акт. Кн. Добавить. В вікні, що відкрилось, у полі
    Установление цели вводимо адресу комірки, на яку ми накладаємо
    обмеження. В інших полях встан. Умову. При ОК активізується попереднє
    вікно, при натисканні Добавить ств-ся інші обмеження: ком. Виполнить.
    з’являється вікно з повідомленням, що рішення знайдено або може бути. У
    переліку Тип отчета можна ств. Звіт за результатами: перемикач
    Результат, в якому виведені попередні і нові значення комірок, які
    змінююься.

    Комірка з кінцевим значенням називається цільовою коміркою, а комірки з
    вхідними даними, що підлягають зміні, називаються змінними комірками.
    Цільова комірка обов’язково повинна містити формулу або функцію,
    параметрами якої є значення змінних комірок.

    58. Поняття бази даних, СУБД. Фізична та логічна структура БД у СУБД MS
    Access.

    База даних — це інтегроване сховище взаємопов’язаних даних конкретної
    предметної області.

    Система управління базами даних (СУБД) — це комплекс програмних засобів,
    призначений для інтегрованого зберігання та обробки даних.

    Система управління базами даних Microsoft Access відноситься до
    реляційних баз даних. База даних Access (фізична структура) міститься в
    одному файлі з розширенням MDB. Логічна структура СУБД Access
    складається з таких об’єктів: таблиць, запитів, форм, звітів, макросів
    та модулів. Доступ до цих об’єктів відбувається за допомогою відповідних
    вкладинок вікна Access.

    СУБД Access дає змогу створювати такі типи об’єктів:

    “Таблицы” – основний об’єкт БД, оскільки в ньому зберігається вся

    інформація.

    “Запрос” – служить для фільтрації або селекції даних. Дає змогу виб-

    рати з БД необхідну інформацію, яка відповідатиме певним критеріям і
    далі

    використовуватиметься для розв’язання конкретного завдання.

    • “Форма” – це певний бланк для заповнення його даними або маска,

    що ніби накладається на БД. Головне його призначення – спростити

    процес заповнення БД.

    • “Отчеты” – це певним чином оформлена програма, що дає змогу ви-

    давати для друкування або на екран інформацію з БД.

    • “Макросы” використовують для автоматизації процесу виконання

    операцій, які часто повторюються.

    • “Модули” – це програмні модулі, написані мовою VBA длярозв’язання
    складних завдань.

    59. Поняття бази даних, СУБД. Етапи проектування БД у СУБД MS Access.

    База даних — це інтегроване сховище взаємопов’язаних даних конкретної
    предметної області.

    Система управління базами даних (СУБД) — це комплекс програмних засобів,
    призначений для інтегрованого зберігання та обробки даних.

    Етапи створення бази даних у середовищі Microsoft Access:

    • визначення мети створення бази даних;

    • визначення таблиць, які повинна містити база даних;

    • визначення структури таблиць (полів та їх типів);

    • призначення ключів таблиць та створення потрібних індексів;

    • визначення зв’язків між таблицями;

    • завантаження даних;

    • створення інших об’єктів бази даних: запитів, форм, звітів, макросів
    та модулів;

    « аналіз ефективності бази даних за допомогою майстра таблиць (меню
    СЕРВИОАНАЛИЗ>ТАБЛИЦА) та аналізатора швидкодії (меню
    СЕРВИОАНАЛИЗ>БЬІСТРОДЕЙСТВИЕ).

    60. Технологія створення структури таблиці в СУБД MS Access. Описати
    типи даних, які можна використовувати в СУБД MS Access

    Усі дані бази даних зберігаються у таблицях. Таблиці створюються в два
    етапи. На першому етапі створюється структура таблиці, а на другому —
    вводяться дані.

    Створення таблиці. Вибрати вкладнику Таблицы, натиснути на кнопку
    Создать (рис. 10.114) та вибрати метод створення таблиці (рис. 10.116).
    Вважаючи, що структура таблиці, яка створена за допомогою майстра або в
    режимі таблиці, все одно підлягає редагуванню, розглянемо створення
    таблиці у режимі конструктора. Для цього треба у списку вибрати
    КОНСТРУКТОР і натиснути на кнопку Ok.

