Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців
органів місцевого самоврядування та роль асоціацій органів місцевого
самоврядування у її вдосконаленні
Вступ
Необхідною передумовою ефективного виконання завдань та повноважень
місцевого самоврядування є належний професійний рівень підготовки
службовців органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад,
сільських, селищних, міських голів. Від того в якій мірі службовці та
депутати місцевих рад обізнані із законодавчими основами муніципальної
діяльності, з новітніми технологіями муніципального менеджменту, чи
володіють вони навичками практичного застосування цих знань в умовах
конкретної територіальної громади, безпосередньо залежить те, в яких
умовах живе населення відповідного села, селищ, міста, який рівень
громадських послуг надається в системі місцевого самоврядування.
На прикладі України ми можемо спостерігати, коли за однакових умов
ресурсного забезпечення соціально-економічний стан одних територіальних
громад разюче відрізняється від стану інших. Так, прикладами сталого
соціально-економічного розвитку протягом останніх 2 – 4 років можна
назвати такі українські міста, як Бердянськ, Іллічівськ, Київ,
Комсомольск, Славутич тощо. Цікаві проекти муніципального розвитку
успішно реалізуються в Житомирі, Івано-Франківську, Рівному, Чернівцях,
Одесі, в багатьох інших великих та малих містах України.
Досягнення територіальних громад цих міст є результатом впливу багатьох
різноманітних чинників, зокрема, географічних, кліматичних, економічних,
політичних тощо. Але головним фактором є те, що там сформовані
професійні команди менеджерів, здатні до пошуку нетрадиційних рішень в
проблемних ситуаціях місцевого життя. Міські голови, ради цих міст
постійну увагу приділяють питанням підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації муніципальних службовців. Їх представники є
постійними учасниками всіх освітніх заходів, що проводяться Українською
Академією державного управління при Президентові України, асоціаціями
органів місцевого самоврядування, Фондом сприяння розвитку місцевого
самоврядування, іншими державними та недержавними органами та
організаціями, міжнародними установами.
Зазначене свідчить про те вагоме значення, яке набувають питання
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації муніципальних
службовців для забезпечення сталого місцевого і регіонального розвитку,
підвищення добробуту територіальних громад, покращання якості
громадських послуг, що надаються населенню в системі місцевого
самоврядування.
Для України нагальність та актуальність цього питання набувають
особливого значення, що обумовлено наступними факторами:
По-перше, це економічні фактори – відсутність належного матеріального та
фінансового ресурсного забезпечення для ефективного виконання завдань та
повноважень місцевого самоврядування, криза житлово-комунального
господарства, систем енергопаливоводозабезпечення і соціальної
інфраструктури, необхідність проведення муніципальної реформи,
реорганізації житлово-комунального господарства. Зокрема, з року в рік в
Україні можна спостерігати катастрофічну нестачу коштів місцевого
самоврядування (наприклад, бюджетна забезпеченість із розрахунку на
одного жителя міста обласного значення складає 80 – 150 $ USA на рік), а
сучасна бюджетна система України спрямована на підтримку не
самодостатніх (тих, що володіють власною фінансовою базою), а дотаційних
територіальних громад, оскільки діє правило – чим більше надходжень до
бюджету місцевого самоврядування поступає за рахунок внутрішніх джерел,
тим більше вилучень слід чекати в наступному бюджетному році. І навпаки,
чим менше таких надходжень, тим більше поступає до бюджету місцевого
самоврядування коштів з Державного бюджету України за рахунок
міжбюджетних трансфертів з метою фінансового вирівнювання.
Реконструкції потребують об’єкти комунальної власності, що забезпечують
надання комунальних послуг населенню. Так, вкрай незадовільним є
технічний стан мереж і споруд, які експлуатуються підприємствами
житлово-комунального господарства. Зокрема, в аварійному стані перебуває
30%в водопровідних та 27% каналізаційних мереж, майже 14 тис. кілометрів
теплових мереж. Планово-попереджувальний ремонт цих мереж поступився
місцем аварійно-відбудовним роботам, витрати на які у 2 – 3 рази вищі.
Постійно погіршується стан житлового фонду України. Зокрема, близько 40
тис. будинків (4% житлового фонду України) належать до категорії ветхих
та аварійних, а всього потребує ремонту кожна третя квартира.
По-друге, це фактори правового характеру, пов’язані з недосконалістю
українського законодавства про місцеве самоврядування, що, зокрема,
стосується правового режиму комунальної власності, неврегульованості
питання щодо розмежування земель права державної та комунальної
власності, невизначеності статусу та просторових меж територіальної
громади, невирішеності питань реформування системи
адміністративно-територіального поділу в цілому, не зовсім чітким
розподілом повноважень між різними видами органів публічної влади та
різними територіальними рівнями влади.
По-третє, це фактори психологічного характеру, пов’язані з менталітетом
службовців органів місцевого самоврядування та державних службовців,
наявністю у їхній професійній свідомості залишків “радянських”
стереотипів здійснення влади, командно-адміністративних методів
управління, “телефонного” права.
По-четверте, це фактори організаційного характеру, що обумовлені значною
плинністю кадрів в органах місцевого самоврядування, суттєвим оновленням
(до 60 % в окремих регіонах та територіальних громадах) корпусу
сільських, селищних, міських голів, голів обласних та районних рад,
депутатів місцевих рад. Крім того до організаційних факторів можна
віднести фактичну відсутність самостійної системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів
місцевого самоврядування, по-суті ця діяльність сьогодні здійснюється в
рамках системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців. На жаль сьогодні відсутня навіть концепція
формування такої системи.
