Закон України Про адміністративно-територіальний устрій України
Цей Закон визначає поняття та засади адміністративно-територіального
устрою України, рівні адміністративно-територіальних одиниць, інших
територіальних утворень, порядок вирішення органами державної влади та
органами місцевого самоврядування питань адміністративно-територіального
устрою.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття та система адміністративно-територіального устрою
України
Адміністративно-територіальний устрій України – це обумовлена
географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та
іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом
її території на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці
з метою забезпечення населення необхідним рівнем публічних послуг,
раціональної системи управління соціально-економічними процесами,
збалансованого розвитку усієї території держави.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають
Автономна Республіка Крим, області, міста зі спеціальним статусом Київ
та Севастополь, райони, міста, райони в містах, селища, села, на основі
яких формуються адміністративно-територіальні одиниці (далі АТО) та
територіальні одиниці на підставі та в порядку, визначеним цим законом.
Стаття 2. Принципи адміністративно-територіального устрою України
Адміністративно-територіальний устрій будується та таких принципах:
1) узгодженість системи АТО, створених для здійснення місцевого
самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої
влади та інших органів державної влади;
2) повсюдність юрисдикції місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування на територіях відповідних АТО, за винятком
окремих територій зі спеціальним статусом, де створюються спеціалізовані
адміністрації відповідно до окремих законів;
3) збіг меж АТО з межами сусідніх АТО того ж рівня;
4) обов’язковість розташування території АТО в межах території лише
однієї АТО вищого рівня інтеграції;
5) субсидіарність у розподілі повноважень між рівнями публічної влади;
6) наявність для кожного рівня АТО повноважень, у т.ч. галузевих, які є
основними щодо інших рівнів, що виправдовує створення такого рівня АТО;
7) відповідність кількості адміністративно-територіальних попереднього
рівня, що знаходяться у сфері впливу кожного органу публічної влади,
критеріям ефективного менеджменту – від 5 до 15;
8) відповідність рекомендаціям Європейського Союзу щодо номенклатури
територіальних одиниць для статистичних цілей.
Стаття 3. Поселення, тимчасові поселення
1. Поселення – це компактно заселене місце постійного проживання людей,
що має сталий склад населення, власну назву, визначені межі та
зареєстровано в порядку, передбаченому цим Законом. За чисельністю
населення, соціально-економічними та урбаністичними характеристиками
поселення поділяються на наступні категорії:
1) Село – поселення з переважно садибною забудовою.
2) Селище – поселення з переважно садибною забудовою, утворення та
розвиток якого пов’язані з розташуванням на його території об’єктів
економічної активності, з чисельністю постійного населення більше 1000
жителів.
3) Місто – поселення з компактною, переважно багатоповерховою забудовою,
на території якого розташовані об’єкти економічної активності, яке має
розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру, з
чисельністю населення не менше ніж 10 тисяч жителів.
Статус міста може мати поселення з меншою чисельністю жителів, якщо воно
мало цей статус історично.
2. Тимчасове поселення – компактне місце перебування (праці, служби,
відпочинку, відбування покарання) громадян, зареєстрованих за іншим
місцем постійного проживання, що може мати власну назву або не мати її.
3. Межі поселення та тимчасового поселення визначаються на підставі
містобудівної документації, розробленої відповідно до законодавства.
Стаття 4. Адміністративно-територіальні одиниці.
Адміністративно-територіальна одиниця – це цілісна частина території
України, що є територіальною основою для організації та діяльності
органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.
В Україні встановлюється три рівні адміністративно-територіальних
одиниць: громади, райони, регіони, створенні у відповідності до положень
цього закону
Особливими АТО є міста зі спеціальним статусом Київ, Севастополь та
райони в місті Києві.
АТО утворюється на підставі закону, яким встановлюється їх назва, склад,
адміністративний центр, межі.
До всіх органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої
влади, утворених на базі АТО кожного рівня, застосовуються єдині вимоги
щодо компетенцій, які визначаються законом, та безпосередні
комунікативні відносини з центральними органами влади;
Для місцевих бюджетів, утворених на базі АТО кожного рівня,
застосовуються прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.
Стаття 5. Головні ознаки адміністративно-територіальної одиниці
АТО повинна мати такі головні ознаки:
кадрова, інфраструктурна, фінансова спроможність органів місцевого
самоврядування та місцевих органів виконавчої влади виконувати
повноваження, визначені законодавством за відповідним рівнем АТО в
повному обсязі;
стійкість до демографічних, економічних викликів та позитивна
перспектива соціально-економічного розвитку;
відсутність в її межах інших АТО того ж рівня або АТО нижчого рівня, що
перебувають в юрисдикції інших АТО її рівня;
однорідність – диспропорції за площею в межах одного рівня та типу АТО
повинні вкладатись у межі статистичних відхилень, допустимих для
вироблення єдиної державної регіональної політики;
наявність поселення, що виконує функції адміністративного центру АТО;
низький рівень дотаційності місцевого бюджету;
відповідність, як правило, кількості отримувачів публічних послуг в АТО
нормам навантаження на бюджетні установи, законодавчо визначеним для
цього рівня АТО.
