Економіка підприємства

1. Зміст та функції ФП.

Фінанси підприємств — це економічні відносини, що пов’язані з рухом
грошових потоків, формуванням, розподілом і викор-ням доходів і грошових
фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.У процесі
відтворення фінанси п-ств як економічна категорія проявляються та
виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:-
формування фін-х ресурсів у процесі вир-чо-госп-ї д-сті;- розподіл та
викор-ня фін-х ресурсів для забезп-ня операційної вир-чої та
інвестиційної д-сті, для виконання своїх фін-х зобов’язань перед
бюджетом, банками, господарюючими суб’єктами;-контроль за формуванням та
викор-ням фін-х ресурсів у процесі відтворення.Обов’язковими
передумовами ефективного функц-ня фінансів п-ств є:- різноманітність
форм власності;- свобода підприємництва та самостійність у прийнятті
рішень;- вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;- самофін-ня
п-ємництва;- правове забезп-ня правил ек-ї поведінки всіх суб’єктів
п-ємницької д-сті;- обмеження і регламентація держ-го втручання в д-сть
п-ств.

2 (+3). Принципи організації ФП

1) жорстка централізація фін ресурсів; 2) фін планування; 3) формування
фін резервів; 4)безумовне виконання фін зобов’язань перед держ; 5)
комерційні розрах – це метод ведення господарювання, який полягає в
постійному порівнювані витрат та результатів діяльн. Сфери прояву комерц
розрах (осн складові): 1)самоокупність; 2)самофін-ня; 3)саморегулювання;
4)обов’язковість платежів.

3. Основи організації ФП.

В основу організації фінансів п-ств покладено комерційний розрахунок. За
ринкової ек-ки госп-кий механізм саморозвитку базується на таких
основних принципах: саморегул-ня, самоокупність та самофін-ня. Цим
принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення
госп-ня, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні)
витрат та результатів д-сті. Його метою є одержання максимального
прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику.
Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за
ринкових умов для п-ств визначається основним орієнтиром —
прибутком.Комерційний розрах-к справляє значний вплив на орг-цію
фінансів п-ств. Він передбачає, що фінансові відносини п-ств
регламентуються державою в основному ек-ми методами — з доп. важелів
відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської
політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало п-во
внаслідок виконання вказівок держ-х органів та посадових осіб, які
суперечать чинному зак-ву, повинні бути відшкодовані відповідними
органами.

4. Фінансова діяльність та зміст фін роботи.

Фін- д-сть-це с-ма викор-ня різних форм і методів для фін-го забезп-ня
функц-ня п-ств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та
практична фін-ва робота, що забезпечує життєдіяльність п-ва, поліпшення
її результатів.Фін-ву д-сть п-ва спрямовано на вирішення таких основних
завдань:

— фін-ве забезпечення поточної вир-чо-госп-кої д-сті;- пошук резервів
збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та
платоспроможності;- виконання фін-х зобов’язань перед суб’єктами
господарювання, бюджетом,банками;-мобілізація фін-х ресурсів в
обсязі,необхідному для фін-ня вир-чого й соц-го розвитку,збільшення
власного капіталу;- контроль за ефективним, цільовим розподілом та
викор-ням фін-х ресурсів.Фін-ва робота п-ва здійснюється за такими
основними напрямками:-фін-ве прогноз-ня та планування;-аналіз та
контроль вир-чо-госп-кої д-сті;-оперативна,поточна фін-во-ек-чна робота.

5. Зміст та завдання управління ФП.

Зміст фін-го менеджменту полягає в ефективному викор-ні фінансового
механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей п-ва. Фін-вий
механізм п-ва — це с-ма упр-ня фінансами, призначена для орг-ції
взаємодії фін-вих відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього
впливу на кінцеві результати його д-сті.Оптимальна взаємодія фін-х
відносин досягається викор-ням усіх фін-х категорій (виручка, прибуток,
амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів,
різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фін-х важелів. До
головних завдань фін-го менеджменту належать: виявлення фін-х джерел
розвитку вир-ва; визначення ефективних напрямків інвестування фін-х
ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження
оптимальних стосунків із фін-во-кредитною с-мою, суб’єктами
господ-ня.Значення упр-ня фінансами п-ств полягає в такій орг-ції роботи
фін-х служб, яка дає змогу залучати додаткові фін-ві ресурси на
найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити
прибуткові операції на фін-вому ринку.

6. Грошові фонди та фін ресурси.

Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове
спрямування.До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати
праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд
та інші.Статутний фонд викор-ється п-вом для інвестування коштів в
оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та
додаткової заробітної плати працівникам. мортизаційний фонд — для фін-ня
відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд — для
покриття збитків, подолання тимчасових фін-х ускладнень. Під фін-вими
ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні п-ств. Таким
чином, до фін-вих ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових
коштів, яка викор-ється в нефондовій формі.Осн. джерелами формування
фін-вих ресурсів п-ств є власні та залучені кошти. До власних належать:
статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток.
До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти
мобілізовані на фін-вому ринку.

7. Фін механізм та хар-ка його основних елементів.

Фін-вий механізм п-ва — це система управління фінансами, призначена для
організації взаємодії фін-вих відносин і грошових фондів з метою
оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його д-сті. Оптимальна
взаємодія фін-вих відносин досягається викор-ням усіх фін-вих категорій
(виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет,
податки),нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших
фінансових важелів. Складові фін механізму:1)фін важелі – це набір
показників, за допомогою яких менеджмент підпр-ва впливає на
виробничо-господ діяльн підпр (прибуток, доходи, фін санкції, дивіденди,
з/п, амортиз відрахув, податки, % ставки, …);2) фін методи –це спосіб
впливу фін відносин на господ процес; 3) норматив-правове забезпеч – це
прийняття законів, норматив актів, які регул діяльн підпр; 4)інформац
забезпечен – це інформац дані підпр, статистичні дані і ін.

8. Грошовий оборот і система розрах на підпр.

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює
процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на
підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий
виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів,
призводить до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням. Зростання
трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці.
Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються
через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту. Грошовий
оборот на кожному підприємстві пов’язаний з такими напрямками:-
забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів,
комплектуючих, виплата заробітної плати);- реалізація продукції (робіт,
послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;- сплата
податків, обов’язкових відрахувань і зборів;- забезпечення спільної
діяльності підприємств;- отримання і погашення кредитів і сплата
відсотків за кредит кредитним установам. Маса грошей, яка перебуває в
обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.Розмежування грошового
обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання
об’єкта грошового обороту — грошової маси.Більша частина грошового
обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери
господарських відносин підприємств і організацій, банківських і
фінансових установ, населення. Від правильної організації грошових
розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і
фінансовий стан суб’єктів господарювання.

9. Готівкові розрах. Касові операції та порядок їх провед.

Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення —
виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій,
грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на
купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші
платежі. Касові операції – це операції між підприємствами, підприємцями
і фіз ос, що повяз з приймання і видаванням готівкових коштів під час
проведен розрах через касу підпр з відображу цих операц у касовій книзі,
книзі обліку розрах-х операцій. Особливості: 1) розрах готівкою
провод-ся із застосув прибуткових і видаткових касових ордерів, касових
чеків та ін документів. Касовий ордер – це документ, яким оформлюють
касову операцію з видачі/ прийняття готівки підпр; 2) готівкова виручка,
яка надход до каси підпр має бути здана до установи банку для зарахув на
його поточний рах; 3) підпр має право застосов готів розрах між собою та
з фіз. особами як за рах коштів, одержаних з кас банків так і за рах
готової виручки. Сума розрах готів не повинна між підпр перевищ
10 000грн протягом 1го роб дня за одним чи декількома докум. У разі
здійснення готів розрах більше 10 000 грн, кошти в розмірі перевищ
вказаної суми додаються до факт залишків готів в касі платника.
Виключення: 1) розрах підпр у разі використ готів коштів, одерж ними за
рах кредит лінії ЄБРР; 2) добровільн пожертв та допомог; 3) готів,
вилучен органами ДПА на розрах за спожиту електроенег; 4)готів, виданої
на відрядження.

10. Безготівкові розрах.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за
допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з
рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.
Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка
включає:- класифікацію розрах-ків;- організацію розрах-ків; — форми
відповідних документів;- взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:- розрахунки за
товарними операціями;- розрахунки за нетоварними операціями.Викор-ються
форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового
документа), а саме:- платіжними дорученнями;- платіжними
вимогами-дорученнями;- чеками;- акредитивами;- векселями;- інкасовими
дорученнями (розпорядженнями).

Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню
таких завдань:- удосконалення комерційного розрахунку на п-ві;-
підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі
здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;- зміцнення договірної
дисципліни;- прискорення обороту оборотних коштів.

11. Види банків розрах і порядок їх відкриття.

П-ва та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки:- поточні
рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення
всіх видів банківських операцій;- бюджетні, що відкриваються п-вам, яким
виділяються кошти за рах-к держ-го або місцевого бюджетів для цільового
їх викор-ня;- кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку,
котра має право видавати кредити (ці рах-ки призначено для обліку
кредитів, наданих способом оплати розрахункових док-тів чи переказу
коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної
угоди);- депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою
банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з
поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на
нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний
рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення
розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка
забороняється.Для відкриття поточних рахунків підприємства подають
установам банків такі документи:- заяву на відкриття рахунка, підписану
керівником та головним бухгалтером;- копію свідоцтва (засвідчену
нотаріально)про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади
або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;-
копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації.
Установа банку, яка відкриває поточний рах-к, робить позначку про
відкриття рахунка на тому примірнику статуту(положення), де стоїть
позначка про взяття п-ва на облік у податковому органі, після чого цей
примірник повертається власнику рахунка;- копію документа, що
підтверджує взяття п-ва на податковий облік;- картку зі зразками
підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису
розрахункових документів зі зразком відбитка печатки п-ва;- копію
документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду Укр, засвідчену
нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

12. Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доруч.-це письмове доруч. власника рахунка перерахувати
відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.Платіжні
доруч. застос-ються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських
поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезп-ють максимальне
наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення
платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню
кредиторської заборгованості в покупців.Розрах-ки платіжними доруч.
здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету,
цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими
позичками. Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою
схемою1 – постач-к відвантажує продукцію (виконує роботи,
послуги);2-постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи,
послуги;3-покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне
доручення;4 -банк покупця списує з його рахунка кошти; 5-банк покупця
повідомляє покупця — власника рахунка про списання коштів;6-банк покупця
передає електронним зв’язком або надсилає платіжне доруч. на відповідну
суму до банку постач-ка;7 -банк постач-ка (отримувача коштів) зараховує
кошти на рахунок постач-ка;8-банк постач-ка повідомляє постач-ка про
надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового
рахунка. Розрахунки платіжними доруч. мають ряд позитивних сторін у
порівнянні з іншими формами розрах-ків, а саме:- відносно простий і
швидкий документооборот;-прискорення руху коштів;- можливість викор-ня
даної форми розрах-ків за нетоварних платежів.