По-п’яте, це фактори навчально-методичного характеру, а саме –
відсутність єдиного загальнонаціонального навчально-методичного центру
підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування
та працівників комунальних установ, недостатнє забезпечення навчального
процесу необхідною навчальною літературою та іншими методичними
матеріалами, зокрема, навчальними програмами.
Таким чином проблема підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації муніципальних службовців, депутатського корпусу місцевих
рад, працівників комунальних установ та підприємств в сучасних умовах
становлення місцевого самоврядування в Україні є вкрай актуальною і її
розв’язання потребує суттєвої перебудови всієї системи муніципальної
освіти.
І. Служба в органам місцевого самоврядування
Аналіз існуючої в України системи підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування доцільно
розпочати з аналізу становлення та розвитку інституту муніципальної
служби (служби в органах місцевого самоврядування). До прийняття
Конституції України 1996 року службовці органів місцевого самоврядування
підпадали під категорію державних службовців. Конституція України
розмежувала державну службу і службу в органах місцевого самоврядування
як відносно самостійні форми публічної служби. Відповідно, згідно з
положеннями Конституції України (стаття 38) службу в органах місцевого
самоврядування не можна розглядати як різновид державної служби, а
службовців органів місцевого самоврядування – як державних службовців,
що працюють в органах місцевого самоврядування.
В той же час, правові, організаційні, матеріальні та соціальні основи
служби в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності
посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та
правові гарантії перебування на службі в органах місцевого
самоврядування були визначені Законом України «Про службу в органах
місцевого самоврядування» лише в 2001 р. До прийняття цього Закону
муніципальні службовці були прирівняні за своїм статусом до відповідних
категорій державних службовців, що не могло не накласти відбиток на їх
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, які здійснювалися
за тими ж програмами, що використовувалися для державних службовців.
Закон дає визначення служби в органах місцевого самоврядування як
професійної, на постійній основі діяльності громадян України, які
займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на
реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування
та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Таким
чином до службовців органів місцевого самоврядування віднесені лише
посадові особи, тобто особи, які працюють в органах місцевого
самоврядування, мають відповідні посадові повноваження щодо
здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих
функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статус службовців органів місцевого самоврядування не поширюється на
технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого
самоврядування, а також на працівників комунальних підприємств, установ
і організацій.
Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на:
виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;
виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною
радою;
посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою,
головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі
чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
За станом на 01.01.2003 р. в Україні нараховувалося 12061
представницьких органів місцевого самоврядування, з них: сільських та
селищних рад – 11017, районних рад – 488, районних у містах рад – 82,
міських рад (міст обласних центрів, обласного і республіканського в
Автономній Республіці Крим, районного значення) – 448, обласних рад –
24, та Київська і Севастопольська ради, які мають особливий статус.
В місцевих радах та їх виконавчих органах працює 77,5 тис. службовців
органів місцевого самоврядування (таблиця І). З них виборні посади
займає близько 10 тис. службовців, а 68,5 тис. – призначені на посади
сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у
місті, обласної ради.
Таблиця І. Динаміка загальної чисельності службовців органів місцевого
самоврядування в 1995 – 2003 роках
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
Всього службовців (тис.) 64,05 53,15 53,19 59,42 65,61 67,49 67,66 77,44
Обласні ради, Київська, севастопольська міські ради (тис.)
0,276 0,662 0,761 0,737 0,757 0,787
Міські ради міст обласного та республіканського в АР Крим значення
(тис.) 25,96 26,64 26,34 28,19 26,10 27,61 25,40 26,16
Міські ради міст районного значення (тис.) 5,849 1,902 1,846 1,843 3,226
2,291 2,455 2,776
Районні у містах ради (тис.)
0,796 6,533 6,963 8,222 8,104
Районні ради (тис.)
1,25 3,377 3,715 3,671 3,819 4,042
Сільські, селищні ради (тис.) 32,25 24,62 23,48 24,55 25,27 26,20 27,01
35,58
Якісна характеристика службовців органів місцевого самоврядування
наведена в таблиці ІІ.
Таблиця ІІ. Якісна характеристика службовців органів місцевого
самоврядування
Тис. %
Всього службовців органів місцевого самоврядування 77 442 100
Зі стажем служби До 1 року 16 759 21,64
Від 1 до 3 років 10 681 13,79
Від 3 до 5 років 8 779 11,34
Від 5 до 10 років 18 432 23,80
Від 10 до 15 років 9 833 12,70
Від 15 до 25 років 9 653 12,46
Понад 25 років 3 305 4,26
За статтю чоловіків 20 435 26,4
жінок 57 007 73,6
За рівнем освіти Повна вища 45 973 59,36
Базова вища 28 032 36,20
Науковий ступінь 118 0,15
Вчене звання 29 0,04
Здобули вищу освіту в 2002 р. 846 1,09
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:
на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку,
встановленому Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”;
на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті,
обласної ради, заступника міського голови – секретаря Київської міської
ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної
комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських
рад шляхом обрання відповідною радою;
на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань
діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря)
виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
шляхом затвердження відповідною радою;
на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної
ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад,
керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого
самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним,
міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на
конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством
України.
Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу
в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному
законодавством України про державну службу. У разі необхідності, за
згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути
переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи
консультанта без конкурсного відбору.
Голови районних, районних у містах, обласних рад, Київський та
Севастопольський міський голова та міські голови (міст обласного і
республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право
самостійно (без конкурсу) добирати та приймати на службу своїх
помічників, радників (патронажну службу).
На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті
особи:
1) визнані судом недієздатними;
2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість
не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
3) які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах
державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування
протягом установленого терміну;
4) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування
будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими
родичами чи свояками.
Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути організаторами і
безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають
виконанню органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом
повноважень.
В органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія – посади Київського міського голови, голів обласних рад
та Севастопольського міського голови;
друга категорія – посади Сімферопольського міського голови, міських
(міст – обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та
Севастопольського міського голови, заступника міського голови –
секретаря Київської міської ради;
третя категорія – посади перших заступників та заступників міських голів
(міст – обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради;
секретарів міських (міст – обласних центрів та міста Сімферополя) рад,
міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній
Республіці Крим значення, крім міст – обласних центрів), голів районних,
районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та
Севастопольської міської рад;
четверта категорія – посади голів постійних комісій з питань бюджету
обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони
працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів
виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату
Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і
республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад,
заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній
Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів
ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст
обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення)
рад;
п’ята категорія – посади міських (міст районного значення) голів,
селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих
справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами
(секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників
голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів
управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів
Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь,
відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і
республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх
заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних
управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення)
рад;
шоста категорія – посади заступників міських (міст районного значення),
сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради,
секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад,
керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст
районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних
підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у
містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь,
відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських
(міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників,
помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів,
головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших
структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного
значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія – посади радників, консультантів секретаріатів районних
у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських
(міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів
сільських, селищних рад.
При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються
наступні ранги у межах відповідної категорії посад:
особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути
присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути
присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути
присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути
присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, може бути
присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути
присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути
присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Ранги, які відповідають посадам першої та другої категорій, а також
ранги сільським, селищним, міським головам, головам районних, районних у
містах рад присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної
категорії посад.
Ранги, які відповідають посадам третьої – сьомої категорії,
присвоюються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою
обласної, районної, районної у місті ради.
Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної
кваліфікації, результатів роботи.
Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи
місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду.
Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги
присвоюються після його закінчення, за результатами роботи.
Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого
самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім
місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку
виплачується відповідно до цих рангів.
Черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно
відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки. За виконання особливо
відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може
бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії
посад.
За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі місцевого
самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної
категорії посад.
Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена присвоєного
відповідно до цього Закону рангу лише за вироком суду.
Якщо посадова особа місцевого самоврядування обрана чи призначена на
посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого
самоврядування, за нею зберігається присвоєний ранг. У трудовій книжці
посадової особи місцевого самоврядування робиться запис про присвоєння,
зміну чи позбавлення її відповідного рангу.
Кількість службовців органів місцевого самоврядування по категоріях
посад наведена в таблиці ІІІ.
Таблиця ІІІ. Кількість посадових осіб органів місцевого самоврядування
по категоріях
Всього службовців 77 442
Керівники
з них мають категорії посад:
першу
другу
третю
четверту
п’яту
шосту 32 341
27
59
892
1122
17751
12490
Спеціалісти
з них мають категорії посад:
другу
третю
четверту
п’яту
шосту
сьому 45 101
16
10
69
1257
21669
22080
Служба в органах місцевого самоврядування характеризується значною
плинністю кадрів, особливо в ті роки, коли проводяться муніципальні
вибори, наприклад в 2002 році (таблиці ІV, V).
Найбільша плинність кадрів спостерігається серед виборних посад органів
місцевого самоврядування. Так, кількість новообраних в 2002 році голів
обласних рад становить 50% від їх загальної кількості, голів районних
рад – 41,8%, районних у містах рад – 26,8%, міських голів міст обласного
значення – 44,4%.
В цілому у зв’язку із закінченням повноважень або їх дострокового
припинення вибуло з органів місцевого самоврядування в 2002 році 5013
осіб (6,5%), з них: керівників – 4649 осіб (14,4%), спеціалістів – 364
(0,8%).
Серед інших причин вибуття з органів місцевого самоврядування можна
вказати:
за власним бажанням – 5656 (7,3%);
досягнення граничного віку служби в органах місцевого самоврядування –
923 (1,2%);
скорочення штатів – 601 (0,8%);
корупція – 5 (0,006%);
перехід на іншу роботу тощо – 3825 (4,9%).
В залежності від процедури було прийнято на службу в органи місцевого
самоврядування в 2002 році:
на конкурсній основі – 14348 осіб (18,5%);
зі стажуванням – 533 (0,68%);
з кадрового резерву – 975 (1,26%);
внаслідок обрання чи за іншою процедурою – 7934 (10,25%).
Таблиця IV. Кількість працівників, які вибули з органів місцевого
самоврядування в 2002 році
Назва категорії Всього осіб Вибуло
осіб %
Всього осіб 77 442 16026 20,7
У тому числі:
1. Керівники 32341 7886 24,4
з них мають категорії посад:
першу
другу
третю
четверту
п’яту
шосту 27
59
892
1122
17751
12490 14
29
321
439
4854
2229 51,9
49,2
36,0
39,1
27,3
17,8
2. Спеціалісти 45101 8140 79,3
з них мають категорії посад:
другу
третю
четверту
п’яту
шосту
сьому 16
10
69
1257
21669
22080 2
1
28
225
4397
3487 12,5
10,0
40,6
17,9
20,3
15,8
Заробітна плата службовців органів місцевого самоврядування складається
з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших
надбавок, передбачених цим Законом.
Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування згідно з
Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»
визначаються відповідним органом місцевого самоврядування, виходячи з
умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних
категорій і посад.
В той же час питання оплати праці службовців органів місцевого
самоврядування сьогодні в Україні регулюються в основному централізовано
– Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від
13 грудня 1999 р. N 2288 “Про впорядкування умов оплати праці
працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування
та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів”),
який визначив межі посадових окладів службовців органів місцевого
самоврядування (таблиця VI).
