.

Державне регулювання (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 16910
Скачать документ

1. Поняття, суть, контролю в системі управління державою.

Контроль є складовою частиною управління суспільним відтворенням. Він є
невід’ємним елементом надбудови системи суспільства, який зазнає
серйозних змін в процесі розвитку політичної системи, органів державного
управління, законодавчої і виконавчої влади. Ефективність роботи органів
виконавчої влади, місцевого самоврядування у нашій державі багато в чому
залежить від здійснення контролю за виконанням законів, рішень,
розпоряджень, від організації їх виконання. Системний і всеосяжний
контроль сприяє забезпеченню наукової обґрунтованості планів,
розпоряджень, інших нормативних документів, своєчасній їх реалізації.
Контроль є необхідною умовою виявлення і усунення недоліків в діяльності
об’єктів управління та їх причин. Контроль дисциплінує кадри і
працівників, дає можливість об’єктивно оцінювати їх за рівнем
компетентності і рівнем відповідальності. Контроль слугує поширенню
позитивної практики роботи. Контроль як економічна категорія в широкому
розумінні – це процес, який повинен забезпечити відповідність
функціонування керованого об’єкту прийнятим управлінським рішенням і
направити на успішне здійснення поставлених цілей.

Основна ціль контролю: 1) об’єктивно вивчити фактичний стан справ в
різних ланках суспільного і державного життя; 2) виявити фактори та
умови, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень, на
здійснення заходів і ін. цілі.

Суть контролю як функції управління – це форма цілеспрямованого впливу
на об’єкти управління, яка передбачає систематичний нагляд, обстеження
за їх діяльністю, для виявлення відхилень від встановлених норм, правил,
вимог чи завдань.

2. Основні задачі і значення контролю в сучасних умовах ринкової
економіки.

Основна задача контролю заключається в тому, щоб виявити фактичний стан
справ по об’єкту контролю, порівняти з нормативним по діючому
законодавству, виробити необхідні корегуючи заходи впливу.

Значення контролю: 1) засіб утвердження законності, демократії в
суспільстві, державі; 2) засіб попередження правопорушень, зловживань;
3) спосіб виявлення порушень; 4) спосіб обґрунтування для притягнення до
відповідальності винних посадових осіб; 5) контроль є засіб захисту та
збереження власності. Контроль повинен сприяти розвитку ринкової
економіки, повинен сприяти зміцненню фінансової дисципліни в країні,
збереженню державного майна, поповненню доходів бюджету.

Метою фінансово-господарського контролю є сприяння раціональному
використанню засобів і предметів праці, а також самої праці у
підприємницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку. Завдання
фінансово-господарського контролю поділяють на окремі та загальні.
Розв’язання окремих завдань передбачає перевірку однієї із сторін
господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск
продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальних — всієї
господарської діяльності об’єднання, корпорації, з визначенням
рентабельності і конкурентоспроможності продукції, прибутковості
господарюючих суб’єктів.

Основними завданнями контролю є виявлення та профілактика порушень у
технології виробництва, які мають причинні зв’язки з випуском
недоброякісної продукції, перевитратами сировини і матеріалів,
паливно-енергетичних ресурсів; невиконанням договірних зобов’язань з
кооперованих поставок; неконкурентоспроможністю продукції; збитковою
роботою окремих господарюючих суб’єктів.

3. Характеристика основних видів контролю.

Організаційні види контролю утворюються, розвиваються і вдосконалюються
відповідно до потреб економіки держави. Проблеми розвитку ринкової
економіки в Україні вимагають вдосконалення діючої системи контролю.
Види контролю: 1) державний контроль – здійснюється а) Рахунковою
палатою при ВР, б) КРУ мінфіну України, в) ДПА, г) Міністерством охорони
здоров‘я , Комітетом по стандартам та ін. 2) муніципальний
контроль – здійснюється органами місцевого самоврядування. 3) незалежний
аудиторський контроль – здійснюється аудиторськими фірмами, окремими
фізичними особами. 4) контроль власника: а) внутрішньовідомчий
(через управління відповідного міністерства, відомства); б)
внутрішньогосподарський (апарат управління підприємств і організацій в
особі головного бухгалтера, аудитора, ревізора).

4. Характеристика основних форм здійснення контролю.

Форми контролю: 1) ревізія – прості, комплексні; Ревізія – це метод
документального контролю за фінансово-господарською діяльністю
підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з
фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб
документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіЖ-Ок
коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових
зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

2) тематичні перевірки – здійснюються податковою службою, КРУ, а також
спеціалізованими службами при мін. охорони здоров‘я та ін; Перевірка –
це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської
діяльності підприємства, установи, організації або їх
підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною
запискою.

3) аудит (ревізія оформлюється актом КРР, подається в державні органи;
аудиторські висновки мають обмежене застосування – на вибір) – це
незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку,
первинних документів та ін. інформації щодо фін-госп діяльності СПД з
метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному
законодавству; 4) службове розслідування – сукупність прийомів перевірки
додержання посадовими особами, а також робітниками і службовцями
нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних
ланках народного господарства. Складається спеціальна довідка, де
дається відповідь на завдання керівника; 5) слідство –
процесуальні дії, в ході яких встановлюється провина відповідальних
службових осіб в здійсненні тих чи інших порушень правопорядку.
Проводиться службово-слідчими правоохоронними органами і регулюється
особливим процесуальним законодавством.

5. Завдання і функції ДКРС.

Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу” передбачено
створення її при МФУ в складі Головного контрольно-ревізійного
управління України, контрольно-ревізійних підрозділах (відділів, груп) у
районах, містах.

Головним завданням ДКРС є здійснення державного контролю за витрачанням
коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю
бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах,
державних комітетах і державних фондах, бюджетних установах, а також на
підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх
рівнів та державних валютних фондів, подання пропозицій щодо усунення
виявлених недоліків і порушень нормативних актів та запобігання їм у
подальшій діяльності.

Функції ДКРС полягають у проведенні ревізій та перевірок фінансової
діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей,
достовірності обліку і звітності у міністерствах, відомствах,
підприємствах і організаціях, які утримуються за рахунок державного
бюджету. До її функції також належить проведення ревізій та перевірок
правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів
державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном
і фінансуються із державного бюджету, контролюють повноту
оприбуткування, використання і збереження валютних коштів, перевіряють
виконання рішень за результатами проведених ревізій.

Важливою функцією ДКРС є складання нормативно-методичних документів
щодо проведення контрольно-ревізійної роботи, узагальнення досвіду цієї
роботи та поширення його у контрольно-ревізійних підрозділах.

Органи державної контрольно-ревізійної служби провадять ревізії та
перевірки суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм
власності за постановою правоохоронних органів. Ці самі органи надають
допомогу ревізорам у виконанні ними службових обов’язків.

Посадові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками
органів державної виконавчої влади. Законні вимоги ревізорів є
обов’язковими для виконання посадовими особами об’єктів, які ревізують.
Ці особи при виконанні своїх службових обов’язків перебувають під
захистом закону.

Викладені функції державної контрольно-ревізійної служби в Україні,
права і обов’язки посадових осіб цієї служби не поширюються на контроль
місцевих Рад народних депутатів (муніципальний контроль), аудиторський і
відомчий контроль.

6. Методи документального контролю і їх застосування в КРР.

Для одержання необхідних доказів в процесі контрольних дій під час
проведення ревізій, перевірок використовуються різні методичні прийоми і
способи.

Методичні прийоми і способи документального контролю: 1) візуальна
перевірка документів (перевіряється наявність відповідних документів,
правильність їх заповнення). Для встановлення юридичної сили первинного
документа перевіряють наявність таких реквізитів: найменування документа
та його коду; дати складання; змісту господарської операції; вимірників
господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні).
Перевіряють справжність підписів, звірених із зразком, що знаходяться у
бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання
цінностей тощо.

2) порівняння даних (порівнюються дані в документах і облікових
регістрах);

3) методичні прийоми аналізу система прийомів у контролі для розкриття
причинних зв’язків, що зумовлюють результати явищ і процесів.
Застосовується економічний аналіз при попередньому, поточному і
заключному контролі виробничої і фінансово-господарської діяльності
підприємств.

4) нормативно-правова перевірка – система прийомів, що використовуються
в контролі для виявлення порушень нормативних і правових актів у процесі
господарських і фінансових операцій.; 5) методичні прийоми експертної
перевірки документів;

6) метод зустрічної перевірки документів проводиться з метою
підтвердження обсягів виконаних робіт, кількості випущеної продукції,
достовірності нарахування ЗП. Цей спосіб використовується, як правило,
тоді, коли у здійсненні операції, відображеної у документі, брала участь
інша організація або інший підрозділ одного підприємства. Насамперед
перевіряють рахунки постачальників ТМЦ, квитанції і відомості на
здавання виручки в установи банку, претензії. Зустрічна перевірка дає
можливість виявити факти часткового або повного неоприбуткування МЦ на
підприємстві, одержаних від постачальників або з оптових баз;

7) логічна перевірка документів – шляхом осмислення первинних
документів перевіряючий робить заключення про його достовірність і
юридичну силу. Логічний спосіб перевірки документів поєднують з
процедурами нормативно-правового регулювання правильності відображення
операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Цей спосіб широко
застосовують при контролі цін на реалізовані товари, використанні машин
і обладнання, а також у випадках, коли у документах немає даних про їхні
техніко-експлуатаційні характеристики.;

8) контрольні порівняння на збалансованість окремих показників; 9)
перевірка правильності відображення господарських операцій за даними
документів в регістрах БО; 10) аналітична перевірка звітності і
балансів.

7. Методи фактичного контролю і їх застосування в КРР.

Для одержання необхідних доказів в процесі контрольних дій під час
проведення ревізій, перевірок використовуються різні методичні прийоми і
способи.

Методичні прийоми і способи фактичного контролю: 1)
інвентаризація (вибірково по МЦ по рішенню ревізора) — перевірка
об’єктів контролю в натурі органолептичним (від грец. organon —
знаряддя, інструмент) способом. Суть цього прийому контролю полягає в
тому, що перевірка наявності і стану об’єктів визначається оглядом,
підрахунками, зважуванням, обмірюванням. Застосовується як основний
методичний прийом фактичного контролю збереження ТМЦ і коштів, а також
стан розрахунково-кредитних стосунків та інших активів і пасивів
підприємства;

2) контрольні заміри (фактичні обміри) прийом фактичного контролю, що
застосовується контролюючими органами при перевірці виконаних
будівельно-монтажних робіт, а також при проведенні фактичного контролю
обсягів виробництва, робіт і послуг. Цей методичний прийом
використовують також на транспорті, в торгівлі, промисловості;

3) обстеження – використовується для збору інформації про стан
зберігання майна шляхом обходів та огляду місць зберігання ТМЦ, грошових
коштів та ін, використання позаоборотних активів, трудових ресурсів;

4) контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво –
застосовується для перевірки оптимальності технології виробництва,
обґрунтованості норм витрат матеріальних ресурсів і повноти виходу
готової продукції. Для цього контролюючі повинні охопити не менше 2/3
операцій технологічного процесу.

5) експертно-лабораторний аналіз прийоми експертних оцінок, що
застосовуються технологічними, судово-бухгалтерськими,
криміналістичними, товарознавчими та іншими експертизами при дослідженні
спеціальних питань, пов’язаних з контрольною роботою. До експертиз
вдаються тоді, коли у складі контрольної групи немає відповідних
фахівців або за виявленими правопорушеннями порушено цивільну чи
кримінальну справу.

8. Ревізія фінансово-господарської діяльності як основна форма контролю.

Ревізія – це система контрольних дій, при якій за певний період часу (в
відповідності з програмою ревізії) встановлюються законність,
цілеспрямованість і економічна ефективність здійснених в періоді, що
перевіряється, операцій і процесів і правильність дій службових осіб при
їхньому здійсненні.

В процесі ревізії розкриваються документально підтверджені промахи і
недостатки в роботі, факти зловживань, безгосподарності, недбалого
ставлення до виконання службових обов’язків, порушень планової і
кошторисно-розрахункової дисципліни, вимог діючого законодавства і
інструктивних вказівок і встановлюються причини їхнього виникнення і
винні в цьому службові особи; виявляються невикористані резерви
підвищення ефективності виробництва і узагальнюється позитивний досвід в
роботі; перевіряється система дотримання умов діючих положень по
бухгалтерському обліку і звітності.

Дієвість і ефективність ревізії виявляється в тому, що по її
результатам розробляються конкретні заходи (з вказівкою термінів
виконання і відповідальних за виконання службових осіб): по усуненню
виявлених недостатків і попередженню виникнення негативних факторів в
роботі, забезпеченню збереження власності, дотриманню умов діючих
положень по веденню бухгалтерського обліку і складанню звітності; по
відшкодуванню матеріального збитку і притягненню до відповідальності
службових осіб, по організації систематичного контролю за виконанням
рішень, прийнятих по результатах ревізії.

Ревізії господарської діяльності класифікуються по ряду ознак. По
принципу організації ревізії класифікуються на планові і позапланові.
Плановими називаються ревізії, що виконуються в терміни, встановлені
планом контрольно-ревізійної роботи на поточний рік. Ревізії, що
призначаються в виняткових обставинах в терміни, непередбачені планом,
називаються позаплановими.

В залежності від повноти охоплення перевіркою діяльності підприємства,
що контролюється ревізії поділяються на комплексні, некомплексні,
тематичні і наскрізні. Комплексною називається ревізія, здійснювана
комплексно групою фахівців державних контрольних органів при якій за
період часу, що перевіряється, і в відповідності з програмою всебічно
перевіряється економічна діяльність підприємства. Така ревізія дає
можливість об’єктивно і правильно оцінити діяльність системи, що
перевіряється і розробити обґрунтовані пропозиції з її вдосконалення,
підвищення якості роботи і ефективності виробництва.

Некомплексною називається ревізія, що проводиться одним ревізором
(звичайно фахівцем по бухгалтерському обліку і фінансам), при якій в
основному перевіряється господарсько-фінансова діяльність. Тематичними
називаються ревізії, призначені для перевірки стану окремих сторін
діяльності підприємств. Такі ревізії призначаються по мірі необхідності
для виправлення положення на окремих ділянках діяльності, в тому числі
по вимозі правоохоронних органів. Темами таких ревізій, наприклад,
можуть бути: Ревізія збереження і правильності використання МЦ, Ревізія
правильності утворення і використання фондів, Ревізія правильності
використання фондів ЗП і розрахунків з робітниками і службовцями, ін.
Наскрізними називаються ревізії, при яких перевіряється діяльність
управління об’єднання та його структурних підрозділів. Мета наскрізної
ревізії – наряду з перевіркою господарської діяльності об’єднання
встановити якість управління і його вплив на діяльність системи.
Наскрізні ревізії надто трудомісткі і застосовуються в виняткових
випадках, коли є дані про недостатній рівень керівництва діяльністю
об’єднання з боку управління.

14. Планування контрольно-ревізійної роботи в системі органів державного
контролю.

Відповідно до положень закону всі структурні підрозділи ДКРС складають
піврічні плани КРР (з 1998р.). План складає керівник КРС відповідного
рівня. Затверджують план керівники КРС вищого рівня. До планів можуть
вноситись зміни, але не пізніше за 20 днів до початку планового періоду.
Плани КРР узгоджуються обов’язково із всіма зацікавленими органами
державного контролю даного регіону з тим, щоб комплексна ревізія
здійснювалась не частіше 1 разу на рік.

ПЛАН роботи контрольно-ревізійного відділу

у ________________ районі на __ півріччя 199 _ року.

№ п/п Тема

Ревізій, перев-ірок Назва

об’єкта Підста-ва для включення до плану Ревізій-ний період

(місяць, рік) Термін

виконання

(місяць) Планова

затрата

часу (к-ть днів)

Виконав-ці

ПІБ К-ть

люд- дн

1 2 3 4 в в 7 8 9

На підприємствах і організаціях є журнал реєстрації здійснених
перевірок на протязі року (позапланові перевірки за рішенням
правоохоронних органів). Планові терміни перевірки – не більше 30
календарних днів, але термін може бути продовжений. КРС здійснює ревізію
виконання бюджету області, регіону, при цьому контролює по підприємствам
здійснення розрахунків з бюджетом, цільове використання бюджетних
коштів, а також здійснює ревізію в фінансових і бюджетних організаціях.

15. Права, обов’язки і відповідальність працівників ДКРС та службових
осіб підприємств при здійсненні ревізії.

Права, обов’язки і відповідальність працівників КРС передбачені у законі
України “Про ДКРС” та у відповідному положенні. Права: 1) ревізувати і
перевіряти грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші
документи, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; 2)
безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші
приміщення для їх обстеження і з’ясування питань, пов’язаних з ревізією
або перевіркою. 3) залучати на договірних засадах кваліфікованих
фахівців; 4) вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються
проведення інвентаризацій основних фондів, ТМЦ, грошових коштів і
розрахунків; 5) одержувати від інших організацій необхідні відомості,
копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що
ревізуються; 6) одержувати від службових і МВО об’єктів, що ревізуються
або перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході
ревізій і перевірок; 7) застосовувати до підприємств, установ,
організацій фінансові санкції.

Службові особи державних контрольно-ревізійних служб
зобов’язані суворо додержувати Конституції України, законів України,
прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що
охороняються законом. Працівники державної контрольно-ревізійної
служби зобов’язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного
законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій.
При вилученні документів у зв’язку з їх підробкою або виявленими
зловживаннями працівник ДКРС зобов’язаний негайно повідомити про це
правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення
ревізії або перевірки. Працівники ДКРС повинні забезпечувати дотримання
комерційної та службової таємниць.

Посадові особи, діяльність яких перевіряють, мають право: 1) бути
присутніми при інвентаризації МЦ, 2) при контрольних запусках сировини у
виробництво, 3) при контрольних обмірах, обстеженнях складів, місць
зберігання МЦ, 4) знайомитись з актами ревізій і перевірок, що
відносяться до їх службової діяльності, 5) передавати в письмовій формі
пояснення чи заперечення до актів перевірки, 6) знайомитися зі всіма
документами і звітами, які є підставою для висновків ревізорів про
допущені порушення, 7) знайомитись з проведеними розрахунками обсягів
сум, які належать до відшкодування матеріальних збитків, до нарахування
платежів в бюджет, 8) подавати ревізорам оригінали документів і ін.
матеріалів у виправдання своїх дій, 9) подавати в суд, якщо
вони вважають неправильними результати ревізії (спочатку посилається
скарга до бригадира, потім в контрольний орган вищого рівня).

Обов’язки відповідальних осіб: 1) за вимогою ревізорів при пред’явленні
службових документів на право ревізії; 2) пред’являти для перевірки
документи, облікові регістри, грошові кошти, МЦ; 3) давати пояснення в
усній чи письмовій формі, з питань, які мають відношення до ревізії; 4)
створити умови для проведення ревізій;

Несуть відповідальність: 1) за навмисне викривлення фактів, в
результаті чого унеможливлено ревізором встановити дійсний зміст
господарських операцій, дійсний розмір матеріального збитку.

9. Організаційні стадії КР процесу, їх сутність.

Організація ревізійного процесу в системі ДКРС регламентована
Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок від 3.10.97р.
№121. основні етапи ревізій: 1) підготовчий етап; 2) основний етап;
3) заключний (оформлення матеріалів ревізії);
4) реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання
прийнятих рішень.

На підготовчому етапі керівник ревізійної служби знайомиться з
матеріалами попередньої ревізії вивчає матеріали інших контрольних
органів (ДПА, податкової міліції, правоохоронних органів, системи
держаного стандарту). На основі вивчення цих матеріалів розробляється
програма проведення ревізії, в якій визначається ціль, завдання ревізії
та основні питання, по яким буде проведений контроль. Програма
складається керівником ревізійної групи, а затверджується керівником
ревізійного органу, який призначив ревізію. На основі програми
розробляється план ревізії, який складає керівник ревізійної групи і
затверджується керівником ревізійного органу. В плані конкретизуються
напрямки контролю, визначаються терміни проведення та відповідальні
особи із ревізійної групи. В склад ревізійної групи можуть включатися не
тільки штатні працівники, але й провідні спеціалісти відповідних
міністерств і відомств, експерти з певних питань, якщо необхідно давати
експертну оцінку. З ними заключається договір і вони працюють на платній
основі. Далі готується наказ про проведення ревізії. В ньому
визначається хто, які терміни і яку роботу повинен виконати. На кожного
члена ревізійної групи виписується спеціальне посвідчення на право
проведення ревізії. В кінці підготовчого етапу проводиться службова
нарада з повним складом ревізійної групи. На службовій нараді доводяться
до відома питання методики проведення ревізії, розглядаються
організаційні питання.

ІІ етап починається з прибуття ревізійної групи на підприємство.
Керівник ревізійної групи пред’являє повноваження на право проведення
ревізії керівнику підприємства, яке буде ревізуватись. На протязі 2 днів
члени ревізійної групи відповідно до встановлених завдань здійснюють
обстеження об’єктів контролю, уточнюють обсяги роботи, організаційні
питання і складають індивідуальні робочі плани ревізорів. Вони
включають, які питання будуть перевірятись, в які терміни, форми подання
результатів. Плани затверджує керівник ревізійної групи. Потім члени РГ
приступають безпосередньо до проведення ревізії, використовуючи методи
документального і фактичного контролю. Для збору і систематизації
матеріалів кожен ревізор повинен вести журнал ревізора. В цьому журналі
деталізуються виявлені факти недоліків, порушень, підстави висновку
ревізору про суть. В журналі ревізор вказує пункт нормативного акту,
який порушено. Після закінчення ревізії ревізор систематизує зібрану
інформацію з журналу, складаючи для узагальнення однорідних порушень
додатки до акту у вигляді довідок, групувальних відомостей, розрахунків.
Додатки повинні бути оформлені як документи, аби мати юр. силу доказу
про суть виявлених порушень (обов’язково повинні бути підписи ревізора,
головного бухгалтера, керівника підприємства). На протязі проведення
ревізії можуть складатись проміжні акти: акт інвентаризації каси, акт
інвентаризації МЦ, акт на фіктивні документи.

Кожен член РГ як звіт про виконану роботу складає розділ акту ревізії з
необхідними до нього додатками. …… ІІ етап закінчується здачею
членами РГ розділу акту ревізії керівнику РГ.

ІІІ етап є заключним в проведенні ревізії. Керівник РГ вивчає подані
йому розділи акту, перевіряє повноту виконання програми, планів, їх
якість, при необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення
висновків про суть порушень і складає загальний акт ревізії. Акт
складається в 3-х екземплярах. Структура має 2 частини: 1) Вступ. Тут
вказується місце складання, підстава для проведення ревізії,
персональний склад РГ, керівні особи ревізованого підприємства, які є
відповідальними за ревізований період, вказуються дані за попередню
ревізію або тематичні перевірки, вказується термін проведення даної
ревізії і ревізований період. Закінчується вступна частина фразою:
“Ревізією встановлено”.

2) Результативна частина. Включає систематизований перелік виявлених в
ході ревізії порушень і зловживань, недоліків. Систематизація
результатів ревізії в акті здійснюється по розділам ревізійної роботи
(по ділянкам БО – каси, розрахунків і т.д.).

Акт ревізії підписує керівник РГ, керівник і головний бухгалтер
ревізованого об’єкту. На 1-му екземплярі ставиться підпис і дата про
одержання ними акту. При наявності заперечень або зауважень до акту,
керівник і головний бухгалтер повинні підписати акт, зробивши
застереження перед підписами. Керівник ревізійної групи здає результати
ревізії керівнику ревізійного органу для прийняття відповідних рішень.
Керівник робить запис: “Акт прийнято”, ставить дату і підпис.

Планова тривалість ревізії — 22-23 робочих дні. В окремих випадках
ревізія може продовжитися щонайбільше на 10 робочих днів.

