.

Фінанси (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
162 8028
Скачать документ

1. МФМ в системі фін. менеджменту.

МФМ–це підсис-ма заг-го ФМКомпанії, яка визн-ся х-ром м/н діяльності
компанії (вир-ча, збутова, фін-ва) та спрямована на викор-ня можливостей
м/н фін. ринків для оптимізм-ї заг-го фін.менедж-ту комп.,упр-ням/н вал.
та фін. ризиками в д-cті компанії (під впливом нац. і м/н фін.
регулятивного сер-ща).Фін. мен-нт -с-маупр-няфін. рес-ми та обор. грош.
засобів п\п(ва).Ф-ції фін. мен-ту: 1) аналіз фін. звіт-ті; 2) досл-ня
зовн. ек. середовища 3) розробка фін. стратегії 4) аналіз і план-ня фін.
діял-ті 5) прийн-тя рішень з питань опер-ної фін. діял-ті 6)прогноз-я
руху грош. засобів. 7) емісія акцій; 8) отримання запозичень та
кредитів; 9)опер-ї з інвестиціями; 10) оцінка операцій злиння та
поглинання фірм.Осн. фактори важливості мфм для компанії:-розширення
впливу зовн ек факторів на д-cті компанії ч/з 2 канали (власне зовн ек
д-ть комп, та зовн ек тов та фін кон’юнктури на фін д-ть комп);- вплив
вал. ризиків на формування витрат комп., на дохід а зн-ть і на оборотні
та основні активи;-залучення фін рес-сів на зовн фін ринках
(кредити);-міжнародне розміщення акцій;-розширення форм і методів
залучення інвестицій.Осн. завдання МФМ:1. залуч фін коштів та викор дж.
поповнення К на фін. ринках. 2.оптим-я стр-ри активів на основі викор-ня
можливостей м/н фін ринків(залуч рес.+ розміщ. активів). 3.викор-я
можливостей на м/н фін ринках для збільшення аукціон-го К та ? вартості
компанії шляхом виводу акцій комп. на м/н фін ринок(МФР). 4.Управління
грош потоками комп-ї з викор-ям можливостей м/н фін операцій 5.опт-не
залуч-я К з м/н джерел для реал-ї інвест проектів. 6.опт-ія податкових
зобов‘язань компанії шляхом проведення м/н операцій.Ф-ції МФМ компанії:
1.Управління активами: а)оборотними (планув-я, оптим-я вартості в тому
числі в іноз валютах, ефективне викор-я); б)основними (план-я поповненя
і вибуття, визн-я вартості, щоб (поточна вар-сть (сurrent value)=>
аморт-ні відрах-я => вит-ти вир-ва =>прибуток (П). (replacement value –
вар-ть заміщення осн. К тієї ж продуктив-ті та потужності на сучасн.
рівні технологій (у вип..стихій лиха страх компанія сплатить, щоб
поповнити цю потужність) (залишкова вар-ть (по якій фікс-й К можна
продати на ринку після ліквідації компанії у вип.-ку
банктрутства).в)оптим-я складу активів (модель CAMP) 2.Управ-ня К:
а)власним К (статут-й К + нерозпод-й П) б)залучений К (визнач-я оптим
обсягу залучення, струк-ри, інструментів, валюти залучення) в)визн.
струк-ри К або різних форм залучення 3.Управ-ня інвест-ми: а)реальними;
б)фін-ми (розміщ. корпорацією фін ресурсів на фін ринку) 4.Упр-ня грош.
потоками: а)упр-ня грош потоками опер діяль-ті б) упр-ня грош потоками
інвест д-ті в) упр-ня грош потоками фін д-ті(формув і викор-я чистого
дох) 5.Упр-ня фін ризиками: а)ідентиф. фін ризику б)попередж-я фін
ризику в)страхування((пряме,(хеджування,(зменш-я негатив наслідків
настання ризиків).

2. Ф-ції ФМ.ФМ компанії–це упр-ня осн. стр-рними елементами фін.засобів,
які знах-ся в розпорядженні і викор-ні компанії.Осн завдання, яке
вирішує МФМ-це 1)підсистема заг.системи фін.менедж-ту компанії, що
визн-я характером м/н дія-ті компанії та спрямовуєтьсч на використання
м/н фін.ринків для оптимізації заг.фін.мен/ту компанії,упр-ням/н вал.і
фін.ризиками в дія-ті компанії.МФМ знах-ся під впливом нац.фін.і
регулят.середовища і м/н-го.Завдання МФМ компанії:1. Залучення
фін.коштів і вик-я джерел поповнення капіталу на МФР.2. Оптимізація
стр-ри активів на основі вик-я можливостей МФР(залучення ресурсів і
розміщення активів на МФР).3. Вик-я можл-й МФР для збільшення акц.К і
вартості компанії (шляхом продажу акцій компанії на
МФР).4.упр-нягрош.потоками компанії з викор-м можл-й м/н фін.операцій.5.
Оптимізація залучення К з м/н джерел для реалізації інвест.проектів.6.
Оптим-я податкових зобов”язань компанії шляхом провед-я м/н операцій.7.
Упр-я м/н фін.і вал.ризиками дія-ті компанії.Заг.ф-ції
МФМ:1.Фін.звітність і фін.моніторинг Мфоперацій.2. Планування м/н
фін.потоків.3. Здійсн-я м/н стратегій на МФР; залучення коштів і
розміщення цін.паперів.4. Викор-я інструментаріюупр-ням/н вал.і фін
ризиками.Осн. ф-ції ФМ: 1)упр-ня активами: основні та оборотні
засоби.упр-няактивами – це оптимізація їх використання, оптимізація
джерел їх поповнення, а також планування реструктуризації активів –
продаж, обін, зменшення в ціні і ін. 2)Управління капіталом комп-ї вкл:
-упр-нявласн.капіталом (стат.К+нерозп.прибуток)- визначення вартості
кап-лу компанії; -управління залученим кап-лом (визн-я обсягів та стр-ри
залучень, інструментів і валюти залучень);- оптиміз-я структури
К(залуч.К/власн.К) 3)управління інвестиційною діяль–тю: упр-ня
виробничими інвестиціями(реальними) і фінансовими інвестиціями в ком-ї
(розміщення корп.фін.ресурсів на фін.ринках).
4).упр-нягрош.потоками-опер.,фін, інвестиційними.
5).упр-няфін.ризиками(ідентиф-я ризику, попередження ризику,
страхування:пряме, хеджування або зменшення негат.наслідків).

3. (+51)Середовище МФМ.Особл. знач. набуває для корп-ї фiн. навкол.
середовище в процесi форм-ня фiн. та iнвест. полiтики. Вiд стану фiн.
навкол. серед-ща залежить форм-ня К корпорацiї та його розподiл. Фiн.
навкол. середовище – це складна с-ма формув. D на К i його S, цiн
(кypciв) на кopпopaтивнi та держ ЦП, вал. кypciв, стр-ри податк. ставок,
митнux тарифiв i квот в умовах невизначеностi, ризику i нeповної
iнформацiї. Величина %-ставок на К визначається D i S, що завжди пiд
впливом рiзних чинникiв ек-го, фiн i політ хар-ру. Так, наприклад, D на
К залежить вiд стану держ фiнансiв. Рух % ставок визначається також
кредитно-грошовою пол ЦБ. Розвиток пiдпр-цтва в цiлому визн-ся також
стр-рою податк с-ми, методами нарах-ня i вилучення податкiв, висотою
податк ставок i пiльг. Розвиток експортних галузей залежить вiд митних
тарифiв i квот на св. ринках i створ. рiзного роду м/н спiлок,
асоцiацiй, вiд процесiв iнтеграцiї, iнтернац-ї та глоб-ї. Стан
страхового ринку, розвиток лiзингових вiдносин та інші чинники також
визначають фiн. навкол. середовище. Корпорацiя як госп 1 не може
впливати на фiн навкол середовіще, що формується пiд впливом пол, ек. i
соц. чинників як внутр., так і зовн хар-ру. До об’єктивно iснуючого
навкол. середовища корп-я мусить пристос-ся, що => повинна мати повну
iнф. для розроблення такої фін. пол, щоб забезпеч. еф-ть вир-ва з врах.
Ризиків.Вплив д-ви на фiн. навколишнae середовище.Держ впливає на
навкол. серед. через проведення фiн, подат, грош-кредит, митної пол.
Держ-не регул. навкол серед здій-ся з метою створ сприятливих умов для
розвитку ринкових вiдносин та пiдтрим-ня рiвноваги в pинк ек. ЦБ
проводять полiтику регулювання грошового обiгу i кредиту. Пiдтримання
курсу нац. валюти як основна мета полiтики ЦБ створює умови для
стабiльного ек. розвитку. Податк. пол. розробляеться не тiльки заради
суто фiскальних цiлей формування держ доходiв, вона спрям. i на ек.
цiлi, головною з яких є заохочення процесу нагромадження К, що визначає
ек зростання. Держ захищає свій внут. ринок збуту вiд iноз. конкуренцii
введенням мита i квот. Сучаснi процеси iнтеграцiї i створення м/н ек i
фін органiзацiй стимулюють формув. великих i мiстких ринкiв збуту для
провiдних у своїх галузях ТНК. Глоб-я ек відносин посилює суперечнiсть
мiж iнтегрованими кр., мiж ТНК i нац. корпорацiями, м/н – членами ек
союзiв i країнами, що залишилися за їх межами. Рез-том цих змагань i
суперечностей є неpiвномірне заг. ек-не зростання.

4. C-ма та методи фін планування та контролю.ФА-це дослідницький і
оцінюючий процес, головною метою якого є виробітка найбільш
обґрунтованих проектів та прогнозів, зміна фин-х умов функціонування
суб’єкта госп-ння. ФА включає 3 взаємозалежних блоки: 1.аналіз фин-вого
стану п\п(в); 2.аналіз рез-тів діял-ті п\п(в); 3.аналіз еф-ти
фін-со-госп-кої діялності п\п(в);Системнi методи аналiзу фiн.звiтностi
корп. заcнoвaнi на викор-нi с-ми певних коеф-тiв для визначення одного
показника. До них уходять: ?1.С-ма Дюпон викор-ся для аналiзу
прибутковостi власного капiталу. ?2.Моделi Альтмана – для прогнозування
можливого банкрутства корп.Планування являє собою процес складання
програми майбутнього розвитку з визначенням конкретних економічних і
фінансових цілей на майбутній період, з урахуванням можливих ризиків і
заходів щодо страхування від ризиків.Фінансове планування відіграє
важливу роль у теорії й практиці господарської діяльності корпорацій.
Воно розглядається як невід’ємна частина
загальногоупр-нявир-чо-госп-ською д-істю корпорацій. Методи фін
планування:-складання 5річного плану розвитку;-прогнозування
продажу;-визначення майбутніх грошових потоків.На кожній зі стадій
фінансовий менеджер ставить перед собою відповідні цілі, визначає
планований період, тобто термін, на який складається план.У суч. умовах
корпорація складає довгострокові, серед-ньострокові і поточні фінансові
плани. Довгострокове планування за своєю сутністю є прогнозуванням
розвитку, воно здійснюється на період 10—15 років. Середній термін
планування— п’ять років, але в літературі називають його також
довгостроковим. Поточне (оперативне) планування розраховане на один рік
наперед. У кожному періоді планування ставляться певні цілі, завдання,
визначаються методи дослідження, будуються моделі. Найваоючою проблемою
є складання оптимального фін-го плану. Практично нерозв’язаною проблемою
є також організація контролю за втіленням фінансового плану в життя.
Контроль – у корпораціях це контроль на мікрорівні – він спрям на
перевірку виконання планів, звітності, дотримання норм витрачання і
підвищення еф-ті викор-ня капіталу.

5. ЕК-ний зміст та склад капіталу компанії.Капітал корпорації
утворюється з окремих частин: акціонерного капіталу(що складається з
оплачених акцій), нерозподіленого прибутку, резервного капіталу і
зобов’язань за випущеними борговими інструментами. Співвідношення
складових капіталу корпорації являє собою його структуру. V=S+D, де
V-в-сть капіталу, S-акціонерний капітал, D-борг корпорації, її
зобов’язання. Оптимальною наз. така стр-ра капіталу, за якої досягається
мах в-сть корпорації на фін-му ринку за мін. ціни капіталу. Для
визначення оптимальної стр-ри капіталу викор-ється середньозважена ціна
капіталу (weighted average cost of capital-WACC). Вона виведена з
моделей Міллера-Модільяні (ММ). Перша теорія ММ-1, за якою визначається
ціна капіталу:Xj\Sj+Dj=Xj\Vj=Pj, де Vj –ринкова в-сть фірми, Sj
–ринк.вар-ть її акцій,Dj – ринк.вар-ть її облігацій,Xj-очікуванний дохід
фірми, рj -ціна (курс) купівлі ЦП, емітованого фірмою. Теорема ММ-2:
в-сть капіталу визначається трьома чинниками: необхідною проц.ставкою
прибутку на активи корпорації (pk), в-стю боргу корпорації (Dj) і
коеф-том борг/акціонерний капітал (Dj/Sj). ij=pk+(pk-r)Dj/Sj , де
r-премія за фін.ризик, ij– очікуваний дохід на акцію j. Для практичного
викор-ня друга формула перетворена прихильниками теорії ММ з урахуванням
виплачуваного податку з прибутку корпорації: WACC=D/V(D·Rd)(1-T)+S/V ·
Rs, де D/V –коеф. боргу(боргового навантаження на капітал корпорації),
S/V-к-нт акц.капіталу, Rd – % ставка за боргом, Rs-% ставка за
акц.капіталом, Т-податкова ставка.

6. Фін. звітність міжнар компанії.На підставі фін-ї звіт-ті можна
скласти уявлення про її фін. стійкість, про борги корп-ції і власний
кап-л, ефективність використання активів, балансову в-сть звичайних
акцій та ін. пок-ки.Осн. джерелом iнфо про ек. i фiнансову д-сть
корпорацiї е її щорiчна (а також поквартальна чи щомiсячна) звiтнiсть.І
цією інфо користуються менеджери корпорацiй, її акцiонери, державнi
органи регулювання, статистики i контролю, податкової адмiнiстрацiї.
Кожний з користувачiв має свої специфiчнi цiлi i напрями аналiзу
отриманих даних. Фiн звiтнiсть заснована на управлiнськiй звiтностi.
Проте мiж ними є рiзниця:1) уnр-ську звiтнiсть корnорацiя веде «для
себе», тому вона є конфiденцiйна. Рiчнi фін. звiти, публiкуються в
пресi, інтернеті, ін.. засобах масової інф-ції. 2) уnр-ську звiтнiсть
корnорацiя складае традицiйними засобами i методами, якi для неї бiльш
зручнi i nрийнятнi. Фiн. звiтнiсть регламентуеться нац. i мiжн-ми
стандартами. Регламентацiя фін. звiтностi дае змогу порiвнювати
показники корпорацiї в динамiцi, визначати перспективи її
розвитку.Корпорацiя отримує право на публiкацiю фін. звiтностi тiльки за
умови одержання звiту незалежного аудитора.Взагалі, рiчний звiт мiстить
кiлька роздiлiв. 1й роздiл(документ, що iнформує акцiонерiв про
проведення чергових щорiчних зборiв акцiонерiв і про питання які будуть
розглянуто: обрання директорiв корпорацii, затвердження незалежного
аудитора та ін.2й роздiл мiстить фін. iнфо: 1) таблицю осн. показникiв
корпорацiї; 2) консолiдовану фін. звітність; 3) поквартальну фін. інфо.,
яка аудитором не розглядається; 4) звiт незалежного аудитора.Уci форми
фін. звiтностi мiж собою пов’ язанi i доповнюють одна одну. Види звітів:
1) Звіт про приб-к-показує рез-т підприєм-ї діял-ті, тобто
приб-к/збиток. У звіті показані рух гр-х потоків за звітній період.2)
Звіт про рух гр-х потоків корп-ції-показує зміни, що відбулись у фін-й
позиції корп-ції.І він склад-ся з: а) операційні(поточні)-осн. приб. від
операц-ї діял. є чистий приб-к. Операц. показує викор-ня непрямого
методу упорядкування звіту про операц-ні вит-ти;б)інвестиційні гр.
потоки показують викор-ня фондів корп-ції для розшир-я/віднов-ня в-ва;
в)фін-ві-показує рух фін-х фондів, пов’язаних з їх припливом і
витрачанням, тобто з їх погашенням, викупом, а також з виплатою
дивід-в;3) Консолідов-й звіт про зміну у власному кап-лі-інф-ція про рух
власного кап-лу.