Розділ ІІ. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
Стаття 6. Громада
Громадою є АТО базового рівня, що відповідає ознакам, визначеним статтею
5 цього Закону з уточненнями, визначеними цією статтею, що складається
з одного або декількох поселень, має визначені в установленому законом
порядку межі території та є територіальною основою для діяльності
органів місцевого самоврядування з надання жителям визначеного законом
переліку публічних послуг .
Громади в залежності від статусу адміністративного центру поділяються на
такі типи: міські, селищні та сільські.
Громада утворюється, як правило, шляхом об’єднання поселень навколо
міста чи селища, де розміщені основні місця працевлаштування мешканців
навколишніх поселень, наявні необхідні елементи бюджетної та інженерної
інфраструктури із забезпеченням доступності з урахуванням історично
складених економічних, соціальних зв’язків.
Максимальна віддаленість поселень від адміністративного центру громади
відповідає, як правило, базовим вимогам доступності соціальних послуг на
цьому рівні, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо створити громаду відповідно до ч.3 неможливо, то з
дотриманням вимог щодо доступності публічних послуг, визначених в ч. 4
цієї статті, громада формується навколо поселення, що знаходиться
найближче до географічного центру новоутвореної громади. При цьому у
вказаному поселенні повинна бути забезпечена інфраструктура, необхідна
для функціонування органів управління новоствореної громади.
Склад громади визначається, як правило, шляхом віднесення до неї
поселень, що знаходяться в кращій доступності до її адміністративного
центру порівняно з центрами інших громад. При рівнодоступності до
центрів громад поселення відноситься до громади з більш потужним в
економічному та соціальному плані центром.
Мінімальна розрахункова кількість населення сільської громади
визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до галузевих норм
мінімальної завантаженості бюджетних установ, що надають публічні
послуги. Менша чисельність жителів допускається для громад, розташованих
на територіях зі щільністю сільського населення, що є нижчою за половину
від середньої її величини по країні. При цьому розрахунок дотації
вирівнювання з державного бюджету до бюджету такої громади здійснюється
як для громади з мінімальною розрахунковою кількістю населення.
Площа сільської громади не може бути меншою половини від середнього по
Україні показника площі сільських громад.
Юрисдикція органів місцевого самоврядування громади поширюється на всі
землі у її межах незалежно від форм власності та цільового призначення.
Законом може бути обмежено юрисдикцію органів місцевого самоврядування
громади на землі в її межах в залежності від форм власності та цільового
призначення. Територія зони відчуження Чорнобильської атомної
електростанції до складу громад не включається.
Обсяг доходів бюджету громади без трансфертів в розрахунку на мешканця
повинен бути не нижчим за половину від середнього показника для громад
відповідного типу. Ця норма не застосовується для сільських громад,
утворених на територіях із щільністю населення нижчою половини від
середнього показника для цього типу громад.
Поселення, визначене адміністративним центром громади, є місцем
знаходження ради громади та її виконавчого органу.
У випадках, визначених законодавством, на території громади здійснюють
свою діяльність відокремлені підрозділи, окремі посадові особи
територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
Стаття 7. Район
1. Районом є АТО, що складається з громад і є складовою
частиною регіону та відповідає ознакам, визначеним статтею 5 цього
Закону. На рівні району забезпечується діяльність місцевих органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування районного рівня,
які здійснюють надання населенню визначених законом публічних послуг,
надання яких безпосередньо у громадах є неможливим або нераціональним.
2. Населення району повинен складати не менше 150 000 жителів. На
територіях з низькою щільністю населення район може мати меншу кількість
жителів, якщо площа такого району перевищує середню по Україні в півтора
рази.
3. Адміністративний центр району визначається з врахуванням
історичних традицій, географічного розміщення, наявності інфраструктури,
що дозволяє розмістити необхідні установи та служби територіальних
підрозділів центральних органів виконавчої влади та органів управління
органів місцевого самоврядування району.
Стаття 8. Регіон
1. Регіоном є АТО, призначена для реалізації державної
політики щодо комплексного розвитку території та надання населенню
визначених законом вузькоспеціалізованих публічних послуг, які не можуть
надаватися на рівні районів та громад
2. Регіонами є такі адміністративно-територіальні одиниці: Автономна
Республіка Крим, області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська,
Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська,
Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська,
Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька,
Херсонська, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська.