Таблиця V. Кількість працівників, прийнятих на службу в органи місцевого
самоврядування в 2002 році
Назва категорії Всього осіб Прийнято
осіб %
Всього осіб 77 442 23 790 30,7
У тому числі:
1. Керівники 32341 8514 26,3
з них мають категорії посад:
першу
другу
третю
четверту
п’яту
шосту 27
59
892
1122
17751
12490 15
32
357
461
5047
2602 55,6
54,2
40,0
41,1
28,4
20,8
2. Спеціалісти 45101 15276 33,9
з них мають категорії посад:
другу
третю
четверту
п’яту
шосту
сьому 16
10
69
1257
21669
22080 8
4
37
276
5588
9363 50,0
40,0
53,6
22,0
25,8
42,4
Таблиця VI. Посадові оклади керівних працівників і спеціалістів апарату
міських (крім міст Києва і Севастополя) рад та їх виконавчих органів
Посада Місячний посадовий оклад за групами міст, гривень
У містах з чисельністю понад 1 млн. чоловік Поза групою І ІІ ІІІ
Чисельність населення
Понад
15 тис. чол. До
15 тис. чол.
Міський голова 300 280 270 260 240 200 170
Перший заступник міського голови 270 250 240 230 210 180 150
Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів,
секретар ради, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету 250 230
220 210 190 170 140
Завідувач відділу 155-180 150-170 145-165 140-160 130-150 120-130
110-120
Радник, консультант голови ради
140-150 135-145 130-140 120-130 115-125 – –
Помічник голови, начальник сектора 130-140 125-135 120-130 – – – –
Головний бухгалтер, головний спеціаліст 120-130 115-120 115-125 110-120
110-115 – –
Провідний спеціаліст 110-120 – – – – – –
Спеціаліст I категорії 105-110 105-110 105-110 100-105 100-105 100-105
100-105
Спеціаліст II категорії 100-105 100-105 100-105 95-100 95-100 95-100
95-100
Спеціаліст 90-100 90-100 90-100 90-95 90-95 90-95 90-95
Дані про фактичну середньомісячну заробітну плату службовців органів
місцевого самоврядування в 2002 році наведені в таблиці VII.
Таблиця VII. Середньомісячна заробітна плата (у гривнях) службовців
органів місцевого самоврядування за станом на 01.011.03 р.
Органи місцевого самоврядування Середньомісячна заробітна плата (грн.)
Обласні ради
Районні ради
Міські ради міст обласного значення
Міські ради міст районного значення
Районні у містах ради
Селищні та сільські ради 666,81
432,52
403,42
344,81
388,26
262,77
Службовцям органів місцевого самоврядування надається щорічна відпустка
тривалістю 30 календарних днів, а тим з них, які мають стаж служби в
органах місцевого самоврядування понад 10 років надається додаткова
оплачувана відпустка до 15 календарних днів.
Пенсійне забезпечення службовців органів місцевого самоврядування
здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну
службу. В той же час посадовим особам, які працювали на виборних посадах
в органах місцевого самоврядування 8 років і більше призначається пенсія
(за умови наявності загального трудового стажу для чоловіків – 25 років,
для жінок – 20 років) незалежно від того, де вони працювали перед
призначенням пенсії.
ІІ. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
службовців органів місцевого самоврядування
Як вже зазначалося вище до прийняття Закону України “Про службу в
органах місцевого самоврядування” статус посадових осіб місцевого
самоврядування визначався Законом України “Про державну службу” (!993
р.). Відповідно, починаючи з 1993 року в Україні починає формуватися
єдина державна система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації як для державних службовців, так і для службовців органів
місцевого самоврядування.
З прийняттям Закону України “Про службу в органах місцевого
самоврядування” починається процес розведення двох форм публічної служби
– державної та муніципальної. Цей процес об’єктивно потребує певної
перебудови системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування, працівників
комунальних установ, активного залучення до цього процесу недержавних
суб’єктів освітянської діяльності.
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?F??????
?\???????
?\?????#?
?\?????#?
)
)
)
)
?F??????
?\???????
?\?????#?
?\?????#?
)
)
)
???$???Сьогодні відбувається формування в Україні недержавної системи
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців органів
місцевого самоврядування, працівників комунальних установ, прискорення
якого обумовлене потребами муніципальної реформи, відновленням
житлово-комунального господарства, широким застосуванням у муніципальній
практиці сучасних технологій муніципального менеджменту. В першу чергу
це стосується розвитку системи підвищення кваліфікації. Так, наприклад,
в 2002 році різними формами підвищення кваліфікації було охоплено
близько 21 тис. посадових осіб місцевого самоврядування (в 2001 році –
16,5 тис.)
Цей процес призвів до появи великої кількості суб(єктів діяльності у
сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових
осіб органів місцевого самоврядування та працівників комунальних установ
(схема 1).
Серед них можна виділити наступні:
1. Національна академія державного управління при Президентові України,
її регіональні інститути та навчальні центри при обласних державних
адміністраціях
За станом на 01.01.03 р. державну систему підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації державних службовців, яка здійснює одночасно
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації посадових осіб
місцевого самоврядування становили:
Національна Академія державного управління при Президентові України;
чотири регіональних інститути Академії (міста Харків, Дніпропетровськ,
Одеса, Львів);
27 навчальних центри при 24 обласних державних адміністраціях, Київській
та Севастопольській міських державних адміністраціях та при Раді
Міністрів АР Крим (центри перепідготовки та підвищення кваліфікації
працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування).