    На екрані з’явиться вікно (рис. 10.117). У графу Имя поля треба ввести
    ім’я першого поля таблиці. Ім’я поля не повинно містити більше 64-х
    символів, включаючи пропуски, та не повинно містити символ «.».

    У графі Тип данных треба задати тип поля. Для цього необхідно розкрити
    список (рис. 10.118) та вибрати потрібний тип даних. В Access
    застосовуються такі типи даних:

    • Числовой (NUMBER) — застосовується для числових даних, які
    використовуються у формулах. Тип та розмір значень задаються у
    властивостях РАЗМЕР ПОЛЯ та ФОРМАТ ПОЛЯ;

    • Текстовый (TEXT) — застосовується для тексту та чисел (наприклад,
    табельний номер), які не використовуються у формулах. Поле цього типу
    може містити до 255 символів, за замовчанням — 50. Для визначення
    розміру поля треба задати властивість Размер поля;

    • Поле MEMO — використовується для уведення текстів або чисел довжиною
    до 64000 символів;

    • Дата/время (DATE/TIME) — довжина поля 8 байтів;

    • Денежный — використовується для попередження округлення під час
    обчислень. Розмір поля — 8 байтів;

    • Счетчик (AUTONUMBER) — використовується для автоматичного додавання
    номера запису. Якщо властивість поля Новые значения має значення:
    Последовательные — виконується додавання числа, яке отримується
    збільшенням на одиницю номера попереднього запису; Случайные — для
    лічильника генерується випадкове число. Розмір поля — 4 байти;

    • Логический (YES/NO) — застосовується до полів, що можуть містити
    тільки одне з двох значень, такі як ДА/НЕТ, Исти-на/Ложь, ВКЛ/ВЫКЛ.
    Розмір поля — 1 біт;

    • Поле объекта OLE (OLE OBJECT) — використовується для зв’язування або
    впровадження об’єктів (документів MICROSOFT WORD, електронних таблиць
    (MICROSOFT EXCEL), рисунків, звуків тощо). Для зображення об’єктів у
    формах та звітах необхідно застосовувати елемент управління
    Присоединенная рамка объекта. Розмір поля — до 1 гігабайта;

    61. Різні способи створення нової таблиці в СУБД MS Access. Описати
    спосіб створення нової таблиці в режимі конструктору.

    В Access є 4 способи створення таблиць: за допомогою “конструктора”
    таблиць; за допомогою “мастера створення таблиць”, “в режимі
    таблиці”(«режим вводу даних») та “в режимі імпорт таблиць”.

    Вікно БД ? Вкладинка Таблиці ? Создать ? Конструктор

    Або

    Головне меню ? Вставка ? Таблиця ? Создать ? Конструктор

    На екрані з’явиться вікно. У графу Имя поля треба ввести ім’я першого
    поля таблиці. Ім’я поля не повинно містити більше 64-х символів,
    включаючи пропуски, та не повинно містити символ «.».

    У графі Тип данных треба задати тип поля. Для цього необхідно розкрити
    список та вибрати потрібний тип даних.

    В області Свойства поля необхідно задати властивості поля. Змінюючи
    властивості поля можна керувати процесом зберігання, обробки та
    відображення даних.

    Властивість Размер поля визначає максимальний розмір даних типу
    Текстовый, Счетчик або Числовой.

    Властивість Формат поля дозволяє задати формати відображення тексту,
    чисел, дат та значень часу на екран та на принтер. Наприклад, для поля
    числового типу можна задати один з форматів, які наведені нарис.

    Після введення структури таблиці необхідно задати ключ запису, який може
    складатися з одного поля або сукупності полів. Значення ключового поля
    повинно однозначно ідентифікувати запис, а саме, мати унікальне
    значення.

    62. Різні способи створення нової таблиці в СУБД MS Access. Описати
    спосіб створення нової таблиці в режимі Майстер таблиць.

    В Access є 4 способи створення таблиць: за допомогою “конструктора”
    таблиць; за допомогою “мастера створення таблиць”, “в режимі
    таблиці”(«режим вводу даних») та “в режимі імпорт таблиць”.

    СУБД Access має значну кількість спеціальних програм – “майстрів”. Є
    майстер таблиць, майстер кнопок, майстер форм та ін. Майстри здійснюють
    діалог з користувачем, у процесі якого визначаються дані, необхідні для
    розв’язування відповідної задачі. Для зручності роботи кожен майстер має
    певні етапи (кроки). Будь-який етап можна пропустити або звернутись до
    попередніх.