3. Адміністративний центр регіону визначається з врахуванням наявності
інфраструктури, що дозволяє створити місцеві органи виконавчої влади,
необхідні установи і служби територіальних підрозділів центральних
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіону,
доступність до адміністративного центру регіону для жителів районів, які
входять до складу цього регіону.
4. Регіон Автономна Республіка Крим має особливий статус, що
визначається окремим законом, яким визначаються додаткові повноваження
органів влади, створених в АРК.
Стаття 9. Адміністративно-територіальний устрій міст зі
спеціальним статусом – Києва та Севастополя
1. На території міста зі спеціальним статусом Києва реалізуються
повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються
адміністративно-територіальні одиниці – місто Київ та райони в місті
Києві.
2. Повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих органів
виконавчої влади міста Київ, та районів у місті Києві визначаються
законом про столицю України – місто-герой Київ.
3. На території міста зі спеціальним статусом Севастополя реалізуються
повноваження громади, району та регіону. Для цього створюються
адміністративно-територіальні одиниці – регіон Севастополь та громади в
місті зі спеціальним статусом Севастополі.
4. Повноваження та місцевого органу виконавчої влади регіону
Севастополь, органів місцевого самоврядування в регіоні Севастополь та
громад в ньому визначаються законом.
5. Утворення, ліквідація, реорганізація районів у місті Києві та громад
в місті Севастополі здійснюються в порядку, встановленому ст. 13 цього
Закону для громад.
Стаття 10. Територіальна одиниця в складі громади
Територіальною одиницею є частина території громади для організації та
надання публічних послуг максимально наближено до місця проживання
жителів.
Територіальна одиниця включає в себе територію поселення з прилеглими
землями з чисельністю понад 50 постійних мешканців.
Поселення з чисельністю до 50 постійних мешканців та тимчасові поселення
включаються до складу територіальної одиниці, створеної на базі
найближчого поселення. Декілька поселень чисельністю до 50 постійних
мешканців можуть формувати територіальну одиницю при умові, що загальна
чисельність мешканців цих поселень переважає 50.
Райони в містах, крім районів в місті Києві є територіальними одиницями,
що входять до складу відповідної міської громади.
Межі територіальної одиниці співпадають з межами суміжних
територіальних одиниць.
Рішення про встановлення меж територіальної одиниці всередині громади
приймається органом місцевого самоврядування відповідної громади з
дотриманням умов нерозривності території та врахуванням історичних та
природних особливостей.
В територіальній одиниці можуть створюватись органи самоорганізації
населення в порядку, встановленому законом.
Статус та повноваження відокремленого органу управління громади в
територіальній одиниці визначається законом.
Стаття 11. Район у місті
В містах чисельністю понад 300 тис. жителів за рішенням рад відповідних
громад можуть створюватись райони в місті.
Кількість населення в кожному районі у місті повинна складати не менше
150 тис. жителів.
При створенні районів в місті, крім районів у місті Києві, вони
набувають статусу територіальної одиниці.
Стаття 12. Встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць
1. Межі громад після встановлення складу громад
визначаються:
1) по лінії Державного кордону України;
2) на суходолі – за характерними точками і лініями рельєфу;
3) на річках та струмках – по середині головного фарватеру
судноплавних річок, посередині несудноплавних річок або посередині їх
головного рукава, посередині струмка;
4) на озерах та інших природних водоймах – за прямою лінією,
що з’єднує виходи меж адміністративно-територіальних одиниць до берегів
озера або іншої водойми;
5) на штучних водоймах – відповідно до лінії меж, що
проходили на місцевості до їх заповнення, а у разі утворення чи зміни
меж адміністративно-територіальних одиниць після заповнення штучних
водойм – за прямою лінією, що з’єднує виходи меж
адміністративно-територіальних одиниць до берегів штучної водойми;
6) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших
спорудах, що проходять через ділянки річок та струмків, – таким чином,
щоб міст, гребля або інша споруда повністю знаходилась в межах однієї
адміністративно-територіальної одиниці;
7) на автошляхах – по середині полотна дороги, при цьому межі однієї
територіальної одиниці, як правило, не повинні перетинатися автошляхом
більше ніж двічі.
Межі, що встановлені по річці, струмку, озеру чи іншій
водоймі, не підлягають перенесенню внаслідок зміни обрису їх берегів або
рівня води, зміни русла річки, струмка.
При встановленні меж громади межі землекористування можуть не братись
до уваги.
2. Межі району встановлюються по межах громад, які входять до складу
цього району, з громадами, що входять до складу сусідніх районів.
3. Межі регіону встановлюються по межах районів, які входять до складу
цього регіону, з районами, що входять до складу сусідніх регіонів.