ІV етап. Реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих
рішень. Реалізація матеріалів здійснюється по можливості в міру їх
виявлення відразу. У разі потреби матеріали виносяться на обговорення
адміністрації підприємства, оприлюднюються через засоби масової
інформації. При виявленні істотних порушень фін. дисципліни матеріали
передаються до правоохоронних органів і ставиться питання про звільнення
керівників. Оформлюються позови цивільні до винних осіб, коли ними
заподіяні матеріальні збитки.

10. Оформлення результатів контролю при ревізії фін-госп діяльності
підприємства.

На ІІ етапі. Для збору і систематизації матеріалів кожен ревізор
повинен вести журнал ревізора. В цьому журналі деталізуються виявлені
факти недоліків, порушень, підстави висновку ревізору про суть. В
журналі ревізор вказує пункт нормативного акту, який порушено. Після
закінчення ревізії ревізор систематизує зібрану інформацію з журналу,
складаючи для узагальнення однорідних порушень додатки до акту у вигляді
довідок, групувальних відомостей, розрахунків. Додатки повинні бути
оформлені як документи, аби мати юр. силу доказу про суть виявлених
порушень (обов’язково повинні бути підписи ревізора, головного
бухгалтера, керівника підприємства). На протязі проведення ревізії
можуть складатись проміжні акти: акт інвентаризації каси, акт
інвентаризації МЦ, акт на фіктивні документи.

Кожен член РГ як звіт про виконану роботу складає розділ акту ревізії з
необхідними до нього додатками.

На ІІІ етапі ревізії. Керівник РГ вивчає подані йому розділи акту,
перевіряє повноту виконання програми, планів, їх якість, при
необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення висновків про
суть порушень і складає загальний акт ревізії. Акт складається в 3-х
екземплярах. Структура має 2 частини: 1) Вступ. Тут вказується місце
складання, підстава для проведення ревізії, персональний склад РГ,
керівні особи ревізованого підприємства, які є відповідальними за
ревізований період, вказуються дані за попередню ревізію або тематичні
перевірки, вказується термін проведення даної ревізії і ревізований
період. Закінчується вступна частина фразою: “Ревізією встановлено”.

2) Результативна частина. Включає систематизований перелік виявлених в
ході ревізії порушень і зловживань, недоліків. Систематизація
результатів ревізії в акті здійснюється по розділам ревізійної роботи
(по ділянкам БО – каси, розрахунків і т.д.). В середині розділів
систематизація здійснюється по основним напрямкам контролю з цього
розділу. В акті є розділ виконання рішень попередньої ревізії. Акт
закінчується додатками до акту. Структура акту не регламентована, але є
основні вимоги: 1) в акт повинні включатись тільки перевірені
документально, обґрунтовані порушення; 2) факти порушень повинні
бути викладені чітко; 3) не повинно бути виправлень, помарок, підчисток;
4) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових
осіб (злочинець, шахрай і т.д.).

Акт ревізії підписує керівник РГ, керівник і головний бухгалтер
ревізованого об’єкту. На 1-му екземплярі ставиться підпис і дата про
одержання ними акту. При наявності заперечень або зауважень до акту,
керівник і головний бухгалтер повинні підписати акт, зробивши
застереження перед підписами. Ревізуючи повинні в 15-денний термін дати
по запереченням письмовий висновок, який затверджує керівник КР органу.
Керівник ревізійної групи здає результати ревізії керівнику ревізійного
органу для прийняття відповідних рішень. Керівник робить запис: “Акт
прийнято”, ставить дату і підпис.

11. Реалізація матеріалів ревізії фін-госп діяльності підприємства.

Реалізація матеріалів ревізії є завершальним етапом ревізійного
процесу. На цьому етапі керівник ревізійної групи (бригади) на підставі
ст.15 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в
Україні” готує на ім’я керівника об’єкта ревізії проект листа з
обов’язковими до виконання вказівками щодо вжиття відповідних заходів із
виправлення порушень і притягнення до відповідальності винних у їхньому
здійсненні службових осіб, а також подає начальнику КРВ на розгляд
уточнені матеріали ревізії, проект рішення КРУ щодо вилучення сум, які
одержані в результаті порушення державної фінансової дисципліни,
протоколи про накладення адміністративних стягнень, проекти
інформаційних і узагальнюючих листів до КРУ та вищестоящих органів
управління майном об’єкта ревізії.

Реалізація матеріалів здійснюється по можливості в міру їх виявлення
відразу. У разі потреби матеріали виносяться на обговорення
адміністрації підприємства, оприлюднюються через засоби масової
інформації. При виявленні істотних порушень фін. дисципліни матеріали
передаються до правоохоронних органів і ставиться питання про звільнення
керівників. Оформлюються позови цивільні до винних осіб, коли ними
заподіяні матеріальні збитки державі, юр. особі, коли їх дії не
розглядаються в кримінальному порядку. Інформація про наслідки контролю
подається органам територіальної державної адміністрації, які по
результатам проведеного контролю приймають рішення про застосування
штрафних санкцій (юр. особи) та накладання адміністративних стягнень
(тільки фіз.. особи) на державних підприємствах самі платять. Рішення
вручаються під розписку керівнику підприємства, далі здійснюється
контроль за виконанням рішень КРУ у вигляді письмового звіту керівника
підприємства або приймають ревізори і перевіряють виконання рішень.

12. Організація контролю за виконанням рішень з матеріалів ревізії.

Рішення з матеріалів ревізії вручаються під розписку керівнику
підприємства, далі здійснюється контроль за виконанням рішень КРУ у
вигляді письмового звіту керівника підприємства або приймають ревізори і
перевіряють виконання рішень.

На цьому етапі ревізійного процесу начальник КРВ зобов’язаний:

а) у разі встановлення на об’єкті недостач готівки чи матеріальних
цінностей, виявлення корупційних діянь, приховування від оподаткування
значної суми доходів (понад 100 і більше мін. заробітних плат), інших
зловживань і порушень підготувати подання та оперативно (протягом тижня)
передати матеріали ревізії до відповідних правоохоронних органів;

б) перевірити через місяць надану підприємством КРВ інформацію про
усунення порушень, що були виявлені під час ревізії, направивши на
об’єкт одного із членів ревізійної групи (бригади).

За наслідками цієї перевірки, у разі невжиття керівництвом об’єкта
ревізії відповідних заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від
недостач, розтрат, крадіЖ-Ок і безгосподарності, застосувати до
керівників об’єкта адміністративні санкції, що передбачені ст. 162
Кодексу України про адміністративні порушення. Слід поінформувати
прокуратуру району повторно, вимагаючи забезпечення цивільних позовів, а
також звернутися до керівництва об’єкта ревізії з пропозиціями про
притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності аж до
звільнення з посад.

Вилучення донарахованих сум і стягнення за фінансовими санкціями
оформлюються відповідним рішенням КРУ за підписом начальника
(заступника начальника) контрольно-ревізійного управління, яке
вручається керівнику об’єкта ревізії під розписку.

Якщо у триденний строк із дня отримання рішення підприємство, установа,
організація чи інший суб’єкт підприємницької діяльності самостійно не
перерахували належні платежі, контрольно-ревізійний відділ складає з
цього приводу доповідну на ім’я начальника КРУ з проханням виставити,
виходячи з рішення, інкасові доручення на безспірне стягнення сум із
зазначенням назви об’єкта ревізії, номера і дати рішення, посади й
прізвища працівника об’єкта ревізії, якому вручено рішення, дату його
вручення.

Систематичний контроль за виконанням платниками прийнятих рішень
здійснює контрольно-ревізійний відділ. Відповідальність при цьому за
повноту заходів щодо реалізації матеріалів ревізії (перевірки)
покладено безпосередньо на начальника контрольно-ревізійного відділу.

13. Оперативний облік та звітність по КРР.

Всі територіально –структурні підрозділи КРУ ведуть оперативний облік
виконання планів КР. На підставі даних обліку складається статистична
звітність, яка подається територіальному підрозділу вищого рівня. Крім
статистичної звітності подаються пояснювальні записки, де
характеризуються результати контролю.

Оперативний облік веде особа призначена наказом керівника конкретного
відділу. Облік ведеться в спеціальній книзі або відомості за
показниками, визначеними у статистичній звітності по розділам: ревізії,
тематичної перевірки, завдання правоохоронних органів.

Основні показники оперативного обліку: 1) перелік суб’єктів контролю;
2) дата, на яку попередньо об ревізоване підприємство; 3) ревізійний
період (за який час було здійснено документальну перевірку); 4) дата
закінчення ревізії (підписання акту); 5) керівник ревізійної групи; 6)
основні порушення: нестача МЦ, донарахування податків по видах і інше;
7) дата прийняття рішень; 8) встановлена дата виконання рішень; 9)
відмітки про виконання.

Оперативний облік ведеться на підставі даних інформаційної карти – це
документ, який складає керівник групи, використовуючи дані акту ревізії
та рішень з матеріалів реалізації цього контролю.

На кожний контрольний об’єкт заводиться окрема справа, вони
нумеруються, регіструються, справа ведеться 5-10 років. Документація
зберігається в спеціальних металевих шкафах чи сейфах і призначені для
службового використання.

Інформація оперативного обліку узагальнюється за півріччя для
складання звітності, а також складання аналітичних таблиць для аналізу
результативності контролю. Систематизація даних звітності у конкретних
підрозділах вищого рівня дозволяє мати матеріали для розробки пропозицій
щодо вдосконалення діючого законодавства, а також методичні вказівки з
напрямків контролю.

16. Організація і методика контролю наявності касової готівки.

Ревізія кас та касових операцій — одна з найвідповідальніших
ділянок документальної ревізії. Головна її мета — виявити факти
недостач, розтрат і привласнення грошей методом раптової інвентаризації
готівки та перевірки документів, що записані до касової книги, виявити
факти списання грошей по касі (касовому звіту) без документів, що їх
підтверджують, або неоприбуткування чи неповне оприбуткування готівки,
яку було отримано в банках, виручки від реалізації матеріальних
цінностей та наданих послуг.

Контроль касових операцій починається з інвентаризації касової
готівки, яка здійснюється в день ревізії спеціальною комісією, в склад
якої входить ревізор, головний бухгалтер (замісник), касир.

Послідовність проведення ревізії кас:

1) Ревізор з головним бухгалтером пред’являють повноваження (наказ на
проведення інвентаризації, підписує керівник підприємства);

2) До початку перевірки касир припиняє операції, складає касовий звіт
(всі документи, які виконані) і якщо ревізія в дні видачі ЗП, то
відомості не закриваються, а видані гроші підраховуються і здійснюється
їх нарахування як касової готівки;

3) Ревізор складає вступну частину акту інвентаризації каси (дату,
місце, № наказу, склад інвентаризаційної комісії) та пропонує касиру
дати розписку в акті про те, що до початку інвентаризації всі касові
документи включаються у звіт, всі гроші оприбутковано які надійшли;

4) Ревізор перевіряє касовий звіт візуально і робить свої підписи на
кожному документі аби уникнути їх заміни;

5) Касир пред’являє касового готівку. При необхідності складається опис
покупюрно, підписується членом комісії;

6) Гроші перераховує ревізор і робить записи в акті ревізії, про
фактичну наявність грошей як касову готівку. Також відображаються і
гроші видані по платіжним відомостям не включені в звіт;

7) Вказується кількість купюр, ЦП, готівки, їх кількість і сума;

8) Ревізор, головний бухгалтер і касир підписують акт; 9) Касир дає
в акті другу розписку про те, що грошові кошти перераховані в акті і
знаходяться на відповідному зберіганні у касира;

10) Касовий звіт касира передається в бухгалтерію для визначення залишку
грошей в касі по даним обліку. Ревізор уважно перевіряє дані обліку в
синтетичному і аналітичному обліку.

11) Ревізор в акті відображає результати інвентаризації. Виводиться сума
нестачі або надлишку. При наявності відхилень касир дає письмові
пояснення і керівник підприємства приймає рішення.

Під час здійснення інвентаризації каси застосовуючи методи обстеження
та нормативної перевірки ревізор перевіряє дотримання діючого
законодавства щодо умов зберігання касової готівки на підприємстві.

17. Контроль дотримання умов зберігання касової готівки.

Під час здійснення інвентаризації каси застосовуючи методи обстеження
та нормативної перевірки ревізор перевіряє дотримання діючого
законодавства щодо умов зберігання касової готівки на підприємстві.

Керівники підприємств зобов’язані обладнати касу і забезпечити
зберігання в ній коштів. За чинним законодавством вони також несуть
відповідальність у тих .випадках, коли з їхньої вини не було створено
необхідних умов для транспортування коштів.

Усі готівкові кошти й цінні папери на підприємствах мають зберігатися у
вогнетривких металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикає й
опечатує касир. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються також у
нього. Касирам забороняється залишати ключі в умовлених місцях,
передавати стороннім особам або виготовляти невраховані дублікати.

Контроль дотримання умов збереження включає такі основні напрямки: 1)
наявність і оформлення договорів про повну матеріальну відповідальність
касирів; 2) перевірка відбору кадрів касирів на предмет
відповідності вимогам їх кваліфікації, на предмет правил прийому на
посаду касира; 3) перевірка дотримання правил ведення касової книги,
здачі звітності у бухгалтера; 4) перевірка забезпечення умов збереження
касової готівки при доставці її з банку і при відправлені в банк.

18. Контроль касових операцій за джерелами надходжень в касу.

Після проведення інвентаризації каси здійснюється ревізія касових
операцій за ревізований період суцільним методом. Послідовність дій
контролюючого ревізора: 1) ревізор знайомиться з особливостями
облікового процесу на підприємстві; 2) ознайомитись з матеріалами
попередніх ревізійних перевірок з результатами виконання рішень по цих
перевірках; 3) суцільний контроль за весь ревізований період
всіх касових операцій.

Ревізор вивчає: Баланс, оборотний баланс, книгу головних рахунків, Ж-О
№1, Касові книги, первинні документи, книга реєстрації прибуткових і
видаткових КО.

Перевірка повноти і своєчасності оприбуткування готівки по касі
провадиться: 1) зіставленням прибуткових касових ордерів на отримання
готівки з банку із записами у касовій книзі та з корінцями чеків у
чекових книжках за всіма відкритими у банках рахунками, у тому числі й
по валютних коштах, облік яких має вестися окремо, а також із
відповідними записами у виписках із банку. Перевірка провадиться за
сумами та датами отримання грошей у кореспонденції з рахунком 51, 55,
56; 2) зіставленням сум і дат на оприбуткування виручки в прибуткових
касових ордерах із датами й сумами, проставленими на документах на
реалізацію продукції готівкою, основних фондів та інших матеріальних
цінностей (за даними складу, крамниці, цеху) в кореспонденції з
балансовим рахунком 46 “Реалізація”; 3) зіставленням сум і дат у
прибуткових касових документах і касовій книзі з первинними документами
на сплату комунальних послуг та документами про надходження від
об’єктів соціальної сфери, підприємств побутового обслуговування і
громадського харчування; 4) зіставленням сум і дат у прибуткових касових
ордерах із первинними документами про надання послуг автотранспортом,
ремонтними бригадами, в кореспонденції з рахунком 46 “Реалізація”;

Під час перевірки повноти оприбуткування готівки по касі слід звірити у
банку дані про отримані суми на період ревізії із сумами, що значаться
оприбуткованими по касі (дебет рахунка 50 та кредит рахунка 51).

Виявляючи порушення ревізор спочатку записує в журнал ревізора, а далі
систематизує по видам у хронологічній послідовності. При цьому він
складає додатки, якщо однотипних порушень більше 3-х.

Вимоги до додатку акта: 1) точна назва таблиці, 2) назва
документу і період часу, за яким виявлено порушення, 3) показано в БО,
4) необхідно згідно з діючим законодавством; 5) відхилення: всього, в
т.ч. у розрізі причин.

2 3 4 5

а б

19. Контроль касових операцій за направленнями і видами витрат касової
готівки.

Перевірка законності списання коштів у видаток по касі провадиться:
зіставленням записів у касовій книзі й касовому звіті з доданими
видатковими касовими документами (видаткові касові ордери, платіжні
відомості на виплату заробітної плати, допомог, лікарняних, відпускних,
відомості на виплату підзвітних сум, депонованої заробітної плати).

При цьому під час перевірки видачі сум до підзвіту треба звірити
достовірність віднесення вказаних сум до підзвіту згідно з Ж-О № 8 (по
руху підзвітних сум), по дебету рахунків 71 (госпоргани) та 160
(бюджетні установи) по кожній особі, підстави для видачі (наказ на
відрядження), наявність авансових звітів на використання готівки на
потреби виробництва, господарські потреби, придбання матеріальних
цінностей, закупівлю с/г продукції тощо з доданими і належно
оформленими первинними документами (накладні, чеки, рахунки,
квитанції, акти закупки, квитанції на закупку сільськогосподарської
продукції від населення тощо). Встановити таким чином відповідність сум
готівки, списаної у видаток по касі.

Видача готівки до підзвіту на витрати, пов’язані зі службовими
відрядженнями, провадиться в межах сум, що можуть надаватися особам, які
відбувають у відрядження, на такі цілі. Невитрачена готівка, що видана у
підзвіт, має бути повернена до каси підприємства не пізніше як через три
доби після закінчення строку, на який її було видано. Законність
списання грошей у видаток по касі на виплату заробітної плати та інші
виплати по платіжних відомостях перевіряється: зіставленням сум і дат у
касовій книзі, касовому звіті, видаткових касових ордерах із доданими
відомостями на виплату зарплати, відпускних, депонованої зарплати,
лікарняних, а також з особовими рахунками з нарахування зарплати або
розрахунково-платіжними відомостями, лікарняними листками, журналом
обліку депонованих сум та іншими документами з підписами осіб, які
отримали кошти для перевірки їх ідентичності.

Шляхом підрахунку підсумків у розрахунково-платіжних відомостях
за графами і рядками виявляються факти знищення підсумку в графі
розрахунково-платіжної відомості “до видачі” і таким чином —
безпідставне списання по касі та привласнення готівки. Слід також
звірити дані видаткових касових ордерів зі списання у видаток сум
готівки, яку було здано до банку за квитанціями.

При списанні по касі у видаток сум на виплату зарплати особам
неспискового складу за видатковими ордерами або платіжними відомостями
треба зіставити суми та підписи осіб у платіжних документах із підписами
й сумами у трудових угодах, а також провести зустрічні перевірки
достовірності виконаних робіт та отримання коштів.

Виявляючи порушення ревізор спочатку записує в журнал ревізора, а далі
систематизує по видам у хронологічній послідовності. При цьому він
складає додатки, якщо однотипних порушень більше 3-х.

Вимоги до додатку акта: 1) точна назва таблиці, 2) назва
документу і період часу, за яким виявлено порушення, 3) показано в БО,
4) необхідно згідно з діючим законодавством; 5) відхилення: всього, в
т.ч. у розрізі причин.

2 3 4 5

а б

20. Основні напрямки контролю, його методика при здійсненні перевірки
дотримання касової дисципліни.

Перевірка дотримання касової дисципліни: а)
дотримання встановленого ліміту готівки в касі; б)
своєчасності і повноти здачі виручки чи невикористаної за цільовим
призначенням готівки в банк на поточний рахунок; в) дотримання правил
розрахунків готівкою; г) дотримання правил ведення касових операцій щодо
цільового використання готівки, правил прийому і видачі грошей з каси,
ведення касової книги;

При перевірці касової дисципліни слід сконцентрувати увагу на виявленні
випадків використання грошей не за цільовим призначенням (наприклад, на
господарські потреби) із сум, що отримані на виплату заробітної плати,
використання касової виручки понад установлені норми, на своєчасність
повернення до банку невикористаних коштів.

Перевірка дотримання ліміту залишку готівки в касі та граничних норм
витрачання готівкових коштів включає: 1) перевірку наявності доведеного
банком ліміту залишку готівки в касі; 2) правильність складання
заявки-розрахунку ліміту залишку готівки; 3) наявність дозволу банку на
витрачання коштів на виплату зарплати та інші потреби з виручки; 4)
дотримання встановлених граничних норм використання готівки на
поточні потреби.

Перевірка дотримання ліміту готівки каси — обов’язкове питання ревізії.
Вона регламентується Указом Президента України від 12.06.95 р. № 436
“Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу
готівки”. Згідно з Указом передбачено штрафи: а) за перевищення
встановлених лімітів залишку готівки в касах — штраф у двократному
розмірі суми виявленої понадлишкової готівки; б) за неоприбуткування
готівки — штраф у 5-кратному розмірі суми неоприбуткування; в) за
перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби накладається
штраф на суму перевищення норми.

Правильність ведення касової документації перевіряється шляхом
перегляду як прибуткових, так і видаткових документів. Звертається увага
на правильність і повноту заповнення реквізитів у цих. документах.
Прибуткові касові документи можна перевіряти вибірково. Видаткові —
методом суцільної перевірки. На всіх корінцях чеків, за якими було
отримано гроші, з метою недопущення їх подвійного обліку слід робити
відповідні позначки.

21. Методичні прийоми і способи контролю операцій з надходжень на
поточний рахунок підприємства в банку та витрачання ГК з нього.

Напрямки контролю:

1) починається з перевірки тотожності залишків по виписці банку на 1-ше
число ревізованого періоду з даними балансу, оборотного балансу, книгу
головних рахунків, Ж-О №2, який ведеться по К 51, 52.

2) контроль наявності усіх виписок банку та первинних документів до них
за кожним рахунком, повнота виписок банку. При цьому виписки добираються
за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити чи правильно
перенесено залишки з попередньої виписки до наступної. Не менш важливо
пересвідчитися і про відповідність сум оборотів у дебеті і кредиті. Одне
з найважливіших і обов’язкових завдань ревізії операцій за рахунками в
установі банку — перевірка достовірності виписок, які банк видає
підприємству за кожним його рахунком, наявності штампів і підписів
працівників установ банку.

Ревізор перевіряє також наявність усіх додатків та виписок, що
засвідчують здійснення тієї чи іншої операції і платіжних доручень,
платіжних вимог, заяв на акредитив. Методичні прийоми: візуальна
перевірка наявності документів; нормативна перевірка на відповідність
правилам оформлення банківських документів; зустрічна перевірка в банках
при підозрі у достовірності або при відсутності певних виписок банків чи
документів до цих виписок; арифметична перевірка правильності визначення
залишків, загальних оборотів по кожній виписці і в цілому за місяць.

3) перевірка своєчасності здійснення операцій по зарахуванню банком
грошових коштів на поточних рахунках підприємства та по перерахуванню за
призначенням. ДПА і КРУ застосовують штрафні санкції до банків, особлива
увага приділяється перерахуванню коштів в бюджет;

4) перевірка обґрунтованості використання грошових коштів з поточного
рахунку, основний прийом – аналіз боргових зобов’язань по кредиторам за
термінами їх виникнення у хронологічній послідовності, виясняється
зв’язок з виробничою діяльністю;

5) перевірка обґрунтованості списання ГК прямо на витрати виробництва,
обігу, фінансові результати, витрати майбутніх періодів;

6) перевірка операцій при розрахунках за акредитивами, чеками з
лімітованих чекових книЖ-Ок (щоб уникнути подвійної оплати чеком та
безготівковим розрахунком).

23. Напрямки перевірки та джерела інформації при здійсненні контролю ЦП
та ін. ГК.

Джерелами інформації є дані аналітичного і синтетичного рахунку 56, а
також рахунку 58, в частині ЦП інших підприємств і організацій.

Послідовність і направлення контролю:

1) перевірка стану збереження і фактичної наявності грошових документів
і ЦП. Метод інвентаризації; 2) перевірка операцій щодо
надходження та оприбуткування санітарно-курортних, туристичних путівок
за джерелами придбання: кошти фонду соц. страхування, прибуток після
оподаткування.