7. Аналіз фін.звітності м-ї комп-ї.Осн. джерелом інф-ції про екон. І
фін.д-сть корпорації є фін. звітність, яка заснована на упр-ській
звітності.Методи аналізу фін-ї звітності: 1. горзонтальний; 2.
вертикальний; 3. метод коеф-в; 4. системні методи. Гор-й – визн-я
тенденцій ек-о розвитку корп-ї в цілому, окремих пок-в.Верт-й – вивч-я
струк-х змін.Коеф-й: викор-ються такі групи кое-в: 1.к.ліквідності;
2.к.стр-ри капіталу;3. оборотності активів; 4. прибутковості; 5.ринкової
вартості акцій.к.ліквідності:поточної лік-ті(к.покриття):
Кпот.лік.=пот.активи/пот.зобов-я. – неплатежів.К.швидкої лік-ті=(Пот.активи-запаси і незав. вир-во)/пот
.зобов’язання. Показує спроможність кор-ї погашати короткостр.забор-ь у
найб.терміни. к.стр-ри кап-у – боргове навантаження на кап. Корпорації
.борг/активи=(корот.і довгостр.зобов-я/активи)100%. к.борг/влас. кап-л=
(довгостр. борг/власний кап-л)100%. к.покриття %=прибуток до виплати % і
под-в/% за боргом.К.оборотності активів. к.прибутковості -кін-й
результат ек-ї і фін.д-сті корп-ї:к.норми прибутку=(чистий
прибуток/продаж)100%. к. прибутк-ті активів(ROA)= (чистий прибуток/
активи) 100%.к.норми приб.на влас-й кап-л(ROE)=(чистий
приб/влас.кап-л)100%.пок-ки ринк-ї вартості акцій
:к.ціна/прибуток=ринк.ціна акції/прибуток на акцію;к.кратності бал-ї
вар-і=ринк.ціна акції/баланс.в-сть 1 акції.Систамні методи аналізу фін-ї
звітності – вик-ня сист-и коеф-в для визначання 1-гопоказника:1.система
Дюпон;2.модель Альтмана. Сист.Дюпон – залежність прибутковості кап-у
від:маржі приб-у,оборотності акт-в, к.власного кап-у: ROE=(Чист.приб/
продаж)(продаж/активи) (активи/ влас.кап.). 1.С-ма Дюпон-аналiтики
знайшли залежнiсть прибутковостi власного капiталу вiд 3х коеф-тiв:
1)маржi прибутку; 2)оборотностi активiв; 3)коеф. власного капiталу.
Аналiтики виводять рiвняння Дюпон так: ROA = Маржа прибутку х
Оборотнiсть активiв, тобто прибутковiсть активiв залежить вiд 2х
показникiв прибутковостi продажу й оборотностi активiв. З рiвняння ROA
виводиться рiвняння ROE:ROE = ROA х Коеф-т власного капiталу.Система
Дюпон: ROE =Чистий прибуток\ продаж *Продаж\активи *активи\власний
капітал.Модель Альтмана–визначення за доп. дискр.аналізу показниківдля
прогнозування можливих неплатежів2.Модель Альтмана. Для дослiдження фiн.
стану корп. амер. ек-т Альтман викор-в мультиплiкативний дискримiнантний
аналiз платоспроможностi корпорацiї. Суть: визначаються двi вибiрки
п\п(в) (за обсягом продажу та за видом дiял-тi або за iн. ознаками).
Перша вибiрка включає п\п(ва), близькi до дефолту, друга – п\п(ва) зi
стiйким фiн. станом. У кожнiй з вибiрок видiляється п\п(во) з кращими
показниками. Потiм за доп. прийомiв дискримiнантного аналiзу складається
формула, що може служити iнструментом для прогноз-ня неплатежiв.Формула
має такий вигляд: Z=x1R1+x2R2+x3R3? (R-фін.показник);
Z=1,2R1+1,4R2+3,3R3+0,6R4+1,0R5. R1–працюючий капітал\актив= поточні
активи – поточні зобов.; R2–нерозпод.прибуток\активи; R3–прибуток до
сплати % ті податків; R4 – р-ва варт.капіталу; R5 – продаж\активи. Якщо:
Z<1,81–висока ймов. банкрутства, Z>3- мала, Z> 5-10 – ймов. банкр.
немає. Обмеження моделі Альтмана:1)відбір фін-вих коеф-тів суб’єктивний
, як і 2) відбір груп п-тв із стійким чи нестійким фін. станом а також
те, що 3) фін. звітність не завжди відбиває справжн. стан речей.

8. Аналіз стр-ри балансу.Стр-ра балансу.

Баланс–це метод відображення фiн стану корnорації на певну дату.Активи
корnорацї – лiва части балансу – показує, якими ресурсами володіє
корпорацiя. Вони подiляються на фінансовi i реальнi: фiнансовi являють
собою вкладення капiталу корпорацiї в грошi, ix eквівaленти i цiннi
папери; реальнi – вкладення в матерiальнi (tangible) i нематерiальнi
(intangible) ресурси.А права частина балансу складається з зобов’язань
корпорацiї, що подiляються на поточнi i довгостроковi. Поточнuмu наз.
зобов’язання, якi погашаються в межах одного фiн року, довгостроковмu –
зобов’язання, що погашаються в бiльш тривалі терміни. Рiзниця мiж
активами i зобов’язаннями як з облiкового, так i з ек-го погляду являє
собою чисту вapтість(Net Worth). У балансах американських корnорацiй
вона називається правами акцiонерiв на власнiсть (Shareholder’s Equity).
Ще наз-ся як кап-л власників корп-ї чи як акц-й кап-л чи як власний
кап-л корп-ї. Усі ці терміни взаємопов’язані і показують частку
власності акціонерів, на відміну від зобов’язань, тобто боргів.
Активи=Зобов-ня+власний кап-л.Капітал мобіліз-й на фін-х р-ках,
інвест-ся в ек-ні рес-си, необ-ні для створ-ня технологій, для в-ва
прод-ї певного напряму та асортименту. Осн. мета інвестування
кап-лу-одерж. приб-ку.Стр-ра балансу корп-ї: Поточні активи(оборотній
кап-л-current assets) включає: гроші та гр. еквіваленти; ринкові Ц.П;
дебіт-ка заборг-ть;товарно-матер-ні запаси.Довгострокові активи(осн
кап-л-fixed assets)вкл.:земля,спорудження та устаткування–матер-ні
активи ;інвестиції в дочірні компанії, патенти, гудвіл(престиж компанії,
її ділова репутація,”добре ім’я”)-нематер-ні активи. =це була ліва
частина балансу. А в правій частині знаходяться поточні зобов-ня
(нараховані, але не виплачені суми;кредит-ка заборг-ть;короткостр-й
борг; погашення довгостр-о боргу). Довгострок. зобов-ня (облігація;
іпортека; податки відстрочені). Та ще в правій – власний кап-л (кап-л,
оплачений звичайними акціями; кап-л, оплачений привілейованими акціями;
додатково оплачений кап-л;нерозподілений приб-к; та
резерви).Зобов’язання корпорації. Короткості. (поточнi) зобов’язання
вкл.: кредиторська заборг-сть, облiгацiї до оплати, нараховані податки,
нараховані %, iншi нapaхованi суми, погашення довгострокового боргу.
Довгостроковi зобов’язання оформляються випуском облiгацiй, корпорацiя
може також одержати кредит комерцiйних банкiв на термін понад 1 piк.
Вiдстроченi податки також є зобов’язаннями корпорацiї,. при цьому
вiдстрочка може бути надана на термін до 3х років. Власний
капiтал.Власний капiтал являє собою рiзницю мiж сумою активів і сумою
зобов’язань(Власний капiтал =Активи – Зобов’язання. Ек. змiст: в разi
продажу частини активiв корпорацiї для виплати боргiв сума, що
залишилася, належить акцiонерам. Пiсля задоволення вимог, якi ставляться
до корпорацiї вciмa iншими сторонами, кошти, що залишаються, будуть
розподiленi серед власникiв звичайних акцiй вiдповiдно до їхнix часток у
капiталi. Стр-ра власного капiталу корпорацї може бути така : – звичайнi
акцiї, – додатково оплачений капiтал, -нерозподiлений прибуток,
накопиченi та iншi прибутки (витрати), викупленi акцiї. Номiнальна
вартiсть сума оплачених акцiй дуже низька. Тому власний капiтал
корпорацiї фактично складається з додатково оплаченого капiталу,
отриманого пiд час первинного продажу акцiй за цiною, вищою номiналу, i
нерозподiленого прибутку.

9. Аналіз звіту про рух грош.потоків міжн.компанії.Звіт про рух
грош.потоків показує зміни, що відбулися у фін.позиції корпорації.
Зіставляються джерела і використання коштів протягом року. Звіт про рух
грош.потоків корпорації склад. З 3-х блоків: операційні, інвестиційні,
фінансові. Стр-ра опер.грош.потоків: Чистий прибуток; Доходи, отримані
від пот. операцій: амортизація,відстрочений податок із прибутку,Зміни за
статтями працюючого(оборотного) к-лу:дебіторська заборгованість,запаси,
попередня оплата та ін.,кредиторська заборгованість,податки та
ін.зобов’язання,інші потоки.Грошові потоки за операціями(нетто).Осн.
прибутком від операційної д-ті є чистий прибуток. Амортизація є „не
грошовим” потоком, про що ми вище говорили, але вона включається в
доходи, отримані від поточних операцій. Збільшення сум у поточних
активах майже перекривається збільшенням сум пот.
зобов’язань.Інвестиційні грош.потоки показують використання фондів
корпорації для розширення вир-ва. Стр-ра інвест.грош.потоків:Нерухоме
майно та устаткування,Купівля ресторанів,Продаж ресторанів,Інші
інвестиції.Осн.сума інвестується в спорудження нових виробничих і
невиробничих будинків і купівлю устаткування.Фінансові грош.потоки
показують рух фін.фондів корпорації, пов’язаних з їх припливом і
витрачанням, тобто з їх погашенням або викупом, а також з виплатою
дивідендів.Стр-ра фін.потоків:Чиста сума короткості.позичок,Емісія
довгостр.зобов’язань,Погашення довгостр.зобов’язань,Викуп
акцій,Дивіденди за звичайними акціями,Інші.

10 Аналіз звіту про прибутки та збитки міжн компанії.Консолідований звіт
про прибуток корпорації показує рез-ти роботи за певний фін pік. Звіт
про прибуток показує результати п-цької д-стi, тобто прибуток або
збиток. У балансі показані розрахункові суми – доходів на кінець
попереднього i звітного року, у звіті про прибуток – рух грошовux
потоків за звітний період. З цього можна виводити рівняння: Виторг від
реалізації – Операційні витрати =Операційний прибуток (прибуток до
сплати процентів i податків) – Проценти сплачені = Прибуток до сплати
податків – Податки з прибутку корпорації = Чистий прибуток – Дивіденди
за привілейованими акціями = Чистий прибуток за звичайними акціями =
Дивіденди за звичайними акціями + Нерозподілений прибуток. Виторг від
реалізації продукції у звіті показується на момент його обчислення.
Товари i послуги поставляються в кредит, тому доходи на рахунки
корпорації надходять у момент продажу, одержання грошей – інкасація
платежів відбувається пізніше. В операційні витрати входять статті:
харчові продукти й упаковування, заробітна плата i жалування, оренда
приміщень, загальні адміністративні витрати, пов’язані з продажем.
Підсумком звіту про прибуток є чистий прибуток акціонерів, власників
звичайнuх акцій, що залишається після виплати дивідендів на
привілейовані акції. Підсумком звіту називають «Bottom Line» – кінцевою,
фундаментальною лінією, якою цікавляться акціонери корпорації.

11 Аналітичні методи дослідж фін звітності корпорації – аналіз
викор-ня активів, капіталу та прибутку корпорації.Методика аналізу
названих вище коефіцієнтів полягає у порівнянні:- фактичних коефіцієнтів
поточного року з торішніми, а також з коефіцієнтами за кілька звітних
періодів;- фактичних коефіцієнтів з нормативними (щоправда, користувачі
фінансових звітів рідко коли можуть це зробити);- фактичних коефіцієнтів
п-ва з показниками конкурентів (дані беруться з фін звітів, що подаються
у фін. статистичні органи);- фактичних коефіцієнтів із галузевими
показниками.За допомогою аналізу коефіцієнтів можна виявити сильні й
слабкі позиції різних п-ств, фірм. Менеджери викор-ють ці дані для
контролю діяльності п-ва, щоб не допустити банкрутства. Важливим є й те,
що аналіз коефіцієнтів дає змогу ліпше зрозуміти взаємозв’язок між
балансом і звітом про доходи.

12 Коеф ліквідності та їх застос-ня у ФМ міжн компанії (фін стану)( на
основі Balance sheet. Фін стан п-ств можна оцінити з погляду його
короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій:
критерієм оцінки фін стану п-ва є його ліквідність і платоспроможність,
тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрах-ся за
короткостроковими зобов’яз-ми. Ліквідність п-ва – це його здатність
швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.
Ліквідність п-ва хар-ється співвідношенням величини його високоліквідних
активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери,
дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.1) заг.
коеф-т ліквідності (коеф. покриття, коеф. поточної ліквідності)-дає заг.
оцінку платоспроможності п-ва. Він показує, ск. гривень поточних активів
п-ва припадає на одну гривню поточних зобов’язань.Коеф покриття
заг.=Оборотні активи\Поточні зобов-ня=1796823\1645568=1,09.( п-во вчасно
сплачує свої борги, поточні зобов’язання повністю покриті оборотними
активами + 9% ще є у запасі;2) коеф. швидкої ліквідності :Коеф. Швид.
Ліквідності=Грош.кошти та їх еквіваленти\Поточні
зобов-ня=(2466964+742547)\1645568=0,60 ( п-во має у своєму розпорядженні
мало ліквідних коштів (через розплату векселями), що є специфікою його
діяльності;3)коеф. абсолютної ліквідності-показує, яку частину
короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити
негайно. Теоретично достатнім значенням для коеф-та абсолютної
ліквідності є співвідношення 0,2:1. Коеф.
Абсол.ліквідності(платоспром-сті)=Грош.кошти\ Поточні зобов-ня=2466964\
1645568 =0,15( погано, п-ву потрібно наближати цей показник до 0,2.Проте
слід зазначити, що ліквідність п-ва зовсім не тотожна його
платоспроможності. Так, коеф-ти ліквідності можуть хар-зувати фіна стан
як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в
поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й
короткострокова дебіторська заборгованість. Платоспроможність означає
наявність у п-ва коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з
кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. 4) коеф.
маневреності власних оборотних коштів – хар-зує ту частину власних
оборотних коштів, які перебувають у формі грошових коштів, що мають
абсолютну ліквідність.Для п-ва, котре нормально функціонує, цей показник
змінюється від 0 до 1.Коеф. маневреності власних
коштів=Грош.кошти\Власний капітал=2466964\1669726=0,15.;5) частина
власних оборотних коштів у покритті запасів – в-сть запасів, яка
покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для п-ств
торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника – 50%. Частка власних
обор-х коштів=Власні обор.кошти(Пз-Па)\Запаси.;6) коеф. покриття запасів
– співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми
запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний
фін стан п-ва вважають недостатньо стійким.Коеф.покриття
запасів=Стабільні джерела покриття запасів\Запаси.

.