4. Відображення меж АТО на кадастрових планах та
картографічних планах, винесення їх на місцевість здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, його
регіональними підрозділами в порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
5. Межі адміністративно-територіальної одиниці вважаються
встановленими після:
1) прийняття відповідного закону;
2) винесення цих меж в натуру (на місцевість), відображення їх на
кадастрових планах та топографічних картах шляхом прийняття відповідної
постанови Кабінету Міністрів України;
Межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним
актом України та внесенням відомостей про встановлення меж до Державного
реєстру адміністративно-територіальних одиниць.
Розділ 3. ВНЕСЕННЯ ЗМІН
ДО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ
Стаття 13. Порядок утворення, реорганізації і ліквідації громад
1. Рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію
громади приймається Верховною Радою України у формі закону.
2. Законом про утворення чи реорганізацію громади
встановлюються: її назва, адміністративний центр, перелік населених
пунктів, що увійдуть до її складу, та межі на топографічній карті
місцевості в масштабі 1:100000.
3. До проекту закону про утворення, реорганізацію і ліквідацію громади
суб’єкт законодавчої ініціативи додає:
1) висновок Кабінету Міністрів України щодо проекту закону;
2) висновок відповідної обласної ради, а якщо громада знаходиться в
межах Автономної Республіки Крим, – висновок Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;
3) аналітичну записку щодо відповідності громади, що створюється чи
реорганізується, а також інших громад, що реорганізуються при цьому,
ознакам громади, визначеним статтею 6 цього Закону, з обґрунтуванням
доцільності прийняття відповідного рішення;
4) рішення загальних зборів зацікавлених громадян за місцем
проживання або результати консультативного опитування населення
відповідних населених пунктів;
5) фінансово-економічне обґрунтування;
6) відомості про:
а) наявні та пропоновані площу та межі території громад, яких
стосується подання;
б) наявні та пропоновані склад населених пунктів, чисельність населення
та інші демографічні показники в громадах, яких стосується подання;
в) наявний та пропонований розподіл між громадами бюджетних установ та
організацій, які надають соціальні та адміністративні послуги відповідно
до повноважень, віднесених законодавством до громад, а також підприємств
комунального господарства;
г) затверджений та розрахунковий внаслідок реорганізації обсяг доходів
та видатків бюджетів громад, яких стосується подання, на рік, в якому
вноситься відповідне подання;
д) наявні і передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться,
структуру і штати органів місцевого самоврядування та територіальних
підрозділів виконавчої влади;
4. Якщо проектом закону передбачається зміна меж громади, він
розглядається разом з проектом закону, що стосується сусідніх громад,
межі яких змінюються.
5. Створення, ліквідація чи реорганізація громади не проводиться, якщо
при цьому новоутворена або реорганізована та/або хоча б одна із суміжних
громад не відповідають ознакам громади, визначеним цим Законом.
6. Перенесення центру громади до іншого поселення цієї громади без зміни
її меж відбувається в порядку, визначеному частинами 1, 2, 3 (п.п. 1),
2), 4), 5) цієї статті. Крім того, у разі внесення пропозицій щодо
перенесення адміністративного центру громади, до законопроекту додаються
відомості про:
а) чисельність населення та інші демографічні показники у населених
пунктах, яких стосується подання;
б) наявність у населеному пункті, до якого переноситься адміністративний
центр, приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів
місцевого самоврядування;
в) доступність населеного пункту, до якого переноситься
адміністративний центр, для жителів інших поселень та поселень, які
знаходяться в межах відповідної громади.
Стаття 14. Порядок утворення, ліквідації, реорганізації районів.
1. Рішення про утворення, ліквідацію, реорганізацію району
приймається Верховною Радою України у формі закону.
2. У законі про утворення чи реорганізацію району встановлюються: його
назва; перелік сільських, селищних, міських громад, які увійдуть до
його складу, адміністративний центр.
3. До проекту закону про утворення, ліквідацію, реорганізацію
району суб’єкт законодавчої ініціативи додає:
1) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону;
2) висновок відповідної обласної ради, а якщо район знаходиться в межах
Автономної Республіки Крим, – висновок Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;
3) аналітична записка щодо відповідності району, який створюється чи
реорганізується, характеристикам району, визначеним статтею 7 цього
Закону з обґрунтуванням доцільності прийняття відповідного рішення;
4) фінансово-економічне обґрунтування;
5) топографічну карту місцевості в масштабі 1:100000 із
зазначенням нових меж району або нового адміністративного центру;
6) відомості про:
а) наявні та пропоновані площу та межі територій районів, яких
стосується подання;
б) пропоновані склади громад, чисельність населення та інші демографічні
показники в межах районів, яких стосується подання;
в) затверджений та розрахунковий внаслідок реорганізації обсяг доходів
та видатків бюджетів районів, яких стосується подання, на рік, в якому
вноситься відповідне подання;
г) наявні і передбачувані у зв’язку з пропозиціями, що вносяться,
структуру і штати органів місцевого самоврядування району,
територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
4. Якщо проектом закону передбачається зміна меж району, він
розглядається разом з проектом закону, що стосується реорганізації
сусідніх районів, межі яких змінюються.