З точки зору своєчасності викупу і повноти оприбуткування грошей,
повноти оприбуткування грошей при частковому відшкодуванні.
Правомірність видачі безплатних та пільгових путівок, правомірності
віднесення витрат за рахунок фонду соц. сприяння (тільки
санітарно-курортні путівки).

3) перевірка операцій по ЦП власної емісії, облігацій: визначення
правомірності випуску, дотримання встановленого порядку їх реєстрації та
продажу. Стосовно акцій – обсяг випуску не може перевищувати СФ, не
допускається продаж І випуску нижче номіналу.

4) перевірка ЦП у інвестора. Обліковуються на рахунку 58. ЦП можуть
зберігатися в касі або депозитарії. Тому здійснюється інвентаризація їх
в касі та перевірка достовірності документу про зберігання в
депозитарії.

5) дотримання порядку обліку фінансових вкладень в ЦП (стосовно
організації аналітичного обліку в касовій книзі або спец. описах, які
складаються по видах, номерах, вартості, термінах погашення.

22. Контроль операцій з надходжень та використання ГК з валютного
рахунку підприємства.

Перш ніж приступити до ревізії операцій за валютними рахунками
підприємств, ревізорові необхідно ознайомитися з нормативними
документами, що існують на момент проведення ревізії.

Перевірка операцій по валютному рахунку:

а) Ревізія не повинна обмежуватися перевіркою лише розрахункового
рахунка. Необхідно з’ясувати насамперед, скільки і які валютні рахунки
має підприємство, і тільки тоді починати перевірку руху коштів за кожним
із них. Комерційні банки України можуть відкривати такі валютні рахунки:
1) розрахунковий валютний рахунок, включаючи й окремий субрахунок; 2)
позичковий валютний рахунок, включаючи депозитний рахунок; 3) анонімний
валютний рахунок.

б) перевірка своєчасності надходжень виручки від реалізації. Виручка
повинна надійти в термін не більше 90 діб, інакше наше підприємство
сплачує пеню в бюджет.

в) перевірка правомірності здійснення операцій по витрачанню іноземної
валюти на придбання по імпорту ОЗ, МЦ. Операції в іноземній валюті
відображаються у БО в національній грошовій одиниці України на підставі
попереднього перерахунку іноземної валюти за курсом НБУ, що діє на дату
здійснення операцій. Одночасно облікові записи за цими операціями
провадяться у валюті розрахунків і платежів. Аналітичний облік за
рахунком 52 “Валютний рахунок” ведеться по кожній іноземній валюті.

Господарські операції за валютними рахунками, що пов’язані з ЗЕД,
експортом чи імпортом товарів (робіт, послуг), та розрахунки між
підприємствами на внутрішньому ринку здійснюються тільки в національній
валюті (гривнях).

Усі операції за валютним рахунком реєструються на підставі
банківських виписок і документів, що додаються. У банківській виписці
обов’язково зазначаються валютні суми (вхідне сальдо на початку дня,
суми за операціями, вихідне сальдо наприкінці дня). Основним документом
на придбання валютних коштів і перерахування грошей з валютного рахунка
є “Заява”. Облік операцій за валютним рахунком провадиться у відомості
аналітичного обліку за кожним видом валют. Згідно із Законом “Про
валютне регулювання” підприємство має право придбати валюту на
внутрішньому валютному ринку УМВБ за порядком і на цілі, що встановлені
НБУ, через уповноважені банки. Такими цільовими напрямками можуть
бути: витрати на відрядження, операції з виконання зобов’язань за
договорами-контрактами тощо.

Відділення банку повідомляє підприємство про рух іноземної валюти за
його особистим рахунком випискою як з транзитного, так і з поточного
рахунків. Додані до банку документи повинні мати такі реквізити:
найменування, номер розрахункового рахунка, ідентифікаційні коди
підприємства-відправника і підприємства-одержувача коштів, число,
місяць, рік його виписки. Усі реквізити ретельно перевіряються і
зіставляються.

г) перевірка правильності відображення курсових різниць.
Нараховуються на перше число після кожної операції. Курсові різниці,
перерахунок готівки у банках, грошових і платіжних документів, ЦП,
коштів у розрахунках з юридичними і фізичними особами, а також залишок
цільового фінансування і бюджету в іноземній валюті проводиться на дату
здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату складання
бухгалтерської звітності. Результат перерахунку курсових різниць один
раз на місяць чи протягом усього місяця повинен бути однаковим.

Деякі активи підприємства, придбані за іноземну валюту, відображаються
в обліку за курсом НБУ в національній грошовій одиниці України на дату
їхнього оприбуткування і не перераховуються після зміни курсу валют.

Перевірку правильності записів, зроблених у головній книзі, здійснюють
підрахунком сум оборотів і сальдо з усіх рахунків. Суми дебетових і
кредитових оборотів, а також дебетових і кредитових сальдо повинні бути
відповідно рівними.

40. Ревізія основних прямих витрат на виробництво.

Основні напрямки ревізії: 1) перевірка матеріальних витрат на
виробництво: а) по номенклатурі матеріальних ресурсів треба визначити
обґрунтованість включення їх у виробничі витрати, виходячи з аналізу
напрямків цільового використання за призначенням безпосередньо на
виробничий процес за технологією (перевіряється також загальний обсяг
витрат); б) по оцінці вартості матеріальних витрат (нормативний контроль
на правильність визначення обсягів фактичних витрат виходячи з діючих
ринкових цін, фактичних договірних цін, обсягів
транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), обсягів додаткових витрат –
послуги бірж, комерційних посередників); в) правомірність включення у
витрати вартості тари. Безповоротна тара включається у вартість МЦ, на
поворотну тару нараховується знос, який відноситься у матеріальні
витрати. г) важливо встановити, чи виключається вартість зворотних
відходів, обґрунтованість їх оцінки і подальшого використання.

2) Витрати на оплату праці. До основних витрат повинні відноситись
тільки затрати на оплату праці основного виробничого персоналу, в т.ч.
нарахування компенсацій в зв’язку з індексацією ЗП в межах норм,
додаткову ЗП за понаднормову роботу, витрати на оплату праці
працівників, що не є в штаті, але їх робота відноситься до виробничого
процесу.

Контроль здійснюється з точки зору правомірності включення у витрати
виробництва у розрізі об’єктів витрат, при групуванні таких затрат за
місцями їх виникнення та за видами продукції (по кожному найменуванню
виробів або видів діяльності). Невиробнича сфера фінансується за рахунок
прибутку, дотацій. Основна увага звертається на правильність
кореспонденції рахунків по витратам з ФОП (матеріальна допомога,
дивіденди, оплата путівок). Звертають увагу на обґрунтованість внесення
виправлень щодо затрат на ОП як коригування раніше допущених помилок
минулих періодів (внесення коригувань можливо лише на протязі 6
місяців). При автоматизації БО звертають увагу на додаткові записи
вручну, довідки бухгалтерії про внесення змін до минулих періодів.

3) Тісно пов’язані з витратами на ОП витрати на обов’язкове державне
страхування (пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонд соціального
страхування). Вони включаються у витрати виробництва пропорційно
основній і додатковій ЗП. Обґрунтовується правильність включення
виходячи із нормативної і арифметичної перевірки їх обсягів (база – %
нарахування). При визначенні відхилень і порушень щодо витрат на ОП
обов’язково перевіряються тісно пов’язані з ними витрати на соціальне
страхування. Визначається сума впливу (перебільшення витрат
відшкодовується за рахунок прибутку).

4) Інші прямі витрати: послуги допоміжного виробництва, послуги
субпідрядних організацій, плата за оренду спец. устаткування, на
сертифікацію продукції , на службові відрядження. Здійснюється візуальна
перевірка оформлення і достовірності первинних документів: договори,
акти виконаних робіт, планові калькуляції, нормативні калькуляції.
Встановлюються витрати, які не можуть бути включені у виробничі (на
основне виробництво). 5) Витрати ел/енергії: лічильники, заходи щодо
зниження витрат енергії, своєчасність розрахунків з
енергопостачальниками. Розраховуються витрати ел/енергії на одиницю
виробленої продукції. Є витрати на ел/енергію: на виробничий процес, на
виробничо-господарські витрати. Встановлюються ліміти по цим напрямкам.

41. Перевірка накладних витрат на виробництво.

Основні напрямки контролю: 1) оцінка виконання кошторисів
загально-виробничих, загально-господарських витрат у розрізі кварталів
року, окремих статей затрат. Здійснюється методом аналізу даних
аналітичного обліку рахунків 24, 25, 26. на 1-му етапі загальна оцінка
показує, які статті найбільші, щоб детальніше їх перевіряти – в
регістрах синтетичного і аналітичного обліку (Ж-О-10, відомість
накопичення даних в розрізі статей витрат). По Ж-О перевіряємо
обґрунтованість включення затрат до загально-виробничих і
загальногосподарських по конкретних статтях витрат. Основна увага: а) ОП
апарату управління; б) по відрахуваннях на соціальне страхування, до ПФ,
спеціальних позабюджетних фондів; в) по нарахуванню податків до місцевих
і державного бюджету (комунальний податок – залежно від чисельності
персоналу); г) нарахування амортизації ОФ, витрати на поточний і
капітальний ремонт ( 5% від балансової вартості ОФ на початок року
(здійснюють розрахунки чи не перевищує 5%); д) послуги зв’язку,
комунальні послуги (опалення, водопостачання); е)
освітлення – загальногосподарські, силова електроенергія – на цехові
витрати (24 рахунок), енергію перевіряють детально, чи не збільшується
на одиницю продукції. Перевірка здійснюється методом нормативної
перевірки на відповідність по складу затрат чинному законодавству –
Типове положення №250. Крім цього застосовується метод порівняння даних
Ж-О і первинних документів, що є джерелом для заповнення Ж-О, візуальна
перевірка – для перевірки наявності документів і правильності
заповнення. Звертається увага, щоб дати відповідали даному звітному
періоду. Документи перевіряються на наявність за минулі періоди, що
відображені в поточному періоді, і документи витрат майбутніх періодів,
а повністю віднесені до поточного періоду (витрати включаються в 1-му
кварталі, але обов’язкове підтвердження документу, бо недійсні). Про
амортизацію невиробничих фондів – не можна! На державних підприємствах з
управлінням заключається контракт, де встановлені ставки, зарплата
інженерно-технічних робітників – в нормативних актах. Витрати на легкові
автомобілі – амортизація на авто адміністративно-управлінського
персоналу не нараховується.

2) перевірка правильності визначення загального обсягу витрат за місяць,
методом техніко-економічних розрахунків із врахуванням встановлених
порушень по окремих статтях, що приводить до виявлення загальних
порушень. 3) перевірка правильності розподілу накладних витрат по
об’єктах основного виробництва, по об’єктах невиробничого споживання
(якщо вони є). Метод розподілу: основна і додаткова ЗП або цехові
витрати для загальногосподарських. Витрати на комунальні послуги
(наявність контрактів, тарифи – щоб їх не завищувати, оренда –
правильність перерахунків постачальникам). Складські приміщення – чи
нелегально не здають в оренду. При підозрі на фальсифікацію документів
приводиться їх детальне вивчення методом зустрічної перевірки.

42. Перевірка правильності визначення с/в продукції, робіт.

Це заключна стадія КРР, де узагальнюється зроблена робота і підсумки
по порушенням, що систематизуються для визначення загальної суми
перевищення витрат. При перевірці треба знати: обсяг витрат на
виробництво і на випуск продукції не співпадають (розмір НЗВ). НЗВ
впливає на обсяг валових витрат і на оподаткований доход. Підприємства
повинні вести податковий облік залишків НЗВ щодо матеріальних витрат для
заповнення декларації про податок на прибуток.

Напрямки: 1) перевірка правильності оцінки обсягів НЗВ на кінець
місяця;

2) перевірка обґрунтованості і правомірності включення витрат у склад
майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат (31, 89), бо це збільшує
валові витрати в даному періоді;

3) перевірка розрахунку фактичних затрат на виробництво за видами
продукції, що виробляється на підприємстві, за видами виробничої
діяльності, а також для непромислових господарств свого підприємства.
Застосовується аналіз, метод логічного взаємозв’язку,
техніко-економічних розрахунків, нормативна перевірка за даними
попередніх перевірок (рах. 20 -29). Залежно від способу визначення с/в і
метода обліку витрат по підприємству продукції виділяють: а) позамовний
(відкривається облік на замовлення); б) по детальний (інвентаризація
НЗВ на кінець, с/в = НЗВ1 + Витратиза місяць – НЗВ2); в) нормативний
метод (НЗВ – по нормативам, а відхилення на випуск на початок місяця
???).

4) перевірка правильності ведення податкового обліку валових витрат на
виробництво як узагальнення облікової інформації з різних Ж-О –
1,2,6,10. за звітний період для складання декларації про прибуток. В
залежності від того, чи податковий облік ведеться разом з БО, в кінці
місяця ведеться відомість обліку валових витрат по Ж-О без
кореспонденції, якщо податковий облік ведеться окремо.

Основні порушення: 1) при наявності НЗВ на кінець місяця, кварталу,
списання всіх витрат виробництва на випуск продукції і на її
реалізацію; 2) включення в склад витрат майбутніх періодів, нарахування
резервів з витрат невиробничого характеру або тих, що відшкодовуються за
рахунок прибутку після оподаткування (видатки на поточний і капремонт);
3) неправомірність включення окремих видів витрат (основні і
накладні) по об’єктах витрат, що збільшує с/в окремих видів продукції
для вуалювання с/в нерентабельних видів продукції, окремих замовлень чи
послуг. Проведення основних витрат, що відносяться до інших видів
продукції. особлива увага – на продукцію, на яку встановлено дотації або
регульовані державою ціни; 4) порушення методики обліку витрат та
визначення виробничої с/в у розрізі видів ГП, видів виробничої
діяльності, які впливають з одного боку на об’єктивність фін.
результатів, а з іншого – на достовірність бази оподаткування щодо
валових витрат.

57. Напрямки і джерела інформації, об’єкти контролю позареалізаційних
доходів і видатків.

Крім прибутків і збитків від основної і допоміжних видів діяльності
підприємство може отримувати позареалізаційні доходи і втрати, які не
пов’язані з реалізацією продукції, але які збільшують або зменшують суму
податків або збитків. Такі доходи або збитки відображають
відповідними бухгалтерськими проводками за дебетом (збитки) або кредитом
(доходи) на рахунку № 80 “Прибутки і збитки”. У звіті ф. № 2 “Звіт
про фінансові результати та їх використання” позареалізаційні
доходи (збитки) відображаються згорнутим сальдо – прибуток або збиток
від позареалізаційних операцій, а в декларації про прибуток підприємства
позареалізаційні доходи (втрати) .відображаються у рядочку 8 “Прибуток
(збиток) від позареалізаційних операцій”.

Напрямки ревізії: 1) перевірка достовірності облікових даних про
позареалізаційні доходи методом візуальної перевірки і обстежень
наявності достовірних первинних документів, методом зустрічної перевірки
при підозрі про недостовірність документів або заниження обсягу
надходження доходів, особливо державних підприємств від ЦП.

2) перевірка позареалізаційних видатків (Д 80). Детально розглядається
штрафи, пені, неустойки, претензії, пов’язані з виробничою діяльністю.
Ревізор детально вивчає суми претензій, по яким скінчився термін
оскарження, бо такі суми відносяться на збитки. Важливо виявити, чи
погашена така заборгованість, чи рахується вона на складі КЗ. При
наявності штрафних санкцій по операціях з експортом детально вивчаються
умови договорів н
а предмет обґрунтованості, складання розділу з претензій при
невиконанні його умов.

3) перевірка інших збитків – стихійні лиха, аварії, нестач різного роду,
списання заборгованості неплатоспроможних дебіторів.

43. Основні напрямки і об’єкти ревізії с/в реалізованої продукції.

Фактична с/в реалізованої продукції включає виробничу с/в + поза
виробничі витрати (ПЗВ). Джерела інформації для ревізії: Ж-О –11,
відомість 16 (позареалізаційні видатки), документи на основі яких
зроблено записи, розрахунок с/в реалізованої продукції, матеріали
перевірки фактичної виробничої с/в готової продукції, які зібрані в
попередніх розділах ревізійної роботи.

Основні направлення ревізії:

1) перевірка правомірності включення в склад позавиробничих комерційних
видатків (рахунок 43 і аналітичні рахунки до нього). Метод
нормативно-правової перевірки на відповідність діючому законодавству
(Типовому положенню з калькулювання с/в продукції), застосовується метод
порівняння даних з документів, накопичувальних відомостей по рахунку 43
і Ж-О, метод арифметичних підрахунків. Особлива увага звертається на
записи на основі довідок про виправлення. До ПЗВ відносять тільки ті, що
безпосередньо пов’язані з реалізацією ГП. Не включаються витрати, які
відшкодовуються покупцями: транспортні витрати від станції відправника
до покупця. Детально аналізуються дані договорів, в яких визначаються
умови оплати транспортних витрат. Штрафи за простій вагонів не
включаються до ПЗВ (за рахунок прибутку). Вивчаються документи щодо їх
правильності оформлення та достовірності.

2) перевірка повноти і правильності відображення в обліку. Методом
аналізу і порівняння даних, методом перевірки кореспондуючих рахунків
виходячи із змісту господарських операцій в документи. Використовуються
матеріали перевірки операцій по руху матеріалів , розрахунків та інших.
Перевіряється оцінка МЦ, (ТЗВ включаються в документи окремою строкою,
тому перевіряється, чи не включені вони 2 рази). Перевіряється загальна
сума по ДТ 43 в Ж-О і в Книзі журнал-головна – чи всі витрати в повному
обсязі відображені в БО. Витрати, які відшкодовуються покупцями
відносяться на 76 рахунок.

3) перевірка достовірності розрахунку фактичної с/в. Методом
техніко-економічних розрахунків, правильності оцінки по фактичній
виробничі с/в обсягу реалізації продукції. спочатку обсяг реалізації
продукції по ДТ 46 відображається за виробничою с/в. В кінці місяця
визначається фактична с/в. Тому перевіряється правильність розподілу
відхилень від облікових цін. Для цього необхідно визначити процент
відхилень.

Згідно цього % відхилень визначаються відхилення і фактична с/в
реалізованої (відвантаженої) продукції за місяць і залишку ГП на кінець
місяця.

Основні порушення: відхилення повністю списуються на реалізовану
продукцію, або завищується с/в готової продукції в залишках на початок
місяця.

Ревізуючий узагальнює виявлені порушення щодо складу витрат, які
включені у фактичну с/в, групуючи їх у спец. відомостях у розрізі
місяців і кварталів року з кінцевими підсумками за ревізований період
(додаток до акту)

Міс. Показано в бух-ї Визначено за даними ревізора Відхилення В т.ч. по
причинам

+

завищ. витрат) –

(заниж. витрат) Відсут-ні док-ти Поруш. складу витрат

4) Перевірка правильності відображення на рахунках БО операцій щодо
відхилень по с/в реалізованої продукції, щодо додаткових записів з
виявлених помилок, які здійснює бухгалтерія. Поза виробничі витрат
можуть бути відображені лише коли реалізується готова продукція (при
виконанні робіт, послуг такі витрати не відображаються).

Особлива увага звертається на відображення операцій при поверненні
покупцями ГП, що не відповідає умовам господарських угод. Звертається
увага на обґрунтованість червоних записів на списання с/в продукції.

44. Методика контролю с/в реалізованої продукції, робіт (послуг).

Фактична с/в реалізованої продукції включає виробничу с/в + поза
виробничі витрати (ПЗВ). Джерела інформації для ревізії: Ж-О –11,
відомість 16 (позареалізаційні видатки), документи на основі яких
зроблено записи, розрахунок с/в реалізованої продукції, матеріали
перевірки фактичної виробничої с/в готової продукції, які зібрані в
попередніх розділах ревізійної роботи.

1) Насамперед здійснюється перевірка правомірності включення в склад
позавиробничих комерційних видатків (рахунок 43 і аналітичні рахунки до
нього). Використовується метод нормативно-правової перевірки на
відповідність діючому законодавству (Типовому положенню з калькулювання
с/в продукції), застосовується метод порівняння даних з документів,
накопичувальних відомостей по рахунку 43 і Ж-О, метод арифметичних
підрахунків. Особлива увага звертається на записи на основі довідок про
виправлення. До ПЗВ відносять тільки ті, що безпосередньо пов’язані з
реалізацією ГП. Не включаються витрати, які відшкодовуються покупцями:
транспортні витрати від станції відправника до покупця. Детально
аналізуються дані договорів, в яких визначаються умови оплати
транспортних витрат. Штрафи за простій вагонів не включаються до ПЗВ (за
рахунок прибутку). Вивчаються документи щодо їх правильності оформлення
та достовірності.

2) Перевірка повноти і правильності відображення в обліку здійснюється
методом аналізу і порівняння даних, методом перевірки кореспондуючих
рахунків виходячи із змісту господарських операцій в документах.
Використовуються матеріали перевірки операцій по руху матеріалів ,
розрахунків та інших. Перевіряється оцінка МЦ, (ТЗВ включаються в
документи окремою строкою, тому перевіряється, чи не включені вони 2
рази). Перевіряється загальна сума по ДТ 43 в Ж-О і в Книзі
журнал-головна – чи всі витрати в повному обсязі відображені в БО.
Витрати, які відшкодовуються покупцями відносяться на 76 рахунок.

3) Перевірка достовірності розрахунку фактичної с/в здійснюється методом
техніко-економічних розрахунків, правильності оцінки по фактичній
виробничі с/в обсягу реалізації продукції. спочатку обсяг реалізації
продукції по ДТ 46 відображається за виробничою с/в. В кінці місяця
визначається фактична с/в. Тому перевіряється правильність розподілу
відхилень від облікових цін. Для цього необхідно визначити процент
відхилень.

Згідно цього % відхилень визначаються відхилення і фактична с/в
реалізованої (відвантаженої) продукції за місяць і залишку ГП на кінець
місяця.

Ревізуючий узагальнює виявлені порушення щодо складу витрат, які
включені у фактичну с/в, групуючи їх у спец. відомостях у розрізі
місяців і кварталів року з кінцевими підсумками за ревізований період
(додаток до акту)

Міс. Показано в бух-ї Визначено за даними ревізора Відхилення В т.ч. по
причинам

+

завищ. витрат) –

(заниж. витрат) Відсут-ні док-ти Поруш. складу витрат

4) Перевірка правильності відображення на рахунках БО операцій щодо
відхилень по с/в реалізованої продукції, щодо додаткових записів з
виявлених помилок, які здійснює бухгалтерія. Позавиробничі витрати
можуть бути відображені лише коли реалізується готова продукція (при
виконанні робіт, послуг такі витрати не відображаються).

Особлива увага звертається на відображення операцій при поверненні
покупцями ГП, що не відповідає умовам господарських угод. Звертається
увага на обґрунтованість червоних записів на списання с/в продукції.

56. Контроль фін. результатів вир-госп. діяльності підприємства.

БП складається:

1) результатів від основної діяльності;

2) прибуток від іншої реалізації (НМА, ТМЦ, ОФ);

3) прибуток від позареалізаційних операцій.

Основна діяльність – виробничо-господарська діяльність, яка визначена
у статутних документах.

Починаючи ревізію ревізор повинен ознайомитись з балансом та звітом
про фін. результати. Це дасть змогу дати загальну оцінку виконання
фінансового плану та ефективності виробництва.

Контроль фін. результатів проводиться у розрізі джерел формування
прибутку, видів ФГД підприємства.

Прибуток від основної діяльності визначається як різниця між виручкою
від реалізації ГП (К 46) та фактичної с/в реалізації продукції і
нарахованими податками на реалізовану продукцію (Аз, ПДВ). Різниця між Д
і К 46 списується на 80 (прибуток або збиток).

