ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ПРИНЦИПИ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ
Сутність бюджетного планування і прогнозування
Історичні аспекти становлення та розвитку вітчизняної системи планування
Класифікація методів бюджетного планування і прогнозування
Нормативно-правове забезпечення бюджетного планування і прогнозування
Сутність бюджетного планування і прогнозування
Метод курсу можна визначити, як сукупність прийомів і способів які
використовуються відповідно для розробки прогнозів і планів.
План – документ в якому визначені цілі що, що необхідно досягти за
певний період, а також засоби і умови їх досягнення.
Планування – процес складання планів.
Прогноз – імовірне аргументоване судження про стан об’єктів (процесів) в
майбутньому, або альтернативних шляхів і строків досягнення результатів.
Прогнозування (грецьке – знання наперед) – це процес формування
прогнозів на основі аналізу тенденції і закономірностей розвитку об’єкта
(процесу).
Чого слід очікувати від об’єкта?
Яким чином можна вплинути на об’єкт, щоб досягти мети?
Прогностика – наука, яка вивчає закономірності процесі прогнозування.
Предметом прогностики є:
дослідження законів і способів прогнозування.
Передбачення – широке поняття, яке об’єднує різні (всі різновиди)
одержання інформації про майбутнє.
Наукове передбачення – ґрунтується на знаннях закономірностей природи,
суспільства, мислення.
Не наукове передбачення – ґрунтується на інтуїції, релігійності, на
буденному житті.
Віщування (провіщення) – достовірне побудоване на логічній послідовності
судження про стан будь-якого об’єкта, процесу, явища в майбутньому.
Відрізняється ступенем ймовірності
Прогнозування – імовірно буде
Провіщення – буде
Передбачення = Провіщення + Прогнозування
Предметом науки планування є: дослідження механізму дії об’єктивних
природних і економічних законів та використання їх в процесі регулювання
економіки.
Предметом економічного прогнозування є: закономірності і тенденції
розвитку економічних об’єктів, процесів, явищ в минулому і стан їх в
майбутньому.
Бюджетне прогнозування є одним з видів макроекономічного прогнозування.
Процес розроблення прогнозів розвитку національної економіки, що
ґрунтується на науковому пізнанні економічних явищ і використанні всієї
сукупності методів, засобів і можливостей прогнозування –
макроекономічне прогнозування.
Об’єкт макроекономічного прогнозування: національна економіка, народне
господарство країни, адміністративно-територіальні одиниці, сукупність
економічних суб’єктів, різні галузі.
Бюджетне прогнозування – це науково-аналітична стадія розробки бюджету в
процесі якої визначається концепція, шляхи її реалізації та основні
завдання які мають бути досягнуті.
Об’єкти бюджетного прогнозування – показники доходів і видатків держави
і місцевих бюджетів.
Метою бюджетного прогнозування – є створення наукових передумов для
прийняття управлінських рішень центральними та місцевими органами влади.
Цими передумовами є:
Науковий аналіз
Варіантне передбачення
Оцінювання можливих наслідків
Складання прогнозів, як правило, передує процесові розроблення планів і
є для нього вихідною базою.
Головна функція прогнозу – наукове передбачення.
Завдання прогнозування:
проведення аналізу ситуацій, тенденцій, соціально-економічного стану
виявити проблеми, шляхи вирішення
попередження негативних наслідків
обґрунтування вибору
Основні завдання бюджетного прогнозування:
визначення обсягу доходів і видатків бюджету та їх структури.
Бюджетне планування – це процес розроблення планів формування та
використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій які
здійснюються органами державної влади, органами влади АРК, та органами
місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Об’єктом бюджетного планування є бюджетна діяльність держави, державних
установ і організацій.
Метою бюджетного планування є забезпечення відповідності бюджетних
ресурсів і потреб у них загалом, а також за спрямуванням по об’єктах і
територіях.
Сферою застосування бюджетного планування є розподіл і перерозподіл
бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.
Передумовами бюджетного планування є:
Бюджетна політика
Стратегія держави на плановий період
Основні функції бюджетного планування:
Відображення основних напрямів бюджетної політики
Вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення
Здійснення необхідних заходів перерозподілу бюджетних ресурсів
Становлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і
визначення оптимального розподілу доходів і видатків.
Принципи бюджетного планування і прогнозування:
Альтернативності – вибір варіанту
Системності – дослідження кількісних і якісних показників
макроекономічного розвитку
Цілеспрямованості та пріоритетності – оптимальне використання бюджетних
ресурсів
Збалансування та пропорційності – прогнозування балансу
народногосподарської продукції
Наукового обґрунтування планів і прогнозів
Поєднання поточних і перспективних планів
Форми планування:
Директивне
Стратегічне (від 20 до 25 років)
Індикативне
Директивне планування:
Негативні риси:
Обмеженість і негнучкість цієї форми планування
Нереальність умов та ресурсних можливостей
Напруженість термінів виконання завдань
Низька якість здійснюваних робіт у гонитві за наміченими термінами
Переваги:
Націленість на виконання конкретних завдань
Посилення відповідальності за отриманні результати
Економія коштів в економічному секторі
Розв’язання невідкладних проблем
Стратегічне планування – це процес визначення цілей і значення
економічних показників з найважливіших напрямів соціально-економічного
розвитку країни на середній термін або тривалу перспективу з розробленим
механізмом їх реалізації.
Виконує функції активного прогнозу економічного розвитку.
Індикативне планування є робочим інструментом з реалізації цілей
визначених у стратегічному плані з урахуванням конкретних економічних
ситуацій (уточнюючий, доповнення до стратегічного).
Воно має переважно рекомендаційний характер , однак у розпорядженні
держави залишається система прямих і непрямих регуляторів у вигляді
пільг, ліцензій, квот, бюджетних субсидій, дотацій для досягнення
поставленої мети.
Умови успішної реалізації індикативного планування:
Законодавче забезпечення економічного розвитку
Дотримання юридичних актів у сфері господарського права, як органами
управління так і господарюючими суб’єктами.
Історичні аспекти становлення та розвитку вітчизняної системи планування
Основні етапи становлення вітчизняної системи планування:
І етап: 1921-1924: Створення державного плану УРСР. Розробка поточних
та перспективних господарських планів.
[1925 р. – складання контрольних цифр, річні плани]
ІІ етап: 1925-1941: Започатковано складання контрольних цифр і річних
планів розвитку народного господарства. Започатковано складання
середньострокових планів п’ятирічки.
ІІІ етап: 1942-1945: Складання квартальних, місячних та декадних планів
(директивна система)
ІУ етап: 1946-1991: Удосконалення організації та методології
перспективного планування. Розвиток балансового методу планування.
Застосування економіко-математичних методів, складання зустрічних
планів.
У етап: 1992-2004: Перехід до індикативного планування
Класифікація методів бюджетного планування і прогнозування
Методи прогнозування – це сукупність заходів та способів мислення, що
дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних внутрішніх та
зовнішніх зв’язків об’єкта прогнозування зробити висновок з певною
імовірністю відносно майбутнього розвитку об’єкта.