13 Коеф. Стр-ри капіталу та їх застос. у ФМ міжн компанії (показники
фін. стійкості та стабільності) ( на основі Balance sheet.Фін
стабільність п-ва є однією з найважливіших хар-тик фін стану п-ва. Вона
пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і хар-ється
співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає заг.оцінку
фін стабільності. 1) коеф концентрації власного капіталу (автономії) –
хар-зує частку власності самого п-ва у загальній сумі коштів,
інвестованих у його діяльність. Що вищим є значення цього показника, то
більше п-ство є фін стійким, стабільним і незалежним від зовн-х
кредиторів. Доповненням до цього показника є коеф-ти концентрації
залученого (позичкового) капіталу – їх сума має дорівнювати 1 (або 100
%). Щодо рівня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують
різні думки. Найбільш поширено таку: частка власного капіталу має бути
не меншою за 0,6 (60 %). У п-ство з високою часткою власного капіталу
кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю
може погасити борги за рахунок власних коштів.Коеф.автономії=Власний
каітал\Майно п–ва=1669726\3951726=0,42.( частка власності становить
42%, цей показник потрібно наближати до 60%;2) коеф фінансової
залежності – є оберненим до попереднього показника. Коли його значення
наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують
своє п-ство. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення
частки позичених коштів у фін-ні п-ва. Коеф.фін залежності=Майно
п-ва\Власний капітал=3951726\1669726=2,37.( власники п-ва лише на 1/3
фінансують своє п-во;3) коеф маневреності власного капіталу -показує,
яка частина власного капіталу викор-ється для фін-ня поточної д-сті,
тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значення
цього показника може змінюватися залежно від стр-ри капіталу і галузевої
належності п-ва (норматив – 0,4-0,6). Зменшення цього показника означає,
що п-во втрачає можливості вільного маневру.Коеф.маневреності власного
капіталу=(Поточні зобов-ня-Оборотні кошти)\Власний
капітал=(1796823-1645568)\1669726=0,09.;(141671-11238645)\1430814=0,12.(
0,09<0,12,це означає, що зменшується можливість вільного маневру;4) коеф співвідношення позикових та власних коштів – найб заг оцінка фін стійкості п-ва. Зростання цього пок-ка в динаміці також свідчить про посилення залежності п-ва від кредиторів, тобто про зниження його фін стійкості.Коеф.співвіднош.=Залучені кошти\Власний капітал=2279033\1669726=1,36.;1795219 \1430814 =1,25.( 1,36/1,25=1,088, посилення залежності майже на 9%. 14.Коеф-ти прибутковості та їх застос у ФМ міжн компанії (ефективності госп-ня) ( на основі Balance sheet та Income statement. Велике значення має аналіз структури доходів п-ва та оцінка взаємозв’язку прибутку з показниками рентабельності. Важливо проаналізувати зв’язок прибутку п-ва з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.Дохідність п-ва хар-ється абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник дохідності – це сума прибутку або доходів. Відносний показник – рівень рентабельності. Рівень рентабельності п-ств, пов’язаних із вир-вом продукції (товарів, послуг).1)маржинальний прибуток–різниця між доходами та витратами п-ва. Gross margin=Revenue-Cost of revenue=11015192-10565449=449743.;2) доходи до сплати відсотків та оподаткування – різниця між маржинальним прибутком та іншими витратами, що не пов’язані з вир-вом. EBIT=Revenue-Cost of revenue-Other expenses=11015192-10565449-48120=401623;3)прибуток до оподаткування–різниця між доходами та витратами, сплачених відсотків по кредитам та отриманих відсотків по кредитам.Taxable income=EBIT-other expensense-interest+interest=401623-16051+27646=413218; 4) чистий прибуток – різниця між доходами та витратами, сплачених відсотків по кредитам та отриманих відсотків по кредитам, сплаченими податками; Net income=Taxable income-Taxes=413218-145134=268084;5) чистий прибуток на 1 акцію – розмір чистого прибутку, що припадає на 1 акцію: Net income\Share=Net income\Shares=268084\84566=3,17; 6) показники рентабельності – показує ск. прибутку генерує певний вид д-сті. Осн. факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фін результати та витрати від операційної звичайної д-сті, величина податку на прибуток та ін. податків, що виплачуються з прибутку. Аналіз дохідності п-ва проводиться в порівнянні з планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об’єктивність показників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за доп індексації цін.Рентабельність операційної д-сті=Операц-й прибуток\Виручка від реалізації=406859\11015192=0,37;( операційна д-сть п-ва генерує 37% прибутку; Рентабельність продажу=Чистий прибуток\Виручка від реалізації =268084\11015192=0,02;( низька рентабельність продажу (обсяг реалізації генерує 2% прибутку), що зумовлено специфікою д-сті п-ва; Рентаб-сть усього капіталу=Чистий прибуток\Валютабалансу =268084 \3951726=0,07;(низька прибутковість (весь капітал п-ва генерує 7% прибутку), що зумовлено специфікою д-сті п-ва; Рентаб-сть власного капіталу=Чистий прибуток\Власний каітал =268084 \1669726=0,16;( власний капітал п-ва генерує 16% прибутку; 15. Аналіз показників викор-ня активів міжн компаніїНайважливіша проблема це – підвищення ефективності викор-ня активів тобто коефіцієнту активів (коефіцієнта ділової активності).Показники викор-ня активів поділяються на: – Коефіцієнт оборотності запасів;- Середній термін інкасації; – Коефіцієнт окупності довгострокових активів;- Коефіцієнт окупності всіх активів.Оборотність активів => ліквідність фірми:
Коефіцієнт оборотності ТМЗ = Продаж / ТМЗ.Середній термін інкасації –
середній проміжок часу, необхідний для надходження коштів на рахунки
дебіторів. Середній термін інкасації = Дебіторська заборгованість
/середній обсяг продажу.Оборотність усіх поточних активів: Коефіцієнт
оборотності активів = продаж / поточні активи.Коеф-т оборотності
довгострокових активів = коефіцієнт окупності активів = продаж /
довгострокові активи. Він показує за який термін продажу покривають
в-сть коштів вкладених у будинки, споруди, устаткування.Коеф-т
оборотності всіх активів = продаж / загальну суму активів. 17.Шляхи
залуч/ м/н позичк/ коштів компанією М/н фін-ня д-сті компанії зд-ся за
доп-ю мобілізації ресурсів як на євровалютних (офшорних)
кредитно-фін.ринках, так і на ринках країн, де діють філії м/н компанії.
Іноземне фін-я-фінансування м/н компанії на ринку зарубіжної країни
резидентами даної країни, деноміноване в місц.валюті цієї
країни.Євровал.фін-я-фінансування м/н компанії на ринку заруб.країни
нерезидентами цієї країни у валюті 3-ї країни.

17.Осн шляхи залучення м/н позичк.коштів на іноз.ринках такі:-емісія
облігацій, деном.у місц валюті;-отримання іноз.банк.кредитів.Фін-ння за
доп-ю облігацій: застосовується на ринках країн, де розт-ні їх філії,
або в кр.з і сприятл.зак-вом для розміщення облігацій. При цьому
облігації деномін-ся в місц.валюті.Найбільші ринки іноз.облігацій-США,
Швейцарія, Японія, Люксимбург.Іноземні банківськи кредити надаються
нерезидентам країни в місц.валюті для викор-я за кордоном. На практиці
відомі різні види банк.кредитів: незабезпечений, забезпеч.кредит,
кредитна лінія (за договором кред-я банк надає клієнту позички протягом
певн.періоду в межах узгодж-го ліміту), автомат.поновлювальний кредит
(над-ся у межах певн.встан-ї суми і термінів погашення, надається
автоматично протягом певн.терміну без додатк.переговорів), овердрафт
(комерц.банк за договором дозволяє клієнтові списати кошти зі свого
рах-ка на суму, що перевищує залишок, шляхом автоматичного надання
кредиту на суму, якої бракує; погашається у міру накоп-я грошей на
рахунку або у визн.термін на підставі договору), вексельний кредит (банк
ураховує вексель клієнта за певним дисконтом, що явл.собою різницю між
номіналом векселя і сумою, спл-ю банком клієнту; погаш-ся під час оплати
векселя).Компанії також використовують євровалютні кредити-надаються
євробанками нерезидентам.Часто компанії викор-ють кредити м/н орг-цій,
які надаються переважно ч/з МВФ, стр-ри СБ, ЄБРР, регіональні банки
розвитку країн „третього світу” та ін. Фін-м лізингом є передання
орендарю права користування осн фондами на строк не менше 60% строку їх
повної амортизації з обов’язковим переданням права власності на такі
основні фонди орендареві після закінчення строку дії угоди фінансового
лізингу.Осн фонди залишаються на балансі орендаря; витрати на придбання
осн фондів не включаються до складу валових витрат лізингодавця.

16. Осн пок-ки ефективності викор-ня активів міжн компанії.упр-ня вл
капіталом компанії. Пок-ки ефективності викор-ня фондів .У цю групу
коеф-тів входять показники оборотності й фондовіддачі. Пок-ки
оборотності хар-зують швидкість перетворення різних коштів у грошову
форму. 1. Коеф оборотності товарно-матеріальних запасів — це відношення
суми продажів до суми товарно-матер-х запасів: Продажу /
Товарно-матеріальні запаси.Коеф.показує кількість оборотів, зроблених
товарно-матеріальними запасами в рік. Високий коеф. є ознакою фін.
благополуччя, оск. гарна оборотність сприяє одержанню більше високих
доходів. 2. Коеф. оборотності дебіторської заборг-сті — відношення суми
продажів до суми дебіторської заборг-сті (за мінусом резервів на
сумнівні позиції): Продажу / Дебіторська заборгованість.Коеф показує,
ск. разів у рік дебіторська заборгованість перетворювалася в кошти.
Високі значення цього показника позитивно позначаються на ліквідності й
платоспроможності. 3. Коеф оборотності кредиторської заборг-сті —
відношення обсягу продажів до кредиторської заборг-сті: Продажу /
Кредиторська заборг-сть.Хар-зує кількість оборотівів, що потрібно п-ву
для оплати боргів. Пок-ки оборотності активів хар-зують їхню віддачу, що
виражається наступними коеф-тами: 4. Коеф відношення продажів до заг
активів хар-зує рівень ефективності викор-ня всіх активів п-ва. Він
показує, ск. доларів реалізованої продукції доводиться розраховуючи на
долар вартості активів п-ва. 5. Коеф відношення продажів до оборотного
капіталу (поточним активам) є заг вимірником ефективності викор-ня
поточних активів, тому що показує, ск. реалізовано продукції
розраховуючи на гривню поточних активів. 6. Коеф. відношення продажів до
нерухомого майна хар-зує рівень ефективності викор-ня осн коштів,
показує, ск реалізовано продукції розраховуючи на гривню в-сті осн-х
коштів. Упр-ня власним капіталом.На діючому п-ві власний капітал має
певні осн форми:Власний кап-л п-ва:1.Статутний фонд хар-зує початкову
суму власного капіталу п-ва, інвестовану у формування його активів для
початку здійснення госп-кої д-сті. Його розмір визначається статутом
п-ва. 2. Резервний фонд є зарезервованою частиною власного капіталу
п-ва, призначеного для внутр-го страхування його госп-кої д-сті. Розмір
даної резервної частини власного капіталу визнач-ся установчими
документами.Формування резервного фонду здійснюється за рах. прибутку
п-ва.3. Спеціальні (цільові) фін фонди, до яких належать цілеспрямовано
сформовані фонди власних фін засобів з метою їх наступних цільових
витрат. У складі цих фін фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд,
ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд
розвитку виробництва тощо. 4. Нерозподілений прибуток хар-зує частину
прибутку п-ва, що був отриманий у попередньому періоді та не
використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й
персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на
розвиток вир-ва. 5. Ін форми власного капіталу, до яких належать
розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками
стосовно виплати їм прибутків у формі % або дивідендів… Джерела
формування власних фін ресурсів п-ва:Внутр.Джерела:1. Прибуток, що
залишається в розпорядженні п-ва. 2. Амортизаційні відрахування від осн.
засобів і нематеріальних активів. 3. Інші внутр джерела формув. власних
фін. Ресурсів.Зовн.джерела:1. Залучення додаткового пайового або
акціонерного капіталу. 2.Одержання п-вом безплатної фін допомоги.3. Ін
джерела формув. власних фін. Ресурсів.Основою упр-ня власним капіталом
п-ва є упр-ня формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою
забезпечення ефективності упр-ня даним процесом на п-ві розробляється
спеціальна фін політика.Політика формування власних фін ресурсів є
частиною заг фін стратегії п-ва, що полягає в забезпеченні необхідного
рівня самофін-ня його вир-чого розвитку.Розробка політики формування
власних фін ресурсів п-ва здійснюється за такими осн етапами:1. Аналіз
формування власних фін ресурсів п-ва у попередньому періоді.2.
Визначення заг потреби у власних фін ресурсах.3. Оцінка в-сті залучення
власного капіталу з різних джерел.4. Забезпечення максим-го обсягу
залучення власних фін ресурсів за рах. внутр-х джерел.5. Забезп.
необхідного обсягу залучення власних фін ресурсів із зовн-х джерел.6.
Оптимізація співвідношення внутр і зовн джерел формування власних фін
ресурсів.

19.С-ми упр-ня міжн грошовими потоками компаніїМетоди упр-ня м-ними гр.
пот-ми комп-ї відріз-ся від м-дів упр-ня гр. пот. комп.. Тому що, при
цьому необх. врахов-ти: 1) гр. потоки здійс-ся в різних валютах між
філіями м-них комп-й. 2) гр. потокимають мають хар-р зустрічних
зобов’язань між філіями та ТНК. Тому м-ні комп-ї та МФМ застосовують
специфічні м-ди упр-ня гр. потоками. 4 осн. м-ди: 1) централізована
модель – філія має фіксований операційний бюджет і укладає контракти
самостійно, а дох. потрапляють в центр. комп., яка їх акумулює,
розподіляє, приймає на себе всі ризики; 2) децентралізована модель –
кожен підрозділ розглядається як окремий cost center, зберігається повна
самостійність і мотивація підрозділів, але підрозділ бере на себе всі
ризики; 3) багатосторонній netting- різновид клірингових оп-цій, який
полягає у взаємному зарах-ні та у проведені роз-ків платежами та
активами між філіями м-ної комп-ї. 4) Внутр. корпор-й банк м.б. в 2х
ф-х: 1) inhouse banking facility – внутр-й корпор-й банк-й підрозділ,
який має при собі філію банка. 2) корпор-й банк, осн. ф-ція якого
полягає в обслуговувані осн. підрозділа комп-ї.

18.Міжн інвест.п.-ка компанії.Фін і реал. інвестиції. Інвест.політика
являє собою частину заг.фін.стратегії п-ва, що полягає у виборі та
реал-ї найбільш ефективних форм реальних і фін його інвестицій, для
забезп. високих темпів його розвитку та розширення ек.потенціалу
господар.д-ті.Етапи розробки інвест.політики компанії: 1) формування
окремих напрямків інвест.д-ті компанії у відповідності до стратегії її
ек.та фін. розвитку (дозволяє вирішувати такі задачі: визначення
співвідношення осн.форм інвестування на окремих етапах; визначення
галузевого напрямку інвест.д-ті; визначення регіон.направленості
інвест.д-ті).2) дослідження та облік умов зовн.інвест.середовища та
кон’юнктури ринку(вивчаються умови інвест.д-ті в цілому то в розрізі
окремих форм інвестування; аналізується поточна кон’юнктура інвест.ринку
та фактори, що його визначають; прогнозується найближча кон’юнктура
інвест.ринку в розрізі окремих сегментів, пов’язаних з д-тю компанії).3)
пошук окремих об’єктів інвестування та оцінка їх відповідності щдо
направленості інвест.д-ті компанії(вивчається поточна проп-я на ринку;
відбираються для вивчення окремі реальні інвестиц.проекти та
фін.інструменти, що найбільш відповідають направленості д-ті компанії;
розглядаються можливості придбання активів(техніки, технологій) для
оновлення);4) забезпечення високої ефективності інвестицій.;5) забезп.
мінімізації рівня ризиків, пов’язаних з інвестиц.д-тю(потрібно
ідентифікувати та оцінити ризики, що властиві кожному конкретному
об’єкту);6) забезпечення ліквідності інвестицій.(по кожному об’єкту
потрібно оцінити ступінб ліквідності інвестицій);7) визначення
необхідного об’єму інвестиц.ресурсів та оптимізація стр-ри їх
джерел(прогнозується загальна потреба в інвестиц.ресурсах, необхідних
для здійсн-ня інвестиц.політики; визначається можливість формування цих
ресурсів за рахунок власних фін.джерел;визначається доцільність
залучення позик) 8) формування та оцінка інвестиц.портфелю компанії.;9)
забезп. шляхів прискорення реалізації інвестицюпрограм. Чим швидше
реалізується інвестиц.програма, тим швидше почне формуватися додатковий
чистий грош.потік у вигляді прибутку та амортизації.За об’єктом
вкладення капіталу інвестиції поділяються на реальні та фінансові. Фін
інвестиції-активи, які утримуються п-вом з метою збільшення прибутку за
рах. відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або
отримання ін вигід для інвестора. До фін інвестицій відносяться: акції,
облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов’язання, ін цінні
папери.Реальні інвестиції-усі витрати п-ва на придбання або створення
матеріальних і нематеріальних активів, що включаються до їх первісної
вартості.У світовій ек. теорії за ознакою самостійності здійснення
інвестицій вони поділяються на прямі (коли вкладення капіталу здійснює
безпосередньо інвестор) і непрямі (коли вкладення капіталу здійснюється
інвестором за допомогою та участю фінансових посередників). За ознакою
мети інвестування фін інвестиції поділяються на стратегічні (коли
інвестор вкладає капітал у контрольний пакет акцій з метою здійснення
стратегічногоупр-някомпанією) та портфельні (коли інвестор має на меті
лише приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу).