Джерела інформації: дані Ж-О-11, відомість 16, Ж-О-12, відповідних
машинограм при застосуванні комп’ютерної форми обліку з результатів 46,
62, 60. Операції підприємств, пов’язані із реалізацією продукції,
робіт, послуг здійснюються у журналі-ордері № 16.

Особлива увага звертається на відображення фін. результатів від
бартерних операцій, експортних операцій, при погашенні заборгованості
продавцям з оплатою ГП.

Після визначення кінцевого результату за кожним видом діяльності –
отриманням прибутків, чи понесенням збитків, подальшою метою ревізії є
встановлення достовірності – відображення на синтетичному
активно-пасивному фінансово-результативному рахунку № 80 “Прибутки і
збитки” результатів роботи підприємства за усіма видами діяльності.
Документально ревізується рахунок № 80 “Прибутки і збитки” суцільним
методом, на який до журналу-ордеру №15 щомісячно заносяться усі прибутки
і збитки підприємства. В аналітичному обліку вони групуються за статтями
прибутків і збитків. На кредиті цього рахунку відображаються прибуток
(доходи), а на дебеті – збитки і втрати.

Можливі порушення:

1) заниження прибутку через заниження обсягів реалізації по К 46 в
результаті недостовірності відображення в обліку доплат від покупців під
видом фінансової допомоги, поновлення фондів спец. призначення. 2)
завищення фактичної с/в реалізованої продукції через заниження оцінки
залишків ГП на складі на кінець місяця. 3) завищення виробничої с/в
через включення у витрати виробництва невиробничих витрат, або таких,
які не відносяться до даного виду діяльності.

4) завищення комерційних витрат.

Детально вивчаються операції з безкоштовної передачі іншим
підприємством ОФ, матеріалів, які є надлишковими або не
використовуються. Важливе значення приділяється позареалізаційним
доходам: доходам від фінансових вкладень в ЦП, від дольової участі в СП,
від здачі майна в оренду, від депозитних коштів, штрафів одержаних,
прибутків минулих років, одержання безповоротної допомоги, одержання
внесків в фонди спец. призначення, страхові відшкодування.

Широко вивчаються матеріали при реалізації продукції на експорт, якщо
вона збиткова.

Особлива увага звертається на підприємства, які займаються
посередницькою діяльністю.

59. Перевірка операцій по використанню прибутку.

БП використовується на платежі до бюджету, які здійснюються з
прибутку: податок на прибуток, ек. санкції за порушення діючого
законодавства, а залишок – на відрахування в фонди (резервний фонд,
якщо передбачено в статуті – 25%).

Всі операції по використанню БП відображаються на рахунку 81.

Джерела інформації: Ж-О-12,15, машинограми по рахунку 81, дані
аналітичного обліку по рахунку 81.

Основні напрямки:

1) контроль обґрунтованості використання прибутку на платежі в бюджет по
їх видам. Методом нормативно-правової перевірки обсягу податку на
прибуток по звітних періодах року за даними декларації на прибуток, за
даними розрахунків до податкової звітності, Ж-О №15. особлива увага
звертається на правомірність бухгалтерських записів. Всі донарахування
за минулий рік відносяться на ДТ81, а за поточний рік, якщо це не
податок на прибуток в сумі донарахування платежів за рахунок витрат на
виробництво, штрафна санкції – за рахунок прибутку (ДТ81).

2) особливістю перевірки АТ і СП є те, що важливе значення приділяється
правомірності розподілу прибутків між засновниками та акціонерами у
вигляді дивідендів. Перевіряється наявність рішень керівництва про
розподіл БП. В ньому повинно визначатись цільове направлення прибутку
після обов’язкових платежів. Повинно бути затверджено розрахунок
нарахувань дивідендів. На ДТ81 відносяться суми перерахованих
дивідендів: податок на прибуток з них.

3) контроль правомірності розподілу прибутку, що залишається після
розрахунків з бюджетом, проводиться методом нормативної перевірки,
застосування нормативів відрахувань у різні спец. фонди виходячи з
установчих документів. Якщо на балансі є збитки минулих років (рахунок
98), то повинно передбачатись погашення цих збитків.

4) при наявності на балансі структурних підрозділів невиробничого
призначення треба перевірити чи сплачено витрати за рахунок прибутку в
(в ДТ81) ( на рахунку 29 не повинно бути залишку). Це саме стосується
кап. витрат на придбання нової техніки, устаткування, ремонт ОЗ > 5%
балансової вартості ОФ. Списувати ці витрати треба за рахунок джерел
фінансування.

Податковий облік ВВ і ВД ведеться обособлено і допущені такого
характеру порушення можуть не вплинути на розрахунок нарахувань платежів
в бюджет, але підприємству не вигідно показувати у звітності фактичні
збитки за для оцінки ділової репутації.

5) перевірка відображення прикінцевого розподілу прибутку за звітний
рік. Д 80 – К 81, а потім Д 98 – К 80

або Д
80 – К 98.

60. Особливості перевірки СФ.

Для здійснення успішної виробничо-фінансової діяльності кожне
підприємство чи організація має в своєму розпорядженні необхідні власні
господарські засоби. За вартісними показниками це статутний фонд. Його
мають підприємства як державної, так і недержавної форм власності.
Основним документом для проведення ревізії статутного фонду є
журнал-ордер №13, записи у якому за рахунком 85 “Статутний фонд”
перевіряють окремо щодо збільшення і окремо щодо зменшення цього фонду в
частині основних і обігових коштів.

Напрямки контролю:

1) перевірка СФ: а) на предмет повноти надходження внесків засновників,
б) своєчасності розрахунків по внесках до СФ. У СП додатково належить
перевірити повноту своєчасності і достовірності внесків іноземних
засновників в конвертованій валюті, виходячи із засновницьких
документів. Особлива увага звертається на внески у вигляді НМА. В)
перевірка обґрунтованості змін величини СФ, виходячи з того чи
підприємство державне чи недержавне, г) контроль кореспонденції рахунків
стосовно правильності ведення обліку операцій в Ж-О 13, операції в Ж-О
(Д і К 85), а також в облікових регістрах аналітичного обліку по записам
рахунків 85 і 75. д) на підприємствах державної форми власності
звертається увага на обґрунтованість зменшення СФ при списанні об’єктів
ОФ, особливо при ліквідації частини чи всього підприємства, при продажу
частини підприємства, аваріях, ліквідаціях, приватизації.

54. Контроль фінансового стану.

Контроль фінансового стану вивчає вивчення певних показників, які
дають загальну оцінку фінансовому стану, прибутковості діяльності
підприємства, його платоспроможності. Фінансовий стан підприємства
характеризується: фінансовою стабільністю, платоспроможністю і
прибутковістю.

Послідовність і напрямки контролю:

Загальна оцінка фінансового стану підприємства: проводиться методами
ек. аналізу даних звітності і додаткових облікових регістрів, що
характеризують окремі ек. показники. 1) Здійснюють перевірку наявності і
використання власних оборотних коштів, позичкових коштів (задачі по
визначенню власних оборотних коштів); 2) по позичкових коштах – стан
заборгованості по термінах погашення і оцінити.

Особлива увага звертається на погашення заборгованості щодо цільового
фінансування, цільових кредитів під гарантії держави як всередині
країни, так і позик міжнародних організацій (МВФ). Детально
перевіряється цільове використання одержаних позик, при цьому вивчаються
дані зобов’язань, які даються банку, цільового направлення наданих
коштів; реальна ек. ефективність – застосовується метод аналізу,
логічної перевірки взаємозв’язку між цільовим призначенням і
використанням позичкових коштів. При цьому досліджується організація
розрахунків з виконавцями робіт, з покупцями. Метод зустрічної перевірки
– наші документи з документами контрагентів при здійсненні ФГД щодо
конкретних господарських договорів.

Крім цього, ревізор повинен детально вивчити стан ДЗ і КЗ, особливо
неправомірної (з терміном оплати, що минув), наприклад: ДЗ на
підприємстві “М”: є заборгованість за млн.рік, що наростає у звітному
році ( навіщо йому надавати послуги, якщо воно не платить? – особливо на
державних підприємствах.

Як додатки до акту ревізії, складаються аналітичні таблиці, де
систематизуються і узагальнюється інформація щодо ДЗ і КЗ та причин їх
росту.

При вивченні фінансового стану детально аналізується наявність фактів
тимчасового завантаження оборотних коштів у поза оборотні активи (це
іммобілізація коштів на капремонт, капвкладення при відсутності джерел
фінансування або їх недостатності). Приклад: вкладення коштів як фін.
інвестиції, фін. допомога.

Негативно впливають на фін. стан ек. санкції за порушення розрахунків,
в т.ч. з бюджетом.

Найбільш характерним є те, що при відсутності джерел фінансування
проводяться витрати на капвкладення ( підприємству недостає оборотних
коштів – узагальнення результатів контролю фінансового стану: ревізор
повинен узагальнити причини напруженого фінансового стану, показати такі
важливі показники фінансової діяльності, як використання оборотних
коштів не за призначенням, вилучення їх з обороту, нестача оборотних
активів.

Т.ч. контроль фінансового стану здійснюється із застосуванням прийомів
ек. аналізу, методів документального контролю операцій, які стосуються
наявності, руху оборотних коштів для вилучення конкретних причин, винних
службових осіб. Контроль має важливе значення як на державних так і на
недержавних підприємствах через розрахунки з бюджетом.

В заключення ревізора визначити можливості і способи погашення
заборгованості бюджету, особливо за минулі роки.

64. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на
підприємстві.

При здійсненні контролю і ревізії використовуються нормативні акти:
Закон України “Про БО і фін. звітність в Україні”, положення про
організацію БО і звітності в Україні №250, положення про документальне
забезпечення записів в БО №88, Інструкція про порядок заповнення форм
річної бухгалтерської звітності №139 (наказ МФУ від 18.08.95),
рекомендації з БО ВВ і ВД №168, Закон України “Про оподаткування
прибутку”, інструкції щодо податкового обліку, податкової звітності,
інші інструкції, що стосуються обліку ОЗ,МЦ, нарахування амортизації,
план рахунків і інструкції до нього.

Ревізія стану БО починається з обстеження організації в бухгалтерії
облікового процесу: яка форма обліку, особливості виробничої діяльності
і відповідно облікового процесу, автоматизація, масштаб діяльності,
філіали.

Послідовність і напрямки контролю:

1) перевірка обґрунтованості планів роботи бухгалтерії і стану їх
виконання; всі бухгалтери складають річні плани, де передбачаються
роботи з вдосконалення облікового процесу як в центральній бухгалтерії
так і в структурних підрозділах, розділ “План контрольної роботи”, який
здійснює бухгалтерія, де передбачається тематичні перевірки в різних
структурних підрозділах, наявності і зберігання МЦ, розрахунки по ОП,
розділ “Техніка навчання і підвищення кваліфікації працівників”,
обґрунтованість обсягів роботи щодо вищеназваних розділів плану
визначається методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні
контрольних перевірок органами державного контролю.

2) перевірка планування і організації праці в бухгалтерії: візуальна
перевірка наявності посадових інструкцій на кожного працівника
бухгалтерії, наявність графіків документообороту, здачі звітності в
бухгалтерію структурними підрозділами та графіки здачі виконаних робіт
працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру. Платіжні графіки –
особливо щодо розрахунків з бюджетом по різним видам видатків і строків
платежів – вони складаються головним бухгалтером, заступником для
розрахунку з кредиторами. Аналізується виконання таких графіків, заходи,
які приймаються адміністрацією при порушенні таких графіків –
застосовується методи аналізу і порівняння, логічної перевірки змісту
конкретних операцій.

3) перевірка наявності нормативно-правової інформації, забезпечення
бланками типових форм первинної документації, облікові регістри,
технологічні інструкції щодо облікового процесу при використанні
комп’ютерної техніки.

4) перевірка організації архіву облікової інформації – в кінці звітного
року всі документи повинні бути прошнуровані, пронумеровані і здані в
архів. Бухгалтерія повинна вести описи архівних справ по роках, складати
акти про знищення документів, по яким закінчився нормативний термін
зберігання (не менше 3-х років), чи є дотримання терміну зберігання
копій документів. Відповідність за зберігання первинного обліку і
оформлення повинен вести керівник підприємства.

5) перевірка використання головним бухгалтером своїх прав і виконання
своїх обов’язків як керівника облікової і контрольної роботи на
ревізованому підприємстві. При звільненні бухгалтера складається акт
передачі справ і документації, головний бухгалтер відповідає за
обліковою політикою підприємства.

65. Перевірка стану контрольної роботи бухгалтерії на підприємстві.

Ревізію організації внутрішньогосподарського контролю рекомендується
починати з перевірки наявності затверджених директором підприємства
положень про функції відповідних служб і відділів заводоуправління, а
також інструкцій про службові обов’язки окремих робітників. При цьому
ревізор повинен вибірково перевірити і встановити, чи відповідають діючі
на підприємстві положення про функції служб і відділів типовим
положенням, затвердженим урядом або державними органами управління. До
початку перевірки стану внутрішньогосподарського контролю ревізор
володіє достатнім фактичним матеріалом, що характеризують роботу служб і
відділів управління. На основі цих даних в акті ревізії вказуються
основні нестаток в організації і здійсненні внутрішньогосподарського
контролю і розробляються пропозиції, направлені на їх усунення.

В складі управління підприємства є контрольно-ревізійні відділи або
штатні контролери, в функції яких входить проведення ревізій і перевірок
діяльності внутрішніх структурних підрозділів.

При ревізії необхідно перевірити, як організована і виконується
контрольно-ревізійна робота всередині підприємства. Передусім потрібно
встановити, чи є затверджений керівником план проведення ревізій і
тематичних перевірок внутрішніх підрозділів і який його зміст.
Розглядаючи зміст і виконання плану ревізій і перевірок, необхідно
з’ясувати повноту охоплення контролем виробничих одиниць і інших
підрозділів, за який період проводяться ревізії або тематичні перевірки;
чи проводяться комплексні ревізії роботи підрозділів і яка їхня питома
вага; результати проведених ревізій, порядок і повноту відшкодування
збитку; вибірковим порядком слід вивчити зміст програм і актів ревізій
внутрішніх підрозділів, визначити їхню якість.

Наряду з контрольно-ревізійною роботою по плану здійснюються раптові
перевірки, виконавцями яких призначаються співробітники бухгалтерії і
інших відділів управління. При перевірці виконання плану ревізій і
раптових перевірок використовуються матеріали актів ревізій і перевірок,
наказів, розпоряджень і протоколів нарад з результатам проведених
ревізій і перевірок внутрішніх ланок підприємства, дані про визначені
недостатки і шкоду і відшкодування збитку, інші матеріали.

Своєчасність проведення внутрішніх ревізій і раптових перевірок
визначається шляхом зіставлення дати по плану і часу їхнього здійснення,
означеного в актах, якість ревізій — по вмісту актів в зіставленні з
вимогою їхньої програми, а дієвість — по швидкості усунення порушень в
роботі.

Наприкінці необхідно перевірити, чи своєчасно керівництво підприємства
розглядає і приймає рішення по результатах ревізій і перевірок
внутрішніх структурних ланок (вважається в термін до двох тижнів), а
також встановити, систематичні чи здійснює контроль за виконанням цих
рішень.

68. Перевірка стану БО.

При здійсненні перевірки стану БО ревізуючий керується нормативними
актами щодо методології БО, враховуючи специфіку підприємницької
діяльності ревізованого підприємства.

Послідовність і напрямки:

1) Перевірка правильності застосування діючого плану рахунків БО,
повноти наявності облікових регістрів синтетичного і аналітичного
обліку, якими є головна книга, книга головних рахунків, Ж-О;
розглядається повнота деталізації аналітичних даних по кожному
синтетичному рахунку.

2) Контроль дотримання методики ведення облікових засобів в поточному
синтетичному обліку – здійснюється методом нормативно-правової перевірки
на відповідність діючому законодавству щодо систематизації і
узагальнення інформації первинних документів за кожний місяць,
відповідність даних синтетичного обліку даним аналітичного обліку
методом порівняння даних книги головних рахунків і оборотних відомостей
по аналітичних рахунках.

3) проводиться поглиблене вивчення стану обліку по окремих розділах
облікового процесу (ВВ-во, ОЗ, МЦ, ГП і реалізації, ОФРО, розрахунки по
ОП). Основна увага – на своєчасність відображення в обліку і наявність
первинних документів ( в тому ж місяці); на операції, що
взаємопов’язані з визначенням обсягів оподаткованого обороту або бази
для нарахування податку (в кінці звітного кварталу).

4) при контролі стану первинного обліку перевіряється:

а) дотримання застосування типових форм документів (обстеження); б)
дотримання правил внесення виправлень до первинних документів, в деякі
можна вносити виправлення але в особливому порядку (нормативна
перевірка); в) перевірка стану обліку у МВО, у завскладом, у структурних
підрозділах (обстеження, порівняння даних звітів МВО і оборотних
відомостей);

5) перевірка відображення результатів інвентаризації.

6) перевірка стану податкового обліку.

7) перевірка відображення в обліку результатів попереднього контролю,
якщо були встановлені донарахування податків, заниження доходів,
підвищення витрат, помилки при проведенні інвентаризації.

Основні порушення:

1) запущеність аналітичного обліку;

2) недостовірність розрахунків з постачальниками;

3) порушення ведення Ж-О №6,7, відомості 18;

4) порушення методики обліку у МВО – не виводяться залишки після кожної
операції, а тільки загальний підсумок.

5) Ж-О 6, 7 – немає вхідного сальдо по розрахунках з постачальниками
(треба аналітику вести стосовно покупців, постачальників, інших
дебіторів і кредиторів).

6) наявність бухгалтерських записів, непідтверджених первинними
документами.

7) порушення правил внесення виправлень в документи, облікові регістри,
методики ведення податкового обліку.

75. Перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни.

Контроль звітності починається зі складу звітності ревізованого
підприємства, яка детально вивчається.

1) перевірка документів про реєстрацію підприємства як платника
податків, враховуючи специфіку підприємницької діяльності – визначається
методом нормативної перевірки повнота складу звітності, яку повинно
подавати підприємство.

2) перевірка дотримання термінів здачі податковим органам, органам
статистики і органам управління, спец. державним позабюджетним фондам.

3) перевірка достовірності звітності – проводиться по кожній формі
(1,2,3) на підставі даних поточного БО і податкового обліку (якщо
ведеться). Залежно від показників і виду форм звітності показники за
місяць підприємство повинно систематизувати у спец. накопичу вальних
відомостях для визначення бази оподаткування оподаткованих оборотів за
місяць наростаючим підсумком з початку року.

Завдання ревізора – перевірити правильність складання відомості –
метод нормативної перевірки, порівняння даних підсумків з показниками у
звітності. Ревізор систематизує виявлені порушення, які впливають на
показники звітності. Бухгалтери повинні вести накопичу вальні відомості
по показникам звітності наростаючим підсумком з початку року.

4) дані балансу перевіряються методом порівняння окремих показників з
даними книги головних рахунків про залишки на балансових рахунках стану
на кінець звітного періоду, а на початок звітного року – додатково
звіряються з балансом за минулий рік по показнику на кінець року.

5) достовірність і реальність залишків по рахунках розрахунків в балансі
перевіряється методом інвентаризації цих розрахунків, а при підозрі на
недостовірність – методом зустрічної перевірки.

6) детально перевіряється форма 2 (дані Ж-О – 11 стосовно реалізації,
накопичу вальна відомість).

7) детально перевіряється стан розрахунків з бюджетом стосовно
відповідності даним податкового обліку і достовірність податкової
звітності, декларації про доходи, розрахунку податку на прибуток і ПДВ.
КТ 68 (по ПДВ) не відповідає даним податкової звітності часто.

При встановленні запущеності обліку ревізор складає акт, встановлює
термін для поновлення обліку (акт обстеження БО) і після цього здійснює
документальну перевірку ревізії стану БО і звітності. При проведенні
ревізії ревізор користується матеріалами попередньої перевірки по
ділянкам обліку щодо вдосконалення стану БО. Сам ревізор теж пропонує
проведення заходів для покращення методології БО. Якщо за півроку 2 рази
зафіксували запущення, то стягуються ек. санкції. А при великих
неспівпаданнях ревізори подають документи до слідчих органів.

34. Контроль стану збереження МЦ і основних засобів.

Основні напрямки контролю стану збереження МЦ:

1) перевірка організації збереження МЦ на підприємстві. Під час
проведення інвентаризації МЦ здійснюється обстеження на предмет
забезпечення надійності зберігання МЦ від можливих крадіЖ-Ок, псування,
пожеж: а) стану охорони складських приміщень (укріплення дверей,
наявність решіток на вікнах і сигнальних пристроїв, реєстрація в журналі
здачі об’єктів під охорону і їх приймання); б) стану протипожежної
безпеки; в) дотримання санітарних норм, температурних режимів, порядку
складування МЦ; г) забезпеченість складів вимірювальними приладами і
технікою;

2) перевірка закріплення матеріальної відповідальності за працівниками,
які здійснюють приймання, збереження, відпуск МЦ. При цьому у відділі
кадрів підприємства треба перевірити методом обстеження особових справ
чи своєчасно укладено з усіма МВО угоди про повну матеріальну
відповідальність, а в бухгалтерії наявність актів прийому-передачі МЦ
при звільнені з роботи одних та прийомі на роботу нових працівників.
Методом порівняння даних про залишки МЦ в книзі Журнал-Головна і
оборотних відомостях по МВО та аналізу даних про фактично відпрацьований
час ними за ревізований період в особових рахунках розрахунків з оплати
праці встановлюються “фіктивні” МВО (фактично звільнені з роботи, які не
передали МЦ, або які знаходяться в довгострокових відпустках по догляду
за дітьми до 3-х років, декретних відпустках, в довгостроковому
лікуванні).

3) перевірка дотримання працівниками встановлених правил щодо прийому і
відпуску МЦ, своєчасності і правильності ведення записів в картках
складського обліку; 4) перевірка організації пропускної системи при
ввозі і вивозі МЦ з підприємства (аналіз даних книги реєстрації
пропусків, актів перевірки органів правопорядку, наказів про прийняті
заходи з ліквідації порушень); 5) перевірка добору кадрів МВО (чи мають
спеціальну підготовку, чи не мають правових обмежень на посаду МВО за
вироком суду).

Послідовність і напрямки контролю стану збереження ОЗ: 1) перевірка
дотримання умов збереження ОЗ: а) контроль повноти
закріплення об’єктів ОЗ за МВО; б) оцінка добору кадрів на посади
МВО; в) перевірка стану інвентарного обліку у МВО і бухгалтерії;

2) перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризації ОЗ та
відображення її результатів в обліку; 3) вибірковий контроль стану
збереження ОЗ (фондів) у структурних підрозділах підприємства.

Надзвичайно важливе значення при організації ревізії ОЗ (фондів) має
оцінка стану БО і оперативного контролю за їх збереженням, який здійснює
бухгалтерія підприємства.

??$??$

???-’ ’

okd

???D’F’

CJ

a

ae

aeyOe

???O??

T

ння об’єктів ОЗ за МВО у структурних підрозділах підприємства
здійснюється методом порівняння даних книги головних рахунків про
залишок на 1-ше число місяця за рахунком 01 “ОЗ” з підсумковими даними
оборотної відомості про залишки ОЗ по МВО.

Візуальна перевірка наявності угод з працівниками, які тимчасово
виконують обов’язки МВО, зустрічна перевірка через письмовий запит в
правоохоронні органи щодо можливості заборони деяким працівникам
виконувати роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, дають
можливість визначитися з в критеріях вибору об’єктів для контролю,
виявити взаємопов’язані порушення, нестачі і крадіжки, їх причини.

35. Методичні прийоми і способи контролю операцій з надходження ОЗ
(фондів).