5. Якщо проектом закону передбачається зміна меж громади, він
розглядається разом з проектом закону, що стосується реорганізації
громади, межі якої змінюються.
¶
?
/eaaUaI··I««??????
gd]:O
&
gd]:O
gd]:O
?????O
gd]:O
@
|?- iYr¦3/4µEdE6???†ae?ae aHoJoeu?uD
&
„?`„?gd]:O
‰O‰6‹??eeeaOIIIIIIIIIIIIIIAAA
gd]:O
|?oeaeaeUNEEEE1/2±E±EE1/2±±±1/2
gd]:O
gd]:O
nz®c®`?Z°?±.?~?3/4µoeeaOeaaEaeaaeeaaaae3/43/4ee
gd]:O
gd]:O
gd]:O
6. Створення та реорганізація району не проводиться, якщо при цьому
новоутворений та/або хоча б один із суміжних районів не задовольняють
ознакам району, визначеним цим Законом.
7. Перенесення центру району до іншого міста цього району без зміни його
меж відбувається в порядку, визначеному частинами 1, 2, 3 (п.п. 1), 2),
4) цієї статті. Крім того, у разі внесення пропозицій щодо перенесення
адміністративного центру району, до законопроекту додаються відомості
про:
а) чисельність населення та інші демографічні показники у містах, яких
стосується подання;
б) наявність у місті, до якого переноситься адміністративний центр,
приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів
місцевого самоврядування району і територіальних підрозділів центральних
органів виконавчої влади.
Стаття 15. Порядок реорганізації регіонів
1. Реорганізація регіонів полягає в зміні їх меж чи
адміністративного центру.
2. Рішення про реорганізацію регіонів приймається Верховною Радою
України у формі закону.
3. До проекту закону про реорганізацію регіону суб’єкт
законодавчої ініціативи додає:
1) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону;
2) висновок відповідних обласних рад чи висновок Верховної Ради
Автономної Республіки Крим ;
3) аналітичну записку щодо відповідності реорганізованих регіонів
характеристикам , визначеним статтею 8 цього Закону, та обґрунтування
доцільності прийняття відповідного рішення;
4) фінансово-економічне обґрунтування;
5) топографічну карту місцевості в масштабі 1:250000 із
зазначенням нових меж регіонів або нового адміністративного центру;
6) відомості про:
а) площі регіонів у існуючих та нових межах та їх нові межі;
б) чисельність населення та інші демографічні показники в існуючих
межах регіонів, яких стосується подання, та нових межах;
в) наявність бюджетних установ, що надають адміністративні та
соціальні послуги, відповідно до повноважень, віднесених законодавством
до АТО для АТО рівня регіону;
г) затверджений та розрахунковий внаслідок реорганізації обсяг доходів
та видатків бюджетів регіонів, яких стосується подання, на рік, в якому
вноситься відповідне подання; наявні і передбачувані у зв’язку з
пропозиціями, що вносяться, структуру і штати органів місцевого
самоврядування регіону, місцевих органів виконавчої влади,
територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
4. Якщо проектом закону передбачається зміна меж регіону, він
розглядається разом з проектом закону, що стосується реорганізації
відповідних районів, межі яких змінюються.
5. Перенесення центру регіону до іншого міста цього регіону без зміни
його меж відбувається в порядку, визначеному частинами 1, 2, 3 (п.п. 1,
2, 3, 4) цієї статті. Крім того, у разі внесення пропозицій щодо
перенесення адміністративного центру регіону, до законопроекту додаються
відомості про:
а) чисельність населення та інші демографічні показники у
містах, яких стосується подання;
б) наявність у місті, до якого переноситься адміністративний центр,
приміщень, будівель та споруд для забезпечення діяльності органів
місцевого самоврядування регіону, місцевих органів виконавчої влади,
територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади;
в) доступність міста, до якого переноситься адміністративний
центр, для жителів районів, які знаходяться в межах відповідного
регіону.
Стаття 16. Порядок віднесення поселень до категорії сіл та селищ,
віднесення сіл до категорії селищ, встановлення та зміни меж сіл та
селищ
1. Рішення про віднесення нових поселень до категорії сіл та селищ,
встановлення та зміни меж сіл та селищ приймається Верховною Радою
Автономної Республіки Крим, відповідною обласною радою або міською радою
міста зі спеціальним статусом Севастополя.
2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна рада, міська рада
міста із спеціальним статусом Севастополя приймає рішення з питань,
зазначених у частині першій цієї статті, за пропозиціями рад громад, в
межах яких знаходяться відповідні поселення, села та селища.