20. Менеджмент міжн грошових потоків.Грощові кошти стан-ть майже 1,5-3%
від загальної суми активів. Убалансі корпорації вони познач-ся як
“грошові кошти та їх еквівааленти”. Причини зберігання частини активів у
грошовій формі зводяться до: 1,гроші (готівка або на рахунок) необхідні
для роз-ків із контрагентами у встановлені терміни. 2, грошові кошти
необхідні для підтримання ліквідності корп-ції. 3, корп-ція одержує
кредити в комерц-х банках, на їх вимогу вона пов. тримати на своєму
рах-ку спец-ну суму, що наз-ся коипенсаційним залишком. 4, деякі фірми
нагромаджують спекулятивний залишок, котрий може бути використаний у
страх-х цілях. Суми гр-х коштів визнач-ся корп-цією залежно від
можливостей одерж-ня короткостр. Важ-м завд-ям фін-ого планув-я є
планув-я гр. потоків. Він дає змогу визначити майбутні гр. надходж-я
корп-ї та її вит-ти. Такий прогноз забезпечить у майб-му контроль над
гр. потоками. Методи упр-ня м-ними гр. пот-ми комп-ї відріз-ся від м-дів
упр-ня гр. пот. комп.. Тому що, при цьому необх. врахов-ти: 1) гр.
потоки здійс-ся в різних валютах між філіями м-них комп-й. 2) гр.
потокимають мають хар-р зустрічних зобов’язань між філіями та ТНК. Тому
міжн комп-ї та МФМ застосовують специфічні м-ди упр-ня гр. потоками. 4
осн. м-ди:1)централізований депозитарій м-ної комп-ї (централіз.
казначейсиво)(коли всі м-ні потоки, надходж-я здійс-ся на 1 централіз-му
рах-ку комп-ї, з якого вони розпод. по філіям((здійс-ся це різ-ми
способами).Напр.,ТНК,упр-ня т-лею йде через 1 комп-ю. 2) Cash-pool-гр-й
пул філії ТНК/м-ної комп-ї за регіон-ю ознакою. Cash-pool – це спільне
підведення балансу гр-х надх-нь і вит-т філії м-ної комп-ї щоденно, та
спільне планув-я вит-т і надх-нь на короткостр. перспективу (з5 днів до
5тижнів). 3) багатосторонній netting- різновид клірингових оп-цій, який
полягає у взаємному зарах-ні та у проведені роз-ків платежами та
активами між філіями м-ної комп-ї. 4) Внутр. корпор-й банк м.б. в 2х
ф-х: 1) inhouse banking facility – внутр-й корпор-й банк-й підрозділ,
який має при собі філію банка. 2) корпор-й банк, осн. ф-ція якого
полягає в обслуговувані осн. підрозділа комп-ї.Функції грошового
потоку:-формування фін ресурсів суб’єкта господарювання – грошових
коштів, збільшення ліквідності та платоспроможності п-ва;-фінансове
забезпечення вихідних грошових потоків; -фін-ня потреби п-ва у капіталі
на основі грошових коштів, сформованих у рамках вхідних грошових
потоків;-забезпечення виконання поточних зобов’язань п-ва;виконання
зобов’язань між суб’єктами господарювання в рамках госп-ких договорів
тощо.

21. Принцип упр-ня та методи оптимізації міжн грош. потоків
компанії.Грошові потоки компанії забезпечують її ліквідність, тобто
здатність платити за придбану сировину,матеріали;погашати позики
сплачувати проценти та дивіденди.Грошові потоки комп – розрахунковий
документ компанії ,який показує (минулі періоди), або планує (майбутні
пер) рух грошових коштів на рахунках комп ,та чистий баланс цього руху
на кожний конкретний проміжок часу.періодичність або щомісячна
(Європейська) або кожну декаду (США). Існують вхідні та вихідні грошові
потоки(Inflows\Outflows)Вхідні: виручка, доходи компанії від
інвестиційної діяльності, інвестиції в саму компанію, відстрочені
платежі. Кредити що отримала комп, очикуваний прибуток (штрафи, гранти).
Вихідні: операційні витрати, амортизація, інвестиції + капітальні
витрати, % які компанія має сплатити, погашення сумми боргу,
miscellenious expenditures.Методи оптимізації: блоковані фонди – фонди,
які обмежуються в їх перерахуванні до материнської компанії в результаті
валютних та фінансових обмежень в країні, де діє філія міжнародної
компанії. Види бл. фондів – перерах. дивідендів; обмеження на валюту для
погашення кредитів; обмеження на виплату роялті, ліцензій та
франчайзингових платежів; обмеження на валюту за сплату послуг.Методи:1.
Застосування трансфертних цін та тарифів. 2. Застосування фронтованих
кредитів.Застосування не пов’язаного або паралельного експорту, не
прямий бартер.

22 та 23. Осн моделі та принципи міжн оцінки в-сті капіталу компаніїю
Модель в-сті капіталу (САРМ) та WACC

,деS- equity, B- debt, rs – cost of equity, rB – cost of debt, Tc –
corporate tax rate.

24.Осн методи міжн оцінки в-сті капіталу компанії

1. Залишкова в-сть осн капіталу (book value) – це в-сть акціонерного
капіталу, що відображається в балансі компанії. 2. Зважена залишкова
в-сть осн-го капіталу (adjusted book value) – цей метод переборює деякі
дефекти звітності, коли оцінка в-сті компанії передбачає коригування
проблемних зон в бух. обліці.3. Ліквідаційна в-сть (liquidation
value)–це в-сть активів, яку очікується отримати у випадку ліквідації
компанії або реалізації невикористовуваних активів на ринкових умовах за
вирахуванням витрат за такого продажу активів. Цей метод відображає
мінімальну в-сть компанії.4. Оцінка, що фактично відображається в-стю
активів. Така оцінка одержала найбільше розповсюдження в процесі
приватизації державних п-ств для визначення їх початкової ціни при
проведенні аукціонів і конкурсів. Розгорнутий алгоритм оцінки, що
фактично відображається балансовою в-стю чистих активів п-ва, може бути
виражений такою формулою: Чисті активи = Осн засоби + Залишкова в-сть +
Незавершені капітальні вкладення + В-сть устаткування + ТМЗ ± (Фін
активи – Фін зобовязання).5. Оцінка за поновлювальною в-стю активів.
Така оцінка передбачає, що фактично відображена в балансі в-сть окремих
груп матеріальних і нематер-х активів (у першу чергу, усіх видів осн
засобів, окремих видів нематер-х цінностей, усіх товарно-матер-х запасів
у складі оборотних активів) повинна бути скоригована з урахуванням росту
цін на момент проведення оцінки:Поновлювана В-сть Чистих Активи = Заг.
в-сть активів ± Переоцінені активи – Фін зобовязання Або Поновлювана
В-сть Чистих Активи = балансова в-сть чистих активів ± Переоцінені
активи.6. Оцінка за в-стю продуктивних активів. У її основі лежить
оцінка чистих активів, що викор-ються продуктивно, що безпосередньо
беруть участь у його госп-ській д-сті. У процесі такої оцінки із заг
в-сті активів п-ва, з балансу спочатку виключаються непродуктивні
активи: –невстановлене або вибуле з вир-чої експлуатації устаткування;
запаси окремих видів сировини і матеріалів, що не викор-ються у процесі
вир-ва; – наднормативні запаси сировини та матеріалів; –готова
продукція, що не користується попитом у споживачів; нематеріальні
активи, що не використовуються, але значаться в балансі п-ва; безнадійна
дебіторська заборгованість тощо. 7. Осн в-сть (substantial value) –
відображає кількість інвестиційних ресурсів, що повинні бути вкладені,
тобто даний метод відображає в-сть заміщення активів компанії. Види осн
в-сті:-сукпна осн в-сть (gross substantial value) – в-сть активі на
ринку; -чиста основна в-сть(net substantial value) – сукпна осн в-сть –
зобовязання;-занижена основна в-сть(reduced substantial value) – сукупна
осн. в-сть зменшена на в-сть не грошовий борг.

,де, Re – коеф. в-сті акціонерного капіталу,Rd – коеф. в-сті боргу не
враховуючи транзакційні витрати на борг,E – ринкова в-сть акціонерного
капіталу,D – ринкова в-сть боргу.V = E + D,E/V–відсоток фін-ня
акціонерного капіталу,D/V –відсоток фін-ня боргу,Tc – ставка
оподаткування прибутку п-ва,Цінова модель капітальних активів (CAPM:
Capital Assets Price Model) показує залежність між в-стю власного
капіталу ( ks), безризиковою доходністю та премією за
ризик:Ks=Krf+(Km-Krf)*ss.,де krf – безризикова ставка відсотка; km –
середня прибутковість цінних паперів в цілому на ринку; ss – міра
систематичного ризику. Використання цієї моделі найбільш поширене в
умовах стабільної ринкової економіки при наявності достатньої кількості
даних, що характеризують прибутковість роботи п-ва. Якщо b = 0, то це
свідчить про абсолютну безризиковість HYPERLINK
“http://iuf.ntu-kpi.kiev.ua/courses/2/analz_inv_pr/info/Lectures/pages/g
loss_f.htm” \l “Активи” активів п-ва, що в реальному житті майже
неможливо. Якщо b > 1, то відносний ризик цінного паперу перевищує
середньоринковий, а якщо менше 1, то відносний рівень ризику нижче
середнього рівня.

26. Методи оцінки в-сті компанії, що базуються на звіті „Про прибутки та
збитки”. Ці методи передбачають визначення в-сті компанії за доп.
розміру її прибутків, рівня продажу та інших показників.1.PER, згідно з
цим методом в-сть капіталу визначається за доп перемноження чистого
прибутку компінії на показник PER (ціна/прибутки):Капітал = PER X
прибутки; 2.Показники продаж (sales)–співвідношення ціни до рівня
продажу компанії. 3.P/EBITDA – співвідношення ціни акцій компанії до
прибутку компанії до оподаткування, вирахування амортизації та виплати
відсотків.4.Інші показники грунтуються на наступних
співвідношеннях:-в-сть акцій компанії/прибутки до доходів та
податків;-в-сть акцій компанії/операційний грошовий потік;-в-сть
статутного капіталу/ Залишкова в-сть осн. капіталу.Методи, що
розраховуються на основі гудвілу. Гудвіл це в-сть, що компанія мая в
додаток до залишкової вартості основного капіталу. Ці методи основані на
визначенні вартості нематеріальних активів компанії, які можуть не
відображатися в балансі компанії, але які надають компанії певних
переваг перед конкурентами. Основна проблема цього методу полягає в
складності визначення вартості гудвілу.

1. Класичний метод (classic) – цей метод стверджує, що в-сть компанії
дорівнює вартості її активів + гудвіл.V=A + (BxN), чи V=A + (ZxF),Де, A
– чиста в-сть активів, B – чистий прибуток, N – коефіціент між 1.5 та
3,Z – співвідношення рівень продажу/виручка, F – товарооборот.Перша
формула викор-ється для промислових компаній, друга–роздрібних.
2.Спрощенпий дохід (abbreviated income) – згідно з цим методом в-сть
компанії визнач-ся за наст. формулою:V=A + an(B – iА),Де, A –
скореговані чисті активи чи чиста осн.в-сть, an – теперішня в-сть, в
момент часу t, p щорічним доходом n, з n від 5 до 8 років, B – чистий
прибуток за минулий рік або зпрогнозований на наступний, i – відсоткова
ставка,an(B – iА) – гудвіл.3. Метод Експертів Європейскої спілки
бухгалтерів (Union of European Accounting Experts method):V=A + an(B –
iV), чи V=[A + (anxB)/(1+ian).4. Інші: Непрямий метод; Англо-саксонський
метод (прямий метод); Безризиковий та ризикообтяжуючий метод.Методи
побудовані на основі Звіту”Про рух грошових коштів”. Ці методи
засновуються на визначення в-сті компанії на основі вирахування
майбутнього грошового потоку, що вона отримає.1.Оцінка при незмінному
обсязі чистого грошового потоку. Принцип такої оцінки оснований на тому,
що чистий грошовий потік, який генерується сукупними активами п-ва,
носить стабільний хар-р, і ця стабільність збережеться й у майбутньому
періоді. 2.Оцінка обсягу чистого грош. потоку, що змінюється. Принцип
даного методу оцінки вартості цілісного майнового комплексу полягає в
дисконтуванні суми чистого грошового потоку кожного року майбутнього
періоду. 3.Відьний грошовий потік (free cash flow, FCF) – це операційний
грошовий потік, що включає грошові надходження отримані від операційної
д-сті, але не беручи до уваги фінансову заборгованість, після
оподаткування. Це грошові ресурси, що будуть у розпорядженні компанії
після покритття інвестицій в основні засоби та робочий капітал, за
виключенням фінансових витрат та боргових зобовязань. 4.Грошовий потік
капіталу (equity cash flow, ECF) – це грошовий потік, що залишається в
розпорядженні компанії після покритття інвестицій в основні засоби та
робочий капітал, після понесення всіх фін-х зобовязань:ECF=FCF –
[виплати по відсотках х (1 – Т)] – основні платежі + новий борг.5.APV –
метод розраховуэться з допомогою додавання двох складових: в-сть
компанії, що припускаэ, що компанія немаэ заборгованостей та сумою
податкового тягаря, що містить в собі фінансування компінї за допомогою
боргових інструментів.

27. Міжн методи оцінки в-сті капіталу компанії.

hi[

$

&

F

H

L

x

|

?

1/4

i

o

hi[

Oeoeu>

@

D

T

V

r

x

®

A

I

O

Oe

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

2

4

P

R

h

j

?

hi[

h’

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

hi[

??

hi[

hi[

5в-сть нерухомості (щорічно з метою оподаткування) – в-сть об’єкта яка
здійснюється ліцензованим оцінювачем .9.value to investor – інвестиційна
в-сть – в-сть об’єкта, в який інвестуються кошти. Цей об’єкт має 2
параметри : в-сть і прибутковість,грошовий потік, якій
генерується.10.Amorteised value – амортизаційна ціна.11.net-value assets
– в-сть активів. 12.expected revenue value – в-сть очікуваного доходу.1)
Модель оцінювання капітальних активів (CAPM-Capital Asset Pricing
Model), на підставі якої корпорація може визначити в-сть придбання
капіталу, необхідного для ведення п-цької д-сті.Дохідність цінного
папера визначається за формулою:? = Rf + ? (?m – Rf),Rf – дохід на
безризиковий актив,? – коваріація доходності індивідуального активу з
доходністю ринкового портфелю,?m – середньоринковий дохід на активи.2)
WACC (weighted average cost of capital):WACC = (S/(S+B))*Rs +
(B/(B+S))*Rb*(1-Tc),S – equity (value),B – Bond sold,Rs – В-сть, ціна
акцій,Rb – В-сть, ціна облігацій,Tc – Corporate tax

28.Міжн інвестиційна д-сть компанії.