13. Розрах платіжними вимогами-доручен, платіжними вимогами.

 Платіжні вимоги-доруч. — це комбінований розрахунковий документ, який
склад-ся з двох частин. Верхня частина — вимога п-ва-постач-ка до
п-ва-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня
частина – доруч. покупця (платника грошових коштів) банку, який його
обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок
постач-ка. Цей розрахунковий док-нт заповнює постач-к (отримувач
грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець
(платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги),
заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк
(банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на
розрахунковий рахунок постач-ка. Розрахунок за доп. платіжної
вимоги-доруч. здійснюється за схемою:1-постачальник відвантажує
продукцію покупцеві;2-разом з документами на відвантажену продукцію
постачальник передає платіжну вимогу-доруч. на оплату;3-покупець передає
платіжну вимогу-доруч. в банк, який його обслуговує, для переказу
коштів;4-банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця
кошти;5-банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунка про
списання коштів з його розрахункового рахунка;6-банк покупця направляє в
банк постач-ка платіжну вимогу-доруч.;7-банк постач-ка зараховує кошти
на рахунок постачальника (отримувача коштів);8-банк постачальника
сповіщає постач-ка (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок
(випискою з розрахункового рахунка).

14. Розрах із застосуванням розрах чеків.

Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця
своєму банкові переказати кошти на рахунок пред’явника чека (отримувача
коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доруч., заповнює платник. На
відміну від платіжного доручення чек передається платником п-ву —
отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської
операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.Існує
кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з
лімітованих і нелімітованих книжок.1-постач-к передає товар
покупцеві;2-покупець передає чек постач-ку;3- постачальник передає чек у
свій банк;4-банк постачальника направляє чек для оплати в банк
покупця;5-банк платника списує кошти з рахунка покупця товару;6-банк
платника повідомляє платника про списання коштів;7-банк платника
переказує банку постач-ка відповідні кошти;8-банк постач-ка зараховує
кошти на рахунок постачальника;9 — банк постач-ка повідомляє постач-ка
про зарахування коштів на його рахунок.

15. Розрах за акредитивами

Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної
установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів
оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.Акредитив
застос-ється в розрахунках між постач-ками і покупцями.Док-ти постач-ка
оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві
покупця. Схема здійснення рахунків з викор-ням акредитивної
форми:1-покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити
акредитив;2-банк покупця відкриває акредитив;3-банк покупця сповіщає
покупця про відкриття акредитива;4-банк покупця повідомляє банк
постач-ка про відкриття акредитива постач-ку на конкретну суму;5-банк
постач-ка сповіщає постач-ка про відкриття акредитива; 6-відвантаження
товару;7-покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто
дає наказ на розкриття акредитива;8-банк покупця переказує банку
постачальника суму коштів з акредитива;9-банк постач-ка зараховує кошти
на рахунок постач-ка;10-банк постач-ка повідомляє про це свого клієнта.
Акредитивна форма розрахунку дає постач-ку впевненість, що відвантажений
товар буде своєчасно оплачено.Для постач-ків (отримувачів коштів)
акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива,
оскільки гарантує оплату.Покупцям розрахунки з викор-ням акредитива не
вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує
фін-ве становище п-ств-покупців.

16. Кредитні операції з векселями.

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачальником
(отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою
платежу, які оформлюються векселем.Вексель — це письмове безумовне
зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її
власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала
вексель, у відповідний строк і у відповідному місці. Порядок проведення
заліку взаємної заборгованості з викор-ням векселів включає чотири
етапи:- оформлення та облік платіжних документів;- проведення заліку
взаємної заборгованості;- вексельне оформлення прострочених
заборгованостей;- дальші операції з векселями.

17. Переказний вексельний обіг.

Переказний вексель (тратта) — це документ, який регулює вексельні
відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і
отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує
кредитор (трасант).Трасант — особа, що видає тратту, тобто переказує
свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату —
особі-боржнику векселедавця — сплатити в установлений термін визначену у
векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику тратти.Ремітент —
власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що
утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу —
комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у
векселі суми у встановлений термін з рахунка векселедавця на рахунок
власника векселя.Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує
(трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму
ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

1–п-во А трасирує переказний вексель на користь банку з метою погашення
кредиту;2-банк надає п-ву суму кредиту;3– п-во А відвантажило товар
п-тву Б; 4 — банк пред’являє п-ву Б вексель для акцепту;5-трасат сплачує
гроші банку за векселем.Розглянемо цю схему. П-во А трасирує переказний
вексель з пропозицією до п-ва Б сплатити банку відповідну суму, тобто
суму кредиту, яку п-во А взяло в установі банку на відповідний
строк.Переказний вексель передається п-вом А банку з метою погашення
отриманого кредиту. За згоди банку прийняти такий вексель кредит буде
вважатися погашеним. А п-во А з цього моменту несе умовну
відповідальність перед трасатом за платіж за векселем. Банк пред’являє
п-ву Б вексель для акцепту. У разі його акцепту п-тво Б стає прямим
боржником за переказним векселем.

18. Доміциляція векселя.

Доміцильований вексель — це такий, у якому застережено, що даний вексель
підлягає сплаті третьою особою — доміцилян-том за місцем проживання
платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на
векселі векселедавцем і пред’являється до оплати доміцилянту, який не є
відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної
відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

Доміц-ня переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню
вартість, тому що усуває труднощі, що могли б виникнути в разі
здійснення платежу в іншому місці

19. Платіжна дисципліна: наслідки порушення та способи зміцнення.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення п-вами платежів за фін-вими
зобов’язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.Забезп-ня
розрах-во-платіжної дисципліни залежить від фін-вого стану суб’єктів
господарювання і водночас впливає на їх фін-вий стан.За порушення п-вами
розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті
санкції.Санкція–примусова міра покарання, що застосовується за порушення
встановленого порядку здійснення госп-сько-фін-вої д-сті. Застосування
санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової,
фін-вої дисципліни і поліпшення роботи ЕК-го суб’єкта.Залежно від того,
які суб’єкти застос-ють санкції, останні поділяються на договірні,
банківські (кредитні), фін-ві.Договірні санкції спрямовані на забезп-ня
повного виконання госп-ких угод. Вони застосовуються у вигляді сплати
неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного
зобов’язання.Банківські (кредитні) санкції застос-ються до п-ств за
порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і
звітності; нецільове викор-ння кредитних ресурсів; порушення планових
строків уведення об’єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за
несвоєчасне повернення отриманих кредитів.Фін-ві санкції застос-ються за
порушення суб’єктами госп-ня фін-вої дисципліни. Вони застосовуються
державними органами, податковими адміністраціями.Фін-ві санкції
визначено З-ном Укр- «Про держ податкову службу в Укр», а також
законами, які регулюють фін-ві відносини п-ва щодо сплати окремих
податків і зборів (обов’язкових відрахувань). Застосування санкцій у
цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни
суб’єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від
кількох обставин:1)визначення джерела сплати штрафів.2)встановлення
розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та
наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються
відповідні штрафи.3)обов’язковість застосування штрафних санкцій, а
отже, стягнення штрафів.Крім санкцій, до суб’єктів п-ницької ді-сті може
бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид
адміністр-го стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею
правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні
правопорушення.До адміністр-них стягнень належать:- конфіскація
предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного
правопорушення;

-позбавлення спеціального права, яке надано окремому
громадянину;-виправні роботи;-адміністр-й арешт;- попередження тощо.

20. Принцип організації безготівкових розрах.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за
допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з
рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. Принципи:
1) обов’язкове зберігання підприємствами та установами грош коштів на
рах в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правова
база для реаліз – угода між підпр і ьанком про розрах-касове обслуг; 2)
підприємствам надається право вибору установи банку для відкрит рах; 3)
самост вибору підпр-м форми розрах і способу платежу. Сьогодні використ
2 осн способи платежу: 1) перерах коштів з банк рах постач на рах
одержув; 2) кліринг (зарахуваня взаємних угод); 4) кошти з рах-ів
клієнтів банки списують лише з доручен власників цих рах; 5)поточні рах
підпр відкрив установи банків лише за умови повідомл про це податково
рагу; 6)визнач порядок здійснен платежів – має бути забезпеч макс наближ
моменту здійснен платежу до терміну відвантаж тов та надання послуг;
7)платежі здійсн в межах залишків коштів на рах платника або в межах
наданого банків кредиту; 8) розрах між суб підпр діяльн провод-ся
переваж в без готів формі.

21. Хар-ка та склад грош надходжень підпр.

 У процесі вир-чо-госп-кої д-сті п-ств постійно здійснюється кругообіг
коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і
отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів
п-ств.Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування
витрат вир-ва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед
державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування
доходів і прибутку є найважливішою стороною д-сті п-ств.Вхідні грошові
потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутр. та зовн.
Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони
належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які
мобілізуються на фін-вому ринку, свідчить про використання зовнішніх
джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності
та організаційно-правової форми п-ва. У країнах з розвинутою ринковою
економікою 60-70 % фін-вих ресурсів надходить на п-ва за рахунок
внутрішніх джерел.Грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і
звітності включали

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;2) виручку
від іншої реалізації;3) доходи від фінансових інвестицій;4) доходи від
інших позареалізаційних операцій.

22-23. Доходи від операційної діял-ті.

Операційна д-сть– основна д-сть п-ва, а також інші види д-сті, які не є
інвестиційною чи фінансовою д-стю. Звичайна д-сть– операції, пов’язані з
виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є
головною метою створення п-ва і забезпечують основну частину доходу.
Доходи від операційної діяльності включають: а) дохід (виручку) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (стаття 010); б) інші
операційні доходи (стаття 060); Дохід (виручку) від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) включає загальний дохід (виручку) від
реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування
суми наданих знижок, повернення проданих товарів і сум непрямих
податків. Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 15
«Дохід», не визнаються доходами надходження від інших осіб, зокрема:
суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових
платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;
за договором комісії, агентським та іншими договорами. У статті 010
Звіту відображають суми, які включають надходження від інших осіб, а
потім цей показник корегують на суми, які не є витратами, але зменшують
суми доходу. До складу інших операційних доходів належать: дохід від
реалізації виробничих запасів; отримані гранти та субсидії; дохід від
операційної оренди активів; дохід від операційної курсової різниці;
дохід від списання невідшкодованої кредиторської заборгованості, за якою
минув термін позовної давності; отримані штрафи, пені, недотримки;
відшкодування раніше списаних оборотних активів (надходження боргів,
списаних як безнадійні); інші доходи від операційної діяльності.

24. Грош надходж від інвестиц діяльн.