За загальним принципом дії методи прогнозування можна поділити на:
Суб’єктивні (інтуїтивні)
Формалізовані (методи впливу з правилами мат.)
Комбіновані (комплексні)
Суб’єктивні прогнози ґрунтуються на загадках, досвіді, інтуїції.
Використовуються тоді, коли неможливо врахувати вплив багатьох чинників
через значну складність об’єкта прогнозування (або об’єкт прогнозування
досить простий).
Суб’єктивні прогнози передбачають використання експертних оцінок.
Розрізняють: індивідуальні експертні оцінки, колективні.
До групи формалізованих прогнозів входять методи, які випливають з
правил або математичних моделей. Ці методи діляться на 2 групи:
Методи екстраполяції тенденцій
Методи моделювання
Метод екстраполяції тенденцій в свою чергу ділиться:
Просту екстраполяцію
Часовий тренд
Метод авторегресії
Адаптивні методи
Класифікація методів прогнозування:
1. Суб’єктивні:
залежать від способу отримання прогнозної інформації:
інтерв’ю
аналітичні
побудова сценаріїв (альтернативні варіанти)
генерації ідей (мозкова атака)
колективні експертні оцінки:
комісій
генерація ідей мозкової атаки
Delfi
2. Формалізовані:
екстраполяції
найменших квадратів
експоненціального значення
ковзних середніх
моделювання
імітаційне моделювання
мережеве
структурне
матричне
3. Комбіновані.
Метод інтерв’ю – бесіда прогнозиста з експертом під час якої прогнозист
відповідно до заздалегідь розробленої програми ставить експерту питання
стосовно об’єкта дослідження.
Аналітичний метод – самостійна робота експерта над аналізом тенденції.
Оцінювання стану і шляху розвитку об’єкта, що прогнозується.
Побудова сценарію – розгляд різних сценаріїв, які характеризують
імовірні шляхи розвитку ситуацій.
Метод генерації ідей – визначення можливих варіантів розвитку об’єкта
прогнозування і їх оцінка.
Метод комісії – обговорення групою експертів.
Метод Delfi – дозволяє повною мірою організувати статистичне оброблення
думок експертів, фахівців і досягти більш-менш узгодженої їх думки.
Метод екстраполяції передбачає дослідження закономірностей і тенденцій
економічних явищ на основі статистичних даних.
Тренд – зміна часового ряду, яка визначає загальне спрямування розвитку
економічного показника, тобто основну його тенденцію.
Метод найменших квадратів застосовується для відшукування залежностей
між двома або кількома прогнозованими величинами за їхнім значенням.
Його суть полягає у мінімізації суми квадратних відхилень між
спостережуваними величинами і розрахунковими величинами, обчисленими за
підібраними рівнями.
Метод експоненціального згладжування дає можливість отримати оцінки
параметрів тренду, які характеризують не середній рівень процесу, а
тенденцію, яка склалася на момент останнього спостереження.
Метод ковзних середніх дає можливість вирівняти динамічний ряд шляхом
його поділу на рівні частини з обов’язковим співставленням в кожній з
них сум модельних значень
До комбінованого можна віднести:
сценарний метод
метод генерації ідей
Найпоширенішими методами бюджетного прогнозування є екстраполяція,
моделювання, експертні оцінки.
Класифікація макроекономічних прогнозів:
проблемно-цільовий критерій:
пошукові
нормативні
за періодом упорядження:
короткострокові
середньострокові
довгострокові
далекоглядні
за характером об’єкта прогнозування:
пасивні прогнози
активні прогнози
варіантні прогнози
інваріантні прогнози
за масштабністю:
глобальні
локальні
структурні
комплексні
прості
складні
за способом подання інформації:
точкові
інтервальні
Методи планування – конкретні способи і прийоми розрахунку показників.
Методи бюджетного планування:
метод коефіцієнтів
нормативний
балансовий
предметно-цільовий (з 2002 р. оголошено основним методом при складанні
бюджетів всіх рівнів для розрахунку показників)
Огляд основних нормативно-правових актів з питань бюджетного планування
і прогнозування
Назва документу Основний зміст
Розпорядження КМУ від 14.09.02 р. № 538-р “Про схвалення концепції
застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі” Визначає
місце, роль та мету застосування середньострокового бюджетного
планування програмно-цільового методу у бюджетному процесі
Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм
економічного і соціального розвитку України” від 23.03.00 р. № 1602-ІІІ
Визначає правові, економічні, організаційні засади формування цілісної
системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального
розвитку. Встановлює загальний порядок розроблення, затвердження та
виконання прогнозних і програмних документів, а також права та
відповідальність учасників державного прогнозування
Постанова КМУ від 29.12.00 р. № 1932 “Про затвердження порядку
розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів та нормативів відрахувань від
загальних державних податків і зборів на 2001 р.” Визначає порядок
розрахунку прогнозних обсягів доходів та видатків бюджетів Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, бюджетів районів,
що враховуються при визначенні міжбюджетних трансферів (дотацій
вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого
рівня)
Постанова ВРУ “Про основні напрямки бюджетної політики на 2003р.”
Визначає уточнення прогнозних макропоказників соціально-економічного
розвитку України з урахуванням тенденцій останніх років, фактичного
стану економіки і Програми діяльності КМУ як одну із пропозицій ВРУ до
основних напрямків бюджетної політики. Також визначається як
недосконале, планування бюджетів у 2002 р. та попередніх роках,
рекомендується уточнити доходну частину бюджету відповідно до визначених
прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку
Постанова КМУ від 25.10.02 р. № 1586 “Про прогноз економічного і
соціального розвитку України на 2002-2006 роки” Визначає основні
напрямки, мету, цілі, складові елементи, завдання прогнозування
економічного і соціального розвитку України на 2002-2006 р.
БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
Взаємозалежність бюджету і макроекономічних показників.
Характеристика програмно-цільового методу формування бюджету.
Бюджетні запити.
Система бюджетного контролю в бюджетному процесі
Взаємозалежність бюджету і макроекономічних показників
Важливою передумовою для розробки оптимальної моделі бюджетної політики
та ефективності механізму її реалізації є необхідність врахування
зовнішніх та внутрішніх чинників.
Зовнішні чинники бюджетної політики:
залежність держави від економічних відносин з іншими державами щодо
поставок палива, сировини, матеріалів
обмін технологіями
експортні можливості самої держави
інтеграція держави зі світовими системами
Внутрішні фактори бюджетної політики:
економічні – пов’язані з макроекономічними процесами, які відбуваються у
сфері соціального виробництва
соціальні – пов’язані з особливостями відтворення робочої сили і
населення країни в цілому
політичні – пов’язані з забезпеченням обороноздатності країни,
підтримкою внутрішнього правопорядку, зміцнення законодавчої і
виконавчої влади.
За умови стабільності економіки об’єктивно існує висока передбачуваність
економічних показників на короткостроковий період, що є достатнім для
планування щорічного балансу.
У разі коли економіка не стабільна об’єктивно зменшується вірогідність
бюджетного прогнозування зокрема, та економічних параметрів взагалі.