Міжн інвестиц. д-сть компанії –вкладення коштів компанії у придбання
акцій компаній ( розмір пакету не менше 10 % капіталу), придбання
повністю компаній або створення нових філій за кордоном з метою
отримання підприємницького доходу (реальні інвестиції ), а також
придбання закордонних акцій та ін. цінних паперів з метою отримання
інвест-го доходу (фін інвестиції).І П-ва з іноз. інвестиціями – це п-ва,
орг-ції, у статутному фонді яких частка іноземних інвестицій складає не
< 10%. Поняття “п-ство з іноземними інвестиціями”, відповідно з діючим законодавством України, ототожнюється з поняттям “спільне п-ство”. Проте поняття “ п-ство з іноземними інвестиціями” застосовується у законодавстві України тоді, коли йдеться про п-ство де іноземний капітал складає 100% його статутного фонду. Форми п-ств з іноземним капіталом:1.Спільне п-ство – це організаційна правова форма фірми в країні отримувача капіталу, яка створюється і управляється спільно іноземними і місцевими інвесторами. 2.Концесія – це оренда іноземним інвестором господарських об’єктів на основі концесійних угод. Їх умовами є надання іноземним інвесторам прав на розробку і освоєння природних ресурсів; надання іноземним інвесторам прав на проведення госп-кої д-сті на об’єктах державної власності.3.Спільна інвестиційна д-сть (вир-ча кооперація, спільне вир-во). Мета– об’єднання інвест-х ресурсів партнерів для вирішення заг господарських завдань. 4.Використання ін. інвестицій у вільних ЕК. зонах. Поряд з використанням іноземних інвестицій на території України суб’єкти ЗЕД нашої країни мають можливість більш прибутково застосовувати свій капітал за кордоном. Цьому сприяє наявність та функціонування у світовому співробітництві офшорних зон. Офшорні зони- це держава або території окремих країн, які надають пільги для фірм,що не отримують там прибуток і не здійснюють на цих територіях господарську діяльність. Осн орг-ційні форми: холдингові компанії ( компанії я кі володіють контрольним пакетом акції в інших компаніях і контролюють їх, отримують дохід, який не оподатковується), інвестиційні компанії (прибуток не оподатковується); банки, що здійснюють операції з євровалютами (податкові пільги, відсутні валютні обмеження); страхові компанії (низькі податкові ставки); судноплавні компанії (низькі податки); компанії з обробної промисловості ( низькі податки).ІІ Вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери з метою отримання доходу у майбутньому;ІІІ Вкладання коштів в осн капітал та на приріст матеріально-вир-чих запасів (об’єкти вир-чого та невир-чого(житлового і комунального гос-ва, освіта тощо) призначення, об ‘єкти будівництва, розширення діючих п-ств, реконструкція діючих п-ств…). 29. Шляхи залучення м/н позичкових коштів компанією М/н фін-ня д-сті компанії зд-ся за доп-ю мобілізації ресурсів як на євровалютних (офшорних) кредитно-фін.ринках, так і на ринках країн, де діють філії м/н компанії. Іноземне фін-я-фінансування м/н компанії на ринку зарубіжної країни резидентами даної країни, деноміноване в місц.валюті цієї країни.Євровал.фін-я-фінансування м/н компанії на ринку заруб.країни нерезидентами цієї країни у валюті 3-ї країни.Осн шляхи залучення м/н позичк.коштів на іноз.ринках такі:-емісія облігацій, деном.у місц валюті;-отримання іноз.банк.кредитів.Фін-ння за доп-ю облігацій: застосовується на ринках країн, де розт-ні їх філії, або в кр.з і сприятл.зак-вом для розміщення облігацій. При цьому облігації деномін-ся в місц.валюті.Найбільші ринки іноз.облігацій-США, Швейцарія, Японія, Люксимбург.Іноземні банківськи кредити надаються нерезидентам країни в місц.валюті для викор-я за кордоном. На практиці відомі різні види банк.кредитів: незабезпечений, забезпеч.кредит, кредитна лінія (за договором кред-я банк надає клієнту позички протягом певн.періоду в межах узгодж-го ліміту), автомат.поновлювальний кредит (над-ся у межах певн.встан-ї суми і термінів погашення, надається автоматично протягом певн.терміну без додатк.переговорів), овердрафт (комерц.банк за договором дозволяє клієнтові списати кошти зі свого рах-ка на суму, що перевищує залишок, шляхом автоматичного надання кредиту на суму, якої бракує; погашається у міру накоп-я грошей на рахунку або у визн.термін на підставі договору), вексельний кредит (банк ураховує вексель клієнта за певним дисконтом, що явл.собою різницю між номіналом векселя і сумою, спл-ю банком клієнту; погаш-ся під час оплати векселя).Компанії також використовують євровалютні кредити-надаються євробанками нерезидентам.Часто компанії викор-ють кредити м/н орг-цій, які надаються переважно ч/з МВФ, стр-ри СБ, ЄБРР, регіональні банки розвитку країн „третього світу” та ін. Фін-м лізингом є передання орендарю права користування осн фондами на строк не менше 60% строку їх повної амортизації з обов’язковим переданням права власності на такі основні фонди орендареві після закінчення строку дії угоди фінансового лізингу.Осн фонди залишаються на балансі орендаря; витрати на придбання осн фондів не включаються до складу валових витрат лізингодавця. 30.Ек зміст та класифікація м/н фін.ризиків компанії(в даному питанні розкрив-ся вал ризики як частина фін-х).Фін.ризики пов”яз.зі зміною кон”юнктури фін.ринків, а саме: – Експортні ціни; – Імпортні ціни; – Умови торгівлі: Pexp / Pimp- умови покриття витрат на експорт за рахунок імпорту.Джерела фін.ризиків:- інфляція і ціни; – динаміка %ставок і вал.курсу.Серед осн фін-х ризиків виділяються наступні:Кредитний ризик-ризик несплати позичальником осн-го боргу та процентів по ньому.К.р. можна визначити як невпевн-ть кредитора в тому, що боржник матиме змогу і бажання виконати свої зобов”язання щодо умов та термінів кред.угоди.Залежить від параметрів позики та позичальника.Процентний ризик-невизнач-ть, пов”язана з рівнем майбутніх проц.ставок, з напрямом, швидкістю їх руху, мінливістю.Це небезпека втрат ком.банків та ін.фін.установ внаслідок перевищ-я %ставок, що випл-ся ними по залуч.коштам, над ставками по наданих кредитах + ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв”язку зі зміною дивідендів за акціями, %ставок на ринку за облігаціями, сертиф-ми та ін.ц.паперами. Валютний ризик –ризик можливих втрат від зміни вартості іноз.валюти щодо нац-ї. Існує 3 осн. вида:1) транзакційний (transaction exposure) ризик ( це зміна вар-ті тепереш-х фін-х забов-нь, що виникли до зміни вал. курсу(В.К.) та не були врегульовані після зміни В.К (це ризик, пов’язаний з викон-ям 2х осн-х конт-х зобов-нь: а) на поставку Т(котракт); б) кредитні контракти. 2) операц-й (operational exposure)-це зміна поточ-ї в-сті комп.(її активів), в рез-ті змін її майбутньо грош-х потоків під впливом непередбачених змін В.К.3)Обліковий/трансляційний ризик(accounting/ translation)-це потенційні можливості змін, які обумовлені ум-ми бух. обліку у в-сті активів(equity), які виникають у рез-ті необх-сті трансляції(переводу) фін. звіт-ті у іноз. вал.,у фін. звітах однієї вал. (материн-ї комп./ТНК), для підготовки заг. консолідованого фін. звіту м-них оп-цій.Ризик ліквідності-ризики, пов”язані з можливістю втрат при реал-ї цін.паперів або товарів ч/з зміну оцінки їх якості та спож.варт-ті.Ризик країни-це сукупність політ, економ.та трансфертного ризиків. Це ризик, пов”язаний з дійсними та очикуваними політ.й економ.умовами в країні і впливом цих умов на здатність уряду країни, окр.компаній та фіз.осіб вик.свої зобов”язання по зовн.боргу.Інфляц.ризик-ризик знец-я грош.доходів з погляду реал.купів.спроможності.Дефляц.ризик-ризик падіння рівня цін, погіршення екон.умов підприємництва і зниження доходів. 31. М\н розміщення облігацій.Облігація-борговий фін.інструмент, за яким позичальник (емітент) зобов”язується сплатити кредиторові (інвестору) всю суму боргу +проценти протягом певн.проміжку часу.Риси:1.Відносно дешевий борг на міжн. фін. ринках в порівн.. з нац. 2.Можливість залучення більших за обсягом фінансів. 3. Залучення на довший термін. 4. Відносно нижчі порівняльні витрати на залучення на міжн. ринки в порівняні із залученням на нац. ринки.Ринок м/н облігацій предс.двома осн.типами облігацій:-іноз.облігації; – єврооблігації. Осн покупцями м/н цін.паперів є м/н інвестори, які поділяються на 2 групи: – роздрібні інвестори-приватні особи; – інституційні інвестори-фін.інституції. такі як страхові комп.,пенс.фонди, взаємні фонди, інвест.компанії, хедж-фонди та ощодні банки.На ринку м/н облігацій діє незначна кіл-ть осн.інвест.посередників, які укладають переважну частину всіх угод з розміщення облігацій і зд-ть переважну частину м/н трансакцій з цін.паперами. Інвестиції в боргові цін.папери пов”язані з ризиками і для оцінки цих ризиків на м/н ринку облігацій застос-я кредитні рейтинги. Рейтинг- поточна аналіт.оцінка ймовірності невиконання плат.зобов”язань або дефолту. Розміщення іноз.облігацій гарантує нац.синдикат банків або інвест.банк, а єврооблігацій-м/н синдикат.Єврооблігації доступні інвесторам кількох країн одразу післі емісії та їх обіг перебуває поза закон-м окремо взятої кр. Емісія облігацій зд-ся ч/з механізм андеррайтингу. Типи облігацій: – з фіксованою % ставкою; – конвертовані; – з нульовою ставкою. Іноз.облігації можуть бути розміщені як на публічному ринку, так і на приватному. Публічний ринок-ринок, на якому розміщення цін.паперів відб-ся шляхом публічних оголошень і продажу необмеж.кіль-ті інвесторів. На приватному ринку цін.папери розміщ-ся серед обмеженої кіл-ті заздалегідь відомих інвесторів без публічної пропозиції та продажу. Проблеми виходу на цей ринок пов”язані насамперед із необ-тю реєстрації емісії в Комісії з цін.паперів або в Мініс-ві фінансів, розкриттям фін.інформації про емітента, а також з обмеженнями на торгівлю незареєстр.або не внесеними в біржовий лістинг цін.паперами.Для публічних ринків реєстраційни вимоги часто передб-ть надання фін-ек.інформації про стан емітента за попередні роки та звітний період. Розмір прив.розміщення зал-ть від рейтингу емітента або може бути прив”язаний до публічн.випусків. 32. Міжн с-ми оподаткування та осн види податків. Всі країни можна поділити на 2 групи: країни з високим рівнем оподаткування (більше 25% від прибутку або доходу, високі ставки ПДВ – це більшість розвинутих країн) та країни з ліберальними системами оподаткування, які поділяються на на 3 підгрупи:–країни без прямих податків (на прибуток корпорації, дохід фіз.осіб), це Барбадос, Андора, та деякі країни Карибського басейну; — країни з низьким рівнем прямого оподаткування (пільгові податки на діяльність офшорних та нерезиден.компаній або взагалі пільгові податки для всіх економічних агентів); — країни з високим рівнем податкових ставок, але які надають переваги та пільги певним типам компаній – холдингам (здійснюють володіння акціями інших компаній, доходи – це доходи від акцій, якими вони володіють) або які ведуть виключно ЗЕД (не ведуть діяльнісь з країною реєстрації), компаніям малого бізнесу, або певним видам діяльності (інноваційна, техно- та індустріальним паркам) до таких країн належать Люксем, Швец, Голанд, США (в США існують спеціальні види компаній, які мають пільги і ведуть виключно ехр-імр діяльність – Foreign trade corporations). Різні системи і рівні оподаткування породжують: 1- конкуренцію між країнами за залучення інвестицій; , 2- використання різниць для оптимізації подат.зобов`язань м/н компанії. Проте слід враховувати і різні принципи оподаткування – Резиденства (об’єкт оподаткув. – дохід, отриманий резидентом країни в даній країні і в інших країнах світу [сукупний глобальний дохід]) і Територіальності (об’єкт оподаткування є дохід отриманий лише на даній території). Непрямі податки можуть сплачуватися по принципу місця призначення продукції, або принципу країни-походження. Застосуваня принципу уникнення подвійного оподаткування: подат. залік, подат. кредит.Види податків: прямі (стягуються з доходів отриманих внаслідок вир-ва та реаліз-ії тов. і послуг) (податок на приб.корпор.; податок на особ.доходи та соц.виплати; податок на капіталізацію; податок, яким обклад.продаж активів), непрямі (плата цих податків здійснюється в процесі споживання товару і включається в ціну; ПДВ стяг-ся на кожній стадії вир-ва або з продажу товарів пропорційно до доданої на цій стадії варт-ті. Цей податок є головним джерелом надходжень від непрямого опод-ня всіх членів ЄС. Звільн-ся або пільгово оподатковуються ліки та медикаменти, освіта, релігійна діяльність, поштові послуги). 33. Нац податкові с-ми та м/н угоди про уникнення подвійного оподат-ня. Всі країни можна поділити на 2 групи: країни з високим рівнем оподаткування (більше 25% від прибутку або доходу, високі ставки ПДВ – це більшість розвинутих країн) та з ліберальними системами опод-ня, які поділяються на на 3 підгрупи: — країни без прямих податків (на прибуток корпорації, дохід фіз.осіб); — країни з низьким рівнем прямого оподаткування (пільгові податки на діяльність офшорних та нерезиден.компаній або взагалі пільгові податки для всіх економічних агентів), Маршалові острови..; — країни з високим рівнем податкових ставок, але які надають переваги та пільги певним типам компаній – холдингам (здійснюють володіння акціями інших компаній, доходи – це доходи від акцій, якими вони володіють) або які ведуть виключно ЗЕД (не ведуть діяльнісь з країною реєстрації), компаніям малого бізнесу, або певним видам д-сті (інноваційна, техно- та індустріальним паркам) до таких країн належать Ірландія, Люксем, Швец, Голанд, США. Різні с-ми і рівні оподаткування породжують:1- конкуренцію між країнами за залучення інвестицій; , 2-викор-ня різниць для оптимізації подат.зобов`язань м/н компанії. Якщо отримувач доходів знаходиться, живе та працює в одній державі, а отримує доходи з ін країн, то і в своїй, й в ін державах він може підпадати під дію податкових законів. Внаслідок чого з одного й того ж доходу податки можуть нараховуватися в 2 та більше країнах – подвійне оподатк, що знижує зацікавленість під-в, орг-цій та громадян у здійсненні д-сті або в ін.отриманні доходів за межами своєї країни. Тому укладаються угоди про уник.подвій.оподат. – головне їх завдання — узгодити з тією чи ін. державою, в якій з двох договірних країн можуть або повинні стягуватися податки з певних видів доходів та майна. Податкова угода, як правило, підкреслює право кожної з договірних країн стягувати податки із сум доходів, що виплачуються з джерел в даній державі, або з доходів, які виникають на її території, тому різні принципи оподатк. – Резиденства (об’єкт оподаткув. – дохід, отриманий резидентом країни в даній країні і в інших країнах світу [сукупний глобальний дохід]) і Територіальності (об’єкт оподаткування є дохід отриманий лише на даній території). Непрямі податки можуть сплачуватися по принципу місця призначення продукції, або принципу країни-походження. Встанов.спец.рівень податк.на трансфер доходів від філій до їх матер.комп. Пільгові ставки: 1) трансфер приб.(стандар.ставка-15%); 2) роялті, патенти, ліцензії, франчайзинг-5%.Практичне виконання положень податкових угод вимагає здійснення спеціальних процедур: подання декларацій про дох., складання подат. розрахунків, заповнення різних форм заяв, які підтверджують право на передбачені в угоді пільги або повернення сплачених в ін. країні податків. Механізм уникн.подв.оподат.: 1.Податк.залік – вирахув.з оподатк.прибутку. Gross income – % по кредиту, збитки, штрафи тощо?Taxable income – taxes?Net income – after tax profit. 2.Податк.кредит – вирахов.з суми податків викор. для покриття збитків. 34. Гармонізація оподаткування в ЄС. В країнах ЄС існує різниця між податком на прибуток, заробітної плати та непрямих податків. Гармонізація в ЄС включає:1.гармонізація ставок і умов ПДВ (товари для дітей);2.запроваджений кліринг по ПДВ(по кр. призначення), що знімає корупцію та відшкодування ПДВ;3.зближення ставок оподаткування доходів, прибутків.4.уніфікація податкової бази та адміністративних податків;5.запровадження спеціального статусу європейських компаній з відповідним адмініструванням ПДВ. Стр-ра оподаткування в країнах ЄС хар-ється значимої ступеня уніфікації. Під си-мами всіх країн-членів ЄС припустимі такі податки, як податок на прибуток, прибутковий податок на доходи фізичних осіб, ПДВ, соціальний податок. Такі елементи податкової системи, як порядок начислення і сплати податків, податкові пільги і звільнення, с-ма контролю за платниками податків з боку податкових органів, також є індентифіковані. Податок на прибуток юр. осіб обчислюється за календарним чи відповідним фінансовим роками, встановленя в установчих документах компанії. Об’єкт оподаткування в більшості країнах – членів ЄС – прибуток, отриманий компанією від діяльності в усьому світі. Загальним моментом у порівнянні податок на прибуток у країн- членів ЄС є також наявність інвестиційних пільг : право на прискорення амортизації чи використання податкових відрахувань сумарних витрат на науково-дослідницьку чи інноваційну діяльність. Поряд стягуванням інших податків також у значній мірі уніфікація, а по відношенню ПДВ є загальною для всіх країн ЄС. Наприклад, система держ. соц. страхування передбачає одержання фінансування від роботодавця у виді відповідних внесків у позабюджетні фонди. Оподаткування майна платників податку, як правило, здійснюється в країнах ЄС на районі місцеві влади. У той же час податкові системи країн ЄС мають свої особливості, що пов’язані з пріоритетними нац-ми екон., політ., бюдж. взаєминами між різними районами влади. Так у Франції стягується податок на прибуток по територіальному принципу. У Данії не можливо викор-вувати пільги по податку на прибуток у вигляді податк. відрахувань чи звільнення. У Данії внесок на соц. забезпечення підлягає сплаті працівником по ставці 8% від заг. суми доходу. У всіх ін. країнах ЄС переважна частина соц-го податку нараховується і сплачується роботодавцем.Одночасно країни ЄС не можуть згодитися по окремим принциповим проблемам, що стосується регіону. Найб. Прикладом є проблема екологічного податку і податку енергоносіїв. 35.Планування та оптимізація оподатк. в д-сті міжн компаній.Планування оподатк. – це визнач. обсягів податк. зобов’язань, графіку їх настання та структ. цих зобов’язань, а також визнач. способу стягнення цих податків. Особливістю оподаткування міжн. комп. полягає у тому, що її підрозділи є суб’єктами госп.діял. в різних країнах і відповідно підлягають оподаткуванню в них. Міжн.комп. здійснює планування под.зоб. окремо в кожній з країн д-сті в нац. валютах і на умовах нац. сист. опод. з урах. угод про уникнення подвійного опод.Осн. методи оптимізації:1. Мін-ція основних податків.2. Перерозподіл прибутку, що передбачає розміщення глобального прибю комп. в под. гаванях.3. Викор. спец. внутріфірмових комп., що є резидентами под. гаваней.4. Проведення операцій без присутності комп. в кр. здійснення операцій (опер. з давальницькою сировиною).5. Ліцензування, яке забезп. дохід, що має пільг. опод. і не створює присутності в ін. держ..6. Викор. лімітованої присутності (консалтинг, агент. послуги)- опод-ся прибуток від послуги.7. Викор. холдингової структури для трансферу прибутку з заруб. комп. в холдинг, який є обєктом опод..8. Проведення внутрікорпю фін. опер. – фін. рес. заміщуються цін.паперами, емітованими ін. комп., підконтрольною компанії, яка купує акції.За рах. оптимізації комп. можуть знижувати свої под. зобов. до 50%.Групи юриздикцій при оподатк.: 1. Юризд. з високим рівнем оподатк – у розвив. кр. високі, якщо > 25%
прибутків або доходу оподатк. 2. Юризд. з ліберал. режимом оподатк.:
2.1) юризд. без прямих податків на прибутки і доходи; 2.2) з низьким
рівнем на приб. та доходи. 2.1 і 2.2 – Офш. зони або зони з податк.
пльгами для тих, хто не веде екон. діяльн. в країні; 2.3) з вис. рівнем
податк. ставок, які надають значні податк. пільги певним типам компаній:
1) холдинги – волод. і управл. акціями інших комп.; 2) комп., які ведуть
виключ. зовнішньоекон. діял. (або ставка 0%, або вона є
редуцированою).Різниця податк. режимів є умовою 2 процесів: 1) податк.
конкуренція; 2) процес гармоніз. податк. умов для кр., що входять до
регіон. екон. угрупувань. Підходи до оподатк.:1.Принцип на основі
резиденства-на нац. територ. оподатк. доходи резид. даної кр. 2. Принцип
територіальності або глоб. обєктом оподатк. є совокуп. глоб. дохід:
Gross Global Income=дохід (приб.) в своїй кр. + дохід в заруб.кр. Подв.
оподатк. (його застосув.):1. Застосув.цього оподатк.при
оподатк.компаній, які пов’язані з різн.кр. 2.Обов’язковість
врахув.того,що їх доходи вже оподатк.за місцями походж.цих
доходів.3.Взаємне інформув.податк.органів про доходи комп.або філій
заруб.комп.на терит.України.4. Встанов. спец.рівня податк.на трансфер
доходів від філій до їх матер.комп. Пільгові ставки: 1) трансфер
приб.(стандар.ставка-15%);2) роялті, патенти, ліцензії, франчайзинг-5%.
Механізм уникн.подв. оподатк.: 1.Податк.залік-вирахув.з
оподатк.прибутку. 2.Податк.кредит – вирахов.з суми податків викор.для
покриття збитків.Види податків: прямі (податок на приб.корпор.; податок
на особ.доходи та соц.виплати; податок на капіталізацію; податок, яким
обклад.продаж активів) та не прямі (ПДВ).