Ці заклади здійснюють:
1) підготовку спеціалістів для органів місцевого самоврядування в
освітній галузі “Державне управління” за спеціальністю “Державна
служба”;
2) підготовку магістрів для органів місцевого самоврядування за
освітньо-професійними програмами за спеціальністю “Державна служба”;
3) підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування.
Схема І. Суб’єкти діяльності у сфері підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування
та працівників комунальних установ
Всього до Академії та її регіональних інститутів в 2002 році на навчання
було зараховано 950 осіб (350 – за денною, 100 – вечірньою та 550 –
заочною формою навчання), з яких близько 200 осіб є працівниками органів
місцевого самоврядування або перебувають у кадровому резерві.
Підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування
здійснюється в Академії, її інститутах та навчальних центрах за
програмами:
професійними;
тематичних короткотермінових та постійно діючих семінарів;
стажування.
При цьому в 2002 році за професійними програмами підвищили кваліфікацію
6,5 посадових осіб місцевого самоврядування (в 2001 році – 6 тис.).
За даними Головного управління державної служби України загальна
чисельність посадових осіб органів місцевого самоврядування, що
планується на підвищення кваліфікації в 2003 році становить 11,5 тис.
осіб (17% від загальної чисельності), з них:
5,8 тис. осіб – за професійною програмою підвищення кваліфікації;
2 тис. осіб – за програмами тематичних постійно діючих семінарів;
3,7 тис. осіб за програмами тематичних короткотермінових семінарів.
На підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування в
Академії, її інститутах та навчальних центрах передбачається в 2003 році
витратити 5,7 млн. грн. з місцевих бюджетів.
Найбільшу кількість посадових осіб місцевого самоврядування ( 25 – 305
від загальної чисельності) в 2002 році було охоплено державною системою
підвищення кваліфікації в Житомирській, Івано-Франківській,
Миколаївській, Хмельницькій областях та в Автономній Республіці Крим.
Недостатню увагу питанням підвищення кваліфікації приділяють в
Рівненській (14%), Кіровоградській (15%) та Закарпатській областях
(19%).
Підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб
органів місцевого самоврядування шляхом використання ресурсів Академії,
її регіональних інститутів та навчальних центрів при обласних
адміністраціях свої плюси та мінуси.
Позитивним є те, що вона може бути належним чином забезпеченою в
науковому та методичному плані, враховуючи досить високий професійний
рівень професорсько-викладацького складу Академії та її регіональних
інститутів.
До негативних моментів можна віднести наступні:
а) ця система націлена на підготовку спеціалістів для органів
виконавчої влади, що впливає на формування їх професійної свідомості
саме як державних службовців, а не службовців органів місцевого
самоврядування. Це, в свою чергу, не сприяє формуванню нової
корпоративної філософії муніципальної служби, менталітету посадових осіб
місцевого самоврядування як представників територіальної громади,
діяльність яких спрямована, в першу чергу, на захист та відстоювання
інтересів громади;
б) Академія та її регіональні інститути здійснюють підготовку фахівців
лише за одним освітнім напрямком – “Державне управління”, яка не
передбачає таких офіційно затверджених спеціальностей та спеціалізацій,
які б адекватно відповідали потребам розвитку місцевого самоврядування
(наприклад, муніципальне право, муніципальний менеджмент, розвиток
територіальної громади тощо), що не завжди забезпечує цільовий характер
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб
органів місцевого самоврядування, працівників комунальних установ;
в) Академія та її регіональні інститути не можуть здійснювати підготовку
та перепідготовку спеціалістів для окремих галузей муніципального
управління (наприклад, будівництво, громадський транспорт,
тепловодопостачання тощо) в силу ліцензійних обмежень Міністерства
освіти та науки України, а також підвищення їх кваліфікації.
2. Вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку магістрів за
спеціальністю “Держана служба”
В 2002 році підготовку магістрів за спеціальністю “Державна служба” для
органів місцевого самоврядування крім Української Академії державного
управління при Президентові України та її регіональних інститутів
здійснювали ще 8 вищих навчальних закладів:
Київський національний економічний університет;
Харківський державний економічний університет;
Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля;
Тернопільська академія народного господарства;
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу;
Донецький національний технічний університет;
Дніпропетровський національний університет;
Одеська національна юридична академія.
В той же час питома вага цих закладів у підготовці, перепідготовці та
підвищенні кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування
незначна. Так, в 2002 році в них проходили підготовку лише 13 посадових
осіб місцевого самоврядування, в тому числі:
заступники голів районних рад – 1;
керівники структурних підрозділів апарату районних рад – 7;
сільські, селищні голови – 5.
В той же час можна спостерігати тенденцію до розширення цього компоненту
системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
працівників органів місцевого самоврядування про що свідчить збільшення
числа вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку магістрів за
спеціальністю “Державна служба”.
Так, в 2002 році були погоджені ліцензійні справи ще восьми навчальних
закладів на право здійснення освітньої діяльності в галузі “Державне
управління”:
Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ
України;
Інститут державного управління в сфері цивільного захисту Міністерства
України з питань надзвичайний ситуацій та у справах захисту населення
від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Харківський філіал Курсів підвищення кваліфікації працівників юстиції
України;
Державні республіканські курси підвищення кваліфікації керівних
працівників та спеціалістів Міністерства промислової політики України;
Інститут адміністративного, економічного і політичного менеджменту
Української Академії державного управління при Президентові України;
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого;
Дніпропетровський державний технічний університет залізничного
транспорту;
Державний інститут підготовки кадрів Міністерства промислової політики
України;
Українська академія банківської справи Національного банку України.