Помилки в прогнозуванні соціально-економічного розвитку, недооцінка
наслідків негативних процесів в економіці прирікають бюджетне планування
на невдачу.
Як відомо, за основу формування бюджету приймається розрахунок річного
обсягу ВВП.
Контрольні показники бюджетної політики:
відносні показники (обсяг державного боргу, державних позик, надходжень,
видатків)
абсолютні показники (планові цифри, які мають грошовий вираз)
номінальні показники (темпи змін обсягу видатків або зростання величини
контрольних цифр)
В Законі України “Про ДБУ на 2002 р.” вперше додано матеріали, які
визначають пріоритети бюджетної політики уряду на середньострокову
перспективу та основні прогнозні макроекономічні показники до 2005 р.
У прогнозі, яки припускає економічне зростання будуть заплановані більші
суми надходжень і менші суми видатків.
У протилежному прогнозі буде показано зростання видатків, зменшення
надходжень і зростання дефіциту бюджету.
Прогнози надходжень і видатків є фактичним початком процесу складання
бюджету.
Основні прогнозні макроекономічні показники економічного і соціального
розвитку України
Показники 2002 2003 2004 2005
ВВП національний, млрд. грн. 246,7 286,4 327,6 371,5
ВВП реальний, % 6 7 7,5 7,5
Індекс споживчих цін, % 111,3 109 106,3 105
В середньому до попереднього року обмінний курс грн. до дол. США за рік
5,6 6,1 6,38 6,63
Темпи приросту грошової маси до початку року, % 118 -120 117 -119 115
-117 114 –116
Грошові доходи населення, реальні, у % до попереднього року 6,5 7,7 8,6
8,7
Індекс реальної заробітної плати робітників, службовців, у % до
попереднього року 7 8 8,8 8
Рівень зареєстрованого безробіття на кінець року, % 4,37 4,6 4,83 5,04
Оскільки прогнози надходжень ґрунтуються на багатьох змінних і
невизначених величинах, вони завжди будуть деякою мірою неточними.
Варіфікація прогнозу – оцінка імовірності і точності або обґрунтованості
прогнозу.
Горизонтальне прогнозування – максимально можливий період упередження
прогнозу заданої точності.
Період заснування прогнозу – проміжок часу в продовж якого будується
ретроспекція (аналіз попереднього прогнозу).
Оцінки видатків на основі програми впливають на політичні рішення уряду,
які приймаються на початку бюджетного процесу.
Більшість міністерств здійснюють оцінки витрат, коли розробляють свої
бюджетні запити.
Середньострокові оцінки часто розподіляються за окремими міністерствами
або навіть за програмами, це часто називають середньостроковою
структурою бюджету.
Характеристика програмно-цільового методу формування бюджету
Програмно-цільовий метод бюджетування – управління бюджетом з
орієнтацією на те, щоб витрачання бюджетних коштів вело до досягнення
соціально-значущіх результатів.
Ключовим важелем цього методу є здійснення контролю за результатами
економічної і соціальної ефективності діяльності розпорядженням
бюджетних коштів.
Ознаки програмно-цільового методу:
зосередженість на результатах, які бажано отримати
можливість оцінки наслідків бюджетних рішень у процесі їх прийняття
посилення відповідальності за витрачання бюджетних коштів
забезпеченість прозорості бюджетного процесу.
Основні відмінності між постатейним підходом формування бюджету та
програмно-цільовим методом:
Постатейний (традиційний) Програмно-цільовий
Бюджет затверджується у розрізі бюджетних функцій Бюджет затверджується
за програмами і підпрограмами
П-п формування бюджету (утримання бюджетних організацій) Зосередженість
на результатах
Планування бюджету лише на наступний бюджетний рік Стратегічний підхід
та планування бюджету на кілька років
Відсутність належного обґрунтування видатків бюджету при його
підготовці, аналізі і прийнятті відповідних рішень Якісно новий підхід
до обґрунтування бюджету при його складанні
Нівелювання відповідності при витрачанні коштів Посилення
відповідальності при виконанні програми
Непрозорість витрачання бюджетних коштів Прозорість витрачання бюджетних
коштів
Кожна програма передбачає формулювання чіткої мети, завдань, конкретних
заходів з їх здійснення (напрямів діяльності) та показників
результативності.
Мета виконання програми – відображення кінцевого результату на
досягнення якого спрямована бюджетна програма.
Завдання програми – конкретні цілі або результати, яких треба досягти
внаслідок виконання бюджетної програми протягом відповідного бюджетного
періоду і які можна оцінити за допомогою показників результативності.
Завдання програми повинні мати такі характеристики:
Орієнтованість на результат
Вираження результатів у кількісних вимірах
Визначеність термінів виконання завдань
Конкретність та реалістичність
Приклад: правильно сформулювати завдання програми “Постачання питної
води населенню” Завдання: до початку 2006 р. завершити будівництво 35
комун. с-м.
Напрями діяльності – конкретні види дій у межах програми, спрямовані на
виконання завдань програми.
Приклад: проведення хімічних аналізів якості води і спорудження та
ремонт водоочисних споруд.
Показник результативності – статистичний індикатор, який показує
успішність виконання програми.
Значення використання показників результативності видатків бюджету для
планування бюджетних програм:
Дозволяють чітко бачити віддачу від використання бюджетних коштів та
економічність (співвідношення результатів та витрат)
Дозволяють підтвердити необхідність програм та їх відповідність
поставленій меті
Надають можливість порівнювати успішність виконання аналітичних програм.
Приклад: Освітні програми.
Дозволяють відбирати найефективніші бюджетні програми при розподілі
обмежених бюджетних ресурсів.
Типи показників результативності бюджетних програм:
Показники затрат або вхідних ресурсів. Визначають об’єкти та структуру
ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми.
Приклад: кількість штатних одиниць, кількість установ, кількість
обладнання.
Показники обсягу робіт. Показують обсяг робіт, який має бути виконаний у
процесі реалізації програми.
Приклад: кількість хворих, яких планується обслуговувати або довжина
шляху з твердим покриттям, який планується збудувати.
Показники продукту або обсяг виконаних робіт. Використовуються для
оцінки досягнення поставлених цілей.
Приклад: кількість підготовлених спеціалістів, кількість вилікуваних
хворих, кількість відвідувачів музеїв, бібліотек.
Показники ефективності (рентабельності). Визначаються як відношення
кількості вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг до їх
вартості в людському або грошовому вимірі.
Приклад: кількість студентів на 1 викладача, вартість підготовки 1
студента.
Показники якості або отримані ефекти від виконання програми.
Відображають ступінь якості послуг, робіт, товарів.
Приклад: зниження захворюваності на туберкульоз на 2% в порівнянні з
минулим періодом.
Використання програмно-цільового методу передбачає складання програмного
бюджету.
Складовими елементами структури програмного бюджету є:
функція
підфункція
програма
підпрограма
проект
Функція – широка програмна класифікація напрямів діяльності уряду на
загальному державному рівні, які мають спільні процеси або поняття.
Підфункція – складова загальної державної функції, яка описує сукупність
програм.
Програма – систематизована сукупність напрямів діяльності, спрямованих
на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонується і
здійснюється розпорядником бюджетних коштів відповідно до наданих йому
функцій.