Фін-ві інвестиції зумовлені потребою ефективного викор-ня вільних
фін-вих ресурсів, коли кон’юктура фін-вого ринку уможливлює отримання
значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна
д-сть на товарних ринках. Важливий напрямок фін-вої д-сті п-ва за
ринкової ек-ки — це раціональне викор-ня вільних фін-вих ресурсів, пошук
ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть п-ву додатковий
прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на
фін-вому ринку. П-во має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі,
споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або
здійснювати фінансовий лізинг.Лізинг — це форма довгострокової оренди,
яка передбачає передачу права користування майном іншому суб’єкту
п-цької д-сті на платній основі і на визначений угодою строк. Об’єктом
лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів.
У лізинговій угоді беруть участь три сторони: п-во-постачальник,
лізингова фірма (п-во-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме
майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фін-вий та оперативний. Фін-вий лізинг передбачає
виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке
замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу
строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фін-вий
лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною
виплатою.

25. ЕК-на сутність та осн хар-ки активів п-ва.

1.А-є ек-ми ресурсами п-ва(предметна сутність активів як ек-х ресурсів
проявляється насамперед в сфері ек-х відносин).Активи п-ва повинні
відповідати функціональній спрямованості та обсягів д-сті п-ва.Лише в
такому разі вони є ек-ними ресурсами.2.Активи як майнові цінності п-ва
формуються з одного боку за рах-к інвестованого в них капіталу, з іншого
боку-активи мають детерміновану вартість.Активи і капітал не є
тотожніми.Активи є об’єктом інвестування капіталу,а капітал шляхом
інвестування в активи залучається до ек-ї д-сті.3.До А.належать
ресурси,які повністю контролюються п-вом.Контроль-право власності на
використовуваний ресурс.Ресурси,які викор-ються п-вом,алене
контролюються ним не є активом.А.як ек-й ресурс хар-ються
продуктивнісю.4.А-це ек-ні ресурси,які генерують доход.5.А п-ва
перебувають у пост-му обороті:натурально-речові зміни А.;вартісні зміни
А.6.Використання А.в госп.практиці тісно пов’язано з фактором
часу.7.Викор-ня А.у госп д-сті тісно пов’язано з фактором ризику та
ліквідності.А.п-ва-це ек-ні ресурси,що контролюються п-вом,сформовані за
рах-к інвестованого у них капіталу і які хар-ються детермінованою
в-стю,продуктивністю і здатністю генерувати доход,постійний оборот яких
у процесі викор-ня пов’язаний з фактором часу,ризику та ліквідності.

26. Класифікація активів підпр.

За формами функт: 1)матеріальні; 2)нематеріальні; 3)фінансові. За
особливістю участі у видах діяльн: 1) необоротні; 2)оборотні. За
характером участі у видах діяльності: 1)інвестиційні, 2)оперативні. За
хар джерел формуван: 1)валові; 2) чисті. За хар володіння: 1)власні;
2)залучені; 3)ті, що використ безоплатно. За мірою агрегованості, як
об’єкту управл: 1) індивідуальні; 2)група активів; 3)сукуп комплекс
підпр. За мірою ліквідності: 1) абсолют ліквід; 2)високоліквід;
3)середньоліквід; 4)низьколіквід; 5)неліквід. За хар перебув актив по
віднош до підпр: 1)внутр; 2)зовн. За формою функц: 1)матер активи –
хар-ть майнові цінності підпр, що мають матер- речову форму(незаверш
капіт вклад, устаткув, призначене для монтажу, виробн запаси, сировина
та напівфабрик, запаси МШП, незаверш виробн, запаси готової прод,
признач для реаліз, основ кошти та ін види МА).

27.Сутність, склад і структура оборотнихних коштів

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності
оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети
праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна
натрапити на два визначення оборотних коштів.По-перше, оборотні кошти —
це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди
обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації
виготовленої продукції.По-друге, оборотні кошти — це активи, які
протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть
бути перетворені на гроші.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері
він функціонує: вир-ча, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі
фінансових). У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти)
авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.До вир-чих фондів
належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати,
паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані
предмети, незавершене вир-во, напівфабрикати власного виготовлення,
витрати майбутніх періодів.Фонди обігу — це залишки готової продукції на
складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари,
залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у
розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в
короткострокові цінні папери.Так, оборотний капітал (оборотні кошти) —
це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для
забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та
отримання прибутку.Склад оборотних коштів — це сукупність окремих
елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних
коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у
виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні
матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях
промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них.
Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується
змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів
включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей
оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних
коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих
галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на
виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації
продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

28.Класифікація оборотних коштів за відомими вам ознаками

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: 1) залежно
від участі їх у кругообігу коштів; 2) за методами планування, принципами
організації та регулювання; 3) за джерелами формування. Відповідно до
першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в
оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів
двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Що більша
питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то
ефективніше використовується оборотний капітал. Залежно від методів
планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані
випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за
найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних
коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за
умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного
виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів
належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному вир-ві та
витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах
підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за
винятком готової продукції на складі. За джерелами формування оборотні
кошти поділяються на: 1) власні та прирівняні до власних; 2) залучені;
3) інші. Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки
дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру,
потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою
залежить фінансовий стан підприємства.

29.Організація оборотних коштів ‘ідприємств

С-ма організації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше, надання п-вам самостійності щодо розпорядження, управління
оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні
оборотних коштів. По-друге, визначення планової потреби та розміщення
оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі
розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила
безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за
ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).
По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням
вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на
сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних
розрахунків. По-четверте, раціональна система фінансування оборотних
коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних
ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний
фінансовий стан підприємства. По-п’яте, контроль за раціональним
розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі
проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що
використовуються, з метою прискорення їхнього обертання

30.Визначення потреби в оборотних коштах

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.
Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які
впливають на господарську діяльність підприємств. У разі заниження
розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому
процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення
прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в
господарській д-сті.Надлишок оборотних коштів призводить до
нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму
економії; створення умов для використання оборотних коштів не за
призначенням.Нормування оборотних коштів – це ек-но обґрунтований
розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних п-ву
для створення мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, які
забезпечують його нормальну роботу.У практиці викор-ються два методи
визначення потреби в оборотних коштах: прямий і ек-ний.Метод прямого
розрах-ку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному
п-ві з урахуванням багатьох факторів, які пов’язані з особливостями
постачання, вир-ва та реалізації продукції. Планування ОК коздійснюється
відповідно до кошторисів витрат на вир-во і невир-чі потреби та
бізнес-плану, який охоплює й пов’язує вир-чі й фін-ві показники,
створюючи саме цим умови для успішної комерц-ї д-сті та розвитку
п-ництва.

31.Необхідність та сутність нормування оборотних коштів

Нормування оборотних коштів – це ек-но обґрунтований розрахунок
мінімальної потреби у фін-вих ресурсах, необхідних п-ву для створення
мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують
його нормальну роботу. Шляхом нормування оборотних коштів визначається
загальна потреба господарських суб’єктів у власному оборотному капіталі,
щоб забезпечити стійкий фін-вий стан підприємства, безперервність
виробництва і реалізації продукції.Нормування оборотних активів на п-ві
здійснюється з врахуванням специфічних факторів госп-ня. Враховується
потреба п-ва у коштах на виробничі і невир-чі потреби, перспектива
розвитку, відповідно до кошторисів витрат, бізнес-плану, який відбиває
всі сторони комерційної д-сті.Значення нормування оборотних коштів
полягає у:1)правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує
безперервність і безперебійність процесу вир-ва.2)нормування оборотних
коштів дає змогу ефективно викор-вати оборотні кошти на кожному
п-ві.3)від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить
виконання плану вир-ва, реалізації продукції, прибутку та рівня
рентабельності.4)обгрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють
зміцненню режиму економії, мінімізації ризику п-ницької д-сті.Етапи
нормування оборотних коштів:1. Визначення норм запасів за статтями
нормованих оборотних коштів.Норма оборотних коштів — це відносний
показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. 2.
Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із
кошторису витрат на вир-во. Визначаючи одноденні витрати незавершеного
вир-ва, виходять із суми витрат на вир-во валової чи товарної продукції.
Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку вир-чу с\в
товарної продукції.3. Визначення нормативу ОК за кожною статтею в
грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому
вираженні на відповідну норму запасу в днях.4. Розрахунок сукупного
нормативу, або загальної потреби в ОК, на п-ві проводиться
підсумовуванням нормативів за окремими статтями.5. Заключний етап
нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями ОК для
підрозділів п-ств, де викор-ються матеріальні цінності та виготовляється
продукція.Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми
запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не
змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

32.Метод прямого розрахунку потреби в оборотних коштах

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і
нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які
пов’язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації
продукції.Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до
кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану,
який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме
цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку
підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає
виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони
здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент
продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції.
Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується
підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості
обертання оборотних коштів.НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ
ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ.Виробничі запаси створюються на підприємстві для
забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У
складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина,
матеріали й покупні напівфабрикати.Норматив оборотних коштів щодо цих
запасів визначається з ф-ли:H = ON,де Н — норматив оборотних коштів для
сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.); О —
одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.); N —
норма оборотних коштів (днів).НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У
НЕЗАВЕРШЕНОМУ ВИРОБНИЦТВІ І ВИТРАТАХ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ.Незавершене
вир-во — один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів.
Незавершеним вир-вом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх
стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової
продукції на склад. Норматив оборотних коштів для незавершеного вир-ва
визначається з ф-ли:Н = З * Д * К.де З одноденні витрати за планом IV
кварталу, тис. грн.;Д тривалість вир-чого циклу, днів;К коеф-т зростання
витрат.НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЗАПАСІВ ГОТОВОЇ
ПРОДУКЦІЇ.До готової продукції належать вироби, завершені вир-вом,
прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті
замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.
Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як
добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної
продукції в плановому році за виробничою собівартістю:Н = 3*Р,де 3 —
одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою
собівартістю (грн.); Р — норма запасу оборотних коштів для готової
продукції (днів).

33.Розрахунок нормативу оборотне коштів економічним методом

Особливість визначення потреби в оборотних коштах ек-ним методом полягає
в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік
ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних
коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на
виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати,
допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція
(виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих
оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на
виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, МШП, витрати
майбутніх періодів (невир-чий норматив).Для визначення нормативу
оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується
відповідно до темпів зростання вир-чої програми в плановому
періоді.Невир-чий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від
зростання виробничої програми.Отримана заг- сума нормативів зменшується
на суму коштів, що вивільняються в рез-ті планового(прогнозованого)
прискорення обертання оборотних коштів. На відміну від методу прямого
розрах-ку, який є досить трудомістким, ек-ний метод не потребує
виконання складних розрахунків. Ек-ний метод розрахунку нормативу
оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Ек-ний метод
доцільно також викор-вати на рівні галузевих міністерств, відомств,
вир-чих об’єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.