3. Інші вищі навчальні заклади всіх форм власності, що готують
спеціалістів за різними освітніми напрямками
Ці вищі навчальні заклади здійснюють:
1) підготовку та перепідготовку (друга вища освіта) посадових осіб
місцевого самоврядування за муніципальним замовленням (на кошти бюджетів
місцевого самоврядування) або з ініціативи службовців органів
самоорганізації населення, працівників муніципальних установ, депутатів
місцевих рад за їх власні кошти;
2) розробку навчальних програм, підготовку необхідних
навчально-методичних матеріалів;
3) підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування за
програмами тематичних короткотермінових семінарів (досить часто спільно
з органами місцевого самоврядування та з їх асоціаціями).
Активну діяльність в цій сфері здійснюють, наприклад, такі вищі
навчальні заклади, як Академія муніципального управління, Національна
юридична академія ім. Ярослава Мудрого, Національний технічний
університет “Харківський політехнічний інститут”, Університет економіки
та права “КРОК”, Міжрегіональна академія управління персоналом тощо.
Подібна система також має як позитивні, так і негативні риси.
Так, позитивним є те, що, по-перше, забезпечується можливість
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців
органів самоорганізації населення за будь-якою спеціальністю, по-друге,
зазначені заклади освіти користуються більшою автономією щодо визначення
переліку навчальних дисциплін, що викладаються для спеціалістів
місцевого самоврядування, що, в свою чергу, дозволяє поглибити знання в
таких галузях, що безпосередньо стосуються проблем місцевого та
регіонального розвитку і, тим самим, забезпечити індивідуалізацію та
цільовий характер навчання.
Негативною рисою такої системи підготовки є неузгодженість навчальних
планів та програм, проблеми з проходженням стажування студентів та
слухачів в органах місцевого самоврядування та органах державної влади
тощо.
4. Державні органи та установи, що не належать до закладів освіти,
наприклад, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, галузеві
міністерства. Їх діяльність щодо підвищення кваліфікації посадових осіб
місцевого самоврядування та працівників муніципальних установ
здійснюється у формі проведення короткотермінових семінарів, до участі в
яких залучається досить обмежене коло осіб.
Недоліком такої системи є те, що тематика семінарів комплексно не
планується, а їх метою, як правило, є роз’яснення положень чергового
акту державної влади з питань місцевого самоврядування та регіонального
розвитку.
5. Органи місцевого самоврядування, які здійснюють свою освітянську
діяльність у двох основних напрямках:
1) організація навчання депутатів місцевих рад;
2) підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого
самоврядування.
На жаль ця діяльність здійснюється лише окремими органами місцевого
самоврядування, які створюють власні навчальні центри, вона носить
епізодичний характер, а тематика навчання не систематизована і
передбачає лише такі теми занять, що можуть бути висвітлені “власними
силами” без залучення науковців та практиків з інших регіонів України.
Як позитивний досвід можна навести освітянську діяльність Житомирської
обласної ради, де заняття та семінари з депутатами обласної ради,
головами районних рад області, іншими посадовими особами органів
місцевого самоврядування проводяться регулярно із запрошенням народних
депутатів України, науковців, керівників центральних органів виконавчої
влади України.
Окремі органи місцевого самоврядування спільно з закладами освіти
створюють навчальні центри, що дозволяє більш цілеспрямовано проводити
підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування
та працівників муніципальних установ. Так, наприклад, виконавчий комітет
Харківської міської ради спільно з Національним технічним університетом
“Харківський політехнічний інститут” створив Центр підготовки
професійних керівників-лідерів для муніципальних служб і підприємств
міста.
6. Асоціації органів місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність
у галузі муніципальної освіти відповідно до вимог своїх статутних
документів. В той же час реальний внесок асоціацій у справу підвищення
професійного рівня муніципальних службовців різний: асоціації з
регіональним статусом чи спеціалізовані асоціації проводять освітянські
заходи ad hoc і, як правило за сприяння донорських організацій.
Найвагоміший внесок у розвиток муніципальної освіти, зокрема, підвищення
кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та працівників
комунальних установ робить Асоціація міст України та громад (АМУ), яка
має розгалужену мережу регіональних відділень та досить потужну (за
українськими мірками) організаційну і матеріальну базу. Напрями цієї
діяльності АМУ досить різноманітні, вони охоплюють:
а) розробку навчальних програм для різних категорій працівників органів
місцевого самоврядування та комунального господарства, а також для
депутатів місцевих рад;
б) зібрання та систематизацію прикладів кращих практик муніципального
менеджменту і, в першу чергу, у галузі житлово-комунального господарства
та надання громадських послуг;
в) проведення навчальних семінарів (тренінгів) згідно з розробленими
навчальними програмами. Так, наприклад, в 2002 році на базі АМУ було
проведено 150 навчальних заходів, на яких підвищили свій фаховий рівень
біля 15 тис. депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого
самоврядування, працівників комунальних установ;
г) видання навчальної та навчально-методичної літератури, зокрема, в
першому півріччі 2003 році експертами АМУ підготовлено та опубліковано 5
навчальних посібників та підручників, загальним накладом біля 8 тис.
примірників, зокрема, “Актуальні проблеми виконання законів України “Про
місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні
адміністрації”, Роль громадських організацій та інших неурядових
структур у становленні та розвитку місцевого самоврядування в Україні,
“Науково-практичний коментар Закону України “Про органи самоорганізації
населення”, Муніципальне право України, Основи муніципального
менеджменту України. При цьому два останніх з них рекомендовані
Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних
закладів України;
д) видання статистичних збірників та збірників нормативних актів з
питань місцевого та регіонального розвитку.
Авторитет навчальних заходів, що проводяться АМУ, настільки великий, що
в них приймають участь міські голови, керівники вищих та центральних
органів державної влади, провідні українські науковці, експерти Ради
Європи, муніципальні діячі зарубіжних країни.