Схема контрольного процесу операцій з надходження та вибуття ОЗ
(фондів):

2) перевірка повноти та своєчасності оприбуткування, враховуючи
особливості документального оформлення операцій по джерелах надходжень
(нове будівництво, придбання устаткування, безкоштовне надходження);

3) контроль правильності оцінки ОЗ: а) при вводі в експлуатацію від
нового капітального будівництва, б) при оренді через викуп
державного майна, в) при приватизації державного майна, г) при
безкоштовному одержанні, д) при переоцінці ОЗ.

в) незавершене будівництво державних підприємств (обґрунтованість
оцінки, виходячи з аналізу діючих цін, наявність дозволу органів
держмайна).

4) контроль операцій при оперативній оренді ОЗ (надання в оренду
приміщень і устаткування іншим підприємствам, фізичним особам: рівень
тарифів плати за оренду, оформлення угод на оренду, достовірність
обсягів оренди, стан розрахунків).

5) контроль відображення господарських операцій в обліку методом
перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків виходячи із змісту
господарської операції, відображеної в первинному документі.

Як свідчать матеріали ревізій, проведених працівниками ДКРС, до
основних порушень треба віднести: 1) заниження оцінки ОЗ (фондів) при
реалізації майна державних підприємств виходячи з діючих ринкових цін;
2) завищення оцінки ОЗ, придбаних по імпорту, від приватних фірм і
підприємств у власність державного підприємства; 3) заниження обсягів і
оцінки МЦ від ліквідації об’єктів ОЗ (фондів);
4) необґрунтованість списання, заниження вартості автотранспорту
(особливо легкового); 5) неправильне визначення ПДВ, Аз при реалізації
об’єктів; 6) використання не за виробничим
призначенням офісних меблів, оргтехніки, засобів зв’язку; 7) заниження
тарифів, орендної плати і обсягів приміщень, які здають в оренду іншим
підприємствам.

36. Контроль операцій з вибуття ОЗ.

Особливо уважно треба перевірити вибування основних засобів. Це може
бути у тому разі, якщо: 1) провадиться ліквідація зношених,
непридатних, старих інвентарних об’єктів або їхніх частин та провадиться
їхня заміна відповідно до плану впровадження нової техніки або після
їхнього пошкодження під час стихії чи аварії; 2) здійснюється
безкоштовна передача іншим підприємствам за розпорядженням вищестоящих
органів; 3) реалізуються зайві та непотрібні об’єкти; 4)списується
нестача.

Перевірка правомірності операцій з вибуття ОЗ: а) при ліквідації
об’єктів ОЗ через непридатність подальшого використання, знос, б) при
реалізації іншим організаціям (обґрунтованість ціни реалізації,
правильність розрахунку ПДВ, Аз якщо оподатковується цей товар),

Порядок документального оформлення цих операцій залежить від причин
вибування. Переміщення основних фондів як всередині підприємства, так і
під час їхньої реалізації оформляють накладною. Списання основних
засобів, що втратили своє виробниче значення, здійснюють за допомогою
актів на списання. Вони складаються та підписуються комісією.
Затверджується акт керівником підприємства або рішенням ради
(правління).

Ревізор ретельно перевіряє правильність та своєчасність відображення
операцій з ліквідації об’єктів основних засобів на рахунках
бухгалтерського обліку, зокрема визначення зносу за об’єктами, що
вибувають, оприбуткування матеріальних цінностей, які були отримані під
час розбирання та демонтажу об’єктів (брухт, запасні частини, матеріали)
за ціною їхнього можливого використання.

Необхідно враховувати, що з 1 січня 1993 р. при списанні
недоамортизованих основних фондів додаткове нарахування амортизаційних
відрахувань не ведеться, а на рахунку № 80 відображаються фінансові
результати, що випливають із залишкової вартості ліквідованих основних
фондів з урахуванням витрат з їхньої ліквідації та отриманих зворотних
матеріалів.

Слід враховувати, що під час безкоштовної передачі основних засобів
іншим організаціям їхню залишкову вартість відносять на рахунок
прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

При здійсненні контролю широко застосовуються методи нормативної
перевірки на відповідність та узгодженість операцій з вибуття ОЗ чинному
законодавству стосовно правил оцінки майна, умов реалізації,
документального оформлення процесу продажі чи купівлі при приватизації
державного майна.

38. Контроль правильності нарахування амортизації ОЗ (фондів).

Порядок нарахування амортизації ОФ регулюється законом України “Про
оподаткування прибутку підприємств”.

Джерелами інформації і об’єктами контролю є: відомості нарахування
амортизації, картки аналітичного обліку складу об’єктів ОЗ по 4 групах,
з яких визначені у законі України “Про оподаткування прибутку
підприємств” як базові для нарахування амортизації 3 групи (будівлі і
споруди, офісне устаткування, інші засоби без житлового фонду), Ж-О №10
чи відповідні машинограми при застосуванні ПЕОМ.

Послідовність і основні напрямки контролю:

1) перевірка правомірності і правильності формування груп ОЗ як бази для
нарахування амортизації на 1-ше число першого ревізованого періоду
(кварталу, року).

2) перевірка обґрунтованості і повноти включення або виключення ОЗ по
відповідних групах для формування бази даних (по їх первинній і
залишковій вартості для розрахунку обсягів амортизації за звітний
квартал, виходячи з надходжень і вибуття об’єктів ОЗ за попередній перед
звітним кварталом року).

3) контроль дотримання встановлених норм амортизації по групах ОЗ,
фондів та правильності визначення обсягу нарахування амортизаційних
відрахувань по звітних кварталах.

4) контроль відображення в обліку операцій по нарахуванню амортизації
(зносу) ОЗ як витрат виробництва і валових витрат для розрахунку податку
на прибуток.

При здійсненні контролю застосовуються методи нормативної правової
перевірки на відповідність чинному законодавству щодо включення в склад
групи ОЗ (їх 3 групи), встановлених норм нарахування амортизації по
групах.

Особлива увага – на правомірність визначення амортизації витрат на
поліпшення ОФ власних чи орендованих, застосування норм прискореної
амортизації (регулюється законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств п.8.6, 8.7, 8.8.). При виявленні порушень щодо визначення
балансової вартості груп ОФ треба встановити, як це вплинуло на обсяг
нарахування амортизації за відповідний період.

Крім цього, всі підприємства України незалежно від форм власності
здійснюють відрахування в доход бюджету у розмірі 10% нарахованої
амортизації, тому треба визначити обсяг їх не зарахованої суми в бюджет
при зниженні суми амортизації, або при завищенні суми амортизації розмір
заниження оподаткованого прибутку з відповідними фінансовими санкціями.

Метод контролю кореспонденції бухгалтерських рахунків відображеної в
Ж-О №10 на підставі розрахунку нарахування амортизації за звітний
ревізований період часу перевіряється правильність відображення в обліку
амортизації як витрат на виробництво, розрахунків з бюджетом.

37. Контроль витрат на ремонт ОФ.

Основні напрямки і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості включення в склад об’єктів для капітального
ремонту; 2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що
здійснюється підрядними організаціями; 3) контроль витрат на ремонт при
господарському методі ведення робіт; 4) контроль відображення в обліку
операцій щодо витрат на ремонти, джерел коштів на їх здійснення.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт ОФ треба визначити: чи ці
об’єкти є власністю підприємства, якщо орендовані, то чи передбачено
умовами договору про оренду здійснення ремонту. Повинні бути належно
оформленні первинні документи (акти технічного огляду, затверджені
керівником підприємства, відомості дефектів, де вказано вузли деталі,
агрегати які не придатні і належать поновити, кошториси витрат на
ремонт, договори з підрядними організаціями. Детально аналізуються дані
інвентарних карток з показників: дата вводу в експлуатацію, дата
здійснення попереднього ремонту, терміни міжремонтних періодів,
функціональне призначення об’єкту).

При перевірці капітального ремонту ОФ, виконаного підрядним методом,
треба встановити, чи є договір підряду, строки виконання, чи не
перевищена вартість ремонту, обумовлена договором.

Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової
техніки, будівель і квартир.

Щоб встановити факти неправомірних витрат на запасні частини, вузли,
деталі, будівельні матеріла треба широко використовувати контроль
документів по взаємопов’язаних операціях, зустрічну перевірку
документів, вибіркову контрольну інвентаризацію виконаних ремонтних
робіт, письмові запити підрядчиків, які виконували роботи.

Правильність обліку витрат на ремонти контролюється на підставі даних
Ж-О 10 з дебету рахунку 03 “ремонт ОФ”, карток аналітичного обліку, які
ведуться по кожному об’єкту ремонту, та первинних документів (актів
виконаних робіт з ремонту ОФ, накладних, відомостей на витрати і т.п.).

Відповідно до діючого законодавства витрати на всі види ремонтів в
обсязі 5% від балансової вартості ОФ на початок року відносяться на
валові витрати виробництва, а решта за рахунок амортизаційного фонду та
прибутку, який залишається після оподаткування. Крім цього, ці витрати
відносяться на збільшення балансової вартості відповідних груп ОФ
виробничого призначення і підлягають таким чином подальшій амортизації в
складі ОФ.

48. Задачі і направлення, джерела інформації ревізії виробничої програми
та реалізації продукції.

Задачі ревізії виконання виробничої програми і реалізації продукції:

1) дати об’єктивну оцінку підприємницької діяльності ревізованого
підприємства; 2) встановити порушення щодо правомірності підприємницької
діяльності в частині виробництва продукції, виконання робіт (послуг) та
їх реалізації як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку; 3)
встановити наявні факти недостовірності даних податкової звітності з
обсягів виробництва і реалізації підприємства, які впливають на
оподаткування та розрахунки з бюджетом; 4) вжити заходи до реалізації
матеріалів ревізії в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій
до бюджету за порушення діючого законодавства про оподаткування,
підприємницьку діяльність: в частині притягнення до відповідальності
винних службових осіб з адміністрації підприємства; в частині виявлених
порушень в обліку і звітності, попередженню зловживань і порушень,
зміцнення службової дисципліни апарату управління.

Основні направлення ревізії:

1) контроль виконання виробничої програми з випуску ГП, робіт, послуг;
2) контроль обсягів реалізації ГП, здачі виконаних робіт, послуг
замовникам; 3) перевірка фактичної с/в реалізованої продукції, робіт,
послуг.

Основні джерела інформації для ревізії:

1) документи на право здійснення підприємницької діяльності, документи
про реєстрацію підприємства, установчі документи, ліцензії, свідоцтва
про акредитацію, сертифікацію продукції, господарські угоди з покупцями
і замовниками;

2) первинні бухгалтерські документи: акти прийому ГП на склад, накладні,
товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності, акти
здачі-прийому виконаних робіт, квитанції на виконання послуг;

3) облікові реєстри аналітичного і синтетичного обліку: картки
складського обліку ГП ф.М-17, оборотні відомості з номенклатури ГП,
відомість №16, Ж-О №10/1, 11, 2, 1 (дебет рахунків 20,46, кредит
рахунків 20, 40, 46, 68, 67), книга головних рахунків, книга обліку
продаж.

4) інші джерела: пояснюючі записки відповідальних осіб, переписка з
покупцями і замовниками, рішення арбітражного суду, з матеріалів
контролю податкової і контрольно-ревізійної служби, митні декларації при
реалізації на експорт.

47. Контроль виконання виробничої програми з випуску ГП, робіт, послуг
(обсягів вир-ва).

Основні напрямки контролю:

1) контроль правомірності здійснення підприємницької діяльності в
частині виду виробничої діяльності, асортименту випуску продукції,
надання послуг чи виконання робіт. На початку ревізії підприємства,
застосовуючи методи обстеження та нормативної візуальної перевірки,
перевіряється дотримання закону України “Про підприємництво”, наявність
і достовірність документів про право заняття підприємницькою діяльністю
(установчі документи, свідоцтва про реєстрацію як платників податків,
про сертифікацію продукції, ліцензії);

2) контроль обґрунтованості програм випуску починається з аналізу
залишків ГП по вартості і номенклатурі ГП. Як джерела інформації
використовуються: розрахунки обсягів виробництва в програмі і по
договорах замовників-покупців, дані оперативного обліку відділу збуту,
групувальні відомості обліку випуску ГП, оборотні відомості про залишки
ГП на складі на 1-ше число звітного періоду. Методами нормативної
перевірки і техніко-економічних розрахунків здійснюється контроль
узгодженості обсягів виробничої програми з обсягами визначеними за
договорами покупцями-замовниками. При незабезпеченості обсягів випуску
продукції таким договорам, треба встановити, які заходи проводить
підприємство, здійснюючи пошук покупців, ринків збуту (організація
виставок, реклама і т.д.). якщо обсяги, розраховані по договорах
перевищують запланований випуск продукції, то встановити чи забезпечений
такий випуск продукції матеріальними і трудовими ресурсами потужності
устаткування цехів, наявність програми з впровадження нового
технологічного устаткування: а) оцінка фактичного виконання виробничої
програми та вивчення ритмічності випуску ГП (по днях, місцях, кварталах
року) проводиться методами аналізу даних про виконання графіків випуску
ГП. В процесі перевірки встановлюють, чи узгоджується він з термінами
відвантаження передбаченими в договорах з покупцями;

4) перевірка комплектності випуску і якості ГП, обґрунтованості
включення в склад ГП, виконаних робіт, послуг. До ГП відноситься тільки
та, яка пройшла всі стадії технологічної обробки, відповідає
встановленим стандартам чи технічним умовам, укомплектована, прийнята
відділом технічного контролю. Ревізор попередньо вивчає технічну
документацію на ГП, службову переписку з покупцями-замовниками, аналізує
дані первинних документів – актів, накладних про здачу на склад та
журналів відділу технічного контролю, актів про барк, накопичу вальних
відомостей про випуск ГП за звітний період.

5) перевірка повноти оприбуткування зданої на склад ГП. Для контролю
достовірності даних в БО треба провести візуальну перевірку наявності
первинних документів, правильності їх оформлення, порівняти основні
показники (№ документу, дата, номенклатура ГП, кількість, ціна,
вартість) з даними складського обліку та накопичувальної відомості про
випуск ГП, Ж-О №10/1, або машинограм по дебету рахунка 40 “ГП”. Особлива
увага звертається на обґрунтованість бухгалтерських записів щодо наявних
виправлень даних в первинних документах, за поточний місяць, а також
додаткових за минулі періоди внесених змін на підставі довідок
бухгалтерії про виявлені помилки.

6) перевірка відповідності фактичних запасів ГП даним обліку методом
вибіркової інвентаризації залишків на складах ГП з номенклатури,
вибраної ревізором. Якщо виявляються значні відхилення (нестача,
надлишок), то призначається повна інвентаризація ГП. Крім цього під час
інвентаризації здійснюється обстеження дотримання умов збереження ГП, як
МЦ в цехах, на центральному складі (відповідність приміщень вимогам
збереження, організації складування, охорони приміщень, здачі на
центральний склад, закріплення за відповідальними особами).

7) перевірка стану контролю за достовірністю оперативного обліку і
збереження ГП у виробничих цехах та центральному складі зі сторони
бухгалтерії підприємства. При цьому слід порівняти дані оборотних
відомостей з рахунку 40 у розрізі відповідальних осіб та номенклатури ГП
з картками складського обліку, який ведеться в цехах, на складі, а далі
– в цілому з рахунку 40 по книзі головних рахунків. Аналізуються дані
виконання контрольної роботи бухгалтерії, їх якість, ефективність,
прийняті заходи по результатах контролю.

Основні порушення, встановлені працівниками ДКРС, що впливають на
оподаткування прибутку підприємств: а) наявність неоприбуткованої ГП,
або її нестач, б) недостовірність даних податкового
обліку про залишок ГП на початок і кінець звітного періоду,
в) порушення діючого законодавства України про підприємництво, щодо
реєстрації як платників податків, номенклатури випуску продукції чи
надання послуг, робіт, встановлених стандартів з якості.

46. Контроль правомірності підприємницької діяльності підприємства і
організацій.

Контроль правомірності здійснення підприємницької діяльності в частині
виду виробничої діяльності, асортименту випуску продукції, надання
послуг чи виконання робіт. На початку ревізії підприємства, застосовуючи
методи обстеження та нормативної візуальної перевірки, перевіряється
дотримання закону України “Про підприємництво”, наявність і
достовірність документів про право заняття підприємницькою діяльністю
(установчі документи, свідоцтва про реєстрацію як платників податків,
про сертифікацію продукції, ліцензії);

45. Контроль обсягів реалізації ГП, виконаних робіт, послуг.

Ревізія починається з визначення даних звітності по реалізації (ф.2),
особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

Послідовність і напрямки контролю:

1) загальна оцінка виконання плану реалізації підприємством та у розрізі
договорів з покупцями по звітних періодах року (методи аналізу даних про
виконання договорів з покупцями).

2) перевірка виконання графіку відвантаження ГП покупцям-замовникам: а)
перевірка організації обліку у відділах збуту за відвантаженням
продукції (обстеження наявності систематизованих переліків асортименту
поставок по замовниках і термінах відвантаження, відміток про фактичне
виконання (дата), достовірність обліку контролюється методом порівняння
показників накладних на відвантаження з даними оперативного обліку
відділу збуту); б) перевірка своєчасності відвантаження ГП (методом
порівняння даних про випуск ГП і її відвантаження по датах місяця,
враховуючи обсяги залишків на складі, візуальної перевірки документів –
розпоряджень, товарно-транспортних накладних).

3) перевірка своєчасності здачі первинних документів про відвантаження
продукції покупцям в бухгалтерію (методом порівняння дати звіту і дати
відвантаження).

4) перевірка своєчасності і правильності оформлення платіжних документів
для розрахунків з покупцями (рахунків-фактур, платіжних доручень-вимог
фінансовим відділом, бухгалтерією), візуальна перевірка реквізитів
документів, аналіз переписки з покупцями, арифметична перевірка обсягів
по вартості, враховуючи договірні ціни, ПДВ.

5) перевірка дотримання методики БО і ПО, достовірності даних про
розрахунки з покупцями та обсяги реалізації продукції:

а) перенос залишків з рахунку 62 “розрахунки з покупцями і замовниками”
з минулого місяця на початок поточного місяця у відомості №16,
відповідність їх даних книги головних рахунків;

б) обґрунтованість бухгалтерських записів поточного ревізованого місяця
у відомості №16 (візуальна перевірка наявності, достовірності первинних
документів і порівняння даних з них у розрізі покупців). Особлива увага
звертається на: дату відвантаження, дату оплати, факти списання
заборгованості покупців за рахунок підприємства, повернення продукції
покупцями, факти додаткової поставки при нестачі по претензіях
покупців, пересортиці, заміні одних видів іншими, при претензіях про
порушення умов договорів при бартерних розрахунках;

в) правильність ведення податкового обліку по ПДВ, валових доходів щодо
операцій по реалізації продукції, робіт, послуг. Методи нормативної
перевірки обліку, порівняння і аналізу даних систематизації та
узагальнення даних БО з кредиту рахунка 46 “реалізація продукції”;

г) перевірка достовірності звітності по ф.2 про фінансові результати,
податкової звітності з обсягів реалізації продукції (аналіз і порівняння
даних поточного обліку в Ж-О №11, Книзі головних рахунків, враховуючи
дані про виявленні порушення при узагальненні матеріалів ревізії
стосовно визначення обсягів реалізації.

Основні порушення, які були встановлені при проведенні ревізії: 1)
реалізація продукції нижче договірних цін; 2) арифметичні помилки в
рахунках-фактурах, при визначенні ПДВ та загальної суми до оплати; 3)
відвантаження продукції покупцям при наявності за ним попередньої
значної заборгованості; 4) порушення договорів, щодо термінів або
обсягів поставки, асортименту, якості продукції, виконаних робіт чи
послуг; 5) фальсифікація обсягів реалізації при готівкових розрахунках з
покупцями; 6) заниження обсягів валових доходів щодо реалізації
продукції, робіт, послуг в податковому обліку; 7) порушення методики
бухгалтерського, оперативного і податкового обліку реалізації продукції,
валових доходів, особливо при бартерних операціях, що зумовлює заниження
оподаткування податкам на прибуток та інше.

49. Особливості контролю реалізації продукції на експорт.

При наявності обсягів реалізації продукції на експорт основними
напрямками ревізії є:

1) контроль достовірності здійснення зовнішньоекономічної діяльності
(методом нормативної перевірки на дотримання закону України “Про ЗЕД” та
візуальної перевірки наявності і достовірності документів, договорів з
покупцями-нерезидентами України, ліцензій, квот залежно від номенклатури
продукції, що експортується);

2) перевірка обґрунтованості цін (методом аналізу діючих цін на
зовнішньому ринку та порівняння з передбаченими в договорах і при їх
виконанні, чи ціни не нижче встановлених Урядом мінімальних цін.

50. Особливості контролю імпорту сировини, устаткування.

58. Перевірка фондів спеціального призначення.

Крім статутного фонду в процесі здійснення виробничої програми
створюються і використовуються фонди цільового характеру –
амортизаційний фонд і фонд економічного стимулювання та спеціального
призначення. Формуються також різні резерви для відшкодування майбутніх
витрат, цільового фінансування та цільового надходження.

Основними завданнями ревізії фондів, резервів та цільового
фінансування є перевірка достовірності відображення цих показників в
обліку та звітності, встановлення законності та правильності їх
формування, правильності та цілеспрямованості використання.

Згідно з “Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності
в Україні”, прийнятим постановою Кабінету Міністрів України від
3.04.1993р. №250 підприємства створюють фонди і резерви та здійснюють їх
облік за рахунками 85,86, 87, 88, 89. Джерелами ревізії є журнали-ордери
№№ 10, 12, 15, Головна книга, баланс та звітності, первинні документи,
розрахунок відрахувань з прибутку до фондів економічного
стимулювання.

Ревізію фондів економічного стимулювання і спеціального
призначення здійснюють окремо за кожним фондом, у результаті чого
встановлюється законність і правильність їх створення та використання
протягом періоду, що ревізується.

Основним документом для проведення ревізії вищезгаданих фондів
є журнал-ордер №12 за рахунками 87 “Фонди економічного стимулювання” і
88 “Фонди спеціального призначення”, а також підтверджуючі первинні
документи, типові положення про окремі фонди економічного стимулювання і
спеціального призначення, затверджені кошториси їх використання.

Перевіряючи правильність використання коштів фонду матеріального
стимулювання, зіставляють фактично здійснені витрати з кошторисом та з
Положенням про фонд матеріального стимулювання. При цьому необхідно
також перевірити правильність складання самого кошторису використання
цього фонду, керуючись діючими рекомендаціями про його розподіл за
напрямками витрат.

Перевіряючи правильність витрачання коштів, які спрямовуються на
виплату премій і винагород, слід звертати увагу на повноту оподаткування
виплат прибутковим податком з громадян. При цьому слід керуватися
Декретом КМУ № 13-92 від 26 грудня 1992р. “Про прибутковий податок з
громадян” і відповідною інструкцією, затвердженою Головною податковою
інспекцією України №12 від 21 квітня 1993р.

Перевіряючи законність та правильність створення фонду соціального
розвитку, треба виявити суму фактично одержаного прибутку і здійснити
перерахунок сум відрахувань від розподіленого фактичного прибутку.

Згідно з “Положенням про організацію бухгалтерського обліку в Україні”
(п.68) підприємства можуть створювати резерви. При ревізії резервного
фонду з’ясовують правильність його створення і цільовий характер
використання коштів. Особливу увагу треба звернути на реальність і
правильність нарахування і оформлення збитків від стихійного лиха. Для
цього перевіряються акти загибелі посівів і майна та записи у
відповідних рахунках бухгалтерського обліку. У разі виявлення фіктивних
актів і завищення обсягів збитків, складають спеціальну відомість
виявлених приписок, з допомогою якої потім вживають заходів щодо
повернення незаконно одержаних сум і поновлення резервного фонду.