Підпрограма – складова програми спрямована на виконання частини
програми.
Проект – сукупність напрямів діяльності в підпрограмі, має початок і
кінець, може включати стратегії та вимірюється за допомогою детальних
показників результативності.
Програмно-цільовий метод формування бюджету сприяє застосуванню
перспективного бюджетування (складання видатків на кілька років).
Стратегічне планування та аналіз програм є фундаментом для складання
бюджетних запитів.
Бюджетні запити
Бюджетний запит – документ, підготовлений РБК, що містить пропозиції з
відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних
для його діяльності на наступний бюджетний період.
У типових формах бюджетного запиту містяться такі дані:
Назва бюджетної установи та програмна інформація про те хто і за які
види діяльності відповідає.
Коди бюджетної класифікації, що відповідають конкретній установі та
програмі.
Суми фактичних видатків минулого року та затверджені обсяги в поточному
році.
Граничні обсяги видатків на поточний рік.
Сума запиту на відповідну програму на бюджетний рік.
Сума додатково необхідних коштів.
Прогноз видатків на 2 наступних роки.
Характеристика мережі штатів і контингентів.
Форми бюджетних запитів 2002 р.
загальна (2002 – 1)
індивідуальна (2002 – 2)
додаткова (2002 – 3)
Принципи, що забезпечують ефективний аналіз бюджетних запитів:
Здатність синтезувати окремі деталі в загальному питанні на які
необхідно звернути увагу вищих посадових осіб, що приймають відповідні
рішення (Синтезу).
Оптимальності – оптимальний вибір між пропозиціями, що потребують
бюджетних коштів.
Обґрунтованості – ухвалення обґрунтованості рішень на підставі
бюджетного аналізу.
Бюджетний аналіз (вибір програми, що є зараз, потрібен в наступному
бюджетному році) – це важливий компонент формування бюджету під час
якого всі учасники процесу визначають програми, які мають
впроваджуватись, нові програми, які слід запропонувати до виконання і
такі, виконання яких варто припинити.
Приклад програмного бюджету
Бюджетний аналіз – це процес під час якого бюджетний аналітик:
по-перше – перевіряє бюджетні запити головних розпорядників і програми
по-друге – визначає проблеми, які потребують розв’язання.
по-третє – аналізує альтернативні можливості та програмні наслідки.
по-четверте – надає рекомендації стосовно обсягу видатків, змісту
програми чи її структури.
по-п’яте – аналізує і визначає основні параметри бюджету.
Кінцевим результатом аналізу бюджетного запиту є ряд рекомендацій
стосовно обсягу видатків на виконання програми.
Система бюджетного контролю в бюджетному процесі
Бюджетний контроль – це система заходів із перевірки законності і
доцільності створення, розподілу та використання грошового фонду на всіх
стадіях бюджетного процесу.
Види бюджетного контролю (відповідно до основних стадій бюджетного
процесу):
попередній
поточний
подальший (остаточний)
Попередній контроль – здійснюється на стадії складання, розгляду та
затвердження бюджету і сприяє узгодженості в бюджетному процесі річних і
стратегічних завдань визначенню пріоритетних бюджетних програм та
напрямків діяльності державних та місцевих органів влади.
Основні методи контролю:
Аналіз.
Оцінка.
Обстеження.
Висновки та рекомендації.
В умовах обмеженості обсягу бюджетних ресурсів цей вид бюджетного
контролю має сприяти раціональному способу надання суспільству послуг та
використання бюджетних коштів.
На цій стадії бюджетного контролю відстежується:
Відповідність бюджетної політики національним інтересам
Реальність цілей бюджетної політики
Оцінка ефективності показників бюджетної програми
Здійснення контролю за встановленими нормами соціального забезпечення
Поточний контроль – здійснюється в процесі виконання бюджетів та
кошторисів бюджетних установ і покликаний регулювати:
Економічність на базі первинних документів оперативного попередження про
збитки
Ефективність на базі даних бухгалтерського обліку реагуючи на
ефективність господарської діяльності.
Відповідність дотримання встановлених норм додержання фінансової
дисципліни.
Основні методи контролю:
Відстеження
Аналіз
Оцінка
Перевірка (документальна, бухгалтерська)
Огляд.
За допомогою поточного контролю здійснюється поточна перевірка
ефективності використання бюджетних ресурсів – здійснюється контроль за
доведенням бюджетних призначень та затвердженням кошторисів бюджетних
установ.
Подальший контроль – здійснюється після складання звітності про
виконання бюджетів і звітності про виконання кошторисів бюджетних
установ.
У ході аудиту та проведення загальної бюджетної оцінки фінансового стану
відповідності бюджету.
Метою контролю є виявлення:
Порушень бюджетного законодавства, дотримання встановлених пріоритетів
Законності проведених операцій
Достовірності звітності
Зловживань та заходів, щодо усунення порушень
Необхідності притягнення винних до відповідальності.
Основні методи контролю:
Аудит
Комплексні та тематичні перевірки
Ревізії
Аналіз
Загальна бюджетна оцінка
Форми бюджетного контролю:
Внутрішній
Зовнішній
Внутрішній контроль – це правила і системи які дозволяють керівникам і
внутрішнім аудиторам приймати рішення користуючись достовірними і
точними фіскальними даними.
Засоби внутрішнього контролю встановлюються в системі обліку, але
застосовуються не бухгалтерськими підрозділами, а використовуються
керівником.
Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і
стан внутрішнього контролю та аудиту як у своїх закладах так і в
підвідомчих установах.
Організація ефективної системи внутрішнього контролю за
фінансово-господарською діяльністю установи покладена на її керівника.
Стаття 26 БКУ:
1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх стадіях
бюджетного процесу, повинен забезпечувати:
Постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної
установи вимогам внутрішнього фінансового контролю
Оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та
планам
Інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати
кожної перевірки (оцінка, розслідування, вивчення, ревізії), проведеної
підрозділами внутрішнього фінансового контролю
2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної
системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю
цієї установи з урахуванням:
Положень цього кодексу та інших НПА
Вимог цілеспрямованого, ефективного і економічного управління
функціонуванням кожного структурного підрозділу, правильного
розмежування функціональних обов’язків
Правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів
та видатків бюджетних установ
Забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам
внутрішнього фінансового контролю
3. РБК несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього
фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих
бюджетних установах.
4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності
бюджетної установи здійснює Рахункова палата – в частині контролю за
використанням коштів ДБУ, ГоловКРУ – відповідно до його повноважень,
визначених законом.
Розділ 5: гл.17, гл.18 БКУ ст.122 (особлива увага)
U
a
$
h?}N
U
J
&
F
&
&
F
&
????
!
&
F
h?}N
!
!
!
!
???????
???????
h?}NCJ
CJ
&
&
&
&
&
&
&
&
YkdP
&
F-
&
F$
&
F#
&
F#
&
F”
h?}N
&
F%
&
F/
&
F/
&
F/
&
F.
ЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
Організація бюджетного планування
Моделювання, як етап бюджетного прогнозування
Традиційні і спеціалізовані програмні засоби
Організація бюджетного планування
Етапи бюджетного планування:
Зведене планування
Адресне планування.
На 1 етапі здійснюються комплексні економічні розрахунки за показниками
ВВА, національного доходу.
Визначається рівень бюджетних надходжень
Мін рівень соціальних потреб та інші питання.
Передбачає виконання комплексних розрахунків за макроекономічними
показниками.
2 етап має на меті встановлення конкретних зв’язків бюджету з усіма
фінансовими планами народного господарства.
Згодом ці бюджети набувають форми фінансових зобов’язань.
Мінімально необхідні видатки обчислюються за мін соціальними і
фінансовими нормами з урахуванням індексу інфляції в межах фінансової
можливості держави та адміністративно-територіальної одиниці.
Кабмін України організовує доведення до відома виконавчих органів влади
АРК, областей, м. Києва і Севастополя таких показників:
1. Проектних нормативів (%) відрахувань від регулюючих доходів та суми
контингентів цих доходів.
Контингент доходів – законодавчо встановлена максимальна величина
податкових надходжень по кожному із доходів у розрізі
адміністративно-територіальних одиниць.
Це один з показників, що використовується в процесі планування доходної
бази адміністративно-територіальних одиниць
Розмір дотацій та субвенцій який передбачено надати з державного бюджету
України та їх цільове призначення
Перелік видатків, який передбачено передати з державного бюджету на
фінансування з бюджетів АРК, областей, м. Києва і Севастополя.
Типи нормативів:
Нормативи першого типу –регламентують взаємовідносини між державою та
суб’єктами господарювання з приводу розподілу отриманих результатів
діяльності (ставки податків).
Нормативи другого типу – характеризують вимоги, що висуваються
суспільством до ефективного використання ресурсів (норми харчування в
лікарні або школі, прожитковий мінімум).
Недоліком нормативного методу бюджетного планування вважають
відповідність узгодженості бюджетних зобов’язань, зо зумовлені
нормативами з реальними можливостями бюджетної системи, щодо
фінансування відповідних витрат.
Всі методи бюджетного планування тісно взаємопов’язані.
Планування на основі методу коефіцієнтів обов’язково має спиратись на
нормативний метод, який повинен доповнюватись балансовим методом
планування (дає змогу узгодити потреби з ресурсами) і повинні спиратися
на програмно-цільовий.
Автоматизована система планових розрахунків (АСПР) – це система збору,
обробки, передачі та зберігання інформації, яка використовується для
розробки планів і контролю за їх виконанням.
АСПР призначена для своєчасної підготовки даних необхідних для прийняття
планових рішень на загально державному, галузевому чи територіальному
рівнях.
Усі види робіт здійснюються з широким застосуванням
економіко-математичних методів і електронної обчислювальної техніки.
АСПР забезпечує комплексність рахунків, сприяє прийняттю оптимальних
рішень, раціоналізації інформаційних потоків, підвищенню якості і
оперативності розрахунків.
До складу АСПР входять:
Функціональні підсистеми
Забезпечувальні підсистеми
У функціональних підсистемах вирішуються конкретні планово-економічні
завдання та формуються відповідні планові документи.
У забезпечувальних підсистемах розробляються методи і засоби виконання
робіт функціональними підсистемами і умови їх взаємодії.
Моделювання, як етап бюджетного прогнозування
Етапи бюджетного прогнозування6
Визначення мети і завдань прогнозування
Збирання, аналіз та опрацювання інформації
Вибір моделі прогнозування
Розроблення рекомендацій для оптимізації рішень.
Модель – матеріальний або уявний об’єкт, що у процесі пізнання
(вивчення) змінює оригінал, зберігаючи деякі важливі для даного
дослідження типові властивості.
Модель створена мовою математики з використанням методів – математична
модель.
Застосування математичних методів є необхідною умовою для розробки і
використання методів моделювання в прогнозуванні, що забезпечує високий
ступінь обґрунтованості і своєчасності прогнозував.
На комп’ютері можна моделювати ідеалізовані умови, що не завжди є
реальними у процесі експериментального дослідження.
До переваг математичної моделі належать відсутність матеріальних витрат
на експерименти.
Математичні моделі дозволяють:
Зрозуміти, як побудувати об’єкт (структура, властивості, стан розвитку)
Навчитися керувати об’єктом або процесом і визначити найкращі стратегії,
прогнозувати наслідки впливу на об’єкт.
Головні показники та вимоги до математичної моделі:
Адекватність – відповідність моделі оригіналові.
Об’єктивність – математична модель повинна відповідати науковим
висновкам.
Простота – незасміченість моделі другорядними позиціями
Чутливість – здатність швидко реагувати на зміни початкових параметрів
Універсальність – широка сфера застосування.
Етапи математичного моделювання:
І. Постановка задачі
ІІ. Вивчення теоретичних основ і збір інформації про об’єкт оригіналу
ІІІ. Формалізація
ІУ. Вибір методу розв’язання
У. Реалізація моделі
УІ. Аналіз отриманої інформації
УІІ. Перевірка адекватності реальному об’єктові
На І етапі: потрібно розуміти сутність поставленої задачі
ІІ етап: передбачає проведення якісного і кількісного аналізу об’єктів і
ситуацій, які мають відношення до поставленої задачі. Визначення
нормативно-наслідкових зв’язків між змінними, що описують об’єкт,
вхідні, вихідні дані і приймають спрощені припущення.
ІІІ етап: побудова математичної моделі об’єкта і визначення алгоритму
розв’язаних задач за допомогою умовних позначень. Згодом у вигляді
математичних рівнянь записують співвідношення між складовими об’єкта.
Характерною рисою етапу є те, що значення деяких параметрів можуть бути
неконкретизовані через недосконало проведений системний аналіз, яки
призвів до такого набору співвідношень для якого не існує прийнятого
методу розв’язання задач.
ІУ етап – встановлює остаточні параметри моделі з урахуванням умов
функціонування обєкта. Для стандартних задач обирається певний пакет
прикладних програм і система керування базами даних.
Для нестандартних задач відбувається розробка пакету програм.
У етап – передбачає написання програми після розробки алгоритму, дана
програма налагоджується і тестується на умовному прикладі. Таким чином
отримується розв’язання поставленої задачі.
УІ етап – порівнюються отримані і передбачені рішення. За результатами
проводиться контроль похибки моделювання.
УІІ етап – отримані за моделлю результати порівнюються з фактичною
інформацією про об’єкт.
Процес моделювання є повторюваним (ітеративним), що дає змогу точніше
спрогнозувати фінансові процеси, спланувати бюджетну політику на
перспективу і прийняти правильне управлінське рішення.
Всі результати отримані в процесі бюджетного прогнозування є підґрунтям
для стратегічного бюджетного планування.
Однією з найвідоміших моделей прогнозування доходів і витрат бюджету,
побудовану в України, є розроблене багатофункціональне моделювання
системи “Бюджет України” розроблене в інституті кібернетики НАНУ.