34.Джерела формування оборотних коштів

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи
фінансиста п-ва.Недостатність джерел формування оборотних коштів
призводить до недофін-ня госп-кої д-сті та до фін-вих ускладнень.
Наявність зайвих джерел оборотних коштів на п-ві сприяє створенню
наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню
оборотних коштів з госп-кого обороту, зниженню відповідальності за
цільове й раціональне використання як власних, так і позичених
коштів.Розрізняють:Власні джерела формування оборотних коштів.Включ.:
статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального
призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету,
галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Викор-ня банківських кредитів для формування оборотних
коштів.Призначення банківських кредитів – фін-ня витрат, пов’язаних з
придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами
підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням
(збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та
іншими зобов’язаннями.Кредити банку дають змогу органічно ув’язати всі
джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне
формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших
видів матеріальних цінностей.Залучення коштів інших суб’єктів госп-ня.До
залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у
позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з
оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.Вексель є
найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується
боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає
фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель
реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких
грошей недостатньо, їх замінює вексель.Досить поширеною формою залучення
коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він
викор-ється п-вами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і
неможливості розрахуватися з постачальником.)

35.Власні джерела формування оборотних коштів

Включ.: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди
спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження
(із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст
сталих пасивів.П-ва, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за
рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків
іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії
цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новостворенрго
п-ва.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних
коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства,
надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних
оборотних коштів сталі пасиви. До коштів, які можна прирівняти до
власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в
результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно
перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не
належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального
залишку є джерелами формування оборотних коштів п-ва.Сталі пасиви — це
мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам,
відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страх-ня, на соціальне
страх-ня, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).

36. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов’язаних з
придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами
підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням
(збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та
іншими зобов’язаннями.Кредити банку дають змогу органічно ув’язати всі
джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне
формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших
видів матеріальних цінностей.Ураховуючи складний стан економіки
підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії
повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб’єктів
господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику
непогашення кредиту.Планування потреби в позикових оборотних коштах
включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку
нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в
кредиті.Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих
товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об’єкта як
різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими
цінами і власними оборотними коштами.Короткостроковий кредит, незалежно
від об’єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на
практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим
рівнем інфляції, спричиненої спадом вир-ва, станом товарного і грошового
обігу.

37.Визначення наявності й ефективності використання оборотних коштів

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на
підприємствах використовуються різноманітні показники.показники
швидкості обороту:коеф оборотності характеризує к-ть оборотів обор
коштів за період.k=P/C, Р – реалізована продукція, С – середні залишки
обор коштів.показник тривалості одного обороту хар-зує час, за який обор
кошти здійсн 1 оборот.О=С*Т/Р.Термін оборотності вир-чих запасів
О=Свз*Т/Р.коефіцієнт завантаження оборотних коштів.характеризує участь
обор коштів в кожній грн реалізованої продукції.kз=С/Р.коеф
прибутковості оборотних коштів.kп=П/С.формула визначення оптимальної
кількості матеріалів в 1 партії поставок.ОК=?2Вз*Пр/(Ц+Тр),
ОК-оптимальна к-ть матеріалів в одній партії поставки, Вз-вар-ть
розміщеного замовлення, Пр-річна потреба у матеріалі, Ц-ціна матер за
одиницю, Тр-трансп витрати на одиницю матер. на рік.

38.Визначення наявності власних оборотних коштів

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу
визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.Брак власних
оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над
фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого п-ва, інших
підприємств, у рез-ті зміни умов господарювання, не взятих до уваги
своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фін-ня приросту нормативу власних
оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин. Надлишок
власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення
розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для
задоволення постійних мінімальних потреб вир-ва в ресурсах. Він може
виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску
платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання)
товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного викор-ня
прибутку на цілі, передбачені фін-вим планом, та ін. До пок-ків, що
хар-зують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної
вартості оборотних коштів у майні підприємства (Крв). Цей показник
визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна
п-ва:Крв = Фн/М,де Фн — фактична наявність (вартість оборотних коштів,
грн.);М — вартість майна підприємства, грн.

Коеф-т реальної в-сті оборотних коштів показує, яку частку у майні п-ва
вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших
чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала
можливість ритмічного, безперебійного вир-ва і, у разі необхідності,
швидкої ліквідності оборотних активів.

39.Показники використання оборотних коштів

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок
їхнього визначення та їхній ЕК-ний зміст наведено в табл.

Вк — власні кошти;З — забезпечення наступних витрат;Оз — основні засоби
та інші позаоборотні активи;

Пк — позикові кошти;Фн — фактична наявність оборотних коштів;Н —
норматив оборотних коштів;

М — вартість майна підприємства;С — середня вартість оборотних коштів;Т
— тривалість періоду, за який обчислюється обертання оборотних коштів;Р
— обсяг реалізації продукції;П — прибуток від реалізації продукції.

40.Способи прискорення оборотності оборотних коштів

&

(

X

Z

h

j

p

r

 

c

®

°

U

Ue

. 0 h j i i .

0

>

@

U

Ue

oe

o

h

h

h

h

h

h

h

h

h

” – c ¤

¬

?

u

( проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу
виробництва (реалізації).Відносне вивільнення оборотних коштів виникає
тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання п-во з тією самою сумою
оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує
обсяг вир-ва.За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси
найбільш реальним є відносне вивільнення ОК.Ураховуючи це, слід більше
уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню
ОК.

41.Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і
розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним
капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на
різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники:
вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та
організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання
необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.
Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з
найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в
установах банку, вкладені в цінні папери.Менш ліквідною частиною з
певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська
заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш
ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської
заборгованості щодо відвантаженої продукції.Найменш ліквідними і з
найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному
виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у
готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме
ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і
більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів
тощо. Отже, фінансове стійким є такий суб’єкт господарювання, який за
рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає
невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно
розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є
виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних
коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний
капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику
та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства
є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими
якостями.

42.Стадії кругообігу оборотного капіталу

Обігові кошти (оборотний капітал) — це кошти, витрачені на придбання чи
виготовлення оборотних активів п-ва, які необхідні для забезпечення на
п-ва безперервності процесу вир-ва і реалізації продукції та отримання
прибутку. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову,
виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів
здійснюється придбання й нагромадження необхідних вир-чих запасів.У
вир-чій сфері оборотний капітал авансується в оборотні вир-чі фонди і
фонди обігу. До вир-чих фондів належать: сировина, основні й допоміжні
матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів,
МШП, незавершене вир-тво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати
майбутніх періодів.Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі
п-ств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів
п-ств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській
заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.Взагалі
особливості індивідуального обороту коштів п-ва зумовлюються багатьма
об’єктивними і суб’єктивними факторами.До об’єктивних належать: галузева
належність п-ва; характер виробничого процесу; сезонність вир-ва.До
суб’єктивних належать:рівень організації вир-ва; рівень організації
збуту й постачання; інші фактори.

43.Сутність основних засобів та їх відтворення

ОЗ – це матеріально-речові цінності, що викор-ються як засоби праці
протягом тривалого часу і мірою зносу частинами переносять свою вартість
на вартість вироблених товарів, наданих послуг, виконаних робіт.Згідно
П(С)БО № 7 до ОЗ належать матеріальні активи, які підприємство утримує з
метою використання їх у процесі вир-ва або постачання товарів і послуг,
надання в оренду іншим особам або до здійснення адміністративних і
соц-культурних функцій, очікуваний строк корисного викор-ня
(експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він
довший за рік).ОЗ функціонують тривалий час і частинами переносять свою
вартість на вартість продукції (робіт, послуг), тому спостерігається
зміна їх майнової вартості.Відтворення основних вир-чих засобів — це
процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене
відтворення. Просте відтворення ОЗ ів здійснюється в тому самому обсязі,
коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або
заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно
відновлюється попередня вир-ча потужність.Розширене відтворення
передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або
придбання нових ОЗ, які забезпечують вищий рівень продуктивності
устаткування.Просте відтворення ОЗ здійснюється у двох формах: 1) заміна
зношених або застарілих основних вир-чих засобів; 2) кап-ний ремонт
діючих ОЗ.За простого відтворення у кожному наступному циклі
відбувається створення ОЗ у попередніх обсягах та з однаковою якістю.
Джерелом фін-ня заміни зношених основних засобів є нарахована сума
амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу
здійснюється кількісне і якісне зростання осн-х вир-чих засобів.Джерелом
фін-ня таких змін є викор-ня частини створеного додаткового продукту.

44.Показники стану та ефективності використання основних засобів

Показники стану та ефективності викор-ня ОЗ об’єднуються у групи: До
показників, які хар-зують забезпеченість п-ва ОЗ, відносяться:
фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт вартості ОЗ у майні п-ва.До
пок-ків якісного стану ОЗ відносяться коеф-ти зносу, придатності,
оновлення, вибуття і приросту.До пок-ків ефективності викор-ня ОЗ
відносяться: фондовіддача, рентабельність ОЗ,абсолютна сума прибутку на
одну гривню ОЗ.Фк — балансова в-ість основних вир-чих засобів;Вп –в-сть
виробленої продукції;Фз — залишкова в-сть ОЗ;М-в-сть майна п-ва;Зо- сума
зносу осн-х вир-чих засобів;ч -середньооблікова чисельність
працівників;Фу–в-сть уведених ОЗ;Фв-в-ість виведених основних вир-чих
засобів;Кз–коефі-т зносу основних вир-чих засобів;Пз–заг прибуток п-ва.

45. Знос і амортизація ОЗ: ОЗ-матеріальні активи, очікуваний строк
використання яких >1року і які п-во утримує з метою викор-ня їх у
процесі вир-ва, постачання тощо.Амортизація-це систематичний розподіл
в-стіОЗ протягом строку їх корисного викор-ня.В-сть,яка аморт-ється-це
первісна або переоцінена в-сть ОЗ за вирахуванням їх Лікв
в-сті.Відповідно до станд.БО№7 застос-ся такі методи
аморт-ї:прямолін-й(А=В-сть,що аморт-ся\очікуваний період часу
викор.обєкта ОЗ-Т), кумулятивний(річна сума А визнач-ся як добуток
в-сті,що амортизується та кумулятивного коеф-ту. А=Ва*К,К=Тк\?Т, Тк-сума
показн.к-сті років),вир-чий(місячна сума А визнач-ся як добуток
фактичного місячного обсягу продукції та вир-чої ставки
А),зменш.залишк.в-сті(річна сума А визнач-ся як добуток залишк в-сті
об’єкта на поч. року та річної норми А: А=Вз*На,
На=(1-?Вл\Вп)*100%,Вл-ЛВ,Вп-ПВ,n-к-сть років),прискорення
зменш.залишк.в-сті(річна сума А визнач-ся як добуток залишк в-сті
об’єкта та подвійної норми А: А=Вз*На*2, На=100%\Т).Знос-це сума аморт-ї
з початку його корисн.викор-ня.Є 2 види:фізичний знос- поступова втрата
ОЗ-ми спожив.в-стів процесі експлуатації;моральний знос- знос ОЗ
внаслідок створення більш прогресивних ат ефективних машин та
устаткування.