    Вікно БД ? Вкладинка Таблиці ? Создать ? Майстер таблиць

    Або

    Головне меню ? Вставка ? Таблиця ? Создать ? Майстер таблиць

    В цьому вікні користувачу пропонується вибрати поля для таблиці з набору
    «стандартних» полів, сгрупованих по категоріях.

    1. вибрати категорію Деловие або Личние

    2. В списку Образи таблиц виділити подходящу таблицю

    3. Вибрати потрібні поля, переміщаючи їх у список Поля новой таблици.
    Можна перейменувати поля, клацнувши на Переименовать поле

    4. Натискуємо Далі або Готово

    5. В наступних вікнах (якщр натиснули далі), можна вуазати ключові поля,
    та встановити зв’язки з іншими таблицями БД.

    63. Різні способи створення нової таблиці в СУБД MS Access. Описати
    спосіб створення нової таблиці в режимі таблиці. Описати властивості
    полів.

    В Access є 4 способи створення таблиць: за допомогою “конструктора”
    таблиць; за допомогою “мастера створення таблиць”, “в режимі
    таблиці”(«режим вводу даних») та “в режимі імпорт таблиць”.

    Вікно БД ? Вкладинка Таблиці ? Создать ? Режим таблиці

    Або

    Головне меню ? Вставка ? Таблиця ? Создать ? Режим таблиці

    На екрані з’явиться «заготівка» пустої таблиці, яка не містить ніяких
    даних.

    Поля таблиці можно перейменовувати в режимі таблиці. Для цього двічі
    клацнути на імені стовпчика (поля), ввести нову назву та натиснути
    Ентер.

    64. Різні способи створення нової таблиці в СУБД MS Access. Описати
    спосіб створення нової таблиці в режимі імпорт таблиць.

    В Access є 4 способи створення таблиць: за допомогою “конструктора”
    таблиць; за допомогою “мастера створення таблиць”, “в режимі
    таблиці”(«режим вводу даних») та “в режимі імпорт таблиць”.

    Вікно БД ? Вкладинка Таблиці ? Создать ? Імпорт таблиць

    Або

    Головне меню ? Вставка ? Таблиця ? Создать ? Імпорт таблиць

    З’являється вікно імпорту, де в полі Тип файлов вибирають потрібний
    тип( наприклад Microsoft Excel), натискають Импорт, у наступному вікні
    вибирають діапазон значень. З’являється таблиця Microsoft Excel ,
    вибирають поля, у наступному вікні визначають, чи заголовок полів Excel
    будуть заголовками полів таблиці Access, визначають місце збереження
    даних у новій таблиці чи існуючій, визначають наявність і тип ключового
    поля, кнопка Готово. Далі з’являється повідомлення про успішне
    завершення імпорту. У режимі конструктора можна перевірити тип поля.

    65. Встановлення зв’язків між таблицями у СУБД MS Access. Поняття
    первинного ключа та зв’язуючого поля. Редагування встановлених зв’язків
    між таблицями.

    СУБД ACCESS дозволяє створювати зв’язки між таблицями на основі
    відношень типа «один-до-одного» та «один-до-бага-тьох». Встановлення
    зв’язку «багато-до-багатьох» потребує наявності третьої таблиці.

    Для встановлення зв’язку між таблицями необхідно у меню СЕРВИС вибрати
    команду Схема данных. У результаті з’явиться вікно Добавление таблицы
    (рис. 10.127), в якому треба вибрати потрібні таблиці за допомогою миші
    та кнопки Добавить, а потім натиснути на кнопку Закрыть.

    Команди Сервіс-Схема Даних, в цьому вікні меню Связи, у ньоиу «Показати
    таблицю», з»являється вікно «Добавленіє таблиці», клацнути на таблиці,
    що хочемо використати для зв»язку, клацнути «Добавити», по закінченню
    кнопка”Закрити», лівою мишею переносимо ключове поле однієї таблиці на
    ключове поле іншої(обов»язковою умовою є співпадаємість ключових полів,
    які переносяться). Для зміни зв»язку необхідно вивести на екран
    діалогове вікно «Схема даних», потім двічі клацнути по лінії між двома
    таблицями, після цьог внести необхідні зміни. Для вилучення зв»язку
    необхідно клацнути на нього в вікні «Схема даних» і натиснути DELETE,
    після підтвердження вилучення зв”язок зникне.