36. Ек. зміст та види міжн грошових потоків компанії.Міжн грошові потоки
– грошові потоки компанії, що локалізуються на міжн і нац-му ринку та
виникають через ведення компанією експортно-імпортної д-сті, залучення
нею іноземних інвестиційних ресурсів чи придбання (продаж) компанією фін
ресурсів на міжн-х ринках капіталу.Міжн грошові потоки мають специфічні
відмінності від нац-х грошових потоків:1.multicurrency (виражені в
різних валютах );2.transaction time (довший час
трансакції);3.transaction cost:-mandate fee (сплата грошової суми
потенційним позичальником для прийняття його справи про надання кредиту
до розгляду);-commitment fee (сплата потенційним позичальником кредитору
винагороди з метою гарантії надання кредиту протягом визначеного часу
за певною визначеною ставкою відсотка);-loan draw down fee (спала за
відстрочку платежу за кредитом).4.multiple parts (багато сторін задіяні
у грошових потоках);5.time-exposed (чутливіші до впливу часу).Види
грошових потоків: 1) Грошові потоки від операційної д-сті – У них
відбиваються надходження грошових коштів в орг-цію внаслідок
експортно-імпортних операцій і оплати рахунків дебіторами. Далі він
хар-зує готівку, витрачену на оплату матеріальних запасів і послуг. 2)
грошові потоки від інвестиційної д-сті – хар-ють довгострокове
збільшення осн коштів інші іноземні довгострокові інвестиції і
надходження від викор-ня осн-х коштів. 3) Грошові потоки від фін
д-сті–хар-ють рух коштів, пов’язаний з боргами, їх поверненням,
надходженнями від акціонерів і виплати їм.

37. Принцип упр-нята методи оптимізації міжн грошових потоків компанії.

Грошові потоки компанії забезпечують її ліквідність, тобто здатність
платити за придбану сировину,матеріали;погашати позики сплачувати
проценти та дивіденди.Грошові потоки комп – розрахунковий документ
компанії ,який показує (минулі періоди), або планує (майбутні пер) рух
грошових коштів на рахунках комп ,та чистий баланс цього руху на кожний
конкретний проміжок часу.періодичність або щомісячна (Європейська) або
кожну декаду (США). Існують вхідні та вихідні грошові
потоки(Inflows\Outflows)Вхідні: виручка, доходи компанії від
інвестиційної діяльності, інвестиції в саму компанію, відстрочені
платежі. Кредити що отримала комп, очикуваний прибуток (штрафи, гранти).
Вихідні: операційні витрати, амортизація, інвестиції + капітальні
витрати, % які компанія має сплатити, погашення сумми боргу,
miscellenious expenditures.Методи оптимізації: блоковані фонди – фонди,
які обмежуються в їх перерахуванні до материнської компанії в результаті
валютних та фінансових обмежень в країні, де діє філія міжнародної
компанії. Види бл. фондів – перерах. дивідендів; обмеження на валюту для
погашення кредитів; обмеження на виплату роялті, ліцензій та
франчайзингових платежів; обмеження на валюту за сплату послуг.Методи:1.
Застосування трансфертних цін та тарифів. 2. Застосування фронтованих
кредитів.Застосування не пов’язаного або паралельного експорту, не
прямий бартер.

38. С-ми управ-ня міжн грош-ми потоками компанії. Важ-м завд-ям фін-ого
планув-я є планув-я гр. потоків. Він дає змогу визначити майбутні гр.
надходж-я корп-ї та її вит-ти. При цьому необх. передбачити час надх-ня
гр. коштів та їх витрачання. Такий прогноз забезпечить у майб-му
контроль над гр. потоками. А фін. відділ складає бюджет гр. коштів
корп-ції.Методи упр-ня м-ними гр. пот-ми комп-ї відріз-ся від м-дів
упр-ня гр. пот. комп.. Тому що, при цьому необх. врахов-ти: 1) гр.
потоки здійс-ся в різних валютах між філіями м-них комп-й. 2) гр.
потокимають мають хар-р зустрічних зобов’язань між філіями та ТНК. Тому
м-ні комп-ї та МФМ застосовують специфічні м-ди упр-ня гр. потоками. 4
осн. м-ди: 1) централізований депозитарій м-ної комп-ї (централіз.
казначейсиво) ( коли всі м-ні потоки, надходж-я здійс-ся на 1
централіз-му рах-ку крмп-ї, з якого вони розпод. по філіям((здійс-ся це
різ-ми способами). 2) Cash-pool-гр-й пул філії ТНК/м-ної комп-ї за
регіон-ю ознакою. Cash-pool – це спільне підведення балансу гр-х надх-нь
і вит-т філії м-ної комп-ї щоденно, та спільне планув-я вит-т і надх-нь
на короткостр. перспективу (з5 днів до 5тижнів). 3) багатосторонній
netting- різновид клірингових оп-цій, який полягає у взаємному зарах-ні
та у проведені роз-ків платежами та активами між філіями м-ної комп-ї.
4) Внутр. корпор-й банк м.б. в 2х ф-х: 1) inhouse banking facility –
внутр-й корпор-й банк-й підрозділ, який має при собі філію банка. 2)
корпор-й банк, осн. ф-ція якого полягає в обслуговувані осн. підрозділа
комп-ї.Між. грош. потоки виник. у компаніях, які мають філії або спільне
підпр. за кордоном: 1) у багатьох кр. є обмеження або реструктивне
регулюв. грош. переказів від філій до матер. компаній; 2) застосувуються
системі методи оптим. гр. потоків.Позиц. активів компанії – це
розміщення поточних активів компанії з урахув. між. сфери
діяльності.Форми цих активів: 1) між. розміщ. балансу обігових
коштів–баланс обіг. коштів, які не викорис.; 2) між. розміщ. надлишкової
ліквідності–ліквідна дебітор. заборгованість. Проблема позиц. зводиться
до оптиміз. обсягів надлишк. ліквідності; управл. та зосередж. цих
коштів на рахунках з найм. податк. та транзакційними витратами;
використ. таких надлишків для непрямого самокредитуван. або
інвестування.Позиціон. має певні обмеження: 1. Політичні – стабільність
там, де знаход. активи. 2. Ліберальний режим вал. і фін. транзакцій для
швидкого переміщ. активів. 3. Лібер. вал. режим. 4. Податк. обмеження.
5. Ліквідність активів, рівень цієї лівкідності.

39.Багатосторонній МФМ міжн грошових потоків.Фін. менеджмент компанії–це
с-ма оптимізації фін ресурсів активів, капіталу, і грошових потоків
компанії для оптимізації отримання прибутку.Осн елементи фін
менеджменту: 1)упр-ня активами: осн та оборотні засоби.упр-няактивами –
це оптимізація їх викор-ня, оптимізація джерел їх поповнення, а також
планування реструктуризації активів – продаж, обін, зменшення в ціні і
ін. 2)Управління капіталом комп-ї вкл: визначення вартості кап-лу
компанії; залучення кап-лу (акц., кред-ого);управління фінансовими
взаємовідносинами з акціонерами. 3)управління інвестиційною діяль–тю:
упр-ня виробничими інвестиціями і фінансовими інвестиціями в ком-ї
(купівля акції/здійснення операцій боргу ін.).В процесіупр-няактивами
осн. функціями ФМ є: -міжн позиціонування активів; -упр-ня валютними
ризиками при викор-ні і збільшенні осн-го і оборотного кап-лу; -упр-ня
міжнар. фін. ризиками, які виникають при викор-ні і збільшенні осн. і
оборотн. кап-лу; – м-ні оцінки в-сті к-лу в оптимізації стр-ри к-лу;
-міжнар. податковий менеджмент; -структурування міжн-х
залучень(кредитів); -порівняння залучень з нац.; -вплив залученьна
фін-ві рез-ти комп-ї.Мета упр-ня міжн грош пот – управл специф витр і
риз, що виникають у зв’язку з платіжними зобов’язаннями. Способи орг-ції
міжн-х грошових потоків: 1)децентралізована.2) централізований
депозитарій. Підрозділи отримують фіксований бюджет,доходи в материнську
компанію.Міжн комп-ї та МФМ застосовують специфічні м-ди упр-ня гр.
потоками. 4 осн. м-ди: 1) централізований депозитарій м-ної комп-ї
(централіз. казначейсиво) ( коли всі м-ні потоки, надходж-я здійс-ся на
1 централіз-му рах-ку комп-ї, з якого вони розпод. по філіям((здійс-ся
це різ-ми способами). 2) Cash-pool-гр-й пул філії ТНК/м-ної комп-ї за
регіон-ю ознакою. Cash-pool – це спільне підведення балансу гр-х надх-нь
і вит-т філії м-ної комп-ї щоденно, та спільне планув-я вит-т і
надх-нь на короткостр. перспективу (з5 днів до 5тижнів). 3)
багатосторонній netting- різновид клірингових оп-цій, який полягає у
взаємному зарах-ні та у проведені роз-ків платежами та активами між
філіями м-ної комп-ї. 4) Внутр. корпор-й банк м.б. в 2х ф-х: 1) inhouse
banking facility – внутр-й корпор-й банк-й підрозділ, який має при собі
філію банка. 2) корпор-й банк, осн. ф-ція якого полягає в обслуговувані
осн. підрозділа комп-ї.Фінансове планування міжн-х грошових потоків.
Найважливішою проблемою планування є збалансовування майбутніх витрат і
джерел фін-ня. Важливим завданням фінансового планування є планування
грошових потоків (cash flows) Він дає змогу визначити майбутні грошові
надходження корпорації та її витрати. При цьому необхідно передбачити
час надходження грошових коштів та їх витрачання. Такий прогноз
забезпечить у майбутньому контроль над грошовими потоками.