Загалом, здійснюючи ревізію резервів, треба враховувати: 1)
наявність на підприємстві рішення про створення резервів і яких саме; 2)
правильність розрахування суми резерву на наступний рік; 3) чи змінилася
сума створеного резерву на кінець року порівняно з даними на початку
року; 4) причини, за якими не було використано резерв наприкінці року та
як ці суми можуть бути використані у наступному році; 5)
доцільність створення резервів у тому разі, якщо із року в рік
спостерігається перехід значних сум нарахованих резервів; 6) у якому
місяці було створено резерв.

Оскільки створення резерву впливає на зменшення прибутку
підприємства, необхідно проаналізувати доцільність його створення і
напрямки використання.

63. Особливості контролю цільового бюджетного фінансування, кредитів під
гарантії уряду.

Перевіряючи підприємства, які отримують кошти цільового фінансування, у
тому числі і за рахунок бюджету, необхідно використовувати дані БО, який
повинен здійснюватися за рахунком 96 “Цільове фінансування і цільові
надходження” в журналі-ордері № 12. Перевіряти треба також первинні
документи, які відображають витрати і їх відшкодування за рахунок коштів
державного бюджету або інших цільових надходжень.

Починаючи ревізію, треба з’ясувати на які цілі та від кого підприємству
заплановано цільове фінансування та надходження коштів, а також чи є
кошториси щодо використання цих коштів. Слід враховувати, що кошти
цільового фінансування повинні використовуватися тільки за призначенням.

Під час ревізії дитячих закладів необхідно перевірити своєчасність та
повноту цільових надходжень цільового фінансування; правильність
розрахунку батьківської плати за утримання дітей; чи дотримуються норми
витрат продуктів харчування дітей, чи немає перевитрат коштів на
харчування за рахунок завищення вартості продуктів. За видатками на
підготовку кадрів перевіряються витрати згідно з нормами на одного учня
або працівника, який підвищує кваліфікацію, а за придбання навчального
обладнання — згідно з нормами на групу.

Ревізією встановлюється характер здійснених цільових витрат,
правильність їх обліку, обґрунтованість їх проведення в планових чи
облікових обсягах, що відповідають необхідності і наявним
джерелам фінансування. Шляхом перевірки первинних документів, зустрічної
звірки облікових записів про виконані роботи і кошти, що надійшли на їх
фінансування, контрольного виміру виконаних робіт, опитування окремих
посадових осіб з’ясовується реальність облікових даних, які
характеризують обсяг виконаних робіт, витрати і їх відшкодування за
рахунок відповідних джерел.

Необхідно звернути увагу на дотримання діючого порядку щодо
відображення вказаних витрат і джерел фінансування в БО і балансі
підприємства, яке ревізується. Як правило, такі витрати списуються
безпосередньо за рахунок цільового фінансування чи цільових
надходжень і в складі основних чи обігових коштів господарства не
враховуються (за винятком інвентарних об’єктів основних засобів, а також
невикористаних залишків коштів чи матеріалів).

У разі встановлення ревізією зловживань і грубих порушень щодо
використання фондів економічного стимулювання та коштів цільового
фінансування, про них необхідно повідомити правоохоронним органам та
органам місцевої влади.

62. Перевірка розрахунків з банками по короткострокових та
довгострокових кредитах.

Під час ревізії кредитних операцій перевіряється повнота і правильність
використання банківських кредитів, ефективність та своєчасність їх
повернення. Кредити надаються, як правило, безготівкові шляхом оплати
розрахунково-грошових документів, а їх погашення може здійснюватися
одноразово або за графіком.

Під час ревізії позичкових коштів аналізуються дані рахунків 90
“Короткострокові кредити банків” та 92 “Довгострокові кредити банків”,
уточнюється виконання умов кредитних договорів, стан із
погашенням заборгованості з кредитів і процентів, визначається цільове
використання позик. Під час ревізії використання кредитів перевіряються
журнал-ордер № 4 та первинні документи.

За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається. За
обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку-кредитору
комісійні, що нараховуються на всю суму наданого кредиту.

Процентні ставки за користування кредитом, обумовлені у кредитному
договорі, нараховуються банком і сплачуються позичальником не рідше
як один раз у квартал за платіжним дорученням. У разі відмови від сплати
боргів за позичками банк стягує борги у претензійно-позовному порядку.

Контроль за виконанням умов укладеного з позичальником кредитного
договору здійснює банк.

24. Задачі, направлення та джерела контролю розрахунків підприємства.

До основних задач ревізії розрахунків належать:

1) дати оцінку стану розрахунково-платіжної дисципліни, по всіх видах
розрахунків з дебіторами та кредиторами підприємств;

2) встановити наявні факти порушень діючих нормативно-правових актів,
щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень
відповідальних працівників при здійсненні розрахункових операцій з
постачальниками, покупцями, бюджетом, працівниками підприємств, іншими
дебіторами та кредиторами;

3) Розробити заходи по реалізації результатів контролю щодо попередження
зловживань та порушень, відшкодування збитків та нарахування штрафних
санкцій до бюджету, притягнення до відповідальності винних службових
осіб.

Направлення ревізії:

1) перевірка розрахунків з підзвітними особами; 2)
перевірка розрахунків з постачальниками за ТМЦ та послуги; 3) перевірка
розрахунків з покупцями і замовниками; 4) перевірка розрахунків по
претензіях, по відшкодуванню матеріальних збитків; 5) перевірка
розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами; 6)
перевірка розрахунків по оплаті праці; 7) перевірка стану розрахунків з
бюджетом, соціальними державними фондами (пенс, фонд соц. страх, фонд
зайнятості населення).

Основні джерела ревізії: первинні документи по розрахункових
операціях, облікові реєстри поточного синтетичного та аналітичного
обліку з рахунків № 60, 61, 62, 63, 64, 65,66, 69, 70 ,71 (Журнал-ордер
№6, 8, 11, відомість № 16), Книга головних рахунків, оборотний баланс,
баланс).

25. Перевірка розрахунків з підзвітними особами.

При здійсненні такої перевірки ревізор користується інструкцією “Про
службові відрядження в межах У. і за кордон”, затв. Наказом МФУ № 59 від
18.03.98 р.

Для вивчення методики контролю треба використати набуті з методики
б/о стосовно документального оформлення операцій та відображення в
облікових регістрах на рахунках б/о операцій пов’язаних з розрахунками
під-ва, які здійснюються через підзвітних осіб.

Спочатку на ревізованому підприємстві треба ознайомитися із
організацією і видами розрахунків через підзвітних осіб, обумовлених
специфікою виробничої діяльності.

Як джерела інформації та об’єкти ревізії бухгалтерія під-ва подає для
контролю ревізорові зброшуровані в окремі справи по місяцях чи кварталах
року журнальні ордери № 7 та первинні документи до них, а по розрахунках
додатково журнал-ордер № 1, Касова книга.

Послідовність і основні напрямки контролю:

1) Контроль дотримання правил видачі авансів підзвітним особам.
Здійснюється застосуванням методу нормативної перевірки по датах видачі
з каси, обсягах сум, цільовим призначенням.

2) Перевірка доцільності, правомірності та оформлення службових
відряджень окремих працівників. При цьому треба застосовувати методи
аналізу та логічного взаємозв’язку виробничої діяльності підприємства,
виконуваної роботи і компетенції підзвітної особи, цільового завдання та
строків відрядження і фактичного виконання;

3) контроль авансових звітів на повноту та достовірність док-в з витрат,
які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення док-в та
авансових звітів здійснюється візуальна перевірка наявності основних
реквізитів документів відповідно до чинного законодавства щодо
документації операцій. Особлива увага звертається чи немає в них
виправлень чи не належать вони до фіктивних або таких які не можуть бути
підставою для відшкодуванню витрат по службових відрядженнях;

4) перевірка правильності визначення розмірів відшкодування витрат на
службові відрядження по авансових звітах. Особлива увага звертається на
дотримання встановлених законодавством норм добових при відрядженнях
внутрі країни і за кордон, при включенні в документ на оплату житла,
вартості харчування в готелях. У такому разі норми добових зменшуються
відповідно при одноразовому харчуванні на 20%, дворазовому – 40%,
трьохразовому – 60%. Крім цього відшкодовуються витрати на оплату житла
на основі первинних документів (квитанцій), але не більше 60 грн. на
добу.

5) контроль обґрунтованості бухгалтерських записів в Журналі-ордері № 7
при відображенні операцій з видачі авансів, повернення надлишкових
невикористаних сум, описання за рахунок відповідних джерел коштів (на
витрати виробництва, обігу за рахунок інших джерел – рах 81).

При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції
рахунків, виходячи із змісту господарської операції, відображеної в
первинному документі. Особлива увага звертається на правомірність і
обґрунтованість внесення виправлень, корегування помилок на минулі
періоди.

Закінчуючи перевірку операцій по Ж-О № 7 за місяць то треба
перевірити правильність узагальнень (підсумків оборотів за місяць,
визначення залишків у розрізі підзвітних осіб на кінець місяця та
відповідності їх даним на початок місяця у журналі-ордері в слідуючому
місяці, а також даним книги Головних рахунків, щодо обсягів оборотів за
дебетом і кредитом рахунку № 71 та залишків

7) Перевірка стану контролю бухгалтерії за своєчасністю розрахунків
(контроль термінів, здачі авансових звітів та невикористаних залишків
авансів). Відповідно до діючого законодавства, підзвітні особи повинні в
трьохденний термін після закінчення строку відрядження здати в
бухгалтерію авансовий звіт. В разі порушення цього терміну, вся сума
виданого підзвітній особі авансу зараховується як перевищення ліміту
грошей в касі, що підлягає сплаті в доход бюджету.

Отже, ревізор складає розрахунок залишків простроченої заборгованості
підзвітних осіб по датах її виникнення, визначаючи за кожен день
загальну суму такої заборгованості для визначення за ревізований період
суми до сплати в бюджет.

26. Контроль розрахунків з постачальниками за МЦ і послуги.

При здійсненні такої перевірки ревізор керується законом України “Про
підприємництво”, “Про банкрутство”, положенням “Про організацію б/о і
звітності в Укр.”, інструкціями НБУ щодо порядку здійснення
безготівкових розрахунків в народногосподарському обороті України.

Основні напрямки і послідовність перевірки:

1) Контроль наявності і правильності оформлення документів, які
визначають права, обов’язки сторін з постачання матеріальних ресурсів,
виконанню різних видів послуг;

2) Контроль реальності і правильності відображення заборгованості в
балансі, книзі головних рахунків (рахунки № 60 “Розрахунки з
постачальниками і підрядчиками”, 61 “Розрахунки по авансах”).

3) Контроль правомірності виникнення боргу, реальності погашення і
строків виникнення заборгованості (не сплаченої в строк, з простроченим
терміном позивної давності, спірної суперечної безнадійної до
погашення);

4) оцінка стану контролю з боку бухгалтерії за розрахунками з
постачальниками;

5) контроль доцільності придбання МЦ, реальності розрахунків;

6) контроль правильності визначення сум до сплати в рахунки-фактури за
матеріальні цінності;

7) контроль рахунків-фактури за надані послуги (транспорт, вода,
електроенергія, комунальні послуги, послуги зв’язку і т.п.)

8) контроль обґрунтованості бухгалтерських записів з поточного б/о по
Ж-О № 6.

Перевірка розрахунків з постачальниками та підрядчиками починається з
ознайомлення з організацією постачання, з встановленням наявності
господарських угод, аналізу їх інформації на предмет відповідності
чинному в Україні законодавству “Про підприємництво”.

Здійснюючи документальний контроль в бухгалтерії, необхідно встановити
методом порівняння даних чи відповідають залишки на одну і ту ж дату
синтетичного рахунку № 60 в книзі головних рахунків даним поточного
обліку в Ж-О № 6 з цього рахунку в цілому, виходячи з даних аналітичного
обліку по постачальникам. При наявності відхилень треба перевірити
реальність та документальну обґрунтованість заборгованості по кожному
постачальнику.

Дані про стан заборгованості на звітні місячні, квартальні дати
узагальнюється в аналітичній таблиці, де така інформація
систематизується з видів заборгованості: 1) Не сплачена в строк (до 1
міс, до 3-х місяців, до 6 міс, більше року); 2) З простроченим терміном
позивної давності; 3) Спірна (суперечна);

4) Безнадійна до погашення.

Заборгованість з простроченим терміном позивної давності (3 роки).
Порядок списання простроченої ДЗ і КЗ встановлений положенням “Про
організацію БО і звітності в Укр.”, № 250 від 3.09.93 р. Дебіторська
заборгованість, відносно якої закінчився термін позивної давності,
списується за рішенням керівника підприємства на результати фін-госп.
діяльності. Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника за
рішенням суду не є підставою для зміни заборгованості: вона повинна бути
перенесена і відображатися на позабалансовому рахунку протягом 5-6
років, на протязі яких здійснюється контроль майнового стану боржника на
предмет виникнення можливості погашення такого боргу.

Спосіб списання простроченої кредиторської заборгованості залежить
від форм власності підприємства-боржника: підприємства державної форми
власності повинні після закінчення терміну позивної давності віднести
її на розрахунки з бюджетом та до 10 числа наступного за цим місяцем
перерахувати до місцевого бюджету.

Стан контролю з боку бухгалтерії під-ва оцінюється виходячи з аналізу
організації розрахунково-фінансової роботи, матеріалів переписки з
постачальниками, ефективності претензійної роботи, прийнятих заходів
щодо зниження кредиторської і дебіторської заборгованості.

Контролюючи обґрунтованість бухгалтерських записів в журналі-ордері
№6 треба спочатку перевірити достовірність первинних документів
(рахунків-фактури постачальників, товарно-транспортні накладних),
дотримання цін і тарифів, передбачених в угодах правильність розрахунку
загальної суми до сплати.

Крім цього, треба впевнитися в повноті оприбуткування МЦ, одержаних
від постачальників, порівнюючи з даними складського обліку мат-в,
звітами про рух мат-в (відомість № 10), відображення в податковому
обліку операцій з придбання МЦ.

Реальність стану заборгованості встановлюється методом зустрічної
перевірки розрахунків з окремими підприємствами через письмові запити
про звірку даних за визначений період часу, або при сумнівах в
достовірності – навіть безпосередні перевірки таких розрахунків в
бухгалтеріях взаємопов’язаних підприємств.

28. Контроль розрахунків з покупцями і замовниками.

До основних напрямків контролю належать:

1) перевірка реальності і правильності відображення в обліку
заборгованості по рахунку 62 “Розрахунки з покупцями і замовниками”

2) перевірка повноти і своєчасності розрахунків з покупцями за
відвантажену, прийняту ними продукцію, виконані послуги (роботи).

3) Перевірка правильності визначення обсягів платежу покупцям в рахунку
фактури (вартість продукції, робіт, ПДВ, відповідність угоді цін).

4) Перевірка обґрунтованості бух. Записів по операціях за місяць у
відомості № 16, де ведеться аналітичний облік розрахунків, в
журналі-ордері № 11, № 2, податковому обліку продаж.

Для контролю реальності заборгованості окремих покупців
застосовуються методи зустрічної перевірки, аналізу даних інвентаризації
розрахунків з покупцями. Критеріями вибору інформації для такого
контролю є заборгованість зверх місяця, особливо терміном більше 3-6
місяців, наявність суперечної невиясненої заборгованості
покупців-боржників.

По акту інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками треба
дослідити заборгованість відображену в балансах на окремі дати в цілому
та за окремими боржниками, в т.ч. підтвердженими і спірну
(непідтверджену, а також виявлену як прострочену).

Нормативна перевірка дотримання діючої методики обліку на рахунках
БО дозволяє виявити не тільки помилки у відображенні цих розрахункових
операцій, але й викрити факти зловживань (списання заборгованості,
взаємозаліки заборгованості даних покупців за рахунок інших)

Методичні прийоми візуальної перевірки первинних док-в дають змогу
виявити такі порушення: відсутність первинних док-в, неналежне їх
оформлення, безтоварні операції. Розрахунки з покупцями і замовниками є
взаємопов’язаними з розрахунками до бюджету, тому ревізор повинен в
центрі уваги зосередити мати визначення впливу. Правомірність операцій
щодо обґрунтованості подальшого оподаткування при бартерних операціях,
вексельних розрахунках, при експорті.

30. Контроль розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами (рах. 76)

Перевірка розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами проводиться
по окремих субрахунках по рахунку 76 “Розрахунки з іншими дебіторами і
кредиторами” (з орендодавцями і орендонаймачами, квартиронаймачами у
відомчих будинках та гуртожитках, з батьками по оплаті за утримання
дітей в дошкільних закладах і т.п.)

Основні напрямки контролю:

1) перевірка реальності заборгованості, виходячи з даних аналітичного і
синтетичного обліку;

2) перевірка повноти і своєчасності нарахувань плати за вищевказані
послуги на протязі ревізійного періоду;

3) перевірка обґрунтованості перерахунків, надання пільг, списання
заборгованості минулих періодів;

4) перевірка своєчасності та повноти погашення заборгованості у розрізі
дебіторів.

В процесі контролю стану розрахунків з квартиронаймачами ефективним є
застосування прийомів зустрічної перевірки даних відомості обліку
розрахунків з жителями квартир і гуртожитків і касових звітів, стосовно
боржників – вибірково перевіряються дані наявних в них квитанцій про
оплату послуг. Особлива увага звертається на дотримання діючих тарифів
за послуги при нарахуванні плати за звітний місяць, обґрунтованості
перерахунків за минулі періоди, корегуючі записи бухгалтерії на
виправлення допущених помилок в обліку, первинні документи, які дають
право на пільгові тарифи оплати, на використання під оренду приміщень
державних підприємств.

29. Контроль розрахунків по претензіях та відшкодуванні матеріальної
шкоди.

Основні напрямки контролю розрахунків по претензіях:

1) перевірка обґрунтованості претензій за невиконання договірних
зобов’язань;

2) перевірка правильності оформлення і своєчасності пред’явлення
претензій;

3) перевірка обґрунтованості і відображення в обліку операцій щодо
виникнення, пред’явлення та врегулювання претензій.

Претензії пред’являються після того, як підприємство встановило чи
дізналося про порушення своїх майнових прав, чи інтересів іншим
підприємством. Документально претензії оформляються юристами
підприємства як претензійні листи.

Строки подання претензій залежать від видів претензій. Так претензії
щодо якості та кількості товарів пред’являють постачальнику не пізніше
10 днів після складання комерційного акту. Постачальники повинні в
10-денний термін розглянути одержану претензію і повідомити покупця про
згоду задовольнити претензію або про відмову із зазначенням мотивів.
Претензії до транспортних організацій про відшкодування збитків надають
протягом 6-ти місяців, а за повну втрату вантажу – після 30 діб із дня
закінчення терміну за угодою постачання.

День подачі претензії визначається за датою розписки про вручення від
постачальника, або при пересилці через пошту за поштовим штемпелем про
приймання відділенням зв’язку.

Джерелами інформації для контролю є дані книги головних рахунків з
рахунку 63 “Розрахунки по претензіях” (журналу-ордеру № 8, 6, 15,
претензійні листи, протоколи розгляду претензійних справ в арбітражному
суді, господарські угоди з постачальниками, покупцями, замовниками по
яких виникли претензії, комерційні акти при нестачі вантажів,
товарно-транспортні документи, акти виконаних робіт, дані оперативної
переписки між підприємствами щодо суб’єкту претензій.

З даних журналу-ордеру по К-ту рахунка 63 “Розрахунки по
претензіях” та Д-ту рахунків, на які списано заборгованість з претензій
методом перевірки кореспонденції рахунків виходячи із змісту первинного
документу, є підставою для бух. запису визначається правомірність
відображення в обліку. Особлива увага звертається на списання претензії,
як необґрунтованої, на витрати виробництва, збитки підприємства, або
корегування обсягів претензії як помилкових записів минулих періодів.

При перевірці розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків
(шкоди) як джерела інформації використовують дані аналітичного обліку з
рахунку 72 “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків” (шкоди),
який повинен вестися в розрізі винних МВО, Ж-О № 8, первинних док-в, на
підставі яких відображені в обліку операції по дебету і кредиту рахунка
72 (док-ти про результати інвентаризації МЦ, рішення суду, документи про
погашення цієї заборгованості, службова переписка з правоохоронними
органами).

Матеріальні збитки (шкода) – це нестача МЦ, яка виявлена при
інвентаризації, або марнування, зниження споживчої якості, втрата,
крадіжки, зниження погіршення чи зниження вартості майна, що обумовлює
необхідність для підприємства додаткових затрат на відновлення чи
придбання майна.

Починається перевірка з ознайомлення і аналізу даних БО і звітності
(по книзі головних рахунків, балансу) про залишки на рахунку 72, про
стан розрахунків з відшкодування на протязі ревізованого періоду. Далі
треба вивчити причини виникнення матеріальної шкоди, аналізуючи
матеріали проведених працівниками бухгалтерії підприємств, організацій і
відображення їх в обліку.

Важливо перевірити правильність визначення обсягів мат. шкоди, що
підлягає відшкодуванню МВО на державних підприємствах. Застосовуючи
прийоми нормативної звірки треба перевірити правомірність оцінки обсягів
матеріальної шкоди згідно постанови КМУ № 116 від 22.01.96 р. і
доповненнями до неї “Порядок визначення розмірів збитків від нестачі і
крадіЖ-Ок, втрат МЦ” стосовно застосування підвищених коефіцієнтів,
нарахування ПДВ та АЗ і віднесення їх на розрахунки з бюджетом.

В обов’язковому порядку перевіряється стан відшкодування матеріальні
шкоди: 1) своєчасність і правильність оформлення документів в
правоохоронні органи для пред’явлення громадського позову, результаті
розгляду в суді, визначення остаточного обсягу відшкодувань. Якщо
погашається шкода боржником добровільно – то наявність письмового
зобов’язання про погашення, оформлення наказів керівником під-ва на
утримання із ЗП (при нестачах в межах місячної ЗП). 2) Перевірка
повноти і своєчасності утримань чи перерахувань на погашення боргу;

3) перевірка стану контролю із сторони бухгалтерії за відшкодуваннями
боржників; 4) контроль відображення цих операцій в обліку застосовуючи
метод перевірки кореспонденції рахунків в планах змісту первинних док-в
про суть господарської операції.

Особливо детально розглядають факти списання заборгованості як
безнадійної по термінах виникнення, неплатоспроможності боржника.
Підставою для списання боргу може бути тільки рішення суду про
неплатоспроможність, або док-ти про смерть боржника. Ця списана з
рахунку 72 заборгованість повинна 5 років числитися на забалансовому
обліку підприємства і щорічно контролюватися через звернення в суд
можливість зміни майнового стану боржника, і т.ч. погашення раніше
списаного боргу.

При наявності фактів непогашення заборгованості за 3 місяці,
бухгалтерія під-ва повинна приймати заходи впливу, звертаючись до суду з
позовом про розшук боржника, примусове стягнення боргу судовими
виконавцями згідно чинного законодавства.

33. Основні методичні прийоми контролю розрахунків з оплати праці.

При здійсненні контролю розрахунків з оплати праці ревізор керується
законами Укр. “Про оплату праці”, “Про відпустки”, іншими нормативними
актами уряду, які регулюють нарахування оплати праці, утримання з неї,
ведення б/о і розрахунків з працівниками.

Послідовність і напрямки контролю:

1) перевірка стану заборгованості і відповідності даних про залишки на
рахунку 70/1 “Розрахунки з оплати праці” в книзі головних рахунків,
балансі з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по
графі “сума до видачі”, групувальної відомості до журналу-ордеру № 10 в
частині узагальнення даних по рахунку 70/1. При наявності заборгованості
за минулі періоди повинна бути розшифровка заборгованості по місяцях
року.