    Для зв’язування таблиць у реляційних СУБД використовують ключі. Ключем
    називають сукупність полів таблиці, значення яких ідентифікують її
    записи. Первинним ключем називають такий ключ, який однозначно
    ідентифікує записи таблиці. Іншими словами, значення первинного ключа є
    унікальним для даної таблиці. Часто первинний ключ складається з одного
    поля. Наприклад, первинним ключем таблиці Особи має бути поле ТабНомер,
    і аж ніяк не Прізвище, оскільки записів з однаковим табельним номером не
    повинно бути. Водночас можна очікувати на записи, де є однакові
    прізвища.

    Для створення ключа: в режимі Конструтора виділити поле або поля. Далі
    натискуємо піктограму ключа на Панелі інструментів, або вибираємо Правка
    ? Ключевое поле.

    Впорядкування записів таблиці за значенням ключа називають індексацією,
    а отриманий образ таблиці – індексом. Взагалі фізично таблиці та індекси
    можуть зберігатися у різних файлах (як, наприклад, у СУБД MS FoxPro). У
    MS Access всі об(єкти бази даних (у тому числі і індекси) зберігаються в
    одному файлі.

    66. Поняття запиту в СУБД MS Access. Можливості запитів.

    СУБД ACCESS дозволяє створювати запити за допомогою майстрів та у режимі
    конструктора. У СУБД ACCESS під час виконання запиту створюється набір
    записів, що виглядає як таблиця, але він не є таблицею. Фактично запит —
    це уявлення користувача про потрібні дані з різних таблиць або інших
    запитів. У процесі відкриття запиту в режимі таблиці або використання
    його у формах та звітах, створюється новий набір записів з поточного
    змісту бази даних. Дані в запитах можна редагувати. Всі зміни фіксуються
    у таблицях, дані з котрих використовуються у запиті.

    Запит – один з найбільш потужних об(єктів MS Access, який дозволяє
    ефективно представити інформацію, що містять таблиці, з певними
    властивостями. В деякому розумінні запит подібний до фільтрів, коли з
    таблиць будується виборка за певною умовою. Але на відміну від фільтру
    запит дозволяє отримати більш змістовний результат. Перш за все, це
    пояснюється тим, що фільтр дає інформацію для перегляду (друку), але, на
    відміну від запиту автоматично не зберігається, як окремий об(єкт бази
    даних. Запити, маючи таку властивість, дозволяють динамічно поновлювати
    інформацію у своїх таблицях, якщо у таблицях бази даних виникла зміна
    інформації. Крім цього, запит має і зворотню дію: якщо змінювати
    інформацію у його таблицях, то таблиці бази даних, на базі яких
    побудований запит, будуть адекватно змінювати свою інформацію.

    67. Поняття запиту в СУБД MS Access. Типи запитів.

    СУБД ACCESS дозволяє створювати запити за допомогою майстрів та у режимі
    конструктора. У СУБД ACCESS під час виконання запиту створюється набір
    записів, що виглядає як таблиця, але він не є таблицею. Фактично запит —
    це уявлення користувача про потрібні дані з різних таблиць або інших
    запитів. У процесі відкриття запиту в режимі таблиці або використання
    його у формах та звітах, створюється новий набір записів з поточного
    змісту бази даних. Дані в запитах можна редагувати. Всі зміни фіксуються
    у таблицях, дані з котрих використовуються у запиті.

    – Майстер ПРОСТОЙ ЗАПРОС на основі кількох пов’язаних таблиць або
    запитів дозволяє створювати запити двох типів: ПОДРОБНЫЙ та ИТОГОВЫЙ.

    – Майстер ПЕРЕКРЕСТНЫЙ ЗАПРОС створює запит із статистичними
    розрахунками (суми, середні значення, кількість записів тощо). Такий
    запит дуже схожий на зведену таблицю EXCEL.

    1. запит на вибірку

    2. запит на модифікацію

    а. запит на поновлення

    б. запит на додавання

    в. запит на знищення

    68. Створення запиту на вибірку в СУБД MS Access. Оператори, що
    використовуються в умовах на вибірку. Навести приклади.