40. Ек. оцінка міжн. інвестиційного проекту. 1.ек-не обґрунтування
проекту як вирішення комплексу задач. В комплексі задач є: – оцінка
потенціалу ринку, в якому передбачається здійснення проекту;– прогноз
ринку на основі лінійних залежностей чи передбачення тренду;– прогноз
можливих альтернатив чи обмежень , що можуть виникнути при здійсненні
проекту;- ек-на оцінка технологій, що викор-ється та її потенціалу; –
визначення витрат ( витрат на здійснення проекту, вироб-во продукції та
доходів, які будуть отримані) і надходжень( прогноз цін інфляції), –
визначення точки беззбитковості BEP, коли накопичені витрати =
накопиченим доходам, -мінімально ек. допустимий обсяг вироб-ва товарів
та послуг;-чутливість проекту до зміни цін на вхідні компоненти, готову
продукцію чи послуги, обсяги вироб-ва або постачання та інших змінних
параметрів.На основі параметру чутливості встановлюється від якого
параметру найбільше залежать показники ефективності проекту.2.
Здійснюється аналіз компанії, яка здійснює цей проект.Аналіз компанії
яка здійснює проект:-позиція на ринку;- рівень технології і якості;-
сертифікація (відповідність міжнародним стандартам ISO;- екологічна
інфо, яка стосується екологічної придатності матеріалів і конструкцій,
що викор-ються в процесі вир-ва; екологічної ефективності від власне
процесу вир-ва; довгострокові екологічні наслідки викор-ня товарів і
послуг по всьому життєвому циклу таких наслідків.- персонал компанії (
чи є у компанії достатньо кваліфікований персонал).- якість менеджменту,
його досвід, структураупр-няпроектом.3.Економічні показники:NPV –
дисконтована поточна в-сть майбутніх активів компанії, оцінена за весь
період інвестування та окупності інвестицій.IRR- international rate of
return (внутр.коефіцієнт прибутковості).RR- простий показник окупності+
відповідність ек. показників по проектам критеріям які компанія
встановлює для себе для вибору пріоритетних інвестиційних проектів
.Компанія розглядає проекти, якщо IRR не ‹15%.Приймають рішення щодо
інвестування якщо IRR ›20%

41. Фін показники міжн інвестиційного проекту.Є 3 групи показників:1.
project cash flow – на основі якого вираховується дисконтована поточна
в-сть майбутніх активів компанії, оцінена за весь період інвестування та
окупності інвестицій (NPV),IRR-internal rate of return. NPV- показник
являє собою дисконтну ставку, за якої сьогоднішня в-сть грош.потоків за
проектом рівна сьогоднішній вар-ті витрат на даний проект.2. project
income – проектна структура доходів.3. project balance sheet with
project implications – з урахуванням проекту.Фінансові розрахунки
інвестиційних проектів дають :project finance liability – фінансова
привабливість проекту ( окупність+ обсяг грошей які генерує грошовий
потік) баланс (грошовий) по кожному періоду по проекту ( чи всій
компанії) надає змогу використовувати додаткові засобиупр-няфінансовими
ресурсами компанії.

42. Фін.обгр-ня міжн інв-х проектів.Міжн інв-й проект передбачає
інвестування коштів у реконструкцію окремих підрозділів ком-ї, буд-во
нов-х цехів, впровадження нов.технологій, розвиток НДДКР та ін. Док-т, в
якому обгрунтовується економічна доцільність реалізації даного проекту –
бізнес план.Б.п. розглядає нау-техн, технолог.,організ-і, соц-і та інші
сторони реалізації проекту. Основна увага –
фін-екон.аспектам.Фін-ек.обгрунтування базується на основі підрахунку
основних фін-ек.показників проекту. Осн. методи фін-ек оцінки проекту.1.
Методи, що ґрунтуються на концепції дисконтування:- метод визначення
чистої поточної вартості;NPV = ? [CFt /(l+i)^t]-I0,Де CF1, CF2, CF3 …,
CFt — річні грошові надходження протягом n років; I0 — стартові
інвестиції; i- ставка дисконту; PV = ? [CFt /(l+i)^t] — загальна сума
дисконтованих надходжень за проектом.NPV > 0, проект варто приймати до
реалізації.-метод розрахунку рентабельності інвестицій(profitability
index – PI).PI дозволяє вирахувати на скільки одиниць зросте цінність
фірми (багатство інвестора) в розрахунку на одну одиницю інвестицій.PI =
[? {CFt / (1+i)^t}] / I0 .Цей метод також дозволяє визначити запас
міцності проекту. Якщо цей показник буде дорівнювати, наприклад, 2,0, то
даний проект перестане бути привабливим для інвестора лише тоді , коли
його вигоди від реалізації проекту виявляться меншими більше ніж у два
рази (це і буде запасом міцності проекту).-метод розрахунку внутрішньої
норми прибутку(internal rate of return – IRR).IRR являє собою такий
коефіцієнт дисконтування „і”(з попередніх формул), при якому NPV
дорівнює нулю, тобто інвестиційний проект не забезпечує ріст дохідності,
але і не веде до її зниження. IRR=? [CFt /(l+i)^t]-I0 = 0.2. Методи, що
не передбачають використання концепції дисконтування:-метод розрахунку
періоду окупності інвестицій (payback period – PP).PP = I0/ CFt .-метод
визначення бухгалтерської рентабельності інвестицій (return on
investment – ROI).ROI розраховується як відношення середньої величини
доходу фірми до середньої величини інвестицій. ROI орієнтований на
оцінку інвестицій на основі не грошових надходжень, а бухгалтерського
показника – доходу фірми. Дохід береться з бухгалтерської звітності і
враховується частіше всього після виплати податкових платежів.

43. Валютні та фін ризики міжн. інвест проекту.Складність оцінювання
проекту полягає у вимірюванні можливих ризиків, серед них виділяють
найрізноманітніші види. Зокрема: передбачювані та непередбачювані. До
останніх і належать фін та вал ризики. Фін ризики поділяються: –
процентний ризик (пов”язаний з рухом %-х ставок), – біржовий ризик
(пов”язаний з різким падінням курсу ЦП корпорацій), – валютний ризик
(пов”язаний із зміною курсу нац валюти). Перелік видів ризиків вказує на
складністьупр-няпроектом. Для визначення проекьного ризику
застосову.ться різні моделі: (1) аналіз чутливості чистої приведеної
вартості за проектом до зміни змінних; (2) аналіз проекту за
різноманітних сценаріїв; (3) моделювання. (1) являє собою техніку
розрахунків, що показують на скільки зміниться показник чистої
приведеної вартості за умови, що змінюється тільки одна змінна за
незмінності всіх інших. Як вихідні змінні за звичай беруть: обсяг
продажу, ціну одиниці виробу, ціну капіталу тощо. Визначається також
базовий покзаник чистої приведеної вартості за умови нульових змін
змінних для порівняння з отриманими результатами. Аналіз почин-ся з
питання: „Як змінився би обсяг чистої приведеної вартості, якби обсяг
продажу, наприклад, збільшився (зменшився)?” Подальше дослідж-ня
ділиться на стадії: 1) розробляєжться шкала можливих відхилень
аналізованої змінної, 2) визначається базовий показник чистої приведеної
вартості (ЧВП), 3) послідовно розраховується вплив змінних на ЧПВ, 4)
вибираються менш уразливі зміні і приймаються відповідні управлінські
рішення. (2) передбачає вплив змін кількох змінних одночасно на розмір
ЧПВ. Зазвичай складають три варіанти сценарію: гірший, базовий, кращий.
У випадку гіршого варіанта проект буде нефективним, його ЧПВ буде нижче
0. Базов і кращ варіанти повинні принести додатну чисту в-сть. (3) він
дає можливість з”єднати два попередні методи, а також залучити до
аналізу всі можливі змінні. Була розроблена модель для вирішення
інвестиційних проблем в умовах невизначенності – модель Монте-Карло.
Відповідно до неї менеджери вивчають такі проблеми: 1) визначення осн.
змінних величин, які впливають на очікувану прибутковість проекту. 2)
визначається ймовірнісний розподіл кожної із змінних. 3) вибирається
навмання значення однієї із змінних і обчислються можливі потоки коштів.
Потім визнач-ся можливі потоки підряд до всіх змінних. Ці операції
виконуються доти, доки не будуть отриман ідані про очікувані грошові
потоки, на підставі яких можна визначити стандартне відхилення.

44.Фін-ня міжн інвестиційного проекту. Інвест-й проект компанії—це
обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами
до якості результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і
специфічною організацією з його розробки та реалізації.Результатом
будь-якої інвестиційної діяльності є отримання прибутку чи досягнення
соціального ефекту. Інакше кажучи, всі показники інвестиційного процесу
повинні бути зацікавлені в його акції та ефективному завершенні. Саме
таким чином реалізовані індивідуальні інтереси учасників інвестиційної
діяльності:Фін-ня міжн інвестиційного проекту включає 2 основні групи
функцій:1. Структуризація фін-ня ( визначення джерел і форм фін-ня та
методів його забезпечення). Структуризація означає знаходження різних
форм оптимального поєднання фін-ня інвестиційного проекту.2. Фін
менеджмент інвестиційних проектів.Джерелами фін-ня м.б.: – власні
кошти;- залучені кошти.1.Власні джерела фінансування: прибуток,
амортизація, додаткова емісія акцій, які викупаються вже існуючими
акціонерами.2. Залучені кошти: а) кредити надані в грошовій формі та
товарні кредити.Кредити також м.б. : -надані з джерел нац-х банків;-
надані з джерел міжн-х банків;- моно валютні;- мультивалютні. б) Емісія
облігацій та акцій та їх розміщення.Для фін-ня інвестиційних проектів
також викор-ється: -Лізінг (міжн-й);-концесія- це спосіб, який
розподіляє витрати.Структуризація фін-ня – це оптимальне поєднання
різних джерел та способів фін-ня інвестиційних проектів. На основі
структуризації створюється бюджет інвестування.У якості забезпечення
можуть виступати:-міжн страхові поліси;-патенти, дозволи,
квоти;-майбутні майнові права.Фін менеджмент має таку стр-ру при
фін-ні:-Створення детального бюджету проекту і контролю за його
виконанням;-Створення графіку фін-ня. 3. Фін-й контроль – це контроль
виконання графіку і його осн-х параметрів (терміни і вартості
виконуваних робіт, контроль цін та проведення тендерів). Також це
контроль іупр-няобслуговування кредиту (графік його погашення).

45. Фін менеджмент міжн інвестиційних проектів компанії.Інвестиційний
проект компанії — це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі
встановленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат
коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та
реалізації.Фін менеджмент інвестиційних проектів скл-ся з наст.
етапів:-створення детального бюджету проекту та контроль за його
виконанням;-створення графіку фінансування (надходжень та використання
коштів);-фін контролінг – це контроль виконання графіку і його основних
параметрів ( терміни і в-сть робіт);-контроль цін;-проведення тендерів;
-конроль іупр-няобслуговування кредиту дотримання графіку погашення
основної суми та відсотків;

46. Міжн валютні ризики компанії. Вал ризик виникає в результаті змін в
співвідношенні нац валюти п-ва та ін валют. Цей ризик може привести до
втрат при несподіваних для компанії змін вал курсів на протязі періоду
коли вона має відкриту позицію в той чи ін іноземній валюті із миттєвою
сплатою або по строковим угодам. Валютні ризики поділяють на:—
операційний;Цей ризик можна визначити як можливість недоотримання
прибутку або понесення збитків в результаті безпосереднього впливу змін
обмінного курсу на очікувані потоки коштів. Експортер, який одержує
іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної
валюти відносно національної, тоді як імпортер, що здійснює оплату в
іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти відносно
національної. ек-й;ек-й ризик визначається як можливість несприятливого
впливу змін обмінного курсу на ек-не положення компанії. Ризик може
виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з боку
виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції,
а також зміни схильності споживачів певній торговій марці. Вплив можуть
мати й інші джерела, напр, реакція уряду на зміну обмінного курсу або
стримування зростання заробітної плати в результаті інфляції, викликаної
знеціненням валюти. — трансляційний(бухгалтерський).Цей
ризик-розрахунковий, або балансовий, ризик. Його джерелом є можливість
невідповідності між активами і пасивами, вираженими у валютах різних
країн. Зміни вал курсу і фін. рез-ти вал операцій бувають: 1)
позитивні,тобто виручка(gains); 2) негативні, тобто вт-ти від зміни В.К
(losses). Упр-ня ризиками, які пов’язані зі змінами В.К базуються на
хеджуванні. Хеджування – це утримання позиції, наприклад., шляхом
придбання гр. потоку/активів/конт-ту (форварду – це різниці в часі між
укладанням і поставкою валюти./опціону – право купувати/продавати акції
за фін. ціною протягом встановленого строку), які можуть
зрости/зменшитись у в-сті та перекрити/відбити зменшення/збільшення
в-сті в існуючій позиції.

47. Транзакційні, операційні та облікові вал ризики, їх відображення у
фін менеджменті комп.

Вал ризик виникає в результаті змін в співвідношенні національної валюти
п-ва та інших валют. Цей ризик може привести до втрат при несподіваних
для компанії змін валютних курсів на протязі періоду коли вона має
відкриту позицію в той чи іншій іноземній валюті із миттєвою сплатою або
по строковим угодам. Валютний ризик – ризик можливих втрат від зміни вал
курсу.Типи валют.ризиків: 1) Трансакційний (transaction exposure) ризик
– зміна вартості теперешніх фінан.забов’язань, що виникли до зміни вал.
курсу та не були врегульовані після зміни валют.курсу (це ризик,
пов’язаний з викон-ям 2 основних контрактних зобов’язань: а) на поставку
товару; б) кредитні контракти. 2) Операційний (operational exposure) –
зміна поточної вартості комп.(її активів), в результаті змін її
майбутніх грош. потоків під впливом непередбачених змін валют.курсу 3)
Обліковий/трансляційний (accounting/translation) – потенційні можливості
змін, які обумовлені умовами бух. обліку у вартості активів(equity), які
виникають у результаті необхідності трансляції(переводу) фін. звітності
у іноз. вал., у фін. звітах однієї вал. (материн-ї комп./ТНК), для
підготовки заг. консолідованого фін. звіту м/н операцій.Валют.ризик
впливає на дохідність активів і в-сть фінансування. Для позичальників, ?
валют.курсу може призвести до збільшення вартості фінансування та
величини боргу.упр-нявал.ризиком буде виражатися у страхуванні від
ризику ? вал.курсу. Для інвесторів вал.ризик – ризик падіння вал.курсів,
що може призвести до ? дохідності інвестицій, ? обсягу
інвестицій.упр-нявал.ризиком для інвестора є страхування від падіння
вал.курсів.

48.Упр-ня вал ризиками в фінан.менеджменті компанії.Вал ризик – ризик
можливих втрат від зміни вал курсу.Типи валют.ризиків: 1) Трансакційний
(transaction exposure) ризик – зміна вартості теперешніх
фінан.забов’язань, що виникли до зміни вал. курсу та не були
врегульовані після зміни валют.курсу (це ризик, пов’язаний з викон-ям 2
основних контрактних зобов’язань: а) на поставку товару; б) кредитні
контракти. 2) Операційний (operational exposure) – зміна поточної
вартості комп.(її активів), в результаті змін її майбутніх грош. потоків
під впливом непередбачених змін валют.курсу 3) Обліковий/ трансляційний
(accounting/translation) – потенційні можливості змін, які обумовлені
умовами бух. обліку у вартості активів(equity), які виникають у
результаті необхідності трансляції(переводу) фін. звітності у іноз.
вал., у фін. звітах однієї вал. (материн-ї комп./ТНК), для підготовки
заг. консолідованого фін. звіту м/н операцій.Ефективним механізмом
упр-ня валризиком є хеджування строковими контрактами. Хеджування – це
утримання позиції, наприклад, шляхом придбання грош.
потоку/активів/контракту, які можуть зрости/зменшитись у вартості та
перекрити/відбити зменшення/збільшення вартості в існуючій позиції. Як
спосіб страхування розглядаються ф’ючерсні, форвардні та опціонні угоди.
Форвардні угоди — це контракти з обміну валют на міжбанківському ринку,
які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на
поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, але в
окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют можливе
оформлення угод на п’ять або більше років наперед.Ф’ючерсні угоди — це
строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж за фіксованою
на момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний
проміжок часу.Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка
виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання
сторонами своїх зобов’язань.Валютний опціон—це договірне зобов-ня, що
породжує право (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити або
продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим на
момент укладання угоди курсом на наперед погоджену дату або протягом
узгодженого періоду часу.В обмін на одержання такого права покупець
опціону сплачує продавцю певну суму, що називається премією. Ризик
покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону
знижується на величину одержаної премії.При цьому виділяються:• опціон
“пут” — право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення
або в розрахунку на її потенційне знецінення;• опціон “кол”—право купити
валюту для захисту від потенційного її подорожчання або в розрахунку на
потенційне підвищення її курсу.