В основу системи “БУ” покладено системний підхід, який передбачає
розробку низки математичних моделей, що відображають суттєві кількісні
аспекти явищ, які вивчаються і доповнюються аналізом та економічною
інформацією результатів моделювання.
Система “БУ” дає змогу:
Прогнозувати виконання найважливіших статей державного бюджету України
та його складових за різних альтернатив макроекономічної політики.
Досліджувати взаємовплив структури бюджетних і головних нормативів
оподаткування з одного боку та динаміки макроекономічних показників з
іншого.
Оцінювати вплив видів оподаткування, обсягу та структури витрат ДБУ на
обсяги платоспроможності попиту різних груп споживачів і обсяги
реалізації різних видів продукції.
Прогнозувати з галузевою деталізацією динаміку цін, прибутки і витрати
виробників і споживачів.
Прогнозувати обсяги і галузеву структуру неплатежів за визначеною
динамікою цін.
Прогнозувати зміни монетарних макроекономічних показників за умов
визначення бюджетної політики.
Імітаційні моделв у формах імітаційних систем, які являють собою
людино-комп’ютерну систему прийняття рішень з автоматизованим
формуванням варіантів.
Традиційні і спеціалізовані програмні засоби
Традиційно використовуються два типи програмного забезпечення:
Електронні таблиці
Системне програмування мовою вищого рівня.
Редактор електронних таблиць Excel входить до пакету MS Office і є на
комп’ютері.
Апроксимація – приблизний математичний вираз об’єкту через більш прості
об’єкти.
Лінійне рівняння тренду: у = а + вt
а – – початковий рівень тренду за період, прийнятий за початок відліку
часу
вt – середня зміна тренду за одиницю часу (швидка зміна).
При реалізації економіко-математичних моделей мовою вищого рівня
необхідно складати певну систему вводу/виводу даних та іншу інформацію,
що може ускладнювати процес розробки.
Реалізувати корисну для використання економіко-математичну модель за
даних умов може лише програміст.
Існують спеціалізовані програмні заходи, які застосовуються для
проведення математичних розрахунків.
Програми на відміну від MS Excel містять низку засобів, а саме:
Розв’язання задач лінійної і нелінійної системи лінійних і нелінійних
рівнянь високої розмірк.
Методи математичного аналізу.
Оп-ії лінійної алгебри.
Додаткові методи статистичного аналізу (н.д. засоби аналізу часових
рядів)
Найбільш відомий пакет спеціалізованих програмних засобів має назву
“Статистика”, який складається з:
Електронних таблиць для введення і перетворення вхідних даних, а також
спеціальних таблиць виведення числових результатів аналізу.
Потужна графічна система візуалізації даних і результатів статистики.
Набір спеціалізованих статистичних модулів, в яких містяться групи
логічно пов’язаних між собою статистичних процедур.
Спеціалізований інструментарій для підготовки звітів.
Вбудовані засоби програмування.
Електронний уряд – платформа, портал, документообіг, використання
технологій про бюджетні кошти.
ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ДОХОДНОЇ ТА ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИН
БЮДЖЕТУ
Порядок планування державного та місцевих бюджетів.
Планування доходів як складова бюджетного планування.
Проблемні питання прогнозування доходів та видатків.
Модель міжбюджетних відносин.
Порядок планування державного та місцевих бюджетів.
Основою бюджетного планування є розроблений і схвалений план
економічного і соціального розвитку України.
Державний бюджет розробляється одночасно з державними програмами, їх
показники взаємоузгоджуються. Основні прогнозні макропоказники державної
програми соціально-економічного розвитку України використовуються для
розробки державного бюджету України. Схема “взаємозв’язок та залежність
бюджету і плану соціально-економічного розвитку” наведена нижче
Для складання проекту державного бюджету України Мінекономіки за участю
МФУ та НБУ і ряду інших міністерств і відомств розробляє основні
прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку держави на
наступний рік.
Проводяться розрахунки:
Обсягів ВВП
Проекту зведеного балансу фінансових ресурсів
Проектів балансу доходів і витрат населення
Валютного плану
Індексів зміни оптових і роздрібних цін порівняно з поточним роком
Обсягу прибутку в цілому та в розрізі адміністративних і територіальних
одиниць
Показників, що стосуються ФОП
Інші розрахунки.
Міністерства, відомства та інші органи державної влади подають МФУ
проекти доходів і видатків державних позабюджетних фондів на наступний
рік.
МФУ узгоджує розмір дефіциту бюджету, структуру його фінансування з НБУ.
МФУ організовує проведення фінансово-економічних розрахунків для
складання проекту ДБУ на наступний рік і розподілу загальних державних
податків, зборів та інших платежів між ДБУ та бюджетами АРК, областей,
м. Києва та Севастополя.
МФУ готує попередній проект консолідованого бюджету України і доводить
відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів
державної виконавчої влади України.
Міністерства, відомства та інші органи державної виконавчої влади
розглядають доведені прогнозні показники щодо зведеного бюджету України
та подають МФУ свої зауваження, пропозиції з обґрунтуваннями та
розрахунками.
МФУ за участю представників інших міністерств розглядає подані
зауваження і пропозиції та здійснює розподіл джерел доходів і видатків
між ДБУ та бюджетами АРК, областей м. Києва та Севастополя.
Координацію робіт з питань розробки проектів державних програм
здійснюють Мінекономіки та МФУ.
Проекти державної програми соціально-економічного розвитку та державного
бюджету вносяться Мінекономіки та МФУ на розгляд до КМУ.
КМУ розглядає і схвалює державну програму та затверджує обсяги
державних централізованих капітальних вкладень, перелік найважливіших
будов виробничого призначення, природно-охоронних об’єктів, а також
показники введення в експлуатацію об’єктів соціально-культурної сфери.
Державна програма і державний бюджет подаються до ВРУ.
Після схвалення ВРУ проекту державної програми і затвердження ДБУ
Мінекономіки та МФУ доводять їх показники до міністерств, відомств,
уряду АРК, обласних, Київського і Севастопольського місцевих державних
адміністрацій.
На основі затверджених державної програми та ДБУ міністерства,
відомства, уряд АРК, державні адміністрації регіонів, а також
підприємства і організації уточнюють і приймають свої плани.
Планування доходів як складова бюджетного планування.
За своїм змістом планування бюджету вимагає дослідження і визначення
планових і прогнозних показників:
За доходами бюджету в розрізі джерел їх мобілізації і бюджетної
класифікації
За видатками бюджету в розрізі функціональної, економічної класифікації
та ГРК
За фінансуванням бюджету
За кредитуванням бюджету
Першочерговим етапом в плануванні бюджету та організації бюджетного
процесу є планування доходів як складової бюджетного планування
Доходи бюджету в системі фінансування бюджетного планування
Доходи бюджету плануються в розрізі окремих податків, зборів та
обов’язкових платежів, які об’єднуються за такими розділами:
Податкові надходження
Неподаткові надходження
Доходи від операцій з капіталом
Трансферти
Цільові фонди
Планування доходів бюджету – підсистема планування бюджету і важлива
складова бюджетного планування, в процесі якого здійснюються
передбачення щодо формування доходів бюджету.