2) Перевірка достовірності первинних документів, які є підставою для
нарахування ЗП (табель про відпрацьований час, наряди про виконану
роботу, трудові угоди і т.п.)

3) перевірка правомірності застосування тарифних ставок у трудових
контрактів при почасовій оплаті праці;

4) перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок достовірності
обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці;

5) перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, зверхурочні
роботи, щорічні основні та додаткові відпустки;

6) перевірка розрахунку утримань із нарахованої ЗП (прибуткового податку
з ЗП, обов’язкових внесків до пенсійного фонду, фонд зайнятості,
виконавчими листами органів суду) і т.п.

7) контроль розрахункових, розрахунково-платіжних і платіжних відомостей
з т. з. Правильності узагальнення підсумкової облікової інформації,
оформлення документації достовірності цих документів.

8) Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів щодо операцій про
нарахування оплати праці та прирівнених видів оплат, утримань із ЗП,
оплати по фактичних обсягів виплат працюючим авансів, за ІІ половину
місяця, заборгованості за минулі періоди, премій, допомоги при
тимчасовій непрацездатності).

9) Перевірка розрахунків з депонентами по ЗП.

Облік розрахунків з оплати праці у більшості підприємств здійснюється
на ПЕОМ, що значно полегшує контроль таких розрахунків.

Ревізор повинен ознайомитися з особливостями організації і технології
облікового процесу на підприємстві при застосуванні комп’ютерної техніки
(ведення архівної інформації, нормативної бази, внесення змін,
корегування інформації за минулі звітні періоди). Основна увага при
виборі інформації для контролю приділяється обґрунтованості внесення
змін і доповнень в нормативну базу даних класифікаторів по персоналу
під-ва щодо документальної обґрунтованості, змін в чисельності
працюючих, місячних ставок ЗП, видів і обсягів утримань із ЗП, наданих
пільг при оподаткуванні прибутковим податком, при звільненні з роботи).

В процесі контролю розрахунків з працівниками здійснюється перевірка
витрачання коштів з фонду соц. страхування на виплату матеріальної
допомоги при тимчасовій непрацездатності, а також з депонентами по ЗП,
заборгованості за минулі місяці року у зв’язку з несвоєчасними
розрахунками підприємства.

Треба врахувати, що відповідно до чинного законодавства в Україні,
при недостатності коштів для здійснення повних розрахунків з працюючими
по ЗП та взаємопов’язаних розрахунків по перерахуванні утримань із ЗП за
призначенням проводиться часткове рівномірне погашення всіх видів
заборгованості (при виплаті 60% ЗП працівникам підприємств повинно
перерахувати в бюджет 60% від нарахованого обсягу прибуткового податку з
ЗП, 60% боргу Пенсійному фонду і т.п.)

Прострочена депонентська заборгованість належить до перерахування в
доход бюджету до 10 числа слідуючого місяця.

27. Контроль розрахунків з бюджетом.

Чинним в Україні законодавством “Про податкову систему” встановлено
перелік платежів в бюджет і позабюджетні фонди, порядок нарахування та
розрахунків в бюджет платежів податків у розрізі їх видів. Так як
місцеві податкові адміністрації систематично здійснюють контроль
розрахунків під-в і організацій з бюджетом, то при ревізії виконання
бюджетів органами державної контрольно-ревізійної служби спочатку
детально вивчаються акти цих перевірок розробляються робочі плани
проведення послідуючого контролю стану розрахунків платників податків з
бюджетом по конкретних платниках податків та видах податкових платежів.

Основні напрямки контролю розрахунків по всім видам податків:

1) перевірка повноти нарахування платежів (чи включено в реєстр
платників, правильність визначення фактичного оподаткованого обороту та
нормативної ставки оподаткування, правомірність пільгового
оподаткування);

2) перевірка повноти та своєчасності перерахувань за призначенням
платежів до бюджету чи позабюджетних фондів;

3) Контроль відображення в б/о операцій по цих видах розрахунків;

4) перевірка своєчасності і правильності складання встановленої
звітності по видах податків і державних позабюджетних фондів.

В процесі ревізії треба уточнити правильність визначення оборотів і
залишків на рахунку № 68 “Розрахунки з бюджетом” в розрізі видів
податків та на рахунку № 65 “Розрахунки по платежах в державні
позабюджетні фонди” – по видах цих фондів. Для цього дані відповідних
синтетичних рахунків з книги головних рахунків порівнюють з даними
аналітичних рахунків в журналі-ордері № 3, чи спеціальних машинограмах,
які ведуть у розрізі видів податків. Своєчасність і повноту розрахунків
з бюджетом можна встановити визначаючи методом порівняння даних , дані
виписок банків та прикладених до них платіжних документів по датах
платежів та обсягах нарахувань з бух. Записами в журналах ордерах, книзі
головних рахунків.

Особлива увага звертається на обґрунтованість включення у витрати
виробництва та обігу, валові видатки.

Методом перевірки кореспонденції бух. рахунків з операцій по
нарахуванню та сплати різних податків, прирівнених по них платежів
(місцеві податки і збори), штрафних фінансових санкцій за порушення
податкового законодавства встановлюються факти необґрунтованого
включення видатків у витрати виробництва чи обігу, покриття збитків за
рахунок державного підприємства замість посадових осіб, з вини яких
допущено пропуск строків платежів, неправильне нарахування податкових
платежів.

39. Перевірка операцій з оприбуткування матеріалів, МШП.

Перевірка починається з ознайомленням ревізора з особливостями
організації забезпечення матеріальними ресурсами, технології
оперативного та БО операцій з надходжень, використання і витрачання при
застосуванні комп’ютерної техніки.

Джерела інформації, які використовуються при здійсненні ревізії: 1)
первинні документи: господарські угоди на матеріально-технічне
забезпечення, специфікації, прибуткові накладні, вимоги,
лімітно-видаткові карти (відомості), рахунки-фактури, акти прийому
матеріалів, квитанції і т.п. звіти МВО, реєстр прибуткових документів;
2) облікові реєстри: книга реєстрації доручень на отримання МЦ, журнал
реєстрації вантажів, картки складського обліку, відомість №10, оборотні
відомості по аналітичних рахунках в розрізі МВО та відповідних
синтетичних рахунків, Ж-О №6,10, книга головних рахунків з рахунків 05
“матеріали”, 06 “Паливо”, 07 “Будівельні матеріали”, 08 “Запасні
частини”.

Основні напрямки і послідовність контролю:

1) загальна оцінка рівня забезпеченості матеріальними ресурсами на
виробничу програму;

2) перевірка стану оперативного обліку і контролю у відділах постачання
за виконання угод постачальниками матеріальних ресурсів;

3) вибіркова перевірка наявності і відповідності даних первинних
документів на оприбуткування бухгалтерським записам у поточних
бухгалтерських реєстрах (Ж-О № 6,7, машинограм по ДТ рахунків
матеріальних ресурсів);

4) перевірка відповідності підсумкових даних за місяць у відомостях
обліку МЦ №10 записам в Ж-О № 6,7 чи машинограмах субрахунків 05, 06,
07, 08;

5) перевірка узгодженості записів синтетичного та аналітичного обліку по
МВО-х;

6) перевірка повноти оприбуткування МЦ.

Особливо детально в повному обсязі, а не вибірково, здійснюється
контроль даних Ж-О № 6, про наявність матеріалів в дорозі, на
відповідальному збереженні, зустрічна перевірка, аналіз даних обліку та
первинних документів, службової переписки з постачальниками про термін,
причину виникнення, заходи по розшуку, прийняті управлінські рішення,
які витікають з умов договорів про постачання, нормативна перевірка
правомірності відображення в обліку первинних та заключних операцій з
даних об’єктів такого обліку).

При контролі повноти оприбуткування МЦ внутрішні документи
підприємства порівнюють з документами постачальників, облікових реєстрів
на відповідність даних про назви постачальника, № документа, дати,
асортимент, ціна, кількість, вартість, ПДВ, сума до сплати.

Крім цього ревізор повинен перевірити обґрунтованість оформлення актів
на розбіжності по кількості, асортименту, якості в документах
постачальника і фактично при прийманні, своєчасність пред’явлення
претензій до постачальників чи транспортної організації.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування МЦ ревізор вивчає
правильність їх оцінки (договірні ціни, ТЗВ на придбання МЦ, їх розподіл
по групах МЦ, облік та розподіл відхилень від облікових цін).

При перевірці операцій з оприбуткування МШП треба визначити правильність
класифікації окремих суб’єктів по їх класифікаційних групах,
встановлених виходячи з функціонального призначення засобів праці та
ціни одного предмета (предмети довгострокового використання вартістю до
500 грн.) за одиницю, малоцінні вартістю до 10 грн. за одиницю,
виробничого чи невиробничого використання;

Як свідчать матеріали проведених ревізій, до основних порушень слід
віднести: запущеність аналітичного обліку, “вуалювання” операцій про
отримання МЦ (матеріали в дорозі, на відповідальному збереженні),
несвоєчасність оприбуткування МЦ, завищення договірних цін,
необґрунтованість включення в склад ТЗВ, які відносяться на с/в
придбання окремих видів МЦ, наявність скритих нестач, крадіЖ-Ок, втрат
та псування МЦ, порушення податкового обліку витрат на придбання МЦ.

51. Основні направлення і об’єкти контролю капітальних вкладень.

Капітальні вкладення в інвестиційній діяльності передбачають приріст
виробничих потужностей на діючих підприємствах від технічного
переоснащення і реконструкції, нового будівництва, введення в дію
об’єктів, споруд і виробничих потужностей.

Направлення перевірки: План капітальних вкладень для підприємств
затверджується разом із планом фінансування капітальних вкладень вищою
організацією. 1) Розрахунки з обґрунтування цих планів, зокрема потреби
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перевіряються контролерами
у першу чергу. Потім перевіряють забезпеченість капітальних вкладень
проектно-кошторисною документацією.

У процесі контролю використовуються фактичні (експертиза,
інвентаризація, вибіркові і суцільні спостереження) і документальні
методичні прийоми, які передбачають аналітичні, логічні,
обліково-обчислювальні процедури.

Джерела інформації: договори підряду, акти передавання підрядчику
проектно-кошторисної документації, дані БО по рахунку “Капітальні
вкладення”, а також нормативно-правові і методичні документи державних
планових органів і банків з питань інвестицій і впровадження в проекти
досягнень науки і техніки, затвердження титульних списків на
проектно-пошукові роботи для будівництва майбутніх років та ін.

2) Конролюючий, перевіряючи виконання графіків надходження технічної
документації на будову, з’ясовує, чи дотримуються вимоги комплектності
документації. Наявність некомплектної документації може бути виявлена
при вивченні претензій підрядної організації, а також робочих креслень,
що надійшли на будову. Ревізор встановлює, що є наслідком неякісної
розробки затвердженого проекту і чи не призвела погана якість проектної
документації до подорожчання будівництва і хто відповідальний за
допущені перевитрати ресурсів.

3) Перевіряючи якість проектної документації, контролюючий вивчає
висновки експертів до проектів, а також претензії, подані до проектної
організації. Таким чином визначають причини недоліків і встановлюють
конкретних осіб, відповідальних за допущені порушення.

4) Забезпеченість будівництва проектно-кошторисною документацією
перевіряться при вивченні титульних списків, проектів, кошторисів,
кошторисно-фінансових розрахунків, встановлює, ким і коли вони
затверджені. Визначає також, яким чином вони пов’язані з планом
фінансування капітальних вкладень і планом введення в дію завершених
об’єктів.

5) Контроль виконання плану провадиться документальними методичними
прийомами зіставлення даних обліку з планом по об’єктах капітальних
вкладень. Відхилення від плану визначають за такими показниками: обсяг
робіт у натурі; обсяг капітальних вкладень за кошторисною вартістю (по
кожному об’єкту окремо); виконання плану зниження собівартості
будівництва; строки виконання капітальних робіт і введення об’єктів у
експлуатацію. Перевірка виконання плану капітальних вкладень і
використання коштів їх фінансування і кредитів банків ревізором
провадиться за даними аналітичного і синтетичного обліку по рахунках
“Капітальні вкладення”, “Довгострокові кредити банку”, “Фінансування
капітальних вкладень”. Причини відхилень від плану по кожному з його
показників ретельно досліджуються як за даними облікових регістрів, так
і за первинними документами.

На завершення ревізор перевіряє обґрунтованість відображення в обліку
операцій по капітальних вкладеннях, достовірності звітності і визначення
інвентарної вартості завершених і зданих у експлуатацію об’єктів
капітальних вкладень.

52. Перевірка операцій по вводу в дію основних фондів при здійсненні
капітального будівництва підрядними організаціями.

Особливій перевірці підлягає капітальне будівництво, виконане за
договорами з підрядними організаціями.

1) Своєчасність і правильність розрахунків з підрядними організаціями
по виконаних роботах контролючий перевіряє за аналітичним рахунком
“Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, керуючись при цьому
нормативними документами про розрахунки в н/г і про штрафи за порушення
правил здійснення розрахункових операцій. За завищення обсягів і
вартості виконаних будівельно-монтажних робіт, у тому числі вартості
обладнання, включеного до обсягу капітальних вкладень, але фактично не
зданого до монтажу, проектно-пошукових і ремонтно-будівельних робіт, які
є підставою для одержання коштів, будівельно-монтажні підрядні
організації і забудовник сплачують банку штраф. Контролюючим
перевіряється кожний випадок сплати установі банку штрафу, визначаються
особи, відповідальні за вчинення приписок робіт і заподіяння
матеріальної шкоди, а також з’ясовується, яких заходів вжито
керівництвом підприємства щодо відшкодування збитку.

2) Контроль операцій із придбання і передавання замовником підрядчику
обладнання і будівельних матеріалів здійснюється за даними рахунку
“Будівельні матеріали і обладнання до установки”. Перевіряється с/в
заготовлених МЦ, відповідність їх кошторисним розцінкам, наявність
понаднормативних запасів невстановленого і непереданого підрядчику
обладнання, забезпечення його зберігання і заходи щодо прискорення
введення його в дію.

3) Перевіряючи акти на приймання забудовником від підрядчика виконаних
етапів будівельно-монтажних робіт, об’єктів і споруд, ревізор
встановлює, чи дотримувались правила приймання цих робіт, чи не було
випадків завищення обсягів і вартості їх. Зустрічній перевірці
підлягають документи на виконані роботи, відображені у бухгалтерському
обліку забудовника, і дані установи банку, яка фінансує і кредитує
забудовника, вивчаючи акти контрольного обміру. Випадки відмови банку
від оплати виконаних робіт вивчаються контролюючим із залученням
підрядчика, з’ясовується причина і встановлюються особи, відповідальні
за порушення правил виконання і функціонування капітальних вкладень.

53. Перевірка витрат по капітальних вкладеннях при господарському
способі капітального будівництва.

По будовах, які виконуються господарським способом, методи перевірки
забезпеченості їх проектно-кошторисною документацією прості, бо при
цьому перевіряються лише взаємовідносини забудовника з проектними
організаціями.

Капітальне будівництво, виконуване господарським способом, концерну,
компанії ревізор перевіряє не тільки в межах обсягів виробництва
будівельних і монтажних робіт, а й витрат на їх виконання, використання
будівельних машин і механізмів, будівельних матеріалів і робочої сили,
додержання фінансово-кошторисної дисципліни і розрахунків по капітальних
вкладеннях. При цьому контролюючий користується Типовим положенням з
планування, обліку і калькулювання с/в будівельно-монтажних робіт,
затвердженим КМУ.

На завершення ревізор перевіряє обґрунтованість відображення в обліку
операцій по капітальних вкладеннях, достовірності звітності і визначення
інвентарної вартості завершених і зданих у експлуатацію об’єктів
капітальних вкладень. Виявлені недоліки, пов’язані з приписками
невиконаних робіт, позаплановими капітальними вкладеннями, розпорошенням
коштів по численних об’єктах, порушеннями договірної і
кошторисно-фінансової дисципліни та ін., групують в аналітичних
відомостях (машинограмах) за їх однорідністю, встановлюють суми завданих
збитків і відповідальних за них осіб, у систематизованому порядку
викладають в акті ревізії.

61. Напрямки контролю фінансових вкладень.

Предприятия осуществляют отвлечение средств в виде финансовых вложений
за счет как собственных, так и заемных источников финансирования. Цель
таких вложений средств — получение дополнительного дохода в виде
процентов, дивидендов и т. п. В зависимости от целевого назначения и
сроков инвестирования выделяют финансовые вложения:

1) краткосрочные (на срок до 1 года), которые для целей учета
подразделяются на облигации и другие ценные бумаги, депозиты,
предоставленные займы;

2) долгосрочные (на срок более 1 года), которые включают паи (долевые
взносы), акции, облигации, предоставленные займы.

Источниками информации: копии учредительных документов, выписки из
реестра акционеров, сертификаты акций и другие ценные бумаги, договоры
купли-продажи ценных бумаг, депозитные договоры, договоры займа, выписки
по счету «депо», книга регистрации ценных бумаг, учетные регистры
(журналы-ордера, ведомости, машинограммы и др.) по счетам 06, 08, 58 и
другие, Главная книга и т.д.

Виготовлення і використання ЦП у підприємницькій діяльності регулюється
законом України “Про ЦП і фондову біржу”, нормативними актами НБУ, МФУ
та Державної комісії з ЦП та фондового ринку. Завданням ревізії ЦП є
перевірка їх обігу (випуску, використання), збереження, правильності
нарахування дивідендів, % їхнім користувачам. Об’єктом перевірки є такі
види ЦП: акції, облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації
підприємств, векселі тощо.

Ревізор перевіряє наявність обов’язкових реквізитів у акціях, щоб
запобігти навмисній їх фальсифікації. До обов’язкових реквізитів
відносять фірмове найменування АТ і його місцезнаходження, найменування
ЦП – “акція”, порядковий номер, дата випуску, вид акції та її номінальну
вартість, ім’я власника, розмір СФ на день випуску акцій, кількість
акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови
правління АТ.

Ревізор перевіряє такі реквізити облігацій: найменування ЦП –
“облігація”, фірмове найменування і місцезнаходження емітента, ім’я
покупця і номінальну вартість, строки погашення, розмір і строки виплати
відсотків, місце ф дата випуску, серія і номер облігації, підпис
керівника емітента, печатку емітента. Крім основної частини до облігації
може додаватись купонний лист, який містить: порядковий номер,
найменування емітента і рік виплати відсотків.

По векселю ревізор перевіряє, щоб вексель мав такі обов’язкові
реквізити: найменування “вексель”, безумовний наказ або зобов’язання
сплатити конкретну суму, найменування ремітента, дату і місце складання
документа, підпис векселедавця.

Фінансові вкладення обліковуються на рахунку 58, на якому обліковуються
активи як ЦП інших підприємств, облігації внутрішньої позики.

Напрямки КІР: 1) Перевірка стану збереження і фактичної наявності –
метод інвентаризації (якщо в депозитарії – запит до нього); 2)
Перевірка аналітичного обліку, який ведеться по видах фінансових
вкладень, а в середині кожного виду – по підприємством – емітентам.
Перевірка дотримання порядку обліку (оцінка по номінал в-ті)

3) Перевірка операцій оприбуткування (вище номіналу) і реалізації (нижче
номіналу)

4) Правильність складання бухгалтерських записів, віднесення різниць між
ціною придбання і номінальною вартістю ЦП, відображення в обліку викупу
і продажу ЦП

5) Записи первинних документів по рахунку 58 звіряють з Ж-О по рахунку
58 і головною книгою.

Перевіряється правильність відображення в обліку операцій
купівлі-продажу ЦП, створення джерела фінансування. ЦП обліковуються за
номінальною вартістю. Також перевіряється правильність списання суми
дисконту або премії за ЦП, нарахування процентів, дивідендів.

Перевіряється стан збереження бланків ЦП на підприємстві або в
депозитарії. Операції з ЦП не оподатковуються ПДВ.

31. контроль стану розрахунків з оплати праці працівників підприємств.

Основою для перевірки стану розрахунків з робітниками і службовцями є
первинні документи з обліку виробітку і ЗП, табелі, розрахункові і
платіжні відомості, нормативні і довідкові матеріали по оплаті праці в
тій галузі промисловості, до якої належить підприємство, відомості, Ж-О
та ін регістри.

Здійснюється перевірка достовірності первинних документів, які є
підставою для нарахування ЗП (табель про відпрацьований час, наряди про
виконану роботу, трудові угоди і т.п.).

Необхідно перевірити, які форми оплати праці використовуються і
встановити їх доречність, а також дотримання цих форм при розрахунках із
працівниками.

При цьому треба перевірити правомірність застосування тарифних ставок у
трудових контрактах при почасовій оплаті праці; перевірити
обґрунтованості застосування норм і розцінок достовірності обсягів
виконаних робіт при відрядній оплаті праці.

Якщо крім ЗП робітникам нараховуються премії та ін. суми, то ревізор
повинен перевірити обоснованість вказаних сум. Дуже ретельно слід
перевірити правильність виплат додаткової ЗП. Також необхідно перевірити
правильність визначення сум оплати відпусток.

Ревізор повинен перевірити своєчасність виплати ЗП робітникам і
службовцям.

32. методика перевірки утримань із заробітної плати працюючих.

Перевірити чи передбачаються умовами колективного договору встановлені
на підприємстві строки виплати заробітної плати.

Ревізор повинен перевірити правильність здійснених утримань з оплати
праці. З оплати праці працюючих утримується сума прибуткового податку,
до пенсійного фонду і фонду зайнятості, по виконавчим документам, по
дорученням – зобов’язанням за придбані товари в кредит, по письмовому
дорученню про переведення страхових внесків по договору особистого
страхування, авансів, виданих в рахунок оплати праці, у відшкодування
збитку, заподіяного підприємству і ін. при перевірці правильності
утримання податків і зборів ревізор повинен встановити, чи з усіх
виплат, передбачених законом стягуються податки, а також іх величину.

При перевірці правильності утримань потрібно встановити їхню
документальну обґрунтованість і законність, своєчасність перерахування
відрахованих сум по призначенню: бюджету – стягнуті податки;
торговельним підприємствам – заборгованість за товар, куплені в кредит;
позивачам – аліменти і інші суми. Особливо ретельно слідує перевіряти
правильність зроблених відрахувань у осіб, звільнених за що
перевіряється період. Загальний розмір всіх відрахувань при кожній
виплаті заробітної плати не може перевищувати 50% заробітку.

Всі доходи, які перевищують неоподаткований мінімум (17грн.)
оподатковуються за прогресивною шкалою. Окремим категоріям громадян
встановлюються пільги (інваліди, чорнобильці І та ІІ категорії). Суми
прибуткового податку перераховуються до бюджету при одержанні у банках
коштів на виплату ЗП.

Законодавчими актами України передбачено соціальне страхування
працівників підприємств. Тарифи обов’язкових внесків на державне
страхування в Україні для підприємств, установ та організацій,
встановлюються ВРУ у % до фонду оплати праці. Відрахування на соціальне
страхування проводяться щомісяця по всіх видах оплати праці та премій.

Відрахування на обов’язкове соціальне страхування і обов’язкове
пенсійне страхування відносяться на собівартість. Збір на державне
обов’язкове пенсійне страхування, збір на обов’язкове соціальне
страхування і збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків
на оплату праці.

Платники Тариф, %

Збір на соц. страхування Збір до ПФ

Підприємства незалежно від форми власності 5,5 у т.ч. 1,5% збір у разі
безробіття 32

Підприємства де працюють інваліди: – для працюючих інвалідів

– для інших працівників такого підприємства

1

5,.5

4

32

Фізичні особи, які працюють на умовах трудової угоди (контракту)
(утримання із ЗП) у разі безробіття 0,5 1, 2% (>150 грн.)

Підприємства, громадяни, які використовують найману працю за угодами
цивільно- правового характеру — 32

Основи організації системи контролю в Україні:

1) Закон “Про державну КР службу в Україні” від 26.01.93р. №2939-12.