49. Методи хеджування вал. ризиків в фін. менеджменті компанії

Вал. ризики виникають внаслідок можливості зміни вал.курсів.3 осн.
вида:1) транзакційний (transaction exposure) ризик ( це зміна вар-ті
тепереш-х фін-х забов-нь, що виникли до зміни вал. курсу(В.К.) та не
були врегульовані після зміни В.К. 2) операц-й (operational exposure)-це
зміна поточ-ї в-сті комп.(її активів), в рез-ті змін її майбутніх грош-х
потоків під впливом непередбачених змін В.К.упр-няцим видом ризику
передбачає: викор. reinvoicing centers –займаэться збиранням всых
платежів в ін.вал-х та здійснює проплати; back-to-back loans або
parallel credits – кредитування філій, які працюють в різних країнах в
різній валюті.3) Обліковий/трансляційний
ризик(accounting/translation)-це потенційні можл-сті змін, які
обумовлені ум-ми бух. обліку у в-сті активів(equity), які виникають у
рез-ті необх-сті трансляції(переводу) фін. звіт-ті у іноз. вал.,у фін.
звітах однієї вал. (материн-ї комп./ТНК), для підготовки заг.
консолідованого фін. звіту м-них оп-цій.4) податковий наслідок (tax
exposure). – зміна у В.К., що відображається у збільшенні або зменшенні
под.зобовяз. (tax exposure).Упр-ня ризиками, які зв’язані зі змінами В.К
базуються на хеджуванні (уникнення ризика за допомогою
страх-ня).Хеджування-це утримання позиції, напр., шляхом придбання гр.
потоку/активів/конт-ту Хеджери бувають фінансовими (опціони, форварди) і
природніми (risk sharing agreement-ум. щодо розподілу ризику при
виконанні контракту; leads and legs-відстрочки платежів). Суть
хеджування: отримати позицію шляхом придбання гр. потоків.

50.Ек зміст та класифікація м/н фін.ризиків компанії(в даному питанні
розкрив-ся вал ризики як частина фін-х).Фін.ризики пов”яз.зі зміною
кон”юнктури фін.ринків, а саме: – Експортні ціни; – Імпортні ціни; –
Умови торгівлі: Pexp / Pimp- умови покриття витрат на експорт за рахунок
імпорту.Джерела фін.ризиків:- інфляція і ціни; – динаміка %ставок і
вал.курсу.Серед осн фін-х ризиків виділяються наступні:Кредитний
ризик-ризик несплати позичальником осн-го боргу та процентів по
ньому.К.р. можна визначити як невпевн-ть кредитора в тому, що боржник
матиме змогу і бажання виконати свої зобов”язання щодо умов та термінів
кред.угоди.Залежить від параметрів позики та позичальника.Процентний
ризик-невизнач-ть, пов”язана з рівнем майбутніх проц.ставок, з напрямом,
швидкістю їх руху, мінливістю.Це небезпека втрат ком.банків та
ін.фін.установ внаслідок перевищ-я %ставок, що випл-ся ними по
залуч.коштам, над ставками по наданих кредитах + ризики втрат, які
можуть понести інвестори у зв”язку зі зміною дивідендів за акціями,
%ставок на ринку за облігаціями, сертиф-ми та ін.ц.паперами. Валютний
ризик –ризик можливих втрат від зміни вартості іноз.валюти щодо нац-ї.
Існує 3 осн. вида:1) транзакційний (transaction exposure) ризик ( це
зміна вар-ті тепереш-х фін-х забов-нь, що виникли до зміни вал.
курсу(В.К.) та не були врегульовані після зміни В.К (це ризик,
пов’язаний з викон-ям 2х осн-х конт-х зобов-нь: а) на поставку
Т(котракт); б) кредитні контракти. 2) операц-й (operational exposure)-це
зміна поточ-ї в-сті комп.(її активів), в рез-ті змін її майбутньо грош-х
потоків під впливом непередбачених змін В.К.3)Обліковий/трансляційний
ризик(accounting/ translation)-це потенційні можливості змін, які
обумовлені ум-ми бух. обліку у в-сті активів(equity), які виникають у
рез-ті необх-сті трансляції(переводу) фін. звіт-ті у іноз. вал.,у фін.
звітах однієї вал. (материн-ї комп./ТНК), для підготовки заг.
консолідованого фін. звіту м-них оп-цій.Ризик ліквідності-ризики,
пов”язані з можливістю втрат при реал-ї цін.паперів або товарів ч/з
зміну оцінки їх якості та спож.варт-ті.Ризик країни-це сукупність політ,
економ.та трансфертного ризиків. Це ризик, пов”язаний з дійсними та
очикуваними політ.й економ.умовами в країні і впливом цих умов на
здатність уряду країни, окр.компаній та фіз.осіб вик.свої зобов”язання
по зовн.боргу.Інфляц.ризик-ризик знец-я грош.доходів з погляду
реал.купів.спроможності.Дефляц.ризик-ризик падіння рівня цін, погіршення
екон.умов підприємництва і зниження доходів.

51.Середовище МФМ.Особл. знач. набуває для корп-ї фiн. навкол.
середовище в процесi форм-ня фiн. та iнвест. полiтики. Вiд стану фiн.
навкол. серед-ща залежить форм-ня К корпорацiї та його розподiл. Фiн.
навкол. середовище – це складна с-ма формув. D на К i його S, цiн
(кypciв) на кopпopaтивнi та держ ЦП, вал. кypciв, стр-ри податк. ставок,
митнux тарифiв i квот в умовах невизначеностi, ризику i нeповної
iнформацiї. Величина %-ставок на К визначається D i S, що завжди пiд
впливом рiзних чинникiв ек-го, фiн i політ хар-ру. Так, наприклад, D на
К залежить вiд стану держ фiнансiв. Рух % ставок визначається також
кредитно-грошовою пол ЦБ. Розвиток пiдпр-цтва в цiлому визн-ся також
стр-рою податк с-ми, методами нарах-ня i вилучення податкiв, висотою
податк ставок i пiльг. Розвиток експортних галузей залежить вiд митних
тарифiв i квот на св. ринках i створ. рiзного роду м/н спiлок,
асоцiацiй, вiд процесiв iнтеграцiї, iнтернац-ї та глоб-ї. Стан
страхового ринку, розвиток лiзингових вiдносин та інші чинники також
визначають фiн. навкол. середовище. Корпорацiя як госп 1 не може
впливати на фiн навкол середовіще, що формується пiд впливом пол, ек. i
соц. чинників як внутр., так і зовн хар-ру. До об’єктивно iснуючого
навкол. середовища корп-я мусить пристос-ся, що => повинна мати повну
iнф. для розроблення такої фін. пол, щоб забезпеч. еф-ть вир-ва з врах.
Ризиків.Вплив д-ви на фiн. навколишнae середовище.Держ впливає на
навкол. серед. через проведення фiн, подат, грош-кредит, митної пол.
Держ-не регул. навкол серед здій-ся з метою створ сприятливих умов для
розвитку ринкових вiдносин та пiдтрим-ня рiвноваги в pинк ек. ЦБ
проводять полiтику регулювання грошового обiгу i кредиту. Пiдтримання
курсу нац. валюти як основна мета полiтики ЦБ створює умови для
стабiльного ек. розвитку. Податк. пол. розробляеться не тiльки заради
суто фiскальних цiлей формування держ доходiв, вона спрям. i на ек.
цiлi, головною з яких є заохочення процесу нагромадження К, що визначає
ек зростання. Держ захищає свій внут. ринок збуту вiд iноз. конкуренцii
введенням мита i квот. Сучаснi процеси iнтеграцiї i створення м/н ек i
фін органiзацiй стимулюють формув. великих i мiстких ринкiв збуту для
провiдних у своїх галузях ТНК. Глоб-я ек відносин посилює суперечнiсть
мiж iнтегрованими кр., мiж ТНК i нац. корпорацiями, м/н – членами ек
союзiв i країнами, що залишилися за їх межами. Рез-том цих змагань i
суперечностей є неpiвномірне заг. ек-не зростання.

52.Ризики д-сті міжн компанії на фін ринках.Ризики д-ті м/н компанії
розподіляються на 1.валютні: а) трансак-ні – зміни вар-ті тепер-х фін
зоб-нь, що виникли до певної зміни вал курсу та небули врегул-ні (ризик
квотування, контрактні риз. – ціна визначена в 1-й вал, а платежі в
іншій; платіжні – різна вал контр і зміна вал курсу вплине на його плат
зоб-ня); Управ-ня цими риз вимагає хеджування(отр-ня певні позиції,
напр. Придбання майб грош птоків або активів (форвард, своп…), що може
з<чи з> у вар-ті та прекрити зменш чи збільш-я вар-ті в існуючий
позиції); Способи упр-ня ризиками: 1.уклад контрактів, де цінові , плат,
вал-ні вимоги в 1-й валюті, 2.запозичення і їх погашення в іноз вал, яка
має чи забезп-на у вигл вал-х надходжень позичальника або є найменш
змінною. 3.уклад форвардних контрактів по куп. іноз вал для викон
платежів по імпорту. 4.збаланс активів та зоб-нь в іноз вал. Типи
хаджів: 1. фін(опціони, форварди) 2.природні (risk sharing agreement
(розподіл ризику при викон контракту), от строчки платежів або своп)
б)опер-ні – зміни поточ вар-ті комп(її активів) в рез зміни її майб грош
потоків в рез-ті не передбач-х змін вал-х курсів. Тут викор фін та натур
хеджи в)трансляційні – потенц можливості змін, обумовлених умовами і
павилами бух.обліку у вар-ті активів, які виникли у рез необх-ті
трансляції фін звітіву ін. Вал у фін звіти в 1-й валюті для
консолідованого фін звіту) г) податкові наслідки вал ризиків(при зміні у
вар-ті активів, зоб-нь, вар-ті комп відобр-ся у под-х зоб-нях: 1. факт
втрати у рез зміни ал курсів зменш под зоб-ня(ревальвація нац вал),
2.можл отрим дод доходу в рез зміни вал курсів => зрост под-х
зоб-нь(девальвація нац вал)=> ?дох від експорту) та 2.фінансові: а)?
рівнів інфляції у кр діяль та кр-торг партнера напрями: – відбув-ся
зміна цін на вхідні матер. і компоненти та на гот. прод-ю;(різниця в
рівнях інфл-ї країн, в яких працюють філії міжн. комп. => до зміни
конкур/здат-ті або зміни напрямів MT; (в умовах вис інфл-ї держ часто
встан-є тариф. та нетариф. oбмеження, та ціни як на внутр. і на зовн.
ринках. Це вплив на конкур/спрoм, фін. рез-ти і динам. грош потоків;
(при вис. інфл-ї зменш-ся доступ до кредит рес-в і зрост їхня ціна;
(нагром-ня дебіт-ї заборг та подовження терміну її виплат; б)риз
неплатоспром-ті іноз партнерів в рез. фін криз на зовн ринках (втрата
ліквідності): (затримання надходжень від партнера,(втрата П і оборот
коштів, (потреба в коротко строк запозич-х для оновлення обігу та
середньо строк-х для комп втрат П, (дод вит-ти на зміну стр-ри експорту
на платоспроможну; в)? умов запозичень на зовн ринках у: (зміні
систем-го ризику кр, який відобр у кредит рейтингу кр, (зміна
несистем-го риз., (риз кредитора для компанії,(коливання базисних умов
запоз-я на внутр та зовн ринках (LIBOR…? вимог до забез-ня кредитів,
?страх. ризиків кредитів, ?доступність кредитів на нац. і м/н фін
ринках), (зміна % ставок по існуючим кредитам плав. ставками);
г)ситуація зовнішніх фін шоків: значна в кор./строк пер часу зміна цін
на м/н тов. та фін ринках, які мають без посеред-й вплив на фін стан
компанії. Зміна % ставки страх-ся і хедж-ся за допом-ю інструментів
строковового ринку. За доп. % деривативів можна хеджувати фін ризик при
колив-ні % ставки до 11% зміни за рік .М-ди оцінки рівня фін-ого
ризика:ек-ко-статист-й м-д є осн. поведення оцінки рівня фін-ого
ризику:А)рівень фін-ого ризику= ймов-ть виник риз * розмір можливих
фін-х втрат; Б)дисперсія-характеризує ступінь колив-ня пок-ка по
відношенню до його сер-ї велечини: ?2=?I=1(Ri-R)2*Pi, Ri- знач мож-х
варіантів очікуємого дох по данній оп-ції;R- середнє знач доходу по
даній фін. опер; Рі – можлива частота отрим-я окремих варіантів доходу
по фін. опер, n- число спостережень, тощо.

53 Аналіз звіту про акціонерний капітал міжн компанії.Форма звітності
про акціонерний капітал визначена міжн стандартами рахівництва .
Відповідно до стандартів повинна містити мінімальну інфо про рух
власного капіталу.В звіті відбиваються зміни в : – номінальній в-сті
звичайних акцій,-додатково оплаченому капіталі,-нерозподіленому
прибутку,-викуплених акціях,- виплачених дивідендах – чистому
прибутку.Звіт інфо по відображає:- net earnings – cash dividends –
stock options exercise – stock options tax benefit – retained
profit.Отже, в звіті відображається повна інфо, що є важливою для
акціонерів та кредиторів.Власний капітал п-ва визначається як різниця
між в-стю його майна і борговими зобов’язаннями: К = А – З .Власний
капітал утворюється двома шляхами:1) внесенням власниками п-ва грошей та
інших активів;2) накопиченням суми доходу, що залишається на
п-стві.Власний капітал є основою для початку і продовження госп-кої
д-сті б-якого п-ва, він є одним із найістотніших і найважливіших
показників, оск. виконує такі ф-ції: 1) довгострокового фін-ня; 2)
відповідальності і захисту прав кредиторів; 3) компенсації понесених
збитків; 4) кредитоспроможності; 5) фін-ня ризику; 6) самостійності і
влади; 7) розподілу доходів і активів.Користувачі фін. звітності
потребують більш детальної інфо про склад та зміни власного капіталу
п-ва. Тому фін звітність має надавати інфо про:· джерела капіталу п-ва;
· правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед
акціонерів; · обмеження щодо розподілу дивідендів серед тепер-х і майб-х
акціонерів; · пріоритетність прав на майно п-ва при його ліквідації.
Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування
зобов’язань, а також збільшення вартості активів; непов’язаного із
підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних
активів, дарчий капітал).Власний капітал – це власні джерела фін-ня
п-ва, які без визначення строку повернення внесені його засновниками
(учасниками) або залишені ними на п-стві із чистого прибутку.Звіт про
власний капітал п-ва має бути інфо-ною базою для аналізу змін у
структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення
резервів поліпшення використання власного капіталу п-ва.

54.Упр-ня міжн фін-ми ризиками компанії.ЕК. зміст міжн фін-х ризиків
визначається зміною зовн-х фін-х умов д-сті компанії, яка приводить до
не передбачуваних фін-х втрат(додаткових витрат, втрати ЕК-х та фін-х
вигод та переваг, настання зовн-х фін-х шоків, що обумовлюють ризик
втрати платоспроможності компанії). Зовн. чинники, що впливають на
виникнення зовн-х фін-х ризиків:-Зміна ціни фінансових активів або зміна
обсягу фін. вимог та зобов’язань, які обумовлені різкою зміною
кон’юнктури на міжн. товарних та фін ринках.;-Ризик ліквідації компанії
у рез-ті криз на експортних ринках(- втрата доходу від експорту, –
втрата прибутків);-Зміна умов зовн запозичень(-зміна базової ставки, –
зміна пропозицій зовн фін-ня на міжн ринках, -зміна фондових індексів,
-зміна рейтингів країни та компанії).Методи упр-ня міжн фін-ми ризиками
компанії :-Індивідуалізоване передбачення ризику;-Фінансова
реструктуризація;-Реструктуризація бізнесу та самої компанії (-продаж
неприбуткових активів, – розподіл різних видів бізнесу, –
реструктуризація витрат, – зміна структури власності, – переведення
активів з мало ліквідної в ліквідну форму, – зменшення зовнішніх
запозичень);-M&A (- зменшення витрат, збільшення ціни акцій);-Визнання
компанії неплатоспроможною – банкротом;-Реструктуризація боргу (
-подовження, -своп валюти боргу, – канікули в погашенні боргу, – продаж
боргу);-Derivatives debt securitization

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020