46.Сутність і склад капітальних вкладень

Кап-ні вкладення — це витрати на створення нових, реконструкцію і
технічне переозброєння діючих осн-х засобів. За доп. кап-х вкладень
здійснюється як просте, так і розширене відтворення осн-х засобів.Для
визначення розміру кап-х вкладень на п-ві складається бюджет кап-х
витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на кап-ні вкладення. Бюджет
кап-х витрат включає такі дані:* первісну вартість усіх основних засобів
на початок планового періоду;* наявність невикористаних аморт-них
відрахувань на початок планового періоду;* суму аморт-них відрахувань,
яку буде нараховано протягом планового періоду;* орієнтовний підрахунок
вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом
планового періоду;* орієнтовну суму аморт-них відрахувань на придбані
основні засоби протягом планового періоду;* вартість ОЗ та суму
аморт-них відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового
періоду.Вихідними передумовами розробки бюджету кап-х вкладень є:а)
календарний план реалізації інвестиц-го проекту;б) бюджетні заявки на
виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів,
устатк-ня, розроблених виконавцями окремих функц-них блоків проекту;в)
заг. стратегія фін-ня інвестиційного проекту;г) попередній графік потоку
інвестиц-х витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;д)
фін-вий стан інвесторів проекту.Бюджет кап-х вкладень включає два
розділи: І розділ — «Кап-ні витрати», II розділ «Надходження коштів».
Розрізняють технологічну та відтворювальну стр-ри кап-х
вкладень.Технологічна стр-ра кап-х вкладень відображає співвідношення
таких витрат:* буд-ні роботи;* придбання устатк-ня, інструментів та
інвентарю;* монтаж устатк-ня;* проектно-дослідні роботи;* інші витрати.

47. Джерела і порядок фін-ня капітал вклад.

Фін-ня капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених
коштів . Відповідно до чинного зак-ва джерелами фін-ня капітальних
вкладень можуть бути:1) власні фін-ві ресурси;2) позичені фінансові
ресурси;3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески член ів
трудових колективів;4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;5)
кошти іноземних інвесторів. Власні фін-ві ресурси включають внески
засновників п-ва, аморт-ні відрахування; прибуток, який викор-ється у
вигляді фондів, резервів у процесі госп-ської д-сті. Грошова частина
внесків власників п-ва передовсім спрямовується на придбання основних
фондів. Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на кап-ні
вкладення, залежить від балансової вартості осн-х фондів, норм
амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів. Сума
прибутку, що викор-ється на кап-ні вкладення, залежить від розміру
прибутку, який залишається в розпорядженні п-ва. Коли кап-не буд-во
здійснюється госп-ським способом, у п-ва утворюються специфічні джерела
фін-ня, які мобілізуються в процесі буд-ва. До них належать:
«мобілізація внутрішніх ресурсів у буд-ві, планові нагромадження від
виконання буд-но-монтажних робіт госп-ським способом та економія від
зниження їх с\в.

48.Фінансування витрат на поліпшення основних засобів

Основні вир-чі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і
втрачають свої експлуатаційні якості. У зв’язку з цим ремонт основних
засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та
якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих
засобів на п-ві.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно,
виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних вир-чих засобів та
забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.Ек-на
доцільність кап-го ремонту основних виробничих засобів визначається
порівнюванням витрат на капітальний ремонт об’єкта з вартістю
аналогічного нового устатк-ня. Якщо вартість капітального ремонту цього
об’єкта перевищує вартість аналогічного нового устатк-ня, то такий
ремонт робити недоцільно.Фін-ня кап-го ремонту на п-ві здійснюється
згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі
кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об’єктів з
урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник п-ва.До
складу витрат на кап-ний ремонт включають проектно-кошторисні витрати;
оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів,
агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і
спорудах.

49.Визначення і класиф-я НА.НА відрізняється від всіх інших активів
відсутністюфіз.субстанцій.НА охоплює будь-які об’єкти цивільного
обліку,які м.б.капіталізовані.НА поділяють на:1)право наобєкти
промислової власності(право а винахід і модель,на промисл.зразок,на сорт
рослин,на породу тварин,на об’єкти ноу-хау..).2)авторські та суміжні з
ними права(сук-сть прав на первинні твори,на похідні твори-на рез-ти
сценічної обробки творів..,).3)права на знаки товарів і послуг.4)права
корист-ня прир ресурсами.5)права корист-ня
майном(земельн.ділянкою,будівлею,..).6)незавершені капіт.інвестиції в
НА(капіт.інвест.упридбання,ств, і модернізацію НА,викор-ня яких за
признач-м на дату балансу не відбувалося).7)інші НА.

50.Стадії кругообігу основних засобів

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих
засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних
виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій
стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й
нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми
амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу
виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів
втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься
на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих
засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через
нарахування амортизаційних відрахувань.На третій стадії в процесі
виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних
виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних
вир-чих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

51.Види оцінки основних засобів. Одиниця обліку основних засобів.

Оцінка основних фондів(ОФ) п-ва є грошовим вираженням їхньої вартості.
Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних
фондів, їхньої динаміки і стр-ри, розрахунку ек-них показників госп-кої
д-сті п-ва за певний період.види оцінки ОЗ:Первісна вартість основних
фондів — це фактична їхня в-сть на момент уведення в дію чи
придбання.Скл. з:сума сплачена постач-кам та підрядникам за викон
буд-монтаж робіт;реєстрац збори, держ мито, ін аналог платежі, що здійсн
у зв’язку з придбанням прав на об’єкт ОЗ;сума ввізного мита;сума
непрямих податків у зв’язку з придб ОЗ;витр зі страх ризиків доставки
ОЗ;витр на транспорт;ін витр, пов’яз з доведенням ОЗ до стану, придатн
для використ.Відновлена в-сть основних фондів — це в-сть їхнього
відтворення за суч. умов вир-ва. Вона враховує ті самі витрати, що й ПВ,
але за суч. цінами. Зі зміною умов вир-ва й цін на ті самі елементи
засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю ОФ
виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного
регул-ня процесу відтворення ОФ, правильного розрахунку певних ек-них
показників д-сті п-ва. Тому для забезп-ня порівнянності вартісної оцінки
ОФ періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою
в-стю.Справедлива в-сть – звичайна ринкова в-сть об’єктів, яка визнач
експертами і фахівцями.Повна вартість ОФ — це в-сть у новому, не
зношеному стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі п-ва
протягом усього періоду їхнього функц-ня.Ліквідаційна в-сть – сума
коштів, яку п-во очікує отримати від ліквідації необорот активів після
закінчення строку їх корисного викор-ня за вирахуванням витрат,
пов’язаних з ліквідацією.Залишкова в-сть ОФ хар-зує реальну їхню
вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції
(виконаної роботи, наданої послуги). Вона визначається як різниця між
повною ПВ та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання ОФ. ЗВ
основних фондів на час їхнього вибуття має назву ЛВ. У практиці госп-ня
її використовують для розрахунків норм аморт-них відрахувань та
визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.Балансова
в-сть групи ОФ п-ва на початок розрахункового року (БВ):БВоф = БВо+ Вноф
+ Вкр + Врек – Вв — АВо ,де БВо — балансова вартість групи основних
фондів на початок року, що передував звітному;Вноф -— витрати на
придбання нових ОФ;Вкр—в-сть здійснення кап-го ремонту ОФ;Врек — витрати
на реконструкцію вир-чих приміщень і модернізацію устаткування;Вв —
в-сть виведених з експлуатації ОФ протягом року, що передував
звітному;АВо — сума аморт-них відрахувань, нарахованих у році, що
передував звітному.Одиницею обліку ОЗ є окремий об’єкт:1)пристрій з усім
пристосуванням та приладдям до нього.2)конструктивно-відокремлений
предмет, призначений для виконання певних самостійних
ф-цій.3)незавершені кап-ні інвестиції.4)відокремлений комплекс
конструктивно-з’єднаних предметів, що мають для свого обслуг заг
пристосування, приладдя, єдиний фундамент.5)ін активи, які відповідають
визначенню ОЗ

52.Характерні ознаки процесу відтворення основних засобів

Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного їх
поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.Процес
відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак,
зокрема:1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість
на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно
відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;3) нарахуванням
амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі
частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову
продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом
тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами
амортизаційного фонду.

53.Кругообіг коштів п-ств та необхідність залучення кредитів

Д-сть п-ва в с-мі ринкової ек-ки неможлива без періодичного викор-ня
різноманітних форм залучення кредитів.З ек-го погляду кредит — це форма
позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на
умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто
надає кредит, і тим, хто його отримує.Загальноекономічною причиною появи
кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функц-ня кредиту є рух
вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі
між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається
відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних
потоків випереджає грошовий, то п-ва — споживачі товарів із настанням
моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити
нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає
товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні
кошти.Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у
кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному викор-ні
матеріальних і грошових ресурсів.Таким чином, виникнення і
функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення
безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у
одних підприємствах І появою потреби в них у інших. При цьому виникнення
кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі
відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб’єктами
кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання
кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних
взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої
економічної чи фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю
одного з учасників такої операції. Взагалі особливості індивідуального
обороту коштів п-ва зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними
факторами. До об’єктивних факторів належать:* галузева належність п-ва;*
характер виробничого процесу;* сезонність вир-тва.До суб ‘єктивних
факторів належать:* рівень організації вир-ва;* рівень організації збуту
й постачання;* інші фактори.Є два види кругообороту коштів п-ва:
відносно рівномірний і переважно нерівномірний. Суб’єктами кредитних
відносин можуть бути будь-які самостійні п-ва. Кредитні відносини
хар-ються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них у рамках
конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша – позич-ком.
Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та
надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом
кредиту.Основними об’єктами короткострокового кредитування в оборотні
кошти є:- виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали,
запасні частини, паливо, інструмент);- незавершене виробництво та
напівфабрикати власного вир-ва;- витрати майбутніх періодів (сезонні
витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);- готова
продукція і товари;- платіжні та розрахункові операції з постачальниками
й покупцями.