2) Положення про ДКРС в Україні, постанова КМУ від 5.07.93, №515.

3) Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок ДКРС України,
наказ КРУ від 3.10.97, №121.

4) Інструкція про порядок стягнення коштів та застосування фінансових
санкцій органами ДКРС, від 3.07.98, №130.

Контроль грошових коштів.

1) Положення про документальне забезпечення записів БО, затверджене
наказом МФУ від 24.05.95 №88; 2) Закон “Про БО і звітність”
від 16.07.99р.;

3) Про порядок проведення касових операцій в національній валюті”,
затверджене постановою НБУ від 2.02.95.;

4) Інструкція “Про відкриття банками рахунків в нац. і іноз. валюті”,
затверджене НБУ від 18.12.98 №537; 5) Інструкція “Про
безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджене
постановою НБУ від 2.08.96 №204;

6) “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання
обігу готівки”, Указ президента від 11.05.99 №491.

Джерела інф: 1) первинні документи: прибуткові, видаткові касові
ордери, банківські виписки, платіжні доручення, платіжна
вимога-доручення, розпорядження на безспірне стягнення коштів; 2)
облікові регістри синтетичного і аналітичного обліку: касова книга,
книга реєстрації платіжних доручень, книга реєстрації
прибутково-видаткових касових документів, Ж-О №1 (А – в нац. валюті, Б
– в іноз. валюті), Ж-О №2 (по кожному поточному рахунку окремий журнал),
книга головних рахунків, звітність (баланс).

Контроль розрахунків.

Основні джерела ревізії: первинні документи по розрахункових операціях,
облікові реєстри поточного синтетичного та аналітичного обліку з
рахунків № 60, 61, 62, 63, 64, 65,66, 69, 70 ,71 (Журнал-ордер №6, 8,
11, відомість № 16), Книга головних рахунків, оборотний баланс,
баланс).

1) Закон України “Про підприємництво”. Від 07.02.91, №698.

2) Положення про організацію БО і звітності в Україні, №250, від
3.04.93р.

3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97,
№283.

4) Закон України “Про ПДВ” від 3.04.97, №168/97-ВР.

5) Інструкція з БО ПДВ від 1.07.97, №141.

6) Інструкція “Про прибутковий податок з громадян”.

7) Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26.06.97.

8) Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від
26.06.97 зі змінами

9) Інструкція про службові відрядження у межах України і за кордон від
13.03.98.

10) “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за
кордон”, Постанова КМУ від 23.04.99, № 663.

11) Рекомендації з БО валових витрат та валових доходів, наказ КМУ ,від
4.08.97, №168.

12) Інструкція “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті
України”, затверджене постановою НБУ від 2.08.96 №204;

Підзвітні особи: ЖО-7 та первинні документи до нього, книга реєстрації
відряджень, накази про відрядження працівників, авансові звіти, книга
головних рахунків (рах.71), журнал-головна.

Постачальники і підрядники: баланс, книга головних рахунків (60, 61),
ЖО-6, відомість №16, рахунки-фактури від постачальників,
товарно-транспортні накладні, господарські угоди, договори.

Покупці і замовники (рах. 62): те ж, відомість №16 (аналітичний облік
розрахунків), ЖО 11, 2, книга продаж, господарські угоди, розрахункові
документи, накладні на відвантаження.

Розрахунки по претензіям: дані книги головних рахунків з рахунку 63
“Розрахунки по претензіях” (журналу-ордеру № 8, 6, 15, претензійні
листи, протоколи розгляду претензійних справ в арбітражному суді,
господарські угоди з постачальниками, покупцями, замовниками по яких
виникли претензії, комерційні акти при нестачі вантажів,
товарно-транспортні документи, акти виконаних робіт, дані оперативної
переписки між підприємствами щодо суб’єкту претензій.

Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків (шкоди): дані
аналітичного обліку з рахунку 72 “Розрахунки по відшкодуванню
матеріальних збитків” (шкоди), який повинен вестися в розрізі винних
МВО, Ж-О № 8, первинних док-в, на підставі яких відображені в обліку
операції по дебету і кредиту рахунка 72 (док-ти про результати
інвентаризації МЦ, рішення суду, документи про погашення цієї
заборгованості, службова переписка з правоохоронними органами).

ЗП: дані про залишки на рахунку 70/1 “Розрахунки з оплати праці” в
книзі головних рахунків, балансі, розрахунково-платіжні відомості,
групувальна відомість до ЖО № 10 в частині узагальнення даних по рахунку
70/1.Первинні документи: табель про відпрацьований час, наряди про
виконану роботу, трудові угоди і т.п.

Розрахунки з бюджетом: обороти і залишки на рах. №68 “Розрахунки з
бюджетом” в розрізі видів податків та на рахунку № 65 “Розрахунки по
платежах в державні позабюджетні фонди”.(книга гол.рах-в), дані
аналітичних рахунків в ЖО № 3, чи спеціальних машинограмах, які ведуть у
розрізі видів податків, виписки банків та прикладені до них платіжних
документів по датах платежів та обсягах нарахувань.

Контроль основних фондів.

1) Положення про організацію БО і звітності в Україні, №250, від
3.04.93р.

2) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97,
№283.

3) Інструкція з БО балансової вартості основних фондів, наказ МФУ від
24.07.97, №159

4) Інструкція з БО орендних операцій, №50

5) Інструкція з інвентаризації ОЗ, НМА, ТМЦ, грошових коштів і
документів, розрахунків та ін. статей балансу, від 30.10.98, №90

6) Порядок визначення розмірів збитків від розкрадання, нестач, знищення
(псування) МЦ, №116.

Джерела інформації: 1) первинні документи, про надходження, передачу,
реалізацію, інвентаризацію нарахування амортизації (зносу), ліквідацію
об’єктів ОФ і НМА: накладні, акти прийому – передачі ОФ, акти ліквідації
ОФ, відомості нарахування амортизації (зносу), авізо, довідки, акти
переоцінки, дефектні акти, акти виконаних робіт по ремонту ОЗ, кошториси
і угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування ОФ підрядними
організаціями.

2) регістри аналітичного і синтетичного обліку: інвентарні картки з
обліку по окремих об’єктах ОФ і НМА; описи інвентарних карток з обліку
ОФ; картки групового обліку ОЗ (для нарахування зносу і амортизації по 4
групах ОФ); інвентарні списки ОФ і НМА, які ведуться МВО структурних
підрозділів підприємства, де вони використовуються або їх
місцезнаходження; оборотні відомості в бухгалтерії у розрізі груп,
об’єктів ОФ по МВО та підприємству; журнали-ордери №13,16, машинограми
по кредиту рахунків 01,04,02,86,88,85,33,87. Книга головних рахунків,
баланс, звітність про рух майна підприємства.

Контроль МЦ.

1) Положення про організацію БО і звітності в Україні, №250, від
3.04.93р.

2) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97,
№283.

3) Інструкція з інвентаризації ОЗ, НМА, ТМЦ, грошових коштів і
документів, розрахунків та ін. статей балансу, від 30.10.98, №90

4) Порядок визначення розмірів збитків від розкрадання, нестач, знищення
(псування) МЦ, №116.

Джерела інформації: 1) первинні документи: господарські угоди на
матеріально-технічне забезпечення, специфікації, прибуткові накладні,
вимоги, лімітно-видаткові карти (відомості), рахунки-фактури, акти
прийому матеріалів, квитанції і т.п. звіти МВО, реєстр прибуткових
документів; 2) облікові реєстри: книга реєстрації доручень на отримання
МЦ, журнал реєстрації вантажів, картки складського обліку, відомість №10
(руху матеріалів), оборотні відомості по аналітичних рахунках в розрізі
МВО та відповідних синтетичних рахунків, Ж-О №6,10, книга головних
рахунків з рахунків 05 “матеріали”, 06 “Паливо”, 07 “Будівельні
матеріали”, 08 “Запасні частини”.

Контроль витрат на вир-во, с/в готової продукції.

1) Типове положення з планування, обліку і калькулювання с/в продукції у
промисловості, затв. Постановою КМУ №47 від 24.04.96р.

2) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р.

3) Положення про організацію БО і звітності в Україні, затв. Постановою
КМУ від 3.04.93, №250.

4) Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.99, №996-XIV.

Джерела інформації: 1) первинні документи: розрахунково-платіжні
відомості, відомості розподілу витрат на оплату праці, наряди, лімітні
карти, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги, авансові звіти.
2) облікові регістри з аналітичного і поточного синтетичного
обліку по рахунках обліку витрат на виробництво (ЖО 10), книга головних
рахунків, кошторис загальногосподарських, загально-виробничих витрат,
статистична звітність, дані податкового обліку про валові витрати на
виробництво.

Контроль обсягів виробництва (вир.програми), реалізації продукції.

1) Закон “Про підприємства”, “Про підприємництво”, “Про господарські
товариства”.

2) Типове положення з планування, обліку і калькулювання с/в продукції у
промисловості, затв. Постановою КМУ №47 від 24.04.96р.

3) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р.

4) Положення про організацію БО і звітності в Україні, затв. Постановою
КМУ від 3.04.93, №250.

5) Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.99, №996-XIV.

6) Інструкція про порядок заповнення форм річної бухгалтерської
звітності №139 (наказ МФУ від 18.08.95)

Джерела інф: 1) документи на право здійснення підприємницької
діяльності, документи про реєстрацію підприємства, установчі документи,
ліцензії, свідоцтва про акредитацію, сертифікацію продукції,
господарські угоди з покупцями і замовниками;

2) первинні бухгалтерські документи: акти прийому ГП на склад, накладні,
товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності, акти
здачі-прийому виконаних робіт, квитанції на виконання послуг;

3) облікові реєстри аналітичного і синтетичного обліку: картки
складського обліку ГП ф.М-17, оборотні відомості з номенклатури ГП,
відомість №16, Ж-О №10/1, 11, 2, 1 (дебет рахунків 20,46, кредит
рахунків 20, 40, 46, 68, 67), книга головних рахунків, книга обліку
продаж.

4) інші джерела: пояснюючі записки відповідальних осіб, переписка з
покупцями і замовниками, рішення арбітражного суду, з матеріалів
контролю податкової і контрольно-ревізійної служби, митні декларації при
реалізації на експорт.

Контроль фін. результатів, фондів і фін. стану.

1) Закон “Про підприємництво” від 7.02.91

2) Закон “Про підприємства в Україні” від 27.08.91

3) Закон “Про банкрутство” від 14.05.92.

4) Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97,
№283.

5) Типове положення з планування, обліку і калькулювання с/в продукції у
промисловості, затв. Постановою КМУ №47 від 24.04.96р.

6) Рекомендації з БО валових витрат та валових доходів, наказ КМУ ,від
4.08.97, №168.

Джерела інформації: дані Ж-О-11, відомість 16, Ж-О-12, 15, відповідних
машинограм при застосуванні комп’ютерної форми обліку з результатів 46,
62, 60. Операції підприємств, пов’язані із реалізацією продукції,
робіт, послуг здійснюються у журналі-ордері № 16.

Контроль стану обліку і звітності.

1) Закон України “Про БО і фін. звітність в Україні”,

2) Положення про організацію БО і звітності в Україні №250,

3) Положення про документальне забезпечення записів в БО №88,

4) Інструкція про порядок заповнення форм річної бухгалтерської
звітності №139 (наказ МФУ від 18.08.95),

5) Рекомендації з БО ВВ і ВД №168,

6) Закон України “Про оподаткування прибутку”,

7) інструкції щодо податкового обліку, податкової звітності, інші
інструкції, що стосуються обліку ОЗ,МЦ, нарахування амортизації, план
рахунків і інструкції до нього.

76. Контроль операцій з витрачання матеріальних цінностей.

Послідовність і основні напрямки контролю:

1) перевірка відповідності загального підсумку вибуття та залишків на
кінець місяця матеріалів по всіх структурних підрозділах (МВО) з
кредитовими оборотами та залишками на кінець місяця по рахунках
матеріальних цінностей (№ 05, 06, 07,08) в головний книзі;

2) перевірка операцій з відпуску матеріалів у виробництво: а)
документації операцій (в межах встановлених лімітів по нормах, зверх
норм, при заміні матеріалів); б) перевірка обґрунтованості встановлених
норм витрат на виробничий процес;

Вибіркові інвентаризації залишків матеріалів в цехах, відділеннях
дають можливість встановити наявні надлишки матеріалів, або в
незавершеному виробництві. Ефективним прийомом встановлення фактів
завищення норм витрат в контрольний запуск сировини, аналіз даних про
витрати за декілька звітних періодів.

3) Перевірка операцій з відпуску матеріалів на інші цілі: а) на
невиробничі потреби підприємства; б) при реалізації матеріалів іншим
підприємствам, в рахунок виплати ЗП працівникам, безкоштовної передачі
окремим організаціям чи фізичним особам;

Поряд з контролем повноти та достовірності первинних документів
(накладних, розпоряджень адміністрації, довіреностей покупців,
податкових накладних) треба перевірити чи не занижені продажні ціни,
правильність відображення в обліку на рахунках, пов’язаних з цими
операціями, обсягів нарахування ПДВ та визначення джерел відшкодування
таких витрат;

4. Перевірка правильності оцінки при списанні витрат матеріалів з К-ту
рахунків МЦ в ДТ 20, 24, 25, 26, 29, 44, 46.

Треба врахувати, що в аналітичному обліку матеріали обліковуються за
договірними, покупцями цінами у розрізі їх номенклатури з обособленим
виділенням транспортно-заготівельних витрат на їх придбання по підгрупах
МЦ. Т.ч. щоб оцінити за фактичною собівартістю матеріальні витрати у
розрізі фактичного цільового їх використання, треба зробити розподіл
транспортно-заготівельних витрат кожного місяця. При здійсненні контролю
вивчається обґрунтованість включення витрат в склад
транспортно-заготівельних, а далі правильність їх розподілу за місяць на
залишок мат-в на кінець місяця та на обсяг використаних мат-в за
напрямками витрачання (виробниче, невиробниче споживання, реалізація
матеріалів, безкоштовна передача іншим організаціям), застосовуючи метод
техніко-економічних розрахунків;

5) Перевірка правильності відображення операцій щодо списання МЦ з
обліку.

Завершуючи контрольні дії при документальному контролі господарських
операцій з вищевказаних напрямків ревізії ревізор перевіряє
правомірність бухгалтерських записів методом аналізу змісту
господарських операцій по первинних документах, і кореспонденції бух.
рахунків в журналах-ордерах № 10, 10/1, 11 .

Можливі порушення: списання матеріалів на витрати виробництва при
нестачах, псуванні і втратах від безгосподарності, фактично використаних
на капітальний ремонт чи кап. будівництво, невиробниче споживання;
відсутність первинних документів чи їх фальсифікація, необґрунтовані
виправлення за минулі звітні періоди.

77. Ревізія операцій з МШП.

Починається ревізія з вивчення організації і постановки бух обліку МШП
в бухгалтерії та структурних виробничих підрозділах підприємства.

Джерела інформації для контролю: книги чи картки складського обліку ф.
М-17, матеріальні звіти структурних підрозділів підприємства з
первинними документами на оприбуткування, списання, передачу, дані
облікових реєстрів по рахунках № 12, 13, ж/о № 6, 10, 10/1.

Послідовність і напрямки контролю:

1) при вивченні організації і постановки обліку особлива увага
звертається на закріплення МШП за конкретними відповідальними,
службовими особами в місцях зберігання чи використання, наявність
маркування (жетони, штампи), правильність оформлення документами
операцій при експлуатації МШП і їх оперативного обліку;

2) при перевірці операцій з оприбуткування МШП треба визначити
правильність класифікації окремих суб’єктів по їх класифікаційних
групах, встановлених виходячи з функціонального призначення засобів
праці та ціни одного предмета (предмети довгострокового використання
вартістю до 500 грн.) за одиницю, малоцінні вартістю до 10 грн. за
одиницю, виробничого чи невиробничого використання;

3) контроль стану запасів МШП. Вивчається рівень забезпечення МШП
виробничого процесу, застосовуючи методичні прийоми аналізу запасів з
номенклатури груп на складі і в експлуатації станом на 1-е число по
кварталах року на підставі даних оборотних відомостей з рахунку 12,
карток чи книг з оперативного обліку у місцях експлуатації (цехах,
відділах, бригадах). Критерії вибору об’єктів контролю для визначення
зверхнормативних, завищених залежалих запасів, види МП, по яких немає
руху запасів значний період часу, (більше 3-х, 6-ти місяців), збільшення
обсягів запасів на складі, незначні обсяги видачі в експлуатацію
порівнюючи з запасами на складі. Факти наявності залежалих, непридатних
для використання чи втрати окремих видів МП встановлюються при
обстеженні та вибірковій інвентаризації їх наявності аналізу в
структурних підрозділах підприємства, даних оперативного обліку видачі в
користування працівникам та пояснень керівників структурних підрозділів
підприємства;

4) Перевірка операцій з видачі та списання спеціального одягу і спец.
взуття працівникам підприємства;

а) нормативна перевірка правомірності безкоштовного забезпечення
працівників підприємства спецодягом;

б) дотримання нормативів видачі з номенклатури видів спец. одягу на 1
працівника та термінів їх використання.

Вивчаючи операції з видачі спеціального одягу та спеціального взуття
ревізор керується діючими на підприємстві нормами видачі, термінами
використання та переліком працівників, яким вони можуть бути видані
безкоштовно, встановлюють випадки передчасної зміни, неправомірної
видачі окремим працівникам, а також матеріальні збитки під-ва.

5) Перевірка правильності нарахування зносу МШП та включення його у
виробничі витрати.

Треба мати на увазі, що підприємство самостійно встановлює, який
метод нарахування зносу МШП їм застосовувати щодо окремих
класифікаційних підгруп номенклатури МШП, але при дотриманні принципу
незмінності методології на протязі поточного року.

В процесі контролю виясняють, чи не було заміни одної методики другою
по окремим підгрупах МШП, рівень впливу на с/в продукції, чи не включено
у витрати виробництва (обігу) як знос передача з складу МП для
невиробничої сфери (дитсадка, клуби і т.п.);

6) Перевірка операцій по списанню МП (кредит рахунку № 12)

Детально перевіряється оформлення актів на списання та оприбуткування
матеріалів від ліквідації. Вони повинні бути складені по встановленій
формі за обов’язковою присутністю в комісії відповідальних фахівців і
затверджені керівником підприємства. Списання МШП по актах проводиться
лише при наявності документів, які підтверджують здачу їх в металолом чи
утильсировину.

При передачі МП іншим підприємствам чи фізичним особам по накладних,
актах передачі треба перевірити оподаткування ПДВ;

7) Контроль правильності відображення в обліку здійснюється методом
перевірки кореспонденції бух. рахунків на підставі змісту відображеної
господарської операції первинних документах.

Особлива увага звертається на правильність відображення ПДВ,
обґрунтованість виправлень, як корегування допущених помилок за минулі
періоди часу. Важливою складовою ревізійного процесу МШП є контроль на
відповідність даних б/о в книзі головних рахунків з рахунків № 12, 13
даним оборотних відомостей у розрізі класифікаційних підгруп і
матеріально-відповідальних осіб та даним оперативного обліку, який
ведуть ці МВО в картках чи книгах ф. М-17 щодо залишків на початок і
кінець місяця, обсягів надходжень на списання;

8) Контроль правильності відображення операцій з МП в податковому
обліку.

Дані про залишки МШП на початок і кінець звітного кварталу
відображаються у складі податкової звітності по податку на прибуток
(відомість про балансову вартість матеріальних ресурсів і МП), їх
приріст або убуток зменшує або збільшує валові витрати звітного періоду,
т.ч. впливає на обсяг бази оподаткування. Тому при виявленні
розбіжностей треба встановити їх причини, скласти додаток до акту
перевірки, де узагальнити дані про виявлені порушення з визначенням їх
впливу на оподаткування податком на прибуток.

78. Контроль повноти і якості проведених інвентаризацій МЦ і
відображення результатів в обліку.

Джерела інформації для контролю: накази, розпорядження керівника
підприємства про проведення інвентаризації МЦ, а про реалізацію
матеріалів такого контролю, інвентаризаційні описи, порівняльні
відомості, протокол засідань центральної інвентаризаційної комісії,
розрахунки обсягів природного убутку та заліку пересортиці по
матеріалах, журнали-ордери № 8, 10/1, книга головних рахунків.

Основні напрямки контролю:

1) перевірка стану організації інвентаризаційної роботи на підприємстві
щодо визначення планових і позапланових повних чи часткових
інвентаризації МЦ у структурних підрозділах підприємства.

2) перевірка компетентності інвентаризаційних комісій;

3) перевірка повноти і якості документації з матеріалів інвентаризації
МЦ: а) оформлення інвентаризаційних описів; б) повнота відображення
об’єктів інвентаризації (найменування марки, сорту, артикулу ін. ознак);

4) перевірка правильності складання і оформлення порівняльних відомостей
(перенесення інформації з інвентаризаційних описів та відповідних їм
облікових даних з номенклатури МЦ, щодо одиниці виміру, кількості);

5) перевірка правильності визначення результатів інвентаризації: а) в
натуральних показниках; б) по обсягах вартості окремих об’єктів та в
цілому по матеріально-відповідальних особах і підприємству;

6) перевірка правильності розрахунку обсягів списання недостач в межах
норм натурального природного убутку та заліку наявної пересортиці
однорідних матеріалів;

7) перевірка оформлення виявленого браку продукції, бою тари, псування і
непридатності матеріалів;

8) перевірка дотримання порядку оформлення описання втрат від псування
МЦ (наявність актів про знищення, накладних про вивіз на звалище чи
здачу в утиль, тобто чи не створюється умови для повторного списання);

9) перевірка правильності визначення обсягів недостач, що відносяться за
рахунок винних матеріально-відповідальних осіб для відшкодування втрат
підприємства;

10) Перевірка відображення в обліку результатів інвентаризації МЦ: а)
дотримання термінів відображення результатів інвентаризації; б)
правильність кореспонденції бухгалтерських рахунків і обсягів
відображення результатів інвентаризації, щодо виявлених надлишків,
нестач матеріалів, які підлягають відшкодуванню МВО-ми;

11) Перевірка стану контролю за реалізацією матеріалів інвентаризації на
підприємстві.

Сировина, матеріали, готова продукція i товари (ТЗВ).

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні
напівфабрикати i комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що
використовується для пакування i транспортування продукції (товарів),
інші матеріальні ресурси відображаються в обліку i звітності за їх
фактичною собівартістю. Давальницька сировина відображається за балансом
за цінами, вказаними у договорі.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з
витрат на їх придбання, включаючи сплату процентів за придбання в
кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнки (надбавки),
комісійні винагороди, сплачені постачальницьким i зовнішньоекономічним
організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на
транспортування, зберігання i доставку, що здійснюються сторонніми
організаціями.

Готова продукція відображається у звітності за фактичною виробничою
собівартістю, що складається з витрат, пов’язаних з використанням
основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових
ресурсів, та інших витрат на виробництво продукції.

Авізо, акти оцінки, переоцінки ОФ, інвентаризації

Акти прийому-передачі в експлуатацію

Акти на ліквідацію об’єктів ОЗ

накладні

довіреності

Рахунки-фактури постачальників

Картки обліку ОЗ по 4 групах

Описи інвентар-них карток

Первинні документи

Оборотні відомості по МВО

Інвентарні списки ОЗ

Картки аналіт-го обліку ОЗ

Ж-О №13,16,11

Рахунок 01

“ОЗ”

Книга головних рахунків

Баланс

Основні напрямки ревізії операцій з надходжень ОЗ:

1) перевірка обґрунтованості придбання окремих об’єктів ОЗ (виходячи з
аналізу виробничої необхідності, спеціалізації підприємства,
ефективності послідуючого використання);

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019