Бюджетне планування як підсистема і складова частина фінансового
планування передбачає:
Визначення планових показників бюджету
Розгляд їх і затвердження на наступний плановий період
Оцінка передбачень і внесення пропозицій щодо уточнення відповідних
показників у процесі виконання і моніторингу бюджету в бюджетному
процесі
Процесами планування на макрорівні займається МФУ, а процесами
прогнозування – Мінекономіки, а саме департамент економічної політики і
прогнозу.
Порядок і терміни складання прогнозів складаються на основі рішень КМУ.
Фундаментальні роботи в галузі прогнозування проводяться в Академії наук
України.
Планування доходів бюджету відбувається в умовах відсутності стабільного
законодавства та великих коливань прогнозних показників
соціально-економічного розвитку України.
Проблемні питання прогнозування доходів та видатків.
Нині дедалі використовуються методи економетричного моделювання.
Економетричне моделювання – встановлює відношення між переміною доходу
чи видатку та рядом причинних чи пояснювальних факторів.
Приклад: зміна кількості споживачів соціальних послуг, або зміна
кількості працюючого населення.
За допомогою економетричного моделювання складають визначальні прогнози.
Визначальні прогнози використовують не час, а фактори для визначення
прогнозу.
Найбільш розповсюджені визначальні прогнози ґрунтуються на попередньо
встановленій формулі в розрахунку прогнозованих доходів чи видатків.
Визначальне прогнозування покладається на використання середніх величин,
які особливо не відчувають значних змін, але використання середніх
величин може зменшити розмір прогнозованих доходів і витрат, якщо
економіка на підйомі та переоцінювати їх в економіці, яка переживає
спад.
Переваги економетричного підходу:
Економетричні моделі не допускають суперечності в системі прогнозованих
показників
Економетричний підхід дає можливість одночасного відображення в моделі
багатьох факторів з урахуванням їх взаємовпливу, а також допускає повну
свободу в перегляді факторів і взаємозв’язків в процесі роботи з моделлю
На основі економетричних моделей можуть бути одержані різні варіанти
прогнозу для широкого діапазону вихідних умов і припущень
Недоліки економетричного моделювання:
вузьке трактування економетричного моделювання ек. засобу
короткострокового прогнозування
вільне застосування економетричних моделей для довгострокових прогнозів.
З метою оцінки достовірності тенденцій надходжень окремих джерел
доцільно проводити додаткові перевірки (рівень переплат погашення
реструктуризованої заборгованості або недоїмки).
Для більш високої верифікації прогнозу оптимальною є різниця між
плановими та фактичними показниками – 2-5%. Досягти таких результатів по
кожному джерелу доходів дуже складно.
Проблеми прогнозування доходів бюджетів:
Чим довший горизонт прогнозування, тим нижча верифікація прогнозу
(пов’язано з можливими несподіваними подіями: інфляція, зміна тарифної
політики, природні умови, катаклізми, політичні фактори)
Довіра до різноманітних припущень
При прогнозі видатків використовують підхід визначальної чи
бухгалтерської ідентичності.
Цей підхід використовує фактичні вхідні для прогнозування витрат. Вони
можуть включати число працюючих, споживачів соціальних послуг, вартість
комунальних послуг, послуг з обслуговування.
Цей підхід покладається на різні рівні поділу витрат.
Приклад: персонал, матеріали, придбання, обслуговування боргу.
Він ґрунтується на послідовних припущеннях про рівень послуг, рівень
продуктивності і цін.
Цей підхід до прогнозування витрат можна розділити на 2 категорії:
розділяє видатки організаційно по ГРБк та за ек. класифікацією
розділяє по програмах.
Другий підхід використовує визначені збільшення в застосованій бюджетній
базі для прогнозування видатків. Використовуючи бюджет поточного року як
вихідну позицію необхідно визначити постійний рівень обслуговування по
бюджету як базову лінію.
Недоліки в прогнозуванні видатків бюджету:
однією з головних суперечностей при формуванні видатків бюджету є
невідповідність між повноваженнями на здійснення видатків та бюджетними
ресурсами, закріпленими для їх виконання
неузгодженість галузевих законодавчих та нормативних актів, що
регламентують діяльність місцевих бюджетних закладів із бюджетним
законодавством
продовжують діяти норми забезпечення навантаження, наповнення на які в
повному обсязі не вистачає планових надходжень у процесі формування
видаткової частини – це викликає найбільші суперечності між РБК та
органами місцевої влади.
Модель міжбюджетних відносин
Розглянемо модель, яка включає функцію корисності окремого мешканця і
регіону.
Нехай ti(j) – податки, сплачені до місцевого бюджету
q – загальний обсяг місцевого бюджету
Тi(j) – податки, сплачені до державного бюджету
Сt – загальний обсяг державного бюджету України
Yi(j) – доходи j-го мешканця і-го регіону
Tri – трансферти або платежі
Еі – нормативні витрати
Функція корисності j-го мешканця і-го регіону має вигляд
– формула зведеного бюджету області.
Кількість місцевих бюджетів в і-му регіоні.
Іп – неподаткові надходження до бюджету
N – кількість регіонів в країні
– трансферт
– визначення знаку “+” чи “-“
Ця модель передбачає грошові потоки протилежних напрямів.
Якщо розглянути функцію власної корисності (1) зрозуміємо, що місцева
влада може впливати на — цієї функції за рахунок місцевих бюджетів.
Однак – податків – перший найбільш суттєвий додаток функції власної
корисності (складову власних доходів). Від ефективності місцевої влади
залежить величина k d2. Від ефективності діяльності центральної влади
величина k d3.
В таких умовах підтримка місцевої влади залежить від уміння одержати
трансферти від ДБУ, що цілком можливо в умовах невизначеності критеріїв
нормативних витрат та існування значної похибки прогнозу надходжень до
місцевих бюджетів. Ситуацію можна покращати якщо регіональний бюджет
залежить від загальної суми надходжень, що збираються на його території,
а окремі податки цілком закріплені.
Крім того частка зібраних на певній території загальнодержавних податків
залишається в регіоні
Бюджетні обмеження на обласному рівні в цьому випадку визначається за
формулою:
частка, яка може залишатися в
регіоні
Тобто при перевиконанні планових показників на регіональному рівні
частка цих надходжень залишається в регіоні.
Питання ефективності розподілу ресурсів можна розглянути як на
національному так і на регіональному рівні.
ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Загальні риси прогнозування і планування в ЗК
Особливості бюджетного планування і прогнозування в окремих ЗК
Загальні риси прогнозування і планування в ЗК
Всі основні розробки в галузі прогнозування і планування в З розпочалися
в останній чверті !( ст. У 30-х роках починає застосовуватись планування
на макрорівні.
Прогнози складалися за допомогою моделі “витрати – випуск” лінійного
програмування, моделей системного аналізу та на основі експертних
оцінок.
Перші плани на макрорівні охоплювали фінансово-бюджетну і ГКП і сприяли
складанню національних бюджетів.
Вони відрізнялися від державних бюджетів тим, що враховували доходи не
тільки держави, а й в цілому країни.
На першому етапі (60 р.р.) нац. ек. плани складалися МФ.