54. Види кредитів, що надаються підприємствам

Кредити, що їх можуть отримати п-ва, класифікуються за такими
ознаками:-за кредиторами;- за формами та видами;- за метою викор-ня;- за
терміном надання;- за забезпеченням;- за порядком надання.Кредиторами
п-ств можуть бути:* банки та спеціалізовані фін-во-кредитні Інститути
(банківський, лізинговий кредити);* п-ва (комерційний кредит);* держава
(державний кредит, який надається через уповноважені банки);* міжнародні
фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через
уповноважені банки).Форми : товарна і грошова.До видів кредитів
належать:* банківський;* комерційний;* державний;* лізинговий.Банк-й
кредит — це ек-ні відносини між кредитором та позичальником з приводу
надання коштів банком п-ву на умовах терміновості, платності,
повернення, матеріального забезп-ня. Банківський кредит надається
суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених
кредитним договором.Комерц-й кредит — це ек-ні, кредитні відносини, які
виникають між окремими п-вами.Держ кредит — це ек-ні, кредитні відносини
між державою та суб’єктами госп-ня.Лізинговий кредит — це стосунки між
суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий
кредит або лізинг-кредит). Залежно від мети викор-ня розрізняють
кредити, що спрямовані на фін-ня:* оборотних коштів;* основних
засобів.П-во має можливість отримувати кредити на придбання
товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та
модернізацію вир-чих потужностей, викуп окремих вир-чих комплексів або
цілих п-ств.За терміном надання розрізняють короткострокові,
середньо-строкові, довгострокові кредити.Короткострокові кредити п-ва
можуть отримувати у разі фін-вих труднощів, які виникають у зв’язку з
витратами вир-ва та обороту. Термін короткострокового кредиту не
перевищує одного року.Середньострокові кредити (від одного до трьох
років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фін-ня кап-х
вкладень.Довгострокові кредити (понад З роки) можуть надаватися для
формування основних фондів. Об’єктами кредитування є капітальні витрати
на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів,
нове буд-во, приватизацію та корпоратиза-цію п-ств тощо. Залежно від
забезп-ня кредити поділяють на 2 групи:* забезпечені;* бланкові. Порядок
надання кредиту передбачає такі види позик:* прямі;* консорціальні;*
позики участі.Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства
безпосередньо одним кредитором.Консорціальні позики надаються тоді, коли
п-ву-пози-чальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути
забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів
об’єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту. Позики
участі — банки передають (переуступають) частини позики іншим
кредиторам.

55. Банківське кредитування підпр.

П-ва отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового
характеру, абезпечення, платності. Виникнення кредитних відносин між
підприємствами й банками можливе за таких умов.1. Учасники кредитної
угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах
комерційного розрахунку.2. П-во (позичальник) або має бути власником
майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним. 3.
Необхідна наявність ек-них і юридичних гарантій повернення кредиту після
певного строку.4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі
кредиту, як п-во — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні
інтереси суб’єктів господарювання.Прострочені кредити виникають тоді,
коли в п-ва немає коштів для їх погашення. Наявність таких кредитів
свідчить про скрутний фін-вий стан п-ва. Джерелом сплати відсотків за
простроченими кредитами є прибуток п-ва після сплати податків.Кредит
надається п-ву на строго визначені цілі. Залежно від цілей
розрізняють:1) кредит для фін-ня оборотного капіталу;2) кредит для
фін-ня основного капіталу;3) кредит для фінансування
торговельно-посередницьких операцій. Принцип забезп-ня кредиту означає
наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують
своєчасне повернення кредиту:* заставне зобов’язання;*
договір-гарантія;* договір-поручительство.

56. Загальна хар-ка банк-х кредитів. Банк-кі кредити класифікують
за:цільовим спрямуванням,терміном кредиту,видом %-вої ставки,за валютою
кредиту,за видами обслуговування. Залежно від мети кредит може
надаватися на:* фінансування оборотного капіталу; * фін-ня осн-го
капіталу;* викуп приватизованого п-ва. Залежно від терміну розрізняють:
короткостроковий, середньо-строковий, довгостроковий кредити.Залежно від
%-вої ставки п-ва можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою
%-вою ставкою.Залежно від видів банк.обслуг-ня розрізняють:*строкові-це
кредит,який надається повністю і негайно після укладання кредитної
угоди.Погашається або періодичними внесками,або одноразовим платежем
вкінці терміна.*кредитна лінія- це згода банку надати кредит протягом
певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь
обумовленої суми.*револьверний кредит- надається на певний
строк,протягом якого дозволяється як поетапне вилучення кредитних
ресурсів, так і поетапне погашення зобов’язань по ньому.*Онкольний-
короткострок кредит,який надається позичальнику як правило під заставу
ТМЦ або цінних паперів без вказівки строку викор-ня із зобов’язанням
останнього погасити його на першу вимогу кредитора(до 3
років).*роловерний- один з видів довго строк кредит-ня, за яким
процентна ставка періодично переглядається в зал-сті від зміни конюктури
фін-го ринку.Відбув-ся раз в квартал або півріччя.*Іпотечний- довгострок
кредит,під заставу ОЗ або майнового комплексу п-ва вцілому.*ломбардний-
короткострок кредит,який надається під заставу високоліквідних
активів(держ коротко строк
облігації,векселі..)*контокорентний(Овердрафт)-короткострок кредит,який
надається банком фін-стійкому п-ву понад залишок якого коштів на
поточному рах-ку в межах заздалегідь обумовленої суми.* Кредит під облік
векселів-короткострок кредит,який банк надає пред’явнику
векселів,скуповуючи до настання строку виконання зобов’язань за ними і
сплачуючи пред’явнику номінальну в-сть векселів за мінусом
дисконту.*Акцептний -позика,яка передбачає акцептування банком
інкасованої п-вом тратти(це передання п-вом тратти проти акцепту
відносно трасата(акцептанта)) за умови,що до настання строку платежу за
векселем п-во внесе в банк суму,необхідну для погашення
тратти.*Авальний-позика,коли банк берена себе відповідальність за
зобов’язаннями поручительства або гарантії.П-во отримує від
банку-гаранта умовно-платіжне зобов’язання, якщо власник векселя вносить
протест у зв’язку з несплатою векселя,банк погашає всю суму за
платника.*Факторинг-с-ма фін-ня,за умовами якої п-во-постач-к переступає
короткострокові вимоги за торгівельні операції комерц-му банку.

57.Отримання банк-го кредиту. П-ва отримують кредити на умовах
терміновості, повернення, цільового хар-ру, забезпечення,
платності.Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у
визначений термін. Якщо п-во порушує строки погашення, то банк
застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі
кредиту.Принцип повернення пов’язаний із принципом терміновості. Кредит
має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють:
строкові(повертають своєчасно у визначений термін), пролонговані
(з’являються в п-ва за тимчасового браку коштів з причин, що не залежать
від результатів його д-сті, і за згоди банку відстрочити термін
погашення) і прострочені кредити(виникають коли в п-ва немає коштів для
їх погашення.).Кредит надається п-ву на строго визначені цілі. Залежно
від цілей розрізняють:1) кредит для фін-ня оборотного капіталу;2) кредит
для фін-ня основного капіталу;3) кредит для фін-ня
торговельно-посередницьких операцій.Принцип забезп-ня кредиту означає
наявність у п-ва юр. оформлених док-тів, що гарантують своєчасне
повернення кредиту:* заставне зобов’язання;* договір-гарантія;*
договір-поручительство. Принцип платності означає, що п-во має внести в
банк визначену плату за корист-ня кредитом. %, які сплачує п-во за
користування короткостроковими банківськими кредитами, відносять на с\в
продукції. Відсоткові ставки за кредит встановлюються комерційними
банками на договірних засадах з п-вами-позичальниками. їх рівень
залежить від загальної ек-ї кон’юнктури і факторів, які формують попит і
пропозицію на ринку позикових коштів, а також регулюючих дій держави на
цьому ринку. П-ва не можуть отримати кредит,якщо проти п-ва порушено
справо про банкрутство(окрім кред-ня заходів фін санації);для внесення
платежів у бюджет і позабюджетні фонди;на покриття збитків від госп-ї
д-сті;коли п-во має прострочену заборгованість за раніше виданими
кредитами,тощо.

58. Погашення банк-гокредиту п-вом. Погашення кредиту-це спосіб
погашення основної його суми і нарахованих відсотків.Кредит погашають
повністю після закінчення терміну кредитної угоди або частинами.%
нараховується на суму непогашеного кредиту.За способом погашення позики
м.б.: до запитання, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим
погашенням.За позиками до запитання строк повного повернення конкретно
не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.Позика може
погашатися п-вом також достроково (на вимогу кредитора або на бажання
підприємства).За хар-ром погашення кредити поділяються
на:1)дисконтні;2)позики,які погашаються поступово-щомісячно,
щоквартально,раз на півроку, щорічно;3)позики,які погашаються
одноразовим платежем після закінчення терміну позики(п-во одночасно
сплачує банку суму основного боргу та нарахованих
%);4)амортизаційні(здійснюється поступова виплата основного боргу та %
рівномірними внесками).М.б. й інші способи погашення, які зазначаються у
кредитному договорі (напр відстрочки погашення кредиту).На відміну від
звичайних надання дисконтних позик передбачає утримання позикового
відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.Інші способи погашення
кредиту:* порядок погашення може бути пов’язаний з доходами від заходу,
що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим
періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді,
коли проект починає давати дохід);* внески для погашення основної суми
кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами.Джерелами
погашення кредиту м.б.:- виручка від реалізації продукції, що її отримає
п-во в процесі реалізації проекту кредит-ня;- виручка від реалізації
продукції власного вир-ва, не пов’язаного з проектом кредит-ня;- інші
надходження від госп. д-сті.Умови погашення кредиту обумовлюються під
час підписання договору п-ва з банком, виходячи з:- цільового
спрямування кредиту;- обсягів та терміну позики;- порядку та строків
надходження коштів на рахунок п-ва;- сезонності та циклічності вир-ва
тощо.% за користування кредитом нараховуються щомісячно в
розмірі,передбаченому кредитним договором.Сплата % здійснюється за
фактичну кількість днів корист-ня позикою.За несвоєчасне погашення боргу
банк може стягнути з п-ва штраф. За відмови п-ва від сплати боргів банк
стягує їх у претензійно-позовному порядку.У разі систематичного
невиконання кредитних зобов’язань банк може порушити стосовно п-ва
справу про банкрутство.