3. У рішенні про віднесення нового поселення до категорії сіл чи селищ,
віднесення села до категорії селищ встановлюються його назва, новий
статус та межі.
4. Рішення з питань, зазначених у частині першій цієї статті,
приймається з урахуванням рішень загальних зборів за місцем проживання
жителів відповідного поселення, а у разі, коли йдеться про зміну меж
села або селища, – також за результатами загальних зборів за місцем
проживання жителів сусідніх поселень, межі або статус яких в результаті
прийняття зазначеного рішення також можуть змінитися..
5. До проекту рішення з питань, зазначених у частині першій цієї статті,
додаються:
1) подання відповідної ради громади;
2) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
3) довідка про рішення загальних зборів громадян за місцем проживання,
передбачених частиною 4 цієї статті з питань, зазначених у частині
першій цієї статті;
4) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням питань,
зазначених у частині першій цієї статті, та джерела їх відшкодування;
5) кадастровий план та топографічна карта місцевості із зазначенням
місцезнаходження поселення, а у разі, якщо пропонується змінити межі
села чи селища, – із зазначенням його існуючих та нових меж;
6) відомості про:
а) площу та кількість населення в межах поселення, основні демографічні
показники населення, а у разі підготовки проекту рішення про зміну меж
села, селища – також площу та кількість населення в нових межах цього
села чи селища, а також тих сусідніх поселень, межі яких при цьому
змінюються;
б) наявність в поселенні закладів освіти та охорони здоров’я,
підприємств комунального господарства, соціального та культурного
призначення, суб’єктів господарювання у сфері торгівлі і громадського
харчування, побутового обслуговування населення, про житловий фонд; для
села, селища – також про наявність в його межах підприємств, а у разі
підготовки проекту рішення про зміну меж села, селища – також про
відповідні показники в нових межах цього села, селища та сусідніх
поселень, межі яких при цьому змінюються.
в) у разі підготовки проекту рішення про зміну меж села, селища –
цільове призначення земель, що включаються в його межі чи виключаються з
його меж.
Стаття 17. Порядок віднесення поселень до категорії міст, встановлення
та зміни меж міст
1. Рішення про віднесення села або селища до категорії міст,
встановлення та зміну меж міста приймається Верховною Радою України у
формі закону.
2. У законі про віднесення села або селища до категорії міст
встановлюються його назва, новий статус та межі.
3. Суб’єкт законодавчої ініціативи вносить до Верховної Ради України
проект закону з питань, зазначених у частині першій цієї статті, за
пропозицією відповідної ради громади.. До законопроекту з питань,
зазначених в частині першій цієї статті, суб’єкт законодавчої ініціативи
додає:
1) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону;
2) висновок відповідної обласної ради чи Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, а якщо поселення знаходиться в межах міста зі
спеціальним статусом Севастополь – висновок ради міста зі спеціальним
статусом;
3) подання відповідної ради громади;
4) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
5) довідку про результати консультативного опитування населення з
питань, зазначених у частині першій цієї статті;
6) довідку про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням питань,
зазначених у частині першій цієї статті, та джерела їх відшкодування;
6) кадастровий план та топографічна карта місцевості із зазначенням
місцезнаходження поселення, а у разі, якщо пропонується змінити межі
села чи селища, – із зазначенням його існуючих та нових меж;
7) відомості про:
а) площу та чисельність населення поселення, основні його демографічні
показники, історичні підстави для надання йому статусу міста, а в разі
внесення подання про зміну меж міста – також про його площу та кількість
населення в нових межах;
б) наявність в межах поселення виробничих підприємств, закладів освіти
та охорони здоров’я, соціального та культурного призначення, підприємств
комунального господарства, торгівлі і громадського харчування,
побутового обслуговування населення, обсяг житлового фонду, а у разі
внесення подання про зміну меж міста – також про відповідні показники в
нових межах;
в) обсяг доходів та видатків бюджету громади, в межах якої знаходиться
поселення станом на рік, в якому вноситься відповідне подання.
г) у разі підготовки проекту рішення про зміну меж суміжного з
поселенням села, селища – цільове призначення земель, що передаються чи
виключаються з його меж.
Стаття 18. Порядок надання назв адміністративно-територіальним одиницям,
територіальним одиницям, поселення та їх перейменування.
1. Кожна адміністративно-територіальна одиниця, територіальна одиниця,
поселення мають власні назви.
2. При найменуванні чи перейменуванні територіальної чи
адміністративно-територіальної одиниці не допускається:
а) присвоєння територіальній одиниці назви іншої територіальної одиниці,
що вже існує в межах відповідної громади;
б) присвоєння громаді назви іншої громади, що вже існує в межах
відповідного регіону;
в) присвоєння районові назви району, що вже існує в Україні.
3. Назва територіальної одиниці, громади та району має відповідати, як
правило, назві поселення, яке є їх адміністративним центром.