    За допомогою рядка Условие отбора можна створити запит з параметрами.
    Під час виконання такого запиту відкриваються вікна діалогу, котрі
    містять запрошення на введення умови відбору записів. Щоб створити запит
    з параметрами для кожного поля, яке передбачається використовувати як
    параметр, у рядок Условие отбора треба ввести текст запрошення у
    квадратних дужках ([]). Якщо необхідно увести діапазон значень,
    використовуються параметри BETWEEN та AND у такому вигляді:

    BETWEEN […] AND […]. Для параметра можна встановити тип даних за
    допомогою меню Запрос/Параметры.

    AND

    OR

    LIKE “*”

    69. Технологія створення запиту на вибірку в СУБД MS Access. Створення в
    запиті нового розрахункового поля. Навести приклади.

    У запиті можна створювати поля, значення яких розраховуються за
    допомогою заданого виразу. Під час запису виразу треба дотримуватися
    певних правил:

    « імена таблиць, запитів, звітів, полів та елементів управління повинні
    братися у квадратні дужки (наприклад, [назва матеріалу]). Якщо ім’я не
    містить пропусків та спеціальних символів, тоді дужки є необов’язковими;

    • ім’я поля відокремлюється від імені таблиці (запита) крапкою;

    • текст береться у лапки (наприклад, “мідь”);

    ;. • дата/час супроводжуються символом # (наприклад, #12.12.00#).

    Приклад

    Створити розрахункове поле «Нова вартість доставки», що буде більша від
    попередньої на 20%.

    Запросы ? Конструктор ? (прав. кн. мишки на пустому полі) ? Построить

    Вводимо наступне

    Нова вартість доставки:[Закази]![Вартість доставки]*1,2

    Поставити галачку напроти «Вывод на экран».

    71. Технологія створення запитів на зміну в СУБД MS Access.

    СУБД ACCESS дозволяє створювати запити за допомогою майстрів та у режимі
    конструктора. У СУБД ACCESS під час виконання запиту створюється набір
    записів, що виглядає як таблиця, але він не є таблицею. Фактично запит —
    це уявлення користувача про потрібні дані з різних таблиць або інших
    запитів. У процесі відкриття запиту в режимі таблиці або використання
    його у формах та звітах, створюється новий набір записів з поточного
    змісту бази даних. Дані в запитах можна редагувати. Всі зміни фіксуються
    у таблицях, дані з котрих використовуються у запиті.

    Запит на зміну – дозволяє створювати нові таблиці або робити зміни в
    існуючих таблицях (знищувати, поновлювати, додавати записи)

    Щоб створити запит на модифікацію, потрібно:

    1. створити запит на вибірку

    2. переглянути відібрані записи

    3. Запрос ? Удаление (Обновление, Добавление)

    72. Поняття звіту в СУБД MS Access. Технологія створення звітів.
    Використання Майстру звітів.

    Звіти: використовуються для більш зручного представлення даних при
    друці, створюються на базі значень таблиці і запитів. Створення: в
    основному вікні БД відкриваємо вкладку Отчеты – Мастер Отчета. Потім у
    вікні списку таблиці Запроси вибирають таблицю або запит на базі яких
    створюємо звіт, з»являється вікно «Доступні поля», вибираємо кнопку > ,
    далі вибираємо поле, по якому відбувається групування даних, активізуємо
    поле і >. В цьому вікні можна визначити критерії для групування значень.
    В наст. вікні визначають які підсумки будуть розраховуватися. В наст.
    вікні – критерії сортування значень. В наст.вікнах вибираємо вид та
    стиль звіту, в останньому – назву, кнопка”Готово”. Для роботи зі звітами
    використ.такі графічні елементи: кн.”Надпісь” для створ.текстових полів,
    кнопка “Поле“ для створ.розрахункових полів. Для створ.текстового поля
    активіз.кнопку”Надпісь” вказівник стає + і малюємо поле. Для
    створ.розрахункового поля актив.кнопку”Поле”,з”являється 2 поля: для
    назви і визначення значень, активізуємо поле і свойства.

    Типи звітів:

    – рядкові

    – звіти в стовпчик

    – звіти для розсилок

    – поштові наклейки

    1. Вибрати вкладнику Отчеты, натиснути на кнопку Создать, вибрати
    Мастер отчетов та натиснути на кнопку Ok.