59.Небанківське кредит-ня: буває комерційне та
лізингове.Комерц.кредит-це кредитна угода між 2-ма
п-вами(продавцем\кредитором і покупцем\позич-ком).Його інструментом є
вексель.Він відмінний від банківського тим,що в ролі кредитора
виступають юр.особи,які пов’язані з вир-вом та реалізацією продукції,а
не спеціалізов.фін-кред.установ.;комерц.кредит надається в товарній
формі;позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим.Переваги
комерц.кредиту-оперативністьнадання коштів у товарній формі;технічна
нескладність оформлення угод…Недоліки-ризики для кредитора;обмежені
можливості учасі та розмірах…Види комерц.кредиту:з фіксованим терміном
погашення;кредит із погашенням після фактичної реалізації постач-ком
одержаних товарів(консегнація);кредит-ня за відкритим рахунком.Лізинг-це
кредит,який надається в товарній формі лізингодавцем
ліз-одержувачу.Обєкти
лізингу:машини,обладнання,обчисл.техніки,трансп.засоби,вир-чі
будівлі,споруди…Переваги ліз.угод-для продавця:оплата продукції
здійсн-ся одразу після підписання угоди.Для ліз-одерж-ча:100%-ве фін-ня
придбання ОЗна відміну від банк-го кредити,п-ву легше отримати майно в
лізинг ніж послугу на його придбання, більше можливостей для
маневрування під час оплати ліз.угоди,ліз-ве майно не зарах-ся на баланс
п-ва.Недоліки-в-сть лізингу для ліз-ча вища на суму ліз-ї маржі ніж
в-сть звич позики,складання угоди потребує тривалого часу та складнішої
орг-ції ніж складання угоди про звич.банк.послугу.,лізинг ьере на себе
ризик морального старіння ОЗ та неповного та несвоєчасного отримання
лізинг-х платежів.

60. Комерційне кредитування п-ств. Комерц.кредит-це кредитна угода між
2-ма п-вами(продавцем\кредитором і покупцем\позич-ком).Його інструментом
є вексель.Він відмінний від банківського тим,що в ролі кредитора
виступають юр.особи,які пов’язані з вир-вом та реалізацією продукції,а
не спеціалізов.фін-кред.установ.;комерц.кредит надається в товарній
формі;позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим.Переваги
комерц.кредиту-оперативністьнадання коштів у товарній формі;технічна
нескладність оформлення угод…Недоліки-ризики для кредитора;обмежені
можливості учасі та розмірах…Види комерц.кредиту:з фіксованим терміном
погашення;кредит із погашенням після фактичної реалізації постач-ком
одержаних товарів(консегнація);кредит-ня за відкритим рахунком. В
операціях з комерц кредитом виникають певні ризики:- ризик можливої
зміни ціни товарів;- р. недотримання покупцем строків оплати;- р.
банкрутства покупця;- р. можливого подорожчання кредиту. Конкретний
строк комерц. кредиту залежить від:- виду товарів і послуг;- вартості
угоди;- фін-го стану покупця і постач-ка;- вартості кредиту;- наявності
довготривалих зв’язків між постач-ками і покупцями;- якості товару.

61. Лізингове кредитування п-ств. Лізинг-це кредит,який надається в
товарній формі лізингодавцем ліз-одержувачу. Сутність лізингу
проявляється у його функціях:* фінансовій;* вир-чій;* збутовій.Фінансова
ф-ція:- у звільненні п-ва від одномоментної повної оплати придбаних
основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту;- у
використанні п-вом податкових та амортизаційних пільг.Вир-ча ф-ція
полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення вир-ва не через
купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове викор-ня на умовах
лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до
нових технологій та техніки. Збутова ф-ція полягає в розширенні кола
споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення тих
п-ств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.Обєкти
лізингу:машини та обладнання,засоби обчисл.техніки,трансп.засоби,вир-чі
будівлі та споруди…Переваги ліз.угод-для продавця:оплата продукції
здійсн-ся одразу після підписання угоди.Для ліз-одерж-ча:100%-ве фін-ня
придбання ОЗна відміну від банк-го кредити,п-ву легше отримати майно в
лізинг ніж послугу на його придбання, більше можливостей для
маневрування під час оплати ліз.угоди,ліз-ве майно не зарах-ся на баланс
п-ва.Недоліки-в-сть лізингу для ліз-ча вища на суму ліз-ї маржі ніж
в-сть звич позики,складання угоди потребує тривалого часу та складнішої
орг-ції ніж складання угоди про звич.банк.послугу.,лізинг ьере на себе
ризик морального старіння ОЗ та неповного та несвоєчасного отримання
лізинг-х платежів.

63. Форфейтування. Відмінності від дисконтування векселів.Форфейтування
– це різновид дисокнтув векселів, купівля банком у виробника комерц
векселів, акцептованих покупцем, строк оплати за яким ще не настав, без
права регресу на поперед боржників. Дисконтування векселів- це особлива
форма кредитування, якою передбачено придбання банком векселя у
останнього векселедержателя до настання строку платежу по векселю за
ціною, нижчою від номіналу, тобто з дисконтом (знижкою), який
утримується на користь банку.

64. Банківські послуги кредитно-гарантійного хар-ру. Відмінності. До
кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками,
належать:* акцептний кредит;* авальний кредит.Акцептний кредит — це
позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої
п-вом-позичальником тратти за умови, що п-во надає у розпорядження банку
вексель до строку його оплати.Особливість акцептного кредиту -банк дає
п-ву не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При
цьому банк стає першим боржником і здійснює оплату векселя лише тоді,
коли підприємство не виконує своїх зобов’язань. Акцептний кр. має
короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних
засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Авальний
кредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність за
зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії.
Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від
банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов’язання. Якщо власник
векселя вносить протест у зв’язку з несплатою векселя, банк-аваліст
погашає всю суму векселя за платника.За авальний кредит банк одержує
комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з
гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит
стягується % за діючими ставками.Принципова різниця між авальним та
акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За
надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного
поручительства, банк несе тільки додаткову відповідальність, тобто
вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її
підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну
відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на
підприємство, так і на банк.

65. Факторингові операції:види,відмінність від
форфейтування:Факторинг-це с-ма фін-ня,за умовами якої п-во-постачальник
переуступає короткострокові вимоги за торгівельні оерації
комерц.банку.Фактор.операції вкл:кредитування у формі попередньої оплати
боргових вимог,ведення БО клієнта,інкасація заборгованості
клієнта,страх-ня від кредитного ризику.Види фактор-х
операцій:1)внутрішній ф-нг-за якого постачальник і його контрагент
перебувають в одній країні.2)Конвенційний-коли постачальник повідомляє
дебітора про те,що права на одержання оплати переуступаються банку або
факт-вій компанії.3)Конфіденційни й\закритий-коли ніхто з контрагентів
постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати.
Факт-ві послуги не надаються:за платіжним зобов’язанням бюджетних
орг-цій,квіткових і неплатоспроможних п-ств,за бартерними угодами,за
платіжними зобов’язаннями оголошеними некредитоспроможними.

66. Порівняльна хар-ка банк-го та лізингового кредиту.З ек-го погляду
лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на
придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між
позичальником(лізингоодержувачем) та кредитором(лізингодавцем) будуються
на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення
(застави).

Разом з тим між банківським кредитом та лізингом є певні
відмінності.Банк.кредит надається п-вам у грошовій формі, лізинговий-у
товарній. Банк-й кредит погашається у грош.формі. Лізинговий-може
погашатися в грошовій,товарній та змішаній формах.Лізингові угоди, на
відміну від банківських, мають 100%-ве фін-ня придбання ОЗ, п-ву легше
отримати майно в лізинг ніж послугу на його придбання,більше можливостей
для маневрування під час оплати лізингових платежів, лізингове майно не
зарах-ється на баланс п-ва, лізингові платежи включають до складу
витрат,що зменшує оподатковуваний прибуток п-ств лізингоодержувача.На
відміну від банк.угоди,складання лізинг. Угоди потребує більш тривалого
часу та складнішої орг-ції , в-сть лізингу для лізингоодержувача вища на
суму лізинг.маржі ніж в-сть звич.банк.кредиту,тощо.

67.Сутність, методи та інструменти фін-го аналізу п-ва.

Основними завданнями фінансового аналізу п-ва є:- дослідження
рентабельності та фін стійкості п-ва;- дослідження ефективності викор-ня
майна (капіталу) п-ва, забезпечення п-ва власними оборотними коштами;
-оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фін
стійкості п-ва;- оцінка становища суб’єкта госп-ня на фін ринку та
оцінка його конкурентоспроможності;- аналіз ділової активності п-ва та
його становища на ринку цінних паперів;- визначення ефективності
викор-ня фін ресурсів. Фін аналіз п-ва — це частина заг-го аналізу госп
д-сті п-ва, який складається з двох взаємозв’язаних розділів:
фінансового та управлінського аналізу.

Є 6 осн-х прийомів аналізу:1)горизонтальний (часовий) аналіз-порівняння
кожної позиції звітності з попереднім періодом;2)вертикальний
(стр-рний)- визначення стр-ри фін показників з оцінкою впливу різних
факторів на кінцевий результат;3)трендовий-порівняння кожної позиції
звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду;4 аналіз
відносних показників- розрахунок відношень між окремими позиціями звіту
або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків
показників;5)порівняльний –внутрішньогосп-ський аналіз зведених
показників звітності за окремими показниками самого п-ва та його
дочірніх п-ств (філій),.6) факторний-визначення впливу окремих факторів
на результативний показник детермінованих прийомів дослідження.
Предметом фін аналізу п-ва є його фін ресурси, їх формування та
викор-ня. Методи фін аналізу-це комплекс науково-методичних інструментів
та принципів дослідження фін стану п-ва.Виділяють неформалізовані та
формалізовані методи аналізу.Неформалізовані -грунтуються на описуванні
аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних
взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать:-експертних
оцінок і сценаріїв,-психологічні,-морфологічні,-порівняльні,-побудови
с-ми показників,- побудови системи аналітичних таблиць.До формалізованих
належать:- ланцюгових підстановок,- арифметичних різниць,- балансовий,-
виокремлення ізольованого впливу факторів,- відсоткових чисел,-
диференційний,- логарифмічний,-інтегральний,-простих і складних
відсотків,- дисконтування.У процесі фін аналізу широко застос-ються і
традиційні методи ек-ї статистики, а також математико-статистичні методи
(кореляційний,факторний аналіз).Є 3 осн типи моделей, які застос-ються в
процесі аналізу фін стану п-ва: дескриптивні(побудова системи звітних
балансів; подання фінансової звітності; аналіз звітності;аналітичні
записки до звітності), предикативні(прогнозування доходів та прибутків
п-ва, його майб-го фін стану) та нормативні(встановлення нормативів на
кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та
з’ясування причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.).