У випадках, якщо поселення – адміністративний центр громади має таку ж
назву, як і адміністративний центр іншої громади в межах того самого
регіону, або центр району має таку ж назву, як і центр іншого району в
Україні, відповідним громаді чи району надається інша назва з
урахуванням їх історичних, культурних, географічних, етнічних та інших
місцевих умов і особливостей відповідно до цього Закону.
4. Надання поселенню назви, пов’язаної з власним іменем фізичної особи,
допускається лише для новостворених поселень за умови, що з часу смерті
фізичної особи, ім’я якої пропонується надати поселенню, минуло не менше
50 років. При цьому діяльність вказаної особи повинна бути пов’язана з
утвердження статусу України, як незалежної держави.
5. Рішення про надання назви АТО, населеним пунктам – адміністративним
центрам АТО та про їх перейменування приймається Верховною Радою України
у формі закону .
6. Рішення про найменування та перейменування поселень, що
не є центрами АТО, приймається радами відповідних регіонів за поданням
рад відповідних громад
7. У разі, коли найменування поселення має наслідком
найменування або перейменування АТО, в межах якої знаходиться цей
поселення, рішення з цього питання приймається з врахуванням положень ч.
2-4 цієї статті.
8. Проект закону щодо надання назви АТО, її адміністративного
центру, чи їх перейменування подається суб’єктом законодавчої ініціативи
з наступними додатками:
1) висновок Кабінету Міністрів щодо проекту закону;
2) висновок відповідної обласної ради, Верховної Ради Автономної
Республіки Крим або ради міста зі спеціальним статусом Севастополя;
3) подання відповідної ради громади
4) обґрунтування доцільності прийняття відповідного рішення;
5) довідку про результати консультативного опитування
населення з вказаного питання;
6) історичні відомості про поселення – адміністративний
центр адміністративно-територіальну одиницю, , у тому числі про всі
відомі його назви;
7) довідка про обсяг видатків, пов’язаних з вирішенням
питань, зазначених у частині першій цієї статті, та джерела їх
відшкодування;
8) кадастровий план та топографічна карта місцевості із
зазначенням меж адміністративно-територіальної одиниці, поселення, які
пропонується найменувати або перейменувати.
9. Місцеві ради при внесенні пропозицій щодо перейменування
поселень та поселень, в яких розташовані поштово-телеграфні установи або
залізничні станції, попередньо повідомляють про це відповідно
центральний орган виконавчої влади з питань поштового зв’язку або
центральний орган виконавчої влади з питань залізничного транспорту.
Стаття 19. Державний реєстр адміністративно-територіальних одиниць,
територіальних одиниць, поселень.
1. Офіційні відомості про адміністративно-територіальні
одиниці, територіальні одиниці, поселення, включаються до Державного
реєстру адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць,
поселень, (далі – Державний реєстр).
2. Державний реєстр формується та ведеться спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань
регіонального розвитку, який є його розпорядником та адміністратором.
3. Державний реєстр ведеться на паперових та електронних
носіях.
4. До Державного реєстру включаються відомості:
1) переліки регіонів, районів, громад, міст, селищ, сіл України
відповідно до останніх прийнятих Верховною Радою України законів та
прийнятих обласними радами, Верховною Радою Автономної Республіки Крим,
міською радою міста зі спеціальним статусом Севастополя рішень;
2) про площу та межі адміністративно-територіальних одиниць,
територіальних одиниць, поселень відповідно до останніх прийнятих
Верховною Радою України законів та прийнятих обласними радами, Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, міською радою міста зі спеціальним
статусом Севастополя рішень;
3) про чисельність населення адміністративно-територіальних
одиниць, територіальних одиниць, поселень станом на 1 січня поточного
року
4) про природні, соціально-економічні, історико-культурні,
містобудівні особливості адміністративно-територіальних одиниць,
територіальних одиниць, поселень станом на 1 січня поточного року;
5. Підставою для взяття на облік або зняття з обліку в
Державному реєстрі, для внесення інформації до Державного реєстру є
відповідне рішення органу, до повноважень якого відповідно до цього
Закону належить вирішення питань адміністративно-територіального устрою,
а також офіційні дані центрального органу виконавчої влади з питань
статистики..
6. Зняттю з обліку в Державному реєстрі підлягають:
1) поселення, з яких виїхали на постійне проживання до
інших поселень та померли всі жителі;
2) поселення, повністю включені до меж інших поселень;
3) адміністративно-територіальні одиниці, та територіальні
одиниці, ліквідовані в результаті об’єднання або приєднання до інших
адміністративно-територіальних одиниць та територіальних одиниць.