    2. Вибрати потрібну таблицю або запит та поля

    3. Задати рівні групування, а саме поля, для яких у звіті будуть
    виводитися проміжні підсумки (Наприклад, НАЗВА МІСЯЦЯ). Натиснути на
    кнопку Далее (рис. 10.151).

    4. Визначити порядок сортування записів у звіті та, натиснувши на
    кнопку Итоги, задати підсумкові операції (рис. 10.152). Натиснути на
    кнопку Далее.

    5. Вибрати макет для звіту (рис. 10.153). Натиснути на кнопку Далее.

    6. Вибрати стиль звіту. Натиснути на кнопку Далее.

    7. Увести назву звіту і натиснути на кнопку Готово.

    8. Переглянути звіт, вибравши його у вікні бази даних та натиснувши на
    кнопку Просмотр.

    73. Поняття звіту в СУБД MS Access. Створення звітів із полями, що
    обчислюються, та підсумковими даними.

    Розрахунок заг.функцій в звітах. Звіт відкривають у режимі конструктора
    кнопкою Поле, створюють поле в частині Прімєчаніє Отчьота. Після
    створення із меню правою мишею команда Свойства – Данние – Данние,
    з”являється вікно Построітель вираженій, ліворуч – перелік функцій
    Встроєнниє Функції, в третій частині вибираємо функції, середня частина
    містить категорії функцій, кнопка Вставити. З”являється у вікні назва
    функції AVG (Expr), треба виділити те, що в дужках, замість нього:
    активізувати “Звіт по” або відповідний об”єкт і шукаємо потрібне і
    кнопка ОК.

    74. Створення форм за допомогою конструктора в СУБД MS Access.
    Використання елементів управління.

    Форми у СУБД ACCESS створюються самостійно або за допомогою майстрів.
    Форму, створену за допомогою майстра, можна доробити у режимі
    конструктора.

    Конструктор форм

    В центрі вікна в режимі КОНСТРУКТОР ФОРМЫ знаходиться сітка, яка дає
    уявлення про розміри форми при її запуску. Щоб змінити розмір форми,
    потрібно виділити край сітки і розтягнути її до потрібного розміру.
    Лінійки вздовж верхнього і лівого країв сітки допомагають задати
    завершений розмір форми.

    Щоб змінити властивості самої форми, потрібно натиснути праву кнопку
    миші на області виділення форми чи звіту (прямокутник на перетині
    лінійок зліва зверху). В конкретному меню, яке з’явиться, потрібно
    вибрати команду СВОЙСТВА. Тоді відкривається вікно ФОРМА, в якому можна
    задати всі властивості форми.

    До числа елементів управління відносяться поля, кнопки, прапорці і
    написи, розміщені на формі. Розміщення елементів управління на формі
    (або в сітці) – це їх перетягування і опускання шляхом натискування
    кнопки миші в потрібному місці. Натисненням кнопки миші елементи
    управління вибирають з вікна панель елементів, переносять і опускають на
    сітку. При виборі елемента управління з панелі вказівник миші
    перетворюється в перехрещення. Воно дозволяє перетягнути елемент
    управління в потрібне місце на сітці і наступним протягуванням вказати
    два протилежних кути місцеположення елемента управління. Коли елемент
    управління розміщується на сітці, вказівник миші відновлює свою звичайну
    форму.

    Ліва верхня кнопка з зображенням стрілки вказівника миші натиснена чи не
    натиснена в залежності від поточного фокусу вікна. Коли ця кнопка
    натиснена , можна вибирати об’єкти за допомогою вказівника миші.

    Права верхня кнопка з зображенням чарівної палички запускаючи відмінює
    майстра створення елементів управління. Деякі елементи управління, такі
    як КНОПКИ, мають асоційованих з ними майстрів. За допомогою такої кнопки
    можна відмінити або дозволити запуск майстра.

    Створення форми за допомогою майстра:

    1. Вибрати вкладнику Формы та натиснути на кнопку Создать.

    2. У вікні Новая форма (рис. 10.143) вибрати джерело даних (таблицю або
    запит), у списку засобів створення форми вибрати Мастер форм та
    натиснути на кнопку Ok.

    3. Вибрати поля, які повинні вводитися у форму.

    4. Вибрати зовнішній вигляд форми (наприклад, В один столбец) та
    натиснути на кнопку Далее.