60 р.р. створювалися спеціальні планові органи
у Франції – генеральний комісаріат з планування
в Японії – ек. консультативна Рада
в Нідерландах – центральне планове бюро
в Канаді – економічна рада
3. В середині 70-х р. починають створюватись макроекономічні моделі за
допомогою яких прогнозується розвиток економіки ряду країн регіону і
всього світу. Вперше вони стали розроблятися в США.
Прогнозування в США здійснюється на основі останніх досліджень
економічної науки, математичних методів і ЕО техніки.
Прогнозні розробки здійснюють державні структури різного рівня,
науково-дослідницькі організації, комерційні прогнозні фірми та інші
корпорації.
Прогнозується світова економіка в цілому, окремих країн, провідних
галузей, окремих фірм, товарних ринків.
Щороку проводиться міжнародний симпозіум з прогнозування.
Напрямки прогнозних досліджень:
Прогнозування в системі державного регулювання
Внутрішньофірмове прогнозування
Комерційне прогнозування
Головні прогнозні розрахунки, які стосуються бюджетів здійснюються в
адміністративно-бюджетному управлінні.
В Японії розробляються п’ятирічні плани, тобто це програми, що мають
індикативний характер.
У Франції система прогнозування і планування пройшла три етапи:
повоєнний період 1945-1960 характерне директивне планування на зразок
СРСР
кінець 60-х р. здійснено перехід до індикативного планування
початок 90-х р. пов’язаний з розвитком стратегічного планування.
Напрями стратегічного розвитку розробляються у вигляді цільових
державних програм і супроводжуються комплексом різних фінансових пільг,
що стимулюють їх реалізацію (приклад: заохочення у створенні малих
підприємств)
Країни з перехідною економікою (СНД, Китай, Угорщина, Румунія) –
розробляється багатоваріантний прогноз, індикативні плани та
виробляється стратегія розвитку.
Впроваджується методика МВФ з прогнозування макроекономічних показників
і відбувається перехід до системи національних рахунків.
У Китаї особливу увагу розробці прогнозів почали приділяти наприкінці
80-х р. 19 ст.
При академії суспільних наук Китаю було створено спеціалізовану
проблемну групу аналізу і прогнозу ек. стану. Працівники цієї групи у
співробітництві з американськими вченими розробили макроекономічну
модель Китаю. Було здійснено прогноз ек. розвитку до 2010 р.
Особливості бюджетного планування і прогнозування в окремих ЗК
Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчуються 31
березня.
При розроблені проекту бюджету кабінет ураховує 18 ключових положень, 11
з яких за останні роки не змінювалися.
До основних положень належать: зростання ВНП, рівень безробіття, ціни на
акції, норми процентних ставок, ціна на основні продукти, зокреми на
нафту, рівень податкових ставок.
Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і видатків
здійснюється згідно з націон. рахунками на основі Європейської системи
рахунків 1995 р. (ESA 95).
Уперше за 1999/2000 бюджетний рік бюджет був зведений з профіцитом у 3,5
млрд.ф.ст., тоді як 1998/1999 бюджетний рік завершився з дефіцитом у 3
млрд.ф.ст.
Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року,
враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець
звітного року. Планування здійснюється на п’ятирічний період у цінах
поточного року з відповідним щорічним коригуванням.
Планові доходи і видатки ДБ Великобританії на 2000/2001 – 2004/2005
бюджетні роки (млрд.ф.ст.)
Показники Бюджетні роки
00/01 01/02 02/03 03/04 04/05
Доходи 370 389 407 426 444
Податки 346 362 380 398 417
Знецінення 14 15 15 16 16
Активне сальдо 10 12 12 12 11
За такий досить тривалий період часу – 5 років – можливі помилки в
прогнозних розрахунках, але за останні 5 років середня абсолютна помилка
не перевищувала 1% від ВНП або “+” чи “-“ 9 млрд.ф.ст.
Сучасний бюджетний устрій ФРН має 3 рівні – федеративний, земельний і
общинний.
У Німеччині значна увага приділяється фінансовому плануванню, у т.ч.
бюджетному. Фінансове планування обов’язково здійснює не лише федерація,
а й землі. Широко застосовуватись воно почало з 1967 р. Основою його є
середньострокове планування до 5 років. При цьому виді планування
можливо враховувати зміни в бюджетній політиці.
Перший рік – це поточний бюджет, другий рік, рік на який формується
бюджет, і наступні 3 роки – перспективний бюджет.
Планування в Німеччині є ковзним. Це означає, що фінансове планування
складається кожний рік наново, і при цьому період планування зміщується
на один рік уперед. У такий спосіб забезпечується набагато більша
порівняно з постійним планом актуальність: ковзний план у змозі більш
гнучко реагувати на зміну ек. і соц. умов.
Основа фінансового планування – це планування витрат. Досить чітко
плануються витрати, пов’язані з управлінською діяльністю, витрати на
інфраструктуру. На основі чітких нормативів передбачається дохідна
частина. Збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних
показників. На перші 2 фінансові роки складається макроекономічний
прогноз з урахуванням змін господарської кон’юнктури, а на подальші три
– такі зміни не враховуються. Зважаючи на досить низький рівень
інфляції, планування проводиться в цінах поточного року.
У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за
функціональними ознаками. Для внутрішнього користування в державних
органах існують близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету.
Для зіставлення федерального, земельного й общинних бюджетів існує єдина
бюджетна класифікація.
Погодження бюджетних планів усіх рівнів здійснюється радою з фінансового
планування . Ця рада є координуючим структурним органом на рівні
міністерств як федерації і земель з участю представників общин.
PAGE
PAGE 1
1. Функція. Благоустрій міста
А. Підфункція. Побудова нових споруд
2. Програма. Газифікація міста
Б. Підпрограма. Постачання газу до житлових будинків
3. Мета. Задовольнити зростаючі потреби населення в споживанні газу.
Відповідальний виконавець програми: ПІБ
4. Завдання: до 2005 р. побудувати 8 газокомпресорних станцій для
забезпечення можливості користування природним газом 85% мешканців
багатоповерхових будинків.
Ключові показники результативності: % мешканців будинків, що мають
можливість використовувати природний газ
5. Проект. Газифікація району № 1
6. Напрямок діяльності. Спорудження нового газопроводу.
Детальні показники результативності:
Вартість проведення одного м трубопроводу
7. Джерела видатків: муніципальні кошти, трансферти.
Статті видатків за ек. класифікацією: зарплата працівників, витрати на
буд. матеріали
Державна програма соц.-ек. розвитку на перспективу
Стратегія ек.розвитку
Стратегія бюдж. політики
Довгострокова перспектива розвитку
Нац. екон.
Бюджету держави
Довгострокова перспектива розвитку
Бюджету держави.
Нац. екон.
Поточне планування
Нац. екон.
Бюджету держави
План соц.-екон. розвитку
Бюджет як фінансовий план держави
1. Фінансове планування
2. Бюджетне планування
3. Планування бюджету
4. Планування доходів бюджету
5. Планування і визначення планових показників окремих податків, зборів
і обов’язкових платежів
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