7. Органи, до повноважень яких відповідно до цього Закону
належить вирішення питань адміністративно-територіального устрою, не
пізніше наступного робочого дня з дня прийняття відповідного рішення,
надають копію цього рішення спеціально уповноваженому центральному
органу виконавчої влади для включення відомостей цього рішення до
Державного реєстру.
8. Відомості, що містяться в Державному реєстрі, є
відкритими. Доступ до даних Державного реєстру забезпечується через
мережу Інтернет на безоплатній основі.
9. Строк надання офіційних відомостей з Державного реєстру
за письмовим запитом не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня
надходження запиту.
10. За надання офіційних відомостей з Державного реєстру
справляється плата.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
звільняються від плати за надання за їх запитом відомостей з Державного
реєстру, якщо такий запит подається у зв’язку із здійсненням ними
повноважень, визначених законом.
11. Порядок ведення Державного реєстру, порядок надання
відомостей з Державного реєстру, за які справляється плата, визначається
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20. Фінансове забезпечення вирішення питань
адміністративно-територіального устрою
1. За рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів,
одержаних у формі цільової субвенції з Державного бюджету України,
здійснюються витрати на проведення заходів, пов’язаних:
1) з утворенням, реорганізацією та ліквідацією
адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів;
2) з віднесенням поселень до категорії сіл, віднесенням сіл
до категорії селищ, віднесенням поселень до категорії міст;
3) з встановленням та зміною меж
адміністративно-територіальних одиниць, міст, включаючи встановлення меж
в натурі на місцевості;
4) з наданням назв адміністративно-територіальним одиницям,
населеним пунктам – центрам АТО, та їх перейменуванням.
2. Витрати, пов’язані з веденням Державного реєстру, видачею
Державних актів та виданням офіційного довідника „Україна.
Адміністративно-територіальний устрій”, здійснюються за рахунок
Державного бюджету України.
3. Витрати, пов’язані зі зміною меж сіл та селищ, включаючи
встановлення меж в натурі на місцевості на підставі рішень Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської ради міста зі
спеціальним статусом здійснюються з відповідних регіональних бюджетів
4.Витрати, пов’язані з проведенням загальних зборів громадян за місцем
проживання, консультативного опитування, здійснюються за рахунок
ініціатора відповідного заходу.
5. Інші витрати на здійснення заходів, пов’язаних з
вирішенням питань адміністративно-територіального устрою, здійснюються
за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 20__ року.
2. Положення “Про порядок вирішення питань
адміністративно-територіального устрою Української РСР”, затверджене
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р., № 12, ст. 179) втрачає чинність
з моменту набуття чинності цим Законом.
3. Кабінету Міністрів України:
1) протягом трьох місяців з дня прийняття цього Закону
– підготувати та подати на затвердження Верховної Ради України
законопроект щодо переліку, складу, меж та адміністративних центрів
новостворюваних громад та районів;
– підготувати та подати на затвердження Верховної Ради України
законопроекти, що регулюватимуть правовий статус та діяльність органів
місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в
адміністративно-територіальних одиницях,
2) протягом трьох років після затвердження Верховною Радою України
закону щодо переліку, складу, меж та адміністративних центрів
новостворених громад та районів розробити, затвердити та винести в
натуру межі зазначених адміністративно-територіальних одиниць;
3) протягом дев’яти місяців після затвердження цього закону:
– привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
– підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України перелік
законодавчих актів, які мають бути визнані такими, що втратили чинність
у зв’язку з набранням чинності цим Законом, зміни до бюджетного,
податкового, земельного та іншого законодавства, прийняття яких випливає
з цього Закону.
4. Органи місцевого самоврядування територіальних громад сіл, селищ,
міст та їх посадові особи, районні ради, що є повноважними на момент
набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження
до утворення сільських, селищних, міських громад та районів відповідно
до цього Закону.
5. Районні державні адміністрації, інші територіальні органи центральних
органів виконавчої влади, що діють в районах на момент набрання чинності
цим Законом, здійснюють свої повноваження до утворення нових місцевих
органів виконавчої влади в новоутворених районах відповідно до цього
Закону.
6. Верховній Раді України забезпечити проведення у 2011 році вибори до
органів місцевого самоврядування новостворених
адміністративно-територіальних одиниць.
7. Кабінету Міністрів України передбачити у Державному бюджеті України
на 2009-2011 роки необхідний обсяг коштів (у тому числі субвенцій
місцевим бюджетам) на проведення адміністративно-територіальної реформи.
8. У разі потреби, під час проведення заходів, передбачених п.1) ч. 3
вирішити питання щодо зміни категорії поселень (сіл, селищ, міст).
9. Кабінету Міністрів України протягом року з дня набрання чинності цим
Законом затвердити Порядок ведення Державного реєстру
адміністративно-територіальних одиниць, територіальних одиниць, поселень
та районів в місті і видання офіційного довідника „Україна.
Адміністративно-територіальний устрій”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