    5. Задати стиль форми (наприклад, Обычный) та натиснути на кнопку
    Далее.

    6. Увести ім’я форми та натиснути на кнопку Готово.

    Відкрити форму для перегляду або уведення даних можна вибравши її ім’я у
    вікні бази даних та натиснувши на кнопку Открыть.

    75. Поняття форми в СУБД MS Access. Створення головної кнопочної форми.

    Форми – основний засіб для організації інтерфейса користувача в додатках
    Microsoft Access.

    Кнопкову форму створюють за допомогою диспечера кнопкових форм. Можна
    створювати до 8 кнопок. Для активізації виконують: Сервис—Диспечер
    кнопочных форм.(Перевірка наявності кнопкоих форм). Увипадку відсутності
    кнопкових форм з’являється повідомлення з запитом, чи створити таку
    форму. З’являється вікно диспечера кнопочних форм, в якому натискають
    кнопку Изменить. В полі Название кнопочной формы вводять назву цієї
    форми. Натискають кнопку Создать. З’являється вікно Изменение страницы
    кнопочной формы, де у полі Текст вводять коментар, у другому полі
    вибирають потрібну команду( наприклад відкриття форми в режимі
    редагування), в третьому полі вибирають назву форми. Натискають ОК.
    Потім повертаються у попререднє вікно, натискають Создать, тобто
    створюють другий об’єкт.

    Для того, щоб автоматично завантажувалась кнопкова форма, після
    активізації бази даних необхідно змінити параметри запуску(
    Сервис—Параметры запуска). У полі Форми серед переліку вибирають
    потрібну кнопкову форму. Для того щоб параметри запуска не діяли при
    відкритій базі даних, її активізують при відкритій клавіні SHIFT.

    Макрос з іменем AutoExec – для запуску форми при відкритті БД.

    76, 77. Створення і робота з макросами

    Макрос – визначена послідовність дій, яка виконується автоматично після
    активізації макросу. Макрос включає прості команди для автоматизації
    виконання задач без програмування.

    Шляхи створення М.:

    – Вставка ? Макрос

    – У вікні БД перейти на вкладку Макроси та виконати вказівку Створити

    – У режимі таблиці або запиту клацнути по кнопці Макрос на Панелі
    інструментів

    Вікно макросів: верхня частина – список макрокоманд, нижня частина-
    вибираємо відповідні аргументи до макрокоманд. Відкрити таблицю, “На
    запись”,аргументи макрокоманди вміщує такі каманди: Тип-Таблиця,ім”я –
    таблиця1,Заись. В аргументах макрокоманди встановлюємо додаткові
    команди. Пр.:Необхідно створити макрос, що відкриває таблицю в режимі
    таблиці і активізує останній запис, виконуємо такі дії. В списку
    макрокоманда вибираємо команду Открить таблицю, в розділі аргументи
    встановлюємо параметри, ім”я таблиці(у режимі таблиці). В списку
    макрокоманди вибираємо “На запис”(тип об”єкта, таблиця,ім”я об”єкта –
    Товар,запис- последняя). Активізують кнопку закритіє макроса, вводять
    ім”я макросу. Для перевірки роботи М.необхідно, залишаючись у вкладці
    М.активізквати кнопку запис.

    78. Створення спеціального меню в СУБД MS Access.

    Пользователь имеет возможность добавить подменю во встроенное или
    пользовательское меню

    1. В меню Вид выберите команду Панели инструментов и подкоманду
    Настройка.

    2. Если панель инструментов, строка меню или контекстное меню не
    выводится в окне, выберите вкладку Панели инструментов и дважды щелкните
    имя панели инструментов, строки меню или контекстного меню, которое
    следует отобразить.

    3. В диалоговом окне Настройка выберите вкладку Команды.

    4. В поле Категории выберите параметр Новое меню.

    5. Перетащите строку Новое меню из поля Команды в меню, в которое нужно
    добавить подменю (проследив, чтобы меню верхнего уровня открылось), и
    поместите Новое меню в нужное место.

    6. Щелкните правой кнопкой новое подменю и введите имя в поле Имя
    контекстного меню. Нажмите клавишу ENTER.

    7. Завершите создание меню, добавив команды из диалогового окна
    Настройка или перетащив либо скопировав их из других меню.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020