В той же час існують і деякі проблемні питання в освітянській діяльності
АМУ, інших асоціацій органів місцевого самоврядування, що потребують
нагального вирішення:
1) освітянську діяльність асоціацій слід легалізувати, надати їй
офіційного характеру. Мова йде, перш за все, про те, щоб надати їм право
видавати офіційні документи посадовим особам органів самоорганізації
населення та працівникам комунальних установ, що пройшли підвищення
кваліфікації в асоціаціях та їх навчальних центрах;
2) вимагає радикального вирішення проблема фінансування освітянської
діяльності асоціацій, зокрема, доцільно передбачити обов’язкове
виділення відповідних коштів для цих цілей з бюджетів місцевого
самоврядування;
3) доцільно передбачити обов’язкове стажування (чи інші форми підвищення
кваліфікації) в асоціаціях тих посадових осіб органів місцевого
самоврядування, що вперше прийняті чи обрані на муніципальну службу;
4) необхідно поглиблювати співробітництво асоціацій із закладами освіти,
що готують спеціалістів для потреб місцевого самоврядування. Зокрема,
мова йде про можливість надання асоціаціям права виступати офіційними
муніципальним замовниками на підготовку таких спеціалістів.
Вирішення цих проблемних питань сприяло б суттєвому підвищенню ролі та
значення асоціацій у справі підготовки та підвищення кваліфікації
службовців органів місцевого самоврядування.
7. Громадські організації, в тому числі і спеціалізовані громадські
організації, що були створені при АМУ з метою залучення широкої
муніципальної громадськості, фахівців з окремих питань місцевого та
регіонального розвитку до участі у здійсненні завдань та функцій АМУ.
До них, зокрема, відносяться Товариство науковців по сприянню
муніципальній реформі, Товариство муніципальної просвіти, Спілка
фінансистів органів місцевого самоврядування тощо.
Роль зазначених організацій в організації муніципальної освіти є досить
значною, вони сприяють органам місцевого самоврядування, АМУ, іншим
асоціаціям органів місцевого самоврядування у проведенні навчальних
заходів шляхом:
1) залучення науковців та практиків – фахівців у відповідній галузі
муніципальної діяльності як лекторів на семінарах та інших навчальних
заходах;
2) надання науково-методичної допомоги при розробці навчальних програм;
3) підготовки та видання підручників та навчальних посібників, що
використовуються при проведенні навчальних заходів.
ІІІ. Навчальні стратегії і програми в сфері муніципальної освіти: роль
асоціацій органів місцевого самоврядування у їх розробці та реалізації
Центральне місце в системі організаційних та методичних заходів,
спрямованих на організацію підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, працівників
комунальних установ займає розробка навчальних стратегій та навчальних
програм. Діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування, в першу
чергу АМУ, з цього питання передбачає:
1) визначення пріоритетних напрямків розвитку місцевого самоврядування,
успішне вирішення яких потребує спеціальної підготовки, перепідготовки
чи підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого
самоврядування та працівників комунальних установ. Наприклад, в 2002 –
2003 роках АМУ до них були віднесені питання:
формування місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів;
підвищення якості громадських послуг, що надаються в системі місцевого
самоврядування;
судового захисту прав та законних інтересів місцевого самоврядування;
розвитку житлово-комунального господарства та соціальної інфраструктури
українських міст, розвиток місцевої демократії та створення органів
самоорганізації населення тощо;
2) узгодження тематики навчальних заходів з пріоритетними напрямками
розвитку місцевого самоврядування;
3) адаптація тематики та планів навчальних закладів до потреб тієї
категорії посадових осіб органів місцевого самоврядування та працівників
комунальних підприємств, що залучаються до участі у навчальних заходах;
4) розробка такої методики проведення навчального заходу, що могла б
забезпечити його максимальну ефективність та цільову спрямованість.
При розробці навчальних програм експерти АМУ враховують наступні
фактори:
по-перше, програми з фундаментальних дисциплін мають носити
універсальний характер (тобто їх, з незначними варіаціями, можна
застосовувати при організації навчання різних категорій слухачів) і
розраховуються на досить значну кількість годин. Прикладом такої
програми може слугувати Програма навчальної дисципліни Муніципальне
право України”;
по-друге, програми з навчальних дисциплін прикладного характеру доцільно
формувати за модульною системою. Це дозволяє використати окремі модулі
як самостійні навчальні одиниці при проведенні навчальних занять або для
самоосвіти в залежності від категорії слухачів чи визначених пріоритетів
муніципальної освіти, наприклад, Програма навчальної дисципліни
“Муніципальний менеджмент”;
по-третє, навчальні програми для депутатів місцевих рад (особливо для
тих, хто обраний вперше) мають носити просвітянський характер, тобто
націлені на формування у свідомості цієї категорії слухачів основ
муніципальної професійної культури.
по-четверте, навчальні програми з окремих питань діяльності місцевого
самоврядування (наприклад, розвиток житлово-комунального господарства,
надання громадських послуг населенню тощо) повинні мати практичну
спрямованість, передбачати, в першу чергу, ознайомлення слухачів з
кращими практиками муніципального менеджменту у відповідній галузі,
аналіз можливостей тиражування новітніх технологій муніципального
управління в практику інших територіальних громад.
Навчальні програми, розроблені експертами АМУ, вже отримали апробації в
навчальному процесі багатьох закладів освіти, вони покладені в основу
кількох підручників та навчальних посібників з муніципального права та
муніципального менеджменту.
ІV. Пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування,
працівників комунальних установ в умовах адміністративної та
муніципальної реформ, реформування житлово-комунального господарства
Адміністративна та муніципальна реформи, реформування
житлово-комунального господарства в Україні можуть мати успіх лише за
умови утвердження в суспільній та професійній свідомості нової філософії
муніципальної служби, що вимагає суттєвої перебудови системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів місцевого
самоврядування та комунальних установ і підприємств.