68. С-ма показників фін стану п-ва.Всі показники фін стану п-ва
перебувають у взаємозв’язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний
фін стан п-ва можна лише на підставі викор-ня певного комплексу
показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні
показники.Основні пок-ки, які викор-ються в процесі оцінювання
фін-господарської д-сті п-ва.А. Пок-ки оцінки майнового стану:1. Сума
госп-ких коштів, що їх п-во має у розпорядженні- дає заг. вартісну
оцінку активів, які перебувають на балансі п-ва.2. Питома вага активної
частини ОЗ-зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.3.
Коеф-т зносу ОЗ- хар-зує частку зношених ОЗ у заг. їх вартості. 4.
Коеф-т оновлення ОЗ-показує, яку частину наявних на кінець звітного
періоду ОЗ становлять нові ОЗ.5. Коеф-т вибуття ОЗ-показує, яка частина
ОЗ, з котрими п-во почало д-сть у звітному періоді, вибула з причини
зносу та з інших причин.Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності.1.
Величина власного капіталу -хар-зує ту частину власного капіталу п-ва,
яка є джерелом покриття поточних активів п-ва. 2. Маневреність грошових
коштів. 3. Коеф-т покриття загальний-хар-зує співвідношення оборотних
активів і поточних зобов’язань. 4. Коеф-т швидкої
ліквідності-аналогічний коефіцієнту покриття.5. Коеф-т абсолютної
ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм
ліквідності п-ва і показує, яку частину короткострокових зобов’язань
можна за необхідності погасити негайно. 6. Частина власних ОК у покритті
запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними ОК. 7. Коеф-т
покриття запасів.В. Пок-ки оцінки фін стійкості.Одна з найважливіших
хар-тик фін стану п-ва –забезп-ня стабільності його д-сті в майб. 1.
Коеф-т концентрації власного капіталу хар-зує частку власності самого
п-ва у загальній сумі коштів, інвестованих у його д-сть. 2. Коеф-т фін
залежності. 3. Коеф-т маневреності власного капіталу показує, яка
частина власного капіталу вик-ється для фін-ня поточної д-сті, тобто яку
вкладено в ОК, а яку капіталізовано.4. Коеф-нт довгострокових вкладень
показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів
профінансовано зовнішніми інвесторами.5. Коеф-т довгострокового
залучення позикових коштів хар-зує стр-ру капіталу. 6. Коеф-т
співвідношення позикових та власних коштів.

69. Інф-ційне забезпечення оцінки фін-го стану п-ва. Інформ. базою для
оцінювання фін. стану п-ва є дані:- балансу;- звіту про фін результати;-
звіту про рух грошових коштів;- звіту про власний капітал;- дані
статистичної звітності та оперативні дані.Інформацію, яка викор-ється
для аналізу фін. стану п-ств,ділять на відкриту та закриту. Інформація,
яка міститься в бух-ській та статистичній звітності, виходить за межі
п-ва, а отже є відкритою.Кожне п-во розробляє свої планові та прогнозні
показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, с-му їх оцінки та
регулювання фін. д-сті. Ця інформація становить комерційну таємницю, а
іноді й «ноу-хау». Усі показники бух-го балансу та звітності
взаємозв’язані один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної
оцінки фін. стану п-ва залежить від їхньої вірогідності та дати
складання звіту.У цілому бух баланс складається з активу та пасиву і
свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме
здійснюється фін-ня активів за допомогою власного та залученого
капіталу.З погляду фін. аналізу є три осн. вимоги до бух звітності.Вона
повинна уможливлювати:- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку
п-вом;- оцінку наявних у п-ва фін-х ресурсів та ефективності їх
викор-ня;- прийняття обгрунтованих управ-ких рішень у сфері фінансів для
здійснення інвестиційної політики.Фін аналіз-це спосіб оцінювання і
прогнозування фін стану п-ва на підставі його бух та фін звітності і
оперативних даних.Звіт про фін. рез-ти відображає ефективність
(неефективність) д-сті п-ва за певний період. Якщо баланс відображає
фін. стан п-ва на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає
картину фін-х результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9
місяців, рік).У звіті про фінансові рез-ти наводяться дані про дохід
(виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші
операційні доходи; фін рез-ти від операційної д-сті (прибуток чи
збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фін доходи; фін
рез-ти від звичайної д-сті до оподаткування (прибуток чи збиток); фін
рез-ти від звичайної д-сті (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи
витрати; чисті прибуток чи збиток.

70.Оцінка ліквідності та платоспроможності п-ва. Ліквідність п-ва-це
його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх
зобов’язань.Ліквідність п-ва хар-ється співвідношенням величини його
високоліквідних активів(грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні
папери,дебіторська заборгованість)і короткострок-ї
заборгованості.Аналізуючи ліквідність,доцільно оцінити також майбутні
зміни ліквідності.Про незадовільний стан ліквідності п-ва свідчитиме те,
що потреба п-ва в коштах перевищує їх реальні надходження.Щоб визначити,
чи достатньо в п-ва грошей для погашення його зобов’язань, необхідно
проаналізувати процес надходж. коштів від госп-кої д-сті і формування
залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та
позабюджетними фондами та виплати дивідендів.Аналіз ліквідності потребує
також ретельного аналізу стр-ри кредиторської заборгованості
п-ва.Необхідно визначити, чи є вона «стійкою»,чи є такою,термін
погашення якої минув.Аналіз ліквідності здійснюється на підставі
порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних
коштів.Рез-ти розрах-ються як коеф-ти ліквідності за інфо-ю з
відповідної фін-ї звітності.

71. Оцінка фін-ї стійкості п-ва. Фін-ву стійкість п-ва тісно пов’язано
із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити
фін. можливості п-ва на відповідну перспективу.Оцінка фін стійкості п-ва
має на меті об’єктивний аналіз величини та стр-ри активів і пасивів п-ва
і визначення на цій основі міри його фін стабільності й незалежності і
відповідності фінансово-госп-кої д-сті п-ва цілям його статутної д-сті.Є
такі типи фін стійкості п-ва:1)абсолютна фін стійкість-коли власні
оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;2)нормально стійкий фін
стан-коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних ОК та
довгостроковими позиковими джерелами;3)нестійкий фін стан-коли запаси й
витрати забезпечуються за рахунок усіх основних джерел формування
запасів і витрат;4) кризовий фін стан-коли запаси й витрати не
забезпечуються джерелами їх формування і п-во перебуває на межі
банкрутства.Фінансове стійким можна вважати таке п-во, яке за рахунок
власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити
невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за
своїми зобов’язаннями.

72. Оцінка майнового стану п-ва.Показники оцінки майнового стану:1. Сума
госп-ких коштів, що їх п-во має у розпорядженні. Цей показник дає заг.
вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі п-ва. Зростання
цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу п-ва.2.
Питома вага активної частини ОЗ. Згідно з нормативними документами під
активною частиною ОЗ розуміють машини, обладнання і транспортні засоби.
Зростання цього показника в динаміці — позитивна тенденція.3. Коефіцієнт
зносу ОЗ. Показник хар-зує частку зношених ОЗ у заг. їх вартості.
Використовується в аналізі для хар-ки стану ОЗ. Доповненням цього
показника є так званий коефіцієнт придатності.4. Коефіцієнт оновлення
ОЗ. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду ОЗ
становлять нові ОЗ.5. Коефіцієнт вибуття ОЗ. Показує, яка частина ОЗ, з
котрими п-во почало д-сть у звітному періоді, вибула з причини зносу та
з інших причин.

73. Аналіз рентабельності п-ва. Рівень рентабельності п-ств, пов’язаних
із вир-вом продукції (товарів, послуг), визначається як %-ве відношення
прибутку від реалізації продукції до її собівартості:Р = (П/С) 100,де Р
— рівень рентабельності, %;П — прибуток від реалізації продукції, грн.;
С – с\в продукції, грн.Рівень рентабельності п-ств визн-ється як %-ве
відношення прибутку від реалізації товарів до товарообороту. Для оцінки
рентабельності п-ва треба викор-вати с-му взаємозв’язаних показників
рентабельності. Є дві осн групи пок-ків рентабельності:а) показники,
розраховані на підставі поточних витрат;б) п-ки, розраховані у зв’язку з
викор-ням вир-го капіталу. П-ки рентабельності групи «а» розраховуються
на базі даних Б.О.прибутків та збитків і становлять с-му таких
коеф-тів:1)коеф-т граничного рівня валового прибутку (К1) К1 = Вп/Чоп =
1 — Впр/Чоп,де Вп — сума валового прибутку;Впр – в-сть продажу
(реалізації продукції, робіт, послуг);Чоп — чистий обсяг продажу
2)коеф-т граничного рівня прибутку від основної операційної д-сті (К2)
К2 = Под/Чоп,де Под — сума прибутку, отриманого від основної операційної
д-сті;3) коеф граничного рівня прибутку від усієї д-сті п-ва —
операційної, фін, інвестиційної (К3)К3 = П/Чоп,де П — сума прибутку до
виплат за довгостроковими зобов’язаннями і податкових виплат;4) коеф
граничного рівня чистого прибутку (K4)К4 = Чп/Чоп,де Чп — сума чистого
прибутку після виплати %-х сум за довгостроковими зобов’язаннями та
сплати податків;5)критичний коеф рентабельності (K5)К5 = (Чоп -Зв) /
Чоп,де Зв — це сума змінних витрат у складі вартості продажу.

Показники рентабельності групи «б»:1)коеф-т віддачі на всю суму вир-х
активів (К6)К6 = Чп/ВА,

де ВА — середньорічна величина всіх вир-чих активів п-ва;2)коеф віддачі
від інвестованого капіталу (К7)К7 =П/СА,де СА -середньорічна сума всіх
активів підприємства за мінусом короткострокових зобов’язань, або
середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал
+довгострокові зобов’язання);3)коеф віддачі на акціонерний капітал
(Kg)К8 = Чп/СК,де СК -середньорічна сума власного капіталу.

Аналіз ділової активності п-ва

Стабільність фінансового положення підприємства в умовах ринкової
економіки обумовлюється в чималому ступені його діловою
активністю.Головними якісними і кількісними критеріями ділової
активності підприємства є: широта ринків збуту продукції, включаючи
наявність постачань на експорт, репутація п-ва, ступінь плану основних
показників госп-кої д-сті, забезпечення заданих темпів їхнього росту,
рівень ефективності викор-ня ресурсів (капіталу), стійкість економічного
росту.Господарська д-сть п-ва може бути охар-зована різними показниками,
основними з який є обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток,
величина активів п-ва (авансованого капіталу).Аналіз ділової активності
дозволяє проаналізувати ефективність основної д-сті п-ва, що хар-ється
швидкістю обертання фінансових ресурсів п-ва. Аналіз здійснюється за
допомогою коефіцієнтів оборотності.Коефіцієнти оборотності – система
показників фін-вої активності п-ва, яка характеризує наскільки швидко
сформований капітал обертається в процесі його госп-кої д-сті.Основні
показники ділової активності.·коефіцієнта оборотності активів; ·коеф-та
оборотності дебіторської заборгованості; ·коеф-та оборотності
кредиторської заборгованості; ·тривалості обертів дебіторської та
кредиторської заборгованостей; ·коеф-та оборотності матеріальних
запасів; ·коеф-та оборотності основних засобів (фондовіддачі);·періоду
обороту чистого робочого капіталу;·коеф-та оборотності власного
капіталу.

Похожие записи