Перебудова цієї системи має на меті перехід функціонування апарату
муніципального управління на якісно новий рівень ефективності, що, в
свою чергу, вимагає формування постійно діючих механізмів підвищення
професійної та управлінської кваліфікації працівників органів місцевого
самоврядування, комунальних установ та підприємств. Система підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації муніципальних службовців має
набути гнучкості, здатності адаптуватися до нових завдань, що виникають
в ході муніципальної реформи, та перманентного оновлення
нормативно-правової основи місцевого самоврядування.
В той же час сьогодні намає чіткого бачення пріоритетів та шляхів
реформування існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації муніципальних службовців, що значно ускладнює пошук нових
організаційних форм муніципальної освіти, розробку навчальних стратегій
та навчальних програм. Це свідчить про доцільність та нагальність
розробки Загальнонаціональної концепції розвитку системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації муніципальних службовців, яка
могла б бути затверджена Асоціацією міст України та громад або
Конгресом місцевих та регіональних влад України.
Затвердження Концепції, як уявляється, сприятиме становленню нової
системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
працівників органів місцевого самоврядування та комунальних установ і
підприємств на основі вирішення наступних пріоритетних завдань:
1) створення конкурентного середовища на ринку послуг у сфері
муніципальної освіти шляхом розширення кола суб’єктів освітянської
діяльності, що приймають участь у підготовці, перепідготовці та
підвищенні кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування та
комунальних установ і підприємств, а також забезпечення їм права рівного
доступу до ринку послуг у сфері муніципальної освіти;
2) забезпечення реальної самостійності органів місцевого самоврядування
щодо цільового навчання працівників органів місцевого самоврядування та
комунальних установ і підприємств, що передбачає їх можливість
самостійно визначатися з вибором навчальних закладів та форм навчання та
навчальними програмами, за якими здійснюється навчання;
3) стабільне фінансування системи підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування та
комунальних установ і підприємств за рахунок запровадження обов’язкових
нормативів цільових відрахувань з бюджетів місцевого самоврядування;
4) запровадження постійно діючого маркетингу потреб органів місцевого
самоврядування у цільовій підготовці, перепідготовці та підвищенні
кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування та комунальних
установ і підприємств, що дасть можливість адаптувати навчальні програми
до потреб практики.
Крім того становлення нової системи підготовки, перепідготовки і
підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування,
працівників комунальних установ та підприємств стримується відсутністю
єдиного загальнонаціонального Центру підвищення кваліфікації працівників
місцевого самоврядування, ініціаторами створення якого могли б виступити
асоціації органів місцевого самоврядування зі всеукраїнським статусом.
На Центр можна було б покласти функції щодо:
1) аналізу інформації стосовно потреб органів місцевого самоврядування у
підвищенні кваліфікації працівників місцевого самоврядування та
можливостей навчальних закладів України і зарубіжних країн щодо
задоволення цих потреб;
2) розробки навчальних програм, іншої навчально-методичної документації;
3) координації діяльності з підвищення кваліфікації працівників органів
місцевого самоврядування, що здійснюється органами місцевого
самоврядування, їх асоціаціями, іншими суб’єктами діяльності в сфері
муніципальної освіти;
4) організації стажування муніципальних працівників в органах місцевого
самоврядування України та зарубіжних країн;
5) підготовки замовлень на розробку навчальної літератури та
навчально-методичних матеріалів;
6) координації розміщення муніципальних замовлень на підготовку та
перепідготовку посадових осіб органів місцевого самоврядування у вищих
навчальних закладах України та зарубіжних країн;
7) проведення навчальних заходів;
8) організація підготовки тренерів для навчальних центрів органів
місцевого самоврядування.
За даними Головного управління державної служби України
За даними Головного управління державної служби України
За даними Головного управління державної служби України
За даними Головного управління державної служби України
За даними Головного управління державної служби України
За даними Головного управління державної служби України
Напрклад, лише в Університеті економіки та права «КРОК» підготовка
фахівців здійснюється за 24 спеціальностями і спеціалізаціями
Наприклад, в Університеті економіки та права «КРОК» в 1998 році було
запроваджено викладання навчальної дисципліни «Муніципальне право», а в
2002 році навчальної дисципліни «Муніципальний менеджмент».
Наприклад, Асоціація міст України та громад згідно з п.2.2.5. свого
Статуту:
а) організовує на договірних засадах експертизи з правових, економічних,
фінансових та інших питань, навчання та підвищення кваліфікації
депутатів місцевих рад, працівників органів місцевого самоврядування та
комунального господарства, надає послуги територіальним громадам;
б) організовує і проводить міжнародні, наукові та практичні конференції,
семінари з різних питань місцевого самоврядування;
в) здійснює видавництво наукової, методичної, інформаційної, популярної
літератури, періодичних видань з питань місцевого самоврядування…
Лише протягом 2002 року було зібрано, опрацьовано та поширено серед
органів місцевого самоврядування біля 200 кращих практик муніципального
господарювання, що були опубліковані в 9 збірках під назвою «Кращі
практики місцевого самоврядування».
Навчальні центри при обласних державних адміністраціях.
Українська Академія державного управління при Президентові України, її
регіональні інститути
Посадові особи місцевого самоврядування
Вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку магістрів за
спеціальністю “Держана служба”
Інші вищі навчальні заклади всіх форм власності, що готують спеціалістів
за різними освітніми напрямками
Органи місцевого самоврядування:
Асоціації органів місцевого самоврядування:
Громадські організації